Penitentiary Policy as a Component of Social Control. ; Пенитенциарная политика как составная социального контроля. ; Пенітенціарна політика як складова соціального контролю
The academic discourse of the early 1970s put interdisciplinarity on the agenda, the subject of which was deviance and crime. For half a century, the categories "deviant", "public penitentiary policy", "social responsibility of the state" and related categories have become the subject of official public political discourse. At the same time a comprehensive study of social control policy in political science has not shaped. Changing the discourse of penality in the late XX century reflects the dominance of the ideology of social defense in relation to deviant behavior and appropriate methods of ensuring social order. In accordance with the realities of the XXI century, the concept of protection (security) of society has been updated as a political priority. Declared "apolitical" classical justice have undergone a transformation of meanings. "Justice" has been replaced by managerial indicators of "economically justified social security", and "justice" itself by "social control" (since the late 1990s – "socio-technological control"). The dissertation substantiates the concept of the panoptic-carceral state, the functions of which are reduced to maximum social control of the population through its widespread use by institutions of imprisonment, the spread of non-institutional forms of restriction of liberty (including those not related to criminal justice) and digital control practices. The dissertation clarifies the consequences of the global impact on the state penitentiary policy: 1) transformation of social control according to the scheme "binary code of legality - disciplinary mechanism - security device" to the level of the fourth modulation (panoptic risk modulator), which is manifested in the creation of a system of panoptic spatial-virtual risk management, which consists in controlled and cost-effective reproduction of deviance as a product with appropriate commercial characteristics and qualities; 2) the transformation of the "criminal law of freedom" into the "criminal law of risks" and the involvement of civilian instruments in social control, as a manifestation of clarifying the political and legal principles of formation and implementation of penitentiary policy of the world; 3) differentiation of penitentiary practices of European and North American countries, penitentiary policy of Muslim countries, countries of South America and the Caribbean; 4) involvement of private actors in the implementation of penitentiary policy and demonopolization of the state's right to determine the principles of social control in open societies; 5) the creation by private national and transnational actors of territories of social control (prison-industrial complexes) that are not controlled by the states and constitute the possibility of forming private solitary quasi-states with the use of forced labor of prisoners. The dissertation formulates probable scenarios for the evolution of social control policy in the global and national dimensions, among which the most probable is the following. Given the persistence of modern global trends, we should expect a decrease in the number of social control centers, including TNCs, leading countries, global cities that will compete for resources, including the creation of prison-industrial complexes, migration centers, and other institutions, which are focused on maintaining marginalization of persons who are identified as dangerous elements of society. The dissertation introduces the concept of quasi-deviant as a special collective object of social control in the XXI century with the key characteristic "dangerous condition of the person" (pericolosità). The author identified the policy of probation as a component of the concept of "penitentiary policy" in the light of the concept of "punitive city" and as an element of the panoptic-carceral state of the XXI century. The author proposed the category of penological pessimism as a fundamental characteristic of social control in the XXI century due to the crisis of paradigms of general prevention and rehabilitation of deviants, as a result of which the category of active penological pessimism was formulated for the first time as a basis for studying the essence, forms and manifestations of social control in the XXI century. The dissertation establishes the supranational nature of modern penitentiary policy and identifies the factors influencing the spread of the phenomenon of supranationalization of penitentiary policy, as well as establishes the relationship between privatization and supranationalization of penitentiary policy. The dissertation formulates the principles, forms and consequences of the formation and implementation of the Ukrainian penitentiary policy (1991 – 2021), which is defined in the form of a system of quantitative and qualitative indicators. ; В работе обоснована концепция паноптично-карцерного государства и проанализированы тенденции инкарцерации современного общества. Доказано, что применение заключения и его неинституциональных приложений ограничивается только в Европе, а надзорно-дисциплинарные механизмы, которые еще недавно анализировались в категориях наказания, больше ассоциируются с мерами безопасности. Пенитенциарные системы национальных государств в XXI в. испытали и продолжают испытывать большого политического влияния, прежде всего, вследствие упадка велфаристского государства и сопутствующих традиционных целей социального контроля. При этом дальнейшей и еще более глубокой политизации пенитенциарных систем национальных государств способствует пунитивная постмодернистская культура социального контроля. В работе анализируется категория квазидевианта как особого коллективного объекта социального контроля в XXI в. с ключевой характеристикой «опасное состояние личности», где указано состояние может формироваться вне классических формальных пунитивних процедур. Анализируется формирование системы постреабилитационных тотальных институций в обновленной системе социального контроля и переход власти от национальных государств к частным актеров. Анализируется изменение сущности государства за счет делегирования такой функции частным акторам, причем «делегирование функции» нередко трансформируется в «захват политической власти». Исследуются особенности украинской пенитенциарной политики и ее модуляции. Установлено, что украинская пенитенциарная политика является непоследовательной, лишенной преемственности и прозрачности (в том числе финансовой). Пенитенциарную политику Украины за период последних тридцати лет можно определить как «а-политику», а иногда даже как «анти-политику», учитывая негативные показатели государственного управления пенитенциарной системой. Доказано, что появление в международных стандартах и национальном законодательстве многих государств неопозитивистских категорий свидетельствует о разрыве между формально декларируемыми целями и политическими отношениями. Система контроля общества XXI века не предназначена для достижения указанных формально-классических целей, поскольку она выполняет другие более важные функции, связанные с еще большим растворением в теле общества постмодернистской дисциплины и цифрового социального контроля. ; У роботі обґрунтовано концепцію паноптично-карцерної держави та проаналізовано тренди інкарцерації сучасного суспільства. Доведено, що на сучасному етапі застосування ув'язнення та його неінституційних додатків обмежується лише в Європі, а наглядово-дисциплінарні механізми, що донедавна аналізувалися у категоріях покарання, більше асоціюються із заходами безпеки. Пенітенціарні системи національних держав у ХХІ ст. зазнали й продовжують зазнавати більшого політичного впливу, перш за все, внаслідок занепаду велфаристської держави та супутніх традиційних цілей соціального контролю. При цьому подальшій та ще глибшій політизації пенітенціарних систем національних держав сприяє пунітивна постмодерністська культура соціального контроля. У роботі аналізується категорію квазідевіанта як особливого колективного об'єкта соціального контролю у ХХІ ст. з ключовою характеристикою «небезпечний стан особи», де зазначений стан може формуватися поза межами класичних формальних пунітивних процедур. Аналізується формування системи постреабілітаційних тотальних інституцій в оновленій системі соціального контролю та перехід влади від національних держав до приватних акторів. Аналізується зміна сутності держави за рахунок делегування такої функції приватним акторам, причому «делегування функції» нерідко трансформується у «захоплення політичної влади». Досліджуються особливості української пенітенціарної політики та її модуляції. Встановлено, що українська пенітенціарна політика є непослідовною, позбавленою спадкоємності та прозорості (у тому числі фінансової). Пенітенціарну політику України за період останніх тридцяти років можна визначити як «а-політику», а інколи навіть як «анти-політику» з огляду на негативні показники державного управління пенітенціарної системою. Доведено, що поява у міжнародних стандартах та національному законодавстві багатьох держав неопозитивістських категорій свідчить про розрив між формально задекларованими цілями та політичними відносинами. Система контролю суспільства ХХІ ст. не призначена для досягнення зазначених формально-класичних цілей, оскільки вона виконує інші більш важливі соціальні функції, пов'язані зі ще більшим розчиненням в тілі суспільства постмодерністської дисципліни та цифрового соціального контролю.