Suchergebnisse

The purpose. Explore the major ideological patterns of development of a socially philosophies of education in the context of the problems of institutionalization of knowledge about human and social development. To analyse system-integration aspect of social philosophy and education management in interaction of concepts of an instrumentalism of a pragmatism and a neopragmatism with model of «new humanism» in formation of socially valuable orientations. Methodology. Classification existing in the western philosophy of education and education of directions is spent, proceeding from basic principles of philosophical school or a current, first of all considering those the purpose and means which are really involved by them in process of education, social development and socially-moral education and being based on the basic installations, the purpose expressed by that or other direction, how its supporters imagine the person, its requirement, a social role, модус behaviour which the education system and education urged to form. Scientific novelty. In conditions when against crisis of an education system of the government of the USA and the leading countries of Europe are compelled to begin its long-term reform, its theorists substantially pay attention to democratic workings out of concepts of an instrumentalism of a pragmatism/neopragmatism in modern social philosophy of education, in particular on their aspiration to introduce in process of social development, education and education idea and practical model both educational, and a social equality. Considering growing requirement of a practical embodiment of ideas of freedom, justice, aspiration to realization of the human rights proclaimed a society, supporters of the concept of «new humanism» see the main objective in blocking a way to conformism, to a manipulation behaviour of the person and to create conditions for its free self-expression, for realization by the person of a fundamental choice of acts in a concrete situation and by that to warn danger of formation of the unified form of behaviour. In it principles of «new humanism» approach with a position of «new humanism» instrumentalism and neopragmatism. Conclusions. Before social philosophy of education/education it is necessary to define a problem factors which cause achievement of its main objective, to state an estimation to moral principles and personal qualities with which actually the education/education theory connects realization of the problems, to show, why these, instead of any other principles and qualities open to the person possibility to choose in a concrete situation socially powerful both morally defensible and comprehensible line of conduct in public the relation. Statement of a question on necessity of the philosophical analysis of problems of education and education in a social context serves as an indicator of understanding philosophers, teachers of an increasing role of the human and moral factor in society development. And, at last, the aspiration to develop socially-philosophical bases of pedagogics in general and education in particular, testifies that the western and domestic philosophers, teachers, representatives of social and psychological sciences, at least, the majority of them, have realized the public importance of an education system and education, its global character. ; Цель. Исследовать основные идейные закономерности развития социально-ориентированных концепций философии образования в контексте проблем институционализации знаний о развитии человека и общества. Проанализировать системно-интеграционный аспект социальной философии и менеджмента образования во взаимодействии концепций инструментализма прагматизма и неопрагматизма с моделью «нового гуманизма» в формировании социально ценностных ориентаций. Методология. Классификация существующих в западной философии образования и воспитания направлений проводится, исходя из основополагающих принципов философской школы или течения. При этом, прежде всего учитывая те цель и средства, которые ими реально задействованы в процессе образования, социального развития и социально-нравственного воспитания и основываясь на основных установках, цели, выраженной темы или иным направлением, на основании того, как его сторонники представляют себе личность, ее потребности, социальную роль, модус поведения, призвананных формировать систему образования и воспитания. Научная новизна. В условиях, когда на фоне кризиса системы образования правительства США и ведущих стран Европы вынуждены начать ее долгосрочную реформу, теоретики в основном обращают внимание именно на демократические разработки концепций инструментализма прагматизма/неопрагматизма в современной социальной философии образования, в частности на их стремление внедрить в процесс общественного развития, образования и воспитания идею и практическую модель как учебного, так и социального равенства. Учитывая растущую потребность практического воплощения идей свободы, справедливости, стремление к реализации провозглашенных обществом прав человека, сторонники концепции «нового гуманизма» видят свою основную цель в том, чтобы преградить путь конформизму, манипулированию поведением личности и создать условия для ее свободного самовыражения, для осуществления человеком фундаментального выбора поступков в конкретной ситуации и тем самым предупредить опасность формирования унифицированной формы поведения. В этом принципы «нового гуманизма» сближаются с позицией «нового гуманизма» инструментализма и неопрагматизма. Выводы. Перед социальной философией образования/воспитания стоит задача – определить факторы, которые обусловливают достижение ее основной цели; дать оценку моральным принципам и личностным качествам, с которыми собственно теория образования/воспитания связывает реализацию своих задач; показать, почему именно эти, а не какие-то какие-либо другие принципы и качества открывают человеку возможность выбирать в конкретной ситуации социально весомую, морально оправданную и приемлемую в общественной отношении линию поведения. Постановка вопроса о необходимости философского анализа проблем воспитания и образования в социальном контексте служит показателем понимания философами, педагогами возрастающей роли человеческого и морального фактора в развитии общества. И, наконец, стремление разработать социально-философские основы педагогики вообще и воспитания в частности, свидетельствует о том, что западные и отечественные философы, педагоги, представители социальных и психологических наук, по крайней мере, большинство из них, осознали общественную значимость системы образования и воспитания, ее глобальный характер. ; Мета. Дослідити основні ідейні закономірності розвитку соціальноорієнтірованих концепцій філософії освіти у контексті проблем інституалізації знань про розвиток людини і суспільства. Проаналізувати системно-інтеграційний аспект соціальної філософії та менеджменту освіти у взаємодії концепцій інструменталізму прагматизму й неопрагматизму з моделлю «нового гуманізму» у формуванні соціально ціннісних орієнтацій. Методологія. Класифікація існуючих в західній філософії освіти та виховання напрямів проводиться, виходячи з основоположних принципів філософської школи або течії. При цьому, перш за все враховується та мета й засоби, які ними реально задіяні в процесі освіти, соціального розвитку і соціально-етичного виховання, та ґрунтується на основних установках, меті, вираженою тим або іншим напрямом, на підставі того, як його прихильники уявляють собі особистість, її потреби, соціальну роль, модус поведінки, що покликана формувати система освіти і виховання. Наукова новизна. В умовах, коли на фоні кризи системи освіти уряди США та провідних країн Європи вимушені почати її довгострокову реформу, теоретики в значній мірі звертають увагу саме на демократичні розробки концепцій інструменталізму прагматизму/неопрагматизму у сучасній соціальній філософії освіти, зокрема на їхнє прагнення впровадити у процес суспільного розвитку, освіти і виховання ідею й практичну модель як навчальної, так і соціальної рівності. Враховуючи зростаючу потребу практичного втілення ідей свободи, справедливості, прагнення до реалізації проголошених суспільством прав людини, прихильники концепції «нового гуманізму» вбачають свою основну мету у тому, щоб перегородити шлях конформізму, маніпулюванню поведінкою особистості та створити умови для її вільного самовираження, для здійснення людиною ґрунтовного вибору вчинків у конкретній ситуації й тим самим попередити небезпеку формування уніфікованої форми поведінки. У цьому принципи «нового гуманізму» зближуються з позицією «нового гуманізму» інструменталізму та неопрагматизму. Висновки. Перед соціальною філософією освіти/виховання стоїть завдання – визначити чинники, які обумовлюють досягнення її основної мети; дати оцінку моральним принципам і особистісним якостям, з якими власне теорія освіти/виховання пов'язує реалізацію своїх завдань; показати, чому саме ці, а не які-небудь інші принципи та якості відкривають людині можливість обирати в конкретній ситуації соціально вагому, морально виправдану і найприйнятнішу в суспільному відношенні лінію поведінки. Постановка питання про необхідність філософського аналізу проблем виховання та освіти у соціальному контексті слугує показником розуміння філософами, педагогами зростаючої ролі людського й морального чинників у розвитку суспільства І нарешті, прагнення розробити соціально-філософські основи педагогіки взагалі та виховання зокрема, свідчить про те, що західні й вітчизняні філософи, педагоги, представники соціальних і психологічних наук, принаймні більшість з них, усвідомили суспільну значущість системи освіти та виховання, її глобальний характер.

A shrinking working-age population will be the Russian Federations biggest demographic challenge in coming decades. With workers increasingly scarce, sustainable future economic development depends on Russias ability to bring into the labor force currently under-utilized groups, such as young mothers and older people, and to maximize the productivity of every worker. This study assesses the projected dynamics of the working-age population and how changes in labor force participation may affect the future workforce. It also assesses the potential contribution of individual factors to either facilitate or deter the participation of older Russians in the labor force. A review of disincentives for labor force participation in current social insurance programs and labor institutions is followed by policy proposals to help prolong the working lives of older adults.

Makovskyi D. V. On the issue of social guarantees of the personnel of the State Service of Special Commu-nications and Information Protection of Ukraine. – Article. The current legislation on social guarantees of the personnel of the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine, as well as the views of scientists are analyzed, on the basis of which the relevant conclusions are made. The importance of observance of social guarantees of employees in general and the personnel of the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine, which includes servicemen, civil servants and other employees in particular, was emphasized. Under the social guarantees of the personnel of the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine we propose to understand the objective and subjective conditions, means and methods enshrined in regulations governing relations in this area, means and methods that ensure approval, elimination of possible obstacles, implementation, protection, protection, restoration of social rights and freedoms of persons, taking into account the peculiarities associated with their service. It is noted that despite the fact that the Constitution of Ukraine proclaims a number of human and civil rights and freedoms, the real guarantee of the rights and freedoms of personnel of the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine is not effective today. Therefore, without the implementation of constitutional norms in everyday life, they will remain only slogans, which may negatively affect the performance of this category of persons. Therefore, the main goal of the state in the study area should be to improve social guarantees for this category of persons, including civil servants, servicemen, whose activities are aimed at ensuring national security of Ukraine from external and internal threats, and bring them in line with current requirements. It is concluded that the signing by the President of Ukraine of the Decree on the Decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of October 22, 2021 "On the Concept of Reforming the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine" is a step in the right direction. Ukraine's special services and information protection services need to be improved. ; Маковський Д. В. До питання соціальних гарантій особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. – Стаття. У роботі проаналізовано чинне законодавство щодо соціальних гарантій особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також погляди науковців, на підставі чого зроблено відповідні висновки. Наголошено на важливості дотримання соціальних гарантій працівників загалом та особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, до яких належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники зокрема. Під соціальними гарантіями особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України пропонуємо розуміти закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють відносини у цій сфері, об'єктивні й суб'єктивні умови, засоби та способи, які забезпечують утвердження, усунення можливих перешкод, реалізацію, охорону, захист, відновлення соціальних прав та свобод осіб з урахуванням особливостей, що пов'язані з проходженням ними служби. Зазначено, що незважаючи на те, що Конституцією України проголошено цілу низку прав та свобод людини і громадянина, реальне гарантування прав та свобод особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України нині є малоефективним. Тому без реалізації конституційних норм у повсякденному житті вони залишатимуться тільки гаслами, що може негативно позначитися на результатах службової діяльності цієї категорії осіб. І тому головною ціллю держави в досліджуваній царині має бути вдосконалення соціальних гарантій даної категорії осіб, зокрема державних службовців, військовослужбовців, діяльність яких спрямована на забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз, та узгодження їх із вимогами сьогодення. Зроблено висновок, що підписання Президентом України Указу про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2021 року «Про Концепцію реформування Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України» є кроком у вірному напрямі, оскільки нинішні реалії соціальні гарантії особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України потребують вдосконалення.

This thesis examines whether the concept of good (environmental) governance provides a useful tool and legal base for the achievement of water sustainability in South Africa's mining sector. The thesis introduces water pollution as one sustainability challenge that South Africa is facing in its mining sector. The main question is how the legal framework should promote and guide water sustainability through good environmental governance. The question results from the fact that mining is a constant threat to water resources. Mining is one of the leading causes of water pollution which adversely affects human life among others when water contaminated with heavy metals is consumed. Farming, as an essential component of food security, is under constant threat in places like Mpumalanga as soils are rendered less productive by mine-contaminated water infiltrating from topsoil or rising from underground mines. Similarly, polluted water adversely affects biodiversity, thus, destroying ecosystems and vegetation which serve as livestock feed. The analysis of sustainability, governance and good governance theories and specific concepts underpinning them shows that they can inform water protection in the South African mining sector. Sustainability, found to be a broad and interdisciplinary concept, is a necessary guideline for the pursuit of water governance in the mining sector. Despite conflicting perceptions or facts regarding sustainability, it is evident that for water to be preserved, sustainable practices are essential. This requires mining activities to be conducted while always minimising the occurrence of water pollution to ensure water sustainability in the South African mining sector. The thesis also expounds that water sustainability pursued through governance practices is likely to be effective in alleviating or preventing water concerns. Thus, the concept of governance is presented as a tool with which individuals or organisations can achieve effective water sustainability, through decision-making, planning and law enforcement. Governance as a concept is complex, multifaceted and interdisciplinary, but can ensure water sustainability and the wellbeing of members of society who depend on the natural environment. The thesis further highlights that water sustainability is more likely when pursued through governance in its best possible form. The concept of good environmental governance is therefore explained as a theory that can guide effective decisionmaking and serve as a tool at the disposal of interested and affected parties to judge the performance of administrative officials. Effective decision-making processes and its elements are to be promoted through cooperative governance, accountability, transparency and public participation, for effective administrative action. The thesis then analyses the South African legal framework and establishes that water governance in the mining sector is extensively catered for therein. The Constitution sets the water sustainability mandate based on which legislation is enacted, both followed by legal interpretation in the courts. The analysis, however, show that there are various shortcomings relating to the implementation and enforcement of the law through administrative action. Nevertheless, the analysis remains hopeful that water sustainability can still be achieved in the mining sector. Despite the existence of environmental provisions and various attempts to achieve water sustainability, the current South African legal framework still fails to control water pollution effectively. The failure may be attributed to the shortcomings of the said framework, but it is, to a larger extent, a result of poor implementation and enforcement. One main reason is less effective administrative action due to inefficient decision-making processes, which implies that the quality of governance regarding water protection in the mining sector is inadequate. Such findings show that water sustainability could have been achieved or improved if decisionmakers had relied fully on good governance principles to implement and enforce provisions aimed at water protection in the mining sector. Hence, this thesis finds that no new regulation is required; rather it suggests a reform of various provisions within the existing legal framework to improve water sustainability. This is subject to improved implementation and enforcement mechanisms.

Patvēruma meklētāji un bēgļi vienmēr ir bijuši daļa no Eiropas vēstures, tomēr aizgājušajā gadsimtā viņu skaits un to uzņemšanas veidi dramatiski ir svārstījušies, atkarībā no dominējošā politiskā, militārā un sociālā klimata. 1951. gada Konvencija par bēgļa statusu un citi instrumenti garantēja patvēruma meklētāju un bēgļu minimālās juridiskās un cilvēktiesības. Mūsdienās lielais cilvēku skaita pieaugums, kas šķērso daudzas pasaules valstis labākas ekonomiskās dzīves meklējumos, Eiropas plānotā paplašināšanās, pēdējos gados drošības sistēmas pasliktināšanās un globālais karš pret terorismu veicināja patvēruma politikas pārvērtēšanu un arī vēlākās likumdošanas izmaiņas. Šo problēmu apskatu savā darbā "Patvērumu meklētāju un bēgļu starptautiskā aizsardzība". Pēdējos dažus gadus pasaules sabiedrība runā par "patvēruma krīzi", tāpēc, vai mēs varam apgalvot, ka patvēruma režīms ir zaudējis savu sākotnējo un vēsturisko nozīmi? Šobrīd patvēruma piešķiršanas prakse var izraisīt starptautiskās patvēruma sistēmas eroziju un nākotnē apdraudēt patvēruma meklētāju un bēgļu dzīvības. Šobrīd Eiropas valstis aizsākušas jau otro savas imigrācijas patvēruma politikas reformas posmu, kad ir iespēja likumdošanu uzlabot tādos jautājumos, kā patvēruma meklētāju un bēgļu "nastas" efektīvāka sadale starp valstīm un kopējas patvēruma sistēmas attīstīšana un lēmumu pieņemšanas taisnīgāka un ātrāka pieņemšana attiecībā uz cilvēkiem, kas cenšas iegūt patvērumu. Apvienoto Nāciju Organizācijas Komisariāts Bēgļu jautājumos jau izstrādājis nacionāla, Eiropas un vispasaules rakstura ierosinājumus problēmas risināšanā. Kā viens no risinājumiem ir centralizētu patvēruma meklētāju pieteikumu saņemšanas centru izveidošana, kur atsevišķu kategoriju patvēruma meklētāju lūgumi tiks ātri un efektīgi izskatīti, savukārt noraidītie patvēruma meklētāji nekavējoties tiks atgriezti valstīs, ar ko Eiropai ir parakstītas atpakaļuzņemšanas vienošanās. Nacionālās imigrācijas un patvēruma sistēmas kļūs aizvien stingrākas. Papildus resursi kapacitātes palielināšanai tiks piešķirti nabadzīgajām Āfrikas, Āzijas u.c. valstīm, no kurām nāk lielākā daļa patvēruma meklētāju – un ja šis projekts izrādīsies veiksmīgs un aizsardzības standarti bēgļu izcelsmes reģionu valstīs uzlabosies, patvēruma meklētāju skaits Eiropā būtiski samazināsies. ; Refugees have always been a part of Europe's landscape, but in the last century their numbers and the type of reception they received fluctuated dramatically, depending on the prevailing political, military and social climate. The 1951 Convention relating to the Status of Refugees and other instruments guaranteed refugees minimal legal and human rights. Nowadays the large increase in the number of people moving across the world in search of a better economic life, Europe's planned expansion and, in the last few years, the deteriorating security situation and the global war on terror, that shaped the continent's asylum debate and its latest raft of legislation. This problem I tried to look at my study "International protection of asylum seekers and refugees". Some few years the world's society speaks about asylum crisis, because of this can we make an assertion that asylum regime lost his original and historical consequence. Currently existing practice for asylum assignation could lead to the erosion of the global asylum system and jeopardize the lives of future refugees. With Europe itself now moving into a second stage of immigration and asylum reform, there was a fresh chance to refine or strengthen legislation particularly in such areas as sharing the refugee burden more equitably between countries and creating a common system for asylum processing to produce both: fairer and faster decisions for people trying to enter the bloc. More ambitiously, UNHCR has already tabled a set of national, European and global proposals. These include the establishment of centralized reception centres where certain categories of asylum seekers entering the EU would be processed speedily and efficiently by multi-national teams. Rejected applicants would be returned promptly to countries with which Europe had already negotiated readmission agreements, again under EU rather than national auspices. Nationally, immigration and asylum systems would be strengthened. Additional resources would be earmarked to help build capacity in poor countries in Africa, Asia and elsewhere who receive the bulk of the world's uprooted peoples and the refugees themselves—the message being that if this project was successful and protection standards in regions of origin improved, the number of asylum seekers travelling further a field to Europe would be reduced.

Are riots, risings and revolutions acts of collective madness, or are they political events, offering a rare glimpse into the inner workings of a system, laying bare the legitimacy deficit that moves rational men and women to kill and die? Fun, profit, peer pressure, or moral outrage - which of these is the main motive of rioters? Is collective violence a form of violent participation, which, in the final analysis, acts as the midwife of civil society? The full investigation of these general and comparative questions is beyond the scope of my paper. Still, they provide the main inspiration for the empirical analysis undertaken here. The paper develops a model of conflict resolution based on countervailing powers, the symbolic recognition of memories of violence, and new institutional arrangements. This framework is used for the analysis of three identity-related issues from post-independence Indian politics. Two of these have been successfully resolved where as attempts to resolve the third have been less successful. Drawing on the contributions of Natalie Davis (1973), Ian Gilmour (1992) Pierre Nora (1989) and Simon Schama (1989) to collective violence and the foundation of civil societies in the west, the paper characterises the outbreak of pogroms, riots, and other forms of collective violence as political phenomena that indicate deeply seated conflicts over the core values of a society. How these conflicts are solved has important implications for the establishment of an institutional framework that promotes a society based on interpersonal trust, respect of individuals and groups, orderly rule and the rights of expression and association. Scholarly interest in the role of violence in accelerating social change has gone out of fashion since the general diffusion of utopian ideas like democracy, social capital and world governance in western liberal democracies. The insistence of donors in the North and their clients in the South on these canons as the only modes of correct political behaviour has consequence for transitional societies of the South that are far from benign. Newcomers to the high table of states and nations, these candidate-members must earn this privilege by subjecting their political conduct to the rules laid down by the members of the club who conveniently overlook the tortuous path they themselves have had to take to reach their current institutional forms. By the same logic, scholarly inquiries into riots, pogroms, insurgencies and other forms of political unrest in non-western societies must conform to a prescribed code of conduct by first condemning their subject before engaging in an analysis of the social process that has led to its outbreak. The liberal bias, often accompanied by the failure to situate the collective violence in its context, results in the blatant characterisation of these political acts as bizarre, perverse or simply as the proof of the cultural incapacity of the societies where they occur to sustain civilised norms in public life. Such a failure of imagination and empathy would, in an academic debate, be risible if its costs in terms of avoidable suffering were not so immense. It is not my intention in this paper to engage in cultural one-upmanship, nor to exonerate human suffering in terms of cultural idiosyncrasy. Instead, the paper focuses on the origin and demise of collective violence, meted out by one group against another for the sheer reason of their difference. I maintain in this paper that the best chance for the creation of a civil society out of the wreckage of collective violence consists in grounding one's analysis of its origin firmly in the social and historical context, and keeping the scholarly inquiry as close to the actors as possible. Though India is the main empirical context for this paper, the analysis of Indian data undertaken here draws on European examples of collective violence partly to establish parameters for historical comparison, but also to generate analytical space for institutional arrangements that have led to the creation of civil societies in the West where much blood has been shed on account of religious differences.

In the late 1960s, with the decisive ending of the baby boom not fully apparent, the US Commission on Population Growth and the American Future was pondering whether America needed to adopt an antinatalist policy. Judith Blake, in a background paper for the Commission, argued that such a debate was premature: US society, she asserted, was pervaded by time‐honored pronatalist pressures; free choice infertility did not exist. "People make their 'voluntary' reproductive choices in an institutional context that severely constrains them not to remain single, not to choose childlessness, not to bear only one child, and even not to limit themselves to two children." Her term for that situation was coercive pronatalism. A first step toward reducing population growth, if that was sought, should entail eliminating those constraints, making possible "a fuller expression of human individuality and diversity." (See Volume VI of the Commission's research reports, Washington DC, 1972.)The article reprinted below, by Leta Stetter Hollingworth, is in many respects an anticipation of such arguments. It is titled "Social devices for impelling women to bear and rear children," and appeared in American Journal of Sociology, Volume 22, No. 1, July 1916. The author sets out to illustrate "just how the various social institutions have been brought to bear on women" so as to sustain a birth rate sufficient "to offset the wastage of war and disease." The perceived fertility problem then, much like now but unlike the 1960s, was how to maintain population replacement in the face of individual interests preferring small families or even childlessness. US total fertility early in the twentieth century was around 3, and had been slowly declining for decades; Europe was experiencing the decimation of its youth in World War I.A separate, familial role for women found popular justification in the idea of a maternal instinct. Hollingworth gives scant credence to such an instinct. To her it is a doctrine used in the service of social control, though she concedes a "natural desire for children" that may put a low‐level floor under fertility. For most subsequent researchers, biology has played almost no part in reproductive motivation. In this issue of PDR, however, Caroline Foster argues for a partial restoration of biological influence in the form of a non‐sex‐specific nurturing instinct.Hollingworth was a major figure in American psychology and education in the 1920s and 1930s and a scholar with broad feminist interests. She was born Leta Stetter near Chadron, Nebraska, in 1886. After studying English literature at the University of Nebraska, she moved to New York with her husband, Harry L. Hollingworth, then a graduate student. When finances permitted, she pursued part‐time graduate work at Teachers College, Columbia University, where she received her Ph.D. in educational psychology in 1916 and where, after a short period as a clinical psychologist, she remained as a faculty member for the rest of her life. Her early research challenged prevailing beliefs about the biological bases of gender differences in achievement—for example, the theory that women's abilities were more narrowly distributed than men's. Later, her research interests turned to child development—in particular, adolescence and the development and education of gifted and exceptionally gifted (IQ>180) children. In these areas she had strong and lasting influence, her books being regarded as classics. She died of cancer in 1939, aged 53. She was survived by her husband, also a psychologist, who wrote a memoir of her: Leta Stetter Hollingworth: A Biography (University of Nebraska Press, 1943; Anker, Boston, 1990).The article reprinted here was among her earliest publications, appearing the year she received her Ph.D. It is an almost casual piece, exhibiting her easy, limpid style and light touch, backed by a very sharp mind. She takes a textbook treatment of social control and a passing remark by its author and elaborates them into a cogent and witty analysis of the sociology of fertility.

In May 1991, the breakaway Somaliland republic was established in what had been the northern regions of Somalia, with its first president, Abdirahman Ahmed Ali. But this attempt at creating a stable polity in a rapidly disintegrating situation is yet to be recognised by western powers. The creation of this new republic was a direct result of the civil war in Somalia. This had begun to tear apart the fragile state from 1982, when the first organised resistance to the tyrannical rule of president Siad Barre had been mounted in the northern cities of Hargeisa and Burao. By effectively redrawing the old colonial boundaries between what had been British Somaliland and Italian Somaliland before the brittle unity that had come with independence in 1960, the people of the new Somali land have declared their final dissatisfaction with the economic and cultural bias, the political structure and inbuilt inequity of the former Somalia. They are also systematically rejecting the brutal overlordship they have suffered for twenty years from the Mogadishu government's tribalistic policies, since Siad Barre's regime took power in 1969. 'All the countries in the Horn of Africa could establish economic cooperation and work together in many fields', declared the new president. 'But we want two separate Somali states. As far as we're concerned, there's no going back. '1 The initial optimism with which many exiled Somalis have greeted the announcement of the new nation is grounded in the fact that it is being established not by an assertion of military strength by the Somali National Movement (SNM), which challenged and finally overcame Siad Barre's military stranglehold on the north, but by a process of rebuilding through peace and civilian order. Abdirahman has said: 'We re-established law and order, disarmed all civilians and withdrew our forces to barracks. The next step is the reconstruction of the country.'2 Cities in Somaliland have traditionally been centres of trade, admini stration and education. Now they lie shattered. In Hargeisa, for example, 80 per cent of the buildings have been destroyed, supply infrastructures like electricity and water have been smashed, the schools left roofless and ruined, the hospitals devastated and without the most basic facilities. 'Anti-personnel' mines and unexploded shells lie buried in the rubble of the city, still deadly, forbidding the clearance of much of the debris. Such terrifying conditions in what had been stable and well-established cities symbolise the legacy of Siad Barre's disastrous years of power. As the Africa Watch Committee set down in its 1990 report on the region: It is difficult to overstate the Somali government's brutality towards its own people, or to measure the impact of its murderous policies. Two decades of the presidency of President Siad Barre have resulted in human rights violations on an unprecedented scale which have devastated the country. Even before the current wars the human rights of Somali citizens were violated systematically, violently and with absolute impunity. The cost is staggeringly high in any terms, with people dead, wounded, displaced and impoverished and cities demolished. The most bloody conflict, and the longest lasting, has been the war in the north against the Isaak clan, the largest in the region.3 In Britain, the expatriate and refugee Somali community (many of whose family origins are with the Isaak clan and whose homes were in the cities of Hargeisa and Burao), is working for the reconstruction of the country. Through their community associations in cities like Cardiff, Sheffield, Liverpool and London, Somalis are constantly involved in organising support and solidarity. This loyalty to their homeland has not been helped by western governments, like that of Britain, which have refused to recognise the new state of Somaliland. This refusal has created a barrier to systematic relief and development aid, which in turn has encouraged the fissiparous tendencies of clan and sub-clan in Somali society violently to erupt - as they did in Burao and other towns in January 1992.4 British Somali communities strive to rebuild their cities in the Horn of Africa while facing blatant racism from both central government and local racists in the streets and estates where they find themselves living. As the Sheffield Star reported, on 9 July 1992, the Manor estate in the city has become a new battlefield for Somali refugees and their families. 'For months now, there have been reports of verbal abuse, attacks on black people's houses, and even sexual assaults', reveals a leaflet published by the tenants' association. 'Many of the families are refugees from a murderous civil war in Somalia and have had close relatives killed and injured in that war. It is wrong they should now be afraid of living on the Manor and feel that parts of the estate are no-go areas. The levels of stress for some black families on the estate have reached breaking point, with the result that some families have chosen to move out.' John Major's government's attack on their rights of asylum through the introduction of new, exclusionist and racist legislation (spearheaded by former Home Secretary Kenneth Baker) was accompanied by a vicious press campaign against refugees and asylum-seekers in Britain, led in particular by the Daily Mail. 5 Thus, British-based Somalis face the struggle for survival on two continents. The interviews that follow are witness to this. The first is with two Somali activists and community organisers in Sheffield, Abdirasak Nur and Ibrahim Gure, who are stalwarts of the Somali Community Association in the city. They offer their perspectives on the origins of the conflict in northern Somalia and map out the events that have followed Fozia Mohamed A wad's account of her experiences in Burao during the most intense period of Siad Barre's oppression, her flight to refuge in Ethiopia and her family's further experiences settling into a different life in Sheffield - dealing with local council bureaucracy and living through the resurgent racism boiling up again in the heart of British cities - are set down in the second.

In the interwar period, National Democracy (ND) journalists presented their own views regarding the postulates of the emerging feminist movement of that time. Women's position in social life was perceived in terms of the Catholic Church's teaching. ND journalists followed the existing stereotypes regarding femininity and masculinity patterns. They advocated the traditional role of women in the social domain. According to ND journalists, the rejection of this traditional model could have had a destructive impact on the entire national community. Therefore, women striving to get away from the traditional image, willing to devote themselves to a professional career at the cost of their family life, were perceived in a particularly negative way. In the public discourse on femininity, National Democracy took the conservative standpoint, which is also shared by representatives of modern national and nationalistic thought in Poland. ; W okresie międzywojennym publicyści Narodowej Demokracji zaprezentowali własne stanowisko wobec postulatów kształtującego się wówczas ruchu feministycznego. Pozycję kobiety w życiu społecznym pojmowano zgodnie z wytycznymi Kościoła katolickiego. Publicyści endeccy akceptowali istniejące stereotypy określające wzorce kobiecości i męskości. Opowiadano się za tradycyjną rolą kobiety w życiu społecznym. Zdaniem publicystów endeckich odrzucenie tradycyjnego modelu mogło destrukcyjnie wpłynąć na całą wspólnotę narodową. Szczególnie negatywnie postrzegano kobiety, które odbiegały od tradycyjnego wizerunku i poświęcały się karierze zawodowej kosztem życia rodzinnego. W dyskursie publicznym dotyczącym kwestii kobiecej Narodowa Demokracja zajmowała stanowisko konserwatywne. Tożsame stanowisko zajmują przedstawiciele współczesnej myśli narodowej i nacjonalistycznej w Polsce. ; The publication was financed from the National Science Centre resources granted under Decision No. DEC-2013/09/B/HS5/00016. Tekst został opracowany w ramach projektu badawczego "Myśl polityczna Stronnictwa Narodowego (1928–1939)" finansowanego ze środków Narodowego Centrum Nauki na podstawie decyzji numer DEC-2013/09/B/HS5/00016. ; dawidowicz.aneta@gmail.com ; Aneta Dawidowicz – doktor habilitowana w dziedzinie nauk społecznych w dyscyplinie nauki o polityce, doktor nauk humanistycznych w zakresie nauki o polityce, zatrudniona na stanowisku adiunkta w Zakładzie Myśli Politycznej na Wydziale Politologii Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie. Jej zainteresowania badawcze koncentrują się wokół polskiej myśli politycznej, biografistyki, historii prasy, publicystyki politycznej, komunikowania politycznego. Jest autorką publikacji książkowych i artykułów naukowych. Do najważniejszych publikacji należy zaliczyć monografie książkowe Zygmunt Balicki (1858–1916). Działacz i teoretyk polskiego nacjonalizmu (Wydawnictwo Naukowe NOMOS, Kraków 2006, ss. 302) oraz Stronnictwo Narodowe 1928–1939. Wspólnota ideału czy alternacja koncepcji (Wydawnictwo UMCS, Lublin 2017, ss. 409). ; Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie ; The Scientific Library of the Polish Academy of Sciences and the Polish Academy of Learning in Kraków, Józef Zieliński's files, materials dealing with the history of the National Party. The organisation and propaganda between 1928 and 1939, statutes, regulations, instructions and papers. A political pamphlet. 4 "Lista Narodowa staje do wyborów aby wywalczyć Narodowi Polskiemu prawo gospodarza we własnym państwie" [The National List stands for election to fight for the right of the Polish Nation to be hosts in their own country], mf. 1448, ref. 7820. ; A.A., Wychowanie narodowe. Sprawa wykształcenia kobiet [National education. The issue of women's education], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1929, No. 17, p. 267. ; Babiński Julian, Obiady czwartkowe. Kompleks p. Krzywickiej [Thursday dinners. Ms Krzywicka's complex], "Merkuriusz Polski Ordynaryjny" [The Polish Mercury Ordinary] 1934, No. 8, pp. 18–19. ; Dmowski Roman, Ludzie potrzebni [The needed people], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1933, No. 54, p. 813. ; Doboszyński Adam, O odsetkach [About interest], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1933, No. 29, pp. 415–417. ; Frycz Karol Stefan, Na widowni [In the audience], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1936, No. 48, p. 757. ; Frycz Karol Stefan, Pozytywizm [Positivism], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1934, No. 41, pp. 594–596. ; Giertych Jędrzej, Nacjonalizm chrześcijański [Christian nationalism], Stuttgart 1948. ; Giertych Jędrzej, Po wyborach w Łodzi. Obserwacje i wnioski [The Łódź election. Observations and conclusions], Warsaw 1936. ; Giertych Jędrzej, Polski Obóz Narodowy [The Polish National Party], London 1977. ; Mosdorf Jan, W młodzieży nadzieja Polski [Poland's hope lies in the youth], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1933, No. 15, pp. 193–194. ; Nowaczyński Adolf, Ofensywa. Donna Krzywicka [The Offensive. Donna Krzywicka], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1932, No. 31, pp. 458–459. ; Nowaczyński Adolf, Ofensywa. Safona z Y.P.S.U. [The Offensive. Safona from Y.P.S.U.], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1933, No. 27, p. 399. ; Raczkowski Zygmunt, Ludzie bezdomni [The homeless], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1931, No. 26, pp. 338–340. ; Rembieliński Jan, Emancypacja od… feminizmu [Emancipation from… feminism], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1933, No. 29, p. 422. ; Rybarski Roman, O państwie policyjnym [About the surveillance State], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1933, No. 20, pp. 273–275. ; Świętochowski Aleksander, Liberum veto, "Myśl Narodowa" [National Thought] 1929, No. 8, pp. 121–122. ; Tydzień propagandy trzeźwości [Sobriety propaganda week], "Głos Lubelski" [The Lublin Voice] 1930, No. 19, p. 5. ; Viator, Mistyka demokratyczna [Democratic mystique], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1929, No. 18, p. 275. ; Wasilewski Z., Na widowni [In the audience], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1937, No. 36, p. 568. ; Wasiutyński Wojciech, Najmłodsze pokolenie przez pryzmat "Myśli nowoczesnego Polaka" [The youngest generation seen through the prism of the modern Pole's thought], "Myśl Narodowa" [National Thought] 1931, No. 40, p. 112. ; Niklewiczowa Maria, Pan Roman. Wspomnienia o Romanie Dmowskim [Sir Roman. Recollections of Roman Dmowski], Warsaw : Znak, 2001, ISBN: 978-83-880-6756-3. ; Dawidowicz Aneta, Dorobek historiografii ruchu narodowego w Polsce. Stan badań [The Polish national movement's historiography achievements. The status of research], [in:] Myśl polityczna w społeczeństwie informacyjnym [Political thought in the information society], scientific ed. Ewa Maj, Eleonora Kirwiel, Ewelina Podgajna, Lublin : Wydawnictwo UMCS, 2015, pp. 425–446. ; Gawin Magdalena, Planowanie rodziny – hasła i rzeczywistość [Family planning – slogans vs. reality], [in:] Równe prawa i nierówne szanse. Kobiety w Polsce międzywojennej [Equal rights and unequal opportunities. Women in interwar Poland], ed. Anna Żarnowska, Andrzej Szwarc, Warsaw : Wydawnictwo DiG, 2000, pp. 221–239. ; Gawin Magdalena, Rasa i nowoczesność. Historia polskiego ruchu eugenicznego (1880–1952) [Race and modernity. The history of the Polish eugenics movement (1880–1952)], Warsaw : Neriton, 2003, ISBN 83-88973-57-6. ; Gołdyn Piotr, Maria Holder-Eggerowa i jej zaangażowanie w ratowanie kobiet zagrożonych prostytucją [Maria Holder-Eggerowa and her attempts at saving women threatened with prostitution], [in:] Roman Dmowski i jego współpracownicy [Roman Dmowski and his collaborators], ed. Marek Białokur, Mariusz Patelski, Andrzej Szczepanik, Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2008, pp. 278–288. ; Kałwa Dobrochna, Głosy kobiet w sprawie planowania rodziny w świetle prasy z lat 1929–1932 [Female voices regarding family planning in the light of press articles dated 1929–1932], [in:] Kobieta i kultura życia codziennego wiek XIX i XX [Women and the culture of everyday life in the 19th and 20th centuries], ed. Anna Żarnowska, Andrzej Szwarc, Warsaw : Wydawnictwo DiG, 1997, pp. 123–132. ; Kawalec Krzysztof, Roman Dmowski 1864–1939. Wrocław–Warsaw—Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2002, ISBN 83-04-04565-6. ; Kępa Ewa, Patriotyzm kobiet – ewolucja i przeobrażenia Matki Polki w kulturze współczesnej [Women's patriotism – evolution and transitions of the Mother-Pole in the contemporary culture], [in:] Patriotyzm a wychowanie [Patriotism vs. education], ed. Elwira Jolanta Kryńska, Joanna Dąbrowska, Agnieszka Szarkowska, Urszula Wróblewska, Białystok : Trans Humana, 2009, pp. 556–566. ; Kraft Claudia, Państwo wobec rodziny – polityka państw europejskich w XIX i XX wieku – Polska na tle europejskim [The State towards the family – the policies of European countries in the 19th and 20th centuries], [in:] Rodzina – prywatność – intymność. Dzieje rodziny polskiej w kontekście europejskim [Family – privacy – intimacy. The history of the Polish family in the European context], ed. Dobrochna Kałwa, Adam Walaszek, Anna Żarnowska, Warsaw : Instytut Historii PAN, Instytut Historyczny UW, 2005, pp. 105–121. ; Krzywicka Irena, Kontrola współczesności. Wybór międzywojennej publicystyki społecznej i literackiej z lat 1924–1939 [Contemporariness under control. A selection of interwar social and literary articles dated 1924–1939], gathered and supplemented with introductory remarks by Agata Zawiszewska, Warsaw : Fundacja Feminoteka, 2008, ISBN: 9788362206643. ; Maj Ewa, Myśl narodowa i nacjonalistyczna [National and nationalist thought], [in:] Myśl polityczna w Polsce po 1989 roku. Wybrane nurty ideowe [Political thought in Poland after 1989. Selected ideological trends], ed. Ewa Maj, Alicja Wójcik, Lublin : Wydawnictwo UMCS, 2008, pp. 116–126. ; Maj Ewa, Pojęcie narodu i jego derywaty w publicystyce Związku Ludowo-Narodowego [The notion of the nation and its derivative in Popular National Union's journalistic writing], [in:] Religia. Polityka. Naród. Studia nad współczesną myślą polityczną [Religion. Nation. Studies on thecontemporary political thought], ed. Rafał Łętocha, Kraków : NOMOS, 2010, pp. 238–247. ; Maj Ewa, Związek Ludowo-Narodowy 1919–1939. Studium z dziejów myśli narodowej [The Popular National Union 1919–1939. A study of the history of national thought], Lublin : Wydawnictwo UMCS, 2000, ISBN: 83-227-1585-4. ; Niklewska Jolanta, Roman Dmowski i kobiety w świetle jego korespondencji z lat 1915–1920 [Roman Dmowski and women in the light of his correspondence dated 1915–1920], [in:] Archiwum Narodowej Demokracji [The National Democracy archive], Vol. 1, ed. Jan Engelgard, Maciej Motas, Warsaw : Wydawnictwo Myśl Polska, 2013, pp. 67–92. ; Nowak Anna, Wójcik Mirosław, Kobieta w rodzinie w II Rzeczypospolitej i współcześnie [A woman in a family in the Second Republic of Poland and now], Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2000, ISBN 8322609159. ; Radomski Grzegorz, Feminizm jest nam obcy. Kwestia kobieca w publicystyce Narodowej Demokracji w okresie międzywojennym [Feminism remains strange to us. Women's issues in the journalistic writing of the National Democracy in the interwar period], [in:] Narodowa Demokracja XIX–XXI wiek (Koncepcje – ludzie – działalność) [The National Democracy in the 19th–20th centuries (Concepts – people – activities)], ed. Tomasz Sikorski, Adam Wątor, Szczecin : Wydział Humanistyczny Uniwersytetu Szczecińskiego, 2008, pp. 176–177. ; Śliwa Michał, Wzorzec osobowy kobiety – socjalistki w Polsce [A personal pattern of a socialist woman in Poland], [in:] Kobiety i edukacja na ziemiach polskich w XIX i XX wieku [Women and education in the Polish land in the 19th and 20th centuries], Vol. 2, Part 1, ed. Anna Żarnowska, Andrzej Szwarc, Warsaw : Instytut Historyczny Uniwersytetu Warszawskiego, 1992, pp. 231–232. ; Żarnowski Janusz, Rodzina w czasach cywilizacyjnego przyspieszenia: Europa i Polska 1918–1989 [Family in the times of civilisation acceleration: Europe and Poland 1918–1989], [in:] Rodzina – prywatność – intymność. Dzieje rodziny polskiej w kontekście europejskim [Family – privacy – intimacy. The history of the Polish family in the European context], ed. Dobrochna Kałwa, Adam Walaszek, Anna Żarnowska, Warsaw : Wydawnictwo DiG, 2005, pp. 37–58. ; 2(5) ; 79 ; 98

Important breakthroughs in the understanding regeneration failure in an injured CNS have been made by studies of primary afferent neurons. Dorsal rhizotomy has provided an experimental model of brachial plexus (BP) avulsion. This is an injury in which the central branches of primary afferents are disrupted at their point of entry into the spinal cord, bringing motor and sensory dysfunction to the upper limbs. In the present work, the central axonal organization of primary afferents was examined in control (without lesion) adult Wistar rats and in rats subjected to a C3-T3 rhizotomy. Specific sensory axon subtypes were recognized by application of antibodies to the calcitonin gene-related peptide (CGRP), the P2X3 purinoreceptor, the low-affinity p75-neurotrophin receptor and the retrograde tracer cholera toxin subunit b (TCb ). Other subtypes weres labeled with the lectin Griffonia simplicifolia IB4. Using immunohistochemistry and high resolution light microscopy, brachial plexus rhizotomy in adult rats has proven a reliable model for several neural deficits in humans. This lesion produced different degrees of terminal degeneration in the several types of primary afferents which define sub-populations of sensitive neurons. Between the C6 and C8 levels of the spinal cord,,deafferentation was partial for peptidergic GCRP-positive fibers, in contrast with elimination of non peptidergic and myelinated fibers. Dorsal rhizotomy has provided an adequate experimental model to study sensory alterations such as acute pain and allodynia as well as factors that affect regeneration into the CNS., Therefore, the differential deafferentation response must be considered inr the evaluation of therapies for nociception (pain) and regeneration for brachial plexus avulsion. The anatomical diffierences among the primary afferent subtypes also affect their roles in normal and damaged conditions. ; El uso de las neuronas sensoriales primarias ha aportado avances en el entendimiento de las razones por las cuales falla la regeneración cuando el sistema nervioso central (SNC) es dañado. La rizotomía dorsal se puede usar como un modelo experimental de las lesiones por avulsión del plexo braquial, una lesión en la cual son desprendidas, en su punto de entrada en la médula espinal, las ramas centrales de los aferentes primarios causando una disfunción motora y sensorial grave e irreversible del miembro superior. En el presente trabajo, se examinó la organización central de los aferentes primarios en ratas Wistar adultas. Éstas fueron divididas en controles normales no lesionados y en animales rizotomizados entre los niveles cervical 3 y torácico 3 (C3-T3). Se estudió la deaferentación de los subtipos de axones sensoriales utilizando anticuerpos específicos contra el péptido relacionado con el gen de la calcitonina (CGRP), el receptor purinérgico (P2X3), el receptor de baja afinidad p75 para el factor de crecimiento nervioso (NGF) y contra la subunidad â de la toxina de cólera (TCb ). Otro subtipo fue marcado con la lectina Griffonia simplicifolia IB4. La inmunohistoquímica y la microscopía óptica de alta resolución demostraron que el modelo animal de rizotomía completa del plexo braquial reproduce diversos déficit observados en las lesiones humanas. Esta lesión produce diferentes grados de degeneración terminal entre los diversos tipos de aferentes primarios que definen subpoblaciones de neuronas sensoriales. En los niveles de la médula espinal estudiados (entre C6 y C8), la deaferentación fue parcial para las fibras peptidérgicas GCRPpositivas, en contraste con la eliminación de las fibras no peptidérgicas y las mielinizadas. La rizotomía dorsal es un modelo experimental apropiado para estudiar las alteraciones sensoriales como el dolor agudo y la alodinia, así como los factores que podrían afectar la regeneración en el SNC. Por tanto, la respuesta de deaferentacion diferencial debe ser tenida en cuenta para la evaluación de terapias antinociceptivas y regenerativas tras la avulsión del plexo braquial. Se discute la anatomía de los subtipos de aferentes primarios y su papel en condiciones normales y después de la lesión. ; Financial support for this work was provided by the European Community (Biomed II contract BMH4-97-2586), the Spanish Health Department (FIS98/0830), The British Council Programme (#8375) of Acciones Integradas and the International Spinal Research Trust. Vilma C Muñetón-Gómez holds a Colciencias and a Fundación Carolina fellowships from the Colombian and the Spanish government respectively. ; Peer reviewed

The purpose of the article is to study the dependence of the cultural heritage objects preservation on their social value and highlight the global trends in the restoration industry. The research methodology applies the general scientific methods of theoretical research, as well as general logical scientific methods of analysis, comparison and explanation. An integrated approach consists in the use of the methods of studying of the historical facts, confirmed by various sources. The scientific novelty of the work lies in the study of transformations of restoration theoretical concepts due to global economic and political processes. The dependence of the preservation of works of art on their social value is revealed and it is emphasized that the scientific significance of the monument is not always a sufficient argument for its preservation. Conclusions. The article considers the restoration activity as a component of the cultural life of modern society and defines the concept of the social value of art objects as its ideological superstructure. The author of the article defines the global threats to the preservation of the world cultural heritage and studies the influences of political and economic factors on the preservation of art objects. Particular attention is paid to the ambiguity of interpretations of the basic concepts of restoration science by representatives of different cultures and the need to create a universal heritage protection doctrine. Alternative concepts of modern restoration theory are presented. The author points out that considering the dangers and challenges of our time, it is necessary to rethink the established postulates of restoration activities, to look for effective models for cultural heritage integration into the modern cultural context. ; Целью статьи является исследование зависимости сохранения объектов культурного наследия от их общественной ценности и освещение мировых тенденций развития реставрационной отрасли. В методологии использованы общенаучные методы теоретического исследования, а также логические научные методы анализа, сравнения и объяснения. Комплексный подход проявился в использовании методов изучения исторических фактов, подтвержденных различными источниками. Научная новизна работы заключается в исследовании трансформаций реставрационных теоретических концепций, обусловленных глобальными экономическими и политическими процессами. Раскрыта зависимость сохранения произведений искусства от их социальной ценности и подчеркнуто, что научная значимость памятника не всегда является достаточным аргументом для его сохранения. Выводы. В статье рассмотрена реставрационная деятельность как составляющая культурной жизни социума и определено понятие общественной ценности объектов искусства как ее идеологическая надстройка. Определены глобальные угрозы для сохранения мирового культурного наследия, исследованы влияния политических и экономических факторов на сохранность объектов искусства. Обращено внимание на неоднозначность трактовок основных понятий реставрационной науки представителями различных культур и необходимость создания универсальной доктрины охраны памятников. Представлены альтернативные концепции теории реставрации. Отмечено, что учитывая опасности современности, необходимо переосмысливать устоявшиеся постулаты реставрационной деятельности, искать эффективные модели интеграции памятников в современный культурный контекст. ; Метою статті є виявлення залежності збереження об'єктів культурної спадщини від їхньої суспільної цінності та висвітлення світових тенденцій розвитку реставраційної галузі. В методології використано загальнонаукові методи теоретичного дослідження, а також загальнологічні наукові методи аналізу, порівняння та пояснення. Комплексний підхід упредметнений у використанні методів вивчення історичних фактів, підтверджених різними джерелами. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні трансформацій реставраційних теоретичних концепцій, зумовлених глобальними економічними та політичними процесами. Розкрито залежність збереження творів мистецтва від їхньої соціальної цінності та підкреслено, що наукова значущість пам'ятки не завжди є достатнім аргументом для її збереження. Висновки. У статті розглянуто реставраційну діяльність як складову культурного життя соціуму та визначено поняття суспільної цінності об'єктів мистецтва як її ідеологічну надбудову. Окреслено глобальні загрози для збереження світової культурної спадщини, досліджено впливи політичних та економічних чинників на схоронність об'єктів мистецтва. Звернено увагу на неоднозначність трактувань основних понять реставраційної науки представниками різних культур та необхідність створення універсальної пам'яткоохоронної доктрини. Репрезентовано альтернативні концепції теорії реставрації. Зазначено, що з огляду на небезпеки та виклики сьогодення, необхідно переосмислювати усталені постулати реставраційної діяльності, шукати ефективні моделі інтеграції пам'яток в сучасний культурний контекст.

The purpose of the article is to study the dependence of the cultural heritage objects preservation on their social value and highlight the global trends in the restoration industry. The research methodology applies the general scientific methods of theoretical research, as well as general logical scientific methods of analysis, comparison and explanation. An integrated approach consists in the use of the methods of studying of the historical facts, confirmed by various sources. The scientific novelty of the work lies in the study of transformations of restoration theoretical concepts due to global economic and political processes. The dependence of the preservation of works of art on their social value is revealed and it is emphasized that the scientific significance of the monument is not always a sufficient argument for its preservation. Conclusions. The article considers the restoration activity as a component of the cultural life of modern society and defines the concept of the social value of art objects as its ideological superstructure. The author of the article defines the global threats to the preservation of the world cultural heritage and studies the influences of political and economic factors on the preservation of art objects. Particular attention is paid to the ambiguity of interpretations of the basic concepts of restoration science by representatives of different cultures and the need to create a universal heritage protection doctrine. Alternative concepts of modern restoration theory are presented. The author points out that considering the dangers and challenges of our time, it is necessary to rethink the established postulates of restoration activities, to look for effective models for cultural heritage integration into the modern cultural context. ; Целью статьи является исследование зависимости сохранения объектов культурного наследия от их общественной ценности и освещение мировых тенденций развития реставрационной отрасли. В методологии использованы общенаучные методы теоретического исследования, а также логические научные методы анализа, сравнения и объяснения. Комплексный подход проявился в использовании методов изучения исторических фактов, подтвержденных различными источниками. Научная новизна работы заключается в исследовании трансформаций реставрационных теоретических концепций, обусловленных глобальными экономическими и политическими процессами. Раскрыта зависимость сохранения произведений искусства от их социальной ценности и подчеркнуто, что научная значимость памятника не всегда является достаточным аргументом для его сохранения. Выводы. В статье рассмотрена реставрационная деятельность как составляющая культурной жизни социума и определено понятие общественной ценности объектов искусства как ее идеологическая надстройка. Определены глобальные угрозы для сохранения мирового культурного наследия, исследованы влияния политических и экономических факторов на сохранность объектов искусства. Обращено внимание на неоднозначность трактовок основных понятий реставрационной науки представителями различных культур и необходимость создания универсальной доктрины охраны памятников. Представлены альтернативные концепции теории реставрации. Отмечено, что учитывая опасности современности, необходимо переосмысливать устоявшиеся постулаты реставрационной деятельности, искать эффективные модели интеграции памятников в современный культурный контекст. ; Метою статті є виявлення залежності збереження об'єктів культурної спадщини від їхньої суспільної цінності та висвітлення світових тенденцій розвитку реставраційної галузі. В методології використано загальнонаукові методи теоретичного дослідження, а також загальнологічні наукові методи аналізу, порівняння та пояснення. Комплексний підхід упредметнений у використанні методів вивчення історичних фактів, підтверджених різними джерелами. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні трансформацій реставраційних теоретичних концепцій, зумовлених глобальними економічними та політичними процесами. Розкрито залежність збереження творів мистецтва від їхньої соціальної цінності та підкреслено, що наукова значущість пам'ятки не завжди є достатнім аргументом для її збереження. Висновки. У статті розглянуто реставраційну діяльність як складову культурного життя соціуму та визначено поняття суспільної цінності об'єктів мистецтва як її ідеологічну надбудову. Окреслено глобальні загрози для збереження світової культурної спадщини, досліджено впливи політичних та економічних чинників на схоронність об'єктів мистецтва. Звернено увагу на неоднозначність трактувань основних понять реставраційної науки представниками різних культур та необхідність створення універсальної пам'яткоохоронної доктрини. Репрезентовано альтернативні концепції теорії реставрації. Зазначено, що з огляду на небезпеки та виклики сьогодення, необхідно переосмислювати усталені постулати реставраційної діяльності, шукати ефективні моделі інтеграції пам'яток в сучасний культурний контекст.

The article is devoted to the research of post-war repressions against the peasantry of Ukraine. The author ascertained the political, economic and spiritual aspects of tragic events that had absolute influence on further development of the Ukrainian village on the basis of previously published sources and archived materials. Ways of repressive politics forming, participating of public authorities, police, party and soviet institutions in it were shown. It was proven that repression touched all the layers of society in the post-war years, including peasants. The amount of the arrested peasants in post-war years is considerably greate than workers according to the annual statistical reports of NKDB. The author defined that the main forms of post-war repressions were eviction, criminal responsibility, sending to the camps. After war many peasants, taken out to Germany, found oneself on the rights of repatriates and were sent to camps as «traitors of motherland». Peasants were forced to work 10–11 hours a day. They were made to buy government bonds of loans that devastated their incomes. Being a member of a collective farm or state farm, absence of the right to live and deportation returned peasants to serfdoms times. In the article the analysis of realization of the second wave of dekulakization is given. It reminded the dekulakization in 1930 – expropriation of grain, appeasement of hunger, increase of state reservs and export of bread, deportation of rebellious to remote areas. The collectivization of agriculture in Western Ukraine in post-war years was conducted by violent methods.Wealthy peasants were made to choose between joining the collective farm or sending to Siberia. Families of dekulakizated people were evicted to the east districts of USSR. According to the research it became clear that one of the main methods in the process of collectivizations was tax system. Moreover the sum of taxes for an individual peasant is 100 % higher than for a collective farmer. In a country an active fight against collective farmers who didn't work the necessary amount of workdays is conducted. People who did not produce such minimum were sentenced, evicted from collective farms with confiscation of private households. A such crime was characterized as a «parasitic way of life». The repressions related to realization of violent grain purchases were affected peasants especially heavily. It is stated that Stalin's repressive party-state politics of grain purchases was one of the main reasons of the third soviet hunger. Strengthening of grain purchases resistance in the period of hunger 1946–1947 caused the repressions in relation to the leaders of households. An active fight against the increase of quantity of thefts was conducted without regard to hungry people who were forced on crime commitment. The author of the article concludes that in a post-war period repressions against peasants were actively proceeded. These peasants were the considerable amount of all prisoners. The repressions were less common than in 1930th, however the totalitarian system disfigured the fates of hundreds and brought thousands of people to death. The research of post-war repressions gives an opportunity to enrich the historical science with new original and actual material, to expose the criminal activity of I. Stalin, his surroundings and repressive-punitive machine created by him. ; Статья посвящена исследованию темы послевоенных репрессий против крестьянства Украины. На осно-вании раннее опубликованных источников и архивных материалов автор высветил политические, экономи-ческие и духовные аспекты трагических событий, что имели безусловное влияние не дальнейшее развитие украинского села. Показаны пути формирования репрессивной политики, участь в ней государственных орга-нов власти, партийных, советских и правоохранительных органов. ; Статтю присвячено дослідженню теми повоєнних репресій проти селянства Ук-раїни. На основі раніше опублікованих джерел та архівних матеріалів автор висвітлив політичні, економічні та духовні аспекти трагічних подій, що мали безумовний вплив на подальший розвиток українського села. Показано шляхи формування репресивної політики, участь у ній державних органів влади, партійних, радянських та правоохоронних органів.

В статье отмечена значимость исследования экономического неравенства как важнейшей проблемы политической экономии, имеющей экономические, социологические и политологические аспекты. Рассмотрена гипотеза Нобелевского лауреата по экономике С. Кузнеца о влиянии экономического роста на неравномерность распределения, основанная на анализе исторической динамики доходного неравенства. Обобщены методологические подходы к исследованию взаимосвязи экономического неравенства и экономического роста. Показано, что в середине XXв. господствовало представление о существовании естественного цикла неравенства. Однако в более поздних исследованиях нет единства мнений: экономический рост может сопровождаться снижением, увеличением или консервацией неравенства, а рост неравенства имеет место на фоне экономического спада. Специальное внимание уделено сопоставлению либерального экономического подхода, согласно которому неравенство является ключевым инструментом экономического роста: чем больше неравенство, тем больше экономический рост, и противоположной точки зрения, которой придерживаются другие исследователи, видящие в неравенстве сдерживающий фактор экономического роста. Показана актуальность исследования проблемы неравенства и в советский период. В то время научный подход к реальным народнохозяйственным проблемам сталкивал исследователей с проблемой расхождения жизни и положений официальной науки. Существенный вклад в создание методологической базы политэкономического исследования неравенства внесли Я.А. Кронрод и А.П. Бутенко. Результаты их исследований в области методологии политической экономии явились импульсом к существенному реформированию многих сложившихся представлений об экономической теории социализма, представляя научный интерес и сегодня. Приведены эмпирические данные, характеризующие тренды неравенства советского и постсоветского периодов. Показано, что негативным социальноэкономическим результатом рыночных преобразований в постсоветской России стала чрезмерная дифференциация доходов населения и, как следствие, резкая социальная поляризация общества. Сделан вывод о том, что в настоящее время в России речь идет не столько о дифференциации доходов, сколько о переходе ее в крайние, особо опасные формы социально-экономического неравенства. Необоснованное избыточное неравенство уровней доходов населения в России является одним из важнейших факторов, сдерживающих экономический рост, который тесно связан с величиной потребительского спроса населения. ; The relevance of the study of economic inequality as the most important problems of political economyis emphasized, in economic, sociological and political aspects. The author discusses the hypothesis by Simon Kuznets who won the Nobel Prize in Economic Sciences for the impact of economic growth on the non-uniformity of distribution, based on an analysis of historical dynamics of income inequality.The article summarizes the methodological approaches to the study of the historical dynamics of inequality in income distribution, relationship between economic inequality and economic growth. It is shown that in the middle of the XX century, the concept of the natural cycle of inequality was dominated. However, there were not consensus in more recent studies about whether economic growth can be accompanied by a decrease, increase or preservation of inequality, while the growth of inequality may occur against a background of economic downturn. Special attention is paid to the comparison of the liberal economic approach, according to which inequality is a key tool for economic growth: the greater the inequality, the greater the economic growth and the opposite point of view, which other researchers follow, viewing the inequality as a constraint for economic growth. The urgency of the problem of inequality in the Soviet period and its study is shown. The researchers of that time faced with the problem of differences between the real life and officially provided data. A significant contribution to the development ofmethodological base for political economy studies of inequality was made by J.A. Kronrod and A.P. Butenko. Their resultsserved as the impetus for reformatory ideas about the economic theory of socialism, which are of importance today as well. Empirical data showing inequality trends in the Soviet and post-Soviet periods are provided. It is shown that the market reforms in post-Soviet Russia has resultedin excessive income differentiation of the population and, as a consequence sharp social polarization of society. It is concluded that at the present time in Russia the issue at stake is not income inequality as such, but rather itstransformation into particularly dangerous form of social and economic inequality. Unjustified excessive inequality of incomesamong the Russians is one of the major factors constraining economic growth, which is closely related to the value of consumer demand.

In this contribution we present three case studies of physiologically based toxicokinetic (PBTK) modelling in regulatory risk assessment. (1) Age-dependent lower enzyme expression in the newborn leads to bisphenol A (BPA) blood levels which are near the levels of the tolerated daily intake (TDI) at the oral exposure as calculated by EFSA. (2) Dermal exposure of BPA by receipts, car park tickets, and so forth, contribute to the exposure towards BPA. However, at the present levels of dermal exposure there is no risk for the adult. (3) Dermal exposure towards coumarin via cosmetic products leads to external exposures of two-fold the TDI. PBTK modeling helped to identify liver peak concentration as the metric for liver toxicity. After dermal exposure of twice the TDI, the liver peak concentration was lower than that present after oral exposure with the TDI dose. In the presented cases, PBTK modeling was useful to reach scientifically sound regulatory decisions.