Suchergebnisse

This article deals with questions of competence for editor of translation in cross-cultural communication process. The key types of cross-cultural communication are determined and analyzed. The role of editor of translation in processing each of determined key types is defined. The communication between multilingual communicators, who aspire to greater unity in producing communication products and popular culture, is to create information flows that are understandable to the consumer of the final product — the message itself. Development and optimization of such messages requires detailed study, processing, effective recommendations and the establishment of methodological principles for future professionals as the foundation for further interlingual communication in the world and in the European community and further integration of Ukraine into the European Community in particular, for bringing European knowledge in Ukraine to produce and to represent information about European Union for Ukrainian media consumers. ; В статье рассмотрены вопросы компетенции редактора перевода в процессе межкультурной коммуникации. Выделены и проанализированы ключевые виды межкультурной коммуникации и обозначена роль редактора перевода относительно обработки каждого из видов. ; У статті розглянуто питання компетенції редактора перекладу в процесі міжкультурної комунікації. Виокремлено та проаналізовано ключові види міжкультурної комунікації та визначено роль редактора перекладу відносно опрацювання кожного із наведених видів.

Purpose: The study aims to examine the contribution of managerial competencies with indicators, namely leadership, employee development, decision making, succession planning and governance to the performance of the furniture manufacturing sector with firm size and firm age as a moderating variable. Design / Method / Approach: The study adopted a descriptive and explanatory research design of which a sample of 280 licensed firms was randomly selected. Structured questionnaires were distributed to the managers and a factor analysis was used to reduce the number of variables and find out the underlying constructs while the analysis of moments of structures was applied to develop a theory. Findings: The study found that managerial competencies and firm performance had a positive and statistically significant contribution. The moderating effect of firm size and age on firm performance was found negative predicting that the variable had no moderating influence on firm performance. Theoretical Implications: This study concludes that to enhance firm performance measured in terms of profitability and growth there is need to manage and sustain firm performance based on leadership, employee development, decision-making, succession planning and governance to create competitive advantages through an effective strategy implementation process. Practical Implications: This study will not only add value to the existing body of knowledge in strategic management practice but also point out that while implementing the strategy, CEOs and senior managers should consider these factors in order to improve firm performance. Originality / Value: This study is unique since it provides an expansion of the conceptualization of a managerial competency framework. Research Limitations / Future Research: The study findings are solely based on the views of managers/owners and therefore, the results are prone to managers' bias. Thus, more studies should incorporate other stakeholders, namely consumers, suppliers and dealers. The study is only based on furniture manufacturing firms in eight counties and therefore, generalizability of the findings could be limited to only the eight counties. Thus, more studies should be carried out to include other counties making the study more national. Paper type: Empirical

This paper examines the problem of development of the term "state security" in Ukraine, legal context of implementation, adequate definitions for state authorities` competence in sphere of security. Based on traditional theoretical legal definition of state as organization of political power, security of state depends on the components of security such as politics, economy, scientific and technological policy as the foundation of innovation policy. In today's world economics is driven by knowledge. Therefore, structure of innovation economy may be described as conditional pattern "common economy = economy of science + economy of technics + economy of production (real economy)". The economy in this context may be described as "economy of science (information => information resources => innovations => qualitatively new knowledge => intellectual resources), economy of technics and economy of production". In this sense state security depends on political component of economic security. Systematization of competence of Verkhovna Rada of Ukraine (national parliament), President of Ukraine, National Security and Defense Council of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine, local authorities in the sphere of security is far from perfect. The authors argue that the state security is not only within the competence of Security Service of Ukraine according to prescriptions of the law. These objectives are subjects for other state authorities. However, the problems of separation of competence for state powers and state authorities are complex and need following studies. ; У роботі розглядаються проблеми розвитку поняття "державна безпека" в Україні, її правового виміру, належноговизначення компетентних державних органів, відповідальних за її забезпечення. Виходячи з того, що усталеним для вітчизняної правової науки є визначення держави як організації політичної влади, її безпека залежить від політичної, економічної, наукової та науково-технологічної складових, які є фундаментом інноваційної політики України.У сучасному світі рушійною силою економіки стають якісно нові знання, тому структуру економіки, як інноваційної, можна звести до наступної формули:"загальнаекономіка = економіка науки + науково-технологічна економіка + економіка матеріального виробництва". Економіку ж, на нашу думку, схематично можна відобразити так: "економіка науки (інформація => інформаційні ресурси => інноваційна діяльність => якісно нові знання => інтелектуальні ресурси), науково-технологічна економіка та економіка матеріального виробництва". У такому контексті безпека держави залежить від її політичної складової із забезпечення економічної безпеки суспільства. Систематизація повноважень Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та органів із забезпечення безпеки на сьогодні далека від досконалої. Визначається, що безпеку держави забезпечує не лише законодавчо визначений орган – Служба безпеки України, а й інші органи влади та управління. Водночас питання розмежування компетенції між ними у зазначеній сфері залишається складним і потребує ґрунтовних досліджень.

This paper examines the problem of development of the term "state security" in Ukraine, legal context of implementation, adequate definitions for state authorities` competence in sphere of security. Based on traditional theoretical legal definition of state as organization of political power, security of state depends on the components of security such as politics, economy, scientific and technological policy as the foundation of innovation policy. In today's world economics is driven by knowledge. Therefore, structure of innovation economy may be described as conditional pattern "common economy = economy of science + economy of technics + economy of production (real economy)". The economy in this context may be described as "economy of science (information => information resources => innovations => qualitatively new knowledge => intellectual resources), economy of technics and economy of production". In this sense state security depends on political component of economic security. Systematization of competence of Verkhovna Rada of Ukraine (national parliament), President of Ukraine, National Security and Defense Council of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine, local authorities in the sphere of security is far from perfect. The authors argue that the state security is not only within the competence of Security Service of Ukraine according to prescriptions of the law. These objectives are subjects for other state authorities. However, the problems of separation of competence for state powers and state authorities are complex and need following studies. ; У роботі розглядаються проблеми розвитку поняття "державна безпека" в Україні, її правового виміру, належноговизначення компетентних державних органів, відповідальних за її забезпечення. Виходячи з того, що усталеним для вітчизняної правової науки є визначення держави як організації політичної влади, її безпека залежить від політичної, економічної, наукової та науково-технологічної складових, які є фундаментом інноваційної політики України.У сучасному світі рушійною силою економіки стають якісно нові знання, тому структуру економіки, як інноваційної, можна звести до наступної формули:"загальнаекономіка = економіка науки + науково-технологічна економіка + економіка матеріального виробництва". Економіку ж, на нашу думку, схематично можна відобразити так: "економіка науки (інформація => інформаційні ресурси => інноваційна діяльність => якісно нові знання => інтелектуальні ресурси), науково-технологічна економіка та економіка матеріального виробництва". У такому контексті безпека держави залежить від її політичної складової із забезпечення економічної безпеки суспільства. Систематизація повноважень Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та органів із забезпечення безпеки на сьогодні далека від досконалої. Визначається, що безпеку держави забезпечує не лише законодавчо визначений орган – Служба безпеки України, а й інші органи влади та управління. Водночас питання розмежування компетенції між ними у зазначеній сфері залишається складним і потребує ґрунтовних досліджень.

In the article the author analyzes the limits of parliamentary competence as a guarantee of limiting state power. The question of the limits of parliamentary activity is very relevant in the science of constitutional law. It is important to know that the legislator is forbidden (respectively, what is allowed) by the nature of public relations, which can disrupt the stability of the legal system, destroy the conditions under which people can build their relationships. Based on this, it is necessary to determine what should be the activities that meet the real needs of participants in public relations and the nature of the latter. In other words, we are talking about forbidden borders, "borders", which the parliament has no right to cross. The author gives a historical paradigm of approaches to this issue. Beginning with the ancient philosophers – Plato and Aristotle, distinguished between the concepts of "society" and "state", so in their teachings the question of the limits of the legislator as a scientific problem was not raised. In the Renaissance, the philosopher John Locke assumed that the power of the legislature could never go beyond what is necessary for the common good. A representative of German classical philosophy, Georg Hegel believed that the influence of the legislator can be exposed only to external aspects of social relations. Wilhelm von Humboldt took a very thorough approach to the research question. The question of the limits of the state W. Humboldt decided based on the analysis of its goals. Humboldt is a supporter of the state not to go beyond the limits set by the need to prevent the danger that threatens citizens from both internal and external enemies. Thus, the purpose of the legislator is to give citizens complete freedom. Summing up, the author comes to the conclusion that in a state governed by the rule of law, the legislator cannot claim uncontrolled lawmaking. The task of legal science and practice of constitutional law is to find and formulate the limits of the legislator's activity, to create socio-political, organizational and legal mechanisms of control over their observance. ; У статті автор здійснює аналіз меж парламентської компетенції як запоруки обмеження державної влади. Питання щодо меж діяльності парламенту є дуже актуальним у науці конституційного права. Важливо знати, що законодавцю заборонено (відповідно, що дозволено) природою суспільних відносин, що може порушити стабільність правової системи, зруйнувати умови, за яких люди можуть нормально будувати свої взаємини. Зважаючи на це, треба визначити, якою має бути діяльність, що відповідає реальним потребам учасників суспільних відносин і природі останніх. Інакше кажучи, йдеться про заборонені межі, «кордони», переступати які парламент не має права. Автор наводить історичну парадигму підходів до зазначеного питання. Починаючи з античних філософів – Платона й Арістотеля, розрізняли поняття «суспільство» і «держава», тому в їх вченнях питання про межі діяльності законодавця як наукова проблема не ставилася. В епоху Відродження філософ Джон Лок спирався на те, що влада законодавчого органу ніколи не може сягати далі, ніж це необхідно для загального блага. Представник німецької класичної філософії, Ґеорґ Геґель вважав, що впливу з боку законодавця можуть бути піддані лише зовнішні сторони суспільних відносин. Дуже ґрунтовним підходом щодо досліджуваного питання відзначився Вільгельм фон Гумбольдт. Питання про межі діяльності держави В. Гумбольдт вирішував, виходячи з аналізу її цілей. Гумбольдт – прихильник того, щоб держава в своїй діяльності не виходила за межі, які поставлені необхідністю запобігати небезпеці, що загрожує громадянам як від внутрішніх, так і від зовнішніх ворогів. Таким чином, призначення законодавця полягає в тому, щоб надати громадянам цілковиту свободу. Підсумовуючи, автор доходить висновків, що в правовій державі законодавець не може претендувати на безконтрольну законотворчість. Завдання юридичної науки і практики конституційного права - знайти і сформулювати межі діяльності законодавця, створити соціально-політичні, організаційні та правові механізми контролю за їх дотриманням.

Стаття присвячена теоретичним та практичним проблемам викладання української мови в вищій школі в зв'язку з її особливим юридичним, навчально-педагогічним і функціональних статусом. Автор підкреслює особливе соціальне і наукове значення поняття рідна мова, оскільки воно є ключовим чинником у справі захисту етнічного суверенітету і збереження духовної спадщини народу, а також є важливим елементом лінгводидактики як в процесі навчання в цілому, так і в процесі викладання певної мови. ; The article is devoted to the theoretical and practical problems towards teaching the Ukrainian language in the Higher School in connection with its special legal, the primary-pedagogical and the functional status. The author emphasizes special social and scientific importance of concept the native language, as it is the dominant factor in the case of protection of the ethnic sovereignty and preservation of the spiritual inheritance ofpeople; also it is the important element of the linguodidactics as in learning on the whole, as in teaching the certain language.

The article deals with the issues of legal regulation of procedural relations, as well as the delimitation of the administrative process from civil-procedural activity on the subjects of consideration of labor disputes. It is emphasized that the problem of distinguishing material public law from private is always an important problem. Not all labor relations fall under the signs of private law, in which the rights, freedoms and interests of individuals are protected, but most of them are regulated by labor legislation, which is based on the legislation regulating private relations. However, there are relations that arise between state bodies and citizens governed by labor law, but their regulation falls within the sphere of public law. Disputes arising from these legal relationships are resolved by the administrative court. Protection of certain labor relations is also carried out with the application of administrative liability, cases concerning this are considered by a court of general jurisdiction. The author notes that the legislator provided for the protection of the rights and legitimate interests of workers by the competent authorities to apply measures of administrative coercion. After all, being the main method of administrative activity, persuasion is not always a very effective measure to influence the behavior of those who commit illegal acts. In this regard, the state, protecting the inviolability of the regulated labor relations of the person, his right to work and adequate remuneration, the legitimate interests of citizens, their teams, trade unions, the rights and responsibilities of owners of enterprises, institutions and organizations, authorizes employees authorities to apply coercion to those who are not influenced by persuasion and public influence. Administrative coercion is applied on the basis of persuasion, the means of influence of which have already been exhausted. One of the types of measures of administrative coercion used in the consideration of labor disputes in order to protect labor relations is administrative liability. Cases of this jurisdiction are considered by a court of general jurisdiction. The author defines the criteria for distinguishing between labor disputes, which belong to the competence of the administrative court (considered in administrative proceedings and regulated by the Code of Administrative Procedure of Ukraine) and general jurisdiction (considered in civil proceedings and regulated by the Labor Code). ; У статті розглядаються питання правового регулювання процесуальних відносин, а також відмежування адміністративного процесу від цивільно-процесуальної діяльності за предметами розгляду трудових спорів. Підкреслюється, що важливою проблемою завжди виступає проблема відмежування матеріального публічного права від приватного. Не всі трудові відносини підпадають під ознаки приватно-правового характеру, де захищаються права, свободи й інтереси фізичних осіб, хоча більшість із них регулюються трудовим законодавством, яке в основі своїй є законодавством, що регулює приватноправові відносини. Однак є відносини, які виникають між державними органами й громадянами, регульовані трудовим законодавством, але розгляд спорів і процес їх вирішення належать до сфери публічного права. Справи відносно вирішення цих спорів розглядаються адміністративним судом. Автором відзначається, що законодавець передбачив для охорони прав і законних інтересів трудящих застосування компетентними органами заходів адміністративного примусу. Адже будучи основним методом адміністративної діяльності, переконання не завжди виявляється досить ефективним заходом впливу на поведінку осіб, що вчиняють протиправні дії. У зв'язку з цим держава, охороняючи недоторканність урегульованих трудових відносин особи, її права на працю і адекватну оплату цієї праці, законні інтереси громадян, їхніх колективів, профспілкових організацій, прав і обов'язків власників підприємств, установ і організацій, уповноважує співробітників окремих органів застосовувати примус до тих, хто не піддається впливу заходів переконання й громадського впливу. Адміністративний примус застосовується на основі переконання, засоби впливу якого вже вичерпані. Одним із видів заходів адміністративного примусу, що застосовується під час розгляду трудових спорів з метою захисту трудових відносин, є адміністративна відповідальність. Справи даної юрисдикції розглядаються судом загальної юрисдикції. Автором визначено критерії для розмежування розгляду трудових спорів, які належать до компетенції адміністративного суду (розглядаються в порядку адміністративного судочинства та регулюються Кодексом адміністративного судочинства України) та загальної юрисдикції (розглядаються в порядку цивільного судочинства та регулюються Кодексом законів про працю).

The article deals with the issues of legal regulation of procedural relations, as well as the delimitation of the administrative process from civil-procedural activity on the subjects of consideration of labor disputes. It is emphasized that the problem of distinguishing material public law from private is always an important problem. Not all labor relations fall under the signs of private law, in which the rights, freedoms and interests of individuals are protected, but most of them are regulated by labor legislation, which is based on the legislation regulating private relations. However, there are relations that arise between state bodies and citizens governed by labor law, but their regulation falls within the sphere of public law. Disputes arising from these legal relationships are resolved by the administrative court. Protection of certain labor relations is also carried out with the application of administrative liability, cases concerning this are considered by a court of general jurisdiction. The author notes that the legislator provided for the protection of the rights and legitimate interests of workers by the competent authorities to apply measures of administrative coercion. After all, being the main method of administrative activity, persuasion is not always a very effective measure to influence the behavior of those who commit illegal acts. In this regard, the state, protecting the inviolability of the regulated labor relations of the person, his right to work and adequate remuneration, the legitimate interests of citizens, their teams, trade unions, the rights and responsibilities of owners of enterprises, institutions and organizations, authorizes employees authorities to apply coercion to those who are not influenced by persuasion and public influence. Administrative coercion is applied on the basis of persuasion, the means of influence of which have already been exhausted. One of the types of measures of administrative coercion used in the consideration of labor disputes in order to protect labor relations is administrative liability. Cases of this jurisdiction are considered by a court of general jurisdiction. The author defines the criteria for distinguishing between labor disputes, which belong to the competence of the administrative court (considered in administrative proceedings and regulated by the Code of Administrative Procedure of Ukraine) and general jurisdiction (considered in civil proceedings and regulated by the Labor Code). ; У статті розглядаються питання правового регулювання процесуальних відносин, а також відмежування адміністративного процесу від цивільно-процесуальної діяльності за предметами розгляду трудових спорів. Підкреслюється, що важливою проблемою завжди виступає проблема відмежування матеріального публічного права від приватного. Не всі трудові відносини підпадають під ознаки приватно-правового характеру, де захищаються права, свободи й інтереси фізичних осіб, хоча більшість із них регулюються трудовим законодавством, яке в основі своїй є законодавством, що регулює приватноправові відносини. Однак є відносини, які виникають між державними органами й громадянами, регульовані трудовим законодавством, але розгляд спорів і процес їх вирішення належать до сфери публічного права. Справи відносно вирішення цих спорів розглядаються адміністративним судом. Автором відзначається, що законодавець передбачив для охорони прав і законних інтересів трудящих застосування компетентними органами заходів адміністративного примусу. Адже будучи основним методом адміністративної діяльності, переконання не завжди виявляється досить ефективним заходом впливу на поведінку осіб, що вчиняють протиправні дії. У зв'язку з цим держава, охороняючи недоторканність урегульованих трудових відносин особи, її права на працю і адекватну оплату цієї праці, законні інтереси громадян, їхніх колективів, профспілкових організацій, прав і обов'язків власників підприємств, установ і організацій, уповноважує співробітників окремих органів застосовувати примус до тих, хто не піддається впливу заходів переконання й громадського впливу. Адміністративний примус застосовується на основі переконання, засоби впливу якого вже вичерпані. Одним із видів заходів адміністративного примусу, що застосовується під час розгляду трудових спорів з метою захисту трудових відносин, є адміністративна відповідальність. Справи даної юрисдикції розглядаються судом загальної юрисдикції. Автором визначено критерії для розмежування розгляду трудових спорів, які належать до компетенції адміністративного суду (розглядаються в порядку адміністративного судочинства та регулюються Кодексом адміністративного судочинства України) та загальної юрисдикції (розглядаються в порядку цивільного судочинства та регулюються Кодексом законів про працю).

in article on the basis of the restrictive, classical and expansion approaches to define the concept of competence of the state authority. Analyzed tasks and rights of the Authorized President of Ukraine on the rights of the child. Proposed legislative solution to the responsibilities of the Commissioner of the President of Ukraine on the rights of the child. ; В статье на основе ограничительного, классического и расширенного подходов определено понятие компетенции государственного органа. Проанализированы задачи и права Уполномоченного Президента Украины по правам ребенка. Предложено урегулировать на законодательном уровне обязанности Уполномоченного Президента Украины по правамребенка. ; У статті на основі обмежувального, класичного та розширювального підходів визначено поняття компетенції державного органу. Проаналізовано завдання та права Уповноваженого Президента України з прав дитини. Запропоновано закріпити на законодавчому рівні обов'язки Уповноваженого Президента України з прав дитини.

The article defines competence; analyze the structure of executive competence of local authorities; proved that competence is special primary element of administrative and legal status of the executive bodies of local self-government; structural elements of competence. ; В статье определяется понятие компетенции; анализируется структура компетенции исполнительных органов местного самоуправления; доказывается, что компетенция является первоочередным элементом административно-правового статуса исполнительных органов местного самоуправления; рассматриваются структурные элементы компетенции. ; У статті визначається поняття компетенції; аналізується структура компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування; доводиться, що компетенція є особливим, першочерговим елементом адміністративно-правового статусу виконавчих органів місцевого самоврядування; розглядаються структурні елементи компетенції.

У статті обґрунтовано, що метою підготовки дитини в сучасний школі є формування творчої, всебічно розвинутої, духовно збагаченої особистості з науковим світоглядом, ґрунтовними професійними знаннями. Виходячи із цього, зміст сучасної професійної підготовки повинен бути спрямованим на формування вчителя, здатного працювати в системі, що характеризується взаємодією різних культур, відповідно до вимог сучасного соціуму, відродження особистості, відновлення загальнолюдських цінностей. Під педагогічним потенціалом ми визначаємо здатність певного елемента педагогічної системи ефективно досягати певної мети шляхом реалізації означених завдань. Педагогічний потенціал англомовної дитячої літератури полягає у здатності сприяти навчанню, розвитку та вихованню дитини. Гарно, кваліфіковано підібрана дитяча книжка завжди є сильним засобом розумового виховання й формування художньо-естетичних уподобань і смаків дитини. Дитяча література може бути використана в процесі морального, економічного, екологічного виховання. Дитяча англомовна література – це художня, науково-популярна, науково-фантастична, науково-художня література, створена спеціально для дітей, що включає найкращі класичні, фольклорні, поетичні та прозові твори, написані англійською мовою. Сучасна англомовна література для дітей – кращі зразки сучасної художньої, науково-популярної, науково-фантастичної, науково-художньої літератури, написані англійською мовою з урахуванням жанрового розмаїття англомовної літератури. Культура – поняття багаторівневе і складне, інтегрує в собі елементи менталітету, релігійних вірувань, побутових і політичних характеристик цього суспільства, його історії та її впливу на сьогодення. Вітчизняні педагоги відзначають, що вчителі мають бути готові залучати дітей до скарбів світового мистецтва через знайомство з культурою окремих цивілізацій чи країн. Педагоги сучасності наголошують на тому, що виховний потенціал окремих предметів шкільного курсу залишається поза увагою вчителів, зокрема мова йде про такий компонент іноземної мови, як соціокультурна компетенція. У статті визначено, що соціокультурна компетенція є обізнаністю учня з культурою та соціально-побутовим устроєм того народу, мова якого вивчається, що має привести до подальшого розуміння філософських та естетичних характеристик мови і стимулювати подальший інтерес до вивчення мови. ; In the article it is substantiated that the purpose of preparing a child in a modern school is to form a creative, comprehensively developed, spiritually enriched personality with a scientific outlook, thorough professional knowledge. On this basis, the content of modern vocational training should be aimed at the formation of a teacher able to work in a system characterized by the interaction of different cultures, in accordance with the requirements of modern society, the revival of personality, the restoration of human values. Under the pedagogical potential, we define the ability of a particular element of the pedagogical system to effectively achieve a certain goal by accomplishing these tasks. The pedagogical potential of English-language children's literature lies in the ability to promote the learning, development and upbringing of the child. A well-crafted, well-selected children's book is always a powerful tool for the mental education and formation of artistic and aesthetic preferences and tastes of the child. Children's literature can be used in the process of moral, economic, environmental education. Children's English Literature is a non-fiction, non-fiction, non-fiction, non-fiction book designed specifically for children, featuring the finest classical, folk, poetic and prose works written in English. Contemporary English-language literature for children - the best examples of contemporary fiction, non-fiction, science fiction, non-fiction, written in English, taking into account the genre diversity of English literature. Culture is a multilevel and complex concept that integrates elements of the mentality, religious beliefs, everyday and political characteristics of this society, its history and its impact on the present. Domestic educators point out that teachers should be prepared to involve children in the treasures of world art through familiarity with the culture of individual civilizations or countries. Teachers of the present emphasize that the educational potential of certain subjects of the school course is left out of the attention of teachers, in particular it is a component of foreign language as a sociocultural competence. The article determines that sociocultural competence is the student's awareness of the culture and social and everyday life of the people whose language is being taught, which should lead to a further understanding of the philosophical and aesthetic characteristics of the language and stimulate further interest in language learning.

Розглянуто політичну сутність інституту місцевого самоврядування. Проаналізовано соціальну природу місцевого самоврядування, організаційні форми та рівні його реалізації. Визначено та структуровано за галузевим принципом сферу компетенції органів місцевого самоврядування, її інституційні й функціональні обмеження.Проаналізовано систему інститутів та органів, що забезпечує функціонування й відтворення права місцевого самоврядування – зміст діяльності представницького органу місцевої спільноти та виконавчого комітету. Виходячи з різних можливих комбінацій їх взаємовідносин виділено чотири базові моделі місцевого самоврядування, вказано їх основні переваги та недоліки. ; This article is devoted to the study of the political natureof a local government institution. Within the article the socialnature of local government, organizational forms and levels ofits implementation are being analyzed.The authority of local government, its institutional andfunctional limitations are defined and structured by sectoralprinciple. It's found that the specificity of local governmentdiffers from state power. The main differences are a high degreeof details, attachment to locality, as well as dual responsibility –to the state and to the local community.The author has analyzed the system of institutions andbodies, providing operating and reproduction rights to localself-government - the content of the representative body of thelocal community and the executive committee, which combinesa supervisor. It's found that a representative body occupies akey position during the interaction of these public bodies. Thedominant position is embodied in its exclusive right to determinethe general policy of local self-government and control overthe actions and decisions of the Executive Committee and itsstructures.Based on the different possible combinations of theserelationships, four basic models of local government areallocated – a model «Council – a system of committees»,a model «Management Committee», a model «Council –manager», model «Strong mayor» – also their advantages anddisadvantages are given.It is alleged that this latest model has become widespread inUkraine, which is embodied in the strong political leadership ofthe mayor and the concentration of executive responsibility andcoordination functions. The main reproduction factor of thismodel is the use during mayoral election of majoritarian systemof relative majority. ; Рассмотрена политическая сущность институтаместного самоуправления. Проанализирована социальнаяприрода местного самоуправления, организационныеформы и уровни его реализации. Определена иструктурирована по отраслевому принципу сферакомпетенции органов местного самоуправления, ееинституциональные и функциональные ограничения.Проанализирована система институтов иорганов, которая обеспечивает функционирование ивоспроизводство права местного самоуправления –содержание деятельности представительного органаместного сообщества и исполнительного комитета. Исходяиз различных возможных комбинаций их взаимоотношенийвыделено четыре базовые модели местного самоуправления,указаны их основные преимущества и недостатки.

Статтю присвячено аналізу та розкриттю сутності, структури та змісту регіонально-о- рієнтованої комунікативної компетенції майбутніх фахівців туристичного супроводу. У роботі зазначено, що комунікативна компетентність – одна з базових характеристик професійної компетентності, тому її формування відбувається в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців туристичного супроводу. Вона проявляється у здатності і готовності осіб, які комунікують, до обміну інформацією та є інструментом врегулювання взаємовідносин людей як у повсякденній, так і у професійній діяльності. Визначено, що для підготовки фахівця туристичного супроводу на іноземній мові важливим завданням є не тільки вивчення іноземної мови, а й вивчення культури мови, особливостей національної культури, міжкультурного спілкування, міжкультурної комунікації. Виявлено, що міжкультурна комунікація майбутнього фахівця туристичного супроводу (гіда-екскурсовода) представляє собою процес комунікації з іноземними партнерами та клієнтами, спрямований на вирішення професійних завдань: розробка нових туристичних напрямків, нових екскурсійних маршрутів, вирішення питань розміщення та харчування туристів і т.д. Доведено, що регіонально-орієнтована комунікативна компетенція майбутніх фахівців туристичного супроводу (гідів-екскурсоводів) є складовою частиною комунікативної компетентності, спрямована на професійну міжкультурну комунікацію фахівця туристичної індустрії, що формується в процесі вивчення однієї або декількох іноземних мов та базується на сукупності компетенцій: регіонально-мовної, регіонально-мовленевої та регіонально-соціокультурної. Також у даній статі зазначено, що тематичний зміст навчання іноземним мовам або наповнення мовного матеріалу грає важливу роль у формуванні регіонально-орієнтованої комунікативної компетенції майбутніх фахівців туристичного супроводу. Навчання повинно містити інформацію, що розкриває особливість регіону професійної діяльності: історію, культуру, соціальні особливості, економіку, політику та інші сфери діяльності. Тематичне наповнення змісту навчання іноземних мов може здійснюватися шляхом встановлення міжпредметних зв'язків із дисциплінами професійного циклу, а також із дисциплінами, що відображають специфіку регіону професійної діяльності. ; The article is devoted to the analysis and disclosure of the essence, structure and content of regionallyoriented communicative competence of future specialists of tourist support. The paper notes that communicative competence is one of the basic characteristics of professional competence, so its formation takes place in the process of professional training of future specialists of tourist support. It is manifested in the ability and willingness of communicators to exchange information and is a tool for regulating human relationships in both daily and professional activities. It is determined that for the training of a tourist support specialist in a foreign language an important task is not only the study of a foreign language, but also the language culture, features of national culture, intercultural communication, intercultural communication. It was found that intercultural communication of the future tourist support specialist (guide) is a process of communication with foreign partners and clients, aimed at solving professional problems: development of new tourist destinations, new excursion routes, solving accommodation and food for tourists, etc. It is proved that regionally-oriented communicative competence of future specialists of tourist support (guides-guides) is a component of communicative competence aimed at professional intercultural communication of a tourist industry specialist, formed in the process of learning one or more foreign languages and based on a set of regional competencies., regional-speech and regional-socio-cultural. Also in this article it is noted that the thematic content of learning foreign languages or filling the language material plays an important role in the formation of regionally-oriented communicative competence of future specialists of tourist support. Training should contain information that reveals the features of the region of professional activity: history, culture, social characteristics, economics, politics and other areas of activity. The thematic content of foreign language teaching can be carried out by establishing interdisciplinary links with disciplines of the professional cycle, as well as with disciplines that reflect the specifics of the region of professional activity.

У статті піднімаються проблеми лінгвоправової комунікативної компетентності в професійній освіті. Розглядаються професійні якості, якими повинен володіти правник. Аналізуються інноваційні освітні технології, направлені на розвиток і формування лінгвоправової комунікативної компетентності майбутніх юристів. Надаються компоненти комунікативної компетентності, а також визначаються умови формування лінгвоправової комунікативної компетентності майбутніх правоохоронців у системі сучасних освітніх стандартів. ; The article raises the problem of the linguistic and legal communicative competence in the vocational education as a multi-functional and hierarchicaly built system, which is formed in the process of future lawyers' training. The issue of training future lawyers who need to know not only the current legislation and acts of law enforcement, but also morality, religion, culture, language are of great importance in the sphere of social transformations. The specificity of legal education is the need to develop professional skills, which should have a lawyer. Legal education must provide: a thorough assimilation theory of social development, basic general and specialized legal knowledge while mastering the current legislation; formation of legal thinking, deep understanding of the law; the desire for constant updating of their knowledge. The professional qualities that the lawyer should have are considered by the author. In determining the professional characteristics of the future law enforcement officers it is figured out that the major factor of success is highly developed mental processes (concentration, a high level of short-term and long-term memory, empathy, intuition, etc.), as well as special quality (verbal ability, communicative competence). The innovative educational technologies directed to the development and formation of the linguistic and legal communicative competence of the future lawyers in the connection with the implementation of the law students' professional training, that provide not only the language skills as a means of communication, learning, self-education, but also allow them to fulfill all stipulated functions in a professional, labor and socio-cultural spheres of communication are analyzed in the article. The components of the communicative competence, the conditions of the linguistic and legal communicative competence of the future law enforcement officers in the context of the developed technologies that allow to display some fragments of the legal practice and relations in the field of its realization are given. The author introduces a developed and tested technology of lingvotraining communicative competence in the process of training future law officers based on the integration of elements of design-oriented, interactive, game technology within the context of training system transition from academic to professional activities, sequentially continuous approximation Law Students to practice, the transformation of teaching and learning activities to educational, vocational activities are given.