NATIONAL STANDARDS FOR RISK MANAGEMENT: CONCEPTUAL ASPECTS ; НАЦИОНАЛЬНЫЕ СТАНДАРТЫ ПО РИСК-МЕНЕДЖМЕНТУ: КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ; НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ З РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ

Abstract

The article deals with the most popular and most used national risk management standards. The author examines the peculiarities of each standard. Today, many developed countries have their own risk management standards, or they are internationally accepted in this area. Each national standard has its own approaches, different degrees of detail of processes, are obligatory or on the contrary are only a recommendation. Thus, the British standard does not provide for the identification stage and is almost unacceptable for Ukrainian companies. Despite the high level of the British standard, it is difficult to apply or totally inapplicable in other countries, for example in Ukraine, due to a significant difference in national management culture, accounting legislation and state regulation. According to the results of the study, the Australian standard AS / NZS 4360: 2004 is the most popular in the world, and therefore the process of risk management is presented graphically by the author. This document is the most comprehensive and elaborated national standard in the field of risk management. It has a sectoral nature, and its main provisions are adapted to form risk management systems. The basis of the standard is the risk management process. When compared to the ISO 31000 standard, risk management is only part of the whole document. Taking into account the analytical work, the article laconically reviews the main ideas of a series of Austrian standards, Canadian and Japanese standards. The Russian standard, which is a professional document focused on risk managers, is also considered, as well as a number of standards directly related to risk management in companies in the real sector of the economy. In general, the key points of national risk management standards that may be applicable in domestic risk management practices are highlighted. In addition to existing international, industry and national standards directly related to risk management, there are a number of other risk-taking standards, they are more specialized in a specific field of activity and supplement the former. ; В статье рассмотрены самые популярные и наиболее применяемые национальные стандарты по рискменеджменту. Исследованы особенности каждого стандарта. Так, британский стандарт не предусматривает этапа идентификации и почти неприменим для украинских компаний. По результатам исследования австралийский стандарт AS/NZS 4360:2004 является наиболее популярным во всем мире, а потому процесс управления риском подано графически. Учитывая аналитическую работу, в статье лаконично рассмотрены основные идеи серии австрийских стандартов, канадского и японского стандартов. Рассмотрен также российский стандарт, которая является профессиональным документом, ориентированным на риск-менеджеров, также исследован ряд стандартов, которые непосредственно касаются управления рисками в компаниях реального сектора экономики. В общем выделено ключевые моменты национальных стандартов риск-менеджмента, которые могут быть применимыми в отечественной практике управления рисками. ; У статті розглянуто найпопулярніші та найуживаніші національні стандарти з ризик-менеджменту. Досліджено особливості кожного стандарту. Так, британський стандарт не передбачає етапу ідентифікації і є майже незастосовним для українських компаній. За результатами дослідження австралійський стандарт AS/NZS 4360:2004 є найбільш популярним у всьому світі, а тому процес управління ризиком подано графічно. Враховуючи аналітичну роботу, у статті лаконічно розглянуто основні ідеї серії австрійських стандартів, канадського та японського стандартів. Розглянуто також російський стандарт, що є професійним документом, орієнтованим на ризик-менеджерів, також досліджено стандарти, що безпосередньо стосуються управління ризиками в компаніях реального сектору економіки. Загалом виділено ключові моменти національних стандартів ризик-менеджменту, що можуть бути застосовними у вітчизняній практиці управління ризиками.