Suchergebnisse

The article is devoted studying of principles with which one of the basic freedoms of "the Single Market", namely free movement of capital is provided. Position of constituent contracts, judiciary practice, norms of certificates of the secondary right of the European Union is analyzed. Out existing basically free movement of capital of an exception are found. ; Статья посвящена изучению принципов, которыми обеспечивается одна из основных свобод «единого рынка», – свободное движение капитала. Анализируются положение учредительных договоров, судебная практика, нормы актов вторичного права Европейского Союза. Выясняются существующие в принципе свободного движения капитала исключения. ; Статтю присвячено дослідженню принципів, якими забезпечується одна з основних свобод «єдиного ринку», – вільних рух капіталу. Аналізуються положення установчих договорів, судова практика, норми актів вторинного права Європейського Союзу. З'ясовується, які існують винятки з принципу вільного руху капіталу.

Hrytsyshyna L. V. Termination of marriage in the way of divorce in Family Law of Ukraine. - Article. The paper is dedicated to issues on termination of marriage in the way of divorce in Family Law of Ukraine. There is stressed, that the neutrality of the law on legal evidence of reasons of divorce has to be the principle of legal regulation of termination of marriage. This principle is: the law has not to impact on the decision of a couple about the divorce; neither facilitates it nor prevents it, as divorce is a private case. The analysis of rendered in divorce lawsuits proves that they are typical. As a rule, they include such typical formulations as "marital relations between the parties actually ended, due to different views on life" or "the court found that currently the marital relationship between the parties is terminated, further cohabitation and preservation of the marriage is contrary to their interests, the parties do not want to keep the marriage, the plaintiff insists on divorce, the defendant does not object to divorce". There is outlined, that, in general, this raises the question of whether it is necessary to indicate the reasons that prompted the parties to apply for divorce, whereas the Procedural Legislation requires providing evidence to which the party refers in the case of dispute over the right. There is noted, that refer on facts of adultery is overspread formal reason of termination of marriage. Facts of adultery are covered by legal category of "unworthy behavior in marriage". Unfortunately, the concept of unworthy behavior is not included in current legislation. Criteria of unworthy behavior are estimated by Court from the point of morality; however, facts that proved unattraction of behavior of one of the couple have to be proved in the Court by plaintiff. We suggest the next doctrinal definition of the concept of "unworthy behavior": facts of ignoring of family obligations; staying of an able-bodied person on maintenance without sufficient reasons; alcohol or drug abuse; violence (coercion, beating), especially against children; intentional actions of one of the spouses that prevent the other from exercising their right to spiritual and physical development, to receive education, to show their abilities, to create conditions for work and leisure. In terms of our research, we emphasize that the clarification of the reasons for divorce may take place in court in a mandatory manner when extending to the marriage contract the possibility of regulating certain personal non-property rights along with property. ; Грицишина Л. В. Припинення шлюбу шляхом розі­рвання в сімейному праві України. - Стаття. Статтю присвячено питанням припинення шлюбу шляхом розірвання в сімейному праві України. Наголо­шено, що принципом правового регулювання розірван­ня шлюбу повинна бути нейтральність закону щодо юридичних доказових причин розлучення: право не має впливати на рішення подружжя про розірван­ня шлюбу (ні сприяти розлученню, ні перешкоджати йому), оскільки розлучення - справа в найвищому рів­ні приватна. Аналіз судових рішень, винесених у спра­вах за позовами про розірвання шлюбу, доводить їх типовість та поширення таких «шаблонних» формулю­вань, як «шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися через різні погляди на життя» або «судом установлено, що наразі подружні відносини між сторо­нами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, сторо­ни не бажають зберегти шлюб, позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує». Підкреслено, що це дозволяє порушу­вати питання щодо того, чи взагалі необхідно зазна­чати причини, які підштовхнули сторін до подання звернення про припинення шлюбу (хоча процесуальне законодавство вимагає у разі спору про право наводити докази, на які посилається сторона). Зазначено, що розповсюдженою формальною при­чиною розірвання шлюбу є посилання колишнього по­дружжя на факти «подружньої зради», що охоплене правовою категорією «негідна поведінка у шлюбі». На жаль, визначення негідної поведінки не міститься у су­часному законодавстві. Критерії негідності поведінки подружжя сьогодні оцінює суд із позицій моральності, але факти, які доводять непривабливість учинків ко­гось із подружжя в шлюбі, має доводити в суді сторона подружжя-позивач. Пропонуємо тлумачити «негідну поведінку» через факти ігнорування сімейних обов'язків; перебу­вання працездатної особи на утриманні без достатніх на те причин; зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; насильницькі дії (примушу­вання, побиття), особливо щодо дітей; навмисні дії одного з подружжя, що перешкоджають іншому здійс­нювати своє право на духовний та фізичний розвиток, на здобуття освіти, вияв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. З огляду на наше дослідження, наголосимо, що з'ясування причин розірвання шлюбу може мати міс­це у суді в обов'язковому порядку під час поширення на шлюбний договір можливостей регулювання окре­мих особистих немайнових прав поряд із майновими.

Filatov V. V. Analysis of methods of research of model of transitional justice in modern international law. – Article. The article is devoted to research of essence and sphere of application of general scientific and special legal methods in the course of the analysis of model of transitional justice. The key hypothesis for writing the article is the lack of a comprehensive vision in the theory of international law of the methodological foundations of the study of individual international legal phenomena. According to the author, such a problem arose due to the existence of objective and subjective factors. Among the objective factors the author includes: the lack of a clearly defined conceptual apparatus of transitional justice in the theory of international law; ramifications of international legal acts in the field of transitional justice; multi-subjectivity of the rule-making process at the international legal level; lack of uniform law enforcement practice. According to the author, the subjective factors include: limited scientific research by domestic law; politicization and ideology of research of international legal phenomena; limited national context of transitional justice. The author systematizes into separate groups general scientific and special legal ways of knowing international legal phenomena. Based on this distribution, the author analyzes in detail the concept and essence of each scientific method. Among the general scientific methods of research of the model of transitional justice the author includes: historical method, method of analysis and synthesis, dialectical method, method of deduction and induction, synergetic method, method of prediction and modeling, system-functional and linguistic method. The author substantiates the expediency of using the following special legal methods in the process of analysis of the model of transitional justice: formal-legal method, method of evolutionary epistemology and axiological method. ; Філатов В. В. Аналіз методів дослідження моделі перехідного правосуддя в сучасному міжнародному праві. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню сутності та сфери застосування загальнонаукових та спеціальноправових методів у процесі аналізу моделі перехідного пра- восуддя. Ключовою гіпотезою для написання статті є відсутність у теорії міжнародного права комплексного бачення методологічних засад дослідження окремих міжнародно-правових явищ. На думку автора, подібна проблема виникла внаслідок існування об'єктивних і суб'єктивних чинників. До числа об'єктивних чинників автором віднесено: відсутність чітко окресленого понятійного апарату перехідного правосуддя в теорії міжнародного права; розгалуженість міжна- родно-правових актів у сфері перехідного правосуддя; багатосуб'єктність нормотворчого процесу на міжнародно-правовому рівні; відсутність єдиної правозастосовної практики. До суб'єктивних чинників, на думку автора, варто зарахувати: обмеженість наукових пошуків внутрішньодержавним правом; політизованість та ідеологізованість досліджень міжнародно-правових явищ; обмеженість національним контекстом перехідного правосуддя. Автор систематизує в окремі групи загальнонаукові та спеціальноправові способи пізнання міжнародно-правових явищ. На підставі такого розподілу автор детально аналізує поняття та сутність кожного наукового методу. До числа загально-наукових методів дослідження моделі перехідного правосуддя автор відносить: історичний метод, метод аналізу та синтезу, діалектичний метод, метод дедукції та індукції, синергетичний метод, метод прогнозування та моделювання, системно-функціональний та лінгвістичний методи. Автором обгрунтовано доцільність використання в процесі аналізу моделі перехідного правосуддя таких спеціальноправових методів: формально-юридичний метод, метод еволюційної епістемології та аксіологічний метод.

У статті йдеться про нововведення, які відбулися в закладі. Інновації – засноване на принципах демократизації, гуманізації, індивідуалізації, інклюзії та інших принципах формування наукового світогляду та особистості студента обґрунтовується як важливий чинник становлення сучасної системи освіти, де формування наукового світогляду та особистості студента є важливим чинником становлення сучасної системи освіти. відносяться до національного ґрунту та загальнолюдських цінностей, а освіта – це єдиний цілеспрямований процес виховання і навчання з метою задоволення потреб особи, яка навчається.
На прикладах показано, що не кожна інновація є інновацією, що інновації виникають як новий продукт і служать якості освіти. У цьому сенсі автор розглядає поняття інновації та оцінює 3 важливі факти потенціалу інновацій – роль лідера, персоналу та колективу – з посиланням на міжнародний досвід. Також зазначається, що освітні інновації класифікуються за інтенсивністю інноваційних змін та згруповані на різних рівнях у дослідженні, а освітні інновації підкреслюють характер і важливість освіти, навчання та виховання зі змінами, спрямованими на вдосконалення та розвиток освітньої системи.

В статті представлена характеристика принципу змагальності в цивільному процесуальному праві України, як однієї з найголовніших засад. Здійснена загальна оцінка поняття та сутності змагальності, охарактеризована особливість її виникнення та розвитку в рамках цивільного судочинства та окремо представлений шлях розвитку цивільної процесуальної змагальності в Україні. Визначено, що принцип змагальності найбільше представлений у теорії та практиці цивільного судочинства з усіх процесуальних галузей національного права. Проаналізовано проблематику закріплення принципу змагальності у новій редакції ЦПК України, в рамках котрої приводиться порівняння з її попереднім законодавчим закріпленням та особливостями прояву при здійснені цивільного судочинства. Ключові слова: принцип, змагальність, цивільний процес, цивільне процесуальне право України.Ханаева Э. Г. Понятие принципа состязательности в гражданском процессуальном праве Украины / Институт последипломного образования Киевского национального университета имени Тараса Шевченка, Украина, Киев.В статье представлена характеристика принципа состязательности в гражданском процессуальном праве Украины, как одной из главных основ. Осуществлена общая оценка понятия и сущности состязательности, охарактеризована особенность ее возникновения и развития в рамках гражданского судопроизводства и отдельно представлен путь развития гражданской процессуальной состязательности в Украине. Определено, что принцип состязательности всего представлен в теории и практике гражданского судопроизводства по всем процессуальных отраслей национального права. Проанализована проблематика закрепления принципа состязательности в новой редакции ГПК Украины, в рамках которой приводится сравнение с ее предыдущим законодательным закреплением и особенностями проявления при осуществлении гражданского судопроизводства.Ключевые слова: принцип, состязательность, гражданский процесс, гражданское процессуальное право Украины.Khanaeva E. Concept of the principle of competitiveness in the civil procedural law of Ukraine / Taras Shevchenko National University Institute of Continuing Education, Ukraine, KyivThe article presents a description of the principle of competition in the civil procedural law of Ukraine, as one of the main bases. A general assessment of the concept and essence of competition was carried out, the peculiarity of its emergence and development in the framework of civil proceedings was described, and the development of civil procedural competition in Ukraine was separately presented. It is determined that the adversarial principle is presented in the theory and practice of civil proceedings in all procedural branches of national law. Was made analysis of the problems of securing the principle of competition in the new edition of the Civil Procedural Code of Ukraine, in which a comparison is made with its previous legislative consolidation and features of manifestation in civil proceedings.Keywords: principle, competitiveness, civil process, civil procedural law of Ukraine.

У статті розкривається історія становлення, сутність та значення лобіювання, способи законодавчого регулювання інституту лобіювання у США та ФРН, приводяться основні риси вітчизняного стану інституту лобіювання та останні досягнення у галузі його правового закріплення. В матеріалі дослідження подається аналіз представництва інтересів у Конгресі Сполучених Штатів та Німеччини із застосуванням порівняльного методу, що дає можливість визначити основні відміни американської моделі лобіювання від європейської. Крім того, стосовно вітчизняного положення щодо становлення інституту лобіювання вказуються основні критичні моменти його існування та розвитку.Ключові слова: інститут лобіювання, лобізм, представництво інтересів у законодавчому процесі, законодавчий процес, представництво інтересів Демченко Ф.С. Институт лоббирования в конституционном праве: политико-правовая характеристика/ КНУ им. Тараса Шевченка, Украина Киев В статье раскрывается история становления, сущность и значение лоббирования, способы законодательного регулирования института лоббирования в США и ФРГ, приводятся основные черты отечественного состояния института лоббирования и последние достижения в области его правового закрепления. В материале исследования дается анализ представительства интересов в Конгрессе США и Германии с применением сравнительного метода, что позволяет определить основные отмены американской модели лоббирования от европейской. Кроме того, в отношении отечественного положения по становлению института лоббирования указываются основные критические моменты его существования и развитияКлючевые слова: институт лоббирования, лоббизм, представительство интересов в законодательном процессе, законодательный процесс, представительство интересов.Demchenko P.S. Institute for Lobbying in Constitutional Law: Political and Legal Characteristics/ Taras Shevchenko Kiev National University, Ukraine, Kiev The article reveals the history of formation, the nature and importance of lobbying, the ways of legislative regulation of the institution of lobbying in the United States and Germany, outlines the main features of the domestic state of the Institute of Lobbying and the latest achievements in the field of its legal consolidation. The research paper provides an analysis of interest representation in the Congress of the United States and the Bundestag of Germany using the comparative method, which enables us to identify the major abolition of the American lobbying model from the European one. In addition, with regard to the domestic situation regarding the establishment of the Institute of lobbying indicate the main critical moments of its existence and developmentKey words: lobbying institution, lobbyism, representation of interests in the legislative process, legislative process, representation of interests.

Article is devoted to determining the legal status of enterprises in the commercial law of Ukraine. Theoretical approaches to defining the essence of the concept of "economic activity of the enterprise" are considered. The provisions of the normative legal acts that define the definition of the legal status of the enterprise are analyzed. The essential features and characteristics of the enterprise are investigated. The article argues that the legal capacity of the enterprise is determined by the legal regime of property, while the ownership and economic right determine the overall legal capacity of the enterprise and the ability to qualify their activities as entrepreneurial, and the right of operational management - a special legal capacity. It also provides a theoretical generalization of the legal status of an enterprise as an entity, its economic competence and responsibility at the current stage of market economy formation. It is noted that enterprises, both legal entities that carry out economic activity in both the public, communal and private-collective sectors of the economy, have both special and general legal capacity. The legislation characterizing the multifaceted use of the term "enterprise" is considered. In domestic law, the term "enterprise" has always been used to define the subject or object of law. At the same time, there was often a confusion of the semantic meanings of the term, which impeded action. The Economic Code of Ukraine is analyzed, which finally put an end to the ambiguity of using the term "enterprise", defining the last subject of economic relations, and the object of transactions - the whole property complex of the enterprise as real estate belonging to the enterprise. Thus, it is necessary to distinguish between an enterprise as an entity and its property complex. Thus, they defined the concept of enterprise and established that it is an economic organization, a really existing social entity, a legal entity that has specific economic and social functions in the economic system, namely the function of a collective producer, which satisfies the public needs for products, works and services. ; Стаття присвячена визначенню правового статусу підприємств в господарському праві України. Розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності поняття «господарська діяльність підприємства». Проаналізовано положення нормативно-правових актів, що закріплюють визначення правового статусу підприємства. Досліджено сутнісні ознаки та характеристики підприємства. В статті аргументовано, що правоздатність підприємства детермінується правовим режимом майна, при цьому право власності та право господарського відання детермінують загальну правоздатність підприємства та можливість кваліфікації їх діяльності як підприємницької, а право оперативного управління – спеціальну правоздатність. Також наведено теоретичне узагальнення правового статусу підприємства як суб'єкта господарювання, його господарської компетенції та відповідальності на сучасному етапі становлення ринкової економіки. Зазначено, що підприємства, як юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність як у державному, комунальному, так і приватно-колективному секторах економіки мають як спеціальну, так і загальну правоздатність. Розглянуто законодавство, яке характеризує багатогранне використання терміна "підприємство". У вітчизняному законодавстві термін "підприємство" завжди використовувався для визначення суб'єкта або об'єкта права. У той же час, часто виникала плутанина смислових значень терміна, що перешкоджало виконанню дій. Проаналізовано Господарський Кодекс України, який нарешті поклав край двозначності використання терміна "підприємство", визначивши останній суб'єктом господарських відносин, а об'єктом угод - весь майновий комплекс підприємства як нерухоме майно, що належить підприємству. Таким чином, необхідно розрізняти підприємство як суб'єкт господарювання та його майновий комплекс. Таким чином визначили поняття підприємство і встановили, що це господарська організація, реально існуючий соціальний суб'єкт, юридична особа, яка має в господарській системі конкретні економічні та соціальні функції, а саме функцію колективного товаровиробника, яка задовольняє суспільні потреби в продукції, роботах та послугах

This article is about the Innovation of the educational space in Tajikistan. The article emphasizes that education in the modern world is becoming the most important resource for the economic and social development of countries, improving the welfare and individual development of citizens. The authors also note that despite the support of the Government of the Republic of Tajikistan and the annual growth of budget funding, negative trends continue to develop in the system of higher professional education and there are problems, the solution of which will significantly increase the efficiency of the higher education system and bring qualitative and quantitative indicators closer to the requirements of the labor market. ; Ця стаття про інновації освітнього простору в Таджикистані. У статті наголошується, що освіта в сучасному світі стає найважливішим ресурсом економічного та соціального розвитку країн, підвищення добробуту та індивідуального розвитку громадян. Автори також відзначають, що незважаючи на підтримку Уряду Республіки Таджикистан та щорічне зростання бюджетного фінансування, у системі вищої професійної освіти продовжують розвиватися негативні тенденції та існують проблеми, вирішення яких суттєво підвищить ефективність. системи вищої освіти та наблизити якісні та кількісні показники до вимог ринку праці.

Статтю присвячено загальним проблемам визначення правового регулювання та його ефективності, формуванню аксіологічних основ критеріїв ефективності правого регулювання мусульманського права.

На сучасному етапі розвитку України важливим є врахування базисних ідей та принципів, на яких повинна засновуватися діяльність у сфері права згідно з міжнародними стандартами. Особливо це стосується розвитку та вдосконалення адміністративного права, зокрема сфери публічного адміністрування. У статті досліджуються принципи належного урядування та проблеми їх практичного застосування в адміністративному праві України.
Метою статті є дослідження принципів належного урядування в історичному контексті, здійснення аналізу основних принципів належного урядування та їх характерних ознак, визначення переваг і недоліків застосування цих принципів в адміністративному праві України.
Наукова новизна полягає у здійсненні системного аналізу адміністративної правореалізаційної практики застосування основних принципів належного урядування. Наводяться варіанти ефективної реалізації таких принципів у правовій дійсності та способи ліквідації недоліків і заповнення прогалин.
Висновки. Принципи належного урядування повинні запроваджуватися системно. Це означає, що лише їх спільна дія може призвести до покращення та підвищення рівня діяльності публічної адміністрації. Реалізація принципів належного врядування була б доречною на чотирьох основних рівнях: теоретичному, нормативно-правовому, інформаційному та «правоусвідомчому». По-перше, наукова доктрина є важливою в тому плані, що хоча її складають суб'єктивні думки науковців та правників-практиків, проте це дає змогу найбільш якісно систематизувати знання у сфері публічного адміністрування, зокрема щодо можливих варіантів застосування керівних принципів. По-друге, нормативно-правовий рівень зумовлюється необхідністю законодавчого закріплення принципів належного урядування, що дисциплінуватиме суб'єктів публічної влади від порушень встановленими санкціями. По-третє, існує потреба інформування суб'єктів публічної влади, особливо державних службовців, про впровадження принципів належного урядування, розкриття їхньої сутності, механізму їх застосування у практичній діяльності. По-четверте, важливим фактором, що сприятиме вирішенню проблем у сфері публічного адміністрування, є правосвідомість. Суть полягає в суб'єктивному розумінні таких принципів та відношенні до них кожного з нас, а не лише суб'єктів публічної влади. І дуже важливо, щоб таке розуміння повністю співпадало із початково закладеною метою та цілями принципів належного урядування.

Однією з найважливіших (і першочергових до вирішення) причин недостатньої ефективності міжнародного права у боротьбі з тероризмом є відсутність універсального міжнародно-правового визначення поняття тероризму (далі – визначення тероризму). У статті окреслено проблеми прийняття визначення тероризму; розкрито деякі негативні наслідки відсутності у міжнародному праві визначення тероризму.
Вказується, що для прийняття визначення тероризму необхідно визначити характерні риси і специфічні ознаки тероризму, які відрізняють його від інших видів правопорушень та які (риси і ознаки) могли б бути покладені в основу визначення елементів складу злочину тероризму, а також в основу визначення тероризму. Погоджуємося з тим, що у вказаному контексті слід орієнтуватися на такі визнані в доктрині сутнісні характеристики терористичних методів дій: насильницька основа дій; політична мотивація і цілевизначення; використання залякування як інструменту досягнення цілі; умисел на спричинення невинних жертв і адекватних руйнувань.
Зроблено висновки, що тероризм за своєю сутністю є міжнародним злочином. Погоджуємося з позиціями фахівців відповідно до яких заборона тероризму є нормою загального міжнародного права у формі міжнародного звичаєвого права. Вказується на необхідність прийняття у позитивному міжнародному праві норми, яка б чітко встановлювала, що порушення заборони тероризму становить міжнародний злочин.
Вважаємо вартою уваги позицію фахівців, відповідно до якої заборона тероризму є нормою jus cogens. Норми jus cogens спрямовані на захист фундаментальних, основних або вищих інтересів або фундаментальних гуманітарних цінностей. Ці фундаментальні цінності включають права людини та право на людську гідність, які є основними і належать усім людям. Видається очевидним, що заборона тероризму захищає фундаментальні цінності людства та людську гідність. Тероризм становить загрозу основам людської гідності, а його заборона відображає загальну волю міжнародного співтовариства.
Вказується, що тероризм у багатьох випадках виступає явним і грубим порушенням Статуту ООН. Вважаємо доцільним для оцінки терористичних злочинів застосовувати критерії характеру, тяжкості і масштабу аналогічно до того, як ці критерії були використані для кваліфікації акту агресії Конференцією з огляду у Додатку ІІІ до Резолюції RC/Res.6 при прийнятті поправок до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Вказується, що внаслідок відсутності визначення тероризму у позитивному міжнародному праві та внаслідок відсутності міжнародно-правової норми, яка б кваліфікувала тероризм як міжнародний злочин, тероризм прямо не віднесено до юрисдикції жодного міжнародного суду чи трибуналу.

The article presents the analyzed changes that relate to the suffrage of Ukraine, which entered into force on January 1, 2020. The article examines the essence of the principle of equal suffrage in accordance with national constitutional and European standards, in particular the positions of the European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), the Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR / OSCE). It is stated that the traditional approach involves equality of content and volume of voting rights for voters, as well as equality of opportunities for subjects of passive voting rights. Problems and violations of equality of suffrage during implementation of active and passive electoral rights are singled out. For example, they include restrictions on the voting rights of a certain category of voters based on their place of residence (stay); the introduction of an exclusively proportional electoral system"; "Jerri-mendering" (artificial change of the districts of the"electoral geometry" in favor of a separate candidate); the prohibition of "double balloting" in different types of elections that takes place simultaneously. It is noted that the introduction of a pure proportional system will lead to the full dependence of candidates to the people's deputies of Ukraine from political parties, which will supersede the voters' interests. Therefore, resolving the issue of violating the principle of equality of voters during voting in a foreign constituency is seen in the development and standardization of the mechanism for the pre-registration of such voters with the fixation of their place of permanent residence and the possibility of voting for candidates in their constituency. The content of the electoral and procedural equality of candidates is formulated, that is, the equality of opportunities for the registered candidates in the election process, which may concern equal opportunities for campaigning, registration, prevention of the use of administrative resources, fair counting of votes, etc. ; У статті проаналізовані зміни, які стосуються виборчого права України та набрали чинності 1 січня 2020 р. Аналіз суті правових інститутів і їх розуміння в різних правових системах є стартовою платформою для проведення заходів із вдосконалення вітчизняного законодавства, що постійно зазнає змін через нестабільність суспільних відносин. Важливу роль у суспільстві відіграє виборче законодавство, адже саме вибори як одна з форм безпосередньої демократії шляхом формування вищих органів державної влади реалізує право народу на управління державою. Виокремлюються проблеми та порушення рівності виборчого права під час реалізації активного та пасивного виборчого права. Наприклад, до них належать обмеження обсягу права голосу окремої категорії виборців на підставі їхнього місця проживання (перебування); запровадження суто пропорційної виборчої системи; «джеррімендеринг» (штучна зміна меж округів «виборчої геометрії» на користь окремого кандидата); заборона «подвійного балотування» на різних видах виборів, які відбуваються одночасно. Зауважується, що введення чистої пропорційної системи призведе до повної залежності кандидатів у народні депутати України від політичних партій, котрі витіснять втілення інтересів виборців. Тому вирішення питання порушення принципу рівності виборців під час голосування в закордонному виборчому окрузі вбачається у розробленні й унормуванні механізму попередньої реєстрації таких виборців із фіксацією місця їхнього постійного проживання та надання можливості проголосувати за кандидатів свого виборчого округу. Формулюється зміст виборчо-процесуальної рівності кандидатів, тобто рівності можливостей діяльності зареєстрованих кандидатів у виборчому процесі, що може стосуватися й рівних можливостей для агітації, реєстрації, недопущення застосування адміністративного ресурсу, чесного підрахунку голосів тощо.

The system of law enforcement bodies of Ukraine, which is a part of the executive power, by its organization and activities does not fully match the socio–political, economic and criminogenic situation in the country. The need for reform of the law enforcement system in accordance with social needs and opportunities was stressed back in the first years of independence of Ukraine and it was widely declared. Since the developed concepts of reform have not been implemented, the subject of the article is still relevant. The aim of the research is to analyze the efficiency of the processes associated with innovative strategic management during the reform of the law enforcement system of the state; to explore the main aspects and factors of reformatting, as well as the dynamics of future changes in the law enforcement structures. To achieve the goal, we applied a set of methods: comparative, structural analysis, synthesis, induction and deduction. The paper considers the process of creating the structure of the local police, which should be organized and financed by the local communities. We evaluated innovations in the personnel policy of the department: independence and transparency of the contest mechanism of filling in vacant posts (including leadership) in the police force. The paper studies the legal framework of the deployment of activities of the EU Advisory mission, which will help implement the European experience in the field of strategic management of the law enforcement system. The scientific novelty of the article is in the study of the features of the innovative strategic management of the law enforcement activities in the period of radical reform of the society. The planned reforms were developed taking into account international, including European, standards of the police activity. The practical significance of the obtained results is in a comprehensive study of the mechanism of gradual reformatting of "almighty" punitive state authority (the militia) into a new police structure that will provide services of the protection of public order to the society. Further research is advisable to focus on finding innovative ways to solve the problems of the reform of the law enforcement sphere of Ukraine.

This article examines the problem of defining the concept of "official". Doctrinal researches of scientists are considered, and also the scientific literature, the legislation operating in the territory of Ukraine, concerning definition of concept of "official of local government" in the modern legislation of Ukraine, establishment of essence of concept of "official of local government" and formation of offers on perfection of the current legislation. Thus, analyzing the note of the Criminal Code of Ukraine, the author concluded that we can characterize the concept of "official" by their powers. In the study, the author distinguished between the concepts of "official" and "official" by outlining the criteria for delimitation, and outlining the criteria is possible to determine the content of the legal status of local government officials. In this scientific article the author approaches the issues of service in local governments as a complex political and legal phenomenon and in accordance with the Constitution of Ukraine local government is an independent basis of the constitutional order of Ukraine, as the only source of power in Ukraine is the people through state authorities and local self-government bodies. The author draws conclusions and makes specific suggestions. Thus, the author in the study of this issue concluded that local governments can be defined as representative bodies of public authority, which in accordance with the law represent the interests of territorial communities, under their own responsibility to manage local affairs within the Constitution of Ukraine and laws of Ukraine. The author also draws a conclusion from the research and emphasizes that it is the position that determines the presence of power of the official, his role and importance in the management process. Execution of organizational and administrative function is a characteristic feature only for a managerial position. Ways to overcome the problem of defining the concept, highlight its features. ; У даній статті досліджується питання стосовно проблеми визначення поняття «посадова особа». Розглядаються доктринальні дослідження вчених, а також аналізується наукова література і законодавство, чинне на території України, стосовно визначення поняття «посадової особи місцевого самоврядування» в сучасному законодавстві України, встановлення сутності поняття «посадової особи місцевого самоврядування» та формування пропозицій з удосконалення чинного законодавства. Так, аналізуючи примітку Кримінального кодексу України, автором зроблено висновок, що характеризувати поняття «посадова особа» можемо по їх повноваженням. Під час дослідження автором було зроблено розмежування понять «посадова особа» і «службова особа» через окреслення критеріїв розмежування, а окреслення критеріїв можливо з визначення змісту правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування. У даній науковій статті автор підійшов до розгляду питань служби в органах місцевого самоврядування як до комплексного політико-правового явища. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є самостійною основою конституційного ладу України, оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює свою владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Автором зроблено висновки та внесено конкретні пропозиції. Так, автор у досліджені даного питання дійшов висновку, що можна визначити органи місцевого самоврядування як представницькі органи публічної влади, які відповідно до закону представляють інтереси територіальних громад, під власну відповідальність здійснюють управління справами місцевого значення в межах Конституції України та законів України. Автор також робить висновок зі зроблених досліджень та наголошує на тому, що саме посада визначає наявність владних повноважень посадової особи, її роль і значення в управлінському процесі. Виконання організаційно-розпорядчої функції є характерною ознакою тільки для керівної посади. Пропонуються шляхи подолання проблеми визначення поняття, визначено його особливості.

Mykhayliv M. The legal nature of a secret testament in private international law Based on the analysis of the civil legislation of Ukraine and foreign states, the legal nature of the secret testament is investigated in this article. It is noted that the common feature for states that provide the possibility to make secret testament is that the content of such a testament is known only to the testator, and other persons can learn about the content of such an testament only when the inheritance becomes available. It is established that in some states there are different approaches to the form of such a testament, the place of its preparation, the place of storage and the presence of witnesses. Emphasis is placed on the fact that in Ukraine there is no need for witnesses either when making such a will or when transferring the latter to a notary for safekeeping. In this regard, given the specifics of such a testamentary disposition, it is justified to implement to the legislation a provision according to which the transfer of a secret testament to a notary is possible only in the presence of two witnesses who could confirm that such a person has never been under the outside influence at the time of the transfer of such a testament. The article also draws attention to the fact that based on the principles of notarial activity, the definition of a secret testament is provided in Part 1 of Art. 1249 of the Civil Code of Ukraine needs to be finalized and amended, in particular, this is due to the fact that the notary cannot certify a secret testament, but only is obliged to certify the authenticity of the testator's signature on the envelope. Attention is drawn to the need to single out a secret testament as a separate type of will, which has the following features: such a transaction is a voluntary act of the testator, who independently determines, on the basis of secrecy, the legal fate of rights and obligations in case of death known only to the testator; the testator reflects the content of such a will in writing, and independently determines the method of expression of such a form - personally or with the help of conventional technical means; special procedure for notarial acts related to the certification of the testator's signature on the envelope containing the secret will. As a result of the above, it is proposed to enshrine a special article "Secret Testament" to the Civil Code of Ukraine. ; У статті на підставі аналізу цивільного законодавства України та іноземних держав досліджено правову природу секретного (таєм­ного) заповіту. Звертається увага, що спільним для держав, які перед­бачають можливість складення секретного (таємного) або закри­того заповіту, є те, що зміст такого заповіту відомий лише заповідачу, інші особи можуть довідатися про зміст такого розпорядження лише після відкриття спадщини. Встановлено, що в державах відрізняються підходи до форми такого заповіту, місця його скла­дення, місця зберігання та присут­ності свідків. Акцентовано увагу на тому, що в Україні не передба­чена необхідність свідків ні під час складення такого заповіту, ні під час передачі останнього на збері­гання нотаріусу. У зв'язку із цим з урахуванням специфіки такого заповідального розпорядження обґрунтовано необхідність перед­бачити в законодавстві положення, відповідно до якого передання секретного заповіту нотаріусу відбувалося лише в присутності двох свідків, які б засвідчували сам факт передання такого заповіту та могли б підтвердити, що така особа на момент передання такого заповіту не піддавалася сторон­ньому впливу. У статті звертається увага і на те, що, виходячи із принципів нотаріальної діяльності, визна­чення секретного заповіту, що передбачене ч. 1 ст. 1249 ЦК Укра­їни, потребує доопрацювання та відповідних змін, зокрема, це пов'я­зано із тим, що нотаріус не може посвідчувати секретний заповіт, а лише засвідчити справжність під­пису заповідача. Звертається увага на потребу виокремити секретний заповіт як окремий вид заповіту, якому при­таманні такі ознаки: такий пра­вочин є вольовим актом особи запо­відача, який самостійно визначає на засадах таємності юридичну долю прав та обов'язків на випа­док смерті, тобто зміст такого заповіту відомий лише особі запо­відача; зміст такого волевияв­лення заповідач відображає в пись­мовій формі, причому самостійно визначає спосіб вираження такої форми - власноручно чи за допомо­гою загальноприйнятих технічних засобів; спеціальний порядок вчи­нення нотаріальних дій, пов'яза­них із засвідченням справжності підпису заповідача на конверті, в якому міститься секретний запо­віт. У підсумку викладеного запро­поновано в Цивільному кодексі України закріпити спеціальну статтю «Секретний заповіт».