This article aims to understand the dynamics between Chinese and Brazilian legal systems about money laundering prosecution in default judgments and its implementation in international legal cooperation. Therefore, both legal basis are analyzed and common dispositions studied for the complete comprehension in how China and Brazil can act in complementary ways. To conclude, the article demonstrates that a trial in absentia may prevent extradition for serving a sentence, if a new trial is not ensured in the requesting country. On the other hand, if extradition is used for the accused to respond to the process, the purpose of the act is precisely to prevent default. Likewise, for the other cases of assistance, if the default has been operated in compliance with the legislation of the requesting country, there will be no impediment to cooperation.
The article examines the options for the interaction of paradiplomacy of subnational units – subjects of federations and territorial autonomies – and the national foreign policy of the central governments. The author identifies three main types of interaction: parallel, conflict, synergistic. It is noted that initially the term "paradiplomacy" referred to such external relations of subnational actors of international relations, which developed separately from the foreign policy of the federal level (that is, within the first or second type). It is shown that the development of interaction between foreign activity at the national and subnational levels has led to the expansion of the concept of "paradiplomacy" and the emergence of alternative terms. The author of the article proposes the synthetic term auxiliary paradiplomacy to describe such a type of synergistic interaction between the international activity of the center and the subnational unit, when the latter acts as a tool for achieving national goals. ; В статье выявляются варианты взаимодействия парадипломатии субнациональных единиц – субъектов федераций и территориальных автономий – и национальной внешней политики центрального правительства. Автор выделяет три основных типа взаимодействия: параллельное, конфликтное, синергетическое. Отмечается, что первоначально термин «парадипломатия» относился к таким внешним связям субнациональных акторов международных отношений, которые развивалась обособленно от внешней политики федерального уровня (т.е. в рамках первого или второго типа). Показывается, что развитие взаимодействия между международной деятельностью национального и субнационального уровня привело к расширению понятия «парадипломатия» и появлению альтернативных терминов. Автором статьи предлагается синтетический термин ауксилиарная (вспомогательная) парадипломатия для описания такого варианта синергетического взаимодействия международной деятельности центра и субнациональной единицы, при котором последняя выступает в качестве инструмента достижения общенациональных задач.
ABSTRACT
ObjectivesThe vast amount of data produced by healthcare systems both structured and unstructured, termed 'Big Data' have the potential to improve the quality of healthcare through supporting a wide range of medical and healthcare functions, including clinical decision support, disease surveillance, and population health management. As the field of big data in healthcare is rapidly expanding, methodology to understand and analyze thereby enhancing and optimizing the use of this data is needed. We present priorities determined for future work in this area.
ApproachAn international collaboration of health services researchers who aim to promote the methodological development and use of coded health information to promote quality of care and quality health policy decisions known as IMECCHI –proposes areas of development and future priorities for use of big data in healthcare. Thematic areas were determined through discussion of potential projects related to the use and evaluation of both structured /codeable and unstructured health information, during a recent meeting in October 2015
ResultsSeveral themes were identified. The top priorities included: 1) electronic medical record data exploration and utilization; 2) developing common data models and multimodal /multi-source databases from disparate sources development; 3) data quality assessment including developing indicators, automated logic checks and international comparisons; 4) the translation of ICD-10 to ICD-11 through field-testing 5) Exploration of non-physician produced/coded data; and 6) Patient safety and quality measure development.
ConclusionsA list of expert views on critical international priorities for future methodological research relating to big data in healthcare were determined. The consortium's members welcome contacts from investigators involved in research using health data, especially in cross-jurisdictional collaborative studies.
The article is dedicated to the issue of occupied territories. The authors study the evolution of the international law and how conventions and rules on occupied territories were adopted. The article contains extracts from conventions and protocols, which help to understand the phenomenon of occupation. ; Статья посвящается праву военной оккупации — институту международного гуманитарного права. Авторы дают определение данному феномену, исследуют вопросы о его источниках в международном праве и правовых последствиях оккупации. Они рассматривают правовой режим, который вводится на территории во время оккупации. Кроме того, в статье содержатся извлечения из международных конвенций, что позволяет определить степень их соответствия современным тенденциям развития данного международно-правового института. ; Стаття присвячується праву військової окупації — інституту міжнародного гуманітарного права. Автори дають визначення даному феномену, досліджують питання про його джерела в міжнародному праві і правові наслідки окупації. Вони розглядають правовий режим, який впроваджується на території під час окупації. Крім того, у статті містяться витяги з міжнародних конвенцій, що дозволяє визначити ступінь їх відповідності сучасним тенденціям розвитку цього міжнародно-правового інституту.
The features of international relations in South Africa are studied. The features of the development of South Africa as a regional leader are revealed. It is emphasized that the country plays a leading role in the region because of its favorable geographical location and sufficiently high level of economic development. The importance of foreign policy of modern South Africa is emphasized. It is noted that South Africa's foreign policy is implemented at three levels: regional, continental and global. In the first of these, the republic, having not only significant military-political but also Africa's largest economic potential, can be considered as almost an alternative candidate for leadership. South Africa is SADC locomotive and attracts labor resources from all border countries that do not have such a developed industry and do not differ in the level of wages as high as regionally.It is noted that South Africa's SADC strategy is based on three points: restoring, strengthening and maintaining political unity and cohesion within the SADC.It is revealed that the role of South Africa is to deepen economic integration and intensify the development of regional infrastructure. It is proven that South Africa has taken a leading role in the region to address many social and humanitarian issues, especially through the economic component. It is confirmed that South Africa also plays an important role in that it is a launching pad for foreign investment in another part of Africa. It is proved that South Africa's foreign policy in the region contributed to:- creation of new jobs;- modernization of existing and creation of new infrastructure - including investments in telecommunications;- technological development through the supply of highly qualified personnel;- increasing tax revenues, as well as increasing consumer choice in host countries;- the creation of a favorable business climate in South African countries.It is concluded that South Africa's foreign policy in the region is not always constructive with respect to other South African countries. South African companies dominate and this leads to South Africa's monopoly and hegemony. The economic and political power of South Africa in the south of the continent is indisputable. Political instability is defined as a factor in the weakening of South Africa's leadership position in the region. ; Изучаются особенности международных отношений в Южной Африке. Раскрываются особенности развития ЮАР как регионального лидера. Подчеркивается, что страна играет ведущую роль в регионе из-за благоприятного географического положения и достаточно высокий уровень экономического развития. Подчеркивается значение внешней политики современной ЮАР. Отмечается, что внешняя политика ЮАР осуществляется на трех уровнях: региональном, континентальном и глобальном. На первом из них республика, располагая не только значительным военно-политическим, но и крупнейшим в Африке экономическим потенциалом, может считаться практически безальтернативным претендентом на лидерство. ЮАР является локомотивом САДК и привлекает трудовые ресурсы из всех приграничных стран, не имеющих столь развитой промышленности, и не отличаются столь же высоким по региональным меркам уровнем заработной платы.Отмечается, что стратегия ЮАР в рамках САДК строится на трех китах: восстановление, укрепление и сохранение политического единства и сплоченности в рамках САДК.Выяснено, что роль ЮАР состоит в углублении экономической интеграции, и интенсификации развития региональной инфраструктуры. Доказывается, что ЮАР взяла на себя ведущую роль в регионе для решения многих социально-гуманитарным вопросам, особенно с помощью экономической составляющей. Подтверждается, что Южная Африка также играет важную роль с точки зрения того, что она является стартовой площадкой для иностранных инвестиций в другой части Африки. Доказывается, что внешняя политика ЮАР в регионе способствовала:- созданию новых рабочих мест;- модернизации существующей, а также создание новой инфраструктуры - в том числе инвестиции в телекоммуникации;- технологического развития за счет поставки высококвалифицированных кадров;- увеличению налоговых поступлений, а также увеличение потребительского выбора в принимающих странах;- созданию благоприятного бизнес климата в южноафриканских странах.Делается вывод, что внешняя политика ЮАР в регионе не всегда конструктивна по отношению к другим южноафриканским стран. Южноафриканские компании доминируют и это приводит к монополии и гегемонии ЮАР. Экономическая и политическая мощь Южной Африки на юге континента является неоспоримой. Политическая нестабильность определяется как фактор ослабления лидерских позиций ЮАР в регионе. ; Вивчаються особливості міжнародних відносин у Південній Африці. Розкриваються особливості розвитку ПАР як регіонального лідера. Наголошується на тому, що країна відіграє провідну роль в регіоні через сприятливе географічне положення і досить високий рівень економічного розвитку. Підкреслюється значення зовнішньої політики сучасної ПАР. Відзначається, що зовнішня політика ПАР здійснюється на трьох рівнях: регіональному, континентальному і глобальному. На першому з них республіка, маючи в своєму розпорядженні не тільки значним військово-політичним, але і найбільшим в Африці економічним потенціалом, може вважатися практично безальтернативним претендентом на лідерство. ПАР є локомотивом САДК і привертає трудові ресурси з усіх прикордонних країн, що не мають настільки розвиненої промисловості і не відрізняються настільки ж високим за регіональними мірками рівнем заробітної плати.Наголошується, що Стратегія ПАР в рамках САДК будується на трьох китах: відновлення, зміцнення і збереження політичної єдності та згуртованості в рамках САДК. З'ясовано, що роль ПАР полягає у поглибленні економічної інтеграції, і інтенсифікації розвитку регіональної інфраструктури. Доводиться, що ПАР взяла на себе провідну роль в регіоні для вирішення багатьох соціально-гуманітарних питань, особливо за допомогою економічної складової. Підтверджується, що Південна Африка також грає важливу роль з точки зору того, що вона є стартовим майданчиком для іноземних інвестицій в іншій частині Африки. Доводиться, що зовнішня політика ПАР в регіоні сприяла:- створенню нових робочих місць;- модернізації існуючої, а також створення нової інфраструктури - в тому числі інвестиції в телекомунікації;- технологічного розвитку за рахунок поставки висококваліфікованих кадрів;- збільшенню податкових надходжень, а також збільшення споживчого вибору в приймаючих країнах;- створенню сприятливого бізнес клімату в південноафриканських країнах.Робиться висновок, що зовнішня політика ПАР в регіоні не завжди конструктивна по відношенню до інших південноафриканським країн. Південноафриканські корпорації домінують і це призводить до монополії і гегемонії ПАР. Економічна і політична міць Південної Африки на Півдні континенту є незаперечною. Політична нестабільність визначається як чинник послаблення лідерських позицій ПАР в регіоні.
The geographic location of Ecuador together with its wide altitude range as well as volcanic activity related to the Andean uplift, has granted it a privileged natural landscape characterized by its high biodiversity and exceptional view-sheds. Ecuador has three World Heritage Sites that are located along the glacial valleys and mountain chains of the Andean Mountain Range, where pronounced slopes and constantly changing land use makes them especially vulnerable to landscape alterations. Ecuadorian landscapes are exclusive testimonies of human interaction with the natural environment, giving way to cultural landscapes with prominent historic value. This paper pretends to make some recommendations to develop policies regarding the protection of Ecuadorian landscapes. The aim is to contribute to the debate by reflecting on the current national policies and regulations regarding Landscape and comparing them with the state of art in the region and the rest of the world.Keywords: heritage legislation, ecuadorian landscape policies, cultural landscape policies. ; La ubicación geográfica del Ecuador conjuntamente con su topografía, le ha dotado de un paisaje natural privilegiado que se caracteriza por su alta biodiversidad y excepcionales vistas. Ecuador cuenta con tres sitios del patrimonio mundial que se encuentran a lo largo de los valles glaciares y las cadenas montañosas de la Cordillera de los Andes, donde las pendientes pronunciadas y en constante cambio del uso del suelo lo hacen especialmente vulnerable a alteraciones del paisaje. Los paisajes ecuatorianos dan testimonio de la interacción humana con el medio natural, dando origen a paisajes culturales de destacado valor histórico. Este artículo busca hacer algunas recomendaciones políticas relativas a la protección de los paisajes ecuatorianos. El objetivo es contribuir al debate mediante una reflexión sobre las políticas nacionales y regulaciones relativas al paisaje y compararlas con el estado del arte en la región y el resto del mundo.Palabras clave: Legislación patrimonial, políticas ecuatorianas sobre paisaje, políticas sobre paisaje cultural.
"Extract from the Minutes of the Proceedings of the Academy of moral and political sciences . Publication of March 1855, vol. XXXI." ; Added t.-p. in French; text, French and English on opposite pages. ; Mode of access: Internet.
