Suchergebnisse

Обґрунтовано необхідність удосконалення кадрової безпеки на рівні найбільш поширеної ланки – установи, закладу, підприємства як невід'ємної складової системи безпеки – з урахуванням змін у суспільстві, а також необхідності забезпечення життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави в сучасних умовах. Установлено, що для сталого розвитку установи, закладу, підприємства, а також суспільства в цілому важливе значення мають виявлення, запобігання і своєчасна нейтралізація реальних та потенційних загроз кадровому потенціалу. Визначено, що головну роль у цьому процесі відіграють органи управління установою, закладом, підприємством, керівники всіх ланок як провідники тактики та стратегії розвитку установи. Доведено позитивний вплив на функціонування установи, закладу, підприємства виваженої кадрової політики, яка використовує новітні технології, стандарти та механізми підбору й управління кадровим потенціалом. ; The article justifies the necessity of improvement of human resorses security management at the most spread organizational level such as institution, establishment and enterprise as an important part of the security system in the light of changes in society and necessity of the provision of the vital interests of a person, citizen, society and state as a whole under the moder conditions. It is proved that for sustainable development of an institution, establishment or enterprise and society as a whole the identification, prevention and timely neutralization of the real and potential threats for the potential of human resourses is very important. The key role in this process is played by the leadership of an institution, establishment or enterprise, leaders and managers at all organizational levels as the policy and tactics providers of the organization's development. It is proved that the balanced human resourses policy has a positive impact on the functioning of an organization if it uses the modern technologies, standards and methods for the selection and management of a human resourses potential.

Обґрунтовано необхідність удосконалення кадрової безпеки на рівні найбільш поширеної ланки – установи, закладу, підприємства як невід'ємної складової системи безпеки – з урахуванням змін у суспільстві, а також необхідності забезпечення життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави в сучасних умовах. Установлено, що для сталого розвитку установи, закладу, підприємства, а також суспільства в цілому важливе значення мають виявлення, запобігання і своєчасна нейтралізація реальних та потенційних загроз кадровому потенціалу. Визначено, що головну роль у цьому процесі відіграють органи управління установою, закладом, підприємством, керівники всіх ланок як провідники тактики та стратегії розвитку установи. Доведено позитивний вплив на функціонування установи, закладу, підприємства виваженої кадрової політики, яка використовує новітні технології, стандарти та механізми підбору й управління кадровим потенціалом. ; The article justifies the necessity of improvement of human resorses security management at the most spread organizational level such as institution, establishment and enterprise as an important part of the security system in the light of changes in society and necessity of the provision of the vital interests of a person, citizen, society and state as a whole under the moder conditions. It is proved that for sustainable development of an institution, establishment or enterprise and society as a whole the identification, prevention and timely neutralization of the real and potential threats for the potential of human resourses is very important. The key role in this process is played by the leadership of an institution, establishment or enterprise, leaders and managers at all organizational levels as the policy and tactics providers of the organization's development. It is proved that the balanced human resourses policy has a positive impact on the functioning of an organization if it uses the modern technologies, standards and methods for the selection and management of a human resourses potential.

У статті визначено, що специфіка побудови облікового процесу банківського та державного секторів економіки окреслює комплекс підходів, методик, технік та процедур відповідно до особливостей тих операцій, які характеризують діяльність банку або бюджетної установи. Обґрунтовано, що спираючись на низку уніфікованих організаційно-методологічних аспектів формування облікової політики, банківський і державний сектори демонструють індивідуальний підхід до побудови моделі обліково-аналітичного та нормативно-правового забезпечення процесу прийняття управлінських рішень. Доведено, що грамотна облікова політика сприяє ефективному розподілу та використанню економічних ресурсів установи, створює умови для залучення додаткових резервів і можливостей, що дає змогу комплексно розробляти шляхи досягнення цільових орієнтирів господарювання. ; In this article it was determined that the specifics of the process of building banking and the public sector defines a set of approaches, methods, techniques and procedures according to the characteristics of operations attributable to the bank or budget organization. It was proved that relying on a number of unified methodological and organizational bases of formation of accounting policy, banking and government sectors show an individual approach to model building accounting and analytical and regulatory support decision-making. It was discovered that the competent accounting policy promotes efficient allocation and use of economic resources agencies, creating conditions for attracting additional reserves and possibilities that allows you to develop complex targets.

Compulsory psychiatric treatment and confinement in a medical institution is one of the security measures that may be ordered for the offender in the criminal procedure and it is also the only criminal sanction of indefinite length. After the sentence is pronounced the execution of the measure follows. The execution of criminal sanctions is regulated by the Law on Execution of Criminal Sanctions, which remains vague in regard to this measure. The authors of this work attempt to find an answer to the seemingly simple but in fact very complicated question: where is this measure to be executed?

It has been found that the history of credit institutions indicates the fact of their existence in the ancient economy. Historically, it has been found that the scientific understanding of the economic content and purpose of credit institutions in economic processes begins with the emergence of the capitalist socio-economic formation. At the same time, it was found that the nature of the predominantly bank loan. Even later, representatives of classical economic theory laid down the basic postulates for understanding the role of credit institutions. Consideration of the evolution of scientific thought on the interpretation of the role of credit institutions in the system of economic relations is impossible without explaining the basic concepts. The significance of credit institutions within the framework of the naturalistic theory of credit, namely as formal intermediaries in the process of redistribution of capital, which do not create but increase capital in circulation by exchanging metal money for paper, is substantiated. Scientific analysis shows that in the framework of the capital theory of credit, the main attention is paid to credit institutions in view not only of intermediation in credit relations, but also taking into account the ability to produce credit by deposit-check issue without the exclusive need to accumulate temporarily free funds as credit resources. The urgent need to interpret the modern nature of credit institutions has been identified. A retrospective analysis of the economic content, nature and peculiarities of the functioning of a credit institution proves the existing difficulty of clearly distinguishing its characteristics that significantly distinguish it from a financial institution. The relationship between the concepts of "credit institution" and "financial institution" in the regulations of different countries is presented. On this basis, it is proved that in Ukraine, at the legislative level, a financial institution absorbs a credit institution by its functional purpose. According to the results of the study, a set of generic features of the credit institution is formulated, which allow to distinguish it among other financial intermediaries, namely: 1) the right to form financial resources by attracting funds from individuals and legal entities on terms of maturity, payment and return; 2) recognition as a legal entity that carries out professional activities in the credit market to provide loans to economic agents on its own terms and at its own risk; 3) implementation of professional mediation in the field of settlements between economic agents. The author's interpretation of the concept of "credit institution" as a legal entity that has the right to carry out monetary intermediation, namely, is authorized to accumulate free cash of individuals and legal entities, including attracting deposits (deposits), their redistribution in compliance principles of lending, as well as the provision of other financial services in the financial market, the content and list of which is determined by the license conditions. ; Установлено, что факты в истории возникновения кредитных учреждений указывают на их существования еще в античном хозяйстве. Исторически установлено, что научное осмысление экономического содержания и назначения кредитных учреждений в экономических процессах начинается с зарождения капиталистической социально-экономической формации. При этом, выявлено, что исследовалась природа преимущественно банковского кредита. Уже позже представителями классической экономической теории были заложены основные постулаты к пониманию роли кредитных учреждений. Рассмотрение эволюции научной мысли относительно толкования роли кредитных учреждений в системе экономических отношений невозможно без осмысления основных концепций. Обоснована значимость кредитных учреждений в рамках натуралистической теории кредита, а именно как формальных посредников в процессе перераспределения капитала, которые не создают, но увеличивают капитал в обращении путем обмена металлических денег на бумажные. Научный анализ показывает, что в рамках капиталотворческой теории кредита основное внимание уделяется кредитным учреждениям, учитывая не только посредничество в кредитных отношениях, но и с учетом способности к продуцированию кредита путем депозитной-чековой эмиссии без исключительной необходимости по аккумуляции временно свободных средств, как кредитных ресурсов. Определена насущная необходимость в толковании современной природы кредитных учреждений. Ретроспективный анализ экономического содержания, природы и особенностей функционирования кредитного учреждения доказывает существующую сложность четкого выделения его характеристических признаков, которые содержательно отличают его от финансового учреждения. Представлена взаимосвязь понятий «кредитное учреждение» и «финансовое учреждение» в нормативных документах различных стран. На этом основании доказано, что в Украине на законодательном уровне финансовое учреждение по своему функциональному назначению поглощает кредитное учреждение. По результатам исследования сформулирована совокупность родовых признаков кредитного учреждения, которые позволяют выделить его среди других финансовых посредников, а именно: 1) право формирования финансовых ресурсов путем привлечения средств от физических и юридических лиц на условиях срочности, платности и возвратности; 2) признание юридическим лицом, которое осуществляет профессиональную деятельность на кредитном рынке по предоставлению кредитов экономическим агентам на собственных условиях и собственный риск; 3) осуществление профессионального посредничества в сфере расчетов между экономическими агентами. Представлено авторское толкование понятия «кредитная организация» как юридического лица, которое вправе осуществлять денежно-кредитное посредничество, а именно является уполномоченным по аккумулированию свободных денежных средств физических и юридических лиц, в том числе привлечению во вклады (депозиты), их перераспределения в условиях соблюдения принципов кредитования, а также предоставление других финансовых услуг на финансовом рынке, содержание и перечень которых определяется лицензионными условиями. ; З'ясовано, що факти в історії виникнення кредитних установ вказують на їх існування ще в античному господарстві. Історично виявлено, що наукове осмислення економічного змісту та призначення кредитних установ в економічних процесах починається із зародження капіталістичної соціально-економічної формації. При цьому виявлено, що досліджувалась природа переважно банківського кредиту. Вже пізніше представниками класичної економічної теорії були закладені основні постулати до розуміння ролі кредитних установ. Розгляд еволюції наукової думки щодо тлумачення ролі кредитних установ у системі економічних відносин неможливий без опрацювання основних концепцій. Обґрунтовано значущість кредитних установ у рамках натуралістичної теорії кредиту, а саме як формальних посередників у процесі перерозподілу капіталу, які не створюють, але збільшують капітал в обігу шляхом обміну металевих грошей на паперові. Науковий аналіз доводить, що в рамках капіталотворчої теорії кредиту основна увагу приділяється кредитним установам з огляду не лише посередництва у кредитних відносинах, але й з урахуванням здатності до продукування кредиту шляхом депозитної-чекової емісії без виключної необхідності щодо акумуляції тимчасово вільних коштів, як кредитних ресурсів. Визначено нагальну потребу у тлумаченні сучасної природи кредитних установ. Ретроспективний аналіз економічного змісту, природи та особливостей функціонування кредитної установи доводить існуючу складність чіткого виокремлення її характеристичних ознак, які змістовно відрізняють її від фінансової установи. Представлено взаємозв'язок понять «кредитна установа» та «фінансова установа» у нормативних документах різних країн. На цій підставі доведено, що в Україні на законодавчому рівні фінансова установа за своїм функціональним призначенням поглинає кредитну установу. За результатами дослідження сформульовано сукупність родових ознак кредитної установи, які дозволяють виділити її серед інших фінансових посередників, а саме: 1) право формування фінансових ресурсів шляхом залучення коштів від фізичних та юридичних осіб на умовах строковості, платності та поверненості; 2) визнання юридичною особою, яка здійснює професійну діяльність на кредитному ринку з надання кредитів економічним агентам на власних умовах та власний ризик; 3) здійснення професійного посередництва у сфері розрахунків між економічними агентами. Представлене авторське тлумачення поняття «кредитна установа» як юридичної особи, яка має право здійснювати грошово-кредитне посередництво, а саме є уповноваженою щодо акумулювання вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, у тому числі залучення на вклади (депозити), їх перерозподілу на умовах дотримання принципів кредитування, а також наданні інших фінансових послуг на фінансовому ринку, зміст та перелік яких визначається ліцензійними умовами.

This paper examines the role of international financial institutions in shaping national anti-corruption legislation and the national anti-corruption strategy. The author examines the contemporary development of Ukrainian anti-corruption legislation and the integration approach that prevails in shaping it. ; В статье исследована роль международных финансово-кредитных учреждений в формировании национального антикоррупционного законодательства и национальной антикоррупционной стратегии. Автор исследует современное развитие украинского антикоррупционного законодательства и интеграционный подход, доминирующий в его формировании. ; У статті досліджено роль міжнародних фінансово-кредитних установ у формуванні національного антикорупційного законодавства та національної антикорупційної стратегії. Автором досліджено сучасний розвиток українського антикорупційного законодавства та інтеграційний підхід, що домінує в його формуванні.

This paper examines the role of international financial institutions in shaping national anti-corruption legislation and the national anti-corruption strategy. The author examines the contemporary development of Ukrainian anti-corruption legislation and the integration approach that prevails in shaping it. ; В статье исследована роль международных финансово-кредитных учреждений в формировании национального антикоррупционного законодательства и национальной антикоррупционной стратегии. Автор исследует современное развитие украинского антикоррупционного законодательства и интеграционный подход, доминирующий в его формировании. ; У статті досліджено роль міжнародних фінансово-кредитних установ у формуванні національного антикорупційного законодавства та національної антикорупційної стратегії. Автором досліджено сучасний розвиток українського антикорупційного законодавства та інтеграційний підхід, що домінує в його формуванні.

The article analyzes the activities of class aristocratic institutions of Slobozhanshchina in the late XVIII - first half of the XIX century. It was revealed that as a result of the provincial reform, the authorities of the Russian Empire were given the opportunity to the nobility to join the system of local government. Provincial and county nobility assemblies began to function, which were headed by the provincial or county leader of the nobility, respectively. They played a leading role in the nobility corporation. The leader of the provincial nobility was a direct participant in the general management of the province. He was a member of the provincial board, provincial departments city, military affairs, and the provincial evaluation commission. The provincial authorities had no right to order or give orders to him. The first provincial meetings in the Sloboda-Ukrainian province were held in 1780. At the meetings of the nobility, reports were given on the implementation of previously adopted resolutions, reports and speeches on various issues on the agenda were discussed. The most important function of all noble assemblies was considered to be the election of various officials: candidates for county leaders; deputies from the county to the provincial noble deputy assemblies; jurors in the county Noble guardianship. The county leaders of the nobility had their own office, which consisted of one or two clerks. The provincial leader could manage the office of the noble deputy assembly. The leaders of the nobility of Slobozhanshchina made many efforts to mobilize the resources of the nobility. ; У статті аналізуються діяльність станових дворянських установ Слобожанщини наприкінці XVIIІ – першої половини ХІХ ст. Виявлено, що в результаті проведення губернської реформи, владою Російської імперії була надана можливість дворянству долучитись до системи місцевого управління. Почали діяти губернські та повітові дворянські зібрання, які очолили відповідно губернській або повітовий предводитель дворянства. Вони відігравали провідну роль в становій дворянській корпорації. Предводитель губернського дворянства був безпосереднім учасником загального управління губернією. Входив до складу губернського правління, губернських відділів у земських, міських, військових справах, губернської оцінювальної комісії тощо. Губернські органи влади не мали права наказувати йому або надсилати розпорядження. Перші губернські збори в Слобідсько-Українській губернії були проведені у 1780 р. На дворянських зборах заслуховувалися звіти про виконання прийнятих раніше постанов, обговорювалися доповіді та виступи з різних питань порядку денного. Найважливішою функцією діяльності всіх дворянських зборів вважалися вибори різних посадових осіб: кандидатів у повітові предводителі; депутатів від повіту в губернські дворянські депутатські збори; засідателів в повітову Дворянську опіку. Повітові предводителі дворянства мали свою канцелярію, яка складалась з одного-двох канцеляристів. Губернський предводитель міг розпоряджатися канцелярією дворянського депутатського зібрання. Предводителі дворянства Слобожанщини доклали багато зусиль для мобілізації ресурсів дворянського стану.

In the interwar period the Ukrainian political, military and intellectual powers had been concentrated in Germany. They were united in to helping, professional, students, academics, socio-political and others organizations and society. The Ukrainian trust institution in German Empire, as the German government agency was established the 1st December 1938. Its task was register and help Ukrainian immigrants in the Greater Germany territory. The Ukrainian trust institution had been operated until the end of the Second World War. Sources on the history of the Ukrainian trust institutions in Germany have been kept in the Central State Archives of higher authorities and government of Ukraine in Kyiv, in the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine in Kyiv, in the Archive of Ukrainian nationalists in Kyiv, in the Federal Archives of Federal Republic of Germany in Berlin, etc. Apart documents that are stored in the Archival Fond the important information on the history of the Ukrainian trust institutions in German Empire contained in the Ukrainian emigration periodicals: «Ukrainian Journal» (Berlin), «Ukrainian reality» (Berlin), «Ukrainian Press Service» (Berlin) and others and in the memories of the contemporaries: «Ukrainians in Berlin 1918–1945. Commemorative collection of reports and memories of the life and activities of Ukrainian in Berlin on the occasion of the Congress on Sept. 5, 1981 at the Sheraton Hotel in Toronto, Canada» (compiled by V. Yarish, M. Sulyma, etc.; ed. By W. Veryha) (Toronto, 1996); Vasyl Yarish «Ukrainian trust institution in Germany». Officially the: «Ukrainische Vertrauensstelle im Deutschen Reiche» (in the book: «Ukrainians in Berlin 1918–1945.», Toronto, 1996); Volodymyr Kubiiovych «Ukrainians in the General Provinces. 1939–1941. The history of the Ukrainian Central Committee» (Chicago, 1975); Mykhailo Seleshko «In the claws of the Gestapo» (Kyiv, 1996); Yuriy Sheveliov «I, me, of me. (and around about)». The memoirs. In two volumes (Kharkiv, New York, 2001); Olena Ott-Skoropadska «The Last of the Skoropadsky family» (Lviv, 2013) and others. ; В Германии в междувоенный период сконцентрировались украинские политические, военные и интеллек- туальные силы, которые были объединены в профессиональные, студенческие, научные общественно-поли- тические общества и организации. 1 декабря 1938 года было основано Украинское учреждение доверия в Германской империи – немецкое правительственное учреждение, заданием которого была регистрация и помощь украинским эмигрантам на территории Германии. Функционировало Украинское учреждение доверия до конца Второй мировой войны. Источники к истории деятельности Украинского учреждения доверия в Германии хранятся в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины в городе Киев, Отраслевом государ- ственном архиве Службы безопасности Украины, Архиве Организации украинских националистов в городе Киев, Федеральном архиве Федеративной Республики Германии в городе Берлин и др. Кроме документов, ко- торые хранятся в архивных фондах, важная информация по истории деятельности Украинского учреждения доверия содержится в периодических изданиях украинской эмиграции в Германии, таких как: «Український вісник» (Берлин), «Українська дійсність» (Берлин), «Українська пресова служба» (Берлин), а также в воспо- минаниях современников: «Українці в Берліні 1918–1945. Пропам'ятний збірник доповідей і спогадів з життя і діяльності українців у Берліні з нагоди З'їзду 5 вересня 1981 р. в Шератон готелі в Торонто, Канада» (упорядники В. Яріш, М. Сулима) (Торонто, 1996), Василь Яріш «Українська установа довір'я в Німеччині. Офіційно: Ukrainische Vertrauensstelle im Deutschen Reiche» (Торонто, 1996), Володимир Кубійович «Українці в Генеральній Губернії. 1939–1941. Історія Українського Центрального Комітету» (Чикаго, 1975), Михайло Селешко «У кігтях гестапо» (Київ, 1996), Юрій Шевельов. «Я, мені, мене… (і довкруги)». Спогади. У двох то- мах (Харків; Нью-Йорк, 2001), Олена Отт-Скоропадська «Остання з роду Скоропадських» (Львів, 2013) и др ; У Німеччині в міжвоєнний період сконцентрувались українські політичні, військові та інтелектуальні сили, що були об'єднані в допомогові, професійні, студентські, наукові, громадсько-політичні й інші організації та товариства. 1 грудня 1938 року було засновано Українську установу довіри в Німецькій імперії – німецьку урядову установу, завданням якої була реєстрація та допомога українським емігрантам на теренах Великої Німеччини. Діяла Українська установа довіри до кінця Другої світової війни. Джерела до історії діяльності Української установи довіри в Німеччині зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України в місті Київ, Галузевому державному архіві Служби безпеки України в місті Київ, Архіві Організації українських націоналістів в місті Києві, Федеральному архіві Федеративної Республіки Німеччини в місті Берлін та ін. Окрім документів, які зберігаються в архівних фондах, важлива інформація з історії діяльності Української установи довіри в Німецькій імперії міститься в періодичних виданнях української еміграції: «Український вісник» (Берлін), «Українська дійсність» (Берлін), «Українська пресова служба. Українське видання. За- ступництво на Німеччину» (Берлін) та ін., а також у спогадах сучасників: «Українці в Берліні 1918–1945. Пропам'ятний збірник доповідей і спогадів з життя і діяльності ук- раїнців у Берліні з нагоди З'їзду 5 вересня 1981 р. в Шератон готелі в Торонто, Канада» (упорядники В. Яріш, М. Сулима та ін.; ред. В. Верига) (Торонто, 1996), Василь Яріш «Українська установа довір'я в Німеччині. Офіційно: Ukrainische Vertrauensstelle im Deutschen Reiche» (в кн.: «Українці в Берліні 1918–1945.», Торонто, 1996), Володимир Кубійович «Українці в Генеральній Губернії. 1939–1941. Історія Українського Центрального Комі- тету» (Чикаго, 1975), Михайло Селешко «У кігтях гестапо» (Київ, 1996), Юрій Шевельов. «Я, мені, мене… (і довкруги)». Спогади. У двох томах (Харків; Нью-Йорк, 2001), Олена Отт-Скоропадська «Остання з роду Скоропадських» (Львів, 2013) та ін.

The article examines the principles of functioning of the military justice bodies of foreign countries. The development of military justice in Ukraine through the creation of military police has been updated. The analysis of the military police's organizational structure of the countries belonging to the International Association of Gendarmeries and Police Forces with Military Status (FIEP) is carried out. The corresponding theoretical and legal basis for forming proposals for the development of military justice in Ukraine has been substantiated and consolidated. ; У статті досліджуються засади функціонування органів військової юстиції зарубіжних країн. Актуалізовано питання розвитку військової юстиції в Україні шляхом створення військової поліції. Здійснено аналіз побудови організаційної структури військової поліції країн, що входять до Міжнародної асоціації сил жандармерії та поліції в статусі військової установи (FIEP). Обґрунтовано й закріплено відповідний теоретико-правовий базис для формування пропозицій для розвитку військової юстиції України.

У статті розглядаються карантинні установи як інституції, які масово з'явились у південноукраїнському регіоні наприкінці XVIII – на початку XIX ст. та уособлювали не лише медичну службу з метою попередження інфекційної хвороби, а й безпосередній контроль з боку держави за населенням і територією, що до цього часу відповідали типовим умовам фронтиру. «Устав портовых и пограничных карантинов» 1800 р. надавав цим установам чіткої структури, насичував регіон чиновниками, які мали контролювати рух населення, що продовжувало називати себе козаками. Документи карантинних установ дозволяють прослідкувати продовження традиційних побутових практик фронтирного населення, в той самий час засвідчуючи нові умови життя. ; В статье рассматриваются карантинные учреждения как институции, массово появившиеся в южноукраинском регионе в конце XVIII – начале XIX вв. и олицетворяющие не только медицинскую службу с целью предупреждения инфекционных заболеваний, но и непосредственный контроль со стороны государства за населением и территорией, которые до этого времени соответствовали типичным условиям фронтира. «Устав портовых и пограничных карантинов» 1800 г. придавал этим учреждениям четкую структуру, наполнял регион чиновниками, которые должны были контролировать передвижение населения, продолжающее называть себя казаками. Документы карантинных учреждений позволяют проследить продолжение традиционных бытовых практик фронтирного населения, в то же время подтверждая новые условия жизни. ; The article considers quarantine agencies as institutions that in large numbers appeared in the South Ukraine of the late 18th – early19th centuries. It was not only medical service for the prevention of disease, but also direct state control over the population and the territory corresponded to the typical conditions of the Frontier until that time. At the end of 19th century American historian F. Turner concentrated on the trading outposts as institutions. The quarantine agencies of the South together with the other borderland institutions performed a similar function. Despite the need for the emergence and some attempts of establishing the Quarantine services since the beginning of the 18th century, Russian government put this issue on the state level only in the end of 18th – the beginning of 19th centuries by developing the relevant legislative framework. "Statute of port and border quarantines" had been adopted July 7, 1800 and contained clear guidelines concerning to the structure, staff and functional responsibilities of the quarantines. Ones were not only significant as for southern Ukrainian landscape complicated architectural construction but also represented a powerful state institution which included numerous and professional bureaucratic structure. It was supported by military commands subordinated to the quarantine inspector. The quarantine agencies functioned in strong connection with the other borderland institutions, subordinated to higher government offices, and had to report frequently. Thus, ones were essential part of bureaucratic system of Russian Empire. The quarantines had to be built on the open space, what made possible to observe outskirts and control them from significant distance. The conditions of the steppe promoted this. Thereby the quarantines prevented the population movings by well-known ways and prompted to explore new territories and modified the whole frontier landscape which gradually lost its own characteristics.Beside its direct responsibilities, the quarantines also had to control population movings to the different directions of the state borders which also had been forming in the same time as a state institution. The quarantine chairmen issued special certification documents likewise passports which called tickets, where name, last name, specific features of appearance as well as the purpose of visiting were indicated. People who wanted to gain official recognition from the state institutions also tried to use Quarantine services. In South Ukraine the people like this were first of all those who wish to call themselves Cossacks – former Zaporizhians, cossaks of Zadunaiska Sich and Chornomorska Army. In the same time it was not too difficult to avoid these institutions and remain unnoticed. State border still was quite transparent and nominal. Documents which remained after the activity of the quarantines agencies can be interesting historical source for research of everyday life of Frontier "closure" period. In the beginning of 19th century the guidance of Novorossiysky Kray carried out pretty successful policy aimed at encouraging foreign population resettlement. First of all it was about such a special category so called "zadunaisky" settlers as well as immigrants from Balkans on the sparsely populated South Ukrainian lands. Thus, Zadunaiska Sich in those years became a "transit point", where people had to live during some time (one or two years, perhaps even less) to get a "honorable status" of zadunaisky settler and corresponding benefits. Intensive moving of the population through the state border which year by year had been losing the features of conventionality, but for a long time remained quite easy to overcome it, can be traced due to activity of frontier and quarantine institutions which conducted strictly state regulated clerical documentation and related correspondence.

У статті розглядаються карантинні установи як інституції, які масово з'явились у південноукраїнському регіоні наприкінці XVIII – на початку XIX ст. та уособлювали не лише медичну службу з метою попередження інфекційної хвороби, а й безпосередній контроль з боку держави за населенням і територією, що до цього часу відповідали типовим умовам фронтиру. «Устав портовых и пограничных карантинов» 1800 р. надавав цим установам чіткої структури, насичував регіон чиновниками, які мали контролювати рух населення, що продовжувало називати себе козаками. Документи карантинних установ дозволяють прослідкувати продовження традиційних побутових практик фронтирного населення, в той самий час засвідчуючи нові умови життя. ; В статье рассматриваются карантинные учреждения как институции, массово появившиеся в южноукраинском регионе в конце XVIII – начале XIX вв. и олицетворяющие не только медицинскую службу с целью предупреждения инфекционных заболеваний, но и непосредственный контроль со стороны государства за населением и территорией, которые до этого времени соответствовали типичным условиям фронтира. «Устав портовых и пограничных карантинов» 1800 г. придавал этим учреждениям четкую структуру, наполнял регион чиновниками, которые должны были контролировать передвижение населения, продолжающее называть себя казаками. Документы карантинных учреждений позволяют проследить продолжение традиционных бытовых практик фронтирного населения, в то же время подтверждая новые условия жизни. ; The article considers quarantine agencies as institutions that in large numbers appeared in the South Ukraine of the late 18th – early19th centuries. It was not only medical service for the prevention of disease, but also direct state control over the population and the territory corresponded to the typical conditions of the Frontier until that time. At the end of 19th century American historian F. Turner concentrated on the trading outposts as institutions. The quarantine agencies of the South together with the other borderland institutions performed a similar function. Despite the need for the emergence and some attempts of establishing the Quarantine services since the beginning of the 18th century, Russian government put this issue on the state level only in the end of 18th – the beginning of 19th centuries by developing the relevant legislative framework. "Statute of port and border quarantines" had been adopted July 7, 1800 and contained clear guidelines concerning to the structure, staff and functional responsibilities of the quarantines. Ones were not only significant as for southern Ukrainian landscape complicated architectural construction but also represented a powerful state institution which included numerous and professional bureaucratic structure. It was supported by military commands subordinated to the quarantine inspector. The quarantine agencies functioned in strong connection with the other borderland institutions, subordinated to higher government offices, and had to report frequently. Thus, ones were essential part of bureaucratic system of Russian Empire. The quarantines had to be built on the open space, what made possible to observe outskirts and control them from significant distance. The conditions of the steppe promoted this. Thereby the quarantines prevented the population movings by well-known ways and prompted to explore new territories and modified the whole frontier landscape which gradually lost its own characteristics.Beside its direct responsibilities, the quarantines also had to control population movings to the different directions of the state borders which also had been forming in the same time as a state institution. The quarantine chairmen issued special certification documents likewise passports which called tickets, where name, last name, specific features of appearance as well as the purpose of visiting were indicated. People who wanted to gain official recognition from the state institutions also tried to use Quarantine services. In South Ukraine the people like this were first of all those who wish to call themselves Cossacks – former Zaporizhians, cossaks of Zadunaiska Sich and Chornomorska Army. In the same time it was not too difficult to avoid these institutions and remain unnoticed. State border still was quite transparent and nominal. Documents which remained after the activity of the quarantines agencies can be interesting historical source for research of everyday life of Frontier "closure" period. In the beginning of 19th century the guidance of Novorossiysky Kray carried out pretty successful policy aimed at encouraging foreign population resettlement. First of all it was about such a special category so called "zadunaisky" settlers as well as immigrants from Balkans on the sparsely populated South Ukrainian lands. Thus, Zadunaiska Sich in those years became a "transit point", where people had to live during some time (one or two years, perhaps even less) to get a "honorable status" of zadunaisky settler and corresponding benefits. Intensive moving of the population through the state border which year by year had been losing the features of conventionality, but for a long time remained quite easy to overcome it, can be traced due to activity of frontier and quarantine institutions which conducted strictly state regulated clerical documentation and related correspondence.

The article concerns the topical scientific and applied problems of substantiation of rationalization techniques of expenses on exploitation of state-financed establishment vehicles, namely those which belong to law-enforcement agencies and military components, on the basis of estimation of their technical and technological indices of usage and maintenance. The general rationalization techniques of material and technical expenses on exploitation of state-financed establishment vehicles have been outlined. ; Статья касается решения актуального научно-прикладного задания обоснования путей рационализации расходов средств на эксплуатацию парка автотранспортных средств бюджетных учреждений силовых министерств и ведомств на основе оценки технико-технологических и экономических показателей их использования и содержания. Приведена в обобщенном виде методология рационализации материально-технических расходов на обеспечение эксплуатации транспортных средств бюджетных учреждений. ; Стаття стосується вирішення актуального науково-прикладного завдання обґрунтування шляхів раціоналізації витрат коштів на експлуатацію парку автотранспортних засобів бюджетних установ силових міністерств та відомств на основі оцінки техніко-технологічних і економічних показників їх застосування й утримання. Приведена в узагальненому вигляді методологія раціоналізації матеріально-технічних витрат на забезпечення експлуатації транспортних засобів бюджетних установ.

The article considers quarantine agencies as institutions that in large numbers appeared in the South Ukraine of the late 18th – early19th centuries. It was not only medical service for the prevention of disease, but also direct state control over the population and the territory corresponded to the typical conditions of the Frontier until that time. At the end of 19th century American historian F. Turner concentrated on the trading outposts as institutions. The quarantine agencies of the South together with the other borderland institutions performed a similar function. Despite the need for the emergence and some attempts of establishing the Quarantine services since the beginning of the 18th century, Russian government put this issue on the state level only in the end of 18th – the beginning of 19th centuries by developing the relevant legislative framework. "Statute of port and border quarantines" had been adopted July 7, 1800 and contained clear guidelines concerning to the structure, staff and functional responsibilities of the quarantines. Ones were not only significant as for southern Ukrainian landscape complicated architectural construction but also represented a powerful state institution which included numerous and professional bureaucratic structure. It was supported by military commands subordinated to the quarantine inspector. The quarantine agencies functioned in strong connection with the other borderland institutions, subordinated to higher government offices, and had to report frequently. Thus, ones were essential part of bureaucratic system of Russian Empire. The quarantines had to be built on the open space, what made possible to observe outskirts and control them from significant distance. The conditions of the steppe promoted this. Thereby the quarantines prevented the population movings by well-known ways and prompted to explore new territories and modified the whole frontier landscape which gradually lost its own characteristics.Beside its direct responsibilities, the quarantines also had ...

У цій статті розглянуто сутність економічної та кадрової безпеки у сфері публічного управління. Наголошено на тому, що забезпечення кадрової безпеки – одне з найважливіших завдань економічної безпеки установи публічного управління, яка спрямована на виявлення ризиків і потенційних загроз, які негативно впливають на корпоративну безпеку установи публічного управління, пов'язаних, насамперед, із персоналом організації публічного управління міста і системою трудових відносин загалом. Сформульовано основні напрямки системи та стратегії забезпечення кадрової безпеки установи публічного управління. Запропоновано методи забезпечення кадрової безпеки на мікрорівні з урахуванням сучасних особливостей.Мета роботи. Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу кадрової безпеки в установах публічного управління та комплексне обґрунтування стратегій та методів забезпечення кадрової безпеки в публічному управлінні.Методологія. У запропонованій статті проаналізовано стратегію та методи забезпечення кадрової безпеки в установах публічного управління. Підкреслено, що під час формування системи забезпечення кадрової безпеки вирішальним фактором є розробка стратегії кадрової безпеки установи, яка являє собою сукупність пріоритетних цілей та управлінських рішень, спрямованих на захист установи від будь-яких загроз, пов'язаних із функціонуванням кадрового спрямування її діяльності. З'ясовано, що ця стратегія, як складова частина корпоративної стратегії економічної безпеки, включає ряд напрямів діяльності установи під час взаємодії з персоналом публічної служби, в результаті виконання яких ризик виникнення загрози кадрової безпеки буде мінімізований. Доведено, що найбільш поширеними методами забезпечення кадрової безпеки є процедурні та інтерактивні методи. Констатовано, що описані методи можуть дати як позитивний ефект із забезпечення кадрової безпеки, так і певною мірою запобігти можливості поширення у сфері третіх осіб конфіденційної інформації установи публічного управління.Наукова новизна. Доведено, що впровадження та удосконалення стратегії управління персоналом публічної служби сприяє підвищенню рівня кадрової безпеки установи публічного управління.Констатовано, що саме задоволення основних нефінансових потреб службовця визначає рівень задоволеності роботодавцям та роботою в цілому.Висновки. Наголошено на тому, що стан безпеки установи публічного управління багато в чому визначається дією внутрішніх загроз, які мають прямий стосунок до її персоналу. Більшою мірою діяльність персоналу публічного управління впливає на економічну безпеку публічного сектору. Разом із тим стан системи безпеки установи публічного управління залежить від кадрового її забезпечення за всіма її напрямами, а це означає, що кадрова безпека займає домінуюче положення стосовно інших елементів системи безпеки організації публічного управління, оскільки від дії чи бездіяльності персоналу залежить безпека інших елементів (інформаційної, економічної, інтелектуальної та інших) корпоративної безпеки. Доведено, що кадрову безпеку установи публічного управління можна визначити як самостійну підсистему корпоративної безпеки. Підкреслено, що забезпечення безпеки установи взагалі та різних її видів зокрема включає кадровий напрямок, що передбачає захист інтересів організації публічного управління від ризиків і загроз, джерелом яких є персонал публічного сектору. Визначення персоналу як об'єкт забезпечення кадрової безпеки також викликане тим, що він є ключовим ресурсом розвитку установи, який необхідно захищати від загроз та зовнішніх зазіхань.