VATICAN'S EASTERN POLICY IN 1958–2010 ; СХІДНА ПОЛІТИКА ВАТИКАНУ 1958-2010 рр

Abstract

In the past few centuries, the Vatican diplomacy has, along with the French and Russian ones, gainedthe reputation of one of the best in the world. Despite shifting the stress to strictly religious matters andnew interest the Vatican diplomacy has shown in the problems such as international security, ecology,demography, still focuses on the relationships with traditionally Catholic European countries: Italy exdefinitione, Spain and Poland, Germany with its two sides of Christianity, protestant Great Britain and theeldest daughter of the Church – secular France. At the time of exploratory talks, informal meetings and,finally, negotiations with governments, Vatican diplomats were partners highly regarded for theirprofessionalism, precision, word economy and discretion. self-restraint and compromise.In the first years of John Paul II's pontificate the Vatican Secretariat undoubtedly appreciated thequalified successes achieved by the most expert diplomats of Paul VI. The political sense of the Polishpope and especially his absolute conviction that it was necessary to break with the post-Yalta order inEurope and the world, which he perceived as a moral disaster, meant that the Vatican Eastern policy didnot end with the collapse of the USSR and the 1989 Spring of Nations but merely reached a differentstage. Vatican's Eastern policy in 1958 – 2010 was pursued during the postwar subjugation of Central andEastern European by communism, as well as during the political and systemic transformation, whichbegan the great disruption of democracy and independence initiated by the Spring of Peoples 89.Key words: Vatican diplomacy; Poland; Germany. ; В останні кілька століть дипломатія Ватикану, поряд з французькою та російською, отримала репутацію однієї з найкращих у світі. Незважаючи на зосередження уваги на суто релігійних питаннях у статті показано і новий інтерес дипломатів Ватикану такі, як міжнародна безпека, екологія, демографія, а також зосереджена на відносинах з традиційно католицькими країнами Європи: Італія екс definitione, Іспанії та Польщі, Німеччини з її двома сторонами християнства, протестантська Великобританія і старша дочка Церкви - світська Франція. Під час попередніх переговорів, неформальних зустрічей і, нарешті, переговори з урядами, Ватиканських дипломатів партнери високо цінують за їх професіоналізм, точність, слово економіки і розсудливість, стриманість і компроміс.У перші роки понтифікату Івана Павла II Секретаріат Ватикану, безперечно, оцінили за успіхи, досягнуті найдосвідченішими дипломатами Павла VI. Політичний сенс Папи і, передусім, його абсолютна впевненість були необхідними для того, щоб порвати з пост-Ялтинським порядком у Європі та світі, який сприймали як моральну катастрофу. Це означало, що Східна політика Ватикану не закінчується крахом СРСР і навесні 1989 року досягає лише іншого етапу. Східна політика Ватикану 1958-2010 років переслідував в післявоєнний період ціль викорінення з Центральної та Східної Європи комунізму, а також під час політичної і системної трансформації, яка почалася поширенням демократії і незалежністю, котрі стали поштовхом до «весна народів».Ключові слова: дипломатія Ватикану; Німеччина; Польща.