Suchergebnisse

Al menos desde principios del siglo XIX, la introducción de la escritura en español por parte de los indígenas de Pampa y Norpatagonia modificó sustancialmente la dinámica de las relaciones inter-étnicas en la Frontera Sur Argentina. Utilizando esta tecnología, los caciques desarrollaron prácticas políticas, administrativas y diplomáticas, firmando acuerdos e intercambiando información entre sí y con los hispano-criollos, trazando nuevos vínculos en el contexto de una problemática relación con la Iglesia y el Estado. Durante el siglo XIX, la tradicional competencia inter-étnica entre las diferentes parcialidades se vio incrementada como consecuencia del avance estatal, provocándose un refuerzo de las estrategias de supervivencia indígena frente a la ocupación territorial del blanco. Este proceso tuvo por efecto intensificar sus relaciones con agentes estatales, reforzando el papel del cacique como interlocutor y negociador, provocando un reordenamiento de la estructura interna de los cacicatos. Este artículo pretende analizar la introducción de la escritura en español por parte de los indígenas en un contexto conflictivo, teniendo en cuenta su uso como resultado de una relación asimétrica con el incipiente Estado, pero revalorizando su apropiación original como parte de las prácticas de supervivencia y resistencia. A través de la comparación con los orígenes de la escritura en sociedades estatales y a la luz de la teoría del control cultural, se intentará demostrar que la introducción de la escritura intervino no sólo en las relaciones diplomáticas de los caciques con el exterior, sino también modificando algunas dinámicas tradicionales al interior de los cacicatos. The indigenous writing and the bureaucracy in the awnings. Re-configuration and resistance (19th century)Abstract Since at least the beginning of the nineteenth century, the introduction of writing in Spanish, by the Pampas and northern Patagonia indigenous peoples, modified substantially the dynamics of the inter-ethnic relations in the Argentine South Border. By using this technology, the caciques developed political, administrative and diplomatic practices, signing agreements and exchanging information not only with other natives, but also with the Hispanic-Creole people, thus, tracing new ties in the context of a problematic relationship with the Church and the State. During the nineteenth century, the traditional inter-ethnic competition between the different partialities was increased as a consequence of the State advance, causing a reinforcement of the indigenous peoples' survival strategies against the white territorial occupation. This process had the effect of intensifying their relations with State agents, by reinforcing the cacique's role as interlocutor and negotiator, and promoting a reordering of the cacicatos internal structure. This article aims at analyzing the indigenous peoples' introduction of the writing in Spanish within a conflictive context, considering its use as a result of an asymmetrical relationship with the incipient State, and reappraising its original appropriation as part of the practices of survival and resistance. Through the comparison with the origins of writing in state societies, and the in light of the theory of cultural control, it is shown here that not only did the introduction of writing become involved in the caciques' diplomatic relations outside, but it also modified some traditional dynamics in the inside of the cacicatos. A escrita indígena e a burocracia dos toldos. Reconfiguração e resistência (século XIX)Resumo Pelo menos desde o início do século XIX, a introdução da escrita em espanhol pelos povos indígenas do Pampa e do norte da Patagônia modificou substancialmente a dinâmica das relações inter-étnicas na fronteira sul da Argentina. Usando essa tecnologia, os caciques desenvolveram práticas políticas, administrativas e diplomáticas, assinando acordos e trocando informações entre si e com os espanhóis e criollos, traçando novos vínculos no contexto de uma problemática relação com a Igreja e o Estado. Durante o século XIX, a tradicional competição inter-étnica entre os diferentes grupos foi aumentada, como resultado do avanço do Estado, provocando um reforço das estratégias de sobrevivência indígena em face da ocupação territorial pelos brancos. Esse processo teve o efeito de intensificar suas relações com os agentes estatais, reforçando o papel do cacique como interlocutor e negociador, provocando um reordenamento da estrutura interna dos cacicados. Este artigo procura analisar a introdução da escrita em espanhol pelos indígenas em um contexto conflituoso, considerando sua utilização como resultado de uma relação assimétrica com o Estado incipiente, mas reavaliando sua apropriação original como parte das práticas de sobrevivência e resistência. Através da comparação com as origens da escrita nas sociedades estatais e à luz da teoria de controle cultural, procurará demonstrar que a introdução da escrita não interveio apenas nas relações diplomáticas dos caciques com o exterior, mas também alterou algumas dinâmicas tradicionais dentro dos cacicados.

From the emergence of the state as an institute to the present day, its goals and concepts of functioning have remained more or less the same and have been reduced to organizing authority and population for defense against other tribes, later nations, but also to hold in obedience their subjects, i.e. those who are gave their rulers the mandate to govern on their behalf a unity called the state. States in modern conditions still function on the basis of the past, i.e., the past centuries. Instead of solving, the modern state produces problems and is unable to respond to new challenges and changes that occur both in the natural and social order. Evidence for this is obvious, ranging from environmental, political and social problems to migration, crises that are becoming more and more devastating, war conflicts, strikes and general discontent at national or global levels. In this context, the state creates mechanisms to maintain the status quo and extend the powers of the elected. Democracy, human rights protection, numerous global or regional declarations have become the subject of interpretation, as well as their disrespect, and even abuse. The trend of widening the gap between the poor and the rich is increasing, war conflicts have been waged in certain countries for years, many have been devastated, filled with huge amounts of poison that destroys the resource of water, land and air. Instead of great politicians and leaders like Roosevelt, De Gaulle, Churchill, political leaders and party officials who are hard to leave power and who are struggling to stay in power and rule for a long time, are on the scene. In a word, the modern state is unable to respond to a numerous challenges, because it has retained the same mechanisms and concepts of governance as i n the last century, and in many countries even from the time of the feudal age. Establishing force-based organizations, enacting laws, tax and parafiscal burdens to sustain party bureaucracy, feuds and enrichment on the one hand, and poverty and misery on the other, are visible in much of the world, indicating problems in the functioning of the state and government. Indicated condition can be improved by transforming a traditional political state into an economic state, whose priority goal would be to ensure a satisfactory quality of life and sustainable development. Thus, the state would focus on the people i.e. population, rather than the ideological political platform of the party in power. The paper indicates current issues of the functioning of the modern state and problems that are produced by the modern state. ; Від виникнення держави як інституту до наших днів цілі та концепції функціонування залишилися більш-менш однаковими і зводилися до організації влади та населення для оборони проти інших племен, пізніших націй, але також і до утримання послух своїх підданих, тобто тих, хто дав своїм правителям мандат керувати від їх імені єдністю, що називається державою. Держави в сучасних умовах досі функціонують на основі минулого, тобто минулих століть. Замість того, щоб вирішувати, сучасна держава створює проблеми і не в змозі відповісти на нові виклики та зміни, що відбуваються як у природному, так і в суспільному порядку. Докази цього очевидні - від екологічних, політичних та соціальних проблем до міграції, криз, які стають все більш руйнівними, військових конфліктів, страйків та загального невдоволення на національному чи глобальному рівнях. У цьому контексті держава створює механізми для підтримки статусного кво та розширення повноважень обраних. Демократія, захист прав людини, численні глобальні чи регіональні декларації стали предметом тлумачення, а також їх неповаги та навіть зловживань. Тенденція до збільшення розриву між бідними та багатими зростає, конфлікти війни тривають у певних країнах протягом багатьох років, багато людей спустошені, наповнені величезною кількістю отрути, яка руйнує ресурс води, землі та повітря. Замість таких великих політиків і лідерів, як Рузвельт, Де Голль, Черчілль, політичні лідери та чиновники партії, яким важко покинути владу і котрі намагаються тривалий час залишатися при владі та правлячи. Одним словом, сучасна держава не в змозі відповісти на численні виклики, тому що вона зберегла ті самі механізми та концепції управління, як і минулого століття, а у багатьох країнах ще з часів феодальної епохи. Створення силових організацій, що приймають закони, податкові та парафіскальні тягарі для підтримання партійної бюрократії, ворожнечі та збагачення, з одного боку, і бідності та бідності з іншого, є видимими на більшій частині світу, що свідчить про проблеми у функціонуванні держави і уряд. Зазначена умова може бути покращена шляхом перетворення традиційної політичної держави в економічну державу, пріоритетною метою якої було б забезпечити задовільну якість життя та сталий розвиток. Таким чином, держава орієнтувалася б на народ, тобто населення, а не на ідеологічну політичну платформу партії при владі. У роботі вказуються актуальні питання функціонування сучасної держави та проблеми, які продукує сучасна держава.

A literatura sobre o governo municipal brasileiro, desde o processo de descentralização políticoadministrativa de 1988, tem questionado as condições institucionais da administração pública e do serviço municipal perante as novas atribuições e responsabilidades, sendo um tema que emerge na corrente conjuntura de crise econômica dos municípios. Dado a ênfase dominante das reformas gerenciais como modo evocado de modernizar a gestão pública e superar as mazelas associadas a burocracia, esta pesquisa definiu como objetivo investigar as influências gerenciais em um governo local que têm incorporado este ideário, sendo realizado pelo exame do relacionamento entre Política e Administração que compõe o núcleo do governo e da administração no Poder Executivo. Assim, foi utilizado como fundamento o entendimento da interface políticoadministrativa como acordos ou barganhas implícitas e explícitas entre as partes, e tendo como base o governo municipal brasileiro marcado pelo forte comando diretivo do Prefeito, em uma tradição de troca de cargos por apoio político; envolvendo a fortes incertezas do sistema político sobre as recompensas dos servidores; a baixa formação e profissionalização dos servidores como entrega de competência; e, a lealdade com o Prefeito pactuada como relação de confiança e confidência. A mudança para o gerencialismo implicaria em um novo pacto, com maior autonomia administrativa, a recompensa baseada no desempenho, o aumento da ênfase de entrega de resultados, e a lealdade executiva, sendo este tipo ideal utilizado para compreender as influências gerenciais em um Governo Municipal de médio porte da Região Sudeste, investigada na interface entre o Prefeito, político eleito, e os Secretários e Subsecretários, administradores públicos. A pesquisa empírica ocorreu por meio de 15 entrevistas semiestruturadas, as quais abrangeram Secretários, Subsecretários e Assessores Execuitivos e dados secundários. Foi concluído que as influências gerenciais implicaram na reconstrução do caráter diretivo do Prefeito, sendo um modo de demandar resultados e eficiência dos servidores, a grande demanda por perfis técnicos a fim de alcançar maior desempenho, a vinculação da lealdade de confidente ao feedback informal quanto às entregas realizadas e o início do desenvolvimento de um compromisso de responsabilidade gerencial. Como consideração para estudos futuros, além da ampliação comparada com outros Governos Municipais, coloca-se como interrogação a natureza da relação tripla com os Assessores e seus impactos, a dinâmica dos networks políticos como modo de acesso a cargos, e o uso de questionários a fim de aumentar a representatividade e a comparatividade dos dados. ; The literature on brazilian municipal government, since the process of political and administrative decentralization of 1988, has questioned the institutional conditions of the public administration and the municipal service in the face of new responsibilities and responsibilities, a theme that emerges in the current economic crisis. counties. Given the dominant emphasis of management reforms as a way to modernize public management and overcome the problems associated with bureaucracy, this research aimed to investigate the managerial influences in a local government that have incorporated this ideology, being carried out by examining the relationship between Politics and Administration that composes the nucleus of the government and the administration in the Executive Power. Thus, the understanding of the political-administrative interface was understood as implicit and explicit agreements or bargains between the parties, and based on the Brazilian municipal government marked by the strong command of the Mayor, in a tradition of exchange of positions for political support ; involving the strong uncertainties of the political system over the rewards of servants; the low training and professionalism of the servers as delivery of competence; and, loyalty to the Mayor agreed as a relationship of trust and confidence. The shift to managerialism would imply a new pact, with greater administrative autonomy, performance-based reward, increased emphasis on delivery of results, and executive loyalty. being this ideal type used to understand the managerial influences in a medium-sized City Hall of the South-East Region, investigated in the interface between the Mayor, elected politician, and the Secretaries and Undersecretaries, public administrators. Empirical research was carried out through 15 semi-structured interviews, which included Secretaries, Under-Secretaries and Executive Advisors and secondary data. It was concluded that managerial influences implied the reconstruction of the Mayor's leadership, being a way to demand results and efficiency of the servers, the great demand for technical profiles in order to achieve greater performance, the linking of loyalty of confidant to informal feedback on deliveries made and the beginning of the development of a management responsibility commitment. As a consideration for future studies, in addition to the expansion compared to other municipal governments, the question of the nature of the triple relationship with the Assessors and their impacts, the dynamics of political networks as a way of access to positions, and the use of questionnaires to increase representativeness and comparability of data. ; CAPES

In recent years, socio-political conditions have changed, and, accordingly, requirements for political leaders. And this requires, in turn, additional development, particularly, in terms of appointing a political leader, defining its functions and tasks. Analysis of historiography suggests that it is too early to put a point in these issues. The problems of the Institute of Political Leadership, the prospects for development and transformation today have an unconditional scientific and theoretical interest and immense importance for practical political activity.The problem of political leadership of the management elite becomes one of the priorities for the modern Ukrainian state for several reasons. First of all, this is an urgent practical problem of the present. Its relevance is determined by the socio-political situation of the transitional period in Ukraine, the main feature of which is the nature and dynamics of the relations in the format "people – power". Obviously, there is a significant distance between the population and the authorities, which is institutional and in the minds of citizens is identified with the management elite of the state and regional levels. Everything is more clearly visible signs of a crisis of power. One of its negative consequences is a tangible deficit of constructive approaches and concrete ways to establish an effective and efficient mutual feedback between the authorities and citizens to overcome the gap in public-power relations.In this article an understanding of the functional purpose of the political leader is presented. To achieve the goal, levels of political leadership were determined; outlined universal concepts that consider all factors affecting the formation of the corresponding type of political leader; Various approaches to defining the functions of a political leader are described.It is determined that the most complete list of functions of a political leader is as follows: integration of society, citizens around common tasks and values; search and acceptance of optimal political decisions; protection of masses from lawlessness, self-government of bureaucracy, support of public order; establishing a system of constant communication with the masses, preventing the alienation of citizens from political leadership; initiating an update, generating optimism and social energy, mobilizing the masses to realize political goals; legitimization of the social and political system. However, in Ukraine, the system of training political leaders is not developed today, this causes great problems in the practical activity of political leaders, in the aspect of the formation of a new political elite at various levels. Political parties and civic organizations do not pay enough attention to the preparation of future political leaders, using spontaneous selection systems. Therefore, I see further scientific perspectives in developing the concept of training political leaders, according to a functional purpose that meets the new conditions of political activity. ; За останні роки змінилися соціально-політичні умови, а відповідно й вимоги до політичних лідерів. А це вимагає, в свою чергу, додаткових розробок, зокрема, в аспекті призначення політичного лідера, визначення його функцій та завдань Аналіз історіографії говорить про те, що ще зарано ставити крапку у цих питаннях. Проблеми інституту політичного лідерства, перспективи розвитку та трансформації сьогодні мають безумовний науково – теоретичний інтерес та велике значення для практичної політичної діяльності.Проблема політичного лідерства управлінської еліти набуває значимості одного з пріоритетів для сучасної Української держави за кількома підставами. Перш за все, це – нагальна практична проблема сьогодення. Її актуальність визначається соціально-політичною ситуацією перехідного періоду в Україні, головною ознакою якого є характер та динаміка взаємовідносин у форматі «народ – влада». Очевидним є значне дистанціювання між населенням і владою, яка інституціонально та у свідомості громадян ототожнюється з управлінською елітою державного та регіонального рівнів. Все чіткіше проявляються ознаки кризи влади. Одним з її негативних наслідків є відчутний дефіцит конструктивних підходів та конкретних шляхів налагодження ефективного й дієвого взаємозацікавленого зворотного зв'язку між владними структурами та громадянами для подолання прірви у громадсько-владних відносинах.В даній статті представлено розуміння функціонального призначення політичного лідера. Для досягнення мети було визначено рівні розгляду політичного лідерства; окреслено універсальні концепції, які враховують усі чинники впливають на формування відповідного типу політичного лідера; охарактеризовано різні підходи до визначення функцій політичного лідера.Визначено, що найбільш повний перелік функцій політичного лідера є таким: інтеграція суспільства, громадян довкола спільних завдань і цінностей; пошук і прийняття оптимальних політичних рішень; захист мас від беззаконня, самоуправства бюрократії, підтримка громадського порядку; налагодження системи постійного зв'язку з масами, запобігання відчуженню громадян від політичного керівництва; ініціювання оновлення, генерування оптимізму й соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію політичних цілей; легітимація суспільно-політичного устрою. Але, в Україні на сьогодні не розвинена система підготовки політичних лідерів, це спричиняє великі проблеми в практичній діяльності політичних лідерів, в аспекті формування нової політичної еліти на різних рівнях. Політичні партії та громадські організації недостатньо уваги приділяють підготовці майбутніх політичних лідерів, використовуючи системи стихійного відбору. Тому, подальші наукові перспективи бачу в розробці концепції підготовки політичних лідерів, відповідно з функціональним призначенням, яке відповідає новим умовам політичної діяльності.

In recent years, socio-political conditions have changed, and, accordingly, requirements for political leaders. And this requires, in turn, additional development, particularly, in terms of appointing a political leader, defining its functions and tasks. Analysis of historiography suggests that it is too early to put a point in these issues. The problems of the Institute of Political Leadership, the prospects for development and transformation today have an unconditional scientific and theoretical interest and immense importance for practical political activity.The problem of political leadership of the management elite becomes one of the priorities for the modern Ukrainian state for several reasons. First of all, this is an urgent practical problem of the present. Its relevance is determined by the socio-political situation of the transitional period in Ukraine, the main feature of which is the nature and dynamics of the relations in the format "people – power". Obviously, there is a significant distance between the population and the authorities, which is institutional and in the minds of citizens is identified with the management elite of the state and regional levels. Everything is more clearly visible signs of a crisis of power. One of its negative consequences is a tangible deficit of constructive approaches and concrete ways to establish an effective and efficient mutual feedback between the authorities and citizens to overcome the gap in public-power relations.In this article an understanding of the functional purpose of the political leader is presented. To achieve the goal, levels of political leadership were determined; outlined universal concepts that consider all factors affecting the formation of the corresponding type of political leader; Various approaches to defining the functions of a political leader are described.It is determined that the most complete list of functions of a political leader is as follows: integration of society, citizens around common tasks and values; search and acceptance of optimal political decisions; protection of masses from lawlessness, self-government of bureaucracy, support of public order; establishing a system of constant communication with the masses, preventing the alienation of citizens from political leadership; initiating an update, generating optimism and social energy, mobilizing the masses to realize political goals; legitimization of the social and political system. However, in Ukraine, the system of training political leaders is not developed today, this causes great problems in the practical activity of political leaders, in the aspect of the formation of a new political elite at various levels. Political parties and civic organizations do not pay enough attention to the preparation of future political leaders, using spontaneous selection systems. Therefore, I see further scientific perspectives in developing the concept of training political leaders, according to a functional purpose that meets the new conditions of political activity. ; За останні роки змінилися соціально-політичні умови, а відповідно й вимоги до політичних лідерів. А це вимагає, в свою чергу, додаткових розробок, зокрема, в аспекті призначення політичного лідера, визначення його функцій та завдань Аналіз історіографії говорить про те, що ще зарано ставити крапку у цих питаннях. Проблеми інституту політичного лідерства, перспективи розвитку та трансформації сьогодні мають безумовний науково – теоретичний інтерес та велике значення для практичної політичної діяльності.Проблема політичного лідерства управлінської еліти набуває значимості одного з пріоритетів для сучасної Української держави за кількома підставами. Перш за все, це – нагальна практична проблема сьогодення. Її актуальність визначається соціально-політичною ситуацією перехідного періоду в Україні, головною ознакою якого є характер та динаміка взаємовідносин у форматі «народ – влада». Очевидним є значне дистанціювання між населенням і владою, яка інституціонально та у свідомості громадян ототожнюється з управлінською елітою державного та регіонального рівнів. Все чіткіше проявляються ознаки кризи влади. Одним з її негативних наслідків є відчутний дефіцит конструктивних підходів та конкретних шляхів налагодження ефективного й дієвого взаємозацікавленого зворотного зв'язку між владними структурами та громадянами для подолання прірви у громадсько-владних відносинах.В даній статті представлено розуміння функціонального призначення політичного лідера. Для досягнення мети було визначено рівні розгляду політичного лідерства; окреслено універсальні концепції, які враховують усі чинники впливають на формування відповідного типу політичного лідера; охарактеризовано різні підходи до визначення функцій політичного лідера.Визначено, що найбільш повний перелік функцій політичного лідера є таким: інтеграція суспільства, громадян довкола спільних завдань і цінностей; пошук і прийняття оптимальних політичних рішень; захист мас від беззаконня, самоуправства бюрократії, підтримка громадського порядку; налагодження системи постійного зв'язку з масами, запобігання відчуженню громадян від політичного керівництва; ініціювання оновлення, генерування оптимізму й соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію політичних цілей; легітимація суспільно-політичного устрою. Але, в Україні на сьогодні не розвинена система підготовки політичних лідерів, це спричиняє великі проблеми в практичній діяльності політичних лідерів, в аспекті формування нової політичної еліти на різних рівнях. Політичні партії та громадські організації недостатньо уваги приділяють підготовці майбутніх політичних лідерів, використовуючи системи стихійного відбору. Тому, подальші наукові перспективи бачу в розробці концепції підготовки політичних лідерів, відповідно з функціональним призначенням, яке відповідає новим умовам політичної діяльності.

XIII Premio de Investigación Francisco Javier de Landaburu Universitas 2014 ; Más allá de los retos que plantean la integración monetaria y fiscal o las dificultades para una mayor articulación socio-política entre los diferentes Estados miembro, la Unión Europea se encuentra ante la encrucijada de tener que construir un modelo de futuro capaz de dar respuesta a los dilemas y los retos planteados por el nuevo tiempo histórico. Para resolver este proceso no basta con implantar nuevas recetas económicas o invocar al desarrollo tecnológico con la esperanza de que se encuentren formas de rebajar la presión política y social, sino que resulta imprescindible reforzar los cosidos sociales que articulan los diferentes intereses y objetivos existentes en el territorio a través de la innovación en los modelos institucionales, tanto económicos como políticos. En la actualidad, Europa se enfrenta a las consecuencias y los resultados del encadenamiento de dos grandes crisis que han tenido una enorme repercusión en el mapa político y social europeo. La primera crisis es la provocada por el tránsito de una sociedad industrial a una sociedad del conocimiento, desplegada de forma parcial y desigual, que comienza en la década de 1980 y que tiene como resultado de que sin cohesión social y sin un grado suficiente de bienestar Europa es más débil y, por tanto, más difícil le resulta plasmar los sueños, la estructura de plausibilidad y la idea fuerte de futuro. la creación de una nueva estructura social con dificultades para mantener la cohesión social y el grado de bienestar alcanzado en décadas anteriores. La segunda crisis, que estalla en el 2007 provocada por la financiarización de la economía y la sociedad, contiene una enorme fuerza expansiva y redibuja los términos del contrato social que permitía a los europeos unir expectativas de vida con oportunidades reales para su materialización. Europa administra y gestiona la segunda crisis sin reponerse de la primera y, sobre todo, se muestra incapaz de ofrecer un referente para el futuro que asegure el relevo generacional, al encontrarse maniatada por la excesiva burocratización y atravesada por una creciente deslegitimación. En esta coyuntura, las preguntas que guían nuestro análisis y sobre las que centraremos nuestra discusión son principalmente dos: ¿cómo son/deben ser los entornos innovadores capaces de encontrar respuestas a los dilemas socio-económicos y políticos que les plantea el presente y el futuro? ¿Cuáles son los sistemas institucionales y creativos que nos permiten repensar Europa? Defendemos la hipótesis ; Beyond the challenges of monetary and fiscal integration or the difficulties for a greater socio-political articulation between the Member States, the European Union is at the crossroads of having to build a future model capable of responding to the dilemmas and challenges posed by the new historical time. In order to resolve this process, it is not enough to implement new economic prescriptions or invoke technological development with the hope that ways to reduce the political and social pressure might be found — it is essential to strengthen the social seams articulating the different existing interests and objectives in the territory through the innovation of both economic and political institutional models.Nowadays, Europe faces the consequences and results of chaining two major crises that havehad a huge impact on the European political and social map. The first crisis is caused by the transition from an industrial society to a knowledge society, deployed partially and unevenly, which began in the 1980s and has resulted in the creation of a new social structure that hardly maintains the social cohesion and comfort level achieved in previous decades. The second crisis broke in 2007, and was caused by the financialization of economy and society. It exerts an enormous expansive force, and redraws the terms of the social contract that allowed Europeans unite life expectations with real opportunities for realizing those expectations. Europe is administering and managing the second crisis without having recovered from the first one — and, above all, Europe is unable to provide a reference for the future to ensure generational change, because it is hamstrung by excessive bureaucracy and crossed by a growing delegitimization. Faced with this situation, the questions guiding our analysis and focusing our discussion are mainly two: How are / should be the innovative environments that must find answers to the socio-economic and political dilemmas set out by the present and the future? Which are the institutional and creative systems that allow us to rethink Europe? We defend the hypothesis that, without social cohesion and without a sufficient level of welfare, Europe is weaker, and therefore it finds more difficult to realize the dreams, the plausibility structure, and the strong idea of future.

Abstract This article aims to find out and describe the pattern of Islamic education moderation in Indonesian history. Islam in Indonesia is manhaj tawasuṭ (moderate). With manhaj, Islam as a religion followed by the majority of the Indonesian population succeeded in entering into every aspect of life in Indonesia from social, cultural, economic and even political and government bureaucracy. Similarly, Islamic education managed to occupy an important position in education in Indonesia. Even though it is an alternative education, the fact is that Islamic education in Indonesia is a very important part to educate the nation. Moderation of Islamic education in Indonesia began with the first education model in Indonesia, namely pesantren. The pattern of moderation found from pesantren is cultural acculturation which is very obvious, from the knowledge learned to educational methods used, Arabic pegon to fill the language gap. The next phase is accommodation patterns that we can see from madrasa that adapts the classical government system from the colonial side. The next pattern is formalization that can be described through the phenomenon of state madrasas. Then, the latest is mu'adalah policy and formal diniyyah education. From these patterns it can be concluded that Indonesian Islamic education always takes the middle way (wasaṭiyyah) of every challenge that arises due to historical movements. This modernization is a genius manner by paying attention to the rules of muḥafadzah 'alāqadīm al-ḥāliḥ wa al-akhdzu bi jadīd al-aṣlaḥ. With this understanding, Islamic education in Indonesia will always be relevant in every space and time (ṣaliḥli kull zamān wa makān) as aspired by the salāf al-ṣaliḥ. Keyword: Moderation, Islamic Education ملخص تهدف هذه المقالة إلى اكتشاف نمط الاعتدال في التربية الإسلامية في إندونيسيا ووصفه في المسار التاريخي. كما هو معروف أن الإسلام في إندونيسيا لديه منهج التوسط كإحدى خصائصه. مع منهاجه المعتدل، نجح الإسلام كدين يتبعه غالبية السكان الإندونيسيين وهو يدخل في كل مفاصل حياتهم بدءا من البيروقراطية الاجتماعية والثقافية والاقتصادية وحتى السياسية والحكومية. وكذلك، نجح التعليم الإسلامي في احتلال مكانة هامة في عالم التعليم في إندونيسيا. على الرغم من أنه تعليم بديل، إلا أن التعليم الإسلامي في إندونيسيا جزء مهم للغاية في الجهود الرامية إلى تثقيف حياة الأمة. أول الاعتدال في التربية الإسلامية في إندونيسيا وهو في المعهد الإسلامى. هذا النمط الاعتدال الموجود في المعهد الإسلامى هو التثقيف الثقافية الواضح عند النظر إلى خصوصيات ذلك المعهد وعمومياته بدءا من نظام تعليمه، والعلوم المستفادة فيه حتى الأساليب التعليمية التي تستخدم منها العربية Pegon كجسر من الفجوة في لغة التدريس. في المرحلة التالية، يمكن العثور على أنماط الإقامة التي يمكن رؤيتها من خلال التعليم في المدرسة التي تكيّف النظام الحكومي الكلاسيكي من الجانب الاستعماري. النمط التالي هو الشكل الرسمي الذي يمكن وصفه من خلال ظاهرة ازدهار المدارس الإسلامية الحكومية، وصولاً إلى أحدث سياسات المعضدة وهو لتعليم الرسمي لتعليم المسائل الدينية Madrasah Diniyah. من هذه الأنماط، يمكن أن نستنتج أن التعليم الإسلامي الإندونيسي يأخذ دائمًا مسارًا متوسطًا (الوسيطية) من أي تحديات تنشأ بسبب حركة التاريخ. الرد على التجديد بطريقة عبقرية من خلال الاهتمام بقواعد المخافظة على القيم الصالح والأخذ بالجديد الأصلح. وبهذا الفهم ، سيكون التعليم الإسلامي في إندونيسيا دائمًا صالح لكل زمان ومكان كما أمله السلف اصالح. مفتاح الكلمات: الاعتدال ، التربية الإسلامية Abstrak Artikel ini bertujuan untuk mengetahui dan mendeskripsikan pola moderasi pendidikan Islam di Indonesia dalam lintasan sejarah. Sebagaimana diketahui bahwa Islam di Indonesia memiliki manhaj tawasuṭ (moderat) sebagai ciri khasnya. Dengan manhaj moderatnya, Islam sebagai agama yang diikuti mayoritas penduduk Indonesia berhasil masuk dalam setiap sendi kehidupan di Indonesia mulai dari sosial, budaya, ekonomi bahkan politik dan birokrasi pemerintahan. Demikian pula pendidikan Islam berhasil menempati posisi penting dalam dunia pendidikan di Indonesia. Sekalipun ia merupakan pendidikan alternatif, faktanya pendidikan Islam di Indonesia menjadi bagian yang sangat penting dalam usaha mencerdaskan kehidupan bangsa. Moderasi pendidikan Islam di Indonesia diawali sejak model pendidikan pertama di Indonesia yaitu pesantren. Pola moderasi yang ditemukan dari pesantren adalah akulturasi budaya yang sangat kentara jika mencermati seluk-beluk pesantren mulai dari sistem pendidikannya, ilmu yang dipelajari hingga metode pendidikan yang menggunakan arab pegon sebagai jembatan dari kesenjangan bahasa pengantar. Pada fase berikutnya ditemukan pola akomodasi yang bisa kita lihat dari pendidikan madrasah yang mengadaptasi sistem pemerintahan klasikal dari pihak kolonial. Pola selanjutnya adalah formalisasi yang bisa digambarkan melalui fenomena menjamurnya madrasah negeri, sampai yang terbaru, kebijakan mu'adalah dan pendidikan diniyyah formal. Dari pola-pola tersebut bisa disimpulkan bahwasanya pendidikan Islam Indonesia selalu mengambil jalan tengah (wasaṭiyyah) dari setiap tantangan yang muncul akibat gerak sejarah. Kebaharuan direspon dengan cara yang jenius dengan memperhatikan kaidah muḥafadzah 'alā qadīm al-ṣāliḥ wa al-akhdzu bi jadīd al-aṣlaḥ. Dengan pemahaman demikian maka pendidikan Islam di Indonesia akan selalu relevan dalam setiap ruang dan waktu (ṣaliḥ li kull zamān wa makān) sebagaimana dicita-citakan para salāf al-ṣaliḥ. Kata Kunci: Moderasi, Pendidikan Islam

This thesis chooses to make a review on actual operation of institutions in the EU decision-making especially the government-legislative relations, testing whether the government power has received due control in the decision-making process, after detailed review of theories regarding the transnational democracy, democratic deficit and the institutional balance issues. With the approach of the distinction between the government political and the administrative, the European Council, which has actually played the role of political direction determinate and the productive engine of major policies, has become the genuine government political in the European Union, relegating the European Commission which is supposed to be the guard of the general European interests and the sole policy initiator to be more like the secretariat to the European Council and the Commission has substantially transferred or at least shared the power to initiate with the European Council. There are reasons for the emergence of that pattern in that it empowers the Commission to guarantee its initiatives will be mostly accepted and also provide the Commission with a channel to be involved into CFSP areas. However, this pattern also leads to consequences. First, the existing mechanisms for democratic control in the EU designed to impose control and supervision on the Commission fail to target the genuine government to impose supervision. What is even worse, the European Commission which is responsible for the mission to balance the interests between the big and the small member states especially for special attend to the smaller ones has deviated from its institutional role. Loss of power control is brought about not only by the defect in the government branches, but also that in the legislative branch. The legislative branch is addressed to provide the European Union with democratic legitimacy through a dual democratic basis. However, the authority structure of the legislative branch has been so fragmented as to be incapable of accomplishing the fundamental function as a representative institution and thus aggravates the problem on member-voters linkage, performing as a re-split of the legislative power. European Parliament's representation and democratic basis are still in question and its roles in the decision-making process are also fundamentally marginalized. The democratic legitimacy enjoyed by the single member of the Council does not help the counterpart of the Council as a whole a lot. For the part of national parliaments, the actual function of the newly-introduced mechanism is still in doubt. However, the Early Warning Mechanism may lead to more bureaucracy and may constitute breaching of certain fundamental political formulas and even to lead to constitutional dilemma or deadlock. From the functionalistic perspective, the legislative branch structure fails to accomplish the complete function of a representative institution which includes the democratic input of policies, the deliberation of policies and the feedbacks to the public and the voters made by the representatives. The Euro Crisis further aggravates the imbalance of powers between the legislative and government branch. During the Crisis and the counter-crisis programs, the power regarding economic policies and financial policies have been centralized to the European institutions, with the independent institutions like the ECB being authorized to deploy the budget of creditor member states to rescue the debtor member states while the intergovernmental institutions including the European Council, the Council, the ECOFIN as well as the Euro group become the substantial decision-making body for economic policies imposed on the debtor member states. However, this unprecedented de facto transfer of power and sovereignty transformed those intergovernmental institutions to be the European economic government. However, the institutional construction of democratic control and accountability over those powers newly transferred fails to keep peace with those powers transferred from the member states to the EU institutions. During the Euro crisis and the counter-crisis programs, the European Parliament and the national parliaments have been largely marginalized. Besides, the EU also faces the challenge of an unbalanced structure of different interests, especially the interests of big and small member states. The mechanisms which aim at the improvement of the efficiency of EU decision-making and deeper integration also give rise to the problem of the ignorance of small member states' interests. Particularly, the European Commission has alienated to renounce its institutional roles, turning out to be incompetent in performing the function to balance different interests since it has to accept the conclusion of those intergovernmental institutions, leading to the decline and dissolution of the institutional legitimacy for the Commission as an independent institution. The loss of democratic control and the erosion of institutional balance join to trigger the accountability crisis of the European Union.

العديد من الاصلاحات وعمليات اعادة الهيكلة التي شملت القطاع العام في مختلف أنحاء العالم قدمت على أساس ما يطلق عليه اسم " الادارة العمومية الجديدة "، والتي أطلق العديد من علماء ومنظري التسيير وإدارة الاعمال عليه وصف " الثورة الادارية " والتي تقوم على أساس ما سمي بمرحلة " ما بعد البيروقراطية "، كما أن العديد من علماء التسيير أكدوا على أن الاصلاحات المعاصرة المتعلقة بالقطاع العام تعتبر نموذج متغير بالامتياز لأنه يرتبط بمتغيرات كبيرة تتميز بالتعقد وعدم الثبات وفقا للمحاور الاساسية التي ترتبط بها الادارة العمومية الجديدة والمتمثلة في الحرية الادارية والمنافسة السوقية و تقديم الخدمات على أساس مهني وعملي وكذا قيمة النقود وتقييم النتائج على أساس الأداء والتوجه نحو الزبون والعمل وفق ثقافة السوق، كما أنه لابد من الاشارة أن فوائد الادارة العمومية الجديدة وأسسها لا تقتصر فقط على القطاع العام والإدارة العمومية بل تتعداها الى القطاع الخاص والذي ثبت فعلا استفادته من مبادئ الادارة العمومية الجديدة في العديد من الدول في مختلف أنحاء العالم. ان الادارة العمومية كانت دائما محل مراجعة مستمرة، فقد قامت الحكومات حول العالم بالتزام بإصلاحات على نطاق واسع ودائم للإدارات العمومية والتي اغلبها جاءت خارج دائرة الركود الاقتصادي خصوصا في الدول النامية وشملت على عدت جوانب أهمها ما هو سياسي خصوصا ما تعلق بإرادة السلطة السياسية العليا المتمثلة في الرغبة الواضحة والإرادة الحقيقية في القيام بالإصلاحات وكذا الجانب الاجتماعي مع غرس ثقافة ايجابية في المجتمع والتشجيع على العمل الجماعي وتشجيع الجماعات المحلية على المساهمة في الاصلاحات. ارتبطت الادارة العمومية الجديدة مع العديد من النظريات المتمثلة بالأساس في خيارات المجتمع، نظرية تكاليف التبادل، ونظرية الوكالة وكذا حوكمة المؤسسات والتي كلها تسعى الى تعزيز الشفافية والمصداقية في التسيير وحفظ مصالح جميع الأطراف المرتبطة بالعمل المؤسساتي وتعزيز ثقافة المساءلة والمحاسبة المنطقية وهذا ما تعمل الادارة العمومية الجديدة من أجل تحقيقه بغية خدمة القطاع العام وتحسين الخدمات العمومية المقدمة. وفي الجزائر توجد العديد من المشاكل التي تنخر عظم الاقتصاد الوطني الهش أصلا والمتمثلة في المشاكل التي تعاني منها المؤسسات العمومية من البيروقراطية والفساد على الوجه الخاص والتي من شأنها أنها عطلت التنمية لسنوات وعقود عديدة وخصوصا ظهور تداعياتها بشكل كبير مع انهيار أسعار البترول في الفترة الأخيرة هذا الأخير الذي يعتبر المورد الأساسي للخزينة العمومية، كل هذا جعل من الضروري أن يتم العمل على القيام بإصلاحات جذرية وحقيقية وجادة فيما يخص بإصلاح الادارة العمومية وذلك وفقا لتجارب الدول الرائدة خصوصا المتقدمة منها والمتمثلة بالأساس في تطبيق مبادئ الادارة العمومية الجديدة وإعادة الهيكلة وتطبيق مبادئ الحوكمة وتحسين الخدمة العمومية. ; Major tenets of this recent market-led restructuring of the public sector are presented as the so-called New Public Management (NPM (, which has been touted by some authors as administration revolution or post-bureaucratic paradigm, In line with the common tendency in social sciences to reify ideas not really profound into something as significant as a revolution or paradigm, many management experts portrayed the contemporary public sector reforms as a paradigm shift, According to its proponents, the newly emerging paradigm of NPM is characterized by managerial freedom, market-driven competition, businesslike service delivery, value-for money, result-based performance, client-orientation, and a pro-market culture, For other scholars, however, there is no paradigmatic consensus on NPM: it at best represents a loose collection of ideas derived from the private sector, used by different countries, and propagated by international organizations and advanced market economies. In addition the techno-managerial interpretations of NPM by its proponents do not adequately explain its historical causes, ideological underpinnings, socioeconomic consequences and politico-administrative limitations. Public administration has always been under constant review. Such reviews were mostly parochial, incremental, initiated or driven by low-key staff and often ended as fads. From the end of the 1970s to the 1990s, however, governments around the world were engaged in widespread and sustained reforms of their public administration. These reforms were born out of economic recession, but also had political and social drivers. They were initiated by the political apex and fuelled by New Right ideology. Collectively, these reforms came to be termed New Public Management (NPM). NPM is characterized by marketisation, privatization, managerialism, governance, performance measurement and accountability. This employment of corporate attitudes in public administration is grounded on certain theories, mainly public choice, transaction cost analysis and principal–agent theory. In case of Algeria There are many problems like Bureaucracy and corruption and Nepotism in very big levels and especially in the public sector so it had to make to Shed light about the ability to Applied the principles of the new public management and the governance to try to Limit the Constraints who Stand up in the face of the Algerian public institutions in the way of Submitting a public services with good quality and to help the national economy by the base of Effectiveness and efficiency.

In the context of Ukraine's integration into the European Union, the analysis of the impact of EU membership on the competitiveness of the member states is of particular importance. After the signing of the EU-Ukraine Association Agreement with domestic scientists, the potential impact of rapprochement on the PCB of Ukraine is actively explored. The authors analyse the competitiveness of the new EU members – three countries of Eastern Europe – after joining the union in order to form conclusions for Ukraine. The essence of the concepts of competitiveness of the country, national economy and the methodology of the World Economic Forum for its evaluation are studied. The results of the analysis of competitiveness of the countries of the European Union over the last decade are presented, which, in general, showed positive trends in their development, however, a significant gap between the south-eastern economies of the region and the northwest. On the basis of the Global Competitiveness Index (GCI), the absence of a sharp increase in the competitiveness of new member states after accession to the EU has been shown, with the general trend towards its growth in the three selected for the analysis of the countries of Eastern Europe joining the alliance of the latter – Bulgaria, Romania and Croatia – and analysed the reasons for the slow development of these countries and the non-fulfilment of the commitments made in the union, despite the active support of the EU. The research has showed that the factors that have the most negative impact on doing business in the analyzed countries and Ukraine such as corruption, government bureaucracy, tax regulation, etc. are similar and in fact are beyond the direct influence of the EU. The conclusion is that membership in the EU generally contributes to the development and enhancement of competitiveness of the countries. Although its support in the fight against corruption, reforming public administration is often ineffective because of the absence of inclusive institutions in the countries, the support of the alliance in the development of bottom-up in the future will create the foundation for inclusive development and enhancement of countries' competitiveness. ; Констатирована актуальность анализа влияния членства в ЕС на КСП стран-членов в условиях евроинтеграции Украины. Проанализирована сущность понятий "конкурентоспособность (КСП) страны, национальной экономики" и методику Всемирного экономического форума по его оценке. Приведены результаты анализа КСП стран Европейского союза за последнее десятилетие, которые показали в целом положительные тенденции их развития, однако существенный разрыв юго-восточных экономик региона от северо-западных. На основе Индекса глобальной КСП показано отсутствие резкого повышения КСП новых стран-членов после вступления в ЕС при общей тенденции к ее росту в трех выбранных для анализа странах Восточной Европы, которые присоединились к союзу последними, – Болгарии, Румынии и Хорватии, – и проанализированы причины медленного развития этих стран и невыполнения взятых при вступлении в союз обязательств, несмотря на активную поддержку ЕС. По результатам анализа установлено, что факторы, которые наиболее негативно влияют на ведение бизнеса в рассматриваемых странах и Украине (коррупция, правительственная бюрократия, налоговое регулирование и т.д.), – похожи и фактически находятся вне непосредственного влияния ЕС. Сформирован вывод, что членство в ЕС в целом способствует развитию и повышению КСП стран. И хотя его поддержка в борьбе с коррупцией, реформированием органов государственного правления является часто неэффективной из-за отсутствия в странах инклюзивных институтов, поддержка союза в осуществлении развития "снизу-вверх" в будущем создаст фундамент для инклюзивного развития и повышения КСП стран. ; Констатовано актуальність аналізування впливу членства в ЄС на КСП країн-членів в умовах євроінтеграції України. Проаналізовано сутність понять "конкурентоспроможність (КСП) країни, національної економіки" та методику Всесвітнього економічного форуму з її оцінювання. Наведено результати аналізування КСП країн Європейського союзу за останнє десятиліття, які засвідчили загалом позитивні тенденції їх розвитку, однак істотний розрив південно-східних економік регіону від північно-західних. На основі Індексу глобальної КСП показано відсутність різкого підвищення КСП нових країн-членів після вступу в ЄС при загальній тенденції до її зростання у трьох обраних для аналізу країнах Східної Європи, що приєднались до союзу останніми, – Болгарії, Румунії та Хорватії, – та проаналізовано причини повільного розвитку цих країн та невиконання взятих при вступі в союз зобов'язань, незважаючи на активну підтримку ЄС. За результатами аналізу з'ясовано, що чинники, які найбільш негативно впливають на ведення бізнесу в аналізованих країнах та Україні (корупція, урядова бюрократія, податкове регулювання тощо), – схожі й фактично перебувають поза безпосереднім впливом ЄС. Сформовано висновок, що членство в ЄС загалом сприяє розвитку та підвищенню КСП країн. І хоча його підтримка в боротьбі з корупцією, реформуванням органів державного правління є часто неефективною через відсутність у країнах інклюзивних інститутів, підтримка союзу у здійсненні розвитку "знизу-вгору" у майбутньому створить фундамент для інклюзивного розвитку та підвищення КСП країн.

В статье впервые в контексте общественно-философских исканий северокавказской просветительской мысли 80-90-х гг. XIX в. рассматривается поэтическая реализация в программном сборнике «Осетинская лира» («Ирон фандыр») К. Л. Хетагурова идей народнической теории П. Л. Лаврова. Цель работы состоит в аргументированном доказательстве того, что постулаты русского социолога, философа и публициста относительно «неоплатного долга» интеллигенции народу были восприняты классиком осетинской литературы как личный нравственный и художественно-философский императив. В исследовании использованы сравнительно-сопоставительный и герменевтико-интерпретационный методы, позволяющие осмыслить в синтезе элементы внетекстовой реальности и характерные особенности поэтики стихотворного текста. Анализ ряда произведений сборника в аспекте последовательного отражения в них различных состояний «критической мысли», выведенных в трудах идеолога русского народничества, позволил маркировать эти тексты как определенным образом структурированное семантико-мотивационное единство. Ступенчатость перехода от одного типа сознания к другому (в «Раздумье» мысль «оправдывающаяся», в состоянии бездействия сетующая на оторванность от «почвы»; в «Надежде» -мысль активная, нацеленная на развитие духовно-творческого начала, на процесс слияния индивида с этносом; в стихотворении «Если бы…» мысль ищущая, динамичная, на уровне мечты-идеи выходящая к синтезу «своего», национального и универсального, общечеловеческого) способствует постижению важнейших фрагментов художественной картины мира поэта, позиционировавшего себя как гражданин мира. Ядром же этой композиционно-смысловой общности является идея «оплаты долга» народу, со всей определенностью сформулированная К. Л. Хетагуровым в программном стихотворении «Заповедь». Автором предложены новые интерпретационные подходы к микроциклу, специфицированному во внутренней структуре сборника «Осетинская лира», что дало возможность скорректировать интонационно-смысловые акценты в традиционном и более позднем прочтении стихотворений указанного ряда в ракурсе переноса внимания в них с социального аспекта на фактор личностного развития, различных фаз роста индивидуального и общественного сознания. ; The history of Enlightenment thought of the North Caucasus in the 80-90s of the XIX century manifested a reorientation of the ideological beliefs, caused by the collapse of expectations for the civilizing mission of the tsarist government and its «educated bureaucracy.» Illusions of the «intellectual mentorship» as a form of a dialogue with the government and rational correction methods of administration in the region were replaced by a concept of a critical thinking personality as the main driving force of progress. The present article views the poetic interpretation and implementation of the theses of P. L. Lavrov's theory of narodism in the creativity of K. L. Khetagurov within the context of socio-philosophical quest of the North Caucasian creative intelligentsia of that time. Purpose: analyzing the number of poems included in "The Ossetian lyre" collection ("Iron fandyr") by Kosta Khetagurov for presenting a reasoned evidence that the postulates of the Russian ideologist of narodism P. L. Lavrov, and namely, the idea of "indebtedness" to the people, were perceived by the classic of the Ossetian literature as a personal moral, artistic and philosophical imperative. Methods: comparative contrasting and hermeneutic-interpretative methods were used in the study to understand the synthesis of the elements of the extra-textual reality and features of the poetics of the texts of the poems. Results: the study of the poems of "The Ossetian lyre" collection viewed as consistent reflections of the various stages of "critical thinking", discussed by P. L. Lavrov, and enabled to identify these texts as a semantic and motivational unity structured in a certain way. Step transition from one type of consciousness to another ("Meditation" contains the idea of "justifying" the idle state lamenting isolation from the "soil", in the "Hope" the thought is active and aimed at the process of creative and spiritual growth, and in the poem "If to. "a searching, dynamic thought, at the level of dreams, ideas comes out to the synthesis of "one's individual", national and universal, worldly) contributes to the comprehension of the most important fragments of the poet's artistic vision of the world, who in his poetry and public discourse considered himself as a citizen of the world ("The whole world is my temple, my love is my shrine / The overall universe is the homeland of mine!"). The core of this compositional and semantic unity is the idea of "paying the debt" to the people, clearly formulated by K. L. Khetagurov in his program poem "Commandment". Discussion: The use of new interpretative approaches to the microcycle distinguished within the internal structure of the collection "The Ossetian lyre" as a kind of the author's "dialogue" with philosophical theses put forward in the "Historical Letters" (1870) by P. L. Lavrov and enabled to advance a new reading of this cycle of poems, necessitating the correcting of intonation and semantic accents in them with the view of transferring attention from the traditional social dimension to the factor of personal development, and the growth phase of individual and social consciousness.

ABSTRACTThis thesis discusses the implementation of structural appointments in the province of West Kalimantan based on Government Regulation No. 13 of 2002 on Appointment of civil servants in structural positions. From the research we concluded that: The process of appointment of civil servants in the implementation of structural positions in Government of West Kalimantan province have generally been implemented in accordance with applicable regulations. However, when considering the competence official who possess it still does not meet the work requirements as set forth in jabatan.Penilaian analysis of performance such as quality of service, responsiveness, responsibility and accountability in general although there is an increase in performance, but has not been fully able to meet the expectations of a person to be considered in the appropriate positions. There has been no standard procedure in providing services and lack of discipline of civil servants still part barrier performance improvement. Another thing that also needs to get attention is the level of responsiveness in describing the services to the community at umumnya.Faktor affecting the implementation of the removal of structural officials in the province of West Kalimantan Based on Government Regulation No. 13 of 2002 on Appointment of civil servants in structural positions that the arrangement of structural positions within the government of West Kalimantan Province, using two methods, namely internal factors and internal factors. Internal factors namely Human Resource Quality in Procurement and Placement Team Position and orientation and bureaucracy. While external factors namely lack of supervision of the Society and Mass Media and Politics placement Public apparatus. Structuring recommendations structural positions in the provincial government of West Kalimantan Province should consistently use the merit system is substantially not only merely procedural. Then Baperjakat must be professional and proportionate in managing structural positions in the provincial government of West Kalimantan although under pressure, deposit and also special directives of the Governor and the Deputy Governor and the elites of other determinants. Therefore it is also necessary that the strictest controls internally tbaik the provincial government through the Provincial Inspectorate of2West Kalimantan and also the legislature (DPRD West Kalimantan) and supported as well as synergistic with the political infrastructure in Kalimantan Barat.Harus there is a strong commitment to implementing Government Regulation No. 13 of 2002 on Appointment of civil servants In structural positions that are expected to be better as it will consider the realization of the work that has been carried out by civil servants in accordance with the workload that has been given to him. Society as one of the supporters of the creation of good governance need to raise awareness for a more critical and active role in monitoring or controlling processes.ABSTRAKTesis ini membahas pelaksanaan pengangkatan pejabat struktural di lingkungan provinsi kalimantan barat berdasarkan Peraturan Pemerintah No. 13 Tahun 2002 Tentang Pengangkatan PNS Dalam Jabatan Struktural. Dari hasil penelitian diperoleh kesimpulan, bahwa : Proses pelaksanaan pengangkatan PNS dalam Jabatan Struktural di Pemerintahan Provinsi Kalimantan Barat secara umum telah dilaksanakan sesuai dengan ketentuan yang berlaku. Namun apabila memperhatikan kompetensi pejabat yang mendudukinya masih belum memenuhi persyaratan jabatan sebagaimana dikemukakan dalam analisis jabatan.Penilaian kinerja seperti kualitas pelayanan, responsivitas, responsibilitas dan akuntabilitas meskipun secara umum terdapat peningkatan kinerja namun belum sepenuhnya mampu memenuhi harapan layaknya seseorang untuk dipertimbangkan dalam jabatan. Belum terdapat prosedur standar dalam memberikan pelayanan dan kurang disiplinnya PNS masih merupakan bagian hambatan peningkatan kinerja. Hal lain yang juga perlu untuk mendapatkan perhatian adalah tingkat responsivitas dalam memerikan pelayanan kepada masyarakat pada umumnya.Faktor yang mempengaruhi pelaksanaan pengangkatan pejabat struktural di lingkungan Provinsi Kalimantan Barat Berdasarkan Peraturan Pemerintah No. 13 Tahun 2002 Tentang Pengangkatan PNS Dalam Jabatan Struktural bahwa pada Penataan jabatan struktural di lingkungan pemerintah Provinsi Kalimantan Barat menggunakan dua metode, yakni Faktor Internal dan faktor Internal. Faktor Internal yaitu Kualitas Sumber Daya Manusia dalam Tim Pengadaan dan Penempatan Jabatan dan Orientasi Birokras. Sedangkan faktor eksternal yakni Kurangnya pengawasan dari Masyarakat dan Media Massa dan Politik penempatan aparatur Publik. Rekomendasi Penataan jabatan struktural di lingkungan pemerintah Provinsi Provinsi Kalimantan Barat seharusnya konsisten menggunakan sistem merit secara substansial bukan hanyalah procedural semata. Kemudian Baperjakat harus professional dan proporsional dalam menata jabatan struktural di lingkungan pemerintah Provinsi Kalimantan Barat meskipun mendapat tekanan, titipan dan juga arahan khusus dari Gubernur dan Wakil Gubernur serta elite-elite penentu lainnya. Oleh sebab itu juga diperlukan kontrol yang keta tbaik secara internal Pemprov melalui Inspektorat Provinsi Kalimantan Barat maupun juga lembaga legislatif (DPRD3Provinsi Kalimantan Barat) dan ditunjang serta sinergis dengan infrastruktur politik di Provinsi Kalimantan Barat.Harus ada komitmen yang kuat untuk melaksanakan Peraturan Pemerintah No. 13 Tahun 2002 Tentang Pengangkatan PNS Dalam Jabatan Struktural sehingga diharapkan lebih baik karena akan mempertimbangkan realisasi kerja yang telah dilakukan oleh PNS sesuai dengan beban kerja yang telah diberikan kepadanya. Masyarakat sebagai salah satu bagian pendukung terciptanya good governance perlu meningkatkan kesadaran untuk lebih kritis dan berperan aktif dalam proses pengawasan atau controlling .Kata Kunci: Pelaksanaan, Pengangkatan Pejabat, Struktural di Lingkungan Provinsi Kalimantan Barat.

While the concepts of brain drain and brain waste are frequently used to analyse migration from Central and Eastern Europe, this paper starts with an assumption that mobile workers usually gain important skills and knowledge which may help them to return and integrate into the labour market of the home country. Furthermore, this paper focusses on a very specific group for whom the above-mentioned effect is all the more likely: the highly qualified migrants defined narrowly as people with high education who held qualified jobs when working abroad. In this paper, the above-mentioned assumption is tested empirically, drawing on a number of surveys (representative surveys of Lithuanian residents, employers and returnees, a survey of graduates of the "Create for Lithuania" programme, an internet-based survey of highly qualified returnees) and interviews. We found that professional aims (such as the intention to take advantage of their skills and knowledge) were very important reasons for return, although they worked in parallel with broader family and home-sickness motives. In addition, around 2/3 of returnees in our sample mentioned that they wanted to contribute to the progress of Lithuania, and the majority of them agreed that they succeeded in doing that. The data also showed that most of the returnees in our target group were able to find employment without major difficulties. The majority of respondents indicated that skills and knowledge they gained abroad were very useful both for finding a job and pursuing a further career. We identified a number of structural factors that sometimes help and sometimes hinder the integration of the returnees. The returnees did take into consideration the improving economic outlook of the country (while many EU countries have been stagnating) and a rather high standard of the quality of life (in Vilnius). While the majority in the society and among the employers are quite sceptical about the human capital of the returnees (because they consider return as an evidence of failure), they are more receptive towards the highly qualified persons. In turn, the returnees themselves have to deal with a limited number and rather specific circle of potential employers where the appreciation of foreign experience is more likely (e. g., foreign-own companies). Furthermore, the returnees in our sample were also relatively skilled at presenting themselves and had many options for signalling their labour market credentials (such as diplomas, recommendations or brands of their foreign employers). In addition, a significant number of returnees do choose to become self-employed or start their own business. The public sector has played a contradictory role. On the one hand, the returnees were quite sceptical about the Lithuanian public sector in general (too much bureaucracy was the key criticism) and its migration policy efforts in particular. The continuous stalemate with regard to the double citizenship issue was frequently quoted as a symbol of the state being at odds with the needs of its mobile population. The returnees who actually returned to the public sector (six of our interviewees were university researchers) argued that gaining a permanent teaching or research position for scientists from "outside" is still way too difficult, the level of internationalisation and internal cooperation is too limited, and research agenda in humanities is too self-centred on national topics. On the other hand, some migrants returned in response to public sector initiatives, such as the programme for young professionals "Create for Lithuania", EU-supported research grants, and the FDI policy that helped to attract some large employers of highly qualified employees (such as the IT unit of the Barclays bank). Our research also showed the continuing demand for "traditional" migration policy measures such as informing the returnees and helping their children to integrate into the system of secondary education. ; Šiame straipsnyje nagrinėjama, ar užsienyje įgytos žinios ir įgūdžiai padeda į Lietuvą sugrįžusiems aukštos kvalifikacijos specialistams įsitvirtinti Lietuvos darbo rinkoje. Aukštos kvalifikacijos terminas gali turėti daug reikšmių; šiame tekste aukštos kvalifikacijos asmenimis vadinami tie, kurie turi aukštąjį išsimokslinimą ir užsienyje dirbo jų kvalifikaciją atitinkančius darbus. Turint omenyje, kad išvyksta ir grįžta labai skirtingų profesijų asmenys, santykinai daugiau dėmesio skirta tiems, kurie sugrįžo į verslo sektorių (ypač – informacinių technologijų ir finansinių paslaugų sritį), mokslininkams ir užsienyje studijas baigusiems asmenims, dalyvavusiems "Kurk Lietuvai" programoje. Siekiant atsakyti į pagrindinį tyrimo klausimą, išnagrinėta, ar profesiniai motyvai buvo svarbūs priimant sprendimą dėl sugrįžimo, ar užsienyje įgytos žinios ir įgūdžiai buvo naudingi susirandant darbą ir dirbant Lietuvoje ir kokie struktūriniai veiksniai padeda sugrįžusiesiems įsitvirtinti arba kelia daugiausia nusivylimo. Išvadų dalyje pateikiami pasiūlymai dėl valstybės politikos siekiant paskatinti aukštos kvalifikacijos asmenų sugrįžimą.

The objective of this document is to emphasize the attractiveness of African countries of foreign direct investment which can be linked to macroeconomic variables traditionally analyzed and confirmed, but also to other recent variables relating to the political climate linked to development of the institutional economy. The analysis of this attractiveness and its characteristics show the weak influence of these institutional determinants on FDI inflows, this negative influence which is in contradiction with recent studies and the theoretical contribution whose impact is positive. It seems that the unfavorable business climate encourages this attractiveness. The results confirm the positive impact of the exchange rate, the degree of openness and the size of the market on FDI inflows. In particular, the institutional quality, through political stability, voice and responsibility, and the quality of the regulator have a negative impact on improving the attractiveness of African countries in terms of FDI. While other institutional variables are not significant, such as the efficiency of government, the control of corruption and the role of the law. From the perspective of the foreign investor, most African countries present gigantic obstacles to investment, notably: corruption and cumbersome democracy, weak judicial systems, insufficient infrastructure, shortage of manpower. skilled labor and fears of political instability. To reduce corruption and bureaucracy and improve the image of these countries, specialized centers must be set up where investors can obtain all the necessary licenses and other authorizations, instead of having to face a multitude of administrative obstacles. time and allow local officials to demand bribes or other personal benefits. In addition, political instability and the various conflicts and violence that are found in many African countries discourage FDI inflows. Even countries far from conflict zones are not spared this negative image. Political stability and the absence of violence is one of the first determinants if we want to make these countries a more attractive pole of investment in the long term. Similarly, the legal, regulatory and legal framework of the country is essential in the establishment of companies which seem necessary to reform: company law, labor law, environmental law, regulation of public procurement and its accessibility to companies with foreign capital and the functioning of the judicial system. keywords: obstacles, conflict, business, legal, judiciary. ; L'objectif de ce document est de mettre l'accent sur l'attractivité des pays africains des investissements directs étrangers qui peuvent être liée à des variables macroéconomiques traditionnellement analysées et confirmées, mais aussi à d'autres variables récentes relative au climat politique lié au développement de l'économie institutionnelle. L'analyse de cette attractivité et ses caractéristiques montrent la faible influence de ces déterminants institutionnels sur les entrées d'IDE, cette influence négative qu'est en contradiction avec des études récentes et l'apport théorique dont l'impact est positif. Il semble que le climat des affaires non propice encourage cette attractivité. Les résultats confirment l'impact positif tu taux de change, le degré d'ouverture et la taille de marché sur les entrées d'IDE. Notamment, la qualité institutionnelle, à travers la stabilité politique, la voix et responsabilité, et la qualité du régulateur ont un impact négatif sur l'amélioration de l'attractivité des pays africains en matière d'IDE. Tandis que d'autres variables institutionnelles ne sont pas significatives, telles que l'efficacité du gouvernement, le contrôle de la corruption et le rôle de la loi. Du point de vue de l'investisseur étranger, la plupart des pays africains présentent des obstacles gigantesques à l'investissement, notamment : la corruption et les lourdeurs démocratiques, la faiblesse des systèmes judiciaires, l'insuffisance des infrastructures, la pénurie de main-d'œuvre qualifiée et les craintes d'instabilité politique. Pour réduire la corruption et la bureaucratie et améliorer l'image de ces pays, il faut mettre en place des centres spécialisées où les investisseurs pourraient se procurer toutes les licences et autre autorisations nécessaires, au lieu de devoir affronter une multitude des obstacles administratives qui prennent du temps et permettent aux responsables locaux d'exiger des pots-de-vin ou autres avantages personnels. En plus, l'instabilité politique et les différents conflits et violences qui se trouvent dans beaucoup des pays africains découragent les entrées d'IDE. Même les pays éloignés des zones de conflit ne sont pas épargnés de cette image négative. La stabilité politique et l'absence des violences est l'un des premiers déterminants si l'on veut faire de ces pays un pole d'investissement plus attrayant à long terme. De même, le cadre légal, réglementaire et juridique du pays est primordial dans l'implantation des entreprises ce qui semblent nécessaire de réformer : le droit des sociétés, le droit du travail, le droit de l'environnement, la réglementation de la commande publique et son accessibilité aux entreprises à capitaux étrangers et le fonctionnement du système judicaire. mots cle:obstacles,conflit,entreprise,legal,judiciare.

Десять лет назад в России стартовала административная реформа. Она развивалась в нескольких основных направлениях. Во-первых, ревизии подвергся весь массив функций федеральных, а затем и региональных органов исполнительной власти. Была поставлена и отчасти реализована задача ликвидации избыточных и дублирующих функций как органов исполнительной власти, так и подведомственных им организаций. Во-вторых, были улучшены и регламентированы процедуры исполнения функций, признанных необходимыми, что позволило в определенной степени упростить и снизить издержки взаимодействия граждан и бизнеса с исполнительной властью. В-третьих, стали активно внедряться технологии управления по результатам, включающие программно-целевые инструменты и оценки деятельности исполнительной власти. Это направление создавало условия для перехода к бюджетированию, ориентированному на результат, формированию бюджета по программному принципу. В-четвертых, исполнительная власть стала информационно более открытой и готовой к сотрудничеству с гражданским обществом. Сформировано открытое правительство, разработаны стандарты «открытого министерства» и «открытого региона», стали интенсивно формироваться открытые данные. Анализ многочисленных исследований показал, что все эти изменения дали определенный положительный результат. Россия поднялась в ряде рейтингов, характеризующих технологичность исполнительной власти. Однако состояние бизнес-климата заметно не улучшилось, и снизились темпы роста экономики. Возможно, без проведенных реформ это замедление было бы большим. Сложившаяся ситуация во многом связана с тем, что принципы, провозглашенные в начале административной реформы, реализованы не до конца. Прежде всего это относится к устранению избыточных государственных функций, что наиболее заметно в сфере контроля и надзора. Внедренные процедуры оценки регулирующего воздействия проектов нормативных актов не стали действенной преградой на пути неэффективных, избыточных регуляций. Принятые административные регламенты сделали бюрократию более прозрачной и уточнили меру ее ответственности, но не до конца реализовали потенциал упрощения административных процедур, особенно в межведомственных вопросах. Инструменты управления по результатам до сих пор не согласованы между собой и зачастую дают разнонаправленные ориентиры для органов исполнительной власти федерального, регионального и муниципального уровней. Недостаточна результативность и сложившихся механизмов гражданского участия в государственном управлении, использования систем обратной связи. ; A new administrative reform was launched 10 years ago. It developed in a few main directions. First, the whole block of functions of the Federal and Regional bodies of the executive power was subject to revision. The task to do away with the excessive and duplicate functions both of the executive power bodies and their subordinate organizations was set and partially realized. Second, the procedure of performing the functions, that were acknowledged to be necessary, have been improved and regulated. This made it possible to simplify and to reduce the difficulties of interaction of the citizens and business with the public administration to some extent Third, performance management technologies which include program targeted tools and estimates of the administration's work are being actively inculcated. Thus, new conditions have been created for the transition to budgeting the performance management of the public administration, and to forming the budget according to the program principle. Fourth, the executive power has become more open from the information point of view and prepared to interact with civil society. The open government has been set up, standards of an"open ministry" and "open region" have been worked out, open data are being actively formed. Analysis of numerous investigations showed a certain positive result of all these measures. Pussia's rates on using new technologies by the public administration have increased. However, business climate has not noticeably improved, and the rates of the economic growth have decreased. The slowing down might have been higher but for the realized reforms. The current situation depends significantly on the fact, that the principles proclaimed at the beginning of the administrative reform have not been completely realized. It refers first of all to the elimination of the excessive state functions, which can especially be seen in the field of control and supervision. The inculcated procedures of estimating the regulation impact of the standard acts projects have not become a real barrier for ineffective excessive regulations. The adopted administrative regulations have made bureaucracy more transparent and specified the measure of its responsibility, but the potential of simplification of the administrative procedures has not been fully realized in especially interdepartmental relations. As for the performance management tools, they have not been coordinated so far and often misguide public administration of the Federal, regional and municipal levels. Citizens' participation in public administration, the feed-back system is not effective enough. Many of the deficiencies considered above are brought about by the natural problems of innovations development and inculcation, which need approving and adjusting. However, in many cases insufficient look into the reform, bad coordination, inconsistency and imbalance of the steps in reforming of the administrative system may give a negative result.