У статті досліджується інститут громадянського суспільства як один з ендогенних чинників формування зовнішньополітичного іміджу транзитивної демократії. Здійснюється ґрунтовний аналіз наукової дефініції «громадянське суспільство». Досліджуються особливості його функціонального становлення в рамках демократичного транзиту, складові елементи громадянського суспільства. Виокремлюються інструменти збільшення ефективності реалізацій функцій громадянського суспільства в транзитивних демократіях, тим самим виступаючи ендогенним чинником іміджеформування.
The article deals with political, legal and social aspects of interaction between civil society and state. The subject of the analysis are the subjects, forms and mechanisms of interaction, based on the specific political, social and economic realities of today's Ukraine ; В статье рассматриваются политико-правовые и социальные аспекты взаимодействия гражданского общества и государства. Предметом анализа являются субъекты, формы и механизмы данного взаимодействия, исходя из специфики политических, социальных и экономических реалий современной Украины ; У статті розглядаються політико-правові та соціальні аспекти взаємодії громадянського суспільства і держави. Предметом аналізу є суб'єкти, форми і механізми даної взаємодії, виходячи із специфіки політичних, соціальних та економічних реалій сучасної України.
Простежено історичний процес формування та становлення громадянського суспільства в Україні у ХХ столітті; здійснено аналіз громадської думки, що вплинула на формування громадянського суспільства та встановлення незалежності; визначено здобутки і прорахунки громадянського суспільства, перспективи його розвитку відповідно до демократичних процесів в Україні. Прослежен исторический процесс формирования и развития гражданского общества в Украине в ХХ столетии; проанализирована общественная мысль, которая повлияла на формирование гражданского общества и установление независимости; определены достижения и пробелы гражданского общества, перспективы его развития в соответствии с демократическими процессами в Украине. The article traces the historical process of formation and becoming of civil society in Ukraine in the twentieth century; an analysis of public opinion influenced the formation of civil society and the establishment of independence; the achievements and miscalculations of civil society, prospects of its development in accordance with democratic processes in Ukraine are determined. The Declaration on State Sovereignty of 1990, the Act of Independence of 1991, and the Constitution of Ukraine of 1996 proclaimed the principles for the formation and development of civil society in our state. The urgency of the study on this issue is due to the contradictory interactions of civil society with the state in the political, economic, social and cultural spheres, and Ukraine's course towards European integration requires the improvement of the legal principles of its development. For the young Ukrainian state, the issue of the need for parallel development of civil society and state institutions, in particular, the growth of public control over the exercise of state power, remains a topical issue. The degree of democratization of the state depends on the degree of development of civil society. Attempts to rebuild statehood were made by the Ukrainian community during national liberation competitions, which showed a ...
The reciprocal influence of civil society and public authority are discussed in the article. It is shown that gradual transition from vertical structure of bureaucratic administration to horizontal managerial system occurs during the development of civil society. The institute of local government develops, which is a necessary condition for the formation and development of civil society in Ukraine ; Рассматривается взаимовлияние гражданского общества и публичной власти. Показано, что в условиях развития гражданского общества происходит постепенный переход от вертикальной структуры бюрократического администрирования к горизонтальной системе управления. Развивается институт местного самоуправления, который является необходимым условием формирования и развития гражданского общества в Украине ; Розглядається взаємовплив громадянського суспільства і публічної влади. Показано, що в умовах розбудови громадянського суспільства відбувається поступовий перехід від вертикальної структури бюрократичного адміністрування до горизонтальної системи управління. Розвивається інститут місцевого самоврядування, який є необхідною умовою формування і розвитку громадянського суспільства в Україні.
Стаття присвячена дослідженню громадянського суспільства як згуртувального чинника сучасного українського соціуму. Авторка доводить, що саме громадянське суспільство стало головним фактором впливу на консолідаційні процеси в постколоніальній Україні, яка опинилась у стані загрозливої державності через агресивні дії з боку Росії. Також розглянуто історичні приклади демократичних перетворень, що впливали на процес виникнення та розвитку громадянського суспільства на етнічних українських землях. Наголошується на тому факті, що в українській історії було чимало викликів, які сприяли зародженню громадянського суспільства на цих територіях. Одним із найяскравіших прикладів стало утвердження у цілій низці міст на автентичних українських землях магдебурзького права. Акцентовано увагу на тих дослідженнях українських філософів, які розглядали вплив магдебурзького права на формування громадянської активності та світогляду вільної особистості. У статті також проаналізовано основні концептуальні моделі громадянського суспільства, вироблені на сьогодні світовою філософією. Наголошується на значенні філософсько-світоглядної компоненти у процесі розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні. Робиться висновок, що найефективнішим консолідуючим чинником для сучасного українського соціуму є функціонування громадянського суспільства та його інституцій.
Показано, що в інформаційному суспільстві спостерігається сутнісна трансформація поняття відповідальності. Проаналізована наукова позиція З. Баумана стосовно інформаційного суспільства як індивідуалізованого суспільства, у якому в результаті інформаційно-технологічної революції відбувається глибинна трансформація європейської культури, її цінностей і норм, у тому числі й відповідальності. Обґрунтовується, що на сучасному етапі формування культури інформаційного суспільства протиріччя в культурі породили системну кризу відповідальності. ; Показано, что в информационном обществе наблюдается сущностная трансформация понятия ответственности. Проанализирована научная позиция З. Баумана касательно информационного общества как индивидуализированного общества, в котором в результате информационно-технологической революции происходит глубинная трансформация европейской культуры, ее ценностей и норм, в том числе и ответственности. Обосновывается, что на современном этапе формирования культуры информационного общества противоречия в культуре породили системный кризис ответственности. ; It is shown in the article, that the modern stage of development of society is characterized deeply by contradictory tendencies in the field of politics, economy, culture that appears in the crisis of responsibility. All these processes require a serious scientific comprehension and analysis of the systems, sent to the exposure of specific features of this phenomenon for making of algorithm of actions, that will assist a removal or even softening of existent contradictions.Reasonably, that responsibility, being the multilevel and multidimensional phenomenon, was examined and examined in the different foreshortening: ethic, social, legal, philosophical, and also psychical. Thus, authors examine responsibility both with the aim of determination of essence of concept «responsibility» and making of going near her understanding and from position of different subject sides. At the same time, for today there is insufficiency of the works sanctified to complex consideration of responsibility in informative society. It is shown that modern life of man becomes the set of subjective and individual risks. That it did not take place around, even if a man is not reason of it, responsibility will carry she. In a presence asymmetric of two types of responsibility – collective and individual at that collective responsibility is minimized due to transference of responsibility of society on his individuals. Thus, two basic tendencies of contemporaneity are marked: increase of level of individualization and decline of role of the state in the decision of problems of modern society even within the limits of the competense that answers the crisis of collective responsibility. So the state stops to be the bulwark of justice and responsibility.It will be that for the modern stage characteristic «short-term» mentality, as a modern system of social relations is «superflexible», it is constantly transformed, changing acting persons, terms and rules of existence, often not reporting about it to the participants. In the field of work it is expressed in absence of long-term contracts, any guarantees and any responsibility, that, in turn, results in absence of planning and concrete prospects. In such terms mutual responsibility, loyalty and collectivism, hand over the positions and yield to each individual interest. Responsibility for itself, other, supporting, mutual aid, participation are basic descriptions of human mutual relations of society that is based on the traditional system of world views. In the modern world everybody answers for itself. Society of «postmodern» is society with the castrated ethics and moral. It would seem, norms remain the same, but it is declared nowise does not coincide with that a man looks after in reality. Yes, from all parties assert about values life, unacceptability of violence and war, about a necessity to protect a natural environment. But reality and statistical data testify to opposite: the world is on a verge an ecocatastrophe, violence and wars remain inalienable part of our life.Drawn conclusion, that on the modern stage of forming of culture of informative society of contradiction in a culture generated the system crisis of responsibility: ethic, political, economic, both on individual and collective levels.Opening of Z. Bauman of system crisis of principle of responsibility is illuminated in modern society on individual and collective levels, in all spheres of human relations: economic, political, social and spiritual. Bauman shows that takes place not simply change of one stage of development of society on other, that logically swims out from previous, but departure originates from linear traditional development. From society of order, responsibility, stability and immortality we passed to society of chaos, irresponsibility, equivalent probabilities and short-term, as a result planning, prognostication and responsible «conclusions on the future» is practically done by impossible.
Показано, що в інформаційному суспільстві спостерігається сутнісна трансформація поняття відповідальності. Проаналізована наукова позиція З. Баумана стосовно інформаційного суспільства як індивідуалізованого суспільства, у якому в результаті інформаційно-технологічної революції відбувається глибинна трансформація європейської культури, її цінностей і норм, у тому числі й відповідальності. Обґрунтовується, що на сучасному етапі формування культури інформаційного суспільства протиріччя в культурі породили системну кризу відповідальності. ; Показано, что в информационном обществе наблюдается сущностная трансформация понятия ответственности. Проанализирована научная позиция З. Баумана касательно информационного общества как индивидуализированного общества, в котором в результате информационно-технологической революции происходит глубинная трансформация европейской культуры, ее ценностей и норм, в том числе и ответственности. Обосновывается, что на современном этапе формирования культуры информационного общества противоречия в культуре породили системный кризис ответственности. ; It is shown in the article, that the modern stage of development of society is characterized deeply by contradictory tendencies in the field of politics, economy, culture that appears in the crisis of responsibility. All these processes require a serious scientific comprehension and analysis of the systems, sent to the exposure of specific features of this phenomenon for making of algorithm of actions, that will assist a removal or even softening of existent contradictions.Reasonably, that responsibility, being the multilevel and multidimensional phenomenon, was examined and examined in the different foreshortening: ethic, social, legal, philosophical, and also psychical. Thus, authors examine responsibility both with the aim of determination of essence of concept «responsibility» and making of going near her understanding and from position of different subject sides. At the same time, for today there is insufficiency of the works sanctified to complex consideration of responsibility in informative society. It is shown that modern life of man becomes the set of subjective and individual risks. That it did not take place around, even if a man is not reason of it, responsibility will carry she. In a presence asymmetric of two types of responsibility – collective and individual at that collective responsibility is minimized due to transference of responsibility of society on his individuals. Thus, two basic tendencies of contemporaneity are marked: increase of level of individualization and decline of role of the state in the decision of problems of modern society even within the limits of the competense that answers the crisis of collective responsibility. So the state stops to be the bulwark of justice and responsibility.It will be that for the modern stage characteristic «short-term» mentality, as a modern system of social relations is «superflexible», it is constantly transformed, changing acting persons, terms and rules of existence, often not reporting about it to the participants. In the field of work it is expressed in absence of long-term contracts, any guarantees and any responsibility, that, in turn, results in absence of planning and concrete prospects. In such terms mutual responsibility, loyalty and collectivism, hand over the positions and yield to each individual interest. Responsibility for itself, other, supporting, mutual aid, participation are basic descriptions of human mutual relations of society that is based on the traditional system of world views. In the modern world everybody answers for itself. Society of «postmodern» is society with the castrated ethics and moral. It would seem, norms remain the same, but it is declared nowise does not coincide with that a man looks after in reality. Yes, from all parties assert about values life, unacceptability of violence and war, about a necessity to protect a natural environment. But reality and statistical data testify to opposite: the world is on a verge an ecocatastrophe, violence and wars remain inalienable part of our life.Drawn conclusion, that on the modern stage of forming of culture of informative society of contradiction in a culture generated the system crisis of responsibility: ethic, political, economic, both on individual and collective levels.Opening of Z. Bauman of system crisis of principle of responsibility is illuminated in modern society on individual and collective levels, in all spheres of human relations: economic, political, social and spiritual. Bauman shows that takes place not simply change of one stage of development of society on other, that logically swims out from previous, but departure originates from linear traditional development. From society of order, responsibility, stability and immortality we passed to society of chaos, irresponsibility, equivalent probabilities and short-term, as a result planning, prognostication and responsible «conclusions on the future» is practically done by impossible.
Місце релігії, зокрема православ'я, в суспільстві УРСР на початку війни з Німеччиною та її союзниками протягом тривалого періоду часу є предметом жвавих дискусій. Тому метою статті є аналіз досліджень становища православної церкви в УРСР зазначеного періоду, з'ясування їхньої джерельної та методологічної бази, пояснення змін інтерпретацій місця церкви в житті держави та суспільства. Наукова новизна полягає у визначенні факторів формування інтерпретацій проблем буття українського радянського суспільства зазначеного періоду на основі проаналізованої історіографії, виявленні основних досягнень та помилок у цьому інформаційному полі. У статті узагальнено розвиток поглядів на роль православ'я в УРСР зазначеного періоду, прослідковано формування джерельної бази цієї проблематики.
Ключові слова: православ'я; суспільство; Друга світова війна; УРСР; історіографія.
Міждисциплінарний проєкт «Інтернет-суспільство та глобальна культура» був проведений Факультетом економіки та менеджменту Опольського технологічного університету у 2012-2020 роках. Ідея проекту спрямовувалася на вивчення відносин між різними сферами глобальної культури, вписаними у віртуальний простір. Проект мав міждисциплінарний характер, пов'язаний із інтересами студентів, викладачів та батьків. Дослідники розглянули функціонування людини щодо безпеки в Інтернеті, ризиків та переваг використання Інтернету для «автономних людей» і особливо молодих користувачів. Були розглянуті різні установи: школи, бібліотеки, церкви, банки, магазини тощо. Економісти, підприємці, представники влади та місцевої адміністрації показали молоді, як швидко та якісно виконувати службові справи, платити податки, робити покупки. Віртуальна реальність стала невід'ємною частиною життя людини. Пандемія Covid-19 і переведення всієї офлайн-діяльності в онлайн-активність показали, що навчання, робота та задоволення від культури можуть відбуватися в такій формі. Дослідження та звіти на цю тему в основному стосуються оцінювання онлайн-навчання студентами, думок про проведені заняття, дидактичні методи та виконання навчальної програми. Важливим є також аспект, пов'язаний з психічним і фізичним станом молоді та її поверненням до денної форми навчання. Пандемія також вплинула на забезпечення комп'ютерами шкіл та домогосподарств, і показники електронних покупок зросли. Суспільству довелося навчитися користуватися послугами електронного уряду. Це також показало недоліки цифрових навичок поляків. Вчителі, діти, студенти, учні, старші почали функціонувати в іншій реальності, для когось дуже складній. У проекті взяли участь понад 100 дослідників з усієї Польщі. Він складався з шести тематичних конференцій та публікацій після конференцій. У зустрічах також брали участь вчителі та учні загальноосвітніх шкіл. Проект був адресований насамперед молодим дослідникам та студентам, які брали активну участь у проекті. Представлений проект досі є активним полем для дослідження глобального суспільства в контексті віртуального медіапростору. Адже сьогодні віртуальний світ переступив черговий поріг свідомості, дуже інтенсивно проникаючи в усі сфери нашого життя.
The article is devoted to the definition of an effective strategy for studying the interaction between the army and society in the new sociocultural, social and political contexts of its development.In the process of achieving this goal, the most famous research strategies in modern social and political discourse for analyzing the interaction between society and the army are analyzed:by building conceptual models of the relationship that exists between the security forces and politics in the context of various political regimes;through the disclosure of the functional potential of the military institution in various socio-political and socio-cultural contexts of the development of society.As well-known theoretical constructions of the first direction, the model proposals of A.R. Lekhem, M. Trebin, U. Ilnitska.As examples of the second direction in the study of the relationship between society and military structures, the theoretical developments of domestic researchers are considered.It is substantiated that all two versions of scientific intelligence in this direction leave out of the attention of researchers the study of the relationship of various elements of the military bloc with other social structures, and above all institutions and quasi-institutions of civil society.It is substantiated that in the new conditions of development of modern society, its relationship with the army should be considered from the position of applying the leading provisions of the neo-institutional approach.It is this research strategy that allows us to consider the army at the same time as a kind of organization that performs specific functions to achieve state goals, and as a system that carries out activities in the direction of satisfying its specific goals in the context of active interaction with other systemic formations of socio-political reality (in their the number includes institutions and quasi-institutions of civil society).Key words: army, society, politics, political regime, model, functional potential, neo-institutionalism. ; Стаття присвячена визначенню ефективної стратегії дослідження взаємодії між армією і суспільством у нових соціокультурних та соціально-політичних контекстах його розвитку.У контексті досягнення зазначеної мети аналізуються найбільш відомі в сучасному соціально-політичному дискурсі дослідницькі стратегії аналізу взаємодії між суспільством і армією:через побудову концептуальних моделей взаємозв'язку, що існує між силовими структурами і політикою в умовах різних політичних режимів;через розкриття функціонального потенціалу військового інституту в різних соціально-політичних і соціокультурних контекстах розвитку соціуму.Обґрунтовується, що за нових умов розвитку сучасного суспільства його взаємовідносини з армією доцільно розглядати з позиції застосування провідних положень неоінституціонального підходу.Ключові слова: армія, суспільство, політика, політичний режим, модель, функціональний потенціал, неоінституціоналізм. Статья посвящена определению эффективной стратегии исследования взаимодействия между армией и обществом в новых социокультурных и социально-политических контекстах его развития.В процессе достижения указанной цели анализируются наиболее известные в современном социально-политическом дискурсе исследовательские стратегии анализа взаимодействия между обществом и армией:с помощью построения концептуальных моделей взаимосвязи, существующей между силовыми структурами и политикой в условиях различных политических режимов;через раскрытие функционального потенциала военного института в различных социально-политических и социокультурных контекстах развития социума.Обосновывается, что в новых условиях развития современного общества его взаимоотношения с армией целесообразно рассматривать с позиции применения ведущих положений неоинституционального подхода.Ключевые слова: армия, общество, политика, политический режим, модель, функциональный потенциал, неоинституционализм. The article is devoted to the definition of an effective strategy for studying the interaction between the army and society in the new sociocultural, social and political contexts of its development.In the process of achieving this goal, the most famous research strategies in modern social and political discourse for analyzing the interaction between society and the army are analyzed:by building conceptual models of the relationship that exists between the security forces and politics in the context of various political regimes;through the disclosure of the functional potential of the military institution in various socio-political and socio-cultural contexts of the development of society.As well-known theoretical constructions of the first direction, the model proposals of A.R. Lekhem, M. Trebin, U. Ilnitska.As examples of the second direction in the study of the relationship between society and military structures, the theoretical developments of domestic researchers are considered.It is substantiated that all two versions of scientific intelligence in this direction leave out of the attention of researchers the study of the relationship of various elements of the military bloc with other social structures, and above all institutions and quasi-institutions of civil society.It is substantiated that in the new conditions of development of modern society, its relationship with the army should be considered from the position of applying the leading provisions of the neo-institutional approach.It is this research strategy that allows us to consider the army at the same time as a kind of organization that performs specific functions to achieve state goals, and as a system that carries out activities in the direction of satisfying its specific goals in the context of active interaction with other systemic formations of socio-political reality (in their the number includes institutions and quasi-institutions of civil society).Key words: army, society, politics, political regime, model, functional potential, neo-institutionalism.
The article analyses theoretical foundations of the development of an inclusive society in Ukraine. It demonstrates significance of theoretical investigations by D. Acemoglu and J.A. Robinson into the development of inclusive political and economic institutions as established practices of an inclusive society. The article investigates methodological possibilities of a mono-causal «simple theory» approach, which D. Acemoglu and J.A. Robinson use to clarify the main contours of economic and political development of different countries from the Neolithic revolution till now. The key idea of the two US scientists is that all the roots of poverty can be traced to politics and political processes. These topics form the subject of their analysis. We note that D. Acemoglu and J.A. Robinson maintain institutional point of view and argue that societies' growth requires effective institutions. Inclusive institutions, such as property rights, access to markets, equality before the law, access to infrastructure, support for economic and social mobility, and investment in human capital are needed for economic development. By contrast, extractive institutions enable the appropriation of rent by privileged groups in society, i.e. the elites. These institutions only redistribute resources rather than supporting development. They discriminate and expropriate. D. Acemoglu and J.A. Robinson consider political institutions fundamental to economic growth. They divide these into inclusive and extractive institutions as well. For D. Acemoglu and J.A. Robinson, politics is the process of a society choosing the rules governing its activities, and political institutions are the key determinant in the result of the struggle for economic gain – the prosperity of a nation, groups or specific individuals. Political institutions determine who has power in society and what power can be used for. Inclusive political institutions are characterised by plurality – various interest groups affecting political decisions. Under such conditions, the control over life in the country cannot be concentrated within a narrow group. However, D. Acemoglu and J.A. Robinson also caution that sufficient centralization is required to prevent chaos in a wide plurality. Extractive political institutions allow a narrow circle of elites to concentrate political power and subordinate economic institutions to the task of collecting resources from the rest of society. The article emphasises the importance of D. Acemoglu and J.A. Robinson's conclusion regarding the synergies between political and economic institutions. Inclusive political institutions with their wide distribution of power do not allow the usurping of power over economic institutions; and equitable distribution of resources encourages strengthening of inclusive political institutions ("inclusive society"). Such synergies are also inherent in extractive institutions. Four types of institutions create four possible institutional combinations. However, two combinations are typically reproduced: inclusive political and economic institutions, and extractive political and economic institutions. If there is a need to go beyond the bounds of extractive political and economic institutions, such opportunities arise at critical junctures, created by shock situations. The article emphasises the cautious nature of D. Acemoglu and J.A. Robinson's conclusions regarding the ways of changing political institutions in society from extractive to inclusive ones, and their confidence in the contingent nature of history, which might create or not create inclusive political institutions. However, even in the context of contingency, inclusive political and economic institutions, if they appeared, would be more likely to be reproduced in history, forming a virtuous circle. There is also a vicious circle of extractive institutions. The article also considers the ignorance hypothesis approach as the foundation of the influence of western political elites. According to D. Acemoglu and J.A. Robinson, western politicians are convinced that the roots of the poverty problem lie in the lack of knowledge about generating prosperity among the poor countries' elites. D. Acemoglu and J.A. Robinson emphasise that the overall perspective chosen by international organisations is false because they do not recognise the key role of political institutions. It is noted that D. Acemoglu and J.A. Robinson do not provide a programmatic answer to the question of how to create inclusive political institutions, instead emphasising that there is no recipe for the development of such institutions. There are factors that can contribute to their appearance: a significant level of centralisation that will not allow social movements that are trying to change the existing regime out of the boundaries of the law; availability of a broad coalition; civil society institutions that are able to coordinate the demands of the population so that the opposition movements would not be easily crushed by existing elites or used by another group to establish their control over extractive political institutions. We conclude that under the conditions of contingency, the responsibility of the political elites for their chosen development strategies and tactics grows immeasurably. History is not a destiny: a vicious circle can be broken. The elections awaiting Ukraine can become the breakthrough to a prosperous inclusive society.Key words: extractive political and economic institutions, inclusive society, inclusive political and economic institutions. ; Стаття присвячена аналізу теоретичних засад розбудови інклюзивного суспільства в Україні. Доводиться значення теоретичних розвідок Д. Аджемоглу і Дж. А. Робінсона щодо розвитку інклюзивних політичних і економічних інститутів як усталених практик інклюзивного суспільства, виявляються фактори, що сприяють їх появі. Політичні інститути визначаються первинними щодо економічного зростання. Підкреслюється принципова відмінність між інклюзивними і екстрактивними політичними і економічними інститутами. Наголошується відповідальність політичних еліт за розвиток інклюзивних інститутів в умовах контингентності.Ключові слова: екстрактивні політичні і економічні інститути, інклюзивне суспільство, інклюзивні політичні і економічні інститути. Статья посвящена анализу теоретических оснований развития инклюзивного общества в Украине. Доказывается значение теоретических разведок Д. Аджемоглу и Дж. А. Робинсона для развития инклюзивных политических и экономических институтов как устоявшихся практик инклюзивного общества, выявляются факторы, которые способствуют их появлению. Политические институты определяются как первичные для экономического роста. Подчеркивается принципиальное отличие между инклюзивными и экстрактивными политическими и экономическими институтами. Отмечается ответственность политических элит за развитие инклюзивных институтов в условиях контингентности.Ключевые слова: экстрактивные политические и экономические институты, инклюзивное общество, инклюзивные политические и экономические институты. The article analyses theoretical foundations of the development of an inclusive society in Ukraine. It demonstrates significance of theoretical investigations by D. Acemoglu and J.A. Robinson into the development of inclusive political and economic institutions as established practices of an inclusive society. The article investigates methodological possibilities of a mono-causal «simple theory» approach, which D. Acemoglu and J.A. Robinson use to clarify the main contours of economic and political development of different countries from the Neolithic revolution till now. The key idea of the two US scientists is that all the roots of poverty can be traced to politics and political processes. These topics form the subject of their analysis. We note that D. Acemoglu and J.A. Robinson maintain institutional point of view and argue that societies' growth requires effective institutions. Inclusive institutions, such as property rights, access to markets, equality before the law, access to infrastructure, support for economic and social mobility, and investment in human capital are needed for economic development. By contrast, extractive institutions enable the appropriation of rent by privileged groups in society, i.e. the elites. These institutions only redistribute resources rather than supporting development. They discriminate and expropriate. D. Acemoglu and J.A. Robinson consider political institutions fundamental to economic growth. They divide these into inclusive and extractive institutions as well. For D. Acemoglu and J.A. Robinson, politics is the process of a society choosing the rules governing its activities, and political institutions are the key determinant in the result of the struggle for economic gain – the prosperity of a nation, groups or specific individuals. Political institutions determine who has power in society and what power can be used for. Inclusive political institutions are characterised by plurality – various interest groups affecting political decisions. Under such conditions, the control over life in the country cannot be concentrated within a narrow group. However, D. Acemoglu and J.A. Robinson also caution that sufficient centralization is required to prevent chaos in a wide plurality. Extractive political institutions allow a narrow circle of elites to concentrate political power and subordinate economic institutions to the task of collecting resources from the rest of society. The article emphasises the importance of D. Acemoglu and J.A. Robinson's conclusion regarding the synergies between political and economic institutions. Inclusive political institutions with their wide distribution of power do not allow the usurping of power over economic institutions; and equitable distribution of resources encourages strengthening of inclusive political institutions ("inclusive society"). Such synergies are also inherent in extractive institutions. Four types of institutions create four possible institutional combinations. However, two combinations are typically reproduced: inclusive political and economic institutions, and extractive political and economic institutions. If there is a need to go beyond the bounds of extractive political and economic institutions, such opportunities arise at critical junctures, created by shock situations. The article emphasises the cautious nature of D. Acemoglu and J.A. Robinson's conclusions regarding the ways of changing political institutions in society from extractive to inclusive ones, and their confidence in the contingent nature of history, which might create or not create inclusive political institutions. However, even in the context of contingency, inclusive political and economic institutions, if they appeared, would be more likely to be reproduced in history, forming a virtuous circle. There is also a vicious circle of extractive institutions. The article also considers the ignorance hypothesis approach as the foundation of the influence of western political elites. According to D. Acemoglu and J.A. Robinson, western politicians are convinced that the roots of the poverty problem lie in the lack of knowledge about generating prosperity among the poor countries' elites. D. Acemoglu and J.A. Robinson emphasise that the overall perspective chosen by international organisations is false because they do not recognise the key role of political institutions. It is noted that D. Acemoglu and J.A. Robinson do not provide a programmatic answer to the question of how to create inclusive political institutions, instead emphasising that there is no recipe for the development of such institutions. There are factors that can contribute to their appearance: a significant level of centralisation that will not allow social movements that are trying to change the existing regime out of the boundaries of the law; availability of a broad coalition; civil society institutions that are able to coordinate the demands of the population so that the opposition movements would not be easily crushed by existing elites or used by another group to establish their control over extractive political institutions. We conclude that under the conditions of contingency, the responsibility of the political elites for their chosen development strategies and tactics grows immeasurably. History is not a destiny: a vicious circle can be broken. The elections awaiting Ukraine can become the breakthrough to a prosperous inclusive society.Key words: extractive political and economic institutions, inclusive society, inclusive political and economic institutions.
Висвітлюються питання важливості якісних культурно-освітніх стратегій для сучасного цивілізаційного та національного розвитку України в умовах трансформацій знаннєвого суспільства. ; The questions of importance of qualitative cultural and educational strategies for modern civilization and national development of Ukraine in the conditions of the knowledge society transformation are highlighted.
Research is devoted to analysis of cultural transformation characteristics in a totalitarian society. It is proved that the more punitive regulatory and government bodies interfere with the natural laws of human development, the tighter regulation of cultural policy is, the more distorted its shape is. The devastating impact of Stalinist repression against intellectuals is considered, it has caused irreparable blow to Ukrainian culture having executed the nation's elite.
