Suchergebnisse

Libraries, museums and archives were the original big geospatial information repositories that to this day house thousands to millions of resources containing research-quality geographic information. However, these print resources (and their digital surrogates), are not easily incorporated into the contemporary research process because they are not structured data that is required of web-mapping and geographic information system tools. Fortunately, contemporary big data tools and methods can help with the large-scale conversion of historic resources into structured datasets for mapping and spatial analysis. Single frame historic aerial photographs captured originally on film (hereafter "photographs"), are some of the most ubiquitous and information-rich geographic information resources housed in libraries, museums and archives. Photographs authentically encoded information about past places and time-periods without the thematic focus and cartographic generalization of historic print maps. As such, they contain important information in nearly every category of base mapping (i.e. transportation networks, populated places etc.), that is useful to a broad spectrum of research projects and other applications. Photographs are also some of the most frustrating historic resources to use due to their very large map-scale (i.e. small geographic area), lack of reference information and often unknown metadata (i.e. index map, flight altitude, direction etc.). The capture of aerial photographs in the contiguous United States (U.S.) became common in the 1920s and was formalized in government programs to systematically photograph the nation at regular time intervals beginning in the 1930s. Many of these photography programs continued until the 1990s meaning that there are approximately 70 years of "data" available for the U.S. that is currently underutilized due to inaccessibility and the challenges of converting photographs to structured data. Large collections of photographs include government (e.g. the U.S. Department of Agriculture Aerial Photography Field Office "The Vault" – over 10 million photographs), educational (e.g. the University of California Santa Barbara Library – approximately 2.5 million photographs), and an unknown number non-governmental organizations (e.g. numerous regional planning commissions and watershed conservation groups). Collectively these photography resources constitute an untapped big geospatial data resource. U.S. government photography programs such as the National Agricultural Imagery Program continued and expanded in the digital age (i.e. post early 2000s), so that not only is there opportunity to extend spatial analyses back in time, but also to create seamless datasets that integrate with current and expected future government aerial photography campaigns. What is more, satellite imagery sensors have improved to the point that there is now overlap between satellite imagery and aerial photography in terms of many of their technical specifications (i.e. spatial resolution etc.). The remote capture of land surface imagery is expanding rapidly and with it are new opportunities to explore long-term land-change analyses that require historical datasets. Manual methods to process photographs are well-known, but are too labour intensive to apply to entire photography collections. Academic research on methods to increase the discoverability of photographs and convert them to geospatial data at large-scale has to date been limited (although see the work of W. Karel et al.). This presentation details a semi-automated workflow to process historic aerial photographs from U.S. government sources and compares the workflow and results to existing methods and datasets. In a pilot test area of 94 photographs in the U.S. state of Pennsylvania, the workflow was found to be nearly 100-times more efficient than commonly employed alternatives while achieving greater horizontal positional accuracy. Results compared favourably to contemporary digital aerial photography data products, suggesting that they are well-suited for integration with contemporary datasets. Finally, initial results of the workflow were incorporated into several existing online discovery and sharing platforms that will be highlighted in this presentation. Early online usage statistics as well as direct interaction with users demonstrates the broad interest and high-impact of photographs and their derived products (i.e. structured geospatial data).

The authors of the article examine historical regularities in the evolution of power technologies in the context of non-positivistic philosophical ideas of the 20th century. These philosophical beliefs imply an intuitive understanding of power, deal with the formation of psychological mechanisms of the domination-subordination relations and describe their development. The authors pay special attention to magical and sacred aspects at the early stages of political development, as well as the subsequent formation of power structures and organization of administrative functions. At the present stage of social development, the digitalization of state and political activity is of great importance. The forming order of domination and subordination, as well as power relations, initially comprise magical elements allowing a person or a group of individuals to manipulate others' behavior. Modern digital technologies find their origins in centuries-long traditions either consciously or unconsciously. The need for managerial influence overcoming social chaos is objective. As a result, the state rationalizes the management of society, organizes its administrative functions and develops a more advanced technology ofpolitical power. However, people's dependence on technology is connected with decreasing interpersonal cooperation, growing individual dependence on power and other negative experiences. The modern humanities aim to determine regularities in the evolution of political power technologies and overcome the negative consequences of modern power technologization. ; El autor estudia las leyes históricas de la evolución de las tecnologías de poder en la tradición de las tendencias filosóficas no positivistas del siglo XX, que presuponen una comprensión intuitiva de la esencia del poder, prestan atención a la formación de mecanismos psicológicos de relaciones de poder y subordinación, la evolución de estas relaciones. Aquí son importantes los aspectos de lo mágico y lo sagrado en las primeras etapas del desarrollo político, la posterior formación de estructuras de poder y el diseño organizativo de las funciones administrativas. En la etapa actual del desarrollo de la sociedad, los procesos de digitalización del estado y la actividad política son fundamentales. El orden emergente de dominación y subordinación, las relaciones de poder son inherentemente inherentes a los elementos de la magia, permitiendo que uno o unos pocos manipulen el comportamiento de todos. Las tecnologías digitales modernas sacan consciente o inconscientemente su confianza en la tradición, perdida en el pasado distante. La necesidad de influencia gerencial para superar el caos social es objetiva. Posteriormente, el estado racionaliza la gestión de la sociedad, organiza funciones administrativas, crea una tecnología más avanzada de poder político. Pero la dependencia de la gente de la tecnología y la tecnología está acompañada por una disminución en la solidaridad interpersonal, un aumento en la dependencia de la persona del poder y experiencias negativas sobre esto. La tarea de las humanidades modernas se ve en la identificación de las leyes de la evolución de las tecnologías de poder político, en la superación de las consecuencias negativas de la moderna tecnologización del poder. ; Исследуются исторические закономерности эволюции властных технологий в традиции непозитивистских философских направлений ХХ в., которые предполагают интуитивное осмысление сущности власти, обращают внимание на формирование психологических механизмов отношений власти и подчинения, на эволюцию этих отношений. Здесь имеют значение аспекты магического и сакрального на ранних этапах политического развития, последующее формирование структур власти и организационное оформление управленческих функций. На современном этапе развития общества принципиальны процессы цифровизации государства и политической деятельности. Складывающемуся порядку господства и подчинения, властеотношениям изначально присущи элементы магического, позволяющие одному или немногим манипулировать поведением всех. Современные цифровые технологии сознательно или неосознанно черпают свою уверенность в традиции, теряющейся в далеком прошлом. Необходимость управленческого воздействия,преодолевающего социальный хаос, является объективной. Впоследствии государство рационализирует управление обществом, организационно оформляет управленческие функции, создает более совершенную технологию политической власти. Но зависимость людей от техники и технологии сопровождается уменьшением межличностной солидарности, увеличением зависимости человека от власти, негативными переживаниями по этому поводу. Задача современной гуманитарной науки видится в выявлении закономерностей эволюции технологий политической власти, в преодолении негативных последствий современной технологизации власти.

The juridical structure involves the choice of a legal model formed by abstraction, or idealization, of the legislative project. The goal of this paper is to identify the cultural and psychological factors of the many-sided criticism of the idea of the rule of law, which is fundamental for constitutional state. Methodology: a concrete historical method was used to analyze the variety of criticism of the idea of the rule of law from Karl Marx to the present, excluding the concept of denial of law. Results: unlike criticism by Marx and Mannheim of law in terms of ideology, contemporary theorists criticize the idea of the rule of law from their own psychological and cultural positions such as ignoring the role of specific socio-cultural conditions that generate special legal norms and relations, is often exploited to position these norms and relations as natural and universal. In the opposite case, the existence of universal legal knowledge (epistemic relativism associated with the relativity of the existence of legal facts) and universally valid legal norms (moral and legal relativism associated with the relativity of the meanings of legal ideas, concepts and norms) is denied, since ideas and values always depend on the views of cognitive or moral subject. Conclusion: while modern law and society need multidimensional criticism from different perspectives, then the idea of the rule of law requires protection in the framework of the theory and philosophy of law. ; La construcción legal implica la elección de un modelo legal que se forma por abstracción, es decir, la idealización del proyecto legislativo. El observatorio de este estudio es identificar los factores culturales y psicológicos de la crítica versátil de la idea de la primacía de la ley, que es la base del estado de derecho. Metodología: con la ayuda del método específico e histórico, se analizaron las opciones para criticar la idea de la primacía de la ley desde Marx hasta la actualidad, excluyendo los conceptos de negación de ley. Resultados: a diferencia de la crítica de Marx y Mannheim de la ley desde el punto de vista de la ideología, el principal factor espiritual de la crítica de la ley en la sociedad moderna es ignorar el papel de las condiciones socioculturales específicas que generan normas y relaciones jurídicas especiales, lo que permite posicionar estas normas y relaciones como naturales y universales. En la opción opuesta se niega la existencia de un conocimiento jurídico universal (relativismo epistémico relacionado con la relativa de la existencia de hechos jurídicos) y normas jurídicas de carácter general (relativismo moral y jurídico relacionado con la relativa de los valores de las ideas, conceptos y normas jurídicas), ya que las ideas y valores siempre dependen del punto de vista del sujeto cognitivo o moral. ; Юридическая конструкция предполагает выбор правовой модели, которая формируется путем абстракции, то есть идеализации законодательного проекта. Цель данного исследования – выявить культурные и психологические факторы разносторонней критики идеи верховенства закона, являющейся основой правового государства. Методология: при помощи конкретно-исторического метода проанализированы варианты критики идеи верховенства закона от Карла Маркса до современности, исключая концепции отрицания права. Результаты: в отличие от критики Марксом и Мангеймом права с точки зрения идеологичности, основным духовным фактором критики права в современном обществе является игнорирование роли конкретных социокультурных условий, порождающих особые правовые нормы и отношения, которое позволяет позиционировать эти нормы и отношения как естественные и универсальные. В противоположном варианте отрицается существование универсального правового знания (эпистемический релятивизм, связанный с относительностью существования юридических фактов) и общезначимых правовых норм (морально-правовой релятивизм, связанный с относительностью значений правовых идей, понятий и норм), поскольку идеи и ценности всегда зависят от точки зрения познающего или морального субъекта. Вывод: если современное право и общество нуждаются в многомерной критике с различных позиций, то идея верховенства закона требует защиты в рамках теории и философии права.

Autor donosi prikaze osobnih proučavanja utvrđenih zbijenih naselja na položajima Gradina na Prizni, na sjevernom obalnom rubu Velebitskog kanala i utvrde Sutojanj na sjevernom rtu otoka Paga. To su primjeri utvrda, koje se uklapaju u cirkummediteransku sliku kastrizacije primjerene epohi cara Justinijana I. (527.-565.). Osvrtanje na spomenuta dva primjera utvrda od posebne je važnosti, jer s preostalim utvrdama uz sjevernu obalu Velebitskog kanala zapravo ocrtava početke procesa kastrizacije na arhipelagu i istočnom pročelju Jadrana. Taj je proces ujedno odredio i oblikovanje osebujnog kulturnog krajobraza na svršetku kasne antike i početku ranoga srednjeg vijeka u kojem će Bizantsko Carstvo, posredovanjem urbanih središta, dati znatan prinos. ; Taking as an example a part of the Velebit coastal area and the Pag archipelago group in the northern Dalmatian islands, in our paper dedicated to Nenad Cambi, whose work and life we are celebrating, we look at two important points in the area. Concerned are the positions of the fortification complexes of Gradina on Prizna, on the northern coastal rim of the Velebit Channel, located opposite the fortress of Sutojanj on the northern point of Pag Island. These are examples of fortified compact settlements with important components, or ports, which fit into the circum-Mediterranean image of the castrification typical of the epoch of Emperor Justinian I (527-565). Reference to these two examples of forts is particularly important, for with the other fortifications along the northern coast of the Velebit Channel the beginnings of the process of the castrification in the archipelago and along the eastern facade of the Adriatic can be depicted. This process also defined the beginnings of the Early Middle Ages. During summer and late autumn 1989 and 1990 the present author carried out a detailed reconnoitre of the field in the area from the strait of Novsko ždrilo in the south east to Donja Prizna on the south west of the Velebit Channel. Also carried out was an immediate field autopsy of the western part of the island of Pag. During these investigations an endeavour was made to verify the hypothesis that there are several new sites, or sites not well enough known to scholarship, on which there are significant characteristics of military construction from the time of the early rule of Byzantium in the Adriatic. From the field walking and remote research and the interpretation of monumental complexes and visits to the fortifications in Prizna and Sutojanj, it is possible to conclude that the archaeological facts found can persuade us that they belonged to a very important cultural and historical bridge across which Late Antiquity we gradually transited into the Early Middle Age. This is a very interesting transitional period marked by the widely ranging activity of the Eastern Roman Emperor Justinian I (537-565). The consequences of this activity are revealed on the eastern facade and the archipelago of the Adriatic and in its hinterland with a unique organisation of the physical space, with the building of new types of fort, with the renovation of the fortifications of urban centres, with marked secular and religious construction going on in every corner of the vast empire, then with the thallasocracy in the Mediterranean, and its northernmost gulf, the Adriatic. The new urbanism on the classical base, the victorious progress of Christianity marked by the policy and personality of Justinian I, the wide ranging commerce over great distances, founded on well distributed artistic and artisanal work, then warfare at several theatres of war, all changed the organisation of the space and created new cultural landscapes. Such landscapes, with their new place names, particularly the hagyotoponyms and the lasting points of reference - the forts and churches, were turned into a part of the world heritage that should be the subject of scholarly research, evaluation and presentation as added value to the tourist product. The epoch of Justinian I had a crucial influence on the beginnings of the formation of the early Middle Ages and at the same time preceded the long-lasting presence of the Byzantine Empire in the urban centres up and down the easternmshores of the Adriatic.

Tez (Yüksek Lisans) -- İstanbul Ticaret Üniversitesi Kaynakça var. ; Tarihsel gelişim süreci içerisinde kadın, insanlığın başlangıcı ile birlikte iş hayatına farklı şekillerde katılmıştır. Günümüzde, kadın çalışanların çalışma yaşamındaki yükselen konumları arasında belediyeler de görülmektedir. Ataerkil bir düzende kadın çalışanların yönetime katılımlarının sağlanması, doğal motivasyona olan desteği, iş tatmini, iş yeri ve işine sahiplenme duygusunu artıracaktır. Türkiye'de belediyelerde çalışanların yönetime katılımı ve de daha önemlisi kadın çalışanların yönetime katılma konusuna gereken seviyede ilgi gösterilmemektedir. Bundan dolayı bu çalışmada İstanbul'da yer alan Bayrampaşa belediyesindeki kadın çalışanların yönetime katılımının iş tatmini ilişkisi konusu amaçlanmıştır. Söz konusu çalışmada tespit edilen sonuçlara göre; kadın katılımcıların büyük çoğunluğunu lise ve üniversite mezunları, mavi yakalılar oluşturmuştur. Yönetime katılma ölçeği sorularına ait ortalamalarda; en yüksek puanın 'Kurumunuzda her zaman çalışanlarla yöneticiler arasında karşılıklı sevgi ve saygının olması' sorusu, en düşük puanın ise 'Faaliyetlerde yapılacak değişikliklerde çalışanların görüşlerine başvurulması' sorusu olduğu tespit edilmiştir. İş doyum ölçeği sorularına ait en yüksek puanın 'Beni her zaman meşgul etmesi bakımından', en düşük puanın ise 'Ara sıra değişik şeyler yapabilme şansım olması bakımından', sorularına geldiği tespit edilmiştir. Ölçekler ile eğitim durumu arasındaki ilişkiye ait sonuçlarda, anlamlılığın sadece içsel doyum ile genel doyum alt boyutlarında olduğu tespit edilmiştir. ; In the course of historical development, women participated in business life in different ways with the beginning of humanity. Today, municipalities are among the rising positions of women workers in working life. Ensuring the participation of women employees in a patriarchal order in management will increase their support for natural motivation, job satisfaction, workplace and sense of ownership. There is no attention paid to the participation of women employees in management municipalities in Turkey. Therefore, the aim of this study is to investigate the relationship between job satisfaction and participation of women workers in a municipality in Istanbul. According to the results determined in the study; the majority of female participants were high school and university graduates and blue collar. In the averages of participation scale questions; the highest score has been the question "mutual love and respect between employees and managers in your organization, and the lowest score was has been the question "consulting employees' opinions about changes in activities". It has been found that the highest score of the job satisfaction scale questions was has been the question "Always keep me busy" and the lowest score has been the question 'I have the chance to do different things from time to time'. In the results of the relationship between the scales and educational status, it has been found that the significance was only in the internal satisfaction and general satisfaction subdimensions. ; İÇİNDEKİLER Özet . viii Abstract . ix ŞEKİL LİSTESİ . xiv KISALTMALAR . xv I. GİRİŞ . 2 II. ALAN YAZIN . 6 A. KATILIMCI YÖNETİM . 6 1. Katılımcı Yönetim Tanımı ve Kapsamı . 6 2. Katılımcı Yönetim ile Yönetim Teorileri Arasındaki İlişki . 8 3. Yönetime Katılma Türleri . 10 4. Yönetime Katılma Seviyeleri . 21 5. Yönetime Katılmanın Hedefleri . 22 5.1. Siyasal-Sosyal Hedefleri . 22 5.2. Moral Motivasyonun Yükseltilmesi . 22 6. Katılımcı Yönetim Modelinin Sahip Olduğu Özellikler . 27 7. Yönetime Katılımın Avantajları . 29 8. Yönetime Katılımın İş Sağlığı ve Güvenliği Bakımından Önemi . 31 9. Yönetime Katılmanın Dezavantajları . 32 10. Kadın Çalışanların İşgücüne Katılma Durumları . 33 B. İŞ TATMİNİ . 38 1. İş Tatmini Tanımı . 38 2. İş Tatmininin Önemi . 39 3. İş Tatmini Kuramları . 40 4. İş Tatminine Etki Eden Faktörler . 51 4.2.Örgütsel Faktörler . 52 4.3. İş Tatmininin Sonuçları . 54 III. YÖNETİME KATILMA VE İŞ TATMİNİ İLİŞKİSİ . 56 A. YÖNETİME KATILMA VE İŞ TATMİNİ ARASINDAKİ İLİŞKİ NASIL ELE ALINMAKTADIR? . 56 B. YÖNETİME KATILMA VE İŞ TATMİNİ İLİŞKİSİNİN ÖNEMİ . 57 C. KADIN ÇALIŞANLARIN YÖNETİME KATILMA DURUMLARI . 57 IV. ARAŞTIRMA YÖNTEMİ . 59 A. ÇALIŞMANIN AMACI VE HİPOTEZLER . 59 B.VERİ TOPLAMA ARACI . 60 C. MODEL, ÖRNEKLEMİN SEÇİMİ VE EVREN . 61 D. VERİLERİN TOPLANMASI . 62 E. VERİLERİN ANALİZİ VE GÜVENİLİRLİK . 62 V. BULGULAR . 65 VI. SONUÇ VE ÖNERİLER . 85 KAYNAKÇA . 133

Purpose. The ongoing processes of European integration are confronted with the challenge of \"different speed\" EU. Union is often divided into \"eurozone\" - central and peripheral countries or old and new Europe. However, it is forgotten and ignored that \"speeds\" mean differences. Such heterogeneity can lead to a pessimistic EU scenario where European countries move at different speeds and do not always pursue the same goal. On the one hand, there is a presumption that the EU Member States must continue to seek solidarity through the development of a common administrative model and, on the other hand, the growth of sovereign powers. The question arises as to whether reforms carried out by EU Member States contribute to the overall integration of Member States in the field of institutionalism. Design/methodology/approach. Thus, it is through the functioning of institutes that economic phenomena and processes are analyzed with the help of institutionalism theory. Based on this theory, institutions define the rules of public gaming or human-made constraints that shape their interactions. In general, the representatives of the theory of institutionalism pay much attention to the analysis of the economic behavior and political motives of individuals. A multi-faceted approach has made institutionalist interpretations one of the most important tools for theoretical perspectives and organizational research. Institutionalism is the conventional theoretical wisdom of EU studies. Finding. EU integration has attracted particular attention since its origins as a result of the political and economic union of the Member States. Recognizing the administrative convergence of EU Member States as one of the key factors for achieving common goals and criteria, the challenges of a rapidly expanding organization have been overcome by several means over several decades. However, in the recent decade of the EU, with the global economic crisis, the Brexit talks, the Hungarian and Polish Eurosceptic political forces, the difficult-to-manage migration problem have hit Europe hard and have led many to thinking about the future of a united Europe. Research limitations/implications. Institutionalist interpretations helps to explain separate and different phenomena of European integration. However, institutionalism cannot explain long-term transformation of EU integration processes. What is more, viewpoint article is short article which focus on some of the key challenges, issues or developments in natural products research. This article is \"opinion\" style article, which gives the author's perspective on a particular issue, backed up by the literature. Practical implications. Idea of EU as single federal state showed that there are too much of differences in the same union. EU integration may be initiated by agreements among governments, international institutions, once established, take on a political life of their own, and the rule-making authority delegated to them by states collectively binds and bounds governments by locking in patterns of collective behavior and ratcheting supranationality. Institutionalism approaches (sociological, historical, rational choice and discursive) help to explain different phenomena that have been occurring in the experience of EU integration. Originality/Value. There is a lack of research in scientific literature that examines and evaluates the importance of increasing administrative complexity and public administration fragmentation processes in EU Member States. It is clear that such diversity only complicates intergovernmental cooperation between countries, but there is a lack of scientific insight into what aspects of sovereign change in public service contribute to the strengthening of the EU and which weaken it. The assessment of change in public governance is also determined by the aspect of belonging to \"central\" and \"peripheral\" EU countries. The main argument of the critics of the \"different speed\" European model concerns the inequality of the states of such a union, the non-member countries of the EU will have much less chance of defining the details of their rules, and the pace and conditions of European unification will almost entirely be controlled by nuclear states. In this case EU would become even more fragmented in the future.

Bu çalışmada, tarihsel açıdan her biri kendi içinde birer dünya sistemi oluşturmuş olan klasik imparatorlukların siyasal modernleşme sürecinin incelenmesi ve bu yapıların geçirdikleri dönüşümün siyasal kültür temelinde açıklanması amaçlanmıştır. Klasik imparatorlukların siyasal yapılarına ilişkin kavramsal bir çerçeve oluşturabilmek için ise Weber'in, özellikle modern-öncesi toplumların meşru siyasal otoritelerini tanımlamak için geliştirdiği patrimonyalizm kavramından yararlanılmıştır. Böylece patrimonyalizm, bu tarz siyasal yapıların modernleşmeye yönelik söz konusu dönüşümünü yorumlayabilmek için kendisinden istifade edilecek olan bir ölçüt olarak ortaya konmuştur. Söz konusu siyasal yapılara örnek olarak ise Rusya ve İran belirlenmiştir. Çalışmaya konu olarak bu ülkelerin belirlenmesinde, her ikisinin de modern-öncesi dönemde kendi içinde birer dünya sistemi teşkil eden klasik imparatorluklar olmalarının yanı sıra, doğrudan sömürge yönetimleri altında bulunmaksızın siyasal modernleşme tecrübesi geçirmiş olmaları önemli bir etkendir. Ayrıca her iki ülke de 20. yüzyılda radikal dönüşümler geçirmişlerdir. Bu itibarla, öncelikle bu ülkelerin modern siyasal gelişmeleri ışığında siyasal kültürlerine ilişkin birer portresi çizilmektedir. Bu sayede söz konusu radikal dönüşümlerin patrimonyal siyasal geçmişle ilişkisine dair hipotez ortaya konmaktadır. Hipotezin ardından çalışmanın tarihsel analiz kısmına geçilmekte ve ilk olarak iki ülkenin de klasik imparatorluklarının kurulup gelişmesi süreci ele alınmaktadır. Bu bölümün amacı, Rusya ve İran'ın söz konusu dönemlerinde patrimonyal siyasal kültüre ilişkin olarak yerleşmiş toplumsal kabul ve davranışların tespit edilmesidir. Buradan modernleşme süreçlerine geçilmektedir. İki ülkenin siyasal otoritelerinin modernleşmeye yönelik politikaları ve geçirdikleri dönüşüm, patrimonyal siyasal geçmişlerinden tevarüs eden süreklilikler veya değişimler bağlamında irdelenmektedir. İki ülke için de söz konusu süreç, tarihsel açıdan önemli kırılmaların yaşandığı 20. yüzyılın ortasına kadar takip edilmektedir. Böylece daha yakın tarihli gelişmelerin de değerlendirildiği siyasal kültüre ilişkin hipotez sınanmaktadır. ; In this study it has been purposed to investigate the political modernisation processes of the classical empires which had historically been a world system in themselves and to explain the transition experiences of this kind of structures on the base of political culture. In order to create a conceptual framework concerning to the political structures of classical empires the concept of patrimonialism which had been improved by Weber on the purpose of describing particularly the legitimate political authorities of pre-modern societies has been used. Thus patrimonialism has been put forward as a criterion which is to be used for interpreting the aforementioned transitions directed to modernization of this kind of political structures. Russia and Iran have been designated as for samples of such structures. For designation of these countries as samples in this study besides the both had been classical empires as world system in themselves in pre-modern times, their experiences of political modernisation without any colonial administration which directly controlled on them have been the determinants. Moreover the both countries had radical transition experiences in 20th century. In this respect primarily political cultural portraits of them in consideration of their modern political developments have been drawn. In this means the hypothesis about the relations between these radical transitions and patrimonial political pasts has been revealed. Subsequently it has been passed to the part of historical analysis of the study and in the first instance the processes of establishment and development of the classical empires of the both countries have been considered. The purpose of this subject has been to detect the ingrained social acceptances and behaviours relating to the patrimonial political culture of Russia and Iran in this period. It has been passed to the modernisation processes. The politics of the political authorities of the both countries toward the modernisation and their transitions have been examined in the context of continuities inherited from the patrimonial political past and changes. The processes for the both countries have been followed until the mid 20th century when historically important breaks had happened. Thus the hypothesis about the political culture with the developments of the late history has been tested.

The article states the foreign policy activities of Ukraine during 1994–1999 to be aimed at the practical implementation of the strategic foreign policy priority – integration into the EU in the context of geopolitical realities. The foundations of the European integration policy of Ukraine began to be laid during this period. It was the time when the process of forming the juridical basis of Ukraine – EU cooperation began. The legal basis for relations was the Agreement on Partnership and Cooperation between Ukraine and the European Union. It was noted that the partnership dialogue between the parties was further developed in the framework of the annual meetings of the Ukraine–EU summit.The Polish press paid considerable attention to the establishment of partnership relations between Ukraine and the EU, giving them a detailed comment. Based on the analysis of the Polish leading publications, it was found that Ukraine– U have gone from initial political declarations and the provision of technical and financial assistance from the EU to a wide range of cooperation.For a case study of the process of formation and development of relations between Ukraine and the EU, based on materials from leading Polish publications, the historical descriptive method was used. To determine the role of Polish periodicals in covering the content of the European vector of Ukraine's foreign policy, such general scientific methods as systemic, informational, semiotic were used. The system method in combination with the problem-chronological one allowed to consider the formation and development of Ukraine's integration into European structures as an integral dialectical process. ; В статье установлено, что в контексте геополитических реалий внешнеполитическая деятельность Украины в течение 1994–1999 гг. была направлена на практическую реализацию стратегического внешнеполитического приоритета – интеграции в ЕС. В этот период начали закладываться основы евроинтеграционной политики Украины. Именно тогда начался процесс формирования договорно-правовой базы сотрудничества Украина–ЕС. Правовой основой отношений стало Соглашение о партнерстве и сотрудничестве между Украиной и Европейским Союзом. Отмечено, что партнерский диалог между сторонами получил дальнейшее развитие в рамках ежегодных заседаний саммита Украина–ЕС.Проведенный анализ показал, что польская пресса уделяла немалое внимание налаживанию партнерских отношений между Украиной и ЕС, давая им развернутый комментарий.На основе анализа публикаций польских ведущих изданий выяснено, что Украина – ЕС прошли путь от начальных политических деклараций и предоставление технической и финансовой помощи ЕС к широкому спектру cотрудничества.Для предметного исследования процесса становления и развития отношений между Украиной и ЕС в течение 1994–1999 гг. по материалам ведущих польских изданий использовался историко-описательный метод.Для определения роли польских периодических изданий в освещении содержания европейского вектора внешней политики Украины использованы такие общенаучные методы как системный, информационный, семиотический. Системный метод в сочетании с проблемно-хронологическим позволил рассмотреть становление и развитие интеграции Украины в европейские структуры как целостный диалектический процесс. ; У статті з'ясовано, що у контексті геополітичних реалій зовнішньополітична діяльність України протягом 1994–1999 рр. була спрямована на практичну реалізацію стратегічного зовнішньополітичного пріоритету – інтегрування до ЄС. У цей період почали закладатися підвалини євроінтеграційної політики України. Саме тоді розпочався процес формування договірно-правової бази співробітництва Україна – ЄС. Правовою основою відносин стала Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом. Зазначено, що партнерський діалог між сторонами набув подальшого розвитку у рамках щорічних засідань саміту Україна–ЄС.Проведений аналіз засвідчив, що польська преса приділяла чималу увагу налагодженню партнерських відносин між Україною та ЄС, даючи їм розгорнутий коментар.На основі аналізу публікацій польських провідних видань з'ясовано, що Україна – ЄС пройшли шлях від початкових політичних декларацій та надання технічної і фінансової допомоги ЄС до широкого спектра співробітництва.Для предметного дослідження процесу становлення і розвитку відносин між Україною і ЄС протягом 1994–1999 рр. за матеріалами провідних польських видань використовувався історико-описовий метод.Для визначення ролі польських періодичних видань у висвітленні змісту європейського вектора зовнішньої політики України використано такі загальнонаукові методи як системний, інформаційний, семіотичний. Системний метод у поєднанні з проблемно-хронологічним дозволив розглянути становлення та розвиток інтеграції України до європейських структур як цілісний діалектичний процес.

The role and influence increase of the right forces in Europe, their exit outside marginal support of electors forms the actual aim of the basic tendencies research of the citizens' trust level increase to such political parties in the European Union countries in relation to their influence on integration politics in a region. This analysis consistency was achieved by using the historical method for sources research, preconditions and general lines of the right forces of interwar period and their modern development. A comparative method allowed to define identical elements in understanding the concepts of "right-wing" and "right-wing populism", as well as assisted to disclosure distinctions between the right and left political parties of Europe.An accomplished analysis proved that during the last two decades, the right-wing got the considerable credit of trust of the key electorate who became a middle class on the whole, formed general slogans in relation to the denial of politics of European Union in direction of limitation of migration, fight against terrorism, distribution of quotas on the reception of refugees, interference with the internal affairs of the state that levels maintenance of originality of ethnoss and nations. Populism, euroscepticism and increase of representative office in European parliament, puts under a threat maintenance of integration politics that was predictable and clear for all participants of association and direct countries-partners. Ukraine in this case must work on making of new strategy of co-operating with Europe, taking into account new tendencies. ; Возрастание роли и влияния правых сил в Европе, их выход за пределы маргинальной поддержки избирателей делает актуальной целью исследования основных тенденций повышения уровня доверия граждан к таким политическим партиям в странах Европейского Союза относительно их влияния на интеграционную политику в регионе. Системности этому анализу способствовало использование исторического метода при исследовании источников, предпосылок и общих черт правых сил межвоенного периода и их современного развития. Сравнительный метод позволил определить тождественные элементы в понимании понятий «правые» и «правый популизм», а также способствовал выявлению различий между правыми и левыми политическими партиями Европы.Проведенный анализ показал, что в течение последних двух десятилетий, правые получили значительный кредит доверия своего ключевого электората, которым стал в целом средний класс, сформировали общие лозунги по отрицанию политики Европейского Союза в направлении ограничения миграции, борьбы с терроризмом, распределения квот на прием беженцев, вмешательство во внутренние дела государства, нивелируя сохранение самобытности этносов и наций. Популизм, евроскептицизм и увеличение представительства в Европарламенте, ставит под угрозу сохранение интеграционной политики, которая была предсказуемой и понятной для всех участников объединения и непосредственных стран-партнеров. Украина в данном случае должна работать над выработкой новой стратегии взаимодействия с Европой, учитывая новые тенденции. ; Зростання ролі та впливовості правих сил в Європі, їх вихід за межі маргінальної підтримки виборців робить актуальною метою дослідження основних тенденцій підвищення рівня довіри громадян до таких політичних партій в країнах Європейського Союзу щодо їх впливу на інтеграційну політику в регіоні. Системності даного аналізу сприяло використання історичного методу при дослідженні джерел, передумов та спільних рис правих сил міжвоєнного періоду та їх сучасного розвитку. Порівняльний метод дозволив визначити тотожні елементи в розумінні понять «праві» та «правий популізм», а також сприяв виявленню розрізнень між правими та лівими політичними партіями Європи.Здійснений аналіз довів, що протягом останніх двох десятиліть, праві отримали значний кредит довіри свого ключового електорату, яким став загалом середній клас, сформували загальні гасла щодо заперечення політики Європейського Союзу в напрямку обмеження міграції, боротьби з тероризмом, розподілу квот на прийом біженців, втручання у внутрішні справи держави, що нівелює збереження самобутності етносів та націй. Популізм, євроскептицизм та збільшення представництва у Європарламенті, ставить під загрозу збереження інтеграційної політики, яка була передбачуваною та зрозумілою для усіх учасників об'єднання і безпосередніх країн-партнерів. Україна в даному випадку має працювати над виробленням нової стратегії взаємодії з Європою, враховуючи нові тенденції.

The article is devoted to the overview of the main features of contemporary anti-Americanism with the special focus on its regional dimensions. This issue has theoretical and practical value: it is important for better understanding of the current developments in the sphere of international relations and world's attitudes towards American foreign policy. Comparatively to foreign researches – in Ukrainian political and historical studies anti-Americanism is not a popular issue.The research methodology within proposed article is mainly based on a comparative analysis. It is found that each country has its own specifics of the perception of the United States, which depends on history, relationship with the USA, traditions of political culture etc. There are also identified mutual features for the negative sentiments towards the USA in the different regions of the world. It is concluded that contemporary anti-Americanism can be qualified as a comprehensive (is interpreted by different scholars as ideology, philosophy, attitudes, tendency, outlook, etc.), a large-scale (covers all social levels, wide-spread due to mass-media), a universal (is present in rhetoric of right and left political forces), a global (can be found all over the globe, both among American allies as well as opponents), a wave-shaped (periods of rise and fall of the negative attitudes towards the USA are clearly determined by world public opinion polls), and a manipulative (is used by politicians and business to attract attention of the public, to explain fails in foreign or domestic policy, to mobilize voters, to advertize goods) phenomenon. ; Статья посвящена обзору основных особенностей современного антиамериканизма с особым акцентом на его региональных измерениях. Этот вопрос имеет теоретическую и практическую ценность, так как он важен для лучшего понимания современных событий в сфере международных отношений и американской внешней политики. По сравнению с зарубежными исследованиями – в украинских политических и исторических студиях антиамериканизм не является распространенным объектом внимания ученых.Методология исследования в рамках предлагаемой статьи в основном базируется на сравнительном анализе. Установлено, что каждая страна имеет свою специфику восприятия Соединенных Штатов, что зависит от истории, отношений с США, традиций политической культуры и тому подобное. Также были обнаружены общие черты, лежащие в основе негативного восприятия США в различных регионах мира. Был сделан вывод о том, что современный антиамериканизм можно квалифицировать как феномен, имеющий комплексный (интерпретируется различными учеными как идеология, философия, взгляды, тенденция, мировоззрение и т. д.), масштабный (охватывает все социальные уровни, распространяемый через СМИ), универсальный (присутствует в риторике правых и левых политических сил), глобальный (наблюдается по всему миру, как среди американских союзников, так и оппонентов), волнообразный (периоды роста и уменьшения негативных настроений в отношении США четко прослеживаются по опросам мирового общественного мнения) и манипулятивный (используются политиками и бизнесом, чтобы привлечь внимание общественности, объяснить провалы во внешней или внутренней политике, мобилизовать избирателей, рекламировать товары) характер. ; Стаття присвячена огляду основних особливостей сучасного антиамериканізму, акцентуючи увагу на його регіональних вимірах. Це питання має теоретичну та практичну цінність: воно важливо для кращого розуміння сучасних подій у сфері міжнародних відносин та світового ставлення до американської зовнішньої політики. Порівняно із зарубіжними дослідженнями – в українських політичних та історичних студіях антиамериканізм не є поширеним об'єктом уваги вчених.Методологія дослідження в рамках запропонованої статті в основному базується на порівняльному аналізі. Встановлено, що кожна країна має свою специфіку сприйняття Сполучених Штатів, що залежить від історії, відносин із США, традицій політичної культури тощо. Також були виявлені спільні риси, що лежать в основні негативного сприйняття США у різних регіонах світу. Було зроблено висновок про те, що сучасний антиамериканізм можна кваліфікувати як феномен, що має комплексний (інтерпретується різними вченими як ідеологія, філософія, погляди, тенденція, світогляд тощо), масштабний (охоплює всі соціальні рівні, поширений через ЗМІ), універсальний (присутній у риториці правих і лівих політичних сил), глобальний (можна знайти по всьому світу, як серед американських союзників, так і опонентів), хвилеподібний (періоди зростання та зменшення негативних настроїв щодо США чітко простежуються опитуваннями світової громадської думки) і маніпулятивний (використовуються політиками і бізнесом, аби привернути увагу громадськості, пояснити провали у зовнішній чи внутрішній політиці, мобілізувати виборців, рекламувати товари) характер.

The article is devoted to the problem of culinary diplomacy or "gastro-diplomacy", its role in world politics. In international practice, a new, innovative direction of culinary diplomacy or "gastro-diplomacy" becomes increasingly important every day. Culinary diplomacy, gastronomic promotion creates an important area of cultural diplomacy and requires that it be counted in cultural politics. As it is shown in the article, the world-famous historical processes that interact with civilizations and cultures, where national cuisine is a key aspect of mutual understanding and cooperation between states and peoples.The purpose of the paper is to consider and analyze the concept of "cultural diplomacy" or "gastro-diplomacy", its role in the cultural values of the state and the resolution of conflicts through national cuisine.To reveal methodological and methodical approaches to gastro-diplomatic relations and resolving conflicts by means of cooking and sociological-analytical analysis of cultural practices.Culinary diplomacy is a new direction in scientific studies in Ukraine, and it tries to use culinary practice to strengthen Ukrainian positions in world markets. It becomes interesting for various studies in the field of national-state, geopolitical and trade-economic interests.Analyzing today's gastro-diplomatic relations, we can say that they are the weapon of modern foreign policy on the one hand, and on the other, a peaceful instrument of softened influence in the relations of diplomacy. It is an innovative tool of cultural, diplomatic, social exchange between states. Culinary, we can name yet and public diplomacy to date is an innovative source, an instrument for social and cultural exchange. ; Статья посвящена проблеме кулинарной дипломатии или «gastrodiplomacy», ее роли в мировой политике. В международной практике с каждым днем все большее значение приобретает новое, инновационное направление кулинарной дипломатии или «gastrodiplomacy». Кулинарная дипломатия – гастрономическое продвижение, которое создает важное направление культурной дипломатии и требует, чтобы с ней считались в культурной политике. Как показано в статье, в всемирно известных исторических процессах, которые взаимодействуют между цивилизациями и культурами, национальная кухня является главным аспектом взаимопонимания и сотрудничества между государствами и народами.Цель статьи заключается в изучении и анализе понятия «культурная дипломатия» или «gastro-diplomacy», ее роль в культурных ценностях государства и решения конфликтов посредством национальной кухни.Раскрыть методологические и методические подходы к гастродипломатическим отношениям и разрешению конфликтов именно с помощью кулинарии и социологически-аналитическим анализом культурных практик.Кулинарная дипломатия является новым направлением научного исследования в Украине. Она пытается использовать кулинарную практику для усиления украинских позиций на мировых рынках, попадая в круг интересов для различных исследований в поле национально-государственных, геополитических и торгово-экономических интересов.Анализируя сегодняшние гастродипломатические отношения, можем сказать, что они являются оружием современной внешней политики с одной стороны, а с другой – мирным орудием смягченного влияния в отношениях дипломатии. Это инновационный инструмент культурного, дипломатического, социального обмена между государствами. Кулинарная, можем назвать еще и публичная дипломатия на сегодняшний день является инновационным источником, инструментом для социального и культурного обмена. ; Стаття присвячена проблемі кулінарної дипломатії або «gastrodiplomacy», її ролі в світовій політиці. У міжнародній практиці з кожним днем все більшого значення набуває новий, інноваційний напрям кулінарної дипломатії або "gastro-diplomacy". Кулінарна дипломатія, гастрономічна промоція створює важливий напрямок культурної дипломатії і вимагає, щоб з нею рахувалися в культурній політиці. Як показано в статті, що в всесвітньо відомимих історичних процесах, які взаємодіють між цивілізаціями і культурами, національна кухня є головним аспектом взаємопорозуміння та співпраці між державами та народами.Мета статті полягає в вивченні та аналізі поняття «культурна дипломатія» або «gastro-diplomacy», її роль в культурних цінностях держави та розв'язання конфліктів через національну кухню.Розкрити методологічні та методичні підходи до гастродипломатичних відносин і вирішення конфліктів саме за допомогою кулінарії та соціологічно-аналітичним аналізом культурних практик.Кулінарна дипломатія є новим напрямком наукових вивченнях і в Україні. Вона намагається використовувати кулінарну практику для посилення українських позицій на світових ринках, попадаючи в коло інтересів різних досліджень в полі національно-державних, геополітичних та торговельно-економічних інтересів.Аналізуючи сьогоднішні гастродипломатичні відносини, можемо сказати, що вони є зброєю сучасної зовнішньої політики з одного боку, а з іншого миролюбне знаряддя пом'якшеного впливу в стосунках дипломатії. Це інноваційний інструмент культурного, дипломатичного, соціального обміну між державами. Кулінарна, можемо назвати ще і публічна дипломатія на сьогоднішній день є інноваційним джерелом, інструментом для соціального та культурного обміну.

Purpose: the article contains critical analysis and scientific review of research in the field of mergers and takeovers in the world academic literature and identifies the key factors causing the probability of losing a business in terms of business security in modern conditions of economic relations transformation. The following tasks have solved in the article to achieve this goal: scientific review and classification of academic studies on the problem of hostile takeovers in the interdisciplinary aspect of economic security have performed; key endogenous and exogenous factors that determine the threat of seizing business and the mechanisms for its protection against hostile takeovers have identified; possibilities of applying international experience in protecting against hostile takeovers under Russian conditions have analyzed.Methods: the article uses a set of scientific methods for analyzing literary sources and statistical data, among which are: methods of induction and deduction, logical abstraction, causal, functional, system, historical and comparative analysis, etc.Results: authors have identified endogenous and exogenous factors that increase the likelihood of hostile takeover, and have analyzed the impact of legislation and regulations on the activity of mergers and acquisitions in Russia and the world. The scientific review carried out by the authors is positioned in the existing set of studies and sets the directions for future research in the field of the economic security of business that are necessary for understanding this phenomenon.Conclusions and Relevance: Russian and foreign studies in the field of mergers and acquisitions differ in the methods and form used to substantiate the findings and results of research. The problems of business security and protection against hostile takeovers have interdisciplinary nature, while the threats of hostile takeovers can be both external and internal. Improving the legal framework along with economic mechanisms will allow creating conditions for protecting the interests of investors, enhancing business activity and business efficiency. The measures used in world practice for protection against hostile takeovers are of limited use in Russia due to the relative youth of the phenomenon itself and the domestic capital market, as well as due to the specifics of Russian legislation. In this regard, it is necessary to continue further research in this sphere. ; Цель: Критический анализ и научный обзор исследований в области слияний и поглощений в мировой академической литературе и выявление ключевых факторов, обусловливающих вероятность потери собственности и контроля над бизнесом, с позиции обеспечения безопасности бизнеса в современных условиях трансформации экономических отношений. Для достижения поставленной цели в статье решены следующие задачи: выполнен научный обзор, систематизация и классификация академических исследований по проблеме враждебных поглощений в междисциплинарном аспекте обеспечения экономической безопасности; систематизированы ключевые эндогенные и экзогенные факторы, определяющие угрозы захвата бизнеса и механизмы его защиты от враждебных поглощений; оценены возможности применения мирового опыта защиты от враждебных поглощений в российских условиях.Методология проведения работы: Исследование опирается на совокупность научных методов анализа литературных источников и статистических данных, к числу которых можно отнести: методы индукции и дедукции, логической абстракции, каузальный, функциональный, системный, методы исторического и сравнительного анализа, и т.д.Результаты работы: Авторами были идентифицированы эндогенные и экзогенные факторы, которые увеличивают вероятность враждебного поглощения, и проведен анализ влияния законодательства и нормативных актов на активность слияний и поглощений в России и мире. Проблема обеспечения безопасности бизнеса, в том числе и с позиций защиты от враждебных поглощений, носит междисциплинарный характер, при этом угрозы враждебного поглощения могут иметь как внешний, так и внутренний характер. Выполненный авторами научный обзор позиционируется в существующей совокупности исследований и задает направления для будущих исследований в области экономической безопасности бизнеса, необходимые для понимания данного феномена.Выводы: Отечественные и иностранные исследования в области слияний и поглощений отличаются методами и формой обоснования выводов и результатов исследований. Совершенствование правового поля, наряду с экономическими механизмами, позволит создать условия для защиты интересов инвесторов, повышения деловой активности и эффективности ведения бизнеса. Применяемые в мировой практике меры защиты от враждебных поглощений имеют ограниченное применение в России в силу относительной молодости как самого явления, так и отечественного рынка капитала, а также в силу специфики российского законодательства. В этой связи необходимым представляется продолжение исследований в данной области.

The paper describes the cultural and historical context between 19th and 20th centuries which witnesses a rise of a particular "anarchic" tradition (we take the precaution to distinguish such a creative stance from the theoretical and/or polemical "anarchist" production). Our intention is to inscribe into this context Vassily Shukshin's novel "I came to set you free" and some of his short prose. Showing the importance of the anarchist movement for the political and cultural turmoil of this era, we stress the strong connection that in Western countries as well as in Russia linked the anarchist perception of world and/or society to that of the avant-garde. The Russian situation owes its specific nature, among other factors, to the representation of Stepan Razin who epitomizes the spirit of revolutionary anarchy for the modernist artists and writers. The poetry and prose od Velimir Khlebnikov, Vassily Kamensky, Alexander Shiryaevets in the 1910s–1920s, the novels of Alexey Chapygin (1927), Stepan Zlobin (1951), Vassily Shukshin (1971) constitute a filiation, the presence whereof throughout the Soviet period is in itself a problem to tackle for a literary historian. In the last part of the paper we present a brief analysis of the Shukshin texts; we conclude that not only the Razin's figure brings his prose close to the "anarchic" tradition; the same could be said of his favorite characters, "chudiki", extravagant searchers of freedom, as well as of such themes as fighting against the time (a frequent subject in the "anarchic" literature of Khlebnikov, Platonov etc.). ; Представлен культурно-исторический контекст, в котором развивалась особая традиция "анархической" художественной литературы (мы отличаем ее от теоретико-публицистической "анархистской" литературы); в данный контекст вписывается роман Василия Шукшина "Я пришел дать вам волю" и некоторые его рассказы. Обрисовывая роль анархизма как одного из важных факторов политического и культурного брожения на рубеже ХІХ и ХХ веков, подчеркивается, насколько сильно с анархистским восприятием мира и общества связан авангард, как на Западе, так и в России. Среди специфических черт российского контекста выделяется развитие культовой репрезентации Разина как воплощения духа революционной анархии. От поэзии и прозы Хлебникова, Василия Каменского, Александра Ширяевца (1910 – начало 1920 годов) до романов Алексея Чапыгина (1927), Степана Злобина (1951), Василия Шукшина (1971) протягивается линия, наличие которой в советских, а особенно сталинских условиях, представляет само собой интересную проблему для историка русской литературы. В заключительной части статьи дается беглый анализ романа и нескольких коротких текстов Шукшина с представленной выше точки зрения. Как оказывается, наряду с фигурой Разина, шукшинское творчество с "анархической литературой" сближают и герои-"чудики", защищающие свою личную свободу, и такие темы, как борьба против времени (тема Хлебникова, Платонова и др.). ; Наведено культурно-історичний контекст, в якому розвивалася особлива традиція "анархічної" художньої літератури (ми відрізняємо її від теоретико-публіцистичної "анархістської" літератури); в даний контекст вписується роман Василя Шукшина "Я прийшов дати вам волю" і деякі його оповідання. Описуючи роль анархізму як одного з важливих факторів політичного та культурного бродіння на рубежі ХІХ і ХХ століть, підкреслюється, наскільки сильно з анархістським сприйняттям світу і суспільства пов'язаний авангард, як на Заході, так і в Росії. Серед специфічних рис російського контексту виділяється розвиток культової репрезентації Разіна як втілення духу революційної анархії. Від поезії і прози Хлєбнікова, Василя Каменського, Олександра Ширяєвца (1910 – початок 1920 років) до романів Олексія Чапигіна (1927), Степана Злобіна (1951), Василя Шукшина (1971) простягається лінія, наявність якої в радянських, а особливо сталінських умовах, сама собою постає цікавою проблемою для історика російської літератури. У заключній частині статті дається побіжний аналіз роману і кількох коротких текстів Шукшина з представленої вище точки зору. Як виявляється, поряд із фігурою Разіна, шукшинську творчість з "анархічною літературою" зближують і герої-"чудики", які захищають свою особисту свободу, і такі теми, як боротьба проти часу (тема Хлєбнікова, Платонова та ін.).

The article highlights first the historical background: two long-term trends have most strongly influenced the development of the non-profit sector throughout its millennial history. Ап analysis of the French civil society nowadays is made on the basis of the System of national accounts concept using the most recent statistics on this sector ignored by the statistical system two decades ago. The number, size and hu­man resources of civil society organizations (CSOs) are analysed first, then their financial resources by public and private origin and their economic contribution and social impact . The final part of the research deals with recent1 trends and issues. The evolution of the French non-profit sector during the Millennium decade is outlined. Then focuses on the impact of the financial, economic and social crisis on the French third sector is highlighted. The sharing of educational, health and social services provision between the state, the local governments and the civil society obviously depends on functions that have been devolved to local governments as well as on the level of externalization or subcontracting which authorities consider to be relevant. Recourse to the non-profit sector makes it possible to reduce public employment, which is very high in France. Grass-roots associations provide local services adapted to the local population through voluntary work. That is the reason why the central and local governments and social security affords an almost total financing to the welfare CSOs and a partial financing to the others while the public sector regulates the CSOs and guarantees universal access to the services provided as well as the equal treatment of all users. The whole civil society sector associations and foundations is currently looking for its place in the public sphere, either in close partnership with public authorities or within the social and solidarity economy with the cooperatives and the mutual societies. Civil society organizations have demonstrated their ability to respond to the new needs of a more diverse population, and they have proved their resilience during less favourable times. ; В статье описаны две долгосрочные тенденции, оказавшие значительное влияние на развитие некоммерческих организаций (НКО) Франции на протяжении всей его тысячелетней истории. Анализируется современное состояние гражданского общества Франции с использованием методов системы национальных счетов и на основе последних статистических данных о НКО, которые еще два десятилетия назад не учитывались статистической системой. Исследуются численность, размер и человеческие ресурсы НКО, их финансовые ресурсы, а также их экономический вклад и воздействие на общество. Заключительная часть статьи посвящена описанию современных тенденций и проблем в этой сфере. Представлен анализ эволюции французского некоммерческого сектора в течение последнего десятилетия. Выявлено влияние финансового, экономического и социального кризиса на НКО Франции. Распределение предоставления образовательных, медицинских и социальных услуг домашним хозяйствам между государством, местными органами власти и гражданским обществом зависит от функций, которые были переданы местным органам власти, а также от уровня экстернализации или субподряда, которые власти считают актуальными. Привлечение некоммерческого сектора позволяет снизить уровень занятости в секторе государственного управления, который во Франции очень высок. Ассоциации, связанные с деятельностью общин, предоставляют свои услуги местному населению на общественных началах. По этой причине центральные и местные органы власти и органы социального обеспечения осуществляют почти полное финансирование социальных НКО и частичное финансирование других типов НКО, в то время как сектор государственного управления регулирует НКО и гарантирует всеобщий доступ к предоставляемым ими услугам, а также равный (справедливый) доступ к ним всех пользователей. Весь сектор гражданского общества ассоциации и фонды в настоящее время ищет свое место в общественной сфере: либо вступая в тесное партнерство с органами государственного управления, либо в рамках социальной и солидарной экономики, объединяясь с кооперативами и другими видами ассоциаций. Организации гражданского общества продемонстрировали свою способность реагировать на новые потребности различных слоев населения и доказали свою устойчивость в не столь благопри­ятные времена.

In Ukrainian scientific discourse politics' speeches are predominantly studied within political linguistic. Primarily scholars pay their attention at foreign politician speeches. Additionally, qualitative methods are usually used, and there is almost impossible to measure political processes' dynamics for large periods of time. In the paper 856 speeches of Ukrainian presidents (Yuschenko, Yanukovych, Poroshenko) are studied – all the speeches for the whole period of presidency. With the formal analysis oscillations of different parameters in the political texts, due to changes of political regimes is demonstrated.The main hypothesis of the study is the interrelation between more intense and diverse (in the terms of genres, formats of events, informational occasions, audiences, geography) communication and more democratic regime. The first part of the hypothesis was partly approved. Simple count of the quantity of the speeches shows, that low intensity of speeches was observed only during the first two years of Yanukovych presidency. The second part of the hypothesis was approved. Yuschenko's and Poroshenko's speechwriters used not only main genres of speeches (statements, appeals and etc), but subgenres as well. Additionally it is stressed, that in the Ukrainian scientific tradition genres of direct appeals aren't studied enough.The third and the fifth Ukrainian presidents' teams created more diverse and unique actions formats (29 and 39 respectively; 18 for Yanukovych). Information occasions were mostly connected with current affairs, whereas in the Yanukovysh case historical and calendar occasions prevailed (58,7% historic and calendar occasions for Yanukovych, 46,3% Yuschenko, 44,9% Poroshenko).As for audiences, there are three the most popular recipients for all the presidents (people, international institutions, and parliament). However, the difference is in the attention distribution and the bigger number of audiences mentions in democratic leaders' speeches. Geographic names mentions analysis shows different approaches towards international blocks (the Western countries and more democratic countries for the democratic leaders; the CIS countries and more authoritative countries for Yanukovych). ; В українському науковому дискурсі промови політиків більше вивчаються з точки зору політичної лінгвістики, до уваги беруться здебільшого тексти зарубіжних політиків. До того ж, для вивчення промов найчастіше застосовуються якісні методи, що унеможливлює відслідковувати динаміку політичних процесів за тривалі періоди часу.У статті на матеріалі 856 промов українських президентів: Ющенка, Януковича та Порошенка (за увесь період правління) із застосуванням формалізованого методу аналізу демонструється коливання параметрів політичних текстів залежно від зміни режиму.Висувається гіпотеза про більш інтенсивну та різноманітну (у жанровому плані, планах форматів, інформаційних приводів, аудиторій, географії) комунікацію, притаманну більш демократичним режимам Ющенка та Порошенка. Перша частина гіпотези про більш інтенсивну комунікацію (за простим кількісним підрахунком промов) за часів Януковича підтвердилася лише частково – за два перші роки правління. Друга частина гіпотези підтвердилася.За часів Ющенка та Порошенка використовувалися не лише основні жанри прямих звернень до аудиторії (промови, виступи, слова, звернення, заяви), але й більша кількість піджанрів. При цьому у статті зауважується, що основні жанри прямих звернень лишаються недостатньо вивченими у царині політичних наук.Для виголошення промов третім та п'ятим президентами України створювалося більше різноманітних та унікальних форматів заходів (усього 29 та 39 позицій відповідно; 18 позицій у Януковича). Також інформаційні приводи їхніх прямих звернень були більш пов'язані із поточними подіями, ніж із календарними та історичними подіями. У той час як промови Януковича були менш різноманітними за згаданими у них форматами та частіше були викликані календарними та історичними приводами (58,7% історичних та календарних у Януковича, 46,3% у Ющенка, 44,9% у Порошенка).Щодо аудиторій, можемо констатувати наявність однакових найбільш популярних аудиторій для усіх трьох політиків (народ, міжнародні інститути, парламент). Тим не менш, різниця відчувається у різному розподілі уваги до них та у більшій кількості згадок про аудиторії у демократичних лідерів. Географічні преференції дозволяють нам показувати різну спрямованість щодо міжнаціональних блоків (Західні країни для демократичних лідерів, країни СНД для Януковича), а також зафіксувати більшу увагу до регіонів у межах країни, ніж до зарубіжних країн, та до країн із авторитарними режимами відповідно у авторитарного лідера.