Problem of correlation of the doctrine R2P and preventive humanitarian intervention. ; Проблема співвіднесення доктрини R2P та превентивної гуманітарної інтервенції

Abstract

This article has an object to descript the problem of doctrine R2P and preventive humanitarian intervention. The multinational military operation in Libya in 2011 was the first operation conducted in accordance with the doctrine of "Responsibility to Protect" (R2P). The Libyan operation became the first major test of the very tool of R2P policy (preventive humanitarian intervention); the operation has acquired a large military intervention to protect civilians from the threat of mass murders. Disputes over the mission in Libya continue to hamper the discussion of new such missions. A careful analysis of the concept provides an understanding of whether the use of R2P and preventive humanitarian intervention is possible under the current conditions of a global transformation of international relations. In the last two decades a lot of research has been conducted, but the ethical aspect of using armed force for preventive purposes as well as the question of the possibility of the existence of the R2P doctrine without the use of preventive humanitarian intervention requires further exploration. Therefore the purpose of the article is to analyze the main problems associated with the lack of understanding of the doctrine and the tools for implementing R2P, which has generated negative assessments of its use in practice. The problems inherent in the concept of preventive humanitarian intervention can not be fully resolved. They are and remain the attributes of this type of military operation and the very doctrine of R2P. But doctrine continues to enjoy international support as a set of general principles. This doctrine also covers non-military elements from observing human rights to various types of international assistance aimed at reducing the risk of mass atrocities. The problems are primarily due to the "war pillar" of R2P: prone to illegality, human and financial costs, the extension of the mandate, and hypocrisy. Each of these problems is complicated in itself, and their interaction intensifies each other. As a result any attempts to use the compulsory tools of the R2P doctrine are doomed to a poor result both for the interventionists and for the doctrine itself. ; Стаття має на меті характеристику доктрини «обов'язку захищати» (R2P) та превентивної гуманітарної інтервенції. Багатонаціональна військова операція у Лівії стала першим серйозним випробуванням самого інструмента політики R2P (превентивної гуманітарної інтервенції), та придбала масштаби великого військового втручання для захисту мирних жителів від погрози масових убивств. Дискусії навколо місії у Лівії гальмують впровадження нових місій такого типу. Ретельний аналіз концепції допоможе розумінню чи взагалі доктрина «обов'язку захищати» (R2P) та превентивна гуманітарна інтервенція можуть використовуватися у сучасних умовах глобальної трансформації міжнародних відносин. За останні двадцять років багато досліджень було проведено, але етичний аспект використання збройної сили у превентивних цілях, як і питання можливості існування доктрини (R2P) без превентивної гуманітарної інтервенції, потребують подальшого дослідження. Тому метою статті є проаналізувати головні проблеми, пов'язані з браком розуміння доктрини R2P та її інструментів, що породило негативні оцінки їх використання на практиці. Проблеми, притаманні концепції превентивної гуманітарної інтервенції, залишаються атрибутами цього типу військової операції й самої доктрини R2P. Але доктрина продовжує користуватися міжнародною підтримкою. Крім того, доктрина охоплює невоєнні елементи від спостереження за дотриманням прав людини до різних видів міжнародної допомоги, спрямованих на зниження ризиків масових злодіянь. Проблеми виникають перш за все із воєнним «стовпом» R2P; з ним пов'язана схильність до незаконності, людські й фінансові витрати, ймовірне розширення попереднього мандату, лицемірство акторів. Взаємодія цих факторів підсилює одна одну й у результаті будь-які спроби використовувати примусові інструменти доктрини R2P приречені на поганий результат як для інтервентів, так й для самої доктрини.