Suchergebnisse

The world is undergoing a digitalization. Work, entertainment, education, even procurement of basic necessities is more and more done online. Some even speak of digital revolution. As of 11 June 2019, Directive (EU) 2019/770 on certain aspects concerning contracts for the supply of digital content and digital services ("DCD") and Directive (EU) 2019/771 on certain aspects concerning contracts for the sale of goods ("SGD") have entered into force and will be effective from 1st of January 2022. These directives are a key legislative component of EUs' Digital single market policy, and can be seen as a culmination of years-long legislative and political initiative, that aims to regulate the ever-evolving digital market. Much has already been written by both EU committees and independent legal experts about the DCD, its' issues, and possible impact of the DCD on national legal systems. This article aims to showcase the whole initiative of regulating the digital market with regards to consumer rights, describe the core issues of the DCD that have been identified since its' conception, and present a compilation of how some of the national legislators, namely the legislators of Austria, Czechia, Poland and Spain, have dealt with said issues during the arduous task of transposition. The article concludes that the DCD is but one of many acts of the long and arduous legislative task of regulating the digital market in both the Digital single market policy and the "New deal for consumers". The directive itself is not without its' issues: its provisions are often too broad and general to constitute an actual improvement for the consumer. This is especially the case regarding the standard of quality for the supply of digital content and digital services. The DCD also omits important to classify of the contact for the supply of digital content as a specific contract type, and glosses over whether consumers' counter-performance in allowing access to their personal data is on par with monetary counter-performance. Generally the issues of the DCD were not addressed or rectified by the examined national transpositions. However, in some specific cases, the national legislators have actually improved the situation. The new legislation will not solve the problem of binding the digital market in equitable legal rules. It does however serve as a stepping stone that includes some new legal concepts, that are necessary to comprehensively and properly regulate the digital market. ; Pasaulyje vyksta skaitmenizacija. Darbas, pramogos, mokslas, net būtiniausių prekių pirkimas vis dažniau vykdomas internetu. Kai kurie netgi kalba apie skaitmeninę revoliuciją. Nuo 2019 m. birželio 11 d. galioja Direktyva (ES) 2019/770 dėl tam tikrų aspektų, susijusių su skaitmeninio turinio ir skaitmeninių paslaugų teikimo sutarčių (toliau – DCD) ir Direktyva (ES) 2019/771 dėl tam tikrų aspektų, susijusių su prekių pirkimo-pardavimo sutartimis (toliau – SGD), kuri įsigalios nuo 2022 m. sausio 1 d. Šios direktyvos yra pagrindinė ES skaitmeninės bendrosios rinkos politikos teisėkūros sudedamoji dalis ir gali būti vertinama kaip ilgus metus trukusios teisėkūros ir politinės iniciatyvos kulminacija, kuria siekiama reguliuoti nuolat besivystančią skaitmeninę rinką. Tiek ES komitetai, tiek nepriklausomi teisės ekspertai jau daug rašė apie DCD, su ja susijusias problemas ir galimą DCD poveikį nacionalinėms teisinėms sistemoms. Šiuo straipsniu siekiama pristatyti visą skaitmeninės rinkos reguliavimo iniciatyvą, susijusią su vartotojų teisėmis, apibūdinti pagrindines DCD problemas, kurios buvo nustatytos nuo pat jos sukūrimo, ir pateikti rinkinį, kaip kai kurie nacionaliniai įstatymų leidėjai, o būtent Austrijos, Čekijos, Lenkijos ir Ispanijos įstatymų leidybos atstovai, sprendė minėtus klausimus, atlikdami sudėtingą direktyvų perkėlimo užduotį. Straipsnyje daroma išvada, kad DCD yra tik viena iš daugelio aktų, ilgoje ir sunkioje teisėkūros užduotyje, siekiant reguliuoti skaitmeninę rinką skaitmeninės bendrosios rinkos politikoje ir "Naujame vartotojų susitarime". Pati direktyva nėra be trūkumų: jos nuostatos yra dažnai per plačios ir bendros, kad sukurtų faktinį pagerėjimą vartotojams. Tai ypač pasakyta apie skaitmeninio turinio ir skaitmeninių paslaugų teikimo kokybės standartą. Į DCD taip pat neįtraukta tai, kad yra svarbu klasifikuoti skaitmeninio turinio teikimo kontaktą kaip konkretų sutarties tipą, be to, DCD nutyli, ar vartotojų priešingi veiksmai suteikiant prieigą prie savo asmens duomenų yra lygiaverčiai piniginiams veiksmams. Išnagrinėjus nacionalinius teisės aktus, gauta išvada, kad DCD problemos apskritai nebuvo sprendžiamos ar ištaisytos. Tačiau kai kuriais konkrečiais atvejais nacionaliniai įstatymų leidėjai iš tikrųjų pagerino padėtį. Nauji teisės aktai neišspręs skaitmeninės rinkos problemos įpareigojant skaitmeninę rinką privalomai reguliuoti teisingomis teisinėmis taisyklėmis. Tačiau tai yra atspirties taškas, apimantis keletą naujų teisinių sąvokų, būtinų visapusiškam ir tinkamam skaitmeninės rinkos reguliavimui.

Zavalniuk I. V. PROCEDURAL AND LEGAL SPECIFICS OF DOGMATIC AND EMPIRICAL JUSTICEOF THE COURT: A CONSTITUTIONAL STUDYThe article examines the procedural and legal specifics of the dogmatic and empirical Justice of the court in theconstitutional sense. It is noted that the Constitution of Ukraine establishes the principle of equality of everyone not onlybefore the law, but also before the court. It is noted that the principle of procedural equality of the parties is such a rule,according to which the relevant (procedural legislation) ensures the equality of persons participating in the case whenapplying to the court, in providing equal opportunities for using procedural natural means of protecting their interestsin court. It is proved that a similar approach was developed within the framework of the "concept of a fair trial" in thefundamental acts of international law. It is determined that the understanding of the fairness of judicial proceedingsfrom the standpoint of the ECHR and the case-law interpretation of its provisions by the ECHR is related to the proceduralaspect of Justice. It is noted that the European Court of human rights developed the European standard of fair justice indetail in the case-law interpretations of the ECHR. It is stated that the fairness of the trial is essentially instrumentaland is designed to ensure the fairness of the court decision. In conditions of actual inequality of the parties, this goalbecomes ephemeral, because the actual adversarial nature of the process is possible only in conditions of legal and actualequality of the parties. It has been shown that by refusing to review a particular judicial decision in the applicant's case,the Constitutional Court can assess the general law enforcement practice of a particular norm, identify the constitutionalcontent of the relevant provisions, thereby influencing the adoption by Judicial and law enforcement authoritiesof decisions on the merits of the case. The constitutional and legal interpretation of legal norms given by the court isthe basis for reviewing the case on its merits by the relevant judicial authorities. It is determined that it is this powerthat allows the Constitutional Court to significantly correct the fairness of a court decision. It is concluded that theconstitutional right to judicial protection as a basic, inalienable human right, which acts as a guarantee of the realizationof all other rights and freedoms, is not only the right to appeal to a court, but also the right to the effective restorationof violated rights and freedoms by means of justice that meets the requirements of fairness. ; У статті досліджено процедурно-правову специфіку догматичної та емпіричної справедливості суду в конституційному розумінні. Зазначено, що Конституція України закріплює принцип рівності кожного не тільки перед законом, а й перед судом. Наголошено, що принцип процесуальної рівноcті сторін являє собою таке правило, відповідно до якого відповідним (процесуальним законодавством забезпечується рівність осіб, що беруть участь у справі, при зверненні до суду, в наданні рівних можливостей використання процесуальних природних засобів захисту своїх інтересів у суді. Обґрунтовано, що подібний підхід був вироблений і в рамках «Концепції справедливого суду» в основоположних актах міжнародного права. Визначено, що розуміння справедливості судового розгляду з позицій ЄКПЛ та прецедентного тлумачення її положень ЄСПЛ пов'язане з процедурним аспектом правосуддя. Зазначено, що детальну розробку європейський стандарт справедливого правосуддя отримав у прецедентних тлумаченнях ЄКПЛ Європейським Судом з прав людини. Констатовано, що справедливість судового розгляду по суті своїй є інструментальною і покликана забезпечити справедливість судового рішення. В умовахфактичної нерівності сторін ця мета стає ефемерною, адже дійсна змагальність процесу можлива лише в умовах юридичної та фактичної рівності сторін. Доведено, що, відмовляючи в перегляді конкретного судового рішення у справі заявника, Конституційний Суд може оцінювати загальну правозастосовну практику тієї чи іншої норми,виявляти конституційний зміст відповідних положень, тим самим впливаючи на прийняття судовими і правозастосовними органами рішень по суті справи. Дане Судом конституційно-правове тлумачення правових норм є підставою для перегляду справи по суті відповідними судовими органами. Визначено, що саме дане повноваженнядозволяє Конституційному Суду змістовно коригувати справедливість судового рішення. Зроблено висновок, що конституційне право на судовий захист як основне, невідчужуване право людини, яке виступає гарантією реалізації всіх інших прав і свобод, – це не тільки право на звернення до суду, а й право на ефективне відновлення порушених прав і свобод за допомогою правосуддя, що відповідає вимогам справедливості.

Atamanova N. V., Tytska Y. O. THEORETICAL AND LEGAL ASPECTS OF REALIZATION AND PROTECTIONOF HUMAN AND CITIZEN RIGHTS AND FREEDOMS IN A DEMOCRATIC SOCIETYThe article deals with various approaches to the essence and features of the concept of human rights, which are coveredin historical and legal sources. It was revealed that human rights are one of the most commonly used concepts in modernjurisprudence, which is still hotly debated among scholars today. Also, the interest in human rights concepts is easy toexplain in view of the socio-economic restructuring taking place in Ukraine. It has been shown that in a well-orderedsociety, the people certainly benefited from the fact that their elites undertook certain political commitments. However,he did not have any natural or human rights that he could oppose to unjust leadership. For centuries, there has beena process of gradual recognition of individual freedom and restriction of government power. We can state that rightsand freedoms in the form in which they are presented at the present stage, did not arise immediately, but have passeda long way of historical development. The process of formation of the considered categories is systematized accordingto various criteria. Such, in particular, are: the time of emergence of certain rights and freedoms, their purpose, humanaffiliation to this state. These criteria are organically interrelated, so it is advisable to analyze them in combination.The importance of the system of public authorities in the field of human rights was revealed. They showed thatevery society had its own ideas of justice, dignity and respect. And in almost every ancient community of people there was a view that its leaders must rule wisely and be guided by the interests of the common good. They found that humanrights are essential, inalienable rights that belong to him from birth. And they can exist regardless of whether they arerecognized by the state or not, enshrined in law or not, and regardless of the connection of their carrier with a particularstate. Inalienable rights include the right to life, security, property, personal integrity and others. According to worldpractice, many people in the world do not have the status of a citizen (stateless persons are stateless), which means thatthey have human rights, but do not have the rights of a citizen. The role of the judiciary and law enforcement agenciesin the mechanism of protection of human and civil rights in a democratic society was revealed. ; У статті йдеться про різноманітні підходи щодо сутності та особливостей поняття права людини, які висвітлюються в історико-правових та юридичних джерелах. Розкрили, що права людини – одне із найбільш уживанихпонять у сучасному правознавстві, навколо якого і в наш час відбуваються гострі дискусії серед учених. Такожінтерес до концепцій прав людини легко пояснити з урахуванням соціально-економічної перебудови, що відбувається в Україні. Показали, що в добре упорядкованому суспільстві народ неодмінно користався з того, що йогоеліта брала на себе певні політичні зобов'язання. Проте у нього не було жодних природних чи людських прав, яківін міг би протиставляти несправедливому керівництву. Століттями проходив процес поступового визнання індивідуальної свободи та обмеження влади уряду. Можемо констатувати, що, права і свободи в тому вигляді, якомувони представлені на сучасному етапі, виникли не відразу, а пройшли досить тривалий шлях історичного розвитку. Процес становлення розглянутих категорій прийнято систематизувати за різними критеріями. Такими,зокрема, є: час виникнення тих чи інших прав і свобод, їх призначення, приналежність людини до цієї держави.Вказані критерії органічно взаємопов'язані між собою, а тому їх аналіз доцільно проводити у комплексі.Виявили значення системи органів державної влади в сфері забезпечення прав людини. Показали, що кожнесуспільство мало свої уявлення про справедливість, гідність і повагу. І майже в кожній давній спільноті людейіснувала точка зору, що її провідники повинні правити мудро та керуватися при цьому інтересами загального добробуту. Виявили, що права людини - це істотні, невідчужувані права, які належать їй від народження.І вони можуть існувати незалежно від того, визнає їх держава чи ні, закріплює їх на законодавчому рівні або ні,а також незалежно від зв'язку їх носія з тією чи іншою державою. До невідчужуваних прав відносяться правона життя, безпеку, власність, особисту недоторканість та інші. Як свідчить світова практика, у світі багато людейне мають статусу громадянина (особи без громадянства - апатриди), а це значить, що вони володіють правамилюдини, але не мають прав громадянина. Розкрили роль судових та правоохоронних органів у механізмі захиступрав людини і громадянина в демократичному суспільстві.

The subject of the study is the institution of digital rights, which has recently been enshrined in Russian legislation. This topic is relevant since the definition of digital rights causes numerous discussions and disputes. Practice on this issue has not yet developed, and there are conflicts in the current legislation. The purpose of the article is to consider the scope of digital rights and define the category "digital rights", given that there is a deep difference between its broad and narrow definitions. The following tasks have been solved to achieve this goal: (1) to consider the regulatory framework governing digital rights; (2) to analyze the main approaches to the definition of digital rights; (3) to study various definitions of digital objects; (4) to highlight the main characteristics of digital objects; (5) to propose original definitions of "digital rights" and "digital objects".Methodology. The authors use the general scientific dialectical method, as well as formallegal, system-structural, formal-logical methods and methods of cognition. The synergetic method is used to clarify the main features of digital rights. It allows isolating new rules and reality from the creative potential of chaos.The main results and the scope of the study. Considering law as a variable phenomenon, it has been proved that it is constantly changing. Analysis allows the authors to conclude that digital rights are an independent special type of rights that arise only in relation to digital objects created in digital form. The features of digital rights include: digital format, occurrence only in the cyber-physical space, consolidation in the form of software algorithms, the accounting system is carried out without an intermediary, the owner's digital rights are realized with access to the Internet and a key in the form of login.The main qualitative characteristics of digital objects include the following: digital objects are not material; in some cases, they cannot be materialized and there is no need for that; digital objects are created using modern high-tech systems; it is possible to make transactions with digital objects only in the cyber-physical space; the right of inheritance for some digital objects is limited to inheritance by will due to the peculiarities of ownership of these objects; digital objects can be disposed of without the participation of third parties and intermediaries; transactions with digital assets are confidential.Conclusions. Based on the study results, original definitions of "digital rights" and "digital objects" have been proposed. Digital right is a digital algorithm that enshrines the powers of individuals and legal entities to own, use, and alienate digital objects of civil rights in hightech systems, given that technical means provide the owner with the opportunity to exercise their powers. Digital objects represent an independent legal category, which is a cryptographic code that gives the owner the right to perform any actions with it - to own, dispose of, alienate, make transactions, and other actions not prohibited by law. Legislative amendments to the current Russian legislation are developed. ; Предметом исследования является институт цифровых прав в гражданском праве России. Цель статьи – рассмотреть объем цифровых прав и дать определение категории «цифровые права», учитывая, что между широким и узкоспециальным определением существует глубокое различие. Для реализации поставленной цели решаются следующие задачи: 1) рассмотреть нормативную базу, регламентирующую цифровые права; 2) проанализировать основные подходы к определению цифровых прав; 3) изучить различные дефиниции определения «цифровые объекты»; 4) выделить основные характеристики цифровых объектов; 5) предложить авторские определения «цифровых прав» и «цифровых объектов». В исследовании использован общенаучный диалектический метод, а также формально-юридический, системно-структурный, формально-логический методы познания. Синергетический метод использовался для выяснения особенностей и основных признаков цифровых прав, он позволил из созидательного потенциала хаоса вычленить новые правила и новую реальность. Проведенный анализ позволил сделать вывод, что цифровые права являются самостоятельным особым видом прав, которые возникают только в отношении цифровых объектов, созданных в цифровой форме. К особенностям цифровых прав следует отнести: цифровой формат, возникновение только в киберфизическом пространстве, закрепление в виде программного алгоритма, осуществление системы учета без посредника, реализация цифровых прав собственника при наличии доступа к сети «Интернет» и ключа в виде логина. Авторы дали узкоспециальные опредления «цифровых прав» и «цифровых объектов», предложили законодательные поправки.

This work is devoted to the analysis of the current Ukrainian legislation in the field of formation and implementation in time of the rights and obligations of the parties to the contractual relationship. It is argued that the term of the obligation is an integral part of the content of the subjective right. After all, it is only during the period of its existence that the rights and obligations that constitute the content of civil relations are exercised. Therefore, it is in the temporal sense that the fundamental principle of the law of obligations is studied, according to which the performance of the duty must be carried out by the parties to the relationship properly in accordance with the terms of the contract and the law. Emphasis is placed on the fulfillment of the obligation in the event that its term is not specified in the contract. In this case, the rule of Part 2 of Art. 530 of the Civil Code of Ukraine. The detailed characterization of the specified legal norm is made in the work. In particular, it is noted that the violation of the creditor's right in the absence of a deadline can occur only after such a request, but, of course, not immediately. In order for the obligation to acquire the violated status, the legislator provides a one-week term for its fulfillment. The article examines in detail when a creditor has the right to enforce a claim. It is established that the consequences of the obligation, when its term is determined by the time of the claim, and the consequences of the obligation, the term of which is not set, are almost the same. That is, the normative regulation, which establishes different tools for these cases, is impractical. There is also a detailed comparative analysis of the relationship of indefinite performance with those in which the legal consequences are associated with the occurrence of a deferral circumstance. There are essential and temporal differences that do not allow to identify them. Particular attention is paid to situations where the creditor's ability to claim performance is limited. The author argues that if the creditor within the period specified by the parties to the contract did not apply to the debtor, and lost this opportunity, his right can not be considered violated, and therefore protected. Consequences identical to those that occur when the cuut-off period is overdue must be applied here. Proposals for further regulation in the commented area are provided. ; Дана праця присвячена аналізу чинного українського законодавства в царині формування та здійснення у часі прав та обов'язків учасників договірних відносин. Обстоюється теза, що строк відповідного зобов'язання є невід'ємним елементом змісту суб'єктивного права, адже лише упродовж тривалості свого існування відбувається здійснення прав та виконання обов'язків, що становлять зміст цивільного відношення. Тож, саме в темпоральному сенсі досліджується основоположний принцип зобов'язального права, за яким виконання обов'язку має бути проведене учасниками взаємин належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Акцентується увага на виконанні зобов'язання у тому разі, коли його строк у договорі не вказаний. У такому випадку має застосовуватися правило ч. 2 ст. 530 ЦК України. В роботі зроблена детальна характеристика вказаної правової норми. Зокрема, відзначено, що порушення права кредитора за невстановленості строку виконання може відбутися лише після пред'явлення такої вимоги, але, звісно, не відразу. На те, щоб зобов'язання набуло порушеного статусу законодавець надає тижневий строк його виконання. У статті детально вивчено питання про те, коли кредитор вправі пред'являти вимогу про виконання. Встановлено, що наслідки виконання зобов'язання, коли його строк визначений моментом пред'явлення вимоги, та наслідки виконання зобов'язання, строк якого не встановлений, практично однакові. Тобто, нормативне регулювання, що встановлює для цих випадків різний інструментарій, є недоцільним. Також зроблений детальний порівняльний аналіз відносин з виконання обов'язків з невизначеним строком від тих, у яких правові наслідки пов'язуються з настанням відкладальної обставини. Наведені сутнісні та темпоральні відмінності, які не дозволяють їх ототожнювати. Певна увага приділена ситуаціям, коли можливість кредитора пред'явити вимогу виконання обмежена певним строком. Автор стверджує, що, коли кредитор у визначений сторонами договору строк не звернувся з вимогою до боржника, і втратив таку можливість, його право не може вважатися порушеним, а отже, і захищеним. Тут мають застосовуватися наслідки, тотожні тим, що настають при простроченні присічного строку. Надані пропозиції щодо подальшого нормативного регулювання у коментованій царині.

У статті розглянуто пріоритетні значення, особливості та проблематику правового інституту омбудсмана в країнах Європи. Автори характеризують різні підходи науковців-правників до класифікації сучасних моделей цього правозахисного, державно-асоційованого органу, висвітлюють їхні індивідуальні риси та юридичні ознаки, специфіку організації інституту та його діяльність щодо забезпечення та захисту прав людини. В понятійно-категоріальному розумінні визначено місце функцій омбудсмана у системно-аналогійному функціонуванні інших правозахисних структур. Становлення і розвиток досліджуваного інституту омбудсмана в країнах Європи з різними формами правління, територіального устрою та демократично-видового правового режиму, відбувалися у тісній взаємодії з іншими структурними елементами громадянського суспільства. Втім, аналізовані функції правозахисників у різні історично-хронологічні періоди можуть мати інший сенс і зміст залежно від державного, політичного устрою, правового режиму та особливостей правової культури, традицій суспільного європейського життя. Важливим у роботі є те, що діяльність омбудсмана – це приклад модифікованого принципу поділу процесу управління, оскільки, здійснюючи частку контролюючої функції, омбудсман бере на себе захист прав та свобод громадян, не входячи в класичні гілки влади, тобто не переслідуючи їх інтереси, а створюючи своєрідний механізм «вибіркового контролю» щодо захисту прав та інтересів громадян. Автори зазначають, що авторитет цього інституту пояснюється цілою низкою взаємопов'язаних факторів, таких як правовий, історичний, теоретичний та прикладний досвід країн Європи, де існує така посада; те, що досліджуваний інститут омбудсмана здатний дієво та успішно впливати на стан забезпечення і захисту прав людини в державі; нині у багатьох європейських країнах існує вже двох-, чи трирівнева система правових інститутів омбудсмана (національний, регіональний та місцевий омбудсмани, які не пов'язані між собою ієрархічно-юридичним підпорядкуванням, що є позитивним за посадової незалежності); фактор перманентності у статиці (нормативної непорушності); у динаміці (правозастосовної активності); конструктивної співпраці з державними (правоохоронними), асоційованими та іншими організаціями за провідними принципами щодо верховенства права, справедливості, гуманізму, законності, правової компромісності тощо. Таким чином, удосконалення процедури і механізму захисту прав людини й громадянина є основним завданням омбудсмана в соціально-демократичній, правовій державі. Об'єктивним вважається судження про те, що співпраця омбудсманів на міжнародному рівні є актуальною, найбільш ефективною, тому що реально складними є відносини між країнами та їхніми громадянами, які входять у різні правові сім'ї, мають різні галузево-правові регулятори сімейних, майнових, трудових, фінансових, житлових, нотаріальних, адміністративних та інших відносин між людьми. ; The article considers the meanings, features and problems of the legal institution of the ombudsman in European countries. The authors characterize the different approaches of scholars-lawyers to the classification of modern models of these human rights, state-associated body, highlight their individual traits and legal characteristics, the specifics of the organization and its activities to ensure and protect human rights. In the work in the conceptual and categorical sense the place of functions of the ombudsman in system - analogous functioning of other human rights structures is defined. The formation and development of the studied institution of ombudsman in European countries with different forms of government, territorial organization and democratic-legal regime – took place in close cooperation with other structural elements of civil society. However, the analyzed functions of human rights defenders in different historical and chronological periods of time may have a different meaning and content, depending on the state, political system, legal regime and features of legal culture, traditions of European life. The authors note that the authority of this institute is explained by a number of interrelated factors: 1) legal, historical, theoretical and applied experience of European countries where such a position exists; 2) the researched institution of the ombudsman is able to effectively and successfully influence the state of ensuring and protecting human rights in the state; 3) currently in many European countries there are already two- or three-tier system of legal institutions of the ombudsman – national, regional and local ombudsmen, who are not connected by hierarchical and legal subordination, which is positive; 4) permanence a) in statics (normative inviolability); b) in the dynamics (law enforcement activity); c) constructive cooperation with state (law enforcement), associate and other organizations on the guiding principles of the rule of law, justice, humanism, legality, legal compromise, etc. Thus, improving the procedure and mechanism for the protection of human and civil rights is the main task of the ombudsman in a socially democratic, legal state. It is considered objective to judge that the cooperation of ombudsmen at the international level is relevant, most effective, because the relations between countries and their citizens are really difficult, who are members of different legal families, have different sectoral legal regulators of family, labor, financial, housing, notarial, administrative and other relations between people.

Introduction. The health, economic and social crisis caused by the Covid 19 pandemic in Italy has produced a wide range of consequences and reactions. It has favoured the re-emergence of intergenerational conflicts that had long been latent. The present article focuses on this phenomenon in depth and analyses the most salient results of a study conducted in the Emilia Romagna region. In this study, different generational groups were interviewed, from adolescents to adults and the elderly. Methodology. The study was performed in November 2020, in the days immediately after measures to contain the epidemic were introduced via governmental decree. Strict limitations to individual behaviour, school attendance and the possibility of exercising certain professions were announced. The opinions of young people, adults and the elderly were collected regarding: the Italian government's decisions; the concept of health; social life; and behaviours relating to the respect or not of the restrictions. Based on the gathered data, the present work sought to highlight the generational specificities, commonalities and, above all, the elements of intergenerational conflict. Results. A picture emerged in which, alongside the shared admission that health – understood in its broadest sense of physical and psychological well-being – must be protected and defended, each generational group also considered its own demands as a priority. These demands were linked to the enjoyment of social life, to work needs and to their own specific health requirements. They also presented themselves as victims of rules and behaviours that were not very protective and that favoured, above all, other age groups. An excess of self-referentiality, which cut across all age groups, led to closing in on themselves and implosions, arousing conflicting positions. Discussion and conclusions. The reported opinions testify to the re-emergence of a hitherto underlying intergenerational conflict, stemming from the new generations' difficulties regarding social mobility, but also from a culture of selfish hedonism. Until the spread of the COVID-19 epidemic, this hedonism had been manifesting itself as a consequence of an ultraliberalism that puts the dimensions of «having» before that of «being», and the «individual» before the «community». ; Introducción. La crisis sanitaria, económica y social provocada por la pandemia de Covid 19 en Italia ha producido un amplio abanico de consecuencias y reacciones, favoreciendo la reaparición de conflictos intergeneracionales que han estado latentes desde hace mucho tiempo. Este artículo pretende ofrecer un estudio en profundidad de este fenómeno, presentando un análisis de los resultados más destacados de una investigación realizada en la región de Emilia Romagna, mediante entrevistas a una muestra de personas pertenecientes a diferentes grupos generacionales, desde adolescentes hasta personas adultas y ancianas. Metodología. La investigación se llevó a cabo en noviembre de 2020, en los días inmediatamente posteriores a la emisión de un decreto gubernamental que introdujo medidas para contener la epidemia entre las que figuraban severas limitaciones relativas al comportamiento individual, la asistencia a centros educativos y la posibilidad de ejercer algunas profesiones. Mediante el análisis de las opiniones de personas jóvenes, adultas y ancianas sobre las decisiones del gobierno italiano, el concepto de salud, la vida social y el comportamiento de las personas en relación con el respeto o no de las restricciones, el artículo tiene como objetivo resaltar las especificidades de cada generación, los aspectos en común y, sobre todo, los elementos de conflicto entre generaciones. Resultados. Surge un cuadro en el que, junto a la aceptación compartida de que la salud, entendida en su sentido más amplio de bienestar físico y psicológico, debe ser protegida y defendida, cada grupo generacional considera también como una prioridad sus propias demandas vinculadas al disfrute de la vida social, a las necesidades laborales y a las especificidades del estado de salud de cada grupo, presentándose como víctima de normas y comportamientos poco protectores, dirigidos sobre todo a favorecer a personas de otros grupos de edad. El exceso de autorreferencialidad, transversal a todos los grupos de edad, conduce a cierres e implosiones, favoreciendo la aparición de posiciones conflictivas. Discusión y conclusiones. Las opiniones recogidas atestiguan el resurgimiento de un conflicto intergeneracional que antes permanecía sumergido e implícito, y que tiene sus raíces en las dificultades de movilidad social que enfrentan las nuevas generaciones, pero también en una cultura de hedonismo egoísta que, hasta la propagación de la epidemia de Covid 19, se estaba manifestando como consecuencia de un ultraliberalismo que antepone las dimensiones del «tener» a las del «ser» y el «individuo» a la «comunidad».

La estructura del proceso penal actual fue adoptada por el Acto Legislativo 03 de 2002, por medio del cual se modificó la Constitución Política, y fue desarrollada por la Ley 906 de 2004 en la que se adoptó un sistema de enjuiciamiento acusatorio, con novedosas instituciones procesales y nuevos roles de las partes. Para entender el sistema penal vigente, se precisa estudiar las modificaciones introducidas por el citado Acto Legislativo al procedimiento penal colombiano que regía, remarcando la constitucionalización del mismo, así como las principales características del Sistema Penal Acusatorio, como lo es la adversarialidad de los intervinientes principales, como lo son la Fiscalía General de la Nación en su rol acusatorio y el procesado, escudando sus intereses a través de la defensa material y técnica, a la luz de las Normas Rectoras y las Garantías Procesales. De allí que, las garantías procesales al interior del procedimiento penal encuentren aplicabilidad de principios acordes con dicho fin, como lo constituye el ámbito probatorio de cada uno de los roles funcionalmente confrontados, el cual encuentra sustento normativo en la facultad constitucional de presentar pruebas y controvertir las que sean alleguen (1991, pág. 29), en consecuencia, el Juez como árbitro de la actuación, debe garantizar el principio de imparcialidad a efectos de que la decisión adoptada sea fuente del convencimiento probatorio obtenido a partir de su inmediación con la práctica probatoria durante la etapa de juicio, en razón de ello, se promueve la proscripción de la oficiosidad probatoria por el operador judicial, contemplada en el artículo 361 del Código de Procedimiento Penal (Ley 906, 2004). A pesar de dicha prohibición estricta, la Jurisprudencia en Colombia ha admitido que excepcionalmente en casos específicos, puede el Juez decretar y ordenar la práctica de pruebas, por lo cual la presente investigación pretenderá determinar si la consagración de dichas excepciones reafirma o desvirtúa los principios del sistema penal acusatorio establecido mediante el Acto Legislativo 003 de 2002. Desarrollar dicho contexto, incide en la necesidad de definir el alcance jurídico de la excepción jurisprudencial a la norma, permitiendo un análisis certero en la aplicabilidad de la misma por parte del Juez de Control de Garantías. ; The structure of the current criminal process was adopted by Legislative Act 03 of 2002, through which the Political Constitution was modified, and was developed by Law 906 of 2004 in which an accusatory trial system was adopted, with novel procedural institutions and new roles of the parties. To understand the current criminal system, it is necessary to study the modifications introduced by the aforementioned Legislative Act to the Colombian criminal procedure that governed, highlighting its constitutionalization, as well as the main characteristics of the Accusatory Penal System, such as the adversarialism of the main interveners, such as the Office of the Attorney General of the Nation in its accusatory role and the defendant, shielding their interests through material defense and technique, in light of the Governing Rules and Procedural Guarantees. Hence, the procedural guarantees within the criminal procedure find applicability of principles in accordance with said purpose, as is the evidentiary scope of each of the functionally confronted roles, which finds normative support in the constitutional power to present evidence and controvert. the that they are alleguen (1991, p. 29), consequently, the Judge as arbitrator of the action, must guarantee the principle of impartiality so that the decision adopted is a source of the evidentiary conviction obtained from its immediacy with the evidentiary practice during the trial stage, for this reason, the Prohibition of the informality of evidence by the judicial operator, contemplated in article 361 of the Code of Criminal Procedure (Law 906, 2004). Despite this strict prohibition, the Jurisprudence in Colombia has admitted that exceptionally in specific cases, the Judge can decree and order the taking of evidence, for which the present investigation will seek to determine if the consecration of said exceptions reaffirms or distorts the principles of the system accusatory penal established by Legislative Act 003 of 2002. Developing this context affects the need to define the legal scope of the jurisprudential exception to the norm, allowing an accurate analysis of the applicability of the same by the Guarantee Control Judge. ; Magister en Derecho Penal y Procesal Penal ; Maestría

Ethiopia has been strongly linked to the developmental state model of the East Asian brand since the advent of the new millennium, at least until the 2018 political reform. As the top EPRDF leaders stated, the model was adopted to bring rapid economic growth through active state intervention that would in turn eradicate poverty, accelerate industrialization and structural transformation of the economy, and eventually lift the country to a middle-income category. The objective of this thesis is to explore, using a political economy approach, the trends of Ethiopia's industrialization and structural transformation agenda from the perspectives of this model. Data was generated from both primary and secondary sources and a triangulation method was adapted in the analysis and interpretation process. The findings revealed that the Ethiopian economy exhibits dual features in the post-2000 period. On the one hand, the country has achieved remarkable economic progress with GDP grew on average by 8.8% between 2001 and 2020, GNI per capita rose from 130 to 890 USD over the same period, and the poverty headcount ratio decreased from 44.5% in 2000 to 23.5% in 2016. As a result, Ethiopia has been cited as one of the fast-growing economies in the world and a 'rising star' in Africa in the past about two decades before it faced a setback due to internal political problems and the outbreak of the Covid 19 pandemic. On the other hand, abject poverty and food insecurity, economic stagnation, high unemployment, and aid dependence continued to be key challenges for the country. Such duality, though expected in the development process, is principally associated with the development policy domain and implementation capacity of the government. Ethiopia under the EPRDF rule had been following Agriculture Development Led Industrialization (ADLI) strategy. This strategy has somehow promoted agricultural productivity and improved the living conditions of the rural poor. However, it was failed to trigger industrialization due to the lack of agricultural modernization and its weak linkage with the urban industrial sector, among others. Though the regime had made a policy shift, since 2010, towards the manufacturing sector to push its industrial transformation agenda, the role of the sector in the economy remains insignificant. Its average contribution to GDP was only 4.9% between 2000 and 2020, which is too low even relative to its 10.9% share in SSA over the same period. Its share in total export is also stood at 12.6% between 2010 and 2018 as opposed to 22.5% in SSA. Similarly, its share in total employment is very low; only 5.2% between 2011 and 2017 in contrast to 6.9% for SSA in the same period. The stagnation of the manufacturing sector generally prohibited industrialization and sustainable structural transformation. The study also identified factors that contributed to the weak performance of the industrial/manufacturing sector. First, the regime, despite some reforms, could not create a bureaucratic institution that is staffed by people who are professionally and morally capable to design, guide and implement the country's transformation agenda. This is the main cause for government policy implementation inefficiency and widespread corruption. Second, the regime was heavily relied on SOEs and politically/ethnically connected companies at the expense of independent domestic private capitalists, though the role of FDI in the sector increased gradually. This approach did not only challenge its relationship with genuine domestic private investors but also significantly affected industrial development and competitiveness. Third, the regime's incentive policy for targeted manufacturing industries was not dynamic to address the financial problems of the domestic private sector. Moreover, the incentives provided were not usually linked to performance, though performance standards were in place. This had not only opened a door for a rent-seeking political economy but also incurred a high financial loss for the country. Finally, the regime's ethnic-based nation building strategy was failed to create a 'nation-wide public'. Political and economic marginalization (often based on ethnicity) coupled with the ever-growing unemployment of young and educated citizens had triggered social resistance against the regime, which eventually (in 2018) brought the termination of the regime and its development agenda. Learning from past mistakes and addressing these problems should be a priority policy agenda to ensure industrialization and structural transformation of the economy.

Myronyshena A. Concept and particularities of public audit relations The article is dedicated to the publicly significant functions of the auditor performing during the audit activities; it proves that the relations mediated by the audit of financial statements can be built on the principle of binding; control nature of the activities of auditors and audit firms; proves that audit as a type of financial control is an independent legal institution; manifestation in financial and legal relations during the audit of financial statements of governmental and public nature. It is increasingly used in regulating economic relations various market regulators, among which a special place is given to the audit of financial statements, and thus, it can perform the tasks assigned to it by society. The audit of financial statements is aimed at achieving socially significant goals in society, arising in the process of mandatory audit of financial statements, public relations in its legal essence contains all the necessary elements of financial control relations, therefore, covered by financial law. This conclusion is confirmed by the fact that legal relations in the field of audit are inherent in all the hallmarks of financial relations, because they always arise in the financial activities of the state, have a public law nature, their implementation is impossible without government influence. Therefore, the main role in regulating the audit of financial statements belongs to the rules of financial law. Relations that arise during the statutory audit of financial statements are aimed at protecting the public interest and in their legal nature contain all the necessary elements of financial and legal relations. The financial and legal regulation in the field of mandatory audit of financial statements is due to the fact that the state in the legislative order establishes the cases and conditions of mandatory financial audit, determines the rights and obligations of participants in such relations; records the types of liability of audit entities to consumers of audit services provided by them; monitors compliance with the law; regulates the relationship of statutory audit using the mandatory method, which is characteristic of the method of financial law. Audit authority is exercised in the process of summarizing the results of the inspection, identifying and studying the causes of specific deficiencies and violations, the conditions that caused them, development and implementation of preventive measures, providing recommendations and guidelines of imperative nature on the application of appropriate preventive measures. The amendments to the Law of Ukraine "On Auditing Financial Statements and Auditing Activities" have been proposed, according to which auditors and audit firms should be obliged to insure their professional activities for the entire period of their membership in the Audit Chamber of Ukraine. ; У статті автор досліджує публічно значимі функції аудитора, які він виконує під час здійснення аудиторської діяльності; доводить, що відносини, опосередковані проведенням аудиту фінансової звітності, можуть будуватися на основі принципу обов'язковості; контрольний характер діяльності аудиторів та аудиторських фірм; доводить, що аудит як вид фінансового контролю є самостійним правовим інститутом; прояв у фінансово-правових відносинах під час здійснення аудиту фінансової звітності владно-публічного характеру. Аудит фінансової звітності спрямовано досягнення у суспільстві соціально значимих цілей, що виникають у процесі здійснення обов'язкового аудиту фінансової звітності, суспільні відносини за своєю юридичною сутністю містять всі необхідні елементи фінансово-контрольних правовідносин, отже, охоплюються предметом регулювання фінансового права. Відносини, що виникають у ході обов'язкового аудиту фінансової звітності, спрямовані на захист публічних інтересів та за своєю юридичною сутністю містять усі необхідні елементи фінансово-правових відносин. Фінансово-правове регулювання у сфері обов'язкового аудиту фінансової звітності обумовлено тим, що саме держава в законодавчому порядку встановлює випадки та умови проведення обов'язкового аудиту фінансової, визначає права та обов'язки учасників таких відносин; фіксує види відповідальності суб'єктів аудиторської діяльності перед споживачами наданих ними аудиторських послуг; здійснює контроль за виконанням вимог закону; регулює відносини щодо обов'язкового аудиту з використанням імперативного методу, що є характерним для методу фінансового права. Контрольне повноваження в аудиті реалізується у процесі узагальнення результатів перевірки, виявлення та вивчення причин конкретних недоліків та порушень, умов, що їх викликали, розробки та реалізація запобіжних заходів, надання рекомендацій та вказівок імперативного характеру щодо застосування відповідних превентивних заходів. Запропоновано внести зміни до закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21 грудня 2017 року № 2258-VIII, відповідно до яких слід зобов'язати аудиторів та аудиторські фірми здійснювати страхування своєї професійної діяльності на весь період їх членства в Аудиторській палаті України, тим самим забезпечивши відшкодування збитків, заподіяних майновим інтересам третіх осіб внаслідок ненавмисних помилок та (або) недоглядів, допущених під час надання аудиторських послуг за договором страхування аудиторської відповідальності.

Una de las medidas gubernamentales promulgada para hacer
frente a la epidemia causada por el virus COVID-19 fue la imposición de la utilización
generalizada de las mascarillas faciales de protección. La Sección Cuarta
de la Sala III de lo Contencioso-Administrativo del Tribunal Supremo mediante las
sentencias de 20 de noviembre y 17 de diciembre de 2020 desestimó sendos recursos
contencioso-administrativos interpuestos a través del procedimiento especial
de protección de derechos fundamentales, negando que la Orden del Ministerio
de Sanidad 422/2020, de 19 de mayo, reguladora de su utilización vulnerase
los derechos fundamentales de las personas recurrentes. Por el contrario, el Alto
Tribunal consideró que, en el estado de conocimiento de propagación del virus, el
uso obligatorio de la mascarilla constituía una medida legítima, necesaria y proporcional
para alcanzar el fin de interés general de protección de la salud de todos,
el cual prevalece sobre los intereses particulares.
Este trabajo tiene por objeto realizar una valoración crítica de estas sentencias,
en tanto que desde una perspectiva material de contenido y formal, despachan el
litigio sin demasiada profundidad ni brillantez. Para ello, con carácter previo exploramos
de forma somera el marco judicial que vela por la garantía de los derechos
fundamentales en la emergencia sanitaria, así como el contexto normativo
de la medida del uso generalizado de mascarillas. La coyuntura nos sirve de pretexto
para ampliar el campo de nuestras reflexiones hacia una serie de aspectos
de interés jurídico conexos, además de para aportar unas valoraciones finales sobre
la cuestión, en particular, sobre la razonabilidad de dicha medida obligatoria.
COVID-19aren birusak eragindako izurriari aurre egiteko
aldarrikatutako gobernuaren neurrietako bat aurpegiko babes-maskaren erabilera
orokorra ezartzea izan zen. Auzitegi Goreneko Administrazioarekiko Auzien
III. Salaren Laugarren atalak, 2020ko azaroaren 20ko eta abenduaren 17ko epaien
bidez, oinarrizko eskubideak babesteko prozedura bereziaren bitartez jarritako
administrazioarekiko bi auzi-errekurtso ezetsi zituen, eta ukatu egin zuen Osasun
Ministerioaren maiatzaren 19ko 422/2020 Aginduak, haien erabilera arautzekoak,
errekurtsogileen oinarrizko eskubideak urratzen zituenik. Aitzitik, Goi Auzitegiak
iritzi zion birusaren hedapenaren gaineko ezagutza aintzat hartuta, maskara
nahitaez erabiltzea neurri legitimoa, beharrezkoa eta neurrizkoa zela guztion
osasuna babesteko interes orokorraren xedea lortzeko, zeina interes partikularren
gainetik gailentzen den.
Lan honek epaien balorazio kritikoa egitea du xedetzat, edukiaren ikuspegi
formal eta material batetik begiratuta, auzia distira handirik gabe ebatzi baitute.
Horretarako, aurretiaz, azaletik aztertu dugu larrialdi sanitarioan oinarrizko eskubideak
bermatzea zaintzen duen esparru judiziala, bai eta maskaren erabilera orokorraren
neurriaren arau-testuingurua ere. Egoerak aitzakia gisa balio digu gure gogoeten
esparrua aztergai dugun gai nagusiari lotutako interes juridikoko zenbait
alderditara zabaltzeko, eta, halaber, azken balorazio batzuk egiteko, bereziki nahitaezko
neurri honen arrazoizkotasunari buruzkoak.
One of the govermental measures promulgated to cope with the
epidemic provoked by COVID-19 virus was the application of the generalized use
of the face protection masks. The Fourth Section in the Contentious-Administrative
Chamber by the Supreme Court by means of judgments from November 20th
and December 17th dismissed some contentious-administrative appeals lodged
according to the special process for the protection of fundamental rights, denying that the Order by the Health Ministry 422/2020 of May 19th that rules their use,
had violated the appellants fundamental rights. On the contrary, the High Court
considered that in the state of knowledge of the dissemination of the virus, the
mandatory use of face protection masks was a legitimate measure in order to
achieve the general goal of health protection overriding other particular interests.
This work aims at critically assessing the judgments, as from a formal an material
perspective they sort out the dispute with little brillance. For that, we briefly
explore the judicial framework that ensures guarantees of fundamental rigths during
health emergency, and also the legal context of the mandatory generalized
use of face protection masks. The juncture shall be a pretext for broadening the
field for reflecting on some of the aspects of legal interest related to the main issue
studied, as well as for providing a final assessment, in particular, on the reasonableness
of such a compulsory measure.

The success of the Wasathiyah Islamic Clerical Cadre Education is inseparable from the extent to which MUI conducts an analysis of educational needs in the implementation of planning, organizing, implementing, monitoring and evaluating functions, methods, and learning processes as well as any obstacles faced by the West Java MUI during PKU. Based on the results of the research findings, it was revealed that the data on MUI Ulama Cadre Education (PKU) in West Java province contained the mission of "Islam Wasathiyah" to realize the decision of MUNAS IX MUI 2015 in Surabaya which had two main functions, namely; The first is a personal function, namely the graduates of the tafakkuh Fiddin ulama as preacher cadres who have the ability to guide and guide Islamic teachings to society in a directed, moderate, polite and contextual manner. While the second is a structural function, namely graduates have the ability to become the leadership relay for MUI in the future. Ulama Cadre Education (PKU) to prepare the competence of preachers in MUI West Java province with the mission of Islam Wasathiyah is a form of regeneration of preachers. preacher. Approach to non-formal education theory for adults, Education and Training theory (DIKLAT) through the Analysis of Educational Material Needs, Learning Methods and Processes. Descriptive research method with a qualitative approach. Data collection techniques through triangulation, observation, interviews and documentation study. The conclusion of the PKU research results with the mission "Islam Wasathiyah" MUI West Java province has implemented proven management functions in; (1) Analysis of planning needs is characterized by the formulation of a vision, mission, objectives, material structure, focus methods, instructors, facilities, participant requirements, infrastructure, consolidation and outreach, and budget, conducting the opening ceremony, and successfully getting positive responses from various parties; (2) Analysis of the need for an organizational function marked by the composition of the committee, division of tasks, coordination, consolidation and outreach; (3) Analysis of the needs of the implementation function characterized by students, learning schedules, instructor assignments, the learning process, applying varied methods, and material conveyed, carrying out field studies; (4) Analysis of the needs of the monitoring and evaluation function is indicated by routine supervision, establishing rules of order, conducting motivation, having grid questions, carrying out final examinations and field studies, and managing administration; (5) Barriers and constraints analysis; (a) there are some managers who are less active; (b) less than optimal budget, (c) the backgrounds of students are too diverse; (d) the scoring system is still semi-formal. The results of the study showed that the students 'output was described: (1) a description of the students' scores; (2) the substance of all subjects is understood; (3) master the principles of Islamic Wasathiyah mission; (4) mastering contemporary da'wah methods; (5) able to practice management sciences and da'wah methodology. The results of the study show that the outcome, graduates have a positive change in the picture; (1) there is an increase in science and insight is considered useful; (2) changes in interpreting Wasathiyah's Islamic mission description; (3) feel great benefits; (4) changing styles, a more convident attitude in preaching activities; (4) the scope of da'wah services is getting wider; (6) positive support from the community and wider local government. The results showed that the PKU program with the Islamic Wasatiyah mission in the analysis of educational needs both internally and externally had not been explored in depth, it still needed innovation and creativity which had become a commitment as material for further PKU program development. The results of the study show that this success adds to the credibility of the MUI West Java leadership, marked by full support from various groups, especially from the West Java provincial government and district / city governments in West Java. The results showed that PKU had the mission "Islam Wasathiyah" to be implemented in a sustainable manner. The results of the research show that monitoring and evaluation still require innovative, creative and coordinative development so that the competency standards of graduates are achieved. The results of this study have implications for the West Java MUI and competent parties as input and consideration in an effort to improve the analysis of the needs of PKU management functions. to prepare the preaching competency as expected.

Is Biden a worse protectionist than Trump? Prove it isn't so, Joe.I've been engaged with a lot of real-world work, so I haven't been able to post that much as of late (apologies). Still, here's my initial take on events of 2021 with Joe Biden assuming the US presidency. Although the rest of the world breathed a sigh of relief that the isolationist Donald Trump has literally departed the White House with little fanfare, the question remains: How much of an improvement will Biden be for international economic relations? A new article makes me question whether he will be much of an improvement since Biden is indicating more "Buy American" provisos for government procurement are in store to shore up US industry during these challenging times: President Joe Biden will
take steps Monday to encourage the federal government to buy more
American-made products, a move the new administration argues will
protect U.S. jobs and juice an economy severely hobbled by the deadly coronavirus pandemic.Biden, who pushed a $700 billion Buy American campaign as a candidate for president, is set to sign an executive order
that will advance several policies to boost the federal government's
purchase of U.S.-manufactured goods and services, administration
officials said Sunday.Federal law requires
government agencies to give preference to American firms when possible,
but critics say those requirements haven't always been implemented
consistently or effectively. Some have not been substantially updated
since the 1950s.The federal government spends
nearly $600 billion a year on contracts, which is money the
administration says can spur a revitalization of the nation's industrial
strength and create new markets for new technologies.To that end, Biden's order will increase the
domestic content threshold, which is the amount of a product that must
be made in the U.S. before it can be purchased by the federal
government.Right now, loopholes in federal law
allow products to be stamped "made in America" for purposes of federal
procurement even if barely 51% of the materials used to produce them are
domestically made. Administration officials did not say how much Biden
intends to increase that threshold.Actually, Trump has tried to implement something similar, although it had some loopholes still that Biden is currently trying to close:Shortly after taking office in 2017, President Donald Trump
issued a series of executive orders that were intended to strengthen
rules requiring federal agencies to buy U.S.-made goods when possible.
But critics argued that effort fell short, partly because of Trump's
failure to adequately enforce the rules.The
order that Biden will sign is expected to include a clear timeline for
updating domestic content requirements and a process for reducing
unnecessary waivers, which the administration argues would fundamentally
change how the program operates.Agencies will be required to report twice a year on their implementation of Made in America laws.Oof! Is Biden even more protectionist than Trump? That won't be such a good signal to open with in terms of repairing strained relationships with other countries. Remember also that the United States is a signatory to the WTO's Government Procurement Agreement (GPA) that was intended to limit these shenanigans encouraging the purchase of own-country goods and services, and would therefore be subject to litigation by other signatories. Indeed, the Trump administration considered pulling out of the GPA for the purpose of introducing more "Buy American" policies:The U.S. is mulling a plan to withdraw from a global pact worth $1.7
trillion in government contracts, a person familiar with the matter
said, in a move that may anger close allies during a delicate moment for
trade.



Officials in President Donald Trump's administration are
circulating a draft executive order that would trigger a U.S. exit from
the World Trade Organization's Government Procurement Agreement, or GPA,
if the pact isn't reformed in line with American views, according to
the person, who asked not to be identified because discussions are
ongoing. It remains to be seen how Biden will tiptoe around the United States' WTO GPA commitments without offending other member countries. Still, the question remains: Is Biden really going to be more internationalist in outlook than Trump? This episode gives us reasons to doubt whether Biden's actions will match his rhetoric (which is admittedly better to listen to).

The Application of Journalistic Language to Main News in Journal Bogor Daily Newspaper Issue 07-13 June 2017 and Issue 05-11 July 2017. Users and connoisseurs of mass media-primarily aimed at the mass media print whether it's in the form of newspapers, magazines, tabloids, or mass media other prints maybe a lot of what's been ignored enough the language of journalism or the language of the variety of journalism in their daily life. The reason, which is their focal point is not on the language, but what is mandated through the language device. Journalistic language is used by journalists called the press language of journalistic language. The language of journalism has distinctive characteristics: brief, solid, clear, democratic, simple, populist and interesting. Language of journalism based on the standard language, does not consider lax rules of grammar, pay attention to the correct spelling, in the journalistic language vocabulary followed developments in society. So, in this research formulated 2 (two) formulation of problem that is: How is the application of journalistic language in the headlines? And what the language of journalism is appropriate in the headlines? The purpose of this study is to knowing the applicability and appropriateness of journalistic language on the headlines at daily newspaper journals Bogor edition 07-13 June 2017 and 05-11 July 2017. This research uses qualitative approach with interview method depth (in-depth interview) where the researchers conduct direct interviews with Primed daily newspaper journal Bogor on how to apply the language of journalism on headlines in the form of titles and leads and analysing the contents of the suitability of journalistic language on the headlines titles and leads to describe it. By using in-depth interview method can generate data accurate direct from Primed regarding the application of journalistic language with analysing the contents of headlines in the form of titles and leads can be seen is enough both with the completeness of the principles of journalistic language has been met but there are some titles that are still less clear and less populist because most people still lay with the language of journalism or language press used in print media. The leads are pretty obvious with what will be delivered. In conclusion the application and appropriateness of journalistic language on the headlines is good enough because it consistently continues to use the principles of language journalism but in the implementation, there is still a mistake on the title which is less clear.AbstrakPara pengguna dan penikmat media massa-utamanya ditujukan pada media massa cetak, entah itu yang berbentuk surat kabar, majalah, tabloid, atau media massa cetak lainnya-mungkin sekali banyak yang selama ini tidak cukup memedulikan bahasa jurnalistik atau bahasa ragam jurnalistik dalam keseharian mereka. Alasannya, yang menjadi titik fokus mereka bukan pada bahasa, tetapi apa yang diamanatkan lewat peranti bahasa itu. Bahasa jurnalistik adalah yang digunakan oleh wartawan dinamakan bahasa pers atau bahasa jurnalistik. Bahasa jurnalistik memiliki sifat-sifat khas yaitu: singkat, padat, jelas, demokratis, sederhana, populis dan menarik. Bahasa jurnalistik didasarkan pada bahasa baku, tidak mengganggap sepi kaidah-kaidah tata bahasa, memperhatikan ejaan yang benar, dalam kosakata bahasa jurnalistik mengikuti perkembangan dalam masyarakat. Maka pada penelitian ini dirumuskan 2 (dua) rumusan masalah yaitu: Bagaimanakah penerapan bahasa jurnalistik dalam berita utama? Dan apakah bahasa jurnalistik sudah sesuai dalam berita utama? Tujuan penelitian ini untuk mengetahui penerapan dan kesesuaian bahasa jurnalistik pada berita utama di koran harian jurnal bogor edisi 07-13 Juni 2017 dan 05-11 Juli 2017. Penelitian ini menggunakan pendekatan kualitatif dengan metode wawancara mendalam (indepth interview) dimana periset melakukan wawancara langsung dengan Pimred koran harian jurnal bogor mengenai bagaimana penerapan bahasa jurnalistik pada berita utama berupa judul dan lead dan menganalisis isi dari kesesuaian bahasa jurnalistik pada berita utama berupa judul dan lead untuk mendeskripsikannya. Dengan menggunakan metode wawancara mendalam dapat menghasilkan data akurat langsung dari Pimred mengenai penerapan bahasa jurnalistik dengan menganalisis isi dari berita utama berupa judul dan lead bisa dilihat sudah cukup baik dengan kelengkapan prinsip-prinsip bahasa jurnalistik sudah terpenuhi namun ada beberapa judul yang masih kurang jelas dan kurang populis karena sebagian besar masyarakat masih awam dengan bahasa jurnalistik atau bahasa pers yang digunakan pada media cetak. Pada bagian lead sudah cukup jelas dengan apa yang akan disampaikan. Kesimpulannya penerapan dan kesesuaian bahasa jurnalistik pada berita utama sudah cukup baik karena konsisten terus memakai prinsip-prinsip bahasa jurnalistik akan tetapi dalam pelaksanaanya masih terdapat kesalahan pada judul yang kurang jelas.

Since the liberation, the French health care system has completely evolved. A profound cultural change is currently taking place, with the development of health democracy, the determination of health pathways, the reorganization of territorialization with the GHT (Groupements Hospitaliers de Territoire), the CPTS (Communautés Professionnelles Territoriaux de Santé), and personalized medicine, the Law on the modernization of our health system, the four main priorities for the national health strategy, the concept of transition affecting five major areas structuring not only the evolution of the health status of populations but also the methods of individual and collective response to the needs of these populations, ma santé 2022 : the place that the patient, as a user of the healthcare system, must take with regard to the expectations and needs of the actors concerned in the health and social fields remains to be defined.Medicine, surgical techniques, treatments and care are constantly evolving. The legislative environment is adapting to the pace of these advances, providing a framework for all these systems and enacting rules of application. In the same dynamic, patients are making progress; they decide to go against the flow of things and refuse to let themselves be overwhelmed by their illnesses, their treatments and their consequences. The notion of : The notion of "living with" is becoming more and more precise and commits, on the one hand, caregivers to re-evaluate their professional practices and postures and, on the other hand, patients to commit themselves to a willingness to participate, to act and to be able to make informed choices.A paradigm shift through collaboration is now taking shape. Numerous questions arise around: the role, missions and place of the patient-user: who is he or she, what is his or her etymology, history, how is he or she defined? Can it evolve and to what level? How, by what means, by what training and with which actors. Can it participate in the initial and continuing training of professionals in the social, medico-social and health sectors as well as in health research? All in all: how can it become involved and integrated into this new French healthcare system? ; Depuis la libération, le système de santé français a complètement évolué. S'opère actuellement un profond changement culturel, de développement de la démocratie sanitaire, en pleine mutation vers la démocratie en santé, la détermination des parcours de santé, la réorganisation de la territorialisation avec les GHT (Groupements Hospitaliers de Territoire), les CPTS (Communautés Professionnelles Territoriaux de Santé), la médecine personnalisée, la Loi de modernisation de notre système de Santé, les quatre grandes priorités pour la stratégie nationale de santé, le concept de transition affectant cinq grands axes structurant non seulement les évolutions des états de santé des populations mais également les modalités de réponse individuelle et collective aux besoins de ces populations, ma santé 2022 : la place que le patient, usager du système de santé, doit prendre au regard des attentes et des besoins des acteurs concernés dans le domaine de la santé et du social reste à définir.La médecine, les techniques chirurgicales, les traitements, les prises en charge évoluent en permanence. L'environnement législatif s'adapte au rythme de ces avancées, encadre tous ces dispositifs et édicte des règles d'application. Dans la même dynamique, les patients progressent ; ils décident d'aller contre le cours des choses et refusent de se laisser envahir par leurs maladies, leurs traitements et leurs conséquences. La notion de : « vivre avec » se précise de plus en plus et engage, d'un côté, les soignants à réévaluer leurs pratiques professionnelles ainsi que leurs postures et de l'autre côté, les patients à s'engager dans une volonté de participation, d'action et d'être en capacité de faire des choix éclairés.Un changement de paradigme par la collaboration se précise désormais. De nombreuses questions se posent autour : du rôle, des missions et de la place du patient usager : Qui est-il, quelle est son étymologie, son histoire, comment se définit-il ? Peut-il évoluer et jusqu'à quel niveau ? Comment, par quels moyens, par quelles formations et avec quels acteurs. Peut-il participer à la formation initiale et continue des professionnels dans les secteurs social, médico-social et sanitaire ainsi qu'à à la recherche en santé ? Au total : comment peut-il s'engager et s'intégrer dans ce nouveau système de santé français ?