Suchergebnisse

The article deals with issues related to the definition of professional and leisure competencies, the need to create a leisure environment in a higher education institution as an important factor in the formation of professional competencies of future educators. The content and methods, essence and technologies, functions and role of leisure activities for self-realization of personality research of scientists (I.Biletska, I.Boichev, V.Bochelyuk, N.Huziy, N.Maksimvska, B.Naboka, I.Petrova, I.Sidor, O.Tadeusz, B.Titov) are described in the article. The purpose of the study is to analyze the peculiarities of the organization of leisure activities in a higher pedagogical institution, the result of which is the successful socialization of the student's personality and the formation of leisure competence in future teachers. Professional leisure competence of the teacher is a specific professional and personal education, which provides productive pedagogical activity in the field of cultural and educational leisure and recreation, promotes the successful realization of educational tasks, allows effective use of artistic and creative forms and specific methods of teaching and upbringing in pedagogically organized leisure and form a certain integrated professional competence system of teacher who organizes cultural and leisure activities and recreation; and also ensure that future professionals are prepared for successful cultural and educational activities. Thus, the social state of society, the task of building a democratic state and the civil society creation encourage the educational process to be improved. Vocational training for future educators has potential reserves for a more effective formation of readiness to organize leisure activities. Further research may be aimed at identifying the features of the professional leisure competences' formation in future educators, in accordance with requirements of new generation standards, which take into account the harmonization of specialist training's content in the context of European integration and current trends in labor market. ; Рассматриваются вопросы, связанные с определением профессиональной и досуговой компетентностей. Акцентируется внимание на необходимости создания досуговой среды в условиях высшего педагогического заведения как важного фактора формирования профессиональных компетентностей (в частности – досуговой компетентности) будущих педагогов и концентрируют внимание на важности введения в образовательную программу высших педагогических заведений учебной дисциплины «Педагогика досуга». ; Розглядаються питання, пов'язані з визначенням професійної та дозвіллєвої компетентностей. Автори зауважують на необхідності створення дозвіллєвого середовища в умовах вищого педагогічного закладу як важливого чинника формування професійних компетентностей (загалом – дозвіллєвої компетентності) майбутніх педагогів та зосереджують увагу на важливості введення до освітньої програми педагогічних вишів навчальної дисципліни «Педагогіка дозвілля».

The article deals with issues related to the definition of professional and leisure competencies, the need to create a leisure environment in a higher education institution as an important factor in the formation of professional competencies of future educators. The content and methods, essence and technologies, functions and role of leisure activities for self-realization of personality research of scientists (I.Biletska, I.Boichev, V.Bochelyuk, N.Huziy, N.Maksimvska, B.Naboka, I.Petrova, I.Sidor, O.Tadeusz, B.Titov) are described in the article. The purpose of the study is to analyze the peculiarities of the organization of leisure activities in a higher pedagogical institution, the result of which is the successful socialization of the student's personality and the formation of leisure competence in future teachers. Professional leisure competence of the teacher is a specific professional and personal education, which provides productive pedagogical activity in the field of cultural and educational leisure and recreation, promotes the successful realization of educational tasks, allows effective use of artistic and creative forms and specific methods of teaching and upbringing in pedagogically organized leisure and form a certain integrated professional competence system of teacher who organizes cultural and leisure activities and recreation; and also ensure that future professionals are prepared for successful cultural and educational activities. Thus, the social state of society, the task of building a democratic state and the civil society creation encourage the educational process to be improved. Vocational training for future educators has potential reserves for a more effective formation of readiness to organize leisure activities. Further research may be aimed at identifying the features of the professional leisure competences' formation in future educators, in accordance with requirements of new generation standards, which take into account the harmonization of specialist training's content in the context of European integration and current trends in labor market. ; Рассматриваются вопросы, связанные с определением профессиональной и досуговой компетентностей. Акцентируется внимание на необходимости создания досуговой среды в условиях высшего педагогического заведения как важного фактора формирования профессиональных компетентностей (в частности – досуговой компетентности) будущих педагогов и концентрируют внимание на важности введения в образовательную программу высших педагогических заведений учебной дисциплины «Педагогика досуга». ; Розглядаються питання, пов'язані з визначенням професійної та дозвіллєвої компетентностей. Автори зауважують на необхідності створення дозвіллєвого середовища в умовах вищого педагогічного закладу як важливого чинника формування професійних компетентностей (загалом – дозвіллєвої компетентності) майбутніх педагогів та зосереджують увагу на важливості введення до освітньої програми педагогічних вишів навчальної дисципліни «Педагогіка дозвілля».

The article reveals the importance of Orff-pedagogy in the system of musical education for children of preschool age. Based on legislative and regulatory documents, it is determined that one of the ways to the comprehensive and harmonious development of the child is to involve him in the process of music education, which is of a strong impact on the development of the individual. It is noted that Orff-pedagogy is extremely effective in the process of forming artistic and creative competence of children of preschool age, the main purpose of which is to involve all children in musical activities regardless of their abilities, the open-mindedness of individual creative forces, the development of musicality and creativity, the release of natural abilities, self-affirmation of the individual, the development of independence and freedom of thought, etc. It has been noted that Orff-pedagogy is an alternative system of music education with the main component of improvisation, the peculiarity of which is the deep and organic relationship of music, movement, and language. It is emphasized that it is based on the following principles: learning is necessary for development (from need to want); movement, sound, language, singing are inextricably linked first, and gradually separated later (from unity to division), the process is more important than the result (from process to result), practice is more important than theory (from entertainment to learning). It is disclosed the content of the elements of the Orff-pedagogy system (language exercises (recitation of poetry and prose under accompaniment, voice sound effects – playful rhymes, laughablenesses, counters, jokes, nursery rhymes «Sheepskin Coat», «Mousy», «Light Rain», «Frogs», «Small Fists and Heels of Hand», etc.), poetic music-making (reading to musical accompaniment – «Autumn Tale», the poem «Night», the word game with movements «Merry Grandfather», etc.), musical-motor exercises (movement to the music – «Go, Go, Rain», «Pumpkin Walks Around the Garden», ...

Introduction. At the present stage, in the context of reforming Ukrainian education, one of the areas of optimization of the educational process in higher educational establishments is its focus on democratization of teacher and student relationships.The ; Стаття присвячена проблемі використання основних ідей педагогіки співробітництва у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики. Розглянуто й охарактеризовано сутність та основні положення педагогіки співробітництва. Виокремлено особливості їх за ; Стаття присвячена проблемі використання основних ідей педагогіки співробітництва у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики. Розглянуто й охарактеризовано сутність та основні положення педагогіки співробітництва. Виокремлено особливості їх за

The article deals with the components and genesis of the empirical pedagogics, frequent cases of plagiarism and society reaction to this phenomenon. ; В статье рассмотрены составляющие и генезис эмпирической педагогики, часто встречающиеся случаи плагиата и реакция общества на это явление. ; У статті розглянуто складові та генезис емпіричної педагогіки, найчастіші випадки плагiату та реакцію суспільства на це явище.

The article deals with the analysis of the Polish pedagogical scientific thoughts and sources in the Republic of Poland, new works of the Polish pedagogues, and modern tendencies in education. It analyses scientific papers written by the Polish educators in such spheres of pedagogy as alternative pedagogy, andragogy, personalistic pedagogy, pedutolohiya, pedagogy of labour, pedagogy of culture, media pedagogy, special pedagogy, society pedagogy, ecology pedagogy, humanistic pedagogy, critical pedagogy, naturalistic pedagogy, pedagogy of care, postmodernist pedagogy. The analysis of pedagogical branches is made in the context of reforming the system of education in Poland and integration into the European Union. Historiographical approach is the study of historical and pedagogical knowledge. Historical and pedagogical studies considering education and training are the documentary and source base for pedagogical historiography. Studying the experience of Polish educators may be useful in reforming the education system in Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу джерельної бази педагогічної думки в республіці Польща, новітніх розробок польських педагогів, сучасних напрямів розвитку науки про виховання. У статті розглядаються наукові праці польських педагогів з таких галузей педагогіки як альтернативна педагогіка, андрагогіка, персоналістична педагогіка, педеутологія, педагогіка праці, педагогіка культури, медіа-педагогіка, спеціальна педагогіка, суспільна педагогіка, екологічна педагогіка, гуманістична педагогіка, критична педагогіка, натуралістична педагогіка, педагогіка опіки, педагогіка постмодернізму. Аналіз напрямів розвитку педагогічної думки проводиться у контексті досвіду освітньої системи Польщі в реформуванні та шляху до євроінтеграції. З'ясовано, що історіографічний підхід є вивченням історико-педагогічних знань, а документальною та джерельною базою для педагогічної історіографії виступають історико-педагогічні дослідження, що розглядають питання освіти та виховання. Вивчення досвіду польських освітян може ...

Waldorf pedagogics is one of creative approaches of the forming for culture of vital creativity of personality, the important idea of that is an idea of self-development that considers by the deep metamorphoses of development of a child in different age. Main principle of this school is principle of integrity that leans against understanding of man as an integral trisyllabic creature that «consists» of body, soul and spirit that stipulate each other, and in pedagogics come forward as integrity of thinking, sense and will. The idea of self-development in Waldorf pedagogics is conducted, beginning from preschool children, through all departmental teachingas basic principle.The aim of this research are in theory determination and checking for experience creative approaches of Waldorf pedagogics to forming for culture of vital creativity of personality that would allow to decide the problem of integral realization of idea of creative education.Waldorf pedagogics is school in that didactics material lines up thus, that a child, independently reading with him, developed in self-motion. At this school pluralism of methods and methodology is used. At imposition of metamorphosis of age on methodological and methodical pluralism each time some appears the approach in certain age for every object.The declared aim of Waldorf pedagogics is a healthy personality, after formulation of Steiner, «a valuable man». A person who lives creative intelligent life, and in a physical relation is more healthier.Waldorf pedagogics is long-term practical experience. In her the united possibilities of mental, aesthetic, labour, social, moral education, principles of individual approach and freedom in education, question of the mode of day and rhythm of year, that have in the basis scalene knowledge about a child that develops.The variant of the forming for culture of vital creativity of personality offered in research by means of Waldorf pedagogics does not dip out all aspects of this question. Perspective directions of further researches in this important and actual problem are such, as : co-operation of family and education, problem of forming of informatively-cultural competence of man, realization of creative potential of personality, adaptation of personality to new market and democratic realities and others like that. ; Вальдорфская педагогика один из альтернативных подходов в педагогике.Важной идеей этой школы является идея саморазвития, которая считается с глубокими метаморфозами развития ребенка в разном возрасте. Главным принципом этой школы является принцип целостности, опирающийся на понимание человека как целостного трисоставного существа, «состоящего» из тела, души и духа, которые обуславливают друг друга, а в педагогике выступают как целостность мышления, чувства и воли. ; Вальдорфська педагогіка один з альтернативних підходів в педагогіці.Важливою ідеєю цієї школи є ідея саморозвитку, яка рахується з глибокими метаморфозами розвитку дитини в різному віці. Головним принципом цієї школи є принцип цілісності, який спирається на розуміння людини як цілісної трискладової істоти, що «складається» з тіла, душі і духу, які обумовлюють одна одну, а в педагогіці виступають як цілісність мислення, почуття і волі.

The qualified education is a base of the economic development of the country. Under the conditions of the intensive globalization and internationalization, computerization of manufacturing, the rapid development of the latest technologies there is a need for a high quality vocational training of the masters on the foreign language and Applied Linguistics. According to our study one of the main aims is the research about the development of the Applied Linguistics in China, the description of the term Chinese scientists use in their papers. Thus the main aims of the paper are: to present the terms and definitions of Applied Linguistics the Chinese researches use in their studies; the illustration of the peculiarities of Applied Linguistics as a science in China; the description of the tasks the Chinese linguists face with. Scientists engaged in Applied Linguistics in China must simultaneously develop science and at the same time pay attention to the benefits this science brings to society. Linguistics in China is developing in 3 directions: teaching of the Chinese language, the development of the languages of the national minorities and teaching foreign language. There can be distinguished main tasks the linguists in China face with: the development of theoretical problems – starting with a systematic approach; the studying of the patterns of education and use of linguistics; teaching Applied Linguistics in order to increase the level of linguistic preparation of students; the research of the various tools for the compilation of the dictionaries in accordance to the requirements of the society. Today, language policy and linguistic science are the part of the political, economic and social changes, which help to improve the image of China abroad. Foreign (first of all Chinese) and Ukrainian scientists in different ways interpret the concept of Applied Linguistics, and that is why not in the same way outline the scope of the research of this science. Because of the varying ways to outline the subject specificity of Applied Linguistics, resume that it leads to differences in the substantiation of the conceptual, structural, content, organizational and pedagogical principles of the professional training of the masters of foreign languages and Applied Linguistics. ; Кваліфікована освіта є основою економічного розвитку держави. В умовах інтенсивної глобалізації та інтернаціоналізації, комп'ютеризації виробництва , швидкого розвитку новітніх технологій існує потреба у професійному навчанні магістрів з іноземної мови та прикладної лінгвістики. Відповідно до теми нашого дисертаційного дослідження «Професійна підготовка магістрів з іноземної мови та приладної лінгвістики в університетах Китаю» однією з головних задач є висвітлення розвитку прикладної лінгвістики як науки у Китаї, та значення, яке вкладають науковці Китаї у термін «Прикладна лінгвістика», визначення головних завдань, що стоять перед цією наукою. Таким чином, головними завданнями статті є: 1) представити терміни та визначення прикладної лінгвістики, які китайські дослідники використовують у своїх дослідженнях; 2) опис особливостей прикладної лінгвістики як науки у Китаї; 3) опис завдань, з якими стикаються лінгвісти Китаю. Науковці, які займаються прикладною лінгвістикою в Китаї, повинні одночасно розвивати науку та звертати увагу на ті переваги, які ця наука приносить суспільству. Лінгвістика Китаю розвивається у трьох головних напрямках: розвідки щодо викладання китайської мови, розвито мов меншинств та викладання іноземної мови. Для розв'язання поставлених завдань, було використано наступні методи дослідження: загальний науковий метод, який допоміг опрацювати китайські ресурси та синтезувати результати; аналіз документації, що було корисне для вивчення головних законів та актів регулювання мовної ситуації у Китаї; порівняльно-історичний метод було використано для виявлення закономірностей та тенденцій розвитку прикладної лінгвістики в Китаї. Було встановлено, що перед лінгвістами Китаю стають наступні питання: 1) розробка теоретичних проблем – починаючи з системного підходу; дослідження закономірностей освіти та сфери використання лінгвістики; 2) дослідження практичних питань викладання прикладної лінгвістики з метою підвищення рівня лінгвістичної підготовки студентів; 3) вивчення різноманітних засобів складання словників відповідно до вимог суспільства. Сьогодні мовна політика та лінгвістичні науки це невід'ємна частина політичних, економічних та соціальних змін, що сприяють розвитку іміджу Китаю за кордоном. Іноземні (в першу чергу китайські) та українські лінгвісти вкладають різний сенс у термін прикладна лінгвістика, тому по різному визначають сферу досліджень цієї науки, що веде до різновекторності підходів до обґрунтування концептуальних, структурно-змістових та організаційно-педагогічних засад професійної підготовки магістрів з іноземної мови та прикладної лінгвістики.

Анотація: Актуальність політичного виховання студентів у вітчизняних закладах вищої освіти полягає в компенсації недоліків цього виховання в родині, у набутті цією молоддю політичної культури, яка стане і її своєрідним соціальним захистом, і умовою громадянської стабільності та, водночас, забезпечить суспільну динаміку правовими, а не революційними засобами. Метою публікації є: виявлення причин гальмування політичного виховання українських студентів, проаналізувавши провідні законодавчі документи щодо освіти; обґрунтування соціально-педагогічної сутності цього виховання, порівнюючи поняття «соціальне виховання» та «політичне виховання»; доведення ефективності соціально-педагогічного підходу до політичного виховання вітчизняних студентів у період демократизації суспільства. Методи дослідження: аналіз провідних законодавчих документів щодо освіти, термінологічний аналіз понять «соціальне виховання» та «політичне виховання», «громадянське виховання», їх систематизація, узагальнення. Демократична сутність соціальної педагогіки забезпечує трактування «політичного виховання» як цілеспрямованого процесу створення сприятливих умов політичного розвитку студентів, який є частиною їх соціального, а конкретно – громадянського вдосконалення. Метою політичного виховання студентів, з соціально-педагогічного погляду, є сприяння сходженню ними від політичної грамотності через політичну компетентність до політичної культури (ціннісне ставлення до політичного буття, політична суб'єктність, політична творчість, критичне сприйняття політичної інформації, політичне співробітництво, позитивна політична комунікація тощо). Соціально-педагогічний підхід до політичного виховання реалізується не лише через безпосередню роботу зі студентами, стимулюючи їх політичне самовиховання, але й опосередковано через соціальне середовище, як ЗВО, так і залучаючи різноманітні соціальні інститути та заклади: молодіжну субкультуру, ЗМК, заклади культури та мистецтва, правоохоронні органи, віртуальні соціальні мережі тощо. ; Abstract: The relevance of students' political education at national higher education institutions lies in compensating the flaws of this kind of education within a family, in gaining by these young people the political culture that will become their special social protection, and a condition for civil stability, while, simultaneously, providing the social dynamism with legal, not revolutional means. The aim of this paper is to discover the reasons that slow down the political education of Ukrainian students by analyzing the leading legislative documents regarding education; to justify the social-pedagogical nature of this education by comparing the concept «social education» with «political education»; to prove the effectiveness of the social-pedagogical approach to political education of nation's students during the period of society democratization, its decentralization. After analyzing the laws of Ukraine «On education», «On higher education», the Concepts of national education of student youth and national-patriotic education of children and youth, we have reached a conclusion that they reflect the lack of understanding of the meaning of political education on the state level, or a fear of one, just like it was with «national education» during soviet times. Fear of political education is tied to matching it, as we believe, with youth choosing certain political values, and because the authoritativeness of the higher education system is still not completely out of the soviet past, «choosing» may turn to «coercing» the higher education recipients to follow certain political values. This is facilitated by the definition of this term by political scientists as well. The democratic nature of social pedagogy ensures its representation as a purposeful process of creating favorable conditions for students' political development, which is part of their social, particularly civil, development. The aim of political education of students, from the social-pedagogical point of view, is to promote their growth from political literacy through political competence to political culture (value-based approach to political being, political subjectness, political creativity, critical perception of political information, political cooperation, positive political communication etc.). The social-pedagogical approach to political education is realized not only through immediate work with higher education recipients, stimulating their political self-education, but also through mediums of social environment, like HEI, as well as through including various social institutions and establishments: the youth's subculture, means of mass communication, culture and art establishments, law enforcement authorities, virtual social networks etc.

Анотація: Актуальність політичного виховання студентів у вітчизняних закладах вищої освіти полягає в компенсації недоліків цього виховання в родині, у набутті цією молоддю політичної культури, яка стане і її своєрідним соціальним захистом, і умовою громадянської стабільності та, водночас, забезпечить суспільну динаміку правовими, а не революційними засобами. Метою публікації є: виявлення причин гальмування політичного виховання українських студентів, проаналізувавши провідні законодавчі документи щодо освіти; обґрунтування соціально-педагогічної сутності цього виховання, порівнюючи поняття «соціальне виховання» та «політичне виховання»; доведення ефективності соціально-педагогічного підходу до політичного виховання вітчизняних студентів у період демократизації суспільства. Методи дослідження: аналіз провідних законодавчих документів щодо освіти, термінологічний аналіз понять «соціальне виховання» та «політичне виховання», «громадянське виховання», їх систематизація, узагальнення. Демократична сутність соціальної педагогіки забезпечує трактування «політичного виховання» як цілеспрямованого процесу створення сприятливих умов політичного розвитку студентів, який є частиною їх соціального, а конкретно – громадянського вдосконалення. Метою політичного виховання студентів, з соціально-педагогічного погляду, є сприяння сходженню ними від політичної грамотності через політичну компетентність до політичної культури (ціннісне ставлення до політичного буття, політична суб'єктність, політична творчість, критичне сприйняття політичної інформації, політичне співробітництво, позитивна політична комунікація тощо). Соціально-педагогічний підхід до політичного виховання реалізується не лише через безпосередню роботу зі студентами, стимулюючи їх політичне самовиховання, але й опосередковано через соціальне середовище, як ЗВО, так і залучаючи різноманітні соціальні інститути та заклади: молодіжну субкультуру, ЗМК, заклади культури та мистецтва, правоохоронні органи, віртуальні соціальні мережі тощо. ; Abstract: The relevance of students' political education at national higher education institutions lies in compensating the flaws of this kind of education within a family, in gaining by these young people the political culture that will become their special social protection, and a condition for civil stability, while, simultaneously, providing the social dynamism with legal, not revolutional means. The aim of this paper is to discover the reasons that slow down the political education of Ukrainian students by analyzing the leading legislative documents regarding education; to justify the social-pedagogical nature of this education by comparing the concept «social education» with «political education»; to prove the effectiveness of the social-pedagogical approach to political education of nation's students during the period of society democratization, its decentralization. After analyzing the laws of Ukraine «On education», «On higher education», the Concepts of national education of student youth and national-patriotic education of children and youth, we have reached a conclusion that they reflect the lack of understanding of the meaning of political education on the state level, or a fear of one, just like it was with «national education» during soviet times. Fear of political education is tied to matching it, as we believe, with youth choosing certain political values, and because the authoritativeness of the higher education system is still not completely out of the soviet past, «choosing» may turn to «coercing» the higher education recipients to follow certain political values. This is facilitated by the definition of this term by political scientists as well. The democratic nature of social pedagogy ensures its representation as a purposeful process of creating favorable conditions for students' political development, which is part of their social, particularly civil, development. The aim of political education of students, from the social-pedagogical point of view, is to promote their growth from political literacy through political competence to political culture (value-based approach to political being, political subjectness, political creativity, critical perception of political information, political cooperation, positive political communication etc.). The social-pedagogical approach to political education is realized not only through immediate work with higher education recipients, stimulating their political self-education, but also through mediums of social environment, like HEI, as well as through including various social institutions and establishments: the youth's subculture, means of mass communication, culture and art establishments, law enforcement authorities, virtual social networks etc.

У статті здійснено характеристику й визначено особливості такого педагогічного поняття як наставництво. Розглянуто феномен наставництва в історико-педагогічному контексті: від античних часів до сьогодення. Представлено та проаналізовано основні програми наставництва за якими працює громадська організація «Big Brothers Big Sisters of America» у Сполучених Штатах Америки. Розкрито зміст програм по впровадженню ідеї наставництва в Україні. Деталізовано підходи до значення та впливу особи наставника на формування особистості дитини, її ціннісних орієнтирів. Проаналізовано законодавчі акти України щодо наставництва дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Виокремлено основні проблеми дітей, що виховуються в інтернатних закладах. ; Mentoring as an Pedagogical Phenomenon. The paper presents the concept of mentoring. The author analyzes such basic pedagogical notions, as «mentor» and «mentoring»; investigates the main aspects of mentoring during the history: from ancient civilization to our days; considers and analyzes the main programs of mentoring in «Big Brothers Big Sisters of America» organization. The author is submitters the main programs of mentoring in Ukraine; grounders value and effect of mentor to the child, specially for orphans and children deprived of parents care; analyzes the legislative acts of Ukraine aimed at supporting of orphans and children deprived of parental care; emphasizes the main problems of children, whom upbringing at the boarding school and orphanage.

The most important sphere of human activity is science. It is the cultural dominance of our time, has a strong potential for efficient transformation of man and the world, and therefore it is responsible for the further development of mankind (V.V.Kizima, V.I.Onopriyenko, N.Yu.Tepper, LV Sheyenko et al.). An important part of the scientific system is education, which is the subject of education and personal development. So always urgent task is to study such a complex phenomenon, which is teaching science, its content, structure, driving forces and key factors of its results. A new epoch of Ukrainian state not only poses new challenges patriotic education of youth, but also on the necessity for understanding and justification of new conceptual approaches to its implementation. Current understanding of patriotism caused by the social order of the Ukrainian state in education and training, which is specified in the "State National Program" Education "(Ukraine XXI century)" training of children and youth in the national education system "and" the concept of civic education of the individual in the development Ukrainian statehood. " In particular, in the latter case, the document is there when patriotism meant love for his people, to Ukraine [2]. Educating the younger generation, acquisition youth social maturity - is one of the aspects which studies social pedagogy. This is the science teacher acts as a coherent systematic analysis youth, exploring it from a position of dynamic changes in key areas of life: political, economic, social and spiritual. ; Найважливішою сферою людської діяльності є наука. Вона є культурною домінантою нашого часу, має потужний потенціал для якісного перетворення людини і світу, і тому на ній лежить відповідальність за подальший розвиток людства (В.В.Кізіма, В.І.Онопрієнко, Н.Ю.Теппер, Л.В.Шеєнко та ін.). Важливою складовою наукової системи є педагогіка, предметом якої є виховання й розвиток особистості. Тому завжди актуальним завданням є дослідження такого складного явища, яким є педагогічна наука, її змісту, структури, рушійних сил та головних чинників розвитку, її результатів. Нова історична епоха розвитку української держави не тільки ставить нові завдання патріотичного виховання молоді, але й актуалізує необхідність осмислення й обгрунтування нових концептуальних підходів до його здійснення. Сучасне розуміння патріотизму зумовлене соціальним замовленням української держави в галузі освіти й виховання, котра конкретизується у «Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), «Концепції виховання дітей та молоді в національній системи освіти» й «Концепції громадянського виховання особистості в умова розвитку української державності». Зокрема, щодо останнього, документу, то в ньому під патріотизмом розуміється любов до свого народу, до України [2]. Виховання молодого покоління, набуття молоддю соціальної зрілості – це один із аспектів, який вивчає соціальна педагогіка. Саме ця педагогічна наука виконує функцію цілісного систематичного аналізу молоді, досліджуючи її з позиції динамічних змін у найважливіших сферах життя: політичній, економічній, соціальній та духовній.

Навчальний посібник складений у відповідності з програмою вивчення дисципліни "Військове навчання та виховання" для курсантів Харківського інституту танкових військ, також посібник може бути використано для забезпечення занять з дисципліни "Військова педагогіка та психологія" в системі професійної підготовки. У посібнику розглядається сутність та зміст педагогічної задачі, ситуації, даються практичні поради щодо їх вирішення, запропоновані найбільш типові педагогічні задачі. Посібник розроблено з метою надання допомоги курсантам та офіцерам у формуванні навичок педагогічного мислення, розв'язання педагогічних задач.

Hungarian cultural education is a special system of concepts and activities that is unique in Europe. Its historical roots can be traced back at least to the first third of the 19th century, the Hungarian Reform Era. The institutional system and the legal background of the supply of cultural tasks are completely established. Laws refer the supply of these tasks to the authority of local governments. However, available data show that besides the nearly four thousand local government institutions, there are two thousand non-governmental and church-run cultural education organizations operating in Hungary. Our present study aims to give an overview of the special characteristics and the current situation of the institutions in the scope of local governments based on application of genneral and special research methods: historical, systemic and structural-functional analysis. On the one hand, it takes into account the information provided by the mandatory statistical data. Furthermore, data from professional publications and conferences on cultural education are also important sources. However, the personal experience of the authors of this study cannot be left out of consideration either. Performing tasks as professional supervisors and qualifying auditors for nearly two decades is an important basis of the findings. Based on the results of the research, we formulated some proposals for professional improvement: (1) Creating a registration system for cultural education institutions, (2) Developing the supply of cultural tasks in sub-counties, (3) Fostering the implementation of quality art programs. We believe that these improvements would also help research in the cultural field: the development of a registration system would help in the continuous monitoring of cultural institutions, and action research could be linked to new methodological developments for in-process development. ; Освітня культура Угорщини − це особлива система концепцій та видів діяльності, яка є унікальною в Європі. Її історичні корені можна простежити до першої половини 19 століття. Хоча історичні бурі останніх двох століть принесли багато перешкод для розвитку цієї системи, ми можемо стверджувати, що сьогодні ця мережа найбільш ефективно та широко виконує щоденні культурні та громадські потреби громадян Угорщини. Статистика чудово підтверджує це твердження. У нашому дослідженні зроблено спробу дати огляд характеристик та поточної ситуації в установах, що функціонують в межах місцевих органів влади. Використані методи дослідження: історичний, системний та структурно-функціональний аналіз. Аналіз базується на кількох джерелах. З одного боку, він враховує інформацію, яку надають обов'язкові статистичні дані. Однак особистий досвід авторів цього дослідження також не може залишатися поза увагою. Виконання завдань як професійних керівників та кваліфікованих аудиторів протягом майже двох десятиліть є важливою основою висновків. На основі результатів дослідження ми сформулювали кілька пропозицій щодо професійного вдосконалення: (1) Створення системи реєстрації закладів культурної освіти, (2) Розвиток постачання культурних завдань у підрайонах, (3) Сприяння впровадженню якості мистецької програми. Ми вважаємо, що ці вдосконалення також допомогли б у культурній галузі: розробка системи реєстрації допомогла б у постійному моніторингу культурних установ, а дослідження дій могли б бути пов'язані з новими методологічними розробками для внутрішнього розвитку.

Hungarian cultural education is a special system of concepts and activities that is unique in Europe. Its historical roots can be traced back at least to the first third of the 19th century, the Hungarian Reform Era. The institutional system and the legal background of the supply of cultural tasks are completely established. Laws refer the supply of these tasks to the authority of local governments. However, available data show that besides the nearly four thousand local government institutions, there are two thousand non-governmental and church-run cultural education organizations operating in Hungary. Our present study aims to give an overview of the special characteristics and the current situation of the institutions in the scope of local governments based on application of genneral and special research methods: historical, systemic and structural-functional analysis. On the one hand, it takes into account the information provided by the mandatory statistical data. Furthermore, data from professional publications and conferences on cultural education are also important sources. However, the personal experience of the authors of this study cannot be left out of consideration either. Performing tasks as professional supervisors and qualifying auditors for nearly two decades is an important basis of the findings. Based on the results of the research, we formulated some proposals for professional improvement: (1) Creating a registration system for cultural education institutions, (2) Developing the supply of cultural tasks in sub-counties, (3) Fostering the implementation of quality art programs. We believe that these improvements would also help research in the cultural field: the development of a registration system would help in the continuous monitoring of cultural institutions, and action research could be linked to new methodological developments for in-process development. ; Освітня культура Угорщини − це особлива система концепцій та видів діяльності, яка є унікальною в Європі. Її історичні корені можна простежити до першої половини 19 століття. Хоча історичні бурі останніх двох століть принесли багато перешкод для розвитку цієї системи, ми можемо стверджувати, що сьогодні ця мережа найбільш ефективно та широко виконує щоденні культурні та громадські потреби громадян Угорщини. Статистика чудово підтверджує це твердження. У нашому дослідженні зроблено спробу дати огляд характеристик та поточної ситуації в установах, що функціонують в межах місцевих органів влади. Використані методи дослідження: історичний, системний та структурно-функціональний аналіз. Аналіз базується на кількох джерелах. З одного боку, він враховує інформацію, яку надають обов'язкові статистичні дані. Однак особистий досвід авторів цього дослідження також не може залишатися поза увагою. Виконання завдань як професійних керівників та кваліфікованих аудиторів протягом майже двох десятиліть є важливою основою висновків. На основі результатів дослідження ми сформулювали кілька пропозицій щодо професійного вдосконалення: (1) Створення системи реєстрації закладів культурної освіти, (2) Розвиток постачання культурних завдань у підрайонах, (3) Сприяння впровадженню якості мистецької програми. Ми вважаємо, що ці вдосконалення також допомогли б у культурній галузі: розробка системи реєстрації допомогла б у постійному моніторингу культурних установ, а дослідження дій могли б бути пов'язані з новими методологічними розробками для внутрішнього розвитку.