Suchergebnisse

The reform of property relations is a key factor in improving the efficiency of the Ukrainian economy. The importance of the institution of ownership in the harmonization of public and private interests is revealed. The aspects of ownership and ownership form are singled out. Features of the transformation of one form of ownership into another, in particular, from the state to private, are based on the theory of privatization. The role of legislative changes in the strengthening of the institute of property and overcoming the monopoly of state property is considered. The principles and methods of privatization of state property objects of different groups are presented. The peculiarities of privatization in Ukraine at each of its stages are analyzed: successes, failures, abuse, etc. On the basis of a retrospective analysis of privatization processes, the sources of modern problems in the field of property relations are identified. The main ones include the following: imperfection and numerous violations of the privatization legislation; privatization of strategically important and efficiently operating state-owned enterprises that poses a threat to national security and negatively affects the state budget; exploitation of the myth of a strategic investor as an effective owner; low use of funds from privatization for investment purposes; "Hidden privatization" of state-owned enterprises and corrupt acts of their leaders; insufficient protection of private property rights, in particular minority shareholders; an imbalance between the property of small and medium-sized businesses, on the one hand, and big business - on the other, which predetermined oligarchization of the economy; the difficult social consequences of privatization processes, including at the regional level. To solve these problems, it is necessary to search for the best ways to reform the property relations in the context of the Strategy of increasing the efficiency of the business entities of the state sector of the economy. ; Показано, что реформирование отношений собственности является ключевым фактором в повышении эффективности украинской экономики. Раскрыто значение института собственности в гармонизации общественных и частных интересов. Выделены аспекты права собственности и формы собственности. Отмечены особенности трансформации одной формы собственности в другую, в частности государственной в частную на основе теории приватизации. Рассмотрена роль законодательных изменений в укреплении института собственности и преодолении монополии государственной собственности. Приведены принципы и способы приватизации объектов государственной собственности различных групп. Проанализированы особенности приватизации в Украине на каждом из ее этапов: успехи, неудачи, злоупотребления и т. п. На основе ретроспективного анализа процессов приватизации выявлены истоки современных проблем в сфере отношений собственности. Основными среди них являются: несовершенство и многочисленные факты нарушения приватизационного законодательства; приватизация стратегически важных и эффективно работающих государственных предприятий, что несет угрозу национальной безопасности и негативно сказывается на государственном бюджете; эксплуатация мифа о стратегическом инвесторе как эффективном собственнике; низкий уровень использования средств от приватизации на инвестиционные цели; «скрытая приватизация» государственных предприятий и коррупционные деяния их руководителей; недостаточность защиты права частной собственности, в частности миноритарных акционеров; дисбаланс между собственностью малого и среднего бизнеса, с одной стороны, и крупного бизнеса – с другой, что обусловило олигархизацию экономики; тяжелые социальные последствия приватизационных процессов, в т. ч. на региональном уровне. Для решения этих проблем необходим поиск оптимальных путей реформирования отношений собственности в контексте Стратегии повышения эффективности деятельности субъектов хозяйствования государственного сектора экономики. ; Показано, що реформування відносин власності є ключовим фактором у підвищенні ефективності української економіки. Розкрито значення інституту власності у гармонізації суспільних і приватних інтересів. Виокремлено аспекти права власності та форми власності. Відмічено особливості трансформації однієї форми власності в іншу, зокрема державної у приватну на основі теорії приватизації. Розглянуто роль законодавчих змін у зміцненні інституту власності та подоланні монополії державної власності. Наведено принципи та способи приватизації об'єктів державної власності різних груп. Проаналізовано особливості приватизації в Україні на кожному із її етапів: успіхи, невдачі, зловживання тощо. На основі ретроспективного аналізу процесів приватизації виявлено витоки сучасних проблем у сфері відносин власності. Основними серед них є такі: недосконалість і численні факти порушення приватизаційного законодавства; приватизація стратегічно важливих та ефективно працюючих державних підприємств, що несе загрозу національній безпеці та негативно позначається на державному бюджеті; експлуатація міфу про стратегічного інвестора як ефективного власника; низький рівень використання коштів від приватизації на інвестиційні цілі; «прихована приватизація» державних підприємств та корупційні діяння їхніх керівників; недостатність захисту права приватної власності, зокрема міноритарних акціонерів; дисбаланс між власністю малого і середнього бізнесу, з одного боку, та великого бізнесу – з іншого, що зумовило олігархізацію економіки; важкі соціальні наслідки приватизаційних процесів, у т. ч. на регіональному рівні. Для вирішення цих проблем необхідним є пошук оптимальних шляхів реформування відносин власності в контексті Стратегії підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Purpose. The aim is to select the most efficient modular facilities for the disposal of toxic substances in case of emergency procedures. Methodology. We study and analyze the world experience in spill response and neutralization of toxic substances using mobile devices. Findings. The most effective methods and mobile devices for decontamination areas: methods of "cold combustion", mobile plasma installation, mobile installation for the destruction of chemical weapons, "hot detonation", mobile, modular clean installation of liquid and solid radioactive waste, mobile devices for mercury disposal. Plasma pyrolysis installation is suitable for the processing of solid radioactive waste. The mobile plasma systems are effective for the disposal of medical and biological waste in extreme conditions. Operation of the mobile plasma systems eliminates the risk of contamination of the environment during the transportation of hazardous waste as a result of road accidents. The method of "cold combustion" is effective for neutralization of toxic industrial waste, obsolete pesticides, military warfare agents, explosives (heptyl, etc.), substances of processing of municipal solid waste. The use of plasma gasification of municipal solid waste eliminates the formation of environmentally hazardous emissions and waste. The cryogenic trap of the mobile devices of mercury disposal provides a high pumping speed and low vapor mercury residual concentration of mercury in the exhaust gases. Originality. Analysis of modern methods of disposal of toxic substances from the area with the use of environmentally sound technology allows you to select the most efficient modular installation. Practical value. The use of modern methods of recovery of hazardous areas is effective using mobile devices in emergency spills and releases of toxic and flammable substances. ; Цель. Целью работы является выбор наиболее эффективных модульных установок для утилизации токсич-ных веществ при авариях. Методика. Изучен и проанализирован мировой опыт по ликвидации аварийных разливов и обезвреживанию токсичных веществ с использованием мобильных установок. Результаты. Определены наиболее эффективные методы и передвижные установки для обезвреживания местности: методы «холодного сжигания», мобильные плазменные установки, передвижные установки по уничтожению химических боеприпасов, «горячая детонация», мобильные модульные установка очистки жидких и твёрдых радиоактивных отходов, передвижные установки по демеркуризации. Плазменно-пиролитическая установка целесообразна для переработки твердых радиоактивных отходов. Эффективно применение в чрезвычайных условиях мобильных плазменных комплексов для утилизации медицинских и биологических отходов. Эксплуатация мобильных плазменных комплексов исключает риск заражения окружающей среды во время транспортировки опасных отходов в результате дорожно-транспортных происшествий. Способ «холодного сжигания» эффективен для обезвреживания токсичных промышленных отходов, просроченных пестицидов, военных отравляющих веществ, взрывчатых веществ (гептил и др.), продуктов переработки твердых бытовых отходов. Использование плазменной газификации твёрдых бытовых отходов исключает образование экологически опасных выбросов и отходов. В передвижных установках по демеркуризации криогенная ловушка обеспечивает высокую скорость откачки ртутных паров и низкую остаточную концентрацию ртути в выхлопных газах. Научная новизна. Анализ современных методов обезвреживания местности от токсичных веществ с использованием экологически безопасных технологий позволяет выбрать наиболее эффективную мо-дульную установку. Практическая значимость. Использование современных эффективных методов и средств обезвреживания опасных зон с помощью мобильных установок при аварийных разливах и выбросах токсичных и пожароопасных веществ. ; Мета. Метою роботи є вибір найбільш ефективних модульних установок для утилізації токсичних речовин при аваріях. Методика. Вивчений і проаналізований світовий досвід по ліквідації аварійних розливів і знешкодженню токсичних речовин з використанням мобільних установок. Результати. Визначені найбільш ефективні методи та пересувнi установки з знешкодження місцевості: методи "холодного спалювання", мобільні плазмові установки, пересувні установки по знищенню хімічних боєприпасів, "гаряча детонація", мобільні модульні установка очищення рідких і твердих радіоактивних відходів, пересувні установки по демеркуризації. Плазмово-піролитична установка доцільна для переробки твердих радіоактивних відходів. Ефективне застосування в надзвичайних умовах мобільних плазмових комплексів для утилізації медичних і біологічних відходів. Експлуатація мобільних плазмових комплексів виключає ризик зараження довкілля під час транспортування небезпечних відходів в результаті дорожньо-транспортних подій. Спосіб "холодного спалювання" ефективний для знешкодження токсичних промислових відходів, прострочених пестицидів, військових отруйних речовин, вибухових речовин (гептил та ін.), продуктів переробки твердих побутових відходів. Використання плазмової газифікації твердих побутових відходів виключає утворення екологічно небезпечних викидів і відходів. У пересувних установках по демер-куризації кріогенна пастка забезпечує високу швидкість відкачування ртутної пари і низьку залишкову концентрацію ртуті у вихлопних газах. Наукова новизна. Аналіз сучасних методів знешкодження місцевості від токсичних речовин з використанням екологічно безпечних технологій дозволяє вибрати найбільш ефективну модульну установку. Практична значимість. Використання сучасних ефективних методів і засобів знешкодження небезпечних зон за допомогою мобільних установок при аварійних розливах і викидах токсичних і пожежонебезпечних речовин.

The research featured the economic policy in the sphere of forest exploitation led by St. Petersburg government in the Baltic region. The paper describes the policy and reveals the mechanisms of its elaboration and change. The study is based on the fundamental principles of historical research, such as historicism and consistency. The basic ideas involve multifactority of historical process, problematic and chronological principals of the narrative, as well as the instrumental and technological approach to the theory of modernization. When Peter the Great's set up the Russian Navy, it stimulated the development of trade and mobilized all kinds of recourses, including timber logging. The dilemma "trade development vs. rational recourse usage" from the very beginning became an acute problem of state policy and remained urgent for many decades to follow. Forest exploitation in the Baltic region in the XVIII century was the zone of various conflicts: private interests vs. those of the state, local businessmen vs. Russians, traditional technologies vs. modernization, Admiralty vs. Commerce-College, local administration vs. central power, etc. The research focuses on the dynamics of economic policy and social communication with the power. The study is based on a number of published and archival sources. The mainstreams of the process were: complains about overuse of forests; revisions that followed the complains; limitations and bans of export, as well as confiscations; merchants' complains about personal bankrupts and general trade-fall. Throughout the whole century, these activities determined the general situation in the Baltic region, thus keeping the problem of resource saving in the focus of the attention of the central government, which had to edit new local and imperial laws. This stability was especially remarkable in the circumstances of constant palace coups that were often followed by policy-course changes. The research increases the historiography experience of economic policy studies. The Baltic region, which had strong contacts with the western culture, was one of the leading ones in Russia. There the processes of modernization were faster and easier adapted, if compared with other regions; they sometimes even stimulated the central government for further improvements. The main factors that determine the development of the policy included: active communication between the central power and the local society, which was bound with strong corporative relations; modernization processes, displayed in the consolidation of central power and state hierarchy, regulatory activity, bureaucratization, development of goods / money relations, and the development of modern technologies. ; Предметом исследования является экономическая политика в сфере эксплуатации лесов, проводившаяся петербургским правительством в первой половине XVIII в.Цель – изучить экономическую политику в сфере эксплуатации лесов, выявить механизмы ее выработки и изменения. Статья написана на основе базовых принципов исторического исследования, в число которых входит историзм, системность. Опорными идеями служат многофакторность исторического процесса, принцип проблемно-хронологического изложения материала и инструментально-технологический подход в рамках теоретических разработок концепции модернизации. Создание флота при Петре Великом, с одной стороны, стимулировано развитие торговли, с другой – заставило мобилизовать различные ресурсы, в числе которых не последнюю роль играли лесоматериалы. Дилемма «развития торговли vs рациональное использование ресурсов» сразу стала важной проблемой государственной политики, не терявшей своей остроты в течение последующих десятилетий. Эксплуатация лесов в Прибалтике в XVIII в. была зоной столкновения различных интересов – частных и государственных, местных промышленников и переселившихся после вхождения территории в состав России, использовавших традиционные и современные технологии, Адмиралтейства и Коммерц-коллегии, местной администрации и центральной власти. В статье на основе опубликованных и архивных документов рассматривается динамика развития экономической политики и связанные с ней коммуникативные практики, среди которых важнейшее место занимают обращения тех или иных групп населения к власти. В качестве главных векторов можно выделить: жалобы населения на истощение лесов; связанные с ними проверки; ограничения и запреты экспорта лесоматериалов; изъятие заготовленных в пользу казны; жалобы купцов на разорение и упадок торговли. В течение всего столетия эти явления определяли общую ситуацию в регионе, а также заставляли постоянно держать вопрос ресурсосбережения на повестке дня петербургского правительства, издавать постановления, касавшиеся только данного региона и распространять действие ряда ограничительных законов на обширные территории империи. Эта стабильность особенно примечательна в условиях дворцовых переворотов и связанного с ними регулярного пересмотра ряда политических вопросов.Выводы, сделанные в статье, существенно дополняют и расширяют имеющийся в историографии опыт изучения экономической политики и механизмов, влиявших на ее формирование. Прибалтийский регион, имевший прочные связи с западноевропейской культурой, можно считать одним из передовых в России, где модернизационные процессы шли по сравнению с другими быстрее и легче и даже подчас подталкивали центральное правительство не останавливаться на достигнутых результатах. В качестве основных факторов, определявших основные направления развития политики в регионе, следует выделить: активный коммуникационный процесс между властью и локальным обществом с его сильными корпоративными связями; модернизационные процессы, проявлявшиеся в укреплении вертикали власти, регламентации, бюрократизации, расширении товарно-денежных отношений, развитии современных технологий.

Послевоенное размежевание советско-японской границы между южными Курильскими островами и восточной частью о. Хоккайдо создало новые условия рыбохозяйственной деятельности в этом морском районе (акватории у о-вов Кунашир, Итуруп, Шикотан и группы мелких о-вов Плоских (Хабомаи) с российской стороны, с японской морские районы, примыкающие к п-овам Нэмуро и Сирэтоко). Население смежных территорий этого района в большой степени зависит от рыболовства. Японские рыбаки совершали большое количество нарушений: нарушение государственной границы СССР/России, ведение промысла без разрешений и др. Число задержанных здесь властями СССР японских судов к моменту установления 200-мильных зон в 1977 г. достигло 1129 случаев. Решить проблему незаконного японского промысла помогло заключение двух соглашений соглашения о промысле морской капусты в районе о. Сигнального 1963 г. и 1981 г., а также соглашения о некоторых вопросах сотрудничества в области промысла морских живых ресурсов, или о так называемом "безопасном промысле" 1998 г. В конце 1990-х гг. в России появилась идея о совместном с Японией развитии островов, спектр российских предложений был весьма широк. Японская сторона и сейчас предлагает различные варианты совместной разработки запасов этого морского района. Но к настоящему моменту ситуация значительно изменилась. Промысел рыбных ресурсов и их продажа на японском рынке стали основой хозяйственной жизни российского населения на островах. Поэтому местные жители и Сахалинская администрация отрицательно относятся к предложениям дальнейшего расширения иностранного промысла в акваториях у южных Курильских островов, поскольку это создаст ненужную конкуренцию российским рыбакам. Экономика смежных районов Японии порты Ханасаки, Нэмуро, Абасири и др. стала сильно зависеть от поставок рыбной продукции российскими судами. Сложился международный хозяйственный симбиоз, сформировалась особая зона, где "де-факто" действуют другие правила, чем в остальных районах двух стран. Рыбные ресурсы российской зоны стали основой существования такого специального района, но его благополучию грозит их чрезмерная эксплуатация. ; After WWII, delimitation of the Soviet-Japan marine boundaries between the zones of South Kuril Islands and eastern Hokkaido created new conditions for fisheries activities. The frontier area includes the waters around the islands of Kunashir, Iturup, Shikotan, and the group of Ploskie Islands (Habomai) from Russian side and the waters at Nemuro and Shiretoko Peninsulas from Japanese side. People living in this area and adjacent territories depend strongly on fishery. In the early after the War, the Russian fishery didn't develop here, but later it became the base of the life for local population. In Nemuro, fisheries became to develop in the first half of the 19 Century, started from the kelps "kombu" harvesting. Nemuro was the main center of the kelp export to China. Later the crabs, cod and other species fisheries had developed, too. However, Japanese fishermen were left without governmental support and sufficient fishing grounds after the WWII. That's why they made a huge number of violations illegal enters in the territorial waters of the Soviet Union, fishery without permission, and others. By the year 1977, when the 200-mile economic zones were established, the number of Japanese boats captured by Soviet coast guard in the waters of the South Kuril Islands reached 1129 ones. The problem of illegal Japanese fishery in the Russian waters was allowed by two agreements: the Agreement on the kelp harvesting by Japanese fishermen at Signalny Island of 1963, renewed in 1981, and the Agreement "On some aspects of cooperation in the field of the harvesting of marine live resources" or on so called "safety fishery" of 1998. In 1990s, after the USSR collapse, some joint projects were developed on non-governmental level. In those times, people of the South Kuril Islands were left without state support and need any help, so local authorities made some proposals on joint business on the Islands and in adjacent waters. Japanese side still continues to propose different variants of mutual development of the resources in the South Kuril area. However, the situation changed recently. Now the harvesting of marine living resources and selling the harvest to Japanese market is the base of the Islands economy. Therefore, the people and the government of Sakhalin region are negative to proposals to widen more the foreign fishery in the South Kuril waters, because it creates unnecessary competition with Russian fishermen. At the same time, the economics of some regions on Hokkaido, as the ports Hanasaki, Nemuro, Abashiri, and some others, became dependent strongly on the fish products supplying by Russian vessels from the South Kuril area. Thus, new international economic symbiosis has composed; a specific zone has formed where the laws act "de-facto", different from those in other regions of both countries. Fish resources of the Russian waters are the base of this specific area economical system. But well-being of the area is under the menace of over-fishing that is able to worse sufficiently the state of bioresources.

The research materials represent a theoretical reflection on the strategies of the leading actors of world politics for the development of the hydrogen economy and the transformation of global fuel and energy complex in the context of the tasks voiced at the Summit of Climate Leaders on April 22-23, 2021 ("reducing emissions during this critical decade", "mobilizing public and private sector finances to ensure zero transition to a new clean energy economy", "promoting transformational technologies of pure zero by 2050"). The article examines a numer of state strategies: 1) dialectical balance between the operational concepts of the methodical "matryoshka (triple) doll" (biosphere - human life - technosphere) in the European Green Deal, Alternative Energy and Hydrogen Economy projects; 2) achieving synergy of components in the quadrangle of economic and legal relations "Lex Mercatoria - Democratia Carboneum - Lex Petroleа - European Green Deal" when applying new technologies; 3) filling the national and international legal gap to ensure innovation in the field of energy at all stages (extraction, production, supply, transportation, transfer, storage of energy resources, design, construction, operation of energy facilities); 4) resource self-sufficiency and technological capabilities of using hydrogen, choosing the best option for the hydrogen value chain; 5) development of fuel and energy complexes of the European Union, the Republic of Korea, and Japan in terms of prospects for hydrogen energy and building a hydrogen economy based on a combination of national industrial traditions with innovative technologies. The article also deals with a set of institutional factors and legal norms for regulating the relationship between the subjects of national and global fuel and energy complexes in the context of the dynamics of demand for hydrogen and other types of fuel and energy resources in local and world markets. It gives the analysis of the effectiveness of government strategies to reduce dependence on imports of traditional types of energy sources and the development of "green" energy. The authors attempted to identify the priority tasks of energy diplomacy. ; Материалы исследования представляют собой теоретическую рефлексию в отношении стратегий ведущих акторов мировой политики по развитию водородной экономики, по трансформации глобального топливно-энергетического комплекса в контексте задач, озвученных на Саммите лидеров по вопросам климата 22-23 апреля 2021 года («сокращение выбросов в течение текущего критического десятилетия», «мобилизация финансов государственного и частного секторов для обеспечения нулевого перехода к новой экономике чистой энергии», «содействие трансформационным технологиям чистого нуля до 2050 года»). В статье рассматриваются государственные стратегии: 1) диалектического равновесия между операционными понятиями методической «матрёшки» (биосфера – жизнедеятельность человека – техносфера) в проектах European Green Deal, Alternative Energy и Нydrogen Economy; 2) достижения синергии компонентов в четырехугольнике экономико-правовых отношений «Lex Mercatoria – Democratia Carboneum – Lex Petroleа – European Green Deal» при применении новых технологий; 3) заполнения национально- и международно-правового пробела в области обеспечения инновационной деятельности в сфере энергетики на всех стадиях (добыча, производство, поставка, транспортировка, передача, хранение энергетических ресурсов, проектирование, строительство, эксплуатация энергетических объектов); 4) ресурсного самообеспечения и технологических возможностей использования водорода, выбора оптимального варианта цепочки создания стоимости; 5) развития топливно-энергетических комплексов Европейского Союза, Республики Корея, Японии с точки зрения перспектив водородной энергетики, построения водородной экономики на основе сочетания национальных промышленных традиций с инновационными технологиями. Исследуются в совокупности институциональные факторы и правовые нормы регулирования взаимоотношений субъектов национальных и глобального топливно-энергетических комплексов в контексте динамики спроса на водород и другие виды топливно-энергетических ресурсов. Анализируется эффективность государственных стратегий по ослаблению зависимости от импорта традиционных видов энергоносителей и развитию «зеленой» энергетики. Определяются приоритетные задачи энергетической дипломатии. ; У світовій енергетиці спостерігається процес глобальної трансформації – «енергетичний перехід» – пов'язаний, у першу чергу, з декарбонізацією та низьковуглецевим розвитком. У зв'язку з цим висувається гіпотеза про подальше посилення міждержавної конкуренції за першість в «енергетичному переході». Деякими державами декларується мета забезпечити до 2030 року обмеження викидів на 25-40% у порівнянні з рівнем 1990 року. Окрему увагу в таких планах приділяється водневим технологіям. Сплеск інтересу до водню викликаний наступними факторами: 1) вартість лужних електролізерів за період 2015-2019 років знизилася на 40%; 2) значно скоротилася вартість низки водневих елементів; 3) вимальовується перспектива регулювання цін на вуглець шляхом міжурядових переговорів. Проблемним залишається питання конкурентоспроможності водню порівняно з традиційними енергоносіями навіть за умови, що «зелений» водень стане дешевшим за «синій». Протягом 2019-2020 років 19держав і понад 50 корпорацій ухвалили довгострокові програми розвитку, що передбачають: 1) узгодження концепцій побудови водневої економіки; 2) перебудову за період 2030-2050 років світової енергетичної системи; 3) симетрію понять методичної «матрьошки» (біосфера – життєдіяльність людини – техносфера) у проектах водневої енергії, які охоплюють аспекти upstream (видобутку) та downstream (транспортування, переробки, використання енергії); 4) ефективне застосування відомих джерел енергії, підвищення ефективності їхнього використання або одержання інших переваг; 5) синергію проектів European Green Deal, Alternative Energy та Нydrogen Economy; 6) досягнення у процесі «енергетичного переходу» нормативності у чотирикутнику правовідносин Lex Mercatoria –Democratia Carboneum – Lex Petroleа – European Green Deal. Прогнозується, що майбутнє світової політики та економіки, зокрема її енергетичної складової, визначатиметься у значній мірі такими тенденціями, як балансування між глобалізацією та регіоналізацією, загроза енергетичного дефіциту при одночасному профіциті енергоресурсів, завершення епохи вуглеводнів, розвиток інноваційної безвуглецевої енергетики.

Historical origins of the research of center-periphery relations were outlined in the article. Dualism "center-periphery" is a spatial metaphor that is used to describe and explain the unequal distribution of resources, the heterogeneity and divergence of the development of some territories. Generally, the center is economically, culturally, politically developed, while the periphery lags behind and is located outside center border. Different types of center-periphery systems at macro-, meso- or micro levels were emphasized. Foreign approaches and theories underpinning the center-periphery model such as theory of economic growth, dependency theory, world-system theory, structural theory of imperialism, growth poles theory, central place theory, the new economic geography were characterized. The factors that underlie the division into "center" and "periphery" (innovation and technology, export-import structure, location of industrial enterprises, distribution of administrative functions, etc.) were summarized according to foregoing theories. The effects that occur as a result of center-periphery relations in particular the domination and communication effects, information, psychological, modernization, production as well as "backwash" and "spread" effects were described. The center and the periphery are characterized by dependency relations that can be economic, political, cultural and other. Different mechanisms such as exploitation through repatriation, elite complicity, structural distortion, market vulnerability through which dependency induces underdevelopment of periphery were outlined. It has been stated that the socio-cultural approach proposes to move away from the interpretation of the "periphery" as economically backward territory and emphasize on the culture, as source of national and regional traditions, local way of life. In recent years, the concept of "polycentricity" has been emerged. Polycentric governance systems are the subject of interdisciplinary research, especially common in the studies of public administration and in commons scholarship concerning the governance of natural resources. Polycentricity plays an important role in EU Cohesion Policy. Prospects of future research of the center-periphery relations in the region under the condition of administrative-financial decentralization in Ukraine were outlined. ; В статье рассмотрены исторические истоки исследования центро-периферийных взаимодействий. Дуализм «центр-периферия» - это пространственная метафора, используемая для описания и объяснения неравномерного распределения ресурсов, неоднородности и дивергенции развития отдельных территорий. Обычно, центр является экономически, культурно, политически развитым, тогда как периферия отстает от него и граничит с ним. Отмечено существование различных типов систем «центр-периферия» на макро-, мезо- или микроуровне. Охарактеризованы зарубежные подходы и теории, в основе которых модель «центр-периферия»: теория экономического роста, теория зависимости, мир-системная теория, теории структурного насилия, полюсов роста, центральных мест, новой экономической географии. В представленных теориях обобщенно факторы, которые лежат в основе деления на «центр» и «периферию» (инновации и технологии, экспортно-импортная структура, размещение промышленных предприятий, распределение административных функций и т.д.). Описаны эффекты, которые имеют место в результате центро-периферийных взаимодействий: эффект доминирования и связи, информационный, психологический, модернизационный, производственный, а также эффекты «обратной волны» и «распространение». Центр и периферия связаны отношениями зависимости, которые могут иметь экономический, политический, культурный и другой характер. Определены механизмы, которые вызывают такуюзависимость и циклически ее поддерживают: эксплуатация путем репатриации, единство элиты в центре и периферии, институциональное искажения, нестабильность рынка. Отмечено, что социокультурный подход предлагает отойти от толкования «периферии», как экономически отсталой территории, подчеркивая роль культурной составляющей, как источника национальных и региональных традиций, локального образа жизни. В последние годы актуализируется понятие «полицентричность». Полицентричные системы управления является предметом междисциплинарных исследований, особенно распространены в исследованиях государственного управления, метрополий, управления природными ресурсами. Полицентричность играет ключевую роль в политике сплоченности ЕС. Определены перспективы исследования центро-периферийных взаимодействий в регионе в условиях административно-финансовой реформы в Украине. ; У статті окреслено історичні витоки дослідження центро-периферійних взаємодій. Дуалізм «центр-периферія» – це просторова метафора, яка використовується для опису та пояснення нерівномірного розподілу ресурсів, неоднорідності та дивергенції розвитку окремих територій. Зазвичай, центр є економічно, культурно, політично розвинутим, тоді як периферія відстає від нього і розміщена поза його зовнішнім кордоном. Наголошено на існуванні різних типів систем «центр-периферія» на макро-, мезо- чи мікрорівні. Охарактеризовано зарубіжні підходи та теорії в основі яких модель «центр-периферія»: теорія економічного зростання, теорія залежності, світ-системна теорія, теорії структурного насилля, полюсів росту, центральних місць, нової економічної географії. У представлених теоріях узагальнено чинники, які лежать в основі поділу на «центр» і «периферію» (інновації та технології, експортно-імпортна структура, розміщення промислових підприємств, розподіл адміністративних функцій тощо). Описано ефекти, які мають місце в результаті центро-периферійних взаємодій: ефект домінування та зв'язку, інформаційний, психологічний, модернізаційний, виробничий, а також ефекти «зворотної хвилі» та «поширення». Центр та периферія характеризуються відносинами залежності, що можуть мати економічний, політичний, культурний та інший характер. Окреслено механізми, які викликають таку залежність та циклічно її підтримують: експлуатація шляхом репатріації, єдність еліти в центрі та периферії, інституційне викривлення, нестабільність ринку. Зазначено, що соціокультурний підхід пропонує відійти від тлумачення «периферії», як економічно відсталої території, наголошуючи на культурній складовій, як джерела національних та регіональних традицій, локального способу життя. В останні роки актуалізується поняття «поліцентричність». Поліцентричні системи управління є предметом міждисциплінарних досліджень, особливо поширені в дослідженнях державного управління, метрополій, управління природними ресурсами. Поліцентричність відіграє ключову роль у політиці згуртованості ЄС. Окреслено перспективи дослідження центро-периферійних взаємодій в регіоні за умови адміністративно-фінансової реформи в Україні.

Historical origins of the research of center-periphery relations were outlined in the article. Dualism "center-periphery" is a spatial metaphor that is used to describe and explain the unequal distribution of resources, the heterogeneity and divergence of the development of some territories. Generally, the center is economically, culturally, politically developed, while the periphery lags behind and is located outside center border. Different types of center-periphery systems at macro-, meso- or micro levels were emphasized. Foreign approaches and theories underpinning the center-periphery model such as theory of economic growth, dependency theory, world-system theory, structural theory of imperialism, growth poles theory, central place theory, the new economic geography were characterized. The factors that underlie the division into "center" and "periphery" (innovation and technology, export-import structure, location of industrial enterprises, distribution of administrative functions, etc.) were summarized according to foregoing theories. The effects that occur as a result of center-periphery relations in particular the domination and communication effects, information, psychological, modernization, production as well as "backwash" and "spread" effects were described. The center and the periphery are characterized by dependency relations that can be economic, political, cultural and other. Different mechanisms such as exploitation through repatriation, elite complicity, structural distortion, market vulnerability through which dependency induces underdevelopment of periphery were outlined. It has been stated that the socio-cultural approach proposes to move away from the interpretation of the "periphery" as economically backward territory and emphasize on the culture, as source of national and regional traditions, local way of life. In recent years, the concept of "polycentricity" has been emerged. Polycentric governance systems are the subject of interdisciplinary research, especially common in the studies of public administration and in commons scholarship concerning the governance of natural resources. Polycentricity plays an important role in EU Cohesion Policy. Prospects of future research of the center-periphery relations in the region under the condition of administrative-financial decentralization in Ukraine were outlined. ; В статье рассмотрены исторические истоки исследования центро-периферийных взаимодействий. Дуализм «центр-периферия» - это пространственная метафора, используемая для описания и объяснения неравномерного распределения ресурсов, неоднородности и дивергенции развития отдельных территорий. Обычно, центр является экономически, культурно, политически развитым, тогда как периферия отстает от него и граничит с ним. Отмечено существование различных типов систем «центр-периферия» на макро-, мезо- или микроуровне. Охарактеризованы зарубежные подходы и теории, в основе которых модель «центр-периферия»: теория экономического роста, теория зависимости, мир-системная теория, теории структурного насилия, полюсов роста, центральных мест, новой экономической географии. В представленных теориях обобщенно факторы, которые лежат в основе деления на «центр» и «периферию» (инновации и технологии, экспортно-импортная структура, размещение промышленных предприятий, распределение административных функций и т.д.). Описаны эффекты, которые имеют место в результате центро-периферийных взаимодействий: эффект доминирования и связи, информационный, психологический, модернизационный, производственный, а также эффекты «обратной волны» и «распространение». Центр и периферия связаны отношениями зависимости, которые могут иметь экономический, политический, культурный и другой характер. Определены механизмы, которые вызывают такуюзависимость и циклически ее поддерживают: эксплуатация путем репатриации, единство элиты в центре и периферии, институциональное искажения, нестабильность рынка. Отмечено, что социокультурный подход предлагает отойти от толкования «периферии», как экономически отсталой территории, подчеркивая роль культурной составляющей, как источника национальных и региональных традиций, локального образа жизни. В последние годы актуализируется понятие «полицентричность». Полицентричные системы управления является предметом междисциплинарных исследований, особенно распространены в исследованиях государственного управления, метрополий, управления природными ресурсами. Полицентричность играет ключевую роль в политике сплоченности ЕС. Определены перспективы исследования центро-периферийных взаимодействий в регионе в условиях административно-финансовой реформы в Украине. ; У статті окреслено історичні витоки дослідження центро-периферійних взаємодій. Дуалізм «центр-периферія» – це просторова метафора, яка використовується для опису та пояснення нерівномірного розподілу ресурсів, неоднорідності та дивергенції розвитку окремих територій. Зазвичай, центр є економічно, культурно, політично розвинутим, тоді як периферія відстає від нього і розміщена поза його зовнішнім кордоном. Наголошено на існуванні різних типів систем «центр-периферія» на макро-, мезо- чи мікрорівні. Охарактеризовано зарубіжні підходи та теорії в основі яких модель «центр-периферія»: теорія економічного зростання, теорія залежності, світ-системна теорія, теорії структурного насилля, полюсів росту, центральних місць, нової економічної географії. У представлених теоріях узагальнено чинники, які лежать в основі поділу на «центр» і «периферію» (інновації та технології, експортно-імпортна структура, розміщення промислових підприємств, розподіл адміністративних функцій тощо). Описано ефекти, які мають місце в результаті центро-периферійних взаємодій: ефект домінування та зв'язку, інформаційний, психологічний, модернізаційний, виробничий, а також ефекти «зворотної хвилі» та «поширення». Центр та периферія характеризуються відносинами залежності, що можуть мати економічний, політичний, культурний та інший характер. Окреслено механізми, які викликають таку залежність та циклічно її підтримують: експлуатація шляхом репатріації, єдність еліти в центрі та периферії, інституційне викривлення, нестабільність ринку. Зазначено, що соціокультурний підхід пропонує відійти від тлумачення «периферії», як економічно відсталої території, наголошуючи на культурній складовій, як джерела національних та регіональних традицій, локального способу життя. В останні роки актуалізується поняття «поліцентричність». Поліцентричні системи управління є предметом міждисциплінарних досліджень, особливо поширені в дослідженнях державного управління, метрополій, управління природними ресурсами. Поліцентричність відіграє ключову роль у політиці згуртованості ЄС. Окреслено перспективи дослідження центро-периферійних взаємодій в регіоні за умови адміністративно-фінансової реформи в Україні.

Historical origins of the research of center-periphery relations were outlined in the article. Dualism "center-periphery" is a spatial metaphor that is used to describe and explain the unequal distribution of resources, the heterogeneity and divergence of the development of some territories. Generally, the center is economically, culturally, politically developed, while the periphery lags behind and is located outside center border. Different types of center-periphery systems at macro-, meso- or micro levels were emphasized. Foreign approaches and theories underpinning the center-periphery model such as theory of economic growth, dependency theory, world-system theory, structural theory of imperialism, growth poles theory, central place theory, the new economic geography were characterized. The factors that underlie the division into "center" and "periphery" (innovation and technology, export-import structure, location of industrial enterprises, distribution of administrative functions, etc.) were summarized according to foregoing theories. The effects that occur as a result of center-periphery relations in particular the domination and communication effects, information, psychological, modernization, production as well as "backwash" and "spread" effects were described. The center and the periphery are characterized by dependency relations that can be economic, political, cultural and other. Different mechanisms such as exploitation through repatriation, elite complicity, structural distortion, market vulnerability through which dependency induces underdevelopment of periphery were outlined. It has been stated that the socio-cultural approach proposes to move away from the interpretation of the "periphery" as economically backward territory and emphasize on the culture, as source of national and regional traditions, local way of life. In recent years, the concept of "polycentricity" has been emerged. Polycentric governance systems are the subject of interdisciplinary research, especially common in the studies of public administration and in commons scholarship concerning the governance of natural resources. Polycentricity plays an important role in EU Cohesion Policy. Prospects of future research of the center-periphery relations in the region under the condition of administrative-financial decentralization in Ukraine were outlined. ; В статье рассмотрены исторические истоки исследования центро-периферийных взаимодействий. Дуализм «центр-периферия» - это пространственная метафора, используемая для описания и объяснения неравномерного распределения ресурсов, неоднородности и дивергенции развития отдельных территорий. Обычно, центр является экономически, культурно, политически развитым, тогда как периферия отстает от него и граничит с ним. Отмечено существование различных типов систем «центр-периферия» на макро-, мезо- или микроуровне. Охарактеризованы зарубежные подходы и теории, в основе которых модель «центр-периферия»: теория экономического роста, теория зависимости, мир-системная теория, теории структурного насилия, полюсов роста, центральных мест, новой экономической географии. В представленных теориях обобщенно факторы, которые лежат в основе деления на «центр» и «периферию» (инновации и технологии, экспортно-импортная структура, размещение промышленных предприятий, распределение административных функций и т.д.). Описаны эффекты, которые имеют место в результате центро-периферийных взаимодействий: эффект доминирования и связи, информационный, психологический, модернизационный, производственный, а также эффекты «обратной волны» и «распространение». Центр и периферия связаны отношениями зависимости, которые могут иметь экономический, политический, культурный и другой характер. Определены механизмы, которые вызывают такуюзависимость и циклически ее поддерживают: эксплуатация путем репатриации, единство элиты в центре и периферии, институциональное искажения, нестабильность рынка. Отмечено, что социокультурный подход предлагает отойти от толкования «периферии», как экономически отсталой территории, подчеркивая роль культурной составляющей, как источника национальных и региональных традиций, локального образа жизни. В последние годы актуализируется понятие «полицентричность». Полицентричные системы управления является предметом междисциплинарных исследований, особенно распространены в исследованиях государственного управления, метрополий, управления природными ресурсами. Полицентричность играет ключевую роль в политике сплоченности ЕС. Определены перспективы исследования центро-периферийных взаимодействий в регионе в условиях административно-финансовой реформы в Украине. ; У статті окреслено історичні витоки дослідження центро-периферійних взаємодій. Дуалізм «центр-периферія» – це просторова метафора, яка використовується для опису та пояснення нерівномірного розподілу ресурсів, неоднорідності та дивергенції розвитку окремих територій. Зазвичай, центр є економічно, культурно, політично розвинутим, тоді як периферія відстає від нього і розміщена поза його зовнішнім кордоном. Наголошено на існуванні різних типів систем «центр-периферія» на макро-, мезо- чи мікрорівні. Охарактеризовано зарубіжні підходи та теорії в основі яких модель «центр-периферія»: теорія економічного зростання, теорія залежності, світ-системна теорія, теорії структурного насилля, полюсів росту, центральних місць, нової економічної географії. У представлених теоріях узагальнено чинники, які лежать в основі поділу на «центр» і «периферію» (інновації та технології, експортно-імпортна структура, розміщення промислових підприємств, розподіл адміністративних функцій тощо). Описано ефекти, які мають місце в результаті центро-периферійних взаємодій: ефект домінування та зв'язку, інформаційний, психологічний, модернізаційний, виробничий, а також ефекти «зворотної хвилі» та «поширення». Центр та периферія характеризуються відносинами залежності, що можуть мати економічний, політичний, культурний та інший характер. Окреслено механізми, які викликають таку залежність та циклічно її підтримують: експлуатація шляхом репатріації, єдність еліти в центрі та периферії, інституційне викривлення, нестабільність ринку. Зазначено, що соціокультурний підхід пропонує відійти від тлумачення «периферії», як економічно відсталої території, наголошуючи на культурній складовій, як джерела національних та регіональних традицій, локального способу життя. В останні роки актуалізується поняття «поліцентричність». Поліцентричні системи управління є предметом міждисциплінарних досліджень, особливо поширені в дослідженнях державного управління, метрополій, управління природними ресурсами. Поліцентричність відіграє ключову роль у політиці згуртованості ЄС. Окреслено перспективи дослідження центро-периферійних взаємодій в регіоні за умови адміністративно-фінансової реформи в Україні.

The author in the article examines the historical roots and economic and social reasons for the coming to power of the unconventional representative of the US Republican Party, multimillionaire Donald Trump. Trump's phenomenon is interpreted by the author as an American form of revanchism, as revenge for the past, in which the United States lost its positions in the development of the national economy and social sphere. The main characteristics and motivational aspects of the voting of the typical voter D. Trump (white middle-aged men) are revealed. The loss of privileges and economic and social status for whites in the outsider states is seen as the main revanchist motive for supporting L.Trump's electoral core. Parallels are drawn between the phenomenon of the right-wing politician in France, M. Lipin and D. Trump, which in many respects repeats the ideological vector of the French nationalists. The exploitation of patriotic virtue and intense xenophobia are common features of the campaigns of M. Lе Рen and D. Trump. The first year of the reign of US President D. Trump and the policy of American revanchism with its close ties with dissatisfied whites provoked the growth of protest moods and extremist groups. The author concludes that President Trump and trampism are not a new or unprecedented political phenomenon in the United States. Trumpism is the result of the activity of an opportunistic candidate who uses in the classic revanchist context the fears of his supporters who face profound social changes. ; Автор в статье рассматривает исторические корни, экономические и социальные причины прихода к власти нетрадиционного представителя Республиканской партии США, мультимиллионера Дональда Трампа. Феномен Трампа автор трактует как американскую форму реваншизма, как месть за прошлое, в котором США утратили свои позиции в развитии национальной экономики и социальной сферы. Раскрываются основные характеристики и мотивационные аспекты голосования типичного избирателя Д.Трампа (белого мужчины средних лет). Утрата привилегий и экономико-социального статуса для белых в штатах-аутсайдерах рассматривается как главный реваншисткий мотив поддержки электоральным ядром Д. Трампа. Проводятся параллели между феноменом правого политика во Франции М. Ле Пен и Д.Трампом, который во многом повторяет идеологический вектор французских националистов. Эксплуатация патриотической добродетели и интенсивная ксенофобия – общие черты кампаний М. Ле Пен и Д .Трампа. Первый год правления президента США Д.Трампа и политика американского реваншизма с его тесными связями с неудовлетворенными белыми спровоцировали рост протестных настроений и экстремистских групп. Автор делает вывод, что президент Трамп и трампизм не являются новым или беспрецедентным политическим явлением в Соединенных Штатах. Трампизм является результатом деятельности оппортунистического кандидата, использующего в классическом реваншистском контексте страхи своих сторонников, которые сталкиваются с глубокими социальными изменениями. ; Постановка проблеми. Коментарі до правління адміністрації президента Д.Трампа мають тенденцію до завищення оцінок, яких ніколи раніше не було, і які порушують традицію. Однак це не зовсім так, адже подібні феномени вже мали місце в американській та французькій історії. Аналіз актуальних досліджень. Аналіз політики Президента Д.Трампа та її історичної та ідеологічної основи проводився багатьма дослідниками, серед яких Арлі Рассел Хохшильд, Елізабет Гарріс, Фредерік Браун, Ян Урбіна, Джеймс Хоманн, Жан Бодріяр, Кірк Джонсон, Лойк Ваккан, Діана Мутц тощо.Мета статті - показати історичне коріння та ідеологічні основи трампізму як природного явища сучасної американської політики.Виклад основних положень. Автор статті розглядає історичні основи та економічні й соціальні причини приходу до влади нетрадиційного представника Республіканської партії США, мультиміліонера Дональда Трампа. Феномен Трампа автор трактує як американську форму реваншизму, як помсту за минуле, в якому США втратили свої позиції у розвитку національної економіки та соціальної сфери. Успішна політична кампанія Д.Трампа виглядає набагато менш унікальною, якщо розглядати політику Д.Трампа як американську форму реваншизму. Розкриваються основні характеристики та мотиваційні аспекти голосування типового виборця Д.Трампа (білого чоловіка середніх років). Втрата привілеїв та економіко-соціального статусу для білих у штатах-аутсайдерах розглядаються як головний реваншистський мотив підтримки електорального ядра Д. Трампа. Проводяться паралелі між феноменом правого політика у Франції М. Ле Пен і Д.Трампом, який багато в чому повторює ідеологічний вектор французьких націоналістів. Експлуатація патріотичної доброчинності та інтенсивна ксенофобія є спільними рисами кампаній М. Ле Пен та Д. Трампа. Підтримка Д.Трампа дуже схожа на те, що розглядалося в Америці як теорія змови. У широкому вивченні американських теорій змови Усинські встановив, що «теорії змови можуть підірвати легітимність і ефективність державної політики, а іноді і призвести до насильства». З іншого боку, «теорії змови - це, по суті, система сигналізації та механізми подолання, щоб допомогти впоратися з іноземною загрозою і центрами внутрішньої влади».Ця ностальгія поєднується з нереалістичними твердженнями про сучасну силу і вплив Сполучених Штатів. Замість того, щоб пропонувати сміливі зміни для вирішення нагальних проблем 21 століття, Д.Трамп обіцяє, що повернення до перевірених та істинних способів вчинення дій - все, що необхідно. Не можна ігнорувати закодовані і не настільки закодовані повідомлення про збереження переваги білої раси в кампанії Д.Трампа. Вони вказують на минуле, яке істотно трансформувалося через зміни демографії країни і зміни ставлення до відмінностей серед молоді. Символічним маркером цієї зміни був час перебування при владі президента Обами. Однак цей соціальний прогрес також викликав реакцію. Перший рік правління президента США Д. Трампа і політика американського реваншизму з його тісними зв'язками з невдоволеними білими викликали зростання протестних настроїв та екстремістських груп. У своїй доповіді про групи ненависті в США за 2017 рік Південний центр боротьби з бідністю виявив збільшення числа активних груп на 4% у порівнянні з 2016 роком. Він також виявив збільшення числа так званих «патріотичних груп» в США. У відповідь на це Центр також відзначив зростання так званих чорних націоналістичних груп. Отже, президент Д.Трамп і трампізм не є новим або безпрецедентним політичним явищем для Сполучених Штатів. Робиться висновок, що трампізм є результатом діяльності опортуністичного кандидата, що використовує в класичному реваншистському контексті жахи своїх прихильників, які стикаються з глибокими соціальними змінами.

The article attempts to conceptualize the «Chinese model (of reforms)» («Beijing Consensus») in the context of the rapid economic rise of modern China. Acquaintance with the published sources and literature, the pages of which reflected the different views of domestic, Western, and Chinese scientists on the announced problem, revealed that some of them perceive the Chinese model positively, others note both advantages and disadvantages, the third group almost exclusively focuses on mainly negative moments (exploitation, the polarization of society, ecological catastrophes, etc.) and often opposites the modern Chinese reality to the era of Mao Zedong, which they portray as the embodiment of true socialism. It is concluded that the high rate of economic growth in China is achieved through the strategy developed by Deng Xiaoping and aimed at large-scale economic reforms, the policy of «openness» of the country, which helped China to take a leading position in the world. The thesis is substantiated that in modern conditions the functions of the CCP (exercising supreme political power, coordinating, mobilizing, reforming, presenting) as a custodian of the official dogmas are successfully supplemented by reformist actions, which demonstrates the party's significant adaptation to the new socio-political and economic situation in China. The authors argue that Chinese foreign policy in the early XXI century is increasingly globalized and becoming offensive. In almost every region of the world, Beijing has a system of its own interests aimed at enhancing the country's political role in the world, creating favourable conditions for continuing economic reforms, gaining access to financial, technological, and raw materials. The use of a powerful arsenal of «soft power» allows China to successfully © Дем'яненко Б. Л., 2021 pursue economic cooperation without causing it political, ideological or historical problems. It was stated that China's long-term goal is to support the peaceful international environment necessary to protect Chinese interests, in particular for the successful promotion of global projects and modernization of the country. At the same time, China's strategic activity has long gone beyond the state, which, thanks to intensive economic expansion, has become a participant in the redistribution of spheres of influence in the world in its favour, displacing competing actors from those regions of the world where they dominated. China's path to multipolarity is not about power policy, the creation of military-political blocs, the imposition of its own ideological standards, etc., but through the use of economic potential and aid. ; В статье предпринята попытка концептуализации «китайской модели (реформ)» («Пекинского консенсуса») в контексте стремительного экономического подъема современного Китая. Знакомство с опубликованными источниками и литературой, на страницах которых отражены различные взгляды отечественных, западных и китайских ученых относительно анонсированной нами проблемы, позволило констатировать, что одни из них воспринимают китайскую модель положительно, другие видят в ней наряду с преимуществами также и недостатки, третьи – почти исключительно или главным образом негативные моменты (эксплуатация, поляризация общества, экологические катастрофы и т. п.). Эти третьи часто противопоставляют современной китайской действительности эпоху Мао Цзэдуна, изображаемую ими как воплощение подлинного социализма. Сделан вывод, что высокий показатель экономического роста КНР достигнут благодаря стратегии, разработанной Дэн Сяопином и направленной на проведение масштабных экономических реформ, политики «открытости» страны, которая помогла Китаю занять лидирующие позиции в мире. Обоснован тезис, что в современных условиях функции КПК (осуществление высшей политической власти, координирующая, мобилизационная, реформаторская, презентационная) как хранительницы официальных догм, удачно дополняются реформаторскими действиями, что демонстрирует значительную приспособленность партии к новой общественно-политической © Дем'яненко Б. Л., 2021 и экономической ситуации в Китае. Авторами утверждается мнение, что китайская внешняя политика в начале XXI века все больше глобализируется и становится наступательной. Практически в каждом регионе мира Пекин имеет систему собственных интересов, направленных на повышение политической роли страны в мире, создание благоприятных условий для продолжения экономических реформ, доступ к финансовым, технологическим и сырьевым ресурсам. Использование мощного арсенала «мягкой силы» позволяет Китаю успешно осуществлять экономическое сотрудничество, не обусловливая его политическими, идеологическими или историческими проблемами. Констатировано, что долгосрочной целью Китая является поддержка мирной международной обстановки, необходимой для защиты китайских интересов, в частности, для успешного продвижения глобальных проектов и модернизации страны. При этом стратегическая активность КНР давно вышла за пределы государства, благодаря интенсивной экономической экспансии, стала участницей перераспределения сфер влияния в мире в свою пользу, вытесняя актеров-конкурентов из тех регионов мира, где они до недавнего времени доминировали. Китайский путь в направлении многополюсности связан не с силовой политикой, созданием военно-политических блоков, навязыванием собственных идеологических стандартов, а реализуется путем использования фактора экономического потенциала и помощи. ; У статті здійснено спробу концептуалізації «китайської моделі (реформ)» («Пекінського консенсусу») в контексті стрімкого економічного піднесення сучасного Китаю. Ознайомлення з опублікованими джерелами і літературою, на сторінках яких знайшли відображення різні погляди вітчизняних, західних і китайських учених із анонсованої нами проблеми, дозволило констатувати, що одні з них сприймають китайську модель позитивно, інші бачать у ній поряд із перевагами також і недоліки, треті – майже виключно або головним чином негативні моменти (експлуатацію, поляризацію суспільства, екологічні катастрофи тощо). Ці треті часто протиставляють сучасній китайській дійсності епоху Мао Цзедуна, яка зображується ними як втілення справжнього соціалізму. Зроблено висновок, що високий показник економічного зростання КНР досягнуто завдяки стратегії, розробленій Ден Сяопіном і спрямованої на проведення масштабних економічних реформ, політики «відкритості» країни, яка допомогла Китаю зайняти лідируючі позиції в світі. Обґрунтовано тезу, що в сучасних умовах функції КПК (здійснення вищої політичної влади, координуюча, мобілізаційна, реформаторська, презентаційна) як хранительки офіційних догм вдало доповнюються реформаторськими діями, що демонструє значну пристосованість партії до нової суспільно-політичної та економічної ситуації в Китаї. Авторами стверджується думка, що китайська зовнішня політика на поч. ХХІст. все більше глобалізується й стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему власних інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів. Використання потужного арсеналу «м'якої сили» дозволяє Китаю успішно здійснювати економічне співробітництво, не обумовлюючи його політичними, ідеологічними чи історичними проблемами. Констатовано, що довгостроковою метою Китаю є підтримка мирної міжнародної обстановки, необхідної для захисту китайських інтересів, зокрема для успішного просування глобальних проєктів і модернізації країни. При цьому стратегічна активність КНР давно вийшла за межі держави, яка завдячуючи інтенсивній економічній експансії, стала участницею перерозподілу сфер впливу у світі на свою користь, витісняючи акторів-конкурентів із тих регіонів світу, де вони до недавнього часу домінували. Китайський шлях у бік багатополюсності пов'язаний не з силовою політикою, створенням військово-політичних блоків, нав'язуванням власних ідеологічних стандартів тощо, а реалізовується шляхом використання фактора економічного потенціалу й допомоги.