Suchergebnisse

The article raises the question of the relation of sociology to modern wars. Scientific knowledge in the modernist and postmodern era is actively exploited by states and governments to enhance the country's defense capability. The author comes to the conclusion that the turn of sociology has come. During the Second World War, the US government has attracted representatives of the social sciences to research in defense, including such well-known scholars as Paul Lazarsfeld, Elmo Roper, Louis Guttman, Renss Likert and others. The latest type of war, which the modern Russian-Ukrainian hybrid war fully complies with, requires a lot of specific social knowledge. It forms the theoretical foundation for non-military instruments of the hybrid war. Every such instrument should harm the enemy's society, destroy the social order and change the consciousness of the population. The maximum task is to achieve a victory before the first shot. The article examines four concepts that have been actively developed since the beginning of zero years by social researchers in the interests of the army and special services: 1) network theory, 2) the theory of controlled chaos, 3) cognitive warfare, 4) the concept of reflexive management. All of them have found practical application in operation «russian spring», which marked the beginning of the active phase of the war in 2014. The question of moral responsibility of social scientists both from the side of the aggressor country and the country that fights sovereignty and freedom is raised. ; В статье поднимается вопрос об отношении социологии к современным войнам. Научное знание в эпохи модерна и постмодерна активно эксплуатируется государствами, правительствами в целях усиления обороноспособности стран. Автор приходит к выводу, что наступает черед социологии. Во времена Второй мировой войны американское правительство привлекло представителей социальных наук к исследовательской деятельности в интересах обороны, в т.ч. известных ученых – Пауля Лазарсфельда, Элмо Роупера, Луиса Гуттмана, Ренсиса Лайкерта и др. Новейший тип войны, которому полностью соответствует современная российско-украинская война, требует специфичного социального знания, образующего теоретический фундамент невоенных инструментов гибридной войны. Каждый такой инструмент должен быть способным нанести вред социуму противника, разрушать социальный порядок и изменять сознание населения. Максимальное задание – достичь победы еще до первого выстрела. В статье рассмотрены четыре концепции, которые активно разрабатывались с начала нулевых годов российскими социальными исследователями в интересах армии и спецслужб: 1) сетевая теория, 2) теория управляемого хаоса, 3) когнитивная война, 4) концепция рефлексивного управления. Все они нашли свое применение в кампании «русская весна», с которой началась активная фаза войны в 2014 г. Ставится вопрос о моральной ответственности социальных ученых как со стороны страны-агрессора, так и страны, которая борется за свой суверенитет и свободу. ; У статті піднімається питання відношення соціології до сучасних воєн. Наукове знання в епоху модерну і постмодерну активно експлуатується державами, урядами в цілях посилення обороноздатності країн. Автор доходить висновку, що настала черга соціології. За часів Другої світової війни американський уряд залучив представників соціальних наук до дослідницької діяльності в інтересах оборони, серед яких такі відомі вчені, як Пауль Лазарсфельд, Елмо Роупер, Луіс Гуттман, Ренсіс Лайкерт та інші. Новітній тип війни, якому повністю відповідає сучасна російсько-українська гібридна війна, потребує специфічного соціального знання, що утворює теоретичний фундамент невійськових інструментів гібридної війни. Кожен такий інструмент має наносити шкоду соціуму супротивника, руйнувати соціальний порядок і змінювати свідомість населення. Максимальне завдання – досягти перемоги до першого пострілу. В статті розглянуто чотири концепції, які активно розроблялися з початку нульових років російськими соціальними дослідниками в інтересах армії та спецслужб: 1) мережева теорія, 2) теорія керованого хаосу, 3) когнітивна війна, 4) концепція рефлексивного управління. Усі вони знайшли практичне застосування в кампанії «руська весна», з якої починалася активна фаза війни у 2014 р. Ставиться питання щодо моральної відповідальності соціальних вчених як зі сторони країни-агресора, так і країни, що виборює суверенітет і свободу.

The article deals with regional aspects of state regulation of housing and communal services development. It is determined that housing and communal services is one of the main branches of the economy which directly affects the quality of human life. In conditions of decentralization housing and communal services are one of the most important components of the image of regional authorities. The quality of the provision of housing and communal services to the population and the creation of the necessary conditions for the development of this sphere depends on the activities of the state regional authorities. The author notes that the first step of financial improvement of the sphere of housing and communal services should be the development of an effective financial and economic model of communal enterprises which will be based on an economically justified system for determining tariffs and targeting social protection of the population, reducing irrational costs through economic motivation, ensuring the necessary level of payment for services by consumers, creating favorable conditions for attracting private sector and investments. It is substantiated that, when creating conditions for the development of housing and communal services in the regions, the key goal is to de-monopolize the maintenance of the housing stock and the formation of a competitive market for the provision of services. For the development of the competitive sector in the housing and communal services market, it is necessary to take certain measures. The solution of these tasks depends on the state regulation of housing and communal services development and the competence of regional and local authorities. ; В статье рассмотрены региональные аспекты государственного регулирования развития жилищно-коммунального хозяйства. Определено, что жилищно-коммунальное хозяйство является одной из основных звеньев хозяйствования, непосредственно влияет на качество жизни человека. В условиях децентрализации жилищно-коммунальное хозяйство (ЖКХ) является одной из важнейших составляющих имиджа региональных органов власти. То есть, от того, насколько органы государственной региональной власти регулируют политику в сфере ЖКХ, зависит качество предоставления жилищно-коммунальных услуг населению и создание необходимых условий для развития этой сферы. Автором отмечено, что первым шагом финансового оздоровления сферы ЖКХ должно стать разработка эффективной финансово-экономической модели коммунальных предприятий, базирующейся на экономически обоснованной системе определения тарифов и адресной социальной защите населения, снижении нерациональных расходов путем экономической мотивации, обеспечении необходимого уровня оплаты услуг потребителями, формировании благоприятных условий для привлечения частного сектора и инвестиций. Обосновано, что в процессе создания условий для развития ЖКХ регионов страны одной из основных целой должна стать демонополизация обслуживания жилого фонда и формирования конкурентного рынка предоставления услуг. С целью развития конкурентной сектора на рынке жилищно-коммунальных услуг должно быть осуществлено определенные меры. Решение указанных задач полностью зависит от государственного регулирования развития ЖКХ и компетентности региональных и местных органов власти. ; У статті розглянуті регіональні аспекти державного регулювання розвитку житлово-комунального господарства. Визначено, що житлово-комунальне господарство є однією з основних ланок господарювання, яке безпосередньо впливає на якість життя людини. В умовах децентралізації житлово-комунальне господарство (ЖКГ) є однією з найважливіших складових іміджу регіональних органів влади. Тобто, від того на скільки органи державної регіональної влади регулюють політику у сфері ЖКГ, залежить якість надання житлово-комунальних послуг населенню та створення необхідних умов для розвитку цієї сфери. Автором зазначено, що першим кроком фінансового оздоровлення сфери ЖКГ повинно стати розробка ефективної фінансово-економічної моделі комунальних підприємств, яка базуватиметься на економічно-обґрунтованій системі визначення тарифів та адресному соціальному захисті населення, зниженні нераціональних витрат шляхом економічної мотивації, забезпеченні необхідного рівня оплати послуг споживачами, формуванні сприятливих умов для залучення приватного сектору та інвестицій. Обґрунтовано, що в процесі створення умов для розвитку ЖКГ регіонів країни однією з основних цілій повинна стати демонополізація обслуговування житлового фонду та формування конкурентного ринку надання послуг. З метою розвитку конкурентного сектору на ринку житлово-комунальних послуг повинно бути здійснено певні заходи. Розв'язання вказаних завдань цілком залежить від державного регулювання розвитку ЖКГ та компетентності регіональних та місцевих органів влади.

For what purpose and for whom a diary is written? For a useless, desperate desire to catch the moment or the event before oblivion? Looking for future recognition? Is it a virtuous exercise, to train the hand in the long process of creation? In 1957, Piglia began to write his diaries; they compiled not only literary experiences but also those concerning friends, family, love, education and politics. So far, two volumes have been published, Años de formación and Los años felices. The initial question of these diaries concerns an identity in process -becoming a writer. The literary practice produces the subject who creates a name or better, two names which mirror each other, Piglia-Renzi. The first volume covers the period 1957-1967. It begins with the traumatic experience of inner exile –when the family must relocate from Adrogué to Mar del Plata because of author´s peronist father facing political persecution. Los años felices deals with years 1968-1975. Here, the figure of writer reaches maturity and establishes itself. The letter of the subject lays in the diary; this letter gives account of fundamental ghost/ spectres that are a literary translation of ways of living the drive. The diary acquires a foundational character as it appears as a condition of possibility for a future praxis. ; ¿Para qué y para quién se escribe un diario? ¿Por inútil, desesperado afán de atrapar el instante o el acontecimiento antes de que la frágil memoria lo olvide? ¿Con miras a una celebridad futura? ¿Acaso como ejercicio virtuoso, para ir afinando la mano en el largo proceso de la creación? En 1957, Piglia empieza a escribir sus diarios que recopilan no solo experiencias literarias sino también amistosas, familiares, amorosas, educativas y políticas. Hasta el momento, se han publicado dos volúmenes, Años de formación y Los años felices. La pregunta inicial es por una identidad en marcha, por un devenir escritor. La práctica literaria produce al sujeto que se hace un nombre o mejor, dos en espejo, Piglia-Renzi. El primer volumen abarca el período 1957-1967; comienza con la experiencia traumática del exilio interior –cuando la familia debe mudarse de Adrogué a Mar del Plata a causa de la persecución política hacia el padre peronista. Los años felices se ocupa del lapso que va de 1968 a 1975, aquí la figura de escritor madura y se consolida. En el diario está la letra del sujeto, aquello que da cuenta de fantasmas fundamentales que son traducción literaria de modos de vivir la pulsión. El diario adquiere carácter fundacional al mostrarse como condición de posibilidad de la praxis futura. ; Para quê e para quem se escreve um diario? Por inútil, desesperado afán de segurar o instante ou o acontecimento antes de que a fraca memória o esqueça? Com vista a uma celebridade futura? Talvez como exercício virtuoso, para ir aprimorando a mão no longo processo da criação? No ano de 1957, Piglia começa a escrever os seus diários, que recolhem não só experiências literárias, mas também amistosas, familiares, amorosas, educativas e políticas. Até aqui se lançaram dois volumes, Años de formación e Los años felices. A pregunta inicial tenta atingir uma identidade em processo, um devenir escritor. A prática literária produz o sujeito que se faz um nome; ou melhor, dois, em espelho: Piglia-Renzi. O primeiro volume abrange o período 1957-1967; começa com a experiência traumática do exílio interior –quando a família deve mudar-se de Adrogué para Mar del Plata por causa da perseguição política que sofreu o seu pai peronista–. Los años felices ocupa-se do tempo que va de 1968 a 1975; aqui, a figura de escritor madura e consolida-se. No diario está a letra desse sujeito, aquilo que refere a fantasmas fundamentais que são a tradução literária de maneiras de viver a pulsão. O diário adquire caráter fundacional ao se monstrar como condição de posibilidade da praxis futura.

Зроблена спроба проаналізувати ключові напрями використання інформаційних технологій у виховних практиках навчального закладу. Наведено основні функції соціальної комунікації: інформаційна; експресивна; прагматична. Використання інформаційних технологій повинно передбачати створення єдиного освітнього простору. Потрібна інтеграція інформаційних технологій і традиційних форм патріотичного виховання. ; Предпринята попытка проанализировать ключевые направления использования информационных технологий в образовательной практике учебного заведения. Представлены основные функции социальной коммуникации : информационная; экспрессивная; прагматичная. Использование информационных технологий должно предусматривать создание единого образовательного пространства. Необходима интеграция информационных технологий и традиционных форм патриотического воспитания. ; The article deals with modern information technologies in the educational practices of an educational institution. The questions of the theory and practice of using modern information technologies are described in scientific researches of recent years and developed in different ways: the preparing specialists in the system of higher education for the usage of computer information management of educational institution, the development of students' information culture in the process of studying informatics, the usage of information and communication technologies in the process of teaching other subjects. The essence of information and communication technologies integrates the semantics of the term "communication" and involves the process of communication, exchange of views, knowledge, feelings, patterns of behavior, as well as the joint activities of communication participants in the process which produces a common view of things, events and environment. Basic functions of social communication: information (information about objects, its properties, phenomena, actions and processes); expressive (defines the ability of social communication to transmit evaluative information about objects or phenomena); pragmatic (social communication is a means that prompts a person to act and act).It is specially noted that diversity of communication situations that are created in a virtual informational environment, gives each person the opportunity to realize and develop their personal qualities as a patriot citizen. These particular features of the usage of new information technologies are the most valuable in organizing the education of students who feel the need to take their own position in society, to realize themselves as members of a civil society, to understand themselves and their possibilities.It is shown that the usage of modern information technologies in the development of the information space of an educational institution allows to differentiate information flows in the program plan so that thematic unity of information is not violated, the functional purpose of information blocks was preserved, content of materials corresponded to the needs of a certain category of users.It is reported that in order to increase the efficiency of the activities of military patriotic education of students, it is proposed to use the content part of the unified electronic educational and teaching environment of the educational institution: hypertext and multimedia educational and methodical complexes, electronic textbooks, the usage of native and foreign information reference systems, electronic libraries, as well as information resources of the native electronic newspapers and magazines about patriotism; to create an information block in the structure of the only educational institution's information space, where the heroic and patriotic subjects and traditions of the Ukrainian people would be described.The author emphasizes that according to some scholars, the education of patriotism and the usage of information technology, should have: the creation of the only educational space; formation of social and cultural environment in the educational process; introduction of the regional component in the educational process; the complex usage of various types of educational and extra-curricular work for the implementation of patriotic education; regular monitoring with the aim of studying the effectiveness of work on patriotic education; development of students' creative abilities.It is analyzed that there is a tendency towards the gradual change of traditional forms in favor of information technologies in the developed countries of the world in the field of patriotic education, especially, the gaming computer industry. For patriotic education, it is necessary to carry out an information exchange between the subjects of the only information environment of educational institutions through the usage of information technology. In modern conditions of the formation of an information society, there is a need for the integration of information technologies and traditional forms of work on patriotic education for its most effective usage.

Topic. The article presents the results of actuarial analysis of the newest and most controversial component of the Russian system of compulsory pension insurance — accrual one. The prospect of its further development is estimated. The effectiveness of this method of pension provision is assessed by the author from the point of view the role and degree of performance of the institutional functions of the state pension system (i.e., ensuring a decent level of material security of pensioners), and the possibility of achieving the targets formulated in 2012 in the government's Strategy for the long-term development of the pension system of the Russian Federation.Purpose. Development of economically reasoned justification of real financial relations between participants of the insurance pension system within the framework of individual-accrual models of pension provision.Methodology. The main methodological feature and originality of this study is a multi-factor analysis, using methods of comparative analysis and actuarial forecasting of the whole set of conditions for the formation and implementation by insured persons of their pension rights in the individual-accrual model (both external to the pension system and internal as well), not carried out in other studies on this problem.Results.The article presents the results of economicstudies of the national practice of formation and implementation of pension rights of workers in the framework of the individual-accrual pension insurance program. Those results can be used in substantiating the directions of reforming the accrual methods of pension provision:The degree of direct dependence of the pension system efficiency on external macroeconomic and demographic factors is proved.We formulated criteria for evaluating the effectiveness of the accrual component of the pension system.It is given the characteristic and the main tasks of the accrual component of the compulsory pension insurance system.There are proposed measures to improve the functioning of the accrual component in the existing Russian reality and in the long term.Conclusions. The accrual method of formation and realization of pension rights in specific long-term socioeconomic conditions does not allow the main categories of insured persons to form the level of pensions provided in the solidarity system, and also sharply increases the budgetary risks not only of the Russian Pension Fund (PFR), but also of the Federal budget. ; В статье представлены результаты актуарного анализа состояния самого нового и наиболее спорного компонента российской системы обязательного пенсионного страхования — накопительного. Оценивается перспектива его дальнейшего развития. Эффективность данного способа пенсионного обеспечения оценивается автором по роли и степени выполнения институциональных функций государственной пенсионной системы (обеспечения достойного уровня материального благосостояния пенсионеров) и достижения ориентиров, заданных правительственной Стратегией долгосрочного развития пенсионной системы Российской Федерации2012 г.Цель статьи — выработка экономически аргументированного обоснования реальных финансовых отношений между участниками страховой пенсионной системы в рамках индивидуально-накопительных моделей пенсионного обеспечения.Главной методологической особенностью и оригинальностью данного исследования является многофакторный анализ с использованием методов сравнительного анализа и актуарного прогнозирования, всего комплекса условий формирования и реализации застрахованными лицами своих пенсионных прав в индивидуально-накопительной модели (как внешних по отношению к пенсионной системе, так и внутрисистемных), не проводившийся в других исследованиях, посвященных данной проблеме.В статье представлены результаты профессионально-экономических исследований отечественной практики формирования и реализации пенсионных прав работников в рамках индивидуально-накопительной программы пенсионного страхования, которые могут быть использованы при обосновании направлений реформирования накопительных способов пенсионного обеспечения:доказана степень непосредственной зависимости эффективности пенсионной системы от внешних макроэкономических и демографических факторов;выработаны критерии оценки эффективности накопительного компонента пенсионной системы;дана характеристика и сформулированы основные задачи накопительного компонента системы обязательного пенсионного страхования;предложены меры по совершенствованию порядка функционирования накопительного компонента в существующих российских реалиях и в долгосрочной перспективе.В результате исследования сделан вывод о том, что накопительный способ формирования и реализации пенсионных прав в конкретных долгосрочных социально-экономических условиях не позволяет основным категориям застрахованных лиц сформировать уровень пенсий, обеспечиваемый в солидарной системе, а также он резко увеличивает бюджетные риски не только ПФР, но и федерального бюджета.

The article is written on the basis of the library and archive collections of Ukrainian emigration inRome, worked out by the author during the research internship inItaly. For the first time, the little-known page of Ukrainian-Italian relations is covered from the perspective of the rise, organization of work and the results of the activities of the Ukrainian Press Bureau of the UPR Diplomatic Mission inRomein 1919–1920.As it is known, from the beginning of the formation of the Ukrainian People's Republic, diplomatic missions from Kyiv were sent to several influential countries ofWestern Europe. Their main task was to widely inform the leaders of the Entente countries regarding the situation inUkraineand s the recognition of the Ukrainian People's Republic as a sovereign independent stateseek from these countries. In terms of resolving the Russian-Ukrainian problem, this government adhered to the pro-Russian position at that time.Given that the Italian government did not recognizeUkraineas an independent state, the UPR diplomatic mission had no official status and in fact worked inRomeunder semi-legal conditions. The mission was headed by the son of the famous Ukrainian historian Dmytro Antonovych.The characteristics of staff members of the mission such as Vsevolod Shebedev, Taisiia Lypovetska-Balmen, Ivan Grinenko, Antonio Peskalotzi, typists-machinists, Italians of origin, Sandrini and Bettanuri are represented.The press activity of the mission and, in particular, the head of the press office Yevhen Onatsky, are analyzed in detail. The editorial policy of the "Bulletin of the Ukrainian Press Bureau inRome" and the Italian weekly "La Vocedel Ucraina" was analyzed.The conclusions highlight the main results of the press and publishing activities of this bureau. And they were the following:- issue of the "Bulletins of the Ukrainian Press Bureau in Rome" (an information publication published twice or three times a week in Italian in a volume of two to four pages, an edition from 100 to 300 copies; 56 numbers of this edition were saved) by cyclotyle method;- issue of the analytical periodical "Voice of Ukraine" (according to the plan, the weekly in Italian, 50 numbers appeared in the world);- preparation of publications for the Italian press by the bureau staff;- conducting lectures on Ukrainian studies for the Italian public;- publication and distribution of brochures on socio-political subjects and books of classics of Ukrainian literature translated into Italian. ; Стаття написана на основі опрацьованих автором бібліотечних та архівних колекцій української еміграції в Римі під час наукового стажування в Італії. Уперше висвітлюється маловідома сторінка українсько-італійських відносин під кутом зору постання, організації праці та результатів діяльності Українського пресового бюро Дипломатичної місії УНР у Римі 1919–1920 років.Як відомо, від початків утворення Української Народної Республіки дипломатичні представництва з Києва були вислані до кількох впливових країн Західної Європи. Їхнім головним завданням було широко інформувати керівників країн Антанти щодо ситуації в Україні та домагатися від цих країн визнання Української Народної Республіки як суверенної незалежної держави. У питаннях розв'язання російсько-української проблеми цей уряд дотримувався на той час проросійської позиції.З огляду на те, що уряд Італії не визнав Україну як самостійну державу, дипломатична місія УНР не мала офіційного статусу і фактично працювала в Римі в напівлегальних умовах. Місію очолював син відомого українського історика Дмитро Антонович.Подаються характеристики штатних працівників місії — Всеволода Шебедєва, Таїсії Липовецької-Бальмен, Івана Гриненка, Антоніо Пескалоцці, друкарів-машиністів, італійців за походженням, Сандріні та Беттанірі. Детально аналізується пресова діяльність місії і зокрема керівника прес-бюро Євгена Онацького. Проаналізована редакційна політика «Бюлетеню Українського пресового бюро в Римі» та тижневика італійського мовою «La Voce del' Ucraina».У висновках наголошується на найголовніших результатах пресової та видавничої діяльності цього бюро. А вони були такі:- випуск циклостильовим способом «Бюлетені Українського пресового бюро в Римі» (інформаційне видання, що виходив двічі-тричі на тиждень італійською мовою обсягом від двох до чотирьох сторінок, накладом від 100 до 300 примірників; збережено 56 чисел цього видання);- випуск аналітичного періодичного видання «Голос України» (за задумом, тижневик італійською мовою, вийшло у світ 50 чисел);- підготовка працівниками бюро публікацій для італійської преси;- проведення для італійського громадськості лекцій на українознавчі теми;- видання й поширення в перекладених італійською мовою брошур на суспільно-політичну тематику та книг класиків української літератури.

Introduction. Interim results of a full log export ban have evidenced the benefits of such a solution for the national economy and the environment. However, despite obvious achievements, the situation in the wood industry on the whole remains disadvantageous, in particular due to the massive smuggling of the unprocessed wood disguised as fuel wood. Aim and tasks. This article is intended to identify and substantiate legal and regulatory measures of the governmental policy aimed at the intensification of log export ban effects in Ukraine, as well as to give a forecast of macroeconomic effects of the realization of such measures in the mid-term run. Research results. The inadequate institutional environment and the high level of corruption in the public sector form a favorable environment for massive smuggling of wood raw materials subject to a moratorium. Nevertheless, author strongly disagrees with conclusions that a log export ban, as a fragmented tool, totally failed in performing its mission, namely to stop the uncontrolled logging and forest export from Ukraine. One should remember the trade being a two-way process, the responsibility for smuggling should be also assumed by the destination countries which import unaccounted wood originated from Ukraine. It is necessary to urgently strengthen the effect of a log export ban through closing loopholes which are used to export unprocessed wood under the guise of the another associated commodity groups. Conclusions. Vision on regulatory measures system, which is called to strengthen the effect of the log export ban, embraces: a) criminal responsibility for avoiding or deceiving customs control when bringing banned unprocessed wood across the border of Ukraine; b) fuelwood export ban for an eight-year period; c) limitation of unprocessed wood volumes for domestic consumption at the level of 25 million cubic meter a year. In the long-term perspective, to establish an effective and self-sufficient forest industry in Ukraine, it is necessary to strengthen ban on the export of unprocessed and fuelwood through a number of systematic measures: a) creation of the Ukrainian Export and Credit Agency; b) introduction of the "reasonable import substitution" policy; c) free connection to utilities for the companies; d) introduction of industrial parks with investment incentives for new manufacturing. ; Проблема. Проміжні результати дії повної заборони на вивіз лісу засвідчили очевидні переваги такого рішення для національної економіки та навколишнього середовища. Однак попри наявні здобутки ситуація в лісопромисловому секторі залишається в цілому несприятливою, зокрема через масштабну контрабанду необроблених лісоматеріалів під виглядом паливної деревини. Мета та завдання. Стаття має на меті ідентифікувати й обґрунтувати нормативно-правові та регуляторні заходи державної політики щодо посилення дії мораторію на експорт з України необроблених лісоматеріалів, а також надати прогнозну оцінку макроекономічних ефектів від реалізації відповідних заходів у середньостроковій перспективі. Результати. Недосконале інституційне середовище та високий рівень корупції в митних органах формують сприятливе середовище для масштабної контрабанди лісової сировини, яка підпадає під дію мораторію. Незважаючи на це, засадничо хибними, на думку автора, є висновки щодо неефективності мораторію на експорт необроблених лісоматеріалів як фрагментарного інструменту, який нездатний зупинити неконтрольовану вирубку і вивіз з України лісу. Важливо пам'ятати, що торгівля завжди є двостороннім процесом, тому відповідальність за контрабанду розділяють і ті країни, які імпортують необліковану деревину українського походження. Висновки. Заходи системи регуляторних, нормативно-правових заходів з посилення дії мораторію охоплюють: введення кримінальної відповідальності за переміщення через митний кордон України лісоматеріалів необроблених, заборонених до вивозу за межі митної території України; заборону на вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту деревини паливної строком на вісім років; обмеження обсягу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених на рівні 25 млн. м3 на рік. У довгостроковій перспективі для становлення в Україні ефективного і самодостатнього лісопромислового комплексу необхідно посилити мораторій на експорт лісоматеріалів необроблених та деревини паливної рядом системних заходів: створення Експортно-кредитного агентства; запровадження політики «розумного імпортозаміщення»; забезпечення безкоштовного приєднання підприємств до інженерних мереж; відкриття індустріальних парків з наданням їх резидентам пільгових умов виробничої й інвестиційної діяльності.

The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики.

Мета дослідження. Розкрили характерні особливості волонтерського руху; його роль в зміцненні громадянського суспільства; позначити суспільну необхідність в діяльності волонтерських організацій, як ефективне знаряддя впливу на владу; окреслити необхідність вжиття заходів в їх підтримці на державному рівні. Наукова новизна. Вперше проведений комплексний підхід до вивчення способів співіснування і співпраці волонтерських організацій з державними інститутами. Методи. Автор вивчає діяльність волонтерських організацій в Україні і в європейських країнах, використовуючи історичні та порівняльні підходи до розуміння сучасної історії. Висновки. Виходячи з існуючої практики, необхідно розробити нормативне забезпечення волонтерської діяльності у всіх сферах громадянського суспільства, яке буде величезною підмогою для розвитку країни в цілому. ; The goal of the research. The article is an in depth study of the major concerns of the volunteer movement under current conditions and its role in consolidation of civil society. The increase in activities of the volunteer movement in Ukraine took place in 2014 in relation to the events in Maidan and military conflict in Donbas. Volunteer help resulted from the pressing need to save people's lives, support the soldiers of Ukrainian army and assist the internally displaced persons from the conflict zone. Mobilization of resources by engaging civil society of Ukraine was carried out through volunteering. The author of the article provides insight into traditions of volunteering, mutual aid and civil activity in European countries. She defines the focus areas of the volunteers and emphasizes the need to assume a comprehensive set of measures regarding their support by state institutions. Scientific novelty. Peculiar features and axes of activities of volunteering in modern Ukraine are covered for the first time in Ukrainian historiography. It is substantiated that prompt self-organization of concerned citizens under difficult circumstances provided a powerful impetus for the new volunteering: protection of the rights and freedoms of citizens and preservation of a sovereign independent state. Conclusions. Activity of volunteer organizations under com-plicated social and political conditions is by far more efficient as opposed to that of state institutions burdened with time-consuming bureaucracy. The mass media and the latest information technologies helped to quickly bring volunteer programs and projects to the level of their practical implementation. Volunteers form the core of civil society as events in recent years have shown. However, the ultimate result is lost without clear organization of cooperation between public and power structures. Thus, the above-mentioned points out the necessity of developing standard provision of volunteer services in all spheres of civil society, meeting the requirements of time, while promotion of volunteer movement will contribute to the wider engagement of people in charity activities and become an impetus for social advancement and national development. ; Le but de l'étude. Pour révéler les caractéristiques du mouvement bénévole son rôle dans le renforcement de la société civile; identifier le besoin social des organisations bénévoles comme un outil efficace pour influencer le pouvoir; souligner la nécessité de prendre des mesures pour les maintenir au niveau de l'État. Nouveauté scientifique. Pour la première fois, une approche globale de l'étude des modes de coexistence et de coopération des organisations de volontaires avec les institutions étatiques a été réalisée. Méthodes L'auteur étudie les activités des organisations de volontaires en Ukraine et dans les pays européens, en utilisant des approches historiques et comparatives pour comprendre l'histoire moderne. Conclusions Sur la base des pratiques existantes, il est nécessaire de développer un soutien normatif pour l'activité bénévole dans toutes les sphères de la société civile, ce qui sera d'une grande aide pour le développement du pays dans son ensemble. ; Цель исследования. Расскрыть характерные особенности волонтерского движения; его роль в укреплении гражданского общества; обозначить общественную необходимость в деятельности волонтерских организаций, как еффективного инструмента влияния на власть; очертить необходимость принятия мер в их поддержании на государственном уровне. Научная новизна. Впервые произведен комплексный подход к изучению способов сосуществования и сотрудничества волонтерских организаций с государственными институтами. Методы. Автор изучает деятельность волонтерских организаций в Украине и в европейских странах, используя исторические и сравнительные подходы к пониманию современной истории. Выводы. Исходя из существующей практики, необходимо разработать нормативное обеспечение волонтерской деятельности во всех сферах гражданского общества, которое будет огромным подспорьем для развития страны в целом.

Стаття присвячена аналізу актуальних проблем ґендерної політики у Збройних Силах України. Проаналізовано рівність прав жінок та чоловіків при виконанні обов'язків військової служби. Доведено, що на даний час ґендерна політика у Збройних Силах України неповністю відображає загальносвітові тенденції у сфері ген- дерних відносин. ; Статья посвящена анализу актуальных проблем гендерной политики в Вооруженных Силах Украины. Проанализировано равенство прав женщин и мужчин при выполнении обязанностей военной службы. Доказано, что в данное время гендерная политика в Вооруженных Силах Украины не полностью отображает общемировые тенденции в сфере гендерных отношений. ; Problem setting. The immediacy of the problem of gender politics in the Armed Forces of Ukraine is caused by the following: general tendency of uptick in problems of gender politics in modern day society; increasing number of female soldiers and female workers in the Armed Forces of Ukraine; increasing number of military occupational specialties and positions which female soldiers are appointed on; dominance of obsolete stereotypes on place and role of women in the army; need for determination of essence and content of gender politics in the Armed Forces of Ukraine, priority directions of its implementation.Recent research and publications analysis. Works by N. Vavilova, N. Dubchak, O. Dy- achenko, N. Klimenko, V. Krotikova, V. Malyugy, O. Oleinik, V. Topalskogo highlight main theoretical and methodological research approaches to a problem of gender politics of the Armed Forces of Ukraine.Paying tribute to the conducted researches, it is necessary to state insufficient develop- ment of certain topical problems of gender politics of the Armed Forces of Ukraine in modern day society.Paper objective. Based on the aforesaid, the purpose of the article is social and philo- sophic reflection of implementation of gender politics in the Armed Forces of Ukraine, determination of actual topical issues of gender politics of the Armed Forces of Ukraine.Paper main body. The author highlights few topical issues in implementation of gender politics in the Armed Forces of Ukraine in present-day conditions.The first problem is a problem of equality of men and women while on active service: limitations of positions which female soldiers can be appointed on; limitation of a woman's right for military education majoring in certain specialties; differences in age restrictions when concluding a military service contract and age limits to be on military service; dif- ferences in military service between men and women depending on the number of children. The second problem is a problem of violating a principle of gender equity of male and female soldiers with respect to kinds of responsibility and a way of enduring the punish- ment for violating a certain military career structure: such kind of criminal penalty as custody in a penal battalion (it can be found in 13 sanctions and 36 regulations) is not enforced towards female solders; military confinement is not enforced towards female solders; female soldiers are not held liable for 9 kinds of military administrative violations. The third problem is a problem of violating a principle of gender equity of male and female soldiers with respect to performance of military duties: daily duty (female soldiers are not appointed for daily duties or they can be appointed to certain types of daily duty) and business trips (female soldiers who have children under 14 years old can be assignedto a business trip only upon their consent)Conclusions of the research. Therefore, the Armed Forces of Ukraine are in need of effective and coherent gender politics which could correspond to modern global trends and promote to maximum personal self-fulfillment of both men and women for strengthen- ing the defence capability of the country, military battle readiness and operational effec- tiveness of the Ukrainian army. Gender politics in the Armed Forces of Ukraine must ensure equal rights, equal obligations, equal responsibilities of male and female soldiers.

PurposeThe majority of states and school systems within the USA have implemented the Common Core State Standards, but with this implementation and focus on language arts and mathematics, many believe that social studies education has lagged. The purpose of this paper is to investigate preservice teachers' social studies self-efficacy, experiences, and beliefs. Participants were preservice teachers in a required education course. During this course, preservice teachers were required to complete a 20-hour practicum within a school. Participants completed a teacher social studies self-efficacy scale, as well as a reflection questionnaire and course discussions. Results showed that preservice teachers reported that they did not have social studies experiences within the practicum. Implications of this study support preservice teachers having additional social studies education and C3 Framework mastery experiences.Design/methodology/approachWith regard to the teacher's sense of efficacy scale, descriptive statistics (means, standard deviations) were calculated. Following qualitative tradition (Glaser and Strauss, 1967; Miles and Huberman, 1994), the author used a constant comparative method to code the reflection questionnaire and group discussions. This included calculating answers and coding themes across the sources. These data gleaned insight into the participants' experiences within the course and practicum regarding the domain of social studies education.FindingsTo answer research question 1, means and standard deviations were calculated. Using the social studies teacher's sense of efficacy scale, participants reportedM=6.4, SD=1.25. Research question 2 concerned whether or not participants were given a mastery experience (practicum/tutoring) in social studies. Moreover, if they were not given such an experience, in what domain did they work? Results indicated that a few participants (19 percent) stated that they had an opportunity to tutor in social studies. Most reported that the majority of their tutoring is in reading (58 percent) or mathematics (24 percent).Research limitations/implicationsThe findings from this study inform social studies research as it focuses on teacher social studies self-efficacy and mastery experiences within a practicum. First, preservice teachers in this study had relatively low self-efficacy beliefs in the domain of social studies. Second, the participants had very few mastery experiences in social studies. Finally, preservice teachers seem to feel that they will enjoy teaching social studies, and they did learn social studies within their schools.Practical implicationsTeacher educators are constrained in the time that they have to impart knowledge, pedagogy, and efficacy beliefs on preservice teachers. While evolving legislative mandates are at the forefront of many aspects of teaching, a teacher's belief in his or her ability to teach may be what leads to perseverance in the classroom. Experiences within social studies classrooms and a use of the C3 Framework will help to highlight teachers' and students' growth within the domain of social studies. This study highlights the need for more mastery experiences in social studies as a way of strengthening new teachers' content knowledge.Social implicationsThe future of social studies education within the classroom seems to be a dire situation. The consequence of the marginalization of social studies within the classroom is twofold. First, students to do have direct social studies instruction. Second, preservice teachers do not have an opportunity to observe or teach within this domain. As stated earlier, legislation is guiding classroom instruction. However, if teachers and schools are informed, social studies education does not have to disappear from student's classroom time. School systems and teachers who have not yet done so should begin to consider using the C3 Framework.Originality/valueThe need to understand preservice teachers' social studies self-efficacy beliefs is of importance given the constraints that they will most likely be facing once they enter the classroom. In other words, if preservice teachers are expected to teach children social studies, teacher educators should understand their learning of and beliefs about teaching in this domain. This study focused on preservice teachers' self-efficacy and social studies beliefs. This study highlights the need for more mastery experiences in social studies as a way of strengthening new teachers' content knowledge. Today, there are limitations wherein preservice teachers do not have many experiences with social studies. Future approaches should focus on offering more mastery experiences to preservice teachers.

We described physical activity measures and hourly patterns in patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD) after stratification for generic and COPD-specific characteristics and, based on multiple physical activity measures, we identified clusters of patients. In total, 1001 patients with COPD (65% men; age, 67 years; forced expiratory volume in the first second [FEV1], 49% predicted) were studied cross-sectionally. Demographics, anthropometrics, lung function and clinical data were assessed. Daily physical activity measures and hourly patterns were analysed based on data from a multisensor armband. Principal component analysis (PCA) and cluster analysis were applied to physical activity measures to identify clusters. Age, body mass index (BMI), dyspnoea grade and ADO index (including age, dyspnoea and airflow obstruction) were associated with physical activity measures and hourly patterns. Five clusters were identified based on three PCA components, which accounted for 60% of variance of the data. Importantly, couch potatoes (i.e. the most inactive cluster) were characterised by higher BMI, lower FEV1, worse dyspnoea and higher ADO index compared to other clusters (p < 0.05 for all). Daily physical activity measures and hourly patterns are heterogeneous in COPD. Clusters of patients were identified solely based on physical activity data. These findings may be useful to develop interventions aiming to promote physical activity in COPD. ; The author(s) disclosed receipt of the following financial support for the research, authorship, and/or publication of this article: RM is supported by the National Council of Scientific and Technological Development (CNPq), Brazil (246704/2012-8). DB holds a Canada Research Chair, Canada. SSCK was funded by the Medical Research Council, UK. WD-CM was funded by the Medical Research Council, UK, and the National Institute for Health Research, UK. MSP was supported by an unrestricted research grant from Astra Zeneca. KCF is supported by the Coordination for the Improvement of Higher Education Personnel (CAPES), Brazil. SZ, DM, SD and JDL were supported by the following foundations: 'Gottfried und Julia Bangerter-Rhyner-Stiftung', 'Freiwillige Akademische Gesellschaft Basel' and 'Forschungsfonds der Universitat Basel', Switzerland. DS was supported by GSK and by the Medical Research Council, UK (G0701628). FP is supported by CNPq, Brazil. PRE was supported by an NHMRC Research Fellowship, Australia (1042341). MIP's contribution to this manuscript was funded by the NIHR Respiratory Biomedical Research Unit at the Royal Brompton and Harefield NHS Foundation Trust and Imperial College, UK. EFMW was supported by Point-One funding from AgentschapNL, Dutch Ministry of Economic affairs, the Netherlands. AWV was supported by 'Stichting de Weijerhorst' and Point-One funding from AgentschapNL, Dutch Ministry of Economic affairs, Netherlands. MAS was supported by Point-One funding from AgentschapNL, Dutch Ministry of Economic affairs, the Netherlands. Part of the data was sponsored by GlaxoSmithKline (data from the ECLIPSE cohort sub-study). Data from Ireland was supported by Beaumont Foundation, Ireland and SwordMedical Ltd, Ireland. The Australian sites were supported by a National Health and Medical Research Grant, Australia (grant no.: 570814). Part of the data collection in the UK (data from Leicester) was supported by the National Institute for Health Research (NIHR) Leicestershire, Northamptonshire and Rutland Collaboration for Leadership in Applied Health Research and Care and took place at University Hospitals of Leicester NHS Trust, UK, and by the NIHR Leicester Respiratory Biomedical Research Unit, UK. Data from the PAC-COPD study was funded by grants from the following Spanish institutions: Fondo de Investigacion Sanitaria, Ministry of Health (FIS PI020541); Agencia d'Avaluacio de Tecnologia i Recerca Mediques, Catalonia Government (AATRM 035/20/02); Spanish Society of Pneumology and Thoracic Surgery (SEPAR 2002/137); Catalan Foundation of Pneumology (FUCAP 2003 Beca Maria Rava); Red RESPIRA (RTIC C03/11); Red RCESP (RTIC C03/09), Fondo de Investigacion Sanitaria (PI052486); Fondo de Investigacion Sanitaria (PI052302); Fundacio La Marato de TV3 (No. 041110); and DURSI (2005SGR00392); and by unrestricted educational grants from Novartis Farmaceutica and AstraZeneca Farmaceutica.

UID/EAT/00472/2013 ; Amidst the political-motivated movement of "national consciousness" which arose in the fin-de-siècle – profusely fostered since the celebrations, in 1880, of the third century of the death of Camões, the author of the epic poem Lusíadas, and deeply nurtured by the social upsurge against England, which forced the Portuguese Crown, through an ultimatum, in 1890, to discard its pretensions on the African Collonies – the quest to ascertain a "Portuguese music" arose within composers, musicians and critics of Lisbon's musical milieu. Just after the upgrowth of symphonic concerts within Lisbon's musical venues, which struggled to impose over a long-termed preference for opera, the attempts for a "Portuguese music", offered by Lisbon's composers, was coincidently offered among those artistic genres. In spite of the idiossincrasies of opera and instrumental music, the notions shared by several critics were, mutatis mutandis, much the same and was taken accordingly to the most renowned trends and examples of European "nationalistic schools", which was by that time included on Lisbon's concert programming. Focusing on Alfredo Keil's Dona Branca, Greenfield de Melo (1893) noted that a national opera should grasp not only a Portuguese libretto, wrote by a indigenous authour on national themes, but the Portuguese music, specifically, the popular songs (i.e., folk songs, distinct from the "popularized" themes) – which was recollected since the second quarter of the century – that retained the most "pure" and authentic aspects of "Portuguese music". Júlio Neuparth also ascertained that the resource to (that "invented") "tradition" was, due to the "purity" of that ancient and nearly untouched musical legacy, the most promissing method to achieve the "essence" of a Portuguese "nationalistic" compositional school. In what concerns instrumental music, it was indeed Neuparth which credited the successful attemps of a foreign composer, Victor Hussla: although the previous use of folk songs among opera and instrumental music by Portuguese composers, it was the notorious symphonic treatment of those musical materials, whitdrawn from Album de Músicas nacionais portuguesas collected by João António Ribas c. 1857, which made Hussla's Rhapsodies, op. 9 as a seminal work of "Portuguese music". It is fair to argue that Neuparth was stating as well, with that specific legitimation, the need to reformulate the far outdated pedagogical methods of the Portuguese institutions. On the following years, Sousa Morais, Filipe da Silva, Júlio Neuparth, António da Costa Ferreira, Ernesto Maia and others chose specific paratactic genres, such as the rhapsodie and paraphrase, to display their symphonic treatment of Portuguese "popular songs"; however, their works never achieved the recognition granted to Hussla's op. 9: while Hussla's Rhapsodies are currently accounted for on recent academic studies, the works by his followers – most of them constituted a common corpus exhibited by windbands during the tweentieth-century - remain still unnoticed. The present paper aims to discuss the influence of the ongoing upgrowth of a symphonic culture within Lisbon's musical praxis in the choice for those paractatic genres and specific compositional strategies to fullfil the need for the characteristics of a "Portuguese music" as well as to address the reception of its tokens on Lisbon's musical milieu. While the choice for the rhapsodie proceeds, certainly, from obvious sources, such as Liszt's Rhapsodies Hongroises, Lalo's Rhapsodie Norvegiénne, among others, the choice for the genre paraphrase is still unclear and requires a thorough study. Current studies have argued that some Portuguese composers, most notably Luís de Freitas Branco, took as methods for their composition the study of the most renowned works of consecrated European composers, most certainly due to the anachronic compositional methods of Portuguese pedagogical institutions. Therefore, it seems to be worth identifying presumable correlations between the symphonic treatment of popular song in some of the works presented in Lisbon at the time and the works of Hussla, Neuparth, Ferreira, Silva and Morais, as an attempt to suffice the lack of their compositional background. ; publishersversion ; published

Constantius II gave the orders to Gallic troops to be sent to the East. Notarius Decentius arrived in Gaul with these orders. According to Constantius II`s decision substantial numbers of Gallic troops were sent from Gaul to the East. Caesar Julian hesitated over decision because of the absence of the high command. Julian organized accelerating sending of troops. Discontent with sending to foreign lands had grown in the army. It was peace in Gaul after numerous victories and soldiers didn`t want to leave the province.Sintula obeyed emperor Constantius II`s order and went to the east of the empire with one part of the army. The rest of the army went via Paris. Soldiers heard the appeal of Caesar at the outskirts of Paris. Julian protested against Constantius II`s decision. He had enlisted a lot of barbarians on condition that they would never leave the territory of the province. The army did not want to fight against Persia. As a result it was a riot in the army. Soldiers acclaimed Julian their Augustus. He eventually consented to their demands after several refusals. Julian had power over the military command and soldiers after successful campaigns in Gaul. The negotiations continued throughout 360 without any results. Two cousins could not share the power. Julian found out that the emperor bribed barbarian king Vadomarius to attack his troops. He used this tactics in fighting with the previous usurpers, Magnentius and Silvanius. A civil war had become inevitable. Julian with the army of 23,000 soldiers decided to march against the emperor. He divided his troops between his generals Nevitta and Jovinus. This division of the army intended to show the emperor larger forces of Caesar than they actually were. Julian arrived in Naissus by October of 361. There he wrote and sent letters to the local councils of Rome, Athens, Corinth and Sparta. One of these letters was preserved. It was a letter to the Athenians. He wrote this letters in defence of his conduct and now we are able to estimate Caesar Julian`s motives of activities.The majority of researchers believe that this Paris proclamation was the late Roman usurpation. However, Julian`s letter to the Athenians shows that he rejected the title of Augustus and the Paris proclamation was a spontaneous act of the troops. Julian was faced with a difficult choice. On the one hand he had to execute the order of the Emperor and send troops to the East and on the other hand the province of Gaul were threatened by the attack of the barbarians. The article shows that the adoption of the title of Augustus by Julian was forced. It is established that Caesar Julian was tried to solve the problem diplomatically and attempted to avoid a civil war in the Roman Empire. The Julian`s popularity and considerable success in province restoring intensified protest of the army against sending substantial part of troops to Constantius II are described. The author also proves that Julian has not deviated from the execution of the order and recognized the authority of the emperor over him. ; В статье показано, что принятие Юлианом титула Августа было вынужденным. Установлено, что цезарь Юлиан пытался решить проблему дипломатическим путем и избежать гражданской войны в Римской империи. Раскрыто, что популярность Юлиана и значительные успехи в восстановлении провинции активизировали протест армии против отправки большого числа войск императору Констанцию II. Доказано, что Юлиан не уклонялся от выполнения приказа и признавал власть императора над собой. ; У статті показано, що прийняття Юліаном титулу Августа було вимушеним. Встановлено, що цезар Юліан пробував розв'язати проблему дипломатичним шляхом і намагався уникнути громадянської війни у Римській імперії. Розкрито, що популярність Юліана і значні успіхи у відновленні провінції активізували протест армії проти відправлення значної частини військ імператору Констанцію II. Доведено, що Юліан не відхилявся від виконання наказу і визнавав владу імператора над собою.

В статье рассматривается процесс формирования и сущностные аспекты понятия «национальная ментальность». Автор подчеркивает, что возникновение феномена национальной ментальности происходит уже в начале этногенезиса. В этот начальный период появляется оригинальное ментальное ядро-основа, ко- торое остается с определенными модификациями в течение всей национальной истории. Это обусловлено существованием перманентных факторов, среди кото- рых наибольший вес имеют: биологический, географический и геополитический факторы. На протяжении всей истории того или иного этноса от поколения к поколению передается определенный психоповеденческий инвариант, который реализуется на совместной языковой, культурной и морально-этической основе. В начале возникновения национального характера особенно заметную роль играет коллективное этническое бессознательное, которое возникает из остатков со- вместных переживаний этнической группы как определенные неосознаваемые реакции на постоянно воспроизводимые специфические условия ее существования (К. Юнг). Делается вывод, что структура понятия «национальная ментальность» (психический склад нации-этноса) состоит из трех основных элементов: нацио- нального характера, национального сознания и этнического бессознательного. ; The process of formation and the essential aspects of the concept of «national mental- ity». The author notes that the emergence of the phenomenon of national mentality is early ethnogenesis. During this initial period there is an original mental-core base, which remains with certain modifications throughout the nation's history. This is due to the ex- istence of permanent factors, among which the most important are: biological, geograph- ical and geopolitical factors. Throughout the history of a particular ethnic group, from generation to generation is passed certain invariant psyhobehavioral implemented on a common language, cultural, moral and ethical basis. At the beginning of the emergence of national character is particularly noteworthy role played by ethnic collective uncon- scious that arises from the remnants of shared experiences as certain ethnic groups un- conscious reaction to constantly reproducible specific conditions of its existence (K. Jung). The category of «national character» covers mainly emotional and sensual level of the national psyche and reflected in prevailing in a given ethnic community emotions, feelings and moods, as well as the speed and intensity of the response to certain events, the na- tional temperament. The origins of the aggregate mental qualities, creating national character should look as part of the original ingredient mental nucleus lever on stage ethnogenesis. Elements of national character is an important way to natural, empirical, everyday reflection of reality in the psyche of members of a national-ethnic community, thus creating its original bio-psychic unity. Ultimately, the best reflection of national po- litical mentality is the national state of specific institutions – the base of the political system of the nation, government, government, essential features of the political regime, political traditions prevailing in this national ideology, as well as typical everyday stereo- types and tips; distributed among specific national models of political behavior, subcon- scious reflection of different generations nation for similar events, collisions, typical feelings and emotions about their own state factors. It is concluded that the structure of the concept of «national mentality» (mental-ethnic composition of the nation) consists of three main elements: national character, national identity and ethnic unconscious. ; У статті розглядається процес формування та сутнісні аспекти поняття «на- ціональна ментальність». Автор наголошує, що виникнення феномену національної ментальності відбувається вже на початку етногенезу. У цей початковий період з'являється оригінальне ментальне ядро-основа, яке залишається з певними моди- фікаціями протягом усієї національної історії. Це обумовлено існуванням перма- нентних факторів, серед яких найбільшу вагу мають: біологічний, географічний та геополітичний фактори. Протягом усієї історії того чи іншого етносу від поколін- ня до покоління передається певний психоповедінковий інваріант, що реалізується на спільній мовній, культурній та морально-етичній основі. На початку виникнення національного характеру особливо прикметну роль відіграє колективне етнічне підсвідоме, яке виникає із залишків спільних переживань етнічної групи як певні не- усвідомлювані реакції на постійно відтворювані специфічні умови її існування (К. Юнг). Робиться висновок, що структура поняття «національна ментальність» (психічний склад нації-етносу) складається з трьох основних елементів: національ- ного характеру, національної свідомості та етнічного підсвідомого.