Thinking over Freedom: the Guiding Lines of Claude Lefort's Political Philosophy ; Мислити свободу: основні орієнтири політичної філософії Клода Лєфора

Abstract

In the western philosophical and political thinking C. Léfor is considered not only as a famous thinker, but as a key political philosopher of the end of the 20th - early 21st century, the author of the well-known and hotly debated thesis about the emptiness of state power in democracy, democracy as the acquisition of democracy, totalitarianism as a mutation of democracy. In Ukraine, in its return, he remains barely unknown: there are neither translations of his texts, nor any serious reception of his theoretical heritage. At the same time, our state has certain problems on the way of democratic progress, due to its totalitarian past, the rudiments of which can be observed up to this day. So Claude Lefort's ideas, moving from Marxism to democracy and dedicated to defining the conditions of its occurrence and the peculiarities of functioning, which proceed from the absolute denial of any forms of totalitarianism, are very useful for understanding the main benchmarks of democratic growth in Ukraine.The study examines the main aspects of the formation of Claude Lefort's philosophical and political views, beginning with his interest in Marxism and Trotskyism, followed by the phenomenology of M. Merlot-Ponty and the study of N. Machiavelli, J. Michele, A. de Tocqueville, the debate with J.-P. Sartre and K. Castriadis, the result of which was formulating his own political conception and understanding of democracy as political modality of finding the truth. The main focus is also directed at the analysis of the decisive guidelines of C. Lefort's political theory - the concepts of power, conflict, political action, wild democracy, the study of ontological conditions for the existence of a society, which, as shown in the article, were shaped, to a large extent, under the influence of M. Merlot-Ponty and N. Machiavelli. The phenomenological, M. Merlot-Ponty-like interpretation of Machiavelli's works allows C. Léfor to formulate a negative and positive definition of the social, negative in that sense, that social is not conditioned by absolutely productive relations, positive, since the main characteristic of the social is its controversial nature, the conflict that is the source of political power, where people assert themselves as the subject of politics, and the power is an empty space, and a symbolic institution of the social at the same time. ; У західній філософсько-політичній думці К. Лєфор не просто відомий мислитель, він ключовий політичний філософ кінця ХХ - початку ХХІ століття, перу якого належать широко відомі та гаряче дискутовані тези про порожнє місце влади у демократії, про демократію як набуття демократії, про тоталітаризм як мутацію демократії. Натомість в Україні він залишається маловідомим: відсутні як переклади його текстів, так і будь-яка серйозна рецепція його теоретичної спадщини. Водночас наша держава має певні проблеми на шляху демократичного поступу, зумовлені її тоталітарним минулим, рудименти якого можна спостерігати й дотепер. Тож думка Клода Лєфора, яка рухалася від марксизму до демократії, присвячена розкриттю умов її виникнення та особливостей функціонування, що виходить з абсолютного заперечення будь-яких форм тоталітаризму, є дуже корисною для розуміння основних орієнтирів демократичного зростання України. Дослідження розглядає основні аспекти формування філософсько-політичного світогляду Клода Лєфора від захоплення марксизмом, троцькізмом, через феноменологію М. Мерло-Понті та студіювання Н. Макіавеллі, Ж. Мішле, А. де Токвіля, дебати з Ж.-П. Сартром та К. Касторіадісом до формулювання власної концепції політичного та розуміння демократії як політичної модальності пошуку істини. Основна увага спрямована, крім того, на аналіз визначальних орієнтирів політичної теорії К. Лєфора – концептів влади, конфлікту, політичної дії, дикої демократії; дослідження онтологічних умов існування суспільства, які, як показано у статті, сформувалися великою мірою під впливом М. Мерло-Понті та Н. Макіавеллі. Зокрема, феноменологічне, у дусі М. Мерло-Понті, прочитання Н. Макіавеллі дозволяє К. Лєфорові сформулювати негативну та позитивну дефініцію соціального, негативну у тому сенсі, що соціальне не обумовлено абсолютно виробничими відносинами, позитивну, оскільки основною характеристикою соціального виступає його суперечлива природа, конфлікт, що є джерелом політичної влади, де народ стверджує себе суб'єктом політики, а влада є водночас і порожнім місцем, і символічним інститутом соціального.