Suchergebnisse

The main objectives of this paper were to analyze the main aspects of the Turkish-Israeli relation during the time of the rule of the AKP in Turkey and prospect its future. The study has drawn on analytical-historical methodology and it suggests the following: First, the Turkish-Israeli relation is an important one due to the important influence that both countries enjoy in the Middle East. Second, Owing to Israeli policies (e.g. the support of the separatist Kurdish movements in Turkey and aggression against the Palestinians), this relationship has witnessed stages of ebb and flow after the AKP-with its Islamic background- took power in Turkey. Thirdly, It is noted that time of ebb-and-tension in this relationship has coincided with time of improvement in the Turkish-Syrian and Turkish-Iranian relationship. The tension in the Turkish relation with the last two countries was one of the sources of the Turkish-Israeli accord, what reinforces these relations is the establishment of a Kurdish regime with a tendency towards independence on its borders with Iraq, which is frankly blessed by western and an Israeli support. At the same time, Turkey has an identical view with Syria and Iran regarding this Kurdish issue. Fourth, Despite the political approach of Turkey is oriented towards the Middle East and the Islamic and Arab worlds, this approach has not been reflected on its relations with the west and Israel. However, Turkey puts too much pressure on Israel due to the public pressure on the government of Urdogan. In prospect, tension might continue to characterize the Turkish-Israeli relation from time to time, yet, this tension can be considered pro tem developments that would not affect the deep relation between the two countries which is governed by mutual interests.

Стаття присвячена проблематиці перформансу як прояву акціонізму у мистецтві. Вона є продовженням тексту «Гепенінг і його місце на мапі термінологічної системи акціонізму» [9]. У тексті досліджені притаманні перформансу особливості поетики, естетики й художніх засобів. Автор простежує зміни форми й сутності перформансу у період 1950–2010-х років і відповідні метаморфози у вербальних його визначеннях.Специфіка перформансу — у персональному спонтанному авторському жесті, що має соціальне і комунікативне значення. Під його впливом змінилося розуміння та режим сприйняття мистецького твору. Перформанс сформувався як явище у сучасному його розумінні протягом 1950-х років, а отримав назву та вербальне визначення тільки протягом 1970-х. Проте вже у 1980- х суттєво змінив свою форму й семантику, що призвело до нових вербальних визначень в текстах дослідників. Після чергових метаморфоз у 1990-х роках явище тільки умовно можна було називати перформансом. Більшість дослідників почали застосовувати вислів «перформативні практики», а в цьому тексті обґрунтовується назва «акціонізм видовищності» та пропонується класифікація його проявів: загальна (інтегральна) видовищність є тією реальністю, на тлі якої існує «акціонізм видовищності». Прояви останнього різняться за ознаками масовості чи індивідуальності, за спрямуванням до різних аудиторій і за виміром функціональності. Це «авторська видовищність» соціальних активістів і дисидентів, «фахова видовищність» політтехнологів, колективна «ігрова видовищність», що пропонується у флешмобах.Загальна видовищність набуває все більшого значення в культурі й комунікації, вона поступово витісняє всі інші форми й шляхи комунікації, перетворюється на самостійну аудіовізуальну універсальну «мову» з ознаками чуттєвості й алогічності. Акціонізм видовищності виробляє нові ефективні форми комунікації, які потім використовуються в усіх сферах індивідуального чи масового (через медіа) спілкування. Переважно це візуальні чи аудіовізуальні форми комунікації, що сприяє їхній переконливості серед народів різних країн. Акціонізм видовищності сприяє формуванню громадської думки щодо ситуації загальної видовищності і сприяє адаптації людей до цієї нової реальності ХХІ століття.У роботі міститься стислий огляд розвитку перформанса в Україні. ; Статья посвящена проблематике перформанса как проявления акционизма в искусстве. В ней исследованы присущие перформансу особенности поэтики, эстетики и художественных средств. Исследованы изменения формы и сущности перформанса 1950–2010-х годов и соответствующие метаморфозы в вербальных его определениях.Специфика перформанса — в персональном спонтанном авторском жесте, который имеет социальное и коммуникативное значение. Перформанс сформировался на протяжении 1950-х годов, но получил название и вербальное определение только в 1970-х. Однако уже в 1980-х он существенно изменил свою форму и семантику, что привело к необходимости новых дефиниций. После очередных метаморфоз в 1990-х годах это явление только условно можно было называть «перформансом». Многие предпочли говорить о «перформативных практиках». В этом тексте обосновывается название «акционизм зрелищности» и предлагается классификация его проявлений: всеобщая (интегральная) зрелищность является той реальностью, на фоне которой существует «акционизм зрелищности». Проявлениями последнего есть «авторская зрелищность» социальных активистов и диссидентов, «профессиональная зрелищность» политтехнологов и коллективная «игровая зрелищность» флешмобов.Всеобщая зрелищность обретает все большее значение в культуре и коммуникации, она постепенно вытесняет все иные пути коммуникации, превращается в самостоятельный универсальный язык. Акционизм зрелищности создает новые эффективные формы коммуникации, большей частью аудиовизуальные, которые потом используются в сферах индивидуального или массового (посредством медиа) общения. Акционизм зрелищности способствует формированию общественного мнения относительно всеобщей зрелищности, что способствует адаптации людей к этой новой реальности ХХІ века.В статье содержится короткий обзор развития перформанса в Украине. ; The article is devoted to problems of performance art as a manifestation of actionism. It is a continuation of the research «Happening and its place on the map of the terminology system of actionism» (published [9]). This research explores poetics, aesthetics and artistic means inherent for performance art. The author traces changes in the form and substance of the performance art in the period 1950–2010 and the corresponding metamorphoses in verbal definitions.Specificity of the performance art in the personal spontaneous author's gesture that has a social and communicative significance. Understanding and mode of perception of an artistic work was changed under its influence. The performance art appeared as a phenomenon, in its modern sense, during the 1950s, but received the name and verbal definition only during the 1970s. However, already in the 1980s, it significantly modified its form and semantics, which led to new verbal definitions among researchers. After another metamorphosis in the 1990s, the phenomenon could only be conventionally named performance art. Most researchers began to use the expression «performative practices» and in this article the author substantiates the name «actionism of spectacularity» and proposes the classification of its manifestations: the general (integral) spectacularity is the reality on the background of which «actionism of spectacularity» exists. The manifestations of the latter differ on the basis of mass or individuality, by targeting different audiences and by measuring functionality. This is «author's spectacularity» of social activists and dissidents, «professional spectacularity» of political consultants, collective «game spectacularity» of flashmobsGeneral spectacularity is becoming more and more important in culture and communication, it gradually supersedes all other forms and ways of communication, turns into an independent audio-visual universal «language» with signs of sensuality and alogism. Actionism of spectacularity produces new effective forms of communication, which are then used in all spheres of individual or mass (through media) communication. Preferably, these are visual or audio-visual forms of communication, which promotes to their convincing among the peoples of different countries. Actionism of spectacularity contributes to the formation of public opinion about the situation of general spectacularity and promotes the adaptation of people to this new reality of the XXI century.The article contains a brief overview of performance art's development in Ukraine.

Стаття присвячена проблематиці перформансу як прояву акціонізму у мистецтві. Вона є продовженням тексту «Гепенінг і його місце на мапі термінологічної системи акціонізму» [9]. У тексті досліджені притаманні перформансу особливості поетики, естетики й художніх засобів. Автор простежує зміни форми й сутності перформансу у період 1950–2010-х років і відповідні метаморфози у вербальних його визначеннях.Специфіка перформансу — у персональному спонтанному авторському жесті, що має соціальне і комунікативне значення. Під його впливом змінилося розуміння та режим сприйняття мистецького твору. Перформанс сформувався як явище у сучасному його розумінні протягом 1950-х років, а отримав назву та вербальне визначення тільки протягом 1970-х. Проте вже у 1980- х суттєво змінив свою форму й семантику, що призвело до нових вербальних визначень в текстах дослідників. Після чергових метаморфоз у 1990-х роках явище тільки умовно можна було називати перформансом. Більшість дослідників почали застосовувати вислів «перформативні практики», а в цьому тексті обґрунтовується назва «акціонізм видовищності» та пропонується класифікація його проявів: загальна (інтегральна) видовищність є тією реальністю, на тлі якої існує «акціонізм видовищності». Прояви останнього різняться за ознаками масовості чи індивідуальності, за спрямуванням до різних аудиторій і за виміром функціональності. Це «авторська видовищність» соціальних активістів і дисидентів, «фахова видовищність» політтехнологів, колективна «ігрова видовищність», що пропонується у флешмобах.Загальна видовищність набуває все більшого значення в культурі й комунікації, вона поступово витісняє всі інші форми й шляхи комунікації, перетворюється на самостійну аудіовізуальну універсальну «мову» з ознаками чуттєвості й алогічності. Акціонізм видовищності виробляє нові ефективні форми комунікації, які потім використовуються в усіх сферах індивідуального чи масового (через медіа) спілкування. Переважно це візуальні чи аудіовізуальні форми комунікації, що сприяє їхній переконливості серед народів різних країн. Акціонізм видовищності сприяє формуванню громадської думки щодо ситуації загальної видовищності і сприяє адаптації людей до цієї нової реальності ХХІ століття.У роботі міститься стислий огляд розвитку перформанса в Україні. ; Статья посвящена проблематике перформанса как проявления акционизма в искусстве. В ней исследованы присущие перформансу особенности поэтики, эстетики и художественных средств. Исследованы изменения формы и сущности перформанса 1950–2010-х годов и соответствующие метаморфозы в вербальных его определениях.Специфика перформанса — в персональном спонтанном авторском жесте, который имеет социальное и коммуникативное значение. Перформанс сформировался на протяжении 1950-х годов, но получил название и вербальное определение только в 1970-х. Однако уже в 1980-х он существенно изменил свою форму и семантику, что привело к необходимости новых дефиниций. После очередных метаморфоз в 1990-х годах это явление только условно можно было называть «перформансом». Многие предпочли говорить о «перформативных практиках». В этом тексте обосновывается название «акционизм зрелищности» и предлагается классификация его проявлений: всеобщая (интегральная) зрелищность является той реальностью, на фоне которой существует «акционизм зрелищности». Проявлениями последнего есть «авторская зрелищность» социальных активистов и диссидентов, «профессиональная зрелищность» политтехнологов и коллективная «игровая зрелищность» флешмобов.Всеобщая зрелищность обретает все большее значение в культуре и коммуникации, она постепенно вытесняет все иные пути коммуникации, превращается в самостоятельный универсальный язык. Акционизм зрелищности создает новые эффективные формы коммуникации, большей частью аудиовизуальные, которые потом используются в сферах индивидуального или массового (посредством медиа) общения. Акционизм зрелищности способствует формированию общественного мнения относительно всеобщей зрелищности, что способствует адаптации людей к этой новой реальности ХХІ века.В статье содержится короткий обзор развития перформанса в Украине. ; The article is devoted to problems of performance art as a manifestation of actionism. It is a continuation of the research «Happening and its place on the map of the terminology system of actionism» (published [9]). This research explores poetics, aesthetics and artistic means inherent for performance art. The author traces changes in the form and substance of the performance art in the period 1950–2010 and the corresponding metamorphoses in verbal definitions.Specificity of the performance art in the personal spontaneous author's gesture that has a social and communicative significance. Understanding and mode of perception of an artistic work was changed under its influence. The performance art appeared as a phenomenon, in its modern sense, during the 1950s, but received the name and verbal definition only during the 1970s. However, already in the 1980s, it significantly modified its form and semantics, which led to new verbal definitions among researchers. After another metamorphosis in the 1990s, the phenomenon could only be conventionally named performance art. Most researchers began to use the expression «performative practices» and in this article the author substantiates the name «actionism of spectacularity» and proposes the classification of its manifestations: the general (integral) spectacularity is the reality on the background of which «actionism of spectacularity» exists. The manifestations of the latter differ on the basis of mass or individuality, by targeting different audiences and by measuring functionality. This is «author's spectacularity» of social activists and dissidents, «professional spectacularity» of political consultants, collective «game spectacularity» of flashmobsGeneral spectacularity is becoming more and more important in culture and communication, it gradually supersedes all other forms and ways of communication, turns into an independent audio-visual universal «language» with signs of sensuality and alogism. Actionism of spectacularity produces new effective forms of communication, which are then used in all spheres of individual or mass (through media) communication. Preferably, these are visual or audio-visual forms of communication, which promotes to their convincing among the peoples of different countries. Actionism of spectacularity contributes to the formation of public opinion about the situation of general spectacularity and promotes the adaptation of people to this new reality of the XXI century.The article contains a brief overview of performance art's development in Ukraine.

As an expatriate-majority state with a diverse multicultural and multilingual environment, Kuwait offers a distinctive opportunity for examining intercultural communication competence (ICC). This study examines the extent to which cognitive, affective, and behavioral predispositions toward ICC are present within the context of higher education by examining multilingual student populations at three local universities. Using survey data from over 800 respondents, the study explores ICC correlates such as linguistic abilities, formal educational experiences, and other sociodemographic factors. Analyses of variance demonstrate that some expected factors, such as multilingualism or expatriate status, contributed positively to ICC measures, while others did not—including attending English-language universities. Years of university experience positively correlated with both affective and behavioral aspects of ICC, while the cognitive component was least affected. Practical implications include the opportunity for universities to incorporate more cognitive-oriented intercultural lessons into their curricular objectives, which can add both educational and social value.

Der Autor analysiert das System von Konfliktlösungen zwischen den arabischen Ländern. Es werden der gegenwärtige rechtliche Rahmen zur Lösung von Konflikten, die historische Entwicklung sowie die neuesten Entwicklungen arabischer Konfliktlösungsmechanismen behandelt. (DÜI-Kog)

The problem of local events coverage by the foreign correspondents is being examined in this article. Mass media reaction is being analyzed based on the coverage of certain political and social issues: Moscow mayor being dismissed, spy scandal "Russia vs. USA", protests marches in Moscow in December 2010. It is being concluded that foreign media are demonstrating rather high level of professional work however, certain national stereotypes could be found in some published materials. ; Рассматривается проблема освещения российских событий иностранными журналистами. В качестве материала для анализа использованы публикации зарубежных авторов, касающиеся отставки Юрии Лужкова, шпионского скандала «Россия vs. Америка», а также выступлений на Манежной площади в декабре 2010 г. Делается вывод о том, что в целом зарубежные корреспонденты, проявляют достаточно высокий профессиональный уровень, вместе с тем можно говорить о наличии определенных национальных стереотипов в их работе.