Suchergebnisse

The article discusses the concept of effective regional policy for example social and discovered the principles of public policy evaluation based on modern analytical method of analysis. The issue of efficiency in the development of public policy by the authorities is successfully becoming increasingly important in the context of permanent change and the process of reforming the administrative and territorial structure. In municipalities responsible function elaboration and implementation of policies in different sectors, and therefore there is a problem of effective use of the budget communities. Public authorities must look for opportunities to increase their efficiency. Therefore, the implementation of social policy of the state at the regional level should provide not only the efficient use of resources, but also ensure the proper distribution of the results. The article highlights the problem of developing an appropriate methodology for evaluating the effectiveness of regional social policy in Ukraine. The methodology of quantitative determination of the effectiveness of regional policy in the social sphere on the basis of the analytical method DEA (Data Envelopment Analysis) is revealed. The DEA is animportant tool in the decision-making process of both public authorities and local governments, streamlining and optimizing the public policy process. In this article, we tried to show how the DEA method can work on real data. Evaluation of policy effectiveness is considered as both input and output information. We can talk about input efficiency in the case when the region (or local community) could reduce costs without changing the social outcome. Effectiveness shows the extent to which a region could increase its social outcome without increasing costs. That is, the DEA model is based on the Pareto optimality approach, which assumes that an increase in any indicator is impossible without a decrease in another indicator. The formation and implementation of institutional reforms involves the restructuring of the system in such a way as to increase the effect of a unit of invested resources. ; У статті розглянуто поняття ефективності регіональної політики на прикладі соціальної сфери, розкрито принципи оцінювання публічної політики на основі сучасного аналітичного методу аналізу. Питання ефективності у виробленні публічної політики органами вдали набуває все більш важливого значення в умовах перманентних змін і процесу реформування адміністративно-територіального устрою. На територіальні громади покладено функцію вироблення та втілення політик у різних сферах, тому постає проблема ефективного використання бюджету громад. Органи публічної влади повинні шукати можливості для підвищення своєї ефективності. Реалізація соціальної політики держави на регіональному рівні повинна передбачати не лише ефективне використання ресурсів, а й забезпечувати належний розподіл отриманих результатів. У статті актуалізується проблема у виробленні належної методології щодо оцінювання ефективності регіональної соціальної політики в Україні. Розкрито методологію кількісного визначення ефективності регіональної політики в соціальній сфері на основі аналітичного методу DEA (Data Envelopment Analysis). DEA є важливим інструментом у процесі прийняття рішень як органами державної влади, так і органами місцевого самоврядування, раціоналізації та оптимізації процесу публічної політики. У статті ми намагалися показати, як метод DEA може працювати на реальних даних. Оцінка ефективності політики розглядається в якості як вхідної (input) інформації, так і вихідної (output). Ми можемо говорити про вхідну ефективність (efficiency) у тому випадку, коли регіон (або територіальна громада) міг би скоротити витрати без зміни соціального результату. Вихідна ефективність (effectiveness) демонструє, якою мірою регіон міг би збільшити соціальний результат без збільшення витрат. Тобто в основу моделі DEA закладений підхід оптимальності за Парето, який передбачає, що збільшення будь-якого показника не можливе без зменшення іншого показника. Формування та реалізація інсти-туційних реформ передбачають перевлаштування системи таким чином, щоб збільшити ефект від одиниці вкладених ресурсів.

Розглянуто законодавчу та нормотворчу діяльність Західно-Української Народної Республіки у галузі урядового фінансування малозабезпечених груп населення та особливості її реалізації у Рудківсь- кому повіті впродовж листопада 1918 р. – травня 1919 р. На основі архівних матеріалів продемонстро- вано, що попри високу зацікавленість держави та суспільства у впровадженні активної соціальної політики, на практиці ефективним діям центральної та місцевої влади перешкоджала низка труднощів. Розкрито процес правового унормування виплати допомоги сім'ям військовослужбовців та проана- лізовано фінансові обмеження, бюрократизм та погану комунікацію, що ускладнювали реалізацію платежів. Звернено увагу на успішні заходи уряду з підтримки евакуйованих осіб, державних служ- бовців, працівників залізничного транспорту, вчителів та греко-католицьких священиків. Підсумовано, що, незважаючи на намір високопосадовців ЗУНР сформувати комплексну фундаментальну соціальну політику, їхні дії мали запізнілий та непослідовний характер, були покликані вирішити найнагальніші потреби.
Ключові слова: Західно-Українська Народна Республіка, Рудківський повіт, соціальна політика, урядова фінансова допомога, малозабезпечені категорії населення.

Актуальність проблеми. У даній статті розглянуто актуальність теми особливостей соціальної політики в умовах воєнного стану. Дослідження фокусується на впливі війни на соціальне забезпечння та допомогу населлю країни. Результати дослідження можуть бути корисними для формулювання ефективних стратегій соціального захисту та підтримки населення під час воєнних дій.
Соціальна політика в умовах війни стикається з ускладненими та викликовими проблемами, що вимагають специфічних підходів сьогодення. Активне вичення та удосконалення соціальної політики вкрай необхідне для забезпеченя захисту прав громадян у воєнний період і розробки політики безпеки для мінімізації ризиків для населення. Актуальність даної тематики визначається потребою у невідкладних та ефективних стратегіях, спрямованих на забезпечення соціальної стабільності та доброботу суспільства. Отримані наслідки вивчення даної проблеми будуть сприяти покращенню добробуту людей у кризових ситуаціях, а також виявленню ще невикористаних резервів щодо досягнення соціального добробуту населення України.
Метою статті є розгляд основних аспектів соціальної політики в умовах воєнного стану, визначення ключових викликів та потреб населення.
Результати. У даній статті розглянуті різноманітні аспекти наслідків впливу воєнного часу на систему соціального захисту та допомоги громадянам України. Проаналізовано важливість залучення міжнародних партнерів та гуманітарних організацій для спільного розроблення та реалізації соціальних програм. Результати статті можуть внести важливий внесок у розуміння та розв'язання соціальних проблем, які виникають в умовах війни в Україні.
Висновки. Стратегічно важливим завдання держави в умовах воєнного стану є зменшення соціальної нерівності в суспільстві, скорочення чисельності людей та зростання соціальної та економічної безпеки працездатного населення. У статтє обґрунтовано доцільність впровадження системи ефективного моніторингу та оцінки соціальних програм.

Зміна якості життя кожного українця в нових реаліях вимагає переосмислення наукового змісту концепції соціальної якості в постконфліктній економіці. Її переформатування зумовлене глибокими змінами в соціальному і економічному житті людства, що трансформується під впливом збройних конфліктів, масштабних терористичних актів, пандемії COVID-19, стійкого забруднення навколишнього середовища. В останнє десятиліття на планеті спостерігається тенденція до інтенсифікації насильства, про що свідчить кількість воєнних конфліктів. Глобальний характер розвитку конфліктності активізує проблему концепції соціальної якості для умов повоєнного відновлення суспільства в країнах, що постраждали від збройної агресії, відповідно за всіма базовими її компонентами.
Особливість реалізації концепції соціальної якості повоєнної соціоекономіки, зважаючи на суттєву відмінність умов і факторів, які традиційно визначають європейську практику, полягатиме як у традиційній участі держави в соціальному житті й забезпеченні соціальної якості повоєнного суспільства, що суттєво трансформується в умовах збройного протистояння, так і активній участі окремих особистостей у цьому процесі.
З початкового етапу відновлення соціоекономічного простору в повоєнний період на засадах соціальної якості необхідно дотримуватися фундаментальних соціальних прав на основі визначених Європейською соціальною хартією зі змінами 1996 р. Щоб не допустити поширення бідності та маргіналізації населення в повоєнний період відновлення і реструктуризації соціоекономічного простору, важливо залучати механізми, спрямовані на досягнення соціальної рівності на засадах солідарності та субсидіарності як спільних з ЄС соціальних цінностей.
З огляду на зміст і роль соціальної якості як одного з важливих механізмів соціоекономічного відродження і реструктуризації у повоєнний період, необхідно внести зміни в трактування самого поняття соціальної якості відповідно до її нематеріальних складових, пов'язаних із специфікою національної психіки та історичними особливостями, які найсильніше проявляються в умовах війни.

У статті досліджено основні принципи та недоліки реалізації соціальної політики на основі моделі держави загального добробуту. Визначено, що зміст такої соціальної політики традиційно зводиться до соціального захисту, до надання соціальних трансфертів малозабезпеченим верствам населення, так званим ексклюзивним особам. Звідси склалася усталена точка зору ототожнення соціальної політики виключно із політикою захисту громадян від несприятливих соціальних і економічних обставин, від бідності. У цьому випадку люди є пасивними учасниками процесу, вони позбавлені мотивації до продуктивної діяльності. Така практика призвела до закріплення поглядів на соціальну політику виключно як на політику щодо виживання та подолання. Тому автор вважає, що реалізація соціальної політики на початку третього тисячоліття має відбуватися у інший спосіб, аніж через систему соціального захисту. Основною метою даної статті є визнання необхідності модернізації соціальної політики на початку третього тисячоліття. Теоретичним підґрунтям модернізації може стати соціальна інклюзія. У статті обґрунтовано необхідність зміни підходу до соціальної політики, її модернізації. Розглядається можливість застосування, а також обмеження таких альтернативних підходів як адресність соціального захисту та введення універсального базового доходу. Доведено переваги модернізації соціальної політики на основі концепції соціальної інклюзії. Запропоновано авторське тлумачення змісту соціальної інклюзії. Автор розглядає її не просто як протилежне соціальній ексклюзії поняття, а таку бажану ситуацію, при якій всі члени суспільства мають достатні можливості й доступ до споживання благ; володіння ресурсами; процесів управління для повноправної і повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя – в економічній, соціальній, публічній і політичній. Відповідно до авторського визначення сутності соціальної інклюзії виділено три найважливіші форми її прояву: доступ до ресурсів, розподіл доходів і майна; трудова і підприємницька діяльність; участь у публічному управлінні. Саме соціальна інклюзія зміщує акцент на розвиток людини, підвищення її добробуту, зниження рівня бідності й нерівності; спрямована на активнішій участі в економіці, у створенні ВВП. ; The article examines the basic principles and disadvantages of the Welfare State model of social policy. It is determined that the content of such social policy is traditionally confined to social protection, to the provision of various types of social transfers to the poor, the so-called exclusive persons. Hence, we have an established point of view of social policy identification exclusively with the policy of protecting citizens from adverse social and economic circumstances, from poverty. In this case, people are passive members of the process and lack motivation for productive activity. This practice has led to the consolidation of views on social policy solely as a policy of survival and overcoming. Therefore, the author believes that the implementation of modern social policy in the twenty-first century should take place in a different way than through social protection system. The main purpose of this article is to recognize the need to modernize social policy at the beginning of the third millennium. Social inclusion can become a theoretical basis for modernization. The article substantiates the need to change the approach to social policy, the importance of its modernization. This study considers the possibility of applying and limiting such alternative approaches to the implementation of social policy as the targeting of social protection for the poor, as well as the introduction of a universal basic income for all members of society. The advantages of modernization of social policy on the basis of the concept of social inclusion are proved. The author's interpretation of the content of social inclusion is offered. The author's vision of social inclusion is that it is not just the opposite of social exclusion, but a desirable state when all members of society have ample opportunity and access to consumption of goods, ownership of resources, management processes for full participation in all spheres of public life, that is, in the economic, social, public and political spheres. According to the author's definition of social inclusion's essence, the three most important forms of its manifestation are identified. They are: access to resources, distribution of income and property; labor and business activities; participation in public administration. It is social inclusion shifts the emphasis on human development, supporting people's well-being, reducing poverty and inequality. It aims at more active participation in the economy and GDP.

Medianyk V. A. Concepts and types of instruments ofadministrative and legal support of state social policy. –Article.The article reveals the main approaches of juriststo the essence of the concept of "tools of publicadministration". The author's concept of instrumentsof administrative and legal support of the state socialpolicy and externally expressed activity of subjectsof realization of the state social policy is formulated,which represents the ways, receptions and meansdefined in the legislation The properties of theinstruments of administrative and legal support ofthe state social policy are singled out, namely: theyare related to the activities not only of the publicadministration, but also of other entities that havedelegated state and governmental powers; have anexternal manifestation; legal consequences; regulatedby the norms of administrative law; follow from thecompetence of public administration; can have bothimperative (legal, political, administrative) anddispositive nature (financial, economic). It is statedthat the instruments of administrative and legalsupport of the state social policy are implementedin specific actions (activities) carried out by publicauthorities and specifically by persons responsible forthe implementation of state social policy measures. Theanalysis of types of instruments of administrative andlegal support of the state social policy is carried out. Itis theoretically substantiated that the administrative48 Прикарпатський юридичний вісникand legal support of the state social policy is carriedout due to the relevant administrative and legal tools,the components of which are: normative legal acts;administrative acts; administrative agreements; actsplans;acts-actions. The most common tools of publicadministration on administrative and legal supportof state social policy are regulations and individual(administrative) acts. ; Медяник В. А. Поняття та види інструментів адмі-ністративно-правового забезпечення державної соці-альної політики. – Стаття.У статті розкрито основні підходи правознавцівдо сутності поняття «інструменти діяльності пу-блічної адміністрації». Сформульовано авторськепоняття інструментів адміністративно-правовогозабезпечення державної соціальної політики як зов-нішньо вираженої діяльності суб'єктів реалізаціїдержавної соціальної політики, яка являє собоювизначені у законодавстві способи, прийоми та засо-би, що здійснюються у межах їхньої компетенції зупровадження державної соціальної політики у жит-тя. Виокремлено властивості інструментів адміні-стративно-правового забезпечення державної соці-альної політики а саме: вони пов'язані з діяльністюне лише публічної адміністрації, а й інших суб'єк-тів, які мають делеговані державно-владні повнова-ження; мають зовнішній прояв; правові наслідки;врегульовані нормами адміністративного права; ви-пливають із компетенції публічної адміністрації;можуть мати як імперативну (правову, політичну,адміністративну), так і диспозитивну (фінансову,економічну) природу. Констатовано, що інструментиадміністративно-правового забезпечення державноїсоціальної політики реалізуються в конкретних діях(діяльності), які здійснюються як органами публіч-ної влади, так і конкретно особами, відповідальнимиза впровадження заходів державної соціальної полі-тики у життя. Здійснено аналіз видів інструментівадміністративно-правового забезпечення державноїсоціальної політики. Теоретично обґрунтовано, щоадміністративно-правове забезпечення державноїсоціальної політики здійснюється завдяки відповід-ному адміністративно-правовому інструментарію,компонентами якого є нормативно-правові акти,адміністративні акти, адміністративні договори,акти-плани, акти-дії. Найбільш розповсюдженимиінструментами діяльності публічної адміністрації зпитань адміністративно-правового забезпечення дер-жавної соціальної політики є нормативні й індивіду-альні (адміністративні) акти.

Розглянуті питання теоретико-при кладної моделі нової інтегративної гло бальної парадигми соціальної філософії освіти в умовах глобалізації. Найбільш виразною ознакою прийдешньої епохи є стрімке наростання процесів світової глобалізації. Тому також підкреслюєть ся, що будь-яка громадянська інституційна, освітньо-виховна модель, як і наукове дослідження, є за визначенням міжнародними в умовах сучас ної глобалізованої суспільної системи. Питання, пов'язані з управлінням освітою і суспільним вихованням в даний час знаходяться в центрі уваги не лише вітчизняної, а й світової громадськості. Водночас ці моделі і про грами не мають бути відірвані ані від індивідуально-колективної системи моральних і соціальних цінностей, теоретико-прикладного навчання, ані від подальшого застосування набутих цінностей, норм і навичок в повся кденному житті, науці чи на виробництві, у сфері усіх соціальних інсти тутів. Соціальна філософія освіти і виховання є, у цьому випадку, з одного боку, частиною соціально-філософської і педагогічної науки, а з іншого – надає можливість зрозуміти приховану сутність певних вирішальних тенденцій в соціумі, освіті, вихованні і державі в глобальному контексті світових суспільних трансформацій, сучасної економіки і політики. ; The problems of theoretical and applied models of the new integrative paradigm of globalism and social philosophy of education are discovered. The most expressive feature of the coming era is the rapid growth of the global processes of globalization. Therefore author emphasizes that any civilian institutional, educational, educational model, as research is international in the modern globalized social system. The Issues related to educational management and public education are now in the center of attention, not only in our country but also the international community. At the same time, these models and programs should not be cut off from any individual-collective system of moral and social values, theoretical and applied training, not from further use of the acquired values, norms and habits in life, science, manufacturing, in all social institutions. The social philosophy of education and training is, in this case, on the one hand, the part of the socio-philosophical and pedagogical science, and on the other makes a possibility to understand the hidden nature of certain critical trends in society, education, education and the state in the global context of the world of social transformations, today's economy and politics.

Стаття досліджує питання формування та реалізації державної соціальної політики в умовах глобальних викликів, встановлення основних цільових орієнтирів. В ході написання статті було встановлено, що соціальна політика найтіснішим чином пов'язана з типом і рівнем розвитку суспільства, ментальністю населення, з тими цілями та завданнями, які ставить суспільство перед собою у власному соціальному розвитку.
Констатовано, що основними тенденціями формування соціальної політики держави є наступні: її трьохрівнева реалізація (державний, регіональний та муніципальний рівні); нерівномірність соціального розвитку регіонів.
При цьому виявлено основні проблеми формування сучасної державної соціальної політики в умовах глобальних викликів, а саме: втрата людського потенціалу; припинення діяльності малого та середнього бізнесу та закриття великих підприємств в зоні бойових територій; втрата податкових доходів та місцевих бюджетів; зниження та майже повна відсутність сприятливого інвестиційного клімату в державі; загрози продовольчій та енергетичній безпеці України; зниження експорту продукції. Всі окреслені проблеми дуже ускладнюють життя та розвиток держави.
Визначено, що основним стратегічним завданням, яке стоїть зараз перед державою є забезпечення нормальної роботи відповідних механізмів, що спираються на ефективну взаємодію органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Крім того, необхідна розробка принципово нової схеми побудови соціального захисту населення, зокрема, надання соціальної допомоги та виплат з обліком зустрічних зобов'язань громадян, пов'язаних з їхньою готовністю підвищувати свої доходи через зайнятість.
Виділено такі ключові цілі, досягнення яких у повному обсязі дозволить говорити про суттєві досягнення у підвищенні якості соціального захисту населення, а саме: своєчасний доступ українців до соціальних виплат; доступ до якісної та доступної медичної допомоги, лікарського забезпечення; підвищення ефективності системи соціального захисту та соціального обслуговування громадян; активізація політики зайнятості в умовах воєнного стану.

Пошук складових політики і механізмів повоєнного відновлення й реконструкції економіки України є актуальним ще в період продовження бойових дій, адже світовий досвід і умови, які склались у світовій економіці на даний час, орієнтують на необхідність завчасного переосмислення очікуваної так званої "нової нормальності". Остання для України має як ендогенний, так і екзогенний виміри, і в повоєнний період у сфері життєдіяльності населення, функціонування держави, обороноздатності країни, діяльності бізнесу багато в чому визначатиметься умовами Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На шляху до повноцінного членства вона консолідуватиме суспільство в повоєнний час, а також відіграватиме організуючу роль у отриманні необхідних фінансових ресурсів. Саме на таких засадах, з огляду на майбутнє членство України в ЄС як основи внутрішньої і зовнішньої політики у сфері економіки та соціальної політики для вирішення питань повоєнного відновлення і розбудови економіки, обґрунтовано необхідність використання в Україні змісту, характеру, механізмів та індикаторів соціальної якості, яка формується на європейському континенті з кінця ХХ ст. Запропоновані засади політики соціальної якості як сучасного цілісного механізму забезпечення соціальної стабільності є результатом спільних розробок Інституту економіки та прогнозування НАН України і Міжнародної асоціації соціальної якості, які здійснюються протягом останніх п'яти років згідно з договором про творчу співпрацю.

Models of formation of public policy existing in modern science explain specifics and order of making political decisions in the states. Depending on goals authors of these models focus attention on various aspects of development of political process. Models have the generalized character that gives the chance to apply them to the analysis of various systems, but considering contextual features of considered cases. Key words: public policy, political strategy, model of political process, system. ; Моделі формування публічної політики, які існують сьогодні в сучасній політичній науці, пояснюють специфіку і послідовність ухвалення політичних рішень у державах. Залежно від поставлених цілей, автори цих моделей акцентують увагу на різних аспектах розробки політичного процесу. Моделі носять узагальнений характер, що дає змогу застосовувати їх для аналізу різних систем, але з урахуванням контекстуальних особливостей кейсів, що розглядаються. Ключові слова: публічна політика, політична стратегія,модель політичного процесу, система.

У статті наведені сучасні теоретичні засади соціальної політики Православної церкви України і практичної діяльності релігійних організацій у контексті процесів державотворення.
Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше комплексно розглянуто теоретичні засади соціальної політики церкви, визначені поняття та зміст соціальної політики християнства, розроблені нові наукові положення, які в сукупності дозволяють розв'язати важливу наукову проблему в галузі державного управління щодо соціальної політики церкви та науково-практичного обґрунтування соціального служіння християнства в Україні.
Метою статті є вивчення реалій та перспектив розвитку соціальної політики українських православних церков у контексті процесів державотворення.
Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі завдання:
– визначено соціальну політику українських православних церков у контексті державотворення;
– описано ключові сучасні підходи до розуміння соціального вчення церкви, соціального служіння релігійних громад;
– обґрунтовано ціннісні пріоритети діалогу держави та церкви, взаємовідносини влади і релігійних організацій;
– розглянуто перспективи розвитку модернізації соціальної політики українських православних церков у контексті процесів державотворення.
Висновки. Соціальна політика церкви набуває особливого значення як для інститутів громадянського суспільства, так і для Української держави. Виникнення соціальної політики церкви стало відповіддю на запити глобалізації, модернізації, секуляризації та багатогранні соціальні потреби людства. І це не випадково, бо нині розбудова високорозвиненої демократичної, правової і соціальної держави потребує значного вдосконалення та корегування соціальної політики церкви. Сьогодні соціальна політика церкви охоплює досить широке коло теологічних питань: від соціальної доктрини християнства, яка спрямована на вивчення соціальної проблематики буття людства до забезпечення цілісності розвитку сучасного соціуму. З точки зору соціального вчення церкви, метою суспільного розвитку людства є саме суспільство, зростання можливостей для реалізації духовної й соціальної місії кожної людини.