Purpose: to determine the status of legal and regulatory that regulates activities of blood service establishments of Ukraine as of 01.01.2013.Materials and methods. Operating documents that regulated activity of blood service in Ukraine were studied.Results. It is established that the activities of blood service establishments in Ukraine regulating 107 legal acts, including 15 Laws of Ukraine, 2 Decrees of the President of Ukraine, 16 Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, 37 Orders of Ministry of Health of Ukraine, 14 intergovernmental orders, 9 Orders of Ministry of Health of USSR and Ukrainian SSR, 1 Resolution of the USSR State Committee on standards and 10 guidelines of Ministry of Health and National Academy of Medical Sciences of Ukraine. Have limitation period up to 5 years 19 acts, from 5–10 years – 25 documents, from 10 to 15 years – 35 certificates, from 15 to 20 years – 13 acts, from 20 to 25 years – 8 acts and 25–40 years have 7 legal and regulatory acts.Conclusions. The standard base of blood service of Ukraine demands harmonisation with recommendations and resolutions WHO and the Council of Europe, Guidelines on production, use and quality assurance of blood components. ; Мета: визначити стан нормативно-правової бази, що регламентує роботу закладів служби крові України станом на 01.01.2013 р.Матеріали і методи. Вивчалися чинні документи, якими регламентовано діяльність служби крові в Україні. Результати. Встановлено, що діяльність закладів служби крові України регулюють 107 нормативно-правових актів, у тому числі 15 Законів України, 2 Укази Президента України, 16 Постанов Кабінету Міністрів України, 37 наказів МОЗ України, 14 міжвідомчих наказів, 9 наказів МОЗ СРСР та УРСР, 1 постанова Держкомітету із стандартів СРСР та 10 методичних рекомендацій МОЗ і НАМН України. Мають термін давності до 5 років 19 актів, від 5–10 років – 25 актів, від 10 до 15 років – 35 актів, від 15 до 20 років – 13 актів, від 20 до 25 років – 8 актів і вік 25–40 років мають 7 нормативно-правових акти.Висновки. Нормативна база служби крові України потребує гармонізації з Рекомендаціями і резолюціями ВООЗ і Ради Європи, з Керівництвом по виготовленню, використанню і забезпеченню якості компонентів крові.
The article describes the system of legislation of Ukraine on ensuring readmission of persons. It is determined that the success of the activity of the authorized state bodies in the general system of law enforcement in the field of readmission of persons is largely determined by the existence of the clear and effective legal framework. The legal regulation in this area covers, first of all, simultaneous response to all cases of reception and transfer of illegal migrants, and secondly, the use of various legal acts in the course of such activity, including the Constitution of Ukraine, codes, laws and international agreements of Ukraine, other regulations. In general, the system of legislation of Ukraine in the field of ensuring readmission of persons includes: 1) the Constitution of Ukraine; 2) international agreements of Ukraine on readmission of persons; 3) the Code of Administrative Procedure of Ukraine; 4) the Law of Ukraine "On the Legal Status of Foreigners and Stateless Persons"; 5) decrees of the President of Ukraine; 6) resolutions and orders of the Cabinet of Ministers of Ukraine; 7) orders of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine as the ministry that coordinates the activity of both bodies authorized in Ukraine for the practical implementation of readmission of persons – the State Migration Service of Ukraine and the State Border Guard Service of Ukraine. A prospective codified legal act, which will determine the basic principles of migration policy of Ukraine, as well as other issues in the field of migration, including readmission of persons, shall be the Migration Code of Ukraine, the elaboration of which is a strategic goal of our country. ; У статті охарактеризовано систему законодавства України щодо забезпечення реадмісії осіб. Визначено, що успіх діяльності уповноважених державних органів у загальній системі правозастосування у сфері реадмісії осіб багато у чому визначається наявністю чіткої та ефективно діючої правової бази. Правове регулювання у цій сфері передбачає собою, перш за все, одночасне реагування на всі випадки приймання-передавання нелегальних мігрантів, а по-друге, використання у ході такої діяльності нормативно-правових актів різного рівня, включаючи Конституцію України, кодекси, закони та міжнародні договори України, інші нормативно-правові акти. Загалом до системи законодавства України у сфері забезпечення реадмісії осіб віднесено: 1) Конституцію України; 2) міжнародні угоди України про реадмісію осіб; 3) Кодекс адміністративного судочинства України; 4) Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; 5) укази Президента України; 6) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; 7) накази Міністерства внутрішніх справ України як міністерства, яке координує діяльність обох органів, уповноважених в Україні на практичну реалізацію реадмісії осіб, – ДМС і Держприкордонслужби України. Перспективним кодифікованим нормативно-правовим актом, що визначатиме основні засади міграційної політики України, а також інші питання у сфері міграції, включаючи реадмісію осіб, має стати Міграційний кодекс України, опрацювання якого є стратегічною метою нашої держави.
The article considers the state and directions of development of strategic legal acts as an independent legal category and subject of research of general theoretical science, outlines various scientific positions on the classification of normative legal and strategic legal acts, identifies features of strategic legal acts as a type of normative legal act. of this category in the domestic legislation, the author's vision of division of strategic legal acts on subjects of creation is given: strategic legal acts of the President of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, central and local executive bodies, bodies and officials of local government, etc.; by form of consolidation: laws, decrees, resolutions, orders, etc.; by territory of action: general, obligatory for execution on the whole territory of the state; departmental, the rules of which apply to organizations and persons who are in the system of official subordination of the relevant ministry, department; local, the effect of which is limited to the territory of the relevant administrative-territorial unit; by time of action: permanent, temporary; by space: extraterritorial and territorial; by validity: long-term, medium-term and short-term; according to the procedure of adoption: issued individually (decree of the President of Ukraine), adopted collectively (resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine); by name: doctrines, strategies, concepts, programs, plans, etc.; by areas of regulation of public relations: environmental, economic, defense and national security, military, information, etc.; by the nature of specialized norms: acts-declarations, acts-concepts, acts-strategies, etc.; by purpose: declarative, program, conceptual, etc.; emphasis is placed on the scientific relevance of the study of strategic legal acts by general theoretical science, as well as the legislative consolidation of the conceptual foundations of development and hierarchy of strategic legal acts in accordance with the main characteristics and features of each of them. ; У статті розглянуто стан та напрями розвитку стратегічних правових актів як самостійної правової категорії та предмета дослідження загальнотеоретичної науки, окреслено різні наукові позиції щодо класифікації нормативно-правових та стратегічних правових актів, визначені особливості стратегічних правових актів як виду нормативно-правового акта, а також особливості застосування цієї категорії у вітчизняному законодавстві, надано авторське бачення поділу стратегічних правових актів за суб'єктами створення: стратегічні правові акти Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо; за формою закріплення: закони, укази, постанови, накази тощо; з а територією дії: загальні, обов'язкові для виконання на всій території держави; відомчі, норми яких поширюються на організації та осіб, що перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства, відомства; місцеві, дія яких обмежується територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці; за часом дії: постійні, тимчасові; за простором: екстериторіальні та територіальні; за строком дії: довгострокові, середньострокові та короткострокові; за порядком ухвалення: видані одноособово (указ Президента України), ухвалені колегіально (постанова Кабінету Міністрів України); за назвою: доктрини, стратегії, концепції, програми, плани тощо; за сферами регулювання суспільних відносин: екологічні, економічні, оборонні та національної безпеки, воєнні, інформаційні тощо; за характером спеціалізованих норм: акти-декларації, акти-концепції, акти-стратегії тощо; за цільовим призначенням: декларативні, програмні, концептуальні тощо; акцентовано на науковій актуальності дослідження стратегічних правових актів загальнотеоретичною наукою, а також законодавчому закріпленні концептуальних засад розроблення й ієрархії стратегічних правових актів відповідно до головних характеристик і особливостей кожного з них.
The scientific publication is devoted to the current state and areas of improvement of the legal bases of customs regimes in Ukraine, taking into account current case law. It is noted that in conditions of fierce competition in international trade it is important to create favorable conditions for foreign economic activity, increase transit, export and import of goods across the customs border of Ukraine, which, accordingly, will increase revenues to the State Budget of Ukraine, create new jobs in the customs territory of Ukraine and in general will contribute to the growth of Ukraine's economy. The study of legal bases of customs regimes in Ukraine allows to formulate the conclusion that the basis of legal regulation of customs regimes is the Constitution of Ukraine, international regulations ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Customs Code of Ukraine and laws of Ukraine in the field of legal regulation of customs relations and resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries and directly of the State Customs Service of Ukraine. An important role in the legal regulation of customs relations is played by the rulings of the Supreme Court, which contain legal positions on the correct application of substantive and procedural law. An urgent area of improving the legal framework of customs regimes in Ukraine is to complete the process of bringing national legislation and legal practice in the field of legal regulation of customs regimes in line with international standards, given the prospects of Ukraine's full membership in the European Union. It is noted that the Customs Code of Ukraine needs to be improved, the shortcomings of which are evidenced by ambiguous administrative and judicial practice. Equally important is the establishment of established case law on customs regimes at the level of the Grand Chamber of the Supreme Court in order to ensure the uniform application of substantive and procedural law by national courts. The conclusion on the prospects of further doctrinal research on this topic is formulated, taking into account the constant changes in national legislation in the field of legal regulation of customs regimes that require scientific generalization, as well as the need to develop the Concept of State Customs Policy and Development of the State Customs Service of Ukraine. ; У науковій публікації досліджуються сучасний стан і напрями удосконалення правових засад митних режимів в Україні з урахуванням актуальної судової практики. Зазначається, що в умовах жорсткої конкуренції у сфері міжнародної торгівлі важливим є створення сприятливих умов для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, збільшення обсягів транзиту, експорту та імпорту товарів через митний кордон України, що забезпечить збільшення надходжень до Державного бюджету України, створення нових робочих місць на митній території України та сприятиме зростанню економіки України. Дослідження правових засад митних режимів в Україні дозволяє сформулювати висновок про те, що основою правового регулювання митних режимів є Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України, Митний кодекс України та закони України у сфері правового регулювання митних відносин, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і Державної митної служби України. Важливу роль у правовому регулюванні митних відносин відіграють постанови Верховного Суду, в яких містяться правові позиції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Актуальним напрямом удосконалення правових засад митних режимів в Україні є завершення процесу приведення національного законодавства та юридичної практики у сфері правового регулювання митних режимів у відповідність до міжнародних стандартів, враховуючи перспективи набуття Україною повноправного членства у Європейському Союзі. Зазначається, що удосконалення потребує Митний кодекс України, про недоліки якого свідчить неоднозначна адміністративна та судова практика. Не менш важливим є формування усталеної судової практики розгляду справ, пов'язаних із митними режимами, на рівні постанов Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального та процесуального права національними судами. Формулюється висновок про перспективність подальшого доктринального дослідження цієї тематики з урахуванням постійних змін до національного законодавства у сфері правового регулювання митних режимів, які вимагають наукового узагальнення, а також необхідність розробки Концепції державної митної політики та розвитку Державної митної служби України.
The purpose of this article is to specify the legal regulation and the legal status an engineer as an subject of socio-engineering activities.Social engineering – the science of socio-engineering activities, system of knowledge about the techniques and methods of sociological transformation and special social and scientific knowledge in social programs, projects and models to create new and improve existing social realities.There are four categories of professionals, which can be attributed to the social engineers: sociologists of different services, bureaus, centers on the nature of their activities have sociological knowledge and are designed to address the sociological problems and tasks in accordance with the profile of their organizations; professional group of social workers who deal with the public in need of social protection; social scientists, representatives of higher education institutions concerned with applied sociology and conduct, as a rule, on a contractual basis, those studies that require social engineering knowledge; the supreme bodies of state power – the Presidential Administration, Cabinet of Ministers, some line ministries, etc. – have in their structure such auxiliary scientific units are directly related to social makroinzheneriey.Legal framework of social work in Ukraine is determined legal documents that conventionally grouped into four groups according to the subjects of their publications: 1) international regulations (acts, declarations, covenants, conventions, recommendations and resolutions of the United Nations, UNESCO, UNICEF, etc.); 2) domestic regulations (the Constitution, laws, decrees, orders of the President of Ukraine, the Ukrainian government regulations, orders, regulations and regulations and so on); 3) documents of local governments (provincial, district, city, town, village councils, etc.); 4) decisions, orders heads of enterprises, institutions and organizations. ; Целью статьи является указание правового регулирования и определения правового статуса правового инженера как субъекта социоинженерной деятельности.Социальная инженерия – это наука о социоинженерной деятельности, системе знаний о способах и методах трансформации социологических и специальных общественно-научных знаний в социальные программы, проектах и моделях создания новых и совершенствования существующих социальных реальностей.Существует четыре категории профессиональных работников, которых можно отнести к социальным инженеров: социологи различных служб, бюро, центров, по роду их деятельности имеют социологические знания и призваны решать социологические проблемы и задачи в соответствии с профилем их организаций; профессиональную группу социальных работников, имеющих дело с населением, нуждается в социальной защите; ученые-социологи, представители высших учебных заведений, занимающихся проблемами прикладной социологии и проведением, как правило, на договорной основе, тех исследований, требующих социоинженерных знаний; высшие органы государственной власти – Администрация Президента, Кабинет Министров, некоторые отраслевые министерства и т.д. – имеют в своей структуре такие вспомогательные научные подразделения, напрямую связаны с социальной макроинженерией.Нормативно-правовую основу социальной работы в Украине определяют юридические документы, которые условно сгруппированы в четыре группы в соответствии с субъектов их издания: 1) международные нормативно-правовые акты (акты, декларации, пакты, конвенции, рекомендации, резолюции ООН, ВОЗ, МОТ, ЮНЕСКО, ЮНИСЕФ и др); 2) внутригосударственные нормативно-правовые акты (Конституция, законы, указы, распоряжения Президента Украины, постановления правительства Украины, приказы, подзаконные нормативные правовые акты и т.д.); 3) документы органов местного самоуправления (областные, районные, городские, поселковые, сельские советы и т.п.); 4) решения, приказы, распоряжения руководителей предприятий, учреждений и организаций. ; Метою статті є зазначення правового регулювання та визначення правового статусу правового інженера як суб'єкта соціоінженерної діяльності.Соціальна інженерія – це наука про соціоінженерну діяльність, система знань про способи і методи трансформації соціологічних і спеціальних суспільно-наукових знань у соціальні програми, проекти і моделі створення нових і удосконалювання існуючих соціальних реальностей.Існує чотири категорії професійних працівників, яких можна віднести до соціальних інженерів: соціологи різних служб, бюро, центрів, що за родом їхньої діяльності мають соціологічні знання і покликані вирішувати соціологічні проблеми і задачі відповідно до профілю їхніх організацій; професійну групу соціальних працівників, що мають справу з населенням, яке потребує соціального захисту; вчені-соціологи, представники вищих навчальних закладів, що займаються проблемами прикладної соціології і проведенням, як правило, на договірній основі, тих досліджень, що вимагають соціоінженерних знань; вищі органи державної влади – Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів, деякі галузеві міністерства і т.ін. – мають у своїй структурі такі допоміжні наукові підрозділи, що прямо пов'язані із соціальною макроінженерією.Нормативно-правову основу соціальної роботи в Україні визначають юридичні документи, які умовно згруповані у чотири групи відповідно до суб'єктів їх видання: 1) міжнародні нормативно-правові акти (акти, декларації, пакти, конвенції, рекомендації, резолюції ООН, ВООЗ, МОП, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін); 2) внутрішньодержавні нормативно-правові акти (Конституція, закони, укази, розпорядження Президента України, постанови уряду України, накази, підзаконні нормативні-правові акти тощо); 3) документи органів місцевого самоврядування (обласні, районні, міські,селищні, сільські ради тощо); 4) рішення, накази, розпорядження керівників підприємств, установ та організацій.
An important component of the state-building process in Ukraine is the government's activities to ensure national security, which is an attribute of independence. The ruling political forces in Ukraine have created the necessary legal framework for national security (parliamentary resolutions, laws, decrees of the head of state). The process of ensuring the national security of Ukraine should be divided into stages: 1991−2014 (imitation) and after 2014 (essential). The peculiarities of the first stage were the wide involvement of Soviet approaches in the formation of the institutional basis for ensuring national security, the imitation of the defense activity of legitimate armed formations, and the development of the military organization of the state. It was considered that the proper level of military security of Ukraine is evidence of national security in general. At the beginning of 2014, the system of ensuring Ukraine's national security on the basis of imitation collapsed, which failed to counteract Russia's aggressive plans. Seeking to hinder the will of the Ukrainian people for a European future, Russia occupied part of Ukraine's territory − the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, and unleashed military aggression in eastern Ukraine. The beginning of the essential stage of ensuring the national security of Ukraine is connected with the initiative involvement of civil society in the implementation of security and defense tasks. Evidence of this were: the rapid organization of the emergence of volunteer battalions and their practical application in eastern Ukraine; active formation of local self-defense forces; powerful volunteer movement; deployment of information resistance structures to the enemy's propaganda influences; implementation of the values of patriotism in the spiritual and cultural life of the population, etc. The violent reaction of civil society to the threats and dangers that threaten the very existence of an independent and sovereign Ukraine has become a social reality. In Ukraine, there has been a fundamental shift in emphasis in the understanding of national security. The main subject of its ensuring is the security and defense sector, which combines state authorities, state armed formations and civil society structures interested in solving security and defense tasks. In Ukraine, which seeks to become democratic, security activities have been de-ethicized, which is not the case in authoritarian countries. If earlier national security was interpreted as a state of protection of national interests, now (at the request of civil society) − as a state of protection of national interests and values. The theory and practice of creating national security of Ukraine are developing dynamically. The subject of scientific research and public discussions are methodological, institutional, public administration, social compensation aspects of national security and defense. It is a matter of practical implementation of their results with the leading participation of constitutional state structures. ; Важливою складовою державотворчого процесу в Україні є діяльність влади з питань гарантування національної безпеки, яка виступає атрибутом незалежності. Правлячими політичними силами в Україні створено необхідну нормативно-правову базу з питань національної безпеки (парламентські постанови, закони, укази глави держави). Процес забезпечення національної безпеки України доцільно розділити на етапи: 1991−2014 р. (імітаційний) та після 2014 р. (сутнісний). Особливостями першого етапу стали широке залучення радянських підходів до формування інституційної основи забезпечення національної безпеки, імітація оборонної активності легітимних збройних формувань, розвиток Воєнної організації держави. Вважалося, що належний рівень воєнної безпеки України є свідченням гарантування національної безпеки в цілому. На початку 2014 р. відбувся крах системи забезпечення національної безпеки України на імітаційній основі, яка не змогла протидіяти російським агресивним планам. Прагнучи перешкодити волі українського народу до європейського майбутнього, Росія окупувала частину території України – Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, розв'язала воєнну агресію на Сході України. Початок сутнісного етапу забезпечення національної безпеки України пов'язаний з ініціативним залученням громадянського суспільства до виконання завдань безпекового і оборонного ґатунку. Свідченнями цього стали: швидка організація виникнення добровольчих батальйонів та їх практичне застосування на Сході України; активне формування сил місцевої самооборони; могутній волонтерський рух; розгортання структур інформаційного спротиву пропагандистським впливам противника; імплементація цінностей патріотизму в духовно-культурне життя населення тощо. Суспільною реальністю стала силова реакція громадянського суспільства на виклики й небезпеки, що загрожують самому існуванню незалежної й суверенної України. В Україні відбулося принципове зміщення акцентів у розумінні національної безпеки. Головним суб'єктом її забезпечення стає сектор безпеки та оборони, що поєднує державні органи управління, державні збройні формування та структури громадянського суспільства, зацікавлені у вирішенні безпекових та оборонних завдань. В Україні, яка прагне стати демократичною, відбулася деетатизація безпекової діяльності, чого не спостерігається в авторитарних країнах. Якщо раніше національна безпека трактувалась як стан захищеності національних інтересів, то зараз (з подачі громадянського суспільства) − як стан захищеності національних інтересів та цінностей. Теорія і практика творення національної безпеки України динамічно розвиваються. Предметом наукових досліджень та публічних дискусій є методологічні, інституційні, державно-управлінські, суспільно-компенсаційні аспекти гарантування національної безпеки та обороноздатності. Справа за практичним утіленням їх результатів за провідною участю конституційних державних органів.
An important component of the state-building process in Ukraine is the government's activities to ensure national security, which is an attribute of independence. The ruling political forces in Ukraine have created the necessary legal framework for national security (parliamentary resolutions, laws, decrees of the head of state). The process of ensuring the national security of Ukraine should be divided into stages: 1991−2014 (imitation) and after 2014 (essential). The peculiarities of the first stage were the wide involvement of Soviet approaches in the formation of the institutional basis for ensuring national security, the imitation of the defense activity of legitimate armed formations, and the development of the military organization of the state. It was considered that the proper level of military security of Ukraine is evidence of national security in general. At the beginning of 2014, the system of ensuring Ukraine's national security on the basis of imitation collapsed, which failed to counteract Russia's aggressive plans. Seeking to hinder the will of the Ukrainian people for a European future, Russia occupied part of Ukraine's territory − the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, and unleashed military aggression in eastern Ukraine. The beginning of the essential stage of ensuring the national security of Ukraine is connected with the initiative involvement of civil society in the implementation of security and defense tasks. Evidence of this were: the rapid organization of the emergence of volunteer battalions and their practical application in eastern Ukraine; active formation of local self-defense forces; powerful volunteer movement; deployment of information resistance structures to the enemy's propaganda influences; implementation of the values of patriotism in the spiritual and cultural life of the population, etc. The violent reaction of civil society to the threats and dangers that threaten the very existence of an independent and sovereign Ukraine has become a social reality. In Ukraine, there has been a fundamental shift in emphasis in the understanding of national security. The main subject of its ensuring is the security and defense sector, which combines state authorities, state armed formations and civil society structures interested in solving security and defense tasks. In Ukraine, which seeks to become democratic, security activities have been de-ethicized, which is not the case in authoritarian countries. If earlier national security was interpreted as a state of protection of national interests, now (at the request of civil society) − as a state of protection of national interests and values. The theory and practice of creating national security of Ukraine are developing dynamically. The subject of scientific research and public discussions are methodological, institutional, public administration, social compensation aspects of national security and defense. It is a matter of practical implementation of their results with the leading participation of constitutional state structures. ; Важливою складовою державотворчого процесу в Україні є діяльність влади з питань гарантування національної безпеки, яка виступає атрибутом незалежності. Правлячими політичними силами в Україні створено необхідну нормативно-правову базу з питань національної безпеки (парламентські постанови, закони, укази глави держави). Процес забезпечення національної безпеки України доцільно розділити на етапи: 1991−2014 р. (імітаційний) та після 2014 р. (сутнісний). Особливостями першого етапу стали широке залучення радянських підходів до формування інституційної основи забезпечення національної безпеки, імітація оборонної активності легітимних збройних формувань, розвиток Воєнної організації держави. Вважалося, що належний рівень воєнної безпеки України є свідченням гарантування національної безпеки в цілому. На початку 2014 р. відбувся крах системи забезпечення національної безпеки України на імітаційній основі, яка не змогла протидіяти російським агресивним планам. Прагнучи перешкодити волі українського народу до європейського майбутнього, Росія окупувала частину території України – Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, розв'язала воєнну агресію на Сході України. Початок сутнісного етапу забезпечення національної безпеки України пов'язаний з ініціативним залученням громадянського суспільства до виконання завдань безпекового і оборонного ґатунку. Свідченнями цього стали: швидка організація виникнення добровольчих батальйонів та їх практичне застосування на Сході України; активне формування сил місцевої самооборони; могутній волонтерський рух; розгортання структур інформаційного спротиву пропагандистським впливам противника; імплементація цінностей патріотизму в духовно-культурне життя населення тощо. Суспільною реальністю стала силова реакція громадянського суспільства на виклики й небезпеки, що загрожують самому існуванню незалежної й суверенної України. В Україні відбулося принципове зміщення акцентів у розумінні національної безпеки. Головним суб'єктом її забезпечення стає сектор безпеки та оборони, що поєднує державні органи управління, державні збройні формування та структури громадянського суспільства, зацікавлені у вирішенні безпекових та оборонних завдань. В Україні, яка прагне стати демократичною, відбулася деетатизація безпекової діяльності, чого не спостерігається в авторитарних країнах. Якщо раніше національна безпека трактувалась як стан захищеності національних інтересів, то зараз (з подачі громадянського суспільства) − як стан захищеності національних інтересів та цінностей. Теорія і практика творення національної безпеки України динамічно розвиваються. Предметом наукових досліджень та публічних дискусій є методологічні, інституційні, державно-управлінські, суспільно-компенсаційні аспекти гарантування національної безпеки та обороноздатності. Справа за практичним утіленням їх результатів за провідною участю конституційних державних органів.
the article refers to the fact that before educators today is multivariate testing – need to make objective decisions to ensure the (organization and preservation) of the educational process today, the responsibility for the consequences of these decisions in the future; notes that in the face of (high) school stood the test of unwillingness of the transition to long distance training; the author reviewed and analyzed the legislative provision regarding the application of distance learning in educational institutions; characterized the level of preparedness of the law faculty of the KhNU named. V. N. Karazin Kharkiv national University for long distance learning; consider the consequences of questionable identification and authentication of subjects of educational process and the prosecution of scientific and pedagogical workers in the unfair execution of control functions; the proposal to improve the system of distance learning in General; analyzes information resources zakon.rada.gov.ua, mon.gov.ua, mon-covid19.info, osvita.ua, pedpresa.ua; analyzed decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine, Orders, letters of the Ministry of education and science of Ukraine, the Regulations on distance education, decrees of the President of Ukraine, Laws of Ukraine "On higher education", "On education", "On secondary education", "On higher education" described as, thanks to the consolidated position of the teaching staff, aimed at achieving a common goal, in General, the implementation of the recommendations of the Ministry of Education and Science at the law faculty of Karazin University formally occurs; provided that the legislative regulation of the issue regarding the implementation of distance learning, in addition to these laws and Regulations on distance learning, until today does not exist, and normative documents of the Ministry of education and science of Ukraine and letters are Advisory in nature and do not have binding normative force; expressed concern about the fact that there is no unified authentication of applicants for higher education, especially for distance learning; provided, what remote technology are not acceptable for exams, state certification, and protection of final qualification works, because there is no effective technical and organizational means and methods of identification/authentication of the entity; noted that since state certification of legal specialties is a long time in writing, in terms of quarantine, it can be done cool subject to social distance not less than 1.5 m or the minimum area per person – 10 sq m and the use of personal protective equipment. ; в статье идет речь о многомерном испытании системы образования сегодня – необходимости принимать объективные решения по обеспечению (организации и сохранению) учебного процесса; отмечается, что перед украинская (высшая) школа была не готова к переходу на длительное дистанционное обучение; автором рассмотрено и проанализировано законодательное обеспечение относительно применения дистанционного обучения в учреждениях образования; охарактеризован уровень готовности юридического факультета ХНУ им.В.Н.Каразина к длительному дистанционному обучению; рассмотрены последствия сомнительной идентификации и аутентификации субъектов образовательного процесса и обвинения научно-педагогических работников в недобросовестном исполнении контрольных функций; даны предложения по улучшению системы дистанционного обучения в целом; проанализированы информационные ресурсы zakon.rada.gov.ua, mon.gov.ua, mon-covid19.info, osvita.ua, pedpresa.ua; подробно проанализированы постановления Кабинета Министров Украины, приказы, письма Министерства образования и науки Украины, Положение о дистанционном обучении, Указы Президента Украины, Законы Украины «О высшем образовании», «Об образовании», «О среднем образовании», «О высшем образовании», охарактеризовано то, как, благодаря консолидированной позиции профессорско-преподавательского состава, направленной на достижение общей цели, в целом реализация рекомендаций МОН на юридическом факультете Каразинского университета осуществляется. ; у статті йде мова про те, що перед освітянами сьогодні стоїть багатовимірне випробування – необхідність приймати об'єктивні рішення щодо забезпечення (організації та збереження) навчального процесу сьогодні, відповідальність за наслідки цих рішень – у майбутньому; наголошується, що перед українською (вищою) школою постало випробування неготовністю переходу на тривале дистанційне навчання; автором розглянуто й проаналізовано законодавче забезпечення щодо застосування дистанційного навчання у закладах освіти; охарактеризовано рівень готовності юридичного факультету ХНУ ім.В.Н.Каразіна до тривалого дистанційного навчання; розглянуто наслідки сумнівної ідентифікації та автентифікації суб'єктів освітнього процесу та обвинувачення науково-педагогічних працівників у несумлінному виконанні контрольних функцій; надано пропозиції щодо покращення системи дистанційного навчання в цілому; проаналізовано інформаційні ресурси zakon.rada.gov.ua, mon.gov.ua, mon-covid19.info, osvita.ua, pedpresa.ua; детально проаналізовано постанови Кабінету Міністрів України, Накази, листи Міністерства освіти і науки України, Положення про дистанційне навчання, Укази Президента України, Закони України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про вищу освіту», охарактеризовано як, завдяки консолідованій позиції професорсько-викладацького складу, скерованій на досягнення загальної мети, у цілому реалізація рекомендацій МОН на юридичному факультеті Каразінського університету формально відбувається; зазначено, що законодавчого регулювання питання щодо здійснення дистанційного навчання, крім указаних законів і Положення про дистанційне навчання, до сьогодні не існує, а нормативні документи МОН та листи носять рекомендаційний характер і не мають загальнообов'язкової нормативної сили; висловлено занепокоєння з приводу того, що немає уніфікованого засобу автентифікації здобувачів вищої освіти, що особливо актуально для дистанційного навчання; зазначено, що дистанційні технології не є прийнятними для складання екзаменів, державної атестації, захистів випускових кваліфікаційних робіт, оскільки відсутні дієві технічні й організаційні засоби і способи ідентифікації/автентифікації особи; відзначено, що оскільки державна атестація з правничих спеціальностей давно здійснюється у письмовій формі, то в умовах карантину її можна провести аудиторно за умови дотримання соціальної дистанції не менше 1,5м чи мінімальної площі на одну особу – 10кв. м та використання засобів індивідуального захисту.
We have investigated processes of analysis, integration, and content generation, taking into consideration the needs of the user in cryptocurrency. By using the developed formal model and the performed critical analysis of methods and technologies for predicting the exchange rate of cryptocurrency, we have built a general architecture of the content processing system that acquires data from different cryptocurrency Internet stock exchanges. General functional requirements to the intelligent cryptocurrency system that target the Internet users have been stated. We have investigated methods, models, and tools to improve the effective support for developing structural elements in the model of a decision support system that manages content according to the user's needs. general architectures of the backend and frontend parts of an intelligent cryptocurrency system have been devised. We also developed software for the system of integration and generation of content considering the cryptocurrency needs of users. An analysis of results of experimental verification of the proposed method for content integration and generation taking into consideration the cryptocurrency needs of users has been performed. A special feature of the system is that it analyzes information from social media and builds a forecast of currency rates based on the acquired information. A given system makes it possible to guess the trend in an exchange rate fluctuation. Conferences of a particular cryptocurrency, new implementations, government decrees from different countries, affect a trend as well, so it too must be taken into consideration. In order to account for most cases, it is necessary to constantly accumulate information on the subject and to assign it to Tables in a database. A given process takes place using a specialized software bot that collects and indexes information. The system is characterized by the following features that favorably distinguish it from analogs: the speed of page generation; the presence of SSL certificate and TLS encryption; content of better quality as it is updated every minute; there are no inactive sections of the service; the mobile web-site layout does not copy content at subdomain; automated checks against e-mail spam messages on the exchange rate. The focus of the system is on the frequency of updates at the speed of data aggregation from the Internet stock exchanges and social networks. ; Досліджені процеси аналізу, інтеграції та формування контенту з врахуванням криптовалютних потреб користувача. Використовуючи розроблену формальну модель та проведений критичний аналіз методів і технологій прогнозу курсу криптовалюти, побудовано загальну архітектуру системи опрацювання контенту з різних криптовалютних Інтернет-бірж. Також сформульвані загальні функціональні вимоги до інтелектуальної криптовалютної системи, орієнтованої на Інтернет-користувачів. Досліджено методи, моделі та інструменти для удосконалення ефективнішої підтримки розроблення структурних елементів моделі системи підтримки прийняття рішень з керування контентом згідно потреб користувача. Розроблено загальні архітектури backend та fronted частин інтелектуальної криптовалютної системи. Також розроблено програмне забезпечення системи інтеграції та формування контенту з врахуванням криптовалютних потреб користувачів. Проведений аналіз результатів експериментальної апробації запропонованого методу інтеграції та формування контенту з врахуванням криптовалютних потреб користувачів. Особливість системи полягає у аналізі інформації з соціальних медіа та створення прогнозу курсів на основі зібраної інформації. Дана система дозволяє вгадати тренд напрямку курсів. Конференції певної криптовалюти, нові впровадження, державні укази різних країн задають теж напрям тренду, тому це теж треба враховувати. Для того щоб врахувати більшість випадків, потрібно постійно накопичувати інформацію по темі та сортувати по таблицях в базі даних. Даний процес відбувається за допомогою спеціальної програми бота, яка збирає та індексує інформацію. Одними з кращих можливостей системи, порівняно з аналогами, є швидкість генерації сторінки; присутність SSL сертифіката та шифрування TLS; більш якісніший контент, так як він оновлюється щохвилини; відсутні неактивні розділи сервісу; мобільна верстка сайту без дубляжу контенту на піддомені; автоперевірки проти засмічення пошти повідомленнями про курс. Основний акцент системи робитися на частоті оновлення на швидкості агрегації даних з Інтернет-бірж та соціальних мереж ; Исследованы процессы анализа, интеграции и формирования контента с учетом криптовалютних потребностей пользователя. Используя разработанную формальную модель и проведеный критический анализ методов и технологий прогноза курса криптовалюта, построено общую архитектуру системы обработки контента с различных криптовалютних Интернет-бирж. Также сформулированы общие функциональные требования к интеллектуальной криптовалютной системе, ориентированной на Интернет-пользователей. Исследованы методы, модели и инструменты для совершенствования эффективной поддержки разработки структурных элементов модели системы поддержки принятия решений по управлению контентом согласно потребностям пользователя. Разработаны общие архитектуры backend и fronted частей интеллектуальной криптовалютной системы. Также разработано программное обеспечение системы интеграции и формирования контента с учетом криптовалютних потребностей пользователей. Проведен анализ результатов экспериментальной апробации предложенного метода интеграции и формирования контента с учетом криптовалютних потребностей пользователей. Особенность системы заключается в анализе информации из социальных медиа и создание прогноза курсов на основе собранной информации. Данная система позволяет угадать тренд направлении курсов. Конференции определенной криптовалюты, новые внедрения, государственные указы разных стран задают тоже направление тренда, поэтому это тоже надо учитывать. Для того чтобы учесть большинство случаев нужно постоянно накапливать информацию по теме и сортировать по таблицам в базе данных. Данный процесс происходит с помощью специальной программы бота, которая собирает и индексирует информацию. Одними из лучших возможностей системы по сравнению с аналогами, является скорость генерации страницы; присутствие SSL сертификата и шифрования TLS; более качественный контент, так как он обновляется ежеминутно; отсутствуют неактивные разделы сервиса; мобильная верстка сайта без дубляжа контента на поддомене; автопроверки против засорения почты сообщениями о курсе. Основной акцент системы делаться на частоте обновления на скорости агрегации данных с Интернет-бирж и социальных сетей
We have investigated processes of analysis, integration, and content generation, taking into consideration the needs of the user in cryptocurrency. By using the developed formal model and the performed critical analysis of methods and technologies for predicting the exchange rate of cryptocurrency, we have built a general architecture of the content processing system that acquires data from different cryptocurrency Internet stock exchanges. General functional requirements to the intelligent cryptocurrency system that target the Internet users have been stated. We have investigated methods, models, and tools to improve the effective support for developing structural elements in the model of a decision support system that manages content according to the user's needs. general architectures of the backend and frontend parts of an intelligent cryptocurrency system have been devised. We also developed software for the system of integration and generation of content considering the cryptocurrency needs of users. An analysis of results of experimental verification of the proposed method for content integration and generation taking into consideration the cryptocurrency needs of users has been performed. A special feature of the system is that it analyzes information from social media and builds a forecast of currency rates based on the acquired information. A given system makes it possible to guess the trend in an exchange rate fluctuation. Conferences of a particular cryptocurrency, new implementations, government decrees from different countries, affect a trend as well, so it too must be taken into consideration. In order to account for most cases, it is necessary to constantly accumulate information on the subject and to assign it to Tables in a database. A given process takes place using a specialized software bot that collects and indexes information. The system is characterized by the following features that favorably distinguish it from analogs: the speed of page generation; the presence of SSL certificate and TLS encryption; content of better quality as it is updated every minute; there are no inactive sections of the service; the mobile web-site layout does not copy content at subdomain; automated checks against e-mail spam messages on the exchange rate. The focus of the system is on the frequency of updates at the speed of data aggregation from the Internet stock exchanges and social networks. ; Досліджені процеси аналізу, інтеграції та формування контенту з врахуванням криптовалютних потреб користувача. Використовуючи розроблену формальну модель та проведений критичний аналіз методів і технологій прогнозу курсу криптовалюти, побудовано загальну архітектуру системи опрацювання контенту з різних криптовалютних Інтернет-бірж. Також сформульвані загальні функціональні вимоги до інтелектуальної криптовалютної системи, орієнтованої на Інтернет-користувачів. Досліджено методи, моделі та інструменти для удосконалення ефективнішої підтримки розроблення структурних елементів моделі системи підтримки прийняття рішень з керування контентом згідно потреб користувача. Розроблено загальні архітектури backend та fronted частин інтелектуальної криптовалютної системи. Також розроблено програмне забезпечення системи інтеграції та формування контенту з врахуванням криптовалютних потреб користувачів. Проведений аналіз результатів експериментальної апробації запропонованого методу інтеграції та формування контенту з врахуванням криптовалютних потреб користувачів. Особливість системи полягає у аналізі інформації з соціальних медіа та створення прогнозу курсів на основі зібраної інформації. Дана система дозволяє вгадати тренд напрямку курсів. Конференції певної криптовалюти, нові впровадження, державні укази різних країн задають теж напрям тренду, тому це теж треба враховувати. Для того щоб врахувати більшість випадків, потрібно постійно накопичувати інформацію по темі та сортувати по таблицях в базі даних. Даний процес відбувається за допомогою спеціальної програми бота, яка збирає та індексує інформацію. Одними з кращих можливостей системи, порівняно з аналогами, є швидкість генерації сторінки; присутність SSL сертифіката та шифрування TLS; більш якісніший контент, так як він оновлюється щохвилини; відсутні неактивні розділи сервісу; мобільна верстка сайту без дубляжу контенту на піддомені; автоперевірки проти засмічення пошти повідомленнями про курс. Основний акцент системи робитися на частоті оновлення на швидкості агрегації даних з Інтернет-бірж та соціальних мереж ; Исследованы процессы анализа, интеграции и формирования контента с учетом криптовалютних потребностей пользователя. Используя разработанную формальную модель и проведеный критический анализ методов и технологий прогноза курса криптовалюта, построено общую архитектуру системы обработки контента с различных криптовалютних Интернет-бирж. Также сформулированы общие функциональные требования к интеллектуальной криптовалютной системе, ориентированной на Интернет-пользователей. Исследованы методы, модели и инструменты для совершенствования эффективной поддержки разработки структурных элементов модели системы поддержки принятия решений по управлению контентом согласно потребностям пользователя. Разработаны общие архитектуры backend и fronted частей интеллектуальной криптовалютной системы. Также разработано программное обеспечение системы интеграции и формирования контента с учетом криптовалютних потребностей пользователей. Проведен анализ результатов экспериментальной апробации предложенного метода интеграции и формирования контента с учетом криптовалютних потребностей пользователей. Особенность системы заключается в анализе информации из социальных медиа и создание прогноза курсов на основе собранной информации. Данная система позволяет угадать тренд направлении курсов. Конференции определенной криптовалюты, новые внедрения, государственные указы разных стран задают тоже направление тренда, поэтому это тоже надо учитывать. Для того чтобы учесть большинство случаев нужно постоянно накапливать информацию по теме и сортировать по таблицам в базе данных. Данный процесс происходит с помощью специальной программы бота, которая собирает и индексирует информацию. Одними из лучших возможностей системы по сравнению с аналогами, является скорость генерации страницы; присутствие SSL сертификата и шифрования TLS; более качественный контент, так как он обновляется ежеминутно; отсутствуют неактивные разделы сервиса; мобильная верстка сайта без дубляжа контента на поддомене; автопроверки против засорения почты сообщениями о курсе. Основной акцент системы делаться на частоте обновления на скорости агрегации данных с Интернет-бирж и социальных сетей
law of the Russian Empire of the XIX century. – Article.The article analyzes the source of city law – the Lawson Statuses, the decisions of which were concentrated inthe IX volume of the Code of Laws of the Russian Empireof the second third of the XIX – early XX centuries. Theirlegal impact on the development of urban self-governmentin the cities of the state of the specified historical periodis determined.In the middle of the XIX century, on the territory ofthe European part and Siberia of the Russian Empire,there were about 730 cities with the right of selfgovernmentand governing bodies of various state status(provincial, county, state, etc.). City law in all cities ofthe Russian Empire and in Ukrainian cities in particularat the beginning of the XIX century was not standard, butdiffered in some of them by its sources. This means thata unified system of city legislation was not yet formed atthat time.The codification of all-Russian legislation, includingcity legislation, was founded on January 31, 1826 bythe issuance of a personal decree "On the abolition ofthe Commission for the drafting of laws and on theestablishment of the Chancellery under His ImperialMajesty's Personal of office of special Branch forimplementation of the Code of domestic laws". Normativeacts about the legal status of certain statuses werecollected in the 9th Code of the laws of the RussianEmpire of 1833 called "Code of Laws on the People'sStatuses in the State", consisting of two books dividedinto corresponding sections and articles. The revision ofthe Code of Laws of the Russian Empire was carried outfive times during 1834–1915. In 1915, the last one duringthe monarchy, a combined three-volume edition of theCode of Laws of the Russian Empire, was issued where thenorms of city law were concentrated in the second volume.The main attention in this study is devoted to theprovisions of the ninth volume of "Laws on Statuses" ofthe Code of Laws of the Russian Empire of 1857 becausethey became the main legal basis for the preparation ofa new collection of municipal legislation and remained inforce during the reform of municipal government.The legal sources in the preparation of the ninthvolume of the "Laws on Statuses", namely the First Bookof Chapter III "On Urban Dwellers" and the Second Bookof Chapter II, Chapter III "On Acts of the Statuses ofUrban Dwellers" of the 1857 Code for compilers, were:Instructions to Magistrates 1724; Charter of rightsand benefits to the cities of the Russian Empire in1785; Manifesto on the establishment of a new status ofhonorary citizens in 1832; Statutes of the first half of theXIX century (Charter of Taxes, Charter of Trade, Charterof Municipal Economy); nominal and senate decrees,instructions, regulations, manifestos, etc.Structurally, Chapter III of the first book "On UrbanDwellers" of the ninth volume of the "Laws on Statuses"of the 1857 Code consisted of five chapters divided intosections and articles. Characterizing the main provisionsof Chapter Three "On Urban Dwellers" of the ninthvolume of the "Laws on Statuses" of the 1857 Code, itis necessary to point out the importance of compilingthe concept of "urban dweller" in two formulations "ingeneral" and "in particular". The relevant chapters ofthe Laws on Statuses contained norms that defined theevidence of urban status, the rights of urban status inurban communities, the transition from urban statusand termination of its rights, acquisition and enrollmentof honorary citizenship and its rights and benefits.Separately, the Laws on Statuses contained norms on actsof status of city dwellers. Norms of the provisions of theLaws on Statuses during the XIX century were a propermeans of legal regulation of social relations in the cities ofthe Russian Empire in the field of urban self-government. ; Вовк О. Й. Закони про стани як джерело міськогоправа Російської імперії ХІХ ст. – Стаття.У дослідженні проаналізовано джерело місько-го права – Закони про стани, постанови яких булизосередженів ІХ томі Зводу законів Російської імперіїдругої третини XІХ ст. – початку ХХ ст. Визначено їхправовий вплив на розвиток міського самоврядуванняв містах держави зазначеного історичного періоду.В середині ХІХ ст. на території європейської части-ни та Сибіру Російської імперії налічувалося близько730 міст із правом самоврядування та органами управ-ління різного державного становища (губернські,повітові, штатні тощо). Міське право в усіх містахРосійської імперії загалом та в українських зокремана початку ХІХ ст. було не стандартним, а відрізня-лося в деяких із них своїми джерелами. Тобто на тойчас ще не була сформована єдина система міськогозаконодавства.Кодифікація загальноросійського законодавства,зокрема і міського, була започаткована 31 січня1826 р. виданням іменного указу «Про скасування Ко-місії складання законів і про заснування при Особистіййого імператорської величності канцелярії особливо-го Відділення для здійснення Уложення вітчизнянихзаконів». Нормативні акти про правове становищеокремих станів були зосереджені у томі ІХ Зводу зако-нів Російської імперії 1833 р. під назвою «Звід Законівпро стан людей у державі», що складався з двох книг,поділених на відповідні розділи та статті. Перевидан-ня Зводу законів Російської імперії здійснювалосявпродовж 1834–1915 рр. п'ять разів. У 1915 р. буловидане останнє за часів монархії об'єднане тритомневидання Зводу законів Російської імперії, у ІІ томі яко-го були зосереджені саме норми міського права.Основна увага в статті присвячена постановамІХ тому «Законів про стани» Зводу законів Російськоїімперії 1857 р., адже вони стали головною правовоюосновою під час підготовки нового збірника міськогосамоврядного законодавства та залишалися чиннимиу період проведення реформ органів міського самовря-дування.Правовими джерелами під час підготовки ІХ тому«Законів про стани», а саме: Книги І Розділу ІІІ «Проміських обивателів» та Книги другої Розділу ІІ Главитретьої «Про акти стану міських обивателів» Зводу1857 р., для укладачів стали: Інструкція магістратам1724 р.; Грамота на права та вигоди містам Російськоїімперії 1785 р.; Маніфест про встановлення нового ста-ну почесних громадян 1832 р.; Статути першої полови-ни ХІХ ст. (Статут про податки, Статут торговий, Ста-тут про міське господарство); іменні та сенатські укази,інструкції, положення, маніфести тощо.Структурно Розділ ІІІ «Про міських обивателів»Книги І тому ІХ «Законів про стани» Зводу 1857 р. скла-дався з п'яти глав, поділених на відділення та статті.Характеризуючи основні положення Розділу ІІІ «Проміських обивателів» ІХ тому «Законів про стани» Зво-ду 1857 р., потрібно вказати на важливість визначенняукладачами поняття «міський обиватель» у двох фор-мулюваннях: «загалом» та «в особливості». У відповід-них главах Законів про стани були розміщені норми, щовизначали докази міського стану, права міського станув складі міських громад, перехід із міського стану таприпинення його прав, надбання і зарахування статусупочесного громадянина та його права і переваги. Окре-мо Закони про стани вміщували норми про акти стануміських обивателів. Норми положень Законів про ста-ни впродовж ХІХ ст. були належним засобом правовогорегулювання суспільних відносин у містах Російськоїімперії у сфері міського самоврядування.
The article is devoted to the historical and legal study of the attempts to secure the legal interests of the Russian autocracy in the course of codification work on the drafting of the project "Rights judged by the Little Russian people" in 1743. The text of the monument itself and other historical sources as well as scientific literature are analyzed. topics. It is emphasized that already in the first half of XVIII century. the imperial government set itself the goal of achieving a rapprochement, and in the future, of unifying the legal system of the Hetmanate and Russia. It was for this purpose that a codification commission was created in its first composition in 1728. Decrees of the Government of the Russian Empire in 1728 and 1734 pp. she was granted the status of a state body, and her work was the nature of official systematization of the current legislation in the Hetmanate in the form of codification. It was found that the imperial government, through its representatives in Ukraine, as well as through its higher bodies, the College of Foreign Affairs and the Senate, closely followed the work of the Commission and often issued decrees to hasten the drafting of the Codex. Attention is drawn to the vivid attempts to secure the legal interests of the Russian autocracy in the course of work on the rights under which the Little Russian people are being judged, which, in particular, were found in the chapter "On the highest honor and power of the monarchy." It was here that the prerogatives of the "high-monarchic estate" were enshrined, which apparently constituted a borrowing from the legislation of Peter I and some other sources of law. It was emphasized that during the course of the codification work, which had been carried out for fifteen years and ended in 1743, the Russian autocracy had not been able to fully realize its purpose and impose a code on Ukraine, the norms of which would fully copy the relevant rules of imperial law. Contrary to the task, it still largely reflected the legal norms that existed in the current jurisprudence or in the social consciousness of the overwhelming majority of the elite of the Ukrainian population. In "Rights ." the most clearly defined are those privileges, to which the Cossack elders and nobles have so eagerly sought legal legitimacy for several decades. That is why the draft code was not officially approved and was buried in the imperial archives. ; В статье дан историко-правовой обзор попыток правового закрепления интересов российского самодержавия в ходе кодификационной работы по уложению проекта «Прав, по которым судится малороссийский народ» 1743 г. Проанализированы как текст самого памятника, так и другие исторические источники, а также научная литература по теме исследования. Отмечено, что уже в первой половине XVIII в. имперское правительство поставило себе целью добиться сближения, а в перспективе и унификации правовой системы Гетманщины и России. Именно с этой целью в 1728 г. была создана кодификационная комиссия в ее первом составе. Указами правительства Российской империи 1728 и 1734 гг. ей предоставлялся статус государственного органа, а ее работа приобрела характер официальной систематизации действующего в Гетманщине законодательства в форме кодификации. Отмечено, что имперское правительство через своих представителей в Украине, а также через свои высшие органы – Коллегию иностранных дел и Сенат, пристально следило за работой Комиссии и часто присылало указания ускорить составление «Свода прав». Обращено внимание на попытки правового закрепления интересов российского самодержавия в ходе работы над «Правами, по которым судится малороссийский народ», которые, в частности, нашли проявление в главе «О высочайшей чести и власти монаршеской». Именно здесь было закреплено прерогативы «високомонаршеского величества», которые, очевидно, были заимствованы из законодательства Петра I и других источников права. Отмечено, что в ходе кодификационной работы, которая осуществлялась в течение пятнадцати лет и завершилась в 1743 г., росийское самодержавие не смогло в полной мере реализовать свою цель и навязать Украине кодекс, нормы которого полностью копировали бы соответствующие нормы имперского законодательства. Вопреки поставленной задаче, в нем все же в значительной мере сохранили отражение все те правовые нормы, которые имели место в тогдашней судебной практике или вынашивались в социальном сознании большей части элиты украинского общества. В «Правах .» наиболее отчетливо определились те привилегии, к юридическому закреплению которых так настойчиво стремились казацкая старшина и шляхта в течение нескольких десятилетий. Именно поэтому проект кодекса так и не получил официального утверждения и был похоронен в имперских архивохранилищах. ; Стаття присвячена історико-правовому дослідженню спроб правового закріплення інтересів російського самодержавства у перебігу кодифікаційної роботи з укладення проекту «Правами, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. Проаналізовано як текст самої пам'ятки, так і інші історичні джерела, а також наукову літературу з теми. Наголошено, що вже в першій половині XVIII ст. імперський уряд поставив собі за мету домогтися зближення, а в перспективі й уніфікації правової системи Гетьманщини та Росії. Саме з цією метою в 1728 р. було створено кодифікаційну комісію у її першому складі. Указами уряду Російської імперії 1728 та 1734 pp. їй надавався статус державного органу, а її роботі – характер офіційної систематизації чинного законодавства в Гетьманщині у формі кодифікації. З'ясовано, що імперський уряд через своїх представників в Україні, а також через свої вищі органи – Колегію закордонних справ та Сенат, пильно стежив за працею Комісії і часто висилало укази приспішити складання «Зводу прав». Звернено увагу на яскраві спроби правового закріплення інтересів російського самодержавства у перебігу роботи над «Правами, за якими судиться малоросійський народ», які, зокрема, знайшли у главі «О высочайшей чести и власти монаршеской». Саме тут було закріплено прерогативи «високомонаршого маєстату», що, вочевидь, становило запозичення з законодавства Петра І та деяких інших джерел права. Наголошено, що в перебігу кодифікаційної роботи, що здійснювалася протягом п'ятнадцяти років та завершилася в 1743 р., російське самодержавство не змогло повною мірою реалізувати свою мету та нав'язати Україні кодекс, норми якого цілковито копіювали б відповідні норми імперського законодавства. Всупереч поставленим завданням, у ньому все ж таки значною мірою зберегли відображення всі ті правові норми, які мали місце в тогочасній судовій практиці чи виношувала у своїй соціальній свідомості переважна частина еліти українського населення. В «Правах.» найбільш виразно визначилися ті привілеї, до юридичного узаконення яких так наполегливо прагнули козацька старшина і шляхта протягом кількох десятиліть. Саме тому проект кодексу так і не набув офіційного затвердження та був похований в імперських архівосховищах.
