Suchergebnisse

In the context of a systemic banking crisis in Ukraine, the financial mediation vacuum on redistribution of funds instead of banks would have to fill the non-bank financial market. At the same time, those expectations and preconditions regarding the development of the non-bank financial market in UkraineThe goal of research is to analyze the trends, problems of the development of the non-bank financial market, the theoretical substantiation of the proposals and the development of practical recommendations for improving the existing regulatory requirements that will promote its sustainable development. In accordance with the stated goal, the following research objectives have been formulated:a) to analyze the development trends in the context of financial market entities to distinguish between those financial and credit institutions that are not characterized by progressive development;b) to investigate the legal framework regulating the activities of participants of the financial market, to point out the shortcomings and inconsistencies that do not motivate their development;c) to propose a mechanism for localization of the problem of low level of public confidence to the participants of the financial market.The article presents a statistical and retrospective analysis of the non-bank financial sector development dynamics in Ukraine. The indicators, which have been the most significant changes during the last four years (2014—2017), are revealed, and the problems, which flow substantially on the dynamics of their development, are outlined. The comparative analysis disclosed the problems of the legislative field of Ukraine, which do not support the development of credit unions, insurance companies and sustainable economic development of Ukraine as a whole. Applying the historical method to the EU Directives on the development of individual financial market participants, in particular, credit cooperation, the insurance market, the authors were able to develop proposals for the progressive development of a given segments of the market of financial intermediaries in Ukraine, which will promote the sustainable development of small and medium-sized businesses whose interests banks often ignore or fail to focus on focusing on meeting the financial needs of corporate clients, large business enterprises. Also, in this research, by applying methods of analysis, synthesis of legislative acts, state programs of development of the financial sector of Ukraine, the emphasis was placed on the effectiveness of implementing in the legislative acts of Ukraine mechanisms and standards that would bring domestic normative, legal, organizational and financial requirements closer to the world. , on the one hand, the growth of confidence in the functioning of financial intermediaries and, accordingly, the growth of their resource potential at the expense of domestic sources of filling resource base of another implementation of declared European integration processes in Ukraine. ; При обстоятельствах системного банковского кризиса в Украине вакуум финансового посредничества по перераспределению денежных средств вместо банков должен наполнять небанковский финансовый рынок. В то же время ожиданий и предпосылок развития небанковского финансового рынка не произошло.Осуществлен статистический и ретроспективный анализ динамики развития небанковского финансового сектора Украины. Раскрыто показатели, которые наиболее существенно менялись на протяжении последних четырех лет (2014—2017 гг.) и выделены проблемы, которые существенно влияют на динамику их развития.Сравнительный метод раскрыл проблемы законодательно-правового поля Украины, которые не способствуют развитию кредитных союзов, страховых фирм и устойчивому экономическому развитию Украины в целом. Применяя исторический метод, исследованы Директивы ЕС по развитию отдельных участников рынка, в частности кредитной кооперации, страхового рынка, авторы получили возможность разработать предложения по прогрессивному развитию данных сегментов рынка финансовых посредников в Украине, что будет способствовать устойчивому развитию предприятий малого и среднего бизнеса, интересы которого банки часто игнорируют или не на должном уровне уделяют внимание, сосредоточившись на удовлетворение финансовых потребностей корпоративных клиентов, предприятий крупного бизнеса.Также в данном научном исследовании путем применения методов анализа, синтеза законодательных актов, государственных программ развития финансового сектора Украины осуществлен акцент на эффективности реализации в законодательных актах Украины механизмов, стандартов, которые приблизили отечественные нормативно-правовые, организационные и финансовые требования к общемировым и способствовали бы, с одной стороны, росту доверия к функционированию финансовых посредников и, соответственно, наращиванию их ресурсного потенциала за счет внутренних источников наполнения ресурсной базы, с другой — реализации задекларированных евроинтеграционных процессов Украины. ; За обставин системної банківської кризи в Україні вакуум фінансового посередництва з перерозподілу грошових коштів замість банків мав би наповнювати небанківський фінансовий ринок. Водночас тих очікувань і передумов щодо розвитку небанківського фінансового ринку не відбулось.Здійснено статистичний і ретроспективний аналіз динаміки розвитку небанківського фінансового сектору України. Розкрито показники, які найбільш суттєво змінювались упродовж останніх чотирьох років (2014—2017 рр.), та виокремлено проблеми, які суттєво пливають на динаміку їхнього розвитку.Порівняльний метод розкрив проблеми правового поля України, які не сприяють розвиткові кредитних спілок, страхових фірм та сталому економічному розвитку України в цілому. Застосовуючи історичний метод, досліджено Директиви ЄС щодо розвитку окремих учасників фінансового ринку, зокрема кредитної кооперації, страхового ринку, автори отримали можливість розробити пропозиції з прогресивного розвитку цих сегментів ринку фінансових посередників в Україні, що сприятиме сталому розвиткові підприємств малого і середнього бізнесу, інтереси якого банки часто ігнорують або не на належному рівні приділяють увагу, зосередившись на задоволенні фінансових потреб корпоративних клієнтів, підприємств великого бізнесу.Також шляхом застосування методів аналізу, синтезу законодавчих актів, державних програм розвитку фінансового сектору України здійснено акцент на ефективності реалізації в законодавчих актах України механізмів, стандартів, які б наблизили вітчизняні нормативно-правові, організаційні і фінансові вимоги до загальносвітових та сприяли б, з одного боку, зростанню довіри до функціонування фінансових посередників і, відповідно, нарощенню їхнього ресурсного потенціалу за рахунок внутрішніх джерел наповнення ресурсної бази, з другого — реалізації задекларованих євроінтеграційних процесів України.

The article investigates the development of marketing of rural areas of the border region in which the main socio-economic and integration processes affecting the functioning of the rural economy are taking place. Priority attention is paid to actualization of marketing issues in the activities of local self-government bodies of rural communities of Ukraine in the context of the new challenges of European integration. The main components of the marketing system of the rural areas of the frontier region are outlined, which should be focused in the process of adaptation of the institutional environment of Ukraine to the institutional standards of the EU: social and economic potential of the rural territory, contractors (subjects of economic activity), markets (agrarian, financial, labor resources, etc.), intermediaries (public authorities and local self-government, educational institutions and scientific institutions, public organizations, etc.), competitors (rural areas of other regions gions, including neighboring border regions of the EU member states) and contact points (potential investors, media, political parties and movements, etc.). The specifics of the formation and development of the marketing system of the rural territories of the border region are investigated. In particular, based on the application of the cluster analysis method, four main types of rural areas in the Lviv Oblast (clusters) were identified, for each of them there is an own model of optimal development of the marketing system: a cluster of high investment attractiveness; satellite-transit cluster; agrarian cluster; conditional peripheral cluster. It was revealed that the main problems that restrict the development of marketing of rural areas in each of the four types of clusters mentioned above, as in the Lviv region, as well as in other border regions of the EU with the regions of Ukraine, are: low level of financial capacity of local self-government bodies of rural communities, The number is due to the small number of their population, small-scale agricultural production, which is carried out mainly in private peasant farms, as well as the presence of a number of socio-psychological problems caused by poverty of the rural population, its social apathy and pessimism. The key barriers to be addressed include: under-financing of the rural marketing sector as a whole and the lack of attention given to its development by the heads of local government bodies of rural communities; low quality of human and social capital of the village, generated by the outflow of skilled personnel in the city and abroad; the lack of modern marketing, transport and logistics and engineering infrastructure, which complicates the formation of a positive image of rural areas and the attraction of foreign capital and investment resources in their development; demotivation of business entities for the introduction of innovations and establishing mutually beneficial cooperation with territorial communities, which makes it impossible to effectively implement public-private partnership projects at the local level. ; Досліджується розвиток маркетингу сільських територій прикордонного регіону в якому відбуваються основні соціально-економічні та інтеграційні процеси, що впливають на функціонування сільської економіки. Першочергову увагу приділено актуалізації маркетингової проблематики в діяльності органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад України в умовах нових викликів європейської інтеграції. Окреслено основні складові системи маркетингу сільських територій прикордонного регіону, на які має фокусуватися увага у процесі адаптації інституційного середовища України до інституційних стандартів ЄС а саме: соціально-економічний потенціал сільської території, контрагенти (суб'єкти господарської діяльності), ринки (аграрний, фінансовий, трудових ресурсів тощо), посередники (органи державної влади та місцевого самоврядування, навчальні заклади та наукові установи, громадські організації та ін.), конкуренти (сільські території інших регіонів, включаючи сусідні прикордонні регіони країн-членів ЄС) та контактні аудиторії (потенційні інвестори, засоби масової інформації, політичні партії та рухи тощо). Досліджено специфіку формування та розвиток системи маркетингу сільських територій прикордонного регіону. Зокрема, на основі застосування методу кластерного аналізу було виявлено чотири основні типи сільських територій Львівської області (кластери), для кожного з яких існує власна модель оптимального розвитку системи маркетингу: кластер високої інвестиційної привабливості; сателітно-транзитний кластер; аграрний кластер; умовно-периферійний кластер. Виявлено, щоосновними проблемами, які обмежують розвиток маркетингу сільських територій в кожному із чотирьох зазначених типів кластерів як у Львівській області, так і в інших прикордонних з ЄС регіонах України, є: низький рівень фінансової спроможності органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад, у тому числі зумовлена малочисельністю їх населення, дрібнотоварність виробництва сільськогосподарської продукції, яке здійснюється переважно в особистих селянських господарствах, а також наявність низки суспільно-психологічних проблем, породжених бідністю сільського населення, його соціальною апатією та песимізмом. Окреслено ключові бар'єри, серед яких: недофінансування сфери маркетингу сільських територій загалом та недостатня увагу, що приділяється його розвитку керівниками органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад; низька якість людського та соціального капіталу села, породжена відтоком кваліфікованих кадрів у міста і за кордон; відсутність сучасної маркетингової, транспортно-логістичної та інженерної інфраструктури, що ускладнює формування позитивного іміджу сільських територій і залучення іноземного капіталу та інвестиційних ресурсів у їх розвиток; демотивація господарюючих суб'єктів до впровадження інновацій та налагодження взаємовигідного співробітництва з територіальними громадами, що унеможливлює ефективну реалізацію проектів державно-приватного партнерства на локальному рівні.

Purpose of the article. The article examines the institutions of the field of culture in Ukraine, which form a separate system and cover a set of organizations and institutions that ensure the functioning of culture (popular and professional) in the cultural space of Ukraine. Methodology. The research methodology is based on the application of general scientific and unique methods of knowledge, in particular, analysis, synthesis, logical approach, the purpose of visualization of research results. Scientific novelty. The institutions in the field of culture, in directions, and the institutions that make up the objects and subjects of the area of culture and management functions are reviewed, governed by much special legislation in the field of culture. Conclusions. An analysis of the structure of state institutions in the area of culture showed that its social institutions are distinguished by socio cultural functions, types of activities and types of cultural product, the way of business and implementation of state policy in the cultural sphere. Institutions create and transfer for archival storage the documentary complexes that carry out documentation activities, as part of the documentary complexes of these institutions there are both official and unofficial documents of official and creative nature representing its development. ; Цель исследования. В статье рассматриваются учреждения области культуры в Украине, которые образуют отдельную систему и охватывают совокупность организаций и учреждений, обеспечивающих функционирование культуры (народной и профессиональной) в культурном пространстве Украины. Методология исследования базируется на применении общенаучных и специальных методов познания, в частности анализа, синтеза, логического метода, метода визуализации результатов исследования. Научная новизна. Рассмотрены учреждения в области культуры, по направлениям и институтами, которые составляют объекты и субъекты области культуры и функции управления, регулируется рядом специального законодательства в области культуры. Выводы. Анализ структуры государственных учреждений области культуры показал, что ее социальные институты отличаются социокультурными функциями, видами деятельности и видам культурного продукта, способом деятельности и реализации государственной политики в сфере культуры. Учреждения создают и передают на архивное хранение документной комплексы, осуществляющие документационного деятельность. В составе документальных комплексов ; Мета дослідження. У статті розглядаються установи галузі культури в Україні, які утворюють окрему систему та охоплюють сукупність організацій і установ, які забезпечують функціонування культури (народної і професійної) у культурному просторі України. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема аналізу, синтезу, логічного методу, методу візуалізації результатів дослідження. Наукова новизна. Розглянуто установи в галузі культури, за напрямами та інституціями, які складають об'єкти та суб'єкти галузі культури та функції управління, що регулюється низкою спеціального законодавства в галузі культури. Висновки. Аналіз структури державних установ галузі культури показав, що її соціальні інституції відрізняються соціокультурними функціями, видами діяльності та видами культурного продукту, способом діяльності та реалізації державної політики у сфері культури. Установи створюють та передають на архівне зберігання документні комплекси, здійснюють документаційну діяльність. У складі документальних комплексів цих установ існують як офіційні, так і неофіційні документи, службового та творчого характеру, які репрезентують її розвиток.

Purpose of the article. The article examines the institutions of the field of culture in Ukraine, which form a separate system and cover a set of organizations and institutions that ensure the functioning of culture (popular and professional) in the cultural space of Ukraine. Methodology. The research methodology is based on the application of general scientific and unique methods of knowledge, in particular, analysis, synthesis, logical approach, the purpose of visualization of research results. Scientific novelty. The institutions in the field of culture, in directions, and the institutions that make up the objects and subjects of the area of culture and management functions are reviewed, governed by much special legislation in the field of culture. Conclusions. An analysis of the structure of state institutions in the area of culture showed that its social institutions are distinguished by socio cultural functions, types of activities and types of cultural product, the way of business and implementation of state policy in the cultural sphere. Institutions create and transfer for archival storage the documentary complexes that carry out documentation activities, as part of the documentary complexes of these institutions there are both official and unofficial documents of official and creative nature representing its development. ; Цель исследования. В статье рассматриваются учреждения области культуры в Украине, которые образуют отдельную систему и охватывают совокупность организаций и учреждений, обеспечивающих функционирование культуры (народной и профессиональной) в культурном пространстве Украины. Методология исследования базируется на применении общенаучных и специальных методов познания, в частности анализа, синтеза, логического метода, метода визуализации результатов исследования. Научная новизна. Рассмотрены учреждения в области культуры, по направлениям и институтами, которые составляют объекты и субъекты области культуры и функции управления, регулируется рядом специального законодательства в области культуры. Выводы. Анализ структуры государственных учреждений области культуры показал, что ее социальные институты отличаются социокультурными функциями, видами деятельности и видам культурного продукта, способом деятельности и реализации государственной политики в сфере культуры. Учреждения создают и передают на архивное хранение документной комплексы, осуществляющие документационного деятельность. В составе документальных комплексов ; Мета дослідження. У статті розглядаються установи галузі культури в Україні, які утворюють окрему систему та охоплюють сукупність організацій і установ, які забезпечують функціонування культури (народної і професійної) у культурному просторі України. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема аналізу, синтезу, логічного методу, методу візуалізації результатів дослідження. Наукова новизна. Розглянуто установи в галузі культури, за напрямами та інституціями, які складають об'єкти та суб'єкти галузі культури та функції управління, що регулюється низкою спеціального законодавства в галузі культури. Висновки. Аналіз структури державних установ галузі культури показав, що її соціальні інституції відрізняються соціокультурними функціями, видами діяльності та видами культурного продукту, способом діяльності та реалізації державної політики у сфері культури. Установи створюють та передають на архівне зберігання документні комплекси, здійснюють документаційну діяльність. У складі документальних комплексів цих установ існують як офіційні, так і неофіційні документи, службового та творчого характеру, які репрезентують її розвиток.

В сучасних умовах функціонування організацій державного сектору важливе місце посідає управління ризиками, оскільки за допомогою цього процесу можна попереджати, а також уникати значної кількості негативних подій та втрат для організації. Метою статті є визначення поняття «управління ризиками», аналіз системи управління ризиками в ДСНС за результатами аудиту системи внутрішнього контролю для покращення розуміння керівниками структурних підрозділів апарату, територіальних органів і підрозділів центрального підпорядкування суті системи внутрішнього контролю та необхідності її запровадження в ДСНС. Визначено поняття «управління ризиком» як специфічної сфери менеджменту, що передбачає застосування різноманітних підходів, процесів, заходів, які мають забезпечувати максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків установи, їхню оцінку, а також формування, реалізацію та контроль заходів щодо оптимізації рівня ризиків із метою досягнення цілей. Графічно зображено управління ризиками в системі ДСНС у розрізі складових: ідентифікація та оцінка ризиків, ухвалення рішень та визначення способів реагування на ризики і забезпечення результативності заходів реагування, контролю та впливу на ризики. Проаналізовано відповідність зазначеного процесу міжнародній практиці. Досліджено проблематику управління ризиками пріоритетних процесів діяльності ДСНС, необхідність його формування та вдосконалення задля збільшення можливостей та зниження рівня небезпек / загроз діяльності підрозділів служби. Для кращого розуміння пріоритетності питання побудови ефективної системи управління ризиками розглянуто за результатами проведених аудитів приклади порушень норм, правил, процедур, причиною яких стало неналежне функціонування системи управління ризиками та систематизація заходів контролю з попередженням чи обмеженням ризиків як невід'ємної складової системи внутрішнього контролю. Підкреслено важливість навчання фахівців різних підрозділів теоретичних та методичних основ управління ризиками задля ефективного функціонування системи управління ризиками. Наголошено на необхідності побудови ефективної системи управління ризиками з метою вчасного виявлення та впливання на ризики, яку можна було б застосовувати під час ухвалення будь-яких управлінських рішень для підвищення ефективності функціонування ДСНС і убезпечення від відхилень, а не створення системи контролю.

Для виконання функцій держави, зокрема таких як соціальна, створюються бюджетні установи. Джерелом фінансування таких організацій є Державний бюджет України. Важливо, щоб народ як джерело влади в Україні був упевнений, що керівники бюджетної установи здійснюють публічний менеджмент у такий спосіб, який забезпечує досягнення цілей діяльності організації, ефективне, економічне та законне використання бюджетних коштів. Для встановлення рівня належного управління цими коштами застосовуються різні форми контролю. Метою статті є дослідження поняття державного фінансового аудиту, місця внутрішнього аудиту в класифікації державного фінансового аудиту та результатів здійснення такого аудиту в системі Державної служби України з надзвичайних ситуацій як елементу ефективного публічного менеджменту. У статті досліджено внутрішній аудит як форму контролю, його місце в класифікації державного фінансового аудиту. Запропоновано авторське визначення державного фінансового аудиту як дослідження напрямів та підстав використання бюджетних ресурсів, перевірку бухгалтерського обліку, фінансової звітності бюджетних установ та надання впевненості стосовно рівня її достовірності й рекомендацій щодо удосконалення функціонування системи внутрішнього контролю в аудиторському звіті та контроль відповідності діяльності бюджетної установи вітчизняним нормативно-правовим актам. Внутрішній аудит класифікується в системі державного фінансового аудиту поряд із зовнішнім залежно від інституцій, якими проводиться аудит. На підставі аналізу визначень поняття «внутрішній аудит» змодельовано цей термін. Зазначено, що об'єктом внутрішнього аудиту, зокрема, є система внутрішнього контролю щодо побудови якої підрозділ внутрішнього аудиту надає методичну допомогу. В цьому науковому доробку досліджено фактичний стан справ із запровадженням внутрішнього контролю в системі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС). Представлено результати здійснення внутрішнього аудиту в системі ДСНС як елементу ефективного публічного менеджменту. В підсумку встановлено, що система внутрішнього контролю в системі ДСНС потребує доопрацювання в частині розроблення адміністративних регламентів окремих процесів, їх гармонізацію з метою запобігання ризикам прийняття нерезультативних управлінських рішень під час здійснення повсякденної діяльності та недопущення порушень вимог чинного законодавства надалі. Напрямами подальших наукових розвідок є дослідження видів ризиків діяльності організацій в системі ДСНС та шляхів їх нейтралізації відповідними заходами контролю, які мають бути обраними публічними менеджерами різних ланок управління.

Проаналізовано особливості діяльності культурно-інформаційних центрів у контексті реалізації культурної дипломатії держав та забезпечення їхніх національних інтересів. Було встановлено, що важливими осередками забезпечення поширення інформації в контексті конструювання позитивного іміджу держав виступають саме культурно-інформаційні центри, які можуть функціонувати як самостійні установи, так як і структурні підрозділи дипломатичних представництв. Визначено основні фактори та умови забезпечення ефективної діяльності культурно-інформаційних центрів. Особлива увага була приділена аналізу пріоритетних напрямів діяльності культурно-інформаційних центрів, як-то: надання інформаційних, координаційних, освітніх послуг. У статті також було досліджено особливості співпраці центрів з представниками національних діаспор. Було визначено, що воно може реалізовуватися у наступних формах: проведення заходів з нагоди святкування національних свят, виступи народних колективів та представників сучасної естради, організація виставок-продажів картин, виробів народних майстрів, літературних творів як класиків, так і сучасних письменників країни, яку представляють центри. Значна увага була сконцентрована на українському досвіді функціонування культурно-інформаційних центрів, визначено здобутки та прорахунки в їх роботі.

Одним із завдань сталого розвитку суспільства є децентралізація управління в державному секторі, тобто делегування повноважень щодо прийняття управлінських рішень центральними органами виконавчої влади на місця. Реалізація децентралізованого управління можлива завдяки належним чином організованому внутрішньому контролі. Адже, зазначений контроль надає впевненість головним розпорядникам бюджетних коштів, що всі прийняті управлінські рішення на місцях є обґрунтованими та виваженими. Крім того, в сучасних умовах функціонування бюджетних установ з обмеженими ресурсами постає важливе завдання з пошуку можливих шляхів заощадження таких ресурсів та ефективного їх використання.
У статті відзначено, що організація системи внутрішнього контролю в бюджетній установі сприятиме прийняттю економічно обґрунтованих, результативних, ефективних управлінських рішень з дотриманням вимог чинного законодавства щодо використання матеріальних, фінансових чи інших ресурсів бюджетної установи, які є обмеженими. Автором досліджено походження терміну «внутрішній контроль» та наявні у міжнародній практиці моделі внутрішнього контролю. Порівняння моделей COSO та COSO ERМ зображено графічно. Стаття відображає коротку історію запровадження системи внутрішнього контролю у нормативно-правових актах України. Також даний науковий доробок містить розкриті питання організації внутрішнього контрою безпосередньо в бюджетній установі з особливим місцем ідентифікації та оцінки ризиків в даному процесі. Зазначено важливість організації та забезпечення належного рівня функціонування внутрішнього контролю бюджетними установами системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, адже на них покладено функції з питань цивільного захисту. Вплив внутрішнього контролю на ефективність управління бюджетною установою проілюстровано в статті графічно.

UK: В умовах зростаючого впливу глобалізації на внутрішній соціально-економічний розвиток країни, державі необхідно вживати надійні заходи щодо попередження та нейтралізації негативних тенденцій. Вимоги світового господарства вимагають від фінансового сектору економіки налагодження механізму функціонування кожної ланки фінансової системи. В статті наведена та проаналізована динаміка інституційних одиниць фінансового сектору України, виявлені причини, що спричинили зміну їх кількості. Визначено основні етапи реформ у фінансовому секторі країни, спрямовані на інтеграцію до європейського економічного простору. EN: In the conditions of growing influence of globalization on domestic social and economic development, the state should take credible measures to prevent and neutralize negative trends. The requirements of the world economy require the financial sector adjustment mechanism of functioning of each part of the financial system. Results. Today, there are many financial institutions, but those negative processes that occur in the financial sector of Ukraine due to the financial crisis prove the imperfection of existing mechanisms of the relevant segments of the financial market. Therefore, the institutional dynamics of the financial sector of Ukraine for 2012-2016, which shows that constant reform in the financial sector of the country, are negative. This is reflected in the reduction of the total number of almost all financial institutions. These financial market participants as finance companies tend to increase, due to the high demand for money and the rapid exchange of small financial transactions as finance companies specialize primarily on crediting consumer products.

В статті розглянуто перший етап діяльності Українського Соціологічного Інституту (серпень 1919 – березень 1920 рр.). Виявлено соціально-політичні передумови формування ідеї М. Грушевського про створення української наукової соціологічної установи на еміграції: необхідність інформування західноєвропейських суспільств про Україну та українських національно-визвольний рух, а також представництва політичних інтересів України на зовнішньополітичній арені. З'ясовано основні джерела фінансування діяльності УСІ, виявлено основні напрямки функціонування цієї інституції в Женеві, а також встановлено організаційну структуру та склад працівників УСІ в цей періоду. ; The article offers analysis of first period in history of Ukrainian Sociological Institute (august 1919 – march 1920). Socio-political conditions of development M. Hrushevsky idea of creation Ukrainian scientific sociological institution in emigration are found: necessity to inform European societies about Ukraine and Ukrainian national movement and to represent political interests of Ukraine in world politics. The article offers investigation in main sources of funding of USI activity, main directions of operation of this institution in Geneva, and organizational structure and personnel of USI in this period.

The article, in accordance with the legal framework, highlights the strategic actions of the Ministry of Health of Ukraine to introduce the system of innovative measures in the sphere of medical education and human resources development. Based on the content of qualification characteristics for the position of general director (director) / head (manager) of health care institution, deputy general director (director) / head (manager) of health care institution, medical director, the competencies, which should be formed in the process master's degree training of managers in higher education institutions, have been outlined. In the context of the powers of the general director (director) / head (manager) of the health care institution, economic, legal, technical, organizational, general industry, productive, communicative, educational, informational, diagnostic, health-preserving competences have been characterized; deputy general director (director) / head (manager) of a health care institution – economic, legal, technical, organizational, communicative, educational, diagnostic, health-preserving competences; medical director – organizational, general industry, communicative, educational competences. The author proposes approaches to higher education institutions that train managers of the health care system in the areas of «Management and Administration», «Public Management and Administration», «Law», «Social and Behavioural Sciences» to structuring the content of undergraduate training taking into account the specifics of functioning of medical institutions. The principles of management (social determination; humanization; science and competence; information sufficiency; analytical forecasting; operational regulation; feedback; continuity and prospects; democracy and centralism; stimulation; legality; business activity and financial-economic rationality) have been analyses. They should be taken into account by scientific-pedagogical workers in the formation of the content of curriculum academic disciplines. ; У статті, відповідно до законодавчої бази, виокремлено стратегічні дії Міністерства охорони здоров'я України щодо запровадження системи інноваційних заходів у сфері медичної освіти та розвитку кадрового потенціалу. На основі змісту кваліфікаційних характеристик до посади генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров'я, заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров'я, медичного директора окреслено компетенції, що мають формуватись у процесі магістерської підготовки керівних кадрів у закладах вищої освіти. В контексті повноважень генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров'я схарактеризовано економічну, правову, технічну, організаційну, загальногалузеву, продуктивну, комунікативну, навчальну, інформаційну, діагностичну, здоров'язбережувальну компетенції; заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров'я – економічну, правову, технічну, організаційну, комунікативну, навчальну, діагностичну, здоров'язбережувальну компетенції; медичного директора – організаційну, загальногалузеву, комунікативну, навчальну компетенції. Автором запропоновано підходи закладам вищої освіти, що здійснюють підготовку керівних кадрів системи охорони здоров'я за напрямами «Управління та адміністрування», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Соціальні та поведінкові науки» до структурування змісту підготовки магістрантів із врахуванням специфіки функціонування медичних закладів. Проаналізовано принципи менеджменту (соціальної детермінації; гуманізації; науковості та компетентності; інформаційної достатності; аналітичного прогнозування; оперативного регулювання; зворотного зв'язку; наступності і перспективності; демократії та централізму; стимулювання; законності; ділової активності та фінансово-економічної раціональності), що мають враховуватись науково-педагогічними працівниками у побудові змісту дисциплін навчального плану.

У статті розглянуто історію створення, 30-річного функціонування та наукових здобутків Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України — провідної науково-дослідної установи Збройних Сил України.
Висвітлено основні підсумки наукової діяльності інституту з 1992 року, більш докладно — від початку військової агресії РФ у 2014 році і понині щодо:
розроблення та впровадження доктринальних документів Збройних Сил;
воєнної безпеки держави, оборонного планування;
визначення та обґрунтування потреб Збройних Сил України, розподіл та використання державних коштів;
уточнення цілей та засад державної політики у сферах національної безпеки і оборони;
ролі територіальної оборони та руху опору в системі застосування сил оборони України;
пріоритетних напрямів розвитку ОВТ Збройних Сил України;
єдиної структури системи керівництва обороною держави і управління військами та створення ЄАСУ;
розвитку системи логістичного забезпечення та покращення обліку військового майна;
комплексу математичних моделей операцій з обґрунтування задумів та планів у галузях будівництва, застосування та забезпечення ЗС України тощо.
Висвітлено наукові школи та провідних науковців інституту.
Ключові слова: Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, напрями досліджень, наукова діяльність, наукове супроводження, впровадження результатів досліджень, наукові здобутки, висококваліфіковані науковці.

Мета статті — здійснити аналіз ефективності роботи наукової бібліотеки Київського національного університету культури і мистецтв за 2020 рік. Ефективність роботи бібліотеки — важливий чинник при прийнятті управлінських рішень, плануванні та покращенні діяльності не лише окремих підрозділів, технологічних процесів, видів послуг, а й установи загалом. Методологія дослідження передбачає використання аналітичного, термінологічного, хронологічного методів, а також зіставлення, порівняння. Описовий метод дозволив виявити різноманітні форми роботи з користувачами, розвиток інноваційних сервісів, розширення репертуару інформаційних ресурсів / продуктів. Наукова новизна. Представлено досвід в організації віддаленої роботи колективу та основні результати наукової бібліотеки Київського національного університету культури і мистецтв. Розкрито роль бібліотеки як видавничого центру в формуванні наукових комунікацій. Висновки. Досвід наукової бібліотеки Київського національного університету культури і мистецтв показав, що установа здатна не лише вчасно реагувати на труднощі та виклики часу, а й швидко адаптуватися до нових умов та використовувати всі можливості задля забезпечення безперервного функціонування. Розвиток інформаційно- комунікаційних технологій суттєво впливає на вдосконалення бібліотечної роботи, а застосування електронних ресурсів сприяє підвищенню ефективності інформаційного супроводу наукової та освітньої діяльності закладів вищої освіти й інтеграції вітчизняної освіти та науки у світовий інформаційний простір.

The activity of budgetary institutions has its peculiarities, namely: they are a component of the budget system of Ukraine; carry out activities on the rights of state or communal property; the purpose of the activity is not to make a profit; receive financial resources from the budgets of the respective levels; the financial condition of the budgetary institution is determined by the adequacy and timeliness of financial resources from the budgets of the respective levels. These features determine the corresponding specifics of the regulatory support of the accounting process in public sector institutions. Regulatory support of accounting is a set of legal documents that establish uniform requirements for accounting in budgetary institutions. The regulatory framework is a collective reflection of social, political, economic, international influences. The paper considers the development of budget accounting in the 20-21 century. The emergence of various forms of ownership after 1991 has led to significant reform processes in budget accounting. Regulatory and legal support of accounting in budgetary institutions can be divided into three levels: higher level - regulates the activities of all business entities, regardless of ownership; middle level - is characterized by regulatory support for accounting of public sector institutions; lower level - determines the list of standards that are developed and operate solely to ensure the activities of a particular institution. The basis of accounting is the basic standards adopted by the main legislative body of Ukraine and determine the legal basis for the operation of economic entities of various forms of ownership. These include the Constitution of Ukraine, the Commercial Code of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Labor Code of Ukraine, the Code of Administrative Offenses, the Tax Code of Ukraine. In this normative link, it is important to highlight the Budget Code of Ukraine and the Law of Ukraine «On Accounting and Financial Reporting in Ukraine». The average level of regulatory support includes regulations that determine the methodology of accounting for assets, liabilities and business processes in budgetary institutions. Familiarization of a practicing accountant with the standards of higher and middle levels provides basic knowledge about the current methods of accounting in budgetary institutions. But each budgetary institution has its own peculiarities in the construction of the accounting process. The head of the budget institution approves a package of internal documents that define the rules of operation of this institution: staff and salaries, form of remuneration, job responsibilities of staff, accounting policy of the budget institution. It should be noted that the head of the budget institution forms its accounting policy in accordance with applicable law. The regulatory framework for accounting in budgetary institutions is in the process of reform and constant change. The changes are due to the globalization processes taking place in the world and Ukraine's desire to join them. ; Діяльність бюджетних установ має свої особливості, які зумовлюють відповідну специфіку нормативного забезпечення облікового процесу в установах державного сектору. Метою написання статті є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення облікового процесу господарської діяльності бюджетних установ. Нормативне забезпечення обліку – це комплекс нормативно-правових документів, які встановлюють єдині вимоги до ведення обліку у бюджетних установах. Нормативна база є сукупним відображенням соціального, політичного, економічного, міжнародного впливів. У роботі розглянуто розвиток бюджетного обліку у 20-21 столітті. Виникнення різних форм власності після 1991 року призвело до суттєвих реформаційних процесів у бюджетному обліку. Нормативно-правове забезпечення обліку у бюджетних установах можна поділити на три рівні: вищий рівень – регулює діяльність всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності; середній рівень – характеризується нормативним забезпеченням обліку діяльності установ державного сектору економіки; нижчий рівень – визначає перелік нормативів, які розроблені і функціонують виключно для забезпечення діяльності конкретної установи. Основою ведення обліку є базові нормативи, які прийняті основним законодавчим органом України і визначають правові засади функціонування суб'єктів господарювання різних форм власності. Сюди відноситься Конституція України, Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Трудовий Кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Податковий Кодекс України. У цій нормативній ланці важливо виділити, Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Середній рівень нормативно-правового забезпечення включає у себе нормативні акти, які визначають методику обліку активів, пасив та господарських процесів у бюджетних установах. Ознайомлення практикуючого бухгалтера з нормативами вищої і середньої ланок дає базові знання щодо діючої методики обліку у бюджетних установах. Але кожна бюджетна установа має свої особливості у побудові облікового процесу. Керівник бюджетної установи затверджує пакет внутрішніх документів, які визначають правила функціонування цієї установи: штат працівників та посадові оклади, форма оплати праці, посадові обов'язки штатних працівників, облікова політика бюджетної установи. Слід зазначити, що керівник бюджетної установи формує свою облікову політику у відповідності до діючого законодавства. Нормативна база з обліку в бюджетних установах знаходиться у процесі реформування і постійних змін. Зміни зумовлені глобалізаційними процесами, які відбуваються у світі та прагненням України приєднатися до них.

The activity of budgetary institutions has its peculiarities, namely: they are a component of the budget system of Ukraine; carry out activities on the rights of state or communal property; the purpose of the activity is not to make a profit; receive financial resources from the budgets of the respective levels; the financial condition of the budgetary institution is determined by the adequacy and timeliness of financial resources from the budgets of the respective levels. These features determine the corresponding specifics of the regulatory support of the accounting process in public sector institutions. Regulatory support of accounting is a set of legal documents that establish uniform requirements for accounting in budgetary institutions. The regulatory framework is a collective reflection of social, political, economic, international influences. The paper considers the development of budget accounting in the 20-21 century. The emergence of various forms of ownership after 1991 has led to significant reform processes in budget accounting. Regulatory and legal support of accounting in budgetary institutions can be divided into three levels: higher level - regulates the activities of all business entities, regardless of ownership; middle level - is characterized by regulatory support for accounting of public sector institutions; lower level - determines the list of standards that are developed and operate solely to ensure the activities of a particular institution. The basis of accounting is the basic standards adopted by the main legislative body of Ukraine and determine the legal basis for the operation of economic entities of various forms of ownership. These include the Constitution of Ukraine, the Commercial Code of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Labor Code of Ukraine, the Code of Administrative Offenses, the Tax Code of Ukraine. In this normative link, it is important to highlight the Budget Code of Ukraine and the Law of Ukraine «On Accounting and Financial Reporting in Ukraine». The average level of regulatory support includes regulations that determine the methodology of accounting for assets, liabilities and business processes in budgetary institutions. Familiarization of a practicing accountant with the standards of higher and middle levels provides basic knowledge about the current methods of accounting in budgetary institutions. But each budgetary institution has its own peculiarities in the construction of the accounting process. The head of the budget institution approves a package of internal documents that define the rules of operation of this institution: staff and salaries, form of remuneration, job responsibilities of staff, accounting policy of the budget institution. It should be noted that the head of the budget institution forms its accounting policy in accordance with applicable law. The regulatory framework for accounting in budgetary institutions is in the process of reform and constant change. The changes are due to the globalization processes taking place in the world and Ukraine's desire to join them. ; Діяльність бюджетних установ має свої особливості, які зумовлюють відповідну специфіку нормативного забезпечення облікового процесу в установах державного сектору. Метою написання статті є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення облікового процесу господарської діяльності бюджетних установ. Нормативне забезпечення обліку – це комплекс нормативно-правових документів, які встановлюють єдині вимоги до ведення обліку у бюджетних установах. Нормативна база є сукупним відображенням соціального, політичного, економічного, міжнародного впливів. У роботі розглянуто розвиток бюджетного обліку у 20-21 столітті. Виникнення різних форм власності після 1991 року призвело до суттєвих реформаційних процесів у бюджетному обліку. Нормативно-правове забезпечення обліку у бюджетних установах можна поділити на три рівні: вищий рівень – регулює діяльність всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності; середній рівень – характеризується нормативним забезпеченням обліку діяльності установ державного сектору економіки; нижчий рівень – визначає перелік нормативів, які розроблені і функціонують виключно для забезпечення діяльності конкретної установи. Основою ведення обліку є базові нормативи, які прийняті основним законодавчим органом України і визначають правові засади функціонування суб'єктів господарювання різних форм власності. Сюди відноситься Конституція України, Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Трудовий Кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Податковий Кодекс України. У цій нормативній ланці важливо виділити, Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Середній рівень нормативно-правового забезпечення включає у себе нормативні акти, які визначають методику обліку активів, пасив та господарських процесів у бюджетних установах. Ознайомлення практикуючого бухгалтера з нормативами вищої і середньої ланок дає базові знання щодо діючої методики обліку у бюджетних установах. Але кожна бюджетна установа має свої особливості у побудові облікового процесу. Керівник бюджетної установи затверджує пакет внутрішніх документів, які визначають правила функціонування цієї установи: штат працівників та посадові оклади, форма оплати праці, посадові обов'язки штатних працівників, облікова політика бюджетної установи. Слід зазначити, що керівник бюджетної установи формує свою облікову політику у відповідності до діючого законодавства. Нормативна база з обліку в бюджетних установах знаходиться у процесі реформування і постійних змін. Зміни зумовлені глобалізаційними процесами, які відбуваються у світі та прагненням України приєднатися до них.