The Phenomenon of Anglo-barbarization in the Ukrainian Educational and Scientific Environment: History and Modernity ; Явище англоварваризації в українському освітньо‑науковому середовищі: історія і сучасність

Abstract

The article for the first time raises the problem of foreign languages reception and borrowings in the historical-comparative and diachronic-synchronous context.The object of the research is educational and scientific sphere (Ministry of Education and Science of Ukraine) on the use of foreign languages and borrowings. The functioning of the Church Slavonic and Latin languages as the most widespread in Ukrainian space in the late Middle Ages and Pre-Modern times is analyzed with a projection on the current dominance of English language and anglicisms in the educational and scientific field.To reflect the processes of excessive and unmotivated use of anglicisms, the term Anglo-Barbarization was introduced as a linguistic-social and linguistic-psychological pathological phenomenon that arises at the turn of historical events and signals the absence of mental resistance of the people-language to the unprecedented flow of borrowing which become a de facto replacement of their language and create from it an anti-cultural flow of subordinate communication; it is a primitive denial of the law of balance of foreign and specific words in phonetic, word-forming and grammatical adaptation and ethnocultural inability to call one's own concepts as specific words.According to historical retrospect, the focus on foreign languages as a priority in educational and scientific spheres — Church Slavonic, Latin, Greek, Polish — and mass borrowings from them did not help Ukrainian national self-awareness and did not lead to the restoration of the lost Ukrainian state within its ethnographic boundaries. On the contrary, the excessive circulation of foreign languages in the cultural and political space of Ukraine and their priority in the field of education and science has led to more than a couple of centuries of backwardness of Ukrainian state-building processes compared to the nearest and farthest neighbors. Orientation to others alienated Ukrainians from themselves.Historical experience of foreign languages circulation in Ukraine and excessive borrowing in our own language convincingly refutes the obsolete thesis about the positivity of the phenomenon of linguistic expansionism and globalism. The state and the nation, in spite of the widest need for foreign languages knowledge, need comprehensive and unlimited functioning of the state language. Who does not define his priority will serve someone else. ; У статті вперше порушено проблему рецепції чужих мов та запозичень в історично-порівняльному та діахронно-синхронному контексті.Об'єктом дослідження є освітньо-наукова сфера (Міністерство освіти і науки України) на предмет уживання чужих мов та запозичень. Проаналізовано функціювання церковнослов'янської та латинської мов як найпоширеніших в українському просторі в часи пізнього Середньовіччя та Передмодерного часу з проєкцією на сьогоднішнє засилля англійської мови та англізмів в освітньо-науковій царині.Для відображення процесів надмірного і невмотивованого вживання англізмів запроваджено термін англоварваризація як мовно-суспільне і мовно-психологічне патологічне явище, що виникає на переламі історичних подій і сигналізує про відсутність ментального спротиву народу-мови до безпрецедентного потоку запозичень, які стають фактичною заміною своєї мови і творять із неї антикультурний масив підлеглої комунікації; це примітивне заперечення закону рівноваги чужих і питомих слів у фонетичній, словотвірній і граматичній адаптації та етнокультурна неспроможність називати власні поняття питомими словами.Як засвідчує історична ретроспектива, орієнтація на чужі мови як пріоритетні в освітній і науковій царинах — церковнослов'янська, латинська, грецька, польська — та масовані запозичення з них аж ніяк не зарадили українському національному самоусвідомленню та не спричинилися до відновлення втраченої Української Держави в її етнографічних межах. Зовсім навпаки — надмірне циркулювання чужих мов в культурно-політичному просторі України та їхня пріоритетність в освітньо-науковій царині призвело до понад кількастолітнього відставання українських державотворчих процесів порівняно з найближчими і дальшими сусідами. Орієнтація на чуже відчужила українців від самих себе.Історичний досвід циркулювання чужих мов в Україні та надмірних запозичень у своїй мові переконливо спростовує затерту тезу про позитивність явища мовного експансіонізму та глобалізму. Своя держава і нація, попри якнайширшу потребу знання чужих мов, потребує всеохопного та необмеженого функціювання державної мови. Хто не визначає першорядности свого, служитиме чужому.