Suchergebnisse

Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного сектору економіки України, а також інституційна обумовленість інноваційних процесів визначає потребу обґрунтування інституційного механізму інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку у контексті реалізації інноваційної політики держави. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад формування ефективної інституційної системи інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору економіки України. До основних завдань дослідження належать: розкриття передумов інституційної обумовленості інноваційних процесів; дослідження питання встановлення регулюючих правил політичних економічних та правових інститутів; визначення напрямів інституційного прояву в інноваційному розвитку аграрного сектору економіки України.У статті досліджено проблему інституційних чинників забезпечення інноваційного розвитку на основі системного підходу та синтезу механізмів інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку. Розглянуто питання впливу інституційних чинників на рівень економічного зростання через політичні, економічні та правові інституції. Виявлено напрями інституційного прояву в інноваційному розвитку аграрного сектору. Доведено, що формування ефективної інституційної системи інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку обумовлено необхідністю надання поштовху для економічного зростання аграрного сектору України.Визначено, що політичні та правові інститути створюють механізми регулювання та формують передумови реалізації інноваційного типу розвитку аграрного сектору. Встановлено, що саме на базі інститутів розвитку мають бути створені умови для стратегічного розвитку національного господарства держави, шляхом інфраструктурного проектування, що спрямоване на забезпечення ефективного інноваційного розвитку й може розглядатись на макторо-, мезо- та мікрорівнях. Відповідно основним напрямом стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури повинно стати комплексне та системне удосконалення інституційного середовища для забезпечення безперервного перебігу інноваційного процесу. Інституційний вплив на інноваційний розвиток аграрного сектору виявляється через: формування інституціональної інфраструктури; нарощування і спрямування на інноваційний розвиток бюджетних і позабюджетних коштів; стимулювання участі комерційних банків в інвестуванні інноваційної діяльності, створення механізмів страхування ризиків інвестицій в інноваційні проекти; створення умов для інноваційного підприємництва; вдосконалення системи правового захисту інтелектуальної власності та комерціалізації об'єктів; активізацію діяльності інформаційно консультаційних структур та інше. ; The current state and trends of the agrarian sector of Ukraine's economy, as well as the institutional conditionality of innovation processes, determine the need for substantiation of the institutional mechanism of the infrastructure support of innovative development in the context of the implementation of the state innovation policy. The purpose of the article is to substantiate theoretical and methodical principles of formation of an effective institutional system of infrastructure support for innovative development of the agrarian sector of the Ukrainian economy. The main tasks of the study include: the disclosure of the prerequisites for the institutional conditionality of innovation processes; research on the establishment of regulatory rules of political economic and legal institutions; definition of directions of institutional manifestation in the innovative development of the agrarian sector of the Ukrainian economy. The article explores the problem of institutional factors of providing the innovative development on the basis of system approach and synthesis of mechanisms of infrastructure support of innovation development. The issues of influence of institutional factors on the level of economic growth through political, economic and legal institutions are considered. The directions of institutional manifestation in the innovative development of the agrarian sector are revealed. It is proved that the formation of the effective institutional system of infrastructure support for innovation development is due to the need of giving the impetus to the economic growth of the agricultural sector in Ukraine. It is determined that political and legal institutes create regulatory mechanisms and form the preconditions for the implementation of an innovative type of development of the agrarian sector. The author considers that on the basis of development institutes the strategic development of the national economy of the state should be created, and it should be done through infrastructure design aimed at ensuring effective innovation development and can be examined at the macro, meso and micro levels. Accordingly, the main direction of stimulating the development of innovation infrastructure should be the complex and systematic improvement of the institutional environment to ensure the continuous flow of innovation process. Institutional impact on the innovative development of the agrarian sector is manifested through: the formation of institutional infrastructure; increase and focus on the innovative development of budget and extrabudgetary funds; stimulating the participation of commercial banks to invest in innovation, creating mechanisms for risk insurance of investment in innovative projects; the creation of conditions for innovative entrepreneurship; improvement of the system of legal protection of intellectual property and commercialization of objects; the intensification of activity of informational consultative structures and others.

Ефективність функціонування судової влади в Європейському Союзі залежить від багатьох факторів, серед яких формування суддівського корпусу, а саме призначення суддів і Генеральних адвокатів у Суді справедливості та Загальному суді. У статті досліджено процедури формування суддівського корпусу в ЄС та процедурні нововведення, що з'явилися у зв'язку з Лісабонською реформою. До реформи судді та Генеральні адвокати призначалися спільною згодою урядів держав-членів і цей процес носив закритий характер, оскільки висунення кандидатів належить до внутрішньої компетенції держав. Після ж Лісабонських змін призначення відбувається лише після консультації зі спеціальною колегією, яка дає висновок про придатність кандидатів. Незважаючи на те, що висновки колегії носять рекомендаційний характер, держави-члени беруть їх до уваги та у разі негативного висновку щодо кандидата знімають його з балотування. Окремо розглядаються критерії оцінки кандидатів, з яких колегія виділяє шість основних: здатність кандидата до правового аналізу, професійний досвід, можливість виконувати обов'язки судді, мовні здібності, здатність працювати у команді у міжнародному середовищі, в якому представлені декілька правових систем, та чи не викликають сумнівів незалежність, неупередженість, справедливість і чесність особи. Новий етап консультацій із колегією щодо добору суддів, що з'явився внаслідок Лісабонської реформи, сформував тенденцію до демократизації цього процесу та наближення його до загальноєвропейських стандартів. Це дало змогу авторці стверджувати, що процес формування суддівського корпусу в ЄС став більш прозорим і справедливим, що слугує однією з інституційних гарантій належного правового захисту у Євросоюзі. ; Эффективность функционирования судебной власти в Европейском Союзе зависит от многих факторов, среди которых способ формирования судейского корпуса, а именно назначение судей и Генеральных адвокатов Суда справедливости и Общего суда. В статье исследуются процедуры формирования судейского корпуса в ЕС и процедурные новшества, появившиеся после Лиссабонской реформы. До реформы судьи и Генеральные адвокаты назначались по общему согласию правительств государств-членов и этот процесс носил закрытый характер, поскольку выдвижение кандидатов относится к внутренней компетенции государств-членов. После же Лиссабонских изменений назначение происходит только после консультации со специальной коллегией, которая делает вывод о пригодности кандидатов. Несмотря на то, что выводы коллегии носят рекомендательный характер, государства-члены следуют им и в случае отрицательного заключения кандидата снимают с баллотирования. Отдельно рассматриваются критерии оценки кандидатов, из которых коллегия выделяет шесть основных: способность кандидата к правовому анализу, профессиональный опыт, возможность выполнять обязанности судьи, языковые способности, способность работать в команде в международной среде, в которой представлены несколько правовых систем, и не вызывают ли сомнений независимость, беспристрастность, справедливость и честность кандидата. Новый этап консультаций с коллегией по отбору судей, появившийся в результате Лиссабонской реформы, сформировал тенденцию к демократизации этого процесса и приближению его к общеевропейским стандартам. Это позволило автору утверждать, что процесс формирования судейского корпуса в ЕС стал более прозрачным и справедливым, что служит одной из институциональных гарантий надлежащей правовой защиты в Евросоюзе. ; The effectiveness of the functioning of the judiciary in the European Union depends on many factors, among which the way of formation of judicial office, namely the appointment of judges and Advocates General of the Court of Justice and of the General Court, should be highlighted. In this regard, the article explores the procedures of formation of the judicial office in the EU and the procedural innovations that have emerged after theLisbonreform. Prior to the reform, judges and Advocates General were appointed by common agreement of the governments of the Member States and this process was of a closed nature, since the nomination of candidates belongs to the internal competence of the Member States. After theLisbonchanges, the appointment takes place only after consultation with a special panel that makes a conclusion on the suitability of the candidates. Despite the fact that the conclusions of the panels are of a recommendatory character, the Member States follow them and, in the case of a negative opinion, remove the candidate from the ballot. Separately, the criteria for evaluating candidates are considered, of which the panel distinguishes six main ones: the candidate's ability to legal analysis, professional experience, the ability to perform the duties of a judge, language abilities, the ability to work in a team in an international environment in which several legal systems are represented and concerning impartiality, fairness and honesty of the candidate. A new stage of consultation with the judicial selection panel has shaped the trend towards democratization of this process and bringing it closer to pan-European standards. This allowed the author to state that the process of forming the judicial office in the EU has become more transparent and fair, which serves as one of the institutional guarantees for proper legal protection in theUnion.

Актуальність проблеми. Періодизація еволюції теорії економічної політики базується на відмінностях визначення предмету економічної теорії – як частини філософії моралі, як науки про матеріальне багатство націй, як науки про раціональну поведінку людей. Цілі дослідження: представляється доцільним проаналізувати основні ідеї класичної політичної економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій – розглядаються підходи, обгрунтовані у свій час такими мислителями, як Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Локк, Г. Гегель, К. Маркс, Дж. Роулз, А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Кейнса, Л. фон Мізеса, М. Фрідмана, Ф. А. фон Хайєка, Р. Кохане, В. Андрущенко, В. Воронкова, Р. Олексенко та інші. Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загально наукових та загально доповнюючи методів дослідженнях. Використано метод системного аналізу, дедуктивний та дедуктивний аналіз, структурно – функціональний та порівняльний аналіз, історичний та метод спостереження, тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Залишаються недостатньо дослідженими і потребують поглибленого вивчення питання напрямів удосконалення теоретико-методологічних засад реалізації державної економічної політики в сучасних умовах. Постановка завдання. Визначити сутність державної економічної політики та окремлети основні її елементи. Розглянути основні етапи та принципи реалізації державної економічної політики. Узагальнити теоретико-методологічні засади реалізації державної економічної політики в сучасних умовах. Виклад основного матеріалу. Складні та суперечливі процеси сучасних суспільних трансформацій і необхідність подолання кризових явищ в економіці вимагають відповідного впливу держави та чітко діючої системи соціально-економічного управління шляхом формування та реалізації ефективної державної економічної політики. Висновки. Основі теоретичні напрямки характеризують основні моделі реалізації економічної політики: ліберальну, та державну. Між окресленими альтернативними моделями існує значний діапазон проміжних способів реалізації економічної політики, у межах яких державна регуляція обмежуються певними сферами. ; The basics of the state economic policy and its evolution in socio-historical progress in civilization process are analyzed; the author studies the approaches substantiated in their time by such famous thinkers likeNiccolo Machiavelli, ThomasHobbes, JohnLocke, GeorgHegel, KarlMarx, JohnRawls; liberal substantiations suggested byAdamSmith, DavidRicardo, JohnMaynardKeynes, Ludwig von Mises, MiltonFriedman,Friedrich von Hayek, R. Cokhane in their works; utilitarian theory of social welfareby Jeremy Bentham, arepresentative of classical political economical schoolJohnStuartMill didn't deny the possibility and eligibility of state's interference in the economic processes; the utilitarian theory of social welfare by Jeremy Bentham, who suggested pleasures and suffering analysis concept according to which it is expedient to redistribute the income between the rich and the poor to provide the best welfare in the society that influenced thespreading of "marginalist revolution"ideasand which has changed the methodological and theoretical basics of economic policy. Aconsiderable and significant contribution to the economic welfare theory developing(the theory of economic policy) was made by Vilfredo Pareto. With the help of the curvesof indifference Vilfredo Paretoanalyzed effective conditions of resources placing based on whichthe first theorem of welfare economy"Pareto optimum"– thecriterion of economic effectiveness was developed. The conceptions of state economic policy suggested by the representatives of monetarism, keynesianism, marxism, economic nationalism and others are analyzed. There is a great range of intermediate ways of economic policy implementation between alternative models being analyzed within which the state regulation is restricted to certain spheres ; Актуальность проблемы. Периодизация эволюции теории экономической политики базируется на отличиях определения предмета экономическол теории – как части философии морали, как науки о материальном богатстве наций, как науки о рациональном поведении людей. Цели исследования: представляется необходимым проанализировать основные идеи классической политической экономики. Анализ последних исследований и публикаций – рассматриваются подходы, обоснованные в свое время такими мыслителями, как Н.Микиавелли, Т.Гоббс, Дж.Локк, Г.Гегель, К.Маркс, Дж.Роулз, А.Смит, Д.Рикардо, Дж.Кейнс, Л.фон Мизес, М.Фридман, Ф.А.фон Хайек, Р.Кохане, В, Андрущенко, Р.Олексенко и других. Методология исследования. Методологическую основу исследования составляет система общенаучных и общедополняющих методов исследования. Использовано метод системного анализа, дедуктивный и индуктивный анализ, структурно-функциональный и сравнительный метод, исторический и метод наблюдения и другие. Использование неисследованных частей общей проблемы. Остаются недостаточно исследованными и требуют углубленного изучения вопросы - направления усовершенствования теоретико-методологических оснований реализации государственной экномической политики в современных условиях. Постановка задания. Определить сущность государственной экономической политики и очертить основные ее элементы. Рассмотреть основные этапы и приницпы реализации государственной экономической политики в современных условиях. Изложение основного амтериала. Сложные и противоречивые процессы современных общественных трансформаций и необходимость преодоления кризисных явлений в экономике требуют соответствующего влияния государства и необходимость преодоления кризисных явлений в экономике, требуют соответствующего влияния государства и четко действующей системы социально-экономического управления путем формирования и реализации эффективной государственной экономической политики. Выводы. Основные теоретические направления характеризуют основные модели реализации экономической политики : либеральную и государственную. Между очерченными альтернатвиынми моделями существует значительный диапазон промежуточных способов реализации экономической политики, в рамках которых государственная регуляция ограничивается определенными сферами.

У статті представлено епістолії радянського історіографа, історика-медієвіста, теоретика історичної науки Й. Л. Вайнштейна (1894–1980) до колеги – спеціаліста з соціально-економічної історії XVI–XIX С. Я. Борового (1903–1989). Опубліковані листи хронологічно охоплюють 1944–1976 рр., період їх зрілої наукової діяльності, наявності авторитету та провідних позицій у середовищі наукової корпорації, появи основних наукових праць. Ці послання містять у собі визнання автора в дружбі й повазі до адресата та його дружини, відображають близьке колегіальне оточення вченого, характеризують умови повсякденного життя радянської інтелектуальної спільноти. Представлені матеріали відображають основні віхи професійної діяльності двох вчених-істориків, колізії їх просування по службі,умови адаптації в період проведення радянською владою політичної компанії у «боротьбі з космополітизмом», новини та пересуди щодо колег. Зміст епістолій дозволяє відтворити суттєві деталі розвитку радянської історичної науки, університетської системи освіти та фрагменти біографії деяких вчених. Опубліковані листи відтворюють дискусійні питання істориків навколо певних проблем радянської історіографії та досліджень у галузі медієвістики, демонструють критичні висловлювання і заперечення Й. Л. Вайнштейна на адресу колег, зокрема В. В. Мавродіна, Б. Ф. Поршнєва, О. М. Чистозвонова та інших. У текстах листів охарактеризовано умови написання і підготовки до публікації його монографій «Россия и Тридцатилетняя война 1618–1648 гг.» (1947), «Западноевропейская средневековая историография» (1964), «История советской медиевистики: 1917–1966» (1968), «Очерки развития буржуазной философии и методологии истории в XIX–XX вв.» (1979) та низки інших наукових видань. Публікація епістолій супроводжується досить повними коментарями щодо їх змісту та вводить до наукового обігу цінне історичне джерело, що зберігається в Державному архіві Одеської області. ; В статье представлены письма советского историка О. Л. Вайнштейна к коллеге С. Я. Боровому. Опубликованные эпистолии хронологически охватывают 1944–1976 гг., период их зрелой научной деятельности, наличия авторитета и ведущих позиций в среде ученой корпорации, появления основных научных трудов. Эти послания заключают в себе признание автора в дружбе и уважении к адресату и его супруге, отражают близкое коллегиальное окружение ученого, характеризуют условия повседневной жизни советского интеллектуального сообщества. Представленные материалы отображают основные вехи профессиональной деятельности двух ученых-историков, коллизии их продвижения по службе, условия адаптации в период проведения советской властью политической компании по «борьбе с космополитизмом», новости и пересуды о коллегах. Содержания эпистолий позволяют воссоздать существенные детали развития советской исторической науки, университетской системы образования и фрагменты биографии ряда ученых. Опубликованные послания воспроизводят дискуссионные вопросы историков вокруг определенных проблем советской историографии и исследований в области медиевистики, демонстрируют критические высказывания и возражения О. Л. Вайнштейна в адрес коллег. В текстах писем охарактеризовано условия написания и подготовки к публикации ряда научных изданий. Публикация эпистолий сопровождается достаточно полными комментариями по их содержанию и вводит в научный оборот ценный исторический источник. ; The article focuses on the epistolary of the famous Soviet historiographer, theorist of historical science, historian-medievist O. L. Vainshtein (1894–1980) to a Soviet historian, specialist in social and economic history of the 16th–19th centuries S. Ya. Borovyi (1903–1989). The epistles, which were published, cover 1944–1976, the period of their mature scientific activity, the presence of authority and leading positions among the academic corporation, the appearance of basic scientific works. These messages include the recognition of the author in friendship and respect for the addressee and his wife, reflect the close collegial environment of the scientist, and characterize the conditions of everyday life of the Soviet intellectual community. The presented materials reflect the main milestones of Vainshtein's professional activity, the collision of his promotion, the conditions of his stay in the «exile» during the Soviet government's political campaign to «fight against cosmopolitanism», news and news mongering about colleagues. The epistles allow us to recreate the essential details of the development of Soviet historical science, the university system of education and fragments of biographies of a number of scientists. The published messages reproduce the discussion questions of historians about certain problems of Soviet historiography, research in the field of medieval studies, critical remarks and objections of Vainshtein to colleagues, in particular V. V. Mavrodin, B. F. Porshnev, A. N. Chistovzonov and others. The epistles of O. L. Vainshtein are characterized by the conditions for the preparation and publication of his monographs «Russia and the Thirty Years' War of 1618–1648» (1947), «Western European Medieval Historiography» (1964), «The History of Soviet Medieval Studies: 1917–1966» (1968), «Essays on the development of bourgeois philosophy and methodology of history in the XIX–XX centuries» (1979) and other scientific publications. The publication of epistles is accompanied by complete comments on their content and introduces a valuable historical source stored in the State Archives of the Odessa region.

The article considers aspects of increasing the competitiveness of industry on the basis of support of public authorities and combining in this direction the interests of all participants in the business environment. It is determined that priority directions of development of industry of the country and its regions are support of high-tech industries, search for opportunities for attracting international investment, improving the competitiveness of industrial products and developing a competitive environment. According to the author, today the successful activity of a separate industrial enterprise in the domestic and world markets shifts from the level of competitiveness of its products to the levels of competitiveness of the state, region, industry. At the same time, the state or region is the guarantor of creating attractive conditions for entrepreneurial activity and investment of capital, that determines the investment attractiveness of the enterprise and the measure of consumer loyalty. It is determined that the economic policy of the state in the conditions of strengthening of market relations is a system of measures of legislative, executive and controlling character, aimed at adapting the existing socio-economic system to the living conditions of a modern, dynamic society. The main objective of economic policy should be the development of a modern economic system. It is concluded that the current economic policy of the state in order to ensure the development of Ukraine's competitiveness is to take into account such steps: harmonization of internal standards with international ones, creation of the same competitive conditions, development of human and intellectual capital, protection of property rights. However, in order to increase the efficiency of the management of the competitiveness of the industry of the regions of Ukraine, it is necessary to combine the interests of all participants in the business environment in this area. ; В статье рассмотрены аспекты повышения конкурентоспособности промышленности на основе поддержки органов государственной власти и объединения в этом направлении интересов всех участников бизнес-среды. Определено, что приоритетными направлениями развития промышленности страны и ее регионов является поддержка высокотехнологичных отраслей промышленности, поиск возможностей для привлечения международных инвестиций, повышения конкурентоспособности промышленной продукции и развития конкурентной среды. Автором отмечено, что сегодня успешная деятельность отдельного промышленного предприятия на внутреннем и мировом рынках смещается от уровня конкурентоспособности его продукции до уровней конкурентоспособности государства, региона, отрасли. При этом государство или регион выступают гарантом создания привлекательных условий предпринимательской деятельности и вложения капитала, которое определяет и инвестиционную привлекательность предприятия и степень лояльности потребителей. Определено, что экономическая политика государства в условиях укрепления рыночных отношений является системой мер законодательного, исполнительного и контролирующего характера, направленных на адаптацию имеющейся социально-экономической системы к условиям жизнедеятельности современного динамичного общества. Главной целью экономической политики должно быть развитие современной экономической системы. Сделан вывод, что современная экономическая политика государства в направлении обеспечения развития конкурентоспособности Украины должна учитывать такие шаги, как гармонизация внутренних стандартов с международными, создание одинаковых конкурентных условий, развитие человеческого и интеллектуального капитала, защита прав собственности. Но, для повышения эффективности управления конкурентоспособностью промышленности регионов Украины необходимо сочетание в этом направлении интересов всех участников бизнес-среды. ; У статті розглянуті аспекти підвищення конкурентоспроможності промисловості на основі підтримки органів державної влади та поєднання у цьому напряму інтересів всіх учасників бізнес-середовища. Визначено, що пріоритетними напрямами розвитку промисловості країни та її регіонів є підтримка високотехнологічних галузей промисловості, пошук можливостей для залучення міжнародних інвестицій, підвищення конкурентоспроможності промислової продукції та розвитку конкурентного середовища. Автором зазначено, що сьогодні успішна діяльність окремого промислового підприємства на внутрішньому і світовому ринках зміщуєтеся від рівня конкурентоспроможності його продукції до рівнів конкурентоспроможності держави, регіону, галузі. При цьому держава або регіон виступають гарантом створення привабливих умов підприємницької діяльності і вкладення капіталу, що визначає і інвестиційну привабливість підприємства і міру лояльності споживачів. Визначено, що економічна політика держави в умовах зміцнення ринкових відносин є системою заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, спрямованих на адаптацію наявної соціально-економічної системи до умов життєдіяльності сучасного динамічного суспільства. Головною ціллю економічної політики має бути розвиток сучасної економічної системи. Зроблено висновок, що сучасна економічна політика держави у напрямі забезпечення розвитку конкурентоспроможності України має враховувати такі кроки, як гармонізація внутрішніх стандартів із міжнародними, створення однакових конкурентних умов, розвиток людського та інтелектуального капіталу, захист прав власності. Але, для підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю промисловості регіонів України необхідно поєднання у цьому напряму інтересів всіх учасників бізнес-середовища.

IVAKH Svitlana – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivan Franko str., 24, Drohobych, 82100, Ukraine (slinkolven@ukr.net)orcid:0000-0003-4488-1527ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/D-4430-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140944To cite this article: Ivakh, S. (2018). Peredumovy osvitnoi diialnosti predstavnyts zhinochoho rukhu u konteksti rozvytku ukrainskoho shkilnytstva Halychyny (kinets XIX – persha tretyna XX st.) [Precurses of educational activity of representatives of women's movement in the context of development of Ukrainian schooling in Halychchyna (end of the XIX – the first third of the twentieth century)]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 7/39, 85‒103. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140944 [in Ukrainian]. Article historyReceived: 24 March 2018Received in revised form: 7 May 2018Accepted: 10 July 2018Available online: 12 September 2018 Abstract. Based on the analysis of the legislative-normative base and statistical data, the article studies the process of the formation of Ukrainian schooling in Galicia at the end of the nineteenth and first third of the twentieth century. It was emphasized that its development within the limits of the Austro-Hungarian Empire and Poland was limited to both socio-economic and political factors, which disturb the Ukrainian educated public, in particular the organizers of the women's movement.On the basis of the logical-historical analysis, the preconditions for the deployment of the active activities of women's associations, the prominent figures of the women's movement in the area of Ukrainian schooling in Galicia, are identified. Among the most significant were: unsatisfactory organization of school education for girls within the Austro-Hungarian Empire, which were found to be lacking in popular schools, in particular, girls' longevity, low attendance, limited co-ordination; the level of educational process in the existing state women's elementary schools is lower than in males, and their predominantly anti-Ukrainian character; the official limitation of women's secondary and higher education; the absence of Ukrainian institutions for vocational education of women's youth, and the anti-Ukrainian nature of pre-school and out-of-school education in the province.It is proved that certain preconditions became the basis for forming the main directions of pedagogical activity, which concerned, first of all, the participation of women-ukrainians in the development of the network of Ukrainian private women's elementary schools, out-of-school and preschool educational institutions.Participation of Ukrainian women in the establishment of the system of national schooling in the region served as confirmation of the evolutionary processes in the women's movement, which went from separate educational measures among its members to active systematic pedagogical and educational work in the broad masses of the population.It was noted that the Ukrainian women's movement in Galicia during the period under study expressed the actual pedagogical problems that were in sight of the entire Galician community: the preservation of the physical, spiritual and moral health of the Ukrainian people in the absence of their own state and the training of younger generations to participate in the revival and reconstruction of independent Ukraine.Acknowledgments. Sincere thanks to the head of the General Pedagogy and Preschool Education Department of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, in particular Prof. Pantyuk Tetyana.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article. ; ІВАХ Світлана – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна (slinkolven@ukr.net)orcid:0000-0003-4488-1527ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/D-4430-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140944Бібліографічний опис статті: Івах, С. (2018). Передумови освітньої діяльності представниць жіночого руху у контексті розвитку українського шкільництва Галичини (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.). Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 7/39, 85‒103. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140944.Історія статтіОдержано: 24 березня 2018Прорецензовано: 7 травня 2018Подано до редакції: 10 липня 2018Доступ он-лайн: 12 вересня 2018 Анотація. У статті здійснено логіко-історичний аналіз передумов розгортання активної діяльності жіночих товариств, визначних діячок жіночого руху в ділянці українського шкільництва Галичини; доведено, що визначені передумови стали підґрунтям для формування основних напрямів педагогічної діяльності, яка передовсім стосувалася участі жінок-українок у боротьбі з неграмотністю, у відстоюванні права на здобуття освіти в рідномовній школі, у становленні та розвитку мережі українських приватних жіночих початкових шкіл, позашкільних і дошкільних виховних інституцій.

Este artigo tem como finalidade discutir o conceito de território para os Ye'kuana, povo que habita a Terra Indígena Yanomami, no extremo nordeste de Roraima. Os povos indígenas têm seu domínio territorial desde os tempos remotos e imemoriais, significando os locais onde seus ancestrais habitaram. A partir de levantamento junto ao povo, do conhecimento do próprio autor e em literatura sobre o conceito de território na ciência geográfica, buscou-se abordar a concepção de território para os Ye'kuana. Concluiu-se que neste território encontram-se as referências materiais e imateriais e existem os lugares onde seus ancestrais surgiram e construíram as primeiras moradias do povo. O território para ciência geográfica é, muitas vezes, limitado e refere-se a uma área específica onde um determinado grupo tem o controle que é conquistado ou concedido. Mas, para os Ye'kuana o território não é conquistado. Ele é dado pelo criador do mundo. Quando menciona-se o wätunnä, todos os habitantes da terra tem o território para viver como seus ancestrais. Nesta concepção, os habitantes da Terra viveriam em paz, sempre respeitando o território do outro. Os resultados incorporam novos elementos ao conceito de território, contribuindo para a compreensão das relações que se estabelecem no seio desse povo.Palavras-chave: Território; Povos indígnas; Ye'kuana; BrasilThe Concept of Territory for Yekuana People that Dwells in Auaris' region- Yanomami Indigenous Land- RoraimaAbstractThis article aims to discuss the concept of territory for Yekuana people, that dwells in the Yanomami indigenous land, located in the northwest of Roraima. The indigenous peoples have had their territorial domain since ancient and immemorial times, meaning the places where their ancestors lived. From the initial investigation with people, the knowledge of its author and literature on the concept of territory in geographic science, It aimed to hightlight the concept of territory for the Ye´kuana. It concludes that at its territory has the material and immaterial references and there are places where their ancestors arose and built the first dwellings of these peoples. The territory for the geographic science is mostly limited and It refers to a specific area where a particular group has its control which is won or granted. Thus, for the Ye´kuana the territory is not conquered. It is given by the mighty creator of the world. When the wätunnä is mentioned, all inhabitants of the land have the territory to live as their ancestors. Within such concept, the inhabitants of this earth could live peacefully, always respecting the territory of one another. The results incorporate new elements into the concept of territory, contributing to the understanding of their relationships that are established within the people.Keyword: land; People beneath him; Ye-kuana '; BrazilEl Concepto de Territorio para el Pueblo Ye'kuana que Habita la Región de Auaris - Tierra Indígena Yanomami - RoraimaResumenEste artículo tiene como finalidad discutir el concepto de territorio para los Ye'kuana, pueblo que habita la Tierra Indígena Yanomami, en el extremo noreste de Roraima. Los pueblos indígenas tienen su dominio territorial desde los tiempos remotos e inmemoriales, significando los lugares donde sus antepasados habitaron. A partir del levantamiento junto al pueblo, del conocimiento del propio autor y en literatura sobre el concepto de territorio en la ciencia geográfica, se buscó abordar la concepción de territorio para los Ye'kuana. Se concluyó que en este territorio se encuentran las referencias materiales e inmateriales y existen los lugares donde sus antepasados surgieron y construyeron las primeras viviendas del pueblo. El territorio para la ciencia geográfica es a menudo limitado y se refiere a un área específica donde un determinado grupo tiene el control que es conquistado o concedido. Pero para los Ye'kuana el territorio no es conquistado. Él es dado por el creador del mundo. Cuando se menciona el wätunnä, todos los habitantes de la tierra tienen el territorio para vivir como sus antepasados. En esta concepción, los habitantes de la Tierra vivirían en paz, siempre respetando el territorio del otro. Los resultados incorporan nuevos elementos al concepto de territorio, contribuyendo a la comprensión de las relaciones que se establecen en el seno de ese pueblo.Palabras clave: tierra; Personas debajo de él; Ye-kuana '; Brasil

ABSTRACT
IntroductionFor several years, Population Data Linkage initiatives around the world have been successfully linking population‐based administrative and other datasets and making extracts available for research under strong confidentiality protections1. This paper provides an overview of current approaches in a range of scenarios, then outlines current relevant trends and potential implications for population data linkage initiatives.MethodsApproaches to protecting the confidentiality of data in research can also reduce the statistical usefulness, and the trade‐off between confidentiality protection and statistical usefulness is often represented as a Risk‐Utility map [2, 3, 5, 7]. Positioning the range of current approaches on such a Risk‐Utility map can indicate the relative nature of the trade‐off in each case.Such a Risk‐Utility map is only part of the story, however. Each approach needs to be implemented with appropriate levels of governance, information technology security, and ethical oversight. In addition, there are several changes in the external environment that have potential implications for population data linkage initiatives.Results and DiscussionCurrent approaches to protecting the confidentiality of data in research fall into one of two classes. The first class comprises approaches that anonymise the data before analysis, namely:

Removal of identifying information such as names and addresses
Secure data centres on‐site at the custodian premises
Public use files made widely available
Synthetic data files made widely available
Open data files published on the internet

The second class comprises approaches that anonymise the analysis outputs, namely:

Virtual data centres that are on‐line versions of secure data centres [8]
Remote analysis centres where users can request analyses but cannot see data.

Many such initiatives implicitly or explicitly use criteria that have been recently captured in the Five Safes model [3]. However, changes in the external environment may add potential implications to address [6].First, there is a rapid increase in scenarios for data use, many of which involve multiple datasets from multiple sources with multiple custodians. This raises the question of whether there should be centralised data integration versus a proliferation of ad‐hoc decentralised but inter‐related initiatives. In any case, harmonised and shared governance will be essential. Next, the public are becoming increasingly informed and are increasingly exercising their privacy preferences in selecting between competing service providers. It is likely that the public will demand that initiatives move beyond education gain acceptance to a model of full partnership.ConclusionsWhile Population Data Linkage initiatives have been successful to date, changes in the external environment have potential implications such as a need for harmonised and shared governance, as well as full partnership with the public. Meeting the future challenges will require sophistication in the selection, design and operation of approaches to protecting the confidentiality of data in research. Useful frameworks in this context include [1, 4]. Importantly, it is necessary to have a range of approaches in order to adequately meet the needs of a range of different scenarios.AcknowledgementsThis work was partially supported by a grant from the Simons Foundation. The author thanks the Isaac Newton Institute for Mathematical Sciences, University of Cambridge, for support and hospitality during the programme Data Linkage and Anonymisation, which was supported by EPSRC grant no EP/K032208/1.
1For a list of administrative data linkage centres around the world, see www.ipdln.org/data‐linkage‐centres
Key References[1] Desai T, Felix Ritchie F, Welpton R. Five safes: designing data access for research. Preprint 2016.[2] Duncan G, Elliot M, Salazar‐Gonzàlez JJ. Statistical Confidentiality. Springer: New York, 2011.[3] El Emam K. A Guide to the De‐identification of Health Information. CRC Press: New York, NY, 2013.[4] Elliot M, Mackey E, O'Hara K, Tudor C. The Anonymisation Decision‐Making Framework. http://ukanon.net/wp‐content/uploads/2015/05/The‐Anonymisation‐Decision‐making‐Framework.pdf[5] Hundepool A, Domingo‐Ferrer J, Franconi L, Giessing S, Nordholt E, Spicer K, deWolf PP. Statistical Disclosure Control, Wiley Series in Survey Methodology. John Wiley & Sons: United Kingdom, 2012.[6] O'Keefe CM, Gould P, Chipperfield JO. A Five Safes perspective on administrative data integration initiatives, submitted.[7] O'Keefe CM and Rubin DB. Individual Privacy versus Public Good: Protecting Confidentiality in Health Research, Statistics in Medicine 34 (2015), 3081‐3103. DOI: 10.1002/sim.6543[8] O'Keefe CM, Westcott M, O'Sullivan M, Ickowicz A, Churches T. Anonymization for outputs of population health and health services research conducted via an online data centre, JAMIA in press.

International audience ; Among the works of the Dziga Vertov group, a Marxist-Leninist collective headed by Jean-Luc Godard and Jean-Pierre Gorin between 1967 and 1973, two films could easily dismiss the common charges of puritanism led against militant cinema: Vladimir et Rosa (1970) and Tout va bien (1972). Both films are remarkable for reconciling radical political philosophy, an appetite for theory, and the subversive power of comedy. Both give birth to a scene for opposites: popular jokes and class struggle, American burlesque and experimental figures, Karl Marx and the Marx Brothers. Given the sense of humour, the reviews of the two films were not that positive. But their purpose was precisely to reconsider the very definition of political cinema. While becoming aware that one cannot turn concepts into images so easily, Godard and Gorin broke free of the vertical diagram they once found in theory, and dove into militant struggles in a more physical and human way. They thus avoided one of the most frequent pitfalls of the militant films of their time: didacticism, which often widens the gap between the filmmakers and their target audience. Not only can humour be seen as a more natural language to be heard by people of the lower class, but it also represents a specific mode of discourse that requires a fairer relationship between the author and the spectator. The way Godard and Gorin offer their interpretation of the burlesque tradition (self-portraits as idiots, fancy dresses, sketches, regional accents, ridiculous gestures, absurdist humour, etc.) enlightens their cinematic practice in agreement with a principle of self-mockery that can be seen as Marxist. On a more figurative level, humour is the ultimate agent of their cinematographic policy. It denigrates the powerful, by putting the accent on their bodily structure, and sets up the proficiency of the weak, by offering them a place and a function in the social space. Thus the idea of being "a Marxist of the Groucho variety" is not only a famous May '68 witticism, it is also the formula of an ambitious aesthetic program: the development of a discursively and formally democratic cinema. ; Parmi les films du groupe Dziga Vertov, collectif marxiste-léniniste dirigé par Jean-Luc Godard et Jean-Pierre Gorin entre 1967 et 1973, il en existe deux qui échappent naturellement à l'accusation d'austérité qui vient habituellement s'attacher aux productions du cinéma militant. Il s'agit de Vladimir et Rosa (1970) et de Tout va bien (1972). Si ces films méritent de retenir notre attention, c'est qu'ils font le pari d'une puissance subversive du comique sans pour autant dissimuler leurs influences politiques radicales ou leur goût pour la théorie. Une scène hétérogène sur laquelle se côtoient les contraires : rire populaire et théorie de la lutte des classes, gestuelle burlesque à l'américaine et radicalité des figures expérimentales, Karl Marx et les Marx Brothers. Si le passage au registre comique a considérablement opacifié la réception de ces deux films, c'est qu'il coïncide avec une certaine réévaluation de l'idée même de cinéma politique. Prenant conscience de la difficulté qu'il y a à concilier des images et des concepts, Godard et Gorin abandonnent le point de vue surplombant que leur offrait la théorie pour plonger dans la matérialité et dans l'humanité des luttes. Ils évitent ainsi l'écueil majeur du cinéma militant de leur époque : le didactisme, qui suffit en général à couper totalement les films de leur public cible. L'humour est un langage qui passe pour être plus naturel aux oreilles de la classe populaire, mais il correspond surtout à une modalité bien précise du discours, propice à imposer une relation plus équitable entre l'auteur et le spectateur. À travers leur réappropriation marxiste de la tradition burlesque (représentation des cinéastes en idiots, déguisements, sketchs, utilisation d'accents régionaux, gestuelle extravagante, humour absurde, etc.), Godard et Gorin travaillent ainsi à transformer leur pratique du cinéma au nom d'un principe d'autodérision qui n'oublie pas ses racines marxistes. Sur le plan figuratif, l'humour pourrait bien être l'instrument par excellence de cette politique du cinéma qui déjoue la puissance des forts et institue la compétence des faibles, en humanisant les premiers et en offrant aux seconds le corps qui leur était refusé dans l'ordre social. Car l'idée d'être marxiste « tendance Groucho » n'est pas simplement un célèbre trait d'esprit de Mai 68, c'est aussi la formule d'un programme esthétique ambitieux : celui d'un cinéma parfaitement démocratique, dans son discours comme dans ses formes.

В настоящем исследовании предпринимается попытка оценить основные характеристики каролингского «историзма», в данном случае представлений о месте истории и знаний о прошлом в рамках системы политической самоидентификации и легитимации. В частности, в работе ставятся две основные задачи: 1. Показать, что консенсус в отношении даже самых значимых исторических событий складывался в каролингском королевстве непросто и путем улаживания очень сложных трений между реально существовавшими альтернативными версиями; 2. Рассмотреть процесс формирования консенсуса в области исторических событий как социальный феномен и как результат необходимости для окружения Карла Великого принимать во внимание те противоположные мнения, которые возникли в среде местной знати как результат отторжения давления, сопровождавшего почти постоянное ведение Карлом Великим военных кампаний. Таким образом, ставится задача подчеркнуть, что, пытаясь создать свое видение истории, каролингский двор вынужден был не просто конструировать повествование о своем видении истории, но достигать согласия с образованной местной знатью в отношении общего видения прошлого в силу того, что из-за завоевательных кампаний Карла Великого в королевстве франков сложилась весьма напряженная ситуация, выразившаяся в появлении альтернативных каролингской версий истории королевства. В качестве эталонных событий для исследования процесса преодоления альтернативных версий истории в пользу версии, нужной именно Каролингам и их окружению, используются коронация Пипина III и ряд случаев из истории правления Карла Великого (как то восстание тюрингов и др.), на основании которых выстраивается определенная модель для интерпретации разногласий в исторической картине Каролингской эпохи. Новизна работы состоит в применении этой модели к битве при Тертри (687 г.), история которой как ключевого события, как показывается, была разработана только в источниках, связанных с престолом св. Арнульфа в Меце, но приглушена в источниках, возникших в иных, пусть и близких к Мецу, монастырях типа Лорша. Это говорит о том, что Каролинги были достаточно ограничены в возможностях манипулирования историческими дискурсами. Образ власти создавался в Каролингскую эпоху как историческая реминисценция, легитимация которой проходила путем коммуникации между правителем и его образованными . This study attempts to evaluate and assess Carolingian "historicism", which is the knowledge of history within the system of political self-identification and legitimation. Thus, the author sets two main goals. The first is to show that the consensus in relationship to the key events in the history of the Carolingian kingdom appeared in the historical writings because of a complex processes of negotiating between the alternative visions of the Carolingian rule. The second is to investigate this process of consensus negotiating as a social phenomenon and as a consequence of Charlemagne and his court's need to take into account and accept the opposite opinions of the Frankish history that had emerged as a response of the local magnates to the incessant military campaigns. Thus, this paper aims to show that in an attempt to shape its own vision of history, the Carolingian educated people were not only to construct their own narrative, but to do so in achieving consensus regarding history with the versions of the past that had emerged in annals and chronicles of local provenance and that emphasized the importance of local elites over that of the Carolingian court. The coronation of Pippin III and a number of events from the reign of Charlemagne (like the uprising of the Thuringians in the 780s) are used as model cases to establish the process whereby the alternative versions were reconciled and sometimes merged into one. The novelty of this study is in applying this model to the representation of the Battle of Tertry, the history of which as the key event of the Carolingian history was developed only in the chronicles related to Saint Arnulf of Metz — the city, which had been viewed as the symbolic and sacral heritage by the Carolingians. At the same time, as this study suggests, the description of this battle was fragmentary and its importance subdued in the sources that originated in the places located away from the Carolingian center of authority, like Lorsch. This shows that the Carolingians felt themselves relatively limited in manipulating historical discourses. The representation of authority was constructed in the Carolingian period as a historical reminiscence, the legitimation of which was achieved in the process of communication between the ruler and his educated subjects, among which were both his court scholars and educated people in regional monasteries like Lorsch, whose origin lay in the local elites.

BACKGROUND: Activated phosphoinositide 3-kinase δ syndrome (APDS) is a recently described combined immunodeficiency resulting from gain-of-function mutations in PIK3CD, the gene encoding the catalytic subunit of phosphoinositide 3-kinase δ (PI3Kδ). OBJECTIVE: We sought to review the clinical, immunologic, histopathologic, and radiologic features of APDS in a large genetically defined international cohort. METHODS: We applied a clinical questionnaire and performed review of medical notes, radiology, histopathology, and laboratory investigations of 53 patients with APDS. RESULTS: Recurrent sinopulmonary infections (98%) and nonneoplastic lymphoproliferation (75%) were common, often from childhood. Other significant complications included herpesvirus infections (49%), autoinflammatory disease (34%), and lymphoma (13%). Unexpectedly, neurodevelopmental delay occurred in 19% of the cohort, suggesting a role for PI3Kδ in the central nervous system; consistent with this, PI3Kδ is broadly expressed in the developing murine central nervous system. Thoracic imaging revealed high rates of mosaic attenuation (90%) and bronchiectasis (60%). Increased IgM levels (78%), IgG deficiency (43%), and CD4 lymphopenia (84%) were significant immunologic features. No immunologic marker reliably predicted clinical severity, which ranged from asymptomatic to death in early childhood. The majority of patients received immunoglobulin replacement and antibiotic prophylaxis, and 5 patients underwent hematopoietic stem cell transplantation. Five patients died from complications of APDS. CONCLUSION: APDS is a combined immunodeficiency with multiple clinical manifestations, many with incomplete penetrance and others with variable expressivity. The severity of complications in some patients supports consideration of hematopoietic stem cell transplantation for severe childhood disease. Clinical trials of selective PI3Kδ inhibitors offer new prospects for APDS treatment. ; T.C. is supported by National Children's Research Centre, Our Lady's Children's Hospital Crumlin, Dublin, Ireland. A.C. has a Wellcome Trust Postdoctoral Training Fellowship for Clinicians (103413/Z/13/Z). K.O. is supported by funding from BBSRC, MRC, Wellcome Trust and GSK. R.D. and D.S.K are funded by National Institute for Health Research (NIHR) Cambridge Biomedical Research Centre, Cambridge, UK. C.S. and S.E. are supported by the German Federal Ministry of Education and Research (BMBF 01 EO 0803 grant to the Center of Chronic immunodeficiency and BMBF 01GM1111B grant to the PID-NET initiative). S.N.F is supported in part by the Southampton UK National Institute for Health Research (NIHR) Wellcome Trust Clinical Research Facility and NIHR Respiratory Biomedical Research Unit. M.A.A.I. is funded by NHS Innovation London and King's College Hospital Charitable Trust. A.F., S.L., A.D., F.R-L and S.K. are supported by the European Union's 7th RTD Framework Programme (ERC advanced grant PID-IMMUNE contract 249816) and a government grant managed by the French Agence Nationale de la Recherche as part of the "Investments for the Future" program (ANR-10-IAHU-01). S.L. is supported by the Agence Nationale de la Recherche (ANR) (ANR-14-CE14-0028-01), the Foundation ARC pour la Recherche sur le Cancer (France), the Rare Diseases Foundation (France) and François Aupetit Association (France). S.L. is a senior scientist and S.K is a researcher at the Centre National de la Recherche Scientifique-CNRS (France). A.D. and S.K. are supported by the "Institut National de la Santé et de la Recherche Médicale". S.K. also supported by the Fondation pour la Recherche Médicale (grant number: ING20130526624), la Ligue Contre le Cancer (Comité de Paris) and the Centre de Référence Déficits Immunitaires Héréditaires (CEREDIH). S.O.B is supported by the Higher Education Funding Council for England. B.V. is supported by the UK Biotechnology and Biological Sciences Research Council [BB/I007806/1], Cancer Research UK [C23338/A15965) and the National Institute for Health Research (NIHR) University College London Hospitals Biomedical Research Centre. B.V. is consultant to Karus Therapeutics (Oxford, UK). S.N. is a Wellcome Trust Senior Research Fellow in Basic Biomedical Science (095198/Z/10/Z). S.N. is also supported by the European Research Council Starting grant 260477, the EU FP7 collaborative grant 261441 (PEVNET project) and the National Institute for Health Research (NIHR) Cambridge Biomedical Research Centre, UK. A.M.C. is funded by the Medical Research Council, British Lung Foundation, University of Sheffield and Cambridge NIHR-BRC. Research in A.M.C. laboratory has received non-commercial grant support from GSK, Novartis, and MedImmune. ; This is the author accepted manuscript. The final version is available from Elsevier via http://dx.doi.org/10.1016/j.jaci.2016.06.021

The article discusses chronologically the numerical portions of the problems of the Ukrainian state. As the situation in Ukraine requires an objective understanding of national statehood, not only in the substantial-structural and in the temporal dimension, which can ensure selection of the most perfect models for the future. The author used such methods of scientific knowledge, as an analytical, comparative-historical, chronological, and analyzed in numerical models of historical a date was applied the synergetic method. For our study important are a number of key dates, which became a symbol of the Ukrainian state. They are specific numeric code for understanding historical processes and phenomena. «Bifurcation points» of the Ukrainian state of the first level should be considered following dates: 1199, 1648, 1919, 1991, which in different variations (explicitly or implicitly) contain the number «1» and «9». Their presence led to the existence of the four stages of the Ukrainian state: the Prince, Cossack, national democratic and modern. «Bifurcation points» of the second level, we define those dates, which contain as an internal component of the number «7» (1169, 1349, 1709) and symbolize the negative processes in the history of the Ukrainian state. However, the changes with the numerical code «7» are not critical in nature and the elements of statehood in the form of autonomy, there are more than a dozen years. Up to the third level of «bifurcation points» should include the date of the intertwining of number «5» and «6»: 1569, 1596 and 1659. The events occurring at these points are inevitable in nature ; В статье рассматривается хронологически-числовая составляющая проблемы строи- тельства украинской государственности. Так как положение в Украине требует объектив- ного осмысления национальной государственности не только в содержательно- структурном, но и во временном измерении, что может обеспечить выбор наиболее совер- шенных его моделей на будущее. В процессе исследования использованы такие методы научного познания, как аналитиче- ский, сравнительно-исторический, хронологический, а для анализа числовых моделей исто- рических дат применялся синергетический метод. Для нашего исследования важным является ряд ключевых дат, которые стали своеоб- разным символом украинского государства. Они стали определенным числовым кодом для понимания исторических процессов и явлений. «Точками бифуркации» украинской государственности первого уровня следует считать даты: 1199, 1648, 1919, 1991, которые в разных вариациях (явно или скрыто) содержат числа «1» и «9». Их наличие привело к существованию четырех этапов украинского государ- ства: княжескому, казацкому, национально-демократическому и современному. «Точками бифуркации» второго уровня мы считаем те даты, которые содержат как внутреннюю составляющую число «7» (1169, 1349, 1709) и символизируют негативные про- цессы в истории украинской государственности. Вместе с тем, изменения с числовым ко- дом «7» не носят критического характера, и элементы государственности в виде автоно- мии существуют еще не один десяток лет. До третьего уровня «точек бифуркации» следует отнести даты с переплетением чисел «5» и«6»: 1569, 1596, 1659. События, происходившие в этих точках, носят неотвратимый характер. ; В статті розглядається хронологічно-числова складова проблеми українського дер- жавотворення. Так як становище в Україні вимагає об'єктивного осмислення націона- льної державності не лише в змістовно-структурному, а й в часовому вимірі, що може забезпечити вибір найбільш досконалих його моделей на майбутнє. В процесі дослідження використані такі методи наукового пізнання, як аналітичний, порівняльно-історичний, хронологічний, а для аналізу числових моделей історичних дат застосовувався синергетичний метод. Для нашого дослідження важливими є ряд ключових дат, які стали своєрідним симво- лом українського державотворення. Вони є певним числовим кодом для розуміння істо- ричних процесів та явищ. «Точками біфуркації» українського державотворення першого рівня слід вважати на- ступні дати: 1199, 1648, 1919, 1991, які в різних варіаціях (явно або приховано) містять числа «1» і «9». Їх наявність призвела до існування чотирьох етапів українського дер- жавотворення: княжого, козацького, національно-демократичного та сучасного. «Точками біфуркації» другого рівня ми визначаємо ті дати, що містять як внутріш- ню складову число «7» (1169, 1349, 1709) і символізують негативні процеси в історії українського державотворення. Разом з тим, зміни з числовим кодом «7» не носять критичного характеру і елементи державності у вигляді автономії існують ще не один десяток років. До третього рівня «точок біфуркації» слід віднести дати з переплетенням чисел «5» і «6»: 1569, 1596, 1659. Події, що відбувалися в цих точках носять невідворотний характер

Table of contents: Wojciech Włoch -The Democratic Paradox Revisited - how liberal constitutionalism supports democratic equality; Tomasz Milej - Liberal democracy's rocky path – the cases of Kenya and Tanzania; Tímea Drinóczi, Agnieszka Bień-Kacała - Illiberal constitutionalism in Hungary and Poland: The case of judicialization of politics; Fabio Ratto Trabucco - The Hungarian Judicial System evolution between 'Orbánism' and European Governance; Zbigniew Witkowski, Maciej Serowaniec - The role of 'controlled' referendum in Polish democracy; Faith Kabata - Impact of UN Human Rights Monitoring Mechanisms in Kenya; Lóránt Csink, Réka Török - The collision of national security purpose secret information gathering and the right to privacy. The present and future of Hungarian regulation; István Sabjanics - The Legality of National Security; Václav Stehlík - Metamorphosis of Public Security Exception in the EU Internal Market and EU Citizens' Rights ; Can a democracy work without liberalism? Or in other words, is the concept of governing and being governed in turns sustainable without respecting individual rights? Or is a democracy doomed to be hijacked by authoritarian rulers, if not backed by robust mechanisms of individual rights protection, by a rule of law and as system, in which – as James Madison wanted – an ambition is made to counteract ambition and the abuses of government are controlled? A standard answer of the so-called 'Western' constitutionalism is still a clear 'no'. The present volume offers study material on countries and historical situations, in which this clear 'no' faces challenges. It traces trajectories of democracy's development as it embraced and rejected liberal ideas. The contribution by Timea Drinoczi and Agnieszka Bien-Kacała does it with respect to Hungary and Poland, while the contribution by Tomasz Milej focuses on Kenya and Tanzania. But before embarking on the developments in particular countries, Wojciech Włoch takes the reader through the contemporary thought on the relationship between democracy and liberalism. He argues from the philosophical perspective that the liberal ideal of equal rights of individuals enables a democracy to thrive and prosper. Tomasz Milej takes up this point showing on the examples of Kenya and Tanzania how the attempts to base a democratic regime on illiberal pillars eventually lead to a collapse of the same. In this vein, Timea Drinoczi and Agnieszka Bien-Kacała make a strong case against theorising violations of constitutional stipulations and disenfranchisement of judiciaries as some new concepts of democracy or political constitutionalism as opposed to the legal one; one of the terms they prefer to describe the departure from the liberal democracy is abusive constitutionalism. Various examples for this type of regime from Hungarian practice are provided by Fabio Ratto Trabucco, who discusses the legal means employed by the Hungarian government to take over the judiciary by replacing judges with new ones under a new politicised appointment procedure. In so doing, the author also discusses the interaction of the Hungarian government with external actors, such as Venice Commission and various organs of the European Union. On such a dialogue focuses Faith Kabata documenting a poor record of Kenya in implementing of the UN monitoring bodies recommendations and even obstructionism by the state executive organs regarding civil and political rights. Her study shows that these rights were best implemented when individuals took their cases to the courts and that the biggest obstacle to the implementation was a lack of social and political internalisation of certain human rights provisions. Aren't those internalisation deficits the same ones that derailed the liberal democracy – at least temporarily – in Hungary and Poland? One could look from this perspective at the failure of the direct democracy instruments to enhance people's participation in public matters, as discussed by Zbigniew Witkowski and Maciej Serowaniec in the Polish context. Those more general accounts are supplemented by three case studies on a sensitive area of clash between the collective and individual interest. The contributions by Lóránt Csink and Réka Török, by István Sabjanics and by Václav Stehlík examine the relationship between the national security concerns and the individual freedoms. Quite interestingly, Stehlík's research shows that the readjustment away from the individual movement rights towards the protection of national security concerns has also found its way into the case law of the Court of Justice if the European Union.

Ground-level and vertical measurements (performed using tethered and non-tethered balloons), coupled with modelling, of ozone (O3), other gaseous pollutants (NO, NO2, CO, SO2) and aerosols were carried out in the plains (Vic Plain) and valleys of the northern region of the (BMA) in July 2015, an area typically recording the highest O3 episodes in Spain. Our results suggest that these very high O3 episodes were originated by three main contributions: (i) the surface fumigation from high O3 reservoir layers located at 1500-3000 mg-a.g.l. (according to modelling and non-tethered balloon measurements), and originated during the previous day(s) injections of polluted air masses at high altitude; (ii) local/regional photochemical production and transport (at lower heights) from the BMA and the surrounding coastal settlements, into the inland valleys; and (iii) external (to the study area) contributions of both O3 and precursors. These processes gave rise to maximal O3 levels in the inland plains and valleys northwards from the BMA when compared to the higher mountain sites. Thus, a maximum O3 concentration was observed within the lower tropospheric layer, characterised by an upward increase of O3 and black carbon (BC) up to around 100-200 m a.g.l. (reaching up to 300 μg mg-3 of O3 as a 10 s average), followed by a decrease of both pollutants at higher altitudes, where BC and O3 concentrations alternate in layers with parallel variations, probably as a consequence of the atmospheric transport from the BMA and the return flows (to the sea) of strata injected at certain heights the previous day(s). At the highest altitudes reached in this study with the tethered balloons (900-1000 m a.g.l.) during the campaign, BC and O3 were often anti-correlated or unrelated, possibly due to a prevailing regional or even hemispheric contribution of O3 at those altitudes. In the central hours of the days a homogeneous O3 distribution was evidenced for the lowest 1 km of the atmosphere, although probably important variations could be expected at higher levels, where the high O3 return strata are injected according to the modelling results and non-tethered balloon data. Relatively low concentrations of ultrafine particles (UFPs) were found during the study, and nucleation episodes were only detected in the boundary layer. Two types of O3 episodes were identified: type A with major exceedances of the O3 information threshold (180 μg mg-3 on an hourly basis) caused by a clear daily concatenation of local/regional production with accumulation (at upper levels), fumigation and direct transport from the BMA (closed circulation); and type B with regional O3 production without major recirculation (or fumigation) of the polluted BMA/regional air masses (open circulation), and relatively lower O3 levels, but still exceeding the 8 h averaged health target. To implement potential O3 control and abatement strategies two major key tasks are proposed: (i) meteorological forecasting, from June to August, to predict recirculation episodes so that NOx and VOC abatement measures can be applied before these episodes start; (ii) sensitivity analysis with high-resolution modelling to evaluate the effectiveness of these potential abatement measures of precursors for O3 reduction. © 2017 Author(s). ; The present work was supported by the Spanish Ministry of Economy and Competitiveness and FEDER funds under the project HOUSE (CGL2016-78594-R), by the Generalitat de Catalunya (AGAUR 2015 SGR33 and the DGQA). Part of this research was supported by the Korean Ministry of the Environment through "The Eco-Innovation project". The participation of University of Marseille and University of Birmingham was partially supported by two TNA actions projects carried out under the ACTRIS2 project (grant agreement No. 654109) financed by the European Union's Horizon 2020 research and innovation program. The support of the CUD of Zaragoza (project CUD 2013-18) is also acknowledged. We are very thankful to the Generalitat de Catalunya for supplying the air quality data from the XVPCA stations, to METEOCAT (the Meteorological Office of Catalonia) for providing meteorological data and to the IES J. Callís and the Meteorological Station from Vica (especially to Manel Dot) for allowing the performance of the vertical profiles and mobile unit measurements, respectively. In memoriam of Andrei Lyasota ; Peer reviewed