HOMO MILITARIS: WHY DO HUMANS WANT TO WAGE WARS? ; HOMO MILITARIS: ЧОМУ ЛЮДИНА ПРАГНЕ ВІЙНИ?

Abstract

The phenomenon of war occupies one of the leading places in socio-philosophical and cultural studies. War also has an ambiguous position in human life. On the historical map we see the ongoing waves of armed conflicts, which inevitably lead to fatal consequences for countries, peoples and human beings. War mainly appears in the form of horrors and tragedies. However, in philosophical studies, war is considered from different angles. Philosophers often emphasize the ambiguity and multidimensionality ofwar. In this work, the authors analyze the phenomenon of war, given a certain "attractiveness" and even the "necessity" of this phenomenon for humans. The authors also summarize the available range ofanswers to the question of where the desire for violence comes from, that is, the so-called "thirst for war". It is this desire that gives rise to a constant stay of people in a state of war. The results of this study show that war is indeed an important phenomenon, which can also be considered one of the fundamental attributes of human nature. Analyzing various approaches that explain the causes of war (naturalistic, psychological, economic, etc.) the authors note that the source of any armed conflict is precisely the"militancy" in the very essence of homo sapiens. Human beings must constantly fight for their existence. And such a struggle often takes various forms, which can be considered as concrete variants of the same phenomenon. This phenomenon at the theoretical and philosophical level is fixed in the concept of war. Despite the natural sense of horror that the word "war" evokes at the level of everyday consciousness, pain and hope, death and freedom, faith in human and the justice of the universe, as well as a willingness to fight for this justice, are simultaneously hidden under this " language shell". All these internally contradictory meanings are united within the framework of the philosophically processed concept of war, and are also embodied in many different "wars" that a person constantly wages due to his/her specific "being structure". Human, therefore, is a "warring creature," or, as the authors propose to denote this feature, "homo militaris". ; Феномен війни посідає одне з чільних місць у площині соціально-філософських і культурологічних досліджень, а також займає неоднозначну позицію в житті самої людини. На історичній мапі ми спостерігаємо хвилі постійного виникнення збройних конфліктів, які неминуче призводять до фатальних наслідків, спричиняючи жахливий ефект руйнації у житті країн, народів і окремих людей. Війна переважно постає перед нами в образі жахіть і трагедій. Втім, у просторі філософії війну як специфічний феномен у бутті людства розглядають з різних ракурсів, зокрема й акцентуючи увагу на парадоксальності та багатовимірності даного явища. Узапропонованій роботі автори намагаються проаналізувати концепт війни з огляду на певну «привабливість» і навіть «необхідність» цього явища для людини. Також виконується спроба підсумувати наявний спектр відповідей на питання про те, звідки в людині береться прагнення до насилля, тобто так звана «жага війни», яка й породжує «вічне повернення» та постійне перебування людей у стані війни. Результати даної розвидки свідчать про те, що війна є дійсно важливим явищем, яке можна вважати одним з фундаментальних атрибутів людської природи. Аналізуючи різні підходи, які пояснюють причини походження війни (натуралістичні, психологічні, економічні тощо), автори статті наголошують, що джерелом будь-яких збройних конфліктів все ж таки є вкоріненість «войовничості» у самому єстві homo sapiens. Людина має постійно виборювати право на своє існування. І така боротьба часто набуває різних за масштабом та характером форм, які можна розглядати як конкретні варіації єдиного феномену, що на теоретико-філософському рівні фіксується у концепті війни. Не зважаючи на природне почуття жаху, яке викликає слово «війна» на рівні буденної свідомості, за цією мовною оболонкою криються водночас біль і надія, смерть і свобода, віра в людину та у справедливість світобудови, а також готовність боротися за цю справедливість. Всі ці внутрішньо суперечливі смисли знаходять своє поєднання у філософськи опрацьованому понятті війни, а також і своє втілення у безлічі різних «воєн», які постійно веде людина внаслідок свого специфічного «буттєвого устрою». Людина, отже, є «істотою, що воює» або ж, як пропонують позначати цю особливість автори статті, – homo militaris.