Suchergebnisse

This article aims to present the parliament of the Republic of Estonia. In the article the analyse of legislative regulations and practices of Estonian parliament with the emphasis on the typical features of unicameral parliaments was made. Riigikoku has a strong position and competences which enable it to be engaged in reality and functioning of other authorities. As a unicameral parliament it holds all the legislative power, performs a scrutiny function towards the government as well as a formative function. Examining the function and internal structed of Estonian parliament it can be concluded that unicameralism encourages the speed of legislative process. Important function of the parliament is the scrutiny function, which reveals quite strong position the parliament has towards the executive power. This enables the parliament to influence the composition of the most important authorities. Riigikoku is a strong and independent body which fosters political stability. ; Досліджено правову природу парламенту Естонської Республіки, в першу чергу таку рису парламенту, як унікамералізм. Проаналізовано законодавчі норми та практики діяльності естонського парламенту з акцентом на типових особливостях однопалатних парламентів. Незалежно від того, чи є парламент однопалатним чи двопалатним, він завжди встановлює певні формальні межі, які визначають роботу інших державних органів та установ. Прихильники унікамералізму стверджують, що законодавчий процес в унітарних системах не вимагає функціонування двох палат парламенту. Якщо обидві палати формуються на виборах, вони більшою чи меншою мірою дублюють політичну композицію. Прихильники бікамералізму стверджують, що друга палата дає можливість вносити пропозиції про поправки, особливо в ситуаціях законодавчого поспіху. Внаслідок цього, друга палата відповідає за якість прийнятого закону. Проте, вивчаючи функцію та внутрішню структуру парламенту Естонії, можна зробити висновок, що однопалатний процес стимулює швидкість законодавчого процесу.Вибори до парламенту Естонії є вільними, загальними, прямими, а голосування є таємним. Право голосу мають громадяни Естонії, які не пізніше дня виборів досягли 18-річного віку. Виняток становлять громадяни, визнані судом недієздатними. Відповідно до закону, виборчі права осіб, засуджених судом до ув'язнення, можуть бути обмеженими. Вибори до парламенту проводять в першу неділю березня, через чотири роки після попередніх виборів. Офіційну дату виборів оголошує Президент Республіки щонайменше за три місяці до дня виборів. Конституція передбачає також позачергові вибори, які можна проводити не раніше ніж за двадцять днів і не пізніше, ніж через сорок днів після їх призначення. Держава поділена на дванадцять виборчих округів. Виборці голосують у виборчих округах відповідно до місця проживання. Громадяни можуть голосувати традиційим способом, наприклад, у місцях голосування або альтернативними способами, тобто голосу­вати поштою, за посередництвом або шляхом електронного голосування.Естонський парламент Riigikoku має сильну позицію та компетенцію, яка дозволяє йому значно впливати на функціонування інших органів публічної влади. Будучи однопа­латним парламентом, він володіє всіма законодавчими повноваженнями. Важливою функцією парламенту є функція контролю, яка виявляє досить сильну позицію парла­менту щодо виконавчої влади. Наведене дає змогу парламенту впливати на склад найважливіших органів влади. Riigikoku є сильним і незалежним органом, що сприяє політичній стабільності держави.

Political reflection is subjected to the phenomenon of populism; populist examines the factors of legitimation of political power in a democratic society; analyzes the phenomenon of populism, its meanings and manifestations of Ukrainian political reality; different aspects of populism in the context of political struggle and political uncertainty, the constancy of economic crisis events; explain the causes and consequences of broad-based commitment and the prevalence of populist ideas in various democracies in the world. ; Политологической рефлексии подвергается явление популизма; исследуются популистские детерминанты легитимации политической власти в демократических обществах, через осмысление феномена популизма, его семантической наполненности и особенностей проявления в украинских политических реалиях; анализируются различные аспекты популизма в контексте политической борьбы и политической неопределенности, перманентности экономических кризисных явлений; осмысливаются причины и последствия широкой приверженности и распространенности популистских идей в различных по экономическому развитию и политическими традициями демократиях мира. ; Політологічній рефлексії піддається явище популізму; досліджуються популістичні детермінанти легітимації політичної влади в демократичних суспільствах, через осмислення феномену популізму, його семантичної наповненості та особливостей прояву в українських політичних реалія; аналізуються різні аспекти популізму в контексті політичної боротьби і політичної невизначеності та перманентності економічних кризових явищ; осмислюються причини та наслідки широкої прихильності та розповсюдженя популістичних ідей в різних за економічним розвитком та політичними традиціями демократіях світу.

The article examines the first approbation of the Electoral Code on the material of the 2020 local elections in the Kharkiv region. The authors pay special attention to the effects of open lists systems and the degree of influence of preferential votes on the personal distribution of seats in local councils. The article calculates the percentage of voters who used the right of preferential votes in all 14 constituencies and main party lists. We argue that according to the indicators of the use of the preferential vote right and the percentage of invalid ballots, the voters of the Kharkiv region demonstrated a high degree of adaptive readiness for the new electoral system. The article analyzes the effects of blocking mechanisms incorporated in the electoral system, which reduced the influence of preferential votes of voters and retained the control of the party leadership over the personal distribution of mandates in the councils. The ratio between the seats from the district lists and the unified closed party lists was quantified (based on election results for the regional council and 17 city councils of the region). The article analyzes the intensity of changes in the ballot position of candidates in the district lists on regional council elections. We demonstrate that only 20% of seats were received by candidates placed by the party leadership in a "no-pass" ballot position. The article argues that the electoral formula introduced in the 2020 local elections did not work as a system with open lists proportional representation. According to the statistics of the personal allocation of seats in the newly elected councils, this model seems to be something in between the systems of flexible and closed lists. In this regard, the article develops new arguments in the debate on how the norms of electoral legislation reduce the role of preferential votes of voters and proposes recommendations for amending the Electoral Code. ; Досліджується перша апробація Виборчого Кодексу на матеріалі місцевих виборів 2020 року в Харківській області з фокусуванням уваги на проблематиці «відкритих списків» і мірі впливу преференційних голосів виборців на персональний розподіл мандатів у місцевих радах. Розраховано відсоток виборців, які скористалися правом преференційного голосу на виборах до обласної ради (у розрізі всіх 14-ти округів та основних партій). Обґрунтовується, що за показниками користування правом «преференційного голосу» та відсотком недійсних бюлетенів виборці Харківського регіону продемонстрували високий ступінь адаптивної готовності до нової електоральної системи. Аналізуються ефекти блокуючих механізмів, закладених в електоральну систему, які зменшили вплив преференційних голосів виборців та зберегли контроль партійного керівництва над персональним розподілом мандатів у радах. Кількісно оцінено співвідношення між мандатами, здобутими за окружними списками та єдиними закритими списками партій – відповідні розрахунки проведено для обласної ради та 17-ти міських рад регіону. На матеріалі виборів до обласної ради проаналізовано інтенсивність змін черговості кандидатів в окружних списках – обраховано, що лише у 20% випадків право на мандат отримали кандидати, які стартово розміщувалися партіями на «непрохідних» місцях. Обґрунтовано, що запроваджена на місцевих виборах-2020 електоральна формула не спрацювала як система з «відкритими списками» – за статисткою персонального розподілу мандатів у новообраних радах ця модель видається чимось середнім між системами «гнучких» та «закритих» списків. З огляду на це, актуалізовано необхідність дискусії щодо тих норм виборчого законодавства, які знизили роль преференційних голосів виборців, та запропоновано відповідні рекомендації щодо внесення змін до Виборчого Кодексу.

The general articulation of the issue and its connection with the important research and practice tasks deal with the regulation of the right of legislative initiative differs from country to country, which depends on peculiarities of political and legal system of each nation, current problems in draft law work in Ukraine should be obviously analyzed by comparison with foreign regulation. The analysis of the recent publications regarding the issues this article deals with show that subjects of legislative initiative may include: voters, individual ministries, heads of government (individually), parliamentary groups, factions, parliamentary committees or representative bodies of autonomy, self-government territories. Furthermore, identification of part of the general problem that have not been previously addressed in legislative processdistinguish relevant recommendations due to the crisis related to the emergence and spread of COVID-19. The purpose of this article is establishment of national and foreign regulation of the right of legislative initiative taking into account the current economic and social crisis related to the emergence and spread of COVID-19, as well as formation of recommendations for improving the submitted data, review and adoption of bills in the Ukrainian parliament. The key results prove the need to change the practical regulation of the legislative process and the critical necessity to create a separate research institution in the Ukrainian parliament to provide a primary and comprehensive impact assessment of each draft law on various spheres of society before its submission and registration. Conclusions certify that draft laws should be submitted on a clearly defined range of issues, as well as the list of subjects of the legislative initiative needs to be approached with special attention to the position of the Venice Commission, the European Parliament. Keywords: draft law; parliament; legislative process; subject and right of legislative initiative; European Union. ; Висвітлено законодавчі підходи до регулювання права законодавчої ініціативи в Україні, а також за її межами в окремих іноземних державах, зокрема у країнах Європейського Союзу. Опрацьовано національні дослідження щодо поточних проблем у законодавчому процесі та законопроєктній роботі в Україні, а також відповідні рекомендації стосовно їх вирішення. Подано вичерпну характеристику видів суб'єктів законодавчої ініціативи в іноземних державах, до яких залежно від форми правління та державного устрою можуть належати: виборці,окремі міністерства, очільники уряду (одноособово), депутатські групи, фракції, парламентські комітети або представницькі органи автономій, самоврядних територій. Акцентовано увагу на Доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи та інституційної спроможності Верховної Ради України з урахуванням відповідних рекомендацій та кризи, пов'язаної з виникненням та поширенням гострої респіраторної хвороби (COVID-19). Ураховано підходи законодавства іноземних країн до оптимізації законопроєктної роботи парламенту. Обґрунтовано потребу в зміні практичного регулювання законодавчого процесу та критичної необхідності створення окремої дослідницької інституції в українському парламенті для надання первинної та комплексної оцінки впливу кожного окремого законопроєкту на різні сфери суспільства перед моментом його подання на розгляд та реєстрацією в органі законодавчої влади. Визначено особливості законодавчого регулювання процедури подання суб'єктами законодавчої ініціативи в Україні та за її межами законопроєктів (українська назва) та проєктів відповідних актів (в іноземних державах мають різні назви) на розгляд до парламенту, а також розглянуто можливість науково-практичної дискусії щодо реформи Верховної Ради України та внесення змін до Регламенту парламенту в частині напрацювання відповідними робочими групами Стратегії вдосконалення законопроєктної роботи для поступового впровадження її на практиці. Ключові слова: законопроєкт; парламент; законодавчий процес; суб'єкт та право законодавчої ініціативи; Європейський Союз.

The article analyzes the phenomenon of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections. It is noted that the early and atypical for Ukraine parliamentary elections of 2014 were a direct consequence of the transformation of electoral consciousness during the Revolution of Dignity. It is noted that local elections have become decisive for the future political life in Ukraine due to several circumstances: these are the first local elections after the completion of the decentralization reform (on a new territorial basis); voters, according to the Electoral Code, could vote primarily for the party and choose its candidate; electoral technologies were transformed through the COVID-19 pandemic; low turnout for local elections has become a traditional fact, which encourages parties to maximize motivation and intensify their electoral field; some political parties, losing electoral support in most regions and turning into regional projects. It is stated that the local elections in 2020 changed the schedule of political players. Local elites in many regions relied on non-parliamentary parties, which marked the beginning of local political decentralization. Many voters opted for a particular political force, associating it with the hope of overcoming the crisis at both the national and local or even personal levels. The success of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections in the regions is the result of growing confidence in regional elites, who often demonstrate their independence from parliamentary parties and pursue autonomous regional policies, which can have negative consequences if separatist sentiment and political activism intensify. national minorities. The Ukrainian state must understand these threats, and legal mechanisms must make it impossible to create regional political projects. Parliament needs to regulate the participation of political parties in local and parliamentary elections to avoid regionalism. ; У статті аналізується феномен регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. Зазначено, що позачергові та нетипові для України парламентські вибори у 2014 р. стали безпосереднім наслідком трансформації свідомості під час Революції гідності. Зауважено, що навіть з огляду на на пандемію коронавірусної хвороби, очікувану глобальну економічну кризу та інші суспільні проблеми в Україні відбулись місцеві вибори, і вони є визначальними для майбутнього політичного життя в Україні з огляду на кілька обставин: це перші місцеві вибори після завершення реформи децентралізації (на новій територіальній основі); виборці, за Виборчичм кодексом, могли проголосувати насамперед за партію і обирали її кандидата; відбулась трансформація виборчих технологій через пандемію коронавірусу; низька явка для місцевих виборів стала традиційним фактом, що спонукує партії до максимальної мотивації і активізації свого електорального поля; деякі політичні партії, втрачаючи електоральну підтримку в більшості регіонів, перетвоюються теж у регіональні проєкти.Вказано, що місцеві вибори 2020 р. змінили розклад політичних гравців. І хоча місцеві еліти у багатьох регіонах зробили ставку на непарламентські партії – це початок локальної політичної децентралізації. Більшість виборців зробили свій вибір на користь конкретної політичної сили, пов'язуючи з нею надію на вихід із кризи як на національному, так і на місцевому чи навіть особистому рівнях. Досліджено, що феномен успіху регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. у багатьох регіонах пов'язаний зі зростанням довіри до регіональних еліт, що часто демонструють свою незалежність від парламентських партій та здійснюють автономну регіональну політику, що може мати негативні наслідки за умови посилення сепаратистських відцентрових настроїв та політичної активізації національних меншин. Українська держава має розуміти ці загрози, а правові механізми мають унеможливлювати створення регіональних політичних проєктів. Парламенту необхідно унормувати участь політичних партій у місцевих та парламентських виборах для уникнення регіоналізму.Ключові слова: регіональна партія; сепаратизм; місцеві вибори; національні меншини; обласна рада; регіон; регіональний лідер; громада.

The article considers the relationship between politics and morality, reveals the interaction of political technologies and socio-moral norms. The main types of political technologies are analyzed and selected according to the degree of legality and interaction with the norms of public morality: "white", "gray" and "black" technologies of influence. The use of political technologies during election campaigns is substantiated. The concept of "political technology" is revealed. The main limits of the combination of political technologies and social and moral norms are outlined. The paper presents the main types of technologies according to the degree of their legality. The concepts of "political advertising", "black PR", "information technology", "civil society" are revealed. The article investigates that civil society is an expression of the prevailing social and moral norms and their mouthpiece. Socio-moral norms reflect the degree of development of a society, affirm its values and principles. The use of "black" PR by politicians and political technologists and forbidden, illegal methods of struggle reflects not only the low moral qualities of a particular person, but also to some extent the degree of public morality, the assertion of democratic values of society. In developed democracies, the use of prohibited political technologies is much lower, as their values are based on high moral standards based on constitutional norms and legal principles. The level of political culture increases the vigilance of the electorate regarding the use of "dirty, forbidden methods" in politics. The higher the level of legal awareness and political culture, the more pragmatic voters become who, with the help of a stable civil society, oppose attempts at political manipulation. The level of education of citizens has constant consequences for the system, namely the requirements for political struggle in the form of honesty and transparency, the use of "white" technologies and the gradual extinction of dirty political technologies. At present, in today's world of globalization and cybernetics, political technologies are constantly changing and improving, which in the future will raise questions about the relationship between morality and politics. ; У статті розглянуто співвідношення політики та моралі, розкрита взаємодія політичних технологій та суспільно-моральних норм. Розкрито поняття «політична технологія». Проаналізовані та виділені основні види політичних технологій за ступенем легальності та взаємодії із нормами суспільної моралі: «білі», «сірі» та «чорні» технології впливу. Обґрунтовано використання політичних технологій під час виборчих кампаній. Окреслено основні межі поєднання політичних технологій та суспільно-моральних норм. У роботі наведені основні різновиди технологій за ступенем їх легальності. Розкриті поняття «політичної реклами», «чорного піару», «інформаційних технологій», «громадянського суспільства». У статті наголошено, що громадянське суспільство є виразником пануючих суспільно-моральних норм та їх рупором. Суспільно-моральні норми відображають ступіть розвитку певного суспільства, затверджують його цінності та принципи. Використання політиками та політтехнологами «чорного» PR та заборонених, протиправних методів ведення боротьби відображає не тільки низькі моральні якості конкретної людини, але й певним чином ступінь суспільної моралі, затвердження демократичних цінностей суспільства. У розвинутих демократичних суспільствах показники використання заборонених політичних технологій значно менші, адже їхні цінності базуються на високих моральних стандартах, в основі яких лежать Конституційні норми та правові принципи. Рівень політичної культури підвищує пильність електорату щодо застосування у політиці «брудних, заборонених прийомів». Чим більший рівень правової свідомості та політичної культури, тим більш прагматичними стають виборці, які за допомогою сталого громадянського суспільства протидіють спробам політичної маніпуляції. Рівень освіченості громадян несе за собою незмінні наслідки системі, а саме вимоги до політичної боротьбиу вигляді чесності та прозорості, використання «білих» технологій та поступове відмирання брудних політичних технологій. У сучасному світі епохи глобалізації та кібернетизації політичні технології постійно змінюються та вдосконалюються, що у подальшому буде викликати питання щодо співвідношення моралі та політики.

The general articulation of the issue and its connection with the important research and practice tasks deal with the regulation of the right of legislative initiative differs from country to country, which depends on peculiarities of political and legal system of each nation, current problems in draft law work in Ukraine should be obviously analyzed by comparison with foreign regulation. The analysis of the recent publications regarding the issues this article deals with show that subjects of legislative initiative may include: voters, individual ministries, heads of government (individually), parliamentary groups, factions, parliamentary committees or representative bodies of autonomy, self-government territories. Furthermore, identification of part of the general problem that have not been previously addressed in legislative processdistinguish relevant recommendations due to the crisis related to the emergence and spread of COVID-19. The purpose of this article is establishment of national and foreign regulation of the right of legislative initiative taking into account the current economic and social crisis related to the emergence and spread of COVID-19, as well as formation of recommendations for improving the submitted data, review and adoption of bills in the Ukrainian parliament. The key results prove the need to change the practical regulation of the legislative process and the critical necessity to create a separate research institution in the Ukrainian parliament to provide a primary and comprehensive impact assessment of each draft law on various spheres of society before its submission and registration. Conclusions certify that draft laws should be submitted on a clearly defined range of issues, as well as the list of subjects of the legislative initiative needs to be approached with special attention to the position of the Venice Commission, the European Parliament. Keywords: draft law; parliament; legislative process; subject and right of legislative initiative; European Union. ; Висвітлено законодавчі підходи до регулювання права законодавчої ініціативи в Україні, а також за її межами в окремих іноземних державах, зокрема у країнах Європейського Союзу. Опрацьовано національні дослідження щодо поточних проблем у законодавчому процесі та законопроєктній роботі в Україні, а також відповідні рекомендації стосовно їх вирішення. Подано вичерпну характеристику видів суб'єктів законодавчої ініціативи в іноземних державах, до яких залежно від форми правління та державного устрою можуть належати: виборці,окремі міністерства, очільники уряду (одноособово), депутатські групи, фракції, парламентські комітети або представницькі органи автономій, самоврядних територій. Акцентовано увагу на Доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи та інституційної спроможності Верховної Ради України з урахуванням відповідних рекомендацій та кризи, пов'язаної з виникненням та поширенням гострої респіраторної хвороби (COVID-19). Ураховано підходи законодавства іноземних країн до оптимізації законопроєктної роботи парламенту. Обґрунтовано потребу в зміні практичного регулювання законодавчого процесу та критичної необхідності створення окремої дослідницької інституції в українському парламенті для надання первинної та комплексної оцінки впливу кожного окремого законопроєкту на різні сфери суспільства перед моментом його подання на розгляд та реєстрацією в органі законодавчої влади. Визначено особливості законодавчого регулювання процедури подання суб'єктами законодавчої ініціативи в Україні та за її межами законопроєктів (українська назва) та проєктів відповідних актів (в іноземних державах мають різні назви) на розгляд до парламенту, а також розглянуто можливість науково-практичної дискусії щодо реформи Верховної Ради України та внесення змін до Регламенту парламенту в частині напрацювання відповідними робочими групами Стратегії вдосконалення законопроєктної роботи для поступового впровадження її на практиці. Ключові слова: законопроєкт; парламент; законодавчий процес; суб'єкт та право законодавчої ініціативи; Європейський Союз.

The article analyzes the phenomenon of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections. It is noted that the early and atypical for Ukraine parliamentary elections of 2014 were a direct consequence of the transformation of electoral consciousness during the Revolution of Dignity. It is noted that local elections have become decisive for the future political life in Ukraine due to several circumstances: these are the first local elections after the completion of the decentralization reform (on a new territorial basis); voters, according to the Electoral Code, could vote primarily for the party and choose its candidate; electoral technologies were transformed through the COVID-19 pandemic; low turnout for local elections has become a traditional fact, which encourages parties to maximize motivation and intensify their electoral field; some political parties, losing electoral support in most regions and turning into regional projects. It is stated that the local elections in 2020 changed the schedule of political players. Local elites in many regions relied on non-parliamentary parties, which marked the beginning of local political decentralization. Many voters opted for a particular political force, associating it with the hope of overcoming the crisis at both the national and local or even personal levels. The success of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections in the regions is the result of growing confidence in regional elites, who often demonstrate their independence from parliamentary parties and pursue autonomous regional policies, which can have negative consequences if separatist sentiment and political activism intensify. national minorities. The Ukrainian state must understand these threats, and legal mechanisms must make it impossible to create regional political projects. Parliament needs to regulate the participation of political parties in local and parliamentary elections to avoid regionalism. ; У статті аналізується феномен регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. Зазначено, що позачергові та нетипові для України парламентські вибори у 2014 р. стали безпосереднім наслідком трансформації свідомості під час Революції гідності. Зауважено, що навіть з огляду на на пандемію коронавірусної хвороби, очікувану глобальну економічну кризу та інші суспільні проблеми в Україні відбулись місцеві вибори, і вони є визначальними для майбутнього політичного життя в Україні з огляду на кілька обставин: це перші місцеві вибори після завершення реформи децентралізації (на новій територіальній основі); виборці, за Виборчичм кодексом, могли проголосувати насамперед за партію і обирали її кандидата; відбулась трансформація виборчих технологій через пандемію коронавірусу; низька явка для місцевих виборів стала традиційним фактом, що спонукує партії до максимальної мотивації і активізації свого електорального поля; деякі політичні партії, втрачаючи електоральну підтримку в більшості регіонів, перетвоюються теж у регіональні проєкти.Вказано, що місцеві вибори 2020 р. змінили розклад політичних гравців. І хоча місцеві еліти у багатьох регіонах зробили ставку на непарламентські партії – це початок локальної політичної децентралізації. Більшість виборців зробили свій вибір на користь конкретної політичної сили, пов'язуючи з нею надію на вихід із кризи як на національному, так і на місцевому чи навіть особистому рівнях. Досліджено, що феномен успіху регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. у багатьох регіонах пов'язаний зі зростанням довіри до регіональних еліт, що часто демонструють свою незалежність від парламентських партій та здійснюють автономну регіональну політику, що може мати негативні наслідки за умови посилення сепаратистських відцентрових настроїв та політичної активізації національних меншин. Українська держава має розуміти ці загрози, а правові механізми мають унеможливлювати створення регіональних політичних проєктів. Парламенту необхідно унормувати участь політичних партій у місцевих та парламентських виборах для уникнення регіоналізму.Ключові слова: регіональна партія; сепаратизм; місцеві вибори; національні меншини; обласна рада; регіон; регіональний лідер; громада.

Problems of political responsibility using as an important tool for regulating and controlling the political process have recently occupied one of the central places in modern political discourse. The multifaceted nature of the political responsibility concept provokes a lot of debate among scholars, which creates a different attitude to its subject composition and the order of application. Certainly, the issue of legitimation of political responsibility deserves additional attention and necessitates further research of its subjective composition. The political responsibility of the election process subjects in the perspective of the new consolidated document introduction - the Electoral Code of Ukraine, justified the relevance of the chosen research topic. Based on the analysis of legitimate legislative acts and the experience of elections in Ukraine, the peculiarities of the political responsibility of the subjects of the election process were singled out. It has been established that all subjects of the electoral process can bear some political responsibility form. The political responsibility peculiarity of these subjects is the presence of political and legal responsibility only in the Central Election Commission, political parties and persons who have registered themselves as candidates in specific political elections. Based on the comparative analysis, the grounds for political responsibility of political parties and political candidates were identified, which are political inaction, illegal activities directed against territorial integrity and sovereignty, failure to fulfill program campaign promises, immoral or unethical behavior, and sanctions -ban, cancellation of registration public condemnation, criticism from the media, public organizations, voters, society, non-re-election, public recognition of their mistakes, acts of public disobedience, etc. The study provides grounds to assert that the political responsibility of voters lies in making the wrong political choice and non-participation in the electoral process. All of these entities, official observers and voters bear moral and political responsibility in the action or inaction form. The lack of legally prescribed political and legal responsibility for all subjects of the election process leads to an increased number of minor procedural violations during voting and counting of votes, negligent attitude to the election process as a whole. ; Проблеми застосування політичної відповідальності як важливого інструменту регулювання та контролю політичного процесу останнім часом посідають одне із центральних місць в сучасному політологічному дискурсі. Багатогранність поняття політичноі відповідальності викликає чимало дискусій серед науковців, що викликає неоднакове ставлення до ii суб'єктного складу та порядку застосування. Питання легітимації політичноі відповідальності заслуговує на додаткову увагу та викликає необхідність проведення подальших досліджень ii суб'єктивного складу. Політична відповідальність суб'єктів виборчого процесу в ракурсі введення у дію нового консолідованого документу - Виборчого кодексу України обгрунтувала актуальність обраної теми дослідження. На основі аналізу легітимних законодавчих актів та досвіду виборів в Україні були виокремленні особливості політичноі відповідальності суб'єктів виборчого процесу. Встановлено, що усі суб'єкти виборчого процесу можуть понести ту чи іншу форму політичноі відповідальності. Особливістю політичноі відповідальності вказаних суб'єктів є наявність поттико-ггравової відповідальності тільки у Центральної виборчої комісії, політичних партій та осіб, які зареєстрували себе в якості кандидатів на конкретних політичних виборах. На основі проведеного порівняльного аналізу виявлені підстави політичноі відповідальності політичних партій і політичних кандидатів, якими є політична бездіяльність, незаконна діяльність, спрямована проти територіальної цілісності та суверенітету, нездійснення програмних передвиборчих обіцянок, аморальна чи неетична поведінка, а санкціями слугують заборона діяльності, анулювання реєстраційного свідоцтва, суспільний осуд, критика з боку ЗМІ, громадських організацій, виборців, суспільства, непереобрання на новий термін, публічне визнання своїх помилок, акції громадської непокори тощо. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що політична відповідальність виборців полягає у здійсненні неправильного політичного вибору та неучасті у виборчому процесі. Усі вказані суб'єкти, офіційні спостерігачі та виборці несуть морально-політичну відповідальність у вигляді дії чи бездіяльності. Відсутність законодавчо передбаченої політико-правово'і відповідальності у всіх суб'єктів виборчого процесу призводить до підвищеної кількості незначних процесуальних правопорушень під час голосування та підрахунку голосів, недбалого ставлення до виборчого процесу загалом.

The purpose of the article is to identify the features of national and regional party influence, the specifics of political and ideological fragmentation of the regions of Ukraine. This goal can be achieved by solving the following tasks: to analyze the motivation of voters to participate in elections; to study the results obtained by local and national parties; assess changes to the Electoral Code. The hypothesis of the article is that significant changes are planned in the political and party space of Ukraine, namely, some parties that have the status of national, are gradually leaving the political life of the country. They are still claimed by regional parties, which have shown convincing results in the 2020 local elections and have ambitions to become parliamentary parties. Ukrainians were indifferent to this election campaign, which resulted in an extremely low turnout. The reason is that in Ukraine people are less and less involved in elections due to the high level of distrust in politics and state institutions. Unlike people in democracies, they believe that their lives will not change for the better. The article, based on the analysis of the results of the 2020 local elections in Ukraine, concludes that the local political elites have been strengthened, and the role of regional parties claiming to run for parliament in the upcoming (possibly early) parliamentary elections. It is shown that local political parties have shown a high level of electoral support, which is explained by the impact of the decentralization reform in Ukraine on the regional political process. The ruling Servant of the People party lost the phenomenal advantage it had over the parliamentary parties in the parliamentary elections. The reason is that after the presidential and parliamentary elections, there was a disappointment of voters in the "Servant of the People" party. Just over a year has passed since voters were ready to vote for any candidate from this party. At that time, this party was supported by almost all regions of Ukraine. Ukraine's Electoral Code needs to be further improved to make the electoral process even more understandable, transparent and effective. ; Мета статті – виявити особливості національного і регіонального партійного впливу, специфіку політико-ідеологічної фрагментації регіонів України. Цієї мети можна досягти завдяки вирішенню таких завдань: проаналізувати мотивацію виборців до участі у виборах; дослідити результати, отримані місцевими та загальнонаціональними партіями; оцінити зміни Виборчого кодексу. Гіпотезою статті є те, що в політико-партійному просторі України намічаються істотні зміни, а саме деякі партії, що мають статус національних, поступово йдуть із політичного життя країни. На їхні місця претендують поки ще регіональні партії, які показали переконливі результати на місцевих виборах 2020 р. і мають амбіції стати парламентськими партіями. Українці віднеслися до цієї виборчої кампанії байдуже, що виразилося в надзвичайно низькій явці. Причина у тому, що в Україні люди все менше беруть участь у виборах через високий рівень недовіри до політики і державних інститутів. На відміну від жителів демократичних країн, вони вважають, що їхнє життя не зміниться на краще. У статті на основі аналізу результатів місцевих виборів 2020 року в Україні робиться висновок про зміцнення місцевих політичних еліт, підвищення ролі регіональних партій, що претендують на проходження в парламент на майбутніх (можливо, позачергових) парламентських виборах. Показано, що місцеві політичні партії продемонстрували високий рівень електоральної підтримки, що пояснюється впливом реформи децентралізації влади в Україні на регіональний політичний процес. Правляча партія «Слуга народу» втратила ту феноменальну перевагу перед парламентськими партіями, яку мала на парламентських виборах. Причина у тому, що після президентських і парламентських виборів з'явилося розчарування виборців у партії «Слуга народу». Всього трохи більше року минуло з того моменту, як виборці були готові голосувати за будь-якого кандидата від цієї партії. Тоді цю партію підтримали практично всі регіони України. Виборчий кодекс України потребує подальшого вдосконалення, щоб виборчий процес став ще більш зрозумілим, прозорим і ефективним.

The purpose of the research. Electronic democracy tools provide many new channels for interaction between the government and the community during the process of social projects implementation. This new factor for Ukraine requires significant communication between the authorities and the public. In this article the problem of power and the public interaction under the conditions of social projects implementation are considered in the context of e-democracy and public administration. Methodology. To aggregate the individual preferences the Hoteling model was used in the article. It allows proposing the new functional model for the interaction between authorities and the public. This model includes such compulsory components like electronic media and a group of experts and analysts. Results. The development of the public through the social projects implementation requires two conditions: a large number of people belonging to the "middle class" (there preferences not differ much from the median voter); all middle class voters should have full and objective information about the consequences of the decision. E-democracy and e-government must comply with these two conditions. In this sense we have to understand the D. Acemoglu and J. Robinson's thesis about that the political institutions (which are crucial for involving as much as possible the public to making decision) determine successful development of society. Activities of state and regional authorities are carried out under the condition of such projects implementation. Practical meaning. E-democracy requires society involvement at all stages of projects development and implementation. Taking into account this aspect in the proposed model of communication allows not only effectively transmit information from the authorities to the public about social project for analysis and substantiation but effectively influence the decisions of power structures. Prospects for further research. The dominant factor is the combination of experts and analysts, as well as their relationship with the society and power by channels of electronic media communication. It provides for the social group, in which the median voter is located, the obtaining of all needed information to making the optimal choice. The set of feedbacks between the public and the authorities allows for effective management of socio-economic development of society. ; Мета дослідження. Засоби електронної демократії надають велику кількість нових каналів для взаємодії між владою громадою. Ця нова для України обставина висуває потужні виклики до комунікації між владою та громадою. В статті поставлено задачу про взаємодію громади та влади в контексті електронної демократії та публічного управління. Методологія. Використано модель Хотелінга для агрегації переваг окремих людей, що дозволило запропонувати нову функціональну модель взаємодії органів ї влади та громади. Вона включає в себе електронні ЗМІ та спільноту експертів та аналітиків як обов'язкові складові. Результати. Розвиток громади вимагає наявності двох умов: 1) достатньо великої кількості людей, які належать до «середнього класу» (тобто переваги яких не сильно відрізняються від медіанного виборця); та 2) всі виборці «середнього класу» повинні мати повну та об'єктивну інформацію про наслідки рішення, яке вини повинні прийняти. Електронна демократія та електронне урядування повинні зосереджуватися навколо виконання цих двох умов. Саме в цьому сенсі слід розуміти тезу Д. Аджемоглу та Дж. Робінсона про те, що політичні інститути (які є вирішальними для залучення якомога більшого загалу людей до прийняття рішень) визначають успіх на шляху до розвиненого суспільства. Діяльність органів державної та регіональної влади здійснюється в рамках виконання окремих проектів. Практичне значення. Електронна демократія вимагає залучення громади на всіх етапах розробки та реалізації проекту. Врахування цього в запропонованій моделі комунікації дозволяє ефективно як доводити інформацію для аналізу та обґрунтування від влади до громади, так і громаді ефективно впливати на рішення влади. Перспективи подальших досліджень. Вирішальним чинником виступає сукупність експертів та аналітиків, а також їх зв'язок із громадою та владою каналами комунікації (в ролі яких виступають електронні ЗМІ). Тоді соціальна група, в якій знаходиться медіанний виборець, отримує всю повноту інформації, яка необхідна для здійснення оптимального вибору. А сукупність зворотних зв'язків між громадою та владою дозволяють здійснити ефективне управління соціально-економічного розвитком суспільства.

The purpose of the research. Electronic democracy tools provide many new channels for interaction between the government and the community during the process of social projects implementation. This new factor for Ukraine requires significant communication between the authorities and the public. In this article the problem of power and the public interaction under the conditions of social projects implementation are considered in the context of e-democracy and public administration. Methodology. To aggregate the individual preferences the Hoteling model was used in the article. It allows proposing the new functional model for the interaction between authorities and the public. This model includes such compulsory components like electronic media and a group of experts and analysts. Results. The development of the public through the social projects implementation requires two conditions: a large number of people belonging to the "middle class" (there preferences not differ much from the median voter); all middle class voters should have full and objective information about the consequences of the decision. E-democracy and e-government must comply with these two conditions. In this sense we have to understand the D. Acemoglu and J. Robinson's thesis about that the political institutions (which are crucial for involving as much as possible the public to making decision) determine successful development of society. Activities of state and regional authorities are carried out under the condition of such projects implementation. Practical meaning. E-democracy requires society involvement at all stages of projects development and implementation. Taking into account this aspect in the proposed model of communication allows not only effectively transmit information from the authorities to the public about social project for analysis and substantiation but effectively influence the decisions of power structures. Prospects for further research. The dominant factor is the combination of experts and analysts, as well as their relationship with the society and power by channels of electronic media communication. It provides for the social group, in which the median voter is located, the obtaining of all needed information to making the optimal choice. The set of feedbacks between the public and the authorities allows for effective management of socio-economic development of society. ; Мета дослідження. Засоби електронної демократії надають велику кількість нових каналів для взаємодії між владою громадою. Ця нова для України обставина висуває потужні виклики до комунікації між владою та громадою. В статті поставлено задачу про взаємодію громади та влади в контексті електронної демократії та публічного управління. Методологія. Використано модель Хотелінга для агрегації переваг окремих людей, що дозволило запропонувати нову функціональну модель взаємодії органів ї влади та громади. Вона включає в себе електронні ЗМІ та спільноту експертів та аналітиків як обов'язкові складові. Результати. Розвиток громади вимагає наявності двох умов: 1) достатньо великої кількості людей, які належать до «середнього класу» (тобто переваги яких не сильно відрізняються від медіанного виборця); та 2) всі виборці «середнього класу» повинні мати повну та об'єктивну інформацію про наслідки рішення, яке вини повинні прийняти. Електронна демократія та електронне урядування повинні зосереджуватися навколо виконання цих двох умов. Саме в цьому сенсі слід розуміти тезу Д. Аджемоглу та Дж. Робінсона про те, що політичні інститути (які є вирішальними для залучення якомога більшого загалу людей до прийняття рішень) визначають успіх на шляху до розвиненого суспільства. Діяльність органів державної та регіональної влади здійснюється в рамках виконання окремих проектів. Практичне значення. Електронна демократія вимагає залучення громади на всіх етапах розробки та реалізації проекту. Врахування цього в запропонованій моделі комунікації дозволяє ефективно як доводити інформацію для аналізу та обґрунтування від влади до громади, так і громаді ефективно впливати на рішення влади. Перспективи подальших досліджень. Вирішальним чинником виступає сукупність експертів та аналітиків, а також їх зв'язок із громадою та владою каналами комунікації (в ролі яких виступають електронні ЗМІ). Тоді соціальна група, в якій знаходиться медіанний виборець, отримує всю повноту інформації, яка необхідна для здійснення оптимального вибору. А сукупність зворотних зв'язків між громадою та владою дозволяють здійснити ефективне управління соціально-економічного розвитком суспільства.

The relations with the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland are of the great importance for the European Union as well as for the United Kingdom, since the latter is dependent on the EU policies to some extent. As British nation has formally started the process of leaving the organization, it is important to investigate the process that led to the current state of affairs. To understand the current problem between sides, the history and process of establishing the relations should be studied. The problems appearing throughout the time still remain unresolved and prove the mutual interdependence and importance of their addressing for both the United Kingdom and the European Union. The article researches the main stages of British integration with the EU and their influence on the international relations within the European community. Since the first failed application to join the EEC in 1961 and later accession in 1973, the UK managed to occupy the leading position in the European Community with a number of beneficial rights. However, within the state the European integration provoked conflicts, i.e. between those who believe that Britain's future lies with Europe and those who believe it does not. In 1980-s the UK politicians stressed that the state paid a lot more into the EC budget than other members due to its relative lack of farms. The situation was worsened by J. Delors' policy towards a more federal Europe and a single currency. T. Blair's government was more European in its outlook than its predecessor, as he actively advocated the expansion of the European Union.However, Blair's desire to get closer with the US dissatisfied Europeans. In 2011 D. Cameron became the first UK prime minister to veto a EU treaty. After winning reelection in May 2015, D. Cameron started the process of renegotiating the UK-EU relationship, putting on the list such issues as changes in migrant welfare payments, financial safeguards and easier ways for Britain to block EU regulations. On 23 June 2016 UK voters, inspired by Cameron, elected to withdraw from the European Union. The consequences of Brexit caused serious challenges the UK has to overcome in the nearest future. ; Відносини зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії мають велике значення як для ЄвропейськогоСоюзу, так і для Сполученого Королівства, бо останнє певною мірою залежить від політики ЄС. Оскільки британська нація офіційно розпочала процес виходу з організації, важливо дослідити процес, який призвів до поточного стану справ. Щоб зрозуміти поточну проблему між сторонами, слід вивчити історію та процес встановлення відносин. Проблеми, що з'являються протягом усього часу, залишаються невирішеними і доводять взаємну взаємозалежність та важливість їх вирішення як для Сполученого Королівства, так і для Європейського Союзу. У статті досліджуються основні етапи інтеграції Британії з ЄС та їх вплив на міжнародні відносини всередині європейської спільноти. З часу першої невдалої заяви про приєднання до ЄЕС у 1961 р. та пізнішого приєднання в 1973 р. Великобританії вдалося зайняти лідируючі позиції в Європейському Співтоваристві з низкою вигідних прав. Проте в державі європейська інтеграція спровокувала конфлікти, зокрема між прихильниками й противниками європейської інтеграції Сполученого Королівства. У 1980-х рр. британські політики підкреслювали, що держава платить значно більше в бюджет ЄС, ніж інші члени, через брак фермерських господарств. Ситуацію погіршила політика Ж. Делора, який просував ідею більш федеральної Європи та єдиної валюти. Уряд Т. Блера був більш європейським у своєму баченні майбутнього, ніж його попередник, оскільки Прем'єр-міністр активно виступав за розширення Європейського Союзу. Проте бажання Блера наблизитися до США незадовольняло європейців. У 2011 р. Д. Кемерон став першим прем'єрміністром Великобританії, який наклав вето на договір ЄС. Після перемоги у травні 2015 р. Д. Кемерон розпочав процес повторних переговорів щодо відносин між Сполученими Штатами та ЄС, включивши в перелік такі питання, як: зміни в соціальних виплатах мігрантам, фінансові гарантії та простіші способи для Британії блокувати правила ЄС. 23 червня 2016 р. виборці Великобританії, натхненні Камероном, проголосували за вихід з Європейського Союзу. Наслідки Brexit викликали серйозні проблеми, якіВеликобританія має подолати в найближчому майбутньому.

The proposed article analyzes the motives for voter behaviour before and during the election. It is stated that understanding the patterns of their actions greatly mitigates the surprise of the election results. Recently, political scientists, sociologists, and analysts have learned a great deal about how voters actually make decisions that have a final impact on their choices, how important their views are for understanding democratic responsibility and social well-being. However, these studies have provoked more open-ended questions than answers. In the fall of 2014, the United States held by-elections to Congress. Scientists have another chance to test their versions of the American election results, to monitor the electoral behaviour patterns, to predict the results. Of particular interest, in terms of results, there is the behaviour of a voter known as swing voter. The article analyzes the social status of voters in this group, indicates the possible reasons for changing their electoral positions. Our study is based on a descriptive method and a method of systematic analysis of a number of procedures for collecting, primary analysis, and presentation of data and their characteristics. Administratively, we have focused our attention on the North-Eastern states, the findings of the study should be used responsibly to the situation in other regions of the country. The basic methodology is the most popular in the United States theory of retrospective voting. Its essence is that the political results should correspond to the indicators of competence and efficiency of the elected officials. ; В предлагаемой статье анализируются мотивы поведения избирателей, накануне и непосредственно во время выборов. Указано, что понимание закономерностей их действий в значительной степени смягчает неожиданность результатов выборов. В последнее время политологи, социологи, аналитики провели много исследований о том, как избиратели на самом деле принимают решение, что оказывает окончательное влияние на их решение, насколько их мировоззрение важно для понимания демократической ответственности и общественного благосостояния. Тем не менее, эти достижения в области знаний также спровоцировали больше открытых вопросов, чем ответов. Осенью 2014 года в США прошли промежуточные выборы в Конгресс. Политологам представился очередной шанс версифицировать свои версии результатов американских выборов. В особенности, трудности связанные с избирателем, известного под названием swing voter. В статье произведён анализ социального статуса избирателей данной группы, указаны возможные причины изменения их электоральных позиций. В основу нашего исследования положен описательный метод и метод системного анализа как ряда процедур сбора, первичного анализа и изложения данных и их характеристик. В качестве административного региона мы сосредоточили свое внимание на Северо-Восточных штатах, выводы исследования нужно внимательно применять к ситуации в других регионах США. В качестве базовой методологии взяли наиболее популярную в США теорию ретроспективного голосования. В ее основе логика о том, что политические результаты являются адекватными показателями компетентности и эффективности выборных должностных лиц. Цель этой статьи проанализировать особенности избирательной кампании 2014 года в США, взяв за основу популярную теорию ретроспективного голосования и определив роль swing voter в конечных результатах голосования. ; У запропонованій статті аналізуються мотиви поведінки виборців напередодні і безпосередньо під час виборів. Вказано, що розуміння закономірностей їх дій значною мірою пом'якшує несподіванку результатів виборів. Останнім часом політологи, соціологи, аналітики багато дізналися про те, як виборці насправді приймають рішення, що має остаточний вплив на їх рішення, наскільки їхні думки важливі для розуміння демократичної відповідальності і суспільного добробуту. Проте, ці дослідження спровокували більше відкритих питань, ніж відповідей. Восени 2014 року в США пройшли проміжні вибори до Конгресу. Науковці отримали черговий шанс випробувати свої версії на результатах американських виборів, відслідкувати закономірності електоральної поведінки, спрогнозувати результати. Особливо цікавою, з точки зору отриманих результатів, була поведінка виборця, відомого під назвою swing voter. У статті проведено аналіз соціального статусу виборців цієї групи, вказано можливі причини зміни їх електоральних позицій. В основу нашого дослідження покладено описовий метод і метод системного аналізу як ряду процедур збору, первинного аналізу, так і викладу даних, їх характеристик. Адміністративно ми зосередили свою увагу на Північно-Східних штатах, висновки дослідження потрібно відповідально використовувати до ситуації в інших регіонах країни. За базову методологію взято найбільш популярну в США теорію ретроспективного голосування. Її зміст полягає в тому, що політичні результати мають відповідати показникам компетентності та ефективності виборних посадових осіб.

The proposed article analyzes the motives for voter behaviour before and during the election. It is stated that understanding the patterns of their actions greatly mitigates the surprise of the election results. Recently, political scientists, sociologists, and analysts have learned a great deal about how voters actually make decisions that have a final impact on their choices, how important their views are for understanding democratic responsibility and social well-being. However, these studies have provoked more open-ended questions than answers. In the fall of 2014, the United States held by-elections to Congress. Scientists have another chance to test their versions of the American election results, to monitor the electoral behaviour patterns, to predict the results. Of particular interest, in terms of results, there is the behaviour of a voter known as swing voter. The article analyzes the social status of voters in this group, indicates the possible reasons for changing their electoral positions. Our study is based on a descriptive method and a method of systematic analysis of a number of procedures for collecting, primary analysis, and presentation of data and their characteristics. Administratively, we have focused our attention on the North-Eastern states, the findings of the study should be used responsibly to the situation in other regions of the country. The basic methodology is the most popular in the United States theory of retrospective voting. Its essence is that the political results should correspond to the indicators of competence and efficiency of the elected officials. ; В предлагаемой статье анализируются мотивы поведения избирателей, накануне и непосредственно во время выборов. Указано, что понимание закономерностей их действий в значительной степени смягчает неожиданность результатов выборов. В последнее время политологи, социологи, аналитики провели много исследований о том, как избиратели на самом деле принимают решение, что оказывает окончательное влияние на их решение, насколько их мировоззрение важно для понимания демократической ответственности и общественного благосостояния. Тем не менее, эти достижения в области знаний также спровоцировали больше открытых вопросов, чем ответов. Осенью 2014 года в США прошли промежуточные выборы в Конгресс. Политологам представился очередной шанс версифицировать свои версии результатов американских выборов. В особенности, трудности связанные с избирателем, известного под названием swing voter. В статье произведён анализ социального статуса избирателей данной группы, указаны возможные причины изменения их электоральных позиций. В основу нашего исследования положен описательный метод и метод системного анализа как ряда процедур сбора, первичного анализа и изложения данных и их характеристик. В качестве административного региона мы сосредоточили свое внимание на Северо-Восточных штатах, выводы исследования нужно внимательно применять к ситуации в других регионах США. В качестве базовой методологии взяли наиболее популярную в США теорию ретроспективного голосования. В ее основе логика о том, что политические результаты являются адекватными показателями компетентности и эффективности выборных должностных лиц. Цель этой статьи проанализировать особенности избирательной кампании 2014 года в США, взяв за основу популярную теорию ретроспективного голосования и определив роль swing voter в конечных результатах голосования. ; У запропонованій статті аналізуються мотиви поведінки виборців напередодні і безпосередньо під час виборів. Вказано, що розуміння закономірностей їх дій значною мірою пом'якшує несподіванку результатів виборів. Останнім часом політологи, соціологи, аналітики багато дізналися про те, як виборці насправді приймають рішення, що має остаточний вплив на їх рішення, наскільки їхні думки важливі для розуміння демократичної відповідальності і суспільного добробуту. Проте, ці дослідження спровокували більше відкритих питань, ніж відповідей. Восени 2014 року в США пройшли проміжні вибори до Конгресу. Науковці отримали черговий шанс випробувати свої версії на результатах американських виборів, відслідкувати закономірності електоральної поведінки, спрогнозувати результати. Особливо цікавою, з точки зору отриманих результатів, була поведінка виборця, відомого під назвою swing voter. У статті проведено аналіз соціального статусу виборців цієї групи, вказано можливі причини зміни їх електоральних позицій. В основу нашого дослідження покладено описовий метод і метод системного аналізу як ряду процедур збору, первинного аналізу, так і викладу даних, їх характеристик. Адміністративно ми зосередили свою увагу на Північно-Східних штатах, висновки дослідження потрібно відповідально використовувати до ситуації в інших регіонах країни. За базову методологію взято найбільш популярну в США теорію ретроспективного голосування. Її зміст полягає в тому, що політичні результати мають відповідати показникам компетентності та ефективності виборних посадових осіб.