International models, trends and concepts of the philosophy of education in the context of sustainable social development under global institutional transformation conditions ; Интернациональные модели, направления и концепции философии образования в контексте устойчивого развития общества в условиях глобальных институциональных трансформаций ; Інтернаціональні моделі, напрями і концепції філософії освіти у контексті стійкого розвитку суспільства в умовах глобальних інституційних трансформацій

Abstract

At the turn of the Millennium, the issue of education, especially higher education, its role in state formation and impact on the life of society acquired particular relevance and became a subject of research of not only teachers and historians but also economists, political analysts, psychologists, social scientists and, above all, philosophers (which gave rise to a variety of models and trends in the philosophy of education). In the meantime, there is some lack of fundamental integrative studies into comprehensive educational-managerial and socio-historical, socio-economic and state-political experiences of some developed countries in the implementation of these philosophical and educational paradigms, trends, models and reforming/modernization concepts of higher education and science, to be examined with consideration for similar challenges faced by education and science in Ukraine.Nearly every developed country has wide experience in building up a system of higher education. Results of reviewing such experience may contribute to the development and enrichment of the domestic educational system, afford an opportunity to avoid repeating mistakes and offer new approaches to solving a range of problems in this field.Based on the above, we also believe that it is impossible to pretend to develop a strategy for educational and scientific modernization reforms that deal with challenges of educational and scientific institution of society in management of scientific and educational space (which applies to both a social component of the philosophy of education and the field of educational management) without analyzing the existing models, schools, trends and their classification in the modern philosophy of education. ; На рубеже тысячелетий проблема образования, особенно высшего, его роль в становлении государства и влияние на жизнь общества приобрела особую актуальность и стала предметом исследования не только педагогов, историков, но и экономистов, политологов, психологов, обществоведов и, прежде всего, - философов (в связи с чем и появились разнообразные модели, направления в философии образования).В то же время не хватает фундаментальных интегративных исследований комплексного образовательно-управленческого и общественно-исторического, социально-экономического и государственно-политического опыта воплощения данных философско-образовательных парадигм, направлений, моделей, концепций реформирования / модернизации образования и науки отдельных развитых стран, рассматриваемого с учетом аналогичных задач, стоящих перед образованием и наукой в Украине.Практически в каждой развитой стране есть богатый опыт построения системы высшего образования. Результаты анализа этого опыта могут способствовать развитию и обогащению отечественной системы образования, позволяют избежать повторения ошибок и дают возможность раскрыть новые подходы к решению ряда проблем в этой области.Основываясь на этом, автор считает, что невозможно претендовать на создание стратегии модернизационных образовательных и научных реформ, которые затрагивают проблемы научно-образовательного института социума в управлении научно-образовательным пространством (это уже касается как отрасли социальной составляющей философии образования, так и сферы менеджмента образования) и не проанализировать существующие модели, школы, направления, их классификацию в современной философии образования. ; На межі тисячоліть проблема освіти, а особливо вищої, її роль у становленні держави й вплив на життя суспільства набула особливої актуальності й стала предметом дослідження не тільки педагогів, істориків, а й економістів, політологів, психологів, суспільствознавців та, перш за все, - філософів (у зв'язку з чим і з'явилися різноманітні моделі, напрями філософії освіти). Водночас дещо бракує ґрунтовних інтегративних досліджень комплексного освітньо-управлінського і суспільно-історичного, соціально-економічного і державно-політичного досвіду втілення даних філософсько-освітніх парадигм, напрямів, моделей, концепцій реформування/модернізації вищої освіти і науки окремих розвинених країн, розглянутого з урахуванням аналогічних завдань, що стоять перед освітою і наукою в Україні. Практично в кожній розвиненій країні є багатий досвід побудови системи вищої освіти. Результати аналізу цього досвіду можуть сприяти розвитку й збагаченню вітчизняної системи освіти, дають змогу уникнути повторення помилок та можливість розкрити нові підходи до вирішення низки проблем у цій галузі. Ґрунтуючись на цьому, автор вважає, що неможливо претендувати на створення стратегії модернізаційних освітніх і наукових реформ, котрі зачіпають проблеми освітньо-наукового інституту соціуму в управлінні науково-освітнім простором (це вже стосується як галузі соціальної складової філософії освіти, так і сфери менеджменту освіти) і не проаналізувати існуючі моделі, школи, напрями, їхню класифікацію у сучасній філософії освіти.