Suchergebnisse

The object of the study is educational tourism as a complex socio-economic phenomenon. The subject of the study is the scientific and practical basis, consisting of the theoretical principles of the functioning of educational tourism and methodological support of the impact of educational tourism on the activation of the labor market, taking into account its current situation and legislative support. The goal is the improvement of the conceptual and categorical apparatus of educational tourism and the development of scientific and practical proposals for activating the labor market, taking into account existing trends in the development of educational tourism. Tasks: to achieve this goal, the article has posed and solved the following main tasks: update the definition of the concept of "educational tourism" taking into account the existing features of its development; propose the main stages of ensuring the activation of the labor market taking into account educational tourism and determine the main directions of its activation. Methods. Theoretical and practical analysis of the work of specialists in the field of educational tourism and the functioning of the labor market has proved the need to use such research methods: monographic, analysis and synthesis, structural-logical method, systematic approach, theoretical generalization. Results. It is proposed to define the concept of "educational tourism" taking into account various forms of economic activity, length of stay for education, the ability to carry out paid activities, which will increase the validity of employers' proposals for determining the characteristics of jobs in the labor market. Taking into account the refined definition, the main stages and measures of activating the labor market are proposed, which are: activating the economic activity of business entities as a source of foreign exchange earnings from the provision of educational services to foreigners; the growth of the results of inter-industry relations of enterprises that provide additional services; the growth of the results of inter-industry relations of enterprises that provide additional services; the formation of an additional sales market for suppliers of consumer services, expanding the assortment and increasing requirements for the quality of goods and services, which stimulates the creation of new jobs; improving the quality of the workforce through the introduction of the latest training technologies, the flow of funds to expand the infrastructure of the education sector. The main directions of changes in existing negative trends in the economic activity of the labor market are identified: support for regional producers, providing fisheries with the necessary qualifications in accordance with market requirements, the uniform development of regions and the creation of the required educational infrastructure that can provide the labor market with specialists of the required quality and competencies. Conclusions. In the definition of the concept of educational tourism, it is advisable to take into account the purpose of the stay, increase the period of visa support and enable educational tourists to engage in economic activities for personal income. In the process of implementing the main stages and measures to activate the labor market, it is advisable to take into account the main market animated effects that arise in the process of obtaining education. As the main directions of intensifying the labor market, economic support should be provided to entrepreneurs, improve the skills of the workforce by improving the quality of education in higher education institutions on the basis of traditional and exclusive training programs. ; Объектом исследования является образовательный туризм как сложное социально-экономическое явление. Предметом исследования являются научно-практические основы, состоящие из теоретических положений функционирования образовательного туризма и методического обеспчения влияния образовательного туризма на активизацию рынка труда с учетом его современного положения и законодательного обеспечения. Цель – усовершенствование понятийно-категориального аппарата образовательного туризма и разработка научно-практических предложений для активизации рынка труда с учетом сущесьвующих тенденций розвития образовательного туризма. Задачи: для достижения поставленной цели в статье поставлено и решено такие основные задачи: актуализировать определение понятия "образовательный туризм" с учетом существующих особенностей его развития; предложить основные этапы обеспечения активизации рынка труда с учетом образовательноготуризма и определить главные направления его активизации. Методы. Теоретико-практический анализ работ специалистов в области образовательного туризма и функционирования рынка труда доказал необходимость использования таких методов исследования: монографического, анализа и синтеза, структурно-логического метода, системного подхода, теоретического обобщения. Полученные результаты. Предложено определять понятие "образовательный туризм" с учетом различных форм экономической активносты, срока пребываниядля получения образования, возможности осуществлять оплачиваемую деятельность, что повысит обосованность предложений работодателей для определения особенностей рабочих мест на рынке труда. С учетом уточннного определения предложены основные этапы и мероприятия активизации рынка труда, которые заключаются в: активизации экономической дейтельности субъектов хозяйствованиякак источника валютных поступлений от предоставления образовательных услуг иностранцам; росте результатов межотраслевых связей предприятий, которые оказывают дополнительные услуги; формировании дополнитнльного рынка сбыта для поставщиков продукции бытового обслуживания населения, расширении ассортимената и увеличении требований к качеству товаров и услуг, что стимулирует создание новых рабочих мест; повышении качества рабочей силы за счет внедрения ноаейших технологий обучения, поступлении средств на расширение инфраструктуры сферы образования. Выявлены главные направления изменения существующих негативных тенденций в экономической активности рынка труда: поддержка региональных производителей, обеспечение рыбочей силой необходимой квалификации в соответствии с требованиями рынка, равномерное развитие региоов и создание требуемой инфраструктуры образования, способной обеспечить рынок труда специалистами требуемого качества и компетентностей. Выводы. В определении понятия образовательного туризма целесообразно учитывать цель пребывания, увеличить срок визовой поддержки и дать возможность образовательным туристам заниматься экономической деятельностью для получения личного дохода. В процесе реализации основных этапов и мероприятий по активизации рынка труда целесообразно учитывать основные рыночный мультипликационные эффекты, которые возникают в процессе получения образования. В качестве главных направлений активизации рынка труда следует осуществлять экономическую поддержку предпринимателей, повышать квалификацию рабочей силы на основе повышения качества образования в высших учебных заведениях на основе традиционных и эксклюзивных программ обучения. ; Об'єктом дослідження є освітній туризм як складне соціально-економічне явище. Предметом дослідження є науково-практичні засади, які складаються з теоретичних положень функціонування освітнього туризму та методичного забезпечення впливу освітнього туризму на активізацію ринку праці з урахуванням його сучасного стану та законодаввчого забезпечення. Мета – удосконалення понятійно-категоріального апарату освітнього туризму та розроблення науково-практичних рекомендації з активізації ринку праці з урахуванням існуючих тенденцій розвитку освітнього туризму. Завдання: Для досягнення поставленої мети у статті сформовано та вирішено такі основні завдання: актуалізувати визначення поняття "освітній туризм" з урахуванням існуючих особливостей його розвитку; запропонувати основні етапи забезпечення активізації ринку праці з урахуванням освітнього туризму та визначити головні напрями його активізації. Методи. Теоретико-практичний аналіз робіт фахівців з освітнього туризму та функціонування ринку праці дозволив довести необхідність використанн таких методів дослідження: монографічного, аналізу та синтезу, структурно-логічного методу, системного підходу, теоретичного узагальнення. Отримано такі результати: Запропоновано визначити поняття "освітній туризм" з урахуванням різних форм економічної активності, терміну перебування для отримання освіти, можливості здійснення оплачуваної діяльності, що підвищить обґрунтованість пропозицій роботодавців для визначення особливостей робочих місць на рину праці. З урахуванням уточненого визначення запропоновано основні етапи і заходи активізації ринку праці, що полягають в: активізації економічної діяльності суб'єктів господарювання як джерела валютних надходжень від надання освітніх послуг іноземцям; зростанні результату міжгалузевих зв'язків підприємств, що виробляють супутні та додаткові послуги; формуванні додаткового ринку збуту для постачальників продукції та побутового обслуговування населення, розширенні асортименту та підвищенні вимог щодо якості товарів і послуг, що стимулює створення нових робочих місць; підвищенні якості робочої сили за рахунок упровадження новітніх технологій навчання, надходженні коштів у інфраструктуру галузі освіти. Виявлено основні напрями коригування існуючих негативних тенденцій щодо економічної активності на ринку праці: підтримка місцевих виробників, забезпечення необхідної кваліфікації робочої сили у відповідності до вимог ринку, рівномірний розвиток регіонів та створення належної інфраструктури освіти, яка здатна забезпечувати ринок праці фахівцями відповідної якості та компетентностей. Висновки. У визначення поняття освітнього туризму доцільно враховувати мету перебування, збільшувати термін візової підтримки та надати можливість освітнім туристам займатися економічною діяльністю для отримання особистого доходу. В процесі реалізації основних етапів і заходів з активізації ринку праці доцільно враховувати основні ринкові мультиплікаційні ефекти, які створюються в процесі отримання освіти. В якості головних напрямів активізації ринку праці слід використовувати економічну підтримку підприємців, підвищувати кваліфікацію робочої сили завдяки підвищенню якості набуття освіти у закладах вищої освіти на основі традиційних та ексклюзивних програм навчання.

БАЛАЦИНОВА Алла – кандидат педагогічних наук, доцент, докторант кафедри педагогіки, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, вул. Алчевських, 29, м. Харків, 61002, УкраїнаE-mail address: alla.balatsynova@hnpu.edu.ua orcid:0000-0002-3247-0694 ResearcherID: https://publons.com/researcher/1763366/alla-balatsynova/To cite this article: Balatsynova, A. (2020). The problem of cultivating discipline among students of secondary education institutions in Ukrainian provinces of the Russian Empire at the turn of the 20th century (on materials of the meeting of the curator's council of Odesa educational district). Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 9‒21. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.215969Article history Received: June 15, 2020Received in revised form: September 10, 2020Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Author. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті на основі аналізу історико-педагогічних джерел і архівних документів розкрито позицію ради при попечителі Одеського навчального округу щодо дієвих способів формування дисциплінованості учнів закладів середньої освіти наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. З'ясовано, що заклади середньої освіти українських губерній Російської імперії у досліджуваний період функціонували в умовах суттєвих соціально-економічних і суспільно-політичних зрушень, пов'язаних з одного боку із розвитком капіталістичних відносин, з іншого – з економічною кризою 1901–1903 років й посиленням робітничого і селянського рухів, піднесенням політичної активності ліберально-демократичних верств населення, студентської та учнівської молоді. На цьому тлі невідповідність існуючої системи середньої освіти, яку складали переважно гімназії та реальні училища, економічним та суспільним потребам держави ставала дедалі відчутнішою, що змусило Міністерство народної освіти порушити питання про реформу середньої освіти.Установлено, що імператор Микола ІІ, занепокоєний зростанням політичної активності студентської та учнівської молоді, однією з головних засад для укладання проєкту реформи середньої школи визначив вимогу поєднання навчання юнацтва з вихованням у дусі віри, відданості престолу й вітчизні, поваги до сім'ї, а також привчання з раннього дитинства до порядку і дисципліни. На виконання цього розпорядження міністр народної освіти Г. Зенгер надіслав попечителям навчальних округів, зокрема Київського, Одеського і Харківського, циркуляр "Про дисципліну в середніх навчальних закладах" (1903), де визнав існуючий стан справ з дисципліною учнів і контролем за нею з боку шкільного начальства й педагогічного персоналу неприйнятним та вимагав неухильного виконання монаршої волі. Бажаних виховних результатів пропонувалося досягати як педагогічними, так і репресивними методами. До дієвих методів і прийомів попередження педагогічним персоналом порушень учнями порядку і дисципліни було віднесено такі: педагогічний такт і доброзичливе ставлення до учнів; зміст навчання і його виховальний характер (особливо на уроках мови, літератури, історії); організація позаурочних виховних заходів з використанням освічення, навіювання, переконання учнів; співпраця з батьками; моральна підтримка вихованців, які проживають на учнівських квартирах; звертання до релігійних переконань і почуттів учнів.Виявлено, що на засіданні 12 грудня 1903 року члени ради при попечителі Одеського навчального округу, детально вивчивши стан справ і ознайомившись з циркулярною пропозицією міністра народної освіти та думками педагогічних рад закладів середньої освіти округу щодо формування дисциплінованості учнів закладів середньої освіти, висловили власну позицію з цього питання. В ухвалі ради серед найбільш дієвих способів формування дисциплінованості учнів було виокремлено такі: зменшення наповнюваності класів; запровадження інституту вихователів; улаштування учнівських квартир, інтернатів, домових церков; використання виховного потенціалу літературних і релігійно-моральних бесід; налагодження взаємин з батьками учнів. У ній також наголошувалося на необхідності покращення матеріального та службового становища вчителів як запоруки якості навчально-виховного процесу. ; BALATSYNOVA Alla – PhD (Education), Associate Professor, Doctoral Student of Pedagogy Department, G.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 29 Alchevskykh Str., Kharkiv, 61002, UkraineE-mail address: alla.balatsynova@hnpu.edu.ua orcid:0000-0002-3247-0694 ResearcherID: https://publons.com/researcher/1763366/alla-balatsynova/To cite this article: Balatsynova, A. (2020). The problem of cultivating discipline among students of secondary education institutions in Ukrainian provinces of the Russian Empire at the turn of the 20th century (on materials of the meeting of the curator's council of Odesa educational district). Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 9‒21. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.215969Article history Received: June 15, 2020Received in revised form: September 10, 2020Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Author. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article, based on the analysis of historical and pedagogical sources and archival documents, reveals the position of the curator's council of Odesa educational district on effective ways to cultivate discipline among secondary school students in the late nineteenth to early twentieth century. It has been found that the secondary schools of Ukrainian provinces of the Russian Empire in the period under study functioned in conditions of significant social, economic and political changes associated, on the one hand, with the development of capitalist relations, on the other hand, with the economic crisis of 1901–1903 and activation of workers and peasants movements and the rise of political activity among liberal and democratic strata of population and the student youth. Against this background, the inconsistency of the existing system of secondary education, which comprised mainly grammar and real schools, with the economic and social needs of the state became more and more noticeable, forcing the Ministry of Public Education to raise the issue of the secondary education reform.It has been found that the Emperor Nicholas II, concerned about the growing political activity of students and pupils, identified the requirement of combining youth education with religion, faith, loyalty to the crown and the fatherland, respect for the family, and learning from early childhood to maintain order and discipline. In pursuance of this order, the Minister of Public Education H. Zenger sent to the curators of educational districts, including Kyiv, Odesa and Kharkiv, a circular "About Discipline in Secondary Education Institutions" (1903), recognizing the current state of affairs with students' discipline and control over it by school authorities and pedagogical staff as unacceptable and demanded strict execution of the monarch's will. The desired educational results were proposed to be achieved by both pedagogical and repressive methods. Effective methods and techniques for prevention of order and discipline violations by the students to be used by pedagogical staff were considered the following: pedagogical tact and friendly attitude to students; the content of studying and its educational nature (especially at the language, literature and history lessons); organization of extracurricular educational activities with the use of teaching, suggestion, persuasion of students; cooperation with parents; moral support for pupils living in student dormitories; appeal to the religious beliefs and feelings of students.It has been found that at the meeting on December 12, 1903, the members of the curator's council of Odesa educational district, having studied in detail the state of affairs and having considered the circular proposal by the Minister of Public Education and the views of pedagogical councils of secondary education institutions of the district on discipline issue, expressed their opinion. In the decision of the council among the most effective ways to impose the discipline among students were identified as follows: reducing occupancy of classes; introduction the institute of educators; organization of student dormitories, boarding schools, home churches; use of educational potential of literature, religious and moral discussions; establishing good relationships with students' parents. It also highlighted the need to improve the financial and official status of teachers as a guarantee of the quality of the educational process.Acknowledgments. The author is grateful to the staff of the State Archives of Odesa Region.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

БАЛАЦИНОВА Алла – кандидат педагогічних наук, доцент, докторант кафедри педагогіки, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, вул. Алчевських, 29, м. Харків, 61002, УкраїнаE-mail address: alla.balatsynova@hnpu.edu.ua orcid:0000-0002-3247-0694 ResearcherID: https://publons.com/researcher/1763366/alla-balatsynova/To cite this article: Balatsynova, A. (2020). The problem of cultivating discipline among students of secondary education institutions in Ukrainian provinces of the Russian Empire at the turn of the 20th century (on materials of the meeting of the curator's council of Odesa educational district). Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 9‒21. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.215969Article history Received: June 15, 2020Received in revised form: September 10, 2020Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Author. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті на основі аналізу історико-педагогічних джерел і архівних документів розкрито позицію ради при попечителі Одеського навчального округу щодо дієвих способів формування дисциплінованості учнів закладів середньої освіти наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. З'ясовано, що заклади середньої освіти українських губерній Російської імперії у досліджуваний період функціонували в умовах суттєвих соціально-економічних і суспільно-політичних зрушень, пов'язаних з одного боку із розвитком капіталістичних відносин, з іншого – з економічною кризою 1901–1903 років й посиленням робітничого і селянського рухів, піднесенням політичної активності ліберально-демократичних верств населення, студентської та учнівської молоді. На цьому тлі невідповідність існуючої системи середньої освіти, яку складали переважно гімназії та реальні училища, економічним та суспільним потребам держави ставала дедалі відчутнішою, що змусило Міністерство народної освіти порушити питання про реформу середньої освіти.Установлено, що імператор Микола ІІ, занепокоєний зростанням політичної активності студентської та учнівської молоді, однією з головних засад для укладання проєкту реформи середньої школи визначив вимогу поєднання навчання юнацтва з вихованням у дусі віри, відданості престолу й вітчизні, поваги до сім'ї, а також привчання з раннього дитинства до порядку і дисципліни. На виконання цього розпорядження міністр народної освіти Г. Зенгер надіслав попечителям навчальних округів, зокрема Київського, Одеського і Харківського, циркуляр "Про дисципліну в середніх навчальних закладах" (1903), де визнав існуючий стан справ з дисципліною учнів і контролем за нею з боку шкільного начальства й педагогічного персоналу неприйнятним та вимагав неухильного виконання монаршої волі. Бажаних виховних результатів пропонувалося досягати як педагогічними, так і репресивними методами. До дієвих методів і прийомів попередження педагогічним персоналом порушень учнями порядку і дисципліни було віднесено такі: педагогічний такт і доброзичливе ставлення до учнів; зміст навчання і його виховальний характер (особливо на уроках мови, літератури, історії); організація позаурочних виховних заходів з використанням освічення, навіювання, переконання учнів; співпраця з батьками; моральна підтримка вихованців, які проживають на учнівських квартирах; звертання до релігійних переконань і почуттів учнів.Виявлено, що на засіданні 12 грудня 1903 року члени ради при попечителі Одеського навчального округу, детально вивчивши стан справ і ознайомившись з циркулярною пропозицією міністра народної освіти та думками педагогічних рад закладів середньої освіти округу щодо формування дисциплінованості учнів закладів середньої освіти, висловили власну позицію з цього питання. В ухвалі ради серед найбільш дієвих способів формування дисциплінованості учнів було виокремлено такі: зменшення наповнюваності класів; запровадження інституту вихователів; улаштування учнівських квартир, інтернатів, домових церков; використання виховного потенціалу літературних і релігійно-моральних бесід; налагодження взаємин з батьками учнів. У ній також наголошувалося на необхідності покращення матеріального та службового становища вчителів як запоруки якості навчально-виховного процесу. ; BALATSYNOVA Alla – PhD (Education), Associate Professor, Doctoral Student of Pedagogy Department, G.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 29 Alchevskykh Str., Kharkiv, 61002, UkraineE-mail address: alla.balatsynova@hnpu.edu.ua orcid:0000-0002-3247-0694 ResearcherID: https://publons.com/researcher/1763366/alla-balatsynova/To cite this article: Balatsynova, A. (2020). The problem of cultivating discipline among students of secondary education institutions in Ukrainian provinces of the Russian Empire at the turn of the 20th century (on materials of the meeting of the curator's council of Odesa educational district). Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 9‒21. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.215969Article history Received: June 15, 2020Received in revised form: September 10, 2020Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Author. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article, based on the analysis of historical and pedagogical sources and archival documents, reveals the position of the curator's council of Odesa educational district on effective ways to cultivate discipline among secondary school students in the late nineteenth to early twentieth century. It has been found that the secondary schools of Ukrainian provinces of the Russian Empire in the period under study functioned in conditions of significant social, economic and political changes associated, on the one hand, with the development of capitalist relations, on the other hand, with the economic crisis of 1901–1903 and activation of workers and peasants movements and the rise of political activity among liberal and democratic strata of population and the student youth. Against this background, the inconsistency of the existing system of secondary education, which comprised mainly grammar and real schools, with the economic and social needs of the state became more and more noticeable, forcing the Ministry of Public Education to raise the issue of the secondary education reform.It has been found that the Emperor Nicholas II, concerned about the growing political activity of students and pupils, identified the requirement of combining youth education with religion, faith, loyalty to the crown and the fatherland, respect for the family, and learning from early childhood to maintain order and discipline. In pursuance of this order, the Minister of Public Education H. Zenger sent to the curators of educational districts, including Kyiv, Odesa and Kharkiv, a circular "About Discipline in Secondary Education Institutions" (1903), recognizing the current state of affairs with students' discipline and control over it by school authorities and pedagogical staff as unacceptable and demanded strict execution of the monarch's will. The desired educational results were proposed to be achieved by both pedagogical and repressive methods. Effective methods and techniques for prevention of order and discipline violations by the students to be used by pedagogical staff were considered the following: pedagogical tact and friendly attitude to students; the content of studying and its educational nature (especially at the language, literature and history lessons); organization of extracurricular educational activities with the use of teaching, suggestion, persuasion of students; cooperation with parents; moral support for pupils living in student dormitories; appeal to the religious beliefs and feelings of students.It has been found that at the meeting on December 12, 1903, the members of the curator's council of Odesa educational district, having studied in detail the state of affairs and having considered the circular proposal by the Minister of Public Education and the views of pedagogical councils of secondary education institutions of the district on discipline issue, expressed their opinion. In the decision of the council among the most effective ways to impose the discipline among students were identified as follows: reducing occupancy of classes; introduction the institute of educators; organization of student dormitories, boarding schools, home churches; use of educational potential of literature, religious and moral discussions; establishing good relationships with students' parents. It also highlighted the need to improve the financial and official status of teachers as a guarantee of the quality of the educational process.Acknowledgments. The author is grateful to the staff of the State Archives of Odesa Region.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

The object of the study is educational tourism as a complex socio-economic phenomenon. The subject of the study is the scientific and practical basis, consisting of the theoretical principles of the functioning of educational tourism and methodological support of the impact of educational tourism on the activation of the labor market, taking into account its current situation and legislative support. The goal is the improvement of the conceptual and categorical apparatus of educational tourism and the development of scientific and practical proposals for activating the labor market, taking into account existing trends in the development of educational tourism. Tasks: to achieve this goal, the article has posed and solved the following main tasks: update the definition of the concept of "educational tourism" taking into account the existing features of its development; propose the main stages of ensuring the activation of the labor market taking into account educational tourism and determine the main directions of its activation. Methods. Theoretical and practical analysis of the work of specialists in the field of educational tourism and the functioning of the labor market has proved the need to use such research methods: monographic, analysis and synthesis, structural-logical method, systematic approach, theoretical generalization. Results. It is proposed to define the concept of "educational tourism" taking into account various forms of economic activity, length of stay for education, the ability to carry out paid activities, which will increase the validity of employers' proposals for determining the characteristics of jobs in the labor market. Taking into account the refined definition, the main stages and measures of activating the labor market are proposed, which are: activating the economic activity of business entities as a source of foreign exchange earnings from the provision of educational services to foreigners; the growth of the results of inter-industry relations of enterprises that provide additional services; the growth of the results of inter-industry relations of enterprises that provide additional services; the formation of an additional sales market for suppliers of consumer services, expanding the assortment and increasing requirements for the quality of goods and services, which stimulates the creation of new jobs; improving the quality of the workforce through the introduction of the latest training technologies, the flow of funds to expand the infrastructure of the education sector. The main directions of changes in existing negative trends in the economic activity of the labor market are identified: support for regional producers, providing fisheries with the necessary qualifications in accordance with market requirements, the uniform development of regions and the creation of the required educational infrastructure that can provide the labor market with specialists of the required quality and competencies. Conclusions. In the definition of the concept of educational tourism, it is advisable to take into account the purpose of the stay, increase the period of visa support and enable educational tourists to engage in economic activities for personal income. In the process of implementing the main stages and measures to activate the labor market, it is advisable to take into account the main market animated effects that arise in the process of obtaining education. As the main directions of intensifying the labor market, economic support should be provided to entrepreneurs, improve the skills of the workforce by improving the quality of education in higher education institutions on the basis of traditional and exclusive training programs. ; Объектом исследования является образовательный туризм как сложное социально-экономическое явление. Предметом исследования являются научно-практические основы, состоящие из теоретических положений функционирования образовательного туризма и методического обеспчения влияния образовательного туризма на активизацию рынка труда с учетом его современного положения и законодательного обеспечения. Цель – усовершенствование понятийно-категориального аппарата образовательного туризма и разработка научно-практических предложений для активизации рынка труда с учетом сущесьвующих тенденций розвития образовательного туризма. Задачи: для достижения поставленной цели в статье поставлено и решено такие основные задачи: актуализировать определение понятия "образовательный туризм" с учетом существующих особенностей его развития; предложить основные этапы обеспечения активизации рынка труда с учетом образовательноготуризма и определить главные направления его активизации. Методы. Теоретико-практический анализ работ специалистов в области образовательного туризма и функционирования рынка труда доказал необходимость использования таких методов исследования: монографического, анализа и синтеза, структурно-логического метода, системного подхода, теоретического обобщения. Полученные результаты. Предложено определять понятие "образовательный туризм" с учетом различных форм экономической активносты, срока пребываниядля получения образования, возможности осуществлять оплачиваемую деятельность, что повысит обосованность предложений работодателей для определения особенностей рабочих мест на рынке труда. С учетом уточннного определения предложены основные этапы и мероприятия активизации рынка труда, которые заключаются в: активизации экономической дейтельности субъектов хозяйствованиякак источника валютных поступлений от предоставления образовательных услуг иностранцам; росте результатов межотраслевых связей предприятий, которые оказывают дополнительные услуги; формировании дополнитнльного рынка сбыта для поставщиков продукции бытового обслуживания населения, расширении ассортимената и увеличении требований к качеству товаров и услуг, что стимулирует создание новых рабочих мест; повышении качества рабочей силы за счет внедрения ноаейших технологий обучения, поступлении средств на расширение инфраструктуры сферы образования. Выявлены главные направления изменения существующих негативных тенденций в экономической активности рынка труда: поддержка региональных производителей, обеспечение рыбочей силой необходимой квалификации в соответствии с требованиями рынка, равномерное развитие региоов и создание требуемой инфраструктуры образования, способной обеспечить рынок труда специалистами требуемого качества и компетентностей. Выводы. В определении понятия образовательного туризма целесообразно учитывать цель пребывания, увеличить срок визовой поддержки и дать возможность образовательным туристам заниматься экономической деятельностью для получения личного дохода. В процесе реализации основных этапов и мероприятий по активизации рынка труда целесообразно учитывать основные рыночный мультипликационные эффекты, которые возникают в процессе получения образования. В качестве главных направлений активизации рынка труда следует осуществлять экономическую поддержку предпринимателей, повышать квалификацию рабочей силы на основе повышения качества образования в высших учебных заведениях на основе традиционных и эксклюзивных программ обучения. ; Об'єктом дослідження є освітній туризм як складне соціально-економічне явище. Предметом дослідження є науково-практичні засади, які складаються з теоретичних положень функціонування освітнього туризму та методичного забезпечення впливу освітнього туризму на активізацію ринку праці з урахуванням його сучасного стану та законодаввчого забезпечення. Мета – удосконалення понятійно-категоріального апарату освітнього туризму та розроблення науково-практичних рекомендації з активізації ринку праці з урахуванням існуючих тенденцій розвитку освітнього туризму. Завдання: Для досягнення поставленої мети у статті сформовано та вирішено такі основні завдання: актуалізувати визначення поняття "освітній туризм" з урахуванням існуючих особливостей його розвитку; запропонувати основні етапи забезпечення активізації ринку праці з урахуванням освітнього туризму та визначити головні напрями його активізації. Методи. Теоретико-практичний аналіз робіт фахівців з освітнього туризму та функціонування ринку праці дозволив довести необхідність використанн таких методів дослідження: монографічного, аналізу та синтезу, структурно-логічного методу, системного підходу, теоретичного узагальнення. Отримано такі результати: Запропоновано визначити поняття "освітній туризм" з урахуванням різних форм економічної активності, терміну перебування для отримання освіти, можливості здійснення оплачуваної діяльності, що підвищить обґрунтованість пропозицій роботодавців для визначення особливостей робочих місць на рину праці. З урахуванням уточненого визначення запропоновано основні етапи і заходи активізації ринку праці, що полягають в: активізації економічної діяльності суб'єктів господарювання як джерела валютних надходжень від надання освітніх послуг іноземцям; зростанні результату міжгалузевих зв'язків підприємств, що виробляють супутні та додаткові послуги; формуванні додаткового ринку збуту для постачальників продукції та побутового обслуговування населення, розширенні асортименту та підвищенні вимог щодо якості товарів і послуг, що стимулює створення нових робочих місць; підвищенні якості робочої сили за рахунок упровадження новітніх технологій навчання, надходженні коштів у інфраструктуру галузі освіти. Виявлено основні напрями коригування існуючих негативних тенденцій щодо економічної активності на ринку праці: підтримка місцевих виробників, забезпечення необхідної кваліфікації робочої сили у відповідності до вимог ринку, рівномірний розвиток регіонів та створення належної інфраструктури освіти, яка здатна забезпечувати ринок праці фахівцями відповідної якості та компетентностей. Висновки. У визначення поняття освітнього туризму доцільно враховувати мету перебування, збільшувати термін візової підтримки та надати можливість освітнім туристам займатися економічною діяльністю для отримання особистого доходу. В процесі реалізації основних етапів і заходів з активізації ринку праці доцільно враховувати основні ринкові мультиплікаційні ефекти, які створюються в процесі отримання освіти. В якості головних напрямів активізації ринку праці слід використовувати економічну підтримку підприємців, підвищувати кваліфікацію робочої сили завдяки підвищенню якості набуття освіти у закладах вищої освіти на основі традиційних та ексклюзивних програм навчання.

The role and place of projects in various arears of social and industrial activity, the life cycle of which is measured by several days or hours, have been analyzed. An example of such specific projects are the solution of tasks in the field of national security and defense (combat operations in the armed conflicts, full-fledged military operations), liquidation of emergencies consequences (large-scale forest fires, floods, tsunamis, man-made disasters), as well as in other industries (in agricultural and construction industries, at transport). Such specific projects have all their characteristic attributes: time and resources limited unique one-off process. The role and importance of specific projects, the implementation duration of which is measured by several days or hours in general classification, have been identified. It is proposed to classified specific projects according to their life cycle into four groups: long-term, lasting from one to several years, short-term, lasting from one month to one year, dynamic, lasting from several days to one month, and hyper dynamic, lasting from several hours to one-three days. The features of hyper dynamic projects managing have been analyzed and its main principles have been formulated: task definition and unambiguous understanding of the task (industrial, operational-tactical, combat), its full awareness by all executors at all project phases; efficiency and perfection of all preparatory work (all-round project providing with all necessary means and resources) and the active phase of hyper dynamic project (fire damage of the enemy, firefighting, accident or disaster consequences liquidation, harvesting on tight agro-technical terms, goods transportation, engineer networks repairing, etc.); high level of proficiency and highest level of willful responsibility for the fulfillment of their regular duties during the work (operational-tactical, combat, industrial) of hyper dynamic project performers at all levels of the superstructure; professional training and moral support of hyper dynamic project performers purposefulness and discipline in the process of its realization, despite the active influence of risks, the main ones being the probable threats to health and life; control system clarity and continuity in the process of hyper dynamic project implementation, which is ensured, first of all, by maintaining the stable operation of communication systems, their duplication or multiplicity; identification of potential risks, reaction and tracking in the course of hyper dynamic project executing, especially in the case of highly probable threats to the performers health and life; continuous monitoring of the execution of all stages of hyper dynamic project, instant decision making and prompt adjustments corrective (orders and commands submission to the subordinates in the hierarchical construction by communication means). The next stage of our research, we consider, is substantiation of the projects duration classification and doing the intensity analysis of the consumption of allocated (planned) resources for their implementation. ; Проанализирована роль и место проектов в различных отраслях общественной и производственной деятельности, жизненный цикл которых измеряется несколькими сутками или часами. Примером таких специфических проектов является решение задач в области национальной безопасности и обороны государства (боевые действия в вооруженных конфликтах, полноценные военные операции), ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций (масштабные лесные пожары, паводки, цунами, техногенные катастрофы), а также в других областях деятельности (в аграрной отрасли, строительной индустрии, на транспорте). Такие специфические проекты имеют все характерные для них атрибуты: ограниченный во времени и ресурсах, неповторимый (уникальный) и одноразовый процесс. Идентифицированы роль и значение специфических проектов, продолжительность внедрения которых измеряется несколькими сутками или часами, в общей классификации. Предложено классифицировать специфические проекты по их жизненным циклам на четыре группы: долгосрочные, продолжительностью от одного до нескольких лет, краткосрочные, продолжительностью от одного месяца до одного года, динамические, продолжительностью от нескольких суток до одного месяца, и гипердинамические, продолжительностью от нескольких часов до одной-трех суток. Проанализированы особенности управления гипердинамическими проектами и сформулированы основные его принципы: четкость постановки и однозначность понимания задачи (производственной, оперативно-тактической, боевой), полное осознание ее всеми исполнителями на всех фазах проекта; оперативность и совершенство исполнения всех подготовительных работ (всестороннее обеспечение проекта всеми необходимыми средствами и ресурсами) и активной фазы гипердинамического проекта (огневое поражение противника в бою, тушения пожара, ликвидация аварии или последствий катастрофы, сбор урожая в сжатые агротехнические сроки, перевозка грузов, ремонт инженерных сетей и т.п.); высокий уровень профессионализма и наивысший волевой уровень ответственности за выполнение своих штатных обязанностей во время работы (оперативно-тактической, боевой, производственной) у исполнителей гипердинамического проекта на всех уровнях надстройки; профессиональная подготовленность, моральная поддержка целеустремленности и дисциплинированности всех исполнителей гипердинамического проекта в процессе его реализации, несмотря на активное воздействие рисков, главный среди которых – вероятная угроза здоровью и самой жизни членов команды; четкость и непрерывность работы системы управления в процессе реализации гипердинамического проекта, которая обеспечивается, в первую очередь, поддержанием безотказной работы систем коммуникации (связи) их дублированием или многократностью; идентификация всех возможных рисков, реакция на них и ее отслеживание в процессе выполнения гипердинамического проекта, особенно при высоковероятной угрозе здоровью и жизни исполнителей; непрерывный контроль выполнения всех этапов гипердинамического проекта, мгновенное принятие решений и оперативное внесение соответствующих корректур (подача распоряжений и команд подчиненным в организационно-штатной структуре управления персоналом с помощью средств коммуникации). Следующим этапом наших исследований считаем обоснование классификации проектов по их продолжительности и анализ интенсивности потребления выделенных (запланированных) ресурсов для их реализации. ; Проаналізовано роль і місце проєктів у різних галузях суспільної і виробничої діяльності, життєвий цикл яких вимірюється декількома добами або годинами. Прикладом таких специфічних проєктів є вирішення завдань у царині національної безпеки й оборони держави (бойові дії у збройних конфліктах, повноцінні військові операції), ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (масштабні лісові пожежі, паводки, цунамі, техногенні катастрофи), а також в інших галузях суспільної діяльності (в аграрній галузі, у будівельній індустрії, на транспорті). Такі специфічні проєкти мають усі характерні їм атрибути: обмежений у часі та ресурсах, неповторний (унікальний) та одноразовий процес. Ідентифіковано роль і значення специфічних проєктів, тривалість впровадження яких вимірюється декількома добами або годинами у загальній класифікації. Запропоновано специфічні проєкти класифікувати за їх життєвим циклом на чотири групи: довготривалі, тривалістю від одного до декількох років, короткотривалі, тривалістю від одного місяця до одного року, динамічні, тривалістю від декількох діб до одного місяця, та гіпердинамічні, тривалістю від декількох годин до однієї-трьох діб. Проаналізовано особливості управління гіпердинамічними проєктами та сформульовано основні його принципи: чіткість поставлення та однозначність розуміння задачі (бойової, оперативно-тактичної, виробничої), цілковите усвідомлення її усіма виконавцями на усіх фазах проєкту; оперативність і досконалість виконання всіх підготовчих робіт (всебічне забезпечення проєкту всіма необхідними засобами і ресурсами), та активної фази гіпердинамічного проєкту (вогневе ураження противника у бою, гасіння пожежі, ліквідація аварії або наслідків катастрофи, збирання урожаю у стислі агротехнічні строки, перевезення вантажів, ремонт інженерної мережі тощо); високий рівень фаховості та найвищий вольовий рівень відповідальності за виконання своїх штатних обов'язків під час роботи (бойової, оперативно-тактичної, виробничої) у виконавців гіпердинамічного проєкту на усіх рівнях надбудови; професійна підготовленість та моральна підтримка цілеспрямованості та дисциплінованості всіх виконавців гіпердинамічного проєкту в процесі його реалізації, незважаючи на активний вплив ризиків, серед яких головний – ймовірні загрози здоров'ю та самому життю; чіткість і неперервність роботи системи управління у процесі реалізації гіпердинамічного проєкту, що забезпечується, в першу чергу, підтриманням безвідмовної роботи систем комунікації (зв'язку) їх дублюванням або багатократністю; ідентифікація всіх можливих ризиків, реакція на них та її відслідковування у процесі виконання гіпердинамічного проєкту, особливо при високоймовірних загрозах для здоров'я і життя виконавців; неперервний контроль виконання усіх етапів гіпердинамічного проєкту, оперативне прийняття рішень і невідкладне внесення всіх відповідних коректур (подача розпоряджень і команд підлеглим в організаційно-штатній структурі управління персоналом за допомогою засобів комунікації). Наступним етапом наших досліджень вважаємо обґрунтування класифікації за тривалістю проєктів та аналіз інтенсивності споживання виділених (запланованих) ресурсів для їх реалізації.

The role and place of projects in various arears of social and industrial activity, the life cycle of which is measured by several days or hours, have been analyzed. An example of such specific projects are the solution of tasks in the field of national security and defense (combat operations in the armed conflicts, full-fledged military operations), liquidation of emergencies consequences (large-scale forest fires, floods, tsunamis, man-made disasters), as well as in other industries (in agricultural and construction industries, at transport). Such specific projects have all their characteristic attributes: time and resources limited unique one-off process. The role and importance of specific projects, the implementation duration of which is measured by several days or hours in general classification, have been identified. It is proposed to classified specific projects according to their life cycle into four groups: long-term, lasting from one to several years, short-term, lasting from one month to one year, dynamic, lasting from several days to one month, and hyper dynamic, lasting from several hours to one-three days. The features of hyper dynamic projects managing have been analyzed and its main principles have been formulated: task definition and unambiguous understanding of the task (industrial, operational-tactical, combat), its full awareness by all executors at all project phases; efficiency and perfection of all preparatory work (all-round project providing with all necessary means and resources) and the active phase of hyper dynamic project (fire damage of the enemy, firefighting, accident or disaster consequences liquidation, harvesting on tight agro-technical terms, goods transportation, engineer networks repairing, etc.); high level of proficiency and highest level of willful responsibility for the fulfillment of their regular duties during the work (operational-tactical, combat, industrial) of hyper dynamic project performers at all levels of the superstructure; professional training and moral support of hyper dynamic project performers purposefulness and discipline in the process of its realization, despite the active influence of risks, the main ones being the probable threats to health and life; control system clarity and continuity in the process of hyper dynamic project implementation, which is ensured, first of all, by maintaining the stable operation of communication systems, their duplication or multiplicity; identification of potential risks, reaction and tracking in the course of hyper dynamic project executing, especially in the case of highly probable threats to the performers health and life; continuous monitoring of the execution of all stages of hyper dynamic project, instant decision making and prompt adjustments corrective (orders and commands submission to the subordinates in the hierarchical construction by communication means). The next stage of our research, we consider, is substantiation of the projects duration classification and doing the intensity analysis of the consumption of allocated (planned) resources for their implementation. ; Проанализирована роль и место проектов в различных отраслях общественной и производственной деятельности, жизненный цикл которых измеряется несколькими сутками или часами. Примером таких специфических проектов является решение задач в области национальной безопасности и обороны государства (боевые действия в вооруженных конфликтах, полноценные военные операции), ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций (масштабные лесные пожары, паводки, цунами, техногенные катастрофы), а также в других областях деятельности (в аграрной отрасли, строительной индустрии, на транспорте). Такие специфические проекты имеют все характерные для них атрибуты: ограниченный во времени и ресурсах, неповторимый (уникальный) и одноразовый процесс. Идентифицированы роль и значение специфических проектов, продолжительность внедрения которых измеряется несколькими сутками или часами, в общей классификации. Предложено классифицировать специфические проекты по их жизненным циклам на четыре группы: долгосрочные, продолжительностью от одного до нескольких лет, краткосрочные, продолжительностью от одного месяца до одного года, динамические, продолжительностью от нескольких суток до одного месяца, и гипердинамические, продолжительностью от нескольких часов до одной-трех суток. Проанализированы особенности управления гипердинамическими проектами и сформулированы основные его принципы: четкость постановки и однозначность понимания задачи (производственной, оперативно-тактической, боевой), полное осознание ее всеми исполнителями на всех фазах проекта; оперативность и совершенство исполнения всех подготовительных работ (всестороннее обеспечение проекта всеми необходимыми средствами и ресурсами) и активной фазы гипердинамического проекта (огневое поражение противника в бою, тушения пожара, ликвидация аварии или последствий катастрофы, сбор урожая в сжатые агротехнические сроки, перевозка грузов, ремонт инженерных сетей и т.п.); высокий уровень профессионализма и наивысший волевой уровень ответственности за выполнение своих штатных обязанностей во время работы (оперативно-тактической, боевой, производственной) у исполнителей гипердинамического проекта на всех уровнях надстройки; профессиональная подготовленность, моральная поддержка целеустремленности и дисциплинированности всех исполнителей гипердинамического проекта в процессе его реализации, несмотря на активное воздействие рисков, главный среди которых – вероятная угроза здоровью и самой жизни членов команды; четкость и непрерывность работы системы управления в процессе реализации гипердинамического проекта, которая обеспечивается, в первую очередь, поддержанием безотказной работы систем коммуникации (связи) их дублированием или многократностью; идентификация всех возможных рисков, реакция на них и ее отслеживание в процессе выполнения гипердинамического проекта, особенно при высоковероятной угрозе здоровью и жизни исполнителей; непрерывный контроль выполнения всех этапов гипердинамического проекта, мгновенное принятие решений и оперативное внесение соответствующих корректур (подача распоряжений и команд подчиненным в организационно-штатной структуре управления персоналом с помощью средств коммуникации). Следующим этапом наших исследований считаем обоснование классификации проектов по их продолжительности и анализ интенсивности потребления выделенных (запланированных) ресурсов для их реализации. ; Проаналізовано роль і місце проєктів у різних галузях суспільної і виробничої діяльності, життєвий цикл яких вимірюється декількома добами або годинами. Прикладом таких специфічних проєктів є вирішення завдань у царині національної безпеки й оборони держави (бойові дії у збройних конфліктах, повноцінні військові операції), ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (масштабні лісові пожежі, паводки, цунамі, техногенні катастрофи), а також в інших галузях суспільної діяльності (в аграрній галузі, у будівельній індустрії, на транспорті). Такі специфічні проєкти мають усі характерні їм атрибути: обмежений у часі та ресурсах, неповторний (унікальний) та одноразовий процес. Ідентифіковано роль і значення специфічних проєктів, тривалість впровадження яких вимірюється декількома добами або годинами у загальній класифікації. Запропоновано специфічні проєкти класифікувати за їх життєвим циклом на чотири групи: довготривалі, тривалістю від одного до декількох років, короткотривалі, тривалістю від одного місяця до одного року, динамічні, тривалістю від декількох діб до одного місяця, та гіпердинамічні, тривалістю від декількох годин до однієї-трьох діб. Проаналізовано особливості управління гіпердинамічними проєктами та сформульовано основні його принципи: чіткість поставлення та однозначність розуміння задачі (бойової, оперативно-тактичної, виробничої), цілковите усвідомлення її усіма виконавцями на усіх фазах проєкту; оперативність і досконалість виконання всіх підготовчих робіт (всебічне забезпечення проєкту всіма необхідними засобами і ресурсами), та активної фази гіпердинамічного проєкту (вогневе ураження противника у бою, гасіння пожежі, ліквідація аварії або наслідків катастрофи, збирання урожаю у стислі агротехнічні строки, перевезення вантажів, ремонт інженерної мережі тощо); високий рівень фаховості та найвищий вольовий рівень відповідальності за виконання своїх штатних обов'язків під час роботи (бойової, оперативно-тактичної, виробничої) у виконавців гіпердинамічного проєкту на усіх рівнях надбудови; професійна підготовленість та моральна підтримка цілеспрямованості та дисциплінованості всіх виконавців гіпердинамічного проєкту в процесі його реалізації, незважаючи на активний вплив ризиків, серед яких головний – ймовірні загрози здоров'ю та самому життю; чіткість і неперервність роботи системи управління у процесі реалізації гіпердинамічного проєкту, що забезпечується, в першу чергу, підтриманням безвідмовної роботи систем комунікації (зв'язку) їх дублюванням або багатократністю; ідентифікація всіх можливих ризиків, реакція на них та її відслідковування у процесі виконання гіпердинамічного проєкту, особливо при високоймовірних загрозах для здоров'я і життя виконавців; неперервний контроль виконання усіх етапів гіпердинамічного проєкту, оперативне прийняття рішень і невідкладне внесення всіх відповідних коректур (подача розпоряджень і команд підлеглим в організаційно-штатній структурі управління персоналом за допомогою засобів комунікації). Наступним етапом наших досліджень вважаємо обґрунтування класифікації за тривалістю проєктів та аналіз інтенсивності споживання виділених (запланованих) ресурсів для їх реалізації.

Economic policy is a complex of measures implemented at the state level and provided for the solution of strategic and tactical tasks of the development of the economic system in accordance with the interests of society and the individual. Like every sphere of human activity, it is subject to regulation. The most powerful regulator of economic policy is the state. The market relations, which are quite contradictory, are analyzed. On the one hand, the state, having the post-Soviet character of governance, is rather rigid in interfering in the regulation of the economic sphere, while not having a general philosophical strategy for regulating economic policy. From the other side, the majority of the subjects of economic activity "cooperate" with the state within the framework of shadowed and corruption spheres. It means that the state regulation is absolutely ineffective one. Attention is drawn to the need for a comprehensive study of the current experience of developed democratic-legal states with respect to philosophical substantiation and management practices in the regulation of economic policy using specific levers of the implementation of a state defect. The state should create such rules of the game (legislative acts of background), which would create the most balanced situation. On the one hand, the state may restrain market competition in favor of social-social priorities, and on the other hand, to support such competition through the effective implementation of antitrust laws. Finding the optimal balance within this balance is, from our point of view, a key element of the philosophy of the process of regulating economic policy in the system of market relations. Detailing the principles of state regulation of economic policy leads us to building an effective system for the definition, implementation and phased verification of the state's participation in the management of the national structure of market relations. Such management and regulation should be guided by the philosophy of social welfare and the comprehensive development of the competitive economy which is aimed at the unique realization of highly technological innovational projects.These principles, in terms of the author, should become the philosophical basis of the long-term strategy of state regulation of economic policy.Key notions: person, economics, politics, culture, state economic policy, regulation. ; Економічна політика є комплексом заходів, що реалізуються на державному рівні й забезпечують вирішення стратегічних і тактичних завдань розвитку економічної системи відповідно до інтересів суспільства і особистості. Як і кожна сфера людської діяльності, вона підлягає регуляції. Найбільш потужним регулятором економічної політики є держава. Аналізуються ринкові відносини, що мають доволі суперечливий характер. З одного боку, держава, маючи пострадянський характер управління, доволі жорстко втручається в регулювання економічної сфери, при цьому не маючи загальнофілософської стратегії регулювання економічної політики. З іншого – більшість суб'єктів економічної діяльності «співпрацюють» з державою в рамках тіньових та корупційних сфер, а значить, державне регулювання є абсолютно неефективним. Звертається увага на необхідність всебічного вивчення сучасного досвіду розвинених демократично-правових держав щодо філософських обґрунтувань і управлінських практик регулювання економічної політики з використанням конкретних важелів реалізації державної вади. Держава має створювати такі правила гри (нормативно-законодавче підґрунтя), які б створювали максимально збалансовану ситуацію. З одного боку, держава може стримувати ринкову конкуренцію на користь загальносоціальних пріоритетів, а з іншого – підтримувати таку конкуренцію завдяки ефективній реалізації антимонопольного законодавства. Пошук оптимального співвідношення в рамках такого балансу і є, з нашої точки зору, ключовим елементом філософії процесу регулювання економічної політики в системі ринкових відносин. Деталізація принципів державного регулювання економічної політики приводить нас до побудови ефективної системи визначення, реалізації та поетапної верифікації участі держави в управлінні національною структурою ринкових відносин. Таке управління і регулювання має орієнтуватися на філософію соціального блага та всебічного розвитку конкурентної економіки, орієнтованої на всебічну реалізацію високотехнологічних інноваційних проектів.Ці принципи, з точки зору автора, мають стати філософською основою довготривалої стратегії державного регулювання економічної політики.Ключові поняття: людина, економіка, політика, культура, державна економічна політика, регулювання.Экономическая политика представляет собой комплекс мероприятий, реализуемых на государственном уровне и обеспечивают решение стратегических и тактических задач развития экономической системы в соответствии с интересами общества и личности. Как и любая сфера человеческой деятельности, она подлежит регуляции. Наиболее мощным регулятором экономической политики является государство. Анализируются рыночные отношения, имеющие довольно противоречивый характер. С одной стороны, государство, имея постсоветский характер управления, довольно жестко вмешивается в регулирование экономической сферы, при этом не имея общефилософский стратегии регулирования экономической политики. С другой - большинство субъектов экономической деятельности «сотрудничают» с государством в рамках теневых и коррупционных сфер, а значит, государственное регулирование является абсолютно неэффективным. Обращается внимание на необходимость всестороннего изучения современного опыта развитых демократически-правовых государств по философских обоснований и управленческих практик регулирования экономической политики с использованием конкретных рычагов реализации государственной недостатки. Государство должно создавать такие правила игры (нормативно-законодательная база), которые создавали максимально сбалансированную ситуацию. С одной стороны, государство может сдерживать рыночную конкуренцию в пользу общесоциальных приоритетов, а с другой - поддерживать такую конкуренцию благодаря эффективной реализации антимонопольного законодательства. Поиск оптимального соотношения в рамках такого баланса и является, с нашей точки зрения, ключевым элементом философии процесса регулирования экономической политики в системе рыночных отношений. Детализация принципов государственного регулирования экономической политики приводит нас к построению эффективной системы определения, реализации и поэтапной верификации участия государства в управлении национальной структурой рыночных отношений. Такое управление и регулирование должно ориентироваться на философию социального блага и всестороннего развития конкурентной экономики, ориентированной на всестороннюю реализацию высокотехнологичных инновационных проектов.Эти принципы, с точки зрения автора, должны стать философской основой долгосрочной стратегии государственного регулирования экономической политики.Ключевые понятия: человек, экономика, политика, культура, государственная экономическая политика, регулирование. Economic policy is a complex of measures implemented at the state level and provided for the solution of strategic and tactical tasks of the development of the economic system in accordance with the interests of society and the individual. Like every sphere of human activity, it is subject to regulation. The most powerful regulator of economic policy is the state. The market relations, which are quite contradictory, are analyzed. On the one hand, the state, having the post-Soviet character of governance, is rather rigid in interfering in the regulation of the economic sphere, while not having a general philosophical strategy for regulating economic policy. From the other side, the majority of the subjects of economic activity "cooperate" with the state within the framework of shadowed and corruption spheres. It means that the state regulation is absolutely ineffective one. Attention is drawn to the need for a comprehensive study of the current experience of developed democratic-legal states with respect to philosophical substantiation and management practices in the regulation of economic policy using specific levers of the implementation of a state defect. The state should create such rules of the game (legislative acts of background), which would create the most balanced situation. On the one hand, the state may restrain market competition in favor of social-social priorities, and on the other hand, to support such competition through the effective implementation of antitrust laws. Finding the optimal balance within this balance is, from our point of view, a key element of the philosophy of the process of regulating economic policy in the system of market relations. Detailing the principles of state regulation of economic policy leads us to building an effective system for the definition, implementation and phased verification of the state's participation in the management of the national structure of market relations. Such management and regulation should be guided by the philosophy of social welfare and the comprehensive development of the competitive economy which is aimed at the unique realization of highly technological innovational projects.These principles, in terms of the author, should become the philosophical basis of the long-term strategy of state regulation of economic policy.Key notions: person, economics, politics, culture, state economic policy, regulation.

АНОТАЦІЯСпис О. А. Пізній протестантизм в Україні в процесі пострадянських внутрішньо-інституційних суспільних трансформаційСтаття присвячена дослідженню характеру, напрямів та динаміки інституалізаційних змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізнопротестантських спільнот в Україні в перші півтора десятиліття функціонування в умовах релігійної свободи визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація.Виявлено і досліджено зміни в процесі внутрішньоінституційних трансформацій, а також з'ясовано специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.Протестантизм в пострадянській Україні продемонстрував не просто живучість, а "влився" в українську релігійність, що вже на початку 90-их років минулого століття промовисто засвідчила поява на релігійній карті Україні значної кількості церков протестантського напряму та їх бажання взяти участь у реєстрації. Перші півтора десятиліття релігійної свободи докорінно змінило обличчя українського протестантизму, трансформаційні зміни в якому з одного боку, дозволили вивести український протестантизм на магістралі тіснішої взаємодії зі світовою протестантською спільнотою, а з іншого – спричинили перегляд тих принципів, на яких стояла протестантська церква в період атеїстичної доби.Встановлено, що найважливішими принципами, за допомогою яких українському протестантизму вдалося "вижити" в атеїстичний період, були такі: тенденція до самоізольованості, концепція домашньої церкви, суворе дотримання принципу "Sola Scriptura", конфесійна винятковість, підтримка зв'язків із західною спільнотою, психологічний чинник. Тенденція до самоізольованості змушена була поступитися процесу "розгерметизації", за яким по суті сектантські утворення набули церковного статусу. До того ж із причини активного поповнення церков людьми "зі світу" концепція "домашньої церкви" втрачала свою актуальність; а необхідність багатьох, і насамперед фінансово-матеріальних та кадрових потреб детермінувала більш тісні зв'язки зі світовим протестантизмом; що також переживав активний вплив глобалізаційних процесів сучасності і відповідно зазнав неминучих змін. З'ясовано, що на шляху інституалізаційного становлення, в період переходу від підконтрольної, "підпільної" і напівпідпільної діяльності до відкритої в умовах демократичного розвитку, українські протестанти зіткнулися з цілою низкою проблем, які можна поділити на три групи. До першої належать ті проблеми, які стали типовими для всіх протестантських конфесій. До другої групи – протиріччя, які властиві лише певним деномінаціям – традиційним протестантам або неопротестантам. Третю групу становлять міжконфесійні протиріччя, які виникли між традиційними і – умовно – новими протестантами.Проблеми, з якими зіткнулася протестантська спільнота на шляху подолання свідомості "гетто", а також у зв'язку з гострим "дефіцитом" кадрів; несформованістю інституту лідерства, необхідністю самозбереження традицій, фінансовою залежністю від зарубіжних центрів та неконкурентноспроможністю світським ЗМІ через півтора десятиліття релігійної свободи поволі почали знаходити позитивне вирішення. Проте Церква стала перед новою, і як з'ясувалося найсерйознішою загрозою, секуляризаційною хвилею, захист від якої стало нагальним завданням як традиційних, так і нових протестантських громад.Ключові слова: пізній протестантизм, традиційні протестанти, неопротестанти, релігійна свобода, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.АННОТАЦИЯСпис О. А. Поздний протестантизм в Украине в процессе постсоветских внутриинституционных общественных трансформацийСтатья посвящена исследованию характера, направлений и динамики институциональных изменений позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества 90-ты гг. ХХ – начало XXI вв. Сделан вывод, что содержание эволюции позднепротестантских сообществ в Украине в первые полтора десятилетия функционирования в условиях религиозной свободы определяет их последовательная институализация и десектанизация.Обнаружено и исследовано изменения в процессе внутриинституциональных трансформаций, а также выяснена специфика адаптивной способности позднего протестантизма к новым социальным, политических и культурным реалиям украинского социума.Протестантизм в постсоветской Украине продемонстрировал не просто живучесть, а "влился" в украинскую религиозность, что уже в начале девяностых годов прошлого века красноречиво показало появление на религиозной карте Украины значительное количество церквей протестантского направления и их желание принять участие в регистрации. Первые полтора десятилетия религиозной свободы в корне изменило лицо украинского протестантизма, трансформационные изменения в котором, с одной стороны, позволили вывести украинский протестантизм на магистрали более тесного взаимодействия с мировой протестантской общиной, а с другой – вызвали пересмотр тех принципов, на которых стояла протестантская церковь в период атеистической эпохи.Установлено, что важнейшими принципами, с помощью которых украинскому протестантизму удалось "выжить" в атеистический период, были следующие: тенденция к самоизоляции, концепция домашней церкви, строгое соблюдение принципа "Sola Scriptura", конфессиональная исключительность, поддержка связей с западным сообществом, психологический фактор.Тенденция к самоизоляции вынуждена была уступить процессу "разгерметизации", согласно которому, по сути, сектантские образования получили церковный статус. К тому же, по причине активного пополнения церквей людьми "из мира" концепция "домашней церкви" теряла свою актуальность; а необходимость многих, и прежде всего финансово-материальных и кадровых потребностей детерминировала более тесные связи с мировым протестантизмом; что также переживал активное воздействие глобализационных процессов современности и соответственно получил неизбежные изменение.Установлено, что на пути институализационных становлений, в период перехода от подконтрольной, "подпольной" и полуподпольной деятельности в открытых условиях демократического развития, украинские протестанты столкнулись с целым рядом проблем, которые можно разделить на три группы.К первой относятся те проблемы, которые стали типичными для всех протестантских конфессий. Ко второй группе - противоречия, присущие только определенным деноминациям - традиционным протестантам или неопротестантам. Третью группу составляют межконфессиональные противоречия, которые возникли между традиционными и - условно - новыми протестантами.Проблемы, с которыми столкнулась протестантская община на пути преодоления сознания "гетто", а также в связи с острым "дефицитом" кадров; несформированностью института лидерства, необходимостью самосохранения традиций, финансовой зависимости от зарубежных центров и неконкурентноспособность светским СМИ через полтора десятилетия религиозной свободы медленно начали находить положительное решение. Однако Церковь стала перед новой, и как выяснилось, серьезной угрозой, волны секуляризаци, защита от которой стало насущной задачей как традиционных, так и новых протестантских общин.Установлено, что наряду с задачей обращения людей в церковь "из мира" перед украинским протестантизмом, как и перед всем христианством III тысячелетия, открывается новая работа - "внутренняя миссия", которая заключается в том, что центром благовестия становится не только «мир», который не знает Христа, но и так называемое "номинальное" христианство.Эпоха постмодернизма и религиозной свободы в стране заставляет украинских протестантов расставить правильные акценты в определении "первичное-вторичное», без чего протестантская церковь, что всегда руководствовалась принципами "Sola Fide" и "Sola Scriptura", может в обозримой перспективе потерять статус "соли земли".Ключевые слова: поздний протестантизм, традиционные протестанты, неопротестанты, религиозная свобода, эволюция позднепротестантских общин, институционные трансформации, религиозно-общественные перемены, десектанизация.SUMMARYO.A. Spys. Sociopolitical and sociocultural challenges of Ukrainian independence period within institutional formation of Late Protestant Communities of Ukraine This article investigates character, tendency and dynamic of institutional changes of Late Protestantism in the process of Ukrainian society transformation during the 1990s ХХ – early XXI.It is concluded that presence of evolution in Late Protestant Ukrainian communities in the first fifteen years of functioning in religious liberty environment determines their sequential institutionalization and de-sectanization. Changes in the process of internal institutional transformation were disclosed and investigated so as the specifics of adaptive capacity of Late Protestantism to the new social, political and cultural realities of the Ukrainian society.Ukrainian Protestantism in post-Soviet period has demonstrated its strong survivance and became integrated in the Ukrainian religiosity. As a result considerable number of Protestant churches has appeared on the religious map of Ukraine and participated in the official registration in the early nineties of the last century. The image of Ukrainian Protestantism was radically changed by first fifteen years of religious liberty. On the one hand its transformative changes leaded to more close synergy between Ukrainian and world's Protestant community, on the other hand, caused the revision of the Protestant church principles in atheistic period.The essential principles which helped Ukrainian Protestantism to "survive" in the atheistic period were: the tendency to self-isolation, the home church concept, the strict observance of the principle of "Sola Scriptura", denominational exceptionality, support of communicational connection with the Western community and psychological factor. The tendency to self-isolation was forced to give way to the process of "decompression", according to which, in fact, sectarian education received ecclesiastical status. Furthermore, concept of "house church" has lost its relevance due to active accession of the churches with the outside world people, while the financial and personnel needs determined closer connection with the world's Protestantism, which in its turn experienced an active influence of globalization processes of modernity and accordingly received the inevitable changes. It is specified that on the way of institutionalization formations during the transition period from controlled, "clandestine" and the semi-clandestine activity in conditions of opened democratic development Ukrainian protesters have faced a number of problems, which can be divided in three groups. First group includes problems that have become most typical for all Protestant denominations. Second group includes the contradictions only inherent in certain denominations – Orthodox Protestants or Neo-Protestants. Third group consists of interdominational conflicts between Orthodox and nominally new Protestants. Problems faced by Protestant community in overcoming the consciousness of "ghetto", as well as with the severe " shortage " of staff, regosolic Leadership Institute, liability for preservation of traditions, financial dependence on foreign centers, uncompetitiveness against secular media slowly arrived to a positive solution in one and a half decades of religious freedom. However, the Church faced new more serious threat of secularization, the maintenance of which has become an urgent task of both Orthodox and new Protestant communities. Along with the task of proselyting outside world people Ukrainian Protestantism, as well as the whole Christianity of the III millennium faces new task, "Internal Mission", which involves the fact that the center of the Annunciation is not only "the world" which does not know Christ, but also so called "nominal" Christianity.The era of postmodernism and religious freedom in the country makes the Ukrainian Protestants to highlight key points in the definition of "primary - secondary" otherwise the Protestant Church that has always been guided by the principles of "Sola Fide" and "Sola Scriptura", may lose its status of "salt of the earth" in prospect.Key words: Late Protestantism, Orthodox Protestants, Neo-Protestants, religious liberty, evolution of Late Protestant communities, institutional transformation, religious social changes, de-sectanization.

АНОТАЦІЯСпис О. А. Пізній протестантизм в Україні в процесі пострадянських внутрішньо-інституційних суспільних трансформаційСтаття присвячена дослідженню характеру, напрямів та динаміки інституалізаційних змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізнопротестантських спільнот в Україні в перші півтора десятиліття функціонування в умовах релігійної свободи визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація.Виявлено і досліджено зміни в процесі внутрішньоінституційних трансформацій, а також з'ясовано специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.Протестантизм в пострадянській Україні продемонстрував не просто живучість, а "влився" в українську релігійність, що вже на початку 90-их років минулого століття промовисто засвідчила поява на релігійній карті Україні значної кількості церков протестантського напряму та їх бажання взяти участь у реєстрації. Перші півтора десятиліття релігійної свободи докорінно змінило обличчя українського протестантизму, трансформаційні зміни в якому з одного боку, дозволили вивести український протестантизм на магістралі тіснішої взаємодії зі світовою протестантською спільнотою, а з іншого – спричинили перегляд тих принципів, на яких стояла протестантська церква в період атеїстичної доби.Встановлено, що найважливішими принципами, за допомогою яких українському протестантизму вдалося "вижити" в атеїстичний період, були такі: тенденція до самоізольованості, концепція домашньої церкви, суворе дотримання принципу "Sola Scriptura", конфесійна винятковість, підтримка зв'язків із західною спільнотою, психологічний чинник. Тенденція до самоізольованості змушена була поступитися процесу "розгерметизації", за яким по суті сектантські утворення набули церковного статусу. До того ж із причини активного поповнення церков людьми "зі світу" концепція "домашньої церкви" втрачала свою актуальність; а необхідність багатьох, і насамперед фінансово-матеріальних та кадрових потреб детермінувала більш тісні зв'язки зі світовим протестантизмом; що також переживав активний вплив глобалізаційних процесів сучасності і відповідно зазнав неминучих змін. З'ясовано, що на шляху інституалізаційного становлення, в період переходу від підконтрольної, "підпільної" і напівпідпільної діяльності до відкритої в умовах демократичного розвитку, українські протестанти зіткнулися з цілою низкою проблем, які можна поділити на три групи. До першої належать ті проблеми, які стали типовими для всіх протестантських конфесій. До другої групи – протиріччя, які властиві лише певним деномінаціям – традиційним протестантам або неопротестантам. Третю групу становлять міжконфесійні протиріччя, які виникли між традиційними і – умовно – новими протестантами.Проблеми, з якими зіткнулася протестантська спільнота на шляху подолання свідомості "гетто", а також у зв'язку з гострим "дефіцитом" кадрів; несформованістю інституту лідерства, необхідністю самозбереження традицій, фінансовою залежністю від зарубіжних центрів та неконкурентноспроможністю світським ЗМІ через півтора десятиліття релігійної свободи поволі почали знаходити позитивне вирішення. Проте Церква стала перед новою, і як з'ясувалося найсерйознішою загрозою, секуляризаційною хвилею, захист від якої стало нагальним завданням як традиційних, так і нових протестантських громад.Ключові слова: пізній протестантизм, традиційні протестанти, неопротестанти, релігійна свобода, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.АННОТАЦИЯСпис О. А. Поздний протестантизм в Украине в процессе постсоветских внутриинституционных общественных трансформацийСтатья посвящена исследованию характера, направлений и динамики институциональных изменений позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества 90-ты гг. ХХ – начало XXI вв. Сделан вывод, что содержание эволюции позднепротестантских сообществ в Украине в первые полтора десятилетия функционирования в условиях религиозной свободы определяет их последовательная институализация и десектанизация.Обнаружено и исследовано изменения в процессе внутриинституциональных трансформаций, а также выяснена специфика адаптивной способности позднего протестантизма к новым социальным, политических и культурным реалиям украинского социума.Протестантизм в постсоветской Украине продемонстрировал не просто живучесть, а "влился" в украинскую религиозность, что уже в начале девяностых годов прошлого века красноречиво показало появление на религиозной карте Украины значительное количество церквей протестантского направления и их желание принять участие в регистрации. Первые полтора десятилетия религиозной свободы в корне изменило лицо украинского протестантизма, трансформационные изменения в котором, с одной стороны, позволили вывести украинский протестантизм на магистрали более тесного взаимодействия с мировой протестантской общиной, а с другой – вызвали пересмотр тех принципов, на которых стояла протестантская церковь в период атеистической эпохи.Установлено, что важнейшими принципами, с помощью которых украинскому протестантизму удалось "выжить" в атеистический период, были следующие: тенденция к самоизоляции, концепция домашней церкви, строгое соблюдение принципа "Sola Scriptura", конфессиональная исключительность, поддержка связей с западным сообществом, психологический фактор.Тенденция к самоизоляции вынуждена была уступить процессу "разгерметизации", согласно которому, по сути, сектантские образования получили церковный статус. К тому же, по причине активного пополнения церквей людьми "из мира" концепция "домашней церкви" теряла свою актуальность; а необходимость многих, и прежде всего финансово-материальных и кадровых потребностей детерминировала более тесные связи с мировым протестантизмом; что также переживал активное воздействие глобализационных процессов современности и соответственно получил неизбежные изменение.Установлено, что на пути институализационных становлений, в период перехода от подконтрольной, "подпольной" и полуподпольной деятельности в открытых условиях демократического развития, украинские протестанты столкнулись с целым рядом проблем, которые можно разделить на три группы.К первой относятся те проблемы, которые стали типичными для всех протестантских конфессий. Ко второй группе - противоречия, присущие только определенным деноминациям - традиционным протестантам или неопротестантам. Третью группу составляют межконфессиональные противоречия, которые возникли между традиционными и - условно - новыми протестантами.Проблемы, с которыми столкнулась протестантская община на пути преодоления сознания "гетто", а также в связи с острым "дефицитом" кадров; несформированностью института лидерства, необходимостью самосохранения традиций, финансовой зависимости от зарубежных центров и неконкурентноспособность светским СМИ через полтора десятилетия религиозной свободы медленно начали находить положительное решение. Однако Церковь стала перед новой, и как выяснилось, серьезной угрозой, волны секуляризаци, защита от которой стало насущной задачей как традиционных, так и новых протестантских общин.Установлено, что наряду с задачей обращения людей в церковь "из мира" перед украинским протестантизмом, как и перед всем христианством III тысячелетия, открывается новая работа - "внутренняя миссия", которая заключается в том, что центром благовестия становится не только «мир», который не знает Христа, но и так называемое "номинальное" христианство.Эпоха постмодернизма и религиозной свободы в стране заставляет украинских протестантов расставить правильные акценты в определении "первичное-вторичное», без чего протестантская церковь, что всегда руководствовалась принципами "Sola Fide" и "Sola Scriptura", может в обозримой перспективе потерять статус "соли земли".Ключевые слова: поздний протестантизм, традиционные протестанты, неопротестанты, религиозная свобода, эволюция позднепротестантских общин, институционные трансформации, религиозно-общественные перемены, десектанизация.SUMMARYO.A. Spys. Sociopolitical and sociocultural challenges of Ukrainian independence period within institutional formation of Late Protestant Communities of Ukraine This article investigates character, tendency and dynamic of institutional changes of Late Protestantism in the process of Ukrainian society transformation during the 1990s ХХ – early XXI.It is concluded that presence of evolution in Late Protestant Ukrainian communities in the first fifteen years of functioning in religious liberty environment determines their sequential institutionalization and de-sectanization. Changes in the process of internal institutional transformation were disclosed and investigated so as the specifics of adaptive capacity of Late Protestantism to the new social, political and cultural realities of the Ukrainian society.Ukrainian Protestantism in post-Soviet period has demonstrated its strong survivance and became integrated in the Ukrainian religiosity. As a result considerable number of Protestant churches has appeared on the religious map of Ukraine and participated in the official registration in the early nineties of the last century. The image of Ukrainian Protestantism was radically changed by first fifteen years of religious liberty. On the one hand its transformative changes leaded to more close synergy between Ukrainian and world's Protestant community, on the other hand, caused the revision of the Protestant church principles in atheistic period.The essential principles which helped Ukrainian Protestantism to "survive" in the atheistic period were: the tendency to self-isolation, the home church concept, the strict observance of the principle of "Sola Scriptura", denominational exceptionality, support of communicational connection with the Western community and psychological factor. The tendency to self-isolation was forced to give way to the process of "decompression", according to which, in fact, sectarian education received ecclesiastical status. Furthermore, concept of "house church" has lost its relevance due to active accession of the churches with the outside world people, while the financial and personnel needs determined closer connection with the world's Protestantism, which in its turn experienced an active influence of globalization processes of modernity and accordingly received the inevitable changes. It is specified that on the way of institutionalization formations during the transition period from controlled, "clandestine" and the semi-clandestine activity in conditions of opened democratic development Ukrainian protesters have faced a number of problems, which can be divided in three groups. First group includes problems that have become most typical for all Protestant denominations. Second group includes the contradictions only inherent in certain denominations – Orthodox Protestants or Neo-Protestants. Third group consists of interdominational conflicts between Orthodox and nominally new Protestants. Problems faced by Protestant community in overcoming the consciousness of "ghetto", as well as with the severe " shortage " of staff, regosolic Leadership Institute, liability for preservation of traditions, financial dependence on foreign centers, uncompetitiveness against secular media slowly arrived to a positive solution in one and a half decades of religious freedom. However, the Church faced new more serious threat of secularization, the maintenance of which has become an urgent task of both Orthodox and new Protestant communities. Along with the task of proselyting outside world people Ukrainian Protestantism, as well as the whole Christianity of the III millennium faces new task, "Internal Mission", which involves the fact that the center of the Annunciation is not only "the world" which does not know Christ, but also so called "nominal" Christianity.The era of postmodernism and religious freedom in the country makes the Ukrainian Protestants to highlight key points in the definition of "primary - secondary" otherwise the Protestant Church that has always been guided by the principles of "Sola Fide" and "Sola Scriptura", may lose its status of "salt of the earth" in prospect.Key words: Late Protestantism, Orthodox Protestants, Neo-Protestants, religious liberty, evolution of Late Protestant communities, institutional transformation, religious social changes, de-sectanization.

В статье проанализирован современный механизм регулирования рынка ценных бумаг и производных финансовых инструментов в Федеративной Республике Германия. Выяснено, что регулирование рынка ценных бумаг и производных финансовых инструментов в Германии учитывает регуляторные особенности этого механизма относительно функционирования рынка ценных бумаг в Европейском Союзе по трем основным направлениям: во-первых, на основе первичного законодательства ЕС, то есть Учредительных договоров ЕС, нормы которых имеют прямое действие на территории всех государств-членов ЕС; во-вторых, вторичного права ЕС на базе актов, прежде всего директив и регламентов, принятых институтами Европейского Союза в развитие положений Учредительных договоров ЕС; в-третьих, с помощью национального законодательства государств-членов ЕС. ; This article analyzes the mechanism of regulation of the securities and derivatives in the Federal Republic of Germany. It has been found that the regulation of the securities market and derivatives in Germany takes into account the features of the regulatory mechanism for the functioning of the securities market in the European Union in three main areas: firstly, on the basis of the primary EU law, namely the constituent treaties of the European Union, which have a direct effect in the territory of all the member states, and secondly, through the secondary EU law, which is based on acts, especially directives and regulations adopted by the European Union institutions for the development of the constituent treaties of the European Union, and thirdly, through national legislation of the EU member states. It has been established that there is no a single body for securities regulation endowed with a full range of control and supervision functions in the EU and this situation is not accidental as the necessity in the creation of a counterpart to the European Central Bank for financial instruments and services in nonbank sector is not evident. Thus the EU directives do not give an exhaustive answer to the question of the final configuration of national securities regulators of the Member States of the European Union. They just set the appropriate requirements for the functions and authorities of such regulators by introducing the guidelines and volume of regulation. The issue of internal regulations of the securities regulators of the Member States is determined by national law. The member states of the EU use different models of the regulation from the creation of megaregulator for the entire financial market to the creation of several regulators in each specific segment of the secutities market. It has been determined that the functioning of the internal procedure in Germany formarket regulation of securities and derivatives is formed by the following main aspects: securities trading, limitation on trade using insider information, supervision for insider activities, monitoring of market manipulation of securities, securities merger and acquisitions, the formation of an integrated system of financial supervision, strengthening of investor protection, increase in transparency and strengthening measures against money laundering.

The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical and methodological aspects of the study of the market of migration services and development of practical recommendations for its development through effective migration policy and increase of social protection of Ukrainian labour migrants.The dissertation deals with the theoretical and methodological aspects of the research for the market of migration services in Ukraine. The content of the terms 'market of migration services' and 'migration service' is clarified, the basic conceptual bases of market formation are substantiated. The basic functions of the market of migration services are systematized, among which are provided providing, informative, mediating, stimulating, balancing and protective. The author's approach to the classification of migration services is presented. The structure of the market of migration services is generalized by the subject-object approach and spatial attribute. The features of functioning and development of the cross-border market of migration services are determined. Three groups of actors (participants) in the market relations of the cross-border migration market are identified and substantiated: migrant customers, directly actual and potential migrants, and intermediaries (migration service providers).The factors of formation and development of the market of migration services are generalized. Depending on the possibilities of regulating their influence on the market, there are four groups: "permanent", "long-term", "variables" and "factors of rapid formation and development" of the migration services market. Factors are classified into general and specific factors. The specific is divided into formal and shadow sections by such groups - political, legal and administrative, geopolitical, institutional-informational, economic, social-protective, cultural-historical and ethnicdemographic. The peculiarities of the influence of these factors on the market of migration services in Ukraine with specifying features in other countries are revealed.The basic provisions of the theories that form the methodology of research for the market of migration services are studied. The algorithm of the research's the market of migration services is formulated, which includes: analysis of the volume (capacity) of the market within a specific territory; research of market structure; estimation of market demand and supply; analysis of migration services; assessment of the level of competition in the market. The structural and logical scheme of the stage of research for the market of migration services is generalized.Migration trends and environmental conditions of the market of migration services in Ukraine are analysed. Particular attention is focused on the problem of scientific-methodological and information support for the analysis of the market of migration services. Differences in expert estimates of external labour migration have led to their calculations of the number of Ukrainian labour migrants abroad. Based on the author's estimates, the minimum environment for the formation of the domestic market for migration services is about 5 million Ukrainian migrant workers each year.The results of the author's expert survey of Ukrainian labour migrants are presented, based on which the hypothesis about the existence of a dynamic market of migration services in Ukraine was confirmed. It is proved that labour migrants most often use the services of intermediaries to organize the migration process, which is dominated by the predominance of unlicensed entities-providers of migration services, as well as the low level of respondents' satisfaction with the services of intermediaries.The state bodies (main actors in the market) creating an institutional environment for the functioning of the market of migration services in Ukraine are defined. The activities of the State Migration Service, State Enterprise "Document", Administrative Service Centres, consulates and visa centres are analysed. In particular, a continuous monitoring of the situation has shown that there are significant differences in the functioning of these entities. An important feature of the quality of migration services provided by these institutions concerns different standards for direct services for the public. A comprehensive assessment of the problem has led to conclusion that the current rates of improvement in the functioning of the mentioned state entities do not meet the latest requirements of the market of migration services.The author's conceptual approach to regulation of the market of migration services in Ukraine with the regional specificity of its implementation is elaborated. The main priorities of the concept address four goals: 1) legalization of the market of migration services; 2) quality assurance of migration services; 3) development of a civil society's quality-control system for migration services; 4) decentralization and deregulation of the market in terms of achieving stability. It is stressed that the concept must correspond with other conceptual and strategic standards for a state's development.Practical recommendations for improving the functioning and regulation of the market of migration services in Ukraine are substantiated. The implementation of some of them implies the creation and provision (within the nearest time) of the information and material base for qualitative research of the processes in the market of migration services. Other proposals relate to improving the quality of the state migration services. Possible solution to legalization and licensing of existing unofficial intermediaries in the market of migration services is proposed. It is noted that it is extremely important for Ukraine to increase the attention of state authorities to the practice of concluding intergovernmental bilateral labor agreements. This aspect is particularly relevant in terms of enhancing the role of the state in protecting the rights of Ukrainian migrants.The introduction of the state migration bonds as a regulatory instrument aiming at effective attraction and use of migration capital for the national economy development is proposed. The conditions for successful launch of the tool are clarified. In addition to migration bonds, the government may offer a supplementary list of government investment projects. This envisages a greater involvement of the state into migration processes allowing organizing a better system of interaction between the state and its citizens, which are currently set up for transboundary movements. ; Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню теоретикометодологічних засад дослідження РМП та розробці практичних рекомендацій щодо його розвитку шляхом проведення ефективної міграційної політики та підвищення соціальної захищеності українських трудових мігрантів.У дисертації розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження ринку міграційних послуг в Україні. Уточнено зміст понять «ринок міграційних послуг» та «міграційна послуга», обґрунтовано основні концептуальні засади формування ринку. Систематизовано основні функції РМП, серед яких виділено забезпечуючу, інформаційну, посередницьку, стимулюючу, врівноважуючу та захисну. Представлено авторський підхід до класифікації міграційних послуг. Узагальнено структуру РМП за суб'єктно-об'єктним підходом та просторовою ознакою. Визначено особливості функціонування та розвитку транскордонного РМП. Виділено та обґрунтовано три групи суб'єктів (учасників) ринкових відносин транскордонного РМП: «замовники мігрантів», безпосередньо фактичні та потенційні мігранти, та посередники (надавачі міграційних послуг).Узагальнено чинники формування та розвитку РМП. Залежно від можливостей регламентації їх впливу на ринок виділено чотири групи: «постійно діючі», «довготривалі», «перемінні» та «чинники стрімкого формування та розвитку» РМП. Здійснено класифікацію чинників на загальні і специфічні. Специфічні поділено на формальні і тіньові у розрізі таких груп – політико-правових та адміністративних, геополітичних, інституційноінформаційних, економічних, соціально-захисних, культурно-історичних та етнодемографічних. Розкрито особливості впливу зазначених чинників на РМП в Україні з зазначенням особливостей в інших країнах.Вивчено основні положення теорій, що формують методологію дослідження РМП. Сформульовано алгоритм дослідження РМП, який включає: аналіз обсягу (місткості) ринку в межах конкретної території; дослідження структури ринку; оцінку попиту та пропозиції на ринку; аналіз міграційної послуги; оцінка рівня конкуренції на ринку. Узагальнено структурно-логічну схему етапності дослідження РМП.Проаналізовано міграційні тенденції та середовищні умови розвитку РМП в Україні. Особливу увагу зосереджено на проблемі науково-методологічного та інформаційного забезпечення аналізу РМП. Розходження в експертних оцінках зовнішньої трудової міграції зумовили проведення власних розрахунків кількості українських трудових мігрантів за кордоном. На основі авторських підрахунків мінімальним середовищем формування вітчизняного РМП є близько 5 млн українських трудових мігрантів щороку.Представлено результати авторського експертного опитування українських трудових мігрантів, на основі якого підтверджено гіпотезу про існування динамічного РМП в Україні. Відзначено поширену практику наших співвітчизників користування послугами посередників для організації міграційного процесу. При цьому домінує переважання неліцензованих суб'єктів-надавачів міграційних послуг, а також низький рівень задоволеності респондентів послугами посередників.Визначено категорію державних інститутів-суб'єктів, які формують інституційне середовище функціонування РМП в Україні. При цьому проаналізовано діяльність Державної міграційної служби, ДП «Документ», ЦНАПів, консульств та візових центрів. Зокрема, тривалий моніторинг ситуації засвідчив наявність значних розбіжностей функціонування цих структур. Суттєвою відмінністю в якості надання міграційних послуг зазначеними структурами є різні стандарти безпосереднього обслуговування громадян. Зрештою, всебічна оцінка проблеми дала підстави стверджувати, що сьогочасні темпи покращення функціонування відповідних державних структур не відповідають сучасним вимогам РМП.Запропоновано авторський концептуальний підхід до регулювання РМП України із врахуванням регіональної специфіки його реалізації. Головними пріоритетами ідейного документу «концепції» визначено чотири цілі: 1) легалізація РМП; 2) забезпечення якості міграційних послуг; 3) розвиток системи контролю якості міграційних послуг з боку громадянського суспільства; 4) децентралізація та дерегулювання ринку в умовах досягнення стабільності. Наголошено, що концепція має кореспондуватись з іншими концептуальними і стратегічними нормативами розвитку держави.Обґрунтовано практичні рекомендації щодо удосконалення функціонування і регулювання РМП в Україні. Виконання окремих з них передбачає створення та забезпечення впродовж найближчого часу інформаційно-матеріальної бази для якісного дослідження процесів на РМП. Інші пропозиції стосуються підвищення якості надання державних міграційних послуг.Запропоновано варіант легалізації та ліцензування існуючих неофіційних посередників на РМП. Відзначається, що в Україні вкрай важливо посилити увагу державних органів влади до практики укладання міжурядових двосторонніх трудових угод. Даний аспект особливо актуальний в контексті активізації позиції ролі держави в захисті прав українських мігрантів. Запропоновано впровадження регуляторного інструменту «державна міграційна облігація» з метою ефективізації залучення і використання міграційного капіталу на розвиток національної економіки. Сформульовані умови успішного запуску інструменту. Поруч з міграційними облігаціями уряд може запропонувати додатковий перелік державних інвестиційних проектів. Таким чином передбачається глибша інклюзія держави у міграційні процеси, що дозволить організувати кращу систему взаєморозуміння держави та її громадян, які наразі налаштовані на здійснення транскордонних переміщень.

The thesis is focused on solving an important theoretical and applied problem of substantiating theoretical and methodological grounds for the international economic policy through identifying the patterns and novel forms of protectionism, and substantiating the integral scientific concept of neo-protectionism. The objective of the thesis is to develop theoretical and methodological grounds of protectionism, and to create, on this basis, an integral scientific concept of neo-protectionism in the international economic policy in the context of liberalizing global economic relations, to formulate an integrative conceptual approach to the application of neoprotectionism in the economic development policy of Ukraine.The interdisciplinary multi-criteria approach to defining protectionism from the perspective of ideology, idea, policy and practice is proposed, which allowed for investigating the transformation of its manifestation forms in the process of evolutionary development of the international economic relations. The international economic policy was studied as an unbroken continuum of the economic and political practice of the states by methodological tools of the international political economy. It is found that from the international political economy perspective a choice between protectionism and free trade as the principles for implementation of the economic policy of the state is conditional on the pattern of global economic processes with their immanent contradictions, the specifics of regionalization and integration processes, and the global economy tendencies. The choice between the government's commitment to the policy of minimizing costs and maximizing benefits, and the character of its participation in the international economic cooperation is determined by the pattern of international trade and international movement of production factors, on the one hand, and determine it, on the other hand. It is demonstrated that the choice of protectionist policy, as follows from the international political economy discourse, is conditional on: operation of public and non-public economic entities; effects from the implementation of national economic policies; the coordinating equilibrium between national, regional, interstate and global level of decision making; the existing mechanisms for global control of international economic interests.Interpretation of the international economic policy by the methodological tools of the international political economy allowed to identify the endogenous character of the external economic policy (recognizing thereby the protectionism as a policy that can be potentially demanded by the public (represented by voters), business people (represented by lobbying groups), government (which implements economic interests of the nation), and to reveal the variety of entities involved in the international economic relations, which have exogenous impact on the policy implemented by national governments (by signing trade agreements), limiting thereby the conditions for the protectionist policy implementation.Theoretical modeling of protectionist intentions in the international economic cooperation on the basis of the interdisciplinary economic-political approach laid grounds for rethinking the conclusions made by the classical and neo-classical theories of trade and the theory of correlation of production factors about the unconditional impact of the free trade principle on the population's welfare as a derivative from the function of consumption. The analysis of two groups of protectionism theories – the ones based on studies of the structure of protectionism within the countries, and the ones investigating the level of protectionism between countries in time – demonstrated that the voters' welfare or the so called "win of the majority" are the determinants of protectionist initiatives. The factors underlying the voters' demand for protectionism are highlighted: welfare measured by economic as well as social and ecological effects; social solidarity; social protection; commitment to social values; commitment to national identity; adherence to ideological principles of the policy of economic nationalism; mitigation of effects from the information asymmetry of rational voters. The pressure by lobbying groups on the choice of the principle underlying government's implementation of the external trade policy is explained by: phase of business cycle; hysteresis effects in the economy; the level of competitiveness in export-oriented sectors; the extent of import dependence in the economy; distributive and allocation effects of the economic activities.The author's concept of neo-protectionism in the international economic policy is substantiated, which is defined as a complex hierarchical set of principles, rules and instruments of protective, stimulating, discriminative and restrictive nature, implemented at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy. A multilevel typology of neo-protectionism is proposed, based on specific features: the level of international economic policy, generating entities, manifestation environment, instruments for the international economic policy with indirect impact. It was used to identify its essential characteristics in all the forms of manifestation of the international economic relations; to define the functions of neo-protectionism by its type (ideological, institutional, integrative, conjuncture-formative, factor-based, infrastructural, monetary, currency-based, financial, debt-based, fiscal) and sub-types (ecological, migrational, sectoral, based on primary commodities, resource-based, energy-based, technological, innovative, informational, digital, investment-based). This allowed to identify the purpose for applications of neo-protectionism at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy, and to visualize the degree of its functional and structural complexity and dimensionality as a phenomenon and a process, which realization varies depending on the entities applying it, the objects for which it is applying, its coverage and objectives.A theoretical and methodological approach for macro- and meta-level assessment of the international economic policy based on neo-protectionist instruments is developed. Its application enabled for outlining and describing the policy of economic nationalism (which motivation basis is formed by domination, expansion, domestic extended reproduction by creating new comparative advantages), and the policy of economic patriotism (which motivation basis is formed by rehabilitation of economic growth, curbing of the expansionary potentials of partner countries, creating new comparative advantages and achieving sustainable development), with distinguishing its sub-types: supranational, local, liberal, and conservative. The distinctive features of neo-mercantilist policy are defined, and the ways of its implementation are revealed. It is shown that the neo-mercantilist policy generates anti-competitive market distortions affecting not only foreign producers, but domestic ones as well, considering the scales of the latter involvement in global value added chains, and causes market imbalances resulting from the unfair competition. Theoretical and methodological grounds for studies of the international economic policy are improved, which is based on the principles of stability, hierarchy, adaptability, complementarity, subsidiarity, and balance, by including legitimation as a novel principle of the international economic policy implementation, which involves a combination of regulatory, de-regulatory and re-regulatory mechanisms of impact on the international economic relations, and results in the implementation of the institutional norms and rules that directly or indirectly ignore/deny/distort the agreements that exist at international/regional level, lead to anti-competitive market distortions, trade and investment imbalances, and open up opportunities for gaining new comparative advantages. Self-legitimation is defined as an attributive characteristic of the entities involved in the international economic policy at mega-, meta- and macrolevel, which enables for implementation of the neoprotectionist policy.The thesis substantiates multiple combinations in implementation of neoprotectionism through multidirectional manifestations of deregulation-regulation, integration-disintegration, coordination-de-coordination, expansion-fragmentation, balancing-unbalancing, stimulation-restriction, protection-discrimination, and the reasonability of neo-protectionist measures in the economic development policy of Ukraine.The structural components of the global economy as an environment for neoprotectionist manifestations are revealed: production and investment activities, research and development, international monetary relations. The functions of neoprotectionism within the international economic system are revealed: allocative (sectoral neo-protectionism; infrastructural neo-protectionism; factor-based neoprotectionism; integrative neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); distributive (institutional neo-protectionism; fiscal neoprotectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); stabilizing (monetary neo-protectionism; currency-based neo-protectionism; debtbased neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neoprotectionism). The instruments for the international economic policy with indirect impact, enabling for the implementation of neo-protectionism, are outlined as follows: fiscal, monetary and currency policies.Modeling of clustering processes in the Ukrainian economy by use of Boston matrix and Leontiev model enabled to identify four productive clusters: innovation (manufacturing of computers, electronic and optical devices; telecommunications; computer software design, consulting and information services; professional, R&D activities; information and telecommunications; printing and publishing activities; production of movies and video-films); auxiliary (supply of electricity, gas, steam and conditioned air; wholesale and retail trade; repair of automobiles and motorcycles; hotels and restaurants; financial and insurance activities); traditional (agriculture, forestry and fishing; mining and quarrying; manufacturing industries; construction; transport; storage; postal and courier services; production chemical substances and chemical products; car making and mechanical engineering; light industry), and to define the industries driving the economic growth, generating net income and having direct impact on the rates of GDP growth.A methodological approach to the assessment of the effectiveness of tax preferences and other preferences provided for residents of industrial parks is proposed, which, contrary to the existing approaches, uses applied models of the overall equilibrium for identifying the industries that have to be priority recipients of government assistance through the network of industrial parks, in the context of the intensified and leading development of the country by key macroeconomic indicators, and for quantitative optimization of the preferences considering the stable revenues of the public budget, which enabled to substantiate the nomenclature of efficient stimuli for residents of industrial parks, to achieve the objectives: to make the national industry move up in the value added chains and create a closed-loop innovation cycle in Ukraine.The system of tax and other preferences for residents of industrial parks, intended to recover and further the innovation-driven development of the production and export capacities of the Ukrainian economy, is assessed, which enabled to adapt international experiences of using the mechanism of free economic zones to the domestic practice, to create a favorable investment environment for high tech productions in the national economy for the period required by them to form competitive advantages. ; У дисертації розроблено цілісну наукову концепцію неопротекціонізму у міжнародній економічній політиці в умовах лібералізації світогосподарських зв'язків і на цій основі сформульовано інтегративний концептуальний підхід застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.В роботі запропоновано міждисциплінарний багатокатегоріальний підхід до визначення протекціонізму з позицій ідеології, ідеї, політики і практики, що дозволило дослідити трансформацію форм його прояву в процесі еволюційного розвитку міжнародних економічних відносин. Міжнародна економічна політика досліджувалась в нерозривній єдності економічної й політичної практики держав методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії. Встановлено, що з позиції міжнародної політичної економії, на вибір між протекціонізмом чи вільною торгівлею як принципами реалізації економічної політики держави впливають стан світогосподарських процесів з іманентними їм суперечностями, особливості протікання процесів регіоналізації та інтеграції і тенденції розвитку світової економіки. Вибір між сповідуванням державою політики мінімізації втрат чи максимізації вигод, а також характер її участі в міжнародному економічному співробітництві, з одного боку, детермінується станом міжнародної торгівлі і міжнародного переміщення факторів виробництва, а, з іншого боку, визначає його. Виявлено, що на вибір протекціоністської політики, згідно теоретичного дискурсу міжнародної політичної економії, впливають: діяльність державних і недержавних суб'єктів господарювання; ефекти від реалізації національних економічних політик; стан координаційної рівноваги між національним, регіональним, міждержавним і глобальним рівнями прийняття рішень; формування механізмів глобального управління міжнародними економічними процесами.Інтерпретація міжнародної економічної політики методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії дозволила виявити ендогенний характер зовнішньоекономічної політики (тим самим визнаючи протекціонізм як політику, на яку потенційно може формувати запит суспільство (в особі виборців), підприємці (в особі лобістських груп), уряд (що реалізує економічні інтереси держави)) й водночас ідентифікувати різноманіття суб'єктів міжнародних економічних відносин, що чинять екзогенний вплив на реалізацію політики національних держав (шляхом підписання торговельних угод), тим самим обмежуючи умови для реалізації протекціоністської політики.Теоретичне моделювання протекціоністських інтенцій в міжнародному економічному співробітництві на основі міждисциплінарного економікополітичного підходу дало підстави до переосмислення висновків класичної, неокласичної теорій торгівлі і теорії співвідношення факторів виробництва про беззастережний вплив принципу вільної торгівлі на «добробут» населення як похідну від функції споживання. Аналіз двох груп теорій протекціонізму – як тих, що базуються на дослідженні структури протекціонізму в межах країн, так і тих, що досліджують рівень протекціонізму між країнами в часі – дозволив встановити, що добробут виборців або т.зв. виграш більшості лежить в основі ініціювання вжиття протекціоністських заходів. Встановлено, що з боку населення затребуваність на протекціонізм може бути продиктована запитом на: добробут, що вимірюється, окрім економічних, ще й соціальними і екологічними ефектами; соціальну солідарність; соціальне забезпечення; відстоювання соціальних цінностей; відстоювання національної ідентичності; сповідування ідеологічних принципів політики економічного націоналізму; нівелювання ефектів інформаційної асиметрії раціональних виборців. З боку лобістських груп тиск на вибір принципу реалізації зовнішньоторговельної політики урядом пояснюється: стадією бізнес-циклу; ефектами гістерезису в економіці; рівнем конкурентоспроможності експортоорієнтованих секторів; ступенем імпортозалежності економіки; дистрибутивними й алокаційними ефектами економічної діяльності.В дисертації обґрунтовано авторську концепцію неопротекціонізму в міжнародній економічній політиці, під яким розуміється складноієрархічна сукупність принципів, правил та інструментів захисного, стимулюючого, дискримінаційного та рестрикційного характеру, що реалізується на мега-, мета-, макро- і мезорівнях міжнародної економічної політики. В дослідженні запропоновано багаторівневу типологізацію неопротекціонізму за конкретними ознаками, до яких віднесено: рівень міжнародної економічної політики, суб'єкти генерування, середовище прояву, інструменти міжнародної економічної політики непрямого впливу, що дало змогу виявити його сутнісні характеристики у всіх формах прояву міжнародних економічних відносин; встановити функції, що виконує неопротекціонізм залежно від його типів (ідеологічний, інституційний, інтеграційний, кон'юнктуро-формуючий/ галузевий, факторний, інфраструктурний, монетарний, валютний, фінансовий, борговий, фіскальний) та підтипів (екологічний, міграційний, сировинний, ресурсний, енергетичний, технологічний, інноваційний, інформаційний, цифровий, інвестиційний). Це дозволило ідентифікувати мету застосування неопротекціонізму на мега-, мета-, макро- і мезорівні міжнародної економічної політики, та візуалізувати ступінь його функціонально-структурної складності та розмірності як явища та процесу, реалізація якого видозмінюється залежно від суб'єктів, які його застосовують, об'єктів, на які розповсюджується його дія, простору застосування, цілей здійснення.В роботі розроблено науково-методичний підхід оцінювання міжнародної економічної політики на макро- і мета- рівнях, зумовленої використанням інструментарію неопротекціонізму, застосування якого дозволило виокремити і охарактеризувати політику економічного націоналізму (мотиваційною основою якого виступають домінування, експансія, забезпечення національного розширеного відтворення шляхом створення нових порівняльних переваг) і політику економічного патріотизму (мотиваційною основою якого виступають відновлення економічного зростання, стримування експансійного потенціалу країн-партнерів, створення нових порівняльних переваг й досягнення сталого розвитку) з виокремленням таких його підтипів, як наднаціональний, локальний, ліберальний, консервативний. Визначено характерні риси політики неомеркантилізму і встановлено способи, в які вона може реалізовуватись. Встановлено, що політика неомеркантилізму продукує антиконкурентні ринкові викривлення, які зачіпають не лише іноземних виробників, але й національних, беручи до уваги ступінь залучення останніх до глобальних ланцюгів створення доданої вартості, і призводить до ринкових дисбалансів внаслідок несправедливої конкуренції.Удосконалено теоретико-методологічні засади дослідження міжнародної економічної політики, що визначається принципами стійкості, ієрархічності, адаптивності, комплементарності, субсидіарності та збалансованості, шляхом включення легітимації як новітнього принципу здійснення міжнародної економічної політики, що передбачає комбінування регуляторних, дерегуляторних та ререгуляторних механізмів впливу на міжнародні економічні відносини, результується в імплементації таких інституційних норм і правил, які прямо чи опосередковано нехтують/спростовують/викривлюють домовленості, що існують на міжнародному/регіональному рівні, призводять до антиконкурентних ринкових деформацій, торговельних й інвестиційних дисбалансів та уможливлюють отримання нових порівняльних переваг. Самолегітимація визначена як атрибутивна характеристика суб'єктів міжнародної економічної політики на мега-, мета- і макрорівнях, що уможливлює реалізацію політики неопротекціонізму.В дисертаційному дослідженні обґрунтовано множинні комбінації реалізації неопротекціонізму через різноспрямовані прояви дерегуляціїрегуляції, інтеграції-дезінтеграції, координації-декоординації, розширенняфрагментації, врівноваження-розбалансування, стимулювання-обмеження, захисту-дискримінації та доцільність застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.Встановлено, що структурними елементами світового господарства як середовища прояву неопротекціонізму виступають: виробничо-інвестиційна сфера діяльності, науково-технічна сфера, сфера міжнародної торгівлі, міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. Виявлено, що неопротекціонізм в межах міжнародної економічної системи виконує наступні функції: регуляторну (ідеологіний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); алокаційну (кон'юнктурноформуючий/галузевий неопротекціонізм; інфраструктурний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); дистрибутивну (інституційний неопротекціонізм; фіскальний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); стабілізаційну (монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм).Моделювання процесів кластерізації української економіки із використанням бостонської матриці та моделі Леонтьєва дозволило виділити чотири продуктивні кластери: інноваційний (виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції; телекомунікації (електрозв'язок); комп'ютерне програмування, консультування та надання інформаційних послуг; професійна, наукова та технічна діяльність; інформація та телекомунікації; видавнича діяльність; виробництво кіно- та відеофільмів; допоміжний (постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; тимчасове розміщування й організація харчування; фінансова та страхова діяльність), традиційний (сільське, лісове та рибне господарство; добувна промисловість і розроблення кар'єрів; переробна промисловість; будівництво; транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції), стратегічний (транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції; автомобіле- та машинобудування; легка промисловість) та визначити галузі-драйвери економічного зростання, в яких можливе отримання високого чистого валового доходу та які безпосередньо впливають на темпи зростання ВВП.Запропоновано методологічний підхід до оцінювання ефективності надання податкових пільг й інших преференцій резидентам індустріальних парків, який, на відміну від існуючих підходів, передбачає використання прикладних моделей загальної рівноваги для ідентифікації пріоритетних галузей-реципієнтів державної допомоги через мережу індустріальних парків у контексті активізації випереджаючого розвитку країни за ключовими макроекономічними показниками, а також визначення оптимального обсягу відповідних преференцій з міркувань сталих надходжень державного бюджету, що дозволило обґрунтувати перелік перспективних стимулів резидентам індустріальних парків для досягнення цілей висхідного руху вітчизняної промисловості ланцюгами доданої вартості й створення замкнутого циклу інновацій в Україні.В роботі проведено оцінку використання системи податкових й інших преференцій для резидентів індустріальних парків з метою відновлення та забезпечення подальшого інноваційного розвитку виробничо-експортного потенціалу України, що дало змогу адаптувати міжнародний досвід використання механізму вільних економічних зон до вітчизняної практики задля створення сприятливого інвестиційного середовища для нових високотехнологічних виробництв у національній економіці на період формування ними конкурентних переваг.