Suchergebnisse

The article focuses on the analysis of the national policy of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, which resulted in the persecution of the Ukrainian public organizations and the Ukrainian national movement, in particular in Volhynia Voivodeship, during the interwar period. The political situation in the lands of Western Ukraine after their entry into the Polish state and the peculiarities of the formation and implementation of Promethean policy in these areas are studied. The national idea promoted by "Prosvita" was considered to be hostile by the Polish administration in Volhynia because it contradicted the state doctrine of transforming the Second Polish-Lithuanian Commonwealth into a unitary state. Advocacy by «Prosvita" of the Ukrainian language and culture contradicted the visions of the nation-state's national policy. The purpose of the study is to identify and analyze comprehensively the causes and features of the Polish authorities' persecution of «Prosvita" in Volhynia Voivodeship during the 1920s and 1930s and to analyze the consequences of the liquidation of "Prosvita". The methodological basis is the principles of historicism in the combination of all its components, systematics and scientificity. Interdisciplinary research is focused on the involvement of historical comparative and historical system methods, techniques of microhistorical analysis. The Scientific Novelty. The dynamics of the relations formation between the national and cultural organization of the people of Volhynia "Prosvita" and the Polish state administration has been traced on the basis of the new discovered archival documents. It has been found out that it was during the voivodship of Heinrich Yuzevsky in Volhynia that a purposeful policy of oppression and persecution of «Prosvita" by the Polish authorities began, which eventually caused the complete liquidation of one of the most popular and respected public organizations in the region. The liquidation meeting of "Prosvita" took place in Lutsk on July 1, 1934, after which the majority of the society's branches ceased to operate. On the basis of the researched archival documents the authors came to the conclusion that as a result of the implementation of the "Volhynia experiment" the voivode Heinrich Yuzevsky destroyed the cultural and educational society "Prosvita" under various pretexts in the region and created societies to implement the voivode's political programme. These societies became the "Prosvita Houses". Key words: "Prosvita", the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, Volhynia Voivodeship, public organization, oppression, national policy, persecution, the Ukrainian hromada, national idea. ; Анотація. У статті аналізується національна політика Другої Речі Посполитої,результатом якої стало переслідування українських громадських організацій та українського національного руху, зокрема у Волинському воєводстві, у період між двома світовими війнами. Досліджується політична ситуація, що склалася на землях Західної України після їх входження до Польської держави та особливості формування і реалізації політики прометеїзму на цих теренах. Національна ідея, яку пропагувала "Просвіта", вороже сприймалася польською адміністрацією Волині, оскільки суперечила державній доктрині перетворення Другої Речі Посполитої на унітарну державу. Обстоювання "Просвітою" української мови та культури йшло у розріз із баченнями національної політики державницької нації. Метою дослідження є виявлення та комплексний аналіз причин і особливостей переслідування польською владою "Просвіти" у Волинському воєводстві у період 20–30-х рр. ХХ ст. і аналіз наслідків її ліквідації. Методологічну основу становлять принципи історизму в єдності всіх його компонентів, системності та науковості. Міждисциплінарне дослідження орієнтоване на залучення історико-порівняльного й історико-системного методів, прийомівмікроісторичного аналізу. Наукова новизна. На онові виявлених нових архівних документів прослідковано динаміку формування взаємин поміж національно-культурною організацією волинян "Просвітою" та польською державною адміністрацією. З'ясовано, що саме у період воєводства Генріха Юзевського на Волині розпочинається цілеспрямована політика утисків та переслідування "Просвіти" з боку польської влади, яка у кінцевому результаті призвела до повної ліквідації однієї із наймасовіших та найшановніших у краї громадських організацій. Ліквідаційнізбори товариства "Просвіта" відбулися у Луцьку 1 липня 1934 р., після чого більшість осередків товариства припинили існування.На основі досліджених архівних документів автори дійшли висновку, що внаслідоквтілення у життя "волинського експерименту" воєвода Г. Юзевський знищував під різними приводами культурно-освітнє товариство "Просвіта" у краї і створив товариства, які мали впроваджувати в життя політичну програму воєводи. Ними стали Просвітянські хати.Ключові слова. "Просвіта", Друга Річ Посполита, Волинське воєводство, громадськаорганізація, утиски, національна політика, переслідування, українська громада, національна ідея.

Метою цієї статті є дослідження основних етапів і напрямів діяльності одного з найстаріших і провідних національно-культурних об'єднань Одеси - «Одеського відділення товариства поширення просвіти серед євреїв в Росії». На базі широкого кола джерел показаний великий внесок товариства в розвиток єврейської культури Одеси та культури міста в цілому. ; Целью этой статьи является исследование основных этапов и направлений деятельности одного из старейших и ведущих национально-культурных объединений Одессы – «Одесского отделения общества для распространения просвещения среди евреев в России». На базе широкого круга источников показан большой вклад общества в развитие еврейской культуры Одессы и культуры города в целом. ; The purpose of this article is to study the main stages and activities of one of the oldest and leading national-cultural associations of Odessa – «the Odessa branch of the Society for the Promotion of Enlightenment among the Jews in Russia». On the basis of a wide range of sources shows a great contribution to the development of the society of Jewish culture in Odessa and culture of the city as a whole.The fact of continuous and extensive activities reflects, albeit indirectly (as in the history of record keeping and archives in many cases, the physical loss of documentary collections exists) that only a partnership among all national and cultural societies in Odessa are left in a large archive, formed a separate Foundation of the State Archives of Odessa region, which is the main source for the study of its activities. The Fund includes acts documents, - materials of official records (reports, business correspondence, protocols, etc.). Several documents are published in the Fund thorough collection of documents on the history of the Jews of Odessa and Southern Ukraine that issued the State Archive of Odessa region in the beginning of the 21 century.Specificity was «Odessa branch of the society to spread education among Jews in Russia» that's Odessa national cultural societies it was the only example of the central branch of the other cities. «Society of the society to spread education among Jews in Russia» was founded in October 1863, led by philanthropist E. Ginsburg. «Society of the society to spread education among Jews in Russia» official was the only major Jewish culturaleducational organization in the Russian Empire.Activities of «Odessa branch of the society to spread education among Jews in Russia» didn't not only copy and continue the activity of «Society of the society to spread education among Jews in Russia», which actually was logical for the branch, but it was accomplied to the local conditions, primarily was determined by a large number of Jews from Odessa, with a high degree of the poor ones. This circumstance is explained on the one hand by long and nearly continuous functioning of the society, but on the other hand, by the difficulties and complaints of low income. Although the company could do more to educate Jews, given the number of adverse circumstances, made it a lot. The activity of the Company should be considered simultaneously in several extremely important areas: charity, education, national unity, establishing contacts with the surroundings - government and non-Jewish communities in general.

Метою цієї статті є дослідження основних етапів і напрямів діяльності одного з найстаріших і провідних національно-культурних об'єднань Одеси - «Одеського відділення товариства поширення просвіти серед євреїв в Росії». На базі широкого кола джерел показаний великий внесок товариства в розвиток єврейської культури Одеси та культури міста в цілому. ; Целью этой статьи является исследование основных этапов и направлений деятельности одного из старейших и ведущих национально-культурных объединений Одессы – «Одесского отделения общества для распространения просвещения среди евреев в России». На базе широкого круга источников показан большой вклад общества в развитие еврейской культуры Одессы и культуры города в целом. ; The purpose of this article is to study the main stages and activities of one of the oldest and leading national-cultural associations of Odessa – «the Odessa branch of the Society for the Promotion of Enlightenment among the Jews in Russia». On the basis of a wide range of sources shows a great contribution to the development of the society of Jewish culture in Odessa and culture of the city as a whole.The fact of continuous and extensive activities reflects, albeit indirectly (as in the history of record keeping and archives in many cases, the physical loss of documentary collections exists) that only a partnership among all national and cultural societies in Odessa are left in a large archive, formed a separate Foundation of the State Archives of Odessa region, which is the main source for the study of its activities. The Fund includes acts documents, - materials of official records (reports, business correspondence, protocols, etc.). Several documents are published in the Fund thorough collection of documents on the history of the Jews of Odessa and Southern Ukraine that issued the State Archive of Odessa region in the beginning of the 21 century.Specificity was «Odessa branch of the society to spread education among Jews in Russia» that's Odessa national cultural societies it was the only example of the central branch of the other cities. «Society of the society to spread education among Jews in Russia» was founded in October 1863, led by philanthropist E. Ginsburg. «Society of the society to spread education among Jews in Russia» official was the only major Jewish culturaleducational organization in the Russian Empire.Activities of «Odessa branch of the society to spread education among Jews in Russia» didn't not only copy and continue the activity of «Society of the society to spread education among Jews in Russia», which actually was logical for the branch, but it was accomplied to the local conditions, primarily was determined by a large number of Jews from Odessa, with a high degree of the poor ones. This circumstance is explained on the one hand by long and nearly continuous functioning of the society, but on the other hand, by the difficulties and complaints of low income. Although the company could do more to educate Jews, given the number of adverse circumstances, made it a lot. The activity of the Company should be considered simultaneously in several extremely important areas: charity, education, national unity, establishing contacts with the surroundings - government and non-Jewish communities in general.

Анотація. Мета дослідження. Зважаючи на актуальність теми і враховуючи недостатнє висвітлення низки її аспектів, автор поставив за мету: з'ясувати особливості та умови надання сільським «Просвітам» допомоги з боку держави та місцевого самоврядування; простежити пряму залежність ефективності роботи осередків від отримання такої підтримки. Методологія дослідження. Відповідно до мети публікації, використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи. З числа міждисциплінарних застосовано структурно-системний метод, який уможливив розглянути об'єкт дослідження з усіма його основними рисами як єдине ціле. Із загальнологічних методів застосовано метод аналізу і синтезу, з емпіричних – аналіз доступних джерел і наукової літератури. У процесі підготовки публікації перевага надавалася конкретним історичним методам – історико-порівняльному, синхронному, статистичному. Історико-порівняльний метод дав змогу зіставити різні часи із предметом дослідження. Застосування синхронного методу допомогло з'ясувати як загальні закономірності, притаманні просвітницькому руху перших десятиліть ХХ ст., так і певні регіональні особливості. Статистичний метод уможливив з'ясування кількісних показників щодо допомоги просвітницьким товариствам. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії, аналізуючи маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали і документи, з'ясовано умови та особливості надання допомоги «Просвітам» Правобережної України. Висновки. Діяльність просвітницьких товариств повністю залежала від їхніх фінансових можливостей, а також головно від зовнішніх джерел – допомоги центральних органів влади та місцевого самоврядування. Надання допомоги залежало від зареєстрованого статуту, який мали не всі товариства. Через цю обставину, а також внаслідок постійних військових дій, через важкий фінансовий стан, держава достатньої грошової допомоги у здійсненні культурно-освітньої роботи «Просвітами» надати не могла. Сільські товариства отримували незначні кошти, що не давало їм можливості здійснювати просвітницьку роботу на належному рівні. ; Summary. The purpose of the study. Taking into account the relevance of the topic and the lack of coverage of a number of its aspects, the author aimed to find out the peculiarities and conditions of assistance to rural «Prosvitas» assistance from the state and local self-government; to trace the direct dependence of the effectiveness of the cells on receiving such support. Research methodology. According to the purpose of the publication, general scientific and special historical methods were used. Among the interdisciplinary, a structural-system method was applied, which made it possible to consider the object of study with all its main features as a whole. The method of analysis and synthesis was applied by common methods, the method of analysis of available sources and scientific literature was applied by empirical methods. During the preparation of the publication, preference was given to specific historical methods – historical, comparative, synchronous and statistical. Historical-comparative method has allowed us to compare different times with the subject of study. The use of the synchronous method made it possible to find out both the general patterns inherent in the educational movement of the first decades of the twentieth century, as well as certain regional peculiarities. The statistical method has made it possible to find out quantitative indicators of assistance to educational companies. The scientific novelty of the study is that, for the first time in Ukrainian historiography, analyzing the previously unknown archival materials and documents, the conditions and peculiarities of providing assistance to the «Prosvitas» of Right-Banked Ukraine were clarified. Conclusions. The activities of educational societies depended entirely on their financial capacities, and, above all, on external sources – assistance from central authorities and local self-government. Assistance depended on a registered charter that not all partnerships had. Due to this circumstance, and also due to constant military actions, due to the difficult financial situation, the state could not provide sufficient financial assistance in carrying out cultural and educational work by the «Prosvitas». The village societies received little assistance, which prevented them from carrying out the educational work properly.

Анотація. Мета дослідження. Зважаючи на актуальність теми і враховуючи недостатнє висвітлення низки її аспектів, автор поставив за мету: з'ясувати особливості та умови надання сільським «Просвітам» допомоги з боку держави та місцевого самоврядування; простежити пряму залежність ефективності роботи осередків від отримання такої підтримки. Методологія дослідження. Відповідно до мети публікації, використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи. З числа міждисциплінарних застосовано структурно-системний метод, який уможливив розглянути об'єкт дослідження з усіма його основними рисами як єдине ціле. Із загальнологічних методів застосовано метод аналізу і синтезу, з емпіричних – аналіз доступних джерел і наукової літератури. У процесі підготовки публікації перевага надавалася конкретним історичним методам – історико-порівняльному, синхронному, статистичному. Історико-порівняльний метод дав змогу зіставити різні часи із предметом дослідження. Застосування синхронного методу допомогло з'ясувати як загальні закономірності, притаманні просвітницькому руху перших десятиліть ХХ ст., так і певні регіональні особливості. Статистичний метод уможливив з'ясування кількісних показників щодо допомоги просвітницьким товариствам. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії, аналізуючи маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали і документи, з'ясовано умови та особливості надання допомоги «Просвітам» Правобережної України. Висновки. Діяльність просвітницьких товариств повністю залежала від їхніх фінансових можливостей, а також головно від зовнішніх джерел – допомоги центральних органів влади та місцевого самоврядування. Надання допомоги залежало від зареєстрованого статуту, який мали не всі товариства. Через цю обставину, а також внаслідок постійних військових дій, через важкий фінансовий стан, держава достатньої грошової допомоги у здійсненні культурно-освітньої роботи «Просвітами» надати не могла. Сільські товариства отримували незначні кошти, що не давало їм можливості здійснювати просвітницьку роботу на належному рівні. ; Summary. The purpose of the study. Taking into account the relevance of the topic and the lack of coverage of a number of its aspects, the author aimed to find out the peculiarities and conditions of assistance to rural «Prosvitas» assistance from the state and local self-government; to trace the direct dependence of the effectiveness of the cells on receiving such support. Research methodology. According to the purpose of the publication, general scientific and special historical methods were used. Among the interdisciplinary, a structural-system method was applied, which made it possible to consider the object of study with all its main features as a whole. The method of analysis and synthesis was applied by common methods, the method of analysis of available sources and scientific literature was applied by empirical methods. During the preparation of the publication, preference was given to specific historical methods – historical, comparative, synchronous and statistical. Historical-comparative method has allowed us to compare different times with the subject of study. The use of the synchronous method made it possible to find out both the general patterns inherent in the educational movement of the first decades of the twentieth century, as well as certain regional peculiarities. The statistical method has made it possible to find out quantitative indicators of assistance to educational companies. The scientific novelty of the study is that, for the first time in Ukrainian historiography, analyzing the previously unknown archival materials and documents, the conditions and peculiarities of providing assistance to the «Prosvitas» of Right-Banked Ukraine were clarified. Conclusions. The activities of educational societies depended entirely on their financial capacities, and, above all, on external sources – assistance from central authorities and local self-government. Assistance depended on a registered charter that not all partnerships had. Due to this circumstance, and also due to constant military actions, due to the difficult financial situation, the state could not provide sufficient financial assistance in carrying out cultural and educational work by the «Prosvitas». The village societies received little assistance, which prevented them from carrying out the educational work properly.

Adorno's work "What does'processing of the Рast' mean" for the first time was presented as a report on November 6, 1959 before the Coordination Council on Christian-Jewish Cooperation. In this work Adorno considered the essence of social ideology prevailing in postwar Germany, which predetermined the strategies of social reconciliation with the political crimes of the former national-socialist power. According to the philosopher the social ideology of the consumer society uses a large number of appropriate means to stabilize its dominant position in society. First of all this ideology tries to eliminate the collective historical memory of people about the horrors of the war period, trying to squeeze them out of the collective consciousness, in particular, through the memories of people about the "best times" of life under the "guardianship" of the previous totalitarian power. The philosopher marked as surrogate the identity of these people which socially integrated only through the authority of the power personality. They do not identify themselves with the victims of the totalitarian regime because of the influence on their consciousness of the cultural elements of this social ideology. Another consequence of this influence is the alienation of these people from the idea of democracy as a factor of properly sociocultural transformations. Adorno defined the new "democratic pedagogy" and the enlightenment as a "second education" as effective means to overcome this influence. They are practically implemented in a society as those educated people who have knowledge about the past crimes of the totalitarian regime. In this manner they cause within the educational process of the effective "re-education of the Past" through the formation of a personal understanding of an individual about social causes and the terrible consequences of rule of a totalitarian regime. This makes possible of his "political full-grown" and makes impossible of historic recurrence of the crimes of authoritarian power in Europe. ; Роботу «Що означає «опрацювання Минулого» Адорно вперше прочитав як доповідь 6 листопада 1959 року перед Координаційною радою з питань християнсько-єврейської співпраці. У цій доповіді Адорно розглянув суть соціальної ідеології, панівної в повоєнній Німеччині, яка зумовлювала стратегії суспільного примирення з політичними злочинами колишньої націонал-соціалістичної влади. На думку філософа, соціальна ідеологія суспільства споживання використовує чималу кількість відповідних засобів, аби стабілізувати свій панівний статус у суспільстві. Й передусім вона намагається ліквідувати колективну історичну пам'ять людей про жахи воєнного періоду, прагнучи витиснути їх із колективної свідомості, зокрема й завдяки спогадам людей про «кращі часи» життя під «опікою» попередньої, тоталітарної влади. Філософ назвав суроґатною ідентичність цих людей, соціально інтеґрованих лише завдяки авторитету владної особистості. Вони не ототожнюють себе з жертвами тоталітарного режиму через уплив на їхню свідомість культурних елементів цієї соціальної ідеології. Іншим наслідком даного впливу також стає відчуження цих людей від ідеї демократії як чинника належних соціокультурних перетворень. Дієвим засобом подолання цього впливу Адорно визначив нову, «демократичну педагогіку» і просвіту як «другу освіту», що практично здійснюють у суспільстві освічені люди, які володіють знанням про минулі злочини тоталітарного режиму. Тим самим вони зумовлюють у межах освітнього процесу дієве «опрацювання Минулого» через формування особистого розуміння окремої людини соціальних причин і жахливих наслідків панування тоталітарного режиму. Це ліквідує її «політичне неповноліття» й тим самим унеможливлює історичне повторення в Європі злочинів авторитарної влади.

В статті досліджено діяльність одеської інтелігенції на ниві розбудови української національної ідеї та формування національної свідомості одеситів в переддень прийняття Україною незалежності. Основним джерелом дослідження стала місцева преса, яка віддзеркалювала основні настрої одеської громади тих років. Розглянуто створення окремих неформальні рухів культурницького та політичного спрямування. Піддано аналізу їх діяльність у сфері відновлення історичної правди, питань статусу та поширення української мови, національного та культурного розвитку одеситів. На основі викладених фактів доведено, що українська інтелігенція м. Одеси перебувала в авангарді культурницьких та політичних подій перебудови. Завдяки її плідній діяльності було сформовано відповідне ідеологічне підґрунтя для подальших історичних перетворень в державі. ; В данном исследовании рассмотрена деятельность одесской интеллигенции в последние годы «перестройки», её роль в развитии украинской национальной идеи и формировании национального самосознания одесситов. Основным источником исследования стала местная пресса, которая отображала основные настроения одесской громады в годы перестройки. В статье рассмотрено создание отдельных неформальних движений культурно-просетительской и политической направлености. Анализируется их деятельность в сфере восстановления исторической справедливости, вопросов статуса и распространения украинского языка, национального и культурного развития одеситов. На основе изложенных фактов доказано, что украинская интеллигенция г. Одессы находилась в авангарде культурных и политических событий перестройки. Именно благодаря её плодотворной работе была сформирована необходимая идеологическая почва для дальнейших исторических изменений в стране. ; The article examines the activities of Odessa intelligentsia in the last years of «perestroika», its role in the development of the Ukrainian national idea and the formation of national consciousness of citizens of Odessa. The main source of the study was the local press. It reflects the mood of the main bulk of Odessa in the years of perestroika. The article deals with the creation of separate informal movements of cultural and political trends. The research analyzes their activities in the field of restoration of historical justice, status issues and the spread of Ukrainian language, national and cultural development of the citizens of Odessa. On the basis of these facts, it was proved that the Ukrainian intellectuals in Odessa was in the forefront of cultural and political reconstruction of events. It is thanks to her fruitful work, necessary ideological ground for further historical changes in the country was formed.

Anatole Vakhnyanin is one of the most representative of the Galician intellectuals, who in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries in the conditions of the Austro-Hungarian monarchy selflessly worked on the field of awareness of Ukrainians as a separate nation. Scientific and pedagogical, public-political, musical and cultural activities contributed significantly not only to the formation of the cultural and educational level of the population of Galicia, but also to the close unity of the entire Ukrainian people. In his student years, he started the activity of the student community structures "Hromada" (Przemysl) and "Sich" (Vienna), with whom the memory of Taras Shevchenko for the first time was honored. In Lviv, together with the like-minded people, A. Vakhnyanin initiated the cultural and educational organization "Prosvita" and lead its work in the years 1868–70. He also edited the daily "Pravda" newspaper in Lviv, initiated with the assistance of P. Kulish and O. Konysky and collaborated with other publications, including the "Dilo" Lviv newspaper, in which he published historical and pedagogical explorations, organized the work of music societies "Torban" and "Boyan", for which he prepared a lot of his own compositions and arrangements of folk songs, and later made a lot of effort in the case of opening of the Higher Institute of Music named after M. Lysenko in Lviv. After graduation from Lviv and later the Przemysl Theological Seminary, A. Vakhnyanin received his first pedagogical experience, teaching rus'ka (Ukrainian), Old-Slavic, Old-Polish and Latin languages in the Przemysl High School for two years. However, he became a real teacher after graduating from the Faculty of Philosophy of the University of Vienna in Lviv Academic High School with the Ukrainian language of teaching, where he became a professor. During this period (1873) A. Vakhnyanin prepared a "A Short Sketch of the Geography for the Junior Classes of Secondary Schools", and later, in 1884, he wrote an original Ukrainian-language textbook on geography "Geography textbook for secondary schools", which for many years was an important source of geographical knowledge for high school students.A. Vakhnyanin throughout his adult life wrote music, although he did not consider himself a professional. The opera "Kupala", which was set in Kharkiv in 21 years after the death of the composer, became the peak of his composer's art. Extremely diverse range of public-political activities of Anatol Vakhnyanin, who, with the circle of like-minded people, managed to organize the work of several public-cultural structures, in particular Prosvita, and subsequently the political organization "People's Council", which made his name in Galicia widely popular among Rusyn-Ukrainians, so they repeatedly elected him as a deputy to the Galician Sejm and the Vienna Parliament (1894–1900). ; Анатоль Вахнянин – один з представників плеяди галицької інтелігенції, який у другій половині ХІХ–початку ХХ ст. в умовах Австро-Угорської монархії самовіддано працював на ниві усвідомлення українців як окремої нації. Науково-педагогічна, громадсько-політична та музично-культурна діяльність значною мірою сприяли не тільки формуванню культурно-освітнього рівня населення Галичини, а й тісного єднання всього українського народу. У студентські роки він започаткував діяльність студентських громадських структур "Громада" (Перемишль) і "Січ" (Відень), з якими вперше вшанував пам'ять Тараса Шевченка. У Львові разом з однодумцями А. Вахнянин створив культурно-просвітницьку організацію "Просвіта" і продовж 1868–1879 рр. очолював її роботу. Також він редагував щоденну львівську газету "Правда", започатковану за сприяння П. Куліша та О. Кониського, співпрацював з іншими виданнями, зокрема зі Львівською газетою "Діло", у якій друкував історичні та педагогічні розвідки, організував роботу музичних товариств "Торбан" і "Боян", для яких підготував чимало власних композицій та обробок народних пісень, а згодом чимало зусиль доклав у справі відкриття Вищого музичного інституту імені М. Лисенка.Після закінчення навчання у Львівській, а згодом Перемишльській духовних семінаріях А. Вахнянин отримав перший педагогічний досвід, викладаючи протягом двох років руську (українську), старослов'янську, ставропольську й латинську мови в Перемишльській гімназії. Однак, справжнім педагогом він став після закінчення філософського факультету Віденського університету у Львівській академічній гімназії з українською мовою викладання, де отримав посаду професора. У цей період (1873) А. Вахнянин підготував "Короткий Нарисъ Землеописи для низших клясъ середнихъ шкǒлъ", а згодом, у 1884 р. написав оригінальний україномовний підручник з географії "Учебникъ географіи для шкǒлъ середныхъ", який багато років був важливим джерелом географічних знань гімназистів.А. Вахнянин упродовж усього дорослого життя писав музику, хоча не вважав себе професіоналом. Вершиною його композиторського мистецтва стала опера "Купала", поставлена через 21 рік після смерті композитора в Харкові. Надзвичайно різнобічна палітра громадсько-політичної діяльності А. Вахнянина, який з колом однодумців зумів організувати роботу декількох громадсько-культурних структур, зокрема "Просвіти", а згодом і політичної організації "Народна Рада", завдяки чому його ім'я в Галичині стало популярним серед русинів-українців і вони обирали його депутатом Галицького сейму та Віденського парламенту (1894–1900).

У статті розкрито маловідомі аспекти життєдіяльності Софії Федорівни Русової, з'ясовано її внесок у становлення й розвиток позашкільної освіти в Україні. Здійснено аналіз опублікованих та рукописних праць С. Русової, у яких окреслено питання просвіти, національного виховання, рідномовного навчання. Наголошено на ролі позашкільної освіти як об'єднуючого чинника діяльності національно свідомої інтелігенції й запоруки розбудови незалежної Української держави. Виявлено, що актуалізація ідей С. Русової цілком корелюються із провідними постулатами Закону України «Про позашкільну освіту». ; The article reveals little-known aspects of the life of Sofia Fyodorovna Rusova, clarifies her contribution to the formation and development of extracurricular education in Ukraine, the society "Education" in eastern and western Ukraine. The analysis of published and manuscript works of S. Rusova is carried out, in which the issues of education, national education, native language education are outlined. The role of out-of-school education as a unifying factor in the activity of the nationally conscious intelligentsia and the key to building an independent Ukrainian state is emphasized. Based on primary sources and periodicals of the early twentieth century S. Rusova's activity in the field of out-of-school education is thoroughly analyzed. It is emphasized that if in Ukraine during its independence (1917 – 1919) a teacher and public figure was able to develop and partially implement a program of organizational formation and approval of various forms of extracurricular education, in emigration it focused mainly on theoretical justification of universal education and its role in moral and social formation of the young generation, preparing it for conscious work for the future of independent Ukraine, improving the social and political conditions of its citizens, as well as covering foreign experience of adult education and its state in the Ukrainian lands of Galicia, Bukovina and Transcarpathia. It is proved that with the direct participation of S. Rusova clear guidelines for the development of the system of out-of-school education were developed, concrete steps were taken to achieve its goal: science for all through active independent learning. It is revealed that actualization of S. Rusova's ideas is completely correlated with the leading postulates of the Law of Ukraine "On Extracurricular Education", in which the latter is interpreted as a component of the system of continuing education defined by the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On Education", students and listeners, meeting their interests, spiritual needs and needs in professional determination. A review of the activities and works of Sofia Rusova in the field of extracurricular education allows us to conclude that the scientist had a deep understanding of the need to educate the people, to convey knowledge to all segments of the population.

Розвиток будь-якого суспільства обумовлено не тільки політичною, але й педагогічною культурою його членів, зокрема батьків. У статті досліджено особистий унесок В. О. Сухомлинського в розробку проблеми формування педагогічної культури батьків, систематизовано та узагальнено ідеї видатного педагога щодо здійснення батьківського всеобучу, висвітлено досвід роботи створеної ним у с. Павлиш батьківської школи, досліджено зміст та форми пропаганди педагогічних знань серед батьків. Встановлено, що, усвідомлюючи роль і значення педагогічної освіченості батьків у вихованні підростаючого покоління, педагог наполягав на необхідності формування не тільки педагогічної культури сімей, що вже мають дітей, але й педагогічної культури молодих подружжів, звертаючи особливу увагу на духовну підготовку молоді, на високу місію батька й матері. ; Development of any society is conditioned not only by political, but also pedagogical culture of its members, especially parents. Consequently, organization and realization of parents' pedagogical education is one of the most important and difficult problems of modern pedagogical theory and practice, and one of the ways of its decision – to address to the historical experience, to the pedagogical heritage of prominent teachers. The author analyses the deposit of V. A. Sukhomlinskiy in development of problem of parents' pedagogical culture forming. The ideas and experience of the prominent teacher on realization of darental universal education, the contents and forms of propaganda of pedagogical knowledge are examined in this article. It is established, that realizing a role and value of pedagogical culture of parents in education of young generation, the teacher insisted on a necessity of forming not only pedagogical culture of the family, that already have children, but also pedagogical culture of young family, paying the special attention on spiritual preparation of young people, on the high mission of father and mothers. Considering their unpreparedness to birth and education of children a «large trouble for society», he led to the necessity of creation of «school of wisdom of future parents», the task of which saw purposeful, systematic and timely preparation to domestic life. The merit of V. O. Sukhomlinskiy was also introduction to the scientific usage of term «pedagogical culture of educator», which teacher examines as his special ability to be well-disposed to the children, to «own the rich source of senses», and also psychological and pedagogical knowledge and abilities.

The article analyzes the socio-political activity of the famous Ukrainian writer Vasyl Stefanyk in the early twentieth century. The peculiarities of the formation of his ideology and social and political views are analyzed. During his studies at the Kolomyia gymnasium in the second half of the 1880s, a secret circle emerged. In the gymnasium, grammar school students promoted radical ideas, completed literature with works by I.Franko and M.Drahomanov, celebrated Shevchenko's holidays, and deepened their knowledge of the history of their native land. With the emergence of the first Ukrainian political party of the European model – the Russian-Ukrainian Radical Party (1890), Vasyl Stefanyk became involved in the development of the radical movement in Eastern Galicia. Vasyl Stefanyk's participation in the election campaigns to the State Council (Austrian Parliament) and the Galician Regional Diet is analyzed, and his direct participation in the work of these legislative branches of power is highlighted. The main directions of practical activity of a public and political figure in the Ukrainian Radical Party in the early twentieth century are considered: participation in the work of congresses of the URP, people's eyes; campaigning in support of members of the URP during the elections to the Austrian Parliament and the Galician Regional Diet. The Ukrainian writer supported the Ukrainian Sich movement, which expanded its activities in Pokuttia in the early twentieth century. He repeatedly performed at the Sich festivals and was the organizer of the sixth regional Sich festival in Sniatyn in the summer of 1912. His contribution to the organization affiliate of the "Prosvita" in Sniatyn is shown. He was a co-founder of the affiliate of company, worked on the promotion of cultural and educational work of "Prosvita". Vasyl Stefanyk took part in honoring famous figures of Ukraine and the region (Ivan Kotlyarevsky, Taras Shevchenko, Mykhailo Pavlyk, Kyrylo Trylovskyi). In particular, the participation of the writer in the anniversary events on the occasion of the centenary of Taras Shevchenko's birth was traced. Keywords: Vasyl Stefanyk, Ukrainian Radical Party, Pokuttya, public meeting, State Council, Galician Regional Diet, "Sich", "Prosvita". ; У статті досліджується громадсько-політична діяльність відомого українського письменника Василя Стефаника на Покутті на початку ХХст. Простежено особливості формування світогляду та становлення суспільно-політичних поглядів українського письменника-новеліста у кінці ХІХст. Про­аналізовано його участь у передвиборчих кампаніях до Державної ради (австрійського парламенту) та Галицького крайового сейму, які відбувалися на теренах краю. Розглянуто основні напрямки практичної діяльності громадсько-політичного діяча в УРП на початку ХХст.: участь у роботі з'їздів УРП, на­родних віч; агітація на підтримку членів УРП під час виборів до австрійського парламенту і Гали­цького крайового сейму. Показано його внесок в організацію українського січового руху та діяль­ність това­риства "Просвіта" на Покутті, зокрема, на Снятинщині. Простежено участь пись­менника в ювілейних заходах з нагоди вшанування сторіччя від дня народження Тараса Шевченка. Ключові слова: Василь Стефаник, Українська радикальна партія, Покуття, віче, Державна Рада, Галицький крайовий сейм, "Січ", "Просвіта".

Since ancient times, Ukrainians were enthusiastically embraced various theatrical performances, which made them a great impression not only songs and dances, but also content, inspiration, as well as a professional play of talented actors. Therefore, the leaders of the local branches of Prosvita first of all took care of the formation of theater circles in their village. Very often, the founders and long-term leaders of the branches of "Prosvita" in the villages were the priests, who were considered the most experienced people in the community and had a great authority among the population. The Enlightenment movement was best developed where there were intelligent and active priests with a sense of national dignity. Much depended on the spiritual shepherds: who was the priest – this was the community as well. In conditions of statelessness, priests in Ukraine for many centuries served not only to satisfy the religious needs of the faithful, they were often in the village with the only force that could protect the national interests of the peasants, they rallied the nation to social and political life without them not celebration of national memorable dates and events.One of the most famous and authoritative priests in the Ternopil region is the founder and head of the cell of the "Prosvita", Father Ambrosiy Krushelnytsky, who, together with his family, moved to the village of Bila near Ternopil in 1878. In 1884, he founded the "Prosvita" reading room in the village, giving away a lot of his own books to her, organizing the choir at the reading room, keeping them at the beginning at his own expense, despite the fact that his family was large children, but still had to be kept old parents. Becoming the first head of the reading room at the age of forty three, Father Ambrosiy stayed in this elective office until May 28, 1901, that is, presided over almost 17 years. Although the election of the readers of the leadership, according to its charter, took place annually, and the villagers all the time elected only his ...

У статті розглянуто роль священиків у розвитку та функціонуванні аматорських театральних гуртків у селах Тернопільського повіту в кінці ХІХ – першій третині ХХ століття. Звернено увагу на їхній життєвий та душпастирський шлях, мистецькі уподобання та організаторські здібності. Показано репертуар, роботу керівників-постановників й акторський склад театральних колективів. Висвітлено також соціально-політичне становище населення у цей період та його вплив на культурно-мистецьке життя краю. ; Since ancient times, Ukrainians were enthusiastically embraced various theatrical performances, which made them a great impression not only songs and dances, but also content, inspiration, as well as a professional play of talented actors. Therefore, the leaders of the local branches of Prosvita first of all took care of the formation of theater circles in their village. Very often, the founders and long-term leaders of the branches of "Prosvita" in the villages were the priests, who were considered the most experienced people in the community and had a great authority among the population. The Enlightenment movement was best developed where there were intelligent and active priests with a sense of national dignity. Much depended on the spiritual shepherds: who was the priest – this was the community as well. In conditions of statelessness, priests in Ukraine for many centuries served not only to satisfy the religious needs of the faithful, they were often in the village with the only force that could protect the national interests of the peasants, they rallied the nation to social and political life without them not celebration of national memorable dates and events.One of the most famous and authoritative priests in the Ternopil region is the founder and head of the cell of the "Prosvita", Father Ambrosiy Krushelnytsky, who, together with his family, moved to the village of Bila near Ternopil in 1878. In 1884, he founded the "Prosvita" reading room in the village, giving away a lot of his own books to her, organizing the choir at the reading room, keeping them at the beginning at his own expense, despite the fact that his family was large children, but still had to be kept old parents. Becoming the first head of the reading room at the age of forty three, Father Ambrosiy stayed in this elective office until May 28, 1901, that is, presided over almost 17 years. Although the election of the readers of the leadership, according to its charter, took place annually, and the villagers all the time elected only his chairman.An active cultural and educational work was carried out by the rural branch of "Prosvita" Society under the chairmanship of Father Mykola Chubaty who was the pastor of the village of Petrykiv from 1888 until his death in 1928. Father Mykola Chubaty in the rural "Prosvita" paid special attention to the education of local residents: they arranged a school in their hut, free peasant education, founded a brotherhood of sobriety. He was constantly elected chairman of the Prosvita Society in Petrykiv village.The village of Ostriv reached the highest cultural and artistic level in the first half of the twentieth century, in particular when Father Vasyl Glukhovetsky became a pastor of the village – who took a great interest in the community of the village and actively attracted people to the educational work.Especially many works and efforts to revitalize the national consciousness of the village community of the village of Butsniv were made by the pastor Father Izidor Glinsky, at the end of the nineteenth century. Thanks to him the local reading-room gathered the villagers not only on weekends or holidays, but almost every evening. Father Izidor has repeatedly invited priests from Ternopil for the service of worship and lectures on various topics so that people can hear more interesting news from educated people from the county. The patriotic position of a local priest and his associates-like-minded people in the cultural and artistic sphere did a great deal of work in the village, primarily among the participants of the local "Prosvita", whose number was increasing every year.Instead of the long-lived head of the Butsniv "Prosvita" of Isidor Glinsky, Father Mykola Kulinych came in, who was also indifferent to the activity of the theater circle in the village.In 1933, the young priest Vasyll Kurilas became the head of "Prosvita" Butsniv village. In the new parish, in addition to the diligent performance of pastoral duties, he led the Brotherhoods of the most sacred mysteries, the Savior and the Ukrainian Catholic Union acting in the church, took an active part in the community life of the village. Much attention was paid to the cultural and artistic work of the reading room, giving the owners practical advice.Thus, the activity of the priests in cultural and educational institutions, in particular, "Prosvita" and "Ridna Shkola", played an important role in the development of education and the elevation of spirituality in the region. By helping rural communities create and operate amateur theater circles, priests have made an important contribution to the spread of culture and art among their parishioners. Through viewing another-genre performances, viewers were able to learn about the history, customs, traditions and the lives of their ancestors-Ukrainians, to realize their mission in difficult times for them, and to form their own national position and defend it in the future.

У статті розглянуто роль священиків у розвитку та функціонуванні аматорських театральних гуртків у селах Тернопільського повіту в кінці ХІХ – першій третині ХХ століття. Звернено увагу на їхній життєвий та душпастирський шлях, мистецькі уподобання та організаторські здібності. Показано репертуар, роботу керівників-постановників й акторський склад театральних колективів. Висвітлено також соціально-політичне становище населення у цей період та його вплив на культурно-мистецьке життя краю. ; Since ancient times, Ukrainians were enthusiastically embraced various theatrical performances, which made them a great impression not only songs and dances, but also content, inspiration, as well as a professional play of talented actors. Therefore, the leaders of the local branches of Prosvita first of all took care of the formation of theater circles in their village. Very often, the founders and long-term leaders of the branches of "Prosvita" in the villages were the priests, who were considered the most experienced people in the community and had a great authority among the population. The Enlightenment movement was best developed where there were intelligent and active priests with a sense of national dignity. Much depended on the spiritual shepherds: who was the priest – this was the community as well. In conditions of statelessness, priests in Ukraine for many centuries served not only to satisfy the religious needs of the faithful, they were often in the village with the only force that could protect the national interests of the peasants, they rallied the nation to social and political life without them not celebration of national memorable dates and events.One of the most famous and authoritative priests in the Ternopil region is the founder and head of the cell of the "Prosvita", Father Ambrosiy Krushelnytsky, who, together with his family, moved to the village of Bila near Ternopil in 1878. In 1884, he founded the "Prosvita" reading room in the village, giving away a lot of his own books to her, organizing the choir at the reading room, keeping them at the beginning at his own expense, despite the fact that his family was large children, but still had to be kept old parents. Becoming the first head of the reading room at the age of forty three, Father Ambrosiy stayed in this elective office until May 28, 1901, that is, presided over almost 17 years. Although the election of the readers of the leadership, according to its charter, took place annually, and the villagers all the time elected only his chairman.An active cultural and educational work was carried out by the rural branch of "Prosvita" Society under the chairmanship of Father Mykola Chubaty who was the pastor of the village of Petrykiv from 1888 until his death in 1928. Father Mykola Chubaty in the rural "Prosvita" paid special attention to the education of local residents: they arranged a school in their hut, free peasant education, founded a brotherhood of sobriety. He was constantly elected chairman of the Prosvita Society in Petrykiv village.The village of Ostriv reached the highest cultural and artistic level in the first half of the twentieth century, in particular when Father Vasyl Glukhovetsky became a pastor of the village – who took a great interest in the community of the village and actively attracted people to the educational work.Especially many works and efforts to revitalize the national consciousness of the village community of the village of Butsniv were made by the pastor Father Izidor Glinsky, at the end of the nineteenth century. Thanks to him the local reading-room gathered the villagers not only on weekends or holidays, but almost every evening. Father Izidor has repeatedly invited priests from Ternopil for the service of worship and lectures on various topics so that people can hear more interesting news from educated people from the county. The patriotic position of a local priest and his associates-like-minded people in the cultural and artistic sphere did a great deal of work in the village, primarily among the participants of the local "Prosvita", whose number was increasing every year.Instead of the long-lived head of the Butsniv "Prosvita" of Isidor Glinsky, Father Mykola Kulinych came in, who was also indifferent to the activity of the theater circle in the village.In 1933, the young priest Vasyll Kurilas became the head of "Prosvita" Butsniv village. In the new parish, in addition to the diligent performance of pastoral duties, he led the Brotherhoods of the most sacred mysteries, the Savior and the Ukrainian Catholic Union acting in the church, took an active part in the community life of the village. Much attention was paid to the cultural and artistic work of the reading room, giving the owners practical advice.Thus, the activity of the priests in cultural and educational institutions, in particular, "Prosvita" and "Ridna Shkola", played an important role in the development of education and the elevation of spirituality in the region. By helping rural communities create and operate amateur theater circles, priests have made an important contribution to the spread of culture and art among their parishioners. Through viewing another-genre performances, viewers were able to learn about the history, customs, traditions and the lives of their ancestors-Ukrainians, to realize their mission in difficult times for them, and to form their own national position and defend it in the future.

The second half of the XVIII century. in the history of Ukrainian pedagogical thought can be defined as a period of decline in education. The reason for this decline was the socio-political processes that unfolded then in Ukraine, and manifested itself in: Russia's steady focus on the loss of political autonomy of the Ukrainian state, which led to the destruction of the Hetmanate, Zaporozhian Sich and giving these lands the status of provinces of the Russian Empire; the spread of all-Russian serfdom to the former Ukrainian free peasants; abolition of traditional privileges and identity of the Ukrainian Orthodox Church and its subordination to the Holy Synod and the Russian Tsar; closing of fraternal and public schools without their full-fledged replacement by other educational institutions; ban on the Ukrainian language, Ukrainian books, theater. As a result, the Ukrainian school, education, pedagogy, national upbringing, culture are declining, in education - the primacy of all-Russian educational guidelines, which were reflected in the nineteenth century. In the late 1860s and early 1870s, Ukrainian national life intensified in Galicia, and the first Ukrainian institutions (Prosvita (1868) and the Shevchenko Literary Society in Lviv (1873) emerged, which later called for numerous public initiatives of Ukrainians, gave impetus to the creation of numerous educational, educational, youth, women's, professional societies.An important role in the development of the national revival of Ukrainians was played by the Shevchenko Scientific Society (NTSh), which in 1892. The article analyzes the activities of its philological section, describes the work in the field of science, education, publishing, and journalism of its individual representatives (O. Barvinsky, O. Ogonovsky, O. Partytsky, Y. Romanchuk, etc.) Their significance for the development of Ukrainian science is outlined, attention is focused on aspects of educational work, their creative achievements in the development of Ukrainian linguistics and literary studies, library work, founding are clarified. periodicals, promotion of the Ukrainian language and literature, dissemination of ideas of scientific education, etc. Ukrainian writers of the late XIX - early XX centuries. entered Ukrainian literature not only as authors of works of art studied by students in educational institutions of various types, but also as compilers of educational literature (primers, reading books, textbooks, dictionaries, textbooks on the history of literature, literary studies, linguistics), popularizers and researchers of Taras Shevchenko, Yuri Fedkovych and other writers, etc. Working in gymnasiums, Lviv University, they actively introduce Russian (Ukrainian) as the language of instruction, compile Ukrainian phonetic spelling. It is the writers through the use of the terms "people", "nation", "Ukraine", "state" and similar concepts accustomed dormant people to such vocabulary, contributed to the spread of the concepts "Ukrainian", "Ukrainians" instead of "Ruthenian", "Russian", raising to the level of national consciousness of the population of the region. ; Наприкінці 1860 – на початку 1870-х років у Галичинівідбувається активізація українськогонаціональногожиття,виникають перші українські інституції («Просвіта»(1868 р.), Літературне товариство імені Шевченка у Львові (1873 р.), які покликали згодом до життя численні громадські ініціативи українців, дали поштовх до створення численних освітніх, просвітницьких, молодіжних, жіночих, професійних товариств. Важливу роль у розгортанні процесів національного відродження українства відіграло Наукове товариство іменіШевченка (НТШ), в яке 1892 р. перетворилося Літературне товариство імені Шевченка у Львові. У статті проаналізовано діяльність його філологічної секції. Схарактеризовано працю на ниві науки, освіти, видавничої діяльності, публіцистики її окремих представників (О. Барвінського, О. Огоновського, О. Партицького, Ю. Романчука та ін.). Окреслено їхнє значення для розвитку української науки. Акцентовано увагу на аспектах освітньо-просвітницької праці, з'ясовано їхні творчі здобутки у розвитку українського мовознавства та літературознавства, бібліотечної справи, заснування періодичних видань, пропагування української мови і літератури, поширення ідей наукового просвітництва та ін. Українські письменники кінця ХІХ – початку ХХ ст. увійшли в українську літературу не тільки як автори художніх творів, які вивчали учні в освітніх закладах різного типу, а й як укладачі навчальної літератури (букварів, читанок, хрестоматій, словників, підручників з історії літератури, літературознавства, мовознавства), популяризатори та дослідники творчості Тараса Шевченка, Юрія Федьковича та інших письменників тощо. Працюючи в гімназіях, Львівському університеті, вони активно вводять як мову навчання руську (українську), укладають український фонетичний правопис. Саме письменники через уживання термінів «народ», «нація», «Україна», «держава» та подібних понять призвичаювали приспаний люд до такої лексики, сприяли поширенню понять «український», «українці» замість «русини», «руський», підносячи до рівня національної свідомості населення регіону.