"I am" as a public show: visual components in the politics of identity. ; «Я» как публичное шоу: визуальные компоненты в политике идентичности. ; «Я» як публічне шоу: візуальний компонент в політиці ідентичності

Abstract

In this article the main author's scientific interest is focused on the specificity of the modern type of subjectivity, which is included in the field of mass-media culture, visual, but not verbal in it's nature. The visual environment today sets a common communicative space and an appropriate sense of identity. In this case, the interest causes not so much the identity, as practices that are used for a designation of the «I» by participants of social interactions, with emphasis on the significance of the visual component. Substantiates the idea of the desire of an individual to turn his «I» in a public show, to make his private life like a kind of goods and spectacle, to demonstrate his «happy self» to the world (screen new media in this sense is very comfortable area) – is a form of personal expression which is designed to draw attention to the personal «I» on the basis of catastrophically decreasing volume of real social relations. This is a consequence of the deficit of subjectivity is experienced by young people in such a strategy of self-presentation as «I-for-other» with the focus on idealization of aesthetic experience and the affective side of social existence ; У статті основний фокус наукового інтересу зосереджений на специфіці сучасного типу суб'єктності, включеної в поле масмедійной культури, візуальної, а не вербальної за своєю природою. Саме візуальне середовище задає сьогодні загальний комунікативний простір і відповідне почуття ідентичності. В даному випадку інтерес викликає не стільки сама ідентичність, скільки практики, які використовуються для позначення свого "Я" учасниками соціальних інтеракцій з акцентом на значущість візуального компоненту. Обґрунтовується ідея про те, що бажання індивіда перетворити своє "Я" на публічне шоу, зробити своє приватне життя своєрідним видом товару і видовища, продемонструвати світу "щасливе самозвеличання" (Facebook, Twitter, блогосфера в цьому сенсі дуже зручні майданчики) - є формою особистого висловлювання, яка покликана притягнути увагу до власного "Я" на фоні об'єму реальних соціальних зв'язків, що катастрофічно зменшується. Цей наслідок дефіциту суб'єктності, що переживається в першу чергу молодими людьми в такій стратегії самопрезентації як "Я-для-інших" з акцентом на ідеалізацію естетичного досвіду і афективного боку соціального існування.