Suchergebnisse

У статті аналізуються відносини між Україною та ЄС. Україна вже давно розглядається як важливий політичний партнер Європейського Союзу. ЄС прагне до дедалі більш тісних відносин з Україною, виходячи за межі просто співпраці, до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичної співпраці. Аналізуються основні події, що пов'язують Україну та Європейський Союз. Розповідається, як угода про партнерство та співробітництво змінила бачення суспільства про асоціацію, й розкриваються деталі Східної програми ЄС. Паралельно з перспективами відносин між ЄС та Україною, детально аналізується вступ України до ЄС. Подається інформація про поточну ситуацію та аналіз перспектив на майбутнє.В Україні створено значні законодавчі реформи, які спрямовані на боротьбу з корупцією, а також нові спеціалізовані антикорупційні інститути. Робота над впровадженням антикорупційних технологій триває. Деякі з нових українських агентств вже беруть активну участь у боротьбі з корупцією. Розвиток західноєвропейської регіональної інтеграції триває, потребуючи аналізу та узагальнення нових явищ. Навіть ґрунтовний аналіз політичного виміру даного процесу, спроба якого була здійснена в дослідженні, не може дати вичерпної відповіді на багато нагальних питання, адже дискусії про кінцеві цілі інтеграції, в конкретних формах її здійснення, широті геополітичного охоплення ще не закінчені. ; В статье анализируются отношения между Украиной и ЕС. Украина уже давно рассматривается как важный политический партнер Европейского Союза. ЕС стремится к все более тесным отношениям с Украиной, выходя за пределы просто сотрудничества, к постепенной экономической интеграции и углубления политического сотрудничества. Анализируются основные события, связывающие Украину и Европейский Союз. Рассказывается, как соглашение о партнерстве и сотрудничестве изменила видение общества об ассоциации, и раскрываются детали Восточной программы ЕС. Параллельно с перспективами отношений между ЕС и Украиной, подробно анализируется вступление Украины в ЕС. Подается информация о текущей ситуации и анализ перспектив на будущее.В Украине созданы значительные законодательные реформы, направленные на борьбу с коррупцией, а также новые специализированные антикоррупционные институты. Работа над внедрением антикоррупционных технологий продолжается. Некоторые из новых украинских агентств уже активно участвуют в борьбе с коррупцией. Развитие западноевропейской региональной интеграции продолжается, требуя анализа и обобщения новых явлений. Даже основательный анализ политического измерения данного процесса, попытка которого была осуществлена в исследовании, не может дать исчерпывающего ответа на многие насущные вопросы, ведь дискуссии о конечных целях интеграции, в конкретных формах ее осуществления, широте геополитического охвата еще не закончены. ; The article analyzes the relations between Ukraine and the EU. Ukraine has long been seen as an important political partner of the European Union. The EU is striving for ever closer relations with Ukraine, going beyond mere cooperation, gradual economic integration and deepening political cooperation. The main events that link Ukraine and the European Union are analyzed. The article tells how the Partnership and Cooperation Agreement has changed the vision of the society about the association, and reveals the details of the EU Eastern Program. In parallel with the prospects for EU-Ukraine relations, Ukraine's accession to the EU is analyzed in detail. The author provides information on the current situation and analyses prospects for future.Ukraine has framed significant legislative reforms, aimed at combating corruption, and founded new specialized anti-corruption institutions. Work on the implementation of anti-corruption technologies is still in a process. Some of the new Ukrainian agencies are already actively involved in the fight against corruption. The development of Western European regional integration continues, requiring analysis and synthesis of new phenomena. Even a thorough analysis of the political dimension of this process, an attempt been made in the study, can not give exhaustive answer to many urgent issues. Since discussions about the ultimate goals of integration, in particular forms of its implementation, the breadth of geopolitical coverage are not yet complete.

States and borders are unstable both in terms of content and form. Therefore, there are no eternal powers, and there are no eternal borders. These postulates are true being confi rmed both by history and modernity. The so-called "hybrid wars" became an important element of the unprecedented exacerbation of the entire system of international relations. Massive information subversions distributing fake information were staged. Cyber att acks from abroad pose an increasing threat to the security of states. From time to time there are terrible terrorist att acks that are usually inspired by cross-border extremist organizations. The phenomenon of state-space demarcation and their associated phenomena is refl ected in two main, dichotomous concepts: borders and transborder processes. Due to the complexity of the research object the circle of scientists is more and more aware of the need to transfer theoretical and practical developments of the problems of borders and transborder processes to a qualitatively new level – from predominantly mono-scientifi c analysis to interdisciplinary research.In this article through the prism of sociological analysis the essence and forms of existence of modern borders and transborder processes are revealed. Identifi ed the newest tendency towards «blurring», and even a complete leveling of the barrier function of borders, in connection with the transformation of the nature of cross-border activities. In this regard, the necessity of introducing into the scientifi c circle the concept of «interstate spatial phenomena» with its subsequent political and legal implementation.The author outlines the range of the most important theoretical, methodological and empirical problems of sociological analysis of borders and transborder processes in their newest form and presents their own vision of scientifi c and practical ways of solving these problems. Particular att ention is paid to the urgency of the issue of borders and their delineation for Ukraine, which faced today the task of restoring its territorial integrity and control abroad in the East. There were also serious problems in the West, in relations between Ukraine, Poland and Hungary. ; Держави і кордони не є сталими ні за змістом, ні за формою. Не існують вічні держави, і не існують вічні кордони. Істинність цих постулатів підтверджують як історія, так і сучасність. Важливим елементом небаченого загострення всієї системи міжнародних відносин стали так звані «гібридні війни». Розгортаються масштабні інформаційні диверсії на основі поширення фейкової інформації. Зростаючу загрозу для безпеки держав становлять кібератаки з-за кордону. Час від часу відбуваються жахливі терористичні акції, за якими зазвичай стоять транскордонні екстремістські організації. Феномен державно-просторових розмежувань та пов'язаних з ними явищ знаходить своє відображення у двох основних, дихотомних поняттях: кордони і транскордонні процеси. У зв'язку із складністю об'єкта дослідження в колі вчених дедалі більше утверджується усвідомлення необхідності переведення теоретичних та практичних розробок проблем кордонів транскордонних процесів на якісно новий рівень – від переважно мононаукового аналізу до міждисциплінарних досліджень.У статті через призму соціологічного аналізу розкриваються сутність та форми існування сучасних кордонів і транскордонних процесів. Ідентифікується новітня тенденція до «розмивання», а то й повного нівелювання бар'єрної функції кордонів у зв'язку із трансформацією природи транскордонної діяльності. У зв'язку з цим обґрунтовується необхідність уведення в науковий обіг поняття «міждержавні просторові явища» з його наступною політико-правовою імплементацією. Автор окреслює коло найважливіших теоретико-методологічних та емпіричних проблем соціологічного аналізу кордонів і транскордонних процесів в їх новітній подобі та представляє власне бачення наукових та практичних способів вирішення цих проблем.Особливу увагу приділено актуальності питання кордонів і їх розмежування для України, перед якою сьогодні постало завдання відновлення своєї територіальної цілісності та контролю за кордоном на Сході. Виникли серйозні проблеми і на Заході країни, у відносинах України із Польщею та Угорщиною.

Summary. The research objective is to analyze the problems and ways of personnel support of agricultural production, its impact on the formation of the social composition of the Ukrainian peasantry and to highlight its impact on the processes of transformation in 1929 – 1939.The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, pluralism, multifactor, systematic character, comprehensiveness and continuity. The principle of historicism was implemented by a consistent analysis of the dynamics of the structural elements of the socioeconomic and national-cultural development of the Ukrainian village in 1929 – 1939 in the context of Soviet national policy. In his research the author kept to the principle of objectivity by using a significant number of historical facts, achievements of historiography, authenticity of written sources. Methodological pluralism is determined by the presence of various theoretical models of elucidation of political and social history, the main conceptual foundations of which are theories of totalitarianism and the principles of modernization. The system approach required an adequate methodology that avoids one-sidedness, fragmentarity and specificity, and hence the selectivity of problem analysis. System and comprehensive approaches to the research of the history of the Ukrainian peasantry involves multidisciplinary synthesis and analysis of the chosen problem in the context of the history of Soviet politics, political science, social history, sociology, the culture of Soviet everyday life, economic history, etc.The analysis shows that the ways of forming the labor potential of the Ukrainian village and the expanded reproduction of national-cultural personnel were determined by the party-state leadership in the 30's of the twentieth century and have become an objective tendency that could be slowed down or distorted under the influence of Stalin's terror, but not canceled.The scientific novelty of the study lies in the fact that for the first time in modern historiography stereotypes regarding the production activities of agricultural structures are critically revised under the conditions of building a general Soviet mechanism and forced industrialization in Ukraine during 1929 ‒ 1939 and the conceptual foundations of the formation of the system of training agricultural specialists, its forms are defined and the influence on the formation of the production layer and the intellectual and professional provision of the Ukrainian village is revealed.Proved that the peasantry as a holistic social group suffered significant deformation and a new type of rural workers was gradually formed ‒ collective-farmers that were influenced by Bolshevik ideology. They were the most characteristic and most numerous group of all able-bodied members of the population of rural territories of Ukraine with all their peculiarities that were in the interests of totalitarian power. Additionally, in 1929 – 1939 the collective-farm peasantry formed the socio-professional groups, among which the most popular and notable people were machine operators, harvester and tractor drivers, which fit into the administrative-command system and could implement the planned agrarian reforms. Thus, in fact, the beginning of the break-up of the established way of life of Ukrainian peasants was the continuous collectivization and expropriation of individual peasant farms.Conclusions. Consequently, the conceptual foundations for the formation of the Soviet in-service training system for agrarian specialists had determined its influence on the formation of the industrial stratum and the intellectual and professional provision of the Ukrainian village and the contribution of the Ukrainian peasantry to the implementation of the social programs of the Bolshevik regime and the «socialist modernization» of Soviet society, the development of which required new labor resources.

У статті на основі аналізу чинного кримінального законодавства України визначається співвідношення спеціальної конфіскації як іншого заходу кримінально-правового реагування на кримінальні протиправні діяння неповнолітніх та квазіспеціальної конфіскації, яка міститься в санкціях деяких норм Особливої частини КК України.Крім того, у статті здійснено порівняння конфіскації майна, спеціальної конфіскації, конфіскації майна юридичних осіб. Завдяки цьому автором сформульовано визначення квазіспеціальної конфіскації майна неповнолітніх.Здійснений аналіз кримінально-правових норм дає можливість дійти наступних висновків: 1) квазіспеціальна конфіскація майна неповнолітнього – це кримінально-правовий квазізахід, не передбачений Загальною частиною КК України, що полягає у вилученні знарядь кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім, та інших предметів, пов'язаних з його вчиненням, та визначений лише в санкції статті Особливої частини КК України; 2) квазіспеціальна конфіскація – це аномальний кримінально-правовий квазізахід реагування на кримінальні правопорушення, якому не місце в санкціях статей Особливої частини КК України; 3) квазіспеціальна конфіскація може застосовуватися до неповнолітніх, тому що вона не є покаранням. ; В статье на основе анализа действующего уголовного законодательства Украины определяется соотношение специальной конфискации как иной меры уголовно-правового реагирования на уголовно-противоправные деяния несовершеннолетних и квазиспециальной конфискации, которая содержится в санкциях некоторых статей Особенной части УК Украины.Кроме того, в статье проведено сравнение конфискации имущества, специальной конфискации, конфискации имущества юридических лиц. Благодаря этому автором сформулировано определение квазиспециальной конфискации имущества несовершеннолетних.Проведенный анализ уголовно-правовых норм позволяет прийти к следующим выводам: 1) квазиспециальна конфискация имущества несовершеннолетнего – это уголовно-правовая квазимера, не предусмотренная Общей частью УК Украины, заключается в изъятии орудий уголовного правонарушения, совершенного несовершеннолетним, и других предметов, связанных с его совершением, и определяется только в санкции статьи Особенной части УК Украины; 2) квазиспециальна конфискация – это аномальная квазимера уголовно-правового реагирования на уголовные правонарушения, которой не место в санкциях статей Особенной части УК Украины; 3) квазиспециальна конфискация может применяться к несовершеннолетним, потому что она не является наказанием. ; Based on the analysis of the current criminal legislation of Ukraine, the article determines the special confiscation ratio as another measure of criminal-legal response to criminal offenses of juveniles and quasi-special confiscation contained in the sanctions of certain norms of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine.In addition, the article compares the confiscation of property, special confiscation, confiscation of property of legal entities. According to this, the author formulated the definition of quasi-special confiscation of juvenile property, which is intended to be understood as a criminal-law quasi-measure not provided for by the General Part of the Criminal Code of Ukraine, which consists in the removal of tools of a criminal offense committed by a minor and other items related to its commission, and defined only in the sanction of the Article of the Special part of UkraineThe analysis of criminal-legal norms makes it possible to reach the following conclusions: 1) quasi-special confiscation of juveniles property is a criminal-legal quasi-measure not provided for by the General Part of the Criminal Code of Ukraine, which consists in the removal of components of a criminal offense committed by a juvenile and other items related to its commission, and defined only in the sanction of the Article of the Special part of the Criminal Code of Ukraine; 2) quasi-special confiscation is an anomalous criminal-legal quasi-measure for responding to criminal offenses that does not have a place in the sanctions of Articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine; 3) quasi-special confiscation can be applied to juveniles because it is not a punishment.

Анотація. Мета дослідження. Зважаючи на актуальність теми і враховуючи недостатнє висвітлення низки її аспектів, автор поставив за мету: з'ясувати особливості та умови надання сільським «Просвітам» допомоги з боку держави та місцевого самоврядування; простежити пряму залежність ефективності роботи осередків від отримання такої підтримки. Методологія дослідження. Відповідно до мети публікації, використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи. З числа міждисциплінарних застосовано структурно-системний метод, який уможливив розглянути об'єкт дослідження з усіма його основними рисами як єдине ціле. Із загальнологічних методів застосовано метод аналізу і синтезу, з емпіричних – аналіз доступних джерел і наукової літератури. У процесі підготовки публікації перевага надавалася конкретним історичним методам – історико-порівняльному, синхронному, статистичному. Історико-порівняльний метод дав змогу зіставити різні часи із предметом дослідження. Застосування синхронного методу допомогло з'ясувати як загальні закономірності, притаманні просвітницькому руху перших десятиліть ХХ ст., так і певні регіональні особливості. Статистичний метод уможливив з'ясування кількісних показників щодо допомоги просвітницьким товариствам. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії, аналізуючи маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали і документи, з'ясовано умови та особливості надання допомоги «Просвітам» Правобережної України. Висновки. Діяльність просвітницьких товариств повністю залежала від їхніх фінансових можливостей, а також головно від зовнішніх джерел – допомоги центральних органів влади та місцевого самоврядування. Надання допомоги залежало від зареєстрованого статуту, який мали не всі товариства. Через цю обставину, а також внаслідок постійних військових дій, через важкий фінансовий стан, держава достатньої грошової допомоги у здійсненні культурно-освітньої роботи «Просвітами» надати не могла. Сільські товариства отримували незначні кошти, що не давало їм можливості здійснювати просвітницьку роботу на належному рівні. ; Summary. The purpose of the study. Taking into account the relevance of the topic and the lack of coverage of a number of its aspects, the author aimed to find out the peculiarities and conditions of assistance to rural «Prosvitas» assistance from the state and local self-government; to trace the direct dependence of the effectiveness of the cells on receiving such support. Research methodology. According to the purpose of the publication, general scientific and special historical methods were used. Among the interdisciplinary, a structural-system method was applied, which made it possible to consider the object of study with all its main features as a whole. The method of analysis and synthesis was applied by common methods, the method of analysis of available sources and scientific literature was applied by empirical methods. During the preparation of the publication, preference was given to specific historical methods – historical, comparative, synchronous and statistical. Historical-comparative method has allowed us to compare different times with the subject of study. The use of the synchronous method made it possible to find out both the general patterns inherent in the educational movement of the first decades of the twentieth century, as well as certain regional peculiarities. The statistical method has made it possible to find out quantitative indicators of assistance to educational companies. The scientific novelty of the study is that, for the first time in Ukrainian historiography, analyzing the previously unknown archival materials and documents, the conditions and peculiarities of providing assistance to the «Prosvitas» of Right-Banked Ukraine were clarified. Conclusions. The activities of educational societies depended entirely on their financial capacities, and, above all, on external sources – assistance from central authorities and local self-government. Assistance depended on a registered charter that not all partnerships had. Due to this circumstance, and also due to constant military actions, due to the difficult financial situation, the state could not provide sufficient financial assistance in carrying out cultural and educational work by the «Prosvitas». The village societies received little assistance, which prevented them from carrying out the educational work properly.

Анотація. Мета статті – охарактеризувати доктрину соборності М. Сціборського і визначити його внесок у розробку проблематики соборності теоретиками українського націоналізму. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що встановлено, що для теоретика націоналістів поняття соборності було одним з базових та визначальних у практичній і теоретичній діяльності. Розкрито поняття нації та держави, національної революції і диктатури у взаємозв'язку із поняттям соборності. Основну увагу приділено питанню реалізації ідей соборності у доктрині побудови української держави М. Сціборським. Висновки. Якщо Дмитро Донцов вдихнув ідею в український післявоєнний мілітарний рух, то М. Сціборський оформив її у структуровану модель. Найбільшим його внеском у розвиток українського та національної самосвідомості є розробка концепції «націократії» – оригінального суспільно-політичного устрою, якій став наповненням ідеї Української Самостійної Соборної Держави. Основним змістом роботи українських націоналістів, писав М. Сціборський, стала ідеологічна та політична соборність визвольного чину та державної розбудови, правильна оцінка ролі еміграції, надкласовість у політиці, диктатура в методах «замість ідеологічного та політичного змісту «центру» УНР, що полягав у полонофільській концепції, невиразній демократичній кволости й закостенілости». Ідеї М. Сціборського у принципі не суперечать нормам будівництва демократичного суспільства, а є лише максимально адекватними тогочасному політичному контексту та для сучасності. Наукова спадщина М. Сціборського доволі різноманітна, але й дотепер залишається не тільки не засвоєною українською спільнотою, щобільше, вона видана далеко не повністю. Сьогодні відсутня повна збірка творів цього провідного ідеолога українських націоналістів. ; Summary. The purpose of the article is to characterize the doctrine of sobornost of M. Stsiborsky and to determine his contribution to the development of the problem of sobornost by the theorists of Ukrainian nationalism. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authoritative objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general-scientific (analysis, synthesis, generalization) special-historical (historical-genetic, historical-typological), historical-typological, historical-typological. The scientific novelty is that it has been established that for nationalists theorists the notion of sobornost was one of the basic and determining factors in practical and theoretical activity. The author reveals the concept of nation and state, national revolution and dictatorship in connection with the concept of sobornost. The main attention is paid to the question of realization of ideas of sobornost in the doctrine of construction of the Ukrainian state by M. Stsiborsky. Conclusions. If D. Dontsov breathed the idea into the Ukrainian postwar militant movement, then M. Stsiborsky framed it into a structured model. His greatest contribution to the development of the Ukrainian and national consciousness is the development of the concept of «nationality» – an original socio-political system, which became the idea of the Ukrainian Independent Council of State. The main content of the work of Ukrainian nationalists, wrote M. Stsiborsky, was the ideological and political sobornost of the liberation order and state-building, the correct assessment of the role of emigration, the superclassification in politics, the dictatorship in the methods «instead of the ideological and political content of the «center» of the UPR, which consisted in the political philosophy, obscure democratic fragility and rigidity». M. Stsiborsky's ideas do not, in principle, contradict the norms of building a democratic society, but are only maximally adequate to the current political context and to the present. M. Sciborsky's scientific heritage is quite diverse, but still remains not only not mastered by the Ukrainian community, moreover – it has not been published completely. Today there is no complete collection of works by this leading ideologue of Ukrainian nationalists.

The article examines the mechanisms and possibilities for increasing the labour efficiency and career potential of civil servants and specialists of local public administration bodies in the conditions of building up the innovative-investment model of Ukraine's development. In fact, the political and socio-economic transformation of Ukrainian society strengthens the requirements to the activities of local public administration bodies, requires the increase of efficiency and effectiveness of activity of institute of government service. The task of strengthening the Ukrainian state system and development of democratic society, the management of economic, administrative-political, and social-cultural spheres, carrying out reforms in the country are charged exactly to this institute. The author determines the factors, which influence the efficiency of civil servants' activities, and the basic indices for the estimation of the efficiency of civil servant's activities. Political and economic tension in the state strengthens the requirements to modern state administration, the efficiency of which depends, foremost, on the effective government service. The high instability of personnel, especially young and highly skilled specialists, the low productivity and quality of making decisions in local public administration bodies is the consequences of ineffective civil servants' activity that negatively influences the effectiveness of government service activities on the whole. Therefore, one of the ways of achievement of high efficiency of functioning the public administration bodies is the use of motivation function, which will allow to promote the personal interest of civil servants to work actively and full of initiative, to expose and realize their labour potential for the sake of the state and service the people of Ukraine. Therefore, planning the career of a civil servant requires the determination of facilities for the achievement of the desirable results. The responsibility for the implementation of the planned measures is trusted both to an organization and to a worker. Thus, the leaders of the subdivisions must provide the workers with the information about the requirements and possibilities of public institution (public administration body) concerning personnel providing not only within the limits of their subdivision, but also within the public institution on the whole. ; Розглядаються механізми та можливості підвищення ефективності роботи державних службовців і фахівців органів місцевого самоврядування в умовах розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України. Адже політична та соціально-економічна трансформація українського суспільства посилює вимоги до діяльності органів державного управління, вимагає підвищення ефективності та результативності діяльності інституту державної служби. Саме на цей інститут покладено завдання зміцнення української державності й розвитку демократичного суспільства, управління економічною, адміністративно-політичною, соціально-культурною сферами, проведення в країні реформ. Детерміновані фактори, які впливають на ефективність діяльності державних службовців, а також визначені основні показники для оцінки ефективності діяльності держслужбовця. Політична та економічна напруженість у державі посилює вимоги до сучасного державного управління, ефективність якого залежить, передусім, від ефективної державної служби. Висока плинність кадрів, особливо молодих і висококваліфікованих спеціалістів, низька продуктивність та якість прийняття рішень в органах виконавчої влади є наслідками неефективної діяльності державних службовців, що негативно впливає на результативність діяльності державної служби в цілому. Тому одним із шляхів досягнення високої ефективності функціонування органів державного управління є використання функції мотивації, що дозволить підвищити зацікавленість у державних службовців працювати ініціативно та активно, розкривати та реалізовувати свій трудовий потенціал задля держави та служіння народу України. Тому планування кар'єри державного службовця передбачає визначення засобів для досягнення бажаних результатів. Відповідальність за виконання планових заходів лежить як на організації, так і на працівникові. При цьому керівники підрозділів мають надавати своїм працівникам інформацію про потреби і можливості державної установи (органу державного управління) у кадровому забезпеченні не тільки у межах свого підрозділу, а й по державній установі в цілому.

The article examines the problem of Hlevakha community's local identity formation on the basis of field research and personal author's observations. Local identity is the primary level of territorial identity and the result of identifying individual with the local community, the sense of involvement in the events which take place in the territory of inhabitance. It is formed under the influence of collective and individual experiences and cooperation within the local community. Local identity is examined through the comprehensive analysis of its components. According to traditional social and physiological approaches, we may define emotional, cognitive, and behavioral components of local identity. The emotional component includes a set of emotions, moods, and feelings related to the individual's belonging to his/her regional community. The cognitive component involves the individual's awareness concerning his/her community, its way of life, traditions, history, socioeconomic and political conditions, etc. The behavioral component is defined as certain readiness for actions on the basis of individual social needs and a certain way of life. The research of emotional component of local identity shows a high level of emotional connection of Hlevakha inhabitants to the township and their closeness with other members of the community. Analysis of the cognitive component reveals that the members of the community lead both rural and urban way of life; the respondents mentioned a large amount of positive changes in social infrastructure and also spoke about necessity of its further development and improvement. To describe the behavioral component of local identity, we conducted the analysis of social media and online resources, in particular local websites and online communities in Facebook and Viber. The results of the survey show that the respondents are interested in the life of their local community primarily as observers and are poorly involved in the social, political, and cultural life of the township. The author considers that the citizens' initiative and cooperation with local authorities can become an important driver of changes in the social infrastructure of Hlevakha. ; У статті на основі польових матеріалів, а також власних спостережень автора розглянуто проблему формування локальної ідентичності мешканців селища Глевахи. Локальна ідентичність є первинним рівнем територіально-просторової ідентичності та постає результатом ідентифікації індивіда з місцевою спільнотою, відчуттям причетності до подій, що відбуваються на території проживання. Вона формується під впливом колективного та індивідуального досвіду і взаємодії в межах локальної спільноти. Локальну ідентичність мешканців розглянуто шляхом комплексного аналізу її компонентів, яких, відповідно до традиційних соціально-психологічних підходів, є три: емоційний, когнітивний та поведінковий. Емоційний компонент передбачає сукупність емоцій, настроїв, почуттів, які відчуває індивід щодо своєї належності до регіональної спільноти. Когнітивний – полягає у поінформованості щодо спільноти, до якої належить індивід, про її спосіб життя, традиції, історію, соціально-економічний та політичний стан і т.д. Поведінковий компонент характеризує певну готовність до дії на основі соціальних потреб особистості та відповідно до її способу життя. Дослідження емоційної складової локальної ідентичності демонструє високий рівень емоційної прив'язаності мешканців до селища, близькості з іншими членами локальної спільноти. Аналіз когнітивного компонента локальної ідентичності показав, що для місцевої спільноти характерний як сільський, так і міський спосіб життя; респонденти відзначили значну кількість позитивних зрушень, що відбулися у соціально-побутовій інфраструктурі селища, а також висловилися про необхідність її подальшого роз­витку та вдосконалення. Для характеристики поведінкового компонента локальної ідентичності нами здійснено аналіз соціальних медіа та онлайн-ресурсів, зокрема веб-сайтів, груп у соцмережі «Фейсбук» та мобільному додатку «Вайбер». Результати опитування респондентів демонструють їхню зацікавленість життям місцевої громади переважно на споглядацькому рівні, а також низький ступінь залучення громадян до соціально-політичного та культурного життя селища. Автор зазначає, що важливим рушієм змін у соціально-побутовій сфері селища постає громадська ініціатива у поєднанні із співпрацею з місцевими органами влади та самоврядування.

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

The relevance of the article is conditioned by the need to uncover the genesis of state-developing processes in Ukraine as part of the European socio-cultural space of New time. The purpose of the study is to find out the basic principles and ways of forming the idea of Cossack autonomy in the Polish-Lithuanian Commonwealth at the end of XVI - the first half of XVII c. The methodology is based on the application of general scientific (analysis, synthesis, retrospection) and specifically historical (problem-chronological, historical-comparative and critical-analytical) methods of scientific research. It clarifies the genesis of the self-government of the Zaporozhye community and the extension of its principles to the Dnieper region. Key focus is dedicated to the role of Orthodoxy in this process via the leaders of Zaporozhian Army and Ukrainian high clergy. The author proves that the principles of self-government as an important factor of autonomy were formulated in Zaporozhian Sich. This led to the appearance of various political projects, where the leading role was assigned to the Zaporozhian Army. The union of the Cossack elite with the Orthodox hierarchs promoted an awareness of the positions of both parties in the conditions of Polish expansion. It was fully manifested during the Cossack rebellions in Ukraine in the 20-30s of the XVII c., which led to the formation of the idea of Cossack autonomy within the Polish-Lithuanian Commonwealth. The results of the research will contribute to the study of the evolution of the state idea in early modern Ukraine. ; Актуальність статті обумовлена потребою розкриття генези державотворчих процесів в Україні як частини європейського соціокультурного простору Нового часу. Мета студії полягає у з'ясуванні основних засад і шляхів формування ідеї козацької автономії в Речі Посполитій наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Методологія заснована на застосуванні загальнонаукових (аналіз, синтез, ретроспекція) та специфічно історичних (проблемно-хронологічних, історико-порівняльних та критично-аналітичних) методів наукового дослідження. Аргументовано висвітлено ґенезу самоврядування запорозької спільноти та поширення її принципів на територію Подніпров'я. Увага акцентується на ролі православ'я в цьому процесі через спілку очільників Війська Запорозького та українських духовних ієрархів. Автор доводить, що засади самоврядності як важливого чинника автономії були сформульовані на Запорозькій Січі. Це зумовило появу різних політичних проектів, в яких провідна роль відводилася Війську Запорозькому. Союз козацької верхівки з православними ієрархами сприяв усвідомленню позицій обох сторін в умовах польської експансії. Повною мірою він проявився під час козацьких повстань в Україні 20-30-х років XVII ст., що зумовило формування ідеї козацької автономії в межах Речі Посполитої. Результати дослідження сприятимуть вивченню еволюції державної ідеї в ранньомодерній Україні. ; Актуальность статьи обусловлена необходимостью раскрытия генезиса процессов государственного строительства в Украине как части европейского социокультурного пространства Нового времени. Цель исследования заключается в выяснении основных принципов и путей формирования идеи казацкой автономии в Речи Посполитой в конце XVI - первой половине XVII в. Методология основана на применении общенаучных (анализ, синтез, ретроспекция) и специфически исторических (проблемно-хронологических, историко-сравнительных и критически-аналитических) методов научного исследования. Аргументированно отражены генезис самоуправления запорожского сообщества и распространение его принципов на территорию Поднепровья. Внимание акцентируется на роли православия в этом процессе через союз руководителей Войска Запорожского и украинских духовных иерархов. Автор доказывает, что принципы самоуправления как важного фактора автономии были сформулированы в Запорожской Сечи. Это обусловило появление различных политических проектов, в которых ведущая роль отводилась Войску Запорожскому. Союз казацкой верхушки с православными иерархами способствовал осознанию позиций обеих сторон в условиях польской экспансии. В полной мере он проявился во время казацких восстаний в Украине 20-30-х годов XVII в., что обусловило формирование идеи казацкой автономии в границах Речи Посполитой. Результаты исследования будут способствовать изучению эволюции государственной идеи в раннемодерной Украине.

Summary. The research objective is to analyze the problems and ways of personnel support of agricultural production, its impact on the formation of the social composition of the Ukrainian peasantry and to highlight its impact on the processes of transformation in 1929 – 1939.The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, pluralism, multifactor, systematic character, comprehensiveness and continuity. The principle of historicism was implemented by a consistent analysis of the dynamics of the structural elements of the socioeconomic and national-cultural development of the Ukrainian village in 1929 – 1939 in the context of Soviet national policy. In his research the author kept to the principle of objectivity by using a significant number of historical facts, achievements of historiography, authenticity of written sources. Methodological pluralism is determined by the presence of various theoretical models of elucidation of political and social history, the main conceptual foundations of which are theories of totalitarianism and the principles of modernization. The system approach required an adequate methodology that avoids one-sidedness, fragmentarity and specificity, and hence the selectivity of problem analysis. System and comprehensive approaches to the research of the history of the Ukrainian peasantry involves multidisciplinary synthesis and analysis of the chosen problem in the context of the history of Soviet politics, political science, social history, sociology, the culture of Soviet everyday life, economic history, etc.The analysis shows that the ways of forming the labor potential of the Ukrainian village and the expanded reproduction of national-cultural personnel were determined by the party-state leadership in the 30's of the twentieth century and have become an objective tendency that could be slowed down or distorted under the influence of Stalin's terror, but not canceled.The scientific novelty of the study lies in the fact that for the first time in modern historiography stereotypes regarding the production activities of agricultural structures are critically revised under the conditions of building a general Soviet mechanism and forced industrialization in Ukraine during 1929 ‒ 1939 and the conceptual foundations of the formation of the system of training agricultural specialists, its forms are defined and the influence on the formation of the production layer and the intellectual and professional provision of the Ukrainian village is revealed.Proved that the peasantry as a holistic social group suffered significant deformation and a new type of rural workers was gradually formed ‒ collective-farmers that were influenced by Bolshevik ideology. They were the most characteristic and most numerous group of all able-bodied members of the population of rural territories of Ukraine with all their peculiarities that were in the interests of totalitarian power. Additionally, in 1929 – 1939 the collective-farm peasantry formed the socio-professional groups, among which the most popular and notable people were machine operators, harvester and tractor drivers, which fit into the administrative-command system and could implement the planned agrarian reforms. Thus, in fact, the beginning of the break-up of the established way of life of Ukrainian peasants was the continuous collectivization and expropriation of individual peasant farms.Conclusions. Consequently, the conceptual foundations for the formation of the Soviet in-service training system for agrarian specialists had determined its influence on the formation of the industrial stratum and the intellectual and professional provision of the Ukrainian village and the contribution of the Ukrainian peasantry to the implementation of the social programs of the Bolshevik regime and the «socialist modernization» of Soviet society, the development of which required new labor resources.

The article is devoted to the analysis of the independence and impartiality of the court as constituting elements of the rule of law in civil procedure. The author concludes that it is necessary to interpret the concepts of independence and impartiality of the court through the prism of par. 1 Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, which enshrines the right to a fair trial in civil matters, and the practice of the European Court of Human Rights regarding the interpretation and application of this article. According to par. 1 art. 6 ECHR in determination of his civil rights and obligations everyone is entitled to a fair and public hearing within a reasonable time by an independent and impartial tribunal established by law. At first glance ECHR doesn't regulate jurisdictional issues. However, conflict of jurisdictions problem should be analyzed in terms of such elements of the right to a fair trial as access to court and «court, established by law». Criteria of independence and impartiality of the court are examined in the context of the practice of the European Court of Human Rights. The main criteria for the independence of judges are: a) the method of judges' appointment; b) the duration of their term of office; c) the availability of guarantees against external influences; d) the presence of external attributes of independence. The impartiality of the court is analyzed in terms of subjective and objective criteria. Based on the analysis of the norms of the national civil procedural legislation, it is concluded that it does not fully reflect the international standards of fair trial in terms of ensuring the institutional requirements for the independence and impartiality of the court. Particular attention in this context is also should be paid to a critical assessment of the proposed changes to the Civil Procedure Code of Ukraine regarding motion for recusal of the judge in accordance with the Draft Law of Ukraine «On Amendments to the Commercial Procedure Code of Ukraine, the Civil Procedure Code of Ukraine, the Code of Administrative Procedure of Ukraine regarding improvement reviewing court decisions on appeal and cassation proceedings» № 2314 of October 25, 2019. The proposed innovations are critically evaluated because of the fact that possibility to rule on the motion for the recusal of the judge by the same judge who is considering the case does not comply with the legal axiom «nemo judex in re sua» («no one can be a judge in his own case») ; Статья посвящена исследованию независимости и беспристрастности суда как составляющим верховенства права в гражданском судопроизводстве. Делается вывод, что национальное законодательство не в полной мере соответствует международным стандартам справедливого судопроизводства. Критически оцениваются предлагаемые изменения в ГПК касательно возможности рассмотрения вопроса об отводе судьи тем же составом суда, который рассматривает дело, в случае единоличного рассмотрения дела судьей из-за несоответствия правовой аксиоме «nemo judex in re sua» («никто не может быть судьей в собственном деле») ; Статтю присвячено дослідженню незалежності та неупередженості суду як складовим верховенства права в цивільному судочинстві через призму п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. Зроблено висновок, що національне законодавство не повною мірою відповідає міжнародним стандартам справедливого судочинства. Критично оцінено запропоновані зміни до ЦПК щодо можливості розгляду питання про відвід судді тим самим складом суду, який розглядає справу, у випадку одноособового розгляду справи суддею через невідповідності правовій аксіомі «nemo judex in re sua» («ніхто не може бути суддею у власній справі»)

The corporate bond market development is integral to increase the resilience of the Russian economy to external shocks and to build a new growth model in terms of sanctions. The purpose of the article is to analyze the current state of the Russian corporate bond market and to develop proposals for accelerating its further development considering the international experience. The proposals are based on a study of the legal base for the functioning of the international bond market, as well as modern technologies and tools that have proven to be effective in practice. As part of a comparative analysis, a hypothetical-deductive research method has been used. The author has proposed: to develop and adopt independent federal law "On Corporate Bonds"; to amend and supplement the Russian legislation on the protection of the rights of investors who purchase corporate bonds; to make trial (debut) issues in the Russian stock market for bonds denominated in foreign currencies (for example, in RMB); to expand the line of bond types, etc. It has been concluded that, despite the unfavorable external and internal conditions, there is a steady increase in the number of issuers and corporate bonds in circulation in Russia. Active bond issue in the Russian financial market in the near future will happen not only in the corporate, but also in the public segment. It will require more active involvement of individuals in purchasing government and corporate bonds as investors. Various types of institutional investors competing with banks will also be attracted. Corporate bond issue can ease the financial burden of banks and companies that have problems with refinancing their external debts. It can also help to solve the problem of financing of the Russian companies that have focused on obtaining various bank loans in order to implement their business plans. This will help to increase the supply of temporarily free monetary resources, to reduce their cost and more efficiently transform savings into investments. ; Развитие рынка корпоративных облигаций становится одним из необходимых условий повышения устойчивости российской экономики к внешним шокам и формирования новой модели роста в условиях санкций. Цель статьи — проанализировать современное состояние российского рынка корпоративных облигаций и разработать предложения по ускорению его дальнейшего развития с учетом накопленного международного опыта. Предложения основаны на изучении правовой базы функционирования международного облигационного рынка, а также современных технологий и инструментов, которые на практике доказали свою эффективность. В рамках сравнительного анализа использован гипотетико-дедуктивный метод научного исследования. Автор предлагает: разработать и принять самостоятельный федеральный закон «О корпоративных облигациях»; внести поправки и дополнения в российское законодательство по защите прав инвесторов, приобретающих корпоративные облигации; осуществить пробные (дебютные) выпуски на российском фондовом рынке облигаций, номинированных в иностранных валютах (например, в юанях); расширять линейку видов облигаций и т.д. Сделан вывод, что, несмотря на неблагоприятные внешние и внутренние условия, в России наблюдается стабильный рост количества эмитентов и находящихся в обращении корпоративных облигаций. Активная эмиссия облигаций на российском финансовом рынке в ближайшее время будет происходить не только в корпоративном, но и в государственном сегменте. Она потребует более активного вовлечения в покупку государственных и корпоративных облигаций физических лиц в качестве инвесторов. Также будут привлекаться различные типы институциональных инвесторов, конкурирующие с банками. Эмиссия корпоративных облигаций может облегчить финансовое бремя банков и компаний, испытывающих затруднения с рефинансированием внешних долгов. Также она может способствовать решению проблемы финансирования тех российских компаний, которые в целях реализации намеченных бизнес-планов до сих пор ориентировались на получение различных видов банковских кредитов. Это будет способствовать росту предложения временно свободных денежных ресурсов, снижению их стоимости и более эффективной трансформации сбережений (накоплений) в инвестиции

The article of the Head of the State Committee for Television and Radio Broadcasting of Ukraine Oleh Nalyvaiko is devoted to the reform results of state and public print media in Ukraine. This process, as is known, began three years ago in accordance with the Law of Ukraine. The appearance of such a law is due to the state's international obligations towards Parliamentary Assembly of the Council of Europe.The statistical data are analyzed in terms of regions, as well as by one of periodicals typological feature — state and public. It is emphasized that if out of 662 public newspapers, 507 are reformed (80 per cent of those that were published), than out of 98 state newspapers and magazines, 27 are nolonger under state's regulatory protection (this is only 33 per cent).Among the weaknesses that did not allow to effectively and fully implement extremely important reform, the author names the following: a number of «white spots» in the holistic legislative mechanism for the implementation of declared intentions at the governmental level; deliberate inhibition of this process by a number of print media founders; not the willingness of the editors themselves to take the initiative and responsibility to work in new conditions, their hope for financial support from the central or local budget.The article states that the completion of mass media denationalization process in the legal time-limits means that from January 1 of this year financing from the authorities and local self-government bodies was stopped to those editors who for any reason have missed the deadlines. However, the Law provides opportunity for local media to obtain financial assistance under certain conditions: preservation of publication name, language and thematic focus.It is emphasized on the importance of journalists' qualifications improving and the special mission assigned in this case to the reformed Ukrainian Institute of Advanced Training for TV & Radio Broadcast and the Press experts ; Стаття присвячена підсумкам проведеного в Україні реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації. Цей процес, як відомо, почав- ся три роки тому у відповідності із Законом України. Поява такого закону спонука- на міжнародними зобов'язаннями держави перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи.Проаналізовано статистичні дані в розрізі областей, а також за однією із типо- логічних ознак періодичних видань — державні і комунальні. Наголошено: якщо із 662 комунальних газет реформовано 507 (80 відсотків тих, що виходили в світ), то із 98 державних газет та журналів із-під опіки держави вийшло лише 27 (це складає лише 33 відсотки).Серед слабких місць, які не давали можливості ефективно й сповна провести архіважливу реформу, автор називає такі: низка «білих плям» у цілісному законодавчому механізмі реалізації декларованих на урядовому рівні намірів; свідоме гальмування цього процесуз боку низки засновників друкованих засобів масової інформації; не готовність самих редакцій брати в свої руки ініціативу й відповідальність працювати в нових умовах, надія їх на фінансову підтримку з центрального чи місцевого бюджету.У статті наголошується, що завершення процесу роздержавлення ЗМІ у передбачені Законом терміни означає, що з 1 січня цього року припинилося фінансування з боку органів влади та органів місцевого самоврядування тим редакціям, які з тієї чиіншої причини не вклалися в терміни. Втім, Закон надає можливість отримання редакціями місцевих ЗМІ фінансової допомоги за певних умов: збереження назви, мови і тематичної спрямованості видання.Наголошується на важливості підвищення кваліфікації журналістів редакцій, що реформуються, та особливій місії, яка покладається в цій справі на реформований Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси.

The author considers one of the problematic features of Ukraine's information secu­rity — the heterogeneity of its information and cultural space, problematic features of Ukraine information security is the heterogeneity of its information and cultural space, which results in the fact that some Ukrainians identify themselves with the neighboring culture, use a foreign language and potentially ready to support the aggressor in the case of an attack. There is a tendency: separatism, rejection of Ukrainian statehood, symbols, culture mainly arise in a territory dominated by a foreign language, and vice versa: where Ukrainian language dominates, such problems do not arise. That is why strategic mechanisms of Ukrainianisation and expansion of Ukrainian-speaking space in the territory of our country should be laid in the information security system of Ukraine. The aim of the article is to prove the importance of Ukrainianization in the information security system of Ukraine. Foreign and domestic scientific works were considered during the research. The results of sociological researches on the use of Ukrainian language in Ukraine are presented and analyzed in the article. The complex of general scientific, logical and special methods is applied. It was established that the state information security system should consist of an operational level — working to identify the harmful elements in the information and cultural space and quickly respond to them and strategic — expanding the national information and cultural space, improving the means of creating, disseminating and preserving socially important useful information. It is determined that the policy of Ukrainization is the integration of Ukrainian society on the basis of language, cultural tradition, historical and political consciousness of Ukrainians. The article, under Ukrainianisation means the restoration of Ukrainian-language space, which has narrowed due to the forced Russification of Ukrainians. It is revealed that the role of Ukrainization in the information security system is not limited to understanding it as a means of spreading Ukrainian culture — it is a factor of national security of Ukraine and the unity of the nation. ; Автор розглядає одну із проблемних особливостей інформаційної безпеки Украї­ни — неоднорідність її інформаційно-культурного простору, наслідком чого є те, що частина українців ідентифікує себе з сусідньою культурою, використовує чужу мову спілкування і потенційно готова підтримати агресора у разі нападу. Прослідковується тенденція: сепаратизм, несприйняття української державності, символів, культури переважно виникає на території, де домінує чужа мова і навпаки: там де домінує українська, таких проблем не виникає. Саме тому в системі інформаційної безпеки України варто закласти стратегічні механізми українізації і розширення україномовного простору на території нашої держави. Автор статті доводить важливість українізації в системі інформаційної безпеки України. Під час дослідження розглядалися зарубіжні та вітчизняні наукові праці. У статті наводяться та аналізуються результати соціологічних досліджень щодо використання української мови в Україні. Застосовано комплекс загальнонаукових, логічних, спеціальних методів. Встановлено, що система інформаційної безпеки держави має складатися з оперативного рівня, який працює на виявлення шкідливих елементів в інформаційно-культурному просторі та швидке реагування на них, і стратегічного — розширення національного інформаційно-культурного простору, поліпшення засобів створення, поширення і збереження суспільно важливої корисної інформації. Визначено, що політика українізації — інтеграція українського суспільства на основі мови, культурної традиції, історичної та політичної самосвідомості українців. У статті під українізацією розуміється відновлення україномовного простору, який звузився, внаслідок насильницької русифікації українців. Виявлено, що роль українізації у системі інформаційної безпеки не зводиться лише до розуміння її як засобу поширення української культури — це фактор національної безпеки України та єдності нації.