FREEDOM AS A FOUNDATION OF LIBERAL DEMOCRACY: A NORMATIVE PERSPECTIVE ; СВОБОДА ЯК ОСНОВА ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ: НОРМАТИВНА ПЕРСПЕКТИВА

Abstract

The paper analyzes the connection between freedom and liberal democracy and claims the former to be a fundamental reason of the later. It claims that the two constituent parts of liberal democracy, namely liberal and democratic, embody the two dimensions of freedom substantiated by Isaiah Berlin – negative ("freedom from") and positive ("freedom two"). The paper summarizes key philosophical arguments that led throughout history to the articulation of freedom as a key social value, including the ideas of Thomas Hobbes, John Locke, Jean-Jacques Rousseau, and other thinkers. In the end, it establishes three political and philosophical conditions that make freedom possible: 1. The distinction between Vladimir Lefebvre's two ethical systems; 2. The value of isegoria (the Greek term for political equality); 3. The differentiation between common good and common weal. The paper makes a particular emphasis on the topicality of the discussion of freedom as a key underpinning of democracy: the world is entering the epoch of the unprecedented crisis of liberal democracy with a growing number of scholars arguing that it should give its way to other types of government. In this paper, I claim that liberal democracy is much more that the approach to the organization of society and the election of rulers, but the political embodiment of freedom, which inevitably becomes endangered when democracy is under attack. Key words: freedom, liberal democracy, social contract, two ethical systems, isegoria, common good, information age. ; У статті аналізується зв'язок між свободою та ліберальною демократією та стверджується, що свобода – це основоположна цінність демократії. Дві частини ліберальної демократії, а саме «ліберальна» та «демократична», розглядаються як форми політичного вираження позитивного та негативного вимірів свободи, постульованих Ісаєю Берліном. Стаття узагальнює найважливіші філософські аргументи, які впродовж історії трактували свободу як ключову соціальну цінність, включаючи ідеї Томаса Гоббса, Джона Локка, Жана-Жака Руссо й інших мислителів. Наприкінці статті встановлюються три політико-філософські умови буття свободи в суспільстві: 1) дві етичні системи В. Лефевра; 2) ізегорія (давньогрецький термін, який позначає політичну рівність); 3) розмежування суспільної згоди та суспільного блага. Особливий акцент зроблено на актуальності трактування свободи як фундаментальної цінності демократії: сучасний світ входить в епоху безпрецедентної кризи ліберальної демократії, яка низці авторів дає підстави висунути аргумент, що демократія нібито відходить у минуле і повинна поступитися іншим формам правління. Стаття доводить, що ліберальна демократія – це не просто один зі способів політичної організації суспільства та формування влади, а насамперед політичний простір буття свободи, яка неминуче опиняється під загрозою, якщо під загрозою є демократія. Ключові слова: свобода, ліберальна демократія, суспільний договір, дві етичні системи, ізегорія, суспільне благо, інформаційна епоха.