Search results

Purpose
In the context of global economic downturn and intense competition, firms are increasingly resorting to supply chains to acquire capital support and achieve sustainability. This study aims to investigate the effect of supply chain finance (SCF) on corporate sustainability performance (CSP) and identifies SCF-related recipes for CSP.


Design/methodology/approach
Based on a sample of 1,038 firms that disclose CSP – namely, corporate financial performance (CFP) and environmental, social and governance performance (ESGP) – the authors use a quasi-replication method consisting of empirical analysis with fuzzy-set qualitative comparative analysis (fsQCA) to investigate SCF's effects on CSP.


Findings
The authors find that SCF has a "doing well by doing good" effect on CSP. CFP can promote the positive effect of SCF and ESGP while ESGP's positive effect on SCF and CFP is nonsignificant. In addition, heterogeneity tests show that SCF's promoting effect on CSP is affected by high-low CFP and ESGP. The fsQCA results verify the empirical findings and reveal five SCF-related recipes for achieving high CSP.


Research limitations/implications
This study has the following two limitations. First, we do not consider how SCF affects CSP in different industries. There is a need to investigate whether industry heterogeneity changes SCF's effects on CSP, especially in prominent industries, such as the energy industry, with its high susceptibility to ESGP, and the manufacturing industry, with its extensive application of SCF. It will be important to investigate these industries to better understand SCF's role in sustainability. Second, we study the secondary supply chain – namely, core firm–suppliers and core firm–customers. The authors do not consider financial institutions (e.g. banks and guarantee institutions). SCF modes that include the participation of financial institutions, such as factoring financing and reverse factoring financing, cater more to the capital needs of diversified firms. In the future, studying specific industries that have made significant contributions to the application of SCF along with others that are more sensitive to environmental governance could better highlight the effect of SCF on sustainability and help supply chain managers understand the application value of SCF. Future research could also extend SCF participants into multiple roles to explore separate effects. Tracking financing demanders, fund providers and credit guarantors could capture SCF characteristics more comprehensively. Methodologically, it will be challenging to accurately measure SCF networks in terms of quantification. In future work, this could be performed with the help of artificial intelligence.


Practical implications
First, our findings indicate that SCF has a "doing well by doing good" effect on core firms. SCF can not only overcome the capital shortage of SMEs but also provide significant benefits to core firms. Second, our findings provide SCF-related recipes to help firms fulfil ESGP obligations without sacrificing CFP under the pressure to "do good." The authors provide valuable insights and diverse recommendations to help supply chain managers, marketing executives and researchers adjust supply chain management strategies. Third, this work can guide executives in various fields to adopt SCF to achieve sustainability as a risk-mitigation strategy by means of marketing.


Originality/value
This study identifies better, more straightforward SCF-related recipes for CSP (consisting of CFP and ESGP) using a quasi-replication analysis that improves upon conventional methods such as regression analysis, which have limited power. The authors provide valuable insights and diverse recommendations to help managers pursue sustainable development. The findings point to practical guidelines and feasible solutions that can support well-founded operational strategic and management decision-making, which can enhance a firm's competitiveness under uncertainty and a sluggish economy.

In the Brazilian legal system, the term accreditation does not appear as a legal device. The terms used by the Brazilian legislation, whether for institutions, courses, programs, or academic degrees, are operation authorization, recognition, accreditation, recredentialing, and evaluation, carried out by the public power. The authorization verifies the suitability of an educational institution, public or private, to offer quality education. The recognition confirms (or not) this suitability. Accreditation verifies the institutional conditions of supply. The evaluation measures the adequacy of this set to the quality standard, a principle of education demanded by the Constitution. Accreditation is a non-statal process that, under the direction of private or governmental entities or Professional Councils, seeks quality control of professionals, of services rendered or products, under national or international technical standards (ISO, regulatory agencies, professional councils). In general, such entities evaluate quality by issuing a certification that verifies the quality of the service provided by professionals in practice, of services provided to users, or of products sold in the market. In this sense, accreditation is an ex-post academic-institutional certification that seeks to ensure the ability of these institutions to provide their graduates with quality standards. ; En el ordenamiento jurídico brasileño, el término acreditación no aparece como dispositivo legal. Los términos utilizados por la legislación brasileña, ya sea para las instituciones, los cursos, los programas o los títulos académicos, son la autorización de funcionamiento, el reconocimiento, la acreditación, la recredencialización y la evaluación, realizados por el poder público. La autorización verifica la idoneidad de una institución educativa, pública o privada, para ofrecer una educación de calidad. El reconocimiento confirma (o no) esa idoneidad. La acreditación verifica las condiciones institucionales de la oferta. La evaluación mide la adecuación de este conjunto al estándar de calidad, un principio de la educación exigido por la Constitución. La acreditación es un proceso no estatal que, bajo la dirección de entidades privadas o gubernamentales o Consejos Profesionales, busca el control de calidad de profesionales, servicios o productos, bajo normas técnicas nacionales o internacionales (ISO, agencias reguladoras, consejos profesionales). En general, estas entidades evalúan la calidad emitiendo una certificación que verifica la calidad del servicio prestado por los profesionales en la práctica, de los servicios prestados a los usuarios o de los productos vendidos en el mercado. En este sentido, la acreditación es una certificación académico-institucional a posteriori que busca asegurar la capacidad de estas instituciones para proporcionar a sus graduados unos estándares de calidad. ; No ordenamento jurídico brasileiro, o termo acreditação não consta como dispositivo legal. Os termos de que a legislação brasileira se serve, seja para as instituições, os cursos, os programas, seja para os graus acadêmicos são autorização de funcionamento, reconhecimento, credenciamento, recredenciamento e avaliação, levados adiante pelo poder público. A autorização verifica a idoneidade de uma instituição de ensino, público ou privada para ofertar ensino de qualidade. O reconhecimento confirma (ou não) aquela idoneidade. O Credenciamento verifica as condições institucionais de oferta. A avaliação mede a adequação desse conjunto ao padrão de qualidade, princípio do ensino exigido pela Constituição. A acreditação é um processo não-estatal que, sob a direção de entidades privadas ou de entidades governamentais ou de Conselhos Profissionais buscam um controle de qualidade dos profissionais, dos serviços prestados ou de produtos, sob normas técnicas nacionais ou internacionais (ISO, agências reguladoras, Conselhos profissionais). Em geral, tais entidades avaliam a qualidade exarando uma certificação que verifica a qualidade do atendimento dos profissionais em exercício, de serviços prestados aos usuários ou de produtos vendidos no mercado. Nesse sentido, a acreditação é uma certificação ex-post formação acadêmico-institucional que busca zelar pela capacidade destas instituições em propiciar por seus egressos padrões de qualidade.

Bobrova Yu. Yu., Bobrov Yu. O., Ilyuk D. D. Prospects for the development of the legal service of the Armed Forces of Ukraine in the context of international experience in organizing the activities of military and legal services of the armies of NATO member states. – Article. The activity of any body of state power, including the military organization of the state, their officials (officials) is closely related to the adoption of organizational and administrative decisions and the adoption of normative legal (regulatory) acts. The relevant legal services are responsible for verifying8 Прикарпатський юридичний вісник compliance with the requirements of the law. Proposals of the legal service to bring normative legal acts and other documents (acts) of the executive body are obligatory only for consideration by the relevant head of the state body during its decision-making. In case of disregard of the proposals of the legal service or their partial consideration, the service submits to the head of the authority, institution (enterprise, organization) a written opinion on the draft act. The above is provided by the General Regulation on Legal Service of the Ministry, other executive body, state enterprise, institution and organization, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 26, 2008 № 1040. It is the main normative act regulating the legal services of state bodies, which are defined in paragraph 1 of this General Provision. These state bodies include the legal services of ministries, other central executive bodies and their territorial bodies, local state administrations, as well as state enterprises, institutions and organizations. The article presents a comparative analysis of the tasks, functions of the legal service of the Armed Forces of Ukraine and the military-legal service of the Navy of the Armed Forces of the United States of America, and suggests possible directions for the legal service of the Armed Forces of Ukraine. ; Боброва Ю. Ю., Бобров Ю. О., Іл'юк Д. Д. Перспективи розвитку юридичної служби Збройних Сил України в контексті міжнародного досвіду організації діяльності військово-юридичних служб армій країн-членів НАТО – Стаття. Діяльність будь-якого органу державної влади, у тому числі воєнної організації держави, їх посадових (службових) осіб тісно пов'язана з ухваленням організаційно-розпорядчих рішень та прийняття нормативно-правових (нормативних) актів. Обов'язок щодо здійснення перевірки відповідності вимогам законодавства рішень, котрі ухвалюються (приймаються) в органах державної влади покладено на відповідні юридичні служби. Пропозиції юридичної служби щодо приведення нормативно-правових актів та інших документів (актів) органу виконавчої влади є обов'язковими лише для розгляду відповідним керівником державного органу під час прийняття ним рішення. У разі неврахування пропозицій юридичної служби або часткового їх врахування, служба подає керівникові органу влади, установи (підприємства, організації) письмовий висновок до проєкту акта. Наведене вище передбачено Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040. Воно є основним нормативним актом, котрим врегульована діяльність юридичних служб державних органів, які визначені в пункті 1 цього Загального положення. До цих державних органів віднесено юридичні служби міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, а також державних підприємств, установ та організацій. У статті проведено порівняльний аналіз завдань, функцій юридичної служби Збройних Сил України та військово-юридичної служби Військово-морських сил збройних сил Сполучених Штатів Америки, а також запропоновано можливі напрямки розвитку юридичної служби Збройних Сил України.

Problematic: in a context of risk, the reputation of an organization is affected by the expectations of its members. Consequently, the prestige of the organization is a function of the future needs of its members, when they converge on a common purpose and task. Objectives: to establish the structure of expectations around the reputation of a higher education institution (HEI), comparing the literature review with the responses to a survey. Materials and methods: an exploratory, cross-sectional and psychometric study was carried out with a sample of 100 students. Results: the structure of seven factors was established (follow-up, adherence, counseling, interview, mediation, promotion and follow-up) that supported 82% of the total variance explained. In other words, corporate reputation is explained through the relationship between these seven factors, as they clarify the internal and external expectations of the public institution. Discussion: the study's contribution to the state of knowledge lies in the testing of a structural equation model to explain corporate reputation in a public university. The seven established factors follow the same relationships reported in the selected literature, although the percentage of the variance explained suggests the inclusion of an eighth factor, identified as corporate image. These are expectations external to the institution that place it in accordance with the medium-term objectives. Conclusion: corporate reputation is linked to accompaniment as a preponderant factor. It means, then, that both internally and externally the university is distinguished by its degree of attention and monitoring of academic rights. Consequently, educational policies can be evaluated from corporate reputation as an indicator of participation and governance. Contribution / originality: the reliability and validity of an instrument that measured seven dimensions of corporate reputation was established. ; Problemática: en un contexto de riesgo, la reputación de una organización se afecta por las expectativas de sus integrantes. Por consiguiente, el prestigio de la organización está en función de las necesidades futuras de sus integrantes, cuando estos convergen en un propósito y tarea común. Objetivos: establecer la estructura de expectativas en torno a la reputación de una institución de educación superior (IES), comparando la revisión de la literatura con las respuestas de una encuesta. Materiales y métodos: se realizó un estudio exploratorio, transversal y psicométrico con una muestra de 100 estudiantes. Resultados: se estableció la estructura de siete factores (acompañamiento, adhesión, consejería, entrevista, mediación, promoción y seguimiento) que fundamentaron el 82% de la varianza total explicada. Es decir, la reputación corporativa se explica a través de la relación entre estos siete factores, ya que aclaran las expectativas internas y externas de la institución pública. Discusión: el aporte del estudio al estado del conocimiento radica en la contrastación de un modelo de ecuaciones estructurales para explicar la reputación corporativa en una universidad pública. Los siete factores establecidos siguen las mismas relaciones reportadas en la literatura seleccionada, aunque el porcentaje de la varianza explicada sugiere la inclusión de un octavo factor, identificado como imagen corporativa. Se trata de expectativas externas a la institución que la ubican de acuerdo con los objetivos a mediano plazo. Conclusión: la reputación corporativa está vinculada al acompañamiento como factor preponderante. Significa, entonces, que tanto interna como externamente la universidad se distingue por su grado de atención y seguimiento a los derechos académicos. Por consiguiente, las políticas educativas pueden ser evaluadas desde la reputación corporativa como indicador de participación y gobernanza. Contribución / originalidad: se estableció la fiabilidad y validez de un instrumento que midió siete dimensiones de la reputación corporativa.

Objective: the aim of this article is to reconstruct the history of the foundation of "Manicomio de Conxo", an essential institution to understand the development of psychiatry in Galicia during the 19th century. Reconstruction was done by the analysis of the journals of the time. Method: we searched in journals published between 1845 – 1890 in the digital archives Galiciana and Biblioteca Nacional de España. Finally, a search of scientific articles was carried out for the discussion of the results. Results: the findings indicate the project started in 1862, with the propositions of the Condesa de Espoz y Mina and the governor of A Coruña. Finally, the Santiago sanatorium was inaugurated the 1st of July 1885, under the patronage of Arzobispo Payá y Rico. Conclusions: The non-existence of asylums and the expensive transfers justified the foundation of a psychiatric institution in Galicia. During the second half of the 19th century, the political and social instability influenced the paralysis and resumption of the project, and the negotiations and discussions between different entities for a long time. The asylum was the reference for other institutions, despite its perpetual confinement and its private management. ; Objetivo: reconstituir la historia de la fundación y apertura del Manicomio de Conxo, institución imprescindible para comprender el desarrollo de la psiquiatría gallega durante el siglo XIX, a través del análisis de la prensa profesional de la época. Método: búsqueda documental publicada entre 1845 y 1890 en las hemerotecas digitales Galiciana y Biblioteca Nacional de España. Posteriormente, se realizó una pesquisa de artículos científicos para la discusión de los resultados. Resultados: Los hallazgos obtenidos fijan 1862 como fecha de partida del proyecto, con las propuestas de la Condesa de Espoz y Mina y el gobernador de A Coruña. Finalmente, el 1 de julio de 1885 se inaugura el sanatorio santiagués, gracias al mecenazgo del Arzobispo Payá y Rico. Conclusiones: La ausencia de manicomios en el territorio gallego y los costosos traslados justificaban la fundación de una institución psiquiátrica en Galicia. La inestabilidad política y social durante la segunda mitad del siglo XIX, propició la paralización y reanudación del proyecto, negociaciones y discusiones entre diferentes entes y su prolongación en el tiempo. El manicomio fue centro de referencia para otras instituciones, a pesar de su carácter reclusorio perpetuo y su gestión privada. ; Objetivo: reconstruir a história da fundação do "Manicomio de Conxo", instituição essencial para compreender o desenvolvimento da psiquiatria galega durante o século XIX, analisando os jornais da época. Método: pesquisa de artigos de jornais publicados entre 1845 e 1890 nos arquivos do jornal digital Galiciana e na Biblioteca Nacional de España. Posteriormente, foi realizada uma pesquisa de artigos científicos para discussão dos resultados. Resultados: de acordo com os resultados, o projeto começou em 1862, com as propostas da Condessa de Espoz y Mina e do governador de A Coruña. Finalmente, em 1º de julho de 1885, foi inaugurado o sanatório Santiagués, graças ao patrocínio do Arcebispo Payá y Rico. Conclusões: a ausência de manicômios no território galego e as despesas de viagem justificaram a fundação de uma instituição psiquiátrica na Galiza. A instabilidade política e social durante a segunda metade do século XIX levou à paralisação e retomada do projeto. As negociações e discussões entre diferentes entidades foram estendidas ao longo do tempo. O manicômio era um centro de referência para outras instituições, apesar de seu caráter perpétuo e de sua gestão privada.

Este trabajo de grado contiene, listado de materiales, figuras, tablas imágenes proporcionadas por el autor, graficas de procedimientos. ; El programa de articulación con la educación media (AEM) es un programa del gobierno nacional liderado por el SENA y el Ministerio de Educación, que permite a los estudiantes de la educación media graduarse con dos títulos: el primero que los acredita como bachilleres y el segundo como técnicos del SENA, el cual permite fortalecer sus competencias laborales y ofrece oportunidades en el sector productivo del país. El Centro para el Desarrollo Tecnológico de la Construcción y la Industria (CDTCI) de la Regional Quindío, se encuentra articulado con 7 Instituciones Educativas (IE) del departamento del Quindío en los programas Técnico en Sistemas (TS) y Técnico en Mantenimiento de Equipos de Cómputo (TMEC). Estos programas tienen unas competencias técnicas en el área de redes de datos que requieren de unas actividades en implementación de cableado de estructurado, configuración y gestión de equipos de interconexión y seguridad, las cuales no se realizan debido a la falta de infraestructura, materiales, herramientas y equipos en las IE. Adicionalmente, las redes de datos de estas no pueden usarse con fines prácticos ya que tienen unas restricciones en su acceso. Por lo anterior, se requiere que los instructores del SENA, lleven a las IE los equipos, herramientas y materiales de formación para poder realizar las prácticas, opción que en muchas ocasiones no es la mejor debido al difícil transporte de estos y por seguridad. Por tal motivo se ha diseñado un entrenador modular que permita ser desensamblado y ensamblado con facilidad para su fácil transporte en donde se pueda implementar cableado estructurado y prácticas de configuración y administración de redes de datos. ; The articulation with secondary education program is a national government program led by SENA and the Ministry of Education, which allows secondary education students to graduate with two degrees: the first that accredits them as high school graduates and secondly, as SENA technicians, which allows them to strengthen their labor competences and offers opportunities in the country's productive sector. The Center for the Technological Development of Construction and Industry (CDTCI) of the Quindio Regional, is articulated with 7 Educational Institutions of the department of Quindio in the Systems Technician and Maintenance of computer Equipment Technician. These programs have technical competences in the area of data networks that require activities in the implementation of structured cabling, configuration and management of interconnection equipment, which are not carried out due to the lack of infrastructure, materials, tools and equipments in the Educational Institutions. Additionally, their data networks cannot be used for practical purposes since they have restrictions on their access. Therefore, SENA instructors are required to bring the equipment, tools and training materials to the Educational Institutions to be able to carry out the practices, an option that in many cases is not the best due to the difficult transportation of these and for safety. For this reason, a modular trainer has been designed that allows it to be easily disassembled and assembled for easy transportation where structured cabling and data network configuration and management practices can be implemented. ; Especialización ; Especialista en Redes de Datos ; TABLA DE CONTENIDO 1 Introducción . 1 2 Planteamiento del problema . 3 2.1 Pregunta de investigación. 3 3 Hipótesis . 5 4 Justificación . 6 5 Objetivos. 7 5.1 Objetivo General . 7 5.2 Objetivos específicos . 7 6 Marco de referencia. 8 6.1 Antecedentes . 8 6.2 Marco teórico . 9 6.3 Marco Legal . 14 7 Metodología . 17 8 Conclusiones y Recomendaciones. 27 9 Referencias. 29 10 Anexos . 31

The model of cooperative leadership is an alternative solution to leadership understood in terms of domination, hegemony or imposing its own political will on other entities participating in the system of mutual connections. The specificity of the political system of the European Union gives great importance to both intergovernmental and supranational mechanisms, while the key role in shaping this system is still played by the Member States. Although the treaty provisions ensured formal equality of states, the importance of Germany as an informal leader of the Community is increasingly becoming the subject of political debate about the EU. Taking into account the assumptions of neoliberal institutionalism related to both the key position of states and the great importance of institutions guaranteeing the transparency of their activities, as well as taking into account the long-term benefits of cooperation, the article defines the concept of leadership in the context of state cooperative behavior. The adopted methodological and theoretical framework allowed for a detailed analysis of Germany's influence in the EU, especially in the field of diplomatic activities. The aim of the article was to define the main determinants of the role of Germany as the EU leader, which bases its leadership on cooperation with other Member States, recognizing and respecting institutional solutions that limit the possibility of implementing individual priorities and guarantee transparency of actions for common interests, and in the long run legitimize the role of the state as an informal leader who represents a common position negotiated in the forum of the institutions. Using the institutional and legal method, the method of existing research and a case study (peace negotiations under the Normandy format), the main assumptions were verified and it was confirmed that the determinant of Germany's leadership is not only its political and economic potential, but also the ability to cooperate and provide information to EU institutions on activities in the implementation of the priorities of the Common Foreign and Security Policy. The approach based on respect for common interests and transparency of actions strengthened Germany's image as a leader. ; Model przywództwa kooperatywnego jest rozwiązaniem alternatywnym wobec przywództwa rozumianego w kategoriach dominacji, hegemonii czy narzucania własnej woli politycznej pozostałym podmiotom uczestniczącym w układzie wzajemnych powiązań. Specyfika systemu politycznego Unii Europejskiej nadaje duże znaczenie zarówno mechanizmom międzyrządowym, jak i ponadnarodowym, natomiast kluczową rolę w kształtowaniu tego systemu nadal odgrywają państwa członkowskie. Mimo że postanowienia traktatowe zagwarantowały formalną równość państw, znaczenie Niemiec jako nieformalnego lidera Wspólnoty staje się coraz częściej przedmiotem politycznej debaty o UE. Uwzględniając założenia neoliberalnego instytucjonalizmu związane zarówno z kluczową pozycją państw, jak i dużym znaczeniem instytucji gwarantujących przejrzystość ich działań, a także biorąc pod uwagę długotrwałe korzyści ze współpracy, w artykule zdefiniowano pojęcie przywództwa w kontekście zachowań kooperacyjnych państwa. Przyjęte ramy metodologiczno-teoretyczne pozwoliły na szczegółową analizę wpływu Niemiec w UE, zwłaszcza na polu działań dyplomatycznych. Celem artykułu było określenie głównych wyznaczników roli Niemiec jako lidera UE, który swoje przewodnictwo opiera na współpracy z innymi państwami członkowskimi, uznając i respektując rozwiązania instytucjonalne, które ograniczają możliwość realizacji indywidualnych priorytetów i gwarantują przejrzystość działań na rzecz wspólnych interesów, a w dłuższej perspektywie legitymizują rolę państwa jako nieformalnego lidera, który reprezentuje wynegocjowane na forum instytucji wspólne stanowisko. Wykorzystując metodę instytucjonalno-prawną, metodę badań zastanych oraz studium przypadku (negocjacje pokojowe w ramach formatu normandzkiego), zweryfikowano główne założenia i potwierdzono, że wyznacznikiem przywództwa Niemiec jest nie tylko potencjał polityczny i gospodarczy, ale także zdolność do współpracy i dostarczanie informacji instytucjom UE na temat działań w zakresie realizacji priorytetów Wspólnej Polityki Zagranicznej i Bezpieczeństwa. Podejście oparte na respektowaniu wspólnych interesów i przejrzystości działań wzmocniło wizerunek Niemiec jako lidera UE.

Abstract. The main provisions of the conceptualization of the introduction of social innovations in education and science, which constitute the internal content and is one of the main essential forms of economic development of modern society, are substantiated. It has been studied that the leading countries in terms of the number of the most innovative companies in the world are industrialized countries, high-income countries, as the United Kingdom (not a member of the EU since 2020), Ireland, Cyprus. However, Bulgaria, Italy, Malta, Germany, Portugal, Slovakia, Hungary, Croatia and the Czech Republic remain the least educated countries in recent years. There is a need for in-depth reforms of the education system and focusing on additional research missions. and business activities. It has been proven that one of the most important and widespread elements of the architecture of innovation infrastructure in the world, which is a supply component, is higher education institutions (HEIs), and the largest number of leading universities is in the United States and the United States. Kingdom. The role of social initiatives in increasing the competitiveness of Ukrainian higher education institutions is highlighted. budget funds in the future. The normative basis for such implementation may be the EU Public Procurement Directive. Based on a study of foreign experience in innovation, it was found that to stimulate innovation of domestic enterprises is important to improve the legislation governing issues related to innovation; improvement of innovation structure: creation of innovation centers, consulting centers, innovation banks; development of development programs and active state support of innovatively active enterprises and financial stimulation of competitiveness of Ukrainian universities and increase of motivational incentives for teachers of educational institutions. Keywords: social sphere, innovations, innovation project, rating of world innovations, investments, sustainable development, innovations in education. JEL Classification M41, H20, Н44, А1 Formulas: 0; fig.: 1; tabl.: 7; bibl.: 13. ; Анотація. Обґрунтовано основні положення концептуалізації впровадження соціальних інновацій в освіту і науку, що становлять внутрішній зміст та є однією з основних суттєвих форм економічного розвитку сучасного суспільства. Досліджено, що країнами-лідерами за кількістю найбільш інноваційних компаній у світі є промислово розвинені країни, країни із високим рівнем доходів. Установлено, що найбільш освічені країни, де рівень освіти населення лежить у межах понад 40%, є такі країни, як Велика Британія (з 2020 року не є членом ЄС), Ірландія, Кіпр. Однак Болгарія, Італія, Мальта, Німеччина, Португалія, Словаччина, Угорщина, Хорватія і Чехія залишаються найменш освіченими країнами за останні роки. Обґрунтовано необхідність проведення глибоких реформ системи освіти та фокусування уваги на додаткових місіях університетів з орієнтацією на дослідну і підприємницьку діяльність. Доведено, що одним із найбільш важливих і розповсюджених елементів архітектури інноваційної інфраструктури у світі, що належать до забезпечувальної складової, є заклади вищої освіти (ЗВО), а найбільша кількість університетів-лідерів — у Сполучених Штатах Америки та Об'єднаному Королівстві. Висвітлено роль соціальних ініціатив у зростанні конкурентоспроможності українських закладів вищої освіти. Спрогнозовано, що впровадження в Україні європейської практики державної закупівлі внутрішніх інновацій із подальшим упровадженням їх у муніципальних, державних і комунальних установах сприятиме їхньому розвиткові та забезпечить збільшення продуктивності та економію бюджетних коштів у майбутньому. Нормативною основою такого впровадження може стати Директива ЄС про державні закупівлі. На основі дослідження зарубіжного досвіду інноваційної діяльності з'ясовано, що для стимулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств досить важливим є удосконалення законодавства, що регулює питання, пов'язані з інноваційною діяльністю; удосконалення інноваційної структури: створення інноваційних центрів, консультаційних центрів, інноваційних банків; розроблення програм розвитку та активна державна підтримка інноваційно активних підприємств і фінансове стимулювання конкурентоспроможності українських університетів та збільшення мотиваційних заохочень для викладачів закладів освіти. Ключові слова: соціальна сфера, інновації, інноваційний проєкт, рейтинг світових інновацій, інвестиції, сталий розвиток, інновації в освіті. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 7; бібл.: 13.

This article analyses the issues of collecting and storing illegal publications and those confiscated by censorship authorities in the Central State Bookshop.It describes the structure of the military and other general censorship institutions, which sent the prohibited press to the Central State Bookshop.The aim of the study is to establish the approximate date of commencement of the activities of the department that stored confiscated by censorship or illegally issued publications, and several lists of publications prohibited by censorship and transmitted by the CSB are discussed. It is worth noting that until the 1940s, libraries were also called bookshops. In 1936, after the promulgation of the Law on Public Libraries, the Central State Bookshop became the Central State Library, and its departments became state public libraries. Between 1919–1922, under the management of Eduardas Volteris, the collection and storage of illegal and censored publications at the Central State Bookshop became a matter of interest. The legal deposit was the key and constant source of acquisition of the collections of the Central State Bookshop.In 1919 and 1935, the press laws stipulated how many mandatory copies had to be delivered to county governors or simply to state institutions. However, illegal and confiscated publications were not included in the legal deposit. The main aim of the library was to collect and store all publications published in Lithuania and by Lithuanian publishers abroad. Therefore, it was important for the library to compile a complete set of the current press. To obtain prohibited titles, the library cooperated with the structural units of the Ministry of National Defense and the Ministry of the Interior responsible for the supervision of the press. In various historical periods, unequal attention was paid to the compilation of censorship-restricted press in the Central State Bookshop.Until the 1930s, there was an intensive correspondence between war censors and the Press and Societies Division of the Department of Civil Protection about sending and collecting prohibited press in the Central State Bookstore. During c. 1920–1921, illegal and confiscated publications began to be collected in a separate office called the "secret division". In the 1940s, censorship institutions sent lists of prohibited press of various volumes to the library. After reviewing the publications on these lists, no signs of censorship could be found. Records of censorship office provenances and censorship officers were found in individual publications that were not included in the lists of prohibited books. Although the publications confiscated by censorship authorities were stored in the library of the University of Lithuania, and in the library of Vytautas Magnus University since 1930, CSB was the only library in the interwar period in which special attention was paid to the issues of collecting prohibited press. Use of the prohibited press was restricted. These titles were not open to general public; only employees of ministries and members of the Seimas could read it. The prohibited press could serve scientific research and press statistics. ; Straipsnyje analizuojami nelegalių ir tarpukario cenzūros konfiskuotų spaudinių komplektavimo klausimai Centriniame valstybės knygyne (toliau– CVK), apibūdinama karo ir kitų bendrosios cenzūros institucijų, iš kurių į CVK patekdavo draudžiamoji spauda, struktūra. Pristatomame tyrime nagrinėjami teisės aktai, Piliečių apsaugos departamento aplinkraščiai, nustatę privalomojo egzemplioriaus pristatymo tvarką, turėjusią netiesioginės įtakos draudžiamosios spaudos komplektavimo ir saugojimo problemų sprendimui CVK. Straipsnyje analizuojamas tuometinės bibliotekos vadovybės susirašinėjimas su Švietimo ministerija ir karo cenzūra konfiskuotų spaudinių perdavimo ir komplektavimo CVK klausimais; siekiama apytiksliai nustatyti skyriaus, saugojusio cenzūros konfiskuotus ar nelegaliai išleistus spaudinius, veiklos pradžios datą, aptariami keli cenzūros draustų ir CVK perduotų spaudinių sąrašai, analizuojami spaudiniuose išlikę spaudos priežiūros įstaigų proveniencijos ir cenzūros valdininkų įrašai.

The authors carried out a historiographical review of the development of legal education of officers in higher military education institutions of Ukraine in the twentieth century in terms of modern historical and pedagogical science.The article clarifies the concepts related to the organization of legal education of officers in higher military educationalinstitutions of the USSR and independent Ukraine. It was found that in the period under study laid the foundation for further development of the modern system of domestic military education.The authors analyzed a set of studies on the legal education of officers, the degree of scientific development of the problem of legal education in higher military school in Ukraine and identified areas for its study. The authors found that representatives of various fields of scientific knowledge (history, philosophy, law and pedagogy) studied certain aspects related to the legal education of officers in higher military educational institutions. Such as the systematization of the experience of officer training; pedagogy and psychology of higher military school; problems of development of the modern system of military education in Ukraine, humanitarianization and technological aspects of personalityoriented training of military specialists with higher education; content and structure of the process of legal training of the contingent in military educational institutions; legal regulation of the military education system.The article offers a classification of scientific works related to this issue according to: the moment of their creation (modern works and published in the period under study); origin (Soviet scientific works and published in independent Ukraine and the countries of the former USSR); purpose (those that reveal the peculiarities of maintaining general discipline in the army and are devoted to issues of team training); subject (legal education of officers as an element of professional training and in the context of rulemaking of public authorities and military administration.).It was found that despite the appeal of some scholars to certain aspects of the formation of legal education of military officers in Ukraine, this problem has not been the subject of a separate scientific study. ; Авторами здійснено історіографічний огляд розвитку правової освіти офіцерів у закладах вищої військової освіти України в ХХ столітті з погляду сучасної історикопедагогічної науки. У статті уточнено поняття, пов'язані з організацією правової освіти офіцерів у вищих військових навчальних закладах СРСР та незалежної України. Зокрема, з'ясовано, що саме в досліджуваний період закладалося підґрунтя для подальшої розбудови сучасної системи вітчизняної військової освіти.Проаналізовано сукупність досліджень, присвячених правовій освіті офіцерських кадрів, ступінь наукової розробленості проблеми правової освіти у вищій військовій школі України, визначено напрями її вивчення. Встановлено, що представниками різних галузей наукового знання (історії, філософії, права та педагогіки) досліджувалися окремі аспекти, пов'язані із правовою освітою офіцерів у вищих військових навчальних закладах (систематизація досвіду підготовки офіцерських кадрів; педагогіка і психологія вищої військової школи; проблеми розвитку сучасної системи військової освіти в Україні, зокрема її гуманітаризація й технологічні аспекти особистісно орієнтованої підготовки військових фахівців з вищою освітою; зміст та структура процесу правової підготовки контингенту у військовонавчальних закладах; нормативноправове регулювання діяльності системи військової освіти).Запропоновано класифікацію наукових праць, що стосуються цієї проблематики відповідно до: моменту їх створення (сучасні праці та видані у досліджуваний період); походження (радянські наукові праці та видані в незалежній Україні й країнах колишнього СРСР); цільового призначення (такі, що розкривають особливості підтримання загальної дисципліни у військах та присвячені питанням підготовки командних кадрів); предмета (правова освіта офіцерів як елемент професійної підготовки та в контексті нормотворчості органів державної влади та військового управління.).З'ясовано, що попри звернення окремих учених до тих чи інших аспектів становлення правової освіти військовослужбовців в Україні, ця проблема не була предметом окремого наукового дослідження.

Physical fitness of servicemen can be criterion of readiness for different kinds of activities, and in general can to be a criterion for the effectiveness of the process of physical education in military institution of higher education. It has been established that there is a small amount of research on the use of elements of physical training from certain sports (wrestling, hand-to-hand combat, weightlifting, etc.) in a military college. The purpose of the study is to justify the use of boxing in physical training of military cadets in order to improve their physical fitness. The content of the boxing program in the sports section has been developed. The study involved first-year cadets (n=50) from College of National Army Academy named after Hetman P. Sahaidachnyi (Lviv), which were divided into experimental (EG, n=25) and control (CG, n=25) groups. The age range of the subjects was the same (17-24 years). The experiment was conducted in three stages. The first stage is the beginning of the first semester. The second stage is the end of the first semester. The third stage is the end of the second semester. The level of their physical fitness was determined before the start of the experiment. Experimental group cadets studied in the section of the boxing academy, control group cadets – according to the traditional system of physical training in military institution of higher education. Development analysis of physical qualities of cadets was carried out on the following exercises: pull-ups, running 100 meters, running 3000 meters. It is established that the level of physical development of cadets who during sports activities were engaged in boxing section, is credibly (p˂0.05) higher than the cadets who were engaged in traditional system of physical training. Boxing classes are more effective in improving physical activity preparedness of cadets and can be recommended for use in the process of physical training in military institution of higher education. ; Фізична підготовленість військовослужбовців може бути критерієм готовності до навантажень різного характеру, а загалом може бути критерієм ефективності процесу фізичного виховання у військових закладах вищої освіти. Встановлено, що існує мала кількість досліджень щодо використання у військовому коледжі із застосуванням елементів у фізичній підготовці окремих видів спорту (боротьби, рукопашного бою, гирьового спорту тощо). Метою дослідження є обґрунтування застосування засобів боксу у фізичній підготовці курсантів військового коледжу для удосконалення їхньої фізичної підготовленості. Розроблено зміст програми занять боксом у спортивній секції. У дослідженні взяли участь курсанти 1-го курсу (n=50) Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ (м. Львів), яких було розподілено на експериментальну (ЕГ, n=25) та контрольну (КГ, n=25) групи. Віковий діапазон досліджуваних був однаковим (17-24 роки). Експеримент проводився у три етапи. Перший етап – початок першого семестру. Другий етап – кінець першого семестру. Третій етап – кінець другого семестру. Перед початком експерименту визначено рівень їх фізичної підготовленості. Курсанти експериментальної групи займалися у секції академії з боксу, курсанти контрольної групи – за традиційною системою фізичної підготовки у військових закладах вищої освіти. Аналіз розвитку фізичних якостей курсантів проводився за такими вправами: підтягування, біг 100 метрів, біг 3000 метрів. Встановлено, що рівень розвитку фізичних якостей у курсантів, які під час спортивно- масової роботи займалися у секції боксу, є достовірно вищим (р<0,05) ніж у курсантів, які займалися за традиційною системою фізичної підготовки. Заняття боксом ефективніші щодо покращення фізичної підготовленості курсантів і можуть бути рекомендовані до використання у процесі фізичної підготовки військових закладів вищої освіти.

Many studies have addressed the delicate relationship between art and gentrification, sometimes emphasizing the role played by artists in creating an attractive context for the workers of the new creative class, other times assigning them a certain responsibility in producing gentrification effects. This article aims at understanding whether and how the work of artists can contribute to the regeneration of the suburbs without producing gentrification effects. While any action aimed at improving public space can run the risk of producing gentrification effects, for some interventions the risk seems more significant. Empirical investigation has been carried out through a campaign of interviews with privileged witnesses in the Aurora neighborhood in the northern suburbs of Turin, bringing to light a variety of initiatives that move with the aim of bringing attention to the suburbs without producing gentrification: small-scale projects with a temporary nature, carried out together with the inhabitants, careful to places, focused on immaterial aspects (building relationships, giving voice, bringing new energy, spreading creativity, etc.). At the same time, also the effects produced in terms of regeneration seem limited: the experiences seem to be disconnected one from each other, giving the image of artistic bubbles, struggling to find a common direction and coordinated working methods. Artists themselves move solitarily, without finding the right support in public institutions, which struggle to embrace the innovative scope of these experimentations within a more general framework of a political project. An important issue is therefore the need for institutions to be able to engage with initiatives that have arisen spontaneously, ensuring impact on a broader scale, while at the same time enhancing their innovative scope: offering public institutions ideas for a different use of the city. ; Molti studi hanno affrontato il delicato rapporto tra arte e gentrificazione, a volte sottolineando il ruolo svolto dagli artisti nel creare un contesto attrattivo per i lavoratori della nuova classe creativa, altre volte attribuendo loro una certa responsabilità nel produrre effetti di gentrificazione. Questo articolo mira a comprendere se e come il lavoro degli artisti possa contribuire alla rigenerazione delle periferie senza comportare l'espulsione della popolazione più povera. Se ogni azione volta a migliorare lo spazio pubblico può correre il rischio di produrre effetti di gentrificazione, per alcuni interventi il rischio sembra più significativo. L'indagine empirica è stata condotta attraverso una campagna di interviste a testimoni privilegiati nel quartiere Aurora della periferia nord di Torino, portando alla luce una serie di iniziative che si muovono con l'obiettivo di portare attenzione alle periferie senza determinare l'innesco di processi di gentrificazione:progettualità di piccola scala, dal carattere temporaneo, realizzate assieme agli abitanti, attente ai luoghi, focalizzate sugli aspetti immateriali dell'intervento (tessere relazioni, dare voce, portare nuove energie, diffondere la creatività, ecc.). Allo stesso tempo, anche gli effetti prodotti in termini di rigenerazione sembrano limitati: le esperienze appaiono scollegate l'una dall'altra, dando l'immagine di "bolle" artistiche, che faticano a trovare una direzione comune e metodi di lavoro coordinati. Gli artisti stessi si muovono in modo solitario sul territorio, senza trovare un opportuno sostegno nelle istituzioni pubbliche, che faticano a comprendere la portata innovativa di tali sperimentazioni all'interno di un più ampio progetto politico. Un nodo importante è quindi la necessità per le istituzioni di potersi avvantaggiare di iniziative nate spontaneamente, garantendo un impatto su scala più ampia, e al tempo valorizzando la loro portata innovativa: la capacità di offrirealle pubbliche istituzioni idee di un uso diverso della città.

Over the past ten years, banks around the world have paid more than $230 billion in financial penalties for compliance risks. As a result, banking institutions involved in money laundering and other compliance risks have invested large sums of money to remedy detected anomalies through action plans, programs and the recruitment of compliance experts to restore their reputation. Indeed, the implementation of a compliance mechanism is necessary to help ensure the security and reputation of banking institutions. In addition, changes in customer behaviour during the health crisis have created a number of challenges for the various compliance departments within the bank: (a) the increase in the number of AML, CFT and international sanctions alerts (b) the high market volatility due to the health crisis, which generated a large number of alerts related to market abuse, and (c) the exponential evolution of cyber-attacks, where the slightest loophole in the protection of personal data is exploited by fraudsters. The compliance risks generated by technological developments and rapidly changing customer behaviour has put the spotlight on the current banking compliance framework and the role of digitalisation. In order to explore the relationship between digitalisation and compliance, we conducted a qualitative study with the aim of proposing a conceptual model that describes this relationship. In this paper we have been able to demonstrate the underlying relationship that can arise between digitalisation and banking compliance. However, this study could have been complemented by research measuring the relationship between these two variables by adopting a quantitative approach. JEL Classification : G18 Government Policy and Regulation Paper type: Empirical research ; Au cours des dix dernières années, les banques du monde entier ont payé plus de 230 milliards de dollars de pénalités financières pour des risques de non-conformité. En conséquence, les institutions bancaires impliquées dans le blanchiment d'argent et d'autres risques de conformité ont investi d'importantes sommes d'argent pour remédier les anomalies détectées à travers des plans d'action, des programmes et le recrutement des experts en la matière afin de restaurer leur réputation. En effet, la mise en place d'un dispositif de conformité s'impose, pour aider à assurer la sécurité et la réputation des établissements bancaires. En outre, les changements de comportement des clients pendant la crise sanitaire ont créé un certain nombre de défis pour les différents départements de la conformité au sein de la banque : (a) l'augmentation du nombre d'alertes relatives à la lutte contre le blanchiment d'argent, le financement du terrorisme et les sanctions internationales, (b) la forte volatilité des marchés due à la crise sanitaire, qui a généré un grand nombre d'alertes liées aux abus de marché, et (c) l'évolution exponentielle des cyberattaques, où la moindre faille dans la protection des données personnelles est exploitée par les fraudeurs. Les risques de conformité générés par les développements technologiques et l'évolution rapide du comportement des clients ont braqué les projecteurs sur le cadre actuel de la conformité bancaire et le rôle de la digitalisation. Afin d'explorer la relation entre la digitalisation et la conformité, nous avons mené une étude qualitative dans le but de proposer un modèle conceptuel qui décrit cette relation. Nous avons pu démontrer dans ce document la relation sous-jacente qui peut surgir entre la digitalisation et la conformité bancaire. Toutefois, cette étude aurait pu être complétée par une recherche mesurant la relation entre ces deux variables en adoptant une approche quantitative. JEL Classification : G18 Government Policy and Regulation Type de l'article: Recherche appliquée

Physical fitness of servicemen can be criterion of readiness for different kinds of activities, and in general can to be a criterion for the effectiveness of the process of physical education in military institution of higher education. It has been established that there is a small amount of research on the use of elements of physical training from certain sports (wrestling, hand-to-hand combat, weightlifting, etc.) in a military college. The purpose of the study is to justify the use of boxing in physical training of military cadets in order to improve their physical fitness. The content of the boxing program in the sports section has been developed. The study involved first-year cadets (n=50) from College of National Army Academy named after Hetman P. Sahaidachnyi (Lviv), which were divided into experimental (EG, n=25) and control (CG, n=25) groups. The age range of the subjects was the same (17-24 years). The experiment was conducted in three stages. The first stage is the beginning of the first semester. The second stage is the end of the first semester. The third stage is the end of the second semester. The level of their physical fitness was determined before the start of the experiment. Experimental group cadets studied in the section of the boxing academy, control group cadets – according to the traditional system of physical training in military institution of higher education. Development analysis of physical qualities of cadets was carried out on the following exercises: pull-ups, running 100 meters, running 3000 meters. It is established that the level of physical development of cadets who during sports activities were engaged in boxing section, is credibly (p˂0.05) higher than the cadets who were engaged in traditional system of physical training. Boxing classes are more effective in improving physical activity preparedness of cadets and can be recommended for use in the process of physical training in military institution of higher education. ; Фізична підготовленість військовослужбовців може бути критерієм готовності до навантажень різного характеру, а загалом може бути критерієм ефективності процесу фізичного виховання у військових закладах вищої освіти. Встановлено, що існує мала кількість досліджень щодо використання у військовому коледжі із застосуванням елементів у фізичній підготовці окремих видів спорту (боротьби, рукопашного бою, гирьового спорту тощо). Метою дослідження є обґрунтування застосування засобів боксу у фізичній підготовці курсантів військового коледжу для удосконалення їхньої фізичної підготовленості. Розроблено зміст програми занять боксом у спортивній секції. У дослідженні взяли участь курсанти 1-го курсу (n=50) Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ (м. Львів), яких було розподілено на експериментальну (ЕГ, n=25) та контрольну (КГ, n=25) групи. Віковий діапазон досліджуваних був однаковим (17-24 роки). Експеримент проводився у три етапи. Перший етап – початок першого семестру. Другий етап – кінець першого семестру. Третій етап – кінець другого семестру. Перед початком експерименту визначено рівень їх фізичної підготовленості. Курсанти експериментальної групи займалися у секції академії з боксу, курсанти контрольної групи – за традиційною системою фізичної підготовки у військових закладах вищої освіти. Аналіз розвитку фізичних якостей курсантів проводився за такими вправами: підтягування, біг 100 метрів, біг 3000 метрів. Встановлено, що рівень розвитку фізичних якостей у курсантів, які під час спортивно- масової роботи займалися у секції боксу, є достовірно вищим (р<0,05) ніж у курсантів, які займалися за традиційною системою фізичної підготовки. Заняття боксом ефективніші щодо покращення фізичної підготовленості курсантів і можуть бути рекомендовані до використання у процесі фізичної підготовки військових закладів вищої освіти.

The article discusses innovative developments, modern equipment andtechnologies, results and examples of the introduction of foreign experience in the development of the Ukrainian market of fruits and vegetables. The classification of innovative projects is given, the achievements in the production and storage of the fruit and vegetable market of Ukraine are analyzed. The main trends in the development of this market are determined by government support, an increase in investment, the introduction of modern technologies and techniques, cooperation with foreign farmers and the exchange of experience, improving the quality of products and ensuring the country's food security. Research and analysis of the fruit and vegetable market prove the need to invest in the development of the agricultural sector, close cooperation and exchange of experience with foreign producers for the introduction of modern technology. The main problems hindering the development of the fruit and vegetable market are the lack of asystem of sales and organized trade, high cost of equipment for collectingand storing fruit and vegetables, insufficient storage for storage, imperfect export infrastructure, etc. Particular attention is paid to innovative projects in agriculture, their classification and application. To address these negative trends, authors propose to strengthen state support for agricultural producers, increase investment in the fruit and vegetable sector, cooperate with international development institutions and credit institutions, review the pricing mechanism and create organized outlets for agricultural products. Thus, an important role in the development of the agricultural sector belongs to innovation processes, the latest technological advances, organization of production, automated complex of works and more. It is advisable to carry out these activities together with scientific and research institutions. Thanks to fruitful cooperation, exchange and introduction of world experience, agricultural producers of fruit and vegetables will reach a new level of development – innovative. ; В статье рассмотрены инновационные разработки, современная техника и технологии, результаты и примеры внедрения зарубежного опыта в развитие украинского рынка фруктов и овощей. Приведена классификация инновационных проектов, проанализированы достижения в производстве и хранении плодово-овощного рынка Украины. Основными тенденциями развития данного рынка определены государственная поддержка, увеличение объемов инвестирования, внедрение современных технологий и техники, сотрудничество с иностранными аграриями и обмен опытом, повышение качества продукции и обеспечение продовольственной безопасности страны.Исследование и анализ рынка фруктов и овощей доказываютнеобходимость инвестирования в развитие аграрного сектора, тесноесотрудничество и обмен опытом с иностранными производителями длявнедрения современной техники Основные проблемы, которыесдерживают развитие рынка фруктов и овощей – отсутствие системысбыта продукции и организованной торговли, высокая стоимость техники для сбора и хранения плодово-овощной продукции, недостаточное количество хранилищ для хранения, несовершенство экспортной инфраструктуры и др. Особое внимание уделяется инновационным проектам в сельском хозяйстве, их классификации и применении. Для решения перечисленных негативных тенденций, авторы предлагают усилить государственную поддержку сельскохозяйственных производителей, увеличить инвестиции в плодоовощной сектор, сотрудничать с международными институтами развития и кредитными учреждениями, пересмотреть механизм ценообразования и создать организованные места продажи сельскохозяйственной продукции. Итак, важную роль в развитии аграрного сектора принадлежит инновационным процессам, новейшим технологическим достижениям, организации производства, автоматизированном комплекса работ и прочее. Целесообразно эти мероприятия проводить совместно с научными и научно-исследовательскими учреждениями. Благодаря плодотворному сотрудничеству, обмену и введением мирового опыта сельскохозяйственные производители плодово-овощной продукциивыйдут на новый уровень развития – инновационный. ; У статті розглянуто інноваційні розробки, сучасну техніку та технології, результати та приклади впровадження іноземного досвіду у розвиток українського ринку фруктів та овочів. Наведено класифікацію інноваційних проєктів, проаналізовано досягнення у виробництві та зберіганні плодово-овочевого ринку України. Основними тенденціями розвитку цього ринку визначено державну підтримку, збільшення обсягів інвестування, впровадження сучасних технологій та техніки, співпраця з іноземними аграріями та обмін досвідом, підвищення якості продукції та забезпечення продовольчої безпеки країни.