Suchergebnisse

The active formation in Ukraine of a block of long-term planning program documents (doctrines, strategies, etc.) in various areas of public relations necessitates the creation of a doctrinal legal basis. At present, the issue of defining the role, place and significance of doctrine creation as a stage in the process of managing social behaviour, as well as at the level of public (socially conscious) management has not been studied. The purpose of this study is to examine the process of managing the social behaviour of the subjects of public relations at the level of public (socially conscious) management; the role, place and content of doctrine creation as a stage of the studied process.The methodological basis of the study is constituted by a set of methods and techniques of scientific knowledge: hermeneutic, analysis and synthesis, logical-semantic analysis, system-structural, etc. The author notes that each process consists of several stages that differ in content and mechanisms, but when it comes to the process of managing social behaviour, it should be borne in mind that this process takes place on two levels: the level of social (socially conscious) management and levels of state (will) government. The understanding of the two-level research process was chosen as the research paradigm, according to which the sequence of stages, steps and their content were analyzed as the components of the process of managing social behaviour of public relations at the level of public (socially conscious) management and determining the place, role and content of doctrine as stages of this process, which also consists of a certain sequence of steps. As a result of the research, the author's vision of using the terms "public (socially-conscious) management", "social rule-making", "social ordering", "social rule-consciousness", etc. was formulated. It is outlined that doctrine creation is an optional stage of the research process, and is a source of formation of social rule consciousness (consciousness in the field of social management of social behaviour) of the subjects of public relations and lawmakers at the stage of authorization, which is also referred to the optional stage of the studied process. The author identifies that "social diagnostics" is a component of the process of doctrine creation. The practical significance of the study is to develop proposals for improving the preparatory, normative design activities in the formation of program documents and the creation of their doctrinal basis. ; Активное формирование в Украине блока программных документов долгосрочного планирования (доктрин, стратегий и т.д.) в различных сферах общественных отношений обусловливает необходимость создания доктринального правового базиса. В настоящее время вопрос об определении роли, места и значения доктринообразования как стадии процесса управления социальным поведением, а также на уровне общественного (общественно-сознательного) управления практически не исследовался. Задачей данного исследования является исследование процесса управления социальным поведением субъектов общественных отношений на уровне общественного (общественно-сознательного) управления; роли, места и содержания доктринообразования как стадии исследуемого процесса. Автор отмечает, что каждый процесс состоит из нескольких стадий, которые отличаются по содержанию и механизмам, но, если речь идет о процессе управления социальным поведением, то следует иметь в виду, что этот процесс проходит на двух уровнях: уровне общественного (общественно-сознательного) управления и уровне государственного (властно-волевого) управления. В результате проведенного исследования было сформулировано авторское видение использования терминов «общественное (общественно-сознательное) управление», «общественное правилообразование», «общественное упорядочение», «общественная правилосознательность» и другие. Определено, что доктринообразование является факультативной стадией исследуемого процесса и является источником формирования общественной правилосознательности (сознания в сфере общественного управления социальным поведением) субъектов общественных отношений и субъектов правотворческой деятельности на стадии санкционирования, которая также отнесена к факультативной стадии исследуемого процесса. Определено, что «социальная диагностика» является составной частью процесса доктринообразования. ; Активне формування в Україні блоку програмних документів довгострокового планування (доктрин, стратегій тощо) у різних сферах суспільних відносин обумовлює необхідність створення доктринального правового базису. На теперішній час питання про визначення ролі, місця та значення доктринотворення як стадії процесу управління соціальною поведінкою, а також на рівні суспільного (суспільно-свідомого) управління практично не досліджувалося. Завданням цього дослідження є дослідження процесу управління соціальною поведінкою суб'єктів суспільних відносин на рівні суспільного (суспільно-свідомого) управління; ролі, місця та змісту доктринотворення як стадії досліджуваного процесу. Автор зазначає, що кожний процес складається з декількох стадій, які відрізняються за змістом і механізмами, але, якщо мова йде про процес управління соціальною поведінкою, то слід мати на увазі, що цей процес проходить на двох рівнях: рівні суспільного (суспільно-свідомого) управління та рівні державного (владно-вольового) управління. У результаті проведеного дослідження було сформульовано авторське бачення використання термінів «суспільне (суспільно-свідоме) управління», «суспільне правилотворення», «суспільне упорядкування», «суспільна правилосвідомість» тощо. Визначено, що доктринотворення є факультативною стадією досліджуваного процесу та є джерелом формування суспільної правилосвідомості (свідомості у сфері суспільного управління соціальною поведінкою) суб'єктів суспільних відносин і суб'єктів правотворчої діяльності на стадії санкціонування, яку також віднесено до факультативної стадії досліджуваного процесу. Визначено, що «соціальна діагностика» є складовою процесу доктринотворення.

The active formation in Ukraine of a block of long-term planning program documents (doctrines, strategies, etc.) in various areas of public relations necessitates the creation of a doctrinal legal basis. At present, the issue of defining the role, place and significance of doctrine creation as a stage in the process of managing social behaviour, as well as at the level of public (socially conscious) management has not been studied. The purpose of this study is to examine the process of managing the social behaviour of the subjects of public relations at the level of public (socially conscious) management; the role, place and content of doctrine creation as a stage of the studied process.The methodological basis of the study is constituted by a set of methods and techniques of scientific knowledge: hermeneutic, analysis and synthesis, logical-semantic analysis, system-structural, etc. The author notes that each process consists of several stages that differ in content and mechanisms, but when it comes to the process of managing social behaviour, it should be borne in mind that this process takes place on two levels: the level of social (socially conscious) management and levels of state (will) government. The understanding of the two-level research process was chosen as the research paradigm, according to which the sequence of stages, steps and their content were analyzed as the components of the process of managing social behaviour of public relations at the level of public (socially conscious) management and determining the place, role and content of doctrine as stages of this process, which also consists of a certain sequence of steps. As a result of the research, the author's vision of using the terms "public (socially-conscious) management", "social rule-making", "social ordering", "social rule-consciousness", etc. was formulated. It is outlined that doctrine creation is an optional stage of the research process, and is a source of formation of social rule consciousness (consciousness in the field of social management of social behaviour) of the subjects of public relations and lawmakers at the stage of authorization, which is also referred to the optional stage of the studied process. The author identifies that "social diagnostics" is a component of the process of doctrine creation. The practical significance of the study is to develop proposals for improving the preparatory, normative design activities in the formation of program documents and the creation of their doctrinal basis. ; Активное формирование в Украине блока программных документов долгосрочного планирования (доктрин, стратегий и т.д.) в различных сферах общественных отношений обусловливает необходимость создания доктринального правового базиса. В настоящее время вопрос об определении роли, места и значения доктринообразования как стадии процесса управления социальным поведением, а также на уровне общественного (общественно-сознательного) управления практически не исследовался. Задачей данного исследования является исследование процесса управления социальным поведением субъектов общественных отношений на уровне общественного (общественно-сознательного) управления; роли, места и содержания доктринообразования как стадии исследуемого процесса. Автор отмечает, что каждый процесс состоит из нескольких стадий, которые отличаются по содержанию и механизмам, но, если речь идет о процессе управления социальным поведением, то следует иметь в виду, что этот процесс проходит на двух уровнях: уровне общественного (общественно-сознательного) управления и уровне государственного (властно-волевого) управления. В результате проведенного исследования было сформулировано авторское видение использования терминов «общественное (общественно-сознательное) управление», «общественное правилообразование», «общественное упорядочение», «общественная правилосознательность» и другие. Определено, что доктринообразование является факультативной стадией исследуемого процесса и является источником формирования общественной правилосознательности (сознания в сфере общественного управления социальным поведением) субъектов общественных отношений и субъектов правотворческой деятельности на стадии санкционирования, которая также отнесена к факультативной стадии исследуемого процесса. Определено, что «социальная диагностика» является составной частью процесса доктринообразования. ; Активне формування в Україні блоку програмних документів довгострокового планування (доктрин, стратегій тощо) у різних сферах суспільних відносин обумовлює необхідність створення доктринального правового базису. На теперішній час питання про визначення ролі, місця та значення доктринотворення як стадії процесу управління соціальною поведінкою, а також на рівні суспільного (суспільно-свідомого) управління практично не досліджувалося. Завданням цього дослідження є дослідження процесу управління соціальною поведінкою суб'єктів суспільних відносин на рівні суспільного (суспільно-свідомого) управління; ролі, місця та змісту доктринотворення як стадії досліджуваного процесу. Автор зазначає, що кожний процес складається з декількох стадій, які відрізняються за змістом і механізмами, але, якщо мова йде про процес управління соціальною поведінкою, то слід мати на увазі, що цей процес проходить на двох рівнях: рівні суспільного (суспільно-свідомого) управління та рівні державного (владно-вольового) управління. У результаті проведеного дослідження було сформульовано авторське бачення використання термінів «суспільне (суспільно-свідоме) управління», «суспільне правилотворення», «суспільне упорядкування», «суспільна правилосвідомість» тощо. Визначено, що доктринотворення є факультативною стадією досліджуваного процесу та є джерелом формування суспільної правилосвідомості (свідомості у сфері суспільного управління соціальною поведінкою) суб'єктів суспільних відносин і суб'єктів правотворчої діяльності на стадії санкціонування, яку також віднесено до факультативної стадії досліджуваного процесу. Визначено, що «соціальна діагностика» є складовою процесу доктринотворення.

The study provides an overview and thorough analysis of the current state of affairs, positive achievements, possible shortcomings and prospects of public administration bodies actions aimed at achieving socially significant goals and tasks related to them. The author presents a holistic and modernized view of the modern public policy key tasks. Emphasis is placed on identifying the positive or negative impact of public policy on some spheres of public life: economy (GDP growth, wages, unemployment reduction), social sphere (health care, education) and socio-cultural sphere.In the current conditions of society and state development, Ukraine faces a number of large-scale problems that are not fully resolved today, namely, the creation of innovative theory and practice of public administration, the formation of a new generation of leaders who can make effective decisions, analyzing the current situation and using existing resource.Formation of civil society, development of the rule of law, the need to neutralize negative trends, increasing pressure on government agencies from society, the need to form the principles of public policy in Ukraine require understanding of complex mechanisms of public activity.Global risks that threaten the world have created new challenges in the field of public policy as a form of political process implemented in public space, supported by information and communication resources and represented by a set of transparent vertical and horizontal interactions of its participants.A feature of modern political processes is a significant increase in the demands that society places on the political system, which encourages the state to transfer some functions to other, non-state, actors, who are increasingly involved in processes of policy development aimed at ensuring public interests and objectives.Requests for public policy in Ukraine are due to the fact that many interest groups have a real opportunity to participate in shaping the political agenda, to influence the process of development and implementation of political decisions and together with all participants to build a complex network of relationships. ; У дослідженні проводиться огляд та ґрунтовний аналіз сучасного стану справ, позитивних досягнень, можливих недоліків та перспектив дій органів публічного управління, спрямованих на досягнення суспільно значущих цілей та виконання пов'язаних з ними завдань. Викладено цілісне та модернізоване уявлення про ключові завдання сучасної публічної політики. Акцентується увага на виявленні позитивного чи негативного впливу публічної політики на деякі сфери суспільного життя: економіка (зростання ВВП, заробітних плат, зменшення безробіття), соціальна сфера (охорона здоров'я, освіта) та соціокультурна сфера.У сучасних умовах розвитку суспільства і держави перед Україною стоїть низка масштабних проблем, які сьогодні не повністю вирішені, а саме: створення інноваційної теорії та практики публічного управління, формування світогляду керівників нової генерації, які можуть ухвалювати ефективні рішення, аналізуючи наявний стан речей та використовуючи наявні ресурси.

The study provides an overview and thorough analysis of the current state of affairs, positive achievements, possible shortcomings and prospects of public administration bodies actions aimed at achieving socially significant goals and tasks related to them. The author presents a holistic and modernized view of the modern public policy key tasks. Emphasis is placed on identifying the positive or negative impact of public policy on some spheres of public life: economy (GDP growth, wages, unemployment reduction), social sphere (health care, education) and socio-cultural sphere.In the current conditions of society and state development, Ukraine faces a number of large-scale problems that are not fully resolved today, namely, the creation of innovative theory and practice of public administration, the formation of a new generation of leaders who can make effective decisions, analyzing the current situation and using existing resource.Formation of civil society, development of the rule of law, the need to neutralize negative trends, increasing pressure on government agencies from society, the need to form the principles of public policy in Ukraine require understanding of complex mechanisms of public activity.Global risks that threaten the world have created new challenges in the field of public policy as a form of political process implemented in public space, supported by information and communication resources and represented by a set of transparent vertical and horizontal interactions of its participants.A feature of modern political processes is a significant increase in the demands that society places on the political system, which encourages the state to transfer some functions to other, non-state, actors, who are increasingly involved in processes of policy development aimed at ensuring public interests and objectives.Requests for public policy in Ukraine are due to the fact that many interest groups have a real opportunity to participate in shaping the political agenda, to influence the process of development and implementation of political decisions and together with all participants to build a complex network of relationships. ; У дослідженні проводиться огляд та ґрунтовний аналіз сучасного стану справ, позитивних досягнень, можливих недоліків та перспектив дій органів публічного управління, спрямованих на досягнення суспільно значущих цілей та виконання пов'язаних з ними завдань. Викладено цілісне та модернізоване уявлення про ключові завдання сучасної публічної політики. Акцентується увага на виявленні позитивного чи негативного впливу публічної політики на деякі сфери суспільного життя: економіка (зростання ВВП, заробітних плат, зменшення безробіття), соціальна сфера (охорона здоров'я, освіта) та соціокультурна сфера.У сучасних умовах розвитку суспільства і держави перед Україною стоїть низка масштабних проблем, які сьогодні не повністю вирішені, а саме: створення інноваційної теорії та практики публічного управління, формування світогляду керівників нової генерації, які можуть ухвалювати ефективні рішення, аналізуючи наявний стан речей та використовуючи наявні ресурси.

There are a lot of approaches to understand the concept of «nation». Scientific interest to the problem of determining the nature of this phenomenon is substantiated. Some researchers define the nation as an ethnic community, others have put the basis for understanding the nation's social and psychological components. In particular, the concept of nation German sociologist M. Weber was formed in the system of concepts such as «nation-state», «culture», and was closely associated with such area as social psychology. For the French philosopher E. Renan concept of «nation» belonged to the field of social psychology, morality, and only then – politics. In the anthropological sense American political scientist B. Anderson proposes to define the nation as imagined political community.Supporters of the political concept of understanding the nation identify it with a particular form of political system and define the nation as a politically organized community. For example, K. Deutsch – a supporter of the political concept of understanding the nation, argues that the nation – a population that has any state implementation of public instrument, and in this sense, national interests. In particular, D. Schnapper notes that the main feature of the nation is to unite people in a community of citizens, whose existence determines domestic and foreign policy. The representative of the constructivist approach to understanding the nation E. Gellner notes that the nation creates a man and nation is a product of certain beliefs, preferences and mutual recognition. A certain group of people becomes a nation when members of this group clearly recognize the joint mutual rights and obligations through the membership in this group.In the Ukrainian tradition of intellectual interest in issues of nations and nationalism has quite venerable history both in terms of the ideological development, and academic research. In particular, V. Lipinskiy defines the nation as a political community that exists within a state. Ukrainian politician Y. Vassyyan invested in understanding the importance of the nation different content. The nation is defined by as a thinker of national character, not as a political community and it is in the negative features of the national character a thinker sees the cause of contemporary Ukrainian statelessness. For the ideologist of Ukrainian nationalism M. Mihnovskiy the main condition for the existence of the nation is the state independence and right of nations to self-determination. D. Dontsov – ideologist of the Ukrainian nationalism expressed similar thoughts concerning national independence.Worth attention of thinkers attempt to define the nation by objective signs, including the following components isolated nation as historical territory, common language, ideology and religion, national consciousness, a common civic culture and traditions, shared the mutual rights and obligations of members of the community, etc. ; В статье проанализированы основные научно-теоретические подходы к определению концепта «нация». Прослежено эволюцию феномена «нация» с точки зрения понимания его сущности и природы, механизмов и факторов формирования, взаимоотношений с другими общественными образованиями. Осуществлена дифференциация понятия «нация», исходя из принципиально разных направлений понимания ее содержания. Очерчены основные модели и типы наций, определены объективные компоненты и признаки нации. ; У статті проаналізовано основні науково-теоретичні підходи до визначення концепту «нація». Прослідковано еволюцію феномену «нація» з точки зору розуміння його сутності та природи, механізмів і чинників формування, відносин з іншими суспільними утвореннями. Здійснено диференціацію поняття «нація», виходячи з принципово різних напрямів щодо розуміння його змісту. Окреслено основні моделі та типи націй, визначено об'єктивні компоненти та ознаки нації.

Global bioethics, unlike biomedical ethics, deals not only with professional standards, but with common significant global problems of mankind. Bioethical model of health is based on the fact that health is a phenomenon which is not associated solely with medicine and medical institutions. One of the key ideas of global bioethics is reforming of medical field in order to create a reliable system for the protection of public health on a global scale. The future of bioethics ideas will be certainly determined by the quality and dynamics of democratic reforms in all spheres of Ukrainian society. ; Глобальная биоэтика в отличие от биомедицинской этики имеет дело не только с профессиональными стандартами, но и значимыми глобальными проблемами человечества. Биоэтическая модель здоровья основана на том факте, что здоровье - это феномен, не связанный исключительно с медициной и медицинскими учреждениями. Одна из ключевых идей глобальной биоэтики - это реформирование медицинской сферы с целью создания надежной системы защиты общественного здоровья в глобальном масштабе. Будущее биоэтических идей в Украине будет определяться качеством и динамикою демократических реформ во всех сферах общества. ; Глобальна біоетика на відміну від біомедичної етики має справу не тільки з професійними стандартами, а також зі значимими глобальними проблемами людства. Біоетична модель здоров'я базується на тому факті, що здоров'я - це феномен, не пов'язаний виключно з медициною і медичними установами. Одна з ключових ідей глобальної біоетики - це реформування медичної сфери з метою створення надійної системи захисту громадського здоров'я в глобальному масштабі. Майбутнє біоетичних ідей в Україні буде визначатися якістю та динамикою демократичних реформ у всіх сферах суспільства.

The article contributes to analyzing dynamics of interaction between common «laughter culture» archetypes as a certain «risusfactor » and modern Ukraine's sociocultural reality and attempts to explain the causes of its negative influence upon social life in Ukraine during «PostOrange Period». ; В статье рассматривается динамика взаимодействия общекультурных архетипов смеховой культуры как своеобразного «risusфактора » с современной украинской социокультурной реальностью и предпринимается попытка объяснить причины его негативного влияния на украинскую общественную жизнь в «посторанжевый период». ; У статті розглядається динаміка взаємодії загальнокультурних архетипів сміхової культури як своєрідного «risusчинника » з сучасною українською соціокультурною реальністю й здійснюється спроба пояснити причини його негативного впливу на українське суспільне буття у «постпомаранчевий період».

The article contributes to analyzing dynamics of interaction between common «laughter culture» archetypes as a certain «risusfactor » and modern Ukraine's sociocultural reality and attempts to explain the causes of its negative influence upon social life in Ukraine during «PostOrange Period». ; В статье рассматривается динамика взаимодействия общекультурных архетипов смеховой культуры как своеобразного «risusфактора » с современной украинской социокультурной реальностью и предпринимается попытка объяснить причины его негативного влияния на украинскую общественную жизнь в «посторанжевый период». ; У статті розглядається динаміка взаємодії загальнокультурних архетипів сміхової культури як своєрідного «risusчинника » з сучасною українською соціокультурною реальністю й здійснюється спроба пояснити причини його негативного впливу на українське суспільне буття у «постпомаранчевий період».

The article, based on pastoral messages and correspondence of metropolitan Andrey Sheptytsky, discusses his personal attitude to the participation of the Church in political life and the principles which, according to him, should underline any just politics. Special attention is paid to his views on the nature of Christian patriotism.

Мета дослідження полягає в аналізі маніпулятивних практик у роботі з соціальними сподіваннями та їх вплив на самостійність життєвої позиції людини у соціальному просторі. В роботі використовувались діалектичний та системний підходи, що дозволило сформулювати цілісне бачення впливу на сподівання на рівні особистісної та суспільної свідомості. Встановлено напрямки маніпуляції проекціями майбутнього на основі інтерпретації ролей діючих осіб та трансформації передбаченого розвитку подій. Виявлено зміну наповнення сфери образів для створення сподівання в бік задоволення вітальних потреб людини. Запропоновано використовувати самоідентифікацію в якості запобіжника від маніпуляцій поглядами на прийдешнє суспільне життя. Дослідження має теоретичну користь як продовження наукових пошуків у сфері соціального прогнозування. Перспективним напрямком дослідницької роботи в цій сфері є систематизація та впорядкування засобів протидії маніпуляціям зі сподіваннями.

The aim of the work. Determination of priority directions for improving state and public regulation in pharmacy. Materials and Methods. We used a systematic approach, analytical, statistical, graphical and questionnaire survey method for respondents.Results and Discussion. Based on the results of the questionnaire survey of specialists, problems were identi ed and the most important priorities for reforming the system of state and public regulation in pharmacy were established. The results of the survey of specialists from 2011–2012 and 2015–2016 were compared with the research data for 2007. An actual task was carried out to assess the problems of the development of domestic pharmacy and determine the priority directions for improving state and public regulation in domestic pharmacy over the past ten years.Conclusions. It was found that respondents consider economic methods to be the most effective means of state regulation (more than 71 % of pharmacy specialists and 80 % of managers, respectively). It should be noted that in the last ten years priorities have changed in this case, in the 2007 study, more than 80.0 % of respondents (the  rst place) preferred using legal means. It is established that more than 60 % of managers and specialists consider full transfer to the public organizations of the function of attesting pharmaceutical personnel. More than 35 % of pharmacists consider it possible to transfer to public organizations and such functions as licensing of activities related to the retail sale of medicines, as well as the accreditation of institutions, institutions and enterprises by the pharmaceutical industry (more than 17 %). ; Мета роботи. Визначення пріоритетних напрямків удосконалення державного та суспільного регулювання у фармації.Матеріали і методи. Були використані системний підхід, аналітичний, статистичний, графічний та метод анкетного опитування респондентів.Результати й обговорення. За результатами проведеного анкетного опитування фахівців були визначені проблеми та встановлені найбільш важливі пріоритети щодо реформування системи державного й суспільного регулювання у фармації. Одержані результати опитування фахівців за 2011 – 2012 рр. та 2015-2016 рр. було порівняно з даними дослідження 2007 р. Було реалізовано актуальне завдання щодо оцінки проблем розвитку вітчизняної фармації та визначення пріоритетних напрямків удосконалення державного та суспільного регулювання у вітчизняній фармації за останні десять років.Висновки. Встановлено, що найбільш ефективними засобами державного регулювання респонденти вважають економічні (більше 71 % спеціалістів фармації та 80 % керівників відповідно). Слід зазначити, що за останні десять років у даному випадку змінились пріоритети, у дослідженні 2007 р. більше 80,0 % опитаних (перше місце) віддавали перевагу використанню засобам правового спрямування. Встановлено, що більше 60 % керівників та спеціалістів вважають можливим повну передачу громадським організаціям функції атестації фармацевтичних кадрів. Понад 35 % фахівців фармації вважають можливою передачу громадським організаціям й таких функцій, як ліцензування діяльності, пов'язаної з роздрібною реалізацією ліків, а також акредитація установ, закладів і підприємств фармацевтичної галузі (більш ніж 17 %).

The purpose of the article is to summarize the creative, productive and educational activity of the Ukrainian theatre since the 1960s–1980s, which was highlighted the author's previous articles. Methodology of investigation consists of several methods: analytical method (to study historical, art critical and culture logical resources to form the methodological fundamentals of the research); historical method (to analyze the general circumstances of the development of the Ukrainian theoretical art at that period of time); method of art criticism (to research the main achievements and failures of the Ukrainian theatre); method of searching (to look for the information to prove the author's suggestions) and theoretical method (to summarize the results of the research). Scientific novelty of work is the author's point of view on the condition of the dramaturgy of the investigated period, which is different from the widespread opinion. The author proposes his own vision of the problems of the social and political life and the changes in the bureaucratic apparatus, which ruled the theatrical sphere at that period. Conclusions. In the article, the author has shown that in the 1960s-1980s the Ukrainian theatre was under the pressure of the Soviet authority, which did its best to prevent staging the actual problematic play in the Ukrainian theatres and to provide formal personal management in the theatres. Despite the state policy, the artists tried actively to take part in the social life of the country and develop the theatrical sphere. ; Цель данной работы состоит в том, чтобы в определенной степени подвести итоги творческой, производственной и идейно-воспитательной деятельности украинских театров в 60–80-е годы XX в., которая была освещена в ряде предыдущих статей автора. Использовались следующие методы исследования: аналитический – при изучении исторических, искусствоведческих и культурологических источников для формирования методологических основ исследования, исторический – при рассмотрении общего состояния украинского театрального искусства данного периода, искусствоведческий – при анализе творческих достижений и просчетов украинского театра, поисковый – при сборе материала для подтверждения тех или иных утверждений, теоретический – для подведения итогов исследования. Научная новизна материала статьи состоит в том, что в ней автор изложил личный, не сходный с официальным, взгляд на состояние драматургии исследуемого исторического периода, проблематику общественно-политической жизни, как ее тогда понимали мастера украинского сценического искусства, и изменения, которые произошли в деятельности бюрократического аппарата, непосредственно руководившего театральным процессом. Выводы.В статье проводится мысль, что в 60–80-е годы ХХ в. украинский театр находился под усиленным давлением властных структур, которые прилагали усилия, чтобы не допустить на украинскую сцену произведения, поднимавшие важные проблемы развития общественной жизни, в значительной мере формально проводили кадровую политику и не уделяли надлежащего внимания созданию материально-технической базы. Несмотря на это, мастера сцены старались активно участвовать в общественной жизни страны, прилагая усилия к повышению уровня своего искусства. ; Мета роботи полягає в тому, щоб певною мірою підвести підсумки творчої, виробничої та ідейно-виховної діяльності українських театрів у 60–80-х роках ХХ ст., що висвітлювалась у ряді попередніх статей автора. Використано такі методи дослідження: аналітичний – у вивченні історичних, мистецтвознавчих та культурологічних джерел для формування методологічних засад дослідження, історичний – для розгляду загального стану українського театрального мистецтва означеного періоду, мистецтвознавчий – для аналізу творчих досягнень і прорахунків українського театру, пошуковий – у збиранні матеріалу для підтвердження тих чи тих тверджень, теоретичний – для підведення підсумків дослідження. Наукова новизна матеріалів статті полягає в тому, що в ній автор виклав власний, відмінний від офіційного, погляд на стан драматургії аналізованого історичного періоду, проблематику суспільно-політичного життя, як її тоді розуміли майстри українського сценічного мистецтва, і зміни, що сталися в діяльності бюрократичного апарату, який безпосередньо керував театральним процесом. Висновки. У статті проводиться думка, що в 60–80-х роках XХ ст. український театр перебував під посиленим тиском владних структур, які намагалися не допустити на українську сцену твори, котрі порушували важливі проблеми розвитку суспільного життя, значною мірою формально проводили кадрову політику і не приділяли належної уваги створенню матеріально-технічної бази. Незважаючи на це, митці намагалися брати активну участь у суспільному житті країни, докладаючи значних зусиль для піднесення рівня свого мистецтва.

The purpose of the article is to summarize the creative, productive and educational activity of the Ukrainian theatre since the 1960s–1980s, which was highlighted the author's previous articles. Methodology of investigation consists of several methods: analytical method (to study historical, art critical and culture logical resources to form the methodological fundamentals of the research); historical method (to analyze the general circumstances of the development of the Ukrainian theoretical art at that period of time); method of art criticism (to research the main achievements and failures of the Ukrainian theatre); method of searching (to look for the information to prove the author's suggestions) and theoretical method (to summarize the results of the research). Scientific novelty of work is the author's point of view on the condition of the dramaturgy of the investigated period, which is different from the widespread opinion. The author proposes his own vision of the problems of the social and political life and the changes in the bureaucratic apparatus, which ruled the theatrical sphere at that period. Conclusions. In the article, the author has shown that in the 1960s-1980s the Ukrainian theatre was under the pressure of the Soviet authority, which did its best to prevent staging the actual problematic play in the Ukrainian theatres and to provide formal personal management in the theatres. Despite the state policy, the artists tried actively to take part in the social life of the country and develop the theatrical sphere. ; Цель данной работы состоит в том, чтобы в определенной степени подвести итоги творческой, производственной и идейно-воспитательной деятельности украинских театров в 60–80-е годы XX в., которая была освещена в ряде предыдущих статей автора. Использовались следующие методы исследования: аналитический – при изучении исторических, искусствоведческих и культурологических источников для формирования методологических основ исследования, исторический – при рассмотрении общего состояния украинского театрального искусства данного периода, искусствоведческий – при анализе творческих достижений и просчетов украинского театра, поисковый – при сборе материала для подтверждения тех или иных утверждений, теоретический – для подведения итогов исследования. Научная новизна материала статьи состоит в том, что в ней автор изложил личный, не сходный с официальным, взгляд на состояние драматургии исследуемого исторического периода, проблематику общественно-политической жизни, как ее тогда понимали мастера украинского сценического искусства, и изменения, которые произошли в деятельности бюрократического аппарата, непосредственно руководившего театральным процессом. Выводы.В статье проводится мысль, что в 60–80-е годы ХХ в. украинский театр находился под усиленным давлением властных структур, которые прилагали усилия, чтобы не допустить на украинскую сцену произведения, поднимавшие важные проблемы развития общественной жизни, в значительной мере формально проводили кадровую политику и не уделяли надлежащего внимания созданию материально-технической базы. Несмотря на это, мастера сцены старались активно участвовать в общественной жизни страны, прилагая усилия к повышению уровня своего искусства. ; Мета роботи полягає в тому, щоб певною мірою підвести підсумки творчої, виробничої та ідейно-виховної діяльності українських театрів у 60–80-х роках ХХ ст., що висвітлювалась у ряді попередніх статей автора. Використано такі методи дослідження: аналітичний – у вивченні історичних, мистецтвознавчих та культурологічних джерел для формування методологічних засад дослідження, історичний – для розгляду загального стану українського театрального мистецтва означеного періоду, мистецтвознавчий – для аналізу творчих досягнень і прорахунків українського театру, пошуковий – у збиранні матеріалу для підтвердження тих чи тих тверджень, теоретичний – для підведення підсумків дослідження. Наукова новизна матеріалів статті полягає в тому, що в ній автор виклав власний, відмінний від офіційного, погляд на стан драматургії аналізованого історичного періоду, проблематику суспільно-політичного життя, як її тоді розуміли майстри українського сценічного мистецтва, і зміни, що сталися в діяльності бюрократичного апарату, який безпосередньо керував театральним процесом. Висновки. У статті проводиться думка, що в 60–80-х роках XХ ст. український театр перебував під посиленим тиском владних структур, які намагалися не допустити на українську сцену твори, котрі порушували важливі проблеми розвитку суспільного життя, значною мірою формально проводили кадрову політику і не приділяли належної уваги створенню матеріально-технічної бази. Незважаючи на це, митці намагалися брати активну участь у суспільному житті країни, докладаючи значних зусиль для піднесення рівня свого мистецтва.

The purpose of the article is to summarize the creative, productive and educational activity of the Ukrainian theatre since the 1960s–1980s, which was highlighted the author's previous articles. Methodology of investigation consists of several methods: analytical method (to study historical, art critical and culture logical resources to form the methodological fundamentals of the research); historical method (to analyze the general circumstances of the development of the Ukrainian theoretical art at that period of time); method of art criticism (to research the main achievements and failures of the Ukrainian theatre); method of searching (to look for the information to prove the author's suggestions) and theoretical method (to summarize the results of the research). Scientific novelty of work is the author's point of view on the condition of the dramaturgy of the investigated period, which is different from the widespread opinion. The author proposes his own vision of the problems of the social and political life and the changes in the bureaucratic apparatus, which ruled the theatrical sphere at that period. Conclusions. In the article, the author has shown that in the 1960s-1980s the Ukrainian theatre was under the pressure of the Soviet authority, which did its best to prevent staging the actual problematic play in the Ukrainian theatres and to provide formal personal management in the theatres. Despite the state policy, the artists tried actively to take part in the social life of the country and develop the theatrical sphere. ; Цель данной работы состоит в том, чтобы в определенной степени подвести итоги творческой, производственной и идейно-воспитательной деятельности украинских театров в 60–80-е годы XX в., которая была освещена в ряде предыдущих статей автора. Использовались следующие методы исследования: аналитический – при изучении исторических, искусствоведческих и культурологических источников для формирования методологических основ исследования, исторический – при рассмотрении общего состояния украинского театрального искусства данного периода, искусствоведческий – при анализе творческих достижений и просчетов украинского театра, поисковый – при сборе материала для подтверждения тех или иных утверждений, теоретический – для подведения итогов исследования. Научная новизна материала статьи состоит в том, что в ней автор изложил личный, не сходный с официальным, взгляд на состояние драматургии исследуемого исторического периода, проблематику общественно-политической жизни, как ее тогда понимали мастера украинского сценического искусства, и изменения, которые произошли в деятельности бюрократического аппарата, непосредственно руководившего театральным процессом. Выводы.В статье проводится мысль, что в 60–80-е годы ХХ в. украинский театр находился под усиленным давлением властных структур, которые прилагали усилия, чтобы не допустить на украинскую сцену произведения, поднимавшие важные проблемы развития общественной жизни, в значительной мере формально проводили кадровую политику и не уделяли надлежащего внимания созданию материально-технической базы. Несмотря на это, мастера сцены старались активно участвовать в общественной жизни страны, прилагая усилия к повышению уровня своего искусства. ; Мета роботи полягає в тому, щоб певною мірою підвести підсумки творчої, виробничої та ідейно-виховної діяльності українських театрів у 60–80-х роках ХХ ст., що висвітлювалась у ряді попередніх статей автора. Використано такі методи дослідження: аналітичний – у вивченні історичних, мистецтвознавчих та культурологічних джерел для формування методологічних засад дослідження, історичний – для розгляду загального стану українського театрального мистецтва означеного періоду, мистецтвознавчий – для аналізу творчих досягнень і прорахунків українського театру, пошуковий – у збиранні матеріалу для підтвердження тих чи тих тверджень, теоретичний – для підведення підсумків дослідження. Наукова новизна матеріалів статті полягає в тому, що в ній автор виклав власний, відмінний від офіційного, погляд на стан драматургії аналізованого історичного періоду, проблематику суспільно-політичного життя, як її тоді розуміли майстри українського сценічного мистецтва, і зміни, що сталися в діяльності бюрократичного апарату, який безпосередньо керував театральним процесом. Висновки. У статті проводиться думка, що в 60–80-х роках XХ ст. український театр перебував під посиленим тиском владних структур, які намагалися не допустити на українську сцену твори, котрі порушували важливі проблеми розвитку суспільного життя, значною мірою формально проводили кадрову політику і не приділяли належної уваги створенню матеріально-технічної бази. Незважаючи на це, митці намагалися брати активну участь у суспільному житті країни, докладаючи значних зусиль для піднесення рівня свого мистецтва.

The aim of the work. Determination of priority directions for improving state and public regulation in pharmacy. Materials and Methods. We used a systematic approach, analytical, statistical, graphical and questionnaire survey method for respondents.Results and Discussion. Based on the results of the questionnaire survey of specialists, problems were identi ed and the most important priorities for reforming the system of state and public regulation in pharmacy were established. The results of the survey of specialists from 2011–2012 and 2015–2016 were compared with the research data for 2007. An actual task was carried out to assess the problems of the development of domestic pharmacy and determine the priority directions for improving state and public regulation in domestic pharmacy over the past ten years.Conclusions. It was found that respondents consider economic methods to be the most effective means of state regulation (more than 71 % of pharmacy specialists and 80 % of managers, respectively). It should be noted that in the last ten years priorities have changed in this case, in the 2007 study, more than 80.0 % of respondents (the  rst place) preferred using legal means. It is established that more than 60 % of managers and specialists consider full transfer to the public organizations of the function of attesting pharmaceutical personnel. More than 35 % of pharmacists consider it possible to transfer to public organizations and such functions as licensing of activities related to the retail sale of medicines, as well as the accreditation of institutions, institutions and enterprises by the pharmaceutical industry (more than 17 %). ; Мета роботи. Визначення пріоритетних напрямків удосконалення державного та суспільного регулювання у фармації.Матеріали і методи. Були використані системний підхід, аналітичний, статистичний, графічний та метод анкетного опитування респондентів.Результати й обговорення. За результатами проведеного анкетного опитування фахівців були визначені проблеми та встановлені найбільш важливі пріоритети щодо реформування системи державного й суспільного регулювання у фармації. Одержані результати опитування фахівців за 2011 – 2012 рр. та 2015-2016 рр. було порівняно з даними дослідження 2007 р. Було реалізовано актуальне завдання щодо оцінки проблем розвитку вітчизняної фармації та визначення пріоритетних напрямків удосконалення державного та суспільного регулювання у вітчизняній фармації за останні десять років.Висновки. Встановлено, що найбільш ефективними засобами державного регулювання респонденти вважають економічні (більше 71 % спеціалістів фармації та 80 % керівників відповідно). Слід зазначити, що за останні десять років у даному випадку змінились пріоритети, у дослідженні 2007 р. більше 80,0 % опитаних (перше місце) віддавали перевагу використанню засобам правового спрямування. Встановлено, що більше 60 % керівників та спеціалістів вважають можливим повну передачу громадським організаціям функції атестації фармацевтичних кадрів. Понад 35 % фахівців фармації вважають можливою передачу громадським організаціям й таких функцій, як ліцензування діяльності, пов'язаної з роздрібною реалізацією ліків, а також акредитація установ, закладів і підприємств фармацевтичної галузі (більш ніж 17 %).