RED TERROR IN MYKOLAIV REGION IN 1919 ; ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР НА МИКОЛАЇВЩИНІ В 1919 РОЦІ

Abstract

The theme of the red terror in Mykolaiv region in 1919 is virtually unexplored. The study of the problem that is discussed in this article is necessary and relevant in connection with new conceptual approaches in the studying of the issue of the red terror in Ukraine during the Civil War. The process was aggressive, not an act of self-defense, as the Soviet historians claimed. The purpose of the article is to comprehensively analyze the processes associated with the emergence of Bolshevik terror, to characterize the means and mechanisms of the terror, to find out that the terror was unable to help the Bolsheviks to retain power in Mykolaiv region in 1919. The challenge is to characterize the economic course of the Bolsheviks called "military communism", which led to mass peasant uprisings in the territory of Mykolaiv region, to recognize that the Bolsheviks' terror was aggressive against entire sections of the population who were outlawed, to find out what to do relied not on legal laws or the judiciary, but carried out with the help of "extraordinary commissions" and revolutionary tribunals, to characterize the types of punishment associated with the red terror: forced labor, imprisonment, mass shootings, to highlight the consequences of Bolshevik terror in Mykolaiv in 1919. In the article the author gives the sad statistics of the red terror in the Mykolaiv region and concludes that the red terror was an aggressive, not a defensive phenomenon, that it was directed against entire sections of the population, outlawed by the Bolsheviks; the terror of the Bolsheviks relied not on the legal basis and the judiciary but on the basis of "extraordinary" and the revolutionary tribunal; The Bolshevik repression did not help them retain power in 1919. ; Тема червоного терору на Миколаївщині у 1919 році є практично недослідженою. Вивчення проблеми, яка розглядається у цій статі, є необхідним і актуальним у зв'язку з новими концептуальними підходами до вивчення питання червоного терору на території України в роки громадянської війни. Цей процес мав агресивний характер, а не був актом самозахисту, як стверджували радянські історики. Мета статі: комплексно проаналізувати процеси, пов'язані з виникненням більшовицького терору, охарактеризувати засоби й механізми терору, з'ясувати, що терор не зміг допомогти більшовикам утримати владу на Миколаївщині у 1919 році. Завдання дослідження: охарактеризувати економічний курс більшовиків під назвою «воєнний комунізм», що привів до масових селянських повстань на території Миколаївщини, визнати, що терор більшовиків мав агресивний характер проти цілих верств населення, які були поставлені поза закону, з'ясувати, що більшовицький терор опирався не на правові закони та судові органи, а виконувався з допомогою «надзвичайних комісій» та революційних трибуналів, охарактеризувати види покарання, пов'язані з червоним терором: примусові роботи, тюремне ув'язнення, масові розстріли, висвітлити наслідки більшовицького терору на Миколаївщині в 1919 році. У статті автор наводить сумну статистику червоного терору на Миколаївщині й робить висновок, що червоний терор був агресивним, а не захисним явищем і був направлений проти цілих верств населення, яких більшовики оголосили поза законом; терор більшовиків опирався не на правову основу та судові органи, а виконувався з допомогою «надзвичайки» та революційного трибуналу; репресії більшовиків не допомогли їм утримати владу у 1919 році.