Suchergebnisse

The purpose of the article is to determine the process of transformation of the medieval iconostasis with wall-to-wall horizontal beams as main structural/supporting elements to the new type – iconostasis as an architectural frame – which it becomes on the border of the 16–17th century. The research methodology is based on the iconological and comparative methods, which allow identifying the rules of construction, combinations, and relationships between the structural elements of the architectural frame of the XVII century Ukrainian iconostasis, to determine the ideological sources of the formation of such model of the iconostasis and disclose its meanings. The scientific novelty of the work is connected with the expansion of knowledge about the development of the Ukrainian iconostasis. Among the main sources that influenced the formation of the new image of the Ukrainian iconostasis were the Greek tradition of organizing sanctuary barriers and the Latin tradition of framing a religious image. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period, which appeared in the Western European art of the Renaissance. Conclusions. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period. The introduction to the Ukrainian iconostasis of the frames and its transformation at the beginning of the 17th century in an architectural frame gives the basis to consider this transformation as an ideological project. The new design of the Ukrainian iconostasis, due to the introduction of the blind arcade in the upper tier and the abundant decoration of all surfaces, referred to a similar device of the iconoscopes of the Balkans, and especially the iconostases of Athos. Under the conditions of the establishment of the Greek Catholic Church, such iconostasis construction was a visual marker of the confessional identity of an Orthodox Ukrainian church. At the same time, one of the goals of simultaneously increasing the spatial depth of the iconostasis could be the desire to strengthen the emotional impression of its new architectural image. The use of monumental volumetric structures to influence the consciousness of believers is a technique widely used by the Catholic the art of the time. ; Цель исследования: выявить факторы, повлиявшие на процесс трансформации средневекового тяблового иконостаса в иконостас – архитектурную раму, которой он становится на границе XVI–XVII веков. Методология исследования опирается на компаративный и иконологический методы, которые позволяют выявить правила построения, комбинаций и взаимоотношений между структурными элементами архитектурно-декоративной рамы украинских иконостасов XVII ст., определить идеологические источники формирования такой образной системы и установить ее смыслы. Научная новизна работы связана с расширением представлений о процессе развития украинского иконостаса. Среди основных источников, которые оказали влияния на формирование его нового облика на границе XVI–XVII веков, определены греческая традиция организации алтарных преград и латинская традиция обрамления религиозного образа, которая появилась в западноевропейском искусстве эпохи Ренессанса. Выводы. Создание новой концепции украинского иконостаса на стыке двух традиций было реакцией на общественно-политический контекст эпохи. Введение в украинский иконостас обрамлений и превращение его вначале XVII в. в архитектурную раму, дает основание рассматривать эту трансформацию как идеологический проект. Новая конструкция украинского иконостаса, благодаря введению аркатуры в верхнем ярусе и обильному декорированию всех поверхностей, отсылала к аналогичному устройству иконостасов Балкан, и, особенно иконостасам Афона. В условиях становления греко-католической Церкви такая конструкция иконостаса была визуальным маркером конфессиональной идентичности православного украинского храма. При этом одной из целей одновременного увеличения пространственной глубины иконостаса могло быть желание усилить эмоциональное впечатление от его нового архитектурного образа. Использование монументальных объёмных конструкций для влияния на сознание верующих – прием, широко использовавшийся католическим искусством того времени. ; Мета дослідження: виявити чинники, що вплинули на процес трансформації середньовічного тяблового іконостаса на іконостас – архітектурну раму, якою він стає на межі XVI–XVII ст. Методологія дослідження спирається на компаративний та іконологічний методи, які дозволяють виявити правила побудови, комбінацій і взаємодії між структурними елементами архітектурно-декоративної рами українських іконостасів XVII ст., визначити ідеологічні джерела формування такої образної системи і встановити її смисли. Наукова новизна роботи пов'язана з розширенням уявлень про процес розвитку українського іконостаса. Серед основних джерел, які вплинули на формування його нового вигляду на межі XVI–XVII ст., визначені грецька традиція організації вівтарних огорож і латинська традиція обрамлення релігійного образу, яка з'явилася в західноєвропейському мистецтві доби Ренесансу. Висновки. Створення нової концепції українського іконостаса на стику двох традицій було реакцією на суспільно-політичний контекст доби. Введення в український іконостас обрамлень і перетворення його на початку XVII ст. на архітектурну раму, дає підставу розглядати цю трансформацію як ідеологічний проект. Нова конструкція українського іконостаса, завдяки введенню аркатури в верхньому ярусі й розмаїтому декоруванню всіх поверхонь, відсилала до аналогічної організації іконостасів Балкан, і, особливо, іконостасів Афона. В умовах становлення греко-католицької Церкви така конструкція іконостаса була візуальним маркером конфесійної ідентичності православного українського храму. Водночас одним із завдань збільшення просторової глибини іконостаса могло бути бажання посилити емоційне враження від його нового архітектурного образу. Використання монументальних об'ємних конструкцій для впливу на свідомість вірян – прийом, що широко використовувався католицьким мистецтвом того часу.

Within the field of environmental communication, it is common to distinguish between top-down and bottom-up processes. Whereas top-down processes are seen as driven by powerful governmental or institutional bodies, bottom-up processes are associated with citizen driven efforts. This paper, however, departs from that dichotomy by focusing on professionals as drivers of change towards green transition, thereby taking what has been termed a middle out approach (Janda & Parag, 2013). The professionals of relevance for green transition are employed in both the public and private sector, for instance as energy consultants, communication managers, or craftsmen with expertise on energy saving. They often interact with other professionals, citizens and political players, and can be viewed as intermediaries between citizens and governments (Kivimaa & Martiskainen, 2018). The professionals have no legislative power and work within the framework of political decisions made by others. However, instead of viewing them as simply carrying out or implementing political decisions, they should be seen as having a more substantial influence on green energy transition process. This calls for development of new methods which can facilitate future innovative ideas based on current professional expertise as well as dialogical exchange across professional backgrounds. This paper presents a method to make central professional actors within the district heating sector discuss future ideas on how to use residential buildings as flexibility generators in the system. The method is inspired by the Future Workshop approach suggested by Junk and Müllert (1987) and Lauttamäki (2014), but has been adjusted to address specific technical questions and participation from professionals rather than citizens. The method seeks to facilitate inter-professional sharing of experiences and perspectives, including discussions on potentials, challenges and visions for a future intermittent energy system. Key professional actors involved in the testing of the method were representatives from municipalities, utilities, housing associations, private companies, technology developers etc. While anticipation is nothing new to many of these actors in the form of technical modelling and simulation, the current use of future workshops offers a more holistic approach which allows the participants to co-articulate a diversity of anticipatory forms such such as societal visions, business models, and technological arrangements. This paper reports on three future workshops conducted at three different places in Denmark and include both method discussion and presentation of preliminary findings. The future workshops were structured in three different phases. In the first phase, the professionals were asked to individually brainstorm on key actors needed to realize an integration of buildings into a future intermittent energy system. The identified actors were then mapped out on concentric circles, to prioritize their importance between high and low. The professionals were asked to attach small post-it' notes to each of the actors about what they see as a central challenge for the specific actor in relation to the theme discussed. Phase two followed the same steps as phase one, but focused on the needs for technologies and infrastructures. Based on the mappings in phase one and two, the actors were asked in phase three to identify the most important challenges, as well as to create drawings of future ideal solutions to these challenges. A key part of the method is the use of tangible materials (concentric-circles, post-it-notes, drawings etc.) inspired from practices of participatory innovation (Buur & Matthews, 2008; Buur & Larsen, 2010) and participatory design (Sanders & Stappers, 2008; Simonsen & Robertsen, 2013). Those fields have a long tradition for using artefacts as means to engage many different actors in future innovations. In the future workshops the materials are placed on a table to focus the discussion within a group of different professionals. The materials serves as mediating artefacts between the professionals' different knowledge and perception, and are thus important for both representation of prior knowledge and learnings, as well as negotiation and construction of new meaning (Vygotsky, 1986; Cole & Engeström, 1993). As such the tangible materials are used to scaffold social interaction in the Future Workshops, as well as to provide common ground for communication between the professionals. Based on findings from the three workshops, the paper will reflect on strengths, weaknesses and potentials of using the Future Workshop approach as a way to engage professionals in anticipating a future flexible energy system. In specific the material design of the workshops and the interactional staging in successive phases will be given particular attention. References Cole, M., & Engeström, Y. (1993). A cultural-historical approach to distributed cognition. In G. Salomon (Ed.), Distributed cognitions: Psychological and educational considerations: Cambridge University Press. Janda, K.B. & Parag, Y. (2013) A middle-out approach for improving energy performance in buildings, Building Research & Information, (41) 1, 39-50, Junk, R., Müllert, N., 1987. Future workshops: How to Create Desirable Futures. London, England, Institute for Social Inventions. Kivimaa, P & Martiskainen, M. (2018). Innovation, low energy buildings and intermediaries in Europe: systematic case study review. Energy Efficiency (11), 31–51. Lauttamäki, V. (2014), Practical guide for facilitating a future workshop, Finland Futures Research Centre, Turku School of Economics, University of Turku, ISBN 978-952-249-297-5 Vygotsky, L. S. (1986). Thought and Language (2nd Revised Edition). Cambridge, Mass: MIT Press.

Introduction. Recent years, both Ukraine and European countries have experienced an abrupt increase in the number of traumatic events and unexpected social changes. This correlates with an increased risk of stress related disorders prevalence. The risk factors for post-traumatic stress disorder include the female gender and type of trauma (man-made). The hormonal status of a woman (oral contraceptives usage) is poorly studied, but is a promising preventive factor for PTSD. Aim. To identify clinically significant difference in post-stress gender reactions and assess the impact of chronic and acute combat stress on the mental and psychosomatic state of the military. Results. At the first stage, military in the war zone were examined (n = 47), 64% were men, mean age was 33 ± 8.3 y. o ., and the average duration of military service was 11.5 months. Men were characterized by an increased levels of guilt, physical aggression, the frequency and amount of alcohol consumption, and occurrence of obsessive-compulsive symptoms, the prevalence of PTSD was 20%. Among women, there was an increase in the levels of resentmen, hostility, anxiety, depression and the severity of stress, high body mass index, the prevalence of PTSD was 23.5% -25.9%. The decrease in the quality of life in women was associated with biological anhedonia (sex, living conditions, physical condition), with social anhedonia (lack of self-realization at work or in society) in men. At the second stage of research, the purpose of which was to assess the psychosomatic effect of combat stress on reproductive function, 54 women aged 33.4 ± 8 y. o. were examined. Half of the women in the service from 1 to 2 years planed a pregnancy, in 5.5% the pregnancy was confirmed by a gynecologist. Women who used oral contraceptives had the highest quality of life levels; PTSD was absent in this category of women. Women whose contraceptive method was barrier (condoms), or they were in menopause had the highest levels of post-traumatic stress and poor quality of life. Gynecological complications were three times more often in women with PTSD. Women had a desire to build a military career and at the same time a desire to become a mother. As a result, this splitting leads to failure in both areas and is often accompanied by psychosomatic problems, such as the inability to get pregnant. Conclusions. The response to stress due to psychological trauma is gender-specific, women are at greater risk of mental health issues. Understanding the gender specific characteristics of a stress response leads to targeted and more effective treatment of PTSD. Future studies should pay particular attention to the hormonal status of women. Research of possible PTSD predictors and effective early intervention strategies right after exposure to trauma is one of the key goals of psychiatry and medical psychology nowadays. ; Актуальність. Протягом останніх років, як Україна, так і країни Європи, пережили різке збільшення кількості травматичних подій та неочікуваних соціальних змін. Все це асоціюється з підвищеним ризиком виникнення психічних розладів, пов'язаних з дією стресу. До факторів ризику виникнення посттравматичного стресового розладу відносять жіночу стать та тип травми (активна участь у бойових діях). Гормональний статус жінки (прийом оральних контрацептивів) маловивчений, проте перспективний превентивний фактор ПТСР. Мета. Виявити клінічно значущі відмінності у гендерних постстресових реакціях та оцінити вплив хронічного та гострого стресу внаслідок перебування в зоні бойових дій на психічний та психосоматичний стан військовослужбовців. Результати. На першому етапі було обстежено військовослужбовців (n = 47), в зоні активних бойових дій, 64% - чоловіки, середній вік 33 ± 8.3 років, середня тривалість перебування на службі 11,5 місяців. Для чоловіків був характерний підвищений рівень почуття провини, фізичної агресії, частоти й кількості вживання алкоголю, поява обсесивно-компульсивних симптомів; поширеність ПТСР склала 20%. Серед жінок простежувалося підвищення рівня образи, індексу ворожості, тривоги, депресії та вираженості стресу, індексу маси тіла; поширеність ПТСР склала 23,5%-25.9%. Зниження якості життя у жінок-військовослужбовців пов'язано з біологічною ангедонією (секс, умови життя, фізичний стан), у чоловіків з соціальною ангедонією (дефіцит самореалізації на роботі або в суспільстві). На другому етапі, метою якого було оцінити психосоматичний вплив бойового стресу на репродуктивну функцію було обстежено 54 жінки віком 33,4±8 років, що одружені (48,1%), мають одну (37%) або дві (33,3%) дитини. Половина жінок, що перебувають на службі від 1 до 2 років планують вагітність; у 5,5% вагітність була підтверджена оглядом гінеколога. Найвищий рівень якості життя мали жінки, які використовували оральні контрацептиви та гормональні препарати, в цієї категорії жінок ПТСР був відсутній. Найвищі рівні посттравматичного стресу та нижчу якість життя мали жінки, методом контрацепції яких був бар'єрний (презервативи), або вони перебували в менопаузі. Гінекологічні ускладнення втричі частіше спостерігались у жінок з ПТСР, ніж без. У жінок спостерігалось бажання побудувати військову кар'єру та одночасно бажання самореалізації в ролі матері. В результаті таке розщеплення призводить до невдачі в обох сферах реалізації та часто супроводжується психосоматичними проблемами, такими як неможливість завагітніти. Висновки. Реакція на стрес в результаті психічної травми гендер специфічна, жінки піддаються більшому ризику виникнення психопатології, вони переживають симптоми й витісняють конфлікти на психосоматичний рівень. Розуміння гендерних особливостей реакції на стрес може призвести до більш цілеспрямованих та більш ефективних методів лікування та профілактики ПТСР. Майбутні дослідження повинні приділяти особливу увагу гормональному статусу жінки. Пошук можливих ранніх предикторів виникнення ПТСР та ефективних стратегій ранніх втручань одразу після дії психічної травми є одним з ключових аспектів сучасної психіатрії та медичної психології.

The purpose of the article is to determine the process of transformation of the medieval iconostasis with wall-to-wall horizontal beams as main structural/supporting elements to the new type – iconostasis as an architectural frame – which it becomes on the border of the 16–17th century. The research methodology is based on the iconological and comparative methods, which allow identifying the rules of construction, combinations, and relationships between the structural elements of the architectural frame of the XVII century Ukrainian iconostasis, to determine the ideological sources of the formation of such model of the iconostasis and disclose its meanings. The scientific novelty of the work is connected with the expansion of knowledge about the development of the Ukrainian iconostasis. Among the main sources that influenced the formation of the new image of the Ukrainian iconostasis were the Greek tradition of organizing sanctuary barriers and the Latin tradition of framing a religious image. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period, which appeared in the Western European art of the Renaissance. Conclusions. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period. The introduction to the Ukrainian iconostasis of the frames and its transformation at the beginning of the 17th century in an architectural frame gives the basis to consider this transformation as an ideological project. The new design of the Ukrainian iconostasis, due to the introduction of the blind arcade in the upper tier and the abundant decoration of all surfaces, referred to a similar device of the iconoscopes of the Balkans, and especially the iconostases of Athos. Under the conditions of the establishment of the Greek Catholic Church, such iconostasis construction was a visual marker of the confessional identity of an Orthodox Ukrainian church. At the same time, one of the goals of simultaneously increasing the spatial depth of the iconostasis could be the desire to strengthen the emotional impression of its new architectural image. The use of monumental volumetric structures to influence the consciousness of believers is a technique widely used by the Catholic the art of the time. ; Цель исследования: выявить факторы, повлиявшие на процесс трансформации средневекового тяблового иконостаса в иконостас – архитектурную раму, которой он становится на границе XVI–XVII веков. Методология исследования опирается на компаративный и иконологический методы, которые позволяют выявить правила построения, комбинаций и взаимоотношений между структурными элементами архитектурно-декоративной рамы украинских иконостасов XVII ст., определить идеологические источники формирования такой образной системы и установить ее смыслы. Научная новизна работы связана с расширением представлений о процессе развития украинского иконостаса. Среди основных источников, которые оказали влияния на формирование его нового облика на границе XVI–XVII веков, определены греческая традиция организации алтарных преград и латинская традиция обрамления религиозного образа, которая появилась в западноевропейском искусстве эпохи Ренессанса. Выводы. Создание новой концепции украинского иконостаса на стыке двух традиций было реакцией на общественно-политический контекст эпохи. Введение в украинский иконостас обрамлений и превращение его вначале XVII в. в архитектурную раму, дает основание рассматривать эту трансформацию как идеологический проект. Новая конструкция украинского иконостаса, благодаря введению аркатуры в верхнем ярусе и обильному декорированию всех поверхностей, отсылала к аналогичному устройству иконостасов Балкан, и, особенно иконостасам Афона. В условиях становления греко-католической Церкви такая конструкция иконостаса была визуальным маркером конфессиональной идентичности православного украинского храма. При этом одной из целей одновременного увеличения пространственной глубины иконостаса могло быть желание усилить эмоциональное впечатление от его нового архитектурного образа. Использование монументальных объёмных конструкций для влияния на сознание верующих – прием, широко использовавшийся католическим искусством того времени. ; Мета дослідження: виявити чинники, що вплинули на процес трансформації середньовічного тяблового іконостаса на іконостас – архітектурну раму, якою він стає на межі XVI–XVII ст. Методологія дослідження спирається на компаративний та іконологічний методи, які дозволяють виявити правила побудови, комбінацій і взаємодії між структурними елементами архітектурно-декоративної рами українських іконостасів XVII ст., визначити ідеологічні джерела формування такої образної системи і встановити її смисли. Наукова новизна роботи пов'язана з розширенням уявлень про процес розвитку українського іконостаса. Серед основних джерел, які вплинули на формування його нового вигляду на межі XVI–XVII ст., визначені грецька традиція організації вівтарних огорож і латинська традиція обрамлення релігійного образу, яка з'явилася в західноєвропейському мистецтві доби Ренесансу. Висновки. Створення нової концепції українського іконостаса на стику двох традицій було реакцією на суспільно-політичний контекст доби. Введення в український іконостас обрамлень і перетворення його на початку XVII ст. на архітектурну раму, дає підставу розглядати цю трансформацію як ідеологічний проект. Нова конструкція українського іконостаса, завдяки введенню аркатури в верхньому ярусі й розмаїтому декоруванню всіх поверхонь, відсилала до аналогічної організації іконостасів Балкан, і, особливо, іконостасів Афона. В умовах становлення греко-католицької Церкви така конструкція іконостаса була візуальним маркером конфесійної ідентичності православного українського храму. Водночас одним із завдань збільшення просторової глибини іконостаса могло бути бажання посилити емоційне враження від його нового архітектурного образу. Використання монументальних об'ємних конструкцій для впливу на свідомість вірян – прийом, що широко використовувався католицьким мистецтвом того часу.

Reforming the legal framework of the agrarian legislation of the Second Polish Republic lied in the need to improve socio-economic changes in the system of agrarian land-use. An important basis for this process was supposed to be the creation of a proper legal framework, which, by ensuring the inviolability of private land ownership, created opportunities for the formation and strengthening of farms and would contribute to the elimination of landlessness and land hunger. The implementation of the laws of 1919 and 1920 in the agricultural sector was extremely slow, which forced to seek new ways and approaches to its reforming. In view of the difficult political situation in the eastern and southeastern provinces, taking into account the demands of political forces for reforming land relations in the interest of the peasants, the Sejm adopted a new law on the "Implementation of Agrarian Reform", which came into force in December 1925. This legislative act determined the basic parameters of agrarian sector reforming up to 1939. Although Poland's agrarian legislation largely protected the interests of large landowners, it at the same time contributed to the creation of new farms, improved the mechanism of legal registration of land rights, which strengthened civilized market relations in the economic sector. Separate legislative acts (1923, 1928, 1932 years) normalized the elimination of strip cropping and strip farming (comasation), which slowed the development of intensive agriculture; regulated leasing relations in the agricultural sector, which contributed to its transition to market conditions of functioning; allowed land reclamation works with the aim of optimizing the use of soil potential. State agrarian legislation and government policy had exacerbated national and social contradictions in society. Warsaw's intention to change the quantitative relation of the Ukrainian and Polish populations in favor of the latter through the resettlement of colonists from the Polish ethnic territory to western Ukrainian lands, which were supposed to create strong households and become an important social and political support of the authorities, had failed. ; Реформування нормативно-правової бази аграрного законодавства Другої Речі Посполитої полягало в необхідності вдосконалення соціально-економічних змін в системі аграрного землеустрою. Важливим підґрунтям цього процесу мало стати створення належної законодавчої бази, яка, забезпечуючи непорушність приватної власності на землю, відкривала можливості для утворення та зміцнення фермерських господарств, сприяла б ліквідації безземелля і малоземелля. Реалізація законів 1919 і 1920 років в аграрному секторі відбувалися вкрай повільно, що змушувало шукати нових шляхів і підходів до його реформування. Зважаючи на складну політичну ситуацію у східних і південно-східних воєводствах, враховуючи вимоги політичних сил щодо реформування земельних відносин в інтересах селян, сейм ухвалив новий закон під назвою "Про виконання аграрної реформи", який набрав чинності в грудні 1925 р. Цей законодавчий акт визначав основні параметри реформування аграрного сектора аж до 1939 р. Незважаючи на те, що аграрне законодавство Польщі більшою мірою захищало інтереси великих землевласників, але в той же час сприяло створенню нових фермерських господарств, удосконалило механізм юридичного оформлення права на землю, що утверджувало цивілізовані ринкові відносини в економічному секторі. Окремі законодавчі акти (1923 р., 1928 р., 1932 р.) унормовували ліквідацію вузькосмужжя і черезсмужжя (камасація), що сповільнювали розвиток інтенсивного землеробства; регулювали орендні відносини в аграрному секторі, що сприяло його переходу на ринкові умови функціонування; дозволили проведення меліоративних робіт з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів. Аграрне законодавство держави й політика уряду вкрай загострили національні і соціальні протиріччя в суспільстві. Прагнення Варшави в зміні кількісного співвідношення українського та польського населення на користь останнього, за рахунок переселення із польської етнічної території колоністів на західноукраїнські землі, які повинні були створити міцні господарства й стати важливою соціальною та політичною опорою влади - зазнали краху. ; Реформирование нормативно-правовой базы аграрного законодательства Второй Речи Посполитой состояло в необходимости совершенствования социально-экономических изменений в системе аграрного землеустройства. Важным основанием этого процесса должно было стать создание надлежащей законодательной базы, которая, обеспечивая незыблемость частной собственности на землю, открывала возможности для образования и укрепления фермерских хозяйств, способствовала бы ликвидации безземелья и малоземелья. Реализация законов 1919 и 1920 годов в аграрном секторе происходила крайне медленно, что заставляло искать новые пути и подходы к его реформированию. Несмотря на сложную политическую ситуацию в восточных и юго-восточных воеводствах, учитывая требования политических сил по реформированию земельных отношений в интересах крестьян, сейм принял новый закон под названием "О выполнении аграрной реформы", который вступил в силу в декабре 1925 года. Этот законодательный акт определял основные параметры реформирования аграрного сектора до 1939 года. Несмотря на то, что аграрное законодательство Польши в большей степени защищало интересы крупных землевладельцев, оно в то же время способствовало созданию новых фермерских хозяйств, совершенствовало механизм юридического оформления права на землю, утверждало цивилизованные рыночные отношения в экономическом секторе. Отдельные законодательные акты (1923, 1928, 1932) нормировали ликвидацию узкополосицы и черезполосицы (камасации), которые замедляли развитие интенсивного земледелия; регулировали арендные отношения в аграрном секторе, что способствовало его переходу на рыночные условия функционирования; разрешали проведение мелиоративных работ с целью оптимального использования потенциала почв. Аграрное законодательство государства и политика правительства крайне обострили национальные и социальные противоречия в обществе. Намерения Варшавы к изменению количественного соотношения украинского и польского населения в пользу последнего, за счет переселения из польской этнической территории на западноукраинские земли колонистов, которые должны были создать крепкие хозяйства и стать важной социальной и политической опорой власти - не оправдались.

Proceedings of the International Conference REVISITING POST-CIAM GENERATION. Debates, proposals and intellectual framework. In August 1956, Jose Luis Sert opened the Congres Internationaux d'Architecture Modeme (ClAM 10), held in Dubrovnik, by reading the well-known message of Le Corbusier in which he justified his absence by claiming the existence of a generational tension. Indeed, the doctrinarian values of modernism - such as functionalism, scientific progress, and rational social planning - that once drove the congress were challenged by a group of young architects and resulted in the emergence of new perspectives. Yet, this "generation" was far beyond from being a homogeneous group both in conceptual chronological and geographical terms. In Portugal, immediately after that moment, the magazine Arquitectura completely redefined its editorial structure, starting a new edition in early 1957. Gathering a young group of architects, art historians, and critics of art and cinema, this magazine furthered the questions launched at ClAM, thus debating the duties and role of the critic, and scrutinizing the "strong relation" (Vieira de Almeida, 2012) between theory, criticism, history and architectural design. Some of the actors and the narratives they shaped in this moment of change are widely known in architectural studies. However, the distinct manner of intellectual appropriation and critical reception of this debate in a transnational perspective is a matter that should be reexamined. How was the debate reabsorbed by architectural criticism in different geographical areas? What was its actual impact on the mechanisms of mediation as well as on the profile of the agents of criticism? This conference intended to address these questions. The aim was to examine, in a comparative view, the ways in which the same debate was received, discussed and disseminated in different regions, on one hand; and to understand how this moment contributed to a rethinking of the relation between architectural practice and critical production, on the other. We selected papers that offer new insights on the topic by exploring themes such as: the circulation of ideas and the contribution of different regions to the 1960s and 1970s architectural culture; the relation between architecture and political engagement; the interaction between theoretical-critical production and architectural design; the mechanisms and strategies of dissemination, journals, books, manifestos, movies, documentaries, etc.); the introduction of concepts from other fields of knowledge and the inclusion of social sciences in architecture writing; the critical analyses of the historiography produced on the period. Texts: BANDEIRINHA, José António – Three buttons on the sleeves. United States 1960 and Távora's strangeness, p. 15-27; JANNIÈRE, Hélène –1964. French criticism and its discontents: à propos of a special issue of L'Architecture d'Aujourd'hui, p. 28; MORAVÁNSZKY, Ákos – "Pro and Contra CIAM": Modernism and its Discontents, p. 29-38; TOSTÕES, Ana – Rebels with a cause. Aldo van Eyck and Pancho Guedes, how to find a meaning for the act of built, p. 39-52; BONFANTE, Francesca; PALLINI, Cristina – The Italian debate after the 'retreat', p. 55-67; CHARITONIDOU, Marianna – An action towards Humanization. Doorn manifesto in a transnational perspective, p. 68-86; DELGADO PÁEZ, Fernando – A variable in Paulo Mendes da Rocha's single-storey houses, p. 87-102; ESTEBAN-MALUENDA, Ana; GIL DONOSO, Eva; TEJERO, Elena – 'Sesiones de Crítica de Arquitectura'. The change in architectural debate in the Spain of the 1960s, p. 103-119; FERNANDES, Eduardo – The tectonic shift in Fernando Távora's work in the Post-CIAM years, p. 120-134; FLORES, Joaquim Moura – The Barredo's urban renewal study – The third way in Portuguese historic cities urban conservation, p. 135-148; GALJER, Jasna – Radical or not at all? Architectural criticism as a vehicle of CIAM and Team 10 networking in socialist Yugoslavia, p. 149-166; GRIECO, Lorenzo – Breaking Barriers. Giancarlo De Carlo from CIAM to ILAUD, p. 167-180; KOROLIJA, Aleksa – Back to Monumentality. Modernisation and Memorialisation in Post-war Yugoslavia, p. 181-195; KOURNIATI, Marilena – Team 10 The 'Youngers' or the construction of 'another' avant-garde, p. 196; LOPES DIAS, Tiago– Debating Modern Architecture. A brief account of the Iberian Peninsula circa 1967, p. 197-212; MERINO DEL RÍO, Rebeca – Forum' Architectural journal as an educational and spreading media in the Netherlands. Influences on Herman Hertzberger, p. 213-231; MINCIACCHI, Lavinia Ann – From 'Casabella' to 'Arquitectura' – The Italian influence on Portuguese Post-CIAM debate, p. 232-250; NUNES, Jorge – Early years. Manfredo Tafuri and Rem Koolhaas´s first reflections on the Metropolis, p. 251-268; ORTIZ DOS SANTOS, Daniela – Displacement and the Making of Modern Architecture – A South-South Perspective, p. 269-270; SAKKA, Anastasia – Ekistics, or the Science of human settlements, through the paradigm of the Master Plan of Islamabad, p. 271-286; SIEFERT, Rebecca – An American Think Tank with 'Something too European About it'. Theory, Politics, and Feminism at the IAUS in New York, p. 287-299; SIGGE, Erik – Hereditary structures of influence. Generational succession and international exchange of the Swedish CIAM Group and beyond, p. 300-301; SILVA, João Almeida e – Learning from EVA - A history of homes that were advertising gifts, p. 302-303; SUNG, Yuchen Sharon – The typology of apartments in the new "Radiant City" in Taichung, Taiwan, p. 304; VELA CASTILLO, Jose – Y el Madrid, Qué, ¿Otra Vez Campeón de Europa? ¿No? /And Real Madrid Once Again European Champion, Right? Spanish architecture and CIAM debates from 1953 to 1959, p. 305-355 ; info:eu-repo/semantics/publishedVersion

The Horizon 2020 project Towards Sustainable and Resilient EU Farming Systems (SURE-Farm) defines resilience as maintaining the essential functions of EU farming systems in the face of increasingly complex and volatile economic, social, ecological and institutional risks: Meuwissen (2018) suggests that resilience over time is achieved across the increasingly fundamental attributes of robustness, adaptability and transformability, representing system responses to short, medium and long-term external drivers, respectively. Maxwell (1986) also recognised that external drivers vary significantly in time and space and distinguished four different types of perturbations: noise, shocks, cycles and trends. Analysis of narratives (Rosenthal, 2004; Riessmann, 2008) can be used to enable researchers to gain indepth understanding of the rationale surrounding farmer decision making when faced with drivers of change (e.g. MacDonald et al., 2014), and how farmers manage critical decision points in their farming businesses. This understanding is crucial for developing the tools and policy measures needed to support the sustainability and resilience of European agriculture. We have used personal histories of family farms, and business histories of corporate farms, to identify phases in the separate production, demographic and policy adaptive cycles (and consequences of interactions between them) as they have impacted on the individuals concerned and their business enterprises. Biographical stories were collected from nine to ten narrators (early-, mid- and late-career), in each of five case studies chosen to represent a range of regions and farming systems in Europe. These included large scale family and corporate arable farms in Northeast Bulgaria (BG) and the East of England (UK); dairy farms in Flanders (BE); small-scale perennial crop (hazelnut) farms in central Italy (IT) and high value egg and broiler systems in Southern Sweden (SE). A single question was used to initiate the narrators' stories, without qualification beforehand, supported only with expressions of interest and encouragement in the first part of the interview, with subsequent exploratory questions devoted to clarifying the internal structure of the narrative. Narratives were transcribed and analysed to identify the drivers and responses to critical decision-making points in the stories. Comparisons across the five regional farming system cases have also been made to generate wider insights into how the narrators responded to different challenges. The drivers leading up to critical decision points in the narratives were grouped according to themes which followed a spectrum ranging from internal (those arising from within the farm system), to external (those acting on the farm system). Internal drivers included health, relationships, intergenerational change, retirement, redundancy. The more intermediate drivers included financial pressures, skills, labour, disasters, land issues, water. External drivers included supply chain factors, markets, technology, policy and regulation. Some drivers and responses were observed to relate to the farmer whilst others related to the farming system. Key findings from cross-narrative analysis distinguished inertia as the predominant response to system challenges, and that incremental changes (or creeping change, as we have termed it) in the system over a long-time frame rather than a definable critical decision point, is widely evident in the narratives. Climate change was not identified as being a driver and was only mentioned at all in two of the 45 narratives. Farmer identity ranged broadly across the narratives with the extremes being represented by those who farmed because it was their vocation, to those who perceived themselves first and foremost as business operators. To an extent, these identities reflected the degree of attachment to land, with the more vocational farmers having a strong attachment to their farmed land (particularly in the Flemish case) and the more business-minded (particularly in Northeast Bulgaria and the East of England) having less attachment. The long-term nature of the hazelnut crop in Central Italy meant that attachment to the land was strong, regardless of farmer identity. Family support, whether perceived as positive or negative by the narrator, was found to influence decision-making, and changing work/life balance expectations, particularly amongst early-career farmers with young families, was also influential. The narratives revealed different approaches to risk alleviation, both within and across case studies. In instances where land availability was not restricted (for example, Northeast Bulgaria, and to some extent, East Anglia), scale enlargement was predominant, but where land was restricted, diversification was the predominant response (for example, in the Flemish narratives). There were strong similarities and distinctive differences across the narrative contexts. Similarities included the dominance of internal drivers, intergenerational change as a major critical decision point, the perception of many external drivers as noise, and more frustration with policy drivers compared with weather events. There were few mentions of insurance by the narrators. The findings indicate that robustness is demonstrated in response to many drivers classified as cycles and shocks, whilst prolonged trends result primarily in adaptation. Transformations were relatively infrequent in the narratives and those identified were not radical in nature. The main policy related conclusions from the study suggest that farming systems are ill-equipped for a rapid move from direct payments to income insurance. They also appear to be unprepared for climate change. Long-term, coherent strategies required for dealing with intergenerational change were not apparent, confirming parallel literature that suggests that legal, social welfare and policy obstacles to farm succession need to be addressed.

La materia impositiva en colombia, tiene amplia regulación, en lo que respecta a los diferentes tributos, impuestos, tasas y contribuciones, hecho que genera una relativa confianza en el manejo de las finanzas del estado, pero dicha regulación no ha sido actualizada o entrelazada con el tema ambiental, ello genera que la necesidad de adoptar posiciones o políticas públicas que conminen más que al gobierno, al pueblo a cumplir con ciertos mínimos que al final más que una solución, en realizada aliviaran la actualidad climática en colombia. Promesa que se ha visto truncada por la falta de voluntad política, pues la labor de los ambientalistas no se ha tenido en cuenta en el gobierno colombiano, dejando en claro que los impuestos verdes existirán, pero su destinación (inversión por recaudo en aplicación de los diferentes enfoques del derecho tributario), no será la que se esperaba, o siquiera se determina dentro de las últimas reformas, a donde irán dichos recursos. Iterando el sistema de gobernabilidad de las últimas décadas en colombia, no siendo otro que el "garrote y la zanahoria", hecho que no resulta un verdadero método a aplicar para desincentivar o reducir el uso de elementos contaminantes, o gravar tributariamente los recursos naturales en colombia. Hecho que se suma a la insistente petición de mantener exentos de iva, los combustibles fósiles en colombia; elementos como el gas metano, butano y propano (de uso doméstico), requieren el mismo tratamiento que las energías renovables. Lo cual describe a media luz, la real utilidad del impuesto a las bolsas plásticas y sus derivados definidos como contaminantes, acorde a la reforma tributaria de 2016 y la fallida ley de financiamiento de 2018 que entra en vigencia desde el presente año 2019. Ello denota que la utilización de elementos reciclajes aún está muy alejado del interés o diario vivir de los ciudadanos colombianos, hecho que dista tremendamente de otros países en europa e incluso en el continente asiático. Máxime las empresas, y los habitantes en colombia, persisten o son renuentes a adoptar por si solos, teorías o estilos de vida más sanos, y ello empieza con las políticas públicas de reciclaje o métodos en los que se pueda incentivar de forma real o dogmática, la disminución de tales elementos contaminantes, y no ese aspecto que persiste en la realidad social, el cual es la errónea idea de obligar a los ciudadanos a no usar un producto, a través del coste económico, lo cual genera un burdo ideario de interés económico y no la real motivación a cuidar el medio ambiente. ; Tax matters in Colombia have ample regulation, with respect to different taxes, taxes, taxes and contributions, which generates relative confidence in the management of the state's finances, but this regulation has not been updated or interconnected with the environmental issue, this generates the need to adopt positions or public policies that require more than the government, the people to meet certain minimums that in the end more than a solution, in fact alleviate climate news in Colombia. Promise that has been truncated by the lack of political will, because the work of environmentalists has not been taken into account in the Colombian government, making it clear that green taxes will exist, but their destination (investment by collection in application of the different cantidades of the tax law), will not be the one who introducción, orollows a inches among themical reforms, where those resources conveys. Iterating the governance system of the last decades in Colombia, not being other than the "stick and the carrot", fact that is not a true method to be applied to discourage or reduce the use of polluting elements, or tax taxation of natural resources in Colombia. Fact that adds to the insistent request to keep exempt from VAT, fossil fuels in Colombia; Elements such as methane, butane and propane gas (for domestic use), require the same treatment as renewable energies. Which describes in the dim light, the real utility of the tax on plastic bags and their derivatives defined as pollutants, according to the tax reform of 2016 and the bankruptcy law of 2018 that comes into force since the current year 2019. This denotes that the use of recycled elements is still far from the interest or daily life of Colombian citizens, a fact that is far from other countries in Europe and even in the Asian continent. Especially the companies, and the inhabitants in Colombia, persist or are reluctant to adopt by themselves, theories or healthier lifestyles, and this starts with the public policies of recycling or methods that can be encouraged in a real or dogmatic way , the decrease of such polluting elements, and not that aspect that persists in the social reality, which is the mistaken idea of forcing citizens not to use a product, through the economic cost, which generates a crude ideology of interest economic and not the real motivation to care for the environment.

The article is devoted to the study of socio-economic problems in South Africa, as well as current and perspective measures for their solving within the BRICS membership. The subject of the study is the life level of the population of South Africa. The goal is to identify the perspectives for South Africa solving the problem of poor quality of life for an absolute majority of the population due to its membership in BRICS. The objective is to examine poverty and Gini coefficients, unemployment, condition and problems of education, data on AIDS and tuberculosis rates in South Africa and other BRICS member countries, and also to identify planned activities within the framework of BRICS for these problems solving. General scientific methods such as analysis, synthesis and comparisons are used in the article. The following results were obtained: after the abolition of apartheid policy some indicators in South Africa have improved (rates of GDP per capita, availability of education and life expectancy have increased, more people got access to the Internet and electricity). However, significant problems remained – high unemployment, unskilled work force, huge rates of uneven income distribution, violence, high rates of AIDS and tuberculosis. Having examined the BRICS summit declarations, we have found that member countries are paying considerable attention to the development of political methods for dealing with national problems. Some of the issues have already been solved by certain members of the BRICS, while others are still common. Conclusions: BRICS planned activities aimed at solving the problems of poverty, unemployment, education, incidence of tuberculosis and AIDS have been indicated; we believe that if the ambitious goals of repositioning geopolitical forces in the world attributable to BRICS are real, the union can't allow any member to "turn a blind eye" to problems that are well-known and spoil the social reputation in the global space, not only for the problematic country, but also for the whole union, and therefore South Africa has all chances to solve its basic social problems. ; Статья посвящена изучению социально-экономических проблем Южно-Африканской Республики, а также текущим и перспективным мерам по их решению в рамках членства в БРИКС. Предметом исследования является уровень жизни населения ЮАР. Целью является выявление перспектив решения ЮАР проблемы низкого качества жизни абсолютного большинства населения благодаря ее членству в БРИКС. Задача состоит в том, чтобы исследовать показатели бедности и коэффициенты Джини, безработицу, состояние и проблемы образования, данные по показателям заболеваемости СПИДом и туберкулезом в ЮАР и других странах-членах БРИКС, а также определить намеченные мероприятия в рамках деятельности БРИКС по решению этих проблем. Используются общие научные методы, такие как анализ, синтез, сравнение. Были получены следующие результаты: после отмены политики апартеида некоторые показатели в ЮАР улучшились (увеличился ВВП на душу населения, больше населения получило доступ к электричеству и Интернету, повысилась доступность образования, увеличилась продолжительность жизни), однако остались значительные проблемы – высокий уровень безработицы, неквалифицированность рабочей силы, огромная неравномерность распределения доходов, насилие, высокая заболеваемость СПИДом и туберкулезом; исследовав декларации саммитов БРИКС, нами установлено, что большое значение страны-члены уделяют наработке политических методов борьбы с национальными проблемами, некоторые из которых уже решены в определенных членах БРИКС, а другие еще остаются общими. Выводы: выделено намеченные мероприятия БРИКС в направлении решения проблем нищеты, безработицы, образования, заболеваемости туберкулезом и СПИДом, образования; считаем, что, если амбициозные цели в перестановке геополитических сил в мире, приписываемые БРИКС, являются реальными, то объединение не может позволить ни одному из членов «закрывать глаза» на проблемы, которые являются общеизвестными и портят социальную репутацию в глобальном пространстве не только проблемной стране, но и всему объединению, а потому ЮАР имеет все шансы решить свои основные социальные проблемы. ; Стаття присвячена вивченню соціально-економічних проблем Південно-Африканської Республіки, а також поточним та перспективним заходам щодо їх вирішення в рамках членства в БРІКС. Предметом дослідження є рівень життя населення ПАР. Метою є виявлення перспектив вирішення ПАР проблеми низької якості життя абсолютної більшості населення завдяки її членству в БРІКС. Завдання полягає в тому, щоб дослідити показники бідності та коефіцієнти Джині, безробіття, стан та проблеми освіти, дані щодо показників захворюваності на СНІД та туберкульоз в ПАР та інших країнах-членах БРІКС, а також визначити намічені заходи в рамках діяльності БРІКС щодо вирішення цих проблем. Використовуються загальні наукові методи, такі як аналіз, синтез, порівняння. Були отримані наступні результати: після відміни політики апартеїду деякі показники в ПАР покращилися (збільшився ВВП на душу населення, більше населення отримало доступ до електрики та Інтернету, підвищилася доступність освіти, збільшилася тривалість життя), однак залишилися значні проблеми – великий рівень безробіття, некваліфікованість робочої сили, величезна нерівномірність розподілу доходів, насильство, велика захворюваність на СНІД та туберкульоз; дослідивши декларації самітів БРІКС, нами встановлено, що неабияке значення країни-члени приділяють напрацюванню політичних методів боротьби із національними проблемами, деякі з яких вже вирішені в певних членів БРІКС, а інші ще залишаються спільними. Висновки: виділено намічені заходи БРІКС у напрямку вирішення проблем злиденності, безробіття, освіти, захворюваності на туберкульоз та СНІД; вважаємо, що, якщо амбіційні цілі у перестановці геополітичних сил у світі, що приписуються БРІКС, є реальними, то об'єднання не може дозволити жодному із членів «закривати очі» на проблеми, які є загальновідомими і псують соціальну репутацію в глобальному просторі не тільки проблемній країні, але і всьому об'єднанню, а тому ПАР має усі шанси вирішити свої основні соціальні проблеми.

The main condition for an effective response to threats to the national security ofUkrainein the military sphere, protection of sovereignty and territorial integrity and inviolability ofUkraine, is the ability of personnel of the Armed Forces of Ukraine to carry out their tasks.The procedure for the justification, implementation and use of KPI (Key Performance Indicators) management personnel of the Armed Forces of Ukraine contains the following steps:- structuring of source data;- formation of a balanced scorecard, justification and calculation of KPI;- introduction of KPI, the formation of managerial decisions, visualization of KPI.The effectiveness of personnel management has the following components of economic, organizational and social.The economic efficiency of personnel management is the ratio of the result of the functioning of the system and the total cost of labor and the equipment necessary for this.The organizational effectiveness of personnel management characterizes the degree to which the potential of the team is used to fulfill the tasks assigned to it.The concept of social efficiency includes the requirements for the harmonious development of the personality of each employee, raising his qualifications, strengthening social activity, and creating a favorable climate in the team.The development and implementation of key performance indicators in the work of personnel bodies to assess the constituent elements of a personnel management system to the requirements of the necessary capabilities, analysis and the proper selection of criteria will improve the validity of decisions, that is, management efficiency.The use of KPI in the corresponding information-analytical system as a component of the unified information system for defense resources management (DRMIS) will increase the efficiency of forecasting needs and the quality of manning the aircraft in accordance with real and potential threats in the field of national security and defense, monitoring the current state of staffing resources.It is advisable to focus further research on the development of a complete list of KPI personnel management in order to provide them with normative status and put into practice the activities of personnel bodies (for example, the provision of planned reporting documents). In addition, individual studies require the development of personnel decisions using KPI. ; Главным условием эффективного реагирования на угрозы национальной безопасности Украины в военной сфере, защиты суверенитета и территориальной целостности и неприкосновенности Украины, является способность личного состава ВС Украины выполнять возложенные на него задачи.Порядок обоснования, внедрения и использования КРІ (англ. Key Performance Indicators) управления персоналом ВС Украины содержит следующие этапы:- структурирование исходных данных;- формирование системы сбалансированных показателей, обоснование и расчет КРІ;- внедрение КРІ, формирования управленческих решений, визуализация КРІ.Эффективность менеджмента персонала имеет следующие составляющие ‑ экономическую, организационную и социальную.Экономическая эффективность управления персоналом ‑ соотношение результата функционирования системы и совокупных расходов на оплату труда и необходимого для этого оборудования.Организационная эффективность управления персоналом характеризует степень использования потенциальных возможностей коллектива для выполнения возложенных на него задач.Понятие социальной эффективности включает требования гармоничного развития личности каждого работника, повышение его квалификации, усиление социальной активности, формирование благоприятного климата в коллективе.Разработка и внедрение в деятельность кадровых органов ключевых показателей эффективности для оценки составляющих элементов системы кадрового менеджмента требованиям необходимых возможностей, анализ и правильный подбор критериев позволят повысить обоснованность решений, то есть эффективность управления.Использование КРІ в соответствующей информационно-аналитической системе, как составляющей единой информационной системы управления оборонными ресурсами (DRMIS), повысит эффективность прогнозирования потребностей и качество комплектования ВС личным составом в соответствии с реальными и потенциальными угрозами в сфере национальной безопасности и обороны, мониторинга текущего состояния обеспечения кадровыми ресурсами.Дальнейшие исследования целесообразно сосредоточить на разработке полного перечня КРІ управления персоналом с целью предоставления им нормативного статуса и внедрения в практику деятельности кадровых органов (например, предоставление плановых отчетных документов). Кроме того, отдельных исследований требуют вопросы выработки кадровых решений с использованием КРІ. ; Головною умовою ефективного реагування на загрози національній безпеці України у воєнній сфері, захисту суверенітету та територіальної цілісності і недоторканості України, є спроможність особового складу ЗС України виконувати покладені на нього завдання.Порядок обгрунтування, впровадження і використання КРІ (англ. Key Performance Indicators) управління персоналом ЗС України містить наступні етапи:- структуризація вихідних даних;- формування системи збалансованих показників, обґрунтування та розрахунок КРІ;- впровадження КРІ, формування управлінських рішень, візуалізація КРІ.Ефективність менеджменту персоналу має наступні складові – економічну, організаційну та соціальну.Економічна ефективність управління персоналом – співвідношення результату функціонування системи і сукупних витрат на оплату праці і необхідного для цього обладнання.Організаційна ефективність управління персоналом характеризує ступінь використання потенційних можливостей колективу для виконання покладених на нього завдань.Поняття соціальної ефективності включає вимоги гармонійного розвитку особистості кожного працівника, підвищення його кваліфікації, посилення соціальної активності, формування сприятливого клімату в колективі.Розробка та впровадження у діяльність кадрових органів ключових показників ефективності для оцінювання складових елементів системи кадрового менеджменту вимогам спроможностей, аналіз та правильний підбір критеріїв дозволять підвищити обґрунтованість рішень, тобто ефективність управління.Використання КРІ Р у відповідній інформаційно-аналітичній системі, як складової єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами (DRMIS), підвищить ефективність прогнозування потреб та якість комплектування ЗС особовим складом відповідно до реальних та потенційних загроз у сфері національної безпеки і оборони, моніторингу поточного стану забезпечення кадровими ресурсами.Подальші дослідження доцільно зосередити на розробці повного переліку КРІ управління персоналом з метою надання їм нормативного статусу і впровадження у практику діяльності кадрових органів (наприклад, надання планових звітних документів). Крім того, окремих досліджень потребують питання вироблення кадрових рішень з використанням КРІ.

I want to develop this issue's invitation to think and reflect on establishing links with different life systems from an approach to certain cultural practices and daily care actions that are configured from a position of fragility and which create solidarity fabrics to inhabit the world and to sustenance. I will develop this argument through two ethnographies that I made in previous years and which now I want to reread and rethink based on these problems. The first fieldwork is the result of a process of audiovisual and ethnographic approach to two social movements: the Peace Community of San José de Apartado and the Wayuu Munsurat Women's Organization. The second work is an approximation to the processes that emerged from the common claims and demands by women who led the land occupations in the 80s in the San Martin de Porres neighborhood in Bogotá. The questions that guided me throughout this research are: How do these ethnographies push us to rethink and question what we understand about politics from the perspective of care and its possibilities to repair and create different links between territories and bodies? And why is it necessary to have an approach to care and its relationship with sustaining the body and the territories? The actions and coalitions created and generated by these women from a position of vulnerability were aimed at sustaining themselves and surviving, that is, at repairing vital tissues. And this is precisely what interests me, to inquire into this articulation between care - as the need to sustain yourself - and politics - as a way to appropriate the world and reformulate existence. ; La invitación de este numero a pensar y reflexionar sobre establecer vínculos con diferentes sistemas de vida quiero desarrollarla a partir de una aproximación a ciertas prácticas culturales y acciones cotidianas de cuidado que se configuran desde lo frágil y crean tejidos de solidaridad para habitar el mundo y mantener la vida. Este argumento lo desarrollaré a través de dos etnografías que realicé en años anteriores y que hoy quiero releerlas y repensarlas desde dichas problemáticas. El primer trabajo de campo es el resultado de un proceso de acercamiento audiovisual y etnográfico a dos movimientos sociales: la Comunidad de Paz de San José de Apartado y la Organización de Mujeres Wayuu Munsurat. El segundo trabajo es una aproximación a los procesos que emergieron de las reclamaciones y demandas comunes por parte de las mujeres que lideraron la toma de tierras en los 80 en el barrio San Martin de Porres/Bogotá. Las preguntas que me han acompañado a lo largo de estas investigación tienen que ver con ¿Cómo estas etnografías nos empujan a repensar y cuestionar lo que estamos entendiendo por lo político desde el cuidado y sus posibilidades de reparar y crear vínculos diferentes entre territorios y cuerpos? y ¿Porqué es necesario tener un acercamiento al cuidado y su relacionalidad con mantener el cuerpo y los territorios? Las acciones y coaliciones creadas y generadas por estas mujeres desde la vulnerabilidad tenían como principal objetivo mantenerse y sobrevivir, es decir, reparar los tejidos vitales. Y es precisamente esto lo que me interesa de sobremanera, el indagar en esa articulación entre el cuidado-como la necesidad de mantener la vida- y lo político- como forma de apropiarse del mundo y de reformular la existencia. ; Quero desenvolver o convite deste número a pensar e refletir sobre estabelecer vínculos com diferentes sistemas de vida a partir de uma aproximação a certas práticas culturais e ações cotidianas de cuidado que se configuram desde o frágil e criam tecidos de solidariedade para habitar o mundo e manter a vida. Este argumento será desenvolvido através de duas etnografias que realizei em anos anteriores e que hoje quero reler e repensar a partir dessas problemáticas. O primeiro trabalho de campo é o resultado de um processo de abordagem audiovisual e etnográfica a dois movimentos sociais: a Comunidade de Paz de San José de Apartado e a Organização de Mulheres Wayuu Munsurat. O segundo trabalho é uma aproximação aos processos que emergiram das reclamações e demandas comuns por parte das mulheres que lideraram a tomada de terras nos anos 80 no bairro San Martin de Porres/Bogotá. As perguntas que me acompanharam ao longo destas pesquisas têm a ver com: como estas etnografias nos empurram a repensar e questionar o que estamos entendendo pelo político a partir do cuidado e suas possibilidades de reparar e criar vínculos diferentes entre territórios e corpos? E porque é necessário ter uma aproximação ao cuidado e sua relacionalidade com manter o corpo e os territórios? As ações e coalisões criadas e geradas por estas mulheres desde a vulnerabilidade tinham como principal objetivo se manter e sobreviver, ou seja, reparar os tecidos vitais. E é precisamente isto o que me interessa grandemente, o indagar nessa articulação entre o cuidado-como a necessidade de manter a vida- e

БАБКІНА Майя – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національний університет «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12, Львів, 72085, Україна (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942 Бібліографічний опис статті: Бабкіна, М. (2018). Громадянське виховання молоді навчально-методичними засобами. Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942.Історія статтіОдержано: 6 березня 2018Прорецензовано: 2 квітень 2018Подано до редакції: 10 липня 2018Доступ он-лайн: 12 вересня 2018 Анотація. У статті досліджено ефективність організації процесу громадянського виховання молоді навчально-методичними засобами. З'ясовано, що з цією метою було напрацьовано значну кількість педагогічних розробок: посібників, підручників, рекомендацій, програм факультативного курсу, сценаріїв тощо. У них розкрито суть громадянського виховання молоді, описано ефективні форми та методи виховання громадянських якостей молодої особистості, подано розробку окремих уроків, виховних заходів, методичних рекомендацій щодо їх проведення. Акцентовано, що громадянське виховання розглядається як міжпредметна сфера діяльності навчального закладу, яка передбачає включення його компонентів до тематики різних шкільних предметів і позакласних заходів.Розкрито доцільність і особливості укладання термінологічного словника на прикладі словника-довідника термінів з громадянського виховання. Зазначено, що словник-довідник призначений для розуміння поняттєво-термінологічного апарату громадянського спрямування і може використовуватися як додаткове навчальне видання, яке доповнює і поглиблює зміст суспільствознавчих дисциплін. У ньому підібрано як найпростіші терміни, так і складніші поняття та визначення, що стосуються громадянознавчої проблематики. Словник-довідник термінів з громадянського виховання містить тлумачення понад 670 термінів, що охоплюють проблематику громадянського спрямування. Він призначений для кращого розуміння учнями і студентами понять та практичного застосування термінології громадянського спрямування у навчально-виховному процесі, а також має на меті сприяти науковим дослідженням та практичному втіленню принципів громадянського виховання молодого покоління. ; BABKINA Маiya – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Foreing Languages Department, Lviv Polytechnic National University, St. Bandera str., 12, Lviv, 72085, Ukraine (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018 DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942To cite this article: Babkina, M. (2018). Hromadianske vykhovannia molodi navchalno-metodychnymy zasobamy [Youth civic education through educational and methodological means]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942 [in Ukrainian].Article historyReceived: 6 March 2018Received in revised form: 2 April 2018Accepted: 10 July 2018Available online: 12 September 2018 Abstract. The article studies the effectiveness of the organization of the process of youth civic education through educational and methodical means. It is noted that the civic education of young people is carried out through the introduction of the course of civic education in the educational process, the integration of the components of civic education into the content of educational disciplines.It is emphasized that civic education is regarded as an interdisciplinary sphere of an educational institution's activity, which involves the inclusion of its components in the list of topics of various school subjects and extracurricular activities. The importance of the integration of educational subjects lies in the fact that on their basis young people form synthesis thinking, through which they get comprehensive ideas about the man, the world and their place in it while forming an active civil position.The education of the citizen, above all, involves a young person's awareness, gaining knowledge necessary for competent participation in the socio-political life of their community and country, for civic activities.It is found out that for the purpose of civic education of young people, a considerable number of pedagogical works have been developed: manuals, textbooks, recommendations, curricula of optional courses, scenarios, etc. They present the essence of the civic education of young people, effective forms and methods of raising civic qualities of a young person, the development of individual lessons, educational activities, and methodological recommendations for their implementation.The expediency and peculiarities of the compiling of a terminology dictionary are illustrated on the example of a reference dictionary of civic education terms. It is noted that the reference dictionary is intended for understanding of a concept-terminology apparatus of the civic field. It contains both the simplest terms and more complex concepts and definitions relating to civic education subjects.The dictionary can be used as an additional educational edition, which complements and deepens the content of social sciences disciplines. Almost all educational fields and subjects of the educational cycle contain the components of civic education. Proceeding from this, the reference dictionary integrates the knowledge of pedagogy, political science, sociology, social psychology, philosophy, ethnography, ethnology, sociology, law, etc.The reference dictionary of civic education terms contains an interpretation of more than 670 terms covering civic field issues. It is intended for pupils and students to better understand the concepts and practical application of civic field terminology in the educational process, and also aims to promote scientific research and practical implementation of the principles of younger generation civic education. Acknowledgments. Sincere thanks to the head of the Foreing Languages Department of Lviv Polytechnic National University, Prof. Mukan Nataliya.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

This dossier is the result of the 1st International Conference on Language Ethnography Studies, which in 2015 brought together researchers from different areas and research fields to discuss the multiple aspects of language, especially narrative, treated here from the ethnographic prism. As a first edition, we tried to reflect on a set of issues in order to problematise epistemological, aesthetic and political assumptions, often reduced to the opposition between orality and writing. Faced with this classic dichotomy, we chose to open a broad debate about language, through different ethnographic fields, diverse theoretical perspectives and not always converging analytical focuses, so that this multiplicity would be able to represent, on the one hand, the wide range of alternatives around approaches to discourse and, on the other, to draw attention to the impossibility of keeping the discussion focused on these two concepts still in force. Currently, narrative studies are claimed and worked on by the most varied fields of knowledge, from canonical areas such as, for example, those linked to the Faculty of Letters (discourse analysis, linguistics, among others), to gender studies, or even the most varied fields of medical sciences, psychology, philosophy, and so on. If we wanted to expand the argumentative potential, we could include here the uses made of these concepts by countless social movements, among them, feminist movements, LGBTs, vindicatory movements linked to the question of land, movements around ethnic or religious causes, among so many others that have testimony in the most varied parts of the planet. Thus, the idea, in that first moment, was to conceive an encounter where the conformation of the group did not pass so much through an analytical homogeneity (in terms of fields of knowledge and / or theoretical approaches), but that the researchers converged in methodological terms. We were then interested in providing a collection of ethnographic materials that, produced in different temporalities and spaces, could allude to the infinite richness that narrative studies can unleash. Thus, this collection is inclined to debate processes and research questions around language. One of the challenges emerging from this discussion is, as mentioned above, the transversality with which the theme of discourse / narrative operates. Consequently, it is common that in works on such themes, we find them associated with the discussion on memory, performance, texts, emotions, ethnography of speech, orality, folklore, etc.Here, our initial orientation around the treatment of the idea of narrative/discourse arose from localized questions, especially in the anthropological field. ; Este dossier es fruto de la I Jornada Internacional de Estudios sobre Etnografías del Lenguaje, que reunió en 2015 a investigadorxs de diferentes áreas y campos de investigación para discutir los múltiples aspectos del lenguaje, en especial, la narrativa, tratada aquí desde el prisma etnográfico . En tanto primera edición, pretendimos reflexionar sobre un conjunto de cuestiones en función de problematizar presupuestos epistemológicos, estéticos y políticos, reducidos a menudo a la oposición entre oralidad y escritura. Frente a esa clásica dicotomía, elegimos abrir un amplio debate acerca del lenguaje, a través de campos etnográficos distintos, perspectivas teóricas diversas y focos analíticos no siempre convergentes, de manera que esa multiplicidad fuera capaz de representar, por un lado, la amplia gama de alternativas en torno a abordajes sobre el discurso y, por otro, de llamar la atención sobre la imposibilidad de mantener la discusión centrada en esos dos conceptos aún vigentes. Actualmente, los estudios sobre narrativas son reivindicados y trabajados por los más variados campos de conocimiento, desde áreas canónicas como, por ejemplo, aquellas ligadas a la facultad de Letras (análisis del discurso, lingüística, entre otras), hasta estudios de género, o incluso, los más variados campos de las ciencias médicas, de la psicología, filosofía, etc. Si quisiéramos ampliar el potencial argumentativo, podríamos incluir aquí los usos hechos de esos conceptos por incontables movimientos sociales, entre ellos, movimientos feministas, LGBTs, movimientos reivindicatorios ligados a la cuestión de la tierra, movimientos en torno a causas étnicas o religiosas, entre tantos otros de los que e tienen testimonio en las más variadas partes del planeta. Así, la idea, en ese primer momento, fue la de concebir un encuentro donde la conformación del grupo no pasara tanto por una homogeneidad analítica (en términos de campos de conocimiento y / o de abordajes teóricos), sino que lxs investigadorxs convergieran en términos metodológicos. Nos interesó entonces proporcionar una reunión de materiales etnográficos que, producidos en temporalidades y espacios distintos, pudieran aludir a la riqueza infinita que los estudios sobre las narrativas pueden desencadenar. Así, esta colección se inclina a debatir procesos y cuestiones de investigación en torno al lenguaje. Uno de los desafíos que emergen de esta discusión es, como citamos anteriormente, la transversalidad con la que el tema del discurso / narrativa opera. En consecuencia, es común que en trabajos sobre tales temáticas, las encontremos asociadas a la discusión sobre memoria, performance, textos, emociones, etnografía del habla, oralidad, folclore, etc.Aquí, nuestra orientación inicial en torno al tratamiento de la idea de narrativa / discurso surgió de cuestiones localizadas, especialmente, en el campo antropológico.

The management of flood risk calls for a better understanding of vulnerability, as hazards only become disasters if they impact a system that is vulnerable to their effects. Although different frameworks have been proposed to assess vulnerability, they often focus on the physical vulnerability of structures, assuming a homogeneous social vulnerability and coping capacity for the entire population. Furthermore, the multiple relationships between input criteria are often neglected and the role of stakeholder participation in the modeling process has received little attention. To tackle these issues and increase the model transparency, this thesis addresses the design and deployment of a participatory approach for flood vulnerability assessment. More specifically, it focuses on how multi-criteria tools can be combined with participatory methods to overcome common issues in the development of indexes and to open up the "black-box" nature of vulnerability models. The main argument which is pursued throughout the thesis is that participation and collaboration are key aspects for bridging the gap between modelers and end users. The applicability of the proposed transdisciplinary framework is demonstrated in the municipalities of Lajeado and Estrela, Brazil. The model was co-constructed by 101 expert stakeholders from governmental organizations, universities, research institutes, NGOs, and private companies. Participatory methods such as the Delphi survey, focus groups, questionnaires and workshops were applied. A participatory problem structuration, in which the modelers work closely with stakeholders, was used to establish the structure of the vulnerability index. The preferences of each participant regarding the criteria importance were spatially modeled through the analytic hierarchy process (AHP) and analytic network process (ANP) multi-criteria methods. Experts were also involved at the end of the modeling exercise for validation. The robustness of the model was investigated by employing a one-at-a-time sensitivity and uncertainty analysis. Both AHP and ANP proved to be effective for flood vulnerability assessment; however, ANP is preferred by participants as it leads to more robust results. The results of the spatially-explicit sensitivity analysis helped to identify highly vulnerable areas that are burdened by high uncertainty and to investigate which criteria contribute to this uncertainty. The validation questionnaire indicated that the participants found the results clear, trustworthy, and valuable, suggesting that participatory modeling exercises like the one proposed here are worthwhile. These findings highlight that the use of a transdisciplinary approach to acknowledge and integrate multiple viewpoints without forcing consensus improved the results acceptance. In summary, the combination of qualitative and quantitative methods for flood vulnerability assessment led to an increased, shared understanding of the problem by avoiding the limited perspective of a single expert. The approach proposed herein is particularly novel in the context of vulnerability assessment in the respect that stakeholders were actively involved in all steps of the vulnerability modeling process and that the relationship between criteria was considered. The use of participatory tools in combination with multi-criteria methods can support social learning processes and enhance the credibility and deployment of vulnerability indicators, as stakeholders' opinion, expert judgment, and local knowledge are taken into consideration throughout the entire modeling process. From a practical standpoint, the outcomes of this Ph.D. thesis can support local authorities to understand the vulnerability patterns in the region, its associated uncertainty, and the criteria contributing to this uncertainty. ; Das Management von Hochwasserrisiken erfordert ein besseres Verständnis der Vulnerabilität, da Gefahren nur dann zu Katastrophen werden, wenn sie sich auf ein System auswirken, das für ihre Auswirkungen anfällig ist. Obwohl bereits verschiedene Frameworks zur Bewertung der Vulnerabilität vorgeschlagen wurden, konzentrieren sich diese oft auf die physische Vulnerabilität von Strukturen unter der Annahme einer homogenen sozialen Vulnerabilität und Bewältigungskapazität für die gesamte Bevölkerung. Darüber hinaus werden oftmals die vielfältigen Beziehungen zwischen den Eingabekriterien vernachlässigt und auch die Rolle der Beteiligung von Stakeholdern am Modellierungsprozess findet wenig Beachtung. Um diese Probleme anzugehen und die Modelltransparenz zu erhöhen, befasst sich diese Arbeit mit der Gestaltung und dem Einsatz eines partizipativen Ansatzes für die Bewertung von Vulnerablität bei Hochwasserereignissen. Im Speziellen fokussiert sich die Arbeit darauf, inwiefern Multi-Kriterien-Tools mit partizipativen Methoden kombiniert werden können, um häufige Probleme bei der Entwicklung von Indizes zu überwinden, und die natürliche "black-box" von Vulnerabilitätsmodellen zu öffnen. Das Hauptargument, das in dieser Dissertation verfolgt wird ist, dass Partizipation und Kollaboration Schlüsselaspekte sind, um die Lücke zwischen ModelliererInnen und EndnutzerInnen zu schließen. Die Anwendbarkeit des vorgeschlagenen transdisziplinären Frameworks wird anhand der Gemeinden Lajedo und Estrela in Brasilien verdeutlicht. Das Modell wurde von 101 beteiligten ExpertInnen aus Regierungsorganisationen, Universitäten, Forschungsinstituten, Nichtregierungsorganisationen und privaten Firmen mitentwickelt. Dabei wurden partizipative Methoden, wie die Delphi-Umfragen, Fokusgruppen, Fragebögen und Workshops angewendet. Eine partizipative Problemstrukturierung, bei der ModelliererInnen eng mit Stakeholdern zusammenarbeiten, wurde verwendet, um die Struktur des Vulnerabilitätsindexes zu entwickeln. Die individuellen Präferenzen der verschiedenen Beteiligten bezüglich der Bedeutung der Kriterien wurden räumlich durch Analytische Hierarchieprozess (AHP) und Analytischen Netzwerkprozess (ANP) -Methoden modelliert. Zur Validierung am Ende des Modellierungsprozesses waren ebenfalls Experten beteiligt. Die Robustheit des Modells wurde durch eine Sensitivitäts- und eine Unsicherheitsanalyse untersucht. Sowohl AHP als auch ANP erwiesen sich als wirksam für die Bewertung von Hochwasservulnerabilitäten. Aufgrund der robusteren Ergebnisse wird der ANP jedoch bevorzugt. Die Ergebnisse der räumlich-expliziten Sensitivitätsanalyse haben dazu beigetragen, hochsensible Bereiche mit hoher Unsicherheit zu identifizieren und zu untersuchen, welche Kriterien zu dieser Unsicherheit beitragen. Der Validierungsfragebogen zeigte, dass die Teilnehmer die Ergebnisse als klar, vertrauenswürdig und wertvoll empfanden, was darauf hindeutet, dass partizipative Modellierung, wie die hier vorgeschlagene, lohnenswert sind. Die Ergebnisse zeigen, dass die Verwendung eines transdisziplinären Ansatzes zur Anerkennung und Integration verschiedener Sichtweisen ohne erzwungene Konsense die Akzeptanz der Ergebnisse verbesserte. Zusammenfassend führte die Kombination von qualitativen und quantitativen Methoden zur Bewertung von Hochwasservulnerabilität zu einem größeren, gemeinsamen Problemverständnis, da die eingeschränkte Perspektive eines einzelnen Experten vermieden wurde. Im Kontext der Vulnerabilitätsbewertung ist der in dieser Arbeit vorgeschlagene Ansatz besonders innovativ, durch die aktive Beteiligung der Stakeholder in allen Schritten des Vulnerabilitätsmodellierungsprozesses und die Berücksichtigung der Beziehungen zwischen den relevanten Kriterien. Die Verwendung partizipativer Instrumente in Kombination mit Multi-Kriterien-Tools kann soziale Lernprozesse unterstützen sowie die Glaubwürdigkeit und die Verwendung von Vulnerabilitätsindikatoren verbessern, da die Meinung von Stakeholdern und ExpertInnen als auch lokales Wissen während des gesamten Modellierungsprozesses berücksichtigt werden. Aus praktischer Perspektive können die Ergebnisse dieser Dissertation lokale Behörden dabei unterstützen, die Verwundbarkeitsmuster in der Region, die damit verbundene Unsicherheit und die Faktoren, die zu dieser Unsicherheit beitragen, zu verstehen.

El Sistema General de Pensiones en Colombia tiene por objeto garantizar a los ciudadanos el amparo contra las contingencias derivadas de la vejez, invalidez o muerte, mediante el reconocimiento de una pensión y prestaciones determinadas en la Ley; sin embargo, los miembros de las Fuerza Pública tienen un régimen especial, por cuanto Constitucionalmente se les ha dado una protección especial por la actividad que realiza la Fuerza Pública, con fundamento a la exigencia diaria que realizan, además porque con el desarrollo de su labor se arriesga la vida, diferenciándose de los demás trabajadores; en el mismo sentido, la Ley 100 de 1993 exceptúa del Sistema de Seguridad Social a los miembros del Ejército Nacional. A pesar de lo anterior los jueces administrativos aplican en materia pensional la Ley 100 de 1993 a los miembros de la Fuerza Pública y a sus beneficiarios, pero tal aplicación se realiza de forma indistinta sin tener en cuenta que el régimen especial y exceptuado está regulado Constitucionalmente, no hay claridad respecto a los criterios jurídicos que deben utilizarse para la concesión de estos derechos prestacionales por parte de los operadores jurídicos poniendo en riesgo y contradiciendo los principios de igualdad y favorabilidad. En este trabajo se hace una análisis documental y jurisprudencial de las sentencias proferidas en Medellín en el lapso 2014 – 2017 con la intención de identificar los criterios jurídicos en los que se basa la jurisdicción contencioso administrativa al aplicar indistintamente alguno de los regímenes pensionales a efectos de reconocer la pensión de sobreviviente a los beneficiarios de los miembros del Ejército Nacional a la luz de los principio de igualdad y favorabilidad. 2 Los principales resultados muestran que el régimen especial que cobija a los miembros de las Fuerzas Militares es menos favorable que el régimen general, cuando en este último se necesita acreditar un número de semanas (26), mientras que el especial es más exigente con los requisitos pues aquí se deben acreditar años de servicio o que la muerte haya ocurrido en unas circunstancias especiales, lo cual es incoherente pues no puede haber un detrimento para la persona. ; TABLA DE CONTENIDO RESUMEN.1 ABSTRACT .2 1. INTRODUCCIÓN.4 2. PREGUNTA PROBLEMA.7 3. OBJETIVOS.8 3.1 OBJETIVO GENERAL.8 3.2 OBJETIVOS ESPECÍFICOS .8 4. RESULTADOS .9 4.1 SISTEMA GENERAL DE PENSIONES EN COLOMBIA .9 4.1.1 Evolución histórica del Sistema General de Pensiones en Colombia .9 4.1.2 Fundamento Constitucional.13 4.1.3 Régimen general de pensiones.15 4.1.4 Régimen exceptuado .18 4.2 RÉGIMEN PENSIONAL DE LOS MIEMBROS DE LAS FUERZAS MILITARES .21 4.2.1. Evolución histórica.21 4.2.2 Fundamento Constitucional.23 4.2.3 Marco jurídico de las Fuerzas Militares.24 4.3 NATURALEZA ESPECIAL DE LAS NORMAS QUE REGULAN EL RÉGIMEN PRESTACIONAL DE LA FUERZA PÚBLICA .25 4.4 ANÁLISIS DE CASOS .33 4.4.1 Muerte en combate .33 4.4.2 Muerte en Misión del Servicio y Simple Actividad.40 5. CONCLUSIONES.45 6. BIBLIOGRAFÍA.49 ; The purpose of the General Pension System in Colombia is to guarantee citizens protection against the contingencies arising from old age, disability or death, through the recognition of a pension and benefits determined in the Law; however, the members of the Public Force have a special regime, as constitutionally they have been given special protection for the activity carried out by the Public Force, based on the daily requirement they perform, also because with the development of their work life is risked, differentiating itself from other workers; in the same sense, Law 100 of 1993 exempts members of the National Army from the Social Security System. In spite of the above, the administrative judges apply the Law 100 of 1993 to the members of the Public Force and their beneficiaries in pension matters, but such application is made without distinction, without taking into account that the special and excepted regime is constitutionally regulated, There is no clarity regarding the legal criteria that should be used for the granting of these benefits rights by legal operators putting at risk and contradicting the principles of equality and favorability. In this paper, a documentary and jurisprudential analysis of the judgments handed down in Medellin in the period 2014 - 2017 is made with the intention of identifying the legal criteria on which the contentious administrative jurisdiction is based, applying any of the pension regimes indistinctly for the purposes of recognize the survivor's pension to the 3 beneficiaries of the members of the National Army in light of the principles of equality and favorability. The main results show that the special regime that shelters the members of the military forces is less favorable than the general regime, when in the latter it is necessary to accredit a number of weeks (26), while the special one is more demanding with the requirements because here we must prove years of service or that death has occurred in special circumstances, which is inconsistent because there can be no detriment to the person