Соціальна згуртованість та соціальна солідарність: у пошуках змістовного розмежування

In: Hrani: naukovo-teoretyčnyj alʹmanach, Band 24, Heft 6, S. 81-89

Abstract

Робота спрямована на визначення сутнісних відмінностей понять «соціальна солідарність» та «соціальна згуртованість» крізь етимологічно-лінгвістичну та соціологічну дослідницьку оптику. Критично осмислюючи позиції науковців щодо синонімічності та тотожності змісту цих понять, а також ідею їхньої відмінності у зв'язку із контекстом вживання, автор виокремлює декілька аспектів змістовного розмежування. Аргументом на користь наявності відмінностей у змісті є аналіз частоти використання понять «social cohesion» та «social solidarity» в оцифрованих джерелах Google Books з 1800 по 2019 рр. Підсумовано, що у фокусі етимологічно-лінгвістичного аналізу соціальна солідарність постає як мікросоціальний, первинно індивідуальний феномен, що передбачає «єдність одноманіття» та присутній на рівні свідомості; «соціальна згуртованість» апріорі засвідчує наявність певного колективного суб'єкта – гурту, уособлює «єдність різноманіття», та є онтологічно діяльнісним. Автор наголошує, що соціальна згуртованість – це «первинно колективна» якість, носієм якої є певна соціальна спільнота. Окремим аспектом аналізу постає визначення понять «соціальна солідарність» та «соціальна згуртованість» у роботах Е. Дюркгейма, що співвідносяться як частина та ціле, етап та результат. Дюркгейміанське наповнення цих концептів суперечить етимологічно-лінгвістичній логіці, оскільки соціальна солідарність у роботах класика постає як діяльнісний компонент соціальної згуртованості, що визначає тип соціальних зв'язків. Така ж лінія «змістовного перекосу» спостерігається у сучасних дефініціях «соціальної солідарності», що визначається з позицій макросоціології (як стан суспільства чи суспільний консенсус) та може передбачати діяльнісний вимір. Сучасні визначення поняття «соціальна згуртованість» мають, на думку автора, більш виражений діяльнісний акцент (згуртованість як процес та результат діяльності), що в цілому відповідає етимологічно-лінгвістичній логіці, і є менш «вибагливими» щодо характеру єдності, що постає як спільність.