Suchergebnisse

The purpose of the study is to investigate a financial component of interbudget relations in Ukraine in part of providing and improving the horizontal equalization of regional budgets under the conditions of decentralization. We aim to measure horizontal fiscal imbalance in Ukraine before and after implementation of the decentralization reform: the changes in the horizontal levelling of regional budgets in pre-reform period and during a period of budgetary decentralization. The methodology of the research is based on the theory of public finance, in particular on the theory of fiscal federalism. Study uses the estimation of the statistical data of the authorized bodies related to the distribution of the state budget funds over the regions of Ukraine. The time interval of the research is four years (2015-2018) due to the starting time of implementation of the decentralization reform in Ukraine and the availability of published statistical information. Software packages MS Excel 2016 and SSPSS Statistics 17.0, StatGraphics Plus 5.0 are used for economic-statistical calculations. Such analysis is conducted using the methods of synthesis, tabular, graphic, cluster and correlation analysis. The constrains of the study are related to the incomplete statistical data of the State Statistics Service of Ukraine, the State Treasury Service of Ukraine and the Ministry of Finance of Ukraine. Results. It is proved that the equalization subsidy was the main tool for equalizing of the revenue part of local budgets. It formed about a quarter of revenue of local budgets and about half of official transfers of local budgets. It is found out that horizontal imbalance is much lower after the decentralization reform in Ukraine: after reforming the horizontal equalization, the absolute volume of the horizontal equalization decreased by 11.5 times, relative indicators decreased by 15 times. A detailed analysis reveals the existence of imbalances in the horizontal equalization of regional budgets in Ukraine in 2015-2018. Furthermore, the present system of horizontal equalization is ineffective according to the criterion of fiscal efficiency and contradicts a basic approach of budget decentralization. Four budget clusters are identified based on the criterion of distribution of basic subsidy: 1-st cluster of budgets with average size of basic subsidy (budgets of Vinnytsia, Zhytomyr, Chernigiv, Kirovograd, Khmelnytsky, Mykolayiv and Cherkasy regions); 2-nd cluster of budgets with minimum amounts of basic subsidy (budgets of Luhansk and Sumy regions), and with the change of directions of horizontal equalizationts (budgets of Donetsk, Kharkiv, Odesa and Lviv regions); 3-rd cluster of budgets with maximum size of the basic subsidy (regional budgets of Volyn, Rivne, Kherson, Ivano-Frankivsk, Ternopil, Zakarpattia and Chernivtsi regions); 4-th cluster of budgets of those who transfered a reverse grant to the State Budget of Ukraine (budgets of Dnipropetrovsk, Zaporizhzhia, Kyiv and Poltava regions). Practical meaning. The directions of improvement of the horizontal equalization of regional budgets in Ukraine are substantiated, among them: introduction of the index of horizontal equalization; constance of approaches to horizontal equalization for three years according to requirements of medium-term budget planning and sustainable development of regions; extending the interval of the index of horizontal levelling. The prospects for further study are related to the justification of the mechanism of financial provision of local government in the context of implementation policy of decentralization. ; Метою дослідження є дослідження фінансової складової міжбюджетних відно­син в Україні в частині забезпечення та вдосконалення горизонтального вирівнювання обласних бюджетів в умовах децентралізації. Досліджуються зміни горизонтального вирівнювання місце­вих бюджетів у двох періодах: дореформеному та періоді бюджетної децентралізації. Методо­логія дослідження базується на теорії публічних фінансів, зокрема теорії бюджетного (фіскаль­ного) федералізму. Аналіз базується на оцінюванні статистичних даних уповноважених органів про розподіл коштів державного бюджету по областях України. Часовий інтервал дослідження становить чотири роки (2015-2018 рр.), що зумовлено часом впровадження реформи децен­тралізації в Україні та наявністю оприлюдненої статистичної інформації. Використано програмні пакети MS Excel 2016 та SSPSS Statistics 17.0, StatGraphics Plus 5.0. для економіко-статистичних розрахунків. Економіко-статистичний аналіз проведено із застосуванням методів узагальнення, табличного та графічного, а також кластерного та кореляційного аналізу. Обмеженнями у проведеному дослідженні є неповнота статистичних даних, що підлягають оприлюдненню Дер­жавною службою статистики України, Державною казначейською службою України та Міністер­ством фінансів України. Результати. Доведено, що дотація вирівнювання була основним інструментом вирівнювання дохідної частини місцевих бюджетів за допомогою якого формувалося близько четвертої їх частини та близько половини офіційних трансфертів, після реформування горизонтального вирівнювання зменшення абсолютного обсягу становило 11,5 разів, відносних показників – 15 разів. Детальний аналіз виявляє існування дисбалансів горизонтального вирівнювання обласних бюджетів в Україні у 2015-2018 роках. Доведено, що система горизонтального вирівнювання обласних бюджетів в Україні є неефективною за критерієм фіскальної ефективності та суперечить базовим принципам бюджетної децентралізації. Сформовано чотири кластери бюджетів за обсягами базової дотації (на душу населення): І кластер бюджетів для середніх за обсягами дотації: обласні бюджети Вінницької, Житомирської, Чернігівської, Кіровоградської, Хмельницької, Миколаївської та Черкаської обл.; ІІ кластер бюджетів з найменшими розмірами базової дотації (бюджети Луганської та Сумської обл.) або змінними напрямами горизонтального вирівнювання (бюджети Донецької, Харківської, Одеської та Львівської обл.); ІІІ кластер бюджетів з максимальними за розмірами обсягами базової дотації: обласні бюджети Волинської, Рівненської, Херсонської, Івано-Франківської, Тернопільської, Закарпатської та Чернівецької обл.; ІV кластер обласних бюджетів, що перераховували реверсну дотацію до Державного бюджету України: обласні бюджети Дніпропетровської, Запорізької, Київської та Полтавської обл. Практичне значення. Обґрунтовано напрями удосконалення горизонтального вирівнювання обласних бюджетів в Україні: запровадження індексу горизонтального вирівнювання; незмінність підходів до горизонтального вирівнювання на три роки, що відповідатиме вимогам середньострокового бюджетного планування та сталого розвитку регіонів; розширення меж інтервалу значення індексу горизонтального вирівнювання. Перспективи подальших досліджень полягають у обґрунтовуванні механізму фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування в контексті реалізації політики децентралізації.

В статье исследуется институциональные изменение парадигмы как теоретической основы экономической безопасности через призму восприятия роли и значения социальных, политических, экономических, военных или религиозных институтов. Сопоставляется традиционный и новый, консенсусный подходы к экономической безопасности в контексте перехода от накопления силы, как инструмента достижения безопасного сосуществования стран, народов, предприятий и граждан, к решению проблем защиты собственных хозяйственных интересов с помощью переговорных институтов. Доводится, что экономическая безопасность, это образ мышления и действия, основанный на способности формулировать и устранять причины использования средств силы, а на их место должны прийти политические и моральные ресурсы. Делается попытка обосновать тезис, что в мире конкуренции и соперничества возможно избежать насилия. Автор исходит из позиции о том, что внутри некоторых обществ и в международных отношениях, где живут разные национальности, разделенные границами и среди народов, где живут в одном государстве разные национальности, преобладает насилие потому, что отсутствуют или бездействуют институты морали и нравоучения. Проанализированы научные истоки становления парадигмы новой институциональной экономики и требований к ней, поскольку, очевидно, она должна быть принята на основе консенсуса большинства исследователей и не должна ставиться под сомнение, поскольку эта система взглядов считается само собой разумеющейся и не противоречит существующим исследованиям. На основе использования методологии институциональной экономической теории анализируются концепции научных исследовательских программ, в структуре которых выделяется «твердое ядро», и «защитный пояс». Сделан вывод, что концепция новой парадигмы неоинституциональной экономики можно считать равнодействующей всех существующих взглядов современных представителей различных школ институционализма, а по отношению к обществу безопасность означает удовлетворение потребностей существования, выживания, уверенности, стабильности, целостности личности, независимости, сохранения уровня и качества жизни в рамках определенных социальных. Определена экономическая безопасность как процесс, который означает непрерывную деятельность отдельных лиц, предприятий, общин, государств и международных организаций для создания нужного хозяйственного состояния безопасности. ; W artykule przedstawiono badania nad zmianami paradygmatu instytucjonalnego jako teoretycznej podstawy bezpieczeństwa ekonomicznego w kontekście roli i znaczenia instytucji społecznych, politycznych, gospodarczych, wojskowych czy religijnych. Zestawione zostały tradycyjne i nowe, konsensualne podejścia do bezpieczeństwa gospodarczego w kontekście transformacji od modelu kumulacji sił jako narzędzia dla osiągnięcia bezpiecznego współistnienia państw, narodów, przedsiębiorstw i obywateli, w kierunku wyzwań ochrony własnych interesów gospodarczych za pośrednictwem instytucji zbiorowych. Dowodzi się, że bezpieczeństwo ekonomiczne stanowi odzwierciedlenie sposobu myślenia i działania, opartego o zdolność do określenia i odniesienia się do przyczyn stosowania środków przymusu, których miejsce powinny zająć zasoby polityczne i moralne. Podejmuje się próbę uzasadnienia tezy, że w świecie konkurencji i rywalizacji możliwe jest uniknięcie przemocy. Autor prezentuje stanowisko, zgodnie z którym w ramach niektórych społeczeństw i w stosunkach międzynarodowych, zachodzących pomiędzy różnymi narodowościami rozdzielonymi przez granice, jak i wśród społeczeństw krajów o zróżnicowanej narodowości, przemoc dominuje ze względu na braki lub nieaktywność instytucji moralności i obyczajów. Przeanalizowano naukowe pochodzenie i wymagania paradygmatu nowej ekonomii instytucjonalnej, który powinien być przyjęty w drodze konsensusu większości badaczy i nie powinien być kwestionowany, ponieważ ten system przekonań okazuje się być oczywisty i nie staje w opozycji do istniejących badań. W oparciu o metodologię ekonomii instytucjonalnej analizuje się koncepcje programów badań naukowych, w których strukturze wyróżnia się "twardy rdzeń" oraz "strefy buforowe". We wnioskach stwierdzono, że koncepcja nowego paradygmatu ekonomii neoinstytucjonalnej może zostać uznana za wynik wszystkich istniejących poglądów współczesnych przedstawicieli licznych szkół instytucjonalizmu, a w odniesieniu do bezpieczeństwa społeczeństwa oznacza zaspokojenie potrzeb istnienia, przetrwania, zaufania, stabilności, integralności tożsamości, niepodległości, zachowania poziomu i jakości życia w ramach danego społeczeństwa. Bezpieczeństwo ekonomiczne jest definiowane jako proces, który oznacza nieprzerwaną działalność osób indywidualnych, firm, wspólnot, państw i organizacji międzynarodowych dla osiągnięcia pożądanego bezpieczeństwa ekonomicznego państwa. ; The article explores the institutional paradigm shift as the theoretical basis of economic security through the prism of perception of the role and importance of social, political, economic, military or religious institutions. There were presented traditional and new consensual approaches to economic security in the context of the transition from the accumulation of forces as a tool for achieving secure coexistence of countries, peoples, businesses and citizens, to address the challenges of protecting their own economic interests through bargaining institutions. It is discussed that economic security is a way of thinking and acting, based on the ability to formulate and address the causes of the use of means of force, and in their place have come political and moral resources. Attempts were made to substantiate the thesis that in the world of competition and rivalry it is possible to avoid violence. The author proceeds from the position that within some societies and in international relations, where different nationalities divided by borders and among peoples, where they live in the same state of different nationalities, dominated by violence because there is no idle or institutions of morality and morals. There were reviewed the scientific origins of the formation of the paradigm of the new institutional economics and its requirements, because, obviously, it must be accepted by consensus of most researchers and should not be questioned, since this belief system is taken for granted and is not contrary to existing research. Through the use of the methodology of institutional economic theory analyzes the concept of scientific research programs, the structure of which is allocated a "hard core" and "protective belt". There were made the conclusion that the concept of the new paradigm of the new institutional economics can be considered as the result of all the existing views of the contemporary representatives of different schools of institutionalism, and in relation to society security is about meeting the needs of existence, survival, confidence, stability, integrity, independence, preservation of level and quality of life within certain society. Economic security is defined as a process that requires the continuous activity of individuals, businesses, communities, states and international organizations for the economic state security.

Цель исследования В качестве цели данной работы определено комплексное исследование сущности проектного финансирования и поиск возможностей для его реализации в российских условиях. Заявленная цель логически обусловила постановку и решение следующих задач: 1. рассмотрение и уточнение понятийного аппарата проектного финансирования; 2. выполнение риск-анализа в проектном финансировании; 3. поиск подходов к минимизации рисков для метода проектного финансирования. Методы исследования Общенаучные методы познания (синтез, индукция, дедукция), классификация, системный и факторный анализ составили методологическую основу исследования. Результаты исследования В рамках проведенного исследования получены следующие результаты: 1. Раскрыта сущность и уточнен понятийный аппарат проектного финансирования, определено его место в современных инвестиционных процессах. 2. Выявлены основные отличия проектного финансирования от долгосрочного инвестиционного кредитования, состоящие в том, что механизм проектного финансирования дает возможность выполнять более достоверную и эффективную оценку платежеспособности заемщиков, анализировать инвестиционные проекты с позиций их жизнеспособности, реализуемости, финансовой обеспеченности, рискованности, а также минимизировать проектные риски. 3. Разработана модель проектного финансирования инвестиционных проектов. 4. Выполнена классификация рисков, характерных для проектного финансирования. 5. Предложено 4 стратегии для метода проектного финансирования, способствующих минимизации рисков. Заключение Метод проектного финансирования, который во всем мире рассматривается как серьезный политический и экономический инструментарий, в России пока не получил должного развития. Это привело к тому, что российские участники инвестиционной деятельности вынуждены пользоваться менее эффективным механизмом долгосрочного инвестиционного кредитования либо инструментами и аналогиями, извлеченными из зарубежного права. Поскольку традиционные российские подходы и существующие нормы права, в силу их неконкурентоспособности, в сделках проектного финансирования практически не используются, требуется дальнейшая адаптация механизма проектного финансирования к российским условиям. Научная новизна Научная новизна исследования состоит в постановке, теоретическом обосновании и разрешении комплекса вопросов, сопряженных: с систематизацией существующих подходов к пониманию проектного финансирования; с уточнением понятийного аппарата проектного финансирования. Уточненная трактовка позволяет рассматривать проектное финансирование как систему, включающую связанных между собой участников инвестиционных процессов (банки; страховые компании; инициаторов инвестиционных проектов; логистические организации; поставщиков услуг и т.д.). Данная система формируется в целях реализации инвестиционных проектов, в которых источниками погашения долговых обязательств и выплаты доходов становятся продуцируемые самим проектом денежные потоки; с разработкой 3-этапной модели проектного финансирования инвестиционных проектов; с созданием современной классификации рисков проектного финансирования, в соответствии с которой произведено выделение юридических рисков, рисков отсутствия доступа к земельным участкам, рисков проектирования, строительных рисков, экономических рисков, ценовых рисков, лизинговых рисков; с формированием подходов, способствующих минимизации рисков при реализации инвестиционных проектов с использованием механизмов проектного финансирования. Сущность этих подходов заключается во внедрении в рабочую схему проектного финансирования специальных инструментов (внутренних процедур контроля, перевода рисков на профессиональных агентов, разделения денежных потоков, разграничения рисков между основными контрагентами). ; The purpose of the study As the goal of this work defined a comprehensive study of the essence of project financing and finding opportunities for its implementation in the Russian context. The stated goal logically led to the formulation and solution of the following tasks: 1. the review and update of the conceptual project financing; 2. performing risk analysis and project financing; 3. search of approaches to minimize the risks for the method of project financing. Research methods General scientific methods of cognition (synthesis, induction, deduction, classification, system and factor analysis constituted the methodological basis of research. The results of the study In the framework of the conducted research the following results are obtained: 1. The essence and clarify the definitions used in project financing, determined by its place in modern investment processes. 2. The basic differences of project financing from long-term investment lending, which consists in the fact that the project financing mechanism provides an opportunity to implement more reliable and effective assessment of the creditworthiness of the borrowers, to analyze investment projects in terms of their viability, feasibility, financial security, risk, and minimize project risks. 3. The developed model of project financing of investment projects. 4. A classification of risks that are typical for project financing. 5. 4 proposed strategies for a method of project financing in order to minimise risks. Conclusion The method of project financing, which is worldwide considered as a major political and economic tools in Russia has not yet received due development. This led to the fact that the Russian participants of the investment activities are forced to use a less efficient mechanism for long-term investment or lending tools and analogies learned from foreign law. Since the traditional Russian approaches and under existing law because of their lack of competitiveness in project Finance transactions are not used, requires further adapt the mechanism of project financing in the Russian conditions. Scientific novelty Scientific novelty of research consists in statement, a theoretical substantiation and resolution of complex issues involved: • systematization of the existing approaches to understanding the project financing; • clarifying the conceptual framework of project financing. Refined interpretation allows us to consider project Finance as a system, including related parties of the investment process (banks; insurance companies; initiators of investment projects; logistics organisations; service providers, etc.). This system is formed in order to implement investment projects in which the sources of debt repayment and returning cash to become produced by the project cash flows; • with the development of a 3-step model of project financing of investment projects; • with the creation of the modern classification of risks of project financing, under which the allocation of legal risks, risks of lack of access to land, design risks, construction risks, economic risks, price risks, leasing risks; • approaches that minimize risks during implementation of investment projects with use of project financing mechanisms. The essence of these approaches is to introduce into the working scheme of project financing of the special tools (internal control procedures, transfer of risk to professional agents split cash flows, risk differentiation between the main contractors).

В статье изучена сущность государственного долга, рассмотрены положительные и отрицательные социально-экономические последствия долговых заимствований для стран заемщиков. Проанализирована динамика основных показателей государственного долга отдельных экономически развитых и развивающихся странах мира. Рассмотрена возможность его погашения. В целях удовлетворения разнообразных потребностей общества, для покрытия своих расходов государство вынуждено привлекать свободные финансовые ресурсы хозяйствующих субъектов и населения. Государственный долг является, наравне с налоговыми поступлениями и эмиссией денежных средств, основным источником покрытия дефицита бюджета. Финансовый климат любого государства, перспективы его развития определяются, прежде всего, состоянием таких показателей как величина государственного бюджета, дефицита, и конечно, государственного долга, который является агрегированной характеристикой как бюджета, так и дефицита. В настоящее время в условиях продолжающегося мирового финансового кризиса проблема состояния государственного долга и управления им становится все более актуальной. Целью исследования является определение сущности, последствий государственного долга и поиск возможностей его погашения. Для достижения цели были поставлены следующие задачи: уточнить экономическую сущность государственного долга; раскрыть положительное и отрицательное влияние государственной задолженности на социально-экономические процессы; проанализировать динамику государственного долга отдельных стран мира; рассмотреть возможность его погашения. С экономической точки зрения: «Государственный долг это система денежно-кредитных отношений, в результате которых происходит перераспределение временно свободных денежных средств резидентов и нерезидентов, иностранных государств и международных финансовых организаций в процессе которых образуется долговые обязательства для удовлетворения государственных потребностей». В настоящее время рост государственной задолженности рассматривается как условие экономического развития. С помощью государственного долга обеспечивается способность государства решать поставленные социально-экономические задачи, осуществляется государственное регулирование экономики. Государственный долг может иметь как положительное значение для страны, так и отрицательное. Величину государственного долга следует рассматривать в сравнении с другими макроэкономическими показателями состояния экономического развития страны, такими, к примеру, как ВВП. Этот показатель показывает возможность обслуживания долга за счет произведенного в стране продукта за год. Причем, если наблюдается рост ВВП, то и долг может увеличиваться, главное, чтобы темпы роста ВВП превышали темп роста долга. Анализ мировой практики государственных заимствований свидетельствует, что государственный долг это нормальное явление в финансовом хозяйстве цивилизованной страны. Однако, он свидетельствует о разрыве между экономическими возможностями и социальными потребностями страны. Объем государственного долга большинства стран мира ежегодно увеличивается и полное погашение этих долговых заимствований в настоящее время становится все более нереальным из-за их размера, и государственный долг превращается виртуальную величину. Поэтому, многие страны-должники стараются принять все возможные меры, чтобы не попасть в список безнадежных заемщиков. Главным путем решения проблемы роста государственного долга стран-заемщиков является мобилизация собственных усилий по подъему экономики своей страны, а именно: реализации политики, направленной на сокращение расходов государственного долга, рационализацию импорта, расширение и диверсификацию экспортного потенциала, повышение эффективности использования внешних кредитов и ряд иных мероприятий. В то же время, необходимо отметить, что взаимные долговые обязательства разных стран мира являются фактором стимулирующим экономическое развитие страны и укрепляющим международное сотрудничество.An essence of public debt is reviewed in this article along with its impacts (good and bad) on economy and society of borrowing countries. Evolution of main indicators of public debt in certain countries is analyzed in this article. Authors also review public loan's redemption possibilities. Governments had to attract free capital of other business entities and citizens to satisfy various public needs and to cover its expenditures. Public debt together with taxes Financial climate of any country, its development possibilities are defined by such indicators as public budget, deficit and, of course public debt, which is an aggregate indicator of both budget and deficit. Nowadays this problem becomes more and more important in the view of global economic crisis. A purpose of this research is to define essence and economic impacts of public debt and its redemption possibilities. The following tasks were set to reach these goals: to specify economic essence of public debt, to show pros and cons of public debt for social and economic activities; to analyze certain countries' public debt's evolution; to review its redemption possibilities. The economic point of view is that "A public debt is a system of monetary relations that cause redistribution of free capital of residents, non-residents, foreign countries and international monetary funds that transfer to debts aiming at public needs' satisfaction". Nowadays public debt's increase is reviewed as a condition of economic growth. A public debt provides government's ability to solve social-economic problems. A public debt can have positive or negative impact on the country. The amount of the public debt can be analyzed together with the other indicators, such as GDP, for example. This indicator show an ability to cover the debt with the output produced in the country for a period. The main point is that a growth rate of the GDP should be higher than a growth rate of GDP. A public debt is a normal thing for modern countries according to world public borrowing practice. Nevertheless it shows a difference between country's economic potential and society's needs. The amount of a public debt of modern countries increases annually, and nowadays full redemption of this debt is unreal grace to its size, so it becomes virtual. That's why many country-borrowers try not to become bad debtors. Their main method is to mobilize their efforts to internal economic growth, namely to cut budgetary expenditures, to rationalize import, to diverse economic potential, to improve efficiency of external borrowing, etc. At the same time we must admit that mutual obligations of different countries are stimulating economic growth and enlarge international cooperation.

Актуальность и цели : изучить течение ближайшего послеоперационного периода у пациентов с огнестрельными ранениями живота, сопровождающимися ранением селезенки. В ряду самых разнообразных ранений, возникающих в военных конфликтах, огнестрельная травма занимает одно из ведущих мест как по частоте, так и по тяжести. Однако, несмотря на имеющиеся успехи, проблема, особенно в условиях локальных войн и вооруженных конфликтов, продолжает оставаться весьма актуальной и недостаточно изученной. Следует подчеркнуть, что подавляющее большинство публикаций по этой проблеме принадлежат военным хирургам. Известно, что система этапного лечения в военно-полевой хирургии предусматривает расчленение единого лечебного процесса на отдельные мероприятия, проводимые в нескольких местах и в разное время. Более того, объем лечебных мероприятий в этой системе в решающей степени зависит от боевой и медицинской обстановки. В то же время при огнестрельных ранениях в крупных городах имеется возможность быстрой доставки пострадавших в хирургические стационары для оказания им специализированной хирургической помощи с постоянным наблюдением в послеоперационном периоде. Поэтому данные многих авторов, касающиеся результатов лечения огнестрельных ранений, несопоставимы не только из-за разных условий оказания медицинской помощи, но и ввиду принципиальных различий самих систем. Следует отметить, что проблема изучения отдаленных результатов лечения таких пациентов остается малоизученной. Материалы и методы. Настоящее исследование основано на анализе лечения 56 пострадавших из числа гражданского населения, проходивших лечение по поводу огнестрельных ранений живота с травмами селезенки. Результаты. При поступлении пациентов в стационар повреждения легкой степени зарегистрированы у восьми (14,2 %) пациентов, средней степени у 26 (46,2 %) пациентов, тяжелой степени 15 (26,7 %) пациентов и крайне тяжелая травма у семи (12,5 %) пациентов. Преобладали размозжения органа 34 (60,7 %) случая, в четырех (7,1 %) случаях был отмечен отрыв органа от сосудистой ножки, в 18 (32,1 %) случаях выявлены повреждения капсулы в области полюсов. В состоянии шока различной степени тяжести поступило 42 (75 %) пострадавших. Тяжесть травм, наличие шока определило дальнейшую хирургическую тактику. Так, в 47 (83,9 %) наблюдениях была выполнена спленэктомия, лишь в девяти (16 %) случаях спленэктомию дополнили аутолиентрансплантацией. Тяжесть повреждений закономерно приводило к утяжелению ближайшего послеоперационного периода. Так, в ближайшем послеоперационном периоде осложнения развились у 50 (89,2 %) пострадавших. Необходимо отметить, что большинство осложнений (98 %) развились в группе пациентов с множественными повреждениями брюшной полости, при изолированных повреждениях осложнения отмечены в единичных наблюдениях. В ближайшем послеоперационном периоде умерло 28 (35,7 %) больных Выводы. В результате проведенного исследования установлено, что осложнения в ближайшем послеоперационном периоде у пациентов с огнестрельными ранениями живота, сопровождающимися повреждением селезенки, развиваются в 89,2 % наблюдения. В структуре преобладают пневмония 23,2 %; панкреатит 16 % и нагноение послеоперационной раны 14,2 %. Летальность в этой группе составила 35,7 %. Основными причинами смерти явился геморрагический шок 12,5 %. Предполагаемыми областями применения полученного материала является полостная хирургия. ; Background. The goal of the article is to study the course of the nearest postoperative period of patients with gunshot wounds of stomach, accompanied by spleen damage. Among the most various wounds occuring during military conflicts, the gunshot trauma is one of the leaders both by frequency and by severity. However, despite the achieved progress, the problem, especially in conditions of local wars and armed conflicts, continues to remain very urgent and insufficiently studied. It is necessary to emphasize that the vast majority of publications on this problem belong to military surgeons. It is known that the system of stage-based treatment in field surgery provides for partition of the uniform medical process on separate events held in several places and at different times. Moreover, the volume of medical actions in this system to a great extent depends on the combat and medical situation. At the same time in larga cities people with gunshot wounds may be rapidly delivered to surgical hospitals for specialized surgical aid rendering with continuous supervision in the postoperative period. Therefore, the works by many authors concerning the results of gunshot wounds treatment are incomparable not only due to different conditions of medical care rendering, but also in view of basic distinctions of the systems. It should be noted that the problem of studying the remote results of treatment of such patients remains low-studied. Materials and methods. The present research is based on the analysis of treatment of 56 casualties among the civilian population undergoing treatment of gunshot wounds of stomach with spleen injuries. Results. At arrival of patients to a hospital the slight damages were registered in 8 cases (14,2 %), moderately severe 26 (46,2 %), severe 15 (26,7 %) and extremely severe 7 (12,5 %). Crush injury of the organ was prevailing 34 (60,7 %), in 4 cases (7,1 %) the organ was separated from a vascular pedicle, in 18 cases (32,1 %) capsule damages in the field of poles were revealed. 42 casualties (75%) arrived in shock condition of various severity. Severity of injuries, presence of shock defined further surgical tactics, so in 47 cases (83,9 %) splenectomy was executed, only in 9 cases (16 %) splenectomy was supplemented by autoliyentransplantation. Severity of damages naturally resulted in severity of the further postoperative period, thus in the nearest postoperative period complications developed in 50 (89,2 %) patients. It should be noted that the majority of complications 98 % developed in the group of patients with multiple damages of abdominal cavity, in case of isolated damages complications were detected in single instances. During the further postoperative period 28 (35,7 %) patients died. Conclusions. As a result of the conducted research it is established that complications in the further postoperative period in patients with gunshot wounds of stomach, accompanied by spleens injuries, develop in 89,2 % of cases. Their structure includes pneumonia 23,2 %; pancreatitis 16 % and postoperative wound suppuration 14,2 %. Mortality in this group totaled 35,7 %. The main cause of cause was hemorrhagic shock 12,5 %. The prospective field of research results application is cavity surgery.

Учетом межотраслевого значения концепции свободы труда Л.Ю. Бугровым обосновывается зависимость условий социального обеспечения от формы реализации права на труд. Рассматривается содержание конституционного принципа свободы труда, выделяются этапы его реализации и мотивы, определяющие выбор того или иного варианта поведения гражданина в сфере труда. На основе правовых позиций Конституционного Суда Российской Федерации анализируются особенности социальных рисков, которым подвержены граждане, отказавшиеся от реализации права на труд, и реализующие его в различных формах (путем заключения трудового договора, контракта о государственной службе – гражданской, военной или правоохранительной, или в режиме самостоятельной занятости), а также способы компенсации таких рисков в системе социального обеспечения. Автор исходит из того, что выбор того или иного варианта реализации конституционного принципа свободы труда предполагает учет необходимости удовлетворения потребности в социальной безопасности. Делая этот выбор, человек должен сознавать, на каких условиях и в рамках какой из организационно-правовых форм социальной защиты он может рассчитывать на поддержку в случае отсутствия возможности для самообеспечения (в частности, при утрате дохода от трудовой или иной приравненной к ней деятельности). При таком подходе условия социального обеспечения, предопределенные спецификой той или иной формы реализации права на труд либо отказом от реализации данного права, также могут включаться в структуру мотива труда и влиять на выбор сферы приложения способностей человека к труду. Соответственно, и сама система социального обеспечения должна быть достаточно эффективной и включать в себя формы, предназначенные для компенсации социальных рисков различных категорий населения. Дифференцированный подход к формированию системы социального обеспечения предполагает учет различий в социально-правовом статусе лиц, отказавшихся от реализации права на труд или реализующих его в тех или иных формах. Так, защита наемных работников и самозанятого населения от социальных рисков осуществляется в системе обязательного социального страхования. Финансовые и организационные обязанности по страхованию наемных работников возлагаются на работодателя, а самозанятые граждане одновременно являются в этой системе и страхователями, и застрахованными лицами. Особенности социального статуса государственных гражданских служащих обусловливают распространение на них обязательного страхования и предоставление в дополнение к страховым гарантиям также отдельных видов социального обеспечения, финансируемых непосредственно из бюджета (например, пенсии за выслугу лет или доплаты к трудовой пенсии). Социальное обеспечение военнослужащих и сотрудников правоохранительных органов направлено в том числе на возмещение вреда, причиненного их здоровью при исполнении обязанностей службы. Рассматриваются особенности, характерные для социального обеспечения судей и других лиц, замещающих государственные должности российской Федерации и ее субъектов, а также муниципальные должности. Сделан вывод о том, что социальная солидарность должна иметь разные формы проявления в отношении граждан, добровольно отказавшихся от трудовой деятельности, и тех, кто своим трудом участвует в формировании общественного богатства как источника, за счет которого покрываются в том числе потребности лиц, нуждающихся в социальной защите. ; With a glance to multisectoral value of L.Yu. Bugrov labour freedom concept the dependence of social security terms from the form of realization right to labour is proved. The content of the constitutional principle of labour freedom, it's realization stages, motives, which determine one's behavior in labour sphere, are considered. The specificity of social risks, which natives, who abandon the right to work realization, and those, who realize this right in different forms (by formation the labour contract, state service contract – civil, military, law enforcement service or by being self-employed person), are subject to, and the ways to compensate this risks are analyzed (on the basis of the Constitutional Court of the Russian Federation legal views) in the article. The author originates, that the choice of a particular way of the constitutional principle of labour freedom realization involves accounting the necessity of social security need satisfaction. Making this choice, a person should realize the social security terms and forms, on which he can lay account with in case of lack of self dependence (including the loss of labour activity or equated activity proceed). With this handling social security terms, predestined by the form of the right to work realization (or the refusal of it's realization) specificity, also can be included in the structure of a labour motive and influence on the choice of a capability to work supplement sphere. It means, that the social security system should be effective enough and include forms, destined to compensate social risks of different categories of citizens. Differentiated approach to the social security system organization intends accounting differences in legal and social status of those citizens, who refuse to realize their right to work or who realize it in different forms. For example, defense of the employees and self-employed citizens from social risks is carried out with the help of compulsory social insurance system. Financial and organization liabilities on employees insurance are rested on the employer, self-employed citizens in this system are both: assured and assurer. Special aspects of social status of the civil servants provide the expansion of compulsory insurance on them and assignment in addition to insurance guarantees some kinds of social security, which are financed from the budget (for example, pensions for years of service or occupational pension extra). Social security of military men and law-enforcement officers is aimed at the compensation of physical harm afflicted middle their service. Special aspects are characteristic for social security of judges, citizens, which fill the functions of public servants of the Russian Federation and the subordinate entities of the Russian Federation, municipal servants. Social solidarity should have different forms of realization concerning citizens, who refused to work of their own volition, and those, who with the help of their work take part in social wealth formation as a source, on account of which necessities of socially disadvantaged people are financed.

The article analyses M. M. Bakhtin's early works "Art and Responsibility" and "Toward a Philosophy of Act" which show that the philosophical way of Russian thinker was essentially parallel to the path of Western philosophy from Heidegger to post-structuralism and at the same time was an original attempt to overcome the transcendental approach in philosophy and aesthetics. Bakhtin worked out his original "first" philosophy of being or moral philosophy as polemically opposed to the Western philosophy of mind and especially to Kant's philosophy. But it was not free from certain transcendental moments connected with the orientation on the phenomenological method which later caused Bakhtin's evolvution towards hermeneutical philosophy of language and culture. ; В статье предлагается анализ ранних работ М. М. Бахтина «Искусство и от-ветственность» и «К философии поступка», который показывает, что фило-софский путь русского мыслителя развивался по существу параллельно пути за-падной философии от Хайдеггера до постструктурализма и в то же время был оригинальной попыткой преодоления трансцендентального подхода в философии и эстетике. Бахтин разработал оригинальную «первую» философию бытия или нравственную философию, полемически направленную по отношению к западной философии сознания и в особенности кантовской философии. Но она сама не бы-ла свободна от некоторых моментов трансцендентализма, связанных с ориен-тацией на феноменологический метод, что позднее обусловило эволюцию Бахти-на в направлении герменевтической философии языка и культуры. Антисери Д., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтиз-ма до наших дней. – М.: Петрополис, 1994. – 880 с. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-ми т. – М.: Издательство русские словари; Языки славянской культуры. – Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов, 2003. – 960 с. Библер М.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М.: Гнозис, 1991. – 170 с. Бонецкая Н.К. М. Бахтин в 1920-е годы // Диалог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Изд-во Витебского пединститута. – 1994. – № 1. – С. 16–62. Бонецкая Н.К. М. Бахтин и идеи герменевтики // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 32–42. Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М.: Высшая школа, 1977. – 424 с. Бялостоцки Д. Разговор как диалогика, прагматика и герменевтика: Бахтин, Рорти, Гадамер // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 126–142. Давыдов Ю. У истоков социальной философии М.М. Бахтина. // Социологические исследо-вания. – М.: 1986. – №2. – С. 170–181. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала XX века. – М.: Высшая школа, 1988. – 520 с. Исаков А.Н. Философия поступка Бахтина и трансцендентально-феноменологическая традиция // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 90–102. Исупов К.Г. О философской антропологии М.М. Бахтина // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 30–46. Каган М.С. Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерно-сти формирования, духовный контекст и социокультурный смысл // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 17–31. Каган Ю.М. Люди не нашего времени // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 34–46. Караченцева И.С., Караченцева Т.С. М.М. Бахтин и Ж. Деррида: фигура читателя // М.М. Бахтин: эстетическое наследие и современность: межвузовский сборник научных тру-дов. – Ч. II. – Саранск: Издательство Мордовского университета, 1992. – С. 183–189. Коген Г. Теория опыта Канта. Гл. 16. Система критического идеализма. / Пер. В. Н. Белова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. – С. 151–173. Куюнжич Д. Смех как «другой» у Бахтина и Деррида // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 83–107. Лекции по истории эстетики. Книга 3, часть 1. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 192 с. Махлин В.Л. «Диалогизм» М.М. Бахтина как проблема гуманитарной культуры ХХ века // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 107–129. Медведев В.И. Проблема контекста у М. Бахтина и в западной философии языка // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 118–127. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Изда-тельство «Образование», 1991. – С. 102–112. Некрасов С.В. Высказывание как предмет феноменологического рассмотрения (Бахтин и Гуссерль) // Бахтинские чтения – II. Материалы Международной научной конферен-ции: Витебск, 24-26 июня 1996 г. – Витебск: Изд-во Витебск. ун-та, 1998. – С. 97–104. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 61–78. Рыклин М. К. Сознание и речь в концепции М.М. Бахтина // М.М. Бахтин как философ. – М.: Наука, 1992. – С. 175–189. Столович Л.Н. М.М. Бахтин и проблема ценности // Эстетика М.М. Бахтина и современ-ность. – Саранск: 1989. – С. 25–27. Фохт Б.А. О постановке основной проблемы эстетики у Канта и Когена в связи с критикой основных понятий и принципов, примененных Кантом к ее решению // Б.А. Фохт. Из-бранное (из философского наследия). – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 195–262. Холквист М. Услышанная неслышимость: Бахтин и Деррида // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 164–190. Чаплеєвич Є. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна // Література. Теорія. Методологія. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 176–197. Эмерсон К. Американские философы в свете изучения Бахтина (Уильям Джеймс, Джордж Герберт Мид, Джон Дьюи и Михаил Бахтин по поводу философии поступка) // Диа-лог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Издательство Витебского пединститута, 1993. – № 2-3. – С. 5–18. Bakhtin M.M. Toward a philosophy of the act. – University of Texas Press, 1993. – 106 р. Beck L.W. Neo-Kantianism // Encyclopedia of Philosophy / Donald M. Borchert, eds. – Thomson Gale, 2006. – Vol. 6. – Р. 539–546. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics / Craig Brandist. – London: Pluto Press, 2002. – 221 p. Clark K., Holquist M. Mikhail Bakhtin. – Harvard University Press, 1984. – 398 р. Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung / 2. Auflage. – Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhand-lung, 1885. – 616 S. Cohen H. Kants Begründung der Aesthetik. – Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuchhandlung, 1889. – 434 S. Cohen H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls. – Bd. 1. – Berlin: Cassirer, 1912. – XIV, 402 S. Holquist M. Dialogism. Bakhtin and his World. – London and New York: Routledge, 2002. – 224 р. ; У статті пропонується аналіз ранніх праць М. М. Бахтіна «Мистецтво й від-повідальність» та «До філософії вчинку», який показує, що філософський шлях російського мислителя розвивався значною мірою паралельно шляхові західної фі-лософії від Гайдеґера до постструктуралізму і водночас був оригінальною спро-бою подолання трансцендентального підходу в філософії та естетиці. Бахтін розробив оригінальну «першу» філософію буття або моральну філософію, поле-мічно спрямовану стосовно західної філософії свідомості й особливо кантівської філософії. Проте сама вона не була вільною від певних моментів трансцендента-лізму, пов'язаних з орієнтацією на феноменологічний метод, що пізніше зумовило еволюцію Бахтіна в напрямку до герменевтичною філософії мови та культури. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Антисери Д., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтиз-ма до наших дней. – М.: Петрополис, 1994. – 880 с. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-ми т. – М.: Издательство русские словари; Языки славянской культуры. – Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов, 2003. – 960 с. Библер М.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М.: Гнозис, 1991. – 170 с. Бонецкая Н.К. М. Бахтин в 1920-е годы // Диалог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Изд-во Витебского пединститута. – 1994. – № 1. – С. 16–62. Бонецкая Н.К. М. Бахтин и идеи герменевтики // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 32–42. Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М.: Высшая школа, 1977. – 424 с. Бялостоцки Д. Разговор как диалогика, прагматика и герменевтика: Бахтин, Рорти, Гадамер // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 126–142. Давыдов Ю. У истоков социальной философии М.М. Бахтина. // Социологические исследо-вания. – М.: 1986. – №2. – С. 170–181. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала XX века. – М.: Высшая школа, 1988. – 520 с. Исаков А.Н. Философия поступка Бахтина и трансцендентально-феноменологическая традиция // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 90–102. Исупов К.Г. О философской антропологии М.М. Бахтина // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 30–46. Каган М.С. Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерно-сти формирования, духовный контекст и социокультурный смысл // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 17–31. Каган Ю.М. Люди не нашего времени // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 34–46. Караченцева И.С., Караченцева Т.С. М.М. Бахтин и Ж. Деррида: фигура читателя // М.М. Бахтин: эстетическое наследие и современность: межвузовский сборник научных тру-дов. – Ч. II. – Саранск: Издательство Мордовского университета, 1992. – С. 183–189. Коген Г. Теория опыта Канта. Гл. 16. Система критического идеализма. / Пер. В. Н. Белова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. – С. 151–173. Куюнжич Д. Смех как «другой» у Бахтина и Деррида // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 83–107. Лекции по истории эстетики. Книга 3, часть 1. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 192 с. Махлин В.Л. «Диалогизм» М.М. Бахтина как проблема гуманитарной культуры ХХ века // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 107–129. Медведев В.И. Проблема контекста у М. Бахтина и в западной философии языка // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 118–127. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Изда-тельство «Образование», 1991. – С. 102–112. Некрасов С.В. Высказывание как предмет феноменологического рассмотрения (Бахтин и Гуссерль) // Бахтинские чтения – II. Материалы Международной научной конферен-ции: Витебск, 24-26 июня 1996 г. – Витебск: Изд-во Витебск. ун-та, 1998. – С. 97–104. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 61–78. Рыклин М. К. Сознание и речь в концепции М.М. Бахтина // М.М. Бахтин как философ. – М.: Наука, 1992. – С. 175–189. Столович Л.Н. М.М. Бахтин и проблема ценности // Эстетика М.М. Бахтина и современ-ность. – Саранск: 1989. – С. 25–27. Фохт Б.А. О постановке основной проблемы эстетики у Канта и Когена в связи с критикой основных понятий и принципов, примененных Кантом к ее решению // Б.А. Фохт. Из-бранное (из философского наследия). – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 195–262. Холквист М. Услышанная неслышимость: Бахтин и Деррида // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 164–190. Чаплеєвич Є. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна // Література. Теорія. Методологія. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 176–197. Эмерсон К. Американские философы в свете изучения Бахтина (Уильям Джеймс, Джордж Герберт Мид, Джон Дьюи и Михаил Бахтин по поводу философии поступка) // Диа-лог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Издательство Витебского пединститута, 1993. – № 2-3. – С. 5–18. Bakhtin M.M. Toward a philosophy of the act. – University of Texas Press, 1993. – 106 р. Beck L.W. Neo-Kantianism // Encyclopedia of Philosophy / Donald M. Borchert, eds. – Thomson Gale, 2006. – Vol. 6. – Р. 539–546. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics / Craig Brandist. – London: Pluto Press, 2002. – 221 p. Clark K., Holquist M. Mikhail Bakhtin. – Harvard University Press, 1984. – 398 р. Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung / 2. Auflage. – Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhand-lung, 1885. – 616 S. Cohen H. Kants Begründung der Aesthetik. – Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuchhandlung, 1889. – 434 S. Cohen H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls. – Bd. 1. – Berlin: Cassirer, 1912. – XIV, 402 S. Holquist M. Dialogism. Bakhtin and his World. – London and New York: Routledge, 2002. – 224 р.

Exploring new possibilities for the use of methylxanthines to prevent the development of acute kidney injury (AKI) in full-term infants with perinatal asphyxia. Aim: to evaluate the efficacy and safety of methylxanthines in full-term infants for the prevention and conservative treatment of acute kidney injury. Materials and methods. To test the effectiveness of the proposed method of AKI treatment, 38 infants were chosen and divided into 2 groups by random selection. Nursing and intensive care were according to current legislation (Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 225 of March 28, 2014). The main group (n = 20) received therapy with caffeine citrate, the comparison group (n = 18) – theophylline. Both of these drugs were used to prevent the development of acute kidney injury – stage II and III according to KDIGO. Results. A significant difference in serum creatinine was found in the main group - the level of serum creatinine was higher than in the comparison group, but did not exceed the physiological norm. GFR on the 3rd day of life was higher with administration of theophylline, but in the group of caffeine did not exceed the reference values of the norm. No differences between urea levels and diuresis rates were found in the groups. The initial results indicate the lack of statistical significance when using various drugs of the methylxanthine group, namely theophylline and caffeine citrate. This is explained by the fact that in the main group 65.00 % (n = 13) of patients had AKI stage 0 according to KDIGO, and 35.00 % (n = 7) had stage I. In the comparison group, 55.56 % (n = 10) and 44.44 % (n = 8), respectively. Stages II and III in both groups of the study did not develop, the obtained data are equivalent – U = 163,00; P = 0,6296. However, the use of caffeine citrate may become a priority due to a better safety profile compared to theophylline. Caffeine is less likely to cause adverse effects in the form of non-pathological bile vomiting and has significantly lower relative risk of non-pathological bile vomiting in infants (RR 0.26 (95 % CI 0.10; 0.66)). Conclusions. Conservative methylxanthine therapy in full-term infants with perinatal asphyxia prevents the development of stages II and III of AKI according to KDIGO. However, it is necessary to continue the collection of material to increase the statistical significance, as well as to study the early and long-term consequences of this therapy. ; Сегодня актуальным является изучение новых возможностей применения препаратов группы метилксантинов для предотвращения прогрессирования острого повреждения почек (ОПП) у доношенных новорожденных с перинатальной асфиксией. Цель работы – оценить эффективность и безопасность использования метилксантинов у доношенных новорожденных для профилактики и консервативной терапии острого повреждения почек. Материалы и методы. Для проверки эффективности предложенного способа терапии ОПП методом случайного выбора отобраны 38 младенцев, которых поделили на 2 группы. Уход и интенсивная терапия проведены в соответствии с действующим законодательством (приказ МЗ Украины № 225 от 28.03.2014 г.). Основная группа (n = 20) получала терапию кофеина цитратом, группа сравнения (n = 18) – теофиллином, у которых предупреждали развитие острого поражения почек II и III стадии по KDIGO. Результаты. Достоверная разница по уровню сывороточного креатинина установлена в основной группе – показатель был выше группы сравнения, но не выходил за пределы физиологической нормы. Скорость клубочковой фильтрации на 3 сутки жизни выше при использовании теофиллина, но в группе с применением кофеина не выходила за пределы референтных значений нормы. Разница по уровню мочевины и темпу диуреза в группах не установлена. Результаты указывают на отсутствие статистической разницы при использовании различных препаратов группы метилксантинов, а именно теофиллина и кофеина цитрата. Это объясняется тем, что в основной группе 0 стадия ОПП по KDIGO отмечена у 65,00 % (n = 13) пациентов, І стадия – 35,00 % (n = 7); в группе сравнения – 55,56 % (n = 10) и 44,44 % (n = 8) соответственно. II и III стадии в обеих группах исследования не диагностированы, полученные данные равнозначны – U = 163,00; p = 0,6296. Однако применение кофеина цитрата может стать приоритетным из-за лучшего профиля безопасности по сравнению с теофиллином. Кофеин реже вызывает негативные последствия в виде непатологической жёлчной рвоты и имеет достоверно ниже относительный риск возникновения этой патологии у детей (RR 0,26 (95 % CI 0,10; 0,66)). Выводы. Консервативная терапия метилксантинами у доношенных новорожденных с перинатальной асфиксией предупреждает развитие II и III стадий ГПН по KDIGO. Однако необходимо продолжить набор материала для повышения статистической достоверности, а также для изучения ранних и отдаленных последствий этой терапии. ; Актуальним є вивчення нових можливостей застосування препаратів групи метилксантинів для запобігання прогресуванню гострого пошкодження нирок (ГПН) у доношених новонароджених із перинатальною асфіксією. Мета роботи – оцінити ефективність та безпеку використання метилксантинів у доношених новонароджених для профілактики та консервативної терапії гострого пошкодження нирок. Матеріали та методи. Для перевірки ефективності запропонованого способу терапії ГПН методом випадкового вибору обрали 38 немовлят, яких поділили на 2 групи. Догляд та інтенсивну терапію здійснили згідно з чинним законодавством (наказ МОЗ України № 225 від 28.03.2014 р.). Основна група (n = 20) отримувала терапію кофеїну цитратом, група порівняння (n = 18) – теофіліном, в яких запобігали розвитку гострого ураження нирок ІІ та ІІІ стадії за KDIGO. Результати. Вірогідна різниця за рівнем сироваткового креатиніну виявлена у групі кофеїну – показник був вищим за такий у групі порівняння, але не виходив за межі фізіологічної норми. Швидкість клубочкової фільтрації на 3 добу життя вища при використанні теофіліну, але в групі з використанням кофеїну була в межах референтних значень норми. Різницю за рівнем сечовини та темпом діурезу у групах не виявили. Результати показали відсутність статистичної значущості при використанні різних препаратів похідних метилксантинів, а саме теофіліну та кофеїну цитрату. Це пояснюється тим, що в основній групі 0 стадію ГПН за KDIGO мали 65,00 % (n = 13) пацієнтів, а І стадію – 35,00 % (n = 7), у групі порівняння – 55,56 % (n = 10) і 44,44 % (n = 8) відповідно. ІІ та ІІІ стадії в обох групах дослідження не виявлені, отримані дані рівнозначні – U = 163,00, p = 0,6296. Однак застосування кофеїну цитрату може стати пріоритетним через кращий профіль безпеки порівняно з теофіліном. Кофеїн рідше викликає негативні наслідки, як-от непатологічне жовчне блювання, та має вірогідно нижчий відносний ризик виникнення цієї патології у малюків (RR 0,26 (95 % CI 0,10; 0,66)). Висновки. Консервативна терапія метилксантинами в доношених новонароджених із перинатальною асфіксією запобігає розвитку ІІ та ІІІ стадій ГПН за KDIGO. Необхідно продовжити накопичення матеріалу для підвищення статистичної вірогідності, а також для вивчення ранніх і віддалених наслідків такої терапії.

Problem setting. The article examines the role of the media in social and psychological adaptation of internally displaced persons. It is proved that social and psychological adaptation is a multi-faceted phenomenon, the most significant characteristics of which are the following ones: social and psychological adaptation is the process of "entering" of an individual into a social environment; is a two-way interaction between the individual and the group, the result of which is changes both in the personality and in the group; getting into a new group, the person changes his/her status and key characteristics; in the process of social and psychological adaptation the goals, expectations, requirements of the person and the group are agreed; the components of value-motivational sphere; the successful realization of social and psychological adaptation requires the presence of positive social settings ("social interest") of the individual and group, the interest of the parties in the interaction; activity of the person is necessary for effective social and psychological adaptation ("social activity"), its personal qualities (maturity, self-actualization, etc.), relevant psychological resource. It is revealed that in addition to public authorities, local governments, public organizations, the mass media is the regulator of adaptation of the internally displaced persons. The indicated media function allows them to be included into the system of multilevel IDP adaptation management. Recent research and publications analysis. A conclusion is drawn regarding the negative impact of the media on the description of events related to the situation with IDPs. In connection with this the following outcomes are indicated: Contacts of journalists with the internally displaced persons. Often, while interviewing, the journalists try to get a description of "the most terrible" facts that caused the forced relocation. This leads to the so-called "secondary traumatism". Interpretation of events. Often the emphasis is on unresolved issues, lack of support, and thus a feeling of helplessness and impotence appear. In practice, the media often use techniques to worsen the effects of forced relocation. Focusing on finding the causes and perpetrators of what has happened. This is a dead end situation, because it focuses on the past, which can not be changed. This search only reinforces the feeling of hopelessness, guilt and hatred. The media almost never emphasize "how" to make sure that this will not happen in the future. It is noted that in this period of time to talk about the socio-therapeutic function of the media, which should be aimed at treating people from frustration, the formation of a tolerant, tolerant attitude towards people who "are not like us." As noted in the literature, tolerance – is tolerance, indulgence in the shortcomings of others, the ability of man, society, state to hear and respect the opinions of others, to be hostile to opinions that are different from their own, the ability to understand another person, care and understand other people's feelings. Used as an antipode to aggression, malice and irritability. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In this regard, it is proposed to consider unacceptable: "shooting" a person "unexpectedly" at the time of acute grief or despair (such favorite video scene shows in Ukrainian media, when they talk about their losses through their tears); showing a person in a situation of humiliation that offends him/her human dignity (a demonstration of the terrible places of resettlement of the internally displaced persons, the arrival of "high guests" and "meeting with the people", etc.); demonstration of moral and physical bullying; direct or indirect justification for actions that have caused the suffering of internally displaced persons; direct or indirect condemnation of the internally displaced persons; an appeal to collective repentance, a requirement for the internally displaced persons to recognize themselves as guests and behave accordingly; sarcasm or humor regarding internally displaced persons. Paper main body. It is determined that in order to provide information-psychological safety of the IDPs, potentially stress-related information should correspond to a number of conditions: constructive description of problems (showing people in a state of active overcoming of existing problems); analysis of possible means of constructive overcoming of difficulties; informing on the progress of the solution of the problem and its solution; provision of psychological support to internally displaced persons (demonstration of social approval and assistance). Materials about internally displaced persons should not end with statements such as "Who will help?", "Who responds to other humans?", "Where to search for justice?". That creates an effect of incomplete action and may turn into a loss of hope and faith. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is concluded that the media influence the social attitudes of its audience, changing opinions, shaping evaluation and stimulating behavior. The image of social reality created by the media influences the audience, forming a subjective image. Depending on the nature of the image created, perceptions of what is happening change, which can lead either to the assimilation of social norms, values, patterns of acceptable behavior, or to the rejection of social reality. In the process of social and psychological adaptation, forced internally displaced persons, representatives of the group with which they are in contact, form social attitudes towards each other, which can either be consolidated or adjusted through the media. The image created will be influenced not only by the objective social situation, but also by the subjective social attitudes of journalists, through the prism of which information material is created. representatives of the contact group and ultimately – in the process of socio-psychological adaptation. The conclusion is made on the necessity of indirect regulation of the description of internally displaced persons by the media from the state authorities (Ministry of Information Policy of Ukraine, Ministry of Reintegration of the Temporarily Occupied Territories of Ukraine), local self-government bodies, NGOs and journalists' associations. ; Досліджено роль засобів масової інформації щодо соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Визначено сутнісні характеристики соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Встановлено тип інформаційних впливів на внутрішньо переміщених осіб. Проаналізовано характеристики негативного та позитивного впливу медіа на висвітлення проблем внутрішньо переміщених осіб. Розглянуто умови інформаційно-психологічної безпеки внутрішньо переміщених осіб. Зроблено висновок про необхідність непрямого регулювання висвітлення засобами масової інформації тематики внутрішньо переміщених осіб із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об'єднань журналістів.

Problem setting. The article examines the role of the media in social and psychological adaptation of internally displaced persons. It is proved that social and psychological adaptation is a multi-faceted phenomenon, the most significant characteristics of which are the following ones: social and psychological adaptation is the process of "entering" of an individual into a social environment; is a two-way interaction between the individual and the group, the result of which is changes both in the personality and in the group; getting into a new group, the person changes his/her status and key characteristics; in the process of social and psychological adaptation the goals, expectations, requirements of the person and the group are agreed; the components of value-motivational sphere; the successful realization of social and psychological adaptation requires the presence of positive social settings ("social interest") of the individual and group, the interest of the parties in the interaction; activity of the person is necessary for effective social and psychological adaptation ("social activity"), its personal qualities (maturity, self-actualization, etc.), relevant psychological resource. It is revealed that in addition to public authorities, local governments, public organizations, the mass media is the regulator of adaptation of the internally displaced persons. The indicated media function allows them to be included into the system of multilevel IDP adaptation management. Recent research and publications analysis. A conclusion is drawn regarding the negative impact of the media on the description of events related to the situation with IDPs. In connection with this the following outcomes are indicated: Contacts of journalists with the internally displaced persons. Often, while interviewing, the journalists try to get a description of "the most terrible" facts that caused the forced relocation. This leads to the so-called "secondary traumatism". Interpretation of events. Often the emphasis is on unresolved issues, lack of support, and thus a feeling of helplessness and impotence appear. In practice, the media often use techniques to worsen the effects of forced relocation. Focusing on finding the causes and perpetrators of what has happened. This is a dead end situation, because it focuses on the past, which can not be changed. This search only reinforces the feeling of hopelessness, guilt and hatred. The media almost never emphasize "how" to make sure that this will not happen in the future. It is noted that in this period of time to talk about the socio-therapeutic function of the media, which should be aimed at treating people from frustration, the formation of a tolerant, tolerant attitude towards people who "are not like us." As noted in the literature, tolerance – is tolerance, indulgence in the shortcomings of others, the ability of man, society, state to hear and respect the opinions of others, to be hostile to opinions that are different from their own, the ability to understand another person, care and understand other people's feelings. Used as an antipode to aggression, malice and irritability. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In this regard, it is proposed to consider unacceptable: "shooting" a person "unexpectedly" at the time of acute grief or despair (such favorite video scene shows in Ukrainian media, when they talk about their losses through their tears); showing a person in a situation of humiliation that offends him/her human dignity (a demonstration of the terrible places of resettlement of the internally displaced persons, the arrival of "high guests" and "meeting with the people", etc.); demonstration of moral and physical bullying; direct or indirect justification for actions that have caused the suffering of internally displaced persons; direct or indirect condemnation of the internally displaced persons; an appeal to collective repentance, a requirement for the internally displaced persons to recognize themselves as guests and behave accordingly; sarcasm or humor regarding internally displaced persons. Paper main body. It is determined that in order to provide information-psychological safety of the IDPs, potentially stress-related information should correspond to a number of conditions: constructive description of problems (showing people in a state of active overcoming of existing problems); analysis of possible means of constructive overcoming of difficulties; informing on the progress of the solution of the problem and its solution; provision of psychological support to internally displaced persons (demonstration of social approval and assistance). Materials about internally displaced persons should not end with statements such as "Who will help?", "Who responds to other humans?", "Where to search for justice?". That creates an effect of incomplete action and may turn into a loss of hope and faith. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is concluded that the media influence the social attitudes of its audience, changing opinions, shaping evaluation and stimulating behavior. The image of social reality created by the media influences the audience, forming a subjective image. Depending on the nature of the image created, perceptions of what is happening change, which can lead either to the assimilation of social norms, values, patterns of acceptable behavior, or to the rejection of social reality. In the process of social and psychological adaptation, forced internally displaced persons, representatives of the group with which they are in contact, form social attitudes towards each other, which can either be consolidated or adjusted through the media. The image created will be influenced not only by the objective social situation, but also by the subjective social attitudes of journalists, through the prism of which information material is created. representatives of the contact group and ultimately – in the process of socio-psychological adaptation. The conclusion is made on the necessity of indirect regulation of the description of internally displaced persons by the media from the state authorities (Ministry of Information Policy of Ukraine, Ministry of Reintegration of the Temporarily Occupied Territories of Ukraine), local self-government bodies, NGOs and journalists' associations. ; Досліджено роль засобів масової інформації щодо соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Визначено сутнісні характеристики соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Встановлено тип інформаційних впливів на внутрішньо переміщених осіб. Проаналізовано характеристики негативного та позитивного впливу медіа на висвітлення проблем внутрішньо переміщених осіб. Розглянуто умови інформаційно-психологічної безпеки внутрішньо переміщених осіб. Зроблено висновок про необхідність непрямого регулювання висвітлення засобами масової інформації тематики внутрішньо переміщених осіб із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об'єднань журналістів.

Statement of the problem. The development of the airports is performed by the construction of new buildings and structures, as well as the reconstruction and modernization of existing ones. This process requires heavy investments, which in current conditions of Ukraine does not allow for the continuous construction of large-scale structures, including multi-level parking for 2 038 cars at "Boryspil" International Airport. The purpose of the article is to summarize the experience of scientific and technical support (STS) of large-scale infrastructure facilities reconstruction on the territory of "Boryspil" International Airport after a long break and to justify the necessity of a single stage of necessary work activity management and methods, not stipulated by the current norms. The article deals with systematization and analysis of the problems of large-scale infrastructure facilities reconstruction after a long break. The problems of their solutions are described on the basis of scientific and technical support of construction (STS-b) of the 1st parking complex launch at the International Airport "Boryspil" (correction). The results of a number of scientific and technical works are given. Characteristic features of structural wear, deterioration and defects are considered. Planning concepts of the terminal areas during the airport reconstruction are analyzed. The role of multilevel parking in modern technological structure of airport complexes is highlighted. Conclusions. The investigation stage of the facility technical condition is required before a large-scale construction after a long break is completed. Investigation should continue in the course of long-term construction. Apart from the technical condition comformed to design concept, it is necessary to take into account those changes that may occur in the legislation of Ukraine in construction industry with regard to reliability and structural safety of buildings, structures and foundations. Based on the implementation of the research complex, it is necessary to carry out the project to correct real-life parameters of the technical condition and design concepts of the object as a whole. In case of non-compliance with the requirements of architectural and technological standards, it is necessary to update planning and technological decisions of the initial project with further implementation in order to complete construction. The complex of the investigations mentioned should be united by the requirements for reconstruction works, which are not provided by the current norms for scientific and technical support of construction and design. Taking into account specifics of the research conducted, the results obtained, proposed recommendations and decisions, it is advisable to set out the requirements for scientific and technical support for the construction renewal as changes to the existing DBN (SCN). ; Постановка проблемы. Развитие аэропортов сопровождается строительством новых, реконструкцией и модернизацией существующих зданий и сооружений. Этот процесс требует освоения больших капиталовложений, что в современных условиях Украины не всегда допускает непрерывное возведение масштабных сооружений, к которым может быть отнесен многоуровневый паркинг на 2 038 машино-мест в Международном аэропорту «Борисполь». Цель статьи – обобщить опыт научно-технического сопровождения (НТС) возобновления строительства масштабного инфраструктурного сооружения на территории Международного аэропорта «Борисполь» после долгосрочного перерыва и обосновать необходимость выделения организации, методики и состава таких работ в отдельный этап, не предусмотренный действующими нормами с НТС. Статья содержит систематизацию и анализ проблем возобновления строительства масштабных инфраструктурных объектов после долгосрочного перерыва. Проблемы их решения освещены на основе научно-технического сопровождения строительства (НТС-с) 1-го пускового комплекса паркинга в Международном аэропорту «Борисполь» (корректировка). Структурированы характерные виды проявлений износа и дефекты конструкций сооружения. Выполнен анализ реорганизации планировочных решений привокзальных площадей в течение реконструкции аэропортов. Показана роль многоуровневых паркингов в формировании современной технологической структуры аэровокзальных комплексов. Выводы. Завершению строительства масштабных сооружений после долгосрочного перерыва обязательно должен предшествовать этап исследований технического состояния объекта. Исследования должны продолжаться и в течение возобновленного строительства. Кроме оценки соответствия технического состояния проектным решениям необходимо учитывать и те изменения, которые могут произойти в законодательстве Украины в области строительства относительно обеспечения надежности и конструктивной безопасности зданий, сооружений и оснований. На основе выполненных исследований необходима корректировка реально существующих параметров технического состояния и конструктивных решений объекта в целом. Безусловными составляющими завершения строительства, в случае установления несоответствия требованиям архитектурных и технологических норм, должны быть корректировка планировочных и технологических решений первичного проекта и, в последующем, их реализация. Организационно комплекс перечисленных исследований должен объединяться требованиями к работам возобновления строительства, не предусмотренным действующими нормами научно-технического сопровождения строительства и проектирования. Учитывая специфику проведенных исследований, полученных результатов и предложенных рекомендаций и решений, целесообразно требования к научно-техническому сопровождению изложить как изменения к действующим ДБН. ; Постановка проблеми. Розвиток аеропортів супроводжується будівництвом нових, реконструкцією та модернізацією існуючих будівель і споруд. Цей процес вимагає освоєння великих капіталовкладень, що в сучасних умовах України не завжди припускає безперервне зведення масштабних споруд, до яких може бути віднесений багаторівневий паркінг на 2 038 машино-місць у Міжнародному аеропорту «Бориспіль». Мета статті – узагальнити досвід науково-технічного супроводу (НТС) відновлення будівництва масштабної інфраструктурної споруди на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» після довготривалої перерви та обґрунтувати необхідність виділення організації, методики та складу таких робіт в окремий етап, не передбачений чинними нормами з НТС. Стаття містить систематизацію та аналіз проблем відновлення будівництва масштабних інфраструктурних об'єктів після довготривалої перерви. Проблеми їх рішення висвітлені на засаді науково-технічного супроводу будівництва (НТС-б) 1-го пускового комплексу паркінгу в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» (коригування). Наведено результати низки науково-технічних робіт. Структуровано характерні види проявів зношування і дефекти конструкцій споруди. Проаналізовано реорганізацію планувальних рішень привокзальних площ у перебігу реконструкції аеропортів. Висвітлено роль багаторівневих паркінгів у формуванні сучасної технологічної структури аеровокзальних комплексів. Висновки. Закінченню будівництва масштабних споруд після довготривалої перерви обов'язково повинен передувати етап досліджень технічного стану об'єкта. Дослідження повинні тривати і в перебігу продовженого будівництва. Окрім установлення відповідності технічного стану проєктним рішенням необхідно враховувати і ті зміни, які можуть статися в законодавстві України у галузі будівництва стосовно забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд та основ. На засаді виконання комплексу досліджень необхідне виконання проєкту коригування реально існуючих параметрів технічного стану і конструктивних рішень об'єкта в цілому. Беззаперечними складовими закінчення будівництва, в разі встановлення невідповідності вимогам архітектурних і технологічних норм, повинні бути здійснені коригування планувальних і технологічних рішень первинного проєкту і, в подальшому, їх реалізація. Організаційно комплекс перелічених досліджень повинен об'єднуватися вимогами до робіт із відновлення будівництва, не передбачених чинними нормами з науково-технічних супроводів будівництва та проектування. Враховуючи специфіку проведених досліджень, отриманих результатів та запропонованих рекомендацій та рішень, доцільно вимоги до науково-технічного супроводу відновлення будівництва викласти як зміни до чинних ДБН.

The article analyzes the essence of virtual banks, focuses on the identification of the content load in the interpretation of the definitions of "virtual bank", "mobile bank", "Internet banking", "neobank", "digital bank" and gives the author's definition of "virtual bank". On the basis of research of features of functioning of both traditional bank, and virtual, distinctive features of the organization of activity of the last are formulated. The significance of the virtual bank's mission is proved and the principles of its formation are substantiated, namely: innovation, customer orientation, remoteness, multichannel, confidentiality, accessibility, efficiency, openness, extraterritoriality, interactivity, flexibility and adaptability. The transformation of traditional banking into customer-oriented Internet banking is schematically presented and the paradigm of changes in the banking philosophy is substantiated. The advantages of virtual banking for clients and banks are determined and, as a result, the directions of transformation of banking services are presented: from simple to complex services, one-time to renewable services, standardized to individualized services, impersonal to personalized services. An assessment of the development of virtual banking in Ukraine and in the global dimension has been made. It is emphasized that in recent years in Ukraine the technologies of Internet banking have become widespread, mobile banking is developing. A set of risks inherent in the activities of both virtual banks and traditional banks is presented. At the same time, the profile of such risks is differentiated taking into account the specifics of credit, operational, market risk and liquidity risk. Scientific principles of risk management of a virtual bank have been developed, the application of which will help build a space of business trust, which is important for the client to maintain his confidence that he can entrust the solution of financial issues to professionals. The results of the study show that: the mission of the virtual bank is to use the latest business technologies for quality, fast and secure customer service through remote communication channels, building long-term partnerships between the bank and customers for mutually beneficial financial interests; the results of the analysis of the state of virtual banking in Ukraine showed that the development of this business is constrained by unregulated legislation, insufficient level of financial and information literacy of the population, disbelief in the security of online transactions due to their increased level of risk; The developed structural and logical scheme of risk management can be used in the practice of both virtual and traditional banks to improve the security of banking operations and ensure the protection of financial interests of their customers. ; В статье осуществлен научный анализ сущности виртуальных банков, акцентировано внимание на отождествлении смысловой нагрузки при трактовке дефиниций «виртуальный банк», «мобильный банк», «интернет-банк», «необанк» «цифровой банк» и представлено авторское определение понятия «виртуальный банк». На основании исследования особенностей функционирования как традиционного банка, так и виртуального, сформулированы отличительные особенности организации деятельности последнего. Доказана значимость миссии виртуального банка и обоснованы принципы ее формирования, а именно: инновационности, клиентоориентированности, дистанцированности, мультиканальности, конфиденциальности, доступности, оперативности, открытости, экстерриториальности, интерактивности, гибкости и адаптивности. Схематически представлена трансформация традиционного банкинга в клиенториентированный интернет-банкинг и обоснована парадигма изменений в философии банкинга. Определены преимущества виртуального банкинга для клиентов и банков и, как следствие, представлены направления трансформации банковских услуг: из простых в комплексные услуги, разовых в возобновляемые услуги, стандартизированных в индивидуализированные услуги, безличных в персонифицированные услуги. Осуществлена оценка развития виртуального банкинга в Украине и в мировом измерении. Акцентировано внимание, что в Украине на протяжении последних лет широкое распространение получили технологии Интернет-банкинга, развивается мобильный банкинг. Представлен комплекс рисков, присущих деятельности как виртуальных банков, так и традиционных банков. В то же время разграничен профиль таких рисков с учетом специфики кредитного, операционного, рыночного риска и риска ликвидности. Разработаны научные основы управления рисками виртуального банка, применение которых будет способствовать формированию пространства бизнес-доверия, что важно для клиента для поддержания его уверенности в том, что он может доверить решение финансовых вопросов профессионалам. По результатам проведенного исследования установлено, что миссия виртуального банка состоит в применении новейших бизнес-технологий качественного, быстрого и безопасного обслуживания клиентов через дистанционные каналы коммуникаций, развитии долгосрочных партнерских отношений банка с клиентами для взаимовыгодного реализации финансовых интересов; результаты анализа состояния виртуального банкинга в Украине показали, что развитие этого бизнеса сдерживается неурегулированностью законодательства, недостаточным уровнем финансовой и информационной грамотности населения, недоверием безопасности онлайн-операций в связи с повышенным уровнем их рискованности; наработанная структурно-логическая схема управления рисками может быть использована в практической деятельности как виртуальных, так и традиционных банков для повышения безопасности банковских операций и обеспечения защиты финансовых интересов их клиентов. ; В статті здійснено науковий аналіз сутності віртуальних банків, акцентовано увагу на ототожненні змістовного навантаження при трактуванні дефініцій «віртуальний банк», «мобільний банк», «інтернет-банк», «необанк» «цифровий банк» та подано авторське визначення поняття «віртуальний банк». На підставі дослідження особливостей функціонування як традиційного банку, так і віртуального, сформульовано відмінні риси організації діяльності останнього. Доведено значущість місії віртуального банку та обґрунтовано принципи її формування, а саме: інноваційності, клієнтоорієнтованості, дистанційності, мультиканальності, конфіденційності, доступності, оперативності, відкритості, екстериторіальності, інтерактивності, гнучкості та адаптивності. Схематично представлено трансформацію традиційного банкінгу у клієнторієнтований інтернет-банкінг та обґрунтовано парадигму змін у філософії банкінгу. Визначено переваги віртуального банкінгу для клієнтів та банків та, як наслідок, представлено напрями трансформації банківських послуг: з простих у комплексні послуги, разових у відновлювані послуги, стандартизованих в індивідуалізовані послуги, безособових у персоніфіковані послуги. Здійснено оцінку розвитку віртуального банкінгу в Україні та в світовому вимірі. Акцентовано увагу, що в Україні впродовж останніх років широкого поширення набули технології Інтернет-банкінгу, розвивається мобільний банкінг. Представлено комплекс ризиків, які притаманні діяльності як віртуальних банків, так і традиційних банків. Водночас розмежовано профіль таких ризиків з огляду на специфіку кредитного, операційного, ринкового ризику та ризику ліквідності. Розроблено наукові засади управління ризиками віртуального банку, застосування яких сприятиме формуванню простору бізнес-довіри, що є важливим для клієнта для підтримання його впевненості в тому, що він може довірити рішення фінансових питань професіоналам. За результатами проведеного дослідження з'ясовано, що місія віртуального банку полягає у застосуванні новітніх бізнес-технологій якісного, швидкого та безпечного обслуговування клієнтів через дистанційні канали комунікацій, розбудові довгострокових партнерських відносин банка з клієнтами задля взаємовигідної реалізації фінансових інтересів; результати аналізу стану віртуального банкінгу в Україні засвідчили, що розвиток цього бізнесу стримується неврегульованістю законодавства, недостатнім рівнем фінансової та інформаційної грамотності населення, невірою у безпечність онлайн-операцій через підвищених рівень їх ризикованості; напрацьована структурно-логічна схема управління ризиками може бути використана в практичній діяльності як віртуальних, так і традиційних банків для підвищення безпеки банківських операцій та забезпечення захисту фінансових інтересів їх клієнтів.

Метою статті є дослідження та аналіз юридичних підстав проведення Акції «Вісла», визначення часових меж проведення Акції «Вісла», правова характеристика основної мети Акції – проведення протиправних примусових депортацій українського населення з території Закерзоння на територію Західної Польщі у 1947 р. Підкреслено, що внаслідок радянсько-польських домовленостей, у 1944-1951 рр., відбулися зміни кордонів між Польщею та Радянським Союзом, мільйони українського та польського населення зазнали трагедії переселення у зв'язку з так званим «обміном населення». Метою цих дії було перетворення політичного кордону між Польщею та Радянським Союзом також і на етнічний. Проте, польській владі не вдалось повність переселити українське населення з етнічних земель, тому широкомасштабні акції переселення польсько-радянської влади у 1944-1946 рр. отримали своє продовження у 1947 р. Впродовж 1947 р. з українських етнічних земель, Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини відбулася примусова депортація українського населення на Західні землі Польської держави. Саме ці масові переселення отримали назву Акція «Вісла». Доведено, що уряд Польщі розпочинає підготовку до проведення депортації українського населення ще на початку 1947 р. Фактичною підставою стало вбивство віце-міністра національної оборони Польщі К. Свєрчєвського, 28 березня 1947 р., у районі с. Яблочне, та в подальшому поспішне прийняття рішення про проведення примусової депортації українського населення яке ґрунтувалося на припущеннях, що вбивство було спланованою операцією українського руху опору. Правовою основою проведення Акції «Вісла» став Закон від 9 липня 1936 р. «Про внесення змін до Постанови Президента Республіки від 23 грудня 1927 р. «Про кордони держави», який передбачав, що воєвода чи уповноважена ним повітова влада мали право забороняти проживання й перебування на території прикордонної зони окремим категоріям осіб на певний час чи постійно, якщо цього вимагали інтереси безпеки і охорони кордонів країни. Використання цієї юридичної конструкції було не новим: вона вже застосовувалася при виселенні українців з Лемківщини до УРСР у 1944-1946 рр. Визначено характер, способи проведення, а також можливу причетність комуністичного уряду СРСР до проведення Акції «Вісла». Встановлено територіальні межі проведення ОГ «Вісла», а саме території, з оперативними центрами у містах Сянік, Ряшів, Люблін та Горлиця. Саме виселення українського населення на Західні землі Польської держави мало проходити без застосування сили, але на практиці часто українці зазнавали фізичного і психічного насилля. Депортаційні заходи проходили в декілька етапів: перший 28 квітня15 червня 1947 р., другий 15 червня-30 червня 1947 р., третій початок липня 1947 р.- кінець жовтня 1947 р. На переселених землях українці перебували в жахливих умовах, що становило грубе порушення їхніх громадянських прав та свобод, а саме: неналежні умови проживання, відсутність грошей і продуктів для прожиття, заборона вчитись українською мовою та ін., що мало на меті призвести до втрати української ідентичності переселених осіб. Слід особливо наголосити на грубому порушення майнових прав осіб, переселених в ході Акції «Вісла». Переселені українці мали можливість забрати із своїх осель лише обмежену кількість майна, а решту було конфісковано польським комуністичним режимом. Це є ще одним свідченням протиправного характеру Акції «Вісла», умови проведення та наслідки якої були грубим порушенням прав людини. ; The purpose of the article is to study and analyze the legal grounds for holding the Action «Wisla», to determine its time frames and to characterize the main purpose of the Action - to carry out unlawful forced deportations of the Ukrainian population from the territory of «Zakerzonia» to the territory of Western Poland in 1947. It is characterized that as a result of the Soviet-Polish agreements of 1944-1951, borders between Poland and the Soviet Union were changed, and millions of Ukrainian and Polish people found themselves in a tragic situation in connection with the so-called «population exchange». This was intended to give to the political border between Poland and the Soviet Union an ethnic character. However, the Polish authorities failed to completely relocate Ukrainian population from its ethnic lands. Large-scale resettlement actions of the Polish-Soviet authorities in 1944-1946 were continued in 1947. During 1947, Ukrainians who lived in their ethnic lands: Lemkivschyna, Nadsiania, Kholmshchyna , Pidliashshia , Lyubachivschyna and Western Boykivshchyna lands of the Polish state were forced to to move to the Westernd Poland. These mass relocations were called the Action «Wisla». It was determind that the Polish government began preparing for the deportation of the Ukrainian population at the very beginning of 1947. The factual basis for the holding of Action «Wisla» was was the assassination of Poland's Deputy Minister of National Defense K. Svierczewski on March 28, 1947, in the area of the village Yablochne, and the further assumption that it was a planned operation of Ukrainian resistance movemebt. The legal basis for holding the Action «Wisla» was the Law of July 9, 1936 «On Amendments to the Decree of the President of the Republic of December 23, 1927. «On the Borders of the State», the position of which gave a special powers to the voivode or authorized district authority to prohibit residence and stay in the border area of the certain categories of people for a certain period of time or permanently if the security and security interests of the state so require. The use of this concept was not new: it had been already used when relocating Ukrainians from Lemkivshchyna to the Ukrainian SSR in 1944-1946. The nature, methods of holding, as well as the possible involvement of the USSR Communist government in holding the Action «Wisla» are determined. The area of holding of the Action «Wisla» organization were tearritiories with the operations centre in the cities of: Syanik, Rzeszow, Lublin and Gorlice. The relocation of the Ukrainian population into the Western lands of the Polish state was to take place without violence, but in practice, Ukrainians were often subjected to physical and mental violence. The deportation measures took place in several stages: the first on April 28 - June 15, 1947, the second on June 15 - June 30, 1947, the third beginning of July 1947 - the end of October 1947. On resettled lands, Ukrainians were in a very bad conditions, namely poor living conditions, lack of money and products for living, a ban on learning Ukrainian language, etc. All this aimed to the loss of Ukrainian identity of displaced persons. Particular is emphasized in the gross violations of the property rights of the displaced persons. Relocated Ukrainians were able to take only a limited amount of property from their homes, and the rest were confiscated by the Polish communist regime. This is further evidence of the unlawful nature of the Action "Wisla", the conditions of conduct and the consequences of which consisted a gross violation of human rights.

Statement of the problem. The development of the airports is performed by the construction of new buildings and structures, as well as the reconstruction and modernization of existing ones. This process requires heavy investments, which in current conditions of Ukraine does not allow for the continuous construction of large-scale structures, including multi-level parking for 2 038 cars at "Boryspil" International Airport. The purpose of the article is to summarize the experience of scientific and technical support (STS) of large-scale infrastructure facilities reconstruction on the territory of "Boryspil" International Airport after a long break and to justify the necessity of a single stage of necessary work activity management and methods, not stipulated by the current norms. The article deals with systematization and analysis of the problems of large-scale infrastructure facilities reconstruction after a long break. The problems of their solutions are described on the basis of scientific and technical support of construction (STS-b) of the 1st parking complex launch at the International Airport "Boryspil" (correction). The results of a number of scientific and technical works are given. Characteristic features of structural wear, deterioration and defects are considered. Planning concepts of the terminal areas during the airport reconstruction are analyzed. The role of multilevel parking in modern technological structure of airport complexes is highlighted. Conclusions. The investigation stage of the facility technical condition is required before a large-scale construction after a long break is completed. Investigation should continue in the course of long-term construction. Apart from the technical condition comformed to design concept, it is necessary to take into account those changes that may occur in the legislation of Ukraine in construction industry with regard to reliability and structural safety of buildings, structures and foundations. Based on the implementation of the research complex, it is necessary to carry out the project to correct real-life parameters of the technical condition and design concepts of the object as a whole. In case of non-compliance with the requirements of architectural and technological standards, it is necessary to update planning and technological decisions of the initial project with further implementation in order to complete construction. The complex of the investigations mentioned should be united by the requirements for reconstruction works, which are not provided by the current norms for scientific and technical support of construction and design. Taking into account specifics of the research conducted, the results obtained, proposed recommendations and decisions, it is advisable to set out the requirements for scientific and technical support for the construction renewal as changes to the existing DBN (SCN). ; Постановка проблемы. Развитие аэропортов сопровождается строительством новых, реконструкцией и модернизацией существующих зданий и сооружений. Этот процесс требует освоения больших капиталовложений, что в современных условиях Украины не всегда допускает непрерывное возведение масштабных сооружений, к которым может быть отнесен многоуровневый паркинг на 2 038 машино-мест в Международном аэропорту «Борисполь». Цель статьи – обобщить опыт научно-технического сопровождения (НТС) возобновления строительства масштабного инфраструктурного сооружения на территории Международного аэропорта «Борисполь» после долгосрочного перерыва и обосновать необходимость выделения организации, методики и состава таких работ в отдельный этап, не предусмотренный действующими нормами с НТС. Статья содержит систематизацию и анализ проблем возобновления строительства масштабных инфраструктурных объектов после долгосрочного перерыва. Проблемы их решения освещены на основе научно-технического сопровождения строительства (НТС-с) 1-го пускового комплекса паркинга в Международном аэропорту «Борисполь» (корректировка). Структурированы характерные виды проявлений износа и дефекты конструкций сооружения. Выполнен анализ реорганизации планировочных решений привокзальных площадей в течение реконструкции аэропортов. Показана роль многоуровневых паркингов в формировании современной технологической структуры аэровокзальных комплексов. Выводы. Завершению строительства масштабных сооружений после долгосрочного перерыва обязательно должен предшествовать этап исследований технического состояния объекта. Исследования должны продолжаться и в течение возобновленного строительства. Кроме оценки соответствия технического состояния проектным решениям необходимо учитывать и те изменения, которые могут произойти в законодательстве Украины в области строительства относительно обеспечения надежности и конструктивной безопасности зданий, сооружений и оснований. На основе выполненных исследований необходима корректировка реально существующих параметров технического состояния и конструктивных решений объекта в целом. Безусловными составляющими завершения строительства, в случае установления несоответствия требованиям архитектурных и технологических норм, должны быть корректировка планировочных и технологических решений первичного проекта и, в последующем, их реализация. Организационно комплекс перечисленных исследований должен объединяться требованиями к работам возобновления строительства, не предусмотренным действующими нормами научно-технического сопровождения строительства и проектирования. Учитывая специфику проведенных исследований, полученных результатов и предложенных рекомендаций и решений, целесообразно требования к научно-техническому сопровождению изложить как изменения к действующим ДБН. ; Постановка проблеми. Розвиток аеропортів супроводжується будівництвом нових, реконструкцією та модернізацією існуючих будівель і споруд. Цей процес вимагає освоєння великих капіталовкладень, що в сучасних умовах України не завжди припускає безперервне зведення масштабних споруд, до яких може бути віднесений багаторівневий паркінг на 2 038 машино-місць у Міжнародному аеропорту «Бориспіль». Мета статті – узагальнити досвід науково-технічного супроводу (НТС) відновлення будівництва масштабної інфраструктурної споруди на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» після довготривалої перерви та обґрунтувати необхідність виділення організації, методики та складу таких робіт в окремий етап, не передбачений чинними нормами з НТС. Стаття містить систематизацію та аналіз проблем відновлення будівництва масштабних інфраструктурних об'єктів після довготривалої перерви. Проблеми їх рішення висвітлені на засаді науково-технічного супроводу будівництва (НТС-б) 1-го пускового комплексу паркінгу в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» (коригування). Наведено результати низки науково-технічних робіт. Структуровано характерні види проявів зношування і дефекти конструкцій споруди. Проаналізовано реорганізацію планувальних рішень привокзальних площ у перебігу реконструкції аеропортів. Висвітлено роль багаторівневих паркінгів у формуванні сучасної технологічної структури аеровокзальних комплексів. Висновки. Закінченню будівництва масштабних споруд після довготривалої перерви обов'язково повинен передувати етап досліджень технічного стану об'єкта. Дослідження повинні тривати і в перебігу продовженого будівництва. Окрім установлення відповідності технічного стану проєктним рішенням необхідно враховувати і ті зміни, які можуть статися в законодавстві України у галузі будівництва стосовно забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд та основ. На засаді виконання комплексу досліджень необхідне виконання проєкту коригування реально існуючих параметрів технічного стану і конструктивних рішень об'єкта в цілому. Беззаперечними складовими закінчення будівництва, в разі встановлення невідповідності вимогам архітектурних і технологічних норм, повинні бути здійснені коригування планувальних і технологічних рішень первинного проєкту і, в подальшому, їх реалізація. Організаційно комплекс перелічених досліджень повинен об'єднуватися вимогами до робіт із відновлення будівництва, не передбачених чинними нормами з науково-технічних супроводів будівництва та проектування. Враховуючи специфіку проведених досліджень, отриманих результатів та запропонованих рекомендацій та рішень, доцільно вимоги до науково-технічного супроводу відновлення будівництва викласти як зміни до чинних ДБН.

Abstract. The article analyzes the problem of preparing higher education applicants, future teachers for practice in summer health camps as a means of forming their pedagogical competence; the content of the concepts "pedagogical practice", "summer health camps", "professional competence" is specified. It is established that pedagogical practice (practice in summer health camps) is a mandatory component of the educational process of pedagogical educational institutions. It is determined that the purpose of preparing students to work in summer health camps is to expand professional and pedagogical knowledge and experience of independent organization of life and activities of children's team, mastering the methods of educational work with students of different ages during the summer holidays. It was found that preparation for practice in summer health camps has a systemic nature and involves the implementation of constant psychological and pedagogical support by experienced teachers, methodologists, counselors, leaders of children's health camps. It is established that the training of students should be based on the following components: personal, theoretical, practical. It is specified that professional competence consists of various components – competencies that determine the readiness and ability of the future teacher to successfully perform professional and pedagogical activities. It is outlined that the educational work in the camp includes a reasonable combination of rest, work, sports with cognitive, aesthetic, environmental, health activities. The content, forms and methods of work are determined by the statute, teaching staff and are based on the principles of initiative and initiative of children and students, democracy and humanism, development of national and cultural-historical traditions, priority of universal spiritual achievements and values. It was found that in the process of working in the summer health camp, students must conduct various types and organizational forms of activity: competitions, reviews, competitions in various activities that promote self-determination of units, organizational and social activities; educational conversations and safety rules; labor affairs, self-service, duty in the dining room, camp, landscaping, etc. It is substantiated that all work in the summer health camp should be carefully planned. Planning educational work requires a clear sequence, system and consistency. This is one of the most important conditions for the successful organization of summer holidays for schoolchildren. Keywords: practice in the summer health camp, summer recreation camp, duties of student-trainee, professional competence, applicants for higher education. ; Аннотация. В статье проведен анализ проблемы подготовки соискателей высшего образования, будущих педагогов к практике в летних оздоровительных лагерях как средства формирования их педагогической компетентности; уточнено содержание понятий «педагогическая практика», «летние оздоровительные лагеря», «профессиональная компетентность». Установлено, что педагогическая практика (практика в летних оздоровительных лагерях) выступает обязательной составляющей образовательного процесса педагогических учебных заведений. Определено, что цель подготовки студентов к работе в летних оздоровительных лагерях заключается в расширении профессионально-педагогических знаний и опыта самостоятельной организации жизни и деятельности детского коллектива, овладение методикой воспитательной работы со школьниками разного возраста в период летних каникул. Выяснено, что подготовка к практике в летних оздоровительных лагерях носит системный характер и предусматривает осуществление постоянного психолого-педагогического сопровождения опытными преподавателями-методистами, вожатыми, руководителями детских оздоровительных лагерей. Установлено, что подготовка соискателей образования должна основываться на таких компонентах: личностный, теоретический, практический. Уточнено, что профессиональная компетентность состоит из различных компонентов - компетенций, определяющих готовность и способность будущего учителя к успешному выполнению профессионально-педагогической деятельности. Определены, что воспитательная работа в лагере включает в себя разумное сочетание отдыха, труда, спорта с познавательной, эстетической, экологической, оздоровительной деятельностью. Содержание, формы и методы работы определяются уставом, педагогическим коллективом и строятся на принципах инициативы и самодеятельности детей и учащейся молодежи, демократии и гуманизма, развития национальных и культурно-исторических традиций, приоритетности общечеловеческих духовных достижений и ценностей. Установлено, что в процессе работы в летнем оздоровительном лагере студенты должны проводить различные виды и организационные формы деятельности: конкурсы, смотры, соревнования по различным видам деятельности, которые способствуют самоопределению отрядов, проявляют первые коллективные эмоции, первую общую радость; организационно-общественную деятельность; воспитательные беседы и правила по технике безопасности; трудовые дела, самообслуживание, дежурство в столовой, по лагерю, благоустройство территории и тому подобное. Обосновано, что вся работа в летнем оздоровительном лагере должна быть тщательно спланирована. Планирование воспитательной работы требует четкой последовательности, системности и преемственности. Это одно из важнейших условий успешной организации летнего отдыха школьников. Ключевые слова: практика в летних оздоровительных лагерях, летний оздоровительный лагерь, обязанности студента-практиканта, профессиональная компетентность, соискатели высшего образования. ; Анотація. У статті здійснено аналіз проблеми підготовки здобувачів вищої освіти, майбутніх педагогів до практики в літніх оздоровчих таборах як засобу формування їхньої педагогічної компетентності; уточнено зміст понять «педагогічна практика», «професійна підготовка», «професійна компетентність», «літні оздоровчий табір». Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що педагогічна практика (практика в літніх оздоровчих таборах) виступає обов'язковою складовою освітнього процесу педагогічних закладів освіти. Визначено, що мета підготовки студентів до роботи в літніх оздоровчих таборах полягає у розширенні професійно-педагогічних знань і досвіду самостійної організації життя і діяльності дитячого колективу, оволодіння методикою виховної роботи зі школярами різного віку в період літніх канікул. З'ясовано, що підготовка до практики в літніх оздоровчих таборах має системний характер і передбачає здійснення постійного психолого-педагогічного супроводу досвідченими викладачами-методистами, вожатими, керівниками дитячих оздоровчих таборів. Встановлено, що підготовка здобувачів освіти має ґрунтуватися на таких компонентах: особистісний, теоретичний, практичний. Уточнено, що професійна компетентність складається з різних компонентів – компетенцій, які визначають готовність і здатність майбутнього вчителя до успішного виконання професійно-педагогічної діяльності. Окреслено, що виховна робота в літніх оздоровчих таборах включає в себе поєднання відпочинку, праці, спорту з пізнавальною, естетичною, екологічною, оздоровчою діяльністю. Зміст, форми та методи роботи визначаються статутом, педагогічним колективом і будуються на принципах ініціативи й самодіяльності дітей та учнівської молоді, демократії і гуманізму, розвитку національних і культурно-історичних традицій, пріоритетності загальнолюдських духовних досягнень і цінностей. З'ясовано, що у процесі роботи в літньому оздоровчому таборі студенти повинні проводити різні види й організаційні форми діяльності: конкурси, огляди, змагання з різних видів діяльності, які сприяють самовизначенню загонів, організаційно-громадську діяльність; виховні бесіди та правила з техніки безпеки; трудові справи, самообслуговування, чергування в їдальні, по табору, благоустрій території тощо. Обґрунтовано, що вся робота в літньому оздоровчому таборі повинна бути ретельно спланована. Планування виховної роботи вимагає чіткої послідовності, системності та наступності. Це одна з найважливіших умов успішної організації літнього відпочинку школярів. Ключові слова: практика в літніх оздоровчих таборах, літній оздоровчий табір, обов'язки студента-практиканта, професійна компетентність, здобувачі вищої освіти.