СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК КОНЦЕПТ СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ: ВІДОБРАЖЕННЯ В ПУБЛІЧНІЙ СФЕРІ ПОЛІТИКИ

In: Filosofija ta politolohija v konteksti sučasnoi͏̈ kulʹtury: naukovyj žurnal, Band 15, Heft 2, S. 74-81

Abstract

Стаття присвячена змісту сталого розвитку для публічної сфери політики, який позначає фундаментальну зміну поведінки великих політичних і соціальних груп. Мета дослідження – виявлення особливостей просування сталого розвитку в середовищі демократичної публічної сфери політики. Схарактеризовано досягнення суспільством і політикумом такого етапу, який знову висуває потребу у розбудові публічної сфери. Було підкреслено, що процедури формування думки в демократичній публічній сфері також визначають, яким чином обговорення структуровані через аргументацію й визначення щодо предмета обговорень. Проаналізовано причини консервації пострадянського типу публічної політики, в рамках якого розглядається питання сталого функціонального навантаження публічної сфери. Розкрито значення західних зразків сталої демократичної публічної сфери як певної точки відліку для сучасної політичної науки у конструюванні теоретичної моделі специфічної публічної сфери політики. З'ясовано, що найважливішими напрямками цілісного зв'язку є соціокультурне тло політичних перетворень, специфіка розвитку державного сектору, владні відносини, взаємодії всередині еліти та можливості модернізації суспільства за рахунок публічної сфери. У зв'язку з цим набуває значення демократична спільнота сучасної України, намагаючись дати відповідь щодо порівняння реальної політичної практики та особливих рис публічної політики в країнах США та Об'єднаної Європи. Розкрито, що особливим напрямком розгляду публічної сфери є її зв'язок з економічним середовищем. Доведено, що характерною рисою розвитку сучасних інтерпретацій публічної сфери політики в контексті сталого розвитку слід вважати визначення шляху, за яким буде розвиватися політична публічність. Встановлено, що однією зі специфічних рис просування принципів сталого розвитку є протистояння безконтрольній участі бізнесу в політиці та введення певних регулятивів, які б узгоджували індивідуальні інтереси із суспільними. Припущено, що необхідними є подальші спроби довести інноваційний характер публічної сфери політики, її потенціалу для глобальних змін і системної політичної модернізації українського суспільства. Встановлено, що важливим для теоретико-методологічного пошуку в галузі осмислення сучасної демократичної публічної сфери політики є встановлення конкретних механізмів нарощування публічності публічної політики. Зроблено висновок, що налагодження технологій і зв'язків, які б стали базою для публічних партнерських відносин, також важлива тема політологічних розвідок у предметній тематиці публічної сфери перехідного суспільства.