Suchergebnisse

The article considers the necessity to investigate an issue of development and establishment of the mechanism realization of the administrative-legal regime of the civil-military cooperation in Ukraine. It is noted that the issue of the administrative-legal regimes in one or another aspects has been investigated by the national as well as foreign authors, in particular: V.B. Averyanov, O.M. Bandurka, E.O. Barash, V.V. Belevtseva, Y.P. Bytyak, O.H. Bratel, A.S. Vasyliev, I.P. Holosnichenko, V.V. Zuy, S.V. Kivalov, T.O. Kolomoets, V.M. Komarnytskyi, A.T. Komzyuk, S.O. Kuznichenko, S.K. Mohyl, T.P. Minka, V.Y. Nastyuk, S.V. Petkov, V.M. Plishkin, M.M. Tishchenko et al. A number of the scientists, lawyer and militaries have also addressed the issue of civil-military cooperation, in particular: B.V. Bernadsky, P.I. Denysenko, P.O. Dodonov, V.V. Kovalenko, I.M. Koropatnik, V.O. Kushnir, O.O. Olifirov, S.V. Pietkov, I.P. Ruschenko, S.M. Salkutsan, O.F. Salnikova, V.M. Tarasov, V.M. Telelym, I.M. Shopina et al. The main regulatory legal acts are determined, being regulating the activity of the Civil and Military Cooperation Department in Ukraine. It is determined that after the introduction of the administrative - legal regime of civil and military cooperation in Ukraine in the liberated territories of Ukraine, the confidence of the local residents in the activities of the Armed Forces of Ukraine in the areas of deployment of the force grouping military bases and units has increased. The assistance is provided to the civilian population of the liberated territories, as well as interoperability with other military formations and law enforcement agencies, local authorities, Mass Media, various humanitarian organizations and the private sector in the areas of operation of the joint forces. It is stated that the process of the administrative and legal regime implementation of the civil-military cooperation is still insufficiently covered by domestic and foreign scientists. We can assume that the main reason for this phenomenon is that the emergence, formation and improvement of the cooperation system between the civilian population and the military organization, starting from the period of existence of the UNR and ZUNR in the history of Ukraine and ending with the present, is characterized by chronic political instability and constant reform of this sphere, especially in modern conditions. ; У статті розглядається необхідність дослідження проблем розвитку та становлення механізму реалізації адміністративно-правового режиму цивільно-військового співробітництва в Україні. Зазначено, що питання адміністративно-правових режимів у тому чи іншому аспекті досліджували як вітчизняні, так і закордонні автори, а саме: В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Є.О. Бараш, В.В. Бєлєвцева, Ю.П. Битяк, О.Г. Братель, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, В.В. Зуй, С.В. Ківалов, Т.О. Коло-моєць, В.М. Комарницький, А.Т. Комзюк, С.О. Кузніченко, С.К. Могил, Т.П. Мінка, В.Я. Настюк, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, М.М. Тищенко й інші. А до питання цивільно-військового співробітництва звертались також низка науковців юристів та військовослужбовців, зокрема: Б.В. Бернадський, С.І. Денисенко, Р.О. Додонов, В.В. Коваленко, І.М. Коропатнік, В.О. Кушнір, О.О. Оліфіров, С.В. Пєтков, І.П. Рущенко, С.М. Салкуцан, О.Ф. Саль-нікова, В.М. Тарасов, В. М. Телелим, І.М. Шопіна й інші. Визначено основні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність Управління цивільно-військового співробітництва в Україні. Визначено, що після запровадження в Україні адміністративно-правового режиму цивільно-військового співробітництва на визволених територіях України підвищилася довіра місцевих жителів до діяльності Збройних сил України у районах дислокації військових частин та підрозділів угруповань військ. Надається допомога цивільному населенню визволених територій, а також організовано взаємодію з іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами, місцевими органами влади, засобами масової інформації, різноманітними гуманітарними організаціями та приватним сектором у районах проведення операції Об'єднаних сил. Констатовано, що процес реалізації адміністративно-правового режиму цивільно-військового співробітництва і дотепер недостатньо висвітлений вітчизняними та закордонними науковцями. Можна припустити, що основна причина такого явища полягає в тому, що виникнення, становлення й удосконалення системи співробітництва цивільного населення та військової організації, починаючи з періоду існування Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республікив історії України і закінчуючи сьогоденням, характеризується хронічною політичною нестабільністю та постійним реформуванням означеної сфери, особливо за сучасних умов.

The problem of people's participation in the administration of justice has been permanent for the Ukrainian judicial system since independence. Attempts have been made repeatedly to reform the institute of lay judges and jurors, which in fact did not have the desired result, as evidenced by opinion polls on the level of public confidence in the judiciary and practical problems of involving jurors in court hearings. Of course, the problem of reforming and developing the judiciary cannot be solved without consideration of international experience, especially in countries with similar historical experience and those that have long devoted themselves to finding the optimal model of involving the people and solving the most pressing for our judiciary issues. In this context, the author decided to analyze the Japanese system of involving the people's element in the administration of justice in the context of the last judicial reform in 2009 in Japan - a country that abandoned the Anglo-American jury model and created its own, mixed system, successfully combining Anglo-American and Continental models. Based on the key elements of the mixed system of Japanese justice, a list of proposals was formulated to improve the existing system of involving the people in the administration of justice in Ukraine, in particular: to provide the required number of jurors, to set reasonable time limits for the trial with deadlines, to ensure the clarity of the criminal process for jurors and to introduce mandatory "preliminary hearings" in criminal proceedings ets. Ten years of successful experience of the Japanese system of saiban-in allows to say that theseproposals can lead to real involvement of the people of Ukraine in the proceedings and simplification of criminal proceedings as a prerequisite for effective work of a mixed panel of judges and representatives. Reforming the institution of human participation in the administration of justice, it should be remembered that justice, administered by a "court of equals" in a democratic society, is seen as a vital socio-political subsystem through which the basic rights and responsibilities of citizens, trust in courts and belief in the triumph of justice. ; Проблема участі народу у здійсненні судочинства є перманентною для української судової системи із часів незалежності. Неодноразово були здійснені спроби реформування інституту народних засідателів та присяжних, які фактично не мали необхідного результату, що підтверджується опитуваннями щодо рівня довіри народу до судової гілки влади та практичними проблемами залучення присяжних до участі в судових засіданнях. Звичайно, проблема реформування і розвитку судової системи не може бути вирішена у відриві від міжнародного досвіду, особливо країн зі схожим історичним досвідом і тих, які тривалий час присвятили пошуку оптимальної моделі залучення народного елемента та вирішенню питань, найбільш гострих для нашої судової влади. У даному контексті автор вирішила проаналізувати японську систему залучення народного елемента до здійснення судочинства в контексті останньої судово-правової реформи 2009 року в Японії - країни, яка відмовилась від англо-американської моделі присяжних та створила власну, змішану систему, вдало поєднала основи англо-американської та континентальної моделей. На основі ключових елементів змішаної системи японського судочинства було сформульовано перелік пропозицій для вдосконалення наявної системи залучення народу до здійснення судочинства в Україні, зокрема: забезпечити необхідну кількість присяжних, встановити розумні строки судового розгляду справи із граничними термінами, забезпечити зрозумілість кримінального процесу для присяжних та запровадити у кримінальному процесі обов'язкове проведення «попереднього засідання». Десятирічний успішний досвід роботи японської системи саібан-ін дозволяє стверджувати, що вказані пропозиції можуть привести до реального залучення народу України до участі в судочинстві та спрощенні кримінального процесу як передумови ефективної роботи змішаної колегії суддів та представників народу. У процесі реформуванням інституту участі народу у здійсненні правосуддя необхідно пам'ятати, що правосуддя, що відправляється «судом рівних», у демократичному суспільстві розцінюється як життєво необхідна соціально-політична підсистема, за допомогою якої реалізуються основні права й обов'язки громадян країни, довіра до судів та віра в торжество справедливості.

Одним із ключових завдань управління є контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів. Особливе значення фінансовий контроль має у державному секторі, адже дотримання чітких стандартів у бюджетній сфері сприяє досягненню соціальної стабільності, економічної безпеки та високого рівня добробуту населення. Від ефективності фінансового контролю значною мірою залежить довіра суспільства до влади та державних інституцій, що обумовлює актуальність дослідження питань ролі фінансового контролю у забезпеченні економічної стійкості держави. У статті авторами проведене дослідження економічної сутності державного фінансового контролю та ролі державного аудиту у фінансово-економічному секторі держави, визначено напрями розвитку державного фінансового аудиту. На сучасному етапі в Україні не запроваджено єдиних методологічних основ побудови ефективної системи аудиту в секторі державного управління, що вимагає розробки теоретико-прикладних пропозицій щодо формування аудиту в державному секторі. Пропонований авторами підхід до класифікації державного аудиту передбачає виділення внутрішнього та зовнішнього аудиту, а також трьох основних різновидів державного аудиту - фінансового аудиту, аудиту ефективності та операційного аудиту. Така класифікація може застосовуватись у діяльності органів зовнішнього та внутрішнього державного фінансового контролю. При цьому об'єктами фінансового аудиту мають бути суб'єкти господарювання, бюджетні установи та суб'єкти державної та комунальної форми власності, аудит ефективності має бути скерований на оцінку виконання місцевих бюджетів та програм розвитку, операційний аудит орієнтований на перевірку окремих господарських операцій. Авторами розроблено методичний підхід до загальної оцінки ефективності державного фінансового контролю та аудиту, що передбачає застосування відповідних коефіцієнтів ефективності контролю та ефективності державного аудиту. ; Финансовый контроль имеет особое значение в государственном секторе, поскольку соблюдение четких стандартов в бюджетной сфере стимулирует достижение социальной стабильности, экономической безопасности и высокого уровня благосостояния населения. В статье авторами проведено исследование экономической сущности государственного финансового контроля и роли государственного аудита в финансово-экономическом секторе государства, определены пути развития государственного финансового аудита. Авторами предложен подход к классификации государственного аудита, суть которого состоит в выделении трех основных видов государственного аудита – финансового аудита, аудита эффективности и операционного аудита. Разработан методический подход к общей оценке эффективности государственного финансового контроля и аудита, использующий соответствующее коэфициенты эффективности контроля и эффективности государственного аудита. ; The control of financial and tangible resources using is one of the key tasks of management. Financial control has significant matter in the public sector, because clear standards maintenance in the budget sector contributes to the achievement of social stability, economic security and a high level of social welfare. The society's faith to the government and state authorities vastly depends on efficiency of the financial control. This highlights the topicality of the financial control role in providing economic stability of the state. The paper deals with research of economic essence of state financial control, and role of public audit in the financial sector of the state. The ways of public financial audit development are considered. Ukraine has not introduced single methodological background for building an effective audit system in the public administration sector yet, so the necessity of new theoretical and practical approaches to the public sector audit development is indubitable. The authors' approach to public audit classification is based on distinguishing of external and internal audits, as well as the main types of public audit, namely financial audit, audit of efficiency and operational audit. This classification could be useful for different state authorities' activity, which are in charge of public financial control. The business entities, budgetary institutions and entities of state and communal ownership have to be the objects of financial audit; audit of efficiency should be oriented towards the assessment of the implementation of local budgets and development programs: and operational audit has to be directed onto verification of individual business transactions. The author have developed methodical approach to the general assessment of the effectiveness of public financial control and audit, which involves the application of appropriate ratios of effectiveness of control and effectiveness of public audit.

The control of financial and tangible resources using is one of the key tasks of management. Financial control has significant matter in the public sector, because clear standards maintenance in the budget sector contributes to the achievement of social stability, economic security and a high level of social welfare. The society's faith to the government and state authorities vastly depends on efficiency of the financial control. This highlights the topicality of the financial control role in providing economic stability of the state. The paper deals with research of economic essence of state financial control, and role of public audit in the financial sector of the state. The ways of public financial audit development are considered. Ukraine has not introduced single methodological background for building an effective audit system in the public administration sector yet, so the necessity of new theoretical and practical approaches to the public sector audit development is indubitable. The authors' approach to public audit classification is based on distinguishing of external and internal audits, as well as the main types of public audit, namely financial audit, audit of efficiency and operational audit. This classification could be useful for different state authorities' activity, which are in charge of public financial control. The business entities, budgetary institutions and entities of state and communal ownership have to be the objects of financial audit; audit of efficiency should be oriented towards the assessment of the implementation of local budgets and development programs: and operational audit has to be directed onto verification of individual business transactions. The author have developed methodical approach to the general assessment of the effectiveness of public financial control and audit, which involves the application of appropriate ratios of effectiveness of control and effectiveness of public audit. ; Финансовый контроль имеет особое значение в государственном секторе, поскольку соблюдение четких стандартов в бюджетной сфере стимулирует достижение социальной стабильности, экономической безопасности и высокого уровня благосостояния населения. В статье авторами проведено исследование экономической сущности государственного финансового контроля и роли государственного аудита в финансово-экономическом секторе государства, определены пути развития государственного финансового аудита. Авторами предложен подход к классификации государственного аудита, суть которого состоит в выделении трех основных видов государственного аудита – финансового аудита, аудита эффективности и операционного аудита. Разработан методический подход к общей оценке эффективности государственного финансового контроля и аудита, использующий соответствующее коэфициенты эффективности контроля и эффективности государственного аудита. ; Одним із ключових завдань управління є контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів. Особливе значення фінансовий контроль має у державному секторі, адже дотримання чітких стандартів у бюджетній сфері сприяє досягненню соціальної стабільності, економічної безпеки та високого рівня добробуту населення. Від ефективності фінансового контролю значною мірою залежить довіра суспільства до влади та державних інституцій, що обумовлює актуальність дослідження питань ролі фінансового контролю у забезпеченні економічної стійкості держави. У статті авторами проведене дослідження економічної сутності державного фінансового контролю та ролі державного аудиту у фінансово-економічному секторі держави, визначено напрями розвитку державного фінансового аудиту. На сучасному етапі в Україні не запроваджено єдиних методологічних основ побудови ефективної системи аудиту в секторі державного управління, що вимагає розробки теоретико-прикладних пропозицій щодо формування аудиту в державному секторі. Пропонований авторами підхід до класифікації державного аудиту передбачає виділення внутрішнього та зовнішнього аудиту, а також трьох основних різновидів державного аудиту - фінансового аудиту, аудиту ефективності та операційного аудиту. Така класифікація може застосовуватись у діяльності органів зовнішнього та внутрішнього державного фінансового контролю. При цьому об'єктами фінансового аудиту мають бути суб'єкти господарювання, бюджетні установи та суб'єкти державної та комунальної форми власності, аудит ефективності має бути скерований на оцінку виконання місцевих бюджетів та програм розвитку, операційний аудит орієнтований на перевірку окремих господарських операцій. Авторами розроблено методичний підхід до загальної оцінки ефективності державного фінансового контролю та аудиту, що передбачає застосування відповідних коефіцієнтів ефективності контролю та ефективності державного аудиту.

Goodwill is a type of intangible asset of an enterprise that affects its value. Among intangible assets, an important place in the company's activities on the market is occupied by a trademark, a permanent customer base, a creative approach to business management, customer confidence, patents, intellectual capital, and the like. All this forms the business reputation of the enterprise, which in turn increases the market value of assets, increases the investment attractiveness of the company in the market. Business reputation is identified with the image of the company, its place and status in the market. Thanks to business reputation, on the one hand, a subjective assessment of the activities of a particular entity in the market is formed, and on the other, the value of this company rises. Among the widespread manifesta­tions of unfair competition is the vio­lation of the conditions for using the business reputation of a business enti­ty, in turn, has such manifestations as "misuse of designations", "misuse of goods from another manufacturer"; "Copying the appearance of the prod­uct" and "comparative advertising". Copying the appearance of a product is also called counterfeiting, falsification, counterfeiting, but there are differences between these concepts, primarily in the field of their application. Thus, the concept of "falsification" is used in several areas of activity, while "counterfeiting" is only about violations that can be found in the field of intellectual property. Counterfeiting is one of the types of falsification of goods, therefore, the concepts of "falsification (counterfeiting)" and "counterfeiting" relate to each other as a part and a whole. In accordance with agreements concluded with the European Union, Ukraine has undertaken to bring its legislation in line with EU legislation. It is necessary, according to these obligations, it is important to reform the legislation in the field of intellectual property protection, patent protection and the creation of competent authorities, whose powers include solving problems in the field of intellectual property protection, because violations in the field of protection against unfair competition and violations in the field of intellectual property protection are closely related. The misuse of the goods of another manufacturer is inherently considered the opposite of the misuse of designations, since when it is committed, the designation of a business entity who has to individualize the product of such a manufacturer is changed, or not used at all. The purpose of such actions of an unscrupulous competitor is to attract increased attention to its product due to the well-known external characteristics of the product of a bona fide manufacturer on the market. ; Ділова репутація - це вид нема­теріального актива підприємства, що впливає на його вартісний характер. Серед нематеріальних активів вагоме місце в діяльності компанії на ринку займає торгова марка, постійна база клієнтів, кре- ативний підхід до управління біз­несом, довіра клієнтів, патенти, інтелектуальний капітал тощо. Усе це формує ділову репутацію суб'єкта господарювання, що збіль­шує ринкову вартість активів, під­вищує інвестиційну привабливість компанії на ринку. Ділова репу­тація ототожнюється з іміджем компанії, її місцем та статусом на ринку. Завдяки діловій репута­ції формується суб'єктивна оцінка діяльності того чи іншого суб'єкта на ринку, підвищується вартість цієї компанії. Серед розповсюджених про­явів недобросовісної конкуренції є порушення умов використання ділової репутації суб'єкта госпо­дарювання, що має такі прояви, як «неправомірне використання позначень», «неправомірне викори­стання товару іншого виробника»; «копіювання зовнішнього вигляду виробу» та «порівняльна реклама». Копіювання зовнішнього виду товару має ще назву «підробка», «фальсифікація», «контрафакція», проте між цими поняттями існу­ють суттєві відмінності, що зна­ходить прояв передусім у сфері їх застосування. Так, поняття «фаль­сифікація» використовується в декількох сферах діяльності, в той час як «контрафакція» - тільки щодо порушень, що скоються у сфері інтелектуальної власності. Контрафакція є одним із видів фаль­сифікації товарів, тому поняття «фальсифікація (підробка)» та «контрафакція» співвідносяться одне з одним як частина і ціле. Відповідно до угод, укладених з Європейським Союзом, Україна зобов'язалася привести своє зако­нодавство у відповідність до зако­нодавства ЄС. Необхідним згідно із цими зобов'язаннями є реформу­вання законодавства у сфері захи­сту інтелектуальної власності, захисту патентів та створення компетентних органів, до повнова­жень яких входить вирішення про­блем у галузі захисту інтелекту­альної власності, адже порушення у сфері захисту від недобросовісної конкуренції та порушення у сфері захисту інтелектуальної власно­сті тісно пов'язані між собою. Неправомірне використання товару іншого виробника за своєю суттю вважається протилежним неправомірному використанню позначень, оскільки за умови його вчинення позначення суб'єкта господарювання, які мають індиві­дуалізувати товар такого вироб­ника, змінюються або не використо­вуються взагалі. Метою таких дій недобросовісного конкурента є при­вернення підвищеної уваги до свого товару за рахунок добре відомих на ринку зовнішніх характеристик товару добросовісного виробника.

Abstract. Formulation of the general problem. The dynamism of the formation of the new features of modern Ukraine caused by the existence of Ukrainian ethno-national community as a living organism that develops according to both the external realities of existence, spiritual and internal factors. Among the spiritual factors Ukrainian people, scientists isolated many features, including: humanity, democracy, freedom and tolerance, peacefulness, mercy, sincerity and honesty, thrift, optimism, ambition. A list of some of those factors could continue, depending on the area being Ukrainian. Analysis of historical, cultural and ethnic characteristics of Ukrainian suggests that Ukrainian inherent harmonious, "earth" attitude to the world. Interaction with nature, which has always been generous to the Ukrainian generates optimistic Ukrainian and specificity of agriculture generates individualism as one of the most common features of Ukrainian character. Analysis of the relationship between man and nature on the territory of Ukraine suggests that the specific Ukrainian mentality, especially the Ukrainian national psychology and deep foundations formed for centuries cordonorientation world people are in close contact with the Ukrainian specific features of the landscape, the environment being of the population of the territory. For Ukrainian - is primarily organic unity with the natural environment, immersion in nature, the continuity of micro- and macrocosm. Confidence in good mother-earth for ever long history of Ukrainian ethnicity has become a Ukrainian archetype collective unconscious, forming psychological optimism and harmonious attitude Ukrainian. These traits were most clearly in the Ukrainian customs mutual assistance as collective Toloka. The aim - to analyze the basic values of this unique phenomenon of the Ukrainian people as Toloka. ; Аннотация. Постановка проблемы в общем виде. Динамизм формирования новых возможностей развития современной Украины, обусловленный существованием украинского этно-национальной общности как живого организма, развивается соответственно как к внешним реалиям существования, так и внутренних духовных факторов. Среди духовных факторов украинского народа ученые выделяют множество черт, в частности: гуманность, демократизм, свободолюбие толерантность и миролюбие, милосердие, искренность и душевность, хозяйственность, оптимизм, честолюбие. Перечень тех или иных факторов можно было бы продолжить, в зависимости от сферы бытия украинцев. Анализ исторических, культурных и этнических особенностей развития украинцев позволяет утверждать, что украинцам присуще гармоничное, «земное» отношение к окружающему миру. Взаимодействие с природой, которая всегда была щедрой к украинцам, порождает оптимистический характер украинцев, а специфика земледелия порождает индивидуализм как одну из типичных черт украинского характера. Анализ особенностей взаимосвязи человека с природой на территории Украины позволяет утверждать, что специфика украинской ментальности, особенности национальной психологии украинцев и глубинные основы сложившегося веками кордоцентричного мировоззрения народа находятся в тесной связи со специфическими особенностями украинского ландшафта, природной среды существования населения данной территории. Для украинцев - это, прежде всего, органическое единство с природной средой, погруженность в природу, неразрывность микро- и макрокосма. Доверие к доброй материземли за долгие века истории украинского этноса превратилась в архетип коллективного украинского бессознательного, сформировав психологический оптимизм и гармоничное мироощущение украинцев. Эти черты характера украинцев отчетливо выявились в обычаях коллективной взаимопомощи как толока. Цель исследования - проанализировать базовые ценности такого уникального явления украинского народа как толока. ; Анотація. Постановка проблеми у загальному вигляді. Динамізм формування нових можливостей розвитку сучасної України, зумовлений існуванням української етно-національної спільноти як живого організму, що розвивається відповідно як до зовнішніх реалій існування, так і внутрішніх духовних чинників. Серед духовних чинників українського народу науковці виділяють безліч рис, зокрема: гуманність, демократизм, волелюбність толерантність та миролюбність, милосердність, щирість та душевність, хазяйновитість, оптимізм, честолюбство. Перелік тих чи тих чинників можна було б продовжити, в залежності від сфери буття українців. Аналіз історичних, культурних та етнічних особливостей розвитку українців дозволяє стверджувати, що українцям притаманне гармонійне, «земне» ставлення до навколишнього світу. Взаємодія з природою, що завжди була щедрою до українців, породжує оптимістичний характер українців, а специфіка землеробства породжує індивідуалізм як одну з найтиповіших рис українського характеру. Аналіз особливостей взаємозв'язку людини з природою на терені України дозволяє стверджувати, що специфіка української ментальності, особливості національної психології українців та глибинні основи сформованого віками кордоцентричного світогляду народу перебувають у тісному зв'язку із специфічними особливостями українського ландшафту, природного довкілля існування населення даної території. Для українця − це, насамперед, органічна єдність з природним середовищем, заглибленість у природу, нерозривність мікро- та макрокосму. Довіра до доброї неньки-землі за довгі віки історії українського етносу перетворилася на архетип колективного українського несвідомого, сформувавши психологічний оптимізм і гармонійне світовідчуття українців. Ці риси характеру українців найрельєфніше виявилися у звичаях колективної взаємодопомоги як толока. Мета дослідження – проаналізувати базові цінності такого унікального явища українського народу як толока.

The article described importance of the problem mobilizing financial resources to financing of population budget deficits and public debt formation. Researched historical aspect public participation in financing the budget deficit with emphasis on the Soviet period, because the population was the main holder of government securities. The main characteristic features of debt policy in the Soviet Union were: debt cancellation Russian Empire; natural and forced loans; lack of organized and functioning of money and stock markets, alternative financial instruments, and even the possibility to convert savings in foreign exchange assets; change in the conditions of loans by the state in the direction of lowering of interest rate and increasing the term.Determines the place treasury bills in public securities and role in shaping public debt, their nature and classification in accordance with applicable law. These features issuance of treasury bills in the 2002-2014.The basic social, economic, organizational conditions that are not given the opportunity to realize their Treasury bills financial capacity: 1) no public awareness of their role in the financing needs of financial resources and not expediency awareness support measures implemented by the state in areas of economic, social and cultural policy ; 2) lost since the days of the Soviet Union, trust in government securities and banking institutions; 3) low level of financial activity of households and financial literacy, and lack of advertising during the issuance of treasury bills; 4) fulfillment exclusively through branches of the Oschadbank; 5) the impossibility of early redemption in need of stimulation of development of the secondary market of debt securities to increase their efficiency 6) nominal value in certain editions appeared high, and yield - lower than the average. ; В статье указано актуальность проблемы привлечения финансовых ресурсов населения к финансированию дефицита бюджетных средств и формирования государственного долга. Исследованы исторический аспект участия населения в финансировании дефицита бюджетных средств с акцентированием внимания на советском периоде, поскольку само население было основным держателем государственных ценных бумаг. Основными характерными чертами долговой политики в СССР были: аннулирование долгов Российской империи; натуральные и принудительные займы; отсутствие организованного и функционирующего денежного и фондового рынков, альтернативности финансовых инструментов и даже возможности конвертировать сбережения населения в валютные активы; изменение условий займов государством в направлении понижения размера процентной ставки и увеличение срока.Определено место казначейских обязательств в системе государственных ценных бумаг и роль в формировании государственного долга, их сущность и классификацию в соответствии с действующим законодательством. Указано особенности выпуска казначейских обязательств в 2002-2014 гг.Обоснованы основные социальные, экономические, организационные условия, не позволили казначейским обязательствам реализовать их финансовый потенциал: 1) не осознание населением собственной роли в финансировании потребности финансовых ресурсов и не осознание целесообразности поддерживать реализованы государством меры в направлениях экономической и социально-культурной политики ; 2) потеряна еще со времен Советского Союза доверие к государственным ценным бумагам и банковских учреждений; 3) низкий уровень финансовой активности домохозяйств и финансовой грамотности населения, а также отсутствие рекламной кампании в период выпуска казначейских обязательств; 4) реализация исключительно через систему отделений Ощадбанк; 5) невозможность досрочного погашения, нуждается в стимулировании развития вторичного рынка этих долговых бумаг для повышения их эффективности 6) номинальная стоимость в отдельных выпусках оказалась высокой, а уровень доходности - ниже среднерыночного. ; У статті зазначено актуальність проблеми залучення фінансових ресурсів населення до фінансування дефіциту бюджетних коштів та формування державного боргу. Досліджено історичний аспект участі населення у фінансуванні дефіциту бюджетних коштів з акцентуванням уваги на радянському періоді, оскільки саме населення було основним держателем державних цінних паперів. Основними характерними рисами боргової політики у СРСР були: анулювання боргів Російської імперії; натуральні та примусові позики; відсутність організованого та функціонуючого грошового та фондового ринків, альтернативності фінансових інструментів та, навіть, можливості конвертувати заощадження населення у валютні активи; зміна умов позик державою у напрямі пониження розміру відсоткової ставки та збільшення строку. Визначено місце казначейських зобов'язань у системі державних цінних паперів та роль у формуванні державного боргу, їх сутність та класифікацію відповідно чинного законодавства. Зазначено особливості випуску казначейських зобов'язань у 2002-2014 рр.Обґрунтовано основні соціальні, економічні, організаційні умови, що не дали можливість казначейським зобов'язанням реалізувати їх фінансовий потенціал: 1) не усвідомлення населенням власної ролі у фінансуванні потреби фінансових ресурсів та не усвідомлення доцільності підтримувати реалізовані державою заходи у напрямах економічної та соціально-культурної політики; 2) втрачена ще з часів Радянського Союзу довіра до державних цінних паперів та банківських установ; 3) низький рівень фінансової активності домогосподарств та фінансової грамотності населення, а також відсутність рекламної кампанії у період випуску казначейських зобов'язань; 4) реалізація виключно через систему відділень Ощадбанк; 5) неможливість дострокового погашення, що потребує стимулювання розвитку вторинного ринку цих боргових паперів для підвищення їх дієвості 6) номінальна вартість в окремих випусках виявилася високою, а рівень дохідності – нижчим від середньоринкового.

the article States that the ethics of a lawyer is an important component of the legal ethics; stated that the legal profession has as its object the person, affects its interests, rights, private life, so the study of moral aspects and problems of advocacy is today of paramount importance; marked by such key concepts as morality, law, ethics, justice, duty, good, evil, conscience, responsibility, honor, dignity, humanity; noted that part of ethics, legal ethics is a scientific discipline whose subject is the manifestation of morality in justice and law enforcement; marked what is the value of legal ethics is that it gives the moral nature of the activities for implementation of justice, the implementation of the prosecutorial, investigative work and other activities carried out by professional lawyers; States that legal ethics contributes to the proper formation of consciousness, attitudes of members of the legal profession, focusing them on rigorous compliance with moral norms; stated that today is the actual context of the conversation separately about the ethics of judges, investigative ethics, ethics counsel; noted that the specifics of advocacy requires a balance in the service of a lawyer; noted, what legal ethics is designed to ensure the performance of lawyer's duties honestly, competently and in good faith, to form proper level of public confidence in the legal profession as a representative of civil society and personally to the lawyers; noted that the basis of the relationship of the lawyer and the client is trust; noted that the attorney has no right to own, not coordinated with the client the position of the defence, counsel should pay special attention to the client, who is in custody, fee practice a lawyer shall take into consideration a number of factors; the caveats regarding the prohibition resumania of participants in the process; indicate their objections against the wrong actions of the investigator or body of inquiry, the lawyer is obliged to clothe in a legal form and contribute to the formation of a respectful attitude to the court as a branch of government; provided that an advocate shall be prohibited to violate professional ethics, and the need to build relationships with colleagues in the profession on standards of decency and respect to help Junior colleagues; to respect the dignity, prestige and business reputation of other lawyers to form a decent line of their own positions and behavior and have compelling personal point of view. ; в статье указано, что этика адвоката является важной составляющей юридической этики; обозначено, что профессия адвоката определяет своим объектом человека, поэтому исследование нравственных аспектов и проблем адвокатской деятельности имеет первостепенное значение; отмечены такие ключевые понятия как мораль, право, этика, справедливость, долг, добро, зло, совесть, ответственность, честь, достоинство, гуманизм; отмечено, что составная часть этики, юридическая этика – научная дисциплина, предмет которой составляет проявление морали в правосудии и правоприменительной деятельности; отмечено, что значение юридической этики состоит в том, что она придает нравственный характер деятельности по осуществлению правосудия, выполнению прокурорских функций, следственной работе, а также другим видам деятельности, осуществляемой юристами-профессионалами; констатируется, что юридическая этика способствует правильному формированию сознания, взглядов работников юридической профессии, ориентируя их на неукоснительное соблюдение нравственных норм; указано, что сегодня является актуальным контекст разговора отдельно об этике судей, следственной этике, этике адвоката; отмечено, что специфика адвокатской деятельности требует сбалансированности в служении адвоката. ; у статті зазначено, що етика адвоката є важливою складовою юридичної етики; вказано, що професія адвоката має своїм об'єктом людину, торкається її інтересів, прав, приватного життя, тому дослідження моральних аспектів і проблем адвокатської діяльності має сьогодні першочергове значення; відзначено такі ключові поняття як мораль, право, етика, справедливість, обов'язок, добро, зло, сумління, відповідальність, честь, гідність, гуманізм; відзначено, що складова частина етики, юридична етика, – наукова дисципліна, предмет якої складає прояв моралі в правосудді і правозастосовній діяльності; наголошено, що значення юридичної етики полягає в тому, що вона надає моральний характер діяльності зі здійснення правосуддя, виконанню прокурорських функцій, слідчій роботі, а також іншим видам діяльності, що здійснюється юристами-професіоналами; констатується, що юридична етика сприяє правильному формуванню свідомості, поглядів працівників юридичної професії, орієнтуючи їх на неухильне дотримання моральних норм; вказано, що сьогодні є актуальним контекст розмови окремо про етику суддів, слідчу етику, етику адвоката; наголошено, що специфіка адвокатської діяльності вимагає збалансованості у служінні адвоката; наголошено, що адвокатська етика покликана забезпечувати виконання адвокатом своїх обов'язків чесно, компетентно і сумлінно, щоб формувати належний рівень суспільної довіри до адвокатури як представника громадянського суспільства і особисто до адвокатів; відзначено, що основу взаємин адвоката з клієнтом становить довіра; наголошено, що адвокат не має права на власну, не погоджену з клієнтом, позицію захисту, адвокат повинен проявляти підвищену увагу до підзахисного, який перебуває під вартою, гонорарна практика адвоката повинна будуватися з урахуванням низки чинників; надається застереження щодо заборони іронізування над учасниками процесу; вказується, що свої заперечення проти неправильних дій слідчого або органів дізнання адвокат зобов'язаний висловлювати у законній формі та сприяти формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до суду як до гілки влади; зазначено, що адвокату забороняється грубо порушувати професійну етику, а необхідно будувати відносини з колегами по професії на нормах порядності і поваги, допомагати молодшим колегам; поважати гідність, авторитет і ділову репутацію інших адвокатів, формувати гідну лінію власної позиції і поведінки та мати переконливу власну точку зору.

The aim of this article is to find out the logic of modern sociocultural environment within a historical process (in the context of A. Giddens', U. Beck's, P. Sztompka's and Z. Bauman's researches). The article deals with a history as a process of permanent learning, and the era of modernity is interpreted as the radicalization of this process. A history of the human community constitutes itself through the constant reproduction and changing of social practices. Each society should be understood as a process, which models of social life are being internalizing, externalizing and changing. So the learning could be described as a fundamental mechanism of social history. The phenomenon of learning means the practice of productive sociocultural creativity. The learning solves the social life problems: it tends to overcome unfeasibility, incoherence and imperfection of social life. Thereby a history as the learning process is directed to increase the human control over the natural and mental environments. Therefore discovering of the modern epoch's specificity as a situation of dynamicity, changeability, plurality, globality of social practices allows to assert that the learning is the engine of social life in contemporaneity. Moreover the life in the era of modernity should be understood as a radical learning. The situation of posttraditionalization and loss of identity requires sociocultural activity so that a society could stably keep the historical course. Such a radical learning, activity could be understood in the modernity as «colonization of the future», in other words as the social trust and the rationalization. Problems of social life in the era of modernity are overcoming by means of the trust and rationalization. In order to ensure control over the natural and the mental environments, an active modern humanity must always deal with the open future. That is to say with the risk and the uncertainty. The ontological security of posttraditional human could be restored only by «colonization of the future», as a necessary condition for further sociocultural construction of reality. In this way contemporary human's understanding of history and the era of modernity is a principal peculiarity of one's social life. It means that the continuity of contemporary social existence is made possible by pointed understanding. ; Метою даної розвідки є з'ясування логіки сучасного соціокультурного середовища в межах процесу історії (у контексті досліджень Е. Ґіденса, У. Бека, П. Штомпки та З. Баумана). У статті розглядається історія як процес перманентного навчання, а доба модерності осмислюється як радикалізація цього процесу. Виявлено, що історія людської спільноти улаштовує себе через постійну репродукцію та зміну соціальних практик. Відтак феномен навчання може бути окреслений як фундаментальний механізм історії суспільства. Адже будь-яка соціокультурна практика як навчання вирішує проблеми соціального життя: тяжіє до подолання його нереалістичності, некогерентності і недосконалості. З'ясовано, що у такий спосіб історія як процес навчання спрямована до все більшого контролю суспільства над природним та ментальним середовищами. Далі – розкриття специфіки модерної доби як ситуації динамічності, мінливості, множинності, ґлобальності соціальних практик дає змогу автору стверджувати, що навчання у сучасності є рушієм соціального життя. Більш того, життя у добу модерності слід розуміти як радикальне навчання. Адже ситуація посттрадиціоналізації і втрати ідентичностей вимагає соціокультурної активності для того, аби суспільство могло стабільно зберігати історичний плин. Таке радикальне навчання, активність можуть розумітися у модерності як «колонізація майбутнього», тобто як соціальна довіра і раціоналізація. Бауман З. (2008). Текучая современность. СПб.: Питер. Бойченко І. В. (2000). Філософія Історії. Київ: Знання. Бойченко М. (2015). Історичне становлення інституційних засад критичного мислення: економічний, релігійний, мистецький та віртуальний виміри. Філософія освіти. Philosophy of Education, 2 (17), 132-152. Бойченко М. І. (2011). Системний підхід у соціальному пізнанні: ціннісні та функціональні аспекти. К.: Промінь. Бойченко М. (2009). Цінності як категорія філософії освіти (соціально-філософський та філософсько-антропологічний ракурси). Філософія освіти. Philosophy of Education, 1-2 (8), 99–107. Гидденс Э. (2011). Последствия современности. М.: Издательская и консалтинговая группа «Праксис». Гидденс Э. (2005). Устроение общества: Очерк теории структурации. М.: Академический Проект. Ґіденс Е. (1999). Соціологія. К.: Основи. Ковалев Л. Д. (2000). Э. Гидденс: современный тип социологического теоретизирования. В: История теоретической социологии, в 4-х. т., Т.4. СПб.: РХГИ, 625-658. Мак-Ніл В. (2011). Піднесення Заходу. Історія людської спільноти. К.: Ніка-Центр. Пролеєв С. (2007). Репресивність освіти: вимушена необхідність чи владні зазіхання соціуму? Філософія освіти. Philosophy of Education, 1 (6), 17-27. Пролеєв С. (2014). «Суспільство знань» як антропологічна ситуація. Філософія освіти. Philosophy of Education, 1 (14), 7-24. Штомпка П. (2005). Социология. Анализ современного общества. М.: Логос. Штомпка П. (1996). Социология социальных изменений. М.: Аспект Пресс. Beck, U. & Beck-Gernsheim, E. (2002). Individualization: Institutionalized Individualism and its Social and Political Consequences. London: Sage. Beck, U., Bonss, W. & Lau, C. (2003). The Theory of Reflexive Modernization: Problematic, Hypotheses and Research Programme. Theory, Culture & Society, 20, 1-33. Giddens, A. (1994). Living in Post-Traditional Society. In: Beck U., Giddens A. & Lash S. Reflexive Modernization. Politics, Tradition and Aesthetics in the Modern Social Order. Stanford. CA: Standford University Press, 56-109. Giddens, A. (2002). Nowoczesność i tożsamość. "Ja" i społeczeństwo w epoce późnej nowoczesności. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

The article is devoted to sociological reflection on I. Franko's creative heritage. The variety of scientific and literary interests of the scientist is emphasized. The ideas of researcher concerning important issues of ensuring independence and sovereignty of Ukraine are noted. His approaches to the solution of social and economic problems, poverty reduction, development of scientific and educational work, distribution of public values of education, and the emancipation of women are presented. The importance of mass education and professional knowledge is highlighted first of all with the aim of adequate responses to the challenges of time. Particular emphasis is placed on the ideas of the classics regarding the development of the economy of the innovative type as the most effective paradigm of the country's development. The cooperation with M.S.Hrushevsky is emphasized, first of all in the context of the T.G.Shevchenko Scientific Society.At the same time, taking into account I Franko's scientific achievements, certain issues of the development of contemporary Ukrainian society are outlined. In particular, it is about the need to strengthen national identity, the formation of a united political nation, and effective reduction of poverty, including through the expansion of the middle class, stimulation of entrepreneurial activity, further development of civic initiative and self-organization. Thus, we propose important principles by which, in our opinion, one can significantly accelerate these processes: 1) the relevance of economic and social; 2) the institutionalization of internal locus, social and psychological self-control of the individual, and 3) the expansion of the public space of European emancipatory and humanistic values. These include values such as: tolerance, trust, compromise, social responsibility of business, middle class, preventive style of thinking, socially approved behavior of the elite, education, production work, innovative type of economy, self-realization, achievable motivation, entrepreneurship, initiative, punctuality, systematic etc.It is noted that these principles and corresponding emancipatory and humanistic values should become the guideline for the successful modernization of Ukrainian society. ; Статья посвящена социологическому осмыслению научного наследия И. Я. Франко. Отмечено большое разнообразие научных и литературных интересов ученого. Выделены эвристические идеи и взгляды исследователя касательно важных вопросов обеспечения независимости и суверенитета Украины. Зафиксированы его подходы к решению социально-экономических проблем, уменьшению бедности, развитию научно-просветительской работы, распространению в обществе ценностей образования, эмансипации женщин. На этом фоне подчеркивается важность массового образования и профессиональных знаний прежде всего с целью адекватных ответов на вызовы времени. Особенный акцент сделан на идеях классика относительно развития экономики инновационного типа как наиболее эффективной парадигмы полноценного функционирования страны. Подчеркнуто его сотрудничество с М. С. Грушевским, преимущественно в рамках Научного общества имени Т. Г. Шевченка. Вместе с тем, принимая во внимание творческое наследие И. Я. Франко, поднимаются определенные вопросы развития современного украинского общества. В частности, речь идет о необходимости усиления гражданской идентичности, формирования единой политической нации, эффективной борьбы с бедностью, в том числе с помощью расширения среднего класса, стимулирования предпринимательской активности, дальнейшего развития гражданской инициативы и самоорганизации. Сделан акцент на том, что эффективная модернизация страны существенно усложняется без учета реформаторского опыта стран-лидеров современного мира. Исходя из этого, выделены важные принципы, с помощью которых, по нашему мнению, возможно значительно ускорить процессы модернизации Украины: 1) релевантность экономического и социального; 2) институционализация интернального локуса социально-психологического самоконтроля личности; 3) расширение в публичном пространстве европейских эмансипативных и гуманистических ценностей. Среди них следует выделить такие ценности, как: толерантность, доверие, компромиссное взаимодействие, согласие, социальная ответственность бизнеса, расширение среднего класса, превентивный стиль мышления, социально одобряемое поведение элиты, беспрерывное массовое и профессиональное образование, производительный труд, инновационный тип экономики, самореализация, достижительская мотивация, венчурное предпринимательство, инициатива, пунктуальность, систематичность, взаимопомощь и т.д.Отмечено, что именно обозначенные принципы, соответствующие эмансипативные и гуманистические ценности должны стать ориентирами успешной модернизации современного украинского общества. ; Стаття присвячена соціологічному осмисленню творчої спадщини І. Я. Франка. Підкреслено широке різноманіття наукових і літературних інтересів вченого. Відзначено евристичні ідеї дослідника стосовно важливих питань забезпечення незалежності та суверенітету України. Наведено його підходи до вирішення соціально-економічних проблем, подолання бідності, розвитку науково-просвітницької роботи, поширення публічним простором цінностей освіти, емансипації жінок. На цьому тлі виокремлено важливість масової освіти та професійних знань насамперед з метою адекватних відповідей на виклики часу. Особливий акцент зроблено на ідеях класика відносно розвитку економіки інноваційного типу як найефективнішої парадигми повноцінного поступу країни. Наголошено на співпраці з М. С. Грушевським, передусім у межах Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.Водночас, зважаючи на творчий доробок І. Я. Франка, окреслено певні питання розвитку сучасного українського суспільства. Зокрема, ідеться про необхідність зміцнення громадянської ідентичності, формування єдиної політичної нації, ефективної боротьби з бідністю, у тому числі завдяки поширенню середнього класу, стимулюванню підприємницької активності, подальшого розвитку громадянської ініціативи та самоорганізації. Закцентовано увагу на непересічному значенні реформаторського досвіду країн-лідерів сучасного світу для ефективної модернізації України. З огляду на це виокремлено важливі принципи, за допомогою яких, на нашу думку, можна суттєво прискорити ці процеси: 1) релевантність економічного і соціального; 2) інституціоналізація інтернального локусу соціально-психологічного самоконтролю особистості; 3) поширення публічним простором європейських емансипативних та гуманістичних цінностей. Із-поміж них доцільно виокремити такі цінності, як: толерантність, довіра, компромісна взаємодія, злагода, соціальна відповідальність бізнесу, розширення середнього класу, превентивний стиль мислення, соціально схвалювана поведінка еліти, безперервна масова й професійна освіта, продуктивна праця, інноваційний тип економіки, самореалізація, досяжницька мотивація, підприємництво, ініціатива, пунктуальність, систематичність, взаємодопомога тощо.Зауважено, що саме означені принципи й відповідні емансипативні та гуманістичні цінності мають стати орієнтирами для успішної модернізації сучасного українського суспільства.

The article provides a comprehensive analysis of generic lexemes of the nicknames of residents of Western Polissya that reflect foreign-language realities and demonstrate the use of interlingual borrowings. Collected anthroponymic facts about the lexical creation base and isolated informal names with foreign-language components are differentiated. All nicknames with formation-borrowings, which are included in the research arsenal, are divided into lexical-thematic groups. Each anthroponym is analysed from the sight of motivational characteristics. It was found that nicknames are the main anthroponymic category in consumer communication and in social micro-communities. In Western Polissya the use of dialect variants of the term nickname is predominantly following: street name, street nickname, menu, fiction, calligraphy, fake, nickname / clique.The unofficial nominations that originated from borrowed names, foreign language appeals, names of foreign politicians, historians, actors, athletes, public figures, heroes of advertisements, movie and multiheroes are analysed in detail.It was found out that street names, created from foreign language realities, are mostly modern nicknames, which appeared relatively recently. Such unofficial names appear mainly in students' or work collectives; creators and carriers of these nicknames are young people.The largest amount of borrowings was found from Russian and Polish, due to constant interlingual contacts and historical conditions. Among the creation base of the individual Western-nicknames created by external and internal peculiarities, as well as by the occupation, interferential lexemes from the English language have become productive. Sporadically, in the unofficial noun Polishuk, borrowings from French, German, Spanish, Belarussian, Hebrew, and other languages were fixed. References1. Arkushyn, Hryhorii. 2010. "Inshomovni slova yak tvirni osnovy zakhidnopoliskykh prizvysk". Dialektolohichni studii 9: 305–312.2. Bohdan, Svitlana. 1994. "Varianty vlasnykh imen u prybuzkykh hovirkakh". Problemy rehionalnoi onomastyky: tezy dop. i povid. nauk. seminaru. Kyiv. 9–10.3. Ostash, Nadiia. 2009. "Kholmski vulychni prizvyska: mynule i suchasne". Dialektolohichni studii 8: 159–173.4. Pavliuk, Vita. 2016. "Stanovlennia neofitsiinoho antroponimikonu Vinnychchyny". PhD avtoref. diss, Vinnytsia.5. Senyk, Hanna. 2005. "Prizvyska Naddnistrianshchyny". Zapysky z onomastyky 8: 22–30.6. Skoruk, Iryna; Yatsuk, Roman. 2014. "Materialy do Slovnyka prizvysk Volyni". Volyn filolohichna: tekst i kontekst: Linhvostylistyka KhKhI stolittia: stan i perspektyvy 17: 271–283.7. Pustovit, Lubov. 2000. Slovnyk inshomovnykh sliv: 23000 sliv ta terminolohichnykh slovospoluchen. Kyiv: Dovira.8. Arkushyn, Hryhorii. 2009. Slovnyk prizvysk pivnichno-zakhidnoi Ukrainy : u 3-kh t. Lutsk: RVV "Vezha" Volyn. nats. un-tu im. Lesi Ukrainky.9. Fedotova, Nataliia. 2008. "Suchasni prizvyska Luhanshchyny: kohnityvna prahmatyka tvorennia tekstu onima". PhD avtoref. diss., Kharkiv.10. Chabanenko, Viktor. 2005. Prizvyska Nyzhnoi Naddniprianshchyny: u 2-kh kn. Zaporizhzhia.11. Shulska, Nataliia. 2011. "Neofitsiina antroponimiia Zakhidnoho Polissia". PhD diss., Luts'k.12. Shulska, Nataliia 2008. Slovnyk prizvysk zhyteliv mezhyrichchia Styru ta Horyni. Lutsk : Volynska oblasna drukarnia. ; У статті здійснено комплексний аналіз твірних лексем прізвиськ жителів Західного Полісся, що відображають іншомовні реалії та засвідчують уживання міжмовних запозичень. Диференційовано зібраний антропонімний фактаж щодо лексичної твірної бази і виокремлено неофіційні найменування з іншомовними компонентами. Усі прізвиська з утвореннями-запозиченнями, які ввійшли до дослідницького арсеналу, розподілено на лексико-тематичні групи. Кожен антропонім проаналізовано з погляду мотиваційної характеристики. Виявлено, що прізвиська виступають основною антропонімною категорією в народно-побутовій комунікації та в соціальних мікроспільнотах. На Західному Поліссі переважно послуговуються говірковими варіантами терміна прізвисько: назва по-вуличному, прозвисько вулицьке, менюха, видумка, визвисько, поганяло, кличка / кликуха. Докладно проаналізовано неофіційні назви, що постали від запозичених імен, іншомовних апелятивів, імен і прізвищ зарубіжних політиків, історичних осіб, акторів, спортсменів, громадських діячів, героїв реклам, кіно- і мультигероїв. З'ясовано, що вуличні назви, утворені від іншомовних реалій, – це переважно сучасні прізвиська, які з'явилися порівняно недавно. Такі неофіційні найменування функціонують здебільшого в учнівських та студентських, робітничих колективах, творцями та носіями цих назв виступає молодь. Найбільше запозичень виявлено з російської та польської мов, що зумовлено постійними міжмовними контактами та історичними умовами. Серед твірної бази індивідуальних західнополіських прізвиськ за зовнішніми і внутрішніми особливостями, родом зяняття і професією продуктивними стали інтерферентні лексеми з англійської мови. Спорадично в неофіційному іменнику поліщуків фіксуємо запозичення з французької, німецької, іспанської, білоруської, єврейських та інших мов. Джерела та література 1. Аркушин Г. Іншомовні слова як твірні основи західнополіських прізвиськ // Діалектологічні студії. 9: Запозичення та інтерференція / Відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2010. – С. 305–312. 2. Богдан С. К. Варіанти власних імен у прибузьких говірках / С. К. Богдан // Проблеми регіональної ономастики : тези доп. і повід. наук. семінару. – К. : [б. в.], 1994. – С. 9–10. 3. Осташ Н. Л. Холмські вуличні прізвиська : минуле і сучасне / Н. Л. Осташ // Діалектологічні студії. 8 : Говори південно-західного наріччя / [відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей]. – Л. : Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. – С. 159–173. 4. Павлюк В. А. Становлення неофіційного антропонімікону Вінниччини : автореф. дис. … канд. філол. наук. : спец. 10.02.01 "Українська мова" / В. А. Павлюк ; Донецький національний університет. – Вінниця, 2016. – 20 с. 5. Сеник Г. В. Прізвиська Наддністрянщини / Г. В. Сеник // Записки з ономастики : зб. наук. праць. – Одеса : Астропринт, 2005. – Вип. 8. – С. 22–30. 6. Скорук І. Матеріали до Словника прізвиськ Волині / І. Скорук, Р. Яцук // Волинь філологічна: текст і контекст: Лінгвостилістика ХХІ століття: стан і перспективи : зб. наук. праць. – Луцьк : СНУ імені Лесі Українки, 2014. – Вип. 17. – С. 271–283. 7. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К. : Довіра, 2000. – 1018 с. 8. Словник прізвиськ північно-західної України : у 3-х т. [упоряд. Г. Л. Аркушин]. – Луцьк : РВВ "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. 9. Федотова Н. М. Сучасні прізвиська Луганщини: когнітивна прагматика творення тексту оніма : автореф. дис. … канд. філол. наук / Н. М. Федотова / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2008. – 20 с. 10. Чабаненко В. А. Прізвиська Нижньої Наддніпрянщини : у 2-х кн. / В. А. Чабаненко. – Запоріжжя, 2005. 11. Шульська Н. М. Неофіційна антропонімія Західного Полісся : дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / Н. М. Шульська ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 363 с. 12. Шульська Н. М. Словник прізвиськ жителів межиріччя Стиру та Горині / Н. М. Шульська. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 164 с.

The article is devoted to the historical-philosophical analysis of the problem of ambivalence as a fundamental principle of Derrida's philosophical thinking. It shows how such primordial philosophical questions as ones of limits of philosophies and of limits of philosophy define the basic problem dimensions of Derridean conception. It consideres the correlation of the theme of marginality with both the problem of Derrida's cultural self-identification and the idea of the metaphoricity of language as the initial premise of différance logic. Also the article examines the role of transcendentalistic implications in Derridean thought that determine a his-torical and philosophical context of Derrida's philosophy. The analogy between quasi-transcendental and metaphorical aspects of deconstructive thinking is drawn. The identifica-tion of Jewish and metaphorical in Derrida's conception is demonstrated. The author introduces the concept of "literal metaphor" as the quintessence of Derrida's philosophical thought which structures its basic forms, namely: aporia, hyperbole, question, commentary. ; Статья посвящена историко-философскому анализу проблемы амбивалентности как фундаментального принципа философского мышления Деррида. Показывается, каким образом исконные для истории философии вопросы – границ философий и границ философии – определяют основные проблемные измерения дерридианской концепции. Рассматривается корреляция темы пограничности как с проблемой культурной самоидентификации Деррида, так и с идеей метафоричности языка как исходного посыла логики différance. Анализируется роль трансценденталистских импликаций в дерридианской мысли, определяющих историко-философский контекст последней. Проводится аналогия между квази-трансцендентальным и метафорическим аспектами деконструктивного мышления, демонстрируется отождествление еврейского и метафорического в концепции Деррида. Вводится понятие "буквальной метафоры" как квинтэссенции философской мысли Деррида, структурирующей ее базовые формы: апорию, ги-перболу, вопрос, комментарий.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫАвтономова (2011): Автономова, Н. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, 506 с.Арутюнова (1990): Арутюнова, Н. «Метафора и дискурс». В: Теория метафоры: Сборник. Ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская. Москва: Прогресс, 1990, С. 5–32.Блюменберг (2005): Блюменберг, Г. Світ як книга. Пер. з нім. В. Єрмоленка. К.: Лібра, 2005, 544 с.Деррида (1992): Деррида, Ж. «Письмо к японскому другу». Пер. с фр. А. Гараджи. В: Вопросы философии. 1992, № 4, С. 53–57.Деррида (2000a): Деррида, Ж. О грамматологии. Пер. с фр. Н. Автономовой.– Москва: Ad Marginem, 2000a, 512 с.Деррида (2000b): Деррида, Ж. «Различание». Пер. с фр. В. Лапицкого. В: Деррида Ж. Письмо и различие. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000b, С.377–402.Деррида (2000с): Деррида, Ж. «Сила и значение». Пер. с фр. С. Фокина. В: Деррида Ж. Письмо и различие. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000c. С. 7–42.Деррида (2000d): Деррида, Ж. «Эдмон Жабе и вопрос книги». In: Деррида Ж. Письмо и различие. Пер. с фр. В. Лапицкого. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000d, С. 83–99.Деррида (2000е): Деррида, Ж. «Эллипс». Пер. с фр. В. Лапицкого. В: Деррида Ж. Письмо и различие. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000e, С. 369–374.Деррида (2011): Деррида, Ж. «Монолингвизм Другого или протез первоначала». Глава седьмая. Пер. с фр. Н. Автономовой. В: Автономова Н.С. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, С. 445–471.Деррида (2012): Деррида, Ж. Поля философии. Пер. с фр. Д. Кралечкина. Москва: Академический проект, 2012, 376 с.Деррида = КИ: Деррида, Ж. Кроме имени. Пер. с фр. Н. Шматко. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/derrid/Деррида, Хартман: Деррида, Ж., Хартман, Д., Изер, В. Деконструкция: триалог в Иерусалиме. Пер. с англ. В. Мерлина. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Derr/dekon.phpДэвидсон (1990): Дэвидсон, Д. «Что означают метафоры». В: Теория метафоры: Сборник. Ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская. Москва: Прогресс, 1990, С. 172–193.Ильина (2009): Ильина, А. «Метафорический вопрос и границы рациональности». В: MegaLing'2009: збірник наукових праць. Київ: Довіра, 2009. С. 225–235.Ильина (2011): Ильина, А. «Концепт Другого в ракурсе трансцендентализма». В: Койнонія: Спецвипуск № 2, Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2011, № 950, С. 165–195.Ільїна (2014): Ільїна, А. «Впливи трансцендентальної парадигми на єврейську філософську думку (від С. Маймона до Ж. Деріда)». В: Вісник Харківського національного універ-ситету ім. В.Н. Каразіна, 2014, № 1092, С. 42–51.Кант (1994): Кант, И. Критика чистого разума. Пер. с нем. Н. Лосского. Москва: Мысль, 1994, 592 с.Ковельман, Гершович (2010): Ковельман, А., Гершович, У. «Бегство от логоса: к пониманию раввинистической герменевтики». В: НЛО, 2010, № 10, Электронный ресурс. Режим доступа: http://magazines.russ.ru/nlo/2010/102/ko4.htmlЛосский: Лосский, В. Очерк мистического богословия Восточной Церкви. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.vehi.net/vlossky/Нечипуренко, Полонская (2007): Нечипуренко, В., Полонская, И. «Поиски национальной иден-тификации в философии Ж. Деррида». В: Научная мысль Кавказа, 2007, № 1, С. 41–49.Розет (2011): Розет, А. Священная грамматика. Запись выступления на лингвистическом Шавуот-фесте 2011. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://m.eshkolot.ru/library/audio/36130Черняк: Черняк, А. Проблема очевидности. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.biglib.com.ua/read.php?pg_which=1&dir=0013&f=13_48&book_id=2525Эпштейн (2001): Эпштейн, М. Философия возможного. Модальности в мышлении и культуре. Санкт-Петербург: Алетейя, 2001, 334 с.Bennington (1994): Bennington, G. Legislations: the Politics of Deconstruction. London; New York: Verso, 1994, (viii) 300 p.Bennington (1999): Bennington, G., Derrida J. Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press, 1999, 420 p.Bennington (2000): Bennington, G. Interrupting Derrida. London; New York: Routledge, 2000, (xiv) 235 p.Cixous (2001): Cixous, H. Portrait de Jacques Derrida en jeune saint juif. Paris: Galilée, 2001, 115 p.Crockett (2001): Crockett, C. A Theology of the Sublime. London; New York: Routledge, 2001, (xi) 142 p.Derrida (1972а): Derrida, J. La dissemination. Paris: Seuil, 1972a, 445 p.Derrida (1972b): Derrida, J. Marges de la philosophie. Paris: Minuit, 1972b, 398 p.Derrida (1986): Derrida, J. «Le retrait de la metaphore». In: Analecta Husserliana, vol. 14: The Phenomenology of man and of the human condition: individualisation of nature and the human being. I. Plotting the territory for interdisciplinary communication. Еd. by Anna-Teresa Tymieniecka. Dordrecht, Holland; Boston, U.S.A., London, England: D. Reidel; Hingham, MA, 1986, P. 273–300.Derrida (1993): Derrida, J. Aporias. Tr. T. Dutoit. Stanford, Calif.: Stanford UP, 1993, (x) 87 p.Derrida (1994): Derrida J. Politiques de l'amitié. Paris: Galilée, 1994, 308 p.Derrida (2003): Derrida, J. «Abraham, l'autre». In: Judéités. Questions pour Jacques Derrida. J. Cohen, R. Zagury-Orly. Paris: Galilée, 2003, P. 11–42.Derrida (2004а): Derrida, J. «Penseur de l'événement (entretien par Jérôme-Alexandre Nielsberg)». In: L'Humanité, 28 janvier 2004a, Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.jacquesderrida.com.ar/frances/evenement.htmDerrida (2004b): Derrida, J. «Qu'est que ce que la deconstruction». In: Le Monde, 12 octobre 2004b, Электронный ресурс. Режим доступа:http://www.jacquesderrida.com.ar/frances/deconstruction.htmDerrida (2012): Derrida, J. «La déconstruction et l'autre (entretien avec Richard Kearney)». In: Le Temps Modernes: Derrida, l'événement déconstruction, 2012, № 669–670, P. 7–29.Drob: Drob, S.L. Tzimtzum and «Différance»: Derrida and the Lurianic Kabbalah. In: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.newkabbalah.com/Derrida3.htmlGasché (1986): Gasché, R. The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge, Mass.: Harvard UP, 1986, (viii) 348 p.Idel (2003): Idel, M. «Jacques Derrida et les sources kabbalistiques». In: Judéités. Questions pour Jacques Derrida. J. Cohen, R. Zagury-Orly. Paris: Galilée, 2003, P. 133–156.Kohler (2012): Kohler, G.Y. «Maimonid and Kant». In: Reading Maimonid's Philosophy in 19-th century Germany. Amsterdam Studies in Jewish Philosophy, Vol. 15, 2012, P. 249–307.Levinas (2009): Levinas, E. Oeuvres 1: Carnets de captivité. Paris: Grasset, IMEC, 2009, 499 p.Ofrat (2001): Ofrat, G. The Jewish Derrida. Syracuse, N.Y.: Syracuse UP, 2001, (viii) 201 p. ; Статтю присвячено історико-філософському аналізу проблеми амбівалентності як фундаментального принципу філософського мислення Дерида. Демонструється, в який спосіб споконвічні для історії філософії питання – меж філософій та меж філософії – визначають основні проблемні виміри деридіанської концепції. Розглядається кореляція теми пограничності як із проблемою культур-ної самоідентифікації Дерида, так і з ідеєю метафоричності мови як вихідного засновку логіки différance. Аналізується роль трансценденталістських імплікацій в деридіанській думці, що визначають історико-філософський контекст останньої. Проводиться аналогія між квазі-трансцендентальним та метафоричним аспектами деконструктивного мислення, демонструється ототожнення єврейського та метафоричного в концепції Дерида. Уведено поняття «буквальної метафори» як квінтесенції філософської думки Дерида, що структурує її базові форми: апорію, гіперболу, питання, коментар.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИАвтономова (2011): Автономова, Н. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, 506 с.Арутюнова (1990): Арутюнова, Н. «Метафора и дискурс». В: Теория метафоры: Сборник. Ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская. Москва: Прогресс, 1990, С. 5–32.Блюменберг (2005): Блюменберг, Г. Світ як книга. Пер. з нім. В. Єрмоленка. К.: Лібра, 2005, 544 с.Деррида (1992): Деррида, Ж. «Письмо к японскому другу». Пер. с фр. А. Гараджи. В: Вопросы философии. 1992, № 4, С. 53–57.Деррида (2000a): Деррида, Ж. О грамматологии. Пер. с фр. Н. Автономовой.– Москва: Ad Marginem, 2000a, 512 с.Деррида (2000b): Деррида, Ж. «Различание». Пер. с фр. В. Лапицкого. В: Деррида Ж. Письмо и различие. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000b, С.377–402.Деррида (2000с): Деррида, Ж. «Сила и значение». Пер. с фр. С. Фокина. В: Деррида Ж. Письмо и различие. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000c. С. 7–42.Деррида (2000d): Деррида, Ж. «Эдмон Жабе и вопрос книги». In: Деррида Ж. Письмо и различие. Пер. с фр. В. Лапицкого. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000d, С. 83–99.Деррида (2000е): Деррида, Ж. «Эллипс». Пер. с фр. В. Лапицкого. В: Деррида Ж. Письмо и различие. Санкт-Петербург: Академический проект, 2000e, С. 369–374.Деррида (2011): Деррида, Ж. «Монолингвизм Другого или протез первоначала». Глава седьмая. Пер. с фр. Н. Автономовой. В: Автономова Н.С. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, С. 445–471.Деррида (2012): Деррида, Ж. Поля философии. Пер. с фр. Д. Кралечкина. Москва: Академический проект, 2012, 376 с.Деррида = КИ: Деррида, Ж. Кроме имени. Пер. с фр. Н. Шматко. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/derrid/Деррида, Хартман: Деррида, Ж., Хартман, Д., Изер, В. Деконструкция: триалог в Иерусалиме. Пер. с англ. В. Мерлина. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Derr/dekon.phpДэвидсон (1990): Дэвидсон, Д. «Что означают метафоры». В: Теория метафоры: Сборник. Ред. Н. Д. Арутюнова, М. А. Журинская. Москва: Прогресс, 1990, С. 172–193.Ильина (2009): Ильина, А. «Метафорический вопрос и границы рациональности». В: MegaLing'2009: збірник наукових праць. Київ: Довіра, 2009. С. 225–235.Ильина (2011): Ильина, А. «Концепт Другого в ракурсе трансцендентализма». В: Койнонія: Спецвипуск № 2, Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2011, № 950, С. 165–195.Ільїна (2014): Ільїна, А. «Впливи трансцендентальної парадигми на єврейську філософську думку (від С. Маймона до Ж. Деріда)». В: Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2014, № 1092, С. 42–51.Кант (1994): Кант, И. Критика чистого разума. Пер. с нем. Н. Лосского. Москва: Мысль, 1994, 592 с.Ковельман, Гершович (2010): Ковельман, А., Гершович, У. «Бегство от логоса: к пониманию раввинистической герменевтики». В: НЛО, 2010, № 10, Электронный ресурс. Режим доступа: http://magazines.russ.ru/nlo/2010/102/ko4.htmlЛосский: Лосский, В. Очерк мистического богословия Восточной Церкви. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.vehi.net/vlossky/Нечипуренко, Полонская (2007): Нечипуренко, В., Полонская, И. «Поиски национальной идентификации в философии Ж. Деррида». В: Научная мысль Кавказа, 2007, № 1, С. 41–49.Розет (2011): Розет, А. Священная грамматика. Запись выступления на лингвистическом Шавуот-фесте 2011. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://m.eshkolot.ru/library/audio/36130Черняк: Черняк, А. Проблема очевидности. В: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.biglib.com.ua/read.php?pg_which=1&dir=0013&f=13_48&book_id=2525Эпштейн (2001): Эпштейн, М. Философия возможного. Модальности в мышлении и культуре. Санкт-Петербург: Алетейя, 2001, 334 с.Bennington (1994): Bennington, G. Legislations: the Politics of Deconstruction. London; New York: Verso, 1994, (viii) 300 p.Bennington (1999): Bennington, G., Derrida J. Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press, 1999, 420 p.Bennington (2000): Bennington, G. Interrupting Derrida. London; New York: Routledge, 2000, (xiv) 235 p.Cixous (2001): Cixous, H. Portrait de Jacques Derrida en jeune saint juif. Paris: Galilée, 2001, 115 p.Crockett (2001): Crockett, C. A Theology of the Sublime. London; New York: Routledge, 2001, (xi) 142 p.Derrida (1972а): Derrida, J. La dissemination. Paris: Seuil, 1972a, 445 p.Derrida (1972b): Derrida, J. Marges de la philosophie. Paris: Minuit, 1972b, 398 p.Derrida (1986): Derrida, J. «Le retrait de la metaphore». In: Analecta Husserliana, vol. 14: The Phenomenology of man and of the human condition: individualisation of nature and the human being. I. Plotting the territory for interdisciplinary communication. Еd. by Anna-Teresa Tymieniecka. Dordrecht, Holland; Boston, U.S.A., London, England: D. Reidel; Hingham, MA, 1986, P. 273–300.Derrida (1993): Derrida, J. Aporias. Tr. T. Dutoit. Stanford, Calif.: Stanford UP, 1993, (x) 87 p.Derrida (1994): Derrida J. Politiques de l'amitié. Paris: Galilée, 1994, 308 p.Derrida (2003): Derrida, J. «Abraham, l'autre». In: Judéités. Questions pour Jacques Derrida. J. Cohen, R. Zagury-Orly. Paris: Galilée, 2003, P. 11–42.Derrida (2004а): Derrida, J. «Penseur de l'événement (entretien par Jérôme-Alexandre Nielsberg)». In: L'Humanité, 28 janvier 2004a, Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.jacquesderrida.com.ar/frances/evenement.htmDerrida (2004b): Derrida, J. «Qu'est que ce que la deconstruction». In: Le Monde, 12 octobre 2004b, Электронный ресурс. Режим доступа:http://www.jacquesderrida.com.ar/frances/deconstruction.htmDerrida (2012): Derrida, J. «La déconstruction et l'autre (entretien avec Richard Kearney)». In: Le Temps Modernes: Derrida, l'événement déconstruction, 2012, № 669–670, P. 7–29.Drob: Drob, S.L. Tzimtzum and «Différance»: Derrida and the Lurianic Kabbalah. In: Электронный ресурс. Режим доступа: http://www.newkabbalah.com/Derrida3.htmlGasché (1986): Gasché, R. The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge, Mass.: Harvard UP, 1986, (viii) 348 p.Idel (2003): Idel, M. «Jacques Derrida et les sources kabbalistiques». In: Judéités. Questions pour Jacques Derrida. J. Cohen, R. Zagury-Orly. Paris: Galilée, 2003, P. 133–156.Kohler (2012): Kohler, G.Y. «Maimonid and Kant». In: Reading Maimonid's Philosophy in 19-th century Germany. Amsterdam Studies in Jewish Philosophy, Vol. 15, 2012, P. 249–307.Levinas (2009): Levinas, E. Oeuvres 1: Carnets de captivité. Paris: Grasset, IMEC, 2009, 499 p.Ofrat (2001): Ofrat, G. The Jewish Derrida. Syracuse, N.Y.: Syracuse UP, 2001, (viii) 201 p.

A company's long-term and partnerly relations with consumers can be achieved by formation and maintenance of customer loyalty. The conducted research has allowed to interpret the basic theoretical foundations of the concept of «loyalty», and determine the main types of loyalty and characteristic features of loyal consumers. Loyalty is classified according to different types, the main of which are the behavioral (transactional) and the emotional (perceptual) ones. Criteria for assessing consumer behavioral (transaction) loyalty, in addition to re-purchasing, may be the frequency of purchases, the time of the last transaction, the total period of consumer's cooperation with the enterprise, the volume of all consumer's purchases, the number of assorted positions in one-time purchase, the average amount of each purchase. As the criteria for assessing emotional (perceptual) loyalty, besides the insensitivity of consumers to the actions of competitors, one can mention their attitude towards the brand enterprise, the popularity of the enterprise loyalty program, the willingness to advise the brand enterprise to their friends, other consumers, the intention to make re-purchases. Loyalty is being best revealed in combination with three main elements: trust, commitment to values, and long-term relationships. A loyal consumer must have the following characteristics: to do multiple re-purchases; to buy different assortment positions of the enterprise; to encourage other consumers to buy products of the enterprise; to not react to the actions of competitors, including very attractive offers; to testify a positive attitude towards the enterprise of its goods; to cooperate with the company for a long period of time; to recommend to his/her social circle to use the goods and services of the given enterprise, and, thus, to voluntarily become agitators, «advocates» or «partners» of the company. Having analyzed the use of loyalty programs in the consumer and industrial markets, the experience of implementing programs for buyers of goods with specific characteristics, such as primary real estate, has been characterized. In recent years, the domestic real estate market has suffered a total decline in sales and construction due to military, political, economic, financial and social factors. In almost all segments of residential real estate sales have decreased, with the exception of economy class housing, which enjoyed a diminished but stable demand, and its purchase became one of the best ways to save savings in conditions of economic instability. The primary real estate market in the Lviv region, and in the city of Lviv in particular, is developing according to factors specific to the region, namely: an increase in housing objects, the number of developers, an increase in demand for housing coming from the part of a solvent resettled population from the occupied territories, an increase in property investing in order to protect savings from exchange rate fluctuations, a dynamic growth in the volume of performed construction work for all types of construction products. The regional market employs more than 60 construction companies (developers, investors, housing companies), which are engaged in the construction of residential real estate from a zero cycle. Under severe competition, most companies practice the use of marketing tools, and in particular loyalty programs, which, under a detailed analysis, are being stimulation measures. «ZhBK «Your House» Ltd. has an extensive experience working in the regional primary real estate market and, for a long time, has been practicing innovative loyalty programs with regard to its customers, who have already become buyers of residential real estate. The emphasis on working with clients, whose probability of re-purchase is no more than 5%, ensures their loyalty, which manifests itself in the powerful promotion of the company and its products by its customers. A key aspect of loyalty programs for real estate buyers LLC «ZBK «Your House» was their extension for owners and residents of apartments built by the company. The process of formation, maintenance, and increase of loyalty of buyers of primary real estate in LLC «ZHBK «Your house» is being submitted. A system of indicators for estimating the efficiency of real estate buyers loyalty, taking into the account the necessity of increasing their perceptual loyalty, is being proposed. ; Довготривалих і партнерських відносин підприємства зі споживачами можна досягти за допомогою формування та підтримання лояльності клієнтів. Проведене дослідження дозволило інтерпретувати основні теоретичні засади поняття «лояльність», визначити основні види лояльності та характерні риси лояльного споживача. Лояльність класифікують за різними видами, основними з яких є поведінкова (трансакційна) й емоційна (перцепційна). Критеріями оцінки поведінкової (трансакційної) лояльності споживача, окрім повторної купівлі, може бути частота здійснення купівлі, час здійснення останньої трансакції, повний період співпраці споживача з підприємством, обсяг усіх здійснених споживачем купівель, кількість асортиментних позицій у разовій купівлі, середня сума кожної з купівель. Критеріями оцінки емоційної (перцепційної) лояльності, окрім нечутливості споживачів до дій конкурентів, можна назвати також їхнє ставлення до бренду підприємства, популярність програми лояльності підприємства, готовність порадити бренд підприємство своїм друзям, іншим споживачам, намір здійснити повторні купівлі. Лояльність найкраще розкривається у сукупності трьох основних елементів: довіра, прихильність до цінностей і довготермінові відносини. Лояльний споживач повинен володіти такими характеристиками: здійснювати багаторазові повторні купівлі; купувати різні асортиментні позиції підприємства; заохочувати інших споживачів купувати продукцію підприємства; не реагувати на дії конкурентів, в тому числі на дуже привабливі пропозиції; засвідчувати позитивне ставлення до підприємства його товарів; співпрацювати з підприємством тривалий період часу; рекомендувати своєму оточенню користуватись товарами, послугами даного підприємства, тобто добровільно стати агітаторами, «адвокатами» або «партнерами» компанії. Проаналізувавши використання програм лояльності на споживчих і промислових ринках, було охарактеризовано досвід впровадження програм для покупців товарів зі специфічними характеристиками, до яких слід віднести первинну нерухомість. За останні роки вітчизняний ринок нерухомості зазнав тотального зниження продажу і будівництва через військові, політичні, економічні, фінансові та соціальні чинники. Практично в усіх сегментах житлової нерухомості зменшився обсяг продажу, за винятком житла економ-класу, який користувався зменшеним, проте стабільним попитом, його купівля стала одним з найкращих способів зберегти заощадження в умовах економічної нестабільності. Ринок первинної нерухомості Львівської області та м. Львова зокрема розвивається з урахуванням притаманних регіону чинників, а саме: збільшення об'єктів житлового будівництва, кількості забудовників, збільшення попиту на житло з боку платоспроможного переселеного населення з окупованих територій, збільшення вкладень заощаджень для убезпечення коштів від коливань валютних курсів, динамічне зростання обсягу виконаних будівельних робіт за усіма видами будівельної продукції. На регіональному ринку працюють понад 60 будівельних компаній (забудовники, інвестори, компанії з продажу житла), які займаються зведенням житлової нерухомості з нульового циклу. В умовах жорсткої конкуренції більшість компаній практикують використання маркетингового інструментарію та зокрема програм лояльності, які при детальному аналізі являють собою заходи стимулювання. ТОВ «ЖБК «Ваш дім» має великий досвід роботи на регіональному ринку первинної нерухомості та тривалий час практикує інноваційні програми лояльності клієнтів, які вже стали покупцями житлової нерухомості. Акцент на роботі з клієнтами, ймовірність здійснення якими повторної купівлі складає не більше 5%, забезпечує їх лояльність, яка проявляється у потужному рекламуванні покупцями компанії та її продуктів. Ключовим аспектом програм лояльності для покупців нерухомості ТОВ «ЖБК «Ваш дім» стало їх продовження для власників і мешканців збудованих компанією квартир. Подано процес формування, підтримання і підвищення лояльності покупців первинної нерухомості у ТОВ «ЖБК «Ваш дім». Запропоновано систему показників оцінки ефективності лояльності покупців нерухомості з урахуванням необхідності підвищення їх перцепційної лояльності.