Спортивна тілесність і тіла-афекти: поза межами соціальних форматів

In: Hrani: naukovo-teoretyčnyj alʹmanach, Band 18, Heft 1, S. 17-22

Abstract

Автором розглядаються деякі особливості тілесності спортсмена у порівнянні з тілами­афектами на прикладі «внутрішнього» та «карнавального» тіл у концепції М. Бахтіна та «танцюючого тіла», представленого у творах Ф. Ніцше. Підставою для порівняльного аналізу спортивної та афектованої тілесності є їх спільна здатність до вислизання за межі соціально­культурної локалізації, невизначуваність фреймами соціально­конструктивістського характеру. Зазначається, що тілесність спортсмена споріднюють з тілами­афектами такі властивості, як розімкненість, процесуальність, становлення. Показано, що на відміну від цих тіл, її розмикання гранично інтенціональне та індивідуалізоване, воно досягається синтезом, а не розчиненням. Такі іманентні характеристики спортивної агоністики, як активна взаємодія, апріорно задана необхідність порівняння, жага до визнання приводять до постійного взаємного перевизначення спортсменів у психо­фізичному плані. Акцентується, що спортивна тілесність віднаходиться інтерсуб'єктивним шляхом, а не монологічно на противагу тілам­афектам. «Авторське» тіло спортсмена виникає в динаміці змагання, воно діяльне, не аморфне, його тимчасова завершеність відкрита для нового перевизначення. Шлях його віднаходження – це активний, аскетичний, авторський та інтерсуб'єктивно комунікативний шлях. Тілесність спортсмена у спорті великих досягнень – це тіло­суб'єкт, із властивими тільки йому здатностями до самоактуалізації в соціумі. Підсумовується, що спортивна тілесність поєднує в собі природність та власні культурні доробки і в такому синтезі здатна до вислизання за рамки соціально сконструйованих форматів тілесної визначеності.