The language of ceremonial gesture and costume ; Язык церемониального жеста и костюма ; Мова церемоніального жесту та костюму

Abstract

The author explores the semiotics of gesture and ceremonial costme as an important component of the ballroom ceremonial, which has in society, like other ceremonial celebrations (diplomatic methods, military parades, knightly carousel) symbolic value. The article discusses the language of the fan, as a mandatory attribute of the ball costume, about the history of the fan in Western Europe and Russia, as well as about one of the most ancient jewelry, popular in Europe during the XVIII–XIX centuries 4-floral decoration. Specific examples of the connection of individual plots of the history of human society withthe history of plants are given. The article studies the role of accessories such as a snuffbox and gloves when shaping a ballroom suit. The language of the costume emphasized the social status, spoke of its artistic taste, which in turn testified not only about the aesthetic, but also the ethical principles of its owner. In contrast to other Ceremonies women were given a special, honorable place at the ball. Not only her reputation, but also the reputation of her relatives ones depended on her behavior at the ball. M. Yu. Lermontov compared the appearance of a woman at the ball with the first ascent of the speaker on the steps of the department. The non-verbal language of communication (the language of gesture, costume, heraldry, emblames, banners, flags) in ceremonial culture serves not only for self-identification and identification of personality, but above all for the indication of society. ; Автор исследует семиотику жеста и церемониального костюма, как важной составляющей бального церемониала, имеющего в жизни общества,подобно другим церемониальным торжествам (дипломатическим приёмам, военным парадам, рыцарской конной карусели) символическое значение. В статье рассматривается язык веера, как обязательного атрибута бального костюма, рассказывается об истории веера в Западной Европеи России, а также об одном из самых древних украшений, популярном в Европе на протяжении XVIII–XIX столетий – цветочном убранстве. Приводятся конкретные примеры связи отдельных сюжетов истории человеческого общества с историей растений. В статье изучается роль при формировании бального костюма таких аксессуаров, как табакерка, перчатки. Язык костюма подчёркивал социальный статус человека, говорил о его художественном вкусе, который в свою очередь свидетельствовал не только об эстетических, но и этических принципах его владельца. В отличии от других церемониалов именно на балу женщине отводилось особое, почётное место. От её поведения на бале зависела не только еёрепутация, но и репутация её близких. М. Ю. Лермонтов сравнивал появление женщины на балу с первым восхождением оратора по ступеням кафедры. Невербальный язык общения (язык жеста, костюма, геральдика, эмблемы, знамена, флаги) в церемониальной культуре служит не только для самоиндификации и индификации личности, но прежде всего для индификации социума. ; Автор досліджує семіотику жесту і церемоніального костюму як важливу складову бального церемоніалу, що має в житті суспільства, подібно до інших церемоніальним урочистостей (дипломатичних прийомах, військових парадах, лицарської кінної каруселі) символічне значення. У статті розглядається мова віяла як обов'язкового атрибуту бального костюму, розповідається історія віяла в Західній Європі і Росії, а також про одну із найдавніших прикрас, яка була популярною в Європі протягом XVIII–XIX століть – квіткове оздоблення. Наводяться конкретні приклади зв'язку окремих сюжетів історії людського суспільства з історією рослин. У статті вивчається роль при формуванні бального костюму таких аксесуарів, яктабакерка, рукавичка. Мову костюму підкреслював соціальний статус людини, говорив про його художній смак, який у свою чергу свідчив не тільки про естетичні, а й етичні принципи його власника. На відміну від інших церемоніалів саме на балу жінці відводилося особливе, почесне місце. Від її поведінки на балу залежала не тільки її репутація, але й репутація її близьких. М. Ю. Лермонтов порівнював появу жінки на балу з першимсходженням оратора сходами кафедри. Невербальна мова спілкування (мова жесту, костюму, геральдика, емблеми, прапори) в церемоніальній культурі служить не тільки для самоідентифікаціі і ідентифікаціі особистості, а перш за все для ідентифікаціі соціуму.