Local peacemaking in conflict resolution ; Місцева миротворчість у врегулюванні конфлікту

Abstract

The article examines local peacemaking as a way to resolve the conflict. Criticism of the concept and practice of "liberal peace" has led to the search for alternative ways of peacemaking, including those that would take into account local peace processes. In addition, the liberal peace scheme often views the peace process statically, where all actors have to act in supposedly pre-written roles. The search for the optimal interaction of international structures, the state and local actors continues to this day – depending on the context of the conflict, it has differences in each case. Such a variety of forms of local peacemaking is due to the need to resolve the conflict at the level of the whole society for a long time, and broad sections of the population would understand and have confidence in peace processes. Territorial and geographical constraints can create obstacles in local peacemaking, especially when it comes to its interaction with national peacebuilding. In addition, the liberal peace scheme often views the peace process statically, where all actors have to act in supposedly pre-written roles. The conceptual role of "liberal peace" found its expression in modern theories of peace and conflict, where peacebuilding was originally associated with the creation or reconstruction of political institutions on the Western model. Among the common forms of local peacemaking, researchers consider local peace committees. The effectiveness of local peacemaking depends on local leaders, the geographical spread of the armed conflict, the intensity and drivers of the conflict. main directions of local peacemaking influence on peacebuilding: ability to strengthen trust and dialogue in society; ensuring the settlement of conflicts at the local level; concluding peace agreements between conflicting parties; ensuring the operation of peace infrastructure. ; У статті досліджується місцева миротворчість як спосіб врегулювання конфлікту. Критика концепції та практики «ліберального миру» зумовила пошук альтернативних шляхів миротворчості, зокрема таких, які би враховували локальні мирні процеси. Інтервенції ліберального миру часто не сприймались у межах місцевих культурних традицій, адже апелювали до малозрозумілих термінів зі сфери прав людини та демократії. Крім того, схема ліберального миру часто розглядає миротворчий процес статично, де всі актори мають діяти за ніби-то наперед розписаними ролями. Пошук оптимальної взаємодії міжнародних структур, держави та місцевих суб'єктів триває і досі – залежно від контексту конфлікту він має відмінності у кожному окремому кейсі. Подібна розмаїтість форм місцевої миротворчості зумовлена необхідністю врегулювання конфлікту на рівні всього суспільства впродовж тривалого часу, а широкі верстви населення розуміли та мали довіру до мирних процесів. Територіально-географічне обмеження може створювати перепони у місцевій миротворчості, особливо якщо говорити про її взаємодію з національним миробудівництвом. Крім того, схема ліберального миру часто розглядає миротворчий процес статично, де всі актори мають діяти за ніби-то наперед розписаними ролями. Концептуальна роль «ліберального миру» знайшла свій вияв у сучасних теоріях миру та конфліктів, де миробудівництво було спочатку пов'язане зі створенням або реконструкцією політичних інститутів за західним зразком. Серед розповсюджених форм місцевої миротворчості дослідники розглядають місцеві комітети миру. Ефективність місцевої миротворчості залежить від місцевих лідерів, географічного розповсюдження збройного конфлікту, інтенсивності та драйверів конфлікту. Основні напрями впливу місцевої миротворчості на миробудівництво: здатність посилювати довіру і діалог у суспільстві; забезпечення врегулювання конфліктів на місцевому рівні; укладення мирних угод між окремим конфліктними суб'єктами; забезпечення роботи інфраструктури миру.