Suchergebnisse

El presente trabajo aborda el discurso que sobre la comunicación mediática a propósito del Cambio Climático (CC) produjeron grupos de expertos participantes en un Phillips 66 y en un Delphi, técnicas desarrolladas en el marco del proyecto I+D CSO201016936COMU, destinado a estudiar el discurso hegemónico de los Media sobre el CC y sus condiciones. El "Phillips 66" es una técnica que permite reunir a gran número de expertos para debatir cara a cara un tema y obtener así un exhaustivo informe tras varias sesiones de debate por grupos seguidas de debates en plenario. El "Delphi" es una técnica que permite recabar informes por escrito de gran número de expertos que, respondiendo a las cuestiones que se les van planteando, son conocedores de lo que el grupo va manifestando, pero desconocen la identidad del resto de participantes. El tema a tratar por los expertos era, en ambos casos, el tratamiento mediático de las soluciones sobre el CC. Este tema previamente había sido objeto de un exhaustivo estudio gracias al análisis de contenido realizado sobre las noticias de los informativos televisivos en España relativas a las cumbres de Cancún y Durban que tuvieron lugar en 2010 y 2011 respectivamente. Los resultados del Phillips 66 muestran los puntos focales del discurso de los expertos en relación al tratamiento del CC en los Medios de Comunicación Social (MCS). Los grupos de expertos convocados para este debate fueron los siguientes: 1. Ciencias de la tierra y clima; 2. Energía y medioambiente; 3. Opinión pública y cultura de masas; 4. Educación social y medioambiente; 5. Política y administración del territorio; y 6. Ong´s y movimientos sociales verdes. Los resultados del Delphi ofrecen las opiniones de los expertos sin distinguir especialidades, pero diferenciando los temas de referencia en relación al cambio climático identificados tras el análisis de contenido de las noticias TV. En relación a estos temas, los expertos consultados opinan sobre las diferentes soluciones que se apuntan en los informativos televisivos. Los resultados en relación a las soluciones ofrecidas por los Medios de Comunicación y contrastadas con las opiniones de los expertos, muestran realidades de la comunicación del CC, que concluyen en: a. La claudicación de las soluciones en el tratamiento de temas trascendentales como el aumento de la temperatura, los acontecimientos naturales catastróficos, las repercusiones de los movimientos migratorios, o los conflictos sociales y bélicos. b. El planteamiento de soluciones en el ámbito tecnológico y científico, a través de las energías renovables y la eficiencia energética, así como en el ámbito de proyectos o actuaciones oficiales, ciudadanas y de educación ambiental (si bien hay una crítica a que las soluciones aportadas no cuestionan el modelo actual de sociedad de consumo). c. El no reconocimiento de problema en temas relacionados con el CC merecedores de preocupación, como la sobreexplotación de recursos naturales, abordados sólo positivamente desde la perspectiva económica; o el sostenimiento de la biodiversidad, apenas tratado. ; The current work tackles the discourse about the media communication regarding Delphi test. Both techniques were developed in the I+D Project CSO201016936COMU, in order to study the hegemonic discourse about the Media Communication regarding the climate change. The Phillips 66 is a technique that allows to gather a lot of experts to discuss a subject face to face and obtain a detailed report after several meetings with different groups of experts. The Delphi is another technique that allows to get written reports from a wide number of experts, who know the answers of the test but not the identity of other partitipants. In both cases the subject was the media treatment of the solutions for the CC. This matter had been thoroughly studied thanks to the content analysis regarding the news from the informative TV programs in Spain recorded during the Cancun and Durban submits, which took place in 2010 and 2011 respectively. The results of Phillips 66 show the key points of the discourse from the groups of experts about the treatment of the CC in the Social Media Communication (SMC). The different groups of experts were the followings: 1. Earth and Climate Science; 2. Energy and Environment; 3. Public Opinion; 4. Social Education and Environment; 5. Politics and Administration of the Territory; 6. NGO´s and Green Social Movements. The results of Delphi show the opinions without differentiating the specialties of the experts, but distinguishing the subjects of reference regarding the CC analyzed on the TV news. With respect to these subjects, the experts give their opinion about the solutions offered in the news. The results regarding the "solutions" offered by the media and contrasted with the opinions of the experts conclude in: a. There is no solution for such important problems as the temperature increase, natural disasters, migratory flows and wars and social conflicts. b. Solutions based on the technologic innovations, renewable energy, and environmental education Project and politics public actions. c. The not acknowledge of the existence of the problems related to the CC such as the excessive exploitation of natural resources or the maintenance of the biodiversity.

Was bedeutet feministische Filmtheorie heute und wie hat sie sich verändert? In einer Zeit, in der der Begriff 'Feministin'ein Schimpfwort sein kann und bezweifelt wird, dass es des Feminismus überhaupt noch bedarf, haben Laura Mulvey und Anna Backman Rogers mit Feminisms. Diversity, Difference, and Multiplicity einen facettenreichen Sammelband herausgebracht, der die Entwicklungen feministischer Filmtheorie nachzeichnet und gegenwärtige Ansätze vorstellt. Das Buch (samt allgemeiner Bibliographie am Ende) bietet einen guten Einblick in die Vielfalt feministischer Theorien, Gegenstände und Methoden und zeigt, dass sich Feminismus nur in seiner Mehrdeutigkeit verstehen lässt. Vierzig Jahre nach Mulveys bahnbrechendem Aufsatz Visual Pleasure and Narrative Cinema, der 1975 in der Zeitschrift Screen erschien, stellen Filmtheoretiker:innen und Filmemacher:innen in 14 Beiträgen und zwei Interviews feministische Ansätze sowohl zu historischen als auch gegenwärtigen Phänomenen vor. Die Texte sind fünf Themenfeldern zugeordnet: Part I - Bilder des weiblichen Körpers, Part II - Theorien und gegenwärtige Kontexte, Part III - Geschichte und Praxis, Part IV - feministische Fachzeitschriften, Part V) Interviews zum gegenwärtigen Kino. Durch die Lektüre der einzelnen Beiträge wird allerdings deutlich, welch unterschiedliche Bedeutung Feminismus für die jeweiligen Autor:innen hat und dass Feminismus – wie der Titel Feminisms nahelegt – in seiner Pluralität zu denken ist. Pluralität selbst ist ein zentrales Thema feministischer Auseinandersetzungen. Entsprechend spielen Konzepte der Differenz und der Diversität eine wichtige Rolle in den im Buch versammelten Ansätzen. Inwiefern etwa Differenz als produktive Kategorie und keinesfalls als zu tolerierende Tatsache zu denken ist, erklärt Jenny Chamarette mit Blick auf die schwarze[1] US-amerikanische Aktivistin und Schriftstellerin Audre Lorde. In ihrem diskurstheoretischen Beitrag The 'New' Experimentalism? Women In/And/On Film analysiert Chamarette die filmischen Arbeiten der Künstlerinnen Shirin Neshat und Gillian Wearing (S. 135f.). Und dass Gleichberechtigung nicht mit Gleichheit zu verwechseln sei, darauf weist etwa William Brown in seinem ansonsten wenig differenzierten und eher sprunghaftem Aufsatz Destroy Visual Pleasures. Cinema, Attention, and the Digital Female Body (Or, Angelina is a Cyborg) hin (S. 56 f.). Während Brown die Inszenierung von Angelina Jolie mittels eines "kognitiven Ansatzes" auf einen Begriff der "Digitalität" zu beziehen sucht, ordnet Backman Rogers die Serie Girls (2012-2017) in den Diskurs um Postfeminismus ein. Mit Blick auf den Plot argumentiert sie in ihrem Beitrag Lena Dunham's Girls. Can-Do Girls, Feminist Killjoys, and Women Who Make Bad Choices, dass die Serie neoliberale Werte kritisiere. So mache Girls etwa deutlich, dass "Wahlfreiheit" nur einer privilegierten Gruppe zustehe und daher ein Mythos sei (S. 44f.). Die von der Kritik gepriesene Nacktheit Dunhams deutet Backman Rogers als Indiz für die mangelnde Grenzziehung der selbstzerstörerischen Protagonistin (S. 49f.). Sich ebenfalls hauptsächlich auf die Narration beziehend, diskutiert Janet McCabe in ihrem Text Disconnected Heroines, Icy Intelligence. Reframing Feminism(s) and Feminist Identities at the Borders Involving the Isolated Female TV Detective in Scandinavian-Noir die Serien The Killing (2011-2014) und The Bridge (seit 2011) vor dem Hintergrund transnationaler feministischer Kämpfe. Dass 'Emanzipation'jeweils unterschiedliches bedeutet, hat nach McCabe einen wesentlichen Einfluss auf die Charakterisierung der Protagonistinnen. Über den Filmtext hinaus geht Lucy Bolton in ihrer erhellenden Figurenanalyse von Iris (2001). In The Intertextual Stardom of Iris. Winslet, Dench, Murdoch, and Alzheimer's Disease setzt Bolton sich mit Biopics von Schriftstellerinnen und Denkerinnen in Bezug auf Prominenz, Alter und Körper auseinander und erläutert, inwiefern Iris als intertextueller "star text" zu begreifen ist. Mit Imagining Safe Space in Feminist Pornography liefert Ingrid Ryberg einen produktiven Beitrag zum nach wie vor umstrittenen Gegenstand der Pornographie. Auch sie stellt heraus, dass es Aktivist:innen nicht um Konsens gehen könne. Unter feministischer Pornographie versteht sie daher weniger spezielle Inhalte oder eine besondere Ästhetik als vielmehr einen Prozess der Auseinandersetzung innerhalb "interpretive communities" (S. 82). Inwiefern die konkrete Auseinandersetzung mit Film Teil einer kritischen Praxis ist, zeigt auch Sophie Mayer mit ihren zahlreichen Analysebeispielen in Uncommon Sensuality. New Queer Feminist Film/Theory. Anu Koivunen plädiert in ihrem Beitrag The Promise of Touch. Turns to Affect in Feminist Film Theory dafür, dabei die in der Regel ausgeblendete Filmerfahrung der Zuschauerin und die subjektive Bedeutung einzubeziehen. Warum es immer noch gilt, die anglo/eurozentristische Perspektive feministischer Filmtheorien aufzubrechen, legt Geetha Ramanathan mit ihrem originellen Ansatz zur Sounddimension in Filmen wie Daughters of the Dust (1991), The Snake in My Bed (1995) und Illusions (1981) dar. In ihrem Text Sound and Feminist Modernity in Black Women's Film Narratives wendet sie sich gegen den homogenisierenden und separierenden Begriff "black women's film" (S. 111) und arbeitet die zentrale Rolle von Sound für die Teilhabe schwarzer Frauen als moderne Subjekte heraus. Im Gegensatz zu Ramanathan, die sich Kategorisierungen verwehrt, versucht sich Veronica Pravdelli in einer Genrebestimmung des "unabhängige Frauenfilms". Anhand von Filmbeispielen und mit Blick auf die Formation weiblicher Subjektivität zeichnet sie dessen Entwicklung seit den 1980er Jahren in ihrem Beitrag US Independent Women's Cinema, Sundance Girls, and Identity Politics nach. Dabei erläutert sie, inwiefern dafür das Zusammenspiel zwischen Produktionstrends, der Entstehung neuer Filmfestivals, Filmstile und feministische Positionen zu berücksichtigen ist. Leshu Torchin wiederum betont in ihrem Text Conditions of Activism. Feminist Film Activism and the Legacy of the Second Wave die feministische Schlagkraft filmischer Praktiken in Hinsicht auf Aktivismus im Internet, welches trotz der privatisierten Plattformen und Ausbeutung kollaborativer Tätigkeiten Potential für Kritik berge (S. 145). Der letzte theoretische Teil setzt sich mit den feministischen Filmzeitschriften Frauen und Film (gegründet 1974) und Camera Obscura (gegründet 1976) auseinander. Anhand der Geschichte von Frauen und Film zeigt Annette Brauerhoch in "Suddenly, One Summer. Frauen und Film since 1974" auf, wie feministische Theorie, Kritik und Praxis seit jeher untrennbar miteinander verbunden sind und wie wichtig es war und ist, neben der Repräsentationsebene auch die Produktionsbedingungen für Frauen in der Filmindustrie zu berücksichtigen. Zudem unterstreicht sie als Mitherausgeberin der Zeitschrift, dass es in den Artikeln explizit um Frauen und Film geht: "Frauen und Film cannot imagine changing its name to Gender and Media." (S. 168) Im Gegensatz dazu unterstreichen die Herausgeberinnen der Camera Obscura, Amelie Hastie (Beirat), Lynne Joyrich, Patricia White und Sharon Willis, dass sie nicht länger interessiert wären an "questions of gender difference but also of all kinds of differences not longer only cinema but all kinds of media" (S. 170). Abschließend präsentiert der Sammelband zwei Gespräche: In Film, Corporeality, Transgressive Cinema. A Feminist Perspective diskutieren Martine Beugnet und Laura Mulvey den Zusammenhang zwischen Optischem und Haptischem anhand des französischen "Kinos der Transgression" und vor dem Hintergrund des Einflusses phänomenologischer Ansätze auf die feministische Filmtheorie. Und unter Disconnection Notices. Interview with Miranda July wird ein Interview von Anna Backman Rogers mit der Schriftstellerin und Künstlerin July zu The Future (2011) abgedruckt, das mit dem Erscheinen des Films aufgezeichnet wurde. Nicht nur in dem letzten Teil wird erkennbar: Den Herausgeberinnen des Sammelbandes geht es darum, in Dialog zu treten mit Film- und Medienwissenschaftler:innen darüber, was Feminismus aktuell bedeuten kann. Die Auseinandersetzung kann, so machen es die Autor:innen deutlich, anekdotischer, persönlicher, individueller, kollektiver und vor allem widersprüchlicher Natur sein. Denn wer aus welcher Perspektive und mit welchem Anliegen spricht, hängt von den jeweiligen politischen, ökonomischen und sozialen Bedingungen einer jeden Kritikerin ab. Die Beiträge wenden sich gegen die Vorstellung eines universalen Feminismus und zeigen stattdessen die Bandbreite feministischer Theoriebildung und filmischer Praxis auf, die zu gleichen Teilen eine Form des politischen Aktivismus darstellen. Durch das Buch wird deutlich, dass die Relevanz feministischer Ansätze nicht nur weiterhin besteht, sondern nach wie vor grundlegende Fragen der Film- und Medientheorie berührt. Wer sich für gegenwärtige filmtheoretische und filmkulturelle Entwicklungen interessiert, dem sei Feminisms sehr empfohlen. --- [1] "Schwarz" bezieht sich hier nicht als rassifizierende Klassifizierung auf die Hautfarbe, sondern fungiert als politische Kategorie und meint Angehörige einer sozialen Gruppe.

Food, a life enabler and a cultural cornerstone, is a natural product with multiple meanings and different valuations for societies and individuals. Throughout history and geographies, food has shaped morals and norms, triggered enjoyment and social life, substantiated art and culture, justify commons-based systems and affected traditions and identity. More importantly, food has been closely related to power and the interaction between society and nature. From the industrial revolution to present days, food has been increasingly valued for its commodity dimension: food as a mono-dimensional commodity produced and distributed in a global market of mass consumption. In this research, the progressive commodification of food as a vital resource is presented as a social construction, informed by an academic theoretical background, which shapes specific food policy options and blocks or discard other policies grounded in different valuations of food. As such, the value of food cannot be fully expressed by application of a value-in-exchange approach, since this value derives less from the market price than from its multiple dimensions relevant to humans and therefore cannot be either quantified (E.g. essentialness for human survival) or sold (E.g. food as a right). In opposition to the dominant paradigm, an alternative valuation of "food as a commons" is discussed, which has been barely explored in academic and political circles. This is based on the innovative idea of the six dimensions of food that is introduced in the present work: food as an essential life enabler, a natural resource, a human right, a cultural determinant, a tradeable good and a public good, cannot be reduced to the mono-dimensional valuation of food as a commodity. Those dimensions seem to align better with the multiple values-in-use food enjoys across the world. In light of this, the objective of this thesis is to trace the genealogy of the meaning making and policy implications of the two conflicting narratives of "food as a commodity" and "food as a commons". In order to achieve this result, it focuses on the "Food Narratives of Agents in Transition" using two theoretical frames (Discourse Analysis and Transition Theory) and adopting three methodological approaches, including the combination of quantitative and qualitative tools. The work is divided into three sections, that correspond to the three approaches undertaken (systematic, heuristic and governance), and eight chapters (two per section plus the introduction and the conclusions). In the first part, the work presents a genealogy of meanings of commons and food by using a systematic approach to schools of thought plus a research on academic literature where food is discussed either as a commons or as commodity. Notwithstanding the different interpretations, the economists' framing as private good and commodity prevailed. This framing was rather ontological ("food is a commodity") thus preventing other phenomenological meanings ("food as…") to unfold and become politically relevant. The second part adopts a heuristic approach and contains two case studies that investigate the relevance that the two narratives had in influencing individual and relational agency in food systems in transition. That includes a case study with food-related professionals working in the food system at different levels and another one with members of the food buying groups in Belgium as innovative niches of transition that nurture shared transformational narratives through conviviality, networking and social learning. Part three introduces the central issue of governance and navigates the policy arena with the use of a case study on how the absolute dominance of the tradeable dimension of food in the political stance of some important players (the US and EU) obscures other non-economic dimensions such as the consideration of food as a human need or human right. In response to the monolithic approach of governments, this part also contains a prospective chapter where different governing arrangements based on the narrative of food as a commons are proposed, with specific policy measures suggested. Finally, the conclusion chapter is structured as a synthesis of those approaches, and formulates a normative theory of food as a commons, with particular attention to different policy and legal options that should inform and justify institutional arrangements radically different from the business-as-usual proposals to reform the industrial food system. As discussed through the thesis, the consideration of food as a commons rests upon its essentialness as human life enabler, the multiple-dimensions of food that are relevant to individuals and societies, and the multiplicity of governing arrangements that have been set up across the world, now and before, to produce and consume food outside market mechanisms. As a social construct based on the "instituting power of commoning", food can be valued and governed as a commons. Once the narrative is shifted, the governing mechanisms and legal frameworks will gradually be molded to implement that vision. A regime based on food as a commons would construct an essentially democratic food system (food democracy) based on the proper valuation of the multiple dimensions of food, sustainable agricultural practices (agro-ecology) and emancipatory politics (food sovereignty). That regime would also support the consideration of open-source knowledge (E.g. cuisine recipes, traditional agricultural knowledge or public research), food-producing resources (E.g. seeds, fish stocks, land, forests or water) and services (E.g. transboundary food safety regulations, public nutrition) as commons. ; (AGRO - Sciences agronomiques et ingénierie biologique) -- UCL, 2017

Sons and Daughters for the Identity and Justice Against Oblivion and Silence (h.i.j.o.s., for its acronym in Spanish, Bogotá) is a resistance organization composed of children who lost their parents in the socio-political violence waged in Colombia at the end of the eighties of the 20th century after the signing of the respective peace agreements between the national Government, and the Patriotic Union and the 19th of April Movement. This violence, not recognized by the State, is the basis of a political subjectivity thatmobilizes the members to keep their parents' legacy alive, within the framework of the negotiations with the guerrillas of the Revolutionary Armed Forces of Colombia (FARC), to show with their presence and their resistance practices the lessons learned from the past so that these acts do not recur. In their resistance practices, h.i.j.o.s. uses the body as a performance for the configurationof a meaning context to activate the individual and collective memory of Colombian society. This practice makes memory "alive", bringing back the absent and the events of the country's recent memory in an allegorical manner. The members of h.i.j.o.s.aim to become parents, to maintain their legacy, demand the truth and intervene in the transformation of exclusion structures that led to the armed conflict in the country. To reveal the truth, h.i.j.o.s. appeals to the State, the political parties, national andmultinational parties and the church to evidence the shared responsibilities for the conflict and the different forms of victimization not seen in the Law of Victims — including crimes of State — that must be taken into account in the Peace Negotiations to achieve reconciliation in Colombia. ; Hijos e Hijas por la identidad y la justicia contra el olvido y el silencio (h.i.j.o.s., Bogotá) es una organización generacional resiliente, integrada por hijos/as que perdieron a sus padres a causa de la violencia sociopolítica que se libró en Colombia al finalizar los años ochenta del siglo xx, luego de haber firmado el respectivo acuerdo de paz entre el Gobierno nacional, y la Unión Patriótica y el Movimiento 19 de abril. Estos hechos de violencia, no reconocidos por el Estado, son la base de una subjetividad política que los moviliza a mantener vigente el legado de sus padres, en el marco de las negociaciones con la guerrilla de las Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia (farc), para mostrar, con su presencia y con sus prácticas de resistencia, los aprendizajes del pasado, para que no se repitan.En sus prácticas de resistencia la organización h.i.j.o.s. usa su cuerpo de manera performativa para la configuración de un contexto de sentido que active la memoria individual y la memoria colectiva de la sociedad colombiana. Mediante esta práctica la memoria se hace "viva", al traer con su presencia a los ausentes y, con ello, los hechos de la historia reciente del país de forma alegórica. Los integrantes de h.i.j.o.s. pretenden devenir en padres, con el propósito de mantener su legado vigente, exigir el esclarecimiento de la verdad e intervenir en la transformación de las estructuras de exclusión que dieron origen al conflicto armado en el país.Para exigir el esclarecimiento de la verdad, h.i.j.o.s. interpela al Estado, a los partidos políticos, a las empresas nacionales y multinacionales y a la iglesia, con el fin de evidenciar las responsabilidades compartidas en el conflicto y las diferentes formas de victimización, no visibilizadas en la Ley de Víctimas —entre ellas los crímenes de Estado—, que requieren ser tenidas en cuenta dentro de las negociaciones del Acuerdo de Paz, para lograr la reconciliación en Colombia. ; Filhos e Filhas pela Identidade e pela Justiça contra o Esquecimento e o Silêncio (H.I.J.O.S., Bogotá) é uma organização geracional resiliente, integrada por filhos(as) que perderam seus pais por causa da violência sociopolítica que ocorreu na Colômbia no finaldos anos oitenta do século XX, após ter sido assinado o respectivo acordo de paz entre o Governo nacional, a União Patriótica e o Movimento 19 de abril. Esses fatos de violência, não reconhecidos pelo Estado, são a base de uma subjetividade política que os mobiliza a manter vigente o legado de seus pais, no âmbito das negociações com a guerrilha das Forças Armadas Revolucionárias da Colômbia (farc) para mostrar, com sua presença e com suas práticas de resistência, as aprendizagens do passado, para que não se repitam. Em suas práticas de resistência, a organização h.i.j.o.s. usa seu corp o de maneira performativa para a configuração de um contexto de sentido que ative a memória individual e a memória coletiva da sociedade colombiana. Mediante essa prática, a memória se faz "viva" ao trazer os ausentes com sua presença e, com isso, os fatos da história recente do país de forma alegórica. Os integrantes da h.i.j.o.s. pretendem se tornar pais, com opropósito de manter seu legado vigente, exigir o esclarecimento da verdade e intervir na transformação das estruturas de exclusão que deram origem ao conflito armado no país. Para exigir o esclarecimento da verdade, a h.i.j.o.s. interpela o Estado, os partidos políticos, as empresas nacionais e multinacionais, e a igreja, a fim de evidenciar as responsabilidades compartilhadas no conflito e as diferentes formas de vitimização, não visibilizadas na Lei de Vítimas —entre elas, os crimes de Estado—, que requerem ser consideradas dentro das negociações do Acordo de Paz, para atingir a reconciliação na Colômbia.

In 2016, Argentina celebrated the first 200 years of the declaration of independence of the Spanish empire. The occasion represents a great opportunity to complex the place from which we ask for the basics of the Argentina Nation and its protagonists. The present gives us the opportunity to leave behind an approach to the Nation in which the State is the main protagonist of the construction of an official discourse on the Nation and its dissemination mechanisms. We can ask those who were historically defined as the others on the official discourse, about their thoughts on this community. In previous research we collect speeches of members of social organizations struggling for housing in Buenos Aires, Montevideo and Mexico City (Loza, 2013), to explore the construction of representations on the Nation and Latin America. This article retrieves these testimonies to discuss them in the light of the questions the Bicentenary of July 9 presents: Can we think the nation and its relationship with other nations under the concepts of independence and dependence? What means to analyze the ideas about the nations in terms of dependence and independence? The ideas behind national communities are a clear matter of dispute. The reflection on the following pages argues that the struggle of the political field is given about the symbols and information. So we start to understand that any nation is sustained by a concept, an idea that we can reconstruct as social representation and possessing nuclear elements that allow it to be shared in different latitudes within national borders. The hegemony of the national discourse is object of confrontations around holding the truth about this community organization and who owns the means of intellectual production for dissemination. In the history of Latin American nations, this hegemony has been located in the capital cities and in areas with greater resources. This statement does not banish the search of heterogeneous speeches cohabiting under the same national idea. Our research aimed to expose those. This paper seeks to propose a way of intervening in contemporary discussion on forms of association such as the Nation and the ways in which these practices are full of meaning. The extension of this discussion will give space to the voice of those whose political participation in the field of popular struggles provide elements to the process of building categories of community identity. ; En 2016, Argentina celebró los 200 primeros años de vigencia de la declaración de Independencia del Imperio español. La ocasión representa una gran oportunidad para complejizar el lugar desde el que nos preguntamos por los fundamentos de la nación argentina y sus protagonistas. Los acontecimientos del presente nos brindan la posibilidad de dejar atrás una mirada sobre la nación en la que el Estado sea único protagonista, a partir de la construcción de un discurso oficial sobre la nación y sus mecanismos de diseminación. Podemos preguntarnos por aquellos que fueron históricamente definidos como "los otros" desde ese discurso oficial, como por sus ideas sobre esta comunidad. En una investigación anterior reunimos discursos de militantes de organizaciones de lucha por la vivienda de Buenos Aires, Montevideo y Ciudad de México (Loza, 2013), para explorar la construcción de representaciones sobre la nación y la región latinoamericana en estos actores. El presente artículo recupera esos testimonios para discutirlos a la luz de las preguntas que el Bicentenario del 9 de julio nos plantea: ¿Podemos pensar la nación y su vinculación con otras naciones en clave de relaciones de independencia y dependencia? ¿Qué significa pensar las ideas sobre la nación en términos de dependencia e independencia cuando estas ideas la imaginan soberana? Las ideas que sustentan a las comunidades nacionales son un claro objeto de disputa. La reflexión de las páginas siguientes sostiene que la lucha del campo político se da en torno a los símbolos y la información. Así, partimos de la comprensión de que cualquier nación está sostenida por un concepto, una idea que podemos reconstruir como representación social y que posee elementos nucleares. Estos permiten que sea compartida en distintas latitudes dentro de las fronteras nacionales. Sin embargo, conviven en ese lugar y tiempo muchas ideas sobre la nación.La hegemonía del discurso de lo nacional es objeto de confrontaciones en tanto implica, por un lado, sostener una verdad que dé cuenta de esta organización comunitaria, y por el otro poseer los medios de producción intelectual para su diseminación. En la historia de las naciones latinoamericanas, esta hegemonía ha estado localizada en las ciudades capitales y en los sectores con mayores recursos. Esta afirmación no destierra la propuesta de buscar discursos heterogéneos convivientes bajo una misma idea nacional, que nuestra investigación se propuso exponer. Este trabajo busca plantear un modo de intervenir en la discusión contemporánea sobre formas de asociación como la nación y los modos en que estas prácticas son cargadas de sentido. La ampliación de este debate permitirá dar espacio a la voz de aquellos que con su participación política en el ámbito de las luchas populares aportan elementos a los procesos de construcción de categorías identitarias comunitarias.

Food, a life enabler and a cultural cornerstone, is a natural product with multiple meanings and different valuations for societies and individuals. Throughout history and geographies, food has shaped morals and norms, triggered enjoyment and social life, substantiated art and culture, justify commons-based systems and affected traditions and identity. More importantly, food has been closely related to power and the interaction between society and nature. From the industrial revolution to present days, food has been increasingly valued for its commodity dimension: food as a mono-dimensional commodity produced and distributed in a global market of mass consumption. In this research, the progressive commodification of food as a vital resource is presented as a social construction, informed by an academic theoretical background, which shapes specific food policy options and blocks or discard other policies grounded in different valuations of food. As such, the value of food cannot be fully expressed by application of a value-in-exchange approach, since this value derives less from the market price than from its multiple dimensions relevant to humans and therefore cannot be either quantified (E.g. essentialness for human survival) or sold (E.g. food as a right). In opposition to the dominant paradigm, an alternative valuation of "food as a commons" is discussed, which has been barely explored in academic and political circles. This is based on the innovative idea of the six dimensions of food that is introduced in the present work: food as an essential life enabler, a natural resource, a human right, a cultural determinant, a tradeable good and a public good, cannot be reduced to the mono-dimensional valuation of food as a commodity. Those dimensions seem to align better with the multiple values-in-use food enjoys across the world. In light of this, the objective of this thesis is to trace the genealogy of the meaning making and policy implications of the two conflicting narratives of "food as a commodity" and "food as a commons". In order to achieve this result, it focuses on the "Food Narratives of Agents in Transition" using two theoretical frames (Discourse Analysis and Transition Theory) and adopting three methodological approaches, including the combination of quantitative and qualitative tools. The work is divided into three sections, that correspond to the three approaches undertaken (systematic, heuristic and governance), and eight chapters (two per section plus the introduction and the conclusions). In the first part, the work presents a genealogy of meanings of commons and food by using a systematic approach to schools of thought plus a research on academic literature where food is discussed either as a commons or as commodity. Notwithstanding the different interpretations, the economists' framing as private good and commodity prevailed. This framing was rather ontological ("food is a commodity") thus preventing other phenomenological meanings ("food as…") to unfold and become politically relevant. The second part adopts a heuristic approach and contains two case studies that investigate the relevance that the two narratives had in influencing individual and relational agency in food systems in transition. That includes a case study with food-related professionals working in the food system at different levels and another one with members of the food buying groups in Belgium as innovative niches of transition that nurture shared transformational narratives through conviviality, networking and social learning. Part three introduces the central issue of governance and navigates the policy arena with the use of a case study on how the absolute dominance of the tradeable dimension of food in the political stance of some important players (the US and EU) obscures other non-economic dimensions such as the consideration of food as a human need or human right. In response to the monolithic approach of governments, this part also contains a prospective chapter where different governing arrangements based on the narrative of food as a commons are proposed, with specific policy measures suggested. Finally, the conclusion chapter is structured as a synthesis of those approaches, and formulates a normative theory of food as a commons, with particular attention to different policy and legal options that should inform and justify institutional arrangements radically different from the business-as-usual proposals to reform the industrial food system. As discussed through the thesis, the consideration of food as a commons rests upon its essentialness as human life enabler, the multiple-dimensions of food that are relevant to individuals and societies, and the multiplicity of governing arrangements that have been set up across the world, now and before, to produce and consume food outside market mechanisms. As a social construct based on the "instituting power of commoning", food can be valued and governed as a commons. Once the narrative is shifted, the governing mechanisms and legal frameworks will gradually be molded to implement that vision. A regime based on food as a commons would construct an essentially democratic food system (food democracy) based on the proper valuation of the multiple dimensions of food, sustainable agricultural practices (agro-ecology) and emancipatory politics (food sovereignty). That regime would also support the consideration of open-source knowledge (E.g. cuisine recipes, traditional agricultural knowledge or public research), food-producing resources (E.g. seeds, fish stocks, land, forests or water) and services (E.g. transboundary food safety regulations, public nutrition) as commons. ; (AGRO - Sciences agronomiques et ingénierie biologique) -- UCL, 2017

The paper deals with the antinomy of philosophy and the common sense. Philosophy emerges as a way of specifically human knowledge, which purposes analytics of the reality of subjective experience. The study reveals that in order to alienate philosophy from the common sense it was essential to revise the understanding of wisdom. The new, philosophical interpretation of wisdom – offered by Pythagoras – has laid the foundation of any future philosophy. Thus, philosophy emerges, alienating itself from the common sense, which refers to the common or collective experience. Moreover, the study examines the role of emotions, conformity and conventionality which they play with respect to the common sense. Next the author focuses on the role of philosophical intuition, guided with principles of rationality, nonconformity and scepticism, which the author professes the foundation stones of any sound philosophy. The common sense, described as deeply routed in the world of human emotions, aims at empathy, as the purpose of philosophy is to provide the rational means of knowledge. Therefore, philosophy uses thinking, keeping the permanent efforts to check and recheck data of its own experience. Thus, the first task of philosophical thinking appears to overcome the suggestion of the common sense, which purposes the social empathy, as philosophical intuition aims at independent thinking, the analytics of subjective experience. The study describes the fundamental principles of the common sense, on the one hand, and those of philosophy, on the other. The author arrives to conclusion that the common sense is unable to exceed the limits of sensual experience. Even there, where it apparently rises to a form of any «spiritual unity», even there it cannot avoid referring to the data of commonly shared sensual experience; though, philosophy, meanwhile, goes beyond sensuality, creating a discourse that would be able to alienate from it, and to make its rational analysis. However, the authentic project of philosophy has not always remained faithful to itself, keeping its self-identity. A considerable part of that which now bears the name of philosophy has rather been an alienation of the original idea. Among these phenomena of the alienated philosophy, for example, we can mention a number of cases: the emergence of the philosophical paideia, political and social engineering, scholastics, and the interpretation of philosophy as a science that can (and should be) directed to gaining the ultimate positive result. All these witness the alienation from the authentic philosophical tradition, degrading philosophy to the role of a «servant-maid», which eventually brought to the ultimate rejection and denial of its profundity and its values. Finally, the study considers the place that the Modern philosophy has taken in emergence of the modern and contemporary science. He states that there were a number of efforts – beginning with Rene Descartes – to create a new philosophy not upon the foundations of the love of wisdom, but upon the ones of the common sense. Although philosophers had easily recognised the falsity of this enterprise and had rejected this idea, these efforts did not pass away without effect, having caused the emergence of the modern and contemporary science, recognising as its true basis the common sense rather than any metaphysics. ; В статье анализируются отношения здравого смысла и философии. Выяснено, что философия возникает как аналитика целостной реальности субъективного опыта. Выявлено противоречие между принципами обыденного и принципами философского мышления, которое имеет характер антиномии. Установлено, что для эмансипации от обыденного мышления философии пришлось переосмыслить понимание мудрости. Выяснено, что философия появляется как отчуждение от здравого смысла. Выяснено, что основанием здравого смысла является эмоциональность, с ее обращениями к эмпатии. Выяснено, что подлинная философия ориентируется на мышление, соединенное с попыткой перепроверить данные субъективного опыта. Утверждается, что первоочередным заданием философского мышления есть преодоление суггестии здравого смысла, что и делает возможным самостоятельную аналитику субъективного опыта. Произведено описание принципов здравого смысла, с одной стороны, и философии с другой. Установлено, что здравый смысл ограничивается сферой чувств, тогда как философия поднимается над ней, осуществляя рациональный анализ переживания. Проанализировано отношение подлинной философии к таким историческим феноменам, как философская пайдейя, политическое и социальное конструирование, схоластика. Рассмотрена интерпретация философии как науки, направленной на получение конечного «полезного результата». Утверждается, что низведение философии до роли служанки стало возможным лишь в результате отчуждения от подлинного философствования. ; Стаття аналізує відносини філософії та здорового глузду. З'ясовано, що філософія постає як аналітика цілісної реальності суб'єктивного досвіду. Виявлено суперечність між принципами буденного мислення та принципами філософського мислення, що має характер антиномії. Встановлено, що для розмежування з буденним мисленням філософії знадобилося переосмислити розуміння мудрості. З'ясовано, що філософія постає як відчуження від здорового глузду. З'ясовано, що підставою здорового глузду є емоційність, з її зверненням до ематії. З'ясовано, що автентична філософія орієнтується на мислення, поєднане з намаганням перевірити дані власного досвіду. Стверджується, що першим завданням філософського мислення є подолання сугестії здорового глузду, що уможливлює самостійну аналітику досвіду суб'єкта. Здійснено опис принципів здорового глузду, з одного боку, та філософії, з іншого. З'ясовано, що здоровий глузд обмежується чуттєвою сферою, у той час як філософія вивищується над нею, здійснюючи раціональний аналіз переживання. Проаналізовано стосунок автентичної філософії до таких історичних феноменів, як філософська пайдейя, політичне та соціальне конструювання, схоластика. Розглянута інтерпретація філософії як науки, скерованої до отримання кінцевого «корисного результату». Стверджується, що зведення філософії до ролі служниці стало результатом відчуження від автентичного філософування.

The key milestones of the EU conditionality historical evolution, which it applies mainly in two areas of policy: aid and expansion, are researched. The conditionality of assistance relates to the EU relations with developing countries, and the conditionality of membership, which is used in the process of the Union's enlargement. In the process of European integration, the conditionality of membership evolved from the establishment of minimum requirements for applicant countries (criteria of democracy and European identity) in the 1950s to the development of an institutionalized system of requirements based on criteria groups in the 1990s. Important milestones in the development of conditionality were democratic revolutions in the middle of 1970s in the Southern Europe countries (Greece, Spain, Portugal) and the collapse of the communist regimes in 1989 – 1991 in the Central and Eastern European countries and the USSR. The capacity of conditionality (quantity and quality of requirements and criteria for their implementation) began to gradually increase and reached its peak with the adoption of the Copenhagen Accession Criteria in 1993, which were clarified and supplemented by decisions of the Madrid (1995) and Luxembourg (1997) EU summits. Post-communist countries faced a significant amount of conditionality, which is growing all the time and qualitatively changing. In the process of studying the evolution of the EU conditionality with regard to post-communist countries, post-soviet countries (Georgia, Moldova, and Ukraine) were marked as separate group which identifies European integration as a strategic foreign policy priority. The peculiarity of these countries is that they do not have a formal prospect of accession, but, on the contrary, have concluded Association Agreements with the EU, whose purpose is to maximally approach the Union by achieving political association and economic integration. In addition, all these countries are still in the zone of political and socio-economic turbulence caused by both internal and external factors. A key external factor is the aggressive policy of the Russian Federation, which aims to destabilize the situation in these countries and break their course towards European integration.The conditionality in the relations between the EU and Ukraine evolved from the framework agreement, which was not conditional, to the Association Agreement, the achievement of which is due to the implementation (first of all for Ukraine) of both political and economic requirements. It has been established that the EU conditionality regarding to Ukraine has varied according to its foreign policy course, as well as the nature and pace of domestic reforms. The EU conditionality can be a powerful stimulus for internal transformation in Ukraine, prompting the country's leadership to continue and intensify reforms. At the moment, the Association Agreement is a key document that will shape the nature of Ukraine – EU relations in the long-term prospective.The future of the EU conditionality, in particular its size, will depend on which scenario of further EU development will be chosen by its member states by 2025. ; Исследованы ключевые вехи исторической эволюции обусловленности ЕС от начала процесса европейской интеграции в 1950-х годах и до этапа расширения ЕС на посткоммунистическое пространство в 2000-х годах. Установлено, что ведущей тенденцией развития обусловленности ЕС в указанный период является неуклонный рост ее объема, то есть количества и качества требований и критериев их выполнения. Кратко охарактеризованы различия в применении обусловленности ЕС в отношении западноевропейских и посткоммунистических стран. Выяснено, что институциализация обусловленности ЕС и ее усиление относительно европейских посткоммунистических стран в 1990-х – 2000-х годах были вызваны необходимостью коренной трансформации их общественно-политического строя и экономической модели. В отдельную группу анализа выделены постсоветские страны, заключившие с ЕС соглашения об ассоциации, (Грузия, Молдова, Украина) и определены их особенности в контексте применения обусловленности. Отдельно рассмотрено развитие обусловленности в отношениях между ЕС и Украиной. Выявлено, что объем обусловленности ЕС относительно Украины менялся в зависимости от ее внешнеполитического курса, а также характера и темпа внутренних реформ. Сделано предположение, что будущее обусловленности ЕС, в частности ее объем, будет зависеть от того, какой сценарий дальнейшего развития ЕС до 2025 г. будет избран его государствами-членами. ; Досліджено ключові віхи історичної еволюції обумовленості ЄС від початку процесу європейської інтеграції в 1950-х рр. і до етапу розширення ЄС на посткомуністичний простір у 2000-х рр. Встановлено, що провідною тенденцією розвитку обумовленості ЄС у зазначений період є неухильне зростання її обсягу, тобто кількості та якості вимог і критеріїв їх виконання. Стисло охарактеризовано відмінності в застосуванні обумовленості ЄС щодо західноєвропейських і посткомуністичних країн. З'ясовано, що інституціалізація обумовленості ЄС та її посилення стосовно європейських посткомуністичних країн в 1990-х – 2000-х рр. були викликані необхідністю докорінної трансформації їх суспільно-політичного ладу та економічної моделі. В окрему групу аналізу виділено пострадянські країни, які уклали з ЄС угоди про асоціацію (Грузія, Молдова, Україна) та визначені їх особливості в контексті застосування обумовленості. Окремо розглянуто розвиток обумовленості у відносинах між ЄС та Україною. Виявлено, що обсяг обумовленості ЄС щодо України змінювався залежно від її зовнішньополітичного курсу, а також характеру і темпу внутрішніх реформ. Зроблено припущення, що майбутнє обумовленості ЄС, зокрема її обсяг, залежатиме від того, який сценарій подальшого розвитку ЄС до 2025 р. буде обрано його державами-членами.

The article shows that the investigated problem is highly relevant in the modern era, which requires formation of ideology of information society, which should play a constructivecatalytic role, to move from violence to motivation and purchase of subjectivity for all. The subject of the research in this article is the ideology of the information society as a complex social phenomenon and a dynamic process. Research methods – informational and synergistic approaches that allowed us to deeply analyze this complex phenomenon.It is shown that the ideology of the information society is a system of concepts-the ideas of paradigms in which discoursing conceptualized the relationship of individuals to the information society, which should be explicitate as a multifunctional model of social organization and interaction of individuals. The ideology of the information society positions the interests of social groups, including their values, ideals, norms, rules, guidance and development of this type of society and reflects organizational activity for extrapolation in social and individual consciousness of norms and values a culture of information intended for the development of social, political, and spiritual processes in the state.The ideology of the information society reveals certain aspects and problems of information society, aimed at overcoming dogmatically-rigged and imaginary socio- existential forms of human existence in a virtual world. It is the process of evolution of ideas in the development of information society and the development of human consciousness, the formulation of common interests-needs in the state and programs of development of information society, the recognition of ideology as a set of principles and beliefs, which is based on information world-view as a social and cultural reality.The information ideology is invited to consider how the concept of social development that guides individual, the image of the model in the unity of the social and spiritual processes. Based on the ideology of information society idea of information or informatization as the main principle conceptosphere companies, which reflects the social, philosophical, political, scientific aspects of the matrix development of the society, as well as the ideological and theoretical foundations.It is proved that the search ideas of the information society taking place in Ukraine, industrial and technological backwardness from which the world's economic leaders is growing extremely fast. Quite complicated form is the search for ideas as identity in Ukraine. The idea of the information society as the highest form of development of society can unite people, especially young people, because informatization is involved in the majority of the population. The basis of the ideologies of the information society in many developed countries had measures in solving the tasks aimed at the initiation of faith in their own strength and creativity, moral, cultural and spiritual meanings of the life of the nation and people.A separate space is devoted to the ideology of the information society, post-modern discourse, which includes the concept of «simulacrum». Postmodern methodology reveals the inner essence of stereotypes and simulacra stereopathy as a primitive matrices, based on the comprehension of the virtual-reality irrational. It simulacra is one of concepts of the postmodern ideology of the information society, representing the way the virtual- irrational reality, which reflects only some of the believability of the original, but is not a valid reflection of the essence of the actual image of the information society. Simulacra is irrational transcendental form of the model, which also coexists with individual, butthey represent an empty matrix of destructive reality, blurring the distinction between valid and irrational (surrogate) essence of knowledge intended for mass culture and consumerism.It is concluded that the formation of the ideology of the information society can contribute to the exit from the crisis in Ukraine, to unite the nation and promote the innovative development of companies. The necessity of establishing the ideology of the information society is not only the possibility of solving certain problems of social life, but the possibility of further successful strengthening of social institutions and functions. The ideology of the information society should be subject to cultural, ethical and humanistic transformations based on the actual processes of implementation of positive (humanistic) model of transformation of modern society, which in the future will be able to lead our society on the path of innovative development, using the ideology of the information society, based on anti-crisis strategy, high the role of intellectual resource in science and education, building of information and innovation infrastructure, modernization of society and the use of it education. ; Досліджувана проблема є надзвичайно актуальною в сучасну епоху, яка потребує формування ідеології інформаційного суспільства, що повинна відіграти конструк- тивно-мобілізуючу роль, перейти від насильства до мотивації та набути суб'єктності для всіх. Предметом дослідження є ідеологія інформаційного суспіль- ства як складний соціальний феномен і динамічний процес. Висновок – формування ідеології інформаційного суспільства може сприяти виходу України з кризи, об'єднати націю та сприяти інноваційному розвитку суспільства. ; Исследуемая проблема чрезвычайно актуальна в современную эпоху, требующую формирования идеологии информационного общества, которая должна играть конструктивно-мобилизирующую роль, перейти от насилия к мотивации и приоб- ретению субъектности для всех. Предметом исследования является идеология ин- формационного общества как сложный социальный феномен и динамический про- цесс. Вывод – формирование идеологии информационного общества может содей- ствовать выходу Украины из кризиса, объединить нацию и способствовать инновационному развитию общества.

The paper deals with new theoretical understanding of communicative and media practices as background social practices, non-reflexive everyday routines, as ways of consumption of media and participation in them and also as constructors of private and public sphere. Such theoretical approach enables to disclosure ambivalent communicative and social shifts engendered by globalizing and crisis processes in contemporary Ukraine. The ambiguity role of social media in today's Ukrainian context is following: on the one hand they can be considered as creators of new communicative environment, new sociality that favored to finding of personal and national authenticity and on the other — they is transformed into the social field of information wars, political games and realization of economic interests of great Internet corporations. Thus, on social micro and macro levels such discrepant implications can be revealed: 1) False adaptive strategy of overcoming social atomism and personal isolation by virtual communicative practices: communications in social media generate new types of social ties: «weak social ties», as long as they don't further the creation of long personal relations for which a modern individual hasn't time and emotional energy; 2) Escapist model of «flight into communication» by means of TV media practices, Internet communications and mobile phones; 3) Emergence of «phatic» communications keeping up social ties and interactions without transfer of information, but only as a way of social support and joining; 4) Hiding or transformation of self-identity by authentication with a «significant» person in the situations of personal and social crises by means of Internet communications; 5) Processes of «thingification» of media and «mediation» of things; 6) Constantly «keeping in touch» by means of new communicative practices also provides to modern narcissistic person to avoid close emotional contacts and meanwhile to satisfy a need for continuous demonstration of self and continuous search of love from others. ; В роботі розглядається нове теоретичне розуміння комунікативної та медіапрактики як фонової соціальної практики, не рефлексивних повсякденних процедур, як шляхів споживання засобів масової інформації та участі в них, а також як конструкторів приватної та публічної сфери. Такий теоретичний підхід дозволяє розкрити амбівалентні комунікативні та соціальні зрушення, викликані глобалізацією та кризовими процесами в сучасній Україні. Двозначність ролі соціальних мереж у сучасному українському контексті полягає в наступному: з одного боку, вони можуть розглядатися як творці нового комунікативного середовища, нової соціальності, яка сприяє виявленню особистої та національної автентичності, а з іншого — вони перетворюються на соціальне поле інформаційних воєн, політичних ігор та реалізацію економічних інтересів великих інтернет-корпорацій. Таким чином, на соціальному мікро- та макрорівні можна виявити такі невідповідні наслідки: 1) хибна адаптивна стратегія подолання соціального атомізму та особистої ізоляції віртуальними комунікативними практиками: комунікації в соціальних мережах створюють нові типи соціальних зв'язків: «слабкі соціальні зв'язки», оскільки вони не сприяють створенню довгих особистих відносин, для яких сучасна людина не має часу й емоційної енергії; 2) ескапістська модель «польоту до комунікації» за допомогою практик телевізійних медіа, інтернет-комунікацій та мобільних телефонів; 3) поява «фатичних» зв'язків, що підтримують соціальні зв'язки та взаємодії без передачі інформації, але лише як спосіб соціальної підтримки та приєднання; 4) приховування або трансформація самоідентифікації шляхом самовизначення зі «значущою» особистістю в ситуаціях особистісних та соціальних криз через засоби інтернет-комунікації; 5) процеси «речовизації» засобів масової інформації та «медіатизація» речей; 6) постійно «підтримуваний зв'язок» за допомогою нових комунікативних практик також надає сучасній нарцисичній людині можливість уникнути близьких емоційних контактів і, тим часом, задовольнити потребу постійної демонстрації самосвідомості та безперервного пошуку любові з боку інших. ; В статье рассматривается новое теоретическое понимание коммуникативных и медийных практик как фоновых социальных практик, нерефлексивных повседневных процедур, способов использования средств массовой информации и участия в них, а также как конструкторов частной и общественной сферы. Такой теоретический подход позволяет раскрывать амбивалентные коммуникативные и социальные сдвиги, вызванные глобализационными и кризисными процессами в современной Украине. Неоднозначная роль социальных медиа в сегодняшнем украинском контексте заключается в следующем: с одной стороны, их можно рассматривать как создателей новой коммуникативной среды, новой социальной общности, которая способствует установлению личной и национальной идентичности, а с другой — они превращаются в социальное поле информационных войн, политических игр и реализации экономических интересов крупных интернет-корпораций. Таким образом, на социальном микро- и макроуровне можно выявить такие несоответствующие последствия: 1) ложная адаптивная стратегия преодоления социального атомизма и личной изоляции посредством виртуальных коммуникативных практик: коммуникации в социальных сетях порождают новые типы социальных связей: «слабые социальные связи», поскольку они не способствуют созданию длительных личных отношений, для которых современный человек не имеет времени и эмоциональной энергии; 2) эскапистская модель «бегства в коммуникацию» с помощью телевизионных средств массовой информации, интернет-коммуникаций и мобильных телефонов; 3) появление «фатических» коммуникаций, поддерживающих социальные связи и взаимодействия без передачи информации, но только как способ социальной поддержки и присоединения; 4) скрытие или трансформация самоидентификации путем самоопределения со «значимым» человеком в ситуациях личного и социального кризисов посредством интернет-коммуникаций; 5) процессы «овеществления» медиа и «медиации» вещей; 6) постоян ное «поддержание связи» посредством новых коммуникативных практик также предоставляет современному нарциссическому человеку возможность избегать близких эмоциональных контактов и тем временем удовлетворять потребность в непрерывной демонстрации себя и непрерывном поиске любви от других.

Hijos e Hijas por la identidad y la justicia contra el olvido y el silencio (h.i.j.o.s., Bogotá) es una organización generacional resiliente, integrada por hijos/as que perdieron a sus padres a causa de la violencia sociopolítica que se libró en Colombia al finalizar los años ochenta del siglo xx, luego de haber firmado el respectivo acuerdo de paz entre el Gobierno nacional, y la Unión Patriótica y el Movimiento 19 de abril. Estos hechos de violencia, no reconocidos por el Estado, son la base de una subjetividad política que los moviliza a mantener vigente el legado de sus padres, en el marco de las negociaciones con la guerrilla de las Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia (farc), para mostrar, con su presencia y con sus prácticas de resistencia, los aprendizajes del pasado, para que no se repitan.En sus prácticas de resistencia la organización h.i.j.o.s. usa su cuerpo de manera performativa para la configuración de un contexto de sentido que active la memoria individual y la memoria colectiva de la sociedad colombiana. Mediante esta práctica la memoria se hace "viva", al traer con su presencia a los ausentes y, con ello, los hechos de la historia reciente del país de forma alegórica. Los integrantes de h.i.j.o.s. pretenden devenir en padres, con el propósito de mantener su legado vigente, exigir el esclarecimiento de la verdad e intervenir en la transformación de las estructuras de exclusión que dieron origen al conflicto armado en el país.Para exigir el esclarecimiento de la verdad, h.i.j.o.s. interpela al Estado, a los partidos políticos, a las empresas nacionales y multinacionales y a la iglesia, con el fin de evidenciar las responsabilidades compartidas en el conflicto y las diferentes formas de victimización, no visibilizadas en la Ley de Víctimas —entre ellas los crímenes de Estado—, que requieren ser tenidas en cuenta dentro de las negociaciones del Acuerdo de Paz, para lograr la reconciliación en Colombia. ; Sons and Daughters for the Identity and Justice Against Oblivion and Silence (h.i.j.o.s., for its acronym in Spanish, Bogotá) is a resistance organization composed of children who lost their parents in the socio-political violence waged in Colombia at the end of the eighties of the 20th century after the signing of the respective peace agreements between the national Government, and the Patriotic Union and the 19th of April Movement. This violence, not recognized by the State, is the basis of a political subjectivity thatmobilizes the members to keep their parents' legacy alive, within the framework of the negotiations with the guerrillas of the Revolutionary Armed Forces of Colombia (FARC), to show with their presence and their resistance practices the lessons learned from the past so that these acts do not recur. In their resistance practices, h.i.j.o.s. uses the body as a performance for the configurationof a meaning context to activate the individual and collective memory of Colombian society. This practice makes memory "alive", bringing back the absent and the events of the country's recent memory in an allegorical manner. The members of h.i.j.o.s.aim to become parents, to maintain their legacy, demand the truth and intervene in the transformation of exclusion structures that led to the armed conflict in the country. To reveal the truth, h.i.j.o.s. appeals to the State, the political parties, national andmultinational parties and the church to evidence the shared responsibilities for the conflict and the different forms of victimization not seen in the Law of Victims — including crimes of State — that must be taken into account in the Peace Negotiations to achieve reconciliation in Colombia. ; Filhos e Filhas pela Identidade e pela Justiça contra o Esquecimento e o Silêncio (H.I.J.O.S., Bogotá) é uma organização geracional resiliente, integrada por filhos(as) que perderam seus pais por causa da violência sociopolítica que ocorreu na Colômbia no finaldos anos oitenta do século XX, após ter sido assinado o respectivo acordo de paz entre o Governo nacional, a União Patriótica e o Movimento 19 de abril. Esses fatos de violência, não reconhecidos pelo Estado, são a base de uma subjetividade política que os mobiliza a manter vigente o legado de seus pais, no âmbito das negociações com a guerrilha das Forças Armadas Revolucionárias da Colômbia (farc) para mostrar, com sua presença e com suas práticas de resistência, as aprendizagens do passado, para que não se repitam. Em suas práticas de resistência, a organização h.i.j.o.s. usa seu corp o de maneira performativa para a configuração de um contexto de sentido que ative a memória individual e a memória coletiva da sociedade colombiana. Mediante essa prática, a memória se faz "viva" ao trazer os ausentes com sua presença e, com isso, os fatos da história recente do país de forma alegórica. Os integrantes da h.i.j.o.s. pretendem se tornar pais, com opropósito de manter seu legado vigente, exigir o esclarecimento da verdade e intervir na transformação das estruturas de exclusão que deram origem ao conflito armado no país. Para exigir o esclarecimento da verdade, a h.i.j.o.s. interpela o Estado, os partidos políticos, as empresas nacionais e multinacionais, e a igreja, a fim de evidenciar as responsabilidades compartilhadas no conflito e as diferentes formas de vitimização, não visibilizadas na Lei de Vítimas —entre elas, os crimes de Estado—, que requerem ser consideradas dentro das negociações do Acordo de Paz, para atingir a reconciliação na Colômbia.

Purpose
The relationship between brand personality and consumer personality has become a researched issue in recent years. It is viewed that marketers start the dialogue with consumers through personality route by building brand personality in line with consumers' own personality traits. Moreover, in the midst of stiff competition, role of corporate personality, as a component of corporate identity, has been considered instrumental behind the success of the organization. As a result, there might be a possibility that other than his/her own personality traits, a consumer's brand preference may be influenced by both brand personality and corporate personality of the said brand marketer. So, the predictive roles of individual personality, brand personality and corporate personality on consumer brand preference formation need to be empirically investigated so that the same may be addressed strategically. However, as per knowledge of the researcher, no empirical study has been made to investigate the predictive role of consumer personality, brand personality and corporate personality on brand preference. In this back drop, to the best of our knowledge, this study is the first attempt to fill this research gap by investigating firstly, the direct effects of individual personality of consumer, brand personality and corporate personality on consumer brand preference and secondly the impact of interaction effects of those variables on brand preference in the context of the emerging economies.


Design/methodology/approach
This study includes Indian four-wheeler passenger car market as the focal point of the study. As the product category is predominantly linked with symbolic benefits to the consumers, this target segment may be motivated to express their personality through the brands they prefer. As a result it may be an appropriate sector to study the influence of individual, brand and corporate personality behind brand preference. In this study, we have used an anonymous self-administered structured questionnaire. Part A captured respondent's brand preference. Part B used The Big Five Model personality scale. Part C used the 'Brand Personality Scale' proposed by Aaker (1997) as a measure of brand personality. Part D comprised 'Corporate Personality Scale' developed by Davies et al. (2001). Part E recorded demographic data, including age, income, educational qualification and occupation. For Part B, C and D, Respondents were asked to rate each of the dimensions, using a five-point Likert scale, ranging from 5=Most descriptive to 1=Least Descriptive. The validity of the theoretical model is tested through Confirmatory Factor Analysis (CFA). In the first stage, main effects of the proposed model are tested. In the next stage, we have tested interaction effects of constructs on band preference. To test the hypotheses multiple regression method has been used.


Findings
The result of main effects shows that individual and brand personality has significant impact on brand preference for the considered brand by the consumers. This implies that at the time of brand preference, consumers give due importance to individual personality and personality of the considered brand of SUV. A strong and clear brand personality indicates a favorable view about the brand. Further, the result shows at the time of buying decision, personalities of both product and corporate brand are influencing their preferences. Here, consumers might be making strong association between corporate and brand personalities. In addition, interaction effects among individual, brand and corporate personality are also significant. One may view from the result that consumers do not encourage compartmentalize thinking at the time of brand choice. In place of considering his/her own personality and brand and corporate personality as a standalone entity, they think in totality and interaction effects have significant influence on their brand preference.


Research limitations/implications
The paper has mentioned limitations: the restriction on selecting industry, company and brand, the restraint of sampling coverage and lack of generalization of the study findings. The implications should be interpreted with care. In this study we have not compared different brands from same industry or brands from different industries; there is a scope to do so. Moreover, this study considers results from one national context and, consequently, cross-national study may be conducted to extend the validity of the findings.


Practical implications
The findings from this study may enlighten brand marketers about the degree of influence of brand personality, corporate personality, and consumer personality on brand preference. This study advocates interaction effects of individual, brand and corporate on consumer brand preference. From this study perspective, we may say, brand personality and corporate personality provide significant opportunity for creation of uniqueness and have the potential to significantly influence brand preference.


Originality/value
This paper makes two contributions to the brand management literature. First, it provides new empirical evidence of the positive main effect of individual and brand personality on brand preference. Second, this paper first investigates interaction effects of individual personality, brand personality and corporate personality on brand preference. This is a very unique contribution of the paper. The results provide new insights for academic and practitioners into the relationship among individual personality, brand personality and corporate personality. This study is the first attempt to fill this research gap by investigating the impact of consumer personality, brand personality and corporate personality on brand preference.

Las sociedades contemporáneas cada vez más interconectadas globalmente confirman la diversidad humana en todas sus manifestaciones, siendo una de ellas la dinámica organización dentro de modalidades familiares que se constituyen en el marco de los derechos y los principios que defienden su reconocimiento y dignidad. El creciente número de uniones mixtas constituidas por las personas de diverso origen nacional, religioso y/o étnico, ha llamado la atención del ámbito científico a pesar de su existencia en el devenir de la humanidad. Con un objetivo relativamente sencillo de, conocer la percepción de las uniones mixtas acerca de sus diferencias culturales, la gestión y transformación de éstas en el transcurso de su convivencia, la presente tesis analiza diversos aspectos en su trayectoria vital individual y conjunta en los que se han hecho presentes. La tesis abarca las características del proceso migratorio emprendido por las parejas extranjeras, el encuentro y conformación de la unión, la convivencia en los planos interno y socio- familiar, la llegada de la descendencia, las expectativas futuras de la vida familiar y de pareja y, por último, su percepción de integración realizada. Con una metodología combinada y un enfoque exploratorio-interpretativo, la población participante estuvo conformada por personas pertenecientes a uniones mixtas, residentes en Andalucía, principalmente en las provincias de Huelva y Sevilla. Los resultados obtenidos coinciden con algunos de los principales estudios llevados a cabo en el territorio nacional. No obstante, se pone en cuestión algunas definiciones desde las cuales se han descrito la realidad familiar culturalmente mixta en términos de asimilación, heterogamia, entre otros, a partir de los análisis realizados sobre las trayectorias migratorias, formativas, laborales y de la unión. Entre las principales conclusiones, destaca, el dinamismo de las diferencias en el transcurso de la convivencia, sujetas a las interacciones dentro de contextos estructurados socioculturalmente. Las diferencias traspasan las formas identitarias estereotipadas pasando a formar parte de las biografías y del bagaje de la experiencia personal, sin ser ajenas a la influencia histórica, social, política y económica, en la producción y reproducción de los significados atribuidos a la alteridad. A su vez, no todas las diferencias son fuente potencial de conflictividad ni todos los conflictos tienen un componente cultural. Con un bajo nivel de conflictividad que, además presenta un carácter transitorio, las uniones manifiestan la importancia de las competencias, recursos y estrategias en su resolución, vehiculizadas mediante una comunicación eficaz, basada en el amor, la intimidad y compromiso. El estudio pretende contribuir con el desarrollo del conocimiento científico en las diferentes áreas, campos y disciplinas de las Ciencias Sociales implicadas con el estudio e intervención de la familia, las migraciones, la salud, la educación, el género, entre otras. ; Contemporary societies, which are increasingly interconnected at a global scale, confirm human diversity in all its manifestations, one of them being the dynamism of family organization within constituted in the framework of rights and principles that defend its recognition and dignity. The rising number of mixed unions formed by individuals of different national, religious or ethnic backgrounds, has attracted the attention of all scientific domains despite its existence in the evolution of humankind. With the relatively simple objective of knowing how mixed unions these perceive their cultural differences, how they manage them and how differences are transformed in the course of their living together, this dissertation analyses several aspects of couples' life considered individually and in partnership. The study tackles the characteristics of the migration process undertaken by foreign partners, the meeting and conformation of the union, co-existence at an internal and socio-familiar level, the arrival of descendants, future expectations about family life and partnership and, lastly, their views on attained integration. Using a combined methodology and an exploratory and interpretative approach, the partaking population was formed by adults' men and women in mixed unions living in Andalusia, chiefly in the provinces of Huelva and Seville. The results obtained are coincidental with some of the main studies conducted in the national territory. However, some of the definitions that have been used to describe the reality of families culturally mixed in terms of assimilation, heterogamy, among others, are questioned based on the analyses carried out about migratory, formative, professional and union trajectories. Among main conclusions, the dynamism of differences in coexistence process depending on interactions in sociocultural structured contexts is highlighted. Differences overstep stereotyped identity frames to take part into biographies and personal experiences, not being external to historic, social, political and economic influence in production and reproduction of meanings assigned to otherness. At the same time, not all differences are a potential source of conflict, nor do all conflicts have a cultural component; with a low level of conflict which, in addition, has a temporary nature, unions manifest the importance of competences, resources and strategies necessary for their resolution, achieved through efficient communication based on love, intimacy and compromise. This study aims to contribute to the development of scientific knowledge in different areas, fields and disciplines of Social Sciences involved in the study of, and interventions on family, migration, health, education, and gender issues, among others.

The purpose of this thesis is to study the discourses and the linguistic ideologies present in the teaching of French at the Université de Moncton, in New Brunswick's Acadia (Canada), a francophone minority region. Through the key concepts that are "ideologies", "discourses" and "linguistic norms", the aim is to understand what discourses and ideologies are circulating in French teaching. What discourses are legitimate, dominating? How and why do some of them become hegemonic? What stakes, interests, do the social actors reveal (professors, students, and staff)? Of what ideologies are these discourses the actualization? How and why are these ideologies invested by these actors, who benefits from them? In general, it is a matter of questioning the role of French teaching in the construction of ideologies: that is to say what ideologies teaching participates to build / spread / reproduce? Furthermore, the relation of people to language should be questioned, in regards to the changes that are indeed linguistic, but also economic, social, political.These questions have been investigated by a year-long ethnographic inquiry in the premises of the Université de Moncton. Different methods of data gathering were set up: participant observation (especially of the obligatory French courses during a whole semester), interviews with students and professors, collecting documents and internal reports (to grasp the institutional aspects). All these data form a corpus of discourses, analysed using critical discourse analysis and argumentative discourse analysis. It is, then, an interpretative approach, which is in my opinion, the best to offer an accurate view of complex sociolinguistic dynamics.These analyses reveal a willingness to teach a French called "standard", an idealized form, supposed to be stable and more or less universal, which could grant it an importance and a greater utility in public space. But at the same time, the acute awareness of identity issues behind linguistic subjects requires teachers to address the "vernaculars" issue, especially the Chiac. What place could they have? How to handle them in class? In other words, the presence of both a very implemented standard ideology and discourses about linguistic diversity and the protection of identities, creates a series of tensions and negotiations that are analysed in this thesis.Following the orientation I give to the study of ideologies, these tensions will be analysed in terms of institutionalized power relations and domination processes, and seen as potentially generative of discriminations and inequalities. These dynamics are observed in their link to a situation of minorization. That is to say, the way minority (in its demographic meaning) can be the result of power relations, but also has a capacity to generate or dissimulate other power relations. ; L'objectif de cette thèse est d'étudier les discours et les idéologies linguistiques présentes dans l'enseignement du français à l'Université de Moncton, en Acadie du Nouveau-Brunswick (Canada), région francophone minoritaire. A travers les concepts clés que sont les « idéologies », le « discours », les « normes linguistiques », l'objectif est de comprendre quels sont les discours et les idéologies qui circulent dans l'enseignement du français. Quels discours sont légitimes, dominants ? Comment et pourquoi certains deviennent hégémoniques ? Quels enjeux de pouvoir, quels intérêts, des acteurs sociaux (professeurs, étudiants, personnels) révèlent-ils ? Et de quelles idéologies sont-ils les actualisations ? Comment et pourquoi ces idéologies sont investies par ces acteurs, qui en a le bénéfice ? De manière générale, il s'agit d'interroger le rôle de l'enseignement du français dans la construction idéologique : c'est-à-dire quelles idéologies l'enseignement contribue-t-il à construire / diffuser / reproduire ? Il s'agit aussi d'interroger le rapport à la langue des personnes, en regard des changements certes linguistiques, mais aussi économiques, sociaux, politiques.Ces questions ont été investiguées au moyen d'une enquête ethnographique d'un an dans les locaux de l'Université de Moncton. Différentes méthodes de recueil de données ont été mises en place : observation participante (notamment des cours de français obligatoires, qui ont été suivis durant un semestre), entretiens avec les étudiants et les professeurs, collecte de documents et de rapports internes (pour saisir les aspects institutionnels). L'ensemble des données forment un corpus de discours analysé au moyen de l'analyse critique de discours et de l'analyse argumentative de discours. Il s'agit donc d'une démarche interprétative, la mieux à même selon moi, de proposer une vision fine de dynamiques sociolinguistiques complexes.Les analyses révèlent une volonté d'enseigner un français dit standard, forme idéalisée, supposée stable et plus ou moins universelle, ce qui lui confèrerait une importance et une utilité plus grande dans l'espace public. Or, dans le même temps, la conscience aigüe des enjeux identitaires derrière les questions linguistiques impose aux professeurs de traiter la question des vernaculaires, et notamment du chiac. Quelle place leur faire ? Comment les gérer en classe ? En d'autres termes, la présence à la fois d'une idéologie du standard très implantée et de discours liés à la diversité linguistique et à la protection des identités, crée une série de tensions et de négociations qui sont analysées dans cette thèse.Suivant l'orientation que je donne à l'étude des idéologies, ces tensions sont analysées en termes de rapports de pouvoir institutionnalisés et de processus de domination, et vues comme potentiellement créatrices de discriminations et d'inégalités. Ces dynamiques sont observées dans leur rapport avec une situation de minorisation, c'est-à-dire en ce que la minorité (au sens démographique du terme) peut être le résultat de rapports de forces, mais aussi dans sa capacité à en générer d'autres ou à en dissimuler.

Purpose. Analysis is focused on the study of theoretical and methodological preconditions of social integrity phenomenon research. Trends in the conceptual base of modern social theory are focused on the research of social phenomenon, the study of the conditions and mechanisms for the development of sociality. This suggests the need to find new interpretive schemes. The methodology of political philosophy in the analysis of sociality was limited. This theory has brought the phenomenon of co-existence to the aspect of political discourse. In this regard, the reference to the existence of human co-beingness, mechanisms and modus of its formation is a necessary methodological step. It allows you to draw a parallel between the phenomenon of social integrity and totality. Existential installation integrity, unity of individual and social order is invested in the social context as a human desire to know the surrounding reality. Cognition is installation on the penetration deep into the object, understanding its nature. Cognition opens up the prospect of being a harmonious personality. Existential knowledge focuses on the identity of the co-existence and serves only the prospect of overcoming the limitations of the totality. The potential of this phenomenon allows penetration of rigid rational scheme of classical political methodology, introducing the community as a spiritual practice, the experience of communitas. Thus, as the research methodology used social integrity existential approach, which actualizes the potential of the spiritual foundations of co-existence. This methodological step allows disclosing sociality at a deep level of analysis as a spiritual practice to others, modus being-cognition of the human reality. Originality of this work is to extend the of heuristic possibilities of social theory in the analysis of the social problems aspect with the purpose construction of integrated research methodology problems. Conclusions. Thus, the study of co-existence existence reveals the modus, the conditions and practices of the phenomenon formation in modern society. It promotes the formation of methodological basis of social integrity problem analysis that can interpret the sociality crisis which modern researchers speak about. ; Цель работы. Фокус анализа сосредоточен на поиске методологических оснований исследования феномена социальной целостности. Состояние концептуальной базы современной социальной теории, направленной на исследование феномена социальности, условия и механизмы его развития, говорят о необходимости поиска новых интерпретационных схем. Противоречивость возможностей методологии политической философии в анализе социального, ограничивает потенциал последнего, сводя феномен со-бытия к аспекту политического дискурса. В этой связи, обращение к экзистенции человеческой со-бытийности, механизмам и модусу ее формирования, выступает необходимым методологическим шагом, позволяющим провести параллель между феноменом социальной целостности и тотальностью. Экзистенциальная установка целостности, единения индивидуального и социального порядков инвестируется в социальный контекст в качестве стремления человека к познанию окружающей его реальности. Познание, как установка на проникновение вглубь объекта, постижение его сущностных оснований, открывает перспективу продуктивного бытия личности. Бытийное познание ориентирует личность на со-бытие и выступает единственной перспективой преодоления ограниченности тотальности. Потенциал последнего позволяет проникать за жесткие рациональные схемы классической политической методологии, представляя сообщество, как духовную практику, опыт коммунитас. Таким образом, в качестве методологии исследования проблемы социальной целостности используется экзистенциальный подход, актуализирующий потенциал духовных оснований со-бытия. Данный методологический шаг позволяет раскрывать социальность на глубинном уровне анализа, как духовную практику отношения к Другому, модус бытийного познания окружающей человека реальности. Научная новизна работы заключается в попытке расширения эвристических возможностей теории социальности в аспекте анализа проблемы социальной целостности с целью конструирования комплексной методологии исследования проблемы. Выводы. Таким образом, исследование экзистенции со-бытия, позволяет выявить модус, условия и практики формирования феномена в современном обществе. Это способствует формированию методологической базы анализа проблемы социальной целостности, способной интерпретировать кризис социальности о котором заявляют современные исследователи. ; Мета роботи. Фокус аналізу зосереджений на пошуку методологічних підстав дослідження феномену соціальної цілісності. Стан концептуальної бази сучасної соціальної теорії, спрямованої на дослідження феномену соціальності, умови і механізми її розвитку, говорять про необхідність пошуку нових інтерпретаційних схем. Суперечливість можливостей методології політичної філософії в аналізі соціального, обмежує потенціал останнього, зводячи соціальність до аспекту політичного дискурсу. У зв'язку з цим, звернення до екзистенції людської спів-буттєвості, механізмам і модусу її формування, виступає необхідним методологічним кроком, що дозволяє провести паралель між феноменом соціальної цілісності і тотальністю. Екзистенційна установка цілісності, єднання індивідуального і соціального порядків інвестується в соціальний контекст як прагнення людини до пізнання навколишньої реальності. Пізнання, як установка на проникнення всередину об'єкта, осягнення його сутнісних підстав, відкриває перспективу продуктивного буття особистості. Буттєве пізнання орієнтує особистість на спів-буття і виступає єдиною перспективою подолання обмеженості тотальності. Потенціал останньої дозволяє проникати за жорсткі раціональні схеми класичної політичної методології, уявляючи співтовариство, як духовну практику, досвід коммунитас. Таким чином, в якості методології дослідження проблеми соціальної цілісності використовується екзистенційний підхід, що актуалізує потенціал духовних підстав спів-буття. Даний методологічний крок дозволяє розкривати соціальність на глибинному рівні аналізу, як духовну практику ставлення до Іншого, модус буттєвого пізнання навколишньої реальності. Наукова новизна роботи полягає в спробі розширення евристичних можливостей теорії соціальності в аспекті аналізу соціальної цілісності з метою конструювання комплексної методології дослідження проблеми. Висновки. Таким чином, дослідження екзистенції спів-буття дозволяє виявити модус, умови і практики формування феномену в сучасному суспільстві. Це сприяє формуванню методологічної бази аналізу проблеми соціальної цілісності, здатної інтерпретувати кризу соціальності про яку заявляють сучасні дослідники.