Suchergebnisse

2009 war das exilpolitische "Wendejahr": die iranische Exilgemeinde solidarisierte sich mit den Protesten der "grünen Bewegung", die sich an mutmaßlichen Wahlfälschungen entzündet hatten, und viele Reformer flohen ins Exil. (APuZ)

Romanian migration has a temporary and circulatory character: on the one hand, people are moving back and forth to and from a destination and, on the other hand, there are migrants who either resettle in Romania, come back in the home country and then emigrate to a different destination than the initial one or move to a new destination after spending time abroad without returning to Romania. The third chapter is concerned with the factors that shape these distinct possible strategies and types of mobility, with a special interest towards intentions and plans for return. In doing so, we look at the bonds Romanian migrants maintain with their home country and explore the different typologies and categories of migrants as moulded by their experiences, opinions and attitudes towards the country of origin. The main questions of interest concern how the experience of migration shapes the attitude towards the home country and the intention to return, how did the crisis influence such aspects (if it did) and what the main factors that appear as significant to one category of migrants or another from this point of view are. For this purpose, we use fifty one of the sixty one in-depth interviews realized with Romanians as part of the EUCROSS project in Denmark, UK, Spain, Italy and Germany (EUMEAN dataset).

Immer wieder hat sich das Auslandschinesentum (Huaren) mit drei Vorwürfen auseinandersetzen müssen, nämlich dem Verdacht, eine politische, eine kulturelle und eine wirtschaftliche Gefahr zu sein. Im dritten Teil seiner Arbeit untersucht der Autor, ob die Huaren tatsächlich eine Gefahr für ihre Gastländer seien sowie das Mißtrauen der VR China gegenüber den Huaren, was die Huaren für China und für ihre Gastländer getan haben, die großen Verdienste der Huaren für ihre alte Heimat, ihre Stellung zwischen den beiden Chinas, die Huaren als Mentoren und Modellierungsgehilfen für die VR China u.a. (DÜI-Sen)

Vor dem Hintergrund des demografischen Wandels ist Deutschland in zunehmendem Maße auf Zuwanderung angewiesen, um Wachstum und Wohlstand zu sichern. Dabei müssen auch die Akteure auf kommunaler Ebene aktiv werden und eine eigene regionale Migrations- und Demografiepolitik gestalten. Insbesondere gilt das in den von starker Abwanderung betroffen Regionen, wo zunächst darauf hingewirkt werden sollte, die dort aufgewachsenen jungen Menschen zu halten oder nach dem Studium zurückzugewinnen. Hierfür sind gute Lebensbedingungen für Jugendliche und junge Heranwachsende sehr wichtig, da sie die Einstellung zur Region sehr stark prägen können. Auch können Rückkehrinitiativen und eine gezielte Vermarktung der Region als attraktiver Wohn- und Arbeitsort hilfreich sein. Ein großes Problem ist an dieser Stelle, dass sich der tatsächliche Problemdruck nur schwer fassen lässt, da die Wanderungsbewegungen im Lebenslauf sehr unterschiedlichen regionalen Mustern folgen. So ist mit Erreichen der Volljährigkeit zunächst eine starke Bewegung in die Kreise mit großen akademischen Einrichtungen zu verzeichnen, die sich in der Mitte der dritten Lebensdekade teilweise umkehrt. Nun verlieren die ländlicheren Hochschulstandorte wieder Bevölkerung, wohingegen die großen Metropolen auch weiterhin einen starken Zuzug erleben. In der vierten Lebensdekade ändert sich das erneut und es ist vorwiegend eine Bewegung aus den größeren Städten ins Umland zu beobachten. Ein Indikator, der all diese Wanderungsbewegungen gleichermaßen in den Blick nimmt, lässt sich mittels einer Verknüpfung der Bevölkerungsveränderungen in den verschiedenen Geburtsjahrkohorten während der letzten fünf Jahre bilden. Betrachtet man die sich ergebenden Veränderungen der Bevölkerungsgrößen zwischen einem Alter von 10 bis 14 Jahren und einem Alter von 45 bis 49 Jahren, kommt man für die meisten Kreise auf Werte im zweistelligen Bereich, die für die demografische Entwicklung insgesamt hochrelevant sind. Auf der einen Seite stehen der Saale-Holzland-Kreis mit -37,7 Prozent und der Landkreis Lüchow-Dannenberg mit -36,9 Prozent und auf der anderen die kreisfreien Städte Leipzig mit +221,4 Prozent und Potsdam mit +197,1 Prozent. Zuwanderungsschwerpunkte bilden auch die anderen großen Metropolen, wohingegen der ländliche Raum in Ostdeutschland stark an Bevölkerung verliert. Ähnliche regionale Muster und Größenordnungen finden sich auch, wenn man die Entwicklung der Geburtsjahrgänge 1981 bis 1985 zwischen den Jahren 2000 und 2020 betrachtet. Allerdings ist das Gesamtbild deutlich negativer, da die historisch außergewöhnlich starke Zuwanderung der letzten Jahre hier weniger zum Tragen kommt. Rechnet man die Entwicklung der Bevölkerung im erwerbsfähigen Alter zwischen 20 und 64 Jahren in den Jahren 2020 bis 2030 auf Basis der Veränderungen der letzten fünf Jahre hoch, findet sich ein starkes StadtLand- und West-Ost-Gefälle. Die positivsten Werte ergeben sich für die kreisfreien Städte Leipzig mit +18,3 Prozent und Potsdam mit +17,6 Prozent und die negativsten für die Landkreise Saalfeld-Rudolstadt mit -26,4 Prozent und Spree-Neiße mit -26,2 Prozent. Dabei ist im Blick zu behalten, dass in dem, aktuellen Fünfjahreszeitraum, der den Berechnungen zugrunde liegt, eine sehr starke Zuwanderung aus dem Ausland erfolgt ist. Nimmt man nur die Inländer in den Blick, ergibt sich sowohl bei der Gesamtzuwanderung im Lebenslauf als auch bei der Entwicklung der Bevölkerung im erwerbsfähigen Alter in den meisten Regionen ein deutlich negativeres Bild. Allerdings kann und sollte auch die regionale Demografie- und Migrationspolitik die Zuwanderung aus dem Ausland in den Blick adressieren. Gerade für kleinere Städte und Gemeinden kann es hier sinnvoll sein, den Schwerpunkt nur auf eine Herkunftsregion zu richten und so die Entstehung einer starken ethnischen Gemeinschaft zu ermöglichen, die sich auf die weitere Zuwanderung und den Verbleib der Zuwanderer in der Region sehr förderlich auswirken kann. ; Against the background of demographic change, Germany is increasingly dependent on immigration to secure growth and prosperity. In this context, the actors at the municipal level must also become active and shape their own regional migration and demographic policy. This is particularly the case in regions affected by high emigration. In these regions, efforts should first be made to retain the young people who grew up there or to win them back after graduation. For this purpose, good living conditions for youths and young adolescents are very important, as they can strongly shape attitudes towards the region. Return initiatives and targeted marketing of the region as an attractive place to live and work can also be helpful. A major problem at this point is that it is difficult to grasp the actual extent of the problem, as migration movements follow very different regional patterns in the life course. Upon reaching adulthood, there is initially a strong movement to districts with large academic institutions, which is partially reversed in the middle of the third decade of life. Now the more rural university locations are losing population again, whereas the large metropolises continue to experience a strong influx. In the fourth decade of life, this changes again and a movement from the larger cities to the surrounding areas can be observed. An indicator that looks at all these migration movements can be formed by linking the population changes in the various birth cohorts over the last five years. If one looks at the resulting changes in population sizes between the ages of 10 to 14 and 45 to 49, one arrives at values in the double-digit range for most districts, which are highly relevant for the demographic development as a whole. On the one hand, there is the Saale-Holzland district with -37.7 per cent and the Lüchow-Dannenberg district with -36.9 per cent, and on the other hand the district-free cities of Leipzig with +221.4 per cent and Potsdam with +197.1 per cent. The other large metropolitan areas also experience a strong immigration, whereas the rural areas in eastern Germany are losing a lot of their population. Similar regional patterns and orders of magnitude can also be found when looking at the development of the birth cohorts 1981 to 1985 between the years 2000 and 2020. However, the overall picture is clearly more negative, as the historically exceptionally strong immigration of recent years has less impact here. If one extrapolates the development of the working-age population between 20 and 64 years in the years 2020 to 2030 on the basis of the changes of the last five years, a strong urban-rural and west-east divide is found. The most positive values are found for the independent cities of Leipzig with +18.3 per cent and Potsdam with +17.6 per cent, and the most negative for the districts of Saalfeld-Rudolstadt with -26.4 per cent and Spree-Neiße with -26.2 per cent. It should be borne in mind that in the current five-year period on which the calculations are based there has been very strong immigration from abroad. If we look only at nationals, the picture is clearly more negative in most regions, both in terms of total immigration over the life course and in terms of the development of the working-age population. However, regional demographic and migration policy can and should also address immigration from abroad. Especially for smaller cities and municipalities, it can make sense to focus on only one region of origin. This way, it is possible to enable the development of a strong ethnic community, which can have a very beneficial effect on further immigration and the continuance of immigrants in the region.

The article is devoted to the problem of dangers faced by Ukrainians in the diaspora today. In addition to global challenges (environmental, energy, financial, resource, migration, etc.), there are specific threats to the spiritual and religious life of mankind, including and Ukrainians. Largescale secularization and dehumanization of the world is dangerous for everyone. People are at risk of losing their cultural, ethno-national and religious identity. These processes are especially threatening for those who living outside their country of origin, in the diaspora, where the connection with the motherland is rapidly lost. The author analyzes the problems experienced by the current Ukrainian diaspora. Among them are 1) historical problems that date back to the first wave of emigration, which were only exacerbated during the next, second, third and fourth; 2) psychological, which are determined by the nature of Ukrainians; 3) socio-economic, which determine the social status of members of the diaspora; 4) political, exacerbating the heterogeneity of the Ukrainian diaspora environment; 5) cultural, which on the one hand ensure the entry of Ukrainians into global culture, and on the other – preserve them as a relatively autonomous ethnic group. But there are also religious challenges associated with the general dereligiousization of modern society. Secularized Ukrainians who migrate from Ukraine, where they have not been attached to religious traditions and have been brought up in a non-religious spirit, do not become members of Ukrainian churches abroad. The number of Ukrainian believers in the diaspora is declining. In addition, Russian Orthodox structures operating outside Russia are actively dragging Ukrainians into their communities, eroding their own Ukrainian identity. Ukrainian Greek Catholics are being denationalized and deconfessionalized too. The Protestant churches, which unite religious emigrants from the former Soviet republics, are dominated by the Russian component, which influences the original ethno-religious identity of Ukrainians. Taken together, these dangers pose a question of existential importance to Ukrainians in the diaspora – whether Ukrainians in the diaspora will survive as a valuable part of global humanity, as an integral element of World's Ukrainians, as the citizens of the respective state and the members of civil society. ; Посвящено проблеме безопасности, сопряженной с угрозами, перед которыми стоят украинцы в диаспоре в наше время. Кроме глобальных вызовов (экологические, энергетические, финансовые, ресурсные, миграционные и т. д.), существуют угрозы для духовной и религиозной жизни человечества, в том числе и украинцев. Масштабная секуляризация и дегуманизация мира опасна для всех. Люди оказались перед угрозой потери своей культурной, этнонациональной и религиозной идентичности. Особенно эти процессы угрожающие для тех, кто проживает за пределами страны своего происхождения, в диаспоре, где связь с материнской землей стремительно теряется. Проанализированы проблемы, которые переживает нынешняя украинская диаспора, а именно: 1) исторические проблемы, тянущиеся со времен первой волны эмиграции и которые только усилены во время второй, третьей и четвертой; 2) психологические, зависящие от национального характера украинцев; 3) социально-экономические, определяющие общественный статус членов диаспоры; 4) политические, обостряющие неоднородность украинской диаспорной среды; 5) культурные, которые с одной стороны обеспечивают вхождение украинцев в глобальную культуру, а с другой – сохраняют их как относительно автономную этническую группу. Но существуют и религиозные вызовы, связанные с общей дерелигиезацией современного общества. Секуляризованные украинцы мигрируют из Украины, где они не были приобщены к религиозным традициям и воспитывались в соответствующем нерелигиозном духе, не становятся прихожанами украинских церквей за рубежом. Количество верующих украинцев в диаспоре постоянно уменьшается. Кроме того, русские православные структуры, действующие за рубежом России, активно перетягивают украинцев в свои общины, размывая собственно украинскую идентичность. Испытывают денационализацию и деконфесионализацию украинские греко-католики. В протестантских церквях, объединяющих верующих эмигрантов из бывших республик СССР, преобладает русский компонент, влияющий на первоначальную этнорелигиозную идентичность украинцев. Во всей своей совокупности эти опасности ставят перед украинцами диаспоры вопрос экзистенциального характера – выживут ли украинцы в диаспоре как самоценная часть глобального человечества, как составной элемент мирового украинства, как граждане соответствующего государства и члены гражданского общества. ; Присвячено проблемі небезпек, перед якими постають українці в діаспорі в наш час. Крім глобальних викликів (екологічні, енергетичні, фінансові, ресурсні, міграційні тощо), існують специфічні загрози для духовного і релігійного життя людства, зокрема й українців. Масштабна секуляризація і дегуманізація світу є небезпечною для всіх. Люди опинилися перед загрозою втрати своєї культурної, етнонаціональної і релігійної ідентичності. Особливо ці процеси загрозливі для тих, хто проживає за межами країни свого походження, у діаспорі, де зв'язок із материнською землею стрімко втрачається. Проаналізовано проблеми, що переживає нинішня українська діаспора, зокрема: 1) історичні проблеми, що тягнуться із часів першої хвилі еміграції, і були тільки підсиленні під час другої, третьої та четвертої; 2) психологічні, що визначаються характером українців; 3) соціально-економічні, що визначають суспільний статус членів діаспори; 4) політичні, що загострюють неоднорідність українського діаспорного середовища; 5) культурні, що, з одного боку, забезпечують входження українців до глобальної культури, а з іншого – зберігають їх як відносно автономну етнічну групу. Проте існують і релігійні виклики, що пов'язано із загальною дерелігієзацією сучасного суспільства. Секуляризовані українці, які мігрують з України, де вони не були долучені до релігійних традицій і виховувалися у відповідному нерелігійному дусі, не стають прихожанами українських церков за кордоном. Кількість віруючих українців у діаспорі зменшується. Крім того, російські православні структури, що діють за кордонами Росії, активно перетягують українців у свої громади, розмиваючи власне українську ідентичність. Зазнають денаціоналізації і деконфесіоналізації українські греко-католики. У протестантських церквах, що об'єднують віруючих емігрантів із колишніх республік СРСР, переважає російський компонент, що впливає на первісну етнорелігійну ідентичність українців. В усій своїй сукупності ці небезпеки ставлять перед українцями діаспори питання екзистенційної ваги – чи виживуть українці в діаспорі як самоцінна частина глобального людства, як складовий елемент світового українства, як громадяни відповідної держави і члени громадянського суспільства.

The Germanlanguage literature of Bukovina was not the subject of interest of Ukrainian scholars for a long time. There are several reasons for this: firstly, many Bukovinian German-speaking authors were forced to emigrate abroad, and some were repressed and spent their lives in Soviet labor camps. In addition, the German-language literature of Bukovina was regarded as a colonial heritage of the Austro-Hungarian Empire, that is why the German language was forced out from the daily use in connection with the new political and social conditions. The article is aimed at the image of themother in the poetic work of the Bukovinian German-speaking writer Moses Rosenkranz, in particular, in the collection"Bukovina. Verses 1920–1997". The poems "Die Mutter", "Die armen Mütter", "Pieta auf dem Schlachtfeld", "Abschied" are analyzed, which give a clear idea of the author's attitude to his mother and its reflection in lyrical poetry. To achieve the objectives of the research, the following methods have been used: biographical, cultural-historical, descriptive, intertextual, method of peer reading, etc. The scientific novelty lies in an attempt to analyze the image of the mother in Moses Rosenkranz's lyrics on the example of several poems. Also, the article provides several translations of poems that were previously published only in German. In the process of analysis, we came to the conclusion that the image of the mother for a Bukovinian poet Moses Rosenkranz is one of the most beloved ones. His mother played a big role in the life of the author. That is why a large number of works is devoted to her. The images of mothers are mostly sad and tragic, and their fates are unlucky, as the prototypes for them became women, who the writer saw in his childhood in the Bukovinian villages, during the Second World War, in a ghetto, in labor camps and emigration. The analyzed poetry is just a small segment of the artistic production of Moses Rosenkranz, whose poetic legacy deserves much deeper and more detailed study in all its thematic variety and multifaceted issues. ; Pendant longtemps, la littérature germanophone de Bucovine n'a pas fait l'objet d'intérêts scientifiques pour les scientifiques ukrainiens. Il y a plusieurs raisons à cela: Premièrement, de nombreux auteurs de langue allemande de Bucovine ont été forcés d'émigrer à l'étranger et certains ont été réprimés et se trouvaient dans des camps de travail soviétiques. Deuxièmement, la littérature de langue allemande de Bucovine a été considérée comme un héritage colonial de l'empire austro-hongrois et la langue allemande a été évincée de son usage quotidien en raison de nouvelles conditions politiques et sociales. Le but de l'article est d'analyser l'image de la mère dans l'héritage lyrique de l'écrivain de langue allemande Bukovina Moses Rosenkranz, en particulier dans le recueil poétique «Bucovine. Versets 1920–1997 ". Cette exploration analyse la poésie «Die Mutter», «Die armen Mütter», «Pieta auf dem Schlachtfeld», «Abschied», qui donnent une idée claire. sur l'attitude de l'auteur à l'égard de la mère et à en tenir compte dans la poésie lyrique. Méthodes de recherche: culturelles et historiques, descriptions, intertextuelles, biographiques. Conclusions. Parmi les images artistiques de l'œuvre poétique de Moïse Rosenkranz, celle d'une femme-mère est l'une des plus chères. La mère a joué un rôle très important dans sa vie. Par conséquent, un grand nombre de poèmes de M. Rosencrantz sont dédiés à la mère, où il représente une histoire lourde et triste, voire tragique.le destin de la mère femme dans sa société moderne. ; Долгое время немецкоязычная литература Буковины не была объектом научных интересов украинских ученых. Причин этому несколько: во-первых, много буковинских немецкоязычных авторов были вынуждены эмигрировать за границу, а некоторые были репрессированы и находились в советских трудовых лагерях. Во-вторых, немецкоязычную литературу Буковины рассматривали как колониальное наследие Австро-Венгерской империи, а немецкий язык был вытеснен из ежедневного использования в связи с новыми политическими и общественными условиями. Цель статьи – анализ образа матери в лирическом наследии немецкоязычного писателя Буковины Мозеса Розенкранца, в частности, в поэтическом сборнике "Буковина. Стихи 1920–1997". В данной разведке проанализированы поэзии "Die Mutter", "Die armen Mütter", "Pieta auf dem Schlachtfeld", "Abschied", которые дают четкое представление об отношении автора к матери и отражают его в лирической поэзии. Методы исследования: культурно-исторический, описания, интертекстуальный, биографический. Выводы. Среди художественных образов в поэтических произведениях Мозеса Розенкранца образ женщины- матери – один из самых любимых. Мать в его жизни сыграла очень важную роль. Поэтому именно матери посвящено большое количество стихотворений М. Розенкранца, где он изображает тяжелую и печальную, даже трагическую, судьбу женщины-матери в современном ему обществе. ; Довгий час німецькомовна література Буковини не була об'єктом наукових інтересів українських вчених. Причин цього кілька: по-перше, багато буковинських німецькомовних авторів були змушені емігрувати за кордон, а деякі були репресовані і перебували в радянських трудових таборах. По-друге, німецькомовну літературу Буковини розглядали як колоніальне спадщина Австро-Угорської імперії, а німецька мова була витіснена з щоденного використання в зв'язку з новими політичними і суспільними умовами. Мета статті - аналіз образу матері в ліричному спадщині німецькомовного письменника Буковини Мозеса Розенкранца, зокрема, в поетичній збірці "Буковина. Вірші 1920-1997 ". У даній розвідці проаналізовані поезії "Die Mutter", "Die armen Mütter", "Pieta auf dem Schlachtfeld", "Abschied", які дають чітке уявлення про ставлення автора до матері і відображають його в ліричній поезії. Методи дослідження: культурно-історичний, опису, інтертекстуальні, біографічний.Висновки. Серед художніх образів у поетичних творах Мозеса Розенкранца образ жінки-матері - один з найулюбленіших. Мати в його житті зіграла дуже важливу роль. Тому саме матері присвячена велика кількість віршів М. Розенкранц, де він зображує важку і сумну, навіть трагічну, долю жінки-матері в сучасному йому суспільстві.