PROCEDURAL FORM OF A MEETING AS THE JUDGE MAKING SETTLEMENTS OF A DISPUTE WITH PARTICIPATION ; ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА НАРАДИ ЯК СКЛАДОВОЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ ЗА УЧАСТЮ СУДДІ
Article is devoted to a research of a procedural form of a meeting as making settlements of a dispute with the assistance of the judge. The operating standard regulation of a meeting and the previous history of formation of this institute, its analogs in foreign countries becomes clear. Advantages of a meeting (interview) are lit. Also the opinion stated in literature on the fact that all activities for settlement of a dispute with the assistance of the judge with the assistance of the judge are outside dynamics of civil process is analyzed. The arguments disproving it are adduced. Attention is paid to comparison of various views of the place of a meeting (interview) in structure of procedural activity. It is proved that for the solution of this question a number of factors matters: the place of a meeting (interview) in structure of procedural activity has to be defined with relevant standard regulation, functional purpose and communication with other elements of structure of civil legal proceedings. It is reasoned that the current legislation gives all grounds to outline meeting range of application only limits of the procedure of settlement of a dispute with the assistance of the judge. The problem of an order of holding a meeting (interview) is investigated. The conclusion is drawn on insufficiency of its standard settlement. The question of whether there is in general a need for a regulation of rules of holding a meeting, whether it is necessary to leave completely it on the judicial discretion is analyzed. It is reasoned that the order of holding a meeting demands establishment of certain rules: the lack of a certain order causes inconveniences for the judge; the procedural regulation will protect the parties from abuse and an arbitrariness of court; the parties will be able to be prepared better and more stoutly to use possibilities of a meeting. Also it is emphasized that the order of holding a meeting has to be more free, flexible and variable. By the author it is supported and the thought that the efficiency of a meeting as a procedural form of interaction directly depends on investment of all its participants with an opportunity to put these or those moments for discussion is in addition reasoned and to ask questions. A conclusion that except lack of a strict formalism and the confidential atmosphere it is necessary to refer the special mechanism of interaction of its participants to characteristic features of a meeting is proved. The prospects of further scientific research of a procedural form of a meeting are defined. ; Статтю присвячено дослідженню процесуальної форми наради як складової врегулювання спору за участю судді. З'ясовується чинне нормативне регулювання наради та попередня історія становлення цього інституту, його аналоги в зарубіжних країнах. Висвітлюються переваги наради (співбесіди). Також аналізується висловлений в літературі погляд про те, що уся діяльність по врегулюванню спору за участю судді за участю судді знаходиться за межами динаміки цивільного процесу. Наводяться аргументи на його спростування. Приділяється увага порівнянню різноманітних поглядів на місце наради (співбесіди) в структурі процесуальної діяльності. Доводиться, що для вирішення цього питання має значення ряд чинників: місце наради (співбесіди) в структурі процесуальної діяльності має визначатися з урахуванням актуального нормативного регулювання, функціонального призначення та зв'язку з іншими елементами структури цивільного судочинства. Аргументується, що чинне законодавство дає усі підстави окреслити сферу застосування наради виключно межами процедури врегулювання спору за участю судді. Досліджується проблема порядку проведення наради (співбесіди). Зроблено висновок про недостатність нормативного її врегулювання. Аналізується питання про те, чи взагалі існує необхідність в регламентації правил проведення наради, чи слід повністю залишити це на розсуд суду. Аргументується, що порядок проведення наради вимагає встановлення певних правил: відсутність певного визначеного порядку створює незручності для судді; процесуальна регламентація убезпечить сторони від зловживання та сваволі з боку суду; сторони, будучі обізнаними про порядок проведення наради, зможуть краще підготуватися для неї та повніше використати її можливості. Також підкреслюється, що порядок проведення наради має бути більш вільним, гнучким і варіативним. Автором підтримується та додатково аргументується думка про те, що ефективність наради як процесуальної форми взаємодії безпосередньо залежить від наділення усіх її учасників можливістю ставити на обговорення ті чи інші моменти та задавати питання. Доводиться висновок про те, що окрім відсутності суворого формалізму та довірчої атмосфери до характерних рис наради слід віднести особливий механізм взаємодії її учасників. Визначаються перспективи подальшого наукового дослідження процесуальної форми наради.