Suchergebnisse

The present article aims at analyzing the implications of the nonexistent drinking water coverage, sewage, fire hydrants and rainwater collectors in informal settlements in the city of Valparaiso; shortage of facilities that is partially caused due to water privatization as part of Chilean neoliberal model. The informal habitat has become an approach to urban development that defies, in varied dimensions, the developmental models of local governments in the Global South. Chile is a good example of this, since the country confronts a neoliberal paradigm that during the decade of the eighties tended to privatize all basic services among which the privatization of sanitization companies can be highlighted as it led to the elimination of the state management of wateraccess. Through a spatial analysis, the data obtained from the different orthophotogramatic studies with the use of an R.P.A.S dispositive (drone) have been contrasted with census registers about ground property and the extent to which water is provided by private companies. The results revealed that the absence of water infrastructure in the Urban Forest Interface Zone (UFIZ) in which most of the informal settlements of Valparaíso are located generates unequal access to water that maintains and reinforces the conditionsof exclusion and socio-spatial segregation of these. ; En el Sur Global, el hábitat informal se ha vuelto un modo de desarrollo urbano que se enfrenta en diversas dimensiones a los modelos de desarrollo de los gobiernos locales. El presente artículo analiza los problemas asociados a la inexistencia de cobertura de agua potable, alcantarillado, red seca y colectores de aguas lluvias en los asentamientos informales de la ciudad de Valparaíso, Chile, carencia infraestructural generada, en parte, por la privatización del agua dentro del modelo neoliberal chileno a partir de la década de 1980. Para ello, se realizó un análisis espacial que contrastó información obtenida de diversos relevamientos ortofotogramétricos mediante un dispositivo R.P.A.S (dron), con datos censal de propiedad de suelo y cifras de la cobertura de agua de las empresas privadas. Los resultados revelaron que la ausencia de infraestructura hídrica de la Zona de Interfaz Urbano Forestal (ZIUF) en la que se localizan la mayoría de los asentamientos informales de Valparaíso genera un acceso desigual al agua que mantiene y refuerza las condiciones de exclusión y segregación socioespacial de los mismos. ; Dans les pays du Sud, l'habitat informel est devenu un mode de développement urbain confronté aux modèles de développement des gouvernements locaux à divers niveaux. Dans le cas du Chili, il est confronté à un néolibéralisme qui, dans les années 80, avait tendance à privatiser tous les services publics, en mettant l'accent sur infrastructures de l'eau et en éliminant la gestion de l'État de l'accès à l'eau. Cet article analyse les problèmes liés au manque decouverture d'eau potable, d'assainissement, de collecteurs d'eau de pluie et de réseau d´hydrant dans les quartiers informels de la ville de Valparaíso, le manque d'infrastructures généré en partie par la privatisation de l'eau du modèle néolibéral chilien. Pour cela, une analyse spatiale a été réalisée en combinant les informations obtenues à partir de relevé ortho photogrammétriques à l'aide d'un appareil R.P.A.S (drone), avec des informations de recensementsur la propriété des terres et des données sur la couverture d´eau donnés par les entreprises privées. Les résultats ont révélé que l'absence d'infrastructures hydrauliques dans la zone d'interface de foresterie urbaine (ZIFU) dans laquelle la plupart des quartiers informels de Valparaíso sont situés, génère un accès inégal à l'eau qui maintient et renforce les conditions d'exclusion et de ségrégation socio-spatiale de ceux-ci. ; Este artigo analisa as implicações da falta de cobertura de água potável, esgoto, rede seca e coletores de águas chuvas nos assentamentos informais da cidade de Valparaíso, falta de infra-estrutura gerada em parte pela privatização da água dentro do modelo neoliberal chileno. No Sul Global, o habitat informal tornou-se um modo de desenvolvimento urbano que enfrenta em diferentes dimensões os modelos de desenvolvimento dos governos locais e, no caso do Chile, um neoliberalismo que na década dos anos ochenta tendeu a privatizar todos os serviços básicos, destacando a privatização das empresas de águas sanitárias, e eliminando agestão estatal do acesso à água. Nesta pesquiza foi realizada uma análise espacial que contrastou informações obtidas de vários levantamentos ortofotogramétricos por meio de um dispositivo R.P.A.S (drone), com informações obtidas do Censo de População e Vivenda, de propriedade da terra e dados de cobertura de água de empresas privadas. Os resultados revelarão que a falta de infraestrutura hídrica na zona de interface urbano florestal, onde estão localizados a maioria dos assentamentos informais em Valparaíso, cria acesso desigual à água que mantém e reforça as condições de exclusão e segregação socioespacial destes.

2019 marked 20 years since EU Member States decided to create a joint EU approach to security and defense. The paper raises the question on finding new approaches to provide security and defense in Europe in the current context, as well as the formation of a new paradigm for research on regional security in Europe. Traditional approaches to the study of European integration (neofunctionalism and intergovernmentalism) are of little use for theorizing the development of European defense in conditions of new challenges and threats to national and regional security, as well as transatlantic solidarity violations. The article studies European Strategic Autonomy (ESA), which refers to the ability of the European Union, in conjunction with Member States, to independently determine its own priorities according to which to take decisions and implement them in the fields of foreign policy, security and defense. ESA is not synonymous with independence, nor does it deny membership in military-political alliances, since a more realistic scenario implies positioning itself as a European pillar of NATO. The implementation of the idea of building a "european sovereignty" in the field of security and defense implies that the European Union should take bigger responsibility for its own security, the security of its neighbors, andshould strengthen its role in transatlantic relations without opposing NATO. In order to move from rhetoric to concrete policy steps, the EU needs to develop a plan of measures for political, institutional and industrial action. It means that achieving real autonomy requires time and joint efforts by EU institutions and Member State governments. However, political and institutional autonomy can be built exclusively within the whole Union, while military-industrial autonomy can be initiated and implemented by a group of the most economically and technologically advanced EU Member States. ; В 2019 г. исполнилось 20 лет, как государства-члены ЕС решили выработать общий подход в сфере безопасности и обороны. Авторы рассматривают вопрос о поиске новых подходов к обеспечению безопасности и обороны в Европе в современных условиях, а также формирования новой парадигмы исследований проблем обеспечения региональной безопасности в Европе. Традиционные подходы к исследованию европейской интеграции (неофункционализм и межправительственный подход) малопригодны для теоретизации развития европейской обороны в условиях новых вызовов и угроз национальной и региональной безопасности, а также нарушения трансатлантической солидарности. В статье исследуется Европейская стратегическая автономия, под которой понимается возможность Европейского Союза совместно с государствами-членами самостоятельно определять собственные приоритеты, в соответствии с которыми принимать решения и реализовывать их в сфере внешней политики, безопасности и обороны. Европейская стратегическая автономия не является синонимом независимости, как и не означает отказ от членства в военно-политических альянсах, поскольку более реалистичный сценарий предполагает ее позиционирования как европейского столба в НАТО. Реализация идеи построения «европейского суверенитета» в сфере безопасности и обороны предусматривает, что Европейский Союз должен взять на себя большую ответственность за собственную безопасность, безопасность своих соседей, а также усилить свою роль в трансатлантических отношениях, противопоставляя себя НATO. Чтобы перейти от риторики к конкретным политическим шагам, ЕС должен разработать план мероприятий по деятельности в политическом, институциональном и промышленном измерении. Это означает, что достижение реальной автономии требует времени и совместных усилий институтов ЕС и правительств государств-членов. При этом политическая и институциональная автономия может быть построенаисключительно в пределах всего Союза, тогда как военно-промышленная автономия может быть инициирована и реализована группой наиболее экономически и технологически развитых государств-членов ЕС. ; У 2019 р. виповнилося 20 років, відколи держави-члени ЄС вирішили виробити спільний підхід у сфері безпеки та оборони. Автори порушують питання щодо пошуку нових підходів до забезпечення безпеки і оборони в Європі в сучасних умовах, а також формування нової парадигми досліджень проблем забезпечення регіональної безпеки в Європі. Традиційні підходи до дослідження європейської інтеграції (неофункціоналізм та міжурядовий підхід) малопридатні для теоретизації розвитку європейської оборони в умовах нових викликів і загроз національній та регіональній безпеці, а також порушення трансатлантичної солідарності. Проаналізована Європейська стратегічна автономія, під якою розуміється можливість Європейського Союзу спільно з державами-членами самостійно визначати власні пріоритети,відповідно до яких приймати рішення і реалізовувати їх в сфері зовнішньої політики, безпеки і оборони. Європейська стратегічна автономія не є синонімом незалежності, як і не означає відмову від членства у військово-політичних альянсах, оскільки більш реалістичний сценарій передбачає її позиціювання як європейського стовпа в НАТО. Реалізація ідеї побудови «європейського суверенітету» в сфері безпеки і оборони передбачає, що Європейський Союз має взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку, безпеку своїх сусідів, а також посилити свою роль у трансатлантичних відносинах, не протиставляючи себе НATO. Для того, щоб перейти від риторики до конкретних політичних кроків, ЄС має розробити план заходів щодо діяльності в політичному, інституційному і промисловому вимірах. Це означає, що досягнення реальної автономії вимагає часу і спільних зусиль інститутів ЄС та урядів держав-членів. При цьому політична і інституційна автономія може бути побудова виключно в межах всього Союзу, тоді як військово-промислова автономія може бути ініційована і реалізована групою найбільш економічно й технологічно розвинутих держав-членів ЄС.

Розкрито історичні корені проблем нормування навчальної діяльності школярів і усунення навчальних перевантажень, а також погляди на ці проблеми видатних педагогів минулого. На основі аналізу сучасних педагогічних, медико-гігієнічних і кримінологічних досліджень визначено довгий ланцюг небезпечних наслідків аномальних навчальних перевантажень школярів. До аномалій-наслідків належать: утрата вчителями можливості реалізувати принцип доступності навчання й інші дидактичні принципи; утрата учнями бажання навчатись; механічне заучування навчального матеріалу, що може привести навіть до отупіння; примусовий характер навчальної діяльності учнів і зумовлена ним авторитарність учителів; нульовий (провальний) рівень засвоєння математики, фізики, хімії та інших навчальних предметів; катастрофічно високий рівень захворюваності школярів; недисциплінованість, педагогічна занедбаність учнів, що, у свою чергу, стає причиною правопорушень неповнолітніх та ін. Розглянуто взаємозв'язок та кумулятивну дію навчальних перевантажень і породжуваних ними аномальних явищ навчально-виховного процесу. Обґрунтувано необхідність і можливість усунення перевантажень і забезпечення нормування навчальної діяльності школярів на державному рівні. Розглянуті значні резерви щодо практичного вирішення цих проблем, пов'язані із вітчизняним досвідом 20-х рр. ХХ ст. розробки стислих програм і посібників для слухачів робітфаків і сучасним досвідом реформування змісту освіти в Сінгапурі. У цьому контексті наведено також дані про те, що в Україні шлях до реалізації нормованого навчання прокладали в 60-80-х рр. ХХ ст. шкільні педагогічні колективи, очолювані В.О. Сухомлинським і Г.Є. Глущєнко. У статті визначено також першочергові заходи щодо практичного запровадження нормованої навчальної діяльності школярів. Підкреслено, що вирішення розглянутих у статті дидактичних і виховних проблем сприятиме удосконаленню професійної орієнтації учнівської молоді, успішній реалізації Програми «Освіта протягом усього життя» і зниженню рівня трудової міграції в Україні ; Раскрыты исторические корни проблем нормирования учебной деятельности школьников и устранения учебных перегрузок, а также взгляды на эти проблемы выдающихся педагогов прошлого.На основе анализа современных педагогических, медико-гигиенических и криминологических исследований определена длинная цеп опасных последствий аномальних учебных перегрузок школьников. До аномалій-последствий относятся: потеря учителями возможности реализовать принцип доступности обучения и другие дидактические принципы; потеря учащимися желания учиться, механическое заучивание ученого материала, что может привести даже к отупению; принудительный характер учебной деятельности и обусловленная этим авторитарность учителей; нулевой (провальный) уровень засвоєння математики, фізики, химии и других учебных предметов, катастрофически высокий уровень заболеваемости школьников, недисциплинированность, педагогическая запущенность учащихся, что, в свою очередь, становится причиной правонарушений несовершеннолетних и т.д. Рассмотрены взаимосвязь и кумулятивное действие учебных перегрузок и порождаемых ними аномальних явлений учебно-воспитательного процесса. Обоснованы необходимость и возможность устранения перегрузок и обеспечения нормирования учебной деятельности школьников на государственном уровне. Рассмотрены значительные резервы относительно практического решения этих проблем, связанные с отечественным опытомРазработки сжатых программ и учебников для слушателей рабфаков (20-х гг. ХХ в.) и современным опытом реформирования содержания школьного образования в Сингапуре. В этом контексте приведены также данные о том, что в 60-80-х гг. ХХ в. путь к реализации нормированного обучения в Украине прокладывали школьные педагогические коллективы, возглавляемые В.А. Сухомлинским и Г.Е. Глущенко. В статье определены первоочередные мероприятия по практическому осуществлению нормированной учебной деятельности школьников. Подчеркнуто, что решение рассмотренных в статье дидактических и воспитательных проблем будет способствовать совершенствованию профессиональной ориентации учащейся молодежи, успешной реализации Программы «Образование в продолжение всей жизни» и снижению уровня трудовой миграции в Украине ; The deep historical roots of the problems in schoolchildren's educational activity normalizing and educational overloads elimination, as well as standpoints of outstanding teachers of the past in these problems are revealed. On the basis of the modern pedagogical, medical-hygienic and criminological studies analysis, the long chain of dangerous consequences of the abnormal educational overload in schoolchildren is determined. The consequences of anomalies include: the loss of teachers' ability to implement the principle of training accessibility and other didactic principles; loss of students' desire to learn; mechanical learning of an educational material, which can even lead to torpidity; compulsory nature of pupils' learning activity and the authoritarianism of teachers, caused by it; zero (failure) level of mastering mathematics, physics, chemistry and other subjects; dramatically high morbidity of schoolchildren; lack of discipline, pedagogically neglected children, which in turn becomes the cause of juvenile delinquency and so on. The necessity and possibility of overloads elimination and normalizing the educational activity of schoolchildren at the government level is substantiated. Significant reserves have been considered for a practical solution to these problems, related to the domestic experience of the 1920s in the development of tightly scheduled curricula and manuals for trainees, with the current experience in reforming the content of education in Singapore. In this context, there is also evidence that in Ukraine in the 60-80's of the twentieth century the path to the standardized training implementation was laid by school pedagogical teams, headed by V.O. Sukhomlinsky and G.Ye. Hlushchenko. The article also identifies the priority measures for practical implementation of standardized educational activities of schoolchildren

2019 marked 20 years since EU Member States decided to create a joint EU approach to security and defense. The paper raises the question on finding new approaches to provide security and defense in Europe in the current context, as well as the formation of a new paradigm for research on regional security in Europe. Traditional approaches to the study of European integration (neofunctionalism and intergovernmentalism) are of little use for theorizing the development of European defense in conditions of new challenges and threats to national and regional security, as well as transatlantic solidarity violations. The article studies European Strategic Autonomy (ESA), which refers to the ability of the European Union, in conjunction with Member States, to independently determine its own priorities according to which to take decisions and implement them in the fields of foreign policy, security and defense. ESA is not synonymous with independence, nor does it deny membership in military-political alliances, since a more realistic scenario implies positioning itself as a European pillar of NATO. The implementation of the idea of building a "european sovereignty" in the field of security and defense implies that the European Union should take bigger responsibility for its own security, the security of its neighbors, andshould strengthen its role in transatlantic relations without opposing NATO. In order to move from rhetoric to concrete policy steps, the EU needs to develop a plan of measures for political, institutional and industrial action. It means that achieving real autonomy requires time and joint efforts by EU institutions and Member State governments. However, political and institutional autonomy can be built exclusively within the whole Union, while military-industrial autonomy can be initiated and implemented by a group of the most economically and technologically advanced EU Member States. ; В 2019 г. исполнилось 20 лет, как государства-члены ЕС решили выработать общий подход в сфере безопасности и обороны. Авторы рассматривают вопрос о поиске новых подходов к обеспечению безопасности и обороны в Европе в современных условиях, а также формирования новой парадигмы исследований проблем обеспечения региональной безопасности в Европе. Традиционные подходы к исследованию европейской интеграции (неофункционализм и межправительственный подход) малопригодны для теоретизации развития европейской обороны в условиях новых вызовов и угроз национальной и региональной безопасности, а также нарушения трансатлантической солидарности. В статье исследуется Европейская стратегическая автономия, под которой понимается возможность Европейского Союза совместно с государствами-членами самостоятельно определять собственные приоритеты, в соответствии с которыми принимать решения и реализовывать их в сфере внешней политики, безопасности и обороны. Европейская стратегическая автономия не является синонимом независимости, как и не означает отказ от членства в военно-политических альянсах, поскольку более реалистичный сценарий предполагает ее позиционирования как европейского столба в НАТО. Реализация идеи построения «европейского суверенитета» в сфере безопасности и обороны предусматривает, что Европейский Союз должен взять на себя большую ответственность за собственную безопасность, безопасность своих соседей, а также усилить свою роль в трансатлантических отношениях, противопоставляя себя НATO. Чтобы перейти от риторики к конкретным политическим шагам, ЕС должен разработать план мероприятий по деятельности в политическом, институциональном и промышленном измерении. Это означает, что достижение реальной автономии требует времени и совместных усилий институтов ЕС и правительств государств-членов. При этом политическая и институциональная автономия может быть построенаисключительно в пределах всего Союза, тогда как военно-промышленная автономия может быть инициирована и реализована группой наиболее экономически и технологически развитых государств-членов ЕС. ; У 2019 р. виповнилося 20 років, відколи держави-члени ЄС вирішили виробити спільний підхід у сфері безпеки та оборони. Автори порушують питання щодо пошуку нових підходів до забезпечення безпеки і оборони в Європі в сучасних умовах, а також формування нової парадигми досліджень проблем забезпечення регіональної безпеки в Європі. Традиційні підходи до дослідження європейської інтеграції (неофункціоналізм та міжурядовий підхід) малопридатні для теоретизації розвитку європейської оборони в умовах нових викликів і загроз національній та регіональній безпеці, а також порушення трансатлантичної солідарності. Проаналізована Європейська стратегічна автономія, під якою розуміється можливість Європейського Союзу спільно з державами-членами самостійно визначати власні пріоритети,відповідно до яких приймати рішення і реалізовувати їх в сфері зовнішньої політики, безпеки і оборони. Європейська стратегічна автономія не є синонімом незалежності, як і не означає відмову від членства у військово-політичних альянсах, оскільки більш реалістичний сценарій передбачає її позиціювання як європейського стовпа в НАТО. Реалізація ідеї побудови «європейського суверенітету» в сфері безпеки і оборони передбачає, що Європейський Союз має взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку, безпеку своїх сусідів, а також посилити свою роль у трансатлантичних відносинах, не протиставляючи себе НATO. Для того, щоб перейти від риторики до конкретних політичних кроків, ЄС має розробити план заходів щодо діяльності в політичному, інституційному і промисловому вимірах. Це означає, що досягнення реальної автономії вимагає часу і спільних зусиль інститутів ЄС та урядів держав-членів. При цьому політична і інституційна автономія може бути побудова виключно в межах всього Союзу, тоді як військово-промислова автономія може бути ініційована і реалізована групою найбільш економічно й технологічно розвинутих держав-членів ЄС.

Problem setting. In different epochs, the state-building processes in Ukraine had characteristic features that should be taken into account today. The achievements of the Central Rada, the Hetmanate, the Directory, and the Soviet government in Ukraine reveal the complex external and internal circumstances of state-building. Political leaders of this period pursued their own principles of governance, often ignoring the lessons of the past. Under each government, there were different views among the political electorate on this issue, which did not always reflect the interests of the people of Ukraine, and important decisions were generally made to please Western Europe.Recent research and publications analysis. Historical events of the early XXth century in Eastern Galicia are interesting for researchers of various specialities. In particular, V. Velykochyi, L. Volosianko, Yu. Zaitsev, S. Kobuta, O. Krasivskyi, M. Lytvyn, K. Mytsan, I. Pater, H. Poslavska, O. Rublov, O. Reient, Yu. Slyvka, V. Soldatenko, I. Soliar and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Modern problems of state-building in Ukraine and the participation of representatives of national minorities in them need a thorough scientific substantiation. In this regard, the direction of previously unresolved issues concerning the current state-building practices of the past years is singled out.Taking into account the lessons of national history, identifying the relationship between historical experience and modern problems, ensuring certain heredity, combining Ukrainian achievements with the achievements of world practice of state-building determines the topicality of the problem.Paper main body. Meaningful experience of state-building must be taken into account when reforming modern state structures and, in particular, regarding the definition of powers, tasks, cooperation of various branches of government. Nevertheless, the events of 1917 – 1920ies haven't been studied enough, because the understanding of the achievements and miscalculations of Ukrainian state-building of the revolutionary era would help to outline the strategic understanding of Ukraine's tasks at the present stage.In October 1918 after the collapse of the Austro-Hungarian Empire, the Ukrainians of Western Ukraine began preparations to create their own independent state. In the western Ukrainian lands, although the state revival took place under the significant influence of the events in the Dnieper region, in almost all aspects the desire of Western Ukrainians to gain state independence was radically different from the attempts of Eastern Ukrainians.In a short time, the West Ukrainian People's Republic managed to create a fairly effective system of public administration, based on the constitutional practice of Austria.Already in the first months in Western Ukraine, central and local public administration bodies were formed: the Ukrainian National Council, the State Secretariat, State Secretaries, County National Councils, County Commissioners, Public and City Councils, and Public and City Commissioners.The courts were independent of other branches of government, according to the law of November 21, 1918, and the Highest State Court in Lviv, following the Austrian model, was the Supreme court institution.The West Ukrainian People's Republic managed to ensure stability and order on its territory, despite the war, and it was even passed the Law on Land (April 14, 1919) and introduced its own currency – hryvnia and karbovantsi. Prompt and effective creation of public administration is a unique achievement in the whole of Eastern Europe. It was an ideal model of a modern European democratic state governed by the rule of law – the result of the propensity of Galicians to social organization, which developed significantly in the pre-war decade.The Act of Unity became a powerful manifestation of the will of Ukrainians to ethnic and territorial consolidation, evidence of their dynamic self-identification, and the formation of a political nation.Conclusions of the research and prospects for further studies. The experience of Ukrainian state-building is important for today, as it makes it possible to anticipate similar situations and avoid mistakes. The West Ukrainian People's Republic has left a noticeable mark in the development of Ukrainian national statehood. For the first time since the Galician-Volyn era, Western Ukrainians gained national independence. Important reforms have been carried out in many spheres of public life. An effective system of central and local authorities and administration, health care, education, publishing, and a capable Ukrainian Galician Army was created.The main achievement of the events of 1917 – 1920 was the revival of the idea of Ukrainian statehood and national-state consciousness of the population of Ukraine, and a new generation of Ukrainian intellectuals picked up the concept of the national-state building. ; Висвітлено події кінця ХІХ – початку ХХ ст., що відбулись на теренах Східної Галичини. Розглянуто становлення держави, законодавче формулювання важливості встановлення меж національного та етнічного структурування населення за відсотковим складом представників національних меншин у Західноукраїнській Народній Республіці (далі – ЗУНР) та юридичне обґрунтування перспектив українського етносу як титульного та національних меншин щодо представництва у структурах державного апарату та місцевого самоврядування. Досліджено, що процеси державoтвoрення ЗУНР початку ХХ ст. переконливо вказують на наявність і готовність українства власними силами будувати свою державу та управлінські структури, які у той період вражали досконалістю.

The concept of "strategic communications" has recently become popular in the field of social communications. In the early 2000s the term was used mainly in the military, political and scientific circles of the USA and some European countries. Now there are many studies of strategic communications. This concept is being actively used in scientific works and official regulatory documents both in the world and in Ukraine. At the same time, there is still no generally accepted definition of what strategic communications are, how this system complex should be used in special works, and what is their goal. This creates uncertainty and discussions around even the basic components of this theoretical and practical phenomenon. The article considers the existing concepts of strategic communications, the main functions and components of the concept, analyzes individual considerations of researchers and offers a generalized interpretation of the term. The basic approaches to the definition of strategic communications are systematized, their characteristics are highlighted. The individual tasks that need to be resolved while preparing an effective strategic communications program are emphasized. It is determined that the elements of strategic communications consist of the objects of strategy, communication theory and methodology. It is proved that an effective system of strategic communications is a relevant indicator of the success of the organization and implementation of the political program, it contributes to the development of institutions and guarantees public support in times of crisis. It is noted that one of the main foundations of strategic communications is the promotion of the interests of the state, organization or company, and the lack of a systematic approach, the inefficient activities of the main participants in the process and the unstable implementation of organizational or political strategic decisions reduce the influence of the organization mechanism or public administration as a whole. ; Понятие «стратегические коммуникации» относительно недавно стало популярным в сфере социальных коммуникаций. В начале 2000-х гг. термином пользовались преимущественно в военных, политических и научных кругах США и некоторых европейских стран. Сейчас насчитывается большое количество исследований стратегических коммуникаций, это понятие активно начинают использовать в научных трудах и официальных нормативных документах как в мире, так и в Украине, однако общепринятого определения того, что представляют собой стратегические коммуникации, как этот системный комплекс должен использоваться в специальных работах, а также что является их конечной целью, пока не существует. Это порождает неопределенность и дискуссии вокруг даже базовых составляющих данного теоретико-практического феномена. В статье рассмотрены существующие концепции стратегических коммуникаций, основные функции и компоненты понятия, осуществлен анализ отдельных соображений исследователей, предложено обобщенное толкование термина. Систематизированы основные подходы к определению стратегических коммуникаций, выделены их характеристики. Подчеркнуты отдельные задачи, которые необходимо решить при подготовке эффективной программы стратегических коммуникаций. Определено, что элементы стратегических коммуникаций состоят из объектов стратегии, теории коммуникации и методологии. Доказано, что эффективная система стратегических коммуникаций является релевантным показателем успешной деятельности организации и реализации политической программы, способствует развитию институтов и гарантирует поддержку общества в кризисные моменты. Отмечено, что одной из главных основ стратегических коммуникаций является содействие реализации интересов государства, организации или компании, а отсутствие систематического подхода, неэффективная деятельность основных участников процесса и нестабильная реализация организационных или политических стратегических решений уменьшают влияние механизма организации или государственного управления в целом. ; Поняття «стратегічні комунікації» відносно недавно стало популярним у сфері соціальних комунікацій. На початку 2000-х рр. цим терміном послуговувалися переважно у військових, політичних та наукових колах США та деяких європейських країн. Наразі налічується велика кількість досліджень стратегічних комунікацій, це поняття активно починають використовувати в наукових працях та офіційних нормативних документах як у світі, так і в Україні, однак загальноприйнятого визначення того, що являють собою стратегічні комунікації, як цей системний комплекс має студіюватися у спеціальних роботах та що є їх кінцевою метою, допоки не існує. Це породжує певні непорозуміння та дискусії навколо навіть базових складових цього теоретико-практичного феномену. У статті розглянуто існуючі концепції стратегічних комунікацій, основні функції і компоненти поняття, здійснено аналіз окремих міркувань дослідників, запропоновано узагальнене тлумачення терміна. Систематизовано основні підходи до визначення стратегічних комунікацій, виокремлено їхні характеристики. Підкреслено окремі завдання, що необхідно розв'язати під час підготовки ефективної програми стратегічних комунікацій. Визначено, що елементи стратегічних комунікацій складаються з об'єктів стратегії, теорії комунікації та методу. Доведено, що ефективна система стратегічних комунікацій є релевантним показником успішної діяльності організації та реалізації політичної програми, сприяє розвитку інститутів і гарантує підтримку суспільства в кризові моменти. Наголошено на тому, що однією з головних засад стратегічних комунікацій є сприяння реалізації інтересів держави, організації чи компанії, натомість відсутність систематичного підходу, неефективна діяльність головних учасників процесу і нестабільна реалізація організаційних чи політичних стратегічних рішень зменшують вплив механізму організації чи державного управління загалом.

Розкрито історичні корені проблем нормування навчальної діяльності школярів і усунення навчальних перевантажень, а також погляди на ці проблеми видатних педагогів минулого. На основі аналізу сучасних педагогічних, медико-гігієнічних і кримінологічних досліджень визначено довгий ланцюг небезпечних наслідків аномальних навчальних перевантажень школярів. До аномалій-наслідків належать: утрата вчителями можливості реалізувати принцип доступності навчання й інші дидактичні принципи; утрата учнями бажання навчатись; механічне заучування навчального матеріалу, що може привести навіть до отупіння; примусовий характер навчальної діяльності учнів і зумовлена ним авторитарність учителів; нульовий (провальний) рівень засвоєння математики, фізики, хімії та інших навчальних предметів; катастрофічно високий рівень захворюваності школярів; недисциплінованість, педагогічна занедбаність учнів, що, у свою чергу, стає причиною правопорушень неповнолітніх та ін. Розглянуто взаємозв'язок та кумулятивну дію навчальних перевантажень і породжуваних ними аномальних явищ навчально-виховного процесу. Обґрунтувано необхідність і можливість усунення перевантажень і забезпечення нормування навчальної діяльності школярів на державному рівні. Розглянуті значні резерви щодо практичного вирішення цих проблем, пов'язані із вітчизняним досвідом 20-х рр. ХХ ст. розробки стислих програм і посібників для слухачів робітфаків і сучасним досвідом реформування змісту освіти в Сінгапурі. У цьому контексті наведено також дані про те, що в Україні шлях до реалізації нормованого навчання прокладали в 60-80-х рр. ХХ ст. шкільні педагогічні колективи, очолювані В.О. Сухомлинським і Г.Є. Глущєнко. У статті визначено також першочергові заходи щодо практичного запровадження нормованої навчальної діяльності школярів. Підкреслено, що вирішення розглянутих у статті дидактичних і виховних проблем сприятиме удосконаленню професійної орієнтації учнівської молоді, успішній реалізації Програми «Освіта протягом усього життя» і зниженню рівня трудової міграції в Україні ; Раскрыты исторические корни проблем нормирования учебной деятельности школьников и устранения учебных перегрузок, а также взгляды на эти проблемы выдающихся педагогов прошлого.На основе анализа современных педагогических, медико-гигиенических и криминологических исследований определена длинная цеп опасных последствий аномальних учебных перегрузок школьников. До аномалій-последствий относятся: потеря учителями возможности реализовать принцип доступности обучения и другие дидактические принципы; потеря учащимися желания учиться, механическое заучивание ученого материала, что может привести даже к отупению; принудительный характер учебной деятельности и обусловленная этим авторитарность учителей; нулевой (провальный) уровень засвоєння математики, фізики, химии и других учебных предметов, катастрофически высокий уровень заболеваемости школьников, недисциплинированность, педагогическая запущенность учащихся, что, в свою очередь, становится причиной правонарушений несовершеннолетних и т.д. Рассмотрены взаимосвязь и кумулятивное действие учебных перегрузок и порождаемых ними аномальних явлений учебно-воспитательного процесса. Обоснованы необходимость и возможность устранения перегрузок и обеспечения нормирования учебной деятельности школьников на государственном уровне. Рассмотрены значительные резервы относительно практического решения этих проблем, связанные с отечественным опытомРазработки сжатых программ и учебников для слушателей рабфаков (20-х гг. ХХ в.) и современным опытом реформирования содержания школьного образования в Сингапуре. В этом контексте приведены также данные о том, что в 60-80-х гг. ХХ в. путь к реализации нормированного обучения в Украине прокладывали школьные педагогические коллективы, возглавляемые В.А. Сухомлинским и Г.Е. Глущенко. В статье определены первоочередные мероприятия по практическому осуществлению нормированной учебной деятельности школьников. Подчеркнуто, что решение рассмотренных в статье дидактических и воспитательных проблем будет способствовать совершенствованию профессиональной ориентации учащейся молодежи, успешной реализации Программы «Образование в продолжение всей жизни» и снижению уровня трудовой миграции в Украине ; The deep historical roots of the problems in schoolchildren's educational activity normalizing and educational overloads elimination, as well as standpoints of outstanding teachers of the past in these problems are revealed. On the basis of the modern pedagogical, medical-hygienic and criminological studies analysis, the long chain of dangerous consequences of the abnormal educational overload in schoolchildren is determined. The consequences of anomalies include: the loss of teachers' ability to implement the principle of training accessibility and other didactic principles; loss of students' desire to learn; mechanical learning of an educational material, which can even lead to torpidity; compulsory nature of pupils' learning activity and the authoritarianism of teachers, caused by it; zero (failure) level of mastering mathematics, physics, chemistry and other subjects; dramatically high morbidity of schoolchildren; lack of discipline, pedagogically neglected children, which in turn becomes the cause of juvenile delinquency and so on. The necessity and possibility of overloads elimination and normalizing the educational activity of schoolchildren at the government level is substantiated. Significant reserves have been considered for a practical solution to these problems, related to the domestic experience of the 1920s in the development of tightly scheduled curricula and manuals for trainees, with the current experience in reforming the content of education in Singapore. In this context, there is also evidence that in Ukraine in the 60-80's of the twentieth century the path to the standardized training implementation was laid by school pedagogical teams, headed by V.O. Sukhomlinsky and G.Ye. Hlushchenko. The article also identifies the priority measures for practical implementation of standardized educational activities of schoolchildren

Im Fokus der bildungshistorischen und doppelbiografischen Dissertation steht die Darstellung des vielseitigen Reformengagements der Torhorst-Schwestern Adelheid und Marie im (Aus-) Bildungswesen der Weimarer Republik. Die Begriffe "Reform" und "Engagement" stellen tragende inhaltliche Signaturen der quellenbasierten Annäherung an das Geschwisterpaar dar. Thematisiert werden ihre Berufsbiografien in ihren jeweiligen bildungspolitischen sowie bildungspraktischen Wirkungskreisen – inmitten der ersten "echten" deutschen Demokratie. Die Studie zielt insbesondere darauf ab, den Kreis der bildungshistorischen Repräsentantinnen für eine konstruktive Ausgestaltung des (Fort-)Bildungswesens im Sinne eines notwendigen, aber nicht realisierten Modernisierungs- und Demokratisierungsprozesses in jenem Zeitraum zu erweitern. Die Aufarbeitung des bisher in der bildungsgeschichtlichen Forschung weitestgehend unbekannten Schaffens vermag es, den vielschichtigen Bedeutungsebenen von Schulreform(en) und Reformpädagogik gerecht(er) zu werden. Die Arbeit intendiert zudem eine Horizonterweiterung des bildungshistorischen Blickfeldes – vor allem in Bezug auf bildungspolitische und schulpraktische Realisierungen von essenziellen Reformen in den Bereichen sekundärer (Aus-)Bildungseinrichtungen. Die Schwestern bestimmten sowohl als kommunalpolitische als auch als schulpraktische Akteure die neue Praxis und die neuen Anforderungen der demokratischen Staatsform mit. Adelheid Torhorst kämpfte – über ihren kommunalen Verantwortungsradius hinausreichend – aktiv im Rahmen ihrer von 1924–1931 andauernden Mitgliedschaft im Bund der Freien Schulgesellschaften (BFS) für eine gesamte Weltlichkeit des deutschen Schul- und (Aus-)Bildungswesens. Beide Frauen mussten auf ihren Tätigkeitsebenen erfahren, dass ihre immer stärker werdenden sozialistisch geprägten Vorstellungen bezüglich der deutschen Bildungslandschaft Illusionen blieben. Vielmehr erkannten sie zunehmend einen Zusammenhang zwischen den etablierten Machtstrukturen; ein gesellschaftlicher Fortschritt, der sich in ihren Augen in einem sozial durchlässigen und weltlichen Bildungswesen formierte, erforderte vor allem strukturelle Veränderungen. Für diese jedoch gab es keine gesellschaftlichen und politischen Mehrheiten. Die doppelbiografische Perspektive mit dem Fokus auf das Bleibende des Reformengagements sensibilisiert für gegenwärtige bildungspolitische Streitfragen. Der kritisch-reflexive Blick geht zunächst mit einer Würdigung der qualifizierenden deutschen (Aus-) Bildungslandschaft einher; schätzt die liberalen Errungenschaften wie die Entscheidungsfreiheit der Eltern in Bezug zum Besuch des Religionsunterrichts ihrer Kinder als ein Privileg einer demokratischen, sozial offenen Gesellschaft. Es braucht in einer herausfordernden Zukunft mehr denn je mutige Akteure mit progressivem Reformpotenzial. Das wegweisende Engagement der Torhorst-Schwestern stand im Kontext eines schulischen sowie gesellschaftlichen Fortschrittgedankens, der sowohl die Moderne positiv prägt und trägt, der aber auch für deren Krisen und Konflikte steht. Im gegenwärtigen (Aus-)Bildungswesen entstehen ebenso immer wieder neue Spannungen und Reformbedarfe, die es gilt, mit entsprechenden bildungspolitischen Richtlinien "von oben" gesetzlich neu zu reglementieren – mit Leben gefüllt werden sie mit dem Engagement "von unten". ; This dissertation, an educational history and double biography, focuses on the Torhorst sisters, Adelheid and Marie, and on their engagement in the educational reform movement that took place within the Weimar Republic's education system. The terms "reform" and "engagement" are related to the relevant library reference numbers used in a study of the siblings based on original sources. This work looks at their professional biographies as pertaining to their work on educational policies and practices that took place in the context of the first "real" German democracy. It aims to broaden the scope of the history of education to include those who advocated for a progressive redesign of (continuing) education that was in keeping with processes of modernization and democratization that at the time were urgently needed but never fully carried out. By examining a largely unknown topic and unpacking the complex layers of meaning that were part of the school and educational reform movements, this study fills a gap within the field of the history of education. In addition, this work seeks to contribute to the history of education, in terms of understanding the educational policy and school practices that were necessary to implementing essential reforms within secondary schools and vocational training institutions. As players in local politics and in addressing issues related to school policies, the sisters influenced the development of the democratic form of government's new practices and standards. Going well beyond her local duties, as a member of the "Bund der Freien Schulgesellschaften" (BFS) from 1924 to 1931, Adelheid Torhorst actively fought for the complete secularization of the German school and vocational training systems. It was through their work that both sisters discovered that their ideas about the German educational system, which were increasingly influenced by socialism, would remain mere illusions. Over time, they also increasingly recognized that there was a connection between potential reform and the established structures of power. Social progress, which in their view took shape within a socially open and secular educational system, required above all structural changes. The young democracy lacked, however, the social and political majorities that would have been necessary to bring about such changes. By concentrating on the lasting influence of the reform movement, the double-biographical perspective draws attention to contemporary debates in educational policy. The critical-reflexive view is closely tied to understanding the requirements of the German educational and vocational training system; such a view values liberal achievements like the fact that one of the privileges of a democratic, socially open society is the freedom that parents have to choose if their children attend religion classes. For a future likely marked by challenge, courageous individuals with progressive visions for reform will be needed more than ever. The Torhorst sisters' path-breaking engagement in the educational reform movement took place at a time in which most shared the belief that progress in schools and society would positively shape and be shaped by modernity, but most were also aware that such progress would create crises and conflicts. In the current educational and vocational training systems, new sources of tension and needs for reform are constantly arising. These issues need to be regulated "from above" with legislation that establishes appropriate educational policy guidelines. But it is only with the engagement of those "from below" that they will actually be put into practice.

The burden of large and rare copy number genetic variants (CNVs) as well as certain specific CNVs increase the risk of developing schizophrenia. Several cognitive measures are purported schizophrenia endophenotypes and may represent an intermediate point between genetics and the illness. This paper investigates the influence of CNVs on cognition. We conducted a systematic review and meta-analysis of the literature exploring the effect of CNV burden on general intelligence. We included ten primary studies with a total of 18,847 participants and found no evidence of association. In a new psychosis family study, we investigated the effects of CNVs on specific cognitive abilities. We examined the burden of large and rare CNVs (>200 kb, <1% MAF) as well as known schizophrenia-associated CNVs in patients with psychotic disorders, their unaffected relatives and controls (N = 3428) from the Psychosis Endophenotypes International Consortium (PEIC). The carriers of specific schizophrenia-associated CNVs showed poorer performance than non-carriers in immediate (P = 0.0036) and delayed (P = 0.0115) verbal recall. We found suggestive evidence that carriers of schizophrenia-associated CNVs had poorer block design performance (P = 0.0307). We do not find any association between CNV burden and cognition. Our findings show that the known high-risk CNVs are not only associated with schizophrenia and other neurodevelopmental disorders, but are also a contributing factor to impairment in cognitive domains such as memory and perceptual reasoning, and act as intermediate biomarkers of disease risk. ; This work was supported by the Medical Research Council (G0901310) and the Wellcome Trust (grants 085475/B/08/Z, 085475/Z/08/Z). This study was supported by the NIHR Biomedical Research Centre at University College London Hospitals NHS Foundation Trust and University College London and by the NIHR Biomedical Research Centre for Mental Health at the South London and Maudsley NHS Foundation Trust at King's College London. Further support to EB: Mental Health Research UK's John Grace QC award, BMA Margaret Temple grants 2016 and 2006, MRC—Korean Health Industry Development Institute Partnering Award (MC_PC_16014), MRC New Investigator Award and a MRC Centenary Award (G0901310), National Institute of Health Research UK post-doctoral fellowship, the Psychiatry Research Trust, the Schizophrenia Research Fund, the Brain and Behaviour Research foundation's NARSAD Young Investigator Awards 2005, 2008, Wellcome Trust Research Training Fellowship, the NIHR Biomedical Research Centre at UCLH, and the NIHR Biomedical Research Centre for Mental Health at the South London and Maudsley NHS Foundation Trust and Institute of Psychiatry King's College London. Further support to co-authors: The Brain and Behaviour Research foundation's (NARSAD's) Young Investigator Award (Grant 22604, awarded to CI). The BMA Margaret Temple grant 2016 to JT. A 2014 European Research Council Marie Curie award to A Díez-Revuelta. HI has received funding from the European Union's Horizon 2020 research and innovation programme under the Marie Sklodowska-Curie grant agreement No 747429. A Medical Research Council doctoral studentship to JH-S, IA-Z and AB. A Mental Health Research UK studentship to RM. VB is supported by a Wellcome Trust Seed Award in Science (200589/Z/16/Z). FWO Senior Clinical Fellowship to RvW. The infrastructure for the GROUP consortium is funded through the Geestkracht programme of the Dutch Health Research Council (ZON-MW, grant number 10-000-1001), and matching funds from participating pharmaceutical companies (Lundbeck, AstraZeneca, Eli Lilly, Janssen Cilag) and universities and mental health care organisations (Amsterdam: Academic Psychiatric Centre of the Academic Medical Centre and the mental health institutions: GGZ Ingeest, Arkin, Dijk en Duin, GGZ Rivierduinen, Erasmus Medical Centre, GGZ Noord Holland Noord. Groningen: University Medical Centre Groningen and the mental health institutions: Lentis, GGZ Friesland, GGZ Drenthe, Dimence, Mediant, GGNet Warnsveld, Yulius Dordrecht and Parnassia psycho-medical centre The Hague. Maastricht: Maastricht University Medical Centre and the mental health institutions: GGZ Eindhoven en De Kempen, GGZ Breburg, GGZ Oost-Brabant, Vincent van Gogh voor Geestelijke Gezondheid, Mondriaan, Virenze riagg, Zuyderland GGZ, MET ggz, Universitair Centrum Sint-Jozef Kortenberg, CAPRI University of Antwerp, PC Ziekeren Sint-Truiden, PZ Sancta Maria Sint-Truiden, GGZ Overpelt, OPZ Rekem. Utrecht: University Medical Centre Utrecht and the mental health institutions Altrecht, GGZ Centraal and Delta). The Santander cohort was supported by Instituto de Salud Carlos III (PI020499, PI050427, PI060507), SENY Fundació (CI 2005-0308007), Fundacion Ramón Areces and Fundacion Marqués de Valdecilla (API07/011, API10/13). We thank Valdecilla Biobank for providing the biological PAFIP samples and associated data included in this study and for its help in the technical execution of this work; we also thank IDIVAL Neuroimaging Unit for its help in the acquisition and processing of imaging PAFIP data.

O queijo artesanal serrano (QAS) é produzido a partir de leite cru, tornando-se um meio propício para a multiplicação de micro-organismos patogênicos. O processo de maturação envolve fatores físicos, químicos e microbiológicos que desfavorecem o desenvolvimento de patógenos. Diante disso, a legislação exige um período mínimo de 60 dias de maturação, porém, de acordo com a IN nº 30, de 7 de agosto de 2013 e com o Decreto nº 9.013, de 29 de março de 2017, pode-se considerar a possibilidade de reduzir esse tempo, desde que estudos científicos comprovem que não há alteração da inocuidade do produto. O objetivo do trabalho foi avaliar a qualidade microbiológica de QAS, em 19 queijarias da Serra Catarinense, com 14, 21, 28 e 35 dias de maturação e verificar qual período atenderia aos limites microbiológicos. Foram objetos de estudo 76 amostras de QAS, 19 amostras de água e 19 amostras de leite cru. Os micro-organismos pesquisados seguiram a Portaria nº 146, de 07 de março de 1996. A pesquisa e quantificação de coliformes a 30°C, E. coli e Staphylococcus coagulase-positiva, seguiram protocolos de Silva et al. (2010), utilizando Petrifilm™. A pesquisa de Salmonella spp. seguiu Silva et al. (2010) e a pesquisa de Listeria monocytogenese e a quantificação de aeróbios mesófilos seguiram a Instrução Normativa nº 30, de 26 de junho de 2018. Para avaliação da potabilidade da água foi realizada a técnica do Número Mais Provável (NMP), seguindo a IN nº 30/2018 e a Portaria de Consolidação nº 5, de 28 de setembro de 2017. Os resultados passaram por teste de Análise de Variância e Regressão Linear do pacote estatístico SAS com significância (p < 0.05). Nesse estudo, não foi possível determinar um período de maturação seguro para comercialização. Aos 35 dias de maturação, 14 propriedades ainda apresentaram quantificações acima do limite para os micro-organismos descritos na legislação. Em uma das propriedades, foi detectada a presença de L. monocytogenes nos quatro períodos avaliados, demonstrando que a maturação não foi eficiente para eliminar o patógeno. A qualidade microbiológica do leite não foi satisfatória, sendo que 63,16% das amostras estavam fora dos padrões. Com relação à potabilidade da água das queijarias, 52,63% das amostras analisadas apresentaram resultados insatisfatórios. A pesquisa indicou heterogeneidade nos padrões higiênico-sanitários das queijarias, demonstrando que são necessárias capacitações em Boas Práticas Agropecuárias e Boas Práticas de Fabricação, apoio de instituições, fiscalização periódica e comprometimento dos produtores para padronização do processo. ; Artisanal mountain cheese (queijo artesanal serrano; AMS) is produced from raw milk, which makes it a suitable medium for the multiplication of pathogenic microorganisms. The ripening process involves physical, chemical and microbiological factors unfavorable to pathogen development. For this reason, the Brazilian legislation requires a minimum ripening time of 60 days. However, according to Normative Instruction (NI) no 30, of August 7, 2013, and Decree no. 9.013, of March 29, 2017, this time can be reduced provided that scientific studies show that there is no alteration in the safety of the product. This study aimed to evaluate the microbiological quality of AMS in 19 cheese factories in the Serra Catarinense region, at 14, 21, 28 and 35 days of ripening, and to determine which period would meet the microbiological limits. A total of 76 samples of AMS, 19 samples of water and 19 samples of raw milk were studied. The microorganisms were investigated following Ordinance no. 146, of March 7, 1996. The investigation and count of coliforms at 30 °C, E. coli and coagulase-positive Staphylococcus followed protocols by Silva et al. (2010), using Petrifilm™. The investigation of Salmonella spp. followed Silva et al. (2010), whereas the investigation of Listeria monocytogenese and count of mesophilic aerobes followed NI no. 30, of June 26, 2018. Water potability was evaluated by the Most Probable Number (MPN) technique, in accordance with NI no. 30/2018 and Consolidation Ordinance no. 5, of September 28, 2017. Results were tested by Analysis of Variance and Linear Regression using the SAS statistical package with significance determined at p < 0.05. No safe ripening period for sale could be determined. At 35 days of ripening, 14 farms still showed counts above the limit for the microorganisms described in the legislation. On one of the farms, the presence of L. monocytogenes was detected in the four evaluated periods, demonstrating that ripening was not efficient to eliminate the pathogen. The microbiological quality of the milk was not satisfactory, with 63.16% of the samples not conforming to the standards. As regards the potability of the water used in the cheese factories, 52.63% of the analyzed samples showed unsatisfactory results. The research revealed heterogeneity in the hygienic-sanitary standards adopted by the cheese factories, indicating that there is a need for training in Good Agricultural Practices and Good Manufacturing Practices, support from institutions, periodic inspection and commitment of producers to standardize the process.

Most individuals will experience one or more extremely traumatic events during their lifetime. For the most part, humans are resilient and have a tremendous capacity to bounce back from hardships; however, for a critical minority, trauma can result in debilitating symptoms, including posttraumatic stress disorder (PTSD). Historically, sleep disturbance and inflammation were viewed as symptoms or consequences of PTSD; however, recently there has been a shift towards conceptualizing sleep disturbance and inflammation as early indications of mental health issues to come. This thesis examined the inextricable link between stress, sleep, and inflammation, and how gaining a better understanding of these interconnected systems could be harnessed to develop enhanced treatments for populations with stress-related symptoms and disorders. Study I investigated the effect of standardized sleep therapy on posttraumatic stress symptoms, as well as the gene expression pathways that may mediate this effect in sleep disturbed military service members with PTSD (n =39) and controls without PTSD (n = 27). At baseline, participants diagnosed with insomnia and/or obstructive sleep apnea received a combination of 4 to 8 biweekly sessions of cognitive behavioral therapy for insomnia (CBT-I), and automatic positive airway pressure therapy. Results indicated that 22.6% of participants with PTSD had clinically meaningful posttraumatic stress symptom reduction following standardized sleep therapy. Posttraumatic stress symptoms were linked to increased expression of genes associated with immune response systems, which were downregulated with symptom reduction at follow-up. In order to investigate alternative interventions that may improve sleep quality and potentially provide additional benefits for stress-related disorders, Study II was a metaanalysis to determine the effect of mindfulness meditation on sleep quality outcomes in sleep disturbed adults with various mental and physical health conditions. To assess for relative efficacy, mindfulness meditation was compared to evidence-based sleep treatments (like CBT-I and medication) and time/attention-matched interventions to control for placebo effects, which were analyzed separately. The results indicated that mindfulness meditation had a similar effect on sleep quality compared to the evidence-based sleep treatments and was superior to the time/attention matched placebo controls. However, the strength of this evidence was low to moderate, so some doubt remains. Stress, Sleep, and Inflammation Once mindfulness meditation was established as a potential intervention to improve sleep quality, Study III investigated if sleep quality improvements, following a 4-week mindfulness-based integrative medicine program, were associated with reductions in posttraumatic stress, anxiety, depression, and postconcussion symptoms in sleep disturbed military service members with mild traumatic brain injury (n = 93). The secondary aim was to determine if sleep quality improvements were associated with decreases in protein levels of inflammation. Results indicated that sleep quality improvements, following the intervention, were linked to reductions in posttraumatic stress and other neurobehavioral symptoms, but not to inflammation. Moreover, 65.8% of participants with PTSD had clinically meaningful posttraumatic stress symptom reduction at follow-up. While we found some evidence that posttraumatic stress symptoms were reduced following the mindfulness-based integrative medicine program, this program required almost 30 treatment hours. This may be an excessive treatment duration when mindfulness meditation is used in populations with less severe symptoms. As such, Study IV investigated the effect of a brief 5-week (7.5-hour) mindfulness meditation program on perceived stress symptoms in moderately stressed healthcare professionals. Participants were randomized to the mindfulness-based self-care (MBSC) group (n = 43) or the life-as-usual control group (n = 35). Results indicated that the meditation group had larger reductions in perceived stress, and these reductions were maintained two months following the completion of the program. Taken together, the findings of these four studies led to some important conclusions regarding the link between stress, sleep, and inflammation. While mindfulness research is still in its infancy, these preliminary results suggest that mindfulness meditation is effective in improving sleep in adult populations with various mental and physical health conditions (Study II). Less intense mindfulness meditation programs (7.5 hours) may be beneficial to reduce perceived stress, which could potentially prevent the development of more severe mental health conditions (Study IV). While 22.6% of individuals with PTSD had reduced posttraumatic stress symptoms following standardized sleep therapy (Study I), 65.8% of individuals with PTSD had reduced posttraumatic stress symptoms following the mindfulness-based integrative medicine program (Study III). There was some evidence that a relationship exists between sleep quality improvements, decreases in gene expression levels of inflammation, and reductions in posttraumatic stress symptoms; although the direction of causality cannot be determined (Study I and III). Clinical implications and recommendations for future research will be discussed.

Осложненная позвоночно-спинномозговая травма является важной не только медицинской, но и социально-экономической проблемой современного общества. Урбанизация, развитие высокоскоростных видов транспорта и активизация военных конфликтов обуславливают прогрессирующее увеличение количества пострадавших с указанной патологией. В отличие от ряда других социально значимых заболеваний от позвоночно-спинномозговой травмы страдает преимущественно наиболее трудоспособное население. Достижения современной медицины в большей степени способствуют снижению летальности, а не регрессу неврологических расстройств. Использование новых диагностических методов нейровизуализации и дорогостоящего хирургического инструментария, постоянное совершенствование восстановительного лечения больных с позвоночно-спинномозговой травмой увеличивают экономические затраты как на медицинскую, так и на социальную реабилитацию пострадавших.Большое количество экспериментальных и клинических исследований, усовершенствование методов хирургической коррекции и стабилизации поврежденного позвоночно-двигательного сегмента вызывают изменения тактики лечения пострадавших. Классификация травматических повреждений позвоночника имеет ключевое значение для определения тактических терапевтических подходов, сроков и объема хирургического вмешательства. Следование алгоритмам оказания помощи позволяет нивелировать негативные последствия травматического повреждения как позвоночника, так и спинного мозга, и способствует максимально возможному восстановлению неврологических функций.Последние десятилетия характеризуются постепенной заменой широко используемых «морфологических» классификаций травматических повреждений шейного отдела позвоночника на «клинические», основанных на ряде гетерогенных факторов, определяющих тактику лечения.В первой части обзора приведена детальная характеристика основных критериев, используемых при построении современных «клинических» классификаций травматических повреждений шейного отдела позвоночника на субаксиальном уровне. Также представлены современные взгляды на методы визуализации и алгоритмы определения необходимости выполнения поисковых диагностических процедур на этапе первичной госпитализации пациентов с подозрением на травматическое повреждение шейного отдела позвоночника. ; Ускладнена хребтово-спинномозкова травма є важливою не лише медичною, а і соціально-економічною проблемою сучасного суспільства. Урбанізація, розвиток високошвидкісних видів транспорту і активізація військових конфліктів зумовлюють прогресивне збільшення кількості постраждалих із зазначеною патологією. На відміну від низки інших соціально значущих захворювань від хребтово-спинномозкової травми страждає переважно найпрацездатніше населення. Досягнення сучасної медицини більшою мірою сприяють зниженню летальності, а не регресу неврологічних розладів. Використання нових діагностичних методів нейровізуалізації і дорогого хірургічного інструментарію, постійне вдосконалення відновного лікування хворих із хребтово-спинномозковою травмою збільшує економічні витрати як на медичну, так і на соціальну реабілітацію потерпілих.Велика кількість експериментальних та клінічних досліджень, удосконалення методів хірургічної корекції і стабілізації пошкодженого хребтово-рухового сегмента зумовлюють зміни тактики лікування постраждалих. Класифікація травматичних ушкоджень хребта має ключове значення для визначення тактичних терапевтичних підходів, термінів та обсягу хірургічного втручання. Дотримання алгоритмів надання допомоги дає змогу нівелювати негативні наслідки травматичного пошкодження як хребта, так і спинного мозку, та сприяє максимально можливому відновленню неврологічних функцій.Останні десятиліття характеризуються поступовою заміною широко використовуваних «морфологічних» класифікацій травматичних ушкоджень шийного відділу хребта на «клінічні», котрі ґрунтуються на низці гетерогенних чинників, які визначають тактику лікування.У першій частині огляду наведено детальну характеристику основних критеріїв, які використовують при побудові сучасних «клінічних» класифікацій травматичних ушкоджень шийного відділу хребта на субаксіальному рівні. Також представлено сучасні погляди на методи візуалізації і алгоритми визначення необхідності виконання пошукових діагностичних процедур на етапі первинної госпіталізації пацієнтів з підозрою на травматичне ушкодження шийного відділу хребта. ; Cervical spine and spinal cord injury is a significant medical and socio-economic problem of modern society. Ongoing urbanization, the development of high-speed modes of transport and the intensification of military conflicts lead to a progressive increase in the number of victims with this pathology. At the same time, unlike several other socially significant diseases, the category of the most employable population suffers from spinal injuries. Achievements of modern medicine to a much greater extent contribute to reducing the mortality of patients, rather than regression of neurological disorders. The usage of new diagnostic methods for neuroimaging and expensive surgical instruments, the continuous improvement of rehabilitation treatment of patients with spinal cord injury determine the progressively increasing costs for medical and social life support expenses.A large number of experimental and clinical studies, improvement of methods for surgical correction and stabilization of the damaged vertebral motor segment undoubtedly dictate certain changes in the tactics of treatment. The classification of traumatic spinal injuries is of key importance in determining the approaches, timing and volume of surgical intervention. Following the care algorithms helps to minimize the negative effects of traumatic damage to both the spine and the spinal cord and contributes to the maximum possible recovery of neurological functions.The last few decades have been characterized by the gradual replacement of the previously widely used "morphological" classifications of traumatic injuries of the cervical spine to "clinical" ones, based on an analysis of some heterogeneous factors determining treatment tactics.The first part of the review deals with a detailed description of the main criteria used in developing modern "clinical" classifications of subaxial cervical spine traumatic injuries. Besides, modern views on imaging methods and algorithms for determining the need to perform diagnostic procedures at primary hospitalization in patients with suspected cervical spine traumatic injury are presented.

This study examines whether the networking strategies, growth orientation and lifestyle choices of well-established female entrepreneurs vary between two different sociocultural environments, namely the UK and Turkey. And therefore the study is applicable to the conference theme and is relevant to SME growth and performance, gender and enterprise and international entrepreneurship focuses of the conference. The Institutional Theory draws on the concept of formal and informal institutions as "rules of the game," as introduced by Douglass C. North (1990). Formal institutions are political and economy-related rules which create or restrict opportunity fields for entrepreneurship. Informal institutions, which include the norms and attitudes of a society, influence the opportunity recognition of potential entrepreneurs as well as opportunity exploitation and access to resources (Kuratko, 2014). The application of Institutional Theory has proven itself to play a major role in helping to explain the forces that shape entrepreneurial success (Bruton & Ahlstrom, 2003) through analysing, for example, the direct action of governments in constructing and maintaining a supportive environment for entrepreneurship, in addition to the societal norms that exist toward entrepreneurship (Bruton, et al., 2010). This study aims to develop a better insight into the impact of social institutions, and in particular of national culture, on business success, further considering how these institutions influence entrepreneurial decisions around networking strategies, growth orientation and lifestyle choices of established female entrepreneurs. It additionally examines how the female entrepreneur finds her way around these institutions in order to help her business succeed, evaluating whether this success is a culture-independent phenomenon that can be achieved through employing similar, potentially advantageous strategies regardless of national context, or whether adjustments are required before entering a foreign market. British and Turkish women entrepreneurs are surrounded by fundamentally different social structures and cultures in every area of life and business. Therefore, their entrepreneurial behaviours are shaped differently according to these structures. From the institutional theory perspective it is expected that, the two countries' female entrepreneurs should exhibit fundamentally different patterns with regards to the factors of networking strategies, growth orientation and lifestyle choices. If not, then we might question whether the cultural environment has a significant impact upon the development of entrepreneurial behavioural patterns. This study aims to present the findings from quantitative survey-based research conducted with 240 female entrepreneurs from the UK and Turkey (120 from each). The respondents were selected on the basis of business survival where the majority of businesses were older than five years. The target sample group was comprised of successful female businesses within northwest England and western Turkey. These regions were selected due to their convenience and accessibility. On the UK side, the sample group was accessed through women business support organisations (such as the Liverpool Ladies Network), the University of Liverpool's Lead Innovative Leadership Programme, Manchester University's Innospace Programme and Chamber of Commerce organisations. On the Turkish side, women were accessed through Chamber of Commerce organisations, Çanakkale Onsekiz Mart University business network and women business support organisations. The survey was also applied through face-to-face interviews at various business events. After collecting the responses, the final sample selection was made on the basis of business success. Only successful businesses or, in other words, established entrepreneurs were accepted to this study. The business success criteria were: age of business (>5 years); stability or growth recorded on profitability; sales volume; and number of employees within the last financial year. Although research on the relationship between culture and female entrepreneurship has developed strong insights, to date limited studies have examined the country-specific factors which may account for variance in women entrepreneurs' behaviour and subsequent outcomes (Kaciak and Welsh, 2018, p.631). Therefore, this study attempts to close this gap through taking a closer look at the country-specific cultural factors creating differences in female entrepreneurs' success strategies within the context of Turkey and the UK. Moreover, understanding the differences in the success strategies of established female businesses in different countries will help female entrepreneurs develop feasible market entry strategies towards internationalisation; an almost inevitable step to ensure survival in the realm of the globalised economies and markets of today. This study, additionally, evaluates whether the established female entrepreneur's success is a culture-independent phenomenon that can be achieved through employing similar, potentially advantageous strategies regardless of national context, or whether adjustments are required before entering a foreign market. Should any female business strategy have become successful in one country, then policy-makers and women support organisations can work on developing ways for benchmarking.

The study of the kyai is always interesting to discuss, especially when it comes to politics. Because the study of clerics is a multidimensional statement. This means that the study of kyai can not only be seen from one aspect (kyai as a religious figure) but can be seen from other aspects (his views on politics). Therefore, the involvement of the kyai in the political process of the regional head election is inevitable, because the kyai is one of the local elites who can contribute to the process of political learning in democracy. With its charisma is able to provide knowledge to the community in making choices. However, the involvement of the kyai in politics can also have a negative impact on the learning of democratization, because it is not uncommon for the kyai who has close relations with his students to use these weapons to gain significant support that can divert the political choices of their students to win one of the candidates supported by the kyai the. Because the santri relationship with the kyai is not only limited to the world of pesantren, but also has an influence in determining political choices. Ideally in the realm of Democracy, aspirations should not be represented by elites in direct elections, the people are fully entitled to weigh, evaluate, and propose candidates for regional heads and choose who is suitable and considered worthy of being their leader through the processes and mechanisms that apply. Likewise with the regional head Candidates, their political rights should not be castrated by the existing elite by marginalizing the nominating exchange because they are not included in the nominated deliberations. However, this is not the case in Pamekasan and on the contrary, regional head candidates are determined by the existing elite (kyai) and submitted to political parties. So that regional head candidates do not come out of the conversion process within political parties but are born from external parties. At this point, there seems to be a process of duping because it is assumed that the people cannot choose an appropriate figure as their leader. This mindset is very hurting the course of political development in the country. Today's people are getting smarter, being able to distinguish which leaders are good or not. Therefore in determining the candidates, the people's aspirations should not be taken over by the elite. If this problem continues then it is at this point that the Democratic Fetus has been killed at the hands of the elite. ; Kajian tentang kyai selalu menarik untuk dibahas, apalagi jika berkaitan dengan politik. Karena kajian tentang kyai merupakan kaljian yang bersifat multidimensional. Artinya studi tentang kyai tidak hanya bisa dilihat dari satu aspek saja (kyai sebagai tokoh agama) akan tetapi bisa dilihat dari aspek yang lain (pandangannya dalam berpolitik). Oleh karena itu keterlibatan kyai dalam proses politik pemilihan kepala daerah tidak bisa dihindarkan, karena kyai merupakan salah satu elit local yang dapat memberikan kontribusi terhadap proses pembelajaran politik dalam berdemokrasi. Dengan kharismanya mampu memberikan pengetahuan kepada masyarakat dalam menentukan pilihan. Namun, keterlibatan kyai dalam politik juga bisa memberikan dampak negative dalam pembelajaran demokratisasi, karena tidak jarang kyai yang mempunyai hubungan erat dengan para santrinya menggunakan senjata tersebut untuk memperoleh dukungan yang signifikan yang bisa mengalihkan pilihan politik para santrinya untuk memenangkan salah satu kandidat yang didukung oleh kyai tersebut. Karena hubungan santri dengan kyai tidak hanya sebatas pada dunia pesantren, melainkan juga mempunyai pengaruh dalam menentukan pilihan politik. Idealnya di dalam alam Demokrasi, aspirasi tidak boleh diwakili oleh elit didalam pemilihan langsung, rakyat sepenuhnya berhak menimbang, menilai, serta mengajukan calon kepala daerah dan memilihnya siapa yang pantas dan dianggap layak sebagai pemimpinanya melalui proses dan mekanisme yang berlaku. Begitu juga dengan Calon kepala daerah, hak politiknya tidak boleh dikebiri oleh elit yang ada dengan cara meminggirkan dari bursa pencalonan karena tidak masuk dalam nominasi yang dimusyawarahkan. Namun tidak begitu dengan yang terjadi di Pamekasan dan justru sebaliknya, calon kepala daerah di tentukan oleh elit-elit (kyai) yang ada dan diajukannya kepada partai politik. Sehingga kandidat kepala daerah tidak keluar dari proses konversi didalam partai politik melainkan lahir dari kalangan ekternal elit partai. Didalam titik ini, terkesan ada proses pembodohan karena diasumsikan rakyat tidak bisa memilih figur yang layak sebagai pemimpinnya. Pola pikir demikian sangat melukai jalannya pembangunan politik di tanah air. Rakyat saat ini sudah semakin cerdas, bisa membedakan mana pemimpin yang bagus ataupun tidak. Oleh karenanya dalam penentuan calon, tidak selayaknya aspirasi rakyat diambil alih oleh elit. Jika masalah ini terus berlangsung maka didalam titik inilah Janin Demokrasi sudah terbunuh di tangan para elit.

For today almost all countries of the world have State Pharmacopoeias, which are collections of standards for medicines and provide the basic principles of preparing dosage forms. They have legislative character, are mandatory for all medical institutions and companies in the country that are engaged in the preparation, storage, control and use of medicines. The aim of the work is a comparative analysis of modern pharmacopoeial requirements to technology and quality control of extemporaneous medicines. Studies were performed using information materials, in particular, pharmacopoeias, literature data and own research materials using conventional empirical methods. Modern interstate pharmacopoeial standard that defines the requirements to technology and quality control of medicines is European Pharmacopoeia (EP). But in the current editions it does not contain the individual monographs on extemporaneous medicines. Unlike EP British Pharmacopoeia includes monographs on about 120 extemporaneous medicines namely pastes, drops, solutions, lotions, inhalants, suppositories, etc. Necessary information regarding extemporaneous medicines also include Swedish and Belgian Pharmacopoeias. But the most significant information material for the preparation and quality control of medicines in pharmacies has USP. The legal framework for technology and quality control of extemporaneous medicines in Ukraine until 2001 was only reflected in corresponding orders of Ministry of Public Health of Ukraine. Since October 2001, in general articles of the State Pharmacopoeia of Ukraine (SPU) began to appear instructions for extemporaneous preparation of individual dosage forms. In 2008, in SPU 1.2 in «General texts» was included national section 5.N.1. «Extemporaneous medicines» with a block of general articles and information materials for the preparation and quality control of non-sterile medicines in pharmacies. In a comparative analysis of requirements to technology and quality control of extemporaneous medicines according to articles SPU 5.N.1.1 «Extemporaneous non-sterile medicines» and USP 1161 «Pharmacy compound practices» was found that, despite some difference in the structure and title, many sections of these articles are similar in meaning and content, but there are some differences. Thus, article 5.N.1.1 unlike the article 1161 contains no requirements concerning common rules of technology for certain dosage forms in terms of pharmacies. In this regard, the development of additions to general articles of SPU in the aspect of preparation extemporaneous medicines is carried out by scientists of NUPh. Expansion and improvement of basic legal and technical documentation relevant legislative character, in particular general articles of SPU will improve the quality of medicines manufactured in pharmacies as well as to make the materials of SPU more demand for productive pharmacies. ; Сегодня почти во всех странах мира существуют государственные фармакопеи, являющиеся сборниками стандартов лекарственных средств и предоставляющие основные принципы приготовления лекарственных форм. Они имеют законодательный характер, обязательный для всех медицинских учреждений и предприятий страны, которые занимаются приготовлением, хранением, контролем и применением лекарственных средств. Цель работы – проведение сравнительного анализа современных фармакопейных требований к технологии и контролю качества экстемпоральных лекарственных средств. Исследования осуществляли с использованием информационных материалов, в частности фармакопей, данных источников литературы и материалов собственных исследований с применением общепринятых эмпирических методов. Современным межгосударственным фармакопейным стандартом, определяющим требования к технологии и контролю качества лекарственных средств, является Европейская Фармакопея. Однако в действующих изданиях она не содержит отдельных монографий на экстемпоральные лекарственные средства. В отличие от Европейской фармакопеи в Британскую Фармакопею включены около 120 монографий на экстепоральные лекарственные средства, а именно пасты, капли, растворы, микстуры, средства для ингаляций, суппозитории и т. д. Необходимую информацию относительно экстепоральных лекарственных средств содержат также Шведская и Бельгийская фармакопеи. Однако самый весомый информационный материал по приготовлению и контролю качества лекарств в условиях аптек имеет Фармакопея США. Нормативная база по технологии и контролю качества экстемпоральных лекарств в Украине до 2001 г. была отражена только в соответствующих приказах МЗ Украины. С октября 2001 г. в общих статьях Государственной Фармакопеи Украины (ГФУ) начали появляться указания по приготовлению отдельных экстемпоральных лекарственных форм. В 2008 г. в ГФУ 1.2 в «Общие тексты» был включен национальный раздел 5.N.1. «Экстемпоральные лекарственные средства» с блоком общих статей и информационных материалов по приготовления и контролю качества нестерильных лекарственных средств в условиях аптек. При проведении сравнительного анализа требований к технологии и контролю качества экстемпоральных лекарственных средств в соответствии со статьями ГФУ 5.N.1.1 «Экстемпоральные нестерильные лекарственные средства» и Фармакопеи США 1161 «Pharmacy compound practices» («Приготовление лекарств в аптечной практике») установлено, что, несмотря на некоторую разницу в структуре и названии, многие разделы данных статей близки по смыслу и содержанию, но существуют и определенные различия. Так, статья 5.N.1.1 в отличие от статьи 1161 не содержит требований относительно общих правил технологии отдельных лекарственных форм в условиях аптек. В связи с этим, учеными Национального фармацевтического университета проводится разработка дополнений к общим статьям ГФУ данного аспекта приготовления экстемпоральных лекарственных средств. Расширение и совершенствование базовой нормативно-технической документации, имеющей законодательный характер, в частности общих статей ГФУ, позволит повысить качество лекарственных препаратов изготовленных в аптеках, а также сделать материалы ГФУ более востребованными для производственных аптек.