ANIMAL LEAKS OF MEDICAL AFFAIRS IN GALICIA ; ИСТОКИ ЛЕЧЕБНОГО ДЕЛА ЖИВОТНЫХ В ГАЛИЧИНЕ ; ВИТОКИ ЛІКУВАЛЬНОЇ СПРАВИ ТВАРИН В ГАЛИЧИНІ

Abstract

Veterinary medicine in ancient times in Ukraine was a purely empirical or folk practices. Even in those days it was allocated separate groups among people, specializing in the treatment of wounds, throwing blood, help with genera, fractures of extremities etc. The growing population and animals caused an increase in demand for medical care, that in turn has contributed provision out a number of people for whom medical business was the main profession. The peculiar veterinary service existed with stud farms, the riders military units – castraters, blacksmiths, bleeders. Preparation of animals doctor in Europe, and hence in Ukraine for a long time was at the blacksmiths shops. Diagnosis of diseases at that time was based mainly on using only their senses: it was investigated the movement of animals, body temperature, eye color, condition of the tongue, nasal mirror, mouth and nasal cavity, removing sweat, urine, breath, nostrils and so on.In countries that were under the care of Austria, Hungary, Poland and other countries of Western Europe, has acted veterinary service structure of relevant states. Already in the XУI – XУIII centuries laws have been enacted and the measures were developed, aimed at preventing the emergence and spread of diseases (quarantine disposal of dead animals, compliance with sanitary regulations, etc.). Great attention was paid to protecting people from infectious diseases. ; Ветеринарная медицина в древние времена в Украине была чисто эмпирической или народной практикой. Уже в те далекие времена среди людей выделялись отдельные группы, специализирующиеся на лечении ран, кровопусканниях, помощи при родах, лечении животных, кастрациях, поэтому они были болем известны как «кастраторы» или коновалы. Возрастание численности населения и животных вызывало увеличение спроса на лечебную помощь, что в свою очередь сопутствовало выделению некоторого количества людей, для которых лечебное дело ставало основной профессией. В основном знания этих специалистов лечебного дела базировались на опыте народной медицины.Своеобразная ветеринарная служба существовала при конных заводах, конских военных единицах – кастраторы, кузнецы, кровопуски. Подготовка лечебников животных в Европе, и соответственно в Украине осуществлялась при цехах кузнецов, хирургов – цырульников. Диагностика болезней в то время базировалась в основном на использовании собственных органов чувств: исследовали движения животных, температуру тела, цвет глаз, состояние языка, носового зеркала, ротовой и носовой полости, выделение пота, мочи, запах во рту, ноздрях и т.д.В странах, находившихся под опекой Австрии, Венгрии, Польщи и других государствах Европы действовала структура ветеринарной службы этих государств. Уже в 16 –18 ст. были приняты законы и разработаны мероприятия, направленные на предупреждение появления и распространения заболеваний ((карантин, уничтожение трупов животных, соблюдение санитарных правил и т.д.). Большое внимание уделялось охране людей от заразних болезней. ; Ветеринарна медицина в найдавніші часи в Україні була чисто емпіричною або народною практикою. Вже в ті далекі часи серед людей виділялися окремі групи, що спеціалізувалися на лікуванні ран, пусканні крові, допомозі при родах, переломах кінцівок, кастраціях тощо, тому вони були більш відомі як «кастратори» або коновали. Зростання чисельності населення і тварин викликало зростання попиту на лікувальну допомогу, що в свою чергу сприяло виокремленню певної кількості осіб, для яких лікувальна справа ставала основною професією. В основному знання цих фахівців лікувальної справи базувалися на досвіді народної медицини. Своєрідна ветеринарна служба існувала при кінних заводах, кіннотних військових одиницях – кастратори, ковалі, кровопускальники. Підготовка лікувальників тварин у Європі, а відповідно і в Україні довгий час знаходилась при цехах ковалів, хірургів – цирульників. Діагностика захворювань у той час базувалася, в основному, лише на використанні власних органів чуттів: досліджували рух тварин, температуру тіла, колір очей, стан язика, носового дзеркальця, ротової та носової порожнини, виділення поту, сечі, запах з рота, ніздрів тощо. У країнах, що знаходилися під опікою Австрії, Угорщини,Польщі та інших держав Західної Європи, діяла структура ветеринарної служби відповідних держав. Вже у ХУІ – ХУШ ст. були прийняті закони і також розроблені заходи, спрямовані на попередження появи та поширення захворювань (карантин, знешкодження трупів тварин, дотримання санітарних правил, тощо). Велика увага приділялася охороні людей від заразних захворювань.