Suchergebnisse

The purpose of the article is to study the influence of cultural and psychological motivation on the formation of ethical values in the Roman Empire. The article identifies the main factors of influence of the internal and external environment of the Roman Empire on the formation of moral values of the Roman Emperor. It is relevant to form a system of Ideas, notions and values of the ancient Rome society based on the synthesis of different cultures, propaganda, image building and moral reform. The research methodology consists in studying the evolution processes of the ancient tradition under moral and psychological appeals analysis. The study also applied the methods of historicism, analysis, synthesis, structural and problemchronological to study the mechanisms of formation of the Roman attitudes under the Augustus' reign. The scientific novelty is to find out the evolution of the ethical values formation and reconstruct the system of values that guided the Roman elite. Conclusions. We believe that the idea of the Romans as war planners in the modern sense, who were guided in decisionmaking by the assessment of military, political and economic information, is an illusion created by Roman propaganda. Therefore, the main factor that allows us to find out the evolution of the mechanisms of functioning of the Empire's foreign policy is the study of the problems of forming the Roman mentality during the reign of Augustus. It is proved that during the first and second centuries AD, there was a synthetic process of the Hellenistic and Roman literary traditions, the main ethical features of which were Greek "universality" and Roman "stability". The openness to cultural affairs by Roman intellectuals promoted the formation of such moral values like dignity, modesty, constancy, and a propensity to self-denial. It is noted that under a mixed constitution, the prominent worldviews are "great equality" and moral reform, which can only be carried out by a leader (Emperor) who is able to restore the state in a down economy following his own civil and moral qualities. It was based on concern for the status and "dignity" of the Empire. Therefore, the actions of the Romans should be interpreted from the point of view of the "great strategy", which is a complex of political ideas, notions and values. ; Цель статьи – исследование влияния культурно-психологической мотивации на формирование нравственных ценностей в Римской империи. В статье определены основные факторы влияния внутренней и внешней среды Римской империи на формирование нравственных ценностей римского императора. Актуальным является формирование комплекса идей, представлений и ценностей общества древнего Рима на основе синтеза различных культур, пропаганды, создания имиджа и реформы морали. Методология исследования заключается в изучении процессов развития античной традиции с позиции анализа морально-психологических мотивов. В исследовании также были применены методы историзма, анализа, синтеза, структурный и проблемно- хронологический для изучения механизмов формирования римского менталитета эпохи правления Августа. Научная новизна. Выяснено эволюцию формирования этических ценностей и реконструировано систему ценностей, которыми руководствовалась римская элита. Выводы. Считаем, что представление о римлянах как о военных стратегах в современном смысле, которые руководствовались при принятии решений оценкой военной, политической и экономической информации, является иллюзией, созданной римской пропагандой. Поэтому основным фактором, позволяющим выяснить эволюцию механизмов функционирования внешней политики империи, является изучение проблем формирования римского менталитета эпохи правления Августа. Доказано, что в течении I–II ст. н. э. произошел синтез эллинистической и римской литературной традиции, основными этическими чертами которой стала греческая «универсальность» и римская «стабильность». Открытость для культурных контактов римских интеллектуалов способствовала формированию таких нравственных ценностей, как: достоинство, скромность, постоянство, склонность к самоотречению. Отмечено, что на основе смешанного устройства основными мировоззренческими позициями становятся «большое равенство» и реформа морали, которая может быть проведена только руководителем (императором), способным восстановить государство в условиях кризиса, в результате собственных гражданских и нравственных качеств. В ее основе лежала забота о статусе и «достоинстве» империи. Поэтому, действия римлян нужно рассматривать с позиции «большой стратегии», которая представляет собой комплекс политических идей, представлений и ценностей. ; Мета статті – дослідження впливу культурно-психологічної мотивації на формування етичних цінностей в Римської імперії. У статті визначено основні чинники впливу внутрішнього та зовнішнього середовища Римської імперії на формування етичних цінностей римського імператора. Актуальним є формування комплексу ідей, уявлень та цінностей суспільства давнього Риму на основі синтезу різних культур, пропаганди, створення іміджу та реформи моралі. Методологія дослідження полягає у вивченні процесів розвитку античної традиції з позиції аналізу морально-психологічних мотивів. У дослідженні також були застосовані методи історизму, аналізу, синтезу, структурний та проблемно-хронологічний для вивчення механізмів формування римського менталітету доби правління Августа. Наукова новизна. З'ясовано еволюцію формування етичних цінностей та реконструйовано систему цінностей, якими керувалася римська еліта. Висновки. Вважаємо, що уявлення про римлян як військових стратегів в сучасному сенсі, які керувалися при прийнятті рішень оцінкою військової, політичної і економічної інформації, є ілюзією, створеною римською пропагандою. Тому основним чинником, що дозволяє з'ясувати еволюцію механізмів функціонування зовнішньої політики імперії, є вивчення проблем формування римського менталітету доби правління Августа. Доведено, що впродовж І–ІІ ст. н. е. відбувся синтез елліністичної та римської літературної традиції, основними етичними рисами якої стала грецька «універсальність» та римська «стабільність». Відкритість для культурних контактів римських інтелектуалів сприяла формуванню таких етичних цінностей, як: гідність, скромність, постійність, схильність до самозречення. Наголошено, що на засадах змішаного устрою основними світоглядними позиціями стають «велика рівність» та реформа моралі, яка може бути проведена тільки керівником (імператором), здатним відновити державу в умовах кризи, внаслідок власних громадянських та моральних чеснот. В її основі лежала турбота про статус та «гідність» імперії. Тому, дії римлян потрібно трактувати з позиції «великої стратегії», яка являє собою комплекс політичних ідей, уявлень та цінностей.

Ash is a combustion residue from power plants which mainly consist of inorganic components as silicon, aluminum, and calcium. However, especially fly ashes are often enriched with hazardous trace elements as heavy metals and chlorides. These substances restrict the reuse and utilization of ashes which is an issue in view of circular economy. With different treatment methods, these harmful elements may be removed, or their leachability may be reduced. However, the treatment methods seem mainly to be economic unfeasible due to the low prices of bulk ash products. Sometimes, especially with fly ash from waste incineration, the treatment is essential even before the landfilling. The aim of this thesis was to investigate ash utilization possibilities, the regulation which limits the reuse of ash, and treatment methods for different ash types. This part of the research was mainly carried out as a literature survey of the scientific articles, technical reports, statistics and regulation. The major end-uses of ash were in concrete or cement industry, road or earth construction, as fertilizer, or direct disposal including the landfill construction and the filling of old mines. In this thesis, the European Union standard of fly ash for concrete, the Finnish regulation for the ash fertilizers, and the Finnish regulation for wastes in the road or earth construction use were under consideration as a limiting regulation. In case of landfilling, the council decision of the European Union establishing criteria and procedures for the acceptance of waste at landfills was considered. The major ash treatment technologies were divided into four classes in this research: carbonation and self-hardening, mechanical treatment, thermal treatment as well as chemical, electrochemical, and biological treatment. The variety of commercialization and techno-economic feasibility of the technologies were high. However, for the further investigation were selected acid leaching, carbonation, a commercial FLUWA process, and water washing. Cementation was considered as a dominant business as usual post-treatment method for waste incineration ashes. For the selected treatment processes, the mass and energy flows were determined with the help of technical reports. With these flows, the techno-economic analysis of the processes was executed. According to the calculations, the highest costs in the processes were input chemicals or water and effluent treatment due to the nature of the selected processes. Thus, the price of chemicals influences considerably the profitability of these processes. Within the non-process expenses, the waste tax for the landfilled ash was a significant part of the total cost. Due to this, it would be profitable to utilize as much ash as possible instead of landfilling. From the selected processes, carbonation and in some cases washing seemed to be economically feasible. Furthermore, the accelerated carbonation process could be attractive to study more due to its capability to work as a carbon capture technology. After the process and feasibility calculations, the techno-economic analysis tool for ash utilization and treatment was implemented in Microsoft Excel. The tool provides information for the user about the utilization and treatment possibilities of ashes from different fuels. It also calculates the economic feasibility of the investment compared to the business as usual situation. With this information, the user may consider the feasibility of the ash treatment methods. At the end of this thesis, the scenario and sensitivity analysis for the calculations were performed. ; Tuhka on palamisjäännös, jota syntyy voimalaitoksilla. Se koostuu pääosin epäorgaanisista komponenteista kuten piistä, alumiinista ja kalsiumista. Kuitenkin erityisesti lentotuhkiin rikastuu usein myös haitallisia aineita kuten raskasmetalleja ja klorideja. Nämä aineet rajoittavat tuhkan uusiokäyttöä sekä hyödyntämistä, mikä on ongelmallista kiertotalouden näkökulmasta. Näitä haitallisia aineita voidaan kuitenkin poistaa erilaisilla käsittelymenetelmillä, tai niiden liukoisuutta voidaan pienentää. Usein tällaiset käsittelymenetelmät ovat kuitenkin taloudellisesti kannattamattomia tuhkatuotteiden alhaisen hinnan vuoksi. Joskus, erityisesti jätteenpolton lentotuhkien tapauksessa, käsittely on kuitenkin välttämätön jopa ennen kaatopaikkausta. Tämän diplomityön tarkoituksena oli tutkia tuhkan hyödyntämismahdollisuuksia, tuhkan uudelleenkäyttöä rajoittavaa lainsäädäntöä sekä käsittelymenetelmiä erilaisille tuhkatyypeille. Näiden tutkiminen toteutettiin kirjallisuuskatsauksena hyödyntäen tieteellisiä artikkeleita, teknisiä raportteja, tilastoja sekä säädöksiä. Pääasialliset tuhkan loppukäytöt ovat betoni- ja sementtiteollisuudessa, maa- ja tierakentamisessa, lannoitteena sekä suorassa hävittämisessä, sisältäen kaatopaikkarakentamisen tai vanhojen kaivosten täyttämisen. Tässä työssä käyttöä rajoittavina säännöksinä tarkasteltiin Euroopan Unionin standardia betonissa käytettävälle lentotuhkalle, Suomen lannoitelainsäädäntöä tuhkan osalta sekä suomalaista asetusta jätteiden hyödyntämisestä maanrakentamisessa. Kaatopaikkaamisen tapauksessa tarkasteltiin Euroopan unionin neuvoston laatimia kriteerejä jätteen hyväksymisestä kaatopaikoille. Samat kriteerit pätevät myös Suomessa. Tärkeimmät tuhkan käsittelyvaihtoehdot jaettiin neljään luokkaan tässä tutkimuksessa: karbonointiin ja itsekovetukseen, mekaanisen käsittelyyn, termiseen käsittelyyn sekä kemialliseen, elektrokemialliseen ja biologiseen käsittelyyn. Näiden teknologioiden kaupallisuusasteessa sekä teknoekonomisessa toteutettavuudessa oli suurta vaihtelua. Happoliuotus, karbonointi, kaupallinen FLUWA-prosessi ja vesipesu valittiin lähempään tarkasteluun. Sementointi valittiin mukaan vertailuksi jätteenpolton tuhkien vallitsevana jälkikäsittelymenetelmänä. Tämän jälkeen valituille käsittelyprosesseille määriteltiin massa- ja energiataseet teknisiä raportteja apuna käyttäen. Näiden taseiden avulla voitiin suorittaa teknoekonominen analyysi. Analyysistä huomattiin, että suurimmat yksittäiset kustannukset valituissa prosesseissa niiden luonteen vuoksi olivatkin prosessiin syötettävät kemikaalit sekä veden tai jäteveden käsittely. Näin ollen kemikaalien hinta vaikuttaa voimakkaasti prosessien kannattavuuteen. Prosessikustannusten ulkopuolella jätevero kaatopaikattavalle tuhkalle oli merkittävä kuluerä. Tarkastelluista prosesseista karbonointi ja joissain tapauksissa tuhkan pesu olivat taloudellisesti kannattavia. Lisäksi kiihdytetty karbonointiprosessi voisi olla kiinnostava lisätutkimuksen kohde, sillä sitä voidaan käyttää myös hiilidioksidin talteenottomenetelmänä. Laskennan pohjalta luotiin tuhkan hyötykäytön ja käsittelyn teknoekonominen analyysityökalu Microsoft Exceliin. Työkalu tarjoaa käyttäjälle tietoa eri polttoaineiden tuhkien hyötykäyttö- ja käsittelymahdollisuuksista. Se laskee myös investoinnin taloudellisen kannattavuuden ja vertaa sitä tilanteeseen, jossa investointia ei tehdä. Näillä tiedoilla työkalun käyttäjä voi harkita tuhkankäsittelymenetelmän toteuttamiskelpoisuutta. Lopuksi laskennalle tehtiin vielä skenaario- ja herkkyystarkastelu.

The study focuses on the contemporary realities of globalization trends, the coronary crisis and the principles of the world economy.The paper examines current trends in the world economy, its ability to respond to the challenges of time under uncertain conditions and adaptability to new realities under the influence of the pandemic "COVID-19". The analysis showed that one of the most problematic areas is the fragility of the Western system of economies, overproduction of capitalism, which reveals the contradictions, paradoxes and main trends of financial, economic, political, social and resource crisis. Here the world's major players behind the curtain of the COVID-19 pandemic are trying to improve their economic positions, get out of the long recession and redistribute economic resources, and reformat the nature and directions of cooperation and integration.Such general scientific methods as analysis and synthesis in assessing real GDP and debt to GDP in developed countries and developing countries were used to study the world economic system and financial and economic crises. The historical method was also used in the analysis of conceptual approaches and the development of crises in general, the statistical method was used in the analysis of statistical data; structural and factor analysis, extrapolation method. This made it possible not only to carry out a comparative analysis of existing trends, but also to identify bottlenecks in the existing mechanisms of the world economic system. To the problematic areas we refer the significant bubble, the fiction of the Anglo-Saxon model of the world's financial system, the lack of institutions in the world economy and the lack of adequate financial and economic instruments to respond rapidly to pandemics (so-called contingencies) At the same time, it showed a renaissance of the role of the state in a pandemic. Additionally, it provided an opportunity to address the urgency of changing the principles of the current world economic system and to change the philosophy of organization, structure and perception of the world economy as a whole. ; Объектом исследования являются современные реалии глобализационных тенденций, коронакризис и принципы функционирования мировой экономики.В работе исследуются современные тенденции развития мировой экономики, ее способность к реагированию на вызовы времени при неопределенных условиях и адаптивности к новым реалиям под призмой влияния пандемии «COVID-19». Проведенный анализ показал, что одним из самых проблемных мест является хрупкость западной системы экономик, перепроизводство капитализма, который раскрывает противоречия, парадоксы и основные тенденции финансово-экономического, политико-социального и ресурсного кризиса. Здесь главные мировые игроки за завесой пандемии «COVID-19» пытаются улучшить свои экономические позиции, выйти из долгой рецессии и перераспределить экономические ресурсы и переформатировать характер и направления сотрудничества и интеграции.Об'єктом дослідження є сучасні реалії глобалізаційних тенденцій, коронокриза та принципи функціонування світової економіки.У роботі досліджуються сучасні тенденції розвитку світової економіки, її здатність до реагування на виклики часу за невизначених умов та адаптивності до нових реалій під призмою впливу пандемії «COVID-19». Проведений аналіз показав, що одним із найбільш проблемних місць є крихкість західної системи економік, перевиробництво капіталізму, що розкриває суперечності, парадокси та основні тенденції̈ фінансово-економічної, політично-соціальної та ресурсної кризи. Тут головні світові гравці за завісою пандемії «COVID-19» намагаються покращити свої економічні позиції, вийти з довгої рецесії та перерозподілити економічні ресурси та переформатувати характер і напрями співпраці та інтеграції.В ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи дослідження світової економічної системи та фінансово-економічних криз, які впливали на неї, такі як аналіз та синтез при оцінці реального ВВП та боргу до ВВП розвинених країн та країн, що розвиваються. Також використовувався історичний метод при аналізі концептуальних підходів та розвитку криз в цілому, статистичний метод – при аналізі статистичних даних; структурний та факторний аналіз, метод екстраполяції. Це дало можливість не лише здійснити порівняльний аналіз існуючих тенденцій, але й виявити вузькі місця існуючих механізмів функціонування світової економічної системи. А саме, значна бульбашковість, фіктивність англо-саксонської моделі світової фінансової системи, відсутність у глобальній економіці інституцій та адекватних фінансово-економічних інструментів швидкого реагування на прояви пандемічного характеру (так звані непередбачувані обставини непередбачуваного характеру). Водночас це показало ренесанс ролі держави в умовах пандемії. Окрім того, дало можливість поставити питання про нагальність змін у принципах функціонування нинішньої світової економічної системи та зміну філософії організації, структури та сприйняття світової економіки в цілому. ; Объектом исследования являются современные реалии глобализационных тенденций, коронакризис и принципы функционирования мировой экономики.В работе исследуются современные тенденции развития мировой экономики, ее способность к реагированию на вызовы времени при неопределенных условиях и адаптивности к новым реалиям под призмой влияния пандемии «COVID-19». Проведенный анализ показал, что одним из самых проблемных мест является хрупкость западной системы экономик, перепроизводство капитализма, который раскрывает противоречия, парадоксы и основные тенденции финансово-экономического, политико-социального и ресурсного кризиса. Здесь главные мировые игроки за завесой пандемии «COVID-19» пытаются улучшить свои экономические позиции, выйти из долгой рецессии и перераспределить экономические ресурсы и переформатировать характер и направления сотрудничества и интеграции.В ходе исследования использовались общенаучные методы исследования мировой экономической системы и финансово-экономических кризисов, которые влияли на нее, такие как: анализ и синтез при оценке реального ВВП и долга к ВВП развитых стран и развивающихся стран. Также использовался исторический метод при анализе концептуальных подходов и развития кризисов в целом, статистический метод – при анализе статистических данных; структурный и факторный анализ, метод экстраполяции. Это позволило не только осуществить сравнительный анализ существующих тенденций, но и выявить узкие места существующих механизмов функционирования мировой экономической системы. В частности, значительная пузырчатость, фиктивность англо-саксонской модели мировой финансовой системы, отсутствие в глобальной экономике институтов и адекватных финансово-экономических инструментов быстрого реагирования на проявления пандемического характера (так называемые непредвиденные обстоятельства непредсказуемого характера). В то же время это показало ренессанс роли государства в условиях пандемии. Кроме того, позволило поставить вопрос о необходимости изменений в принципах функционирования нынешней мировой экономической системы и изменение философии организации, структуры и восприятия мировой экономики в целом.

Problem setting. Ukraine appeared on the modern world political scene as a political nation, a community, politically united primarily by the organizational and territorial "framework" of the state, at that time inherited from the Ukrainian SSR. However, Ukrainian independence became possible primarily due to the Ukrainian ethnic majority among the citizens of the new state, the actualization of the ideology of Ukrainian independence, the origins of which reached the pre-communist period of national history, dramatic years of liberation struggles of 1917 – 1921, struggle against the Stalinist regime in Western Ukraine.At the same time, the national self-identification of the citizens of the new state, as well as the differences in their vision of the future ways of development of the country differed so much that it called into question the very preservation of Ukrainian independence. The new state faced the challenge of defining and strengthening its national identity in the de facto bilingual and multi-ethnic nature of society. Recent research and publications analysis. A general analysis of the problem of political and ethnocultural factors in the formation of national identity is made in the writings of M. Rozumny, A. Kolodiy, a collective study prepared by scientists of the Institute of State and Law named after V. Koretsky NAS of Ukraine. The problem of the relationship between the process of national self-identification and democratic political procedures was raised by Yu. Ruban. The connection between national identity and the development of civil society in Ukraine was analyzed by O. Shaparenko. Various aspects of the problem of forming the Ukrainian national identity were also the subject of publications by N. Pidberezhnyk, D. Sudyn, T. Kuzio, and a number of other researchers.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Although in general the problem of the ratio of ethnocultural and political factors in the formation of national identity has received some coverage in the scientific literature, its specifics in the current socio-political situation in Ukraine is still insufficiently studied. In particular, the potential impact of recent changes in Ukrainian ethnocultural policy, as well as in the coming to power of new political forces, needs deeper reflection. The purpose of the article is a general analysis of the relationship between such components of national identity formation as ethnic, cultural and political factors, and to determine the specifics of their interaction in Ukrainian society at the present stage of its development.Paper main body. Nation and national identity are a complex phenomenon that combines political (primarily the state and the conscious participation of citizens in its activities) and cultural factors, among which language is often the most important, but also important components such as historical memory, religion, mentality, etc. National identity is a dynamic phenomenon, it is created by citizens in the process of political, cultural and socio-economic interaction. For non-monoethnic nations, the assertion of a stable national identity requires the formation of a common supra-ethnic societal culture that binds the entire national socio-political space.In Ukraine, which entered the period of modern state independence as a heterogeneous community in linguistic and cultural dimensions, the main factors shaping its national identity were, first, the organizational "framework" of the state, and secondly, the presence of a significant Ukrainian ethnic majority. The democratic principles of political processes in the country contributed to broad and diverse communication, interaction of citizens of different ethnic backgrounds and language preferences, led to the formation of a layer of active non-Ukrainian-speaking "political Ukrainians", citizens with distinct and complex cultural but distinctly Ukrainian national/state identity. At the same time, only the "gravitational force" of the common political space was insufficient to form a stable Ukrainian national identity in all Ukrainian regions. Linguistic and cultural differences between Ukrainian regions in the 2000s proved to be the main basis for social divisions, in fact the dominant political "agenda" in our country. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is shown that in Ukraine during the years of independence the main factors in the formation of its national identity were the common political space of the state and the presence of a significant Ukrainian ethnic majority. In the situation of actual bilingualism of the country, the existence of deep socio-cultural differences between different regions of Ukraine democratic way of development appeared to be an obstacle for cultural homogenization of the country. After the Revolution of Dignity Russian aggression caused important changes in Ukrainian cultural, political and electoral spheres, making Ukrainian society more united. But the task to create an inclusive formula of national identity still to be actual. An analyze, based on Ukrainian experience, of the connections, between the specifics of electoral procedures, and representative democracy in general, and peculiarities of forming of Ukrainian national identity and consolidation create a perspective for further researching. ; Розглянуто проблему актуального співвідношення політичного та етнокультурного чинників формування української національної ідентичності. Показано, що національна ідентичність є комплексним та динамічним феноменом, який твориться у процесі політичної, культурної та соціально-економічної взаємодії між громадянами держави. Зазначено, що політична спільність у межах держави є необхідним, але недостатнім для виникнення стійкої національної ідентичності чинником. Зауважено, що її основою є також спільна соцієтальна культура, що має етнокультурну (мовну) основу, проте є надетнічним феноменом. Показано, що в Україні у роки незалежності головними чинниками становлення її національної ідентичності стали спільний політичний простір держави та наявність значної української етнічної більшості. Доведено, що у ситуації фактичної двомовності країни, існування значних соціокультурних відмінностей між різними регіонами України демократичний шлях розвитку був перешкодою для реалізації ідеї україноцентричної культурної гомогенізації країни. Зазначено, що після Революції Гідності російська агресія зумовила серйозні зміни у настроях українських громадян та у вітчизняному електоральному просторі, проте завдання знайти інклюзивну формулу національної ідентичності значною мірою залишається актуальним

The issue of the efficient distribution of the financial resource allocated by the state between the components of the defense forces is of particular relevance in the context of using units and subunits to solve combat and special tasks in easternUkraine, as well as in the context of an increase in the level of threats fromRussia.In such a situation, planning the capabilities of the defense forces with changing requirements for the resource support system, taking into account the use of new methods of action, maximizing the use of available forces and means at a fast pace, the ability to automate the processes of resource support of various command and control units, when performing interspecific operations of components of the defense forces, is relevant scientific and practical task.The aim of the article is to analyze the experience of the leading countries of the world in providing the capabilities of the defense forces with the use of automation of resource support processes.At present, capability-based planning (CBP) is a standard procedure for planning the development of the national armed forces and an integral component of the transformation processes in NATO countries. The content of the CBP process consists of several interrelated steps: analysis of strategic directions and political strategy of the state; development of scenarios for the use of aircraft; defining tasks for troops (forces) in accordance with possible application scenarios; substantiation of requirements for the capabilities of troops (forces) for a certain period; determination of lack of ability; optimal allocation of resources.All parts of the US Land Forces widely apply capacity planning in conjunction with the automation of resource support processes. The command of the US Army believes that in a future war this will allow more quickly and efficiently solve the tasks of supplying units and subunits with everything necessary.Automation of resource support processes at various management levels will allow:to help resolve the issue of organizing the interaction of defense forces at all levels;reduce the time for obtaining and comprehensive evaluation of information about material assets at all stages of their movement;simplify and speed up collateral processes;in the future, it will improve interaction with similar systems of the leading countries of the world. ; Вопрос эффективного распределения выделенного государством финансового ресурса между составляющими сил обороны приобретает особую актуальность в условиях применения частей и подразделений для решения боевых и специальных задач на востоке Украины, а также в условиях роста уровня угроз со стороны России.В такой ситуации планирование возможностей сил обороны с изменениями требований к системе ресурсного обеспечения с учетом применения новых способов действий, максимального использования имеющихся сил и средств в быстром темпе, возможности автоматизации процессов ресурсного обеспечения различных звеньев управления, при выполнении межвидовых операций составляющих сил обороны, является актуальной научной и практической задачей.Целью статьи является анализ опыта ведущих стран мира по обеспечению возможностей сил обороны с применением автоматизации процессов ресурсного обеспечения.В настоящее время планирование, ориентированное на способности (ПОС) является стандартной процедурой для планирования развития национальных вооруженных сил и неотъемлемой составляющей трансформационных процессов в странах НАТО. Содержание процесса ПОС состоит из нескольких взаимосвязанных между собой этапов: анализ стратегических указаний и политической стратегии государства; отработка сценариев применения ВС; определение задач войскам (силам) в соответствии с возможными сценариями применения; обоснование требований к возможностям войск (сил) на определенный период; определение недостатка способностей; оптимальное распределение ресурсов.Все звенья американских сухопутных войск широко применяют планирование способностей совместно с автоматизацией процессов ресурсного обеспечения. Командование армии США считает, что в будущей войне это позволит более оперативно и эффективно решать задачи снабжения частей и подразделений всем необходимым.Автоматизация процессов ресурсного обеспечения на различных звеньях управления позволит:способствовать решению вопроса организации взаимодействия органов управления сил обороны всех уровней;сократит время на получение и всестороннюю оценку сведений о материальных средствах на всех этапах их движения;упростить и ускорить процессы обеспечения;в будущем позволит улучшить взаимодействие с аналогичными системами ведущих стран мира. ; Питання ефективного розподілу виділеного державою фінансового ресурсу між складовими сил оборони набуває особливої актуальності в умовах застосування частин та підрозділів для вирішення бойових та спеціальних завдань на сході України, а також в умовах зростання рівня загроз з боку Росії.У такій ситуації планування спроможностей сил оборони із змінами вимог до системи ресурсного забезпечення з врахуванням застосування нових способів дій, максимального використання наявних сил та засобів у швидкому темпі, можливості автоматизації процесів ресурсного забезпечення різних ланок управління при виконанні міжвидових операцій складових сил оборони, є актуальним науковим і практичним завданням.Метою статті є аналіз досвіду провідних країн світу щодо забезпечення спроможностей сил оборони із застосуванням автоматизації процесів ресурсного забезпечення.На цей час планування орієнтоване на спроможності (ПОС) є стандартною процедурою для планування розвитку національних збройних сил та невід'ємною складовою трансформаційних процесів у країнах НАТО. Зміст процесу ПОС складається з декілька взаємопов'язаних між собою кроків: аналізу стратегічних вказівок і політичної стратегії держави; відпрацювання сценаріїв застосування ЗС; визначення завдань військам (силам) відповідно до можливих сценаріїв застосування; обґрунтування вимог до спроможностей військ (сил) на визначений період; визначення нестач спроможностей; оптимальний розподіл ресурсів.Усі ланки американських сухопутних військ широко застосовують планування спроможностей разом із автоматизацією процесів ресурсного забезпечення. Командування армії США вважає, що в майбутній війні це дозволить більш оперативно і ефективно вирішувати завдання постачання частин і підрозділів усім необхідним.Автоматизація процесів ресурсного забезпечення на різних ланках управління дозволить сприяти вирішенню питання організації взаємодії органів управління сил оборони усіх рівнів, скоротить час на одержання і всебічну оцінку відомостей про матеріальні засоби на всіх етапах їх руху, спростити та пришвидшити процеси забезпечення, що у майбутньому дозволить покращити взаємодію з аналогічними системами провідних країн світу.

Surface Forces of the Navy can and should act in conjunction with the coast guard of the State Border Guard Service of Ukraine (CS SBG) to address priority tasks at sea, which in turn requires certain joint combat training (CT) activities. The system of combat training of the Armed Forces of Ukraine (AFU) is facing an urgent scientific and practical task of improving the air defense system, which will ensure the acquisition of an appropriate level of readiness of the Surface Forces of the Navy to jointly accomplish missions with the CS SBG.The purpose of the article is to reveal the need for the introduction of joint training of the defense forces in the system of CT, which will be aimed at acquiring the capabilities of joint performance of tasks by the military units of the Surface Forces of the Navy and the CS SBG.An analysis of the capabilities of the Surface Forces of the Navy and CS SBG to accomplish their tasks shows that there are tasks that must be successfully accomplished by the joining of the forces and means of these forces.For the effective fulfillment of such tasks that it is necessary to combine ships (boats) of the Surface Forces of the Navy and CS SBG into groups of ships, which in form and methods of application will meet the tasks assigned to them, and will be ready to act both independently and in the groupings. In turn, the joint performance of tasks within such groups additionally requires a special CT component of the defense forces, and the level of combat capability of the Navy's military units should ensure the ability to perform the tasks in conjunction with the CS SBG.The effectiveness of the military units of the Surface Forces of the Navy should be determined by the level of management of the aircraft by the subjects of training and the level of training of the objects of training, taking into account the acquired properties as a result of the implementation of the joint Defense Force. A structural diagram of the evaluation of the effectiveness of the military unit of the Surface Forces of the Navy is presented, taking into account the introduction of joint training of the defense forces. ; Надводные силы ВМС могут и должны действовать совместно с морской охраной Государственной пограничной службой Украины (МО ГПС) для решения приоритетных задач на море. Это в свою очередь требует проведения определенных совместных мероприятий по боевой подготовке (БП). Перед системой боевой подготовки Вооруженных Сил Украины (ВС Украины) стоит актуальная научная и практическая задача ‑ совершенствование системы БП для обеспечения требуемого уровня готовности воинских частей надводных сил ВМС к совместному, с МО ДПС, выполнению задач.Целью статьи является обоснование необходимости внедрения подготовки сил обороны, которая будет направлена на приобретение возможностей совместного выполнения задач воинскими частями надводных сил ВМС и МО ГПС.Анализ возможностей воинских частей надводных сил ВМС и морской охраны ГПС по выполнению возложенных на них задач свидетельствует о том, что существуют задачи, успешное выполнение которых требует объединения сил и средств этих составляющих сил обороны. Именно для эффективного выполнения таких задач возникает необходимость объединения кораблей (катеров) надводных сил ВМС и морской охраны ГПС в корабельные группы, которые по форме и способам применения будут готовы действовать как самостоятельно, так и в составе группировок. В свою очередь совместное выполнение задач в составе таких групп дополнительно требует специальной БП составляющих сил обороны. При этом уровень боеспособности воинских частей ВМС должен обеспечивать возможность выполнения задач совместно с морской охраной ГПС.Эффективность БП военных частей надводных сил ВМС должна определяется качеством управления субъектами БП и уровнем обученности объектов БП, с учетом приобретенных свойств в результате внедрения совместной БП сил обороны. Приведена структурная схема оценки эффективности БП воинской части надводных сил ВМС с учетом внедрения совместной подготовки сил обороны. ; Надводні сили ВМС можуть і повинні діяти спільно з морською охороною Державної прикордонною службою України (МО ДПС) для вирішення пріоритетних завдань на морі, що в свою чергу вимагає проведення певних спільних заходів бойової підготовки (БП). Перед системою бойової підготовки Збройних Сил України (ЗС України) стоїть актуальне наукове та практичне завдання удосконалення системи БП, що забезпечуватиме набуття відповідного рівня готовності військової частини надводних сил ВМС до спільного виконання завдань з МО ДПС.Метою статті є розкриття необхідності впровадження в систему БП спільної підготовки сил оборони, яка буде спрямована на набуття спроможностей спільного виконання завдань військовими частинами надводних сил ВМС та МО ДПС.Аналіз спроможностей військових частин надводних сил ВМС та морської охорони ДПС щодо виконання покладених на них завдань свідчить про те, що існують завдання, успішне виконання яких потребує об'єднання сил і засобів цих складових сил оборони. Саме для ефективного виконання таких завдань виникає необхідність об'єднання кораблів (катерів) надводних сил ВМС та морської охорони ДПС в корабельні групи, які за формою та способами застосування відповідатимуть завданням, що на них покладатимуться, і будуть готові діяти як самостійно, так і у складі угруповань. В свою чергу спільне виконання завдань у складі таких груп додатково потребує спеціальної БП складових сил оборони, а рівень боєздатності військових частин ВМС повинен забезпечувати спроможність виконання завдань спільно з морською охороною ДПС.Ефективність БП військових частин надводних сил ВМС повинна визначатися рівнем управління БП суб'єктами підготовки та рівнем навченості об'єктів підготовки, з урахуванням набутих властивостей в результаті впровадження спільної БП сил оборони. Наведена структурна схема оцінювання ефективності БП військової частини надводних сил ВМС з урахуванням впровадження спільної підготовки сил оборони.

Мета статті полягає у дослідженні політичної, громадської, культурницької діяльності Олега Штуля-Ждановича під час Другої світової війни. У процесі написання роботи використано загальнонаукові і спеціальні історичні методи дослідження, основні принципи історичного пізнання. Методологія. Принципи історизму і науковості дозволили відтворити діяльність Олега Штуля-Ждановича у взаємозв'язку з тогочасними суспільно-політичними подіями. Принцип об'єктивності допоміг критично проаналізувати літературно-джерельну базу дослідження. Принцип системності дозволив сформувати цілісну картину діяльності Олега Штуля-Ждановича у роки Другої світової війни. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що тут уперше на основі наявної джерельної бази подано узагальнюючу картину діяльності Олега Штуля-Ждановича в роки Другої світової війни. У результаті автор приходить до висновків, що політична діяльність Олега Штуля-Ждановича у роки Другої світової війни була досить активною та різносторонньою. Він став учасником Похідних Груп ОУН(М) та брав активну участь у політичному житті окупованого Києва, тісно співпрацював з провідними діячами націоналістичного руху, передусім з Оленою Телігою та Олегом Ольжичем. Громадсько-культурна діяльність Олега Штуля-Ждановича у роки Другої світової війни представлена його роботою у редакції газети «Українське слово» (Київ). Вагоме значення мала співпраця Олега Штуля-Ждановича з Тарасом Бульбою-Боровцем, оскільки мета співпраці полягала в об'єднанні усіх самостійницьких сил перед спільним ворогом. По суті, саме завдяки їхній співпраці можна говорити про постійний політичний зв'язок між ОУН(М) та силами Тараса Бульби-Боровця. Згідно поглядів Олега Штуля-Ждановича, головна ціль будь-якої боротьби полягала у здобутті незалежності України. Загалом, у дослідженні надано оцінку політичній, громадській, культурницькій діяльності Олега Штуля-Ждановича на українських землях під час Другої світової війни.Oleh Shtul-Zhdanovych's social and cultural activity during World War II is represented by his work in the editorial office of the newspaper "Ukrainske Slovo" ("Ukrainian Word") (Kyiv). Oleh Shtul-Zhdanovych's cooperation with Taras Bulba-Borovets was of great importance, while its purpose was to unite all independent forces against a common enemy. In fact, their cooperation supported a permanent political connection between the OUN (M) and the forces of Taras Bulba-Borovets. According to Oleh Shtul-Zhdanovych, the main goal of any struggle was to gain Ukraine's independence. In general, the research provides an estimation of the political, social and cultural activities of Oleh Shtul-Zhdanovych in the Ukrainian lands during World War II. ; The aim of the article is to study the political, social and cultural activities of Oleh Shtul-Zhdanovych during World War II. In the process of the research general and special historical methods and basic principles of historical knowledge were used. The principles of historicism and scientificity allowed to analyze the activities of Oleh Shtul-Zhdanovych seen in the perspective of social and political events of the time. The principle of objectivity helped to critically analyze the literature and source base of the study. The principle of systematicity allowed to form a holistic picture of the activities of Oleh Shtul-Zhdanovych during World War II. Being based on the available source base, the article presents an unprecedented generalized image of Oleh Shtul-Zhdanovych's activity during World War II, comprising the scientific novelty of the research. The author made conclusions that the political activity of Oleh Shtul-Zhdanovych during World War II was quite active and diverse. He became a member of the OUN (M) marching groups and actively participated in the political life of occupied Kyiv, closely cooperating with leading figures of the nationalist movement, especially with Olena Teliha and Oleh Olzhych.Oleh Shtul-Zhdanovych's social and cultural activity during World War II is represented by his work in the editorial office of the newspaper "Ukrainske Slovo" ("Ukrainian Word") (Kyiv). Oleh Shtul-Zhdanovych's cooperation with Taras Bulba-Borovets was of great importance, while its purpose was to unite all independent forces against a common enemy. In fact, their cooperation supported a permanent political connection between the OUN (M) and the forces of Taras Bulba-Borovets. According to Oleh Shtul-Zhdanovych, the main goal of any struggle was to gain Ukraine's independence. In general, the research provides an estimation of the political, social and cultural activities of Oleh Shtul-Zhdanovych in the Ukrainian lands during World War II. ; Cel artykułu polega na tym, żeby zbadać polityczną, społeczną i kulturalną działalność Olega Sztul-Żdanowicza w czasie II wojny światowej. W trakcie napisania pracy wykorzystano ogólne i szczególne metody badań historycznych, podstawowe zasady poznania historycznego. Zasady historyzmu i naukowości pozwoliły odtworzyć działalność Olega Sztul-Żdanowicza w związku z ówczesnymi wydarzeniami społeczno-politycznymi. Zasada obiektywności pomogła w krytycznej analizie literatury i bazy źródłowej tego badania. Zasada systematyczności pozwoliła na ukształtowanie całościowego obrazu działalności Olega Sztul-Żdanowicza podczas II wojny światowej. Oryginalnością naukową badania jest to, że po raz pierwszy na podstawie dostępnej bazy źródłowej przedstawiono uogólniony obraz działalności Olega Sztul-Żdanowicza w czasie II wojny światowej. W wyniku autor stwierdza, że działalność polityczna Olega Sztul-Żdanowicza podczas II wojny światowej była dość aktywna i różnokierunkowa. Został członkiem Pochodnych Grup OUN (M) i aktywnie brał udział w życiu politycznym okupowanego Kijowa, ściśle współpracując z wybitnymy postaciami ruchu nacjonalistycznego, przede wszyskim z Oleną Teligą i Olegiem Olżyczem. Działalność społeczną i kulturalną Olega Sztul-Żdanowicza podczas II wojny światowej reprezentuje jego praca w redakcji gazety "Ukraińskie Słowo" (Kijów). Ogromne znaczenie miała jego współpraca z Tarasem Bulbą-Borowcem, ponieważ jej celem było zjednoczenie wszystkich niezależnych sił przed wspólnym wrogiem. Tak naprawdę dzięki ich współpracy możemy mówić o trwałym związku politycznym między OUN (M) a siłami Tarasa Bulby-Borowca. Według Olega Sztul-Żdanowicza głównym celem każdej walki było odzyskanie przez Ukrainę niepodległości. Ogólnie mówiąc, w pracy dokonano oceny politycznej, społecznej i kulturalnej działalności Olega Sztul-Żdanowicza na ziemiach ukraińskich w okresie II wojny światowej.

Inspired by a long-time professional activity in the field of sanitation, and more precisely by wastewater and sludge treatment, this thesis is focusing on the issue of human excreta in urban areas through a double approach based on history and technology. The problem addressed in this research is dealing with the long-term evolution of sanitation systems in urban areas developed by human beings to remove and handle their feces and urine excretion. The study is considering the evolution of latrines and the process of excreta management, from the first and simple equipment such as urinal and chamber pot, then the piping system and the storage tanks. This research is also addressing the issue of water carriage and of how to define the most efficient sewerage network, having in mind it has to cope with the different characteristics of the various effluents to be managed (grey water, runoff water…). The ambition behind this work is to explain and analyze the misunderstood profession of workers in charge of dealing with human waste. Based upon a novel approach of analyzing scientific papers, this research is exploring the timeline of human dejections management in the context of circular economy and energy transition. The period covered in this study, starting at the end of the XVIIIth century until the beginning of the XXth century, corresponds with the extension of sanitation, a new industrial activity connected with numerous other activities (technology, science, public policy, justice…). This historical approach corresponds with major changes in urban areas, with strong impacts in the privacy of housing buildings. Marked by various innovations, tensions and crisis, the system of human excreta management in dense territories is controlled by a large variety of stakeholders, and constrained by the progress of technology, the legal framework and also by available financing mechanisms.Second major characteristic of this research, along with its historical framework, a geographical dimension has been adopted to focus on a major town of France that has not been much studied, the city of Lyon, located on the powerful Rhône and Saône rivers, offering a very different context compared to Paris and the Seine river.In order to make this analysis digest despite the natural repulsive attitude towards human excreta and the enormous corpus of data along with the large diversity of systems, an appropriate structure has been implemented. After considering the technical structure of sanitation systems, the work addresses the relationships between sanitation and health issues, including legal and financial aspects. Then, considering an education in agricultural science, a special attention is paid to the different ways to recycle humanure, and more precisely to treatment technologies and land application practices.The conclusion intends to demonstrate that the conditions of human excreta management in urban areas are becoming more and more complex in time, with a large variety of treatment processes and an increasing number of by-products with the victory of water carriage at the beginning of the XXth century. ; Inspirée par l'exercice d'une longue activité professionnelle dans le domaine de l'assainissement, et plus particulièrement dans l'épuration des eaux usées domestiques, cette thèse a pour objet d'apporter un éclairage sur les conditions de gestion des déjections humaines dans une double réflexion technique et historique. La problématique étudiée porte sur les conditions d'évolution des systèmes d'assainissement des villes développés par les êtres humains pour gérer leurs matières excrémentielles et les soustraire à leur environnement immédiat. Il s'agit d'étudier plus précisément les moyens adoptés pour procéder à l'éloignement des déjections humaines. Le sujet est appréhendé depuis les premiers équipements destinés à recueillir les matières solides et liquides, en passant par les conduites et les fosses de stockage, jusqu'aux opérations logistiques d'extraction, de déplacement et de transformation, pour conclure sur la victoire du tout-à-l'égout. Soulevant le voile sur la part de secret qui caractérise tout ce qui touche aux déjections humaines, ce travail tente d'apporter un éclairage nouveau sur ce secteur d'importance, en particulier dans un contexte d'économie circulaire et de transition énergétique.Sur l'échelle de temps d'une part, si la période retenue pour orienter les investigations conduites est relativement longue, couvrant la fin du XVIIIe jusqu'au début du XXe s., c'est parce qu'elle permet d'appréhender l'essor d'une activité aux multiples connexions (techniques, scientifiques, politique publique, justice…). Cet intervalle caractérise une radicale transformation des activités de gestion des déjections humaines produites par les habitants des grandes villes. Dans une progression rythmée par des tensions et des crises, le système d'évacuation des déjections humaines de la cité se structure en réseau, contrôlé par un nombre croissant d'acteurs, mais également de procédés techniques, de règlementations, et bien sûr pour en assurer le fonctionnement, de mécanismes financiers. Second point déterminant d'autre part, après l'ancrage chronologique et dans le contexte très centralisateur de la France, la recherche porte géographiquement un intérêt marqué pour la ville de Lyon, qui bénéfice d'un contexte particulier par rapport à Paris, avec la présence du Rhône, et qui est restée jusqu'ici relativement peu considérée sous l'angle des déjections humaines. Pour rendre digeste un sujet caractérisé par la profusion de données et la diversité de systèmes, hier et aujourd'hui, un découpage parmi d'autres a été adopté. Après l'analyse des enjeux techniques, puis des aspects liés à la santé, la thèse aborde les aspects juridiques et financiers de la gestion des matières. A la suite, motivé par une formation d'ingénieur agronome, le travail se poursuit avec la question du devenir des déjections, et plus précisément leurs conditions de retour au sol. La conclusion cherche à mettre en évidence que les conditions d'éloignement des déjections humaines en milieu urbain se complexifient au fil du temps, avec la mise en œuvre d'opérations supplémentaires de séparation de phases, et la victoire du tout-à-l'égout au XXe siècle.

Problem setting. The current stage of social development poses on a global scale of countries tasks and requirements concerning public administration systems' construction taking into account basic principles of democracy, onward movement, balance, sustainable development. A new space of social interaction is being formed, which is characterized by fundamentally different peculiarities, while changing the traditional social roles of modern society and its individuals. Our state also needs an open and transparent governance that can face the new contemporary challenges and requirements, where digital technologies can substantially stimulate development of the transparent information society as one of the essential factors of Ukrainian democracy progress, increase of productivity, economic growth, job creation as well as appearance of new forms of solidarity, partnership and cooperation, significant increase of life quality of the whole society and its individuals.Recent research and publications analysis. In the modern scientific literature on the subject of our study there is a number of publications that to some extent respond to the demand of research raised. In consideration of the appearance of new research areas as well as attempts to characterize current trends in social development in terms of new technologies' usage in the field of public administration the researches of recent years are worthy of notice. Thus, the publications of R. Vlasenko, O. Kolomytseva and I. Shevchuk, O. Orlov, O. Orlov and A. Serenok, O. Pizhuk, L. Samoilenko, V. Chekina and S. Kniaziev, I. Shkyrta and V. Lazar are devoted to certain issues related to our study, on the main results of which we relied in its conducting.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The Ukrainian Government has determined a new main direction for further development of Ukrainian society; it made a decision on general digitalization, digital transformation, introduction of the latest achievements in the field of information and telecommunications technologies in all spheres of life, which begin to play a top-ranked role and transform into a key factor affecting almost all social processes – from daily to global. In view of the aforesaid the study of state support for organization and implementation of relevant arrangements is of great relevance, because countries that do not focus enough attention on this issue, risk losing their positions not only in the IT sphere, but also in others – economic, financial, humanitarian, etc.Paper main body. Over the past few years emerged a global trend, the impact of which on public administration is currently not very noticeable, but in a few years it can become a determining factor in operations with data in political and social spheres. The matter concerns shifting the emphasis towards Big Data analysis technologies' usage, which became widespread mainly in commercial and private spheres.Nowadays the usage of new technologies to achieve the public good is a global trend that gives impressive results, because in forming of Big Data content are involved all participants of public-civil interaction actualizing in that way potential areas of its usage, among which, in particular: tracking the dynamics of public opinions' change on the effectiveness of public authorities' activities, forecasting, elaboration, appropriate decision-making on further socio-economic development of certain territories and assessing their effectiveness and efficiency, analysis of changes in audience mood and response to published information about public authorities' activities and implemented administrative decisions, identification of basic needs, requests and pursuits of inhabitants of the certain territory, identification of the main problem issues requiring urgent solutions, etc.Already now the work is under way at the state level on the wider usage of modern e-governance tools, including automation of data bulk processing and information-analytical support of administrative decisions, optimization and automation of administrative processes, implementation of electronic interaction forms. The main task to ensure the development of e-governance in the basic fields of Ukraine is implementation of information and telecommunication systems of decision-making support and automation of administrative processes (including usage of prospective geographic information technologies, Internet of Things, Big Data processing technologies and Blockchain).Therefore now when public authorities have an opportunity not only to collect but also to analyze and manage Big Data, they have received a powerful tool for its effective usage to construct a safer society, to improve and optimize its administrative functions, to forecast and reduce the government spending, etc.Conclusions of the research and prospects for further studies. Thus, the benefits of Big Data usage in public authorities are obvious. They allow to reveal hidden patterns that are invisible to human perception. And this provides good opportunities for optimization of all spheres of human life: public and municipal government in general, medicine, security, finance, transport, education and more. Therefore, further research on the analysis of implementation and usage of specific e-governance tools in the basic fields of Ukraine concerning decision-making support and automation of administrative processes seem to be very promising. ; Розглянуто основні підходи до застосування технологій аналізу даних великих масивів у сучасній практиці публічного управління України. Показано, що використання новітніх технологій з метою досягнення суспільного блага є загальносвітовою тенденцією, яка здатна принести вражаючі результати усім суб'єктам і об'єктам державної політики, залученим до відповідних процесів її формування й реалізації. Продемонстровано, що нині на рівні органів державної влади інтенсифікується робота щодо ширшого застосування сучасних інструментів електронного урядування у базових галузях України з метою підтримки прийняття управлінських рішень та автоматизації адміністративних процесів. Розкрито базові принципи реалізації державної політики цифрового розвитку в сучасній Україні.

In recent years, public decision making on health and environmental risks has experienced a number of crises and controversies which have highlighted a significant gap in the perception of risks by experts and society. In an attempt to reduce this gap and restore the credibility of the knowledge upon which the legitimacy of decisions rests, several public agencies have implemented so-called '' openness to society '' policies. While opening up has increased over the last ten years or so, it is inscribed in an older movement calling for the deconfinement of science. Indeed, social science research, particularly in the field of science and technology studies (STS), has shown that the co-definition of problems and solutions with stakeholders makes it possible to produce knowledge that is more legitimate, more adaptable in uncertainty contexts and more socially appropriable. Historically, collaborations between scientific institutions have mainly benefited large companies and public decision-makers, marginalizing many actors, including associations, trade unions and local and territorial authorities. This thesis problematizes the categories of actors and organizations to which risk evaluation opens up by proposing to put to the notion of "third sector expertise" the test as a notion with perimeters redefined by institutions, socio-technical problems and social mobilizations.This thesis focuses on the changes that this opening up to the third sector produces on the research work of agencies specializing in the assessment of health and environmental risks. More specifically, it focuses on transforming the meaning that experts and their managers give to their profession and to risk management. It addresses the meaning of "opening up to society" by combining a sociology of organizations approach with a sociology of science and technology approach that does justice to the importance of the socio-technical properties of the problems dealt with by these institutions. It proposes to consider the collaboration between expertise and the third sector as a frontier object, a theatre of social, epistemic and institutional intermediation that crystallizes the transformations of health and environmental risk management in France today. This approach leads to the following results. Opening up does not transform the experimental work of experts or the evaluation standards they use. In contrast, collaborations with the third sector have an impact on future research themes (more focused on hitherto invisible risks such as the interdependence of different categories of risk), how to communicate these risks (taking much more account of public opinion and the concerns of third sector organizations and the political issues of this diversity, by multiplying meetings with third sector organizations, by putting technical experts in an interface situation rather than senior managers) and the power of third sector organizations in institutions (by opening up pluralist deliberative bodies and systematizing their representation in other institutional governance bodies). ; La décision publique en matière de risques sanitaires et environnementaux a connu ces dernières années nombre de crises et controverses qui ont mis en lumière un décalage important de la perception des risques par les experts et par la société. Pour tenter de réduire cet écart et restaurer la crédibilité des connaissances sur laquelle se fonde la légitimité des décisions, plusieurs organismes publics d'expertise ont mis en place des politiques d'ouverture à la société. Si cette ouverture s'est amplifiée depuis une dizaine d'années, elle s'inscrit dans un mouvement plus ancien invitant au déconfinement de la science. En effet les recherches en sciences sociales, notamment dans le domaine des études des sciences et des techniques (STS), ont montré que la co-définition des problèmes et des solutions avec les parties prenantes permet de produire des connaissances plus légitimes, plus adaptables en contexte d'incertitude et plus appropriables par la société. Historiquement, les collaborations des établissements scientifiques se sont surtout faites au profit des grandes entreprises et des décideurs publics, marginalisant de nombreux acteurs, notamment associations, organisations syndicales, organisations de l'ESS, collectivités locales et territoriales. Cette thèse problématise les catégories d'acteurs et d'organisations auxquelles l'expertise scientifique s'ouvre en proposant de mettre à l'épreuve la notion de « tiers secteur de l'expertise » comme une notion aux périmètres redéfinis par les établissements, les problèmes socio-techniques et les mobilisations sociales Cette thèse s'intéresse aux transformations que cette ouverture au tiers secteur produit sur le travail de recherche des agences et des instituts d'expertise spécialisés dans l'évaluation des risques sanitaires et environnementaux. Plus précisément, elle porte sur la transformation du sens que les experts et leurs dirigeants donnent à leur métier et à la gestion des risques. Elle aborde le sens de « s'ouvrir à la société » en combinant une approche de sociologie des organisations et une approche de sociologie des sciences et des techniques qui rend justice à l'importance des propriétés socio-techniques des problèmes traités par ces établissements. Elle propose de considérer que les collaborations de l'expertise avec le tiers secteur sont un objet frontière, théâtre d'intermédiations sociales, épistémiques et institutionnelles qui cristallisent les transformations de la gestion des risques sanitaires et environnementaux en France aujourd'hui.Cette approche permet de dégager les résultats suivants. L'ouverture ne transforme pas le travail expérimental des experts ni les standards d'évaluation qu'ils utilisent. En revanche les collaborations avec le tiers secteur agissent sur les thématiques de recherche à venir (davantage orientées sur des risques jusqu'alors invisibilisés comme l'interdépendance des différentes catégories de risques), la manière de communiquer ces risques (en tenant beaucoup plus compte de l'opinion publique et des préoccupations des organisations du tiers secteur et des enjeux politiques de cette diversité (en faisant plus de réunions avec les organisations du tiers secteur et en mettant davantage des experts techniques en situation d'interface que des cadres dirigeants des établissements) et le pouvoir des organisations du tiers secteur dans les établissements (en ouvrant des instances de délibération pluralistes et en systématisant leur représentation dans les autres instances de gouvernance des établissements).

The aim of the investigation is the analysis of growth slowdown and indeterminism (uncertainty) in the measures of the world economy, consequences clarification for the global development, which stipulates the consideration of the international economical tendencies, discussions around the situation with the international trade and restoration of the financial instability. Methodology of the research is based on the general scientific methods and on specialized methods of the economic analysis. Argumentation of theoretical positions and conclusions is done on the system approach basis with using the following methods: historical-logical, structural-functional and comparative analysis. The thesis that in 2015 UN run three main global programs (Purposes of constant development, Addis Ababa program and Paris climate agreement) is substantiated which as of today have faced a weakening of multilateralism, destabilization and large-scale uncertainties surrounding the world economy, to which the effects of the COVID-19 pandemic on health, the economy and social activities are now added. It is proved that that the expected slowdown in the world economy has been exacerbated by the pandemic that has caused the worst economic crisis since the Great Depression. Although the effects of COVID-19 on financial markets were mitigated by massive intervention by central banks in developed countries, global cooperation in this area was much weaker than after the North Atlantic financial crisis. It is concluded: to change and turn in the opposite direction these mass tendencies, the UN system must become the forum for the great political agreement, having the important meaning for reach these ambition development plans agreed in 2015. It was recommended: firstly, to develop more enhanced mechanisms for cooperation with developing countries, not only in the field of health, but also to manage the negative socio-economic consequences of the COVID-19 crisis; secondly, re-new commitments to strengthen trade multilateralism and overcome the current collapse of international trade; thirdly, the agenda for global monetary and financial cooperation is no less ambitious than the one adopted after the North Atlantic financial crisis. ; Целью исследования является анализ замедления роста и индетерминизма (неопределенности) в рамках мировой экономики, выяснения их последствий для глобального развития, что обусловливает рассмотрение международных экономических тенденций, дискуссий вокруг ситуации с международной торговлей и восстановления финансовой нестабильности. Методология исследования основана на общих научных методах, а также специализированных методах экономического анализа. Аргументация теоретических положений и выводов осуществлена на основе системного подхода с использованием методов историко-логического, структурно-функционального и сравнительного анализа. Обосновывается тезис о том, что в 2015 г. ООН запустила три основные глобальные программы (Цели устойчивого развития, Аддис-Абебськая программа действий и Парижское климатическое соглашение), которые на сегодня столкнулась с ослаблением мультилатеральности, дестабилизацией и масштабными неопределенностями, что окружают мировую экономику, к которым отныне добавились последствия пандемии COVID-19 для здоровья, экономики и социальной деятельности. Доказано, что ожидаемое замедление темпов роста мировой экономики ухудшилось из-за пандемии, которая стала причиной худшего экономического кризиса со времен Великой депрессии. Хотя последствия, вызванные COVID-19 на финансовых рынках, смягчались благодаря массовым вмешательствам центральных банков развитых стран, глобальное сотрудничество в этой области стало намного слабее, чем после североатлантического финансового кризиса. Сделан вывод: чтобы изменить и обратить эти массовые неблагоприятные тенденции, система ООН должна стать форумом для крупных политических договоренностей, которые имеют важное значение для достижения амбициозных планов развития, согласованных в 2015 г. Предложены рекомендации: во-первых, разработка более усиленных механизмов сотрудничества с развивающимися странами не только в сфере здравоохранения, но и для управления негативными социально-экономическими последствиями кризиса COVID-19; во-вторых, обновление обязательств по укреплению торговой мультилатеральности и преодолению текущего коллапса международной торговли; в-третьих, повестка дня для глобального валютно-финансового сотрудничества должна быть не менее амбициозной, чем та, которая была принята после североатлантического финансового кризиса. ; Метою дослідження є аналіз сповільнення зростання та індетермінізму (невизначеності) у межах світової економіки, з'ясування їх наслідків для глобального розвитку, що обумовлює розгляд міжнародних економічних тенденцій, дискусій навколо ситуації з міжнародною торгівлею та відновлення фінансової нестабільності. Методологія дослідження ґрунтується на загально-наукових методах, а також спеціалізованих методах економічного аналізу. Аргументація теоретичних положень і висновків здійснена на основі системного підходу з використанням методів історико-логічного, структурно-функціонального та компаративного аналізу. Обґрунтовується теза про те, що у 2015 р. ООН запустила три основні глобальні програми (Цілі сталого розвитку, Аддис-Абебська програма дій та Паризька кліматична угода), які станом на сьогодні зіштовхнулася з послабленням мультилатеральності, дестабілізацією та масштабними невизначеностями, що оточують світову економіку, до яких відтепер додалися наслідки пандемії COVID-19 для здоров'я, економіки та соціальної діяльності. Доведено, що очікуване сповільнення темпів зростання світової економіки погіршилося через пандемію, яка спричинила найгіршу економічну кризу з часів Великої депресії. Хоча наслідки, зумовлені COVID-19 на фінансових ринках, пом'якшувалися масовим втручанням центральних банків розвинених країн, глобальна співпраця в цій галузі була набагато слабшою, ніж після північно-атлантичної фінансової кризи. Зроблено висновок: щоб змінити та обернути у зворотному напрямку ці масові несприятливі тенденції, система ООН повинна постати форумом для великих політичних домовленостей, які мають важливе значення для досягнення амбіційних планів розвитку, погоджених у 2015 р. Запропоновано рекомендації: по-перше, розроблення більш посилених механізмів співпраці з країнами, що розвиваються, не лише у сфері охорони здоров'я, а й для управління негативними соціально-економічними наслідками кризи COVID-19; по-друге, оновлення зобов'язань щодо зміцнення торговельної мультилатеральності та подолання поточного колапсу міжнародної торгівлі; по-третє, порядок денний для глобального валютно-фінансового співробітництва, не менш амбітний ніж той, що був прийнятий після північноатлантичної фінансової кризи.

The purpose of the article is to trace the genesis and significance of mass culture, which has the phenomenon of variety art, in particular, its formation, development, and the preconditions, causes, and conditions of origin, patterns of existence and basic world-view models. The methodology of the research is based on comparative, historical and logical methods. This methodological approach allows us to reveal and analyze certain worldview models of mass culture, the primary and additional preconditions for the formation of mass culture, to emphasize the concepts of D. Bella, Castells, M. Maklien, E. Toffler. The scientific novelty of the work is consisted in broadening the notions of the rapid development of mass culture in the twenty-first century, which is connected with the formation of a mass person to find a dynamic view of the future of man, new dimensions of its self-realization. Conclusions. The genesis of mass culture that emerged at the end of the XIX century represents a whole range of preconditions: economic, social and political, and directly cultural (creation of a new world picture, systems of values, new cultural and artistic mentality). Preconditions of the formation of mass culture are the problem field of processes of self-identification and adaptation of the individual to the social and cultural field; violation of traditional mechanisms of identification and self-identification; the transformation of the basic methods of systematization of information. A certain part of the social and cultural system in the era of the information society remains the basis of mass culture, and existential problems (the problem of free time, the problems of adaptation, the tense rhythm of activity, as well as the lack of a proper understanding of the complex problems of high culture) become the social preconditions for the development and widespread of mass culture. Positivism and pragmatism become the main ideological models of mass culture, and its development, undoubtedly, is connected with the formation of a mass person, "metacultural identity." Thus, mass culture as a social and cultural phenomenon is actively functioning as an entertaining industry, as well as in other artistic spheres that are associated with standardized thinking. Key words: mass culture, variety of music art, Genesis, formation, development, conception, social and cultural significance. ; Цель статьи - проследить генезис и значение массовой культуры, феноменом которой является эстрадное музыкальное искусство, в частности ее становление, развитие, а также предпосылки, причины и условия возникновения, закономерности существования и основные мировоззренческие модели. Методология исследования заключается в применении сравнительного, историко-логического методов. Указанный методологический подход позволяет раскрыть и подвергнуть анализу определенные мировоззренческие модели массовой культуры, основные и дополнительные предпосылки становления массовой культуры, акцентировать внимание на концепциях Д. Белла, М. Кастельса, М. Маклюэна, Э. Тоффлера. Научная новизна заключается в расширении представлений о стремительном развитии массовой культуры в ХХI веке, который неразрывно связан с формированием массового человека с целью найти динамический взгляд на будущее человека, новые измерения его самореализации. Выводы. Генезис массовой культуры, зарожденной в конце XIX в., представляет целый комплекс предпосылок: экономических, социально-политических и непосредственно культурных (создание новой картины мира, системы ценностных установок, новой культурно-художественной ментальности). Предпосылки становления массовой культуры - проблемное поле процессов самоидентификации и адаптации индивида к социокультурному пространству; нарушение традиционных механизмов идентификации и самоидентификации личности; трансформация основных методов систематизации информации. В эпоху информационного общества определенная часть социокультурной системы остается основой массовой культуры, а экзистенциальные проблемы, проблема свободного времени, проблемы адаптации, напряженный ритм деятельности, а также отсутствие соответствующего понимания сложных проблем высокой культуры становятся социальными предпосылками развития и повсеместного распространения массовой культуры. Позитивизм и прагматизм становятся основой мировоззренческой модели массовой культуры, а ее развитие, безусловно, неразрывно связанно с формированием массового человека, «метакультурной индивидуальности». Таким образом, массовая культура как социокультурное явление активно функционирует в качестве развлекательной индустрии, а также в других художественных сферах, связанных со стандартизированным мышлением. Ключевые слова: массовая культура, эстрадное музыкальное искусство, генезис, становление, развитие, концепции, социокультурное значение. ; Мета статті - простежити ґенезу та значення масової культури, феноменом якої є естрадне музичне мистецтво, зокрема її становлення, розвиток, а також передумови, причини та умови виникнення, закономірності існування та основні світоглядні моделі. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, історико-логічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити та піддати аналізу певні світоглядні моделі масової культури, основні та додаткові передумови становлення масової культури, акцентувати увагу на концепціях Д. Белла, М. Кастельса, М. Маклюена, Е.Тоффлера. Наукова новизна полягає в розширенні уявлень про стрімкий розвиток масової культури в ХХI столітті, який нерозривно пов'язаний з формуванням масової людини з метою знайти динамічний погляд на майбутнє людини, нові виміри її самореалізації. Висновки. Генезис масової культури, що зароджується у кінці XIX ст., представляє цілий комплекс передумов: економічних, соціально-політичних і безпосередньо культурних (створення нової картини світу, системи ціннісних установок, нової культурномистецької ментальності). Передумови становлення масової культури - проблемне поле процесів самоідентифікації та адаптації індивіда до соціокультурного поля; порушення традиційних механізмів ідентифікації та самоідентифікації особистості; трансформація основних методів систематизації інформації. В епоху інформаційного суспільства певна частина соціокультурної системи залишається основою масової культури, а екзистенційні проблеми, проблема вільного часу, проблеми адаптації, напружений ритм діяльності, а також відсутність відповідного розуміння складних проблем високої культури стають соціальними передумовами розвитку і повсюдного поширення масової культури. Позитивізм і прагматизм стають основною світоглядною моделлю масової культури, а її розвиток, безперечно, нерозривно пов'язаний з формуванням масової людини, «метакультурної індивідуальності». Таким чином, масова культура як соціокультурне явище активно функціонує в якості розважальної індустрії, а також в інших мистецьких сферах, які пов'язані зі стандартизованим мисленням. Ключові слова: масова культура, естрадне музичне мистецтво, генеза, становлення, розвиток, концепції, соціокультурне значення.

The scientific article is devoted to a complex research and determination of administrative responsibility in the sphere of intellectual property through a prism of concep-tual aspects.It defined that protection of the rights for intellectual property items is one of the priority directions of devel-opment in many countries today, including in Ukraine. Formation of the modern, civilized market of intellectual property, providing effective and reliable protection of the rights and legitimate interests of all its participants – one of key conditions of innovative development and com-plex modernization of the economic, welfare and legal sphere of activity of society.By results of the complex analysis, it established that the sphere of intellectual property demands very effective control from the state and existence of rather wide range of measures of the state coercion. Moreover, full protec-tion of intellectual property, copyright and related rights cannot presented without tough administrative prosecu-tion of perpetrators and application of the measures to them imperiously legal influence formulated in standards of the Code of Ukraine on administrative offenses.The conclusion is drawn that protection of intellec-tual property is generally regulated by standards of the domestic civil legislation, introduction of actions of ad-ministrative responsibility is dictated by several aspects, in particular: first, the relations in the sphere of protec-tion of the rights and legitimate interests in intellectual property are characterized by existence of public inter-ests; secondly, direct influence of results of intellectual property on the most various spheres of public and state life is traced; thirdly, the institute of administrative re-sponsibility is characterized by rather various actions of influence which can be differentiated both in a form, and according to the contents that are applied for violation of the rights and interests protected by the law in the sphere of intellectual property.The attention focused that the institute of adminis-trative responsibility from positions of conceptual pro-visions, plays a special role in the course of providing state – imperious influence on legal relationship, which arise in the sphere of intellectual property. ; Наукова стаття присвячена комплексному дослі-дженню та визначенню адміністративної відповідаль-ності у сфері інтелектуальної власності крізь призму концептуальних аспектів.Визначено, що захист прав на об'єкти інтелектуаль-ної власності нині є одним із пріоритетних напрямів розвитку в багатьох країнах, у тому числі в Україні. Формування сучасного, цивілізованого ринку інтелек-туальної власності, забезпечення ефективного і надій-ного захисту прав і законних інтересів усіх його учасни-ків – одна з ключових умов інноваційного розвитку та комплексної модернізації економічної, соціально-куль-турної та правової сфери життєдіяльності суспільства.За результатами комплексного аналізу встановле-но, що сфера інтелектуальної власності вимагає вель-ми дієвого контролю з боку держави і наявності досить широкого спектру заходів державного примусу. Крім того, повноцінну охорону інтелектуальної власно-сті, авторських і суміжних прав неможливо уявити без жорсткого адміністративного переслідування вин-них осіб і застосування до них заходів владно-правово-го впливу, сформульованих у нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення.Зроблено висновок, що захист інтелектуальної власності в основному регулюється нормами вітчизня-ного цивільного законодавства, введення ж заходів ад-міністративної відповідальності диктується кількома аспектами, зокрема: по-перше, відносини у сфері захи-сту прав та законних інтересів в інтелектуальної влас-ності характеризуються наявністю публічно-право-вих інтересів; по-друге, простежується безпосередній вплив результатів інтелектуальної власності на найріз-номанітніші сфери суспільного та державного життя; по-третє, інститут адміністративної відповідальності характеризується досить різноманітними заходами впливу, які можна розмежовувати як за формою, так і за змістом, що застосовуються за порушення охороню-ваних законом прав та інтересів у сфері інтелектуаль-ної власності.Акцентовано на тому, що інститут адміністративної відповідальності з позицій концептуальних положень, відіграє особливу роль у процесі забезпечення держав-но-владного впливу на правовідносини, які виникають у сфері інтелектуальної власності. ; Наукова стаття присвячена комплексному дослі-дженню та визначенню адміністративної відповідаль-ності у сфері інтелектуальної власності крізь призму концептуальних аспектів.Визначено, що захист прав на об'єкти інтелектуаль-ної власності нині є одним із пріоритетних напрямів розвитку в багатьох країнах, у тому числі в Україні. Формування сучасного, цивілізованого ринку інтелек-туальної власності, забезпечення ефективного і надій-ного захисту прав і законних інтересів усіх його учасни-ків – одна з ключових умов інноваційного розвитку та комплексної модернізації економічної, соціально-куль-турної та правової сфери життєдіяльності суспільства.За результатами комплексного аналізу встановле-но, що сфера інтелектуальної власності вимагає вель-ми дієвого контролю з боку держави і наявності досить широкого спектру заходів державного примусу. Крім того, повноцінну охорону інтелектуальної власно-сті, авторських і суміжних прав неможливо уявити без жорсткого адміністративного переслідування вин-них осіб і застосування до них заходів владно-правово-го впливу, сформульованих у нормах Кодексу України про адміністративні правопорушення.Зроблено висновок, що захист інтелектуальної власності в основному регулюється нормами вітчизня-ного цивільного законодавства, введення ж заходів ад-міністративної відповідальності диктується кількома аспектами, зокрема: по-перше, відносини у сфері захи-сту прав та законних інтересів в інтелектуальної влас-ності характеризуються наявністю публічно-право-вих інтересів; по-друге, простежується безпосередній вплив результатів інтелектуальної власності на найріз-номанітніші сфери суспільного та державного життя; по-третє, інститут адміністративної відповідальності характеризується досить різноманітними заходами впливу, які можна розмежовувати як за формою, так і за змістом, що застосовуються за порушення охороню-ваних законом прав та інтересів у сфері інтелектуаль-ної власності.Акцентовано на тому, що інститут адміністративної відповідальності з позицій концептуальних положень, відіграє особливу роль у процесі забезпечення держав-но-владного впливу на правовідносини, які виникають у сфері інтелектуальної власності.

The development of economy and its fluctuations sometimes acquire disastrous forms for countries and even the world community; and individual unexpected financial ups and downs of powerful corporations always attract attention of practitioners as well as researchers. They both look for the reasons for these phenomena, primarily referring to classical finance. However, their explanations do not always look convincing; they ignore the elusive essence of their incentive factor. And it was perseverance and a combination of the opposite that contributed to the emergence of behavioral finance, which focused the search on the social and psychological aspects of phenomena. Each period of economic development was marked by a number of authentic prerogatives and goals that shaped the behavior of the individual. Generalization of individuals similar in priorities and directions of implementation of actions formed the basis of models of economic behavior. The change in these models was due not only to scientific and technical progress, but also to the role of person in society, their identification as a separate participant or a participant of the collective society, as a component of the whole. The transition from Homo economicus, whose purpose of operation was rational egoistic enrichment, to Homo creativus, who acquires the understanding of their own identity and the need to improve and realize abilities, leads to the emergence of an opinion about the irrationality of the nature of the individual's economic behavior. Further changes in the socio-economic environment led to the formation of a behavioral model for social climbers, for whom monetary resources are not the goal for their work, but rather a means of realizing egoistic ascension. The command system formed the behavior model of Homo soveticus, which erased the boundaries of the personal for the sake of collective goals, causing the emergence of a «collective mentality». And the assertion of a democratic society of our time contributed to the emergence of RREEMM (resourceful, restricted, evaluating, expecting, maximizing man) and Click models, in which an individual shows his qualities and achieves goals in conditions of limited resources and information, but with excessive confidence in his own strengths and knowledge. and decisions in most cases are made by impulsive pressing of a button. ; Развитие экономики и ее колебания иногда приобретали катастрофические формы для государств и даже мирового сообщества, а отдельные неожиданные финансовые взлеты и непредсказуемые падения мощных корпораций всегда привлекали внимание не только практиков, но и ученых. И те, и другие искали причины указанных явлений, в первую очередь обращаясь к классическим финансам. Однако их объяснения не всегда выглядели убедительными, оставляя без внимания неуловимую сущность побудительного фактора. И именно настойчивость и сочетание противоположного способствовали возникновению поведенческих финансов, которые сосредоточили поиски на социальных и психологических аспектах явлений. Каждый период экономического развития ознаменовался рядом аутентичных прерогатив и целей, которые формировали поведение личности. Обобщение похожих по приоритетам и направлениям реализации действий индивидов легли в основу моделей экономического поведения. Изменение этих моделей была обусловлено не только научным и техническим прогрессом, но и ролью человека в обществе, его идентификацией как отдельного участника или участника коллективной среды, как составляющей целого. Переход от Homo economicus, целью функционирования которого было рациональное эгоистическое обогащение, к Homo creativus, который приобретает понимание собственной идентичности и потребности в совершенствовании и реализации способностей, приводит к появлению мнения о иррациональность природы экономического поведения личности. Дальнейшие изменения в социо-экономической среде привели к формированию поведенческой модели карьеристов, для которых денежные ресурсы выступают не целью к труду, а средством реализации эгоистического возвышения. Командная система сформировала модель поведения Homo soveticus, которая стерла границы личного ради коллективных целей, обусловив появление «коллективной ментальности». А утверждение демократического общества современности способствовало появлению моделей RREEMM (resourceful, restricted, evaluating, expecting, maximizing man) и Click, при которых индивид проявляет свои качества и достигает целей в условиях ограниченности ресурсов и информации, но с избыточным уверенностью в собственных силах и знаниях, а решение в большинстве случаев принимаются импульсивным нажатием кнопки. ; Розвиток економіки та її коливання, що іноді набували катастрофічних форм для держав і навіть світової спільноти, окремі неочікувані фінансові злети та непередбачувані падіння потужних корпорацій завжди приваблювали увагу не лише практиків, а й науковців. І ті, й інші шукали причини зазначених явищ, в першу чергу звертаючись до класичних фінансів. Однак їхні пояснення не завжди виглядали переконливими, залишаючи поза увагою невловиму сутність спонукального фактору. І саме наполегливість і поєднання протилежного сприяли виникненню поведінкових фінансів, що зосередили пошуки на соціальних і психологічних аспектах явищ. Кожен період економічного розвитку ознаменувався низкою автентичних прерогатив і цілей, які стали спонукальними у зміні переваг. Узагальнення схожих за пріоритетами та напрямами реалізації дій індивідів сформували моделі економічної поведінки. І зміна цих моделей була зумовлена не лише науковим і технічним прогресом, а й роллю людини у суспільстві, її ідентифікаєю: як окремого учасника чи як складової цілого – узагальненням у колективному середовищі. Так, перехід від Homo economicus, метою функціонування якого було раціональне егоїстичне збагачення, до Homo creativus, який набуває розуміння власної ідентичності та потреби в удосконаленні та реалізації здібностей, зумовлює появу думки про ірраціональність природи економічної поведінки особистості. Подальші зміни в соціо-економічному середовищі призвели до формування поведінкової моделі кар'єристів, для яких грошові ресурси виступають не ціллю до праці, а засобом реалізації егоїстичного звеличення. Командна система сформувала модель поведінки Homo soveticus, стерши межі особистого заради колективних цілей і зумовивши появу «колективної ментальності». А утвердження демократичного суспільства сучасності спричинило появу моделей RREEMM (resourceful, restricted, evaluating, expecting, maximizing man) і Click, за яких індивід проявляє свої якості та досягає цілей в умовах обмеженості ресурсів та інформації, але з надмірною впевненістю у власних силах і знаннях, а рішення в більшості випадків приймаються імпульсивним натисканням кнопки.

Мета статті полягає у дослідженні політичної, громадської, культурницької діяльності Олега Штуля-Ждановича під час Другої світової війни. У процесі написання роботи використано загальнонаукові і спеціальні історичні методи дослідження, основні принципи історичного пізнання. Методологія. Принципи історизму і науковості дозволили відтворити діяльність Олега Штуля-Ждановича у взаємозв'язку з тогочасними суспільно-політичними подіями. Принцип об'єктивності допоміг критично проаналізувати літературно-джерельну базу дослідження. Принцип системності дозволив сформувати цілісну картину діяльності Олега Штуля-Ждановича у роки Другої світової війни. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що тут уперше на основі наявної джерельної бази подано узагальнюючу картину діяльності Олега Штуля-Ждановича в роки Другої світової війни. У результаті автор приходить до висновків, що політична діяльність Олега Штуля-Ждановича у роки Другої світової війни була досить активною та різносторонньою. Він став учасником Похідних Груп ОУН(М) та брав активну участь у політичному житті окупованого Києва, тісно співпрацював з провідними діячами націоналістичного руху, передусім з Оленою Телігою та Олегом Ольжичем. Громадсько-культурна діяльність Олега Штуля-Ждановича у роки Другої світової війни представлена його роботою у редакції газети «Українське слово» (Київ). Вагоме значення мала співпраця Олега Штуля-Ждановича з Тарасом Бульбою-Боровцем, оскільки мета співпраці полягала в об'єднанні усіх самостійницьких сил перед спільним ворогом. По суті, саме завдяки їхній співпраці можна говорити про постійний політичний зв'язок між ОУН(М) та силами Тараса Бульби-Боровця. Згідно поглядів Олега Штуля-Ждановича, головна ціль будь-якої боротьби полягала у здобутті незалежності України. Загалом, у дослідженні надано оцінку політичній, громадській, культурницькій діяльності Олега Штуля-Ждановича на українських землях під час Другої світової війни.Oleh Shtul-Zhdanovych's social and cultural activity during World War II is represented by his work in the editorial office of the newspaper "Ukrainske Slovo" ("Ukrainian Word") (Kyiv). Oleh Shtul-Zhdanovych's cooperation with Taras Bulba-Borovets was of great importance, while its purpose was to unite all independent forces against a common enemy. In fact, their cooperation supported a permanent political connection between the OUN (M) and the forces of Taras Bulba-Borovets. According to Oleh Shtul-Zhdanovych, the main goal of any struggle was to gain Ukraine's independence. In general, the research provides an estimation of the political, social and cultural activities of Oleh Shtul-Zhdanovych in the Ukrainian lands during World War II. ; The aim of the article is to study the political, social and cultural activities of Oleh Shtul-Zhdanovych during World War II. In the process of the research general and special historical methods and basic principles of historical knowledge were used. The principles of historicism and scientificity allowed to analyze the activities of Oleh Shtul-Zhdanovych seen in the perspective of social and political events of the time. The principle of objectivity helped to critically analyze the literature and source base of the study. The principle of systematicity allowed to form a holistic picture of the activities of Oleh Shtul-Zhdanovych during World War II. Being based on the available source base, the article presents an unprecedented generalized image of Oleh Shtul-Zhdanovych's activity during World War II, comprising the scientific novelty of the research. The author made conclusions that the political activity of Oleh Shtul-Zhdanovych during World War II was quite active and diverse. He became a member of the OUN (M) marching groups and actively participated in the political life of occupied Kyiv, closely cooperating with leading figures of the nationalist movement, especially with Olena Teliha and Oleh Olzhych.Oleh Shtul-Zhdanovych's social and cultural activity during World War II is represented by his work in the editorial office of the newspaper "Ukrainske Slovo" ("Ukrainian Word") (Kyiv). Oleh Shtul-Zhdanovych's cooperation with Taras Bulba-Borovets was of great importance, while its purpose was to unite all independent forces against a common enemy. In fact, their cooperation supported a permanent political connection between the OUN (M) and the forces of Taras Bulba-Borovets. According to Oleh Shtul-Zhdanovych, the main goal of any struggle was to gain Ukraine's independence. In general, the research provides an estimation of the political, social and cultural activities of Oleh Shtul-Zhdanovych in the Ukrainian lands during World War II. ; Cel artykułu polega na tym, żeby zbadać polityczną, społeczną i kulturalną działalność Olega Sztul-Żdanowicza w czasie II wojny światowej. W trakcie napisania pracy wykorzystano ogólne i szczególne metody badań historycznych, podstawowe zasady poznania historycznego. Zasady historyzmu i naukowości pozwoliły odtworzyć działalność Olega Sztul-Żdanowicza w związku z ówczesnymi wydarzeniami społeczno-politycznymi. Zasada obiektywności pomogła w krytycznej analizie literatury i bazy źródłowej tego badania. Zasada systematyczności pozwoliła na ukształtowanie całościowego obrazu działalności Olega Sztul-Żdanowicza podczas II wojny światowej. Oryginalnością naukową badania jest to, że po raz pierwszy na podstawie dostępnej bazy źródłowej przedstawiono uogólniony obraz działalności Olega Sztul-Żdanowicza w czasie II wojny światowej. W wyniku autor stwierdza, że działalność polityczna Olega Sztul-Żdanowicza podczas II wojny światowej była dość aktywna i różnokierunkowa. Został członkiem Pochodnych Grup OUN (M) i aktywnie brał udział w życiu politycznym okupowanego Kijowa, ściśle współpracując z wybitnymy postaciami ruchu nacjonalistycznego, przede wszyskim z Oleną Teligą i Olegiem Olżyczem. Działalność społeczną i kulturalną Olega Sztul-Żdanowicza podczas II wojny światowej reprezentuje jego praca w redakcji gazety "Ukraińskie Słowo" (Kijów). Ogromne znaczenie miała jego współpraca z Tarasem Bulbą-Borowcem, ponieważ jej celem było zjednoczenie wszystkich niezależnych sił przed wspólnym wrogiem. Tak naprawdę dzięki ich współpracy możemy mówić o trwałym związku politycznym między OUN (M) a siłami Tarasa Bulby-Borowca. Według Olega Sztul-Żdanowicza głównym celem każdej walki było odzyskanie przez Ukrainę niepodległości. Ogólnie mówiąc, w pracy dokonano oceny politycznej, społecznej i kulturalnej działalności Olega Sztul-Żdanowicza na ziemiach ukraińskich w okresie II wojny światowej.