Suchergebnisse

Unlike the already familiar scheme of threat development (for example, in the military sphere), the development of cyber threats follows a different logic. At the moment of detecting the influence of a threat, it can already entail significant negative consequences. At the same time, the efficiency of the cyber security system, as a rule, lags significantly behind the growth rates of material and non-material losses from the implementation of the threat.To neutralize cyber threats in the world practice, the theory of risk management, or risk management, is successfully used, which, unfortunately, is still rarely used in Ukrainian realities. According to current best cyber security practices, optimal security is achieved through an ongoing process of identification, risk assessment, and ongoing maintenance of security processes, combined with vulnerability remediation.The article is devoted to improving the methodology for quantitative risk assessment, which uses the methods of factor analysis of information risks (FAIR) by decomposition, the mathematical apparatus of simulation, and allows you to make more balanced and well-grounded decisions to prevent the onset of negative consequences in the event of the implementation of certain cybernetic threats. The given calculation algorithm, if implemented as a computer program, will help in the implementation of a proactive response to threats in the cyber security system in the Armed Forces of Ukraine.In the future, it is advisable to analyze the sources of obtaining the most relevant primary data necessary for the functioning of the simulation model and, on the basis of the experiments carried out, to find out the most optimal ways to increase the efficiency of the functioning of the cyber security system in the Armed Forces of Ukraine and to develop an appropriate software package for calculating the risk values according to the formulas given. ; В отличие от уже привычной схемы развития угроз (например, в военной сфере), развитие киберугроз происходит по другой логике. В момент обнаружения влияния угрозы она уже может повлечь существенные негативные последствия. При этом оперативность работы системы кибернетической безопасности, как правило, существенно отстает от темпов роста материальных и нематериальных убытков от реализации угрозы.Для нейтрализации киберугроз в мировой практике успешно используется теория управления рисками, или риск-менеджменту, которая, к сожалению, еще редко применяется в украинских реалиях. Согласно лучшим современным практикам киберзащиты, оптимальная безопасность достигается путем непрерывного процесса идентификации, оценки рисков и постоянной поддержки процессов безопасности в сочетании с устранением уязвимостей.Статья посвящена совершенствованию методики количественной оценки рисков, которая использует методы факторного анализа информационных рисков (ФАИР) путем их декомпозиции, математический аппарат имитационного моделирования, и позволяет принимать более взвешенные и обоснованные решения по предупреждению наступления негативных последствий в случае реализации определенных кибернетических угроз. Приведенный алгоритм расчета, в случае его реализации в качестве компьютерной программы, поможет в реализации проактивного реагирования на угрозы в системе обеспечения кибернетической безопасности в Вооруженных Силах Украины.В дальнейшем целесообразно проанализировать источники получения наиболее актуальных первичных данных, необходимых для функционирования имитационной модели и на основе проведенных экспериментов выяснить наиболее оптимальные пути повышения эффективности функционирования системы обеспечения кибернетической безопасности в Вооруженных Силах Украины и разработать соответствующий программный комплекс с для расчета значений риска по приведенным формулами. ; На відміну від вже звичної схеми розвитку загроз (наприклад, у воєнній сфері), розвиток кіберзагроз відбувається за іншою логікою. У момент виявлення впливу загрози вона вже може спричинити суттєві негативні наслідки. При цьому оперативність роботи системи кібернетичної безпеки, зазвичай, суттєво відстає від темпів зростання матеріальних і нематеріальних збитків від реалізації загрози.Для нейтралізації кіберзагроз в світовій практиці успішно використовується теорія управління ризиками, або ризик-менеджменту, яка, на жаль, ще рідко застосовується в українських реаліях. Відповідно до кращих сучасних практик кіберзахисту, оптимальна безпека досягається шляхом безперервного процесу ідентифікації, оцінки ризиків та постійної підтримки процесів безпеки у поєднанні з усуненням вразливих місць.Стаття присвячена удосконаленню методики кількісної оцінки ризиків, яка використовує методи факторного аналізу інформаційних ризиків (ФАІР) шляхом їх декомпозиції, математичний апарат імітаційного моделювання, та дозволяє приймати більш виважені та обґрунтовані рішення щодо попередження настання негативних наслідків у разі реалізації визначених кібернетичних загроз.Наведений алгоритм розрахунку, у разі його реалізації в якості комп'ютерної програми, допоможе в реалізації проактивного реагування на загрози в системі забезпечення кібернетичної безпеки в Збройних Силах України.В подальшому доцільно проаналізувати джерела отримання найбільш актуальних первинних даних, необхідних для функціонування імітаційної моделі та на основі проведених експериментів з'ясувати найбільш оптимальні шляхи підвищення ефективності функціонування системи забезпечення кібернетичної безпеки в Збройних Силах України та розробити відповідний програмний комплекс з метою розрахунків значень ризику за наведеними формулами.

Introduction. Modern war in the East of our country once again proves that the psychological readiness of servicemen of the Armed Forces of Ukraine is an important condition for successful completion of assigned tasks. At this stage special attention to the formation and the development of psychological readiness is given to assault troops, which by the specificity of performance of combat missions considerably differ from other kinds of troops of Armed forces of Ukraine, belong to the elite units, whose motto is "NO ONE EXCEPT US" and are able to perform any task of protecting the sovereignty, independence and territorial integrity of the state.Purpose. There is an actualization of the problem of servicemen psychological readiness of airborne assault troops. Coverage of the approaches of scientists and the peculiarities of the servicemen psychological readiness of airborne assault troops to conduct hostilities.Methods. Review and analytical study of the literature.Originality. With the beginning of the Russian aggression against Ukraine, the problem of servicemen psychological readiness to conduct operations in combat conditions has an important place in modern psychological science.The following scientists paid attention to the study of servicemen psychological readiness for activity: V. Aleshchenko, O. Blinov, S. Budnyk, J. Bondarenko, O. Husak, O. Dobriansky, M. Diachenko, Y. Yosypiv, O. Karaiani, L. Kazmyrenko, L. Kandybovich, S. Kandybovych, V. Korolchuk, O. Makarevych, L. Matokhniuk, J. Matsehora, V. Molotai, S. Mul, V. Osiodlo, N. Penkova, I Prikhodko, O. Safin, O. Samoilenko, V. Sysoiev, V. Stasuk, O. Khmiliar, Y. Shyrobokov, V. Yahupov and others.Considering the combat activities of servicemen, which are associated with a high degree of danger to life and health, high psychological, spiritual and physical stress, researchers classify it as an extreme activity. From a psychological point of view, combat activity differs significantly from other activities of the individual and plays a leading role in the combat situation, where its important characteristic is success.Conclusion. Thus, psychological readiness is a type of mental phenomenon, which in psychology is called a state that can appear and disappear. In other words, readiness is the activity, confidence, attitude, motivation, focus of the serviceman psyche to overcome the difficulties of combat. It includes and closely combines general (early, long-term) readiness, which is a stable system of personality qualities necessary for successful completion of the task (positive attitude to activity, previously acquired experience, knowledge, skills, abilities, goal motives, etc.) and situational (temporary) - continuation of the general readiness modified for a specific task. The state of psychological readiness helps each serviceman to successfully perform their duties, use knowledge, experience, personal qualities, maintain self-control and restructure their activities in the event of unforeseen obstacles with the least psychological loss. She points out that each serviceman adapted to the conditions of the combat situation and accepted his own role as an active defender of the Motherland.From a psychological point of view, the profession of assault serviceman is one of the most dangerous professions and belongs to the extreme professions, which are associated with great complexity and danger to life. According to the characteristic tasks, the combat activity of airborne assault troops differs significantly in specificity, diversity and intensity from other types and branches of the Armed Forces of Ukraine and requires each paratrooper to be professionally, physically and psychologically prepared, able to perform any tasks in the enemy's rear. and to conduct hostilities during defense, counter-offensive, special, anti-terrorist and peacekeeping operations. This necessitates an increased level of development of psychological readiness of servicemen of this type of troops from others. The formation and development of the psychological readiness of paratroopers to operate in combat conditions is one of the most important conditions for ensuring the personal safety of every serviceman, military units and our country as a whole. ; В статье рассмотрены различные подходы отечественных и зарубежных исследователей, осуществлен теоретический анализ проблемы психологической готовности военнослужащих десантно-штурмовых войск во время ведения боевых действий. На основе анализа условий и специфики применения десантно-штурмовых войск проанализированы особенности психологической готовности военнослужащих к деятельности в боевых условиях. ; У статті розглянуто різні підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників, здійснено теоретичний аналіз стану проблеми психологічної готовності військовослужбовців десантно-штурмових військ до веденні бойових дій. На основі аналізу умов та специфіки застосування десантно-штурмових військ проаналізовано особливості психологічної готовності військовослужбовців до діяльності в бойових умовах.

The purpose of the article is to describe the ways how to optimize the cadets' training in border guard terminology, terms forming, validity of terminological word-combinations and their usage in the process of professional communication and translation. The current state of Ukrainian international relations in different spheres of human activity, striving for entering the European space, joining NATO, military challenges in the East of Ukraine, political and socio-economic realities need further transformation and development. It concerns the English language studies as a language of international communication. The topicality of the article is in urgent need to train Ukrainian border guards to speak English fluently performing their service duties at the international ports-of-entry, participating in inter-state cooperation, communicating with colleagues from the European Union, USA and other countries. Communicative strategy and implementation of communicative intentions can be actualized if a specialist knows professional terminology and operate special vocabulary fluently. In order to improve and enhance foreign language training of the cadets-future officers' special approach to the terminology study was implemented. Despite the numerous scientific researches, it should be noted that no attention has been paid to the term-system of the border protection activity, its lexicosemantic peculiarities, terminological collocations and means of their formation. That is why the main content of the article is focused on the association of English border protection terminology with other words, on their ability to compose collocations and make terminological phrases. The definition of the linguistic word "term" is presented in the article by interpreting of its semantic meaning made by scientists-terminologists. The study of syntagmatic properties of terms and their validity is paid a special attention in the article. Validity is realized as the capability of a word to create a meaningful word-combination when constructing an utterance. Teaching cadets to compose word-combinations consisting of term elements it is essential to highlight that words must form a structural semantic unit, the validity of which is justified.0n the basis of the linguistic literature analysed verbs are distinguished to make terminological word collocations. Word collocations are considered to be the most widespread phraseological units which usually comprise two components. They are subdivided into three semantic groups, which possess special integrative feature and sequence of the word-combination components. The components create entire meaning of word-combinations. One component determines the terminological meaning of the word-collocation and establishes syntactic relations among the words. Thus, teaching cadets to differentiate semantic peculiarities of the determining and determined components will facilitate usage of professional terms in the process of communication and translation. Special attention should be paid to the verbs and their synonyms while forming valid terminological word-combination. This research contributes to better understanding of modern tendencies in terminological word building system, synonyms diversity of professional terms and helps to optimize cadets' training. ; Сучасний стан міжнародних зв'язків України у різноманітних сферах діяльності людства, прагнення до виходу у європейський простір, вступу до НАТО, сучасні військові виклики на сході України, політичні, соціально-економічні та культурні реалії потребують подальших трансформацій та розвитку у сфері вивчення іноземних мов. Статус англійської мови, як мови міжнародного спілкування, має тенденцію до постійного зростання. У контексті нових стандартів іншомовної підготовки курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі – НАДПСУ) виникає нагальна потреба удосконалення формування професійної іншомовної комунікативної компетентності фахівця, який в ході виконання службових завдань, буде використовувати іноземні мови. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, присвячених методичним аспектам вивчення професійної термінології, необхідно констатувати факт, що термінології прикордонної служби, її лексико-семантичної особливості та методиці навчання термінологічним словосполученням увага майже не приділялась. Актуальність статті полягає у нагальній потребі володіння англійською мовою представниками Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ), які виконують службове завдання у міжнародних пунктах пропуску через державний кордон, приймають участь у міжнародному співробітництві з колегами країн ЄС, США та іншими країнами. Комунікативна стратегія та здійснення комунікативних намірів може бути актуалізована за умови знання термінології та вживання лексики фахового характеру. У статті приділяється увага проблемам утворення термінологічних словосполучень, способам їх утворення, семантичній валідності термінів та оптимізації навчання курсантів застосовувати їх під час комунікації та перекладу. Визначення лінгвістичного слова «термін» представлене трактуванням семантичного значення цього поняття українськими вченими-термінознавцями. В статті описані умови формування комунікативої та перекладацької компетенцій у курсантів, професійна діяльність яких, пов;язана із застосуванням спеціальної термінології. Основний зміст дослідження акцентовано на асоціації англомовних прикордонних термінів з іншими словами, здатності їх комбінування, елементах компонування термінів, класифікації термінологічних словосполучень.

COVID-19 pandemic led to global disruption of educational system and adversely affected about 1.6 billion learners, from schools to universities, across the world.1 Like any other field, Covid-19 changed the panorama of medical education in general and clinical training in particular.2 The major challenge for teachers and learners was to come out of comfort zones and shift to complete online education. This shift in routine would have been more of research-based but due to the pandemic situation it turned out to be more of experiential-based followed by research around those experiences. Major problems faced during switching from conventional to online education were technology-related including unequal distribution of technology infrastructure, student engagement/interaction in online education, blurring boundaries between personal and professional life, time management, low-level preparedness, competencies for e-learning, and lack of practical and clinical experience.2,3 The adaptations of medical education probably met the speed of the spread of the infection. The adaptations have ranged from different aspects of teaching to assessment, and have also included student engagement, development of online resources, digital clinical experiences, virtual bedside teaching rounds, mentoring, online conferences, and faculty development initiatives.4-10 The future of medical education has been previously discussed in the context of curricular changes, trends, identity, power and location.11-13 The experience of the Covid-19 has further emphasized that the medical education trends and curricula would keep on changing, such as the need for developing competencies for e-learning, and some of these changes would be unpredictable.11 Moreover, the professional identity, that is, "how we think of/about ourselves?" keeps on shaping during the course of health professionals' academic qualification and passing through various professional experiences.14 Switching to online medical education will shape our identity as health professionals and will indirectly change our power dynamics such as; between patient and doctors, teachers and students, and doctors versus other health professionals.14 Similarly, the post-colonial divide between the eastern and western cultures in the context of medical education has also been somewhat defused after observing the response, fragility, and adaptability of medical education systems across different nations. Some of the questions that we may foresee, based on these experiences are: how to prepare for the 'lack of preparedness' and uncertainty? how to address the reduced experiential learning time? how extreme situations and environments will influence medical education? and how medical education can do its job effectively in extreme situations? Few suggestions are already given in the literature to prepare our students in uncertainty such as, introducing epidemiology/evidence-based medicine modules, undergraduate research training, cognitive biases modules, and training students to understand and manage their professional and personal limitations.15,16 Moreover, research should be focused on uncertainties and how to manage them? Further, the focus of our curricula, which still is predominantly on recall, should be on critical thinking and problem-solving skills. In response to the reduced experiential learning time at workplace, more focus would be on simulation-based training akin to training of pilots, to ensure both the doctor and patient safety in the workplace. There was also a debate during the Covid-19 whether to include undergraduate students in workplace, considering their safety, and if they are trained enough? The initial evidence showed encouraging results regarding effective & active involvement of medical students as frontline support during Covid-19 pandemic and it meritsfurther research.17 The extreme situations may not only be in the form of pandemics but environmental changes, disasters and conflicts.3 Again, simulation-based training to mimic such conditions has been used to train our students for the future.18 Specific optional modules can be developed such as 'extreme physiology' that usually is emphasized in military, navy and air force for high altitude and deep sea courses. These courses or modules can be introduced as student selected components to prepare the students for future environmental changes, disasters and conflicts. The future is bringing many opportunities in terms of artificial intelligence and robotic surgeries that will reduce our reliance on remembrance and surgical skills, but it also may bring some undesirable events, such as the current pandemic. Therefore, the medical curricula, our instructional designs, teaching and assessment methods, our roles as teachers will all evolve and the individuals and institutions that adapt would emerge as the leaders of the future.

The study's purpose was the developing of the method for Acinetobacter nosocomialis bacteria identification by the totality of phenotypic characteristics of the Acinetobacter baumannii (Ab) group based on the urease activity trait.The research's objects were clinical strains of the Ab group, isolated in 2018—2019 in the bacteriological laboratory of Kirov Military Medical Academy (St. Petersburg), of which were A. baumannii (n = 85), A. nosocomialis (n = 12), A. pittii (n = 10). In addition, 9 strains of A. nosocomialis were isolated from water samples from the Neva River and 2 strains of A. calcoaceticus from the cyanobacterial mats. The belonging of the strains to Ab group was determined by the combination of the metabolic and physiological characteristics of the taxonomic tests for this group. The species identification of the studied strains was determined by the matrix-associated laser desorption/ionization time of flight mass spectrometry (MALDI-TOF MS). The urease activity of bacteria was determined using the microvolume method. We used a medium with urea in the following composition (g/l): Na2HPO4 — 1.1; KH2PO4 — 1.1; NaCI — 5.0; 40% alkaline solution phenol red — 5 ml; urea — 10—15; distilled water — 1 l. The ingredients, without urea, were dissolved in distilled water, dispensed to vials, sterilized for 20 minutes at 121°C, urea was added in the calculated amount. The medium with urea was added in 0.1 ml to wells of the plate, then inoculated the daily agar culture of the studied and control strains by full loop (2 mm in diameter) and incubated under aerobic conditions at 37°C. The reaction results for a rapid urease activity were determined after 3 hours by a change in the initial color of the medium. The reactions were accounted after 7—24 hours to detect activity urease. It was found that 100% of A. nosocomialis strains and 18.82% of A. baumannii strains had urease activity. At the same time, high activity urease was found only in one strain of A. baumannii (1.17%) and in all strains of A. nosocomialis. Therefore, the presence of high urease activity is of taxonomic importance for the species A. nosocomialis as the marker of distinguishing this species from other bacteria species of the Ab group. The sensitivity and specificity of the identifying A. nosocomialis strains by suggested approach compared to the studied strains identification by MALDI-TOF MS were 100 and 98.83% (x2 = 103.2; p < 0.0001), respectively. ; Цель исследования — разработка способа идентификации бактерий вида Acinetobacter nosocomialis по совокупности фенотипических признаков группы Acinetobacter baumannii (Ab) с использованием признака уреазной активности. Объектами исследования были клинические штаммы группы Ab, выделенные в 2018—2019 гг. в бактериологической лаборатории Военно-медицинской академии (Санкт-Петербург), из них A. baumannii — 85, A. nosocomialis — 12, A. pittii — 10 штаммов. Еще 9 штаммов A. nosocomialis были выделены из воды реки Невы и 2 штамма A. calcoaceticus — из цианобактеральных матов. Принадлежность штаммов к группе Ab устанавливали по совокупности метаболических и физиологических признаков таксономическими тестами для данной группы. Видовая принадлежность всех штаммов была установлена методом матрично-ассоциированной лазерной десорбции/ионизации времяпролетной (MALDI-TOF) масс-спектрометрии. Уреазную активность бактерий определяли микрообъемным методом. Использовали среду с мочевиной следующего состава (г/л): Na2HPO4 — 1,1; KH2PO4 — 1,1; NaCI — 5,0; 0,4%-ный водно-щелочной раствор фенолового красного — 5 мл; мочевина — 10,0—15,0; вода дистиллированная — 1 л. Ингредиенты, кроме мочевины, растворяли в дистиллированной воде, разливали во флаконы, стерилизовали 20 мин при 121°С, затем добавляли во флаконы мочевину в расчетном количестве. Среду с мочевиной вносили по 0,1 мл в лунки планшета, затем засевали по полной петле (диаметром 2 мм) суточной агаровой культуры исследуемых и контрольных штаммов и инкубировали в аэробных условиях при 37°С. Результаты реакции на уреазу быстрой активности учитывали через 3 часа инкубации по изменению исходной окраски среды. Для выявления уреазы слабой активности реакцию учитывали через 7—24 часа. Было установлено, что у бактерий группы Ab уреазную активность имели 100% штаммов A. nosocomialis и 18,82% штаммов A. baumannii. При этом уреазу быстрой активности имели все штаммы A. nosocomialis и только один штамм A. baumannii (1,17%). Следовательно, уреаза быстрой активности имеет таксономическое значение как маркер бактерий вида A. nosocomialis, отличающий этот вид от других видов группы A. baumannii. Чувствительность и специфичность указанного способа идентификации бактерий вида A. nosocomialis относительно идентификации методом MALDI-TOF масс-спектрометрии составили 100 и 98,83% (х2 = 103,2; p < 0,0001).

Introduction. Modern war in the East of our country once again proves that the psychological readiness of servicemen of the Armed Forces of Ukraine is an important condition for successful completion of assigned tasks. At this stage special attention to the formation and the development of psychological readiness is given to assault troops, which by the specificity of performance of combat missions considerably differ from other kinds of troops of Armed forces of Ukraine, belong to the elite units, whose motto is "NO ONE EXCEPT US" and are able to perform any task of protecting the sovereignty, independence and territorial integrity of the state.Purpose. There is an actualization of the problem of servicemen psychological readiness of airborne assault troops. Coverage of the approaches of scientists and the peculiarities of the servicemen psychological readiness of airborne assault troops to conduct hostilities.Methods. Review and analytical study of the literature.Originality. With the beginning of the Russian aggression against Ukraine, the problem of servicemen psychological readiness to conduct operations in combat conditions has an important place in modern psychological science.The following scientists paid attention to the study of servicemen psychological readiness for activity: V. Aleshchenko, O. Blinov, S. Budnyk, J. Bondarenko, O. Husak, O. Dobriansky, M. Diachenko, Y. Yosypiv, O. Karaiani, L. Kazmyrenko, L. Kandybovich, S. Kandybovych, V. Korolchuk, O. Makarevych, L. Matokhniuk, J. Matsehora, V. Molotai, S. Mul, V. Osiodlo, N. Penkova, I Prikhodko, O. Safin, O. Samoilenko, V. Sysoiev, V. Stasuk, O. Khmiliar, Y. Shyrobokov, V. Yahupov and others.Considering the combat activities of servicemen, which are associated with a high degree of danger to life and health, high psychological, spiritual and physical stress, researchers classify it as an extreme activity. From a psychological point of view, combat activity differs significantly from other activities of the individual and plays a leading role in the combat situation, where its important characteristic is success.Conclusion. Thus, psychological readiness is a type of mental phenomenon, which in psychology is called a state that can appear and disappear. In other words, readiness is the activity, confidence, attitude, motivation, focus of the serviceman psyche to overcome the difficulties of combat. It includes and closely combines general (early, long-term) readiness, which is a stable system of personality qualities necessary for successful completion of the task (positive attitude to activity, previously acquired experience, knowledge, skills, abilities, goal motives, etc.) and situational (temporary) - continuation of the general readiness modified for a specific task. The state of psychological readiness helps each serviceman to successfully perform their duties, use knowledge, experience, personal qualities, maintain self-control and restructure their activities in the event of unforeseen obstacles with the least psychological loss. She points out that each serviceman adapted to the conditions of the combat situation and accepted his own role as an active defender of the Motherland.From a psychological point of view, the profession of assault serviceman is one of the most dangerous professions and belongs to the extreme professions, which are associated with great complexity and danger to life. According to the characteristic tasks, the combat activity of airborne assault troops differs significantly in specificity, diversity and intensity from other types and branches of the Armed Forces of Ukraine and requires each paratrooper to be professionally, physically and psychologically prepared, able to perform any tasks in the enemy's rear. and to conduct hostilities during defense, counter-offensive, special, anti-terrorist and peacekeeping operations. This necessitates an increased level of development of psychological readiness of servicemen of this type of troops from others. The formation and development of the psychological readiness of paratroopers to operate in combat conditions is one of the most important conditions for ensuring the personal safety of every serviceman, military units and our country as a whole. ; В статье рассмотрены различные подходы отечественных и зарубежных исследователей, осуществлен теоретический анализ проблемы психологической готовности военнослужащих десантно-штурмовых войск во время ведения боевых действий. На основе анализа условий и специфики применения десантно-штурмовых войск проанализированы особенности психологической готовности военнослужащих к деятельности в боевых условиях. ; У статті розглянуто різні підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників, здійснено теоретичний аналіз стану проблеми психологічної готовності військовослужбовців десантно-штурмових військ до веденні бойових дій. На основі аналізу умов та специфіки застосування десантно-штурмових військ проаналізовано особливості психологічної готовності військовослужбовців до діяльності в бойових умовах.

Summary. The article investigates the structural transformation of the city departments of the People՚s Commissariat for State Security and the Ministry of State Security (hereinafter NKGB-MGB) in Ternopil region on the basis of available historical sources and monographs. The authors give quantitative and qualitative characteristics of the staffing of the NKGB-MGB departments, highlight the main trends and patterns in the selection of employees and analyze the national affiliation and educational level. The purpose of the study is to outline the structure and its transformation, to characterize the staffing of the city departments of the NKGB-MGB in Ternopil, Kremenets and Chortkiv in 1944‒1947. The research methodology is based on the principles of objectivity and historicism. The use of historical-comparative method made it possible to trace and compare the structure of the NKGB-MGB at all stages of transformation and development. As well as methods of statistics, analysis and synthesis, which served for the quantitative and qualitative characterization of personnel and systematization of the results. The scientific novelty is that the structure and staffing of the city departments of the NKGB-MGB in the cities of Ternopil, Kremenets and Chortkiv were studied for the first time. Conclusions – after the restoration of the city departments of the NKGB in 1944, there was an acute shortage of qualified personnel, in some places the departments were filled only by 50%, and people who had completed only a few grades of school were hired. The departments and subdivisions were filled by transfered Ukrainians from the eastern regions of the USSR, Russians and Belarusians. It is worth noting that in 1945 the staffing situation improved, the number of employees increased by an average of two employees in the management staff. In 1946, the USSR NKGB was reorganized into the USSR Ministry of State Security to which Military Counterintelligence Agency "Smersh" was added. After the reorganization, we observed restructuring of the second subdivision which was part of the city departments, where the counterintelligence and search divisions and an operational division were formed. Since 1946, the staffing of departments and subdivisionswas improving, both quantitatively and qualitatively. Vacancies became rare and the educational level of employees increased. The tendency to improve the quality of staff persisted in 1947, therefore employees with only elementary school behind them were no longer on the staff lists. ; Анотація. У статті на основі історичних першоджерел та монографій досліджено структуру міських відділів Народного комісаріату державної безпеки та Міністерства державної безпеки (далі НКДБ-МДБ) в Тернопільській області, описано їх структурну трансформацію. Дано кількісну та якісну характеристику кадрового складу відділів НКДБ-МДБ, виділено основні тенденції і закономірності у виборі працівників, проаналізовано національну приналежність, а також освітній рівень. Мета дослідження – окреслити структуру та її трансформацію, дати характеристику комплектації міських відділів НКДБ-МДБ у Тернополі, Кременці та Чорткові у 1944–1947 рр. Методологія дослідження опирається на принципи об՚єктивності, історизму. Було застосовано історико-порівняльний метод, що дав можливість простежити і порівняти структуру НКДБ-МДБ на усіх стадіях трансформації та розвитку. А також методи статистики, аналізу і синтезу, які послужили для кількісної та якісної характеристики кадрів, систематизації отриманих результатів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено дослідження структури та комплектації міських відділів НКДБ-МДБ у містах Тернопіль, Кременець і Чортків. Висновки – після відновлення міських відділів НКДБ у 1944 р. спостерігалась гостра нестача кваліфікованих кадрів, подекуди відділи були заповнені лише на 50 %, а на роботу брали осіб, що закінчили лише кілька класів школи. Відділ та відділення комплектували шляхом переведення українців зі східних областей УРСР, росіян та білорусів. Варто відзначити, що у 1945 р. ситуація з наповненням кадрів поліпшилась, кількість працівників у середньому збільшилась на дві особи у керівному складі. У 1946 р. пройшла реорганізація НКДБ СРСР в Міністерство державної безпеки СРСР, до якого було приєднано і ГУКР «Смерш». У перших штатних розписах після реорганізації ми спостерігаємо реструктуризацію другого відділення, що входило до складу міських відділів, було утворено відділення контррозвідки та пошуку і оперативне відділення. З 1946 р. комплектація відділів та відділень поліпшується, як кількісно, так і якісно. Вільні посади стали рідкістю, а освітній рівень працівників зріс. Тенденція на підвищення якості кадрів збереглась і в 1947 р.: так, працівників, що закінчували лише кілька класів школи, у штатних розписах уже не було. Варто звернути увагу на відділення 2 – Н у складі Чортківсьго відділу, якого не було згідно зі штатним розписом 1946 р.

The paper covers the hitherto unknown aspects of the life and political activity of the representative of the aristocracy of North-Eastern Hungary, prominent military and statesman – count Janos Drugeth, the founder of the Jesuit gymnasium in Uzhhorod. Without a thorough study of the history of the Drugeth family with Italian roots, Zemplén and Ung counties' history is also incomplete – yet historical science still lacks a comprehensive monograph that would present members of this family with scientific thoroughness. During the XIV – XVII centuries, the Homonnai Drugeth family determined the national and regional politics. Among its members, we find robber knights and counterfeiters as well as merciful church builders. Although they were removed from the royal court in the XV century, they managed to preserve and even increase their estates. After their estates remained on the border between the Kingdom of Hungary and the Principality of Transylvania after 1541 (when the Hungarian country was divided into three parts), the political role of the Drugeths became more important again. As royal politicians, with the support of the Habsburgs, the Drugeths repeatedly acted as claimants to the throne in the struggle for the title of the prince of Transylvania. That is partly the reason for the "negative" perception of the Drugeths in Hungarian history, which viewed the Principality of Transylvania (and its rulers – István Bocskai, Gábor Bethlen, and György I. Rákóczi) as champions of Hungarian independence and religious freedom. That is why the Hungarian lords' characters on the other side of the struggle, including the protagonist of the present paper – János Homonnai Drugeth, were usually portrayed in "dark colors." His career and upbringing connected him to the royal court (King Ferdinand II) and the Catholic Church (the Jesuits). He probably supported the Catholic renewal (counter-Reformation) out of personal attachment and conviction. The person from the Transylvanian chronicles, which entered the historical canon, was recorded as a prototype of the «sin of the papacy.» That is probably why only one engraving of him remained intact. However, he ran an exceptional career (he became the high ispán of two counties, became a state judge and chief captain of Upper Hungary), he received the title of count, which was subsequently inherited in his family. The settlement of the Jesuit gymnasium in Uzhhorod is connected to his name. Unfortunately, his most lasting work could only be completed after his death - on April 24, 1646, in the church of his family castle, the unity of the Greek Eastern followers of the area, and the Roman Catholic Church – i.e., the union in Uzhhorod - was proclaimed. One of the crucial tasks of the present paper is to compile the career of János Homonnai Drugeth, its most essential stages, his political and public role based on the available sources, and to attempt to rehabilitate his person. ; У статті висвітлюються невідомі аспекти життя і політичної діяльності представника аристократії Північно-Східної Угорщини, відомого військового і державного діяча – графа Яноша Другета. Без ретельного вивчення історії родини Другетів історія земель Земплінського та Ужанського комітатів не є повною, але на сьогодні все ж в український історичній науці бракує монографії, яка б дала повний науковий аналіз діяльності членів цієї родини. За підтримки Габсбургів (королів Угорщини) Другети неодноразово виступали в якості претендентів на княжий престол Трансільванії. Почасти це є і причиною «негативного» сприйняття Другетів в угорській історіографії, яка розглядала Трансільванію (та її правителів – Іштвана Бочкаї, Габора Бетлента і Дьєрдя І Ракоці) як поборників угорської незалежності і релігійної свободи. Це також причина того, що персонажі угорської аристократії по інший бік «барикад», включаючи головного героя статті – Яноша Другета, зазвичай зображувалися у «похмурих тонах». Не дивлячись на це, Янош Другет «побудував» виняткову кар'єру: став наджупаном (феішпаном) двох комітатів, займав пост головного королівського судді, головнокомандувача королівських військ, отримав графський титул, який згодом передав у спадок своїй родині, та переселив єзуїтську гімназію в м. Ужгород. На жаль, його найвидатніша справа була завершена лише після його смерті – 24 квітня 1646 р., коли у церкві родинного замку була проголошена Ужгородська унія. Метою статті є спроба реабілітації доброго імені Яноша Другета. Основне завдання цієї статті – на підставі доступних джерел дати всебічний аналіз кар'єрного зростання Яноша Другета, простежити його політичну та суспільну роль.

The Problem setting. Social and political processes, economic and state-building transformations in our country, and the military and political situation around Ukraine, led to the return of the theme of heroism to scientific discourse, rethinking the use of heroic potential in shaping patriotic consciousness of citizens, national identity of Ukrainians. The problem of heroism is connected with the evaluation of the activity not only of individual historical personalities or even whole generations of the people, but also with its fixation in the cultural memory of mankind. The phenomenon of the heroic is in the range of research interests of many social sciences and in the focus of attention of educational institutions.The moral significance of the heroic is important, because this concept has a significant educational potential, contributes to the formation of humane, noble goals, active citizenship and patriotismRecent research and publications analysis. The essence of the category of the heroic was explored by J. Bruno, J. Vico, G.V. Hegel, T. Carlyle, D. Campbell, F. Nietzsche, K. Jung and others. The formation of the phenomenon of heroism is outlined in the works of G. Skovoroda, P. Yurkevich, T. Shevchenko, I. Franko, L. Ukrainka, M. Hrushevsky, D. Dontsov, V. Lypynsky, G. Vashchenko, V. Sukhomlynsky, S. Krymsky, V. Baranivsky, O. Khmilyar.In the Western philosophical thought of the XX century the understanding of the heroic can be divided into four areas. The first direction continues to develop the concept of T. Carlyle (understanding the hero as a «superman»), the second considers the hero as a social myth and tool of psychoanalysis, for the third direction the hero is a phenomenon of social consciousness, a regulator of social life. The fourth is the concept of degeneration, the representatives of which reject the existence possibility of the heroic in a postmodern society.Paper objective. The one of the most important phenomena in a range of scientific interests of philosophy, psychology, ethics and history was discussed. The essence of concepts «hero», «heroism» based on the analysis of philosophical literature was explored. The description of the history of the phenomenon of heroism in different sources was made. The connection of aforementioned phenomena could be traced with such concepts as «patriotism» and «identity», the motives of selfless devotion and death, variants coexistence of different concepts of «hero» were distinguished, specific signs of heroic action were demonstrated. It reflected social and cultural settings of a specific historical period and indicated the variability of ideas about the status of this phenomenon. It was defined that people constantly were coming back to that category and fixing with that fact the highest level of spiritual beauty and activity of personality, which was able to give hope and to lead, to provoke the desire to imitate.The attention in the research work was focused on the philosophical idea ofthe twentieth century because at that period there was intensification of scientific research for clarification of those concepts.Conclusions of the research. Modern Ukrainian patriotism must be the result of the practical realization of a responsible sense of citizenship as an integrated quality of a modern man. Forming patriotic feelings in Ukrainian youth, teachers should rely on such basic characteristics of patriotism as the socially consolidating nature of its manifestation, civic responsibility and active position of all members of the community. As a result, patriotic feelings for Ukrainian youth should become not only a stable and conscious identification with their native country, but also a readiness for responsible and effective civic action. ; На основе анализа философской литературы исследована сущность понятий «герой», «героизм», осуществлен ретроспективный анализ феномена героизма и оценка его современного состояния в Украине; прослеживаются связи указанных явлений с понятием «патриотизм», «идентичность», мотивами подвижничества и смерти, выделяются варианты сосуществования различных концепций «героя», определяются современные концепты героико-патриотического воспитания. В исследовании внимание сосредоточено на достижениях философской мысли ХХ века, поскольку в этот период произошла активизация научного поиска, уточнение указанных понятий. ; Розглянуто сутність понять «герой», «героїзм», здійснено ретроспективний аналіз феномену героїзму та оцінка його сучасного стану в Україні; простежуються зв'язки означених явищ із поняттями «патріотизм», «ідентичність», мотивами подвижництва та смерті, виокремлюються варіанти співіснування різних концепцій «героя», визначаються сучасні концепти героїко-патріотичного виховання. У статті зосереджено увагу на здобутках філософської думки ХХ століття, оскільки в цей період відбулася активізація наукового пошуку, уточнення означених понять.

The article has studied and systematized a set of major scientific papers on the ethnic history of the Greeks in Odessa, has identified and argued the stages of development of the historiographical tradition of the problem, has conducted the comparative analysis of directions and priorities of research on the Greeks in Odessa and has traced their evolution in accordance with changes in socio-political context. Historiographical work on the problem has been classified by chronological criteria. It is noted that during the imperial era, research did not go beyond clarifying certain issues of resettlement in the context of the colonization policy of the Russian government. In the research of Soviet historians in the general history of colonization by the Greeks of Odessa, military colonization stands out. At the same time, the socio-economic aspects of the functioning of the Greek community deserved special attention of Soviet historiography. The expansion of the range of research, inclusion of issues of commercial and social activities of Greeks occurs at the present stage of studying the problem and is connected with the intensification of Greek studies in Ukraine. It is proved that the lack of legal autonomy of the Odessa Greek community, the mobility of its representatives did not contribute to the scientific awareness of the Greeks in Odessa (unlike in Nizhyn and Azov) as a separate community with a whole set of distinctive features. Therefore, their history was considered within the context of the history of the foundation and development of the city. Despite the recent appearance of interesting articles on charitable, trade, commercial, cultural and educational activities of the Greek community of Odessa, it is still waiting for an ordered and comprehensive study. ; В статье изучен и систематизирован комплекс основных научных трудов по вопросам этнической истории греков Одессы, выделены и аргументированы этапы развития историографической традиции исследуемой проблемы, осуществлен сравнительный анализ направлений и приоритетов исследовательского поиска по грекам Одессы и прослежена их эволюция в соответствии с изменениями общественно-политического контекста. Историографические наработки по проблеме классифицированы по хронологическому критерию. Отмечено, что в имперскую эпоху исследовательские поиски не выходили за пределы выяснения отдельных вопросов переселения в контексте колонизационной политики российского правительства. В исследованиях советских историков в общей истории колонизации Одессы греками выделяется военная колонизация. В то же время особое внимание в советской историографии уделено социально-экономическим аспектам функционирования греческой общины. Расширение спектра исследований, включение в него вопросов коммерческой, общественной деятельности греков приходится на современный этап изучения проблемы и связан с активизацией греческих студий в Украине. Доказано, что отсутствие юридической автономии одесской греческой общины, мобильность ее представителей не способствовали осознанию научным сообществом греков Одессы (в отличие от нежинских и приазовских) как отдельной группы с целым комплексом самобытных черт. Поэтому их история рассматривалась в контексте истории основания и развития города. Несмотря на появление в последнее время интересных статей о благотворительной, торгово-коммерческой, культурно-образовательной деятельности греческой общины Одесской области, она требует упорядоченного и целостного исследования. ; У статті вивчено і систематизовано комплекс основних наукових праць із питань етнічної історії греків Одеси, виділено та аргументовано етапи розвитку історіографічної традиції досліджуваної проблеми, здійснено порівняльний аналіз напрямків та пріоритетів дослідницького пошуку щодо греків Одеси та простежено їх еволюцію у відповідності до змін суспільно-політичного контексту. Історіографічний до-робок із проблеми класифіковано за хронологічним критерієм. Зазначено, що за імперської доби дослід-ницькі пошуки не виходили за межі з'ясування окремих питань переселення в контексті колонізаційної політики російського уряду. У дослідженнях радянських істориків в загальній історії колонізації Одеси греками виділяється військова колонізація. Водночас на особливу увагу радянської історіографії заслу-говували соціально-економічні аспекти функціонування грецької громади. Розширення спектру дослі-джень, включення до нього питань комерційної, громадської діяльності греків припадає на сучасний етап вивчення проблеми й пов'язане з активізацією грецьких студій в Україні. Доведено, що відсутність юридичної автономії одеської грецької спільноти, мобільність її представників не сприяли усвідомленню науковим загалом греків Одеси (на відміну від ніжинських та приазовських) як виокремленої спільноти з цілим комплексом самобутніх рис. Тому їх історія розглядалася у контексті історії заснування та розвитку міста. Не зважаючи на появу останнім часом цікавих статей із доброчинної, торговельно-комерційної, культурно-освітньої діяльності грецької спільноти Одещини, вона ще чекає на впорядковане й цілісне дослідження.

The article presents a method of determining the optimal contributions of services (branches) of troops in the successful solution of combat tasks with the established value of prevented damage provided that the necessary costs are minimized, which is part of the methodological apparatus of substantiation and determination of contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of Armed Forces (AF) of Ukraine during their use (repulse of armed aggression).The need to develop a method is caused by the lack of methodological apparatus to substantiate and determine the contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of the Armed Forces (AF) of Ukraine, which is confirmed by the results of the analysis. Research of scientific works devoted to the theory of construction of the Armed Forces of Ukraine has shown that they mainly cover issues related to the training and application of the Armed Forces of Ukraine, in particular: determining the forms and methods of application, composition of services (branches) of troops and more.At the same time, in some works the issue of determining the contributions of services (branches) of troops in the combat capability of the created group (combat order) of military formations is to some extent disclosed, but rather indirectly (episodically) and reduced to covering the physical meaning of the theory of prevented damage of troops during operations. (combat actions).The proposed method of determining the optimal contributions of services (branches) of troops in the successful solution of combat tasks with a set amount of prevented damage provided that the necessary costs are minimized is based on the optimization problem of distribution of contributions of the j-th type of the Armed Forces or the general contribution to the destruction of all our troops to damage all means of the enemy to achieve the required level of combat capability of the Armed Forces of Ukraine during their use (repulse of armed aggression) with the established amount of prevented damage.The advantage of the proposed method is the formulated provisions for determining contributions in various forms - taking into account both the combat capabilities of certain services (branches) of troops, and the cost of their creation and use.The method of determining the optimal contributions of services (branches) of troops in the successful solution of combat tasks with a established value of prevented damage, while minimizing the necessary costs, which is part of the methodological apparatus of substantiation and determination of contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of Armed Forces of Ukraine during their application (repulse of armed aggression) made for its further use by officials of the governing bodies of the Armed Forces of Ukraine, the Armed Forces, as well as the Ministry of Defense of Ukraine to plan the staff of the Armed Forces of Ukraine, forces and means of the tasks forces, determining of prospects for the development of a particular type (genus) of troops, etc.Prospects for further research are related to the development of recommendations for substantiating the contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of the Armed Forces of Ukraine during their application (repulse of armed aggression). ; У статті наведено метод визначення оптимальних внесків видів (родів) військ в успішне вирішення ними бойових завдань з встановленою величиною відверненого збитку за умови мінімізації необхідних для цього затрат, який є складовою методичного апарату обґрунтування та визначення внесків видів (родів) військ у потрібний рівень боєздатності Збройних Сил (ЗС) України під час їх застосування (відбиття збройної агресії). Метод ґрунтується на оптимізаційній задачі розподілу внесків j-го виду ЗС або роду військ у загальний внесок всіх наших військ у знищення всіх засобів противника для досягнення потрібного рівня боєздатності ЗС України під час їх застосування (відбиття збройної агресії) із встановленою величиною відверненого збитку. Перевагою запропонованого методу є сформульовані положення визначення внесків у різних формах – з урахуванням як бойових можливостей окремих видів (родів) військ, так і затрат на їх створення та використання.Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробленням рекомендацій щодо визначення внесків видів (родів) військ у потрібний рівень боєздатності ЗС України під час їх застосування (відбиття збройної агресії).

The most distinctive features of military communications systems are the high degree of a priori uncertainty about the operational situation and the small amount of source data for communications planning. In such circumstances, it is important to make the right decision-making appraisal apparatus, which will allow the officials of the system management bodies to be confident in the decisions made. Deciding to build a communications system at any level usually involves defining the purpose of its operation, selecting metrics and justifying the evaluation criteria, synthesizing alternative structures, and finding a rational option for deploying the communications system. The practice of the troops has convincingly shown that in the theory and practice of communications, there is a need to improve the scientific and methodological apparatus, which will meet the current conditions of operation of control systems and provide a more adequate assessment of the effectiveness of deployable communications systems. In this article, the authors propose a method for evaluating the effectiveness of the communication system of the operational troop grouping. The above method is based on the first time use of the communication system accessibility indicator. In the course of this research, the authors used the basic principles of communication theory, noise immunity theory and intelligence. The novelty of the proposed method is that the communication system operational troops grouping are estimated by generalized indicator of availability of channel resources and network communications system of the operational troops grouping. The practical value of the proposed methodology is that the methodology allows for a more accurate assessment of the communications system, the identification of deployment arrangements and measures to improve the effectiveness of the operational troops grouping. ; Наиболее характерными особенностями построения систем связи военного назначения является высокая степень априорной неопределенности относительно оперативной обстановки и малый объем исходных данных для планирования связи. В таких условиях важен правильный выбор аппарата оценки принимаемых управленческих решений, который позволит должностным лицам органов управления системой связи быть уверенным в решениях, которые принимаются. Принятие решения на построение системы связи любого уровня, как правило, включает определение цели ее функционирования, выбор показателей и обоснование критериев оценки, синтез альтернативных структур и поиск рационального варианта развертывания системы связи. Практика войск убедительно показала, что в теории и практике организации связи возникла необходимость в совершенствовании научно-методического аппарата, который будет соответствовать современным условиям функционирования систем управления и обеспечивать более адекватную оценку эффективности систем связи, разворачиваются. В указанной статье авторами предложена методика оценки эффективности системы связи оперативной группировки войск. Указанная методика основана на использование показателя доступности системы связи с первого раза. В ходе указанного исследования авторами использованы основные положения теории связи, теории помехоустойчивости и развезащищённости. Новизна предложенной методики заключается в том, что система связи оперативной группировки войск оценивается по обобщенному показателю доступности канальных и сетевых ресурсов системы связи оперативной группировки войск. Практическое значение предложенной методики заключается в том, что указанная методика позволяет более точно оценить систему связи, определить меры по развертыванию системы связи и выработать меры по повышению эффективности системы связи оперативной группировки войск. ; Найбільш характерними особливостями побудови систем зв'язку військового призначення є високий ступінь апріорної невизначеності стосовно оперативної обстановки та малий обсяг вихідних даних для планування зв'язку. У таких умовах важливий правильний вибір апарату оцінки прийнятих управлінських рішень, який дозволить посадовим особам органів управління системою зв'язку бути впевненим у рішеннях, що приймаються. Прийняття рішення на побудову системи зв'язку будь-якого рівня, як правило, включає визначення мети її функціонування, вибір показників і обґрунтування критеріїв оцінки, синтез альтернативних структур і пошук раціонального варіанту розгортання системи зв'язку. Практика військ переконливо показала, що в теорії та практиці організації зв'язку виникла необхідність в удосконаленні науково-методичного апарату, що буде відповідати сучасним умовам функціонування систем управління та забезпечувати більш адекватну оцінку ефективності систем зв'язку, що розгортаються. В зазначеній статті авторами запропоновано методику оцінки ефективності системи зв'язку оперативного угруповання військ. Зазначена методика заснована на використання показника доступності системи зв'язку з першого разу. В ході зазначеного дослідження авторами використані основні положення теорії зв'язку, теорії завадостійкості та розвідзахищеності. Новизна запропонованої методики полягає в тому, що система зв'язку оперативного угруповання військ оцінюється по узагальненому показнику доступності канальних та мережевих ресурсів системи зв'язку оперативного угруповання військ. Практичне значення запропонованої методики полягає в тому, що зазначена методика дозволяє більш точніше оцінити систему зв'язку, визначити заходи щодо розгортання системи зв'язку та виробити заходи стосовно підвищення ефективності системи зв'язку оперативного угруповання військ.

Objective — systematic analysis of the results of the questionnaire and the review of the available scientific databases to summarize the achievements and highlight the complex TB issues in Ukraine.Materials and methods. By communicating with doctors of different specialties, doctors on specializa­tion-courses, pre¬certification cycles and cycles of thematic improvement in the specialty «phthisiology», «pulmonology», «general practice — family medicine», «therapy», conducting their questionnaires, we conducted the study of priorities and formulated complex questions and problems to overcome TB in Ukraine.Results and discussion. The most significant achievements of TB control in Ukraine are the tendency to use more TB capacity and to strengthen the results and improve the best laboratory diagnostics, molecular genetic diagnostics, and cultural studies at BACTEC.Doctors are concerned about MDRTB and XDTB and co-infection HIV/TB. These issues were of particular interest and were the first among local supporters (97 % of respondents in phthisiologists and 78 % of general practitioner and other physicians identified as the highest priority).Conclusions. Decrease in the immunity of the population due to the spread of HIV infection, widespread use of immunosuppressive and cytostatic drugs, economic impoverishment and permanent stay in chronic-stress in everyday life of the average population of Ukraine, uncertainty about tomorrow, military conflict in the East part of Ukraine, intensive alcohol and drug addiction, reduction and closing TB hospitals, the reduction in the number of TB staff makes the disappointing prognosis for controlling the situation of the TB epidemic in Ukraine — the worsening of TB epidemic is not excluded in the next few years. ; Цель работы — суммирование достижений и выделение сложных вопросов по преодолению туберкулеза (ТБ) в Украине. Материалы и методы. Путем общения с врачами разных специальностей, врачами-курсантами на курсах специализации, предаттестационных циклах и циклах тематического усовершенствования по специальности «фтизиатрия», «пульмонология», «общая практика — семейная медицина», «терапия», проведения их анкетирования нами изучены приоритеты относительно достижений и сформулированы сложные вопросы и проблемы по преодолению ТБ в Украине.Результаты и обсуждение. Наиболее значимыми достижениями борьбы с ТБ в Украине являются тенденция к снижению заболеваемости ТБ и смертности от него и улучшение возможностей лабораторной диагностики, молекулярно-генетической диагностики, культурального исследования на БАКТЕК и т. д. Врачей беспокоит вопрос роста количества случаев мультирезистентного ТБ, ТБ с расширенной резистентностью и случаев сочетанной патологии СПИД/ТБ. Этот вопрос имел наибольший удельный вес и занял первое место при процентном анализе (97 % респондентов врачей-фтизиатров и 78 % семейных врачей и других специальностей определили его как приоритетный).Выводы. Снижение иммунитета населения за счет распространения ВИЧ-инфекции, широкого использования иммуносупрессивных и цитостатических препаратов, экономическое обнищание и перманентное пребывание в условиях хронического стресса, неуверенность в завтрашнем дне, военные действия на востоке страны, интенсивная алкоголизация и наркотизация населения, безработица, значительная миграция населения, сокращение и закрытие противотуберкулезных ста­ционаров, сокращение количества работников противотуберкулезных служб делают прогноз по контролю ситуации над эпидемией ТБ в Украине неутешительным — не исключено ухудшение эпидемиологической ситуации по ТБ в ближайшие несколько лет. ; Мета роботи — підсумування досягнень та виокремлення складних питань щодо подолання туберкульозу (ТБ) в Україні. Матеріали та методи. Шляхом спілкування з лікарями різних спеціальностей, лікарями-курсантами на курсах спеціалізації, передатестаційних циклах та циклах тематичного удосконалення зі спеціальності «фтизіатрія», «пульмонологія», «загальна практика — сімейна медицина», «терапія», проведення їх анкетування нами вивчено пріоритети щодо досягнень та сформульовано складні питання і проблеми щодо подолання ТБ в Україні.Результати та обговорення. Найбільш значущими досягненнями боротьби з ТБ в Україні є тенденція до зниження захворюваності на ТБ та смертності від нього та покращення можливостей лабораторної діагностики, молекулярно-генетичної діагностики, культурального дослідження на БАКТЕК тощо.Лікарів турбує питання зростання кількості випадків мультирезистентного ТБ, ТБ із розширеною резистентністю та випадків поєднаної патології СНІД/ТБ. Це питання мало найбільшу питому вагу і посіло перше місце при відсотковому аналізі (97 % респондентів лікарів-фтизіатрів та 78 % сімейних лікарів та інших спеціальностей визначили його як пріоритетне).Висновки. Зниження імунітету населення за рахунок поширення ВІЛ-інфекції, широкого використання імуносупресивних та цитостатичних препаратів, економічне зубожіння та перманентне перебування в умовах хронічного стресу, невпевненість у завтрашньому дні, військові дії на сході країни, інтенсивна алкоголізація та наркотизація населення, безробіття, значна міграція населення, скорочення та закриття протитуберкульозних стаціонарів, скорочення кількості працівників протитуберкульозної служби роблять прогноз щодо контролю ситуації над перебігом епідемії ТБ в Україні невтішним — не виключено погіршення епідеміологічної ситуації з ТБ в найближчих кілька років.

Background. Oculoplasty is one of the most accurate and technically elaborate face surgery. Aesthetic and functional changes in the periorbital area are of great social importance since the deterioration of the facial appearance can be the main reason for the loss of self-confidence in an apparently healthy person, lead to a restriction of communication and a decrease in the quality of life. The purpose of the study was to share own experience of conducting aesthetic and reconstructive interventions of the periorbital area. Materials and methods. Oculofacial plastic and reconstructive surgery was performed in patients admitted to the Ophthalmic Department of the Maxillofacial Clinic of the Military Medical Clinical Center of the Central Region in Vinnytsia from August 2018 to August 2019. The immediate and long-term results of operations were analyzed, including ectropion, entropion, ptosis of the upper eyelid, dermatochalasis of the upper and lower eyelids. Depen­ding on the type of pathology and severity of changes, plastic and reconstructive surgery was performed. In this case, an approach was individualized to each patient. Results. Own results before and after surgery on the eyelids are presented. The postoperative period in all patients proceeded without complications, the surgical wounds healed with primary tension, edema and hematomas persisted for about 6 days. The immediate and long-term results of oculoplasty in the operated patients were satisfactory. Neither local or general complications were noted. Conclusions. The main task of the ophthalmoplastic surgeon is the correct selection and examination of patients, careful planning of correction of changes in the periorbital zone depending on the specific cases, the use of modern microsurgical techniques. The delicate operations performed in such a way do not cause gross scarring and form a long-term aesthetic result. ; Актуальность. Окулопластика относится к одним из самых технически сложных вмешательств на лице. Эстетические и функциональные изменения в периорбитальной зоне имеют большое социальное значение, так как ухудшение внешнего вида лица может быть главного причиной потери уверенности в себе практически здорового человека, привести к ограничению общения и снижению качества жизни. Цель исследования: поделиться собственным опытом проведения эстетических и реконструктивных вмешательств на вспомогательном аппарате глаза. Материалы и методы. Реконструктивно-пластические операции периорбитальной зоны проводили у пациентов, обратившихся в офтальмологическое отделение клиники челюстно-лицевой области Военно-медицинского клинического центра Центрального региона в г. Винница с августа 2018 по август 2019 года. Проведен анализ ближайших и отдаленных результатов операций. Среди них: эктропион, энтропион, птоз верхнего века, дерматохалязис верхних и нижних век. В зависимости от вида патологии и выраженности изменений были выполнены реконструктивно-пластические оперативные вмешательства. При этом для каждого пациента применялся индивидуальный подход. Результаты. Представлены собственные результаты до и после проведения оперативных вмешательств на веках. Послеоперационный период у всех пациентов протекал без осложнений, операционные раны заживали первичным натяжением, отеки и гематомы сохранялись около 6 дней. Ближайшие и отдаленные результаты окулопластики у прооперированных больных были удовлетворительными. Осложнений местного или общего характера не отмечали. Выводы. Главными задачами офтальмопластичного хирурга являются правильный отбор и обследование пациентов, тщательное планирование коррекции изменений периорбитальной зоны в зависимости от конкретных случаев, применение современных микрохирургических технологий. Выполненные таким образом операции деликатные, не оставляют грубых рубцов и формируют долгосрочный эстетический результат. ; Актуальність. Окулопластика відноситься до одних із технічно найскладніших втручань на обличчі. Естетичні та функціональні зміни в періорбітальній зоні мають велике соціальне значення, бо погіршення зовнішнього виду обличчя може бути головною причиною втрати впевненості в собі практично здорової людини, призвести до обмеженого спілкування та зниження якості життя. Мета дослідження: поділитись власним досвідом проведення естетичних та реконструктивних втручань на допоміжному апараті ока. Матеріали та методи. Реконструктивно-пластичні операції навколоорбітальної ділянки проводили у пацієнтів, які звернулись до офтальмологічного відділення клініки щелепно-лицевої ділянки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону м. Вінниця з серпня 2018 по серпень 2019 року. Проведений аналіз найближчих та віддалених результатів операцій. Серед них: ектропіон, ентропіон, птоз верхньої повіки, дерматохалязіс верхніх та нижніх повік. Залежно від виду патології та вираженості змін були виконані реконструктивно-пластичні оперативні втручання. При цьому для кожного пацієнта застосовувався індивідуальний підхід. Результати. Наведені власні результати до та після проведення оперативних втручань на повіках. Післяопераційний період у всіх пацієнтів перебігав без ускладнень, операційні рани заживали первинним натягом, набряки та гематоми зберігались близько 6 днів. Найближчі та віддалені результати у прооперованих хворих були задовільними. Ускладнень місцевого чи загального характеру не відмічали. Висновки. Головними завданнями офтальмопластичного хірурга є правильний відбір та обстеження пацієнтів, ретельне планування корекції змін періорбітальної зони залежно від конкретних випадків, застосування сучасних мікрохірургічних технологій. Виконані таким чином операції делікатні, не залишають грубих рубцювань та формують довготривалий естетичний результат.

In the article an attempt to investigate in a chronological order the historical circumstances of the formation and development of the mainline electric locomotives engineering at the Luhansk diesel locomotives engeneering plant (1957–2014) has been made. The circumstances of the activity of the electric locomotives workshop of the Luhansk plant (1957–1967), within which the production of crew parts and units of the legendary locomotives VL8 and VL10 for Novocherkask and Tbilisi factories have been analyzed. In the late 1980s, due to the absence of a solid convertible currency for the import of traction rolling stock from Czechoslovakia in the wake of the economic crisis of the USSR, the Luhansk plant received orders for the development and production of self-propelled electric locomotives. However, with the proclamation of the Independence of Ukraine, due to the lobbying of the new government, promising projects of Luhansk electric locomotives were rejected, and the Dnipro electric locomotives engineering plant was defined the basic enterprise for the creation of mainline electric locomotives for the Ukrainian railways. Due to the unstable economic situation in the country and the lack of targeted financing, the Dnipro plant was unable to start mass production of a number of types of locomotives, HC«Luhanskteplovoz» together with the Novocherkask plant began production of freight electric locomotives on the technological basis of Russian locomotives. Further development and prospects of serial electric locomotives engineering at the Luhansk plant were interrupted by the aggravation of the military-political situation in the region. However, it is clear that the historical experience of becoming a domestic scientific-production base of the mainline electrical production needs its proper understanding in the context of current tendencies of import of traction rolling stock with an attempt to localize its production in Ukraine. ; У статті здійснено спробу дослідити в хронологічному порядку історичні обставини становлення та розвитку магістрального електровозобудування на Луганському тепловозобудівному заводі (1957–2014рр.). Проаналізовано обставини діяльності електровозного цеху Луганського заводу (1957–1967рр.), у рамках якої протягом 10 років здійснювалось виробництво екіпажних частин та вузлів легендарних електровозів ВЛ8 і ВЛ10 для Новочеркаського та Тбіліського заводів. Наприкінці 1980-хрр. у зв'язку з відсутністю твердої конвертованої валюти для імпорту тягового рухомого складу з Чехословаччини на хвилі економічної кризи СРСР, Луганський завод отримав замовлення на розробку та виробництво вантажопасажирських електровозів власної конструкції. Однак, з проголошенням Незалежності України, через лобізм нового керівництва уряду, перспективні проекти луганських електровозів були відхилені, а базовим підприємством зі створення магістральних електровозів для українських залізниць був визначений Дніпровський електровозобудівний завод. Оскільки внаслідок нестабільної економічної ситуації в країні та відсутності цільового фінансування Дніпровський завод не спромігся налагодити серійне виробництво низки типів електровозів, ХК«Луганськтепловоз» спільно з Новочеркаським заводом розпочали виготовлення вантажних електровозів на технологічній основі російських локомотивів. Подальший розвиток та перспективи серійного електровозобудування на Луганському заводі був перерваний із загостренням військово-політичної ситуації в регіоні. Однак, безумовно, що історичний досвід становлення вітчизняної науково-виробничої бази магістрального електровозобудування потребує свого належного осмислення в контексті сучасних тенденцій імпорту тягового рухомого складу зі спробою подальшої локалізації його виробництва в Україні. ; В статье предпринята попытка исследовать в хронологическом порядке исторические обстоятельства становления и развития магистрального электровозостроения на Луганском тепловозостроительном заводе (1957–2014гг.). Проанализированы обстоятельства деятельности электровозного цеха Луганского завода (1957–1967гг.) в рамках которой в течение 10 лет осуществлялось производство экипажных частей и узлов легендарных электровозов ВЛ8 и ВЛ10 для Новочеркасского и Тбилисского заводов. В конце 1980-хгг. в связи с отсутствием твердой конвертируемой валюты для импорта тягового подвижного состава из Чехословакии на волне экономического кризиса СССР, Луганский завод получил заказ на разработку и производство грузопассажирских электровозов собственной конструкции. Однако, с провозглашением независимости Украины, через лоббизм нового руководства правительства, перспективные проекты луганских электровозов были отклонены, а базовым предприятием по созданию магистральных электровозов для украинских железных дорог был определен Днепровский электровозостроительный завод. Поскольку в результате нестабильной экономической ситуации в стране и отсутствия целевого финансирования Днепровский завод не смог наладить серийное производство ряда типов электровозов, ХК«Лугансктепловоз» совместно с Новочеркасским заводом начали изготовление грузовых электровозов на технологической основе российских локомотивов. Дальнейшее развитие и перспективы серийного электровозостроения на Луганском заводе были прерваны с обострением военно-политической ситуации в регионе. Однако, безусловно, что исторический опыт становления отечественной научно-производственной базы магистрального электровозостроения требует своего должного осмысления в контексте современных тенденций импорта тягового подвижного состава с попыткой дальнейшей локализации его производства в Украине.