Suchergebnisse

Постановка проблеми. Незважаючи на намагання істориків об'єктивно подати події передісторії й історії війни, відкриття нових архівів і бажання позбавитись ідеологічних стереотипів викликають потребу зайвий раз дослідити роль України в подіях Другої світової війни, щоб унеможливити їх повторення. З іншого боку, глибинне розуміння історії попередніх поколінь надасть можливість правильно зрозуміти події сьогоднішнього дня. Аналіз досліджень. За роки незалежності у вітчизняній історіографії відбувалось нове осмислення концептуальних засад дослідження війни. За останні десятиліття вийшла велика кількість наукових досліджень, в яких головним напрямом нових концепцій постає збільшення уваги до людини, окремих соціальних груп, суспільства в цілому в умовах конфліктів і криз. Мета статті – проаналізувати роль і місце України в подіях Другої світової війни; визначити «український вимір» війни та її наслідки для сучасного покоління, особливо молоді. Висновок. Наслідки війни на десятки років визначили складні і суперечливі політичні, економічні і соціальні процеси в українському суспільстві, позначилися на морально-психологічних якостях повоєнних поколінь людей. Пам'ять про війну – духовно-історичне надбання нашого народу, яке закладає основи його самодостатності й самобутності й органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік. Сучасний рівень досліджень подій Другої світової війни особливу увагу приділяє гуманітарним проблемам війни. Для молоді України важливо приєднатися до європейського сприйняття війни як трагедії, розуміти відповідальність за пам'ять про минуле, бо це шанс на майбутнє. ; Statement of the problem. Despite the attempts of historians to objectively present the events of the prehistory and history of the war, the opening of new archives and the desire to get rid of ideological stereotypes, are driving the need to once again explore the role of Ukraine in world war II to prevent its recurrence. On the other hand, the deep understanding of the history of the previous generations will provide an opportunity to properly understand the events of today. The analysis of the research. During the years of independence in the national historiography it was a new understanding of the conceptual foundations of the study of war. Over the past decade it was written a large number of scientific studies in which the main direction of new concepts there was an increased attention to the person, separate social groups and society as a whole in situations of conflict and crises. The article aims to analyze the role and place of Ukraine in the events of the Second world war; identify "Ukrainian dimension" of war and its implications for the modern generation, especially the youth. Conclusion. The effects of war for decades identified the complex and contradictory political, economic and social processes in Ukrainian society, affected the moral and psychological qualities of post-war generations. The memory of war – spiritual-historical heritage of our nation, which lays the foundations for self-sufficiency and identity and integrates it seamlessly into a civilizational flow. The modern level of researches of the events of world war II pays special attention to humanitarian problems of the war. For the youth of Ukraine it is important to join the European perception of the war as tragedy, to understand the responsibility for the memory of the past, because it's a chance for the future.

В статті йдеться про створення Музею важкої бомбардувальної авіації як філії Національного військово-історичного музею України. Описується територія військового аеродрому «Полтава», на якому розмістився Музей важкої бомбардувальної авіації. Розповідається про спільну радянсько-американську стратегічну повітряну операцію під кодовою назвою «Френтік», яка проводилася з червня по вересень 1944 року. Згідно з наказом Міністра оборони України від 11 квітня 1916 р. розпочато створення на території військового аеродрому Полтава філії Національного військово-історичного музею України — музею важкої бомбардувальної авіації. У статті головна увага зосереджена на висвітленні процесу формування військово-історичних експонатів музею важкої бомбардувальної авіації.
Ключові слова: музей, експонати, бомбардувальна авіація, військовий аеродром, антитерористична операція.

У статті досліджено історичні аспекти запровадження та тенденції розвитку конституційно-правового інституту омбудсмана в Україні. Розглянуто особливості конституційного процесу щодо уведення посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та визначення його правового статусу. Досліджено динаміку змін конституційно- правового статусу омбудсмана з часу його запровадження в Україні. Акцентовано на актуальності дослідження правового статусу представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців.

У статті розглядаються питання вивчення історії військової техніки в Харківському гвардійському інституті танкових військ та її вплив на формування якостей підготовки офіцерських кадрів. ; In this article the questions of fighting equipment history in Kharkiv Juards Institute of tank military force are pointed out. Also here you can find information about their influence on the formation of curriculum in officer staff training.

Актуальність теми зумовлена недостатньою концептуальною розробкою проблем генези туризму як феномена людської діяльності.
Показано, що ще в період первісного суспільства мисливці та пастухи шукали нових земель, а пізніше купці подорожували, щоб придбати товари та знайти нові ринки збуту. Встановлено, що в кодексі Хаммурапі захищалися права мандрівників, і на власників притулків покладався обов'язок піклуватися про життя та власність мандрівників. У Стародавній Греції вважалося, що мандрівник перебуває під охороною богів. Вибір об'єкта дослідження не випадковий. Доведено, що починаючи з раннього середньовіччя, поляки є чи найактивнішими туристами серед країн Східної Європи. Провідною темою наррації є освітлення державного регулювання польської індустрії туризму, активної підтримки цієї соціально-економічної галузі з боку держави, територіальних громад та об'єднань приватних підприємців.
Метою статті є аналіз послідовності етапів розвитку туризму та загальної індустрії гостинності у Польщі із урахуванням організаційного аспекту діяльності. У статті розкриваються закономірності зросту гостинного і туристичного бізнесу в зв'язку з розділом країни між трьома імперіями – Австро-Угорською, Німецькою та Російською. У дослідженні використано системно-історичний метод, що дозволило послідовно висвітлити генезис явища з урахуванням об'єктивних та суб'єктивних факторів. У результатах роботи освітлені категорії, що характеризують феномен туризму, дано їх гносеологічне та онтологічне обґрунтування. Виділено організаційно-управлінський фактор польської туристичної політики на державному та регіональному рівнях. У закінченні представлені суспільні детермінанти та національно-психологічні мотиви подорожей і перебування поляків на території сусідніх країн. Увагу приділено аналізу туризму у різні періоди історії Польщі. Тут же логічно доведена слушність використання авторами дихотомічного поділу контенту: спочатку польська гостинність, як базова основа туризму, а пізніше хронологічна послідовність етапів розвитку туристичного бізнесу з урахуванням соціально-економічного контексту.

Дана стаття присвячена російським ліберально-демократичним ідеям, що стали панівними в перші роки розпаду СРСР. Прихильників тісних взаємовідносин із країнами ЄС та США, ринкових економічних перетворень, впровадження представницької демократії, свободи слова, друку, віросповідання тощо традиційно в російській суспільно-політичній думці називали «західниками». В публікації, на основі раніше неопублікованих архівних матеріалів та преси того часу, розглядається історія становлення, головні ідейні засади найбільш послідовної у відстоюванні прозахідного вектора розвитку пострадянської Росії – партії «Демократичний вибір Росії». Особливу увагу зосереджено на участі ДВР у парламентських виборах в Росії 1993, 1995 та 1999 років, ставленні ідеологів партії до Першої та Другої чеченських воєн, зовнішньополітичні погляди лідерів партії, особливо щодо інтеграційних процесів у межах Співдружності Незалежних Держав. Проаналізовано головні причини поразки провідних ліберально-демократичних сил в Росії впродовж 1990-х років, що привело у підсумку до згортання демократії та поступового впровадження у 2000-х роках авторитарного режиму В. Путіна.

Теоретично обґрунтувано становлення та розвиток механізмів державного регулювання у сфері боротьби з корупцією.
Проаналізовано, що яскравим показником дієвості функціонування дер- жавної служби та ефективності розвитку країни є здатність держави проти- діяти розгортанню корупційних схем в урядових структурах. Така тенденція в Україні спонукатиме до вдосконалення системи державної служби та від- криє нові перспективи для членства у Європейському Союзі.
Підтверджено, що перші вияви корупції зустрічались ще й у первісному суспільстві, що, швидше за все, пов'язані саме з язичницькими віруваннями. У ті часи люди були повністю залежні від сил природи, тому, за рахунок при- несення жертв і подарунків, намагалися задобрити богів.
Визначено, що саме у Вавилоні було вперше у світі законодавчо вста- новлено засади боротьби з корупцією, що найчастіше виявлялася у судовій владі. Такий документ називався — закони Хаммурапі і датувався ХVІІ ст. до н. е. Доведено, що корупційні правопорушення зустрічалися найчастіше в діяльності воєноначальників та представників чиновницького апарату. Тож, щоб уникнути корупційних виявів, склад посадових осіб органів публічної влади формувався на конкурсній основі. Головною умовою для отримання посади була освіченість особи, а отримання освіти могли собі дозволити ли- ше заможні громадяни, тому клас чиновництва формувався тільки із замож- них членів суспільства.
Зазначено, що часи епохи Середньовіччя характеризуються підвищен- ням ролі церкви у державі, тому представники релігійних верхівок володіли незліченними багатствами та матеріальними благами, через що, тут, також, процвітала корупція. Хоча в католицизмі вона вважалася виявом гріховнос- ті й суперечила основам християнського віровчення, історія, все ж таки, вка- зує на численні факти торгівлі індульгенціями та церковними санами.

Ways of state formation is one of the important modern theoretical and methodological interdisciplinary problems, which is far from its solution. In modern prehistory there are at least four main approaches to reconstruction of this process based on: a) ways of government bodies origin (military, aristocratic etc); b) socio-economic type of new state structures (eastern or ancient slaveowning, feodal); c) variants of social and property unequality formation ("capture of power" or "capture of treasure"); d) ways of new social mode of life legitimation (leification of ruling person or system as a whole). There are also numerous concepts of state originconcentrated as a rool on external factors of this process, such as menace of war, cultural and economic influence of more developed societies etc. Nevertheless no one of mentioned theories could be verified by means of only prehistory. So, primary archeological evidences (result of reconnaissances and excavations of sites and burials) concern directly only material sphere of culture. Utilisation of ethnological evidences and written historical sources also entails some serious methodological difficulties. That's why the most acceptable way of solution the problem under study could be concentration of empiric and theoretical base of wide range of social and humanitarian sciences, such as sociology, science of law, political and economical sciences, philology, philosophy and others. ; Формування державності є однією з найактуальніших теоретико- методологічних проблем, шляхи розв'язання якої можуть бути знайдені лише в результаті творчого синтезу зусиль представників вельми широкого кола наук. Це обумовлене в першу чергу тим, що політогенез постає надзвичайно багатогранним складним процесом, в якому тісно переплітаються правові, політичні, соціальні, економічні, етнічні та ідеологічні складові. В результаті на сучасному рівні розробки теоретико-методологічних та емпіричних підвалин даної проблематики можна твердити, що виникнення державності тією чи іншою мірою становить об'єкт дослідження представників цілої низки суспільних та гуманітарних наук. Важливе місце серед них займають історія та археологія, які головну увагу приділяють відтворенню політогенетичних процесів далекого минулого на підставі матеріальних решток життєдіяльності населення, а також за іншими різновидами історичних джерел, в тому числі за письмовими, етнографічними та мовними даними.

Ways of state formation is one of the important modern theoretical and methodological interdisciplinary problems, which is far from its solution. In modern prehistory there are at least four main approaches to reconstruction of this process based on: a) ways of government bodies origin (military, aristocratic etc); b) socio-economic type of new state structures (eastern or ancient slaveowning, feodal); c) variants of social and property unequality formation ("capture of power" or "capture of treasure"); d) ways of new social mode of life legitimation (leification of ruling person or system as a whole). There are also numerous concepts of state originconcentrated as a rool on external factors of this process, such as menace of war, cultural and economic influence of more developed societies etc. Nevertheless no one of mentioned theories could be verified by means of only prehistory. So, primary archeological evidences (result of reconnaissances and excavations of sites and burials) concern directly only material sphere of culture. Utilisation of ethnological evidences and written historical sources also entails some serious methodological difficulties. That's why the most acceptable way of solution the problem under study could be concentration of empiric and theoretical base of wide range of social and humanitarian sciences, such as sociology, science of law, political and economical sciences, philology, philosophy and others. ; Формування державності є однією з найактуальніших теоретико- методологічних проблем, шляхи розв'язання якої можуть бути знайдені лише в результаті творчого синтезу зусиль представників вельми широкого кола наук. Це обумовлене в першу чергу тим, що політогенез постає надзвичайно багатогранним складним процесом, в якому тісно переплітаються правові, політичні, соціальні, економічні, етнічні та ідеологічні складові. В результаті на сучасному рівні розробки теоретико-методологічних та емпіричних підвалин даної проблематики можна твердити, що виникнення державності тією чи іншою мірою становить об'єкт дослідження представників цілої низки суспільних та гуманітарних наук. Важливе місце серед них займають історія та археологія, які головну увагу приділяють відтворенню політогенетичних процесів далекого минулого на підставі матеріальних решток життєдіяльності населення, а також за іншими різновидами історичних джерел, в тому числі за письмовими, етнографічними та мовними даними.

History as a Magistra Vitae encompasses a lot of mutually complementing research and teaching subjects. It should be taught step by step from local and simple items up to global generalizations taking into account the age, educational level, and professional interests of audience. The pupils at the primary and secondary schools learn at first about their native towns or districts, later in more detail about their motherland as a whole, and common patterns of Europe with just basic names and data of the World. The higher schools are to combine minimal information of history necessary for any civilized human being with emphasized attention at the respective fields' past separately for future lawyers, physicians, engineers, etc. In Ukraine as an extremely exhausted nation it is crucially important to break deeply rooted complex of inferiority, to prove indivisibility of domestic history with East-Central and the rest of Europe. We should overcome as soon as possible a situation when large territories had been devastated by Holodomor and colonized by alien settlers from other parts of the Soviet Union after this genocide. The newcomers' offspring gradually will get accommodated to their new homeland yet during Transition they are an easy target for destructive impacts from abroad. To counteract subversive propaganda, we need highly educated teachers and lecturers. The pro-European liberals in Ukraine had been exterminated by notorious totalitarian purges or forced to exile and replaced by mercenaries of Russian revanchist forces. The huge traditional Universities hardly can be reformed and modernized, as they inherited stereotypes and prejudices from the past. Newly created, seemingly more flexible and certainly less corrupted higher schools attract capable and ambitious people yet their alumni feel temptation of more easy opportunities. Ukraine needs patriots now more than ever desperately fighting for survival against aggressor in current Hybrid war. The prospects look optimistic, yet for the time being it requires a lot of efforts. History teaching becomes still more important to promote unity of interdependent philological, historical, political, and state making generations of national rebirth aimed at the repatriation to modernity. ; Історія, вчителька життя, охоплює низку навзаєм доповнюваних понять. Її треба навчати поступово, крок за кроком, від місцевих сюжетів до всесвітніх узагальнень, щоразу беручи до уваги вік, освітній рівень і фахову зацікавленість конкретної аудиторії. Учні початкових і середніх шкіл довідуються спочатку про рідні міста і райони, потім докладніше про батьківщину в цілому, спільні підва- лини і найважливіші явища Європи, засадничі імена і факти решти світу. Заклади вищої освіти мають на меті сполучити у випускників мінімум знань, необхідних будь-якій цивілізованій людині, та переважну увагу до попереднього розвитку вужчих сфер інтересів майбутніх правників, інженерів, лікарів тощо. У виснаженій тоталітарним геноцидом нації перехідної доби треба зламати міцно вкорінений комплекс меншовартості, довести неподільність вітчизняної історії та ментальності з довкіллям у Східно-Центральній Європі, збагнути сенс європейської спільноти, простежити на прикладі України філологічне, історичне, політичне, державотворче покоління Відродження в репатріації до глобальної сучасності. Задум Могилянської академії базовано на передумовах її розгортання в міжнародний осередок комбіновано-компаративної гуманістики з міжпредметної синхронізації викладання вітчизняної та всесвітньої історії до міжвідомчої галузевої координації з культурологією, мистецтвознавством, юриспруденцією, філософією, політологією та іншими дотичними науками.

В статті проаналізовано внесок баронів Штігліців у розвиток Одеси, а також здійснено спробу імплементації родинної історії та місць пам'яті в просторовий контекст сучасного українського мегаполісу. Адже осягнення простору сучасних міст в умовах декомунізаційних процесів у черговий раз зумовлює переоцінку спадщини міст, особливо з потужним імперським минулим. У нагоді для цього стали як загальнонаукові методи аналізу, синтезу, так і спеціальні історичні методи компаративного аналізу та герменевтики джерельного матеріалу. При цьому було залучено різновидові джерела задля досягнення основної мети – пошуку місць пам'яті, пов'язаних з баронами Штігліцами, та виявлення основних можливих точок на мапі Одеси.
Окремо була охарактеризована теоретична база, що, крім іншого, дозволило виявити сучасні уявлення й ставлення до роду Штігліців у різних країнах Європи. Завдяки цьому можливо доповнення краєзнавчих збірок, розробка екскурсійних маршрутів, створення меморіальних табличок щодо внеску братів Штігліців у розвиток краю. Особливо враховуючи те, що Штігліци були одними з перших конвертованих євреїв Російської імперії станом на кінець XVIII ст. й саме Південь України відіграв значну роль у піднесенні роду. Адже німецькі придворні євреї саме тут прийняли лютеранство, отримали стартову базу, права іноземного купецтва, а згодом перемістили власні капітали до Петербургу, де одна з гілок роду й отримала від Миколи І баронський титул. Причому це був єдиний випадок надання баронства імператором протягом усього його правління. В ході дослідження було встановлено кілька важливих об'єктів та знакових для Штігліців місць, а також виявлено вулицю, яка носила ім'я барона Л. Штігліца. Окрім того вдалося простежити вплив родини Штігліців не лише на торгівельно-промислове піднесення Одеси, але й на фінансовий та культурний розвиток імперського міста.

У статті розглянуто особливості організації релігійної освіти у Північній Ірландії та її законодавче підґрунтя. Представлено педагогічні підходи до викладання релігії в школах, проаналізовано особливості підготовка вчителів до викладання предметів релігієзнавчого циклу. Окреслено головні проблеми і тенденції розвитку релігійної освіти в Північній Ірландії.В статье рассмотрены особенности организации религиозного образования в Северной Ирландии, законодательный и исторический базис преподавания религии в школах, подготовка учителей, современные достижения и проблемы. The article considers the peculiarities of religious education in Northern Ireland, legislative and historical foundation of teaching religion at schools, teacher training, current achievements and problems.

Мета статті — охарактеризувати історію як «культурний процес», спираючись на історіографію школи «Анналів» та періодичних видань — продовжувачів ідей істориків- анналістів. Методологія статті пов'язана з використанням міждисциплінарного підходу у культурології у комплексі із системним методом як ключової методології дослідження. а також застосовано наступні методи досліджень: дедуктивний та індуктивний, діалектичний, а також абстрагування й узагальнення. Наукова новизна полягає у розгляді «нової історичної науки» або ж «нової інтелектуальної історії» школи «Анналів» як фактора, котрий вплинув на становлення культуральних досліджень. Висновки. У статті нами було охарактеризовано школу «Анналів» та проаналізовано її роль у розвитку історіографічної тенденції у культуральних дослідженнях. У роботі було, зокрема, розмежовано історіографію та історію. Перша спирається на вивчення історичної літератури певного предмета та є синонімом історичної літератури. Друга ж постає одночасно і як наука про минуле, і як сукупність фактів минулого. Школу «Анналів» вважають проривом в області історіографії та історії. Вона була реакцією на кризу, котра охопила гуманітарні науки у ХІХ столітті. Школа «Анналів» пов'язана із поняттям «нової історії»: тотальної, всеохоплюючої, проблемної та зосередженої на людині історії, заглибленої у повсякдення. Традиційно говорять про чотири покоління школи «Анналів»: до першого покоління відносять М. Блока та Л. Февра, до другого — Ф. Броделя та Е. Лабрусса, до третього — Ж. Дюбі, Ж. Ле Гоффа, Ф. Арьєса та Е. Ле Руа Ладюрі, нарешті, до четвертого — Б. Лепті, Ж. Ревеля та Ж.-К. Шмітта.